Артилерійські гармати

Ударні стріляючі пристрої складаються з двох самостійних механізмів: ударникового механізму, спускового механізму.

Ударниковий механізм - призначений для приведення у дію засобів запалювання бойового заряду після удару по них ударником. Основні деталі механізму - це ударник із бойком та бойова пружина. Для забезпечення надійної дії ударникового механізму ударник повинен мати достатню кінетичну енергію. Залежно від виду руху деталі, яка безпосередньо отримує енергію від бойової пружини, ударникові механізми поділяють на: безкуркові, куркові. Безкурковий ударний механізм - це ударниковий механізм, у якому рух ударнику надається шляхом безпосередньої дії на нього бойової пружини. Курковий ударний механізм - це ударний механізм, у якому рух ударнику надається безпосередньо через курок. Найбільшого поширення він набув серед поршневих затворів, а також серед клинових затворів із безударним відкриванням клина.

Рисунок 3.8 - Безкурковий ударний механізм: 1 - ударник із бойком; 2 - бойова пружина; 3 - кришка; 4 - стопор зводу з пружиною; 5 - звід ударника; 6 - пружина; 7 - вісь зводу

Зведення ударника відбувається під час повороту валика з кулачком, який тисне на курок ударника, переміщуючи його, і стискує бойову пружину. При подальшому повороті валика кулачок зіскакує з курка, і відбувається спуск. Ударник під дією бойової пружини переміщується вперед і завдає удару бойком по засобу запалювання. Після спуска кулачок із валиком під дією своєї пружини знову повертається у вихідне положення, відтискуючи коротким плечем ударник назад.

Спусковий механізм стріляючого пристрою - це механізм ударного стріляючого пристрою, який призначений для приведення у дію ударникового механізму і спуска ударника або курка.

Спускові механізми залежно від їх кінематичної схеми поділяють на спускові механізми механічної та електромеханічної дії.

Спускові механізми механічної дії - це такі механізми, в яких зусилля стріляючого від спускової деталі або рукоятки до спускового важеля передається через кінематичне коло деталей.

Рисунок 3.9 - Курковий ударний механізм: 1 - кулачок з валиком; 2 - бойова пружина; 3 - курок ударника; 4 - ударник з бойком

До складу спускових механізмів артилерійських автоматів входить не тільки механізм ручного спуска, а й механізм автоматичного спуска.

Спускові механізми механічної дії мають такі недоліки:

- значний час спрацьовування (0,07-0,2 с );

- зусилля спускової рукоятки повинно бути 2?4 кгс;

- хід рукоятки 20?50 мм.

Механізм автоматичного спуска - це кінематичне коло деталей, яке закінчується автоматичним спусковим важелем (автошепталом). Цей важіль утримує ударний механізм від спрацьовування до того часу, поки не відбудеться необхідне спрацьовування механізмів автоматики гармати.

Спусковий механізм електромеханічної дії складається з двох частин: електричної та механічної.

Позитивні якості механізму автоматичного спуска:

- зручність компонування та можливість введення блокувань;

- малий час спрацьовування.

Недолік механізму автоматичного спуска: необхідність старанного регулювання з причин різного місцезнаходження складових частин механізму у затворі, у казеннику і т. д.

Спускові механізми електромеханічної дії використовуються в самохідних артилерійських системах.

Рисунок 3.10 - Склад спускового механізму електромеханічної дії: 1 - спусковий важіль; 2 - шток; 3 - електромагніт; 4 - джерело струму (батарея); 5 - гашетка; 6 - блокувальний контакт; 7 - з'єднувальні дроти

Для надійного розбивання капсульної втулки ударник повинен мати певний запас кінетичної енергії, яка, враховуючи досвід проектування, береться в межах:

- для латунних втулок - 3,5 - 4,5 Нм;

- для сталевих втулок - 7 - 12 Нм.

Чим менше величина енергії, необхідної для розбивання капсульної втулки, тим небезпечнішою буде втулка у поводженні з нею.

Збільшувати енергію розбивання теж не має сенсу, бо це призводить до створення потужних ударних механізмів.

Вихід бойка ударника береться в межах 2?2,7 мм (1,8?2,0 мм).

Нижня межа береться за умови надійності спрацьовування капсульної втулки, а верхня межа - за умови її пробиття.

Під час зведення ударник відтягується назад на деяку величину ?, яка називається робочим ходом.

Величина ?, враховуючи конструктивні міркування, дорівнює 10?20 мм.

При зведенні ударника відбувається стиснення бойової пружини. Після спуска ударник рухається з певною швидкістю.

Рекомендується, щоб швидкість ударника у момент завдання удару дорівнювала (щоб отримати допустимі габарити механізму):

- Vу = ( 5?7 ) м/с - для латунних втулок;

- Vу = ( 10?20 ) м/с - для сталевих втулок.

