Роль інтелектуальної власності у забезпеченні обороноздатності держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль інтелектуальної власності у забезпеченні обороноздатності держави

Олександр Зайківський,

старший науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України

Олександр Оністрат,

старший науковий співробітник, кандидат технічних наук

Розглянуто основні положення законодавства України, що визначає державну політику у сфері національної безпеки та оборони, стосовно врегулювання питань забезпечення обороноздатності держави. Досліджено роль інтелектуальної власності в усіх складових системи забезпечення обороноздатності України. Зазначено важливість забезпечення охорони інтелектуальної власності в процесі здійснення заходів з підвищення обороноздатності держави та необхідність удосконалення відповідного законодавства. Запропоновано рекомендації з удосконалення нормативно-правового забезпечення національної безпеки та оборони з метою вирішення проблемних питань інтелектуальної власності в цій сфері.

Ключові слова: обороноздатність, інтелектуальна власність, нормативно-правове забезпечення

Зайковский А., Онистрат А. Роль интеллектуальной собственности в обеспечении обороноспособности государства. Рассматриваются основные положения законодательства Украины, определяющие государственную политику в области национальной безопасности и обороны, по урегулированию вопросов, связанных с обеспечением обороноспособности государства. Исследована роль интеллектуальной собственности во всех компонентах системы обеспечения обороноспособности Украины. Отмечается важность обеспечения защиты интеллектуальной собственности в процессе реализации мер по повышению обороноспособности государства и необходимость совершенствования соответствующего законодательства. Предложены рекомендации по совершенствованию нормативно-правового обеспечения национальной безопасности и обороны в целях решения проблемных вопросов интеллектуальной собственности в этой сфере.

Ключевые слова: обороноспособность, интеллектуальная собственность, нормативно-правовое обеспечение

Zaiklvskyi O., Ornstrat O. The role of intellectual property in security defense capacity of the state. The conceptual issues of the legislation of Ukraine, which determine the state policy in the field of national security and defence, regarding the settlement of issues related to ensuring the state defence capabilities are considered. The scientific publications on actual questions in this sphere concerning problems and prospects of increase of defence capability of Ukraine are analysed.

The role of intellectual property in all components of Ukraine's defence system has been studied, and it has been noted that unresolved problems in the field of intellectual property management pose an increasing threat to Ukraine's national security.

The importance of ensuring the protection of intellectual property in the process of implementing measures to improve the defence capabilities of the state and the need to improve legislation in this area is defined.

Recommendations for improving the regulatory framework for national security and defence in order to address the problematic issues of intellectual property in this area are submitted.

State defence capability is the ability of state to defend itself in the event of armed aggression or armed conflict. It consists of material and immaterial elements and is a set of military, economic, social and moral and political potential in the field of defence and appropriate conditions for its implementation.

Resolving the issues of reforming not only the Armed Forces of Ukraine, but first the entire state, modernization and rearmament of the Ukrainian army has become a vital necessity. Only the solution of this issue will allow to raise the defence capability of our state to the proper level for the preservation of independent Ukraine.

Ensuring the military security of Ukraine largely depends on equipping the Armed Forces of Ukraine with modern types and models of weapons and military equipment, developed on the basis of intellectual property rights.

It is the military-technical sphere where the objects of intellectual property rights belonging to the sphere of national security and defence are created, and the state is obliged to ensure their protection. This will increase the competitiveness of the domestic defence industry and make claims impossible for anyone in the mass production of weapons and military equipment for their own needs and for exports, which directly affects defence capabilities.

And this requires proper protection of intellectual property rights both in the process of own production of weapons and military equipment, as well as in military- technical cooperation.

Keywords: defense capability, intellectual property, regulatory support

інтелектуальна власність обороноздатність

Забезпечення оснащення ЗС України ОВТ

За 30 років незалежності майже всі в Україні зрозуміли, що збереження суверенітету та цілісності держави залежить не стільки від міжнародних договорів і гарантій, скільки від здатності збройних сил дати відсіч агресору. Така здатність забезпечується не лише патріотизмом і вишколом особового складу, а й оснащенням захисників сучасним ОВТ.

Дослідник О. Свергунов зазначає, що «одним із головних завдань підготовки держави до забезпечення національної безпеки, у тому числі й оборони, є технічне оснащення ЗС України сучасними системами ОВТ» [37].

Фахівці НІСД теж вказують, що «серед невідкладних завдань на порядку денно-

му питання забезпечення сил оборони озброєнням і військовою технікою» [29].

Оснащення ЗС України зразками ОВТ здійснюється за двома основними напрямами:

* розроблення ОВТ потужностями власного ОПК;

*отримання ОВТ у результаті міжнародного ВТС.

Розроблення та модернізація ОВТ для потреб військових формувань України

здійснюється ОПК за державним оборонним замовленням відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів.

Порядок виконання державного оборонного замовлення визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Питання державного оборонного замовлення» [38]. Цим документом затверджено, зокрема, Типовий державний контракт на виконання дослідно-конструкторської (науково-дослідної, технологічної) роботи за державним оборонним замовленням, у якому є розділ «Право інтелектуальної власності», пунктом 32 якого передбачено, що «майнові права інтелектуальної власності на науково-технічну продукцію, право на її використання, розпорядження та на дозвіл або заборону використання іншими особами в установленому порядку передаються виконавцем замовникові». Окрім того, до обов'язків замовника належить, серед іншого, забезпечувати охорону прав на створені об'єкти права інтелектуальної власності, а виконавець зобов'язаний провести перевірку патентної чистоти об'єктів права інтелектуальної власності, що використовуються під час виконання роботи, і запатентувати об'єкти права інтелектуальної власності, створені під час виконання роботи [38].

У процесі розроблення нових зразків ОВТ важливе значення має забезпечення високого науково-технічного рівня, якості, новизни, конкурентоздатності та патентної чистоти НТП.

