Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Львівська політехніка"

УДК 94(477) “1920/1929”: 061.236 - 053.81

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Вишкіл молоді в діяльності Української військової організації

20.02.22 _ військова історія

Галайко Богдан Миколайович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис військовий патріотичний окупаційний

Робота виконана на кафедрі історії, теорії та практики культури Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник _ кандидат історичних наук, доцент Гаврилів Ігор Омелянович, доцент кафедри історії, теорії та практики культури Національного університету “Львівська політехніка”.

Офіційні опоненти _ доктор історичних наук, професор Гелей Степан Дмитрович, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри історії та політології Львівської комерційної академії.

Кандидат історичних наук, доцент Футала Василь Петрович, завідувач кафедри нової та новітньої історії України Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Захист відбудеться 5 червня 2009 року о 12 год. на засіданні cпеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, навч. корпус 4, ауд. 204).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий 4 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент І.В. Буковський

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В українському національно-визвольному русі ХХ ст. одне з чільних місць посідає діяльність Української військової організації (УВО). З огляду на це особливий науковий інтерес викликає проблема виникнення та діяльності цієї структури, що суттєво вплинула на хід боротьби за державну незалежність України. Її засновниками стала група українських військових старшин, що незважаючи на поразку національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., маючи величезний військовий досвід та вишкіл, продовжили боротьбу в нових умовах, коли українські землі були окуповані сусідніми державами.

Вже з самого початку існування УВО, її керівництво зосереджує увагу на українській молоді. Адже саме молоде покоління, насамперед студенство, відігравало важливу роль у житті суспільства, особливо на переломних етапах його розвитку. Молодь з її радикалізмом, прагненням до нового, мала суттєвий вплив на докорінні суспільні перетворення. Цей момент набув значної ваги у 1920-х рр., коли в середовищі українського громадянства поширилося розчарування від поразок та розпочалися репресії зі сторони окупантів. У нашому випадку “молодь” - це узагальнена назва для тих молодих осіб, які через малий вік не брали участі в бойових діях 1914-1920 рр., однак згодом у 1920-х рр., будучи в основному гімназистами та студентами, у віці 15-24 років долучилися до підпільної боротьби УВО за відновлення української державності.

Власне, вплив УВО на патріотичне виховання юнацтва та залучення найактивніших молодих людей до підпільної боротьби визначає сутність та актуальність дослідження. Робота УВО в українському молодіжному середовищі, прийняття до її лав молодих осіб, їх вишкіл, націоналістичне виховання та залучення до радикальних акцій збройного підпілля стали каталізатором розвитку українського визвольного руху, який сприяв створенню Організації українських націоналістів (ОУН), пізніше проголошенню Акта відновлення української державності 1941 р. та десятирічній боротьбі Української повстанської армії (УПА).

Дослідження, яке, зважаючи на сучасні суспільні процеси трансформацій та змін, має показати, що саме найактивніша частина громадянства - молодь, у надзвичайно важких і несприятливих умовах, здатна істотно впливати на суспільний розвиток та завдяки навіть певним радикальним діям формувати кращі перспективи наступним поколінням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження “Вишкіл молоді в діяльності Української військової організації” виконано в рамках наукової теми “Загальнонаціональний визвольний рух українського народу за відродження своєї державності у першій половині ХХ ст.”, яку розробляє кафедра історії, теорії та практики культури Національного університету "Львівська політехніка".

Мета дослідження - всебічно висвітлити місце та роль української молоді в Українській військовій організації; національно-патріотичний, ідеологічний і мілітарний вишкіл молодого покоління українців у рамках діяльності УВО в умовах польського окупаційного режиму.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати стан наукового вивчення проблеми та джерельне забезпечення теми;

- охарактеризувати передумови та процес створення Організації;

- відобразити організаційну структуру та коло осіб, що належали до неї;

- дослідити ідейні засади діяльності УВО, мету та завдання;

- з'ясувати методи підпільної боротьби та сфери діяльності Військової організації;

- визначити роботу увістів в різноманітних легальних установах і товариствах;

- проаналізувати вплив збройного підпілля на патріотичне виховання тогочасної молоді, процес залучення молодих осіб до лав УВО та їх вишкіл;

- розглянути місце та роль нових членів у різного роду заходах національної військової структури;

- з'ясувати ставлення української громадськості до акцій Організації та їх суспільний резонанс;

- проаналізувати найбільш дискусійні аспекти пов'язані з діяльністю УВО.

Об'єктом дослідження є Українська військова організація, як важливий чинник мобілізації молоді для продовження національно-визвольного руху в умовах окупації українських земель сусідніми державами.

Предмет дослідження - робота УВО в українському молодіжному середовищі Східної Галичини, зокрема, співпраця з легальними українськими молодіжними товариствами, вплив на патріотичне виховання української молоді, процес залучення юнаків та дівчат до Військової організації, їх вишкіл та участь у підпільній діяльності.

Хронологічні рамки охоплюють 1920-1929 рр. Нижня межа дослідження зумовлена датою заснування УВО, коли формувалася її структура та відбувалося поповнення новими членами. Верхня межа - 1929 р. - час створення на базі низки українських націоналістичних організацій, зокрема й УВО, цілком нової військово-політичної потуги - ОУН. І хоча УВО перед остаточним злиттям протягом певного часу ще існувала як окрема структура (до 1934 р.), саме з цієї дати розпочинається новий етап в історії українського національно-визвольного руху.

Територіальні рамки. Попри спроби УВО поширити діяльність на всі українські землі та утворити представництва за кордоном, найактивніше Військова організація, протягом вищезазначеного періоду, діяла на теренах Східної Галичини. Тому це дослідження переважно обмежується територією трьох галицьких воєводств (Львівського, Тернопільського і Станіславівського) у межах тогочасної Польщі.

