Способи захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Цивільний захист

Способи захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу

Навчальній посібник для самостійної підготовки студентів усіх спеціальностей

С.Ф. Сливко

Запоріжжя 2013



Сливко С Ф., доцент

Способи захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу / Навчальній посібник для самостійної підготовки студентів усіх спеціальностей. - Запоріжжя: ЗІЕІТ, 2013 - 50с.

В навчальному посібнику розглядаються причини виникнення й класифікація надзвичайних ситуацій, основні принципи й заходи захисту населення у надзвичайних ситуаціях, класифікація та характеристика основних заходів та засобів захисту населення.

Затверджено на засіданні кафедри

Промислового та цивільного будівництва.

зав. Кафедрою Доцент Чайка В.А.

надзвичайний ситуація захист населення



Захист населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу

МЕТА: Ознайомитися з поняттям та класифікацією надзвичайних ситуацій, вивчити основні принципи, заходи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу.

ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ СТУДЕНТИ ПОВИННІ:

а)знати:

- причини виникнення та класифікацію надзвичайних ситуацій;

- основні уражаючи фактори при катастрофах та надзвичайних ситуаціях;

- принципи, способи й засоби захисту населення;

- вимоги та призначення захисних споруд;

- засоби індивідуального захисту населення;

- евакуаційні заходи;

- особливості організації захисту дітей;

б) вміти:

- діяти за сигналами оповіщення штабу ЦО;

- використовувати засоби індивідуального захисту, захисні споруди;

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ:

Поняття й основні риси катастроф і надзвичайних ситуацій(НС) мирного та воєнного часу.

Причини виникнення й класифікація катастроф і НС.

Основні уражаючи фактори при катастрофах і НС.

Поняття, основні принципи та засоби захисту населення при НС і застосуванні сучасних засобів ураження.

Колективні засоби захисту населення: види захисних споруд, їх класифікація та вимоги до захисних споруд, планування, технологічне обладнання, система життєзабезпечення та експлуатація в умовах мирного і воєнного часу.

Засоби індивідуального захисту : класифікація, призначення, стисла характеристика, порядок видачі та зберігання.

Евакуаційні заходи захисту населення.

Санітарна обробка людей: мета, вади, способи.

Дезактивація - мета, види, способи й засоби.

Дегазація - мета, види, засоби й способи.

Дезінфекція - мета, види, засоби, способи.

Особливості організації захисту дітей.

Дії населення за сигналом оповіщення штабу ЦО.

Для забезпечення захисту населення від наслідків НС в Україні запроваджуються єдині вимоги з безпеки радіаційне -, хімічно - та вибухонебезпечних об'єктів:

утримання на них запасів СДОР в обсязі, що не перевищує нормативний;

розміщення їх за межами житлової забудови міста;

урахування метеорологічних та інших природних факторів, властивих даній місцевості, що впливають на наслідки діяльності підприємств або аварій;

виконання обов'язкового комплексу ІТЗ ЦО щодо зменшення небезпеки в разі аварії;

дотримання норм і правил ТБ персоналом радіаційне -, хімічно - та вибухонебезпечних об'єктів.

Захист населення забезпечується шляхом:

розроблення і запровадження систем відповідної нормативної документації;

включення в плани економічного і соціального розвитку спеціальних розділів з ЦО;

розроблення і реалізації вирішення спеціальних проблем забезпечення захисту населення в НС;

розробка планів захисту персоналу радіаційне -, хімічно - та вибухонебезпечних об'єктів і населення в зонах можливого зараження у разі аварії на них.

Таким чином, ЦО в наш час повинна вирішувати загальнолюдські завдання - захист життя людей та середовища їх проживання.

Обов'язок кожного громадянина:

Знати основні способи та засоби захисту у надзвичайних ситуаціях

Правильно вибрати той чи інший тип 313, швидко його застосувати - що значно зменшить людські втрати.

Вірно діяти за сигналами оповіщення штабів ЦО.

Вірно користуватися захисними спорудами.

Захищати й надавати допомогу, в першу чергу, дітям та людям похилого віку.

Поняття та основні риси катастроф і надзвичайних ситуацій

Катастрофи, визвані силами природи або технічною діяльністю людини, є особливістю XX століття і причиною масового травматизму серед населення. Численні дані свідчать, що руйнівна сила природних і техногенних катастроф нарощується, а спричинені збитки обраховуються космічними сумами.

У світі за період з 1948 по 1990 р. у природних і техногенних катастрофах загинуло близько 3 млн. чоловік і більш ніж 1 млн. чоловік залишилось без житла.

Встановлено, що у світі протягом цього періоду траплялось в середньому на рік 8 випадків стихійного лиха, від 9 до 23 аварій і катастрофу кожній з яких загинуло не менше 100 чоловік.