Оскільки зразок ОВТ повинен бути новим та конкурентоздатним, однією з ознак його новизни має бути наявність у ньому й описаних у його РКД охороноз- датних РІД. Останнє ж автоматично тягне за собою необхідність належної правової охорони й захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, що створюються на замовлення за рахунок державного бюджету.

Учені акцентують увагу на тому, що процеси розробок, випробувань і серійного виробництва ОВТ є складниками інноваційного розвитку промисловості й нових технологій, науки та освіти [37].

Не викликає сумнівів, що для ЗС України розробка та запровадження сучасних видів ОВТ повинні засновуватися на найновіших науково-технічних досягненнях. Зазначене свідчить про необхідність підвищення якості та ефективності використання інтелектуального потенціалу в ході створення та модернізації ОВТ. Оснащення ЗС України новітніми видами ОВТ залежить, зокрема, від спроможності ОПК щодо впровадження новітніх технологій, забезпечення високого науково-технічного рівня, новизни, патентоздатності та патентної чистоти зразків ОВТ.

Найбільш яскраві приклади такої спроможності вітчизняного ОПК наведено в Таблиці 2. Оскільки новітнє ОВТ належить до державної таємниці, то дані щодо патентів у зазначених розробках закриті, однак деякі приклади використання винаходів наводять відкриті джерела.

Новизна використаних у комплексі «Кольчуга» технічних рішень захищена 8 патентами, а його серійне виробництво -- 12 технологічними ноу-хау [40].

У січні 2017 року опубліковано патент на український танк T-Rex [41].

У квітні 2018 року Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» отримало патент на зенітну керовану ракету нової конструкції [42].

На виставці в Києві 19 травня 2019 року показали кращі військові винаходи України [43], зокрема:

Вінницька компанія «45 ЕМЗ» представила пневмобалістичну систему 50-мм калібру. Ця гармата буде здійснювати залпову стрільбу та масований загороджувальний вогонь. Замість звичних снарядів пневмогармата стрілятиме боєприпасами із зарядом зі стисненого повітря.

Компанія «Новатор» з Хмельницька виставила на конкурс малогабаритний передавач перешкод «Оберіг-Н», який можуть використовувати мінери та сапери. Пристрій захищає людину від підриву радіокерованої вибухівки.

Компанія INWIS CORP представила захищену радіосистему комунікації та координації дій особового складу. Пристрій створює радіомережу MANET ра-діусом 10 км. Це захищена рація, яка має GPS маяк, навігатор, ретранслятор мережі, відображає місця перебування особового складу на off-line картах.

Таблиця 2

Рік	Зразок ОВТ	Примітки
1997	АН-140	вантажо-пасажирський авіалайнер
1999	«Кольчуга-М»	станція радіотехнічної розвідки
2004	АН-148	реактивний пасажирський літак
2009	«Кольчуга-КЕ»	комплекс контролю радіоелектронної обстановки
2010	АН-158	близькомагістральний пасажирський літак
2012	БТР-4Е	бронетранспортер
	БТР-70ДІ	бронетранспортер
	«Квітник»	152 мм артилерійський постріл з керованим снарядом 1С2 (три країни світу мають таку унікальну технологію)
2013	«Стугна-П»	переносний протитанковий ракетний комплекс
	«Тропосфера»	комплекс метеорологічний мобільний
2014	Р-330УМ	автоматизований комплекс радіоперешкод
2015	СН-4003	автоматизований комплекс розвідки
	АН-178	військово-транспортний турбореактивний літак
	«Комбат»	керована ракета
	«Верба»	реактивна система залпового вогню
2016	БРЕМ-4РМ	броньована ремонтно-евакуаційна машина
	«Гюрза-М»	малі броньовані артилерійські катери
	РЛС «Пелікан»	рухома трикоординатна радіолокаційна станція
	«Корсар»	легкий переносний ракетний комплекс
	«Тайпан»	бойовий модуль
	«Дуплет»	бойовий модуль
	«Фантом»	безпілотний бронетранспортер
	Ан-132Б	легкий транспортний літак
	«Каштан»	комп'ютеризований бойовий модуль
	«Горлиця»	безпілотник
	«Спектейтор»	безпілотник
2017	БМ «Оплот»	модернізований Т-84
	танк «Тірекс»	нова система управління вогнем (високий рівень захисту)
	«Грім»	оперативно-тактичний комплекс (на дальності до 450 км)
	«Вільха»	ракетний комплекс (може вразити цілі в радіусі 120 км)
	3D радар 80К6Т	може виявляти цілі в радіусі 500 км і на всіх висотах
	«Мандат»	комплекс радіоперешкод (не має аналогів)
	РЛС 79К6	трикоординатна радіолокаційна станція кругового огляду
	«Козак-2»	бронеавтомобіль
	ГПМ-72	пожежний танк (є однією з найпередовіших розробок)
	Fly Eye	безпілотник
	П-18 «Малахіт»	РЛС кругового огляду
	79К6 «Пелікан»	радіолокаційна трикоординатна станція кругового огляду
	«Хортиця-М»	комплекс для моніторингу електромагнітного середовища
	«Нептун»	протикорабельна ракета
	«Коршун-2»	дозвукова крилата ракета
	«Лань»	ракетний катер
	«Оболонь-А»	комплекс управління артилерійським дивізіоном
	РК-4 «Інгул»	переносна 107-мм ракетна установка
	«Січ 5К10»	комплекс розвідки і виявлення оптичних приладів
	«Карасук»	високоточний артилерійський снаряд
2018	БМП-У	бойова машина піхоти
	«Бар'єр»	протитанковий ракетний комплекс
	«Ятрань»	радіогідроакустичні системи
	РПВ-16	реактивний піхотний вогнемет об'ємного вибуху
	«Богдана»	нова самохідна гаубиця
	«Шепіт»	82-мм безшумний міномет
	«Колібрі»	переносний зенітно-ракетний комплекс
2019	«Положення-2»	розвідувально-акустичний комплекс
	БТР-4Е «Буцефал»	повнопривідний восьмиколісний бронетранспортер
	«Бучарда»	120-мм міномет
	«Грім» ST-35	ударний безпілотник
2020	«Дзвін АС»	центр оперативного управління
	RAM UAV	безпілотник-камікадзе, або баражуючий боєприпас
	«Мисливець»	роботизований спостережно-вогневий комплекс
	«Сокіл-300»	БПЛА
2021	«Квадрат-2Д»	модернізація ЗРК «Куб»

Джерело* Складено авторами за даними відкритих джерел [39]

Новітня техніка України

На виставці також презентувати новітні покриття для військової техніки.

