Підготовка молодшого командного складу російської армії

Важливі складові системи підготовки військових кадрів. Зміни статусу військових кантоністів у першій чверті ХІХ століття. Повстання новгородських і староруських поселенців 1831 року, його значний вплив на зміну структури округів військових поселень.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 23.10.2017
Размер файла 40,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Підготовка, особливо офіцерських кадрів, виконувала поряд з основним своїм призначенням і охоронне завдання, яке актуалізувалося у зв'язку з відомими подіями 14 грудня 1825 р. Саме цим слід пояснити ретельну увагу до проблеми виховання офіцерського складу. Армія - головний оплот будь-якого режиму у будь-який час. Не став винятком і період правління імператора Миколи І. Політику уряду Миколи І у сфері військової освіти не можна назвати не послідовною. На відміну від паліативних заходів в інших галузях (інвентарна реформа на Правобережній Україні, реформа державних селян П.Д. Кисельова), реформа в галузі підготовки військових кадрів проводилась цілеспрямовано і послідовно.

Уряд був завжди в курсі усіх справ корпусного життя і усіма засобами намагався впливати на його стан. Безперечно, урядовий курс другої чверті ХІХ ст. накладав відбиток на характер вихованців військових навчальних закладів, і закладені основи вони пронесли через усе своє життя. Багато хто з вихованців військових навчальних закладів знав імператора Миколу І особисто, ця можливість їм надавалась під час літніх військових таборів, проведення яких вони переважно схвалювали. Безпосереднє спілкування з монархом, його турбота викликали добрі почуття до нього як імператора і людини. Саме тому колишні вихованці виступили на захист імператора Миколи І у другій половині ХІХ ст. під час радикальних змін у галузі військової підготовки і нищівної критики цієї системи у попередній період, оскільки він був для них не символом свавілля, як це намагалися подати практично відразу після смерті Миколи І 1855 р., а, навпаки, символом величі Російської імперії.

Армія другої чверті ХІХ ст. комплектувалась не тільки і не стільки офіцерами - випускниками військових навчальних закладів, але й юнкерами та добровольцями, які отримували офіцерський чин після вислуги нижніми чинами встановлений законом час та в чітко визначеному порядку після складання ними відповідного екзамену. У суспільній думці тогочасного російського суспільства спостерігається неоднозначне ставлення до офіцерів, які отримали чин, вступивши на службу рядовими. З одного боку, для суспільства не існувало принципової різниці між цими двома категоріями офіцерів - це була єдина соціальна верства, а з іншого - в офіцерському середовищі такої єдності не спостерігалося.

Політика уряду Миколи І у галузі підготовки нижніх чинів та молодших командирів також була чіткою та послідовною. Комплектування армії за рекрутськими наборами було приведено у чітку систему, що стало можливим тільки після прийняття та введення в дію Рекрутського статуту 1831 р., який усував багато недоліків у цій справі. Так, у ході реформ уряду Миколи І в галузі комплектування армії нижніми чинами були внесені зміни, які запровадили створення загальної черги поставки рекрутів, ведення відбору шляхом жеребкування, наявність підставних, можливість заміщення, поширення натуральної рекрутської повинності на різні стани. Але за умов існування кріпосного права докорінно змінити систему рекрутських наборів і перейти до втілення принципу загальної військової повинності було неможливим. Тому уряд робив усе можливе, щоб полегшити участь податних станів у поставці рекрутів. У другій чверті ХІХ ст. скорочувались строки несення дійсної військової служби, був покладений початок створенню навченого резерву армії, чого не було раніше.

Зміни також відбувались і в середовищі військових кантоністів, що було безпосередньо пов'язано з реформами інституту військових поселень. На початку 1830-х рр. система військових поселень як організація, яка мала на меті витіснити комплектування армії через рекрутські набори, остаточно перестала існувати. Але, незважаючи на це, інституту військових кантоністів у другій чверті ХІХ ст. приділялась значна увага з боку уряду Російської імперії. У результаті реформ військові кантоністи з дітей військових поселян як суспільна категорія перестають існувати. Однак, продовжує існувати категорія військових кантоністів із солдатських дітей, які проходили навчання у ротах, напівбатальйонах та батальйонах військових кантоністів, і саме вони стали, внаслідок реформ 20-х - 30-х рр. ХІХ ст., основним джерелом поповнення нижньої командної ланки та спеціалістів технічного профілю. У другій чверті ХІХ ст. було створено ряд військових навчальних закладів для підготовки унтер-офіцерів, потреба в яких у цей час зростає. Саме на цю категорію військових покладався обов'язок підтримувати порядок, наглядати за солдатами, навчати їх. Також у часи правління імператора Миколи І широкого розвитку набуває система спеціальних навчальних закладів, які готували унтер-офіцерів нестройових посад.

Таким чином, заходи, проведені в галузі підготовки військових кадрів за часів імператора Миколи І, можна назвати реформами, оскільки вони дозволили значно покращити систему підготовки військових кадрів, поліпшити якісні та кількісні параметри офіцерського складу, розпочати підготовку навченого резерву, впорядкувати систему проведення рекрутських наборів, реформувати підготовку унтер-офіцерів стройових та нестройових посад шляхом створення спеціальних навчальних закладів.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.