Механізоване відділення на марші

В ходе маршу екіпажу БМП рухатися із закритими, а десанту з відкритими люками.

Вести спостереження:

- старшому солдату Сірку (старшому стрільцю) в тил і за сигналами командира взводу;

- солдату Купченку (кулеметнику) і солдату Зачепі (снайперу) - вліво;

- солдату Павлову (гранатометнику), солдату Громову (помічнику гранатометника) -- вправо.

Про все помічене негайно доповідати мені за внутрішнім зв'язком, голосом і встановленими сигналами.

Старшому солдату Сірку і солдату Купченку бути в готовності за моєю командою діяти дозорними для огляду місцевості і місцевих предметів; старший бойової групи - старший солдат Сірко.

Десанту бути в готовності до знищення противника через бійниці, а при зустрічі з переважаючим за силою противником за моєю командою спішитися, зайняти вигідну позицію і вогнем з місця забезпечити розгортання і вступ в бій ГПЗ.

4. Сигнали

Оповіщення:

- про повітряного противника - голосом «ПОВІТРЯ», по радіо - «555»;

- про радіоактивне зараження - голосом «РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА», по радіо - «666»;

- про хімічне, бактеріологічне (біологічне) зараження - голосом «ХІМІЧНА ТРИВОГА», по радіо - «777».

За сигналом «ПОВІТРЯ» механіку-водію продовжувати рух, здійснюючи часте маневрування машиною, десанту за командою старшого стрільця вести вогонь з відкритих люків БМП: загороджувальним вогнем по літаках, супроводжувальним - по вертольотах. Вогонь корегувати за трасами куль.

За сигналами «РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА» і «ХІМІЧНА ТРИВОГА» всьому особовому складу закрити всі люки і надіти протигази. Механіку-водію включити систему колективного захисту і продовжувати рух. Спостереження вести через прилади спостереження машини. Засоби захисту шкіри надягати за моєю командою.

Управління і взаємодії:

- «Зустрів противника» - по радіо «Град-222», дозорним - підняти автомат стволом уверх;

- «Зустрів загородження» - по радіо «Паркан-333», дозорним - підняти автомат прикладом вверх;

- «Виявив заражену ділянку місцевості» - по радіо «Туман-444», дозорним - підняти автомат горизонтально над головою;

- «Шлях вільний» - по радіо «Рушник-555», дозорним - показати рукою в бік руху.

За всіма сигналами управління і взаємодії діяти тільки за моєю командою.

5. Готовність до маршу - 19.40. Заступник - старший солдат Сірко.

8. Дії дозорного відділення на марші

а). Порядок огляду місцевості дозорним відділенням

Дозорне відділення (рис. 5.3) просувається в напрямку, що йому вказаний, від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою місцевістю, не затримуючи рух колони, що охороняється.

Особлива увага під час огляду звертається на ознаки обладнання противником засідок, мінування дорожнього покриття і місцевих предметів.

Закриті ділянки місцевості, окремі будівлі, узлісся, входи в ущелини і тунелі, де можливо приховане розташування противника і раптовий його напад із засідок, а також вузькі проходи, мости та інші об'єкти воно ретельно оглядає, у разі необхідності висилає піших дозорних або проводить огляд всім відділенням, діючи бойовими групами під прикриттям БМП (БТР).

Під прикриттям відділення дозорні приховано наближаються до об'єкта, старший дозорний, як правило, пересувається за дозорним у готовності підтримати його вогнем.

В ході дій у складі групи дозорні, використовуючи складки місцевості, прикриваючи один одного, за чергою просуваються до об'єкту і здійснюють його огляд.

б). Дії дозорного відділення при виявленні противника

Про все виявлене на маршруті руху і про зустріч із противником командир дозорного відділення (танка) негайно доповідає командиру, який вислав дозор.

У разі виявлення засідки противника (рис. 5.2) дозорне відділення доповідає про це командиру дозору, вступає в бій (займає позицію) і забезпечує висування і вступ у бій головних сил дозору.

Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання.

Під час зустрічі із переважними силами противника вона діє в залежності від обстановки: раптовим вогнем із вигідної позиції і рішучою атакою знищує його, а якщо головна похідна застава не в змозі самостійно знищити противника, вона стійко утримує зайняту позицію, забезпечує розгортання і вступ у бій колони, що охороняється.

в). Дії дозорного відділення при блокуванні ділянок маршруту місцевими жителями

Під час блокування ділянок маршруту місцевими жителями дозорне відділення, не входячи з ними в контакт, обходить цю ділянку і проводить колону, яка охороняється, обхідним маршрутом. У разі блокування колони охорона сковує дії цивільного населення, не допускаючи роззброювання військовослужбовців і взяття їх у заручники, здійснює спроби пройти маршрутом або вийти назад.

Марш - важливий вид тактичних дій. Від правильної організації маршу залежить один з основних показників ефективності дій підрозділу його маневреність. Успіх маршу в значній мірі визначається якістю підготовки командирів підрозділів, і тому числі - командирів відділень. Командир відділення повинен:

- знати алгоритм роботи, обсяг та порядок підготовки відділення до маршу у складі колони підрозділу і дій в якості дозорного відділення;

- знати нормативні параметри маршу, порядок його здійснення у складі колони підрозділу і в якості дозорного відділення;

- вміти організувати спостереження і управління відділенням в ході маршу, правильні дії підлеглих під час зустрічі з противником, особливо при діях його із засад;

- вміти організувати швидке усунення несправностей машини і повернення машини в стрій;

- добиватися від підлеглих суворого підтримання дисципліни маршу.

