Криміналістичне зброєзнавство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криміналістичне зброєзнавство

1. Поняття, значення, система суд балістики

Судова балістика -- це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання й дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендації щодо запобігання злочинам, пов'язаним із вогнепальною зброєю. У військово-технічній галузі означає -- це вчення про закони польоту снарядів, випущених із вогнепальної зброї. У судовій же балістиці досліджується вогнепальна зброя і наслідки застосування її зі злочинною метою. Дослідження зброї дає можливість висунути обґрунтовані версії, виявити суттєві обставини у справі, встановити винну особу.

Судова балістика пов'язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв'язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова балістика пов'язана також з іншими галузями криміналістичної техніки -- трасологією, судовою фотографією та ін.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів.

Завдання судової балістики:

1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із вказаної зброї та ін.); судовий балістика вогнепальний вибух

2) визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку належать патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (системи) відстрілено дану кулю, гільзу тощо);

3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстрілена куля, гільза; з одного чи різних екземплярів зброї відстрілені дві кулі або гільзи, які виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу частинами одного патрона та ін.);

4) встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне розташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.).

Об'єктами судово-балістичного дослідження є:

1) ручна вогнепальна зброя;

2) окремі частини зброї;

3) боєприпаси;

4) сліди пострілу (сліди застосування зброї);

5) засоби та інструменти, що застосовувалися для спорядження патронів або виготовлення снарядів.

Судова балістика являє собою розділ криміналістичної техніки, який вивчає в контексті розслідування злочинів вогнепальну зброю, боєприпаси та сліди їх дії. Судова балістика при цьому розробляє рекомендації із застосування засобів і методів виявлення цих об'єктів, їх огляду, вилучення й дослідження з метою встановлення фактів та обставин, що мають значення для з'ясування істини в розслідуваній справі.

Слід мати на увазі, що цей термін є дуже умовним, оскільки балістика (від грецького - кидаю) як розділ механіки вивчає рух вільно кинутого тіла, а як воєнно-технічна наука - рух снаряда в каналі ствола чи на пусковому пристрої (внутрішня балістика) і в атмосфері та безповітряному просторі після виходу з каналу ствола чи пускового пристрою (зовнішня балістика).

Створення й розвиток судової балістики ґрунтуються на даних загальної балістики, воєнних наук - балістика, матеріальна частина зброї, конструювання зброї тощо, криміналістичної теорії ідентифікації та вчення про сліди (трасології), судової медицини, хімії, фізики, фотографії, матеріалознавства.

Об'єктами судової балістики є:

- ручна вогнепальна зброя, класифікація якої наводиться в наступному підрозділі;

- окремі її частини та деталі;

- допоміжне спорядження, приладдя і начиння (шомполи, екстрактори, маслянки, змазка тощо);

- споряджені боєприпаси;

- вистріляні кулі й гільзи;

- компоненти боєприпасів: дріб, картеч, пижі, прокладки, порох, капсулі тощо;

- предмети (перешкоди) зі слідами застосування вогнепальної зброї;

- спеціальні вогнепальні пристрої, замасковані під побутові предмети;

- побутові предмети, що імітують вогнепальну зброю.

Криміналісти тісно співробітничають із судовими медиками, і вивчення ран на тілі людини з метою визначення типу зброї, виду кулі, дробу або картечі, встановлення напрямку пострілу і визначення відстані, з якої зроблено постріл, на підставі цих слідів належить до виключної компетенції судової медицини. Судовому медику, безумовно, на професійному рівні досконало відомі всі особливості впливу кулі, дробу й картечі на людське тіло, на його тканини й кістки скелета, що разом з результатами досліджень криміналістами об'єктів їх предметної сфери дозволяє одержати в кінцевому підсумку вірогідне уявлення про розслідувану подію минулого.

У новому Кримінальному кодексі України і в старому, що діяв зі змінами й доповненнями майже 40 років, присвячено низку статей щодо злочинних діянь зі зброєю. Зокрема, про викрадення, привласнення, вимаганння вогнепальної зброї, незаконне поводження зі зброєю, незаконне зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів тощо.

Ці злочини є особливо небезпечними, коли вчиняються організованими злочинними групами (структурами).

Окрім цього судово-слідча практика засвідчує, що злочинцями дуже часто використовується вогнепальна зброя і під час вчинення інших злочинів, особливо тяжких: убивств, бандитизму, розбою, рекету та інших видів вимагання тощо.

Причому не тільки вогнепальна зброя (дослідження якої провадить власне судова балістика), а й холодна і предмети, що заступають зброю, вибухові речовини та пристрої (гранати, міни тощо), є знаряддями зазначених злочинів.

З'являються нові види зброї, що ґрунтуються на інших конструктивних принципах,- метальна вогнепальна і токсична (токсипна), електрошокові пристрої тощо.

Окрім очевидної зброї, до сфери діяльності правоохоронних органів потрапляють і сумнівні об'єкти, питання дотичності яких до зброї вимагають спеціальних знань.

Це обумовило формування у криміналістиці спеціальної галузі знань - криміналістичного зброєзнавства, що охоплює методичні основи дослідження різноманітних видів зброї: вогнепальної, холодної, газової, пневматичної, кидальної тощо.

Холодна зброя - це зброя, що діє через прикладення мускульної сили людини під час нападу та нанесення тілесних ушкоджень, чи під час активного захисту у ході рукопашного бою; або ж для мисливства і занять спортом.

Вона поділяється на: клинкову; ударно-дроблячу.