Сучасне високо розвинуте суспільство потребує все більш ускладненої технології виробництва, а це неминуче веде до зростання можливостей виникнення аварій і катастроф. ВОЗ пропонує ділити катастрофи за походженням:

- стихійні (природні),

- технологічні (рукотворні),

-соціальні.

Специфічними, загальними ознаками катастроф є:

раптовість,

серйозна загроза здоров'ю та життю окремих груп населення і навіть усього суспільства,

порушення звичного життєвого укладу,

порушення цілісності навколишнього середовища.

Таким чином, під КАТАСТРОФОЮ розуміють ситуацію, що виникла раптово, визвано силами природи або діяльністю людини, яка супроводжується масовим ураженням людей та довкілля, і для ліквідації наслідків якої потрібне залучення сил і засобів із зовні району лиха.

Надзвичайна ситуація (НС) - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, що призвели або можуть призвести до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Надзвичайна ситуація характеризується рисами:

- соціально-екологічними та економічними збитками;

- необхідністю захисту населення від дії шкідливих для здоров'я та життя факторів (хімічні агресивні речовини, РР, мікроорганізми, переохолодження або перенагрівання, травмуючі та психогенні фактори);

- проведенням рятувальних, невідкладних медичних та евакуаційних робіт;

- ліквідацією негативних наслідків.

- застосування антидотів та ІПП;

- додержання режимів поведінки (захисту) людей на зараженій території;

- евакуація людей із зони зараження;

- санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, техніки, споруд, транспорту, майна.

При загрозі або виникненні аварії на хімічно небезпечному об'єкті негайно, у відповідності із заздалегідь розробленими планами, проводиться оповіщення працюючого персоналу і населення, що проживає поблизу.

Населення за сигналом оповіщення надягає засоби захисту органів дихання і виходить з зони зараження у вказаний район.

Організується розвідка, яка встановлює місце аварії, вид СДОР, ступінь зараження території та повітря, стан людей в зоні зараження, напрямок і швидкість вітру у приземному шарі, напрямок поширення зараженого повітря.

Встановлюється оточення зон зараження й організується регулювання руху.

Уражених після надання їм допомоги доставляють у незаражений район, а в разі необхідності - до лікувального закладу.

Продукти харчування і вода у зоні зараження підлягають перевірці на зараженість, після чого приймається рішення про їх дегазацію чи знищення.

При виконанні режимів поведінки необхідно пам'ятати, що чим швидше люди покинуть заражену місцевість, тим менша небезпека їх ураження.

Покидати заражену територію слід швидко, намагаючись не підіймати пилу і не торкаючись до оточуючих предметів. На зараженій території не можна знімати засоби захисту, палити, приймати їжу, пити воду.

При виявленні на шкірі (руках, шиї), одязі крапель ОР необхідно обробити ці місця рідиною з ІПП.

Після виходу з району зараження необхідно пройти санітарну обробку із заміною білизни, а в разі необхідності - всього одягу.

Висновки

Захист населення у мирний та воєнний час може здійснюватись у вкрай складних обставинах, при наявності обширних зон радіоактивного, хімічного та бактеріального ураження, руйнувань та пожеж. Буде обмежено залучення військ, важко передбачити і завчасно здійснити планування та підготовку проведення евакозаходу у заміській зоні.

Для реалізації способів захисту населення у НС потрібно:

- На кожному об'єкті не менш 100% потрібних 313,

- Чітко спланувати евакуаційні заходи.

- Тримати захисні споруди в готовності.

- Передбачити будівництво швидко зведених сховищ та найпростіших укрити при загрозі війни.

- Завчасно передбачити шляхи накопичення фонду захисних споруд до 100% укриття найбільшої робочої зміни.

- оповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення;

- укриття у захисних спорудах (сховищах, ПРУ), а за їх відсутністю - в будівлях з негайною герметизацією вікон, дверей, вентиляційних отворів і т.д.;

- використання індивідуальних засобів захисту органів дихання (протигазів, респіраторів, а за їх відсутністю - ватно-марлевих пов'язок), шкіри;

- використовування профілактичних радіозахисних препаратів з АІ-2;

- проведення часткової санітарної обробки;

- виключення вживання забруднених продуктів та води;

- додержання правил (режимів) поведінки людей на території;

- обмеження доступу на забруднені території;

- санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруд та інших об'єктів.

Порядок дій і правила поведінки людей у зараженому РР регіоні визначаються радіоактивною обстановкою.

При помірному зараженні необхідно знаходитися в ПРУ від кількох годин до доби, а потім можна перейти у звичайні приміщення, вихід з якого в першу добу дозволяється не більш ніж на 4 години. Підприємства та заклади продовжують роботу в звичайному режимі.