Діаметр бойка розраховується таким, щоб під впливом порохових газів, які тиснуть на дно каналу ствола, не відбувалося вибивання пробки з дна капсульної втулки в отвір для виходу бойка в клині (поршні). Діаметр цього отвору, а також діаметр бойка розраховуються за спеціальними формулами.

Для того щоб ударник не спрацьовувався і не зламався, треба щоб конструкція ударного механізму передбачала відхід його назад після удару по капсулю ударника з бойком на величину виходу бойка ударника (М-30). Якщо цього немає, то конструкція ударного механізму повинна забезпечити під час відкривання затвора спочатку зведення і тільки потім рух клина (Т-12, Д-30, 2А31, 2А33).



3.5 Призначення, принцип будови та дії екстрактора

Витягування і викидання зарядної гільзи з каморної частини ствола після пострілу отримало назву екстракції зарядної гільзи. Екстракція гільзи в сучасних гарматах із поршневими і клиновими затворами здійснюється за допомогою екстракторів, які приводяться у дію замикаючими деталями затворів.

Гільзи під час екстракції з каналу ствола отримують енергію через екстрактор за рахунок руху замикаючої деталі затвора.

Екстрактор - пристрій, який належить до комплексу механізмів перезаряджання гармати і призначений для екстракції зарядної гільзи.

Екстрактор повинен забезпечувати надійне витягування гільзи із каналу ствола і відкидання її на 1,5?2 м від казенника гармати в таке місце, де гільза не буде заважати роботі обслуги гармати.

Основні вимоги до конструкції екстракторів: надійне і спрямоване викидання гільзи на потрібну відстань; безпечне викидання гільзи за межі гармати; достатня міцність та простота конструкції.

За конструкцією екстрактори поділяють на: важільні (прості і плаваючі), кулачкові.

За характером прикладання навантаження до гільзи - ударні, безударні.

Важільні екстрактори можуть бути ударними і безударними, простими і плаваючими, а кулачкові - тільки безударними плаваючими.

Важільний екстрактор - це екстрактор, який складається з одного або двох двоплечових важелів зі спільною віссю обертання.

Екстрактор із двоплечовим важелем використовується у механізмах перезаряджання неавтоматичних гармат із поршневими затворами, а з двома - в клинових затворах.

Простий важільний екстрактор - це такий екстрактор, вісь якого не переміщується відносно казенника під час екстракції зарядної гільзи, а вісь плаваючого екстрактора переміщується відносно казенника в поперечному напрямку при екстракції гільзи.

Кулачковий екстрактор - це екстрактор у вигляді кулачка з цапфами, які взаємодіють зі стінками копірних пазів клина затвора і казенника.

Ударний екстрактор - це простий важільний екстрактор, під час дії якого відбувається стрибкоподібна зміна швидкості гільзи. Такий екстрактор внаслідок удару кулачка клина або вкладиша рами затвора у коротке плече надає гільзі початкового імпульсу, гільза витягується з камори ствола і викидається за межі казенника.

Безударний екстрактор - це плаваючий важільний або кулачковий екстрактор, під час дії якого відбувається плавна зміна швидкості екстракції зарядної гільзи.

Такий екстрактор спочатку зрушує гільзу в каморі ствола гармати, а потім з усезростаючою швидкістю викидає її за межі казенника гармати. Це забезпечує плавну роботу та вигідний розподіл зусиль на важелі.

У затворах сучасних гармат найбільшого поширення набули прості важільні екстрактори ударної дії; плаваючі важільні та кулачкові екстрактори безударної дії зустрічаються не так часто.

Простий важільний екстрактор ударної дії (рис. 4.32) набув поширення як у клинових, так і в поршневих затворах сучасних гармат (Д-30, Д-48, М-30, Д-1 і т.д.) і являє собою двоплечовий важіль, на довгому плечі якого є захват для з'єднання з фланцем гільзи, а на короткому - виступ для взаємодії з кулачком або вкладишем затвора. Коротке плече називається лапкою затвора. Воно у 5?6 разів менше від довгого плеча. Крім того, довге плече екстрактора клинового затвора має зачіп, який утримує клин у нижньому положенні, при відкритому затворі. Вісь обертання екстрактора з'єднується з екстрактором шпонкою, ширина якої приблизно у два рази менша від ширини шпонкового паза, що забезпечує вільне і незалежне обертання екстрактора на осі та підвищує безпеку поводження із затвором. Так, у випадку розчеплення з кулачком клина одного екстрактора або його поломки клин буде утримуватися іншим екстрактором.

Рисунок 3.11 - Важільний екстрактор: 1 - кулачок екстрактора; 2 - двоплечовий важіль; 3 - вісь екстрактора

У клинових затворах, використовують два екстрактори, що забезпечує надійність їх дії та відсутність перекосу гільзи під час її екстракції.

