Призначення, бойові характеристики та загальна будова пістолету Макарова

Білет №16

Питання 1: Призначення, бойові характеристики та загальна будова КПВТ. Порядок неповного розбирання та збирання.

Відповідь на питання: 14.5 мм крупнокаліберний кулемет КПВТ є потужною автоматичною зброєю і призначений для боротьби з легко броньованими цілями, вогневими засобами і живою силою противника, який знаходиться за легкими укриттями на відстанях до 1000 м, по накопиченню живої сили і транспорту вогонь ефективний до 2000 м, а по повітряним цілям - на висотах до 1500 м і на відстанях до 2000м.

ТТХ КПВТ:

Калібр 14.5 мм

Прицільна дальність 2000 м

Дальність прямого пострілу 1000 м

Темп стрільби 550-600 п/хв

Бойова швидкострільність 70-80 п/хв

Початкова швидкість кулі 998 м/с

Кількість патронів в стрічці 50 шт

Вага коробки 12.3 кг

Вага кулемета 52.2 кг

Кути обстрілу:

по горизонталі 360?

по вертикалі від -5? до 75?

Загальна побудова:

Ствол;

Ствольна коробка;

Затвор;

Зворотньо-бойова пружина;

Кришка ствольної коробки;

Приймач;

Спусковий механізм;

Затильник;

Електроспуск

Порядок неповного розбирання:

Перевірити, немає чи патрона в патроннику.

Відокремити стовбур від ствольної коробки.

Відокремити кришку від ствольної коробки.

Відокремити лоток від приймача.

Відокремити основу приймача від ствольної коробки.

Відокремити затильник від ствольної коробки.

Вийняти зі ствольної коробки зворотно-бойову пружину.

Відокремити спусковий механізм від ствольної коробки.

Відокремити щиток направляючої планки ручки перезарядження.

Вийняти зі ствольної коробки затвор.

Відокремити ручку перезарядження від ствольної коробки.

Відокремити гільзовідвід ствольної коробки.

Розібрати затвор.

Розібрати механізм подачі.

Вийняти стовбур з кожуха.

Відокремити полум'ягасник

Збирання проводиться у зворотному порядку.

Питання 2: Сумарні помилки стрільби. Рішення вогневої задачі № 16.

Відповідь на питання: згідно навчально-методичних рекомендацій змістовий модуль 7.

Питання 3: Перевірка бою та приведення до нормального бою АКС-74.

Відповідь на питання: АКС-74 (РПКС-74), що знаходиться в підрозділі, повинен постійно бути приведений до нормального бою.

Перевірка бою АКС-74 (РПК-74) здійснюється:

- при надходженні його в підрозділ;

- після ремонту, заміни частин, що можуть змінити його бій;

- при визначенні під час стрільби ненормальних відхилень куль;

- під час бойових дій мають використовуватись усі можливості.

Перед перевіркою бою автомат (кулемет) потрібно ретельно оглянути та усунути виявлені несправності.

Перевірка бою АКС-74 (РПКС-74) та приведення його до нормального бою здійснюється під керівництвом командира роти на стрільбищі в безвітряну погоду, в закритому тирі або на захищеної від вітру ділянці стрільбища при нормальному освітленні.

Перевірка бою АКС-74 (РПКС-74) та приведення його до нормального бою здійснюється стрільбою патронами зі звичайною кулею. Дальність стрільби 100 м, приціл - 3, цілик - 0. положення для стрільби з автомату - лежачи з упору, з кулемету - лежачи з сошки. Автомат - без штик-ножа. Автомат - з дульним гальмом-компенсатором, кулемет - з полум'ягасником.

Стрільба ведеться по перевірочній мішені (або по чорному прямокутнику розміром 35 на 25 см), що закріплена на білому щиті 1 м на 0,5 м. Точка прицілювання - середина нижнього обрізу мішені, контрольна точка - центр кола (для прямокутника - положення КТ відмічається за відвісною лінією вище ТП на 13 см - для автомату, 11 см - для кулемету). ТП має знаходитися приблизно на рівні очей стріляючого.

Перевірка бою та приведення до нормального бою здійснюється: автомату - стрільбою одиночними пострілами (4 патрони), кулемету - спочатку стрільбою одиночними пострілами (4 патрони), а потім автоматичним вогнем (8 пострілів в 2-3 черги).

Для перевірки бою стріляючий здійснює 4 пострілу, ретельно та одноманітно прицілюючись в ТП. По закінчені стрільби командир (керівник), оглядає мішень та визначає кучність бою та положення СТП. Стріляючі до мішеней не допускаються.

Кучність бою визнається нормальною, якщо всі 4 або 3 (при однієї, що відірвалася) вміщуються в коло діаметром 15 см. Якщо кучність не задовольняє - стрільба повторюється. При по-другому незадовільному результаті АКС-74 (РПКС-74) відправити в ремонтну майстерню.