За характером уражаючої дії клинкова зброя поділяється на колючу, рублячу, колюче-рублячу, колюче-ріжучу.

Клинкова ще поділяється па:

* з довгим прямим клинком (лезом): мечі, шпаги, палаші;

* з довгим і вигнутим лезом: шаблі, шашки, ятагани;

* з коротким клинком (лезом): стилети, кортики, кинджали, ножі, штики.

Ударно-дроблячі - палиці, булави, пірначі, кістені, надолон-ники, кастети.

Холодна зброя народів Сходу: нунчаки, кекецу-сеге, тон-фа, сюко, явара, індійська "тигрова нога"1.

Газова зброя - та, що призначена для тимчасового ураження живої цілі способом застосування сльозогінних або подразнювальних газів.

Зокрема, у новому КК України:

ст. 262 "Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних речовий або заволодіпня ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем";

ст. 263 "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, або вибуховими речовинами";

ст. 264 "Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів".

Кидальна зброя - та, що призначена для ураження цілі на відстані знаряддям, яке отримує направлений рух за допомоги мускульної сили людини або механічного пристрою (спис, лук, арбалет).

Пневматична зброя - та, що призначена для ураження цілі па відстані знаряддям, що отримує направлений рух за рахунок енергії стисненого, зрідженого чи отвердлого - вибухові пристрої та речовини.

Під зброєю взагалі розуміють пристрої та предмети конструктивно призначені для ураження під час озброєної боротьби живої сили, технічних засобів противника, для пошкодження інших об'єктів чи для досягнення інших цілей: подання сигналів, спортивних змагань, тренувань тощо.

Отже, криміналістичне зброєзнавство - це галузь криміналістичної техніки, що вивчає принципи конструювання й закономірності дії різних пристроїв, функціонально призначених для ураження людини, тварини або інших матеріальних об'єктів, власне закономірності утворення слідів застосування цих пристроїв, та розробляє засоби і способи збирання й оцінювання таких об'єктів і слідів під час розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Зупинимось на ознайомленні лише з одним із підрозділів криміналістичного зброєзиавства - судовою балістикою або, як іще називають подеколи у спеціальній літературі - криміналістичною балістикою.

Судова, або криміналістична, балістика - розділ (підгалузь) криміналістичного зброєзиавства, що вивчає технічні питання, які виникають у ході провадження у справах, пов'язаних із застосуванням, а також кримінальним носінням, зберіганням, виготовленням, збутом, викраденням тощо вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових речовин і пристроїв, а також розробляє засоби і способи дослідження цих об'єктів і слідів їх використання як доказової інформації під час розкриття, розслідування й попередження злочинів.

Наукову базу судової балістики, крім положень криміналістики, про що буде йти мова згодом, утворюють розробки загальної балістики, артилерії та інших військових наук (матеріальної частини зброї, конструювання зброї), а також фізики, хімії та особливо, судової медицини.

Судова балістика, безумовно, тісно пов'язана з іншими криміналістичними галузями знань, а саме: з криміналістичною ідентифікацією, трасологією та судовою (криміналістичною) фотографією.

Так, класифікаційна належність та ідентифікація зброї встановлюється на основі наукових положень криміналістичної ідентифікації;

Трасологічні положення про закономірності слідоутворення та їх класифікацію використовуються у криміналістичній балістиці з урахуванням специфіки слідів, що виникають внаслідок пострілу;

Під час фотографічного фіксування й експертного дослідження вогнепальної зброї та інших балістичних об'єктів використовуються методи знімання, розроблені криміналістичною фотографією.

Загальна балістика - військово-технічна наука про рух артилерійських і реактивних снарядів, мін, куль, авіабомб; складається з двох частин: внутрішньої та зовнішньої балістики. Внутрішня - вивчає рух снаряда в каналі дула; зовнішня - політ снаряда після виходу з каналу дула чи пускового пристрою.

Термін "судова балістика" - умовний, але зручний для практики, бо вже на звук дозволяє визначити направленість (судочинну) відповідних відомостей.

Першим на теренах колишнього СРСР монографічним дослідженням судово-балістичних проблем була праця В. Ф. Чер-вакова "Про криміналістичне вивчення зброї терористичних актів" (Мінськ, 1932).

Фундаментальні праці в галузі ідентифікації вогнепальної зброї за стріляними гільзами належать також одному з перших радянських експертів-криміналістів і організаторів науково-технічної служби в системі правоохоронних органів Б. М. Ко-маринцю.

Систему судової балістики утворюють:

· наукові напрашовання щодо вивчення матеріальної частини, дії механізмів і основних балістичних властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, що фігурують у справі як речові докази;

· папрацюваипя методики ідентифікації вогнепальної зброї, стріляних куль і гільз, пижів, інших балістичних об'єктів (обладнання);

· вивчення судовою балістикою стійких порохів, їх замінників і методів визначення вогнепальних ушкоджень, обстановки місця події та способів установлення за їхньої допомоги різних обставин застосування вогнепальної зброї;

· напрашовання спеціальних методів виявлення, фіксації, вилучення й дослідження вогнепальної зброї, бойових припасів і слідів їхнього впливу.

2. Класифікація Вогнепальної Зброї

Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різними підставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мисливську та спортивну*.

Бойова зброя (вогнепальна і холодна) призначена для вирішення бойових завдань. Бойова вогнепальна зброя буває: короткоствольна -- довжина ствола 50--200 мм (пістолети і револьвери, рис. 10); середньоствольна -- довжина ствола 200--300 мм (пістолети-кулемети, автомати, карабіни); довгоствольна -- довжина ствола 450--850 мм (гвинтівки, ручні кулемети).