Фахівці Запорізького національного університету, компаній «Дніпроспец- сталь» та «Івченко-Прогрес» розробили нову сталь 10Х3НМ3ФБч. Це цементований, теплостійкий метал, який має високі експлуатаційні характеристики. Він використовуватиметься в літако- та ракетобудуванні.

Ще одне рішення від запоріжців -- лазерне зміцнення поверхневих шарів лопаток газотурбінних двигунів, виготовлених з титанових сплавів типу ВТ3-1, ВТ-6, ВТ- 8 тощо шляхом лазерних обробок у різних газових середовищах та лазерного модифікування легкими елементами з глибиною зміцненої зони 100-150 мкм.

КПІ представив нанокомпозитні матеріали для авіаційної та іншої військової техніки. Цей виріб сприяє підвищенню їх міцнісних, радіо- та магнітопоглинаючих властивостей. Завдяки йому створення авіаційної та військової техніки будуть відповідати сучасним вимогам якості та безпеки. Розробники запропонували також нову технологію отримання багатошарових покриттів на твердих сплавах для обробки матеріалів високої твердості військового призначення.

Шосткинський інститут Сумського державного університету запропонував кардинально новий порох для стрілецької зброї.

Інститут фізики НАН України представив скануючий лазерно-телескопічний силовий модуль для оптичних локаційних систем виявлення та протидії беспілотни- кам. Засіб виявляє та збиває безпілотники завдяки дії потужних лазерних імпульсів на чутливі елементи цих систем.

Концерн Укроборонпром на виставці представив тренувальний комплекс для бронетехніки. Розробка дасть змогу молодим бійцям відпрацьовувати роботу спочатку на пристрої, а потім у складі бойової групи.

Харківський завод засобів індивідуального захисту також представив свій винахід -- полімерну стрічку для кулемета Ка- лашнікова. Разом з цим харківчани пропонують систему автоматичного пакування набоїв у стрічку, що суттєво зекономить час солдатам на передовій [43].

Однак є приклади іншого характеру. Українські винахідники сконструювали бойові броньовані машини «Дозор-Б» харківської розробки. За інформацією ЗМІ, «ганьбою України стало те, що українські розробники, не знайшовши застосування цій машині в своїй країні, змушені були продати ліцензію на її виробництво іноземним виробникам» [44].

Новітні розробки, що мають важливе оборонне чи економічне значення, майже завжди належать до державної таємниці та підлягають охороні, адже відповідно до закону України [45] до державної таємниці відноситься, зокрема, інформація про НДДКР, на основі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види продукції та технологічні процеси, що мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України, а також про винаходи (корисні моделі), призначені для використання у сфері оборони.

Оскільки новітні зразки ОВТ створюються на основі використання ОПІВ, то постає питання забезпечення охорони прав інтелектуальної власності від можливих порушень. І чим складнішим є зразок ОВТ, тим більше в ньому використовується ОПІВ, які можуть належати різним суб'єктам права інтелектуальної власності. Неправомірне використання зазначених ОПІВ чи інші порушення прав інтелектуальної власності можуть призвести не тільки до значних фінансових втрат, а й до втрати самих ОПІВ чи заборони використання зразків ОВТ, що негативно впливатиме на забезпечення обороноздатності держави.

Практика показує, що у сфері інтелектуальної власності, особливо стосовно розроблення ОВТ, відбувається багато порушень прав інтелектуальної власності, які ми вже детально висвітлювали [46].

У ході виконання ДОЗ замовник, зокрема Міністерство оборони України, ігнорує питання виплати роялті розробнику ОВТ. Про це повідомив інформагентству «Оборонно-промисловий кур'єр» генеральний директор ТОВ «Науково-виробнича фірма «Адрон» Микола Архипов [47]. За його словами, військове відомство ще на розрахунково-калькуляційному етапі просто викреслює з кошторису рядок «роялті», наполягаючи, що немає методики обчислення роялті.

Наслідки такого підходу вкрай негативні для всіх розробників оборонних технологій. Зокрема немає можливості повернути витрачені на розробку та випробування кошти, а тому -- закінчувати вчасно діючі розробки та вкладати гроші в нові проекти.

Ці порушення призводять до відсутності ефективного захисту не лише прав авторів ОПІВ, розробників і замовників ОВТ, а й державних інтересів.

Однак вітчизняний ОПК, навіть з підтримкою недержавного сектору національної економіки, не в змозі забезпечити ЗС України всіма необхідними видами та зразками ОВТ. Цю думку висловлюють всі українські вчені, зокрема В. П. Горбулін та О. О. Свергунов, зазначаючи, що «власними силами Україна не зможе виробляти всю номенклатуру потрібного ОВТ. Тому одним із стратегічних пріоритетів при реалізації ВТП та ОПП є налагодження воєнно-економічного співробітництва у межах ВТС з іншими державами» [7].

Військово-технічне співробітництво

Учені зазначають, що міжнародне ВТС є важливою складовою забезпечення обороноздатності держави [48].

Оскільки Україна сама не виготовляє всю необхідну номенклатуру ОВТ та комплектуючих виробів, постає необхідність отримання відсутніх зразків ОВТ від міжнародних партнерів. З метою створення сучасного ОВТ підприємства ОПК України залучають багато виробів іноземних держав та все більше розраховують на взаємодію з міжнародними партнерами в галузі обміну технологіями та на реалізацію спільних високотехно- логічних проектів.