При сильному зараженні знаходитися в укритті треба до 3-х діб, у наступні 4 доби припустимо перебування у звичайному приміщенні, виходити з якого щодоби можна не більш ніж на 3-4 години. Підприємства і установи працюють за особливим режимом, при цьому робота на відкритій місцевості припиняється на строк від кількох годин до кількох діб.

У випадку небезпечного і надзвичайно небезпечного зараження тривалість перебування в укритті складає не менше 3 діб, після чого можна перейти у звичайне приміщення, але виходити з нього слід лише за крайньої необхідності і на нетривалий час.

Воду для пиття та приготування їжі слід брати лише з водопроводу і захищених криниць. Всі продукти у герметичній тарі, а також ті, що зберігалися у холодильниках, шафах, підпіллі, у скляному та емальованому посуді, у поліетиленових мишках придатні до вживання.

Слід мати на увазі, що радіоактивному забрудненню (зараженню) піддаються лише верхні шари незахищених продуктів. Ні в якому разі не можна знищувати продовольство заражене РР.

Після видалення поверхневого шару або через якійсь час внаслідок природної дезактивації вони стануть придатними до вживання.

Захист населення при хімічному зараженні

Основними способами захисту населення на хімічних небезпечних об'єктах є: - - оповіщення про небезпеку хімічного зараження; укриття у захисних спорудах (сховищах);

- використання індивідуальних засобів захисту (протигазів і засобів захисту шкіри);

Класифікація надзвичайних ситуацій. (НС)

Надзвичайні ситуації за масштабом наслідків відповідно поділяють на:

- об'єктові,

- місцеві,

- регіональні,

- загальнодержавні.

до загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

до регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

до місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

до об'єктового рівня відносяться всі НС, які не підпадають під зазначені визначення.

За причиною (етіологією) НС бувають:

1. НС техногенного характеру, за яких виділяються: транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель,

- аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

2. НС природного характеру:

небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні, морські та прісноводні явища,

деградація ґрунтів чи надр,

природні пожежі,

зміна стану повітряного басейну,

інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин,

масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками,

зміна стану водних ресурсі та біосфери тощо.

3. НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування:

здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників,

встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

НС воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування:

- атомних і гідроелектричних станцій,

- складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів,

- нафтопродуктів,

- вибухівки,

- транспортних та інженерних комунікацій тощо.

За кількістю потерпілих НС розрізняються;

Малі - потерпілих 25-100 людей, 10-15 з яких потребують госпіталізації;

Середні - відповідно 101-1000 та 51 -250 людей;

Великі - відповідно 1000 і більше, більше 250 людей.

ушкодження скелету - надломи, піднакісничні переломи за типом "зеленої гілки" та ін.

Виніс дітей з місця ураження й евакуація їх у медичні установи здійснюється у супроводі родичів (знайомих). Дітей у віці до 5 років з місця ураження доцільно виносити на руках, якщо це дозволяє стан потерпілого, характер і локалізація ураження. З метою якнайшвидшої доставки у профільні спеціалізовані лікувальні установи (відділення) бажано не затримувати потерпілих дітей на першому етапі евакуації.

На першому етапі медичної евакуації з метою створення умов для тимчасової госпіталізації з кожних 100 місць повинно бути виділено 20 - 25 місць для потерпілих дітей.

Особливо активну роль набувають питання захисту дітей у зонах радіоактивного і хімічного зараження. Крім використання індивідуальних засобів захисту, використовують усі можливості для укриття дітей в колективних засобах захисту, в тому числі від несприятливих атмосферних умов (спека, холод, задимленість).

В хімічних осередках усі уражені діти, незалежно від тяжкості ураження, мають розглядатися як носилкові. Невідкладна лікарська допомога повинна бути максимально наближена до кордонів зараження. В першу чергу надають допомогу найбільш тяжко пораненим дітям грудного віку та забезпечують їх швидку евакуацію.

У значної частини дітей, що захворіли інфекційними захворюваннями, відповідна реакція організму на однакову дозу збудника буде більше виражена, ніж у дорослих. У дітей доволі швидко розвивається судорожний гіпертермічний синдром, порушення діяльності дихальної, серцево-судинної і видільної систем, а також ендотоксичний шок, септичний стан, а також з'являється блювання, дисфункції апарату травлення, порушується багато видів обміну речовин. Ця обставина вимагає швидкого сортування хворих дітей та їх термінової евакуації в спеціальні лікувальні установи.

При використанні медикаментозних засобів (антидотів), надання допомоги потерпілим обов'язково враховують рекомендації, що вироблені для педіатричної практики.

Слід враховувати психологічний стан потерпілої дитини. Дітям молодшого віку (2-3 роки) властива неконтрольована поведінка, що утруднює організацію їм захисту і надання допомоги.

Отже, організація захисту і допомоги дітям в районах надзвичайних ситуацій є важким ділом. Але, саме від своєчасних і правильних дій рятувальних і медичних бригад залежить життя більшості потерпілих дітей.