Мисливська зброя призначена для мисливських цілей (рушниці різних систем, мисливські карабіни та ін.).

Спортивна зброя призначена для занять спортом (спортивні пістолети, малокаліберні гвинтівки тощо).

За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкоствольною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної нарізної зброї чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху. Для поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а інколи ще й нарізи («парадокс»).

Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола -- калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відображає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова зброя має такі калібри: 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,45 мм, спортивна -- 5,6 мм. У США та Великій Британії калібр визначається в дюймах і лініях (1 дюйм -- 25,4 мм, 1 лінія -- 2,54 мм).

Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль, які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453,592 г). Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діаметру 18,2 мм), 16 (16,80 мм), 20 (15,70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної частини ствола і на дінце гільзи.

Залежно від будови ударно-спускового механізму розрізняють:

1) неавтоматичну зброю (наприклад, револьвер системи Наган, Сміт-Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);

2) автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова, Парабеллум та ін.);

3) автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скорпіон», рис. 11), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).

За способом виготовлення зброя буває заводська, кустарна, саморобна. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену заводську й атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандартної зброї шляхом внесення конструктивних змін -- укорочування ствола, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконструйована як таємна зброя (зброя таємної дії) -- стріляючі авторучки, парасольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика та ін.

Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю просту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану -- функції двох і більше різних видів зброї (рис. 12).

Серед мисливської зброї буває одноствольна і багатоствольна (двох-, трьох-, чотирьохствольні рушниці); зброя, що має горизонтальне та вертикальне розміщення стволів.

Боєприпаси. Патрон -- це сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні та патрони окремого запалювання. Стрільба з сучасної зброї здійснюється унітарним патроном, який складається з гільзи з зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і прокладки. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяються на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою (рис. 13).

Гільза -- це тонкостінна стаканоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні -- дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).

Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, а з гладкоствольної -- дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля -- це металеве (найчастіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї (рис. 14). Кулі в нарізній зброї бувають оболончасті, напівоболончасті і безоболончасті. У бойовій зброї використовуються кулі спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги -- куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою бувають: круглі (кулясті), стрілочні, турбінні й комбіновані.

Дріб -- це свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, призначені для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,5--5 мм (табл. 1). Дріб, що має діаметр більш ніж 5 мм, називається картеччю

Порох -- це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вогнепальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділяється певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Компонентами димного пороху є калієва селітра (60--70 %), сірка (10--12 %) і деревне вугілля (2--8 %). Основу бездимного пороху складає піроксилін (наприклад, порох Лишева -- це бездимний порох колоїдного типу, створений із нітроклітковини). За формою димний порох має вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездимний порох -- платівок або циліндриків однакових розмірів.

Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладкоствольних мисливських рушниць. Пиж -- шматок войлоку або іншого щільного матеріалу, який відокремлює у заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні й додаткові. За матеріалом пижі поділяються на войлочні, картонні, деревноволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом'якшення поштовху порохових газів і запобігання деформації заряду.

Вогнепальна зброя взагалі і та, що потрапляє до сфери судочинства, класифікується за кількома підставами, основною з яких є віднесення зброї до певного класу за її призначенням (у підручнику розглядається лише ручна вогнепальна зброя). Саме за цією ознакою зброя поділяється на бойову, цивільну, мисливську, навчально-спортивну, кримінальну. Крім того за довжиною ствола зброю поділяють на короткоствольну, середньоствольну і довгоствольну, за будовою каналу ствола - на нарізну, гладкоствольну і комбіновану, за калібром - намалокаліберну, середньокаліберну та крупнокаліберну, за конструкцією ударно-спускового механізму - нанеавтоматичну, напівавтоматичну (самозарядну) та а в томсипичну, за кількістю споряджених патронів - наоднозарядну, багатозарядну, магазинну, за кількістю стволів - на одноствольну і багатоствольну, за способом виготовлення - на заводську, перероблену, саморобну, атипову.

Бойова зброя призначена для виконання бойових дій військовослужбовцями та уповноваженими особами з правоохоронних органів, виготовляється неодмінно на заводах, має нарізні стволи, призначена для стрільби кулями. Короткоствольні пістолети та револьвери мають довжину ствола до 20 см і називаються за прізвищами конструкторів і підприємців (пістолети Маузера, Кольта, Браунінга, Коровіна, револьвери Нагана, Кольта, Сміта-Вессона), позначаються абревіатурами (наприклад ПМ - пістолет Макарова, ТТ - Тульський Токарева) або в інший спосіб (наприклад Парабелум, Ческа збройова, Форт, Астра). Середньоствольна з довжиною ствола 20-50 см і довгоствольна з довжиною ствола понад 50 см зброя іменується за цим самим принципом: гвинтівка Мосіна, гвинтівка Маузера, СКС (самозарядный карабин Симонова), СВТ (самозарядная винтовка Токарева), ППШ (пистолет-пулемет Шпаги на), АК (автомат Калашникова) , пістолет-куле мет Скорпіон тощо.

Однією з важливих особливостей бойової зброї є наявність нарізів у каналі ствола, які надають кулі обертального руху, у переважній більшості конструкцій - правого (за годинниковою стрілкою), а іноді - лівого (проти годинникової стрілки). Нарізів, як правило, буває чотири, але є конструкції з трьома, п'ятьма, шістьма і навіть сімома нарізами. У проміжках між нарізами розташовуються поля, відстань між протилежними полями називають калібром зброї.