ВТС передбачає координацію військово-технічної політики, взаємний обмін озброєннями, спільні розробки ОВТ, спільні заходи для запобігання поширенню стратегічних та екологічно небезпечних технологій, можливість надання взаємної допомоги в ході здійснення військової конверсії тощо [49].

Метою ВТС є забезпечення національних інтересів і безпеки держави, оснащення збройних сил сучасним ОВТ та іншими товарами військового призначення, розвиток експортного потенціалу оборонно-промислового комплексу, підвищення науково-технічного та технологічного потенціалу оборонної галузі України [50].

Тому специфіка ВТС як складової державної зовнішньої політики полягає в необхідності забезпечення національних інтересів і безпеки держави при різних формах і на різних етапах співробітництва з метою взаємовигідного використання результатів, отриманих, в основному, в ході виконання ДОЗ.

Отож міжнародне ВТС має кілька напрямів:

*отримання нових технологій для розвитку промислової бази виробництва сучасного озброєння;

*постачання вітчизняних розробок ОВТ на експорт;

* закупівля (отримання) відсутніх у власному виробництві зразків ОВТ;

*науково-технічне співробітництво.

Отримання нових технологій

Фахівці НСІД зазначають, що застаріле обладнання зумовлює пошук шляхів співробітництва українських компаній з міжнародними компаніями оборонної промисловості з метою залучення сучасних технологій і технологічного обладнання. Разом з тим таке співробітництво приховує низку можливих загроз національній безпеці України у зв'язку з негативними процесами, зокрема захопленням найрозвиненіших і найперспектив- ніших сегментів промислового виробництва компаній ОПК країни для перехоплення пріоритету й переведення отриманого «ноу-хау» за кордон [9].

Постачання вітчизняних розробок ОВТ на експорт

Дотримуючись пріоритету першочергового забезпечення потреб ЗС України та інших військових формувань, підприємства вітчизняного ОПК здійснюють також експорт товарів та послуг військового призначення.

Серед найбільш вагомих угод українських спецекспортерів -- постачання партії танків до Пакистану; виконання програми модернізації армії Туркменістану; реалізація контракту на постачання танкових дизельних двигунів до Пакистану і станцій пасивної розвідки «Кольчуга» Туркмені- стану; контракти на оснащення засобами радіолокації та ПВО держав Південно- Східної Азії; постачання військово-транспортних літаків Лівії, Мексиці, Еквадору та Бангладеш; постачання газових турбін для військових кораблів Росії, Китаю, Індії, Сінгапуру й США; передача Ірану технології створення літаків Ан-140; В'єтнаму -- технології створення порохів; продаж США невеликої партії танків, споряджених новою системою захисту [9].

Конструкторське бюро «Івченко-Про- грес» розробило унікальні моделі авіаційних двигунів, які є більш економічними, потужнішими та дешевшими, ніж закордонні аналоги; за кордон у 2018 році вже продано понад 50 унікальних авіаційних двигунів АІ-450 [51]

Фахівці зазначають, що потенціал українського експорту ОВТ усе ще досить високий, однак без переведення ОПК на інноваційний шлях розвитку конкурентоспроможність країни на ринку озброєнь почне різко знижуватися.

Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку ОВТ свідчать про постійне зростання ролі трансферу військових технологій у галузі ВТС.

Дослідження, здійснені іноземними та вітчизняними науковцями, засвідчують, що збільшення обсягів експорту високотехнологічної продукції не лише позитивно впливає на економічний розвиток держави, а й є необхідною умовою такого розвитку [52-54].

За таких умов трансфер військових технологій може стати інноваційним напрямом розвитку вітчизняної економіки. Особливо це стосується ОПК України.

Однією з основних умов успішного експорту військових технологій, як зазначає Б. П. Щеглюк [52], є функціонування дієвої системи охорони інтелектуальної власності.

Фахівці НІСД акцентують увагу на важливості вирішення цих проблем на рівні вдосконалення законодавства стосовно охорони права інтелектуальної власності на результати наукових досліджень, створених та використаних в ході розроблення ОВТ [9], і посилення контролю за передачею інтелектуальної власності при ВТС [36].

Більшість експертів схиляється до думки, що експорт конкретної військової технології доцільно здійснювати тільки в тому випадку, коли інші альтернативи використання технології (наприклад виробництво й експорт готової продукції) є менш вигідними, інакше втрата ключових військових технологій може мати значний негативний вплив не тільки на економічну, а й на інші сфери національної безпеки України. І цьому є чимало прикладів навіть у нашій країні.

Так, протягом минулих років представники уряду США неодноразово зверталися до української влади з пропозицією трансферу технології виробництва станцій пасивної радіо-електронної розвідки «Кольчуга». Однак, ураховуючи, що зазначена продукція була і є конкурентною на міжнародному ринку ОВТ, українська сторона неодноразово заявляла про готовність експорту технології виробництва цієї станції лише за умови, що вартість трансферу становитиме не менше, ніж вартість 50 одиниць готової продукції [55].

За інформацією генерал-лейтенанта запасу Ігоря Романенка, Україна у 2018 році поставила один танк «Оплот» Сполученим Штатам Америки. Ідеться про вивчення американською стороною українських технологій та ймовірне військово-технічне співробітництво з Україною. Надаючи США модель танка «Оплот»,

Україна де-факто поділилася зі Сполученими Штатами своїми військовими технологіями. Романенко також звернув увагу на те, що Україна надає США свій танк за першим запитом, у той час як США і Європа не поспішають допомагати Україні не тільки в оборонному озброєнні, а й в «елементній базі для будівництва складних радіотехнічних, електронних систем, зенітно-ракетних комплексів, систем протиракетної оборони і всього іншого». «І ми повинні купувати китайські інтегровані схеми, які значно поступаються за якістю і не завжди підходять для військової техніки» [56].

Саме тому експерти погоджуються, що для успішного експорту військових технологій Україна повинна суттєво підвищити якість системи охорони інтелектуальної власності як важливого інструменту міжнародних економічних відносин [57].