Якщо кучність нормальна, командир (керівник) визначає СТП та її положення відносно КТ (дозволяється визначати СТП по 3 найбільш купно розташованим пробоїнам за умовою, що четверта відхилена від СТП трьох пробоїн більш ніж на 2,5 радіуса кола, що вміщує три пробоїни).

При нормальному бої АКС-74 (РПКС-74) СТП має співпадати з КТ або відхилятися від неї в любому напрямку не більш ніж на 5 см (не виходити за межі малого кола перевірочної мішені). За потреби АКС-74 (РПКС-74) приводиться до нормального бою (здійснюються зміни в положенні мушки) за правилом “куля мушку водить”. При переміщенні мушки в бік на 1 мм СТП на 100 м зміщується для автомату - на 26 см, для кулемету - на 18 см; один повний оберт мушки переміщує СТП на 100 м для автомату - на 20 см, для кулемету - на 14 см. Правильність переміщення мушки перевіряється повторною стрільбою.

Після перевірки бою кулемету одиночними пострілами здійснюється перевірка бою автоматичним вогнем. Для цього кулеметник здійснює автоматичним вогнем 2-3 черги, використовуючи 8 патронів, ретельно прицілюючись під середину нижнього краю перевірочної мішені (чорного прямокутника) та уточнюючі наводку кулемету після кожної черги.

Бій кулемету признається нормальним, якщо не менш 6 пробоїн з 8 вміщується в коло діаметром 20 см та СТП при цьому відхиляється не більш ніж на 5 см в любу сторону, т. є. не виходить за межі малого кола на перевірочній мішені.

Після приведення АКС-74 (РПКС-74) до нормального бою стара риска на полоззі мушки забивається, а замість її набивається нова. Останній результат стрільби при приведенні автомату одиночними пострілами, а кулемету одиночними пострілами та автоматичним вогнем заноситься в картку якісного стану автомату (в формуляр кулемету).

Білет №17

Питання 1: Призначення, бойові характеристики та загальна будова ФОРТ-224. Порядок розбирання та збирання ФОРТ-224

Відповідь на питання: Штурмова гвинтівка призначена для ведення щ ільного прицільного вогню. Гвинтівка має конфігурацію Булпап. Гвинтівка має вбудований коліматорний приціл, який дозволяє прицілюватися з "відкритими очима".

Основні технічні дані і характеристики Форт-224 :

довжина ствола, мм............................................... 330±1

кількість нарізів ствола, шт...........................................6

початкова швидкість кулі, м/с............................ 600±20

місткість магазина, набоїв........................................... ЗО

довжина гвинтівки, мм.............................................580±5

висота гвинтівки, мм................................................255±5

ширина гвинтівки, мм................................................86±5

маса гвинтівки без патронів, кг, не більше.................3,6

темп стрільби, постр./хв..................................... 500 -900

зусилля спуску, Н .....................................від 25 до 45

Будова:

Корпус гвинтівки

Ствол

Прицільні пристосування (мушка, цілик, планка Пікатинні, коліматорний приціл)

Кришка прикладу

Рукоятка зведення

Важиль затворної затримки

Рухова система автоматики гвинтівки

Пістолетна рукоятка з запобіжною скобою

Цівка

Компенсатор

Відповідь на питання: згідно навчально-методичних рекомендацій змістовий модуль 7.

Питання 2: Ймовірність влучення в ціль. Рішення вогневої задачі № 17.

Питання 3: Вивірка прицільних пристосувань АГС-17 по вивірочній мішені.

Відповідь на питання:

1. Встановити АГС на рівні площадці та відгоризонтувати.

2. Вставити ТХП в канал Ствола; при незначному натисканні стержень не повинен качатися у Стволі.

3. Встановити різкість зображення по оку; при розгляді окремих предметів та погойдуванні голови вправо та вліво перехрестя сітки не повинно зміщуватися з точки наведення більш ніж на 3'

4. За допомогою рівня на ТХП придати Стволу АГС горизонтальне положення; сумістити перехрестя ТХП з точки наведення на мішені, виставленої не менш ніж в 20 м від АГС; повернути трубку на 180о; при цьому перехрестя сітки не повинно зміщуватися з точки наведення більш ніж на 3'.

Вивірка прицілу АГС - 17 по вивірочній мішені

1. Встановити АГС на рівні площадці та відгоризонтувати

2. Встановити щит з вивірочною мішенню вертикально по виску попереду АГС на віддаленні 20-30 м від дульного зрізу Ствола.

3. Вставити в Ствол АГС з дульної частини ТХП.

4. Користуючись механізмами наведення АГС навести перехрестя ТХП в праве перехрестя мішені.