Методологічна основа дисертації. Методологічну основу цього дослідження становлять наукові принципи історизму, об'єктивності, системності, комплексного та критичного підходу у використанні історіографічного та джерельного матеріалу. Під час написання дисертаційної роботи автор використовував описовий, порівняльний, проблемно-хронологічний, структурно-систематичний методи історичного дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що проведено ґрунтовне дослідження роботи УВО з українською молоддю краю і зроблено відповідні висновки. Опрацювання проблеми базується на підходах та ідеях, які підкріплені значним історіографічним та джерельним матеріалом. У науковий обіг, на основі низки історичних джерел, які до цього часу не були відомі або не брались до уваги дослідниками, введено фактичний матеріал, що дає змогу встановити та уточнити хронологію та перебіг певних подій, імена осіб, мотиви їхньої поведінки тощо.

Аналіз процесу роботи УВО з молоддю здійснено крізь призму її функціонування у Польщі в 1920-х рр. У контексті цього визначено, що Організація вже в той час звертала значну увагу на патріотичне виховання української молоді, яка стала основою майбутніх національних військових формувань, які боролися за відновлення української державності. Встановлено, що УВО завдяки активній діяльності впродовж 1920 - х рр. відіграла значну роль у відстоюванні українських прав, національних інтересів та продовженні визвольної боротьби, послідовно відстоюючи ідею соборності усіх українських земель та боротьби за “ Українську Самостійну Соборну Державу”.

Практичне значення. Матеріали, наукові результати і висновки дисертації можна використати при написанні посібників та складанні програм з історії України, військової справи, політичної думки та історичних навчально-методичних праць; в подальшому дослідженні історії УВО і українського національно-визвольного руху ХХ ст.; у патріотичному вихованні сучасної молоді; реформуванні гуманітарної сфери Збройних сил України тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження апробовані шляхом обговорення на засіданнях кафедри історії, теорії та практики культури Національного університету "Львівська політехніка", а також у доповідях на конференціях: "Актуальні проблеми гуманітарних і суспільствознавчих наук" (Львів, 23 квітня 2008 р.); "Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. До 90-річчя утворення" (Львів - Івано-Франківськ - Чернівці, 30 жовтня - 1 листопада 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертації розкрито в чотирьох статтях, які опубліковано у фахових виданнях.

Структуру дисертації визначено метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації - 190 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, показано її зв'язок з науковими програмами, визначено об'єкт і предмет, окреслено хронологічні та територіальні рамки, мету, завдання і методологію дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” розглянуто та проаналізовано стан наукової розробки та джерельну базу проблеми.

Структурно історіографію питання поділено на чотири групи: праці радянських авторів, науковий доробок української діаспори, сучасні українські дослідження пострадянського періоду (1991-2009 рр.) та зарубіжна історіографія.

Радянська історіографія, суворо підпорядкована ідеологічним настановам комуністичного режиму, була спрямована виключно на формування негативного образу українського національно-визвольного руху. Радянські дослідники згадували про діяльність УВО лише побіжно. Зокрема акцентувалася увага на фактах співпраці УВО з іноземними спецслужбами, навішувалися ярлики на кшталт “фашистська організація”, “штатна резидентура німецької розвідки” тощо Замлинський В. Шлях чорної зради. (Про людиноненависницьку ідеологію і злочинну діяльність українських буржуазних націоналістів). - Львів: Каменяр, 1969. - 168 с.; Чередниченко В. Націоналізм проти нації. - Київ: Видавництво політичної літератури України, 1970. - 192 с.; Трощинський В. Найманці фашизму (Український буржуазний націоналізм на службі гітлерівців в міжвоєнний період. 1921-1939). - Київ: Видавництво політичної літератури України, 1981. - 139 с. .

Наукова робота розвинулася лише в українських наукових центрах за кордоном, де у повоєнний період з'явився значний масив досліджень представників українського національно-визвольного руху. Саме вони були зацікавлені у створенні позитивного образу й популяризації націоналістичних сил, зокрема УВО, з опису діяльності якої здебільшого розпочинали свої праці.

Першою доволі грунтовною роботою в якій описувалося створення та діяльність УВО була книга секретаря ПУН В. Мартинця. У ній вміщено унікальні роздуми учасників тих подій, розглянуто діяльність Військової організації та її роль в суспільно-політичному житті Східної Галичини в 1920-х рр., однак загалом, перебіг подій висвітлено доволі фрагментарно Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н. Спогади й матеріали до історії та передісторії українського організованого націоналізму. - Вінніпеґ, 1949. - 421 с..

Процес створення, діяльність УВО та її вплив на становлення ОУН значною мірою висвітлено у фундаментальній праці П. Мірчука Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. 1920-1939. - Т. 1. - Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк: Українське видавництво, 1968. - 639 с. . При її написані він використав величезний масив документів, періодику, спогади очевидців. Однак ця робота має прогалини у викладі матеріалу, крім того їй бракує належного науково-довідкового апарату. Ці недоліки частково намагалися виправити сучасні науковці _ співробітники Центру досліджень визвольного руху (О. Дарованець, В. Мороз, В. Муравський, М. Посівнич), перевидавши у 2007 р. згадану працю П. Мірчука й додавши до неї доволі грунтовні примітки, додатки та біографічний довідник про діячів національно-визвольного руху Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. 1920-1939 роки. - Видання третє, доповнене. - Київ: Українська видавнича спілка, 2007. - 1008 с. . Окремо слід згадати праці П. Мірчука біографічного характеру присвячені Є. Коновальцю, Р. Шухевичу та С. Бандері Мірчук П. Євген Коновалець лідер українського визвольного руху. - Репринтне видання _ Львів, 1990. - 108 с. Мірчук П. Роман Шухевич (Ґен. Тарас Чупринка). Командир армії безсмертних. - Нью-Йорк - Торонто - Лондон: Товариство колишніх вояків УПА в ЗСА, Канаді і Європі, 1970. - 270 с.; Мірчук П. Степан Бандера символ революційної безкомпромісовости. - Нью-Йорк - Торонто: Організація Оборони Чотирьох Свобід України, Ліґа Визволення України, 1961. - 160 с. .