Калібр зброї (в тому числі цивільної та навчально-спортивної) у континентальній Європі виражається в міліметрах, у США - в сотих частках дюйма, у Великій Британії - в тисячних частках дюйма (дюйм дорівнює 2,54 мм). Наприклад, револьвер калібру 11,43 мм має відповідно, 45 чи 450 калібр (0,45 чи 0,450 дюйма). Щоб перевести міліметри в дюйми треба число міліметрів поділити на 25,4. Найбільш поширеними калібрами короткоствольної бойової зброї є (в міліметрах): 5,45; 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,43, а у карабінів та гвинтівок 5,6; 6,5; 7,62; 7,65; 7,71; 7,92; 8.

Останнім часом все більшого поширення набувають бойові гвинтівки калібру 5,56 (США, Франція, Італія), 4,7 (ФРН) і 4,85 (Велика Британія). У патронах до них, як правило, застосовуються кулі зі зміщеним центром ваги.

Мисливська зброя заводського виготовлення буває довгоствольною та середньоствольною і поділяється на дробову, кульову й комбіновану. Вона може бути одноствольною та двоствольною, а комбінована - дво-, три- і чотириствольною. У двостволок стволи розташовуються горизонтально або вертикально.

Кульова мисливська зброя, як правило, має один нарізний ствол і призначена для стрільби патронами з безоболонковими, напівоболонковими та оболонковими кулями калібрів 5,6-9 мм. Крім того існують нітроекспреси (до 16 мм) і штуцери (12-28 мм).

Дробові рушниці мають один або кілька стволів з гладенькою поверхнею і призначені для стрільби дробом, картеччю, круглими кулями або кулями спеціальних конструкцій (існують кулі Якана, Віцлебена, Бреннеке, Шихматова-Ширінського та ін.). Калібр такої зброї визначається кількістю сферичних куль, що дорівнюють діаметру каналу ствола, які можна відлити з англійського фунта свинцю (454 г), тобто чим більша кількість куль, тим менший за діаметром калібр. Виготовляють рушниці переважно калібрів 12 (18,52 мм), 16 (16,81 мм), 20 (15,62 мм), 24 (14,71 мм), 28 (13,97 мм), 32 (13,36 мм). Існують також калібри 4,8, 14. Ненарізні стволи можуть мати різне свердлення, а саме: циліндр, коли канал має однаковий діаметр від казенної до дульної частини ствола, циліндр з напором, коли в стволі 12-го калібру дульна частина звужується на 0,1 мм, напівчок 1/4 - на 0,1-0,35 мм, напівчок 1/2 - на 0,35-0,75 мм, напівчок 3/4 - на 0,75-1,0 мм, повний чок-більше 1,0 мм. Крім того циліндрові стволи для покращення прицільної стрільби кулями в дульній частині можуть мати нарізи, і такий ствол називається Парадокс.

Залежно від калібру, свердлення та відстані до цілі змінюється площа ураження дробом. На таблиці 1 наведено кількісні показники при стрільбі з рушниці 12-го калібру (діаметр розсіяння в см).

3. Сліди дії вогнепальної зброї, їх види

При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї. До цих слідів належать: стріляні снаряди, гільзи, пижі; частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаються з каналу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах; сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об'єкті; відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, яка стріляла.

Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, на паску обтирання та перепоні.

Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу і гільзах. Вид і характер слідів залежить від конструкції зброї.

На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюються: на капсулі -- слід від бійка ударника у вигляді вм'ятин (рис. 15) і сліди переднього зрізу затвора -- борозенки і валика; на дінці гільзи -- слід відбивача; на ребрі та дні кільцевого паза -- сліди від зачіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм'ятини від країв кожуха затвора.

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм'ятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання (рис. 16).

У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульовий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діаметр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути навіть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.

Ознаки вхідного отвору:

1) дефект тканини -- відсутність частин тканини;

2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у вигляді кайми завширшки 1--3 мм червоно-бурого кольору;

3) наявність пояска обтирання;

4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при пострілі в упор відбивається дуловий зріз зброї -- штанцмарка).

Вихідний кульовий отвір має різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного отвору нерівні, вивернуті назовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.

При пострілі можуть утворюватись сліди рикошету, які виникають при ударі кулі об перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля змінює свій напрямок.

Поясок обтирання -- одна з важливих ознак кульового ушкодження; має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок обтирання утворюється частинами речовин, які винесені кулею з каналу ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлена куля.

4. Слідчий огляд вогнепальної зброї та слідів її дії

Огляд зброї, боєприпасів і слідів пострілу здійснюється відповідно до вимог норм КПК (статті 190-193, 195). У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл.

Виявлену зброя фіксують за допомогою фотозйомки та описують в протоколі огляду. При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:

· встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

· витягти магазин, оглянути його поверхню;

· розрядити зброю;

· вжити заходів щодо відшукання слідів;

· оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

· встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;

· визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.

У протоколі огляду про зброю слід вказати: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об'єктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів.

Огляд і дослідження боєприпасів. Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події.

У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму слідів зброї. При описі кулі (дробу) у протоколі відзначається: вид перепони, розміри ушкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речовин.

Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача.

Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших об'єктах. Гранична дальність польоту дробу 400 м (при діаметрі дробу 5 мм - дальність 500 м, картеч - дальність до 600 м).