Захист населення при радіоактивному забрудненні

Основними способами захисту населення при радіоактивному забрудненні (зараженні) є:

Іванківський райони.

Керівництво евакуацією здійснювалось оперативною групою. ЗЕП не розгортався.

Оповіщення про евакуацію проводилось обходом квартир. Автобуси підганяли до під'їздів будівель. Облік евакуйованих проводився у путі.

Для евакуації людей та тварин було залучено більш як 1400 автобусів, 4000 грузовиків, 2 евакопоїзди, 1700 особистих автомобілів.

А на початку травня 1986р. із м. Києва і прилеглих до ЗО км зони місць було відправлено 24 пасажирських поїздів, які вивезли на відпочинок 370 тис. дітей. Евакуація із сільських місць проводилась за виробничим принципом.

Особливості організації захисту дітей

На жаль, при аваріях, катастрофах і стихійних лихах значну кількість потерпілих становлять діти. Так, при хімічний катастрофі у Арзамасі (1988р.) і залізничній катастрофі у Башкирії (1989р.),вони склали відповідно 13,7 і 24,7% (Б.А, Сочілов, 1990р.).

При організації захисту і допомоги потерпілим дітям мають бути враховані наступні фактори:

1.В екстремальній ситуації у дітей виключається такий вид медичної допомоги, як самодопомога, і, в більшості випадків, взаємодопомога. Тому рятівники, медичні працівники мають надавати допомогу передусім дітям. За однакового ступеня ураження діти мають перевагу перед дорослими в наданні допомоги як в осередку ураження, так і на етапах медичної евакуації.

2. Ураження у дітей пов'язані з анатомічно-фізіологічними особливостями дитячого організму. До них передусім слід віднести:

- генералізовану реакцію нервової системи на різні види стресу - больовий, температурний (переохолодження, перегрів організму), опіковий та ін. Навіть при порівняно невеликому стресовому впливі у дитини швидко змінюється діяльність серцево-судинної системи, дихання, а при більш значному - виникає судорожний синдром;

- чутливість дітей, особливо молодшого шкільного віку, до втрати крові навіть у невеликих кількостях. Так, у новонародженої дитини втрата 50 мл крові рівнозначна втраті дорослим 600 - 1000 мл крові. При цьому слід пам'ятати, що у дітей більш широкі артерії і співвідношення їх до просвіту вен у два рази більше, ніж у дорослих. Досить непостійний артеріальний тиск сприяє більш швидкому розвитку шокових станів;

- схильність слизових оболонок верхніх дихальних шляхів до набряку, напружена праця нирок, що підвищує небезпеку розвитку набряку легень, гипергідрадації або обезводнювання організму;

- високу еластичність кісткової системи, що знижує частоту перелому кісток у дітей і разом з тим обумовлює типові для дитячого віку

Загальні ознаки віднесення НС до відповідного рівня за критерієм розміру заподіяних (очікуваних) втрат та економічних збитків



	Порогове значення для рівня надзвичайної ситуації
Одиниця Критерії виміру	об'ектового	місцевого Р-н	регіонального (облмгруп обл,)	загальнодержавного
1. Питома	(%) відсоток
вага	загальн.
зруйнованих	обсягу осн.	до 10	від 10 до1 5	від 15 од 25	понад 25
ОСНОВНИХ	фондів
фондів	об'єкту.
	відсоток від
Економічні	річного		до 1%	до 1%	понад 1%
збитки	бюджету
3 . Кількість
постраждали
х (постійно	осіб	до 20	від 20 до50	від 50 до 300	понад 300
тимчасово
непрацездат
них)
4. Кількість
людей* що	осіб	1	1-2	від 3 до 5	понад 5
загинули
5. Істотне
погіршення
умов проживання	осіб	до 100	від 100 до 300	від 300 до 3000	понад 3000
на тривалий
час.

Із положення про класифікацію НС Зтв. Пост. Каб. Мін. України №1099 від 15.06.1998 р.

Основні уражаючі фактори та види ураження людей в НС

Основні уражаючі фактори в НС:

- динамічні (механічні впливи на організм вибухової хвилі, обвалів, вторинні снаряди, падіння з висоти, натиск важкими предметами); термічні впливи (високі або низькі температури, променева енергія); електричний струм, блискавка; радіаційне випромінювання;

- хімічні шкідливі речовини (сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), отруйні речовини (ОР), побутові хімікалії, ліки, тощо);

- біологічні;

- психогенний фактор (психоневрологічний стрес, шок тощо).

Алгоритм порятунку людей.