Значний доробок належить колишньому бойовому референтові Крайової команди УВО, а згодом - одному з чільних діячів ОУН (М) З. Книшеві. Завдяки його старанням світ побачив низку книг присвячених історії УВО та ОУН. Брак архівних джерел він намагався компенсувати ретельним опрацюванням доступних матеріалів 1920-1930-х рр., даних періодики та власних спогадів. Дослідник створив кілька історичних нарисів, присвячених різним періодам діяльності УВО, опублікував спогади учасників Організації та документи польських органів безпеки. В окремих працях З. Книш докладніше описує роль молодого покоління в рядах УВО Книш З. Власним руслом. Українська Військова Організація від осени 1922 до літа 1924 року. _ Торонто, 1966. - 184 с.; Книш З. На повні вітрила! (Українська Військова Організація в 1924-1926 роках). - Торонто: Срібна сурма, 1970. - 424 с.; Книш З. Далекий приціл. Українська Військова Організація в 1927-1929 роках. - Торонто: Срібна Сурма, 1967. - 471 с.; Книш З. На життя і смерть... Сторінки з історії Української Військової Організації. - Торонто: Срібна Сурма, 1980. - 255 с.; Срібна сурма. Спогади й матеріали до діяння Української Військової Організації. Збірник І. - Торонто, б.р. - 128 с.; Срібна сурма. Статті й матеріали до діяння Української Військової Організації. Збірник ІІ. Початки УВО в Галичині. - Торонто, б.р. - 167 с.; З таємних документів польської окупації Західньої України / Вступ, переклад і пояснення З. Книш. - Торонто: Срібна Сурма, 1983. - 288 с.; Книш З. Військо в цивільній одежі (Євген Коновалець в очах молодшої генерації УВО) // Життя і смерть полковника Коновальця. - Львів, 1993. - С. 78-87..

У збірнику “Євген Коновалець та його доба” містяться надзвичайно важливі матеріали присвячені історії УВО та ролі її команданта Є. Коновальця у розвитку українського національно-визвольного руху Євген Коновалець та його доба. - Мюнхен, 1974. - 1016 с. .

Роботи одного із засновників УВО, який виїхавши за кордон розірвав стосунки з організацією, Я. Чижа відзначається тенденційністю та упередженістю у викладі матеріалу Кутько Я. [Чиж Я.] Темна сторона місяця. Історія поліційної провокації Романа Барановського в українськім підпіллі. Частина І. - Ню-Йорк - Детройт - Скрентон, 1953. - 44 с; Кутько Я. [Чиж Я.] Темна сторона місяця. Історія поліційної провокації Романа Барановського в українськім підпіллі. Частина ІІ. - Ню-Йорк - Детройт - Скрентон, 1953. - 48 с.; Кутько Я. [Чиж Я.] Є. Коновалець і його життєписи. (В двадцяті роковини його трагічної смерти) // Вільна Україна. - Збірник. - Ч. 19. - 1958. - С. 9-16. . Низку статей присвячених діяльності УВО було опубліковано в періодичних виданнях української діаспори Бедрій А. До заснування УВО // Шлях перемоги. - 1970. - 8 листопада. - Ч. 45. - С. 2; 15 листопада. - Ч. 46. - С. 2; Бородач В. Сотник Юліан Головінський // Альманах “Гомону України” на 1980 рік. - Торонто, 1984. - С. 57-63; Макар В. Сотник Юліан Головінський // Альманах “Гомону України” на 1990 р. - Торонто, 1990. - С. 55-67..

Після розпаду СРСР у 1991 р. та краху соцтабору почалося часткове розсекречення архівів України, Росії, Польщі та Чехії. Це дало можливість сучасним дослідникам значно розширити джерельну базу досліджень історії українського національно-визвольного руху, а також познайомитися із працями українських діаспорних дослідників. Так, на основі доробку останніх вийшла праця О. Багана, присвячена націоналістичному руху, яку розпочато з висвітлення діяльності УВО Баган О. Націоналізм та націоналістичний рух. (Історія та ідеї). - Дрогобич: Відродження, 1994. - 201 с..

Серед сучасних досліджень виділяється нарис історії УВО київського дослідника А. Кентія Кентій А. Українська Військова Організація (УВО) в 1920-1928 рр. Короткий нарис. - Київ: Інститут історії України НАН України, 1998. - 81 с.. У ній науковець звертає увагу на прорахунки українського військового керівництва у 1917 - 1920 рр., описує обставини творення УВО, структуру та мережу, основні напрями діяльності, стосунки з урядом ЗУНР та співпрацю з Німеччиною. Він вперше в українській історіографії слушно зазначив, що назва “УВО” з'явилася лише після 1924 р., тобто після розриву стосунків із середовищем Є. Петрушевича, що призвело до організаційної кризи та до виключення з Військової організації прорадянськи налаштованих членів. Недоліком дослідження є те, що А. Кентій опирається в основному на матеріали т.зв. “Празького архіву”, натомість, зовсім не взято до уваги величезний масив документів, які відклалися в державних архівах Західної України та Польщі. Цей же доробок у ширшому контексті було перевидано у його монографії, що вийшла в Києві у 2005 р. Кентій А. Збройний чин українських націоналістів. 1920-1956. Історико-архівні нариси. _ Т.1: Від Української Військової Організації до Організації Українських Націоналістів. 1920-1942. _ Київ, 2005. _ 332 с.

Значну вагу має грунтовна розвідка М. Ковальчука. Дослідник на підставі широкого матеріалу архівів України, Польщі та Росії дещо по-новому осмислює проблему, стверджуючи, що група січовиків (Я. Чиж, М. Матчак, В. Кучабський), які повернулись у 1920 р. до Львова та познайомились ближче із станом справ починають власну політичну діяльність. Активно розгортаючи підготовчу роботу зі створення таємної військової організації, вони фактично діють незалежно від Є. Коновальця, без його відома й творять власну військово-політичну структуру, яка не мала нічого спільного з традиціями Січових стрільців Ковальчук М. Біля витоків УВО: військово-політична діяльність Є. Коновальця у 1920-1921 рр. // Український визвольний рух. - Зб. 7. - Львів: Мс, 2006. - С. 5-78. .