Під час огляду вогнепальних пошкоджень фіксують: вид і властивості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне розташування декількох пошкоджень, їх розміщення на перепоні.

При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змазки необхідно описати в протоколі: форму, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від пошкодження та ін.

5. Визначення напрямку пострілу і місця, звідки він був зроблений

При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою виявлення гільз та за слідами вогнепальних пошкоджень. Напрямок польоту кулі звичайно визначається шляхом візирування (спостереженням крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити напрямок польоту кулі з достатньою точністю. Візирування може здійснюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягуванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візирування, фотографують. При стрільбі з великої відстані необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. У складних випадках доцільно запрошувати спеціаліста з судової балістики.

Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси підлягають вилученню. Ці об'єкти належним чином упаковуються та опечатуються печаткою слідчого.

Виявлення, фіксація, огляд і вилучення слідів застосування вогнепальної зброї та самої зброї мають певну специфіку.

Виявлення вибухової зброї, гільз, куль, патронів, шротинок, пижів тощо передбачає цілеспрямований пошук цих об'єктів серед інших предметів на місці події, а також на інших можливих місцях.

Практиці відомі випадки, коли стріляні гільзи, викинуті з автоматичної зброї, виявлялись у неочікуваних місцях - у кишені того, хто стріляв, потерпілого, за кабелями зовнішньої електропроводки, на шафах, за картинами, в абажурах, усередині порожніх пляшок тощо.

Кулі зазвичай залишаються в перепоні або, подолавши її та втративши кінетичну енергію, виявляються на підлозі або ґрунті тощо.

Особливу увагу треба приділяти одягові потерпілої особи, бо куля на виході з тіла може залишитися між шарами одягу.

Під час пошуку дрібних об'єктів (куль, гільз тощо) у траві, снігу, серед каміння чи в сипучому просторі - треба використовувати спеціальні засоби і методи:

· якщо є достовірні припущення про те, що об'єкт перебуває під шаром снігу, в траві, рідкому бруді, воді, використовують міношукачі, металошукачі, магнітні підіймальники;

· виявляти дрібні об'єкти допомагає просіювання снігу, різних порошкуватих речовин, а також розтоплювання снігу чи льоду і проціджування отриманої води;

· якщо в процесі огляду буде знайдено місце, з якого проводилися постріли з автоматичної зброї (сліди взуття, недопалки, загублені патрони тощо), а також установлено напрям польоту кулі, тоді пошуки необхідно проводити з урахуванням напряму і дальності викидання стріляних гільз зі зброї певної системи.

Виявлення слідів пострілу на різних перешкодах проводиться через з'ясування їхньої природи, тобто під кутом зору морфологічних ознак вогнепальних пошкоджень у різних матеріалах, а також наявності й характеру слідів додаткових чинників пострілу.

Для фіксації слідів пострілу використовують, насамперед фотографування вузла місця події, де виявлено той чи інший слід застосування вогнепальної зброї.

Потім виготовляється детальний вимірювальний (масштабний) фотознімок об'єкта вогнепального характеру.

Після цього об'єкт оглядають, а результати огляду детально описують у протоколі слідчої дії.

Загальним для опису всіх об'єктів і слідів є обов'язкове зазначення у протоколі положення (розташування) об'єкта чи сліду на місці виявлення з прив'язкою до не менше двох орієнтирів.

Вогнепальну зброю описують за такими позиціями: вид, система, модель зброї (якщо вони відомі слідчому), наявні маркування, положення ударно-спускового механізму, стан каналу дула під час огляду на просвіт, наявність чи відсутність запаху пороху з каналу, наявність і характер інших слідів на зброї.

Вистрілену гільзу описують у такій послідовності: вид, матеріал, колір і форма, розміри, спосіб кріплення кулі, наявність кільцевої проточки або фланця денця гільзи, маркувальні позначення, конструкція і колір капсуля, колір антикорозійного лаку, наявність і розміщення слідів вогнепальної зброї (слідів пострілу) та інших слідів.

Під час описування кулі в протоколі відображають: її вид, конструкцію, колір поверхні, сліди закріплення в гільзі, маркування (якщо вони є), наявність і характер слідів каналу дула, інших слідів.

Сліди пострілі/ на перешкоді описують за комплексом ознак: форма і розміри пошкодження, характер країв пошкодження і наявність "мінуса матеріалу", стан каналу пошкодження (якщо є можливість оглянути його на просвіт); наявність і характер слідів, наслідків дії додаткових чинників пострілу, якщо такі будуть.

Патрони, пижі, прокладки тощо оглядають й описують так само, як і попередні об'єкти.

У протоколі обов'язково зазначають спосіб вилучення й характер упакування об'єктів, через що складення протоколу відбувається паралельно з подальшою роботою над слідами.

Важливим під час огляду місця події, пов'язаного із застосуванням вогнепальної зброї, є складання планів місцевості або приміщення, оскільки план сприяє зведенню в єдину систему різних слідів, які часто перебувають на значному віддаленні між собою, а також створює умови для встановлення місця, з якого стріляли, чи місця перебування потерпілого, використовуючи розрахунково-графічний спосіб.

У разі виявлення па нетранспортабельних і нероздільних об'єктах слідів, що нагадують вогнепальні, після їх фотографування, з країв об'єкта беруть зразки для проведення майбутніх необхідних лабораторних досліджень.