Якщо відділення призначене дозорним, командир відділення, крім того, повинен зрозуміти свою особисту велику відповідальність за безпеку підрозділу, що охороняється. Він повинен добитися розуміння особистої відповідальності й кожним солдатом відділення.

Особливе значення для успішного виконання бойового завдання дозорним відділенням має правильна організація дій відділення під час огляду місцевості і місцевих предметів, морально-психологічна підготовка солдат до раптової зустрічі з противником, до дій противника із засад.

Питання для самоконтролю

1. Від яких підрозділів призначається дозорне відділення на марші, його місце у похідному порядку і завдання?

2. Організація спостереження в дозорному відділенні?

3. Зміст бойового завдання, що ставиться дозорному відділенню, яке висилається від батальйону (роти)?

4. Зміст бойового завдання, що ставиться дозорному відділенню, яке висилається від взводу, призначеного у похідну охорону?

5. Загальний порядок роботи командира відділення, призначеного у похідну охорону?

6. Зміст бойового наказу командира відділення, призначеного дозорним відділенням?

7. Порядок огляду місцевості дозорним відділенням?

8. Як діє дозорне відділення при виявленні противника?

9. Як діє дозорне відділення при блокуванні ділянок маршруту місцевими жителями?

9. Розташування механіованого відділення на місці

9.1 Загальні положення

Розташування на місці - організоване розміщення підрозділів у вихідному районі, районі зосередження, районі очікування, районі відпочинку, базовому районі, визначеному районі та в інших.

При розташуванні на місці підрозділ повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу противника, здійснення маневру до нового району і до виконання інших завдань, які раптово виникають.

9.2 Вимоги до району розташування підрозділів, його вибір і підготовка

Район розташування призначається, як правило, на місцевості, яка повинна:

- мати природні укриття і забезпечувати захист підрозділів від зброї масового ураження та високоточної зброї;

- забезпечувати:

- розосереджене і приховане розміщення підрозділів;

- швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку;

- зручність розміщення та відпочинку особового складу;

- сприятливі санітарно-епідемічні умови.

Район розташування батальйону включає позиції (маршрути дій) сторожової (безпосередньої) охорони, механізованих (танкових) рот, райони розташування мінометної (артилерійської) батареї, гранатометного і протитанкового підрозділів, підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Потрібно уникати розташування підрозділів поблизу важливих об'єктів (фабрики, заводи, залізниці, мости, вузлу доріг, вздовж шосейних доріг, автострад, на берегах рік, озер, поблизу складів, заправних пунктів ї таке інше), населених пунктів, по яких противник може нанести масовані вогневі, ядерні та хімічні удари. Не допускається розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів.

Підрозділи займають райони розташування по мірі підходу з маршу, відразу розосереджуються і маскуються. Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у визначеному районі не допускається.

При розташуванні підрозділу в районі, звільненому від противника, заздалегідь організовується його ретельна розвідка й очищення від дрібних груп та розвідувально-сигналізаційних приладів противника. Виявлені мінні поля, заміновані об'єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. У разі необхідності на шляхах руху проробляються проходи або позначаються об'їзди. За наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих через санітарно-епідемічний стан, виставляються відповідні знаки.

Інженерне обладнання району розташування починається негайно з прибуттям до них підрозділів, а за можливістю, й завчасно.

У районі розташування батальйону (роти) поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а за наявності часу влаштовує бліндажі і сховища. Для озброєння і військової техніки, зенітних і чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також ракет, боєприпасів, пального й матеріальних засобів обладнуються окопи й укриття.

За умов холодної пори року або тривалої непогоди, якщо немає часу на улаштування укриттів поза населеними пунктами, розташування підрозділів здійснюється в населених пунктах; при цьому цивільне населення евакуюється з районів розташування підрозділів.

У населених пунктах підрозділи розташовуються, як правило, ближче до окраїн. Як укриття використовуються підвальні приміщення будинків, місцеві сховища та інші міцні споруди.

Місця розташування підрозділів, озброєння і військової техніки, позиції охорони і чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються. Радіо- і тепловипромінювальні об'єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються оманні об'єкти (теплові пастки). Маскування перевіряється візуальним спостереженням.

З метою забезпечення маневру розвідуються наявні дороги. У районі розташування і на підступах до нього розвідуються і підготовляються шляхи для виходу підрозділів з нього і маневру під час відбиття нападу противника.

9.3 Розташування підрозділів в районі

9.3.1 Розташування батальйону

Батальйон у призначеному районі розташовується поротно з таким розрахунком, щоб з початком виходу з району не робити зайвих пересувань.

Район розташування батальйону включає позиції (маршрути дій) сторожової (безпосередньої) охорони, механізованих (танкових) рот, райони розташування мінометної (артилерійської) батареї, гранатометного і протитанкового підрозділів, підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Розміри району для розташування батальйону на місці можуть бути до 10 км².

Порядок розміщення підрозділів залежить від характеру майбутніх дій, тривалості перебування в районі, умов обстановки і характеру місцевості. За умов холодної пори року або тривалої непогоди, якщо немає часу на улаштування укриттів поза населеними пунктами, розташування підрозділів здійснюється в населених пунктах; при цьому цивільне населення евакуюється з районів розташування підрозділів.

У батальйоні призначається черговий підрозділ у складі взводу. Він перебуває у районі розташування своєї роти в постійній готовності до виконання завдань, які раптово виникають, у тому числі й для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.

9.3.2 Розташування рот

Механізована (танкова) рота (рис. 6.1) в указаному їй районі розташовується уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, БМП (БТР) повинна бути 100...150 м, між взводами - 300...400 м, між ротами - 1...1,5 км.