5. Спостерігаючи в окуляр прицілу, крутінням барабанчиків кутоміра і прицілу сумістити верхній косинець сітки прицілу з лівим перехрестям на мішені; при цьому шкала кутоміра повинна бути встановлена на 30-00, а шкала прицілу - на 0-00.

6. Якщо на шкалах барабанчиків кутоміра та прицілу будуть інші значення, то внести зміни, як і при вивірці прицілу по віддаленій точці.

При відсутності ТХП для вивірки прицілу АГС-17 необхідно натягнути хрестоподібно нитки в прорізах на дульному зрізі Ствола, відкрити затильник та відділити затвор зі зворотними пружинами; вставити в патронник гільзу з отвором 2-4 мм, просвердленим у центрі її дна; спостерігаючи через отвір в гільзі, навести перехрестя на дульному зрізі Ствола у віддалену точку або в праве перехрестя вивірочної мішені та потім діяти також, як і при вивірці прицілу гранатомета з використанням ТХП.

Білет №18

Питання 1: Призначення, бойові характеристики та загальна будова 9 мм пістолета ПБ. Порядок розбирання та збирання пістолета ПБ.

Відповідь на питання: Пістолет безшумний ПБ (індекс 6П9) , прийнятий на озброєння в 1967 році, був розроблений на базі пістолета Макарова ПМ для озброєння армійських розвідувальних груп а також персоналу КДБ СРСР.

Призначений для озброєння солдат та офіцерів частин спеціального призначення

Самозарядний пістолет для безшумної

та безполум'яної стрільби ПБ

Держава виробник …………….….. ………..….Росія

Конструктор…..А.А.Дерягін (на базі пістолета ПМ)

Рік прийняття на озброєння……….………..1967 рік

Тактико - технічні характеристики:

Калібр……………………………………………9 мм

Число нарізів…………………………..……………..4

Вага з насадком (без патронів)……….……....0,95 кг

Вага з насадком

та з спорядженим магазином.………….……..1,03 кг

Довжина пістолета………………………........170 мм

Довжина пістолета з насадком…………..…..310 мм

Довжина ствола…………………………….....100 мм

Висота пістолета………………………….…..134 мм

Ширина пістолета……………………….......…32 мм

Початкова швидкість кулі…………………...290 м/с

Швидкострільність…………..………….……30 п/хв

Ефективна дальність стрільби………………до 25 м

Місткість магазину………...…………….….8 набоїв

Боєкомплект………………………………..16 набоїв

Набої, що використовуються….………9х18 мм ПМ

Принцип роботи автоматики………...використання енергії віддачі вільного затвору

Питання 2: Методика вивчення матеріальної частини озброєння. Рішення вогневої задачі № 18.

Відповідь на питання:

Тверді знання призначення, бойових можливостей і пристрою зброї і боєприпасів, принципів роботи частин і механізмів зброї при стрільбі, правил догляду і зберігання зброї і боєприпасів забезпечують уміле застосування їх у бою і утримання в постійній бойовій готовності.

Вивчення матеріальної частини зброї і боєприпасів проводиться, як правило, на класних заняттях, надалі знання закріплюються і удосконалюються на стрілецьких тренуваннях і стрільбі, а також в години догляду за зброєю і на інших заняттях, пов'язаних з експлуатацією і обслуговуванням зброї.

В навчальних механізованих підрозділах заняття з вивчення матеріальної частини зброї звичайно проводяться в масштабі взводу, в механізованих підрозділах -- у складі роти, при цьому створюються групи з солдатів однієї спеціальності. Заняття в групах проводяться командирами відділень і заступниками командирів взводів під керівництвом команди-рів взводів. При необхідності проводити заняття з окремими групами тих, хто навчається можуть: старшина роти, командири взводів і командир роти. На стрілецьких тренуваннях і стрільбах матеріальна частина зброї, як правило, вивчається на спеціально організованих навчальних місцях в масштабі відділень або груп під керівництвом командирів відділень і взводів. Тривалість класних занять звичайно буває 1--2 год., а заняття з вивчення матеріальної частини на стрілецьких тренуваннях і стрільбі -- близько 30 хв.

Приблизно також організовуються заняття з вивчення матеріальної частини зброї в розвідувальних, кулеметних, аеромобільних та інших підрозділах, що мають на озброєнні декілька видів зброї.

У підрозділах, де особовий склад вивчає один зразок зброї, при вивченні матеріальної частини ручних гранат заняття звичайно проводяться по відділеннях під керівництвом їх командирів.

В навчальних підрозділах і військово-навчальних закладах матеріальна частина зброї вивчається звичайно в одній групі зі всім особовим складом взводу під керівництвом командира взводу (викладача); командири відділень виступають в ролі помічників керівника заняття.