Кулачок екстрактора закріплюється на клині затвора.

Простий екстрактор ударної дії

Після пострілу під час накату відкотних частин гармати або при ручному відкриванні затвора клин переміщується вниз, різко б'є кулачками екстракторів по виступах лапок екстракторів, що повертаються відносно осі. Захвати екстракторів контактують із фланцем гільзи. Оскільки гільза нерухома, то швидкість обертання екстракторів уповільнюється і починаються деформація довгих плечей та поступальне переміщення гільзи. Екстрактори викидають гільзу з камори і надають їй певної швидкості. Відділення гільзи від захватів екстракторів відбувається в той момент, коли контактне зусилля буде відсутнє.

Зачепи захоплюють виступи кулачків екстракторів і утримують клин у нижньому положенні. Шлях, на якому екстрактор діє на гільзу, дорівнює кільком сантиметрам, а швидкість гільзи - 5?10 м/с.

Закривання затвора здійснюється шляхом скидання зачепів екстракторів із верхніх виступів кулачків клина фланцем гільзи або поворотом осі екстракторів важелем скидача.

При використанні екстрактора в поршневому затворі ставлять один двоплечовий важіль, на лапку якого діє вкладиш рами затвора при відкриванні його рукояткою.

Розглянутий екстрактор простий за конструкцією і надійний у роботі, але наявність ударних навантажень на деталі механізму і фланець гільзи обмежують його використовування. Екстрактори такого типу встановлюються в гарматах, які мають відносно невелику масу гільз та калібр до 130?152 мм включно.

Плаваючий важільний екстрактор безударної дії (рис. 4.33) - це такий екстрактор, який використовується у гарматах порівняно великої потужності з клиновими затворами і відрізняється наявністю у двоплечових важелях овальних стволів, які дозволяють важелям переміщуватися відносно осі.

Робота таких екстракторів виконується за 2 етапи, що визначається профілем кулачка та засобом кріплення важелів.

На першому етапі здійснюється зрушення гільзи у каморі ствола за рахунок незначного повороту важелів екстракторів відносно осі внаслідок того, що отвори важелів виконані овальної форми. Переміщення екстракторів зумовлене тим, що на них діють похилі ділянки кулачків, які розміщені на клині. У цей час за рахунок великого плеча дія сили тиску захватів екстрактора на зарядну гільзу досягає значної величини.

На другому етапі здійснюється удар кулачків клина по лапках екстракторів, які, повертаючись із великим кутовим прискоренням, своїми захватами енергійно викидають із каналу ствола гільзу, зрушену раніше.

Плаваючий кулачковий екстрактор безударної дії (рис. 4.34) складається з двох незалежних один від одного кулачків, які споряджені рухомим пристроєм.



Рисунок 3.12 - Плаваючий важільний екстрактор безударної дії

артилерійський гармата тепловий

У нижній частині кулачки мають співвісно розміщені внутрішні та зовнішні цапфи. Зовнішні цапфи розміщуються в дугоподібних пазах казенника, утримуючи кулачки від випадання з нього, а внутрішні цапфи - у фігурних пазах клина.

При відкриванні затвора задня стінка паза клина діє на внутрішні цапфи кулачків і зрушує їх до казенного зрізу ствола. При переміщенні цапф до казенного зрізу ствола передня фігурна поверхня кулачків спирається на площину казенного зрізу ствола і здійснюється поворот кулачків екстрактора. Внаслідок цього захвати відходять назад, і відбувається екстракція гільзи.

Фігурна поверхня кулачків виконана таким чином, що лінія її контакту з казенним зрізом ствола у процесі повороту кулачків (хитання їх по казенному зрізу ствола) зміщується ближче до цапф, збільшуючи верхнє плече кулачків екстрактора. Такий пристрій дозволяє спочатку прикласти до фланця гільзи велике зусилля і плавно з невеликою швидкістю зрушити її, звільняючи від затискання. Під час збільшення верхнього плеча при повороті кулачків здійснюється плавне збільшення швидкості екстракції гільзи до необхідної величини.

У кінці відкривання затвора внутрішні цапфи кулачків зупиняються в такому положенні, що під час руху клина до закривання він площиною пазів упирається у відповідні лиски цапф і залишається у нижньому положенні. Затвор буде відкритим у нижньому положенні до моменту виведення кулачків із “мертвого положення” фланцем гільзи або скидачем.

Рисунок 3.13 - Плаваючий кулачковий екстрактор безударної дії

Під час руху клина вгору при закриванні затвора і повороті кулачків здійснюється досилання гільзи скосом клина в камору ствола. Позитивною якістю такого екстрактора є плавність дії при великих зусиллях у період зрушення зарядної гільзи.