9.3.3 Розташування взводів і відділень

Взвод (відділення) розташовується на місці, як правило, у складі батальйону (роти).

Взвод може призначатися черговим підрозділом, а відділення - у сторожову охорону батальйону.

Зазвичай взвод розміщується уздовж маршрутів висування, використовуючи захисні і маскуючі властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп.

В умовах суворої зими або тривалої непогоди взвод може розміщуватися в населеному пункті, наметах, що опалюються, та бліндажах. У цьому випадку взводу (відділенню) для розміщення виділяється, якщо можливо, один будинок або споруда. З метою маскування опалювання приміщень проводиться тільки в нічний час (в умовах обмеженої видимості).

БМП (БТР), танки розташовуються в місцях, які вказуються командиром взводу, під кронами дерев, у ярах, у радіолокаційній тіні від місцевих предметів на відстані 25...50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї - 100...150 м і маскуються штатними маскувальними засобами і місцевими матеріалами. Для БМП (БТР), танків обладнуються окопи та укриття.

Під час технічного обслуговування насамперед дозаправляються пальним і поповнюються боєприпасами техніка та озброєння, потім здійснюється технічне обслуговування і перевірка функціонування озброєння, механізмів та приладів, їх вивірка і регулювання, усунення виявлених несправностей.

Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а за наявності часу влаштовуються перекриті щілини або бліндажі.

Місця розміщення особового складу і розташування бойової техніки ретельно маскуються, очищаються від хмизу, сухої трави та інших легкозапалювальних матеріалів. Особовому складу забороняється розпалювати багаття, кидати не гашені недопалки, залишати рештки їжі, пересуватися без дозволу командира взводу. Пересування, у разі необхідності, здійснюється тільки парами за встановленими командиром взводу напрямками. Поблизу БМП (БТР), танків обладнуються хибні об'єкти (встановлюються теплові пастки).

Відпочинок і обігрів особового складу організовують у складі підрозділів у наметах (бліндажах), пунктах обігріву, укриттях із солдатських плащ-наметів, а також використовуються спальні мішки і ковдри.

Під час фортифікаційного обладнання місця розташування взводу в першу чергу обладнуються укриття (окопи) для БМП (БТР, танків, автомобілів), у разі розташування взводу на напрямку ймовірних дій наземного противника влаштовуються інженерні загородження; у другу чергу - щілини, перекриті щілини, бліндажі (сховища) для особового складу; надалі (за наявності часу) інженерне обладнання районів удосконалюється.

9.4 Внутрішній порядок в районі розташування

У батальйоні (роті) для охорони особового складу, озброєння і військової техніки призначається добовий наряд, склад якого визначається старшим командиром. Кількість змін днювальних і порядок їхньої зміни повинні забезпечити охорону особового складу, озброєння і військової техніки у всьому районі розташування батальйону (роти). Черговий по батальйону (роті) забезпечується засобами зв'язку з командиром підрозділу, штабом батальйону і підрозділами охорони.

У районі розташування обмежується пересування особового складу і техніки. Особовому складу батальйону (роти), який не несе службу в добовому наряді і не виконує завдання в складі підрозділів охорони, забороняється вихід за межі району розташування.

У разі тривалого розташування підрозділу на місці командир підрозділу, крім вирішення звичайних питань, повинен організувати взаємодію з представниками місцевої влади з питань дотримання порядку, поведінки і пересування цивільного населення в районах розташування та провести інші заходи, що знижують рівень небезпеки для цивільного населення. Слід по можливості уникати розташування підрозділу поблизу населених пунктів і об'єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Дороги в місці розташуванні батальйону (роти) у разі потреби обладнуються покажчиками напрямку руху, а також дорожніми знаками, які позначають допустиму швидкість руху машин. Забороняється робити написи або виставляти покажчики на місцевості з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування на місці підрозділ повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп, здійснення виходу із району розташування.

9.5 Розташування підрозділів в особливих умовах

У горах батальйон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, сніжні лавини, повені і селеві потоки. Для укриття особового складу, озброєння і військової техніки використовуються складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

У лісі батальйон (рота) розташовується уздовж доріг і просік. На випадок виникнення лісової пожежі підготовлюються шляхи виходу в запасні райони. Гасіння пожежі і рятувальні роботи здійснюються черговим підрозділом, а за потреби і додатково виділеним особовим складом.

Узимку для розташування батальйону (роти) вибираються райони, які захищені від вітру. Особлива увага приділяється підтриманню в прохідному стані доріг для виходу підрозділів із районів розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені й опалювані укриття. Двигуни машин за потреби періодично прогріваються. При цьому вживають заходів для запобігання отруєнню особового складу відпрацьованими газами, переохолодженню і обмороженню.

Питання для самоконтролю

1. Що мається на увазі під терміном «розміщення підрозділу на місці» і які вимоги ставляться до підрозділу, що розташовується на місці?

2. Які вимоги ставляться до району розташування підрозділу, як він вибирається і підготовлюється?

3. Що включає інженерне обладнання району розташування?

4. В яких випадках допускається і порядок розташування підрозділів в населених пунктах?

5. Що включає район розташування механізованого батальйону, його розміри?

6. Як розташовуються роти в районі розташування?

7. Як розташовуються взводи і відділення в районі розташування?

8. Як розміщуються бойові машини і особовий склад в районі розташування?

9. В якому порядку здійснюється фортифікаційне обладнання місць розміщення підрозділів в районі розташування?

10. Організація внутрішнього порядку в районі розташування?

11. Особливості розташування підрозділів в горах?

12. Особливості розташування підрозділів в лісі?

13. Особливості розташування підрозділів взимку?