Матеріальна частина зброї вивчається відповідно до вимог програми бойової підготовки (програми навчання) і звичайно в послідовності, викладеній в керівництві (настановах) у стрілецькій справі.

При вивченні матеріальної частини зброї необхідно:

- робити упор на практичну роботу із зброєю в цілях вироблення у тих, хто навчається твердих навиків в розбиранні, скла-данні, чищенні і змащуванні зброї, огляді її в зібраному і розібраному виді, в підготовці до стрільби і забезпеченні безвідмовності в роботі і влучності в стрільбі, а у разі виникнення затримок при стрільбі -- в швидкому визначенні їх причин і умілому усуненні затримок;

- прищеплювати тим, хто навчається, відчуття відповідальності за зразковий вміст зброї (озброєння) в постійній бойовій готовності.

Заняття з вивчення матеріальної частини зброї доцільно починати з короткого повторення раніше вивчених питань, які повинні бути направлені на підготовку тих, хто навчається до вивчення нових питань.

В процесі вивчення нових питань щодо матеріальної частини зброї основними методами навчання є показ з роз'ясненням і тренування (вправи) тих, хто навчається, в діях із зброєю. Зброя вивчається, як правило, на навчальних зразках із застосуванням плакатів, схем, а також діафільмів, діапозитивів. Приступаючи до вивчення якого-небудь зразка зброї, доцільно визначити конкретно, що винен той, хто навчається знати і уміти.

Питання 3: Перевірка бою та приведення до нормального бою гармати 2А42 на БМП-2.

Відповідь на питання: Порядок перевірки бою гармати в ручному режимі:

встановити пристрілочну мішень на відстані 100 метрів від дульного гальма гармати;

зарядити гармату стрічкою з 50-60 набоями та провести неприцільно прогрівну чергу 4-5 пострілів з будь-яким темпом;

встановити кут прицілювання 10 по шкалі БР прицілу БПК-2-42 та навести центральний косинець в ТНП на пристрілочній мішені;

провести 5 одиночних пострілів з інтервалом 0,5 с без виправлення наведення;

вимкнути електроспуски, витягти черговий набій з лінії досилання, спустити затворну раму з шептала та придати стволу кут підвищення 35-40°;

оцінити величину розсіювання снарядів: чотири пробоїни з п'яти повинні вміщуватись в габарит 300 х 300 мм при вільному положенні габаритної рамки. Якщо ця умова не виконана, необхідно виявити причину підвищеного розсіювання та після її усування повторити стрільбу;

при нормальному розсіюванні графічно з'ясувати положення СТП та замірити її координати відносно КТ;

Якщо Y та Z СТП по абсолютній величині не перевищують 10 см, перевірку бою одиночним вогнем закінчити. Якщо хоча б одна координата по абсолютній величині перевищує 10 см, необхідно: ввести коректуру в приціл, для чого: від ТНП відкласти координати Y та Z СТП зі своїми знаками та в цій точці нанести на мішень нову ТНП;

механізмами наведення навести центральний косинець в стару ТНП;

вивірочними механізмами прицілу вивести центральний косинець в нову ТНП, спостерігаючи за тим, щоб положення ствола було незмінним;

перевірити наведення перехрестя ТХП-30 в точку наведення гармати;

зняти тимчасову ТНП з мішені;

зарядити гармату, навести центральний косинець з прицілом 10 по шкалі БР в стару ТНП та провести чергу у вісім пострілів з малим темпом;

вимкнути електроспуски, витягти черговий набій з лінії досилання, спустити затворну раму з шептала, придати стволу кут підвищення 35-40°;

оцінити величину розсіювання снарядів: шість з восьми пробоїн повинні вміщуватися в габарит 400 х 400 мм при вільному положенні габаритної рамки;

з'ясувати графічне положення СТП та замірити її координати відносно КТ, якщо Y та Z СТП по абсолютній величині не перевищують 10 см, перевірку бою в ручному режимі закінчити;

Якщо хоча б одна координата по абсолютній величині перевищує 10 см, то необхідно внести коректуру в приціл по тим же правилам що і при веденні одиночного вогню та повторити чергу поки не буде досягнута задана вимога влучності.

Якщо умови купчатості і влучності не вдається одержати, то необхідно зробити огляд спареної установки, приводів наведення, механізму передачі кутів прицілювання від гармати до прицілу, виявити та усунути несправності (залучити для цього фахівців служби РАО), після чого привести гармату 2А42 до нормального бою.