Натомість останнє дослідження співробітника ЦДВР О. Дарованця Дарованець О. Організаційні початки УВО та формування її структури (1920-1922) // Український визвольний рух. _ Зб. 11. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, Центр досліджень визвольного руху, 2007. - С. 5-60. доводить провідну роль Є. Коновальця і його соратників з числа офіцерів формації Січових стрільців у процесі становлення УВО. Суттєво впливає на цінність цієї роботи доволі значний масив матеріалів, що було зібрано, систематизовано та проаналізовано науковцем. Окрім того, в окремих статтях О. Дарованець докладніше висвітлює експропріаційну діяльність УВО у 1924-1929 рр. та репресії польської влади проти увістів Дарованець О. Експропріаційна діяльність УВО у 1924-1929 рр. // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. - Вип. 4. - С. 205-213; Дарованець О. Репресії польської влади проти членів Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів на Волині (1929-1934) // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - Вип. 5-6. - С. 271-285. .

Окремі аспекти діяльності УВО описує тернопільський дослідник В. Штокало Штокало В. Створення та початки діяльності Української Військової Організації // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Вип. 13 / Гол. ред. М. Алексієвець. - Тернопіль, 2001. - С. 124-129; Штокало В. Діяльність краєвої команди УВО у 1923-1924 рр. (за матеріалами ЦДІА України у Львові) // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. - Вип. 7. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2005. - С. 308-318. . Роль та досягнення УВО в українському національно-визвольному русі окреслює львівський науковець І. Гаврилів Гаврилів І. Військове питання в діяльності УВО-ОУН у міжвоєнний період // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. - №344: Держава та армія / Відп. ред. Л. Дещинський. - Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”, 1998. - С. 32-40; Гаврилів І. УВО: підпільна армія в боротьбі за державність // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - №572: Держава та армія / Відп. ред. Л. Дещинський. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. _ С. 11-17..

Статті Д. Ведєнєєва, присвячені зародженню спеціальних служб українських націоналістів, зокрема становленню розвідки УВО та її функціонуванню Вєдєнєєв Д. Зародження спеціальних служб руху українських націоналістів 1920-х - 1930-х рр. // Пам'ять століть. - 2002. - №3. - С. 109-117; Вєдєнєєв Д. Служби безпеки українських націоналістичних організацій 1920-1950 рр. // Пам'ять століть. - 2003. - №1.- С. 59-69.. Значно розширює проблематику дослідження колективна монографія Д. Ведєнєєва та Г. Биструхіна у якій розкрито діяльність розвідки УВО, її становлення, методи, коло осіб причетних до розвідувальної роботи тощо Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920-1945. - Київ: Генеза, 2006. - 408 с.. Інтерес викликає монографія О. Кучерука, присвячена одному з чільних членів УВО та ОУН Р. Ярому та його ж стаття про роль О. Думина в організації розвідки УВО. Поряд з тим, в окремій розвідці дослідник прослідковує розвиток взаємостосунків керівництва УВО з Литвою Кучерук О. Рико Ярий - загадка ОУН. - Львів: ЛА “Піраміда”, 2005. - 212 с.; Кучерук О. Розвідка Української військової організації та Осип Думін // Пам'ять століть. - 2001. - №4. - С. 117-128; Кучерук О. Останній паспорт Євгена Коновальця (до генези українсько-литовських стосунків між двома світовими війнами) // Пам'ять століть. - №5, 2000. - С. 59-63..

Грунтовну статтю про трагічну загибель О. Басараб, членкині УВО, яка працювала у розвідувальному відділі організації опублікувала М. Дядюк Дядюк М. Ольга Басараб-Левицька: трагедія 1924 року // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / Інститут українознавства НАН України. - Вип. 7. - Львів, 2000. - С. 320-334.. Про підпільну діяльність О.Басараб йдеться в роботах І. Гловацького, О. Бежука та Г. Чопика Гловацький І. Політичний судовий процес Ольги Басараб-Левицької та “басарабівців”. Історико-правове дослідження. - Львів: Львівський юридичний інститут, 2004. - 208 с.; Бежук О. Матеріали Ольги Басараб: ще раз про розвідувальну діяльність УВО // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - № 584: Держава та армія / Відп. ред. Л. Дещинський. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. - С. 129-134; Чопик Г. Українська розвідниця Ольга Басараб. - Львів: Галицька видавнича спілка, 2005. - 32 с..

Львівський науковець С. Гелей у своїх працях, присвячених життєвій долі та творчій діяльності соратника Є. Коновальця В. Кучабського, докладніше зупиняється на його вкладі в заснуванні УВО та організацію українського студенства на початку 1920-х рр. Гелей С. Консервативно-політологічна концепція державотворення. Василь Кучабський. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 1997. - 160 с.; Гелей С. Василь Кучабський: від національної ідеї до державності (Українська консервативна думка першої половини ХХ ст. Та її вклад в історичну науку). - Львів: Видавництво “Коопосвіта” Львівської комерційної академії, 1998. - 532 с.; Гелей С., Кучабський Ю. Василь Кучабський. - Львів: Видавництво “Коопосвіта” Львівської комерційної академії, 1998. - 744 с. .

Дослідник О. Красівський, на фоні польсько-українських стосунків у Галичині у першій чверті XX століття наголошує на антипольській спрямованості праворадикальної УВО Красівський О. Галичина у першій чверті XX ст.: Проблеми польсько-українських стосунків. - Львів: Видавництво ЛФУАДУ, 2000. - 416 с.. Взаємостосунки УВО і товариства “Рідна школа” розкриває розвідка П. Хмельовського Хмельовський П. УВО-ОУН і “Рідна школа”: проблеми взаємовідносин у 1920-1930 рр. // Сторінки воєнної історії України / НАН України. Інститут історії. - Київ, 2003. - Вип. 7. - Част. 2. - С. 28-33..