При загрозі або дії на організм людини вище перелічених факторів для рятування життя та попередження несприятливих ускладнень необхідно:

- запобігти дії уражаючих факторів,

- організувати захист людей від дії уражаючих факторів,

- надати екстрену медичну допомогу (ЕМД) потерпілим. ЕМД - це допомога, яка надається потерпілим в найкоротші строки при загрозі життю та здоров'ю в умовах надзвичайних ситуацій (а також на виробництві або у побуту).

Це відповідає міжнародному принципу Цивільної оборони:

"ПОПЕРЕДИТИ-ВРЯТУВАТИ - ДОПОМОГТИ". |

Основні види уражень людей в НС.

Травми, переломи кісток, кровотечі.

Термічні та хімічні опіки.

Радіаційні ураження.

Гострі хімічні отруєння.

Психоемоційні розлади.

Масові інфекційні захворювання.

Переохолодження, перегрівання.

Комбіновані ураження (механіко-термічні, радіаційно-механічні тощо).

Ураження електричним струмом.

Утеплення.

Комбінований спосіб.

Більш мобільний вивіз транспортом - залізничним, автомобільним, водним, повітряним.

На кожний залізничний ешелон (судно) призначається начальник ешелону (судна), на автоколону - старший колони, на залізничний вагон - старший вагону.

Вивід населення пішим порядком здійснюється в екстремальних випадках по заздалегідь установленим маршрутам.

Довжина добового переходу (10 - 12 годин руху) - ЗО - 40 км, швидкість руху 4-5км/г.

На маршрутах організується комендантська служба для підтримання порядку та забезпечення графіка руху.

У ході марша колони роблять привали: малі - через кожні 1-1,5 години; великі - через 5-6 годин на 1 - 2 години, для прийняття їжі та відпочинку. Піші колони формуються чисельністю 500 - 1000 чол., розбиваються на групи по 50-100 чол., у кожній призначається старший.

Начальникам колон вручається схема маршруту, де відображено місця вихідного та кінцевого пунктів, пункти регулювання, місця привалів, укриття та. ін.

Комбінований спосіб евакуації передбачає постійного розміщення або у проміжні пункти (ППЕ), розташовані за межами небезпечних районів(зон можливих руйнувань). Далі із проміжних пунктів людей вивозять у райони розквартирування транспортом.

Комбінований спосіб евакуації передбачає вивозити транспортом робітників та службовців, які продовжують роботи в небезпечних зонах; населення, що не може рухатись пішки (інваліди, хворі, жінки з дітьми до 10 років та .ін.); формування ЦО (у воєнний час ).

Організація евакуації населення у мирний час може мати деяку відмінність від воєнного:

- проведення заходу захисту при відсутності загроз противника;

- на обмеженій місцевості (евакуація може проводитись у рамках одного міста, района);

- можливість більш масштабного застосування значних сил та засобів, у тому числі і військових сил держави.

Так, у Вірменії (1988р.) через два тижні після землетрусу у зоні лиха працювало більш 20 тис. військовослужбовців, біля 3 тис. військової техніки, розгорнуто 17,5 тис. палаток, 200 похідних кухонь, 2 пересувні хлібозаводи, З банно-пральні поїзди, 75 військових електростанцій. Військова авіація зробила більш 900 авіарейсів.

Евакуація населення після аварії на ЧАЕС.

Рішення про евакуацію було прийнято урядовою комісією о 8.00 27.04.86р. Евакуація із 30-ти км зони проводилась у 3 етапи в основному у Поліський та

Для організації та проведення евакозаходів створюються евакуаційні органи.

Евакуаційні органи

а) У районі, місті і на об'єктах промисловості.

Евакуаційні комісії (ЕЮ. які розробляють плани евакуації та розосередження, організують та керують проведенням їх. Збірні евакуаційні пункти (ЗЕІГК які виконують збір, реєстрування, облік та відправку на приймальний пункт евакуації (ПЕП) евакуйованих. ЗЕП розгортається у громадських спорудах (школах, клубах, тощо) поблизу місць посадки на транспорт або пункту початкового маршруту пішого маршу.

б) У заміській зоні (в місці розташування).

- Евакоприймальні комісії (ЕПК) - розробляють та своєчасно коректують розділи плана ЦО за прийняттям, обліком та розміщенням населення, забезпечують евакуйованих, подають донесення на вищестоящі приймальні органи, уточнюють у (ЕК) графік руху та чисельність евакуйованих тощо.

- Приймальні евакопункти ШЕШ - безпосередньо здійснюють прийняття, облік, розселення евакуйованих, ПЕП розгортається поблизу станцій, пунктів висадки та кінцевих пунктів пішого маршруту.

- Проміжний пункт евакуації (ПІШ розгортається на піших маршрутах, які перевищують протягом більш Добового переходи (40 - 50 км). Де тимчасово розміщують евакуйованих, годують, надають медичну допомогу та відправляють до кінцевих пунктів.