Однак, на думку фахівців, недостатньо регульований трансфер військових технологій становить певну загрозу для забезпечення економічної безпеки держави [53]. Зокрема ідеться про економічну безпеку, тобто про здатність держави підтримувати конкурентоспроможність економіки, ефективно захищати свої економічні інтереси та протистояти зовнішнім економічним загрозам, використовувати конкурентні переваги в міжнародному поділі праці. Безумовно, загалом розвиток експорту військових технологій сприятиме розвитку військово-промислового сектору вітчизняної економіки, що, своєю чергою, підвищить показники її ринку.

Питання захисту інтелектуальної власності дуже важливі в контексті функціонування міжнародного ринку ОВТ, на якому військові технології часто є важелем економічного й політичного впливу. Наприклад, свого часу Швеція не змогла здійснити експорт винищувачів до Південно-Африканської Республіки лише тому, що представники американської компанії, яка була власником патенту на технологію виробництва одного з вузлів винищувача, не дали згоду на здійснення її експорту [57].

Отож у процесі адаптації законодавства до європейських норм необхідно передбачити здійснення відповідних заходів з попередження та недопущення помилок і порушень у ході міжнародного науково-технічного співробітництва та захисту інтересів і прав учених та авторів ОПІВ і національних інтересів щодо інтелектуальної власності.

Закупівля зразків ОВТ

На думку вчених НСІД, ВТС в Україні має вирішувати, серед іншого, «забезпечення технічного оснащення ЗС України за рахунок імпорту ОВТ за допомогою нових методів торгівлі озброєннями, коли розвиваються національна ОП, високотехнологічний сектор промисловості та економіка держави загалом. До таких методів відносяться офсетні угоди, лізинг тощо» [58]. Озброєння та військова техніка можуть також поставлятися в Україну іншими державами в якості надання допомоги, що теж потребує вирішення питань охорони інтелектуальної власності як українських правовласників, так і експортерів ОВТ [58].

Водночас закупівля ОВТ для будь- якої держави потребує значних витрат. Вартість сучасних систем високотехноло- гічного ОВТ уже сягає мільярдів доларів. Це суттєво впливає на економічний розвиток і реалізацію соціальних програм держави. Тому у світовий практиці в умовах обмежених ресурсів триває пошук механізмів зменшення витрат на озброєння, у тому числі при його імпорті, за рахунок певних компенсацій.

У таких умовах серед імпортерів зброї все більше поширюється практика зустрічних вимог, так званий офсет -- компенсація експортером частини витрат імпортеру ТВП на їх закупівлю. Основне призначення офсетів у випадку відкриття внутрішнього ринку оборонної продукції для міжнародних тендерів -- протекція національних інтересів (розвиток оборонної промисловості та економіки, залучення нових технологій, розвиток наукового потенціалу тощо).

Дослідник Р. Боднарчук звертає увагу на організацію системи компенсаційних (офсетних) угод для постачання в Україну високотехнологічної продукції оборонного призначення. Цей механізм може дати змогу залучити в ОПК України значні іноземні інвестиції.

Завдяки офсетним контрактам Польща, Чехія, Угорщина і Болгарія отримали понад 11 млрд доларів інвестицій. За рахунок офсетних договорів Польща організувала виробництво вертольотів, цифрових засобів зв'язку, легкої броне- техніки. Чехія та Угорщина в рамках таких проектів взяли в оренду шведські винищувачі Gripen [59].

За попередніми розрахунками фахівців ЦДАКР, лише за 2003-2008 роки в межах реалізації задекларованих програм переозброєння ЗС України (закупка нових систем зв'язку, автоматизованих систем управління, модернізації авіаційних комплексів, створення кораблів нового класу «корвет») у разі застосування офсетних угод наша країна могла б отримати близько 3-5 млрд доларів інвестицій [60].

Результатом провадження та реалізації офсетної діяльності в Україні має стати залучення в національну економіку нових технологій та інвестицій [61].

Основні переваги офсету -- протекція національних інтересів, розвиток оборонної промисловості та економіки, залучення нових технологій, розвиток наукового потенціалу [48].

На сьогодні офсетом у процесі реалізації угод у сфері ВТС користуються понад 130 країн. Офсет може здійснюватися різними шляхами: країни-імпорте- ри можуть бути задіяні в розробці та виробництві продукції в інтересах експортерів ТВП (тобто спільне виробництво або субпідрядне виробництво тощо); прямі іноземні інвестиції в економіку, у тому числі в ОПК; трансфер технологій; передача ліцензій на виробництво систем ОВТ [62].

В Україні постановою Кабінету Міністрів України унормовано порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів. Згідно з нею до видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними договорами, належить також передача майнових прав інтелектуальної власності [63].

Ретельно продумані та професійно складені офсетні вимоги до закордонних учасників тендерів на постачання ОВТ для ЗС України стануть важливим чинником розвитку не лише національного ОПК, а й української економіки в цілому. Зокрема застосування прямого офсету дасть змогу здійснювати проекти з організації спільних підприємств в ОПК, складальних виробництв продукції, що постачається, або окремих компонентів до неї, передачі технологій та «ноу-хау». У свою чергу, застосування непрямого офсету дасть можливість залучати прямі іноземні інвестиції не тільки в оборонну промисловість, а й у цивільні галузі, розвивати сучасну інфраструктуру [48].

Науково-технічне співробітництво

На думку вчених НСІД, ВТС в Україні має вирішувати, серед іншого, завдання щодо «формування нової кооперації з виробництва ОВТ українською оборонною промисловістю з іноземними компаніями» [58].

На тривалому шляху євроатлантичної інтеграції наша країна майже щорічно розробляла національну програму Україна -- НАТО (РНП). Традиційно Річна національна програма структурно побудована за аналогією з типовим Планом дій щодо членства.

Зокрема багато уваги приділено реформуванню та всебічному забезпеченню сектору безпеки і оборони України. Воно включає широкий спектр заходів з підтримання у боєздатному стані, модернізації та оновлення ОВТ, реформування та розвитку ОПК України, створення системи державного гарантування якості продукції оборонного призначення, а також активізації наукового та військово-технічного співробітництва. Передбачено навіть заходи із забезпечення гендерної рівності в секторі безпеки і оборони України.