Про підпільну діяльність молодих членів УВО у другій половині 1920-х рр., зокрема Р. Шухевича та С. Бандери, йдеться у працях П. Дужого Дужий П. Роман Шухевич - політик, воїн, громадянин. - Львів: “Галицька Видавнича Спілка”, 1998. - 256 с., Федоріва Федорів Т. Степан Бандера: формування світогляду, початок політичної діяльності (1909-1933 рр.) // Галичина. - 1999. - №3. - С. 45-51., О. Сича Сич О. “Пласт” в житті С. Бандери та очолюваної ним ОУН // Степан Бандера - символ нації. (Матеріали наукової конференції присвяченої 90-річчю від дня народження славного сина України, Провідника ОУН - Степана Бандери, м. Івано-Франківськ, 25 грудня 1998 року). - Івано-Франківськ: Галичина, 1999. - С. 18-27. та В. В'ятровича В'ятрович В. Степан Бандера: старі та нові міфи // Універсум. - 2009. - №1-2. - С. 5-7. .

Описуючи початковий етап становлення ідеології українського націоналізму, київський дослідник І. Дробот, зазначає, що УВО була першою націоналістичною організацією у повоєнний період Дробот І. Трансформації націоналістичної ідеології в першій половині XX ст. // Український історичний журнал. - 2001. - №6. - С. 110-122. . Історії українського націоналістичного руху присвячена робота М. Мандрик. Мандрик М. Український націоналізм: становлення у міжвоєнну добу. - Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2006. - 392 с.

У колективному дослідженні про політичний терор і тероризм в Україні окремо проаналізовано силові дії у Західній Україні у міжвоєнний період. Автор розділу Ю. Киричук доводив, що використання націоналістичною організацією у своїй боротьбі терористичних методів стало вимушеною реакцією на польський державний терор проти українського населення Киричук Ю. Терор і тероризм у Західній Україні // Політичний терор і тероризм в Україні. Нариси з історії політичного терору і тероризму в Україні XIX-XX ст. / Відп. ред. В. Смолій. - Київ: Наукова думка, 2002. - с. 548-595. .

Нелегальний часопис УВО “Сурма” та періодичні видання, які виходили за сприяння організації досліджували Б. Ревера Ревера Б. Часопис “Заграва” (1923-1924 рр.): історико-тематичне дослідження // Збірник праць науково-дослідного центру періодики / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. НДЦ періодики. - Львів, 2000. - Вип. 8. - С. 115-126. Ревера Б. Вплив національно-визвольних рухів на розвиток стратегії і тактики УВО (за матеріалами часопису “Сурма” (1927-1934 рр.) // Збірник праць науково-дослідного центру періодики / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. НДЦ періодики. - Львів, 2002. - Вип. 10. - С. 421-430; Ревера Б. Часопис УВО “Сурма” (1927-1934 рр.): проблеми видання і розповсюдження // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. - Львів, 2002. - Вип. 9/10. - С. 216-230. та І. Шумський Шумський І. Західноукраїнська націоналістична преса про праворадикальний молодіжний рух у міжвоєнний період (1920-1939) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. / Гол. ред. М. Алексієвець. - Тернопіль, 2002. - Вип. 1 - С. 72-76..

Про діяльність УВО в контексті ширших досліджень згадують І. Васюта Васюта І. Політична історія Західної України (1918-1939). - Львів: Каменяр, 2006. - 335 с. та М. Кугутяк Кугутяк М. Галичина: Нарис суспільно-політичного руху (XIX ст. - 1939 р.). - Івано-Франківськ, 1993. - 191 с.; Кугутяк М. Українська націонал-демократія. 1918-1929. Т. 1. - Київ - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - 536 с. .

Питанням історіографії українського національно-визвольного руху присвячені дослідження дрогобицького історика В. Футали Футала В. Історіографія Української військової організації (УВО) // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка. - Дрогобич, 2002. - Вип. 9. - С. 203-213; Футала В. Праворадикальний рух у Західній Україні 1920-1930-і рр.: здобутки і проблеми дослідження // Поляки, українці, білоруси, литовці у міжвоєнній Польщі (1921-1939): Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції, Дрогобич, 8-9 жовтня 2004 р. / Упор. В. Футала. - Дрогобич: Коло, 2005. - C. 85-96. . У своїх статтях, що стосуються УВО, він наголошує на малодослідженості тематики та брак достатнього джерельного матеріалу.

Окремо було опрацьовано дисертаційне дослідження В. Виздрика та автореферати дисертацій Р. Пальчевського та І. Шумського Виздрик В. Військово-патріотична діяльність УВО-ОУН серед української молоді Галичини (1920-1939 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 20.02.22 / Національний університет “Львівська політехніка”. - Львів, 2004. - 178 арк.; Пальчевський Р. Український молодіжний рух на західноукраїнських землях (20-30-і рр. ХХ ст.): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 / Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2000. - 20 с.; Шумський І. Молодіжний рух у Західній Україні (1920-1939): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 / Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2001. - 20 с. .