У деяких випадках на місці події використовують метод кольорового відтиску (контактно-дифузійний метод) для встановлення наявності слідів того чи іншого металу у складі кіптяви чи пояска обтирання.

Важливо виготовити копію (зліпок) зі сліпого пошкодження після фотографування та описання сліду у протоколі, але до порушення каналу пошкодження під час вилучення із отвору кулі.

Для цього використовують зліпкові маси, достатньо розрід-нені та придатні для заповнення будь-якого каналу пошкодження, міцні та еластичні.

Для забезпечення збереження і придатності для подальшого дослідження об'єкти і сліди з місця події (пострілу) повинні вилучатися й піддаватися консервації.

Огляд вогнепальної зброї вимагає спеціальних заходів безпеки:

* слідкувати, щоб не відбулося пострілу випадковим натиском спускового гачка, для чого треба зброю тримати дулом доверху, не кидати його, не порушувати слідів трасологічного та іншого характеру па поверхні зброї;

* після огляду й завершення дій щодо фіксації слідів вогнепальну зброю (крім револьверів) розряджають, ударно-спусковий механізм ставлять у положення запобігання або на запобіжник.

У револьверів курок обережно опускають у положення запобіжного зводу і роблять відмітку комори барабана, що містилася навпроти ствола на момент виявлення зброї.

Мисливські гвинтівки зі зламними стволами розбирають на частини: ствол (дуло) з цівкою та ложем.

Зріз ствола зброї (а в розібраної мисливської - ще й казенний зріз) покривають паперовою чи матер'яною затичкою або ковпачком, який обв'язують мотузкою (для збереження запаху в каналі).

Кулі й гільзи після їх відшукання вилучають (інколи в літературі пишуть, що вилучають по одному екземпляру - це на практиці не використовують, бо вилучають усі наявні - хіба що їх дуже багато для однієї зброї), і після огляду й фотографування (одна з проекцій - обов'язково з боку денця з маркування) поміщають в окремі пакети або коробки.

На бірці зброї чи упаковці гільз і куль указують: найменування об'єкта, де, коли, під час якої слідчої дії його виявлено. Надпис засвідчується підписами слідчого, понятих, спеціаліста.

Кулі та шротини часто доводиться виймати зі сліпих (нена-скрізних) пошкоджень із порушенням матеріалу перешкоди.

У цих випадках їх треба оберігати від дії інструмента, для чого слід використовувати долітце більшого радіуса, ніж канал пошкодження, або шлямбур більшого діаметра тощо.

З появою методики ідентифікації гладкоствольної зброї за слідами на шротинках виникла потреба у спеціальному поводженні з крайніми шротинами (за розсипом на перепоні).

Кожну таку шротину, яку виймають із пошкодження, поміщають в окремий пакетик, на якому, крім іншого, зазначають місце її розташування згідно з орієнтуванням за годинниковим циферблатом.

Повстяні пижі, картонні прокладки, а також підручні предмети, що використовувались як пижі (шматки паперу, ганчір'я тощо), упаковують окремо в конверти і приєднують до матеріалів справи.

Матер'яні об'єкти з вогнепальними пошкодженнями (одяг, штори, постільна білизна тощо), обшивають з двох боків шматками тканини так, щоб унеможливити взаємний контакт ділянок тканини з пошкодженнями.

Інколи виникає потреба вирізати частини з дерева зі слідами вогнепального пострілу, тоді на цих частинах треба відмічати верх і низ, зовнішню і внутрішню сторони.

Упаковують ці об'єкти в дерев'яні ящики (коробки), на яких роблять відповідні написи.

З метою організації оперативно-розшукових заходів, конструювання слідчих версій та планування розслідування необхідно вчасно отримати інформацію про обставини пострілу.

Тому в кінці огляду проводиться попереднє позапроцесуаль-пе дослідження гільз, куль і пошкоджень.

За допомогою спеціаліста-криміналіста, який бере участь в огляді, на підставі конструктивних особливостей і розмірних даних гільзи (кулі) встановлюється система патрона, частиною якого вона є; визначається коло систем вогнепальної зброї, для яких цей патрон може бути штатним; вивчаються сліди вогнепальної зброї на гільзі (кулі), їх сукупність порівнюється з комплексами слідів, характерних для тих чи інших систем зброї, і за збігами цих комплексів визначають вид, систему (або декілька систем) вогнепальної зброї, із якої було відстріляно (або могла бути такою) гільзу (кулю).

Вивчення форми, розмірів, характеру країв і каналу пошкодження, а також слідів, що нагадують відображення додаткових чинників пострілу, дозволяє зробити припущення про: вогнепальне пошкодження; дистанцію пострілу й напрям проходження снаряда крізь перепону; кількість і послідовність пострілів.

Інколи в ході попереднього дослідження виникає потреба у проведенні візируваиня або застосуванні розрахунково-графічного методу для відтворення траєкторії руху снаряда і встановлення місця знаходження того, хто стріляв (подеколи - потерпілого).

Є декілька видів візируваиня:

· коли є пробоїна в обох склах подвійної віконної рами, в неї поміщають паперову трубку і спостерігають крізь неї в напрямку, протилежному руху кулі;

· за наявності пробоїни в одній перепоні і сліпого (нена-скрізпого) в іншій, треба з'єднати обидві пробоїни мотузкою (шпагатом), використовуючи палочки; підставивши опору (палицю, стілець) під шпагат, відрізати його в цьому місці (місці контакту), прив'язати до опори і з боку сліпого пошкодження вести спостереження впродовж залишку мотузки (шпагату), тобто в напрямку, з якого проводився постріл;

- використавши перший або другий спосіб, направити вздовж осі трубки чи лінії шпагата промінь портативного лазера, який яскравою освітленою плямою окреслить імовірне місце перебування того, хто стріляв.