Порядок перевірки бою гармати 2А42 у стабілізованому режимі:

ввімкнути стабілізатор озброєння та потенціометрами «БАЛАНС» на пульті оператора усунути відведення лінії прицілювання;

зарядити гармату і зробити чергу за тих самих умов, що й у ручному режимі (з вимкненим стабілізатором озброєння);

вимкнути стабілізатор озброєння та вимкнути ланцюги стрільби, перевірити гармату на розрідженість і надати стволу гармати кут підвищення 35-40°; знайти положення середньої точки влучення зробленої черги та визначити її відхилення відносно СТВ, отриманої при ручному режимі стрільби. Якщо це відхилення не перевищує 20 см, перевірку бою закінчити;

якщо зсув відхилення середньої точки влучання більше 20 см, то відстріляти ще дві черги з інтервалом у 5 хвилин на тих же установках прицілу, знайти центр групування трьох черг і визначити його зсув відносно СТВ, отриманої при ручному режимі стрільби.

Якщо й у цьому випадку зсув перевищує 20 см, то перевірку бою припинити і після ретельного регулювання параметрів стабілізатора знову перевірити зсув СТВ у стабілізованому режимі.

Координати СТВ щодо контрольної точки, отримані при ручному і стабілізованому режимах стрільби, записуються в звітно-перевірочну картку



Білет №19

Питання 1: Призначення, бойові характеристики та загальна будова ДШКМ.

Відповідь на питання: 12,7-мм кулемет ДШК (Дегтярьова-Шпагіна крупнокаліберний) є потужною автоматичною зброєю і призначений для стрільби по повітряних цілях та для боротьби з вогневими точками противника та з його живою силою, прикритою легкою бронею.

Для стрільби з кулемета застосовуються 12,7-мм патрони з кулями Б-32 і БЗТ-44. головна частина кулі пофарбована:Б-32 - в чорний колір з червоною смужкою, БЗТ-44 - у фіолетовий колір з червоною смужкою.

Технічні характеристики великокаліберного кулемета ДШКМ

Патрон - 12,7 x108 ;

Загальна маса кулемета - 157 кг (на станку, з коробом для стрічки);

Маса«тіла» кулемета - 34 кг ;

Маса станку(без щітка та наплечника)- 94,5 кг;

Маса щитка-24,5 кг;

Маса наплечника- 3 кг;

Маса ствола-12,6 кг;

Маса патроної стрічки-1 кг;

Маса коробки з патроною стрічкою-4,4 кг;

Маса коробки зі спорядженою стрічкою-11 кг;

Ємність коробки- 50 пострілів;

Нарізи - 8 правобічних;

Початкова швидкість кулі - від 830 до 850 м/с;

Темп стрільби - 540-600 пострілів на хвилину;

Бойова скорострільність - 80 пострілів на хвилину;

Довжина прицільної лінії - 1113 мм;

Прицільна дальність по наземним цілям - 3500 м;

Прицільна дальність по повітряним цілях - 1600 м;

Система живлення - металева стрічка (50 патронів);

Тип станку - універсальний колісно-треножний;

Кулемет складається з наступних основних частин та механізмів:

ствол;

ствольна коробка;

приціл;

затворна рама;

затвор;

спускова коробка;

затильник;

приймач;

універсальний станок.

Порядок неповного розбирання:

Роз'єднати направляючу трубку поршня зі стволом;

Викрутити та вийняти праворуч з'єднувальний болт заднього кріплення кулемету;

Відокремити затильник;

Відокремити спускову коробку;

Вийняти рухому систему;

Зняти затвор з рами;

Розібрати затвор: витягти ударник та відокремити бойові упори.

Збирання кулемету після неповного розбирання проводиться в зворотній послідовності.

Питання 2: Методика проведення заняття на навчальному місці по виконанню нормативів з вогневої підготовки. Рішення вогневої задачі № 19.

Відповідь на питання:



Приступаючи до навчання розбирання зброї, керівник пояснює для чого застосовується розбирання зброї і висловлює основні правила розбирання та складання. Після цього він проводить зразковий швидкий і чіткий показ розбирання і збірки зброї, викликаючи прагнення у тих, хто навчається, добитися такої ж швидкості і чіткості в діях із зброєю. Потім навчання йде в наступному порядку. Спочатку керівник називає, що потрібно зробити в порядку черговості розбирання, наприклад, говорить: "Відокремити магазин", показує і пояснює, як потрібно діяти при відділенні магазина. Після закінчення показу ставить завдання тим, хто навчається, в такому ж порядку відокремити магазин від своєї зброї і стежить за правильністю їх дій. Коли магазин відокремлений, треба вказати, куди і як покласти його. У подальшому вимагати від тих, хто навчається, всі частини зброї укладати в порядку їх відділення, при складанні зброї це полегшить визначення черговості приєднання кожної частини. В процесі проведення розбирання звертати увагу на правильне положення рук і зброї при відділенні кожної частини.