Недоліки - це складність виготовлення та малий коефіцієнт корисної дії (ККД) внаслідок великих втрат на тертя цапф кулачків у фігурних пазах казенника і клина та робочої грані кулачків по передній грані клинового гнізда.

Використовуються екстрактори такого типу дуже рідко (Д-20, 2С3М).

3.6 Призначення, принцип будови та дії автоматики затвора

Затвор, під час дії якого деякі операції виконуються автоматично, називається напівавтоматичним.

Відповідно до цього механізми затвора, що забезпечують автоматичну дію затвора, називаються механізмами автоматики, або автоматикою затвора.

Автоматизації підлягають основні і найбільш трудомісткі операції, такі, як відкривання і закривання затвора і т.д.

Автоматика затвора - це основний привод затвора, який забезпечує автоматичне відкривання і закривання затвора при перезаряджанні гармати під час стрільби.

Вимоги до конструкції механізмів автоматики: висока надійність, безпека і живучість автоматики; висока компактність і зручність експлуатації; дія автоматики не повинна суттєво впливати на роботу ПВП.

Для приведення у дію вищезазначених механізмів, як правило, використовується енергія накату, в інших випадках - енергія відкоту.

Використання автоматики полегшує роботу із затвором, збільшує швидкість стрільби.

Автоматика використовується для гармат малих і середніх калібрів із клиновими затворами. Клинові затвори є найбільш простими для введення автоматики.

За характером дії автоматику затворів поділяють на ударну і безударну.

Ударна автоматика затвора - це така автоматика, під час дії якої відбувається стрибкоподібна зміна швидкості її деталей.

Безударна автоматика затвора - це така автоматика, під час дії якої здійснюється плавна зміна швидкості її деталей. Автоматику клинових затворів за характером акумуляції енергії для подальшого приведення автоматики у дію поділяють на: примусову, інерційну, інерційно-примусову.

Автоматика клинового затвора - це основний привод затвора, який забезпечує автоматичне відкривання затвора під час накату відкотних частин гармати і закривання його при досиланні зарядної гільзи в камору ствола.

Примусова автоматика клинового затвора ? це автоматика з примусовим стисненням пружини під час акумуляції енергії для подальшого приведення у рух клина або безпосередньо примусового його переміщення.

Така автоматика набула поширення в клинових затворах сучасних напівавтоматичних артилерійських гармат.

Інерційна автоматика клинового затвора - це автоматика з попередньою акумуляцією енергії пружинами під дією інерції масивного тіла, яке під час відкоту прагне залишитися на місці і стискає пружини для подальшого приведення у дію клина затвора.

Інерційно-примусова автоматика клинового затвора - це автоматика подвійної дії, наприклад, зведення закриваючої пружини інерційним тілом, а відкривання затвора ? за допомогою копіра або навпаки.

Автоматика інерційного та інерційно-примусового типу - це автоматика, складна за конструкцією, робота якої залежить від умов заряджання. Саме тому автоматика цих типів останнім часом не застосовується.

Розглянемо примусову автоматику. Примусова автоматика клинового затвора складається із механізмів відкривання та закривання затвора.

Механізми відкривання затвора - це сукупність деталей основного привода затвора, які призначені для його автоматичного відкривання після пострілу.

Механізми відкривання затвора за конструкцією можуть бути: копірними, скалочними, пружинними скалочними.

Копірний механізм відкривання затвора - це механізм відкривання клинового затвора, якому енергія руху надається в результаті взаємодії кулачка затвора з копіром. Для своєї роботи копірний механізм використовує енергію накату відкотних частин і залежно від профілю паза клина може бути як ударної (рис. 4.35), так і безударної дії (рис. 4.36).

Копір шарнірно кріпиться на люльці. Кулачок установлюється і кріпиться на осі кривошипа затвора.

Дія копірного механізму ударної дії полягає в такому:

при відкоті - копір відтискує кулачок і проходить за нього;

при накаті - кулачок набігає на копір. Копір змушує кулачок провернутися разом із віссю кривошипів. При цьому кривошипи опускають клин. Затвор відкривається.

Такий механізм застосовують у гарматі ЗІС-2. До цього типу можна віднести і механізм гаубиці Д-30.

Позитивні якості: простота конструкції, достатня живучість.

Недоліки: залежність роботи механізму від швидкості накату, наявність ударної дії (ударних навантажень), необхідність подовження люльки для встановлення копіра, або введення проміжних тяг і важелів (як у Д-30).

Рисунок 3.14 - Копірний механізм ударної дії: 1 - клин затвора; 2 - казенник; 3 - кривошип; 4 - кулачок; 5 - копір; Vн, Vк - швидкість накату і клина відповідно

Копірний механізм безударної дії належить до механізмів відкривання затвора безударної дії. Він відрізняється від копірного механізму ударної дії тим, що паз у клині для ролика кривошипа зроблено нахиленим так, що в початковий момент відкривання кут між віссю кривошипа і твірною нахиленого паза становить приблизно 90°.