Ще треба пам'ятати, що траєкторія польоту кулі має форму не прямої лінії, а параболи. Тому, коли відстань пострілу з пістолета перевищує 50 м, а пострілу з гвинтівки - 100 м, місце стріляючого виявлятиметься дещо нижче за місце, визначене візируванням.

Для вирішення питання про можливість порушення кримінальної справи за фактом носіння об'єкта, що нагадує собою вогнепальну зброю, інколи проводиться позапроцесуальне лабораторне дослідження (яке нагадує перевіркові дії із залученням відповідних спеціалістів).

Зрозуміло, що після порушення кримінальної справи з цих самих питань буде проводитися судово-балістична експертиза (хоча така експертиза завжди призначається у кримінальних справах, у яких серед вилучених з місця події є об'єкти судово-балістичного дослідження).

У кримінальних справах про злочини, пов'язані із застосуванням вогнепальної зброї, або коли зброя була предметом чи об'єктом злочину, можуть призначатись і проводитися комплексні експертизи, наприклад, судово-балістична та фізико-хі-мічна.

Окрім цього, проводиться перевірка куль і гільз за обліками в кульогільзотеці з місць нерозкритих злочинів, щоб уточнити, чи не використовувалася зброя вчинення того злочину із нині розслідуваним.

6. Підготовка та призначення судово-балістичної експертизи

Судово-балістичні експертизи призначаються для вирішення широкого кола задач ідентифікаційного й неідентифікаційного характеру, пов'язаних з дослідженням вогнепальної зброї і боєприпасів, слідів пострілу в самій зброї, на ураженій перешкоді і на стрільці.

Об'єктами судово-балістичної експертизи є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх частини (патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пижі, прокладки), предмети зі слідами пострілу.

Для проведення цієї експертизи необхідно винести постанову про її призначення, в якій зазначаються: прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, на які експерт повинен дати висновок; об'єкти, які мають бути досліджені; а також перелік матеріалів, що надаються експерту для ознайомлення (копії протоколу огляду місця події, протоколів деяких допитів тощо).

Усі матеріали, перелічені в постанові, і сама постанова ретельно готуються до пересилки: документи вмішуються в конверти, а речові докази - в міцні коробки чи ящики таким чином, щоб вони не були пошкоджені і не стикались один з одним у процесі транспортування. Матеріали на експертизу доставляються спеціальною поштою або нарочним.

Результати експертизи багато в чому залежать від переліку поставлених питань і якості їх формулювання. Докласифікаційних питань належать такі:

1) Чи є вогнепальною зброєю предмет, вилучений у підозрюваного?

2) До вогнепальної зброї якої системи, моделі, зразка, калібру належить револьвер (пістолет), вилучений у ім'ярек?

3) Із зброї яких виду, калібру і системи вистріляна куля, вилучена з трупа?

4) Яким порохом і якими снарядами зроблені останні постріли з кожного ствола даної рушниці?

5) Частиною вогнепальної зброї якого виду, зразка, моделі є дана деталь (магазин, затвор, вісь барабана револьвера тощо)?

6) Чи є даний шматочок металу частиною кулі, а якщо так, то до яких виду і зразка належить ця куля?

Потребують граничної точності формулювання питань діагностичного характеру, серед яких виділяються такі:

1) Чи є справним і придатним для стрільби пістолет, вилучений у підозрюваного?

2) Чи міг із даного пістолета відбутися постріл без натискування на спусковий гачок, наприклад, при його падінні на дерев'яну підлогу стволом вниз з висоти 70 см?

3) Чи стріляли з двоствольної мисливської рушниці, вилученої у підозрюваного, після її останнього чищення і змазування?

4) 3 якої відстані стріляли в двері даного будинку судячи з розсіювання дробу?

5) Якою є пробивна дія зброї (або дальність убивчої дії)?

6) Яка причина розриву ствола даної дробової рушниці?

7) Яким було взаємне розташування рушниці і дверей даного будинку в момент пострілу судячи з напрямку каналу вогнепального пошкодження?

8) У який спосіб виготовлено даний пиж (вирізання, висічка тощо)?

9) Який з отворів вогнепального пошкодження на об'єкті є вхідним і який вихідним?

10) Чи є на руках даної особи мікронашарування, що з'явилися в результаті пострілу із зброї певного виду, моделі?

11) Яка з наданих куль, вистріляних з одного екземпляра зброї, вистріляна першою?

Особливе місце в судово-балістичній експертизі посідають ідентифікаційні дослідження, результати проведення яких можуть дати пряму і категоричну відповідь щодо знаряддя злочину і дати можливість серйозно обґрунтувати версію про конкретного зловмисника.

Серед питань, що вирішуються експертами в цій сфері, важливо зазначити такі:

1) Чи вистріляна дана куля з конкретного пістолета, вилученого у підозрюваного?

2) Чи відстріляні п'ять гільз, виявлених на місці події, з конкретного пістолета, вилученого у обвинуваченого?

3) Чи вистріляна картеч, вилучена з тіла потерпілого, з конкретної мисливської рушниці?

4) Чи є частинами одного патрона куля, вилучена з тіла потерпілого, і гільза, виявлена на місці події?

5) Чи належать дані патрони (їх частини у вигляді куль, гільз, дробу, картечі) до продукції одного підприємства (одного року випуску, однієї виробничої партії)?