10. Робота командира відділення по організації розташування відділення на місці

10.1 Завдання, які ставляться командиру відділення щодо розташування відділення на місці

Під час постановки завдань командиру відділення щодо розташування на місці командир механізованого взводу в бойовому наказі вказує:

- відомості про противника;

- завдання роти, взводу, місця розташування сусідів;

- завдання відділенню:

- місце розташування;

- місце обладнання відкритої або перекритої щілини, а за необхідності і бліндажу для особового складу;

- місце обладнання окопу (укриття) для БМП (БТР);

- порядок спостереження за наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира роти;

- порядок дій відділення у разі нападу противника;

- час зайняття району розташування, обсяг і терміни його інженерного обладнання;

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

- своє місце і заступника.

Командиру відділення у складі механізованого взводу, що призначений черговим підрозділом, крім того, командир взводу вказує:

- ймовірні рубежі дій;

- маршрути висування до них;

- порядок дій відділення щодо відбиття нападу наземного противника;

- порядок підтримання зв'язку з командиром (штабом) батальйону;

- порядок збору підрозділу.

Необхідну інформацію командир відділення одержує також з вказівок командира взводу щодо організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення.

Під час віддання вказівок щодо взаємодії та управління командир взводу вказує:

- порядок підтримання зв'язку з сусідніми підрозділами;

- порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв'язку, а командир взводу, який призначений черговим підрозділом, крім того, порядок спільних дій із підрозділами охорони щодо відбиття нападу наземного противника.

Під час організації всебічного забезпечення командир взводу доводить вказівки щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї, з організації технічного обслуговування озброєння і техніки та інші питання.

10.2 Порядок роботи командира відділення по організації розташування відділення на місці

Командир відділення, одержавши завдання на розташування, перевіряє:

- знання особовим складом порядку відбиття нападу наземного і повітряного противника;

- знання особовим складом сигналів оповіщення, управління і взаємодії, порядку дій за ними

- особисто керує обладнанням:

- місця для розміщення особового складу;

- окопу або укриття для бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- маскуванням і технічним обслуговуванням озброєння і бойової машини.

Прибувши в район розташування, командир відділення:

- повідомляє підлеглим дані про противника;

- вказує місце для бойової машини піхоти (бронетранспортера) і особового складу;

- організовує:

- спостереження за повітряним противником;

- влаштування щілини (укриття) для особового складу;

- маскування і технічне обслуговування машини;

- повідомляє порядок дії відділення на випадок раптового нападу противника.

Організовуючи тактичне маскування командир відділення вказує:

- які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування;

- терміни його здійснення;

- порядок виконання робіт щодо маскування;

- порядок додержування маскування під час розміщення відділення на місці.

Про проведену роботу і бойову готовність відділення командир доповідає командирові взводу.

10.3 Табельні засоби для розміщення особового складу відділення при розташуванні його на місці

Для захисту особового складу від негоди і відпочинку особового складу при короткочасному розташуванні його в польових умовах застосовуються похідні намети, які можуть влаштовуватися з комплектів солдатських плащ-наметів або із спеціальних комплектів.

Намети з табельного майна розрізнюються за призначенням і за конструкцією. За призначенням намети можуть бути похідні, табірні, уніфіковані, для особливо холодних районів.

Полотнища плащів-наметів можуть використовуватися також для покриття заслонів і куренів, завішування входів і як тюф'ячні мішки.

Комплект солдатського плаща-намету. Комплект солдатського плаща-намету (рис. 6.2) складається із:

- полотнища;

- розбірної полустійки;

- шнурувальної вірьовки;

- двох приколишів металевого і дерев'яного.

Із таких комплектів влаштовують похідні намети на одну людину і на шість осіб.

Похідний намет на одну людину. Похідний намет на одну людину (рис. 6.3) влаштовують з одного комплекту солдатського плаща-намету. Полотнище плаща-намету підпирають з одного боку стійкою з відтяжкою і прикріпляють у всіх кутах приколишами.

Похідний намет на шість осіб. Похідний намет на шість осіб (рис. 6.4) влаштовують з шості комплектів солдатського плаща-намету:

- двома вірьовками зшивають чотири полотнища двосхилої частини намету;

- два полотнища, складені трикутником, про-шнуровують до них по торцях, утворюючи стінки намету;

- полотнище з боку вхідного торця роблять відкидним шляхом прошнурування тільки однієї його кромки;

- зшитий намет підіймають на три зібрані стійки і крайні з них кріплять відтяжками;

- намет розтягують і при-в'язують кінцями шнурувальних вірьовок до приколишів.

Похідний намет на шість осіб над котлованом. Похідний намет на шість осіб над котлованом (рис. 6.5) влашто-вують з п'яти комплектів солдатського плаща-намету:

- відривають котлован прямокутної форми розміром по низу 2,5Ч3 м, глибиною 1,3 м, з короткої сторони влаштовують вхід;

- трьома вірьовками зшива-ють п'ять полотнищ;

- одне крайнє полотнище служить для закривання входу;

- зшитий намет встановлю-ють над котлованом на стійки, укріплені відтяжками;

- краї намету кріплять по кутах і в середині кінцями шнуро-вальних вірьовок до приколишів.

Комплект зимовий похідного намету на шість осіб. Комплект зимовий похідного намету на шість осіб (рис. 6.6) складається з двох наметів, складової стійки, брезентової підлоги, шести мотузкових відтяжок, шести металевих кілків, 13 приколишів і розбірної печі.

Вага комплекту 35 кг.

Намет влаштовують на одній центральній стійці і кріплять відтяжками до кілків, що забивається на такій відстані, щоб стінки були висотою 85 см.