Крім того, до уваги було взято публікації І. Лисяка-Рудницького Лисяк-Рудницький І. Націоналізм // Між історією і політикою. Статті до історії та критики української суспільно-політичної думки. - Мюнхен: Видавництво “Сучасність”, 1973. - С. 233-249; Лисяк-Рудницький І. Напрями української політичної думки // Історичні есе. - Київ: Основи, 1994. - Т.2. - С. 63-93.; Я. Сватка Сватко Я. Євген Коновалець та справа його життя. - Львів: Галицька видавнича спілка, 2001. - 40 с. Сватко Я. Євген Коновалець - творець ОУН. - Видання третє, доповнене і виправлене - Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. - 64 с., іл., загальні роботи з новітньої історії України Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX-XX ст. _ Київ: Генеза, 2000. _ 360 с.; Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. - Київ: “Либідь”, 1993. - 288 с. , а також дослідження, що стосуються історії українських молодіжних, спортивних і пожежних товариств та організацій міжвоєнного періоду, зокрема, “Пласту”, “Соколу” і “Лугу”, їх взаємостосунків із УВО Візітів Ю. Розвиток галицьких методик військово-патріотичного виховання у пластових куренях на Волині (20-30-ті роки ХХ ст.) // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - № 572. - Держава та армія / Відп. ред. Л. Дещинський. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. - С. 3-11; Савчук Б. Український Пласт. 1911-1939. - Івано-Франківськ: “Лілея-НВ”, 1996. - 272 с.; Трофим'як Б. Розбудова “Соколом-Батьком” українства Галичини в добу польської окупації (1919-1939 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. / Гол. ред. М. Алексієвець. - Тернопіль, 2002. - Вип. 2 - С. 35-40. , військово-патріотичного виховання української молоді Андрухів І. Українські молодіжні товариства Галичини: 1861-1939 рр. - Івано-Франківськ: [Надвірнянська районна друкарня], 1995. - 72 с. , історії українського студентського та молодіжного рухів у 1920-х рр. Пальчевський Р. Молодіжний рух Західної України в контексті діяльності УВО-ОУН (20-30-ті роки ХХ ст.) // Питання історії України: Збірник наукових статей. - Том 4. - Чернівці: Золоті литаври, 2000. - С. 151-155; Тарабан В. Відродження і становлення українських студентських організацій у Східній Галичині (20-ті рр. ХХ ст.) // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. - № 377. - Держава та армія / Відп. ред. Л. Дещинський. - Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”, 1999. - С. 125-131. тощо.

У зарубіжній історіографії проблематику УВО практично не розлядали. Дещо виділяються праці польських дослідників. Тут можемо назвати монографію Р. Тожецького у якій звернено увагу на діяльність УВО, як одного із напрямків боротьби українців за свої права у 1920-х рр. у Польщі Torzecki R. Kwestia ukraiсska w Polsce w latach 1923-1929. - Warszawa: Wydawnictwo Literackie, 1989. - 467 s.. Значно грунтовнішою є робота Р. Висоцького, у якій використано праці української історіографії, документальні джерела з польських та чеських архівів. Вступний розділ дослідження у формі окремого хоча й короткого, проте змістовного нарису присвячено саме історії УВО, як структури та кола осіб, що своєю діяльністю чи не найбільше спричинилися до утворення ОУН Wysocki R. Organizacja Ukraiсskich Nacjonalistуw w Polsce w latach 1929-1939. Geneza. Struktura. Program. Ideologia. -Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skіodowskiej, 2003. - 434 s. . Крім того, побіжно питання діяльності УВО у своїх працях торкається низка інших польських науковців Papierzyсska-Turek M. Sprawa Ukraiсska w Drugiej Rzeczypospolitej (1922-1926). - Krakуw: Wydawnictwo Literackie, 1979. - 390 s.; Stobniak-Smogorzewska J. Kresowe osadnictwo wojskowe 1920-1945. - Warszawa: Rytm, 2003. - 419 s.; Stryjek T. Ukraiсska idea narodowa okresu miкdzywojennego. - Wrocіaw, 2000. - 454 s..

Отже, аналіз історіографії свідчить, що питання вишколу молоді в діяльності УВО не стало предметом цілісної наукової розвідки, а також і досі немає ґрунтовної наукової праці, присвяченої Українській військовій організації, відсутність чого помітна в сучасній історичній науці.

Джерельною базою при написанні дисертаційної роботи стали архівні матеріали, опубліковані документи, тогочасна преса, мемуари, спогади учасників та очевидців тих подій.

Найбільш чисельну групу використаних у дисертації джерел складають архівні матеріали. Насамперед було опрацьовано документи, які стосуються УВО в Центральному державному архіві громадських об'єднань (ЦДАГО) України. Зокрема, фонд Колекція документів “Український музей в Празі” (ф. 269). Надзвичайно цікавий документ - Військовий статут УВО зберігся у ф. 4331 (Українська військова організація) Центрального державного архіву вищих органів влади і управління (ЦДАВО) України.

Значний масив документів знаходиться в фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІА України, м. Львів). Зокрема в фондах: Прокуратура апеляційного суду, м. Львів (ф. 205), Шухевич Степан (1877-1945), адвокат, громадський і військовий діяч, видавець публіцист (ф. 371), Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), м. Львів (ф. 344), Осип Назарук (1883-1940), адвокат, журналіст і публіцист, письменник, громадський і політичний діяч (ф. 359). Ці фонди містять копії та оригінали слідчих справ увістів, а також причетних до Організації осіб, протоколи допитів, матеріали судових процесів та акти обвинувачення членів УВО, періодичні видання того часу у яких згадується про акції УВО тощо.

Окрім цього, архівну джерельну базу формують матеріали, що збереглися в державних архівах обласних центрів Галичини. Так, у Державному архіві Львівської області (ДАЛО) у фондах Львівське воєводське управління поліції, м. Львів (ф. 121) та Дирекція поліції у Львові (ф. 271) знаходиться велика кількість доповідних записок відділів поліції про діяльність УВО, нелегально розповсюджувані листівки, відозви та брошури Організації, розпорядження керівництва поліції стосовно дій УВО та розшук причетних до неї осіб, звіти про роботу Військової організації в молодіжному середовищі, залучення українських гімназистів та студентів до підпільних акції УВО тощо.

Подібного характеру документи відклалися у Державному архіві Тернопільської області (ДАТО), а саме у фондах: Тернопільське воєводське управління, 1921-1939 рр. (ф. 231), Збаразька повітова команда державної поліції, м. Збараж Тернопільського воєводства, 1920-1939 рр. (ф. 276), Теребовлянська повітова команда державної поліції, 1920-1939 рр. (ф. 277), Підгаєцька повітова команда державної поліції, м. Підгайці Тернопільського воєводства, 1919-1939 рр. (ф. 282). А також у фондах Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО): Станіславське воєводське управління, м. Станіславів, 1921-1939 рр. (ф. 2), Станіславівське воєводське управління державної поліції, м. Станіславів, 1921-1939 рр. (ф. 68).