Закінчивши розбирання, необхідно провести опитування про її порядок. По закінченні ті, хто навчаються, проводять розбирання та складання зброї в цілому, при цьому один з них призначається для розбирання (складання) зброї, а інші услід за ним повторюють його дії. В процесі розбирання (складання) керівник може призначити іншого того, хто навчається, для продовження розбирання (складання) зброї.

В результаті заняття той, хто навчається, винен:

знати порядок і правильність розбирання та складання зброї;

уміти швидко і правильно розбирати і збирати зброю у встановлений нормативами час.

Навики в розбиранні і збірці удосконалюються під час чищення зброї, при підготовці його до стрільби, виконанні нормативів і при навчанні усунення затримок при стрільбі.

Питання 3: Побудова контрольної мішені БМП-2.

Відповідь на питання: Контрольна мішень складається, щоб зафіксувати положення гармати та кулемету, приведених до нормального бою і завжди мати можливість перевіряти без стрільби напрямок лінії визування прицілу відносно осі каналу ствола гармати та кулемета.

Порядок побудови контрольної мішені:

на відстані 20 м від гармати по висоті лінії вогню закріпити лист папіру розміром 150 х 60 см з нанесеною ТНП БПК-2-42 та горизонтальною лінію, встановленої паралельно горизонтальним нульовим штрихам БПК-2-42;

встановити кут прицілювання 0 в прицілах БПК-2-42 та 1ПЗ-3;

вставити ТХП в стволи гармати та кулемету;

навести центральний косинець БПК-2-42 в ТН на мішені;

послідовно візуючи через приціл 1ПЗ-3 та ТХП за допомогою ручної указки, нанести на мішень положення осей прицілу та стволів по трьом замірам, прийнявши середню точку за положення осі;

за допомогою трафарету чорною фарбою нанести кола з перехрестями на мішень;

заміряти координати нанесених точок відносно ТНП БПК-2-42 та горизонтальної лінії та занести їх в звітно-перевірочну картку;

Необхідно пам'ятати, що контрольна мішень складається після охолодження стволів.

Білет №20

Питання 1: Призначення, бойові характеристики та загальна будова НСВ. Порядок неповного розбирання та збирання.

Відповідь на питання: 12,7-мм кулемет «Утес» (НСВ-12,7 Нікітін, Соколов, Волков) є потужною автоматичною зброєю і призначений для боротьби з легкоброньованими цілями, вогневими засобами, знищення живої сили і повітряних цілей противника.

Для стрільби з кулемета застосовуються 12,7-мм патрони з кулями Б-32 і БЗТ-44 та МДЗ. Стрільба з кулемета ведеться короткими чергами (4 - 6 пострілів), довгими (10 - 15 пострілів) і безперервно.

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ДАНІ 12,7-мм КУЛЕМЕТА НСВ «УТЕС»

Дані кулемета, патронів і верстата

Калібр, мм ...……………......……………………………….... 12,7

Прицільна дальність, м..…………………………………….. 2000

Темп стрільби, пострілів у хвилину ....………… …........ 700-800

Бойова швидкострільність,

пострілів у хвилину ………………….………………... ... 80 - 100

Початкова швидкість кулі, м/с ...…….........………………… 845

Кути наведення:

по вертикалі …………………………....... .............. -8 +10°

по горизонту…………………………....…………..… ±25°

Вага кулемета, кг ...……………………………............………. 25

Вага ствола, кг ...………………................................................ 9

Вага станка, кг………………………………….............……... 16

Габарити в похідному положенні, мм:

довжина ...…………………………………….....……. 570

ширина ...………………………………………........….. 40

висота ...……………………………………………...... 200

Максимальні габарити кулемета на станку, мм:

довжина ...……………………………………….. ..…. 1900

ширина ...…………………………………………........ 860

висота ……………………………………………........ 380

Максимальна висота кулемета з прицілом

СКП на станку, мм ...………………………………................. 475

Кулемет складається з наступних основних частин та механізмів:

ствол;

ствольна коробка;

основа приймача;

кришка приймача;

затворна рама із затвором;

зворотний механізм з буферним пристроєм;

кришка приймача;

спусковий механізм;

газовий циліндр;

рукоятка перезаряджання.

У комплект кулемета входять: оптичний приціл, металеві коробки з стрічками, триножний станок, приладдя і чохли.

Порядок неповного розбирання кулемета НСВ

1.Встановити й закріпити кулемет на станку або покласти на стіл (стілаж);

2. Відкрити кришку приймача;

3. Підняти основу приймача вгору;

4. Відокремити спусковий механізм;

5. Підняти у вертикальне положення корпус відбивача з відбивачем;

6. Відокремити зворотний механізм з буферним пристроєм;

7. Відокремити затворну раму із затвором;

8. Відокремити рукоятку перезарядження;

9. Відокремити ствол від ствольної коробки;

10. Відокремити газовий циліндр.