Нижні краї намету заправляють під брезентову підлогу; стінки кріплять петлями, що є на них до приколишів. Намет виходить більш теплим і зручним при установці його над котлованом глибиною 50…60 см; в цьому випадку табельну стійку замінюють відповідно подовженою стійкою, виготовленою на місці.

Комплект намету табірний місткістю 10 осіб. Комплект намету табірний місткістю 10 осіб складається з намету, середньої стійки, чотирьох кутових стійок, чотирьох мотузкових відтяжок, чотирьох кілків і 30 дерев'яних приколишів, що виготовляється на місці. Вага комплекту 33 кг. Розміри намету 4,07Ч4,07 м.

10.4 Польові споруди з місцевих матеріалів

Заслони. Заслони являють собою вертикальні і похилі стінки для захисту особового складу від непогоди, в основному - від вітру. Як заслони можна використати паркани, огорожі, снігові вали.

Заслони-навіси (рис. 6.7, 6.8) влаштовують однобічними і двобічними на відділення або на взвод довжиною з розрахунку 0,5 м на людину.

Курені. Курені влаштову-ють з жердин, гілок і хмизу. Вони бувають двосхилі (рис. 6.9) і конусні (рис. 6.11). Покрівлю куреня роблять з стовбурів дерев, лапнику, гілок, очерету або соломи, а торці закладають плотом з залишенням в одному з них вхідного отвору, який закривають плащем-наметом.

Для устрою конусного куреня на взвод на розчищеному майданчику по колу діаметром 6 м укладають жердини вершинами до центра, які прив'язують вірьовкою так, щоб між жердинами залишалися проміжки 5…6 см. Зв'язані жердини підіймають, встановлюючи їх нижні кінці в заздалегідь відриті ямки по колу, і одночасно обертаючи в одну сторону так, щоб вгорі утворилася горловина, а кістяк отримав стійке положення.

Кістяк куреня обплітають гілками або хмизом, окривають гілками або наметовими полотнищами. Всередині куреня обладнують тапчан. Вихід завішують плащем-наметом. У центрі куреня відривають яму для багаття. Для підведення зовнішнього повітря до багаття влаштовують прориту канавку.

У зимових умовах влаштовують снігові курені на повалених деревах (рис. 6.11), курені із снігових валів (рис. 6.12). Каркас виготовляється із жердин і покривається ялиновими або іншими гілками, очеретом, соломою, мохом тощо, а зверху - снігом.

Землянки. Землянки влаштовують на відділення і взвод: двосхилі (рис. 6.13) - на рівній місцевості, односхилі (рис. 6.14) - на узгір'ї.

Для устрою двосхилої землянки на відділення відривають котлован і одягають його стінки. По сторонах котловану укладають опорні колоди і лежнів, а в середні встановлюють стійки і на них закріплюють перекладину.

Односхилу землянку на відділення влаштовують так само, як і двосхилу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

З нагірної сторони ската відривають водовідвідну канаву. Вхідний тамбур влаштовують з двома дверима. Зі сторони, протилежній тамбуру, влаштовують вікно. Всередині землянки обладнують нари шириною 180 см, довжиною з розрахунку 0,6 м на людину.

Польове відхоже місце. Польове відхоже місце (рис. 6.15) влаштовують у всіх випадках розташування військ.

При короткочасній стоянці відхоже місце влаштовують у вигляді індивідуальних ровиків, при тривалій - у вигляді рову з розрахунку одне очко на 12…16 людини. Розташовують його не ближче за 75 м до житла.

Відхоже місце обносять огорожею.

10.5 Польові споруди для захисту особового складу

Для захисту особового складу в районах розташування (на позиціях) зводяться відкриті і перекриті щілини, бліндажі та схованки.

Польові споруди влаштовують з табельного майна або місцевих матеріалів.

Польові споруди в районах розташування влаштовують, як правило, приєднаними до окопів, траншей, ходів сполучення і схованок - поблизу бойової техніки і місць постійного перебування особового складу. Вони зводяться силами підрозділів при дотриманні вимог розосередження, маскування, пожежної безпеки, санітарної гігієни, охорони, оборони.

Входи у споруди в районах розташування повинні спрямовуватися в бік, протилежний найбільш вірогідному напрямку вогню противника.

При вибиранні місця для зведення щілин, бліндажів та схованок слід збігати низьких ділянок місцевості, де можливе затоплення споруд, накопичування дощової або талої води

Особовий склад в польових спорудах може розміщуватися на підлозі, загальних нарах, на похідних ліжках.

При розміщенні людей на підлозі підлогу необхідно отеплювати лапником, соломою, очеретом.

Для розташування однієї людини у польових спорудах повинне виділятися:

- в землянках на нарах - 1,6...2,2 м²;

- в наметах на похідних ліжках - 2,5 м².

Щілини і бліндажі є найбільш масовими укриттями для особового складу, що забезпечують захист від вогню противника і відпочинок особового складу.

Щілини. Щілини призначаються для відділень, артилерійських обслуг тощо.



Довжина щілини приймається із розрахунку 0,5 м на людину, що ховається.

Вони можуть влашто-вуватися приєднаними до окопів на відділення, до парних і одиночних окопів, окопів для техніки, траншей (рис 6.16), ходів сполучення і інших споруджень, а також влаштовуватися окремо (рис. 6.17).

При наявності часу і матеріалів над щілиною влаштовують перекриття із колод діаметром не менш 14 см із ґрунтовою насипкою товщиною не менше 60 см. Перед укладанням ґрунту нещільності між елементами перекриття закладають травою, гилками, дернинами, а за можливістю - водо-непрохідним матеріалом. Для підвищення захисних якостей щілини ділянку траншеї, що підходить до неї, протяжністю 2,5 м перекривають колодами.