Низку документів і матеріалів опубліковано окремо Одна з відозв УВО, що їх поширювано у Львові 1 листопада 1928 р. // Вісті комбатанта. - 1962. - Ч. 3-4. - С. 106. або в збірниках Є. Коновалець “Я б'ю в дзвін, щоб рушити справу ОУН з мертвої точки...” Невідомі документи Організації Українських Націоналістів. Рік 1930: Документально-наукове видання / Передм. А. Кентія, В. Лозинського. - Київ: Темпора, 2003. - 272 с.; Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів / Редкол.: В. Верига та ін. - Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. - Т. 1. - 1927-1930 / Упоряд. Ю. Черченко, О. Кучерук. - 480 с.; Степан Бандера: документи і матеріали (1920-1930 рр.) / Упор. М. Посівнич. - Львів, 2006. - 248 с.; Конґрес Українських Націоналістів 1929 р.: Документи і матеріали / Упор. В. Муравський; НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника; Центр досліджень визвольного руху. - Львів, 2006. - 420 с..

Окреме місце займають видані УВО спеціальні книжки пропагандистського і навчального характеру, в яких викладено плани, завдання організації, методи підпільної боротьби, основи конспіраційної діяльності У.В.О. Видання Пропаґандивного Відділу Української Військової Організації. 1929. _ 91 с.; Костенкова О. Жінка та її значіння в господарстві. [Конспірація. Видання Пропаґандивного Відділу Української Військової Організації. 1929.] - Львів, 1922 - 96 с..

Наступну групу джерел формують періодичні видання. Насамперед це підпільне видання УВО - “Сурма”, легальні часописи, що виходили в Галичині за сприяння чи фінансової допомоги УВО, такі як “Заграва”, “Новий час”, а також тогочасна галицька преса.

Важливим джерелом є спогади учасників українського національно-визвольного руху та сучасників тих подій. Тут, першочергове значення мають спогади провідників УВО та ОУН - Є. Коновальця Коновалець Є. Причинки до історії української революції. - Б.м.: Накладом Проводу Українських Нацоналістів, 1948. - 48 с. та С. Бандери Бандера С. Мої життєписні дані // Перспективи української революції [репринтне видання]. - Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1998. - С. 1-14.. Значний інтерес викликали спогади членів УВО О. Навроцького, В. Мокловича, В. Янева та інших учасників визвольного руху Навроцький О. Початки УВО у Львові // Срібна сурма. Статті й матеріали до діяння Української Військової Організації. Збірник ІІ. Початки УВО в Галичині. - Торонто, б.р. - С. 25-62; Говорить Підгір'я. Розповідь Володимира Мокловича, колишнього бойового референта Окружної Команди УВО в Станиславові. Списав Зиновій Книш. - Чікаго, 1958. - 104 с.; Шевчук С. Пора сказати правду про наші визвольні змагання добитися волі для Галицької землі. 1918-1939. - Торонто, Накладом автора, 1965. - 280 с.; Макар В. Спомини та роздуми. Зібрання творів в чотирьох томах. Т. 1. Від Бистриці до Бугу. (1911-1929). _ Торонто-Київ, 2001. _ 448 с.; Янів В. Зустрічі з полк. Євгеном Коновальцем на тлі настроїв доби // Євген Коновалець та його доба. - Мюнхен, 1974. - С. 426-465; Янів В. Зустрічі з полк. Євгеном Коновальцем на тлі настроїв доби // Студії та матеріали до новішої української історії. - Т. ІІ. - Мюнхен, 1983. - С. 97-134; Янів В. Життя молоді УАГ в перші роки польської окупації // Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові. На 100-річчя першого українського іспиту зрілости. 1878-1978. - Філядельфія-Мюнхен: Український Вільний Університет, 1978. - С. 259-280..

Цінними є мемуари відомого українського адвоката першої половини ХХ cт. С. Шухевича Шухевич С. Моє життя. Спогади. - Лондон: Українська Видавнича Спілка, 1991. - 619 с. , який виступав у ролі захисника практично у всіх судових процесах членів УВО. Привернули увагу спогади С. Шаха про юнацькі роки Р. Шухевича та вплив на його становлення Є. Коновальця Шах С. Роман Шухевич - символ незламности (спомин) // Генерал Роман Шухевич (Дві доповіді). - Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів. 1966. - С. 5-60..

Про націоналістичне підпілля в українських гімназіях Галичини у 1920-х рр. розповідають тодішні гімназисти З. Матла Матла З. Націоналістичне підпілля а Академічній гімназії в 1929-1930 рр. // Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові. На 100-річчя першого українського іспиту зрілости. 1878-1978. - Філядельфія-Мюнхен: Український Вільний Університет, 1978. - С. 283-297. , М. Ганушевський Ганушевський М. Роман Шухевич у моїх споминах // Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові. На 100-річчя першого українського іспиту зрілости. 1878-1978. - Філядельфія-Мюнхен: Український Вільний Університет, 1978. - С. 451-463. , Н. Гірняк Гірняк Н. Пласт у рідношкільній гімназії // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. До сторіччя заснування. 1898-1998. / За ред. С. Яреми. - Тернопіль, Львів: Наукове товариство імені Т. Шевченка; Львівське крайове товариство “Рідна школа”, 1998. - С. 219-225. . Надзвичайно важливі спогади колишніх українських студентів, що навчалися в Ґданській політехніці, адже в той час Ґданськ (тоді - Вільне місто Данцінґ) був важливим центром діяльності УВО та зв'язку з краєм Пропам'ятна книга данціґерів. Історичні нариси та спомини колишніх студентів Політехніки Вільного Міста Данціґу. 1921-1945 / Матеріали вибрав і приготовив до друку В. Шиприкевич. - Філядельфія - Торонто - Нью-Йорк: Накладом Архівної Комісії Данціґерів, 1979. _ 218 c..

Отже, джерельна база дає змогу ґрунтовно підійти до наукової розробки теми, а також стверджувати про достовірність висунутих положень або спростовувати існуючі та виконати поставлені завдання.