Зазначено, що оборонно-технічне співробітництво з НАТО буде зосереджено, зокрема, на використанні кращих сучасних світових технологій. Однак питання забезпечення охорони інтелектуальної власності всіх суб'єктів та захисту національних інтересів у цій сфері взагалі не розглядаються, хоча без використання саме ОПІВ неможливо здійснити майже всі передбачені заходи.

У ході здійснення міжнародної науково-технічної діяльності необхідно вживати заходів з охорони інтелектуальної власності та захисту прав авторів ОПІВ, а також національних інтересів. Про це йдеться й в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС: «Співробітництво також може включати обмін досвідом..., а також створення сприятливих умов проведення досліджень та впровадження нових технологій і належного захисту відповідних прав інтелектуальної, промислової та комерційної власності» [64]. Відповідно до Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво [65] спільні дослідницькі проекти здійснюються лише після того, як учасники проекту затвердять спільний план розпорядження технологіями та визначать механізм розподілу прав на інформацію та інтелектуальну власність, що створюється чи передається між сторонами, як зазначено в додатках до цієї угоди.

Окрім того, існує низка керівних документів НАТО, у яких визначаються вимоги та підходи до порядку використання прав інтелектуальної власності в кооперативних програмах та надаються рекомендації з визначення договірних умов щодо інтелектуальної власності при укладенні контрактів на проектування та розробку ОВТ.

Вказані питання повинні регулюватися міждержавними угодами України з членами Альянсу про співробітництво у сфері науки та інтелектуальної власності. За зразок можна взяти «Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про співробітництво у сфері науки та технологій» [66], у якій дуже чітко виписано норми щодо інтелектуальної власності, конфіденційної інформації та передачі технологій. Зокрема порядок поводження з інтелектуальною власністю та діловою конфіденційною інформацією, створеною або наданою в ході спільної діяльності, здійснюваної згідно з цією угодою, передбачено в Додатку I «Права власника інтелектуальної власності». Положення про безпеку інформації та передачу технологій викладено в Додатку II «Зобов'язання стосовно забезпечення безпеки», які є невід'ємною частиною цієї угоди й застосовуються до всіх видів діяльності, що здійснюється на підставі цієї угоди [66]. Однак досвід виконання вказаної угоди не знайшов поширення на співробітництво з іншими країнами.

Порушення прав інтелектуальної власності в ході здійснення ВТС

Оскільки товари військового призначення та подвійного використання створюються на основі ОПІВ, то права на ці об'єкти потребують відповідної охорони, здійснення якої в ході ВТС має свої особливості.

Більш детально особливості охорони інтелектуальної власності в ході здійснення міжнародного ВТС, які необхідно враховувати при врегулюванні комплексу питань щодо забезпечення права власності на результати інтелектуальної діяльності, ми розглядали в попередніх публікаціях [67, 68].

Охорона інтелектуальної власності в ході здійснення міжнародного співробітництва повинна забезпечуватися насамперед двосторонніми угодами з цього питання, які мають укладатися при започатку- ванні співробітництва у будь-якій сфері, як і угоди про захист таємної інформації. Зазначені угоди повинні визначати основні принципи укладання договорів (контрактів) і бути спрямовані на взаємну охорону інформації, недопущення порушення прав на результати інтелектуальної діяльності при їх використанні в ході співробітництва. Тобто міжнародне співробітництво з кожною державою повинно бути комплексним і регулюватися не однією угодою про співробітництво у визначеній сфері, а й угодами про науково-технічне співробітництво, про військово-технічне співробітництво, про захист інформації та про охорону інтелектуальної власності.

З часу незалежності Україна є учасницею понад 3 тис. міжнародних угод [69], з яких понад 300 стосуються співробітництва у сфері науки і лише близько 40 -- співробітництва у сфері охорони інтелектуальної власності. Однак саме в міждержавних угодах повинно здійснюватися узгодження на державному рівні порядку взаємної охорони інтелектуальної власності в процесі співробітництва.

Однак Кабінет Міністрів України явив яскравий приклад ігнорування національних інтересів щодо інтелектуальної власності в ході міжнародного співробітництва. Своєю постановою від 6 січня 2010 року № 3 [70] Уряд дозволив передачу до капіталу спільного українсько-бразильського підприємства -- бінаціональної компанії «Алкантара Циклон Спейс» науково-технічної продукції загальною вартістю 15 542 800 доларів США, розробленої державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля» на замовлення Національного космічного агентства України.

Перелік науково-технічної продукції містить 1514 найменувань, однак жодної згадки про інтелектуальну власність немає, незважаючи на те що до переліку входять такі об'єкти права інтелектуальної власності, як ескізні проекти, технічні завдання тощо, а також патентний формуляр та звіт про патентні дослідження.

Оскільки відсутні міждержавні угоди щодо охорони інтелектуальної власності, то й на рівні безпосередніх учасників міжнародного науково-технічного співробітництва при укладенні договорів про співробітництво здебільшого не здійснюється узгодження порядку охорони та розподілу прав на ОПІВ, що створені кожною зі сторін. Не визначається також порядок використання попередньої (про- приорієнтарної) інтелектуальної власності, а також взаємодія з використання ОПІВ, створеними третьою стороною.

Як наслідок -- можливі різного роду порушення прав інтелектуальної власності, які ми вже детально розглядали [71]. Ці порушення прав інтелектуальної власності проявляються ще на етапі проведення переговорів, пов'язаних з укладанням міжнародних договорів (контрактів) про науково-технічне співробітництво. Учасники переговорів, можливо, навіть не розуміючи власної помилки, розкривають деталі своїх ноу-хау, які потім можуть бути використані іншою стороною. Продовжується це й на етапах участі на виставках і ярмарках та інших рекламних заходах.