У слабких ґрунтах для запобігання зруйнуванню крутості щілин слід одягати місцевими матеріалами або паперовими мішками із землею. При відсутності круглого лісу для влаштування перекриття щілини можуть використовуватися інші місцеві матеріали

Бліндажі. Бліндажі при обладнанні районів розташування підрозділів влаштовуються на кожне відділення. Залежно від матеріалів, що є, бліндажі зводять їх тонкомірних колод, жердин і підтоварнику, мішків із землею та оболонок, елементів хвилястої сталі ФВС та інших будівельних матеріалів.

Бліндажі влаштовують довжиною 3,6 м, ємністю на 8 осіб (місць для відпочинку лежачи - 4, для відпочинку сидячи - 4) або довжиною 2,5 м, ємністю на 4 людини (місць для відпочинку лежачи - 3, сидячи - 1).

Вхід в бліндаж обладнують дверним щитом з завісою, що герметизує, а при наявності часу і матеріалів - захисним дверним блоком БД-50 із пиломатеріалів або захисно-герметизуючим входом «Лаз» промислового виробництва. Ділянка траншеї (ходу сполучення) довжиною 2,5 м перед входом у бліндаж перекривається колодами діаметром не менше 14 см з шаром ґрунту товщиною не менш 0,8 м. При слабких ґрунтах крутості ділянки траншеї (ходу сполучення), що перекрита, одягають місцевими матеріалами або мішками із землею.

Для вентиляції бліндажу влаштовується вентиляційний короб із заслінкою, для обігріву - пічки.

Освітлення бліндажу здійснюється, як правило, керосиновими ліхтарями. Речові мішки, протигази і предмети екіпіровки особового складу зберігаються на ліжках (в головах) і під сидіннями; особиста зброя знаходиться при собі.

Бліндаж безврубної конструкції із лісоматеріалу на відділення (рис. 6.18) споруджують із круглого лісу діаметром 8...16 см. З'єднання елементів остову в кутах учиняється без врубування: накат споруди спирається на ґрунт, а забірка стін - на верхні і нижні розпірні рами.

При вході у бліндаж обладнується перекрита ділянка траншеї, яка прилягає, вхід обладнується дверним блоком БД-50 і завісою, що герметизує. Для влаштування бліндажу безврубувальної конструкції на відділення (екіпаж) обсяг витягнутого ґрунту складає 45 м³ (40) люд.-год., лісоматеріалу - 4,5 (3,8) м³, дроту - 5 кг.

10.6 Способи і засоби маскування місця розташування підрозділу

Загальні положення щодо маскування. Тактичне маскування має за мету приховати дійсне положення своїх підрозділів від візуальної, оптичної, радіолокаційної і повітряної розвідки противника і ввести його в оману відносно побудови бойового порядку і дій підрозділів.

Тактичне маскування організовується командиром відділення відповідно до отриманого бойового завдання, вказівок щодо маскування командира взводу і обстановки, яка склалася. Воно здійснюється постійно і, як правило, самостійно.

Тактичне маскування досягається:

- використанням маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби та інших умов обмеженого бачення;

- використанням табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів);

- фарбуванням озброєння і військової техніки під фон навколишньої місцевості;

- дотриманням правил радіодисципліни і радіообміну;

- збереженням колишнього режиму діяльності при зміні підрозділів і підготовці до виконання нового бойового завдання;

- суворим виконанням вимог маскувальної дисципліни;

- своєчасним виявленням і усуненням демаскуючих ознак.

З метою захисту від високоточної зброї противника використовуються маскуючі властивості лісу, а також яри, зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості тощо.

Приховування БМП (БТР) від керованих і самонавідних боєприпасів противника, візуального і приладного спостереження досягається шляхом зниження радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності техніки стосовно навколишнього середовища, для чого застосовуються:

- деформуюче фарбування техніки;

- маскуючі покриття;

- теплопоглинальні (теплорозсіюючи) екрани (козирків) над тепловипромінюючими поверхнями машин;

- теплові імітатори (пастки);

- радіолокаційні і лазерні відбивачі.

10.6.1 Застосування природних умов щодо маскування

Для розміщення БМП (БТР) (облаштування позицій) вибираються ділянки, колір яких наближений до кольору об'єкта. На місцевості, що має один тон, для поліпшення маскування підбираються кольорові плями під тон об'єкта штучним шляхом.

Не рекомендується розміщувати вогневі засоби біля добре помітних місцевих предметів, які можуть служити для противника орієнтирами.

Для проведення інженерних робіт щодо влаштування вогневих позицій сповна використовується темний час доби та інші умови обмеженого бачення.

Узимку для маскування використовується сніг, вогневі засоби розфарбовуються у білий колір, використовують зимові маскуючі комплекти.

Залежно від характеру дій військ і умов обстановки може обмежуватися або заборонятися пересування людей і техніки у визначених місцях, використання фар і ліхтарів без світломаскувальних засобів, паління печей і розкладання вогнищ, робота радіозасобів на передачу. Встановлюється також порядок пересування, підвозу матеріальних засобів й інженерного обладнання району розташування.

10.6.2 Застосування підручних засобів щодо маскування

До підручних засобів належить усе, що є довкола (гілки, трава, сіно, каміння тощо). Але необхідно пам'ятати, що гілки і трава придатні для маскування на короткий термін, тому що в'януть і змінюють колір, і з засобів маскування перетворюються у демаскуючі.