Забезпечення евакозаходів

Успішне проведення евакуації залежить від транспортного, медичного, матеріального та інших видів забезпечення, від організації протирадіаційного та протихімічного захисту.

Транспортне забезпечення потрібне для перевезення людей, матеріальних коштовностей, підвозу робочих змін на підприємство та .ін.

Матеріальне забезпечення передбачає забезпечення населення продуктами харчування та предметами першої необхідності (за нормами воєнного часу). Забезпечення протирадіаційного та протихімічного захисту включає: - організацію радіаційного та хімічного контролю;

- забезпечення засобами індивідуального захисту;

- підготовку засобів санітарної обробки (знезаражування).

Основні способи розосередження та евакуації населення

Вивіз населення всіма видами транспорту.

Вивід населення пішим порядком.

Поняття, мета, основні принципи, способи та заходи захисту населення в НС

Закон України „ Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000р №1809-ПІ визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого та соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (єдина система захисту)

З 2003 року проводиться реформування ЦО України. Сутність цього реформування полягає в об'єднанні органів управління і сил Цивільної оборони, пожежної охорони, аварійно-рятувальних сил і матеріально-технічних ресурсів у єдиній державній системі цивільного захисту.

24 червня 2004 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про правові засади цивільного захисту".

Згідно із цим законом в Україні створюється Єдина державна система цивільного захисту населення і територій.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі -єдина система захисту) - це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту.

Мета цивільного захисту:

- реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;

- проведення заходів безпеку та захисту населення і територій, об'єктів національної економіки і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

- участь у подоланні наслідків глобальних техногенних, геофізичних, екологічних катастроф на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.

Режими функціонування єдиної системи захисту

- Єдина система захисту може функціонувати у режимах:

- Повсякденної діяльності;

- Підвищеної готовності;

- Надзвичайної ситуації;

- Надзвичайного стану;

- Воєнного стану

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного, характеру і ліквідації їх наслідків.

Сили цивільного захисту

Сили і засоби цивільного захисту - це особовий склад органів та підрозділів цивільного захисту, пожежні та аварійного-рятувальні формування, добровільні рятувальні формування, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння, засоби призначенні для ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих та засоби індивідуального захисту.

До сил цивільного захисту належать;

- Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

-Спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи.

- Аварійно-відновлювальні формування;

- Спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту (міліція, СБУ, медицина, санітарно-епідемічна служба та інші);

- Формування особливого періоду;

- Авіаційні та піротехнічні підрозділи;

- Технічні служби та їх підрозділи;

- Підрозділи забезпечення та матеріальних резервів. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - це спеціальне воєнізоване формування, яке призначене для захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, участі в територіальній обороні, міжнародних рятувальних і гуманітарних заходах.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом'якшення її можливих наслідків;

Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на більше 50 кг на одну особу. По прибутті на ЗЕП населення реєструється та діє згідно з вказівками ЗЕП.

По прибутті на кінцевий пункт ПЕП, організується: розміщення, працевлаштування, забезпечення усім необхідним, медичне обслуговування та .ін.

При проведенні евакозаходів у наслідку стихійного лиха, аварій та катастроф маємо деякі особливості:

- рішення на евакуацію може прийняти комісія по НС;

- можуть не в повній мірі розгортати евакооргани;

- оповіщення евакуйованих може здійснюватись обходом квартир, а не тільки сигналом ІДО по мережах зв'язку.

У деяких випадках може проводитись часткова евакуація приховано під видом екскурсій, турпоходів тощо.

Приклад.

Евакуація як спосіб захисту населення використовується давно. Особливо великих масштабів евакуація набула в період Великої Вітчизняної Війни.

Із Європейської частини СНД за липень - листопад 1941 р. було перебазовано більш 1500 промислових підприємств і більш як 10 млн. людей.

Можна відмітити, що евакуація може проводитися не тільки як спосіб захисту, але і як вид рятувальних робіт в осередку ураження.

Так, із осередку ураження землетрусу Вірменії у грудні 1988р. було евакуйовано більш 110 тис. людей.

При аварії на АЕС Трі-Майл-Айленд (США) у березні 1979р. евакуйовано понад 200 тис. людей з місцевості в радіусі 40 км від АЕС.

При аварії на ЧАЕС із зони забруднення було евакуйовано біля 116 тис. людей.

Підготовка евакозаходів

Підготовкою евакозаходів займаються завчасно під керівництвом начальника ЦО за планом, розробленим штабом ЦО з погодженням здійснюваних заходів з державними органами, причетними до організації захисту населення у НС.