Учені теж припускаються помилок, коли у виступах на конференціях і семінарах розкривають свої наукові результати без попереднього здійснення заходів з оформлення їх ОПІВ. Доволі поширеним є і пряме порушення законодавства, коли здійснюється патентування ОПІВ в іноземних державах без попереднього подання заявки в Україні.

Ці порушення спричиняють до відсутності ефективного захисту прав авторів ОПІВ та державних інтересів у ході ВТС. Зокрема під час закупівлі ОВТ не укладаються компенсаційні (офсетні) договори, а в процесі реалізації спільних проектів не здійснюється захист власних результатів інтелектуальної діяльності, чим користаються такі «партнери» як Росія, яка на виставці «Двигуни-2006» виставила як «свої» українські вертолітні двигуни ТВЗ-117 та ВК-2500 (кожен двигун коштує не менше $250 000) виробництва ВАТ «Мотор Січ», яке володіє всією проектною документацією [52].

Отож треба мати на увазі, що Україна не повинна допускати використання спільних проектів для так званого викачування науково-технічних секретів та «ноу-хау», як це, наприклад, мало місце з розробленням літака «Ан-70».

Приклади промислового шпигунства за нашими технологіями є також в Україні. Зокрема у 2020 році Верховний Суд України визнав справедливими рішення судів попередніх інстанцій стосовно громадянина Китайської Народної Республіки, якого було засуджено до 10 років позбавлення волі за шпигунську діяльність. Він організував збір науково-технічної та технологічної документації в галузі бойового ракетобудування з метою передачі до іноземної організації інформації, що становить державну таємницю України.

Раніше суд дав 10 років в'язниці громадянину Китайської Народної Республіки Шу Юаньцзе, якого контррозвідка Служби безпеки України викрила як шпигуна і затримала під час спроби отримання таємних розробок [72].

Наша держава не тільки має значний потенціал щодо експорту військових технологій, які потрібно належним чином охороняти, а й сама потребує отримання новітніх технологій для забезпечення переозброєння ЗС України сучасним ОВТ. Це ще більше актуалізує питання забезпечення охорони інтелектуальної власності.

Розвиток науково-технічного потенціалу

Один із найпотужніших впливів на створення та зміцнення обороноздатності держави має науково-технічний потенціал. Здатність та готовність науки і техніки ефективно вирішувати завдання зміцнення обороноздатності держави, відповідно до сформованих керівництвом потреб, характеризується величиною воєнного НТП.

Обороноздатність держави залежить не тільки від рівня розвитку воєнної науки та від конкретних досліджень, які безпосередньо проводяться різними науковими установами в інтересах ЗС України, а й від можливостей науки в цілому впливати на воєнну справу. Тобто стан розвитку науки в державі, відкриття вчених, науково-технічні досягнення визначають рівень обороноздатності держави разом з іншими її потенціалами. Воєнний НТП -- це частина НТП держави, яка використовується в інтересах підвищення її обороноздатності [73].

Наукове забезпечення необхідне всьому процесу забезпечення ЗС України ОВТ, адже створення новітніх систем і зразків ОВТ неможливе без науково-технічного, інноваційного розвитку.

Ще у 2009 році В. А. Ліпкан акцентував увагу на тому, що «на стан воєнної безпеки країни негативно впливає ... зниження науково-технічного потенціалу» [74].

Фахівці НІСД зазначають, що «реформування вітчизняної науки має бути спрямоване на забезпечення її конкурентоспроможності та формування наукового підґрунтя соціально-економічного розвитку країни на інноваційній основі. Наука повинна стати одним із ключових чинників вирішення масштабних завдань, пов'язаних із модернізацією країни, зміцненням її обороноздатності та національної безпеки» [29].

Хоча вирішення вказаних завдань безперечно передбачає створення та використання ОПІВ, самі питання інтелектуальної власності чомусь не розглядаються в нормативно-правових актах стосовно забезпечення обороноздатності. І це попри те, що багато науковців акцентують увагу на значних проблемах стосовно інтелектуальної власності в оборонній сфері.

Науковці також вказують, що до пріоритетів політики реформ у науково-інноваційній галузі належить удосконалення законодавчого поля щодо забезпечення правової охорони інтелектуальної власності у сфері науки і технологій [29].

Питання інтелектуальної власності

З кожним роком усе більше науковців приділяють увагу дослідженням проблем інтелектуальної власності у сфері національної безпеки. Попри різні підходи та погляди на ці питання, учені погоджуються з тим, що інтелектуальна власність відіграє зростаючу роль у сфері національної безпеки, особливо в забезпеченні обороноздатності держави. Акцентують увагу і на значних викликах та загрозах, пов'язаних з тим, що проблемні питання стосовно інтелектуальної власності не вирішуються на державному рівні. Серед пріоритетних напрямів державної політики відсутні питання інтелектуальної власності, тому в законодавчих і нормативно-правових актах держави немає норм щодо захисту національних інтересів стосовно інтелектуальної власності, не визначено роль інтелектуальної власності у сфері національної безпеки і те, що порушення в цій сфері несуть загрози національній безпеці та обороноздатності.

Це відбувається тому, що моніторинг і системний аналіз проблемних питань, які виникають у процесі розроблення політики національної безпеки, здійснюється без урахування проблем, пов'язаних з упливом розвитку сфери інтелектуальної власності, а державні чиновники не прислухаються до висновків і рекомендацій учених, які досліджують зазначені проблемні питання.

Загрози національній безпеці постійно трансформуються, розширюються сфери їх впливу. До традиційних загроз нині активно додаються принципово нові, виникнення яких обумовлене розвитком науки і техніки, процесами глобалізації та іншими чинниками [75].

На сучасному етапі серед основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України є також недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності, розголошення інформації, яка становить державну таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів держави.