10.6.3 Табельні засоби маскування

До табельних засобів маскування належать маскуючі комплекти (МКТ, МКС тощо), дими, гранати, шашки.



Маскувальні комплекти тканинні (бавовняні). Залежно умов маскування застосовують таки різновиди маскувальних комплектів тканинних (бавовня-них):

- МКТ-Л - для приховування на рослинному фоні місцевості;

- МКТ-П - на пустинно-піщаному фоні;

- МКТ-З - на сніжному фоні.

Маскувальні комплекти (рис. 6.19) складаються з маскувального покриття і приладдя для його установки та транспортування. Покриття комплектів типу МКТ мають розміри 12Ч18 м. Вони збираються з 12 стандартних елементів розміром 3Ч6 м, з'єднаних між собою зшивними шнурами.

Маскувальні комплекти синтетичні. Крім маскувальних комплектів тканинних (бавовняних) можуть застосовуватися також маскувальні комплекти синтетичні МКС-2 і ТС-75.

Комплекти типу МКС-2 (рис. 6.20), ТС-75 складаються з двох покриттів розміром 9Ч12 м, з'єднаних між собою шплінтовим швом. Кожне покриття складається з 6 стандартних елементів розміром 3Ч6 м, з'єднаних між собою зшивними шнурами.

10.6.4 Маскування фортифікаційних споруд

Маскування фортифікаційних споруд включає:

- приховування їх в ході зведення;

- приховування місцеположення і призначення зведених споруд (рис. 6.21);

- імітацію наявності споруд.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основними демаскуючими ознаками, по яких виявляються фортифікаційні споруди є:

- характерна форма відривок, зображення брустверів, обсипання;

- ділянки порушеного природного покриву;

- тупикові дороги і стежки до споруд;

- сліди землерийної техніки;

- оголовки дамарів і вихлопних пристроїв.

Питання для самоконтролю

1. Яке завдання і яку інформацію одержує командир відділення від командира взводу при отриманні завдання на розташування відділення на місці?

2. Що перевіряє командир відділення, одержавши завдання на розташування відділення на місці?

3. Порядок дій командира відділення після прибуття відділення в район розташування?

4. Що вказує підлеглим командир відділення, організовуючи тактичне маскування місця розташування підрозділу на місці?

5. Які табельні засоби можуть застосовуватися для розміщення особового складу в польових умовах?

6. Як можуть застосовуватися солдатські плащи-намети для захисту особового складу відділення від негоди і відпочинку?

7. Які види польових споруд з місцевих матеріалів можуть застосовуватися для захисту особового складу від негоди при нетривалому розташуванні підрозділів в польових умовах?

8. Які види польових споруд з місцевих матеріалів можуть застосовуватися для розміщення особового складу при тривалому розташуванні підрозділів в польових умовах?

9. Які земляні споруди влаштовуються в районах розташування підрозділів для захисту особового складу від засобів ураження противника?

10. Мета тактичного маскування районів розташування військ?

11. Чим досягається тактичне маскування?

12. Які заходи втилюються для маскування районів розташування військ з метою захисту від високоточної зброї?

13. Як застосовуються природні умови і підручні засоби для маскування місць розташування підрозділів в районах?

14. Які табельні засоби застосовуються для маскування озброєння, військової техніки і фортифікаційних споруд?

15. Назовить демаскуючи ознаки фортифікаційних споруд.

11. Механізоване відділення у сторожовій охороні

11.1 Організація охорони батальйону при розташуванні його на місці

Сторожова охорона організовується із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, завчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і в разі нападу противника завзято обороняти зайняту позицію.

Сторожова охорона здійснюється сторожовими загонами у складі батальйону (роти), сторожовими заставами у складі роти (взводу), сторожовими постами у складі відділення (бойової групи), секретами у складі бойової групи (2...3 солдати).

Батальйон при розташуванні на місці охороняється безпосередньою, а в разі загрози нападу противника - і сторожовою охороною, яка виставляється батальйоном на визначених йому рубежах і на позиціях.

Сторожова охорона повинна перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування. Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими постами у складі відділення (танка), які виставляються за потреби на загрозливі напрямки на віддаленні до 1500 м, на прихованих підступах - секретами у складі 2...3 осіб, які виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування батальйону, а в межах району розташування - безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі та постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону (роти).

Крім того, в батальйоні призначається черговий підрозділ у складі взводу. Він розташовується у вказаному командиром батальйону місці та перебуває в постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника і виконання інших бойових завдань, які раптово виникають, а також для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.

11.2 Організація охорони в роті, взводі і відділенні

У роті організовується безпосередня охорона, яка здійснюється:

- патрульними, які обходять розташування роти;

- чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти і на позиції кожного відділення;

- добовим нарядом, який призначається для охорони особового складу, озброєння і техніки.

Охорона у взводі (відділенні) організовується з метою недопущення несподіваного нападу наземного противника, проникнення його розвідки і забезпечення часу і вигідних умов для розгортання і вступу в бій.

Вона організовується командиром взводу (відділення) на основі отриманого завдання, умов обстановки і наказу командира роти (взводу), а при діях у відриві від головних сил - самостійно. Охорона здійснюється спеціально призначеним спостерігачем, в обороні, крім того, - черговими вогневими засобами, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти - і парними патрульними для обходу району розташування взводу.

11.3 Місце механізованого відділення (бойової групи) у сторожовій охороні і порядок несення ним (нею) служби

За розпорядженням старших командирів відділення (або бойова група з його складу) може виконувати завдання щодо охорони підрозділів, пунктів управління, інших об'єктів.