Питання 2: Вибух та його характеристика. Рішення вогневої задачі № 20.

Відповідь на питання: Вибухом називається фізичне або хімічне перетворення речовини, при якому його енергія швидко переходить в енергію стискання та руху самої речовини або продуктів його перетворення в навколишньому середовищі.

Енергія вибуху може бути різноманітною. Виділення хімічної, електричної, ядерної, термоядерної, теплової, кінетичної енергії, енергії упругого стискання може супроводжуватись вибуховими процесами. Наприклад, при електричному способі руйнування матеріалів використовуються мікровибухи, джерелом енергії яких є електричний розряд, а носієм енергії - продукти випарювання та розкладання або просто нагрівання середовища, в якому розряд здійснюється. Вибух, який викликаний руйнуванням балонів із стиснутим повітрям, парових котлів, ємкостей високого тиску, також може протікати з великою швидкістю та викликати серйозні ушкодження та руйнування навколо.

Виходячи із цього розрізнюють три основні види вибуху:

фізичний;

хімічний;

атомний.

Під час фізичного вибуху енергія, що утворюється є внутрішньою енергією стиснутого або зрідненого газу (зрідненого пару). Сила вибуху залежить від внутрішнього тиску. Руйнування, що виникають можуть утворюватись ударною хвилею від газу, що розширюється або уламками ємкості, яка розірвалась (наприклад: руйнування резервуарів із стиснутим газом, парових котлів, а також потужні електричні розряди).

Хімічний вибух - це вибух, який викликаний швидкою екзотермічною хімічною реакцією, яка протікає з утворенням сильно стиснутих газоподібних або пароподібних продуктів. Прикладом може бути вибух димного пороху, при якому відбувається швидка хімічна реакція між селітрою, вуглем та сіркою, яка супроводжується виділенням значної кількості теплоти. Газоподібні продукти, що утворились, нагріті за рахунок теплоти реакції до високої температури, утворюють високий тиск і, розширюючись, виконують механічну роботу.

Атомні вибухи. Швидкоплинні ядерні або термоядерні реакції (реакції поділу або з'єднання атомних ядер), при яких вивільняється дуже велика кількість теплоти. Продукти реакції, оболонка атомної або водородної бомби та деяка кількість навколишнього середовища миттєво перетворюється в нагріті до дуже високої температури гази, які мають дуже великий тиск. Явище супроводжується колосальною механічною роботою.

Однак для нас основне значення має саме хімічний вибух, в якому використовується потенційна хімічна енергія, яка у багатьох речовин при визначених умовах (в результаті хімічної реакції) може швидко переходити в енергію стиснутих газів.

В подальшому під вибухом, без спеціальних обмовок, будемо розуміти тільки хімічний вибух, а всі процеси відносити до процесів, які протікають при хімічному вибуху.

Вибухом називається процес швидкої хімічної зміни вибухової речовини (ВР) з твердого (рідинного) стану в газоподібний, який супроводжується перетворенням її потенціальної енергії в механічну роботу.

Під час вибуху, як правило, відбувається реакція сполучення кисню з горючими елементами ВР (водородом, углеродом, сіркою тощо).

Вибух може бути викликаний:

механічним впливом - ударом, наколом, тертям;

тепловим (електричним) впливом - нагрівом, іскрою, променем полум'я;

енергією вибуху іншої вибухової речовини, чуттєвої до теплового або механічного впливу (вибухом капсуля-детонатора).

В залежності від хімічного складу ВР та умов вибуху (сили зовнішнього впливу, тиску та температури, кількості та плотності речовини тощо) вибухові перетворення можуть відбуватись у двох основних формах, які суттєво відрізняються по швидкості:

горіння;

вибух (детонація).

Горіння - процес перетворення ВР, який протікає зі швидкістю декілька метрів за секунду та супроводжується швидким збільшенням тиску газів. В результаті цього відбувається метання або розкидання навколишніх тіл.

Прикладом горіння ВР є горіння пороху при пострілі. Швидкість горіння пороху прямо пропорційна тиску. На відкритому повітрі швидкість горіння бездимного пороху дорівнює близько 1 мм/с, а в каналі ствола при пострілі, внаслідок збільшення тиску, швидкість горіння пороху збільшується та досягає декількох метрів за секунду.

Детонація - процес перетворення ВР, який протікає зі швидкістю декілька сот (тисяч) метрів за секунду та супроводжується швидким збільшенням тиску газів, яке утворює велику руйнівну дію на предмети, які знаходяться поруч. Чим більша швидкість перетворення ВР, тим більша сила його руйнування. Коли вибух протікає з максимально можливою в даних умовах швидкістю, то такий вибух називається детонацією. Більшість вибухових речовин здатні при визначених умовах детонувати.