Цим самим забезпечується плавне зрушення клина при повороті кривошипа. Механізм такого типу застосовано у гарматі Д-20. Недоліком механізму є те, що для забезпечення необхідного переміщення клина при відкриванні затвора необхідно мати досить великий кут повороту кривошипів, що призведе до ускладнення конструкції. Скалочний механізм відкривання затвора - це механізм відкривання клинового затвора, якому енергія руху надається в результаті взаємодії кулачка затвора зі скалкою. За типом конструкції скалочні механізми поділяють на: механізми із жорсткою скалкою, механізми з пружною скалкою.



Рисунок 3.15 - Копірний механізм безударної дії: 1 - клин затвора; 2 - копір; 3 - казенник; 4 - кривошип; 5 - кулачок; Vн, Vк - швидкість накату і клина відповідно

Скалочний механізм затвора із жорсткою скалкою має скалку із жорстким упором і належить до механізмів ударної дії. Його робота по суті нічим не відрізняється від роботи копірного механізму ударної дії. Застосування скалки замість копіра зменшує радіус обметання казенної частини гармати.

Пружина скалки служить для повернення її у початкове положення після відкривання затвора, коли упор звільняє скалку. Якщо кулачок шарнірно з'єднаний зі скалкою, то пружину можна використовувати для закривання клина. Недоліки такого механізму аналогічні недолікам копірного механізму ударної дії.

Пружинний скалочний механізм затвора (рис. 4.37) - це механізм затвора, до складу якого входить пружина для надання руху скалці. Він належить до механізмів безударної дії.



Рисунок 3.16 - Пружинний скалочний механізм: 1 - казенник; 2 - клин; 3 - кривошип; 4 - кулачок; 5 - скалка з копіром; 6 - пружина; 7 - копір; 8 - куліса; (Vск - швидкість скалки)

Відкривання затвора здійснюється за рахунок енергії пружини, що одягнена на скалку. Скалка на задньому кінці має копір, який з'єднаний із нею шарнірно, а її передній кінець шарнірно з'єднаний із кулісою. Другий копір підпружинений і шарнірно закріплений на люльці. Під час відкоту верхній кінець куліси відтискує копір люльки і проходить за нього.

Під час накату верхній кінець куліси упирається в копір люльки, куліса повертається і тягне за собою скалку. Скалка стискує пружину. Одночасно копір скалки відтискується кулачком осі кривошипа і заскакує за нього, встановлюється перед кулачком. У момент проходження копіра люльки верхнім кінцем куліси пружина звільнюється і переміщує скалку, яка своїм копіром діє на кулачок. Кулачок повертає вісь кривошипів, і вони опускають клин до захоплення його зачепами екстрактора. Затвор відкрито.

Механізм такого типу застосовують у гарматі Д-48.

Позитивні якості механізму: незалежність до зміни швидкості накату, зменшення навантаження на деталі до 30-50 % і підвищення живучості, малий вплив на режим накату.

Механізм закривання затвора - це сукупність деталей привода затвора, які призначені для автоматичного закривання затвора під час досилання гільзи. Як правило, для закривання затвора використовують пружинні механізми.

Пружинний механізм закривання затвора - це такий механізм, який отримує енергію від попередньо стисненої під час накату пружини.

Дія пружинного механізму закривання затвора полягає в такому: упорний стакан шарнірно з'єднаний із казенником ствола. Натискний стакан шарнірно з'єднується з важелем, насадженим на вісь кривошипів. Між дном штока та циліндром установлена пружина. Під час відкривання затвора важіль повертається разом із віссю кривошипів. Важіль діє на шток, а шток стискує пружину. При зарядженні відбувається звільнення клина, який під дією стисненої пружини піднімається. Затвор закривається.

Механізм достатньо простий та надійний. Він має пристрій для регулювання стиснення пружини. Ці механізми наявні у конструкціях гармат Д-48, Д-30, ЗІС-2, Д-20 та інших.

Рисунок 3.17 - Пружинний механізм закривання затвора: 1 - натискний стакан; 2 - пружина; 3 - упорний стакан; 4 - закривний важіль

3.7 Запобіжні та допоміжні пристрої затвора

Залежно від призначення, типу затвора і вимог до нього, затвор може мати різні запобіжні та допоміжні механізми і пристрої.

Запобіжні пристрої затвора призначені для забезпечення заходів безпеки під час стрільби. До них належать: запобіжники передчасного спуска, інерційні запобіжники. Запобіжник передчасного спуска не дозволяє здійснити постріл, якщо затвор закритий неповністю. Пристрій такого типу належить до конструкції всіх затворів. Залежно від типу затвора запобіжник передчасного спуска має вигляд клямки, стопора або спеціальних виступів на деталях затвора, які не дозволяють зведення або спуск ударника, якщо затвор закритий не повністю.