У сторожовій охороні відділення (бойова група) може діяти як сторожовий пост:

- від батальйону, у разі його розташування на місці;

- від роти (взводу), яка (який) діє в сторожовій заставі.

Сторожовий пост виставляється на найбільш імовірному напрямку дій противника. Він несе службу, як правило, протягом доби. Поодиноких солдатів противника сторожовий пост захоплює в полон або знищує і доповідає про це командиру, який виставив пост. Під час наступу сил противника, що переважають, сторожовий пост негайно вступає в бій і стійко утримує зайняту позицію до наказу на відхід.

Сторожовий пост у складі відділення займає і обладнує позицію на відстані до 1500 м від підрозділу, який охороняється.

Сторожовий пост у складі бойової групи виставляється на відстані підтримки вогнем БМП (БТР) від сторожової застави. Бойова група призначається у складі трьох військовослужбовців, один з яких - старшим.

На сторожовому посту обладнуються основна і запасна позиції для вогневих засобів, окопи, відриваються траншеї та ходи сполучення. Сторожовий пост повинен добре проглядатися з боку застави і прикриватися вогнем танків, БМП (БТР) і артилерії.

11.4 Робота командира механізованого відділення (старшого бойової групи), призначеного у сторожовий пост

11.4.1 Бойове завдання, що ставиться сторожовому посту

а). Під час постановки бойових завдань сторожовим постам, що охороняють батальйон (роту) при розташуванні його на місці, командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

- склад сторожового поста;

- позицію охорони та час її зайняття;

- завдання;

- порядок відкриття та ведення вогню;

- порядок підтримання зв'язку і доповіді про противника;

- порядок зміни;

- пропуск та відгук.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) додатково погоджує дії підрозділів батальйону (роти), органів охорони і чергового підрозділу при відбитті нападу противника.

б). Під час постановки бойових завдань сторожовим постам командир батальйону (роти), призначеного у сторожовий загін, в бойовому наказі вказує:

- склад сторожового поста;

- засоби посилення;

- смугу охорони;

- позиції та ступінь їх інженерного обладнання;

- рубіж, до якого вести розвідку;

- порядок дій при відбитті нападу противника;

- порядок ведення вогню по повітряних цілях.

Після віддання бойового наказу командир батальйону (роти) організовує взаємодію, під час якої погоджує дії сторожового поста з діями підрозділів батальйону (роти) і резерву при відбитті нападу противника, дає вказівки щодо всебічного забезпечення бою і захисту від високоточної зброї, визначає порядок підтримання зв'язку, повідомляє пропуск і відгук.

Завдання сторожового поста уточнюється безпосередньо на місцевості під час рекогносцировки.

в). Під час постановки бойового завдання сторожовому посту командир взводу, призначеного у сторожову заставу, вказує:

- склад сторожового поста;

- його завдання;

- місце обладнання позицій;

- вогневі позиції БМП (БТР);

- основні і додаткові сектори обстрілу з кожної вогневої позиції;

- порядок відходу.

Організовуючи взаємодію, командир взводу вказує:

- порядок несення служби (кількість чергових вогневих засобів і спостерігачів, черговість несення служби і відпочинку, порядок пропуску через позицію, на що звертати особливу увагу);

- порядок дій у разі нападу противника;

- порядок дій при отримання наказу на відхід;

- сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

- пропуск (відгук).

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіовідомості і порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв'язку, вказує місце розташування командно-спостережного пункту взводу.

Командир взводу дає також вказівки щодо всебічного забезпечення бою і захисту від високоточної зброї.

11.4.2 Загальний порядок роботи командира відділення (старшого бойової групи), призначеного у сторожовий пост

Порядок роботи командира відділення (старшого бойової групи), призначеного у сторожовий пост, подібний порядку його роботи при організації оборони в умовах відсутності зіткнення з противником.

Командир відділення (танка, старший групи), отримавши завдання на дії у сторожовому посту:

- з'ясовує завдання;

- займає позицію;

- виставляє одного-двох спостерігачів;

- визначає основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), кулеметам, гранатометам, місця для стрільби стрільців;

- віддає бойовий наказ;

- організовує систему вогню й інженерне обладнання позиції;

- визначає порядок несення служби.

Після віддання бойового наказу командир відділення організовує:

- поповнення ракет і боєприпасів;

- технічне обслуговування БМП (БТР);

- виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення;

- перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою;

- доповідає командиру взводу про готовність відділення до бою.

11.4.3 З'ясування завдання

Під час з'ясування отриманого завдання командир (старший бойової групи) повинен:

- вивчити призначені старшим командиром єдині орієнтири і сигнали;

- оцінити вплив місцевості, погоди, часу доби на виконання бойового завдання;

- визначити заходи, які необхідно провести щодо підготовки озброєння до бойового застосування.

11.4.4 Бойовий наказ командира відділення (старшого бойової групи), призначеного у сторожовий пост

У бойовому наказі командир відділення (старший бойової групи) вказує:

– у першому пункті - орієнтири, склад, положення і характер дій противника;

– у другому пункті - завдання взводу, відділення, позицію, полосу вогню і додатковий сектор обстрілу, завдання сусідів;

– у третьому пункті - після слова “наказую” ставляться завдання особовому складу;

– у четвертому пункті - час готовності до виконання завдання, час зайняття позицій, час готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій, сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними і пропуск;

– у п'ятому пункті - своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир відділення (старший бойової групи) вказує:

- навіднику-оператору (навіднику кулемета, гармати), кулеметникам - основні і запасні вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції;

- гранатометнику - основні і запасні вогневі позиції;

- старшому стрільцю (стрільцям) - місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою;

...