У другому розділі “Cтановлення Української військової організації та її вплив на суспільно-політичне життя Східної Галичини в 20-х рр. XX ст.” охарактеризовано військово-політичне становище на українських землях на початку 1920-х рр., розкрито процес створення УВО, її організаційна структура та особовий склад, мета і завдання, організаційні зміни, що відбулися протягом 1920-х рр. А також проаналізовано пропагандистську й агітаційну діяльність Військової організації серед українського населення краю.

Влітку 1920 р. в часі коли українські війська зазнали поразки і були витіснені за кордон, а Червона армія вела бойові дії проти поляків на теренах Східної Галичини та Західної Волині, заходами старшин різних українських формацій (зокрема, Січових стрільців та Української галицької армії) на чолі з полковником армії УНР Є. Коновальцем, була утворена Українська військова організація. Провідною метою новоутвореної структури було відновлення Української “національної самостійної і єдиної держави”.

Основною територією активної діяльності Організації була Східна Галичина, а спроби поширити організаційну структуру на інші українські землі не дали сподіваного результату. Окрім того Військова організація зуміла створити свої представництва (експозитури) в Чехословаччині, Німеччині, Литві, Вільному місті Данціґу та ін.

Керівним органом УВО була Начальна команда на чолі з командантом Є. Коновальцем, яка складалась з бойового, політичного, розвідувального та організаційного відділів (рефератів) на чолі з відповідними керівниками (референтами). У 1922 р. після виїзду Є. Коновальця за кордон, туди ж було перенесено й Начальну команду. Організаційна структура УВО в краї виглядала наступним чином: Крайова команда - окружні команди - повітові команди - низові осередки (“п'ятки” і “трійки”).

У перші роки існування це була насамперед організація українських старшин, які ставили перед собою завдання у разі виникнення нового військового конфлікту в Європі швидко розгорнути українську армію, і таким чином вирішити військове питання боротьби за незалежність України. Однак згодом УВО перетворюється у революційно-підпільну бойову організацію з чітким військово-ієрархічним принципом побудови, що діяла на теренах Польської держави впродовж 1920-х рр. та залучала до своїх лав нових членів, зокрема представників молодого покоління.

Після 1923 р., коли рішенням Ради послів Антанти було “узаконено” приєднання до Польської держави Східної Галичини та інших західноукраїнських земель, з Організації вийшли представники галицьких політичних партій, які вбачали продовження боротьби у легальних формах. Окрім того, у середині 1920-х рр. з неї було усунено тих увістів, які підтримували радянофільську політику Є.Петрушевича та його однодумців. Натомість керівництво УВО звертає свою головну увагу на підростаюче покоління молодих українців, намагаючись поступово залучати найактивніших із них до роботи в підпіллі. У той же ж час Організація бере за основу своєї діяльності ідеологію українського націоналізму, а керівництво УВО ініціює процес об'єднання усіх націоналістичних організацій в краї та за кордоном. В результаті цих зусиль у 1929 р. було утворено ОУН, яку очолив начальний командант УВО, полковник Є. Коновалець.

УВО значної уваги надавала пропаганді й аґітації незалежницьких ідей серед українського населення в Польщі. За сприяння Організації в Галичині виходили легальні часописи “Наш шлях”, “Новий час”, “Заграва”. На шпальтах підпільного видання УВО “Сурма” українську громадськість інформували про її діяльність, ідеї та завдання, давали практичні поради щодо методів і способів боротьби, описували революційно-визвольну боротьбу інших народів. Окрім того Військова організація поширювала спеціальні брошури, різноманітні листівки та відозви.

Таким чином, протягом 1920-х рр. УВО, пройшовши реорганізацію та зумівши подолати низку внутрішніх та зовнішніх криз, зуміла вистояти та стала впливовою організацією з надійною підтримкою українців та вагомою мілітарно-політичною силою в тогочасному суспільстві.

У третьому розділі “Залучення української молоді до діяльності в УВО” визначено вплив Військової організації на національно-патріотичне виховання молодих українців в рамках легальних студентських, молодіжних і спортивно-руханкових товариств, проаналізовано ідейно-виховну роботу УВО з молоддю в умовах підпілля, процес її залучення до лав Організації, а також військовий вишкіл нового членства.

Значну увагу УВО було зосереджено на патріотичному вихованні молодого покоління та залученні до організаційної роботи молодих кадрів. Під впливом і за активної участі колишніх військовиків утворювалися чи відновлювали свою діяльність молодіжні товариства. Це легко вдавалось, адже значна кількість увістів були ще недавніми студентами й гімназистами, які не закінчивши навчальних закладів, у віці 17-21 рр. потрапили у вир війни та Визвольних змагань. Повернувшись додому, колишні українські вояки намагались продовжити навчання. Будучи лише на кілька років старшими від решти, маючи значний авторитет серед української громади, вони посіли провідні місця в молодіжному середовищі, зокрема серед студенства. Поряд з тим, за сприяння УВО в легальних часописах, що виходили в Галичині, для впливу на українську молодь вміщували спеціальні статті й публікації про користь фізичного й духовного виховання молоді, заклики розвивати руханку й спорт.

Керівництво Організації скеровувало на провідні посади у різноманітні студентські, молодіжні спортивно-руханкові товариства (“Сокіл”, “Луг” і “Пласт”) своїх активних членів. В процесі такої діяльності увісти навчали своїх підопічних основ військової підготовки, розвивали почуття націоналізму, готовності до національно-визвольної боротьби, перечитували нелегальні видання, й поступово найкращих залучали до УВО. У програмі військово-патріотичного вишколу цих товариств були краєзнавчі мандрівки в Карпати, на Говерлу, районами діяльності Олекси Довбуша, на місця боїв Січових стрільців (г. Маківка, г. Лисоня), упорядкування могил українських вояків, котрі полягли в боях, прагнучи здобути незалежність України. Окрім того, за сприяння УВО та участі української молоді відбувалися численні святкування національних свят, влаштовувалися почесні панахиди на могилах українських вояків та загиблих членів УВО, поширювався т.зв. “культ героїв” тощо.