Інерційний запобіжник використовують у затворах, відкривання яких після пострілу виконується ручним способом, і призначений для виключення можливості відкривання затвора без виконання додаткових дій, якщо після спуска ударника постріл не здійснився. Використовують у гарматах М-30, Д-1, М-46. Іноді в затворах є пристосування для вимкнення запобіжників у процесі навчальних занять (203-мм гаубиця Б-4М). Це має певні переваги під час навчання: не треба навчати обслугу гармати тих операцій, які під час стрільби не виконуються, а саме: не потрібно під час роботи із затвором виконувати прийом відведення запобіжника вперед.

Під час відкоту відбувається зведення інерційного запобіжника. Під дією сил інерції запобіжник стискує пружину, входить у гніздо казенника і звільнює гребінку затвора. Стопор у цей час потрапляє в паз казенника і не дає можливості інерційному тілу повернутися у початкове положення, щоб знову застопорити затвор.

Рисунок 3.18 - Інерційний запобіжний механізм: 1 - клин; 2 - пружина запобіжника; 3 - інерційний запобіжник; 4 - пружина стопора; 5 - казенник; 6 - стопор



Крім запобіжних пристроїв, для забезпечення заходів безпеки до конструкції затворів входять такі механізми, як:

- механізм взаємної замкненості - призначений для виключення можливості відкривання затвора або здійснення пострілу, якщо ствол не з'єднаний з ПВП, що особливо важливо для гармат, у яких ствол під час транспортування відтягнений на лафет (гармата М-46 та інші);

- механізми блокування спуска - це пристрої, що входять до складу спускових механізмів і призначені для запобігання спуска ударника, якщо казенник знаходиться над однією із станин гармати з круговим обстрілом або без вмикання важеля розблокування заряджальними.

Допоміжні механізми призначені для полегшення роботи обслуги гармати при заряджанні та здійсненні пострілу з неї.

До них належать: утримуючі механізми, механізми повторного зведення, механізми полегшення заряджання.

Утримуючий механізм призначений для утримання снаряда або гільзи в каналі ствола при заряджанні за умов великих кутів підвищення ствола. Основна деталь - утримувач.

Використовується у гарматах з роздільно-гільзовим заряджанням.

Під час відкривання затвора утримувач за допомогою спеціального пристрою у момент викидання гільзи входить у своє гніздо і не заважає її руху.

Після викидання гільзи під час подальшого відкривання затвора утримувач займає своє початкове положення.

Механізм повторного зводу ударника призначений для зведення ударника без відкривання затвора при осічках. Використовується у затворах, у яких зведення ударних механізмів відбувається при їх відкриванні.

Механізм полегшення заряджання призначений для полегшення заряджання та використовується, як правило, в самохідних і танкових гарматах.



3.8 Експлуатація затворів

Надійність і довговічність роботи механізмів затвора і напівавтоматики визначаються правильністю їх експлуатації.

Правильна експлуатація затвора і напівавтоматики передбачає огляд і перевірку роботи їх механізмів перед стрільбою, постійне спостереження за їх роботою під час стрільби, поточне обслуговування після стрільби і точне дотримання правил їх зберігання. При огляді затвора перед стрільбою особливу увагу звертають на цілісність бойка, пружин, на стан спряжених поверхонь деталей механізмів, в результаті зносу яких може статися мимовільний спуск ударника, на величину виходу бойка ударника. Перед стрільбою обов'язково перевіряється функціонування всіх механізмів затвора і напівавтоматики. Усі несправності, виявлені при огляді і перевірці роботи механізмів, усуваються. При огляді можуть бути виявлені іржа, забоїни і задирини на поверхнях деталей, а також знос, поломка деталей і осаду пружин. Іржу необхідно видаляти ганчіркою, змоченою в гасі, після чого деталь ретельно протирається від слідів гасу і змащується. Забоїни і задирини на деталях зачищаються. При цьому необхідно стежити, щоб знімався лише піднятий метал і не змінювалися розміри деталей. Поламані деталі і пружини, що мають осідання, замінюють новими.

При перевірці роботи ударного механізму звертають увагу на те, щоб він спрацьовував лише при повністю закритому затворі, причому удар бойка повинен чутися різко і виразно. При перевірці напівавтоматики необхідно звернути особливу увагу на стан пружин. Стан пружини закривного механізму перевіряється при закриванні затвора. Якщо затвор унаслідок осідання пружини закривається «мляво», то потрібно підтягнути закривану пружину за допомогою регулювальної гайки. Роботу відкриваної пружини перевіряють за допомогою штучного відкоту.