Проведення евакозаходів планується штабом ЦО об'єктів, міста завчасно на випадок можливих НС за територіально-виробничим принципом: робітники та службовці, члени їх сімей, студенти, учні евакуюються по підприємствам - за місцем проживання. Все це відображено у плані ЦО об'єкта, міста,

Підготовка заміської зони для потреб ЦО, якою займаються завчасно у мирний час, включає:

- будування дорожньої мережі;

- розширення житла (будування турбаз, будинків відпочинку, санаторіїв тощо );

- розвиток енергопостачання та системи зв'язку;

- розвиток системи водопостачання;

- розвиток торгівельної мережі та системи громадського харчування та. Ін .

12 41стану наявної обстановки в разі НС та відповідне рішення.

Для транспортного забезпечення здійснення евакозаходів залучається у мирний час весь наявний транспорт.

Так, у випадку загрози виникнення війни, безпечними районами вважають заміську зону - місцевість області, республіки, розташовану за межами зони можливих слабких руйнувань міст та особливо важливих об'єктів, які можуть бути цілями для нанесення удару противником.

Межа зони можливих слабких руйнувань проходить через умовні точки на місцевості, де очікуються надмірний тиск ударної хвилі Рф= 10 кПа при вибуху ядерного боєприпасу.

Розосередженню підлягають робітники та службовці тих виробництв і організацій, які продовжують свою діяльність у зоні можливих сильних зруйнувань.

Тому розосередження « це організований вивіз (вивід) і розміщення у заміській зоні робітників, та службовців підприємств та організаційний, продовжуючих роботу на території зони можливих сильних руйнувань (Рф = ЗОкІїа).

Місця проживання робітників та службовців при розосередженні повинні бути на відстані, яка забезпечує не більш 4-5 годин трати на дорогу до підприємства та зворотньо.

Евакуація це організований вивіз (вивід) робітників та службовців підприємств та організацій, що закінчують роботу або переносять свою діяльність.

Порядок проведення евакуації

Евакуація проводиться за розпорядженням Уряду або Комісії з надзвичайних ситуацій.

З отриманням розпорядження розгортають та починають діяти евакооргани, якими керують безпосередньо начальники ЦО міста, района, об'єкта.

На підготовку до евакуації відводиться 4 години. Строк евакуації залежить від кількості евакуайованних і складає: при чисельності до 500 тис. осіб - 12 годин; 500 тис. -1 млн. чоловік - 20 годин; більш 1 млн. чол. -за особливим планом.

Про початок евакуації населення оповіщають по радіотрансляційній мережі, Телебаченню, через промисловий об'єкт, ЖЕК, органи міліції.

Довідавшись про евакуацію, громадянин повинен в указаний час прибути на ЗЕП, маючи при собі:

- свої документи(паспорт, військовий квиток, трудову книжку, свідоцтво про народження, шлюбу, документи про освіту); 2-3-х добовий запас продуктів харчування; засоби індивідуального захисту; білизну та постільні речі; мінімум особистих речей. Загальна вага визначається можливістю їх перенесення, а на транспорті - не локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру -скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі необхідності.

Основні принципи у сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру

Захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється на принципах:

- пріоритетність завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я людей і довкілля;

- безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

- вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дії у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру;

- відповідальність у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог цього Закону;

- обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та мінімізацію їх психосоціальних наслідків;

- урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, які призначені для запобігання надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і реагування на них.

Права громадян України у сфері захисту населення і територій від НС:

Громадяни України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру мають право на:

- отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

- забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;

- звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,

- відшкодування згідно із Законом шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, в тому числі за висновками Державної служби медицини катастроф та/або лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання важких фізичних та психологічних травм;

- інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів

України.

Основні заходи у сфері захисту населення від НС

1. Інформування та оповіщення:

Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є основним принципом та головним і невід'ємним елементом усієї системи заходів такого захисту.

Інформацію у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру становлять відомості про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також засоби та методи реагування на них.

Інформація у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад у цій сфері є гласними і відкритими, якщо інше не передбачено законом.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та засоби їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

Поточна дезінфекція проводиться у безпосередньому оточенні хворого у приміщенні (квартира, лікарня і т.д.) для знищення збудників хвороби після виділення їх хворим. З цією метою часто провітрюють приміщення, знезаражують сечу, кал, мокротиння, залишки їжі, білизну хворого, кілька разів на добу (не менше 3 разів) роблять вологе прибирання з дезінфікуючими засобами і т.д.

Заключна дезінфекція проводиться в епідемічному осередку один раз, відразу після ізоляції хворого, але не пізніше, ніж за 6 - 12 годин після його госпіталізації, одужання або смерті.

Для дезінфекції використовують дезінфікуючі засоби, які мають здатність знищувати збудників інфекційних хвороб в середовищі, що оточує людину. Дезінфекцію проводять фізичними, хімічними і комбінованими методами.

Фізичні методи передбачають використання високої температури (кип'ятіння, прогрівання гарячим повітрям, водяною парою, обпалювання, спалювання), ультразвуку, рентгенівських, ультрафіолетових, інфрачервоних променів і т.д.