Неконтрольований процес поширення і використання РІД розширив можливості іноземних держав з одержання конфіденційної інформації та дав їм змогу, по- перше, вірогідно відслідковувати зміну рівня бойових можливостей українського ОВТ; по-друге, завдавати істотної шкоди інтересам України, вживаючи контрзаходів, що знижують ефективність українського ОВТ, дискредитації вітчизняної продукції на світових ринках і зменшення її конкурентоспроможності, зниження міжнародного авторитету України тощо; по- третє, випереджати в оформленні відповідних патентів, тим самим позбавляючи власників ОПІВ можливості законно їх реалізовувати й одержувати відповідні доходи, а розробників -- вносити удосконалення у власну продукцію та створювати на її основі нові зразки.

У своїй статті «Загрози економічній безпеці України у сфері інтелектуальної власності» [32] В. Г. Савенко називає тіні- зацію обігу ОПІВ найбільш складним та малорегульованим явищем, що призводить до підриву авторитету держави та, відповідно, до погіршення інвестиційного клімату, супроводжується недоотриман- ням коштів у держбюджет через некон- трольовані операції купівлі-продажу, що не обкладаються податками, втратою валютної виручки від патентно-ліцензійної торгівлі, витоком національного інтелектуального капіталу. Найпоширенішими тіньовими операціями є продаж інтелектуальних продуктів, здобутих за допомогою прийомів промислового шпіонажу, продаж їх за кордон без отримання правової охорони в Україні та попереднього втілення у вітчизняній промисловості, непродуктивні витрати й відтік валютних коштів за імпорт застарілих технологій або неповернення валютної виручки за експортними операціями з об'єктами права інтелектуальної власності [32].

Значну увагу питанням інтелектуальної власності у сфері національної безпеки приділив В. А. Ліпкан. Зокрема до найбільш важливих об'єктів управління національною безпекою України у сфері науки і техніки науковець відносить, серед іншого, відкриття, незапатентовані технології, промислові зразки, корисні моделі [74].

До числа внутрішніх загроз національній безпеці України у сфері науки і техніки він зараховує також:

* відсутність ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності та цивілізованого трансферу технологій;

*відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі України.

Як бачимо, інтелектуальна власність теж належить до інтересів національної безпеки та дуже тісно пов'язана з державною таємницею. І це не випадково, адже відповідно до закону України [45] до державної таємниці належить, зокрема, інформація про НДДКР, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види продукції та технологічні процеси, що мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю [76], включає:

* відомості про відкриття, винаходи, науково-технічні рішення, які можуть бути використані для потреб оборони держави;

*відомості про нові технології створення (модернізації) зразків ОВТ для потреб оборони, що спрямовані на поліпшення їх бойових можливостей або конструктивних (експлуатаційних) характеристик.

Особливо гостро постала проблема вирішення багатьох питань у сфері інтелектуальної власності в системі забезпечення ЗС України ОВТ. Адже на кожному етапі розроблення ОВТ, особливо новітнього, створюються та/або використовуються ОПІВ. Тому на кожному етапі постають питання забезпечення їх правомірного використання та охорони прав усіх зацікавлених сторін, адже практика показує, що в оборонній сфері відбувається багато порушень прав інтелектуальної власності.

Розглядаючи загрози національним інтересам і національній безпеці України в оборонній сфері, фахівці вказують на наявність проблем щодо забезпечення охорони інтелектуальної власності в ході розроблення ОВТ та здійснення ВТС, у тому числі під час співпраці з іноземними компаніями оборонної промисловості.

Дослідник О. О. Свергунов зазначає, що «при співпраці з транснаціональними корпораціями (інвестиції, спільне виробництво, закупівля технологій тощо) також виникають проблеми інтелектуальної власності. Особливо ці проблеми виявляються при виробництві та розробках ОВТ, експорті продукції військового призначення в треті країни» [77].

Саме тому експерти погоджуються, що для забезпечення ЗС України новітнім ОВТ, успішного імпорту та експорту військових технологій Україна повинна суттєво підвищити якість системи охорони інтелектуальної власності [52].

Фахівці НІСД акцентують увагу на важливості вирішення цих проблем на рівні вдосконалення законодавства стосовно охорони права інтелектуальної власності на результати наукових досліджень, створених та використаних під час розроблення ОВТ, і посилення контролю за передачею інтелектуальної власності в ході ВТС [9].

Як зазначає П. М. Цибульов, українські закони чітко не визначають, кому належать майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, що створені з використанням державних коштів. Унаслідок цього виникають проблеми в процесі комерціалізації цих прав. Розробник не буде зацікавлений у комерціалізації прав, що йому не належать, а держава не має дієвого механізму для їх комерціалізації. Тому пошук оптимальної моделі розподілу майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, що створені з використанням державних коштів між розробником і державою, а також закріплення її нормами закону є актуальним завданням [78].

Нині з використанням ринкових методик не дано оцінку вартості підприємств, включаючи нематеріальні активи (наявність технологій, патентів, брендів тощо). У межах ВТП слабо опрацьованими є питання інновацій, інвестицій, інтелектуальної власності [9].

Особливо ці проблеми проявляються в ході розробки та виробництва ОВТ, експорту продукції військового призначення в треті країни тощо. Фахівці НІСД зазначають, що українським експортерам значну проблему створює незахищеність інтелектуальної власності [57].

Відсутність в Україні відповідного законодавчого врегулювання уможливлює здійснення порушень прав інтелектуальної власності, які не лише призводять до відсутності ефективного захисту прав авторів ОПІВ, а й впливають на обороноздатність [79].

Можливі порушення прав інтелектуальної власності у військово-технічній сфері ми вже детально досліджували [46, 71].

З метою вирішення вказаних проблем необхідно розробити стратегію розвитку інтелектуальної власності як складової забезпечення національної безпеки та оборони. Необхідність розроблення такого документа є беззаперечною, оскільки без створення дієвої системи охорони інтелектуальної власності неможливо якісно виконати заходи, задекларовані законодавством України щодо підготовки держави до оборони та підвищення її обороноздатності.

Висновки

За результатами дослідження можемо зробити такі висновки.

1. Визначальними для забезпечення належного рівня обороноздатності держави є взаємопов'язані напрями:

*формування оборонної політики держави;

*підготовка економіки країни до оборони;

...