У гармат із поршневими затворами, що мають пластичний обтюратор, у холодну пору року по можливості перші постріли потрібно здійснювати на зменшених зарядах або перед стріляниною прогрівати пластичний обтюратор у гарячій воді, якщо дозволяє обстановка. Після кожного пострілу оглядати обтюратор з метою виявлення прилипання матеріалів, тріщин та інших дефектів. Стежити за тим, щоб під впливом вологи не виникло «розбухання» азбестової обтюраторної подушки.

При експлуатації затворів у гарматах із патронним і роздільно-гільзовим заряджанням під час стрільби можливі відмови у дії затвора, що залежать від дефектів (несправностей) елементів пострілу (гільзи, снаряди). Тому при підготовці гармат до стрільби необхідно ретельно оглядати і готувати боєприпаси до стрільби. Поточне обслуговування затвора і напівавтоматики після стрільби передбачає перевірку стану і очищення всіх деталей від порохового нагару і бруду з подальшим їх змазуванням.

При зберіганні пружини механізмів затвора повинні бути в розслабленому стані.

3.8.1 Основні несправності затворів та їх усунення

До параметрів, які характеризують працездатність затворів, відносять:

вихід бойка ударника;

зазор між дзеркалом клина та дном гільзи;

провисання клина;

силу пружин ударного, закриваного та запобіжного механізмів.

Перевірку параметрів затвора проводять, як правило, в зібраному стані. Перші три відносно просто визначаються в підрозділах і військових ремонтних органах.

Вихід бойка ударника визначається за допомогою шаблона (граничний калібр 2,88-3,38).

Зазор між дзеркалом клина та дном гільзи повинен бути не більше 1 мм, щоб не було осічки та заклинювання гільзи, а можливо й причиною не відкриття затвора.

Величина провисання клина визначається в такій послідовності:

вигвинтити із стріляної гільзи капсульну втулку і заповнити її місце пластиліном;

вставити гільзу в канал ствола й зробити спуск ударника;

відкрити затвор і повернути гільзу на 180о, закрити затвор і знову зробити спуск ударника;

заміряти величину між відбитками А, що береться за величину провисання клина (6,5), тобто фактична величина провисання клина буде А/2 =3,25 мм.

Найбільш характерними відмовами та несправностями затворів є:

Затвор не відкривається вручну.

Причини Способи усунення

Роздуття гільзи Відкрити затвор вручну і одночасно бити молотком по дерев'яній підкладці, яка встановлюється на лоток; витягти гільзу ручним екстрактором. Між дзеркалом клина та казенним зрізом повинно бути 6,5 мм

Виступання натискача спускового механізму в клинове гніздо через злам або усадку пружини натискача Вийняти клин, перевірити натискач спуска (він не повинен виступати в гніздо), замінити пружину

Злам або усадка пружини підтиску у важеля рукоятки затвора Замінити пружину

Зняття або злам носика защіпки рукоятки закривного важеля Зняти защіпку й наплавити 3- 4 мм електродом ЕН-15 НЗ-25

Злам ролика кривошипа та усадка або злам пружин копіра Замінити несправні деталі

Затвор туго відкривається вручну.

Причини Способи усунення

Злам ролика кривошипа Замінити

Виступання гвинтів кулачків викидачів Закрутити гвинти до кінця та закернити

Ум'ятини чи пробоїни в стаканах накриваного механізму Зачистити або замінити

Надмірне підтискання запираючої пружини Відрегулювати

Забоїни, задирини на поверхнях, які піддаються тертю Зачистити напилком або шабером

3. Клин затвора не утримується у відкритому положенні.

Причини Способи усунення

Злам зачепів викидачів Замінити

Злам або усадка пружин викидачів чи пружин підтиску Замінити

Ум'ятини виступів викидачів та упорів кулачків, що доторкуються Зачистити або замінити

4. Затвор не закривається при заряджанні.

Причини Способи усунення

Бруд (пісок) на гільзі або в каморі Вичистити

Забоїни та вм'ятини на фланці гільзи Зачистити шабером

Продовження пункту 4.

Консульна втулка виступає за площину дна гільзи Догвинтити

Злам або усадка накриваної пружини Відрегулювати або замінити

Злам ролика кривошипа Замінити

5. Не викидається гільза.

Причини Способи усунення

Злам захватів викидачів Несправні деталі замінити

Ум'ятини поверхонь виступів викидачів та упорів кулачків Несправні деталі замінити

6. Ударник не зводиться при відкриванні затвора.

Причини Способи усунення

Злам або усадка пружин стопора зводу Замінити

Зім'яття граней на зводі та стопорі зводу Замінити

Забоїни на бокових поверхнях головки стопора взводу та паза клина затвора

Зачистити шабером

7. Рукоятка для відкривання затвора не утримується стопорним пристроєм.