Готуючи матеріали до направлення на експертизу, в жодному разі не можна забувати про обов'язковість ознайомлення обвинуваченого або підозрюваного з фактом призначення експертизи, поставленими перед нею питаннями і про необхідність максимального задоволення його обґрунтованих клопотань про постановку додаткових питань

Експертиза холодної зброї - вид криміналістичної експертизи, основним завданням якої є встановлення належності до холодної зброї ножів, кинджалів, кастетів та подібних за призначенням предметів заводського, кустарного та саморобного виготовлення.

До холодної зброї належать знаряддя і пристосування, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам, або незвичні предмети, завдяки яким спричиняється колючий, ріжучий, рублячий, ударний або роздроблюючий ефект і призначені для нападу та активного захисту.

Криміналістичною експертизою холодної зброї вирішуються такі питання:

Чи є конкретний предмет холодною зброєю (напівфабрикатом чи заготовкою такої зброї)?

Який тип (вид) холодної зброї, до якого належить конкретний предмет?

Який спосіб виготовлення даної холодної зброї (заводський, саморобний)?

Чи використовувався чохол для носіння конкретної холодної зброї?

Чи не виготовлений надісланий на дослідження предмет із спортивної або бойової зброї певного типу (спортивної шпаги, бойової шаблі)?

Чи піддавався переробці ніж (інший предмет), вилучений у підозрюваного?

7. Можливості судово-балістичної експертизи

Дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється за допомогою судово-балістичної експертизи, яка є різновидом криміналістичної експертизи. До основних завдань експертизи відносяться встановлення виду, зразка (моделі) вогнепальної зброї за стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу, а також конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями та гільзами, визначення можливості застосування для стрільби зброї та боєприпасів, встановлення однорідності патронів, куль, гільз, дробу, картечі, встановлення деяких обставин, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї.

Судово-балістична експертиза вирішує класифікаційні, діагностичні та ідентифікаційні завдання, які можна класифікувати як такі типові питання:

· при дослідженні зброї: чи є дана зброя вогнепальною, а при позитивній відповіді - до якого виду, системи та моделі вона відноситься; чи справна зброя та чи придатна вона для стрільби; який калібр даної вогнепальної зброї; чи є представлена на дослідження деталь частиною даного екземпляра зброї; чи міг відбутися постріл з даного екземпляра зброї без натискання на спусковий гачок за певних обставин; чи можливий постріл з даної зброї патронами певного калібру; чи здійснювалася стрільба з даної зброї після останньої чистки;

· при дослідженні боєприпасів: чи справні дані патрони та чи придатні вони для стрільби; до якого виду й зразка відноситься поданий для дослідження патрон; чи не відносяться представлені патрони до однієї партії випуску;

· при дослідженні стріляних куль, дробу, картечі, пижів: зі зброї якого виду, системи, зразка відстріляна куля, виявлена на місці події; чи не відстріляна куля з представленої зброї; чи не відстріляна куля з одного екземпляра зброї; до якого виду та зразка відноситься патрон, частиною якого є куля, виявлена на місці події; чи не відстріляна куля зі зброї невідповідного калібру; чи є представлені для дослідження куля і гільза частинами одного патрона; чи складали раніше представлені снаряди (дріб, картеч, кулі) єдину масу і чи не виготовлені вони в одних і тих самих виробничих умовах; чи не слугував предмет, що підлягає дослідженню, саморобним пижем; з якого матеріалу виготовлений пиж; чи однорідні пижі представлені на дослідження;

· при дослідженні гільз: зі зброї якого виду, зразка викинута дана гільза; чи є гільза частиною патрона, що використовувався під час стрільби з даної зброї; чи не викинуті представлені гільзи з одного екземпляра зброї; чи не є представлені куля та гільза частинами одного патрона; які причини виникнення пошкоджень, що є на гільзі;

· при дослідженні слідів пострілу: чи є дане пошкодження вогнепальним; чим саме утворене дане пошкодження (кулею, дробом, картеччю, скалками гранати); чи є сліди пострілу з близької відстані на одязі потерпілого; у якому напрямку був здійснений постріл; яким є дане ушкодження - вхідним чи вихідним отвором.

Найбільш складним дослідженням є ідентифікація вогнепальної зброї за стріляними кулями та гільзами. Порівняльне дослідження слідів на кулі (гільзі), виявлених на місці події, та слідів на кулі (гільзі), отриманих експериментальним шляхом, провадиться шляхом співставлення за допомогою порівняльного мікроскопа (МСК-1, МС-51 та ін.) і за збільшеними фотознімками.

Для отримання фотографічного зображення розгортки кулі зі слідами нарізів каналу ствола використовуються спеціальні пристрої оптичного фоторозгортання (наприклад, прилад РФ-4). При такій зйомці на фотознімку отримується послідовно розгорнуте зображення циліндричної поверхні кулі. Для вивчення слідів на кулі за глибиною (профілем) застосовується профілографічний метод (у профілометрі розміщують кулю, де за допомогою алмазної голки отримують параметри слідів на ній, а потім, використовуючи ці дані, будують профілограми).

8. Поняття і класифікація холодної зброї

Холодна зброя досить часто використовується зловмисниками для вчинення різних кримінальних правопорушень, відповідно, така зброя часто стає об'єктом судової експертизи - експертизи холодної зброї, базовою галуззю знань для якої є криміналістичне вчення про холодну зброю.

...