~ Хімічні методи засновані на використанні дезінфікуючих засобів: хлорного вапна (0,1-4% розчин), хлорамінів (0,2-5% розчин), розчину пероксиду водню (1-6%), гіпохлориду кальцію (3-5-10%), формаліну (40%), лізолу (2-3-5-10%) та ін.

Комбіновані методи припускають послідовне використання кількох засобів. Наприклад, знезараження посуду здійснюють шляхом попереднього миття у проточній воді із застосуванням миючих засобів, а потім її на 60 хвилин вміщують у розчин хлораміну.

Евакуаційні заходи

Організація та проведення евакуаційних заходів.

Евакозаходи, як спосіб захисту населення, бувають двох різновидів -розосередження і евакуація, суть яких полягає в завчасному переміщенні людей із місця, де можливе утворення осередку ураження в умовах надзвичайних ситуацій, у безпечні райони.

Практичні заходи евакуації населення як організованого його виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза житло та заподіяння шкоди здоров'ю людини) плануються на випадок:

- загальної аварії на атомній станції;

- всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини, що проживає у зоні можливого ураження;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

- масових лісових і торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;

- землетрусів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.

Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники отруйної дії. Спалювання підлягають і розчинники, які були використані для змивання ОР з заражених поверхонь.

* Хімічний спосіб дегазації засновано на використанні властивості хімічно активних речовин вступати у взаємодію з ОР з утворенням неотруйних сполук. Він дозволяє швидко провести надійну дегазацію і виключає небезпеку зараження при наступному використанні дегазованих предметів.

Дегазація також, як і дезактивація, поділяється на часткову і повну. Всі речовини, які використовуються для дегазації, можна розділити на наступні групи:

- Хлорвміщуючіокислювачі (хлорне вапно, гіпохлорит кальцію, хлорамін та ін).

- Луги (гідроксид натрію, гідрокарбонат амонію, водний розчин аміаку, карбонат натрію та ін).

- Органічні розчинники (діхлоретан, тетрахлорметан, бензин, гас, спирт тощо).

- ІПП-8.

- Поглиначі ОР (тирса, торф, вугілля, шлак тощо).

Мета, види і способи дезінфекції

Дезінфекція це знищення хвороботворних мікробів у зовнішньому середовищі. Розрізняють профілактичну та осередкову дезінфекцію.

1. Профілактичну дезінфекцію проводять незалежно від наявності інфекційних захворювань з метою їх попередження. Профілактичній дезінфекції піддають місця великого скупчення і пересування людей (вокзали, аеропорти, поїзди, пароплави, метро, ринки, кінотеатри, дитячі заклади, поліклініки, готелі, гуртожитки, лазні, громадські туалети тощо).

Вона передбачає:

- провітрювання приміщень;

- вологе прибирання з використанням 0,5-1% розчину хлорного вапна або хлораміну;

- просушування на сонці м'яких речей (килими, ковдри, покривала тощо), чищення їх пилососом або вибивання на відкритому повітрі;

- миття рук перед їжею;

- хлорування водопровідної води;

- кип'ятіння питної води з відкритих джерел води;

- пастеризацію і кип'ятіння молока;

- консервування продуктів харчування;

- боротьбу з перенощиками і збудниками хвороб (дезінсекція, дератизація тощо).

2. Дезінфекція в епідемічному осередку, тобто місці (квартира, двір, гуртожиток та ін.), де виявлено інфекційного хворого. Вона буває поточною і заключною.

- завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

- організаційно - технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

- завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки;

- централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіодротового, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

2. Спостереження

З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:

- створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

- організація збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

3. Укриття в захисних спорудах

Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, піддягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

- комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення

- в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- обстеження і взяггтя на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;

- дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;

- будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об'єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;

- масового будівництва, в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, найпростіших сховищ та укриттів;

- будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Перелік таких сховищ, укриттів та інших захисних споруд, які необхідно будувати, щорічно визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відома якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Евакуаційні заходи

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні ураження);

- виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.

Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

ДЛК(дезактивуючий літній кислий), ДЗК (дезактивуючий зимовий кислий) та інші (Лотос, Екстра, Маричка, Універсал, Чайка тощо). Вони виробляються у спеціальній упаковці, на якій вказані мета і спосіб застосування.

Дегазація - мета, види, способи і засоби

Дегазація - це знешкодження або видалення ОР, що потрапили на одяг або поверхні різних об'єктів, з метою попередження ураження людини. Дегазації слід піддавати предмети та об'єкти, заражені стійкими ОР.

Дегазацію можна здійснювати механічним, фізико-хімічним або хімічним способами.

*Механічний спосіб дегазації включає:

- Зняття ОР з поверхонь предметів та одягу сухими ватно-марлевими тампонами або серветками;

...