Причини Способи усунення

Зрізана шпилька в рукоятці затвора Замінити

Злам кінця стрижня по створу для шпильки Замінити

Злам або усадка пружини стрижня Замінити

Не спускається ударник (не чути характерного цокоту) при справному спусковому механізмі через злам або усадку пружини. Несправну пружину замінюють з одиночного комплекту ЗІП. Однак перед цим потрібно перевірити, чи взводиться ударник.

8. Самостійний спуск ударника.

Причини Способи усунення

Ум'ятини граней спряжених поверхонь зводу ударника та стопора зводу Замінити

Злам чи усадка пружини стопора зводу Замінити

Злам або усадка пружини собачки Замінити

Злам або усадка кінця плеча собачки Замінити

Заїдання ковпачка в гнізді стопора зводу Зачистити напливи на ковпачку

9. Спуск ударника при неповністю закритому затворі.

Причини Способи усунення

Злам або усадка пружини защіпки Замінити

Заїдання защіпки в гнізді клина Прибрати бруд, зачистити піднятий метал

Ум'ятини граней у спряженні відростка защіпки та паза стопора зводу Обновити наплавленням або замінити

10. Осічка під час стрільби.

Причини Способи усунення

Злам, згин або усадка бойка ударника Замінити із ЗІП-О

Злам або усадка бойової пружини. Замінити із ЗІП-О

Провисання клина затвора Замінити кривошип з роликом або клин затвора. Відправити гармату в КР (СР)

11. Несправності упору клина

Причини Способи усунення

Злам або усадка пружини упору Замінити із ЗІП-О

Заїдання стопора упору в гнізді через бруд або згин хвостовика стопора Вичистити бруд, вирівняти хвостовик стопора

Потрібно мати на увазі, що в процесі експлуатації затвор повинен постійно бути чистим і змащеним тонким шаром мастила.

Забороняється заряджати гаубицю пострілами, на яких є бруд, а також не витерте заводськемастило.

Ремонт затворів САГ, практично, не відрізняється від ремонту стволів причіпних артилерійських гармат.



Список літератури

1.Дерев'янчук А. Й. Основи будови артилерійських гармат і боєприпасів / А. Й. Дерев'янчук. - Суми : Вид-во СумДУ, 2010. - 415 с.

2.Жуков И. И. Артиллерийское вооружение. Основы устройства и проектирования / И. И. Жуков. - М. : Машиностроение, 1975. - 420 с.

3.Изделие 2С3М. Механическое описание и инструкция по эксплуатации 2С3М. ТОЧ. Книга 4. Базовое шасси. Альбом рисунков 1980. - 110 с.

4.Клочков А. С. Основания устройства и конструкций орудий и боеприпасов наземной артиллерии / А. С. Клочков. - М. : Воениздат, 1976. - 459 с.

5.Клюев А. И. Боеприпасы артиллерии / А. И. Клюев. - Л. : ВАКА, 1959. - 436 с.

6.Латухин А. Н. Современная артиллерия / А. Н. Латухин. - М. : Воениздат, 1970. - 318 с.

7.Орлов Б. В. Проектирование ракетных и ствольных систем / Б. В. Орлов. - М. : Машиностроение, 1974. - 828 с.

8.Орлов Б. В. Устройство и проектирование стволов артиллерийских орудий / Б. В. Орлов. - М. : Машиностроение, 1976. - 430 с.

9.Правила стрільби і управління вогнем, группа, дивізіон, батарея, взвод, гармата. - Київ, 2008. - 255 с.

10.Самусенко М. Ф. Основания проектирования артиллерийского вооружения танков и САУ / М. Ф. Самусенко, М. И. Емелин. - М. : ВАИА им. Ф. Э. Дзержинского, 1958. - 682 с.

11.Самусенко М. Ф. Основания проектирования вооружения самоходно-артиллерийских установок и танков / М. Ф. Самусенко. - М. : ВАИА им. Ф. Э. Дзержинского, 1951.

12.Слухоцкий В. Е. Баллистическое проектирование / В. Е. Слухоцкий. - М. : МВТУ им. Э. Н. Баумана, 1946. - 93 с.

13.Чуев Ю. В. Проектирование ствольных комплексов / Ю. В. Чуев. - М. : Машиностроение, 1976. - 216 с.

14.100-мм противотанковая пушка МТ-12. Руководство службы. - М. : ВН, 1973. - 324 с.

15.122-мм гаубица Д-30. Части I и II. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. - М. : Машиностроение, 1968. - 246 с.

16.152-мм самоходная гаубица 2С3М. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. - М. : ВИ, 1988. - Кн. II, Ч. 1, 2. - 192 с.

17.152-мм самоходная гаубица 2С3М. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Книга 11. Части 1 и 11. 152-мм гаубица 2А33. Альбом рисунков. - М. : ВН, 1980. - 64 с.

Размещено на Allbest.ru

...