Прикладом детонації ВР є детонація тротилового заряду та розрив снаряду. Швидкість детонації тротилу доходить до 6990 м/с.

Детонація деякої кількості ВР може викликати вибух іншої ВР, яка знаходиться в безпосередній близькості з ним або на деякій відстані від неї. На цьому засновано будова та використання капсулів-детонаторів.

Передача детонації на відстань пов'язана з розповсюдженням у навколишньому заряд, що підривається, середовищі, різкого збільшення тиску - ударної хвилі. Тому збудження вибуху цим способом майже нічим не відрізняється від збудження вибуху механічним ударом.

Питання 3: Вивірка прицілу АГС-17 по віддаленій точці.

Відповідь на питання:

1. Встановити АГС на рівні площадці та відгоризонтувати.

2. Вставити ТХП в канал Ствола; при незначному натисканні стержень не повинен качатися у Стволі.

3. Встановити різкість зображення по оку; при розгляді окремих предметів та погойдуванні голови вправо та вліво перехрестя сітки не повинно зміщуватися з точки наведення більш ніж на 3'

4. За допомогою рівня на ТХП придати Стволу АГС горизонтальне положення; сумістити перехрестя ТХП з точки наведення на мішені, виставленої не менш ніж в 20 м від АГС; повернути трубку на 180о; при цьому перехрестя сітки не повинно зміщуватися з точки наведення більш ніж на 3'.

Вивірка прицілу по віддаленій точці:

1. Встановити АГС на рівні площадці та відгоризонтувати.

2. Вибрати на віддаленні не менш 500-600 м від АГС добре видиму точку;

3. Вставити в АГС з дульної частини ТХП;

4. Користуючись механізмами наведення гранатомета, навести перехрестя сітки ТХП у віддалену точку і закріпити механізми наведення.

5. Спостерігаючи в окуляр прицілу, крутінням барабанчиків кутоміра та прицілу сумістити верхній косинець сітки прицілу з вибраною точкою наведення, при цьому шкала кутоміра повинна бути встановлена на 30-00, а шкала приціла-0-00.

6. Якщо на шкалах барабанчиків кутоміра та прицілу будуть інші значення, необхідно вигвинтити на 1-1,5 оберти гвинти барабанчиків, поворотом шкал встановити нульові поділки шкал проти їх покажчиків та загвинтити гвинти.

7. У випадку розбіжності покажчика великих поділок прицілу з поділкою “0” необхідно вигвинтити на 2-3 оберти гвинти покажчика, сумістити покажчик з поділкою “0” та загвинтити гвинти.

8. Придати Стволу гр-та горизонтальне положення по рівню ТХП, при цьому пухирець подовжнього рівня прицілу повинен бути у середньому положенні.

Білет №21

Питання 1: Призначення, бойові характеристики та загальна будова 9 мм пістолета АПС. Порядок розбирання та збирання

Відповідь на питання: 9-мм пістолет Стєчкіна АПС є особистою зброєю нападу та захисту і призначений для ураження противника одиночними пострілами або короткими чергами на близьких відстанях. Стрільба із пістолета ведеться 9-мм пістолетними патронами автоматичним вогнем (короткими чергами по 2-3 постріли) і одиночними пострілами

Найбільш дійсний вогонь із пістолета на дальністях:

- з примкненою кобурою-прикладом при стрільбі чергами - до 100м, одиночними пострілами - до 150м;

- без кобури-приклада при стрільбі одиночними пострілами - до 50м.

Темп стрільби - 700 - 750 постр/хв.

Бойова скорострільність:

- при стрільбі чергами - до 90 постр/хв;

- при стрільбі одиночними пострілами - до 40 постр/хв.

Прицільна дальність стрільби - до 200м.

Убивча дія кулі зберігається до 350м.

Дальність прямого пострілу по грудній фігурі - 150м.

Початкова швидкість кулі - 340м/с.

Автоматичний пістолет Стечкіна, АПС

Держава виробник …………….………..…….... Росія

Рік прийняття на озброєння……………....….1951 рік

Тактико - технічні характеристики:

Калібр……………………………………….….….9мм

Число нарізів…………………………………………..4

Вага без патронів………………………………..1,02 кг

Вага з спорядженим магазином………..……....1,22 кг

Вага з кобурою - прикладом…….……………..1,78 кг

Вага кобури - прикладу……………………...…0,56 кг

Довжина пістолета……………………………...225 мм

Довжина з кобурою - прикладом..…………….540 мм

Довжина ствола…………………………..……..140 мм

Довжина прицільної лінії…………….….……..185 мм

Установка прицілу…………………..25, 50, 100, 200 м

Висота пістолета…………………………..…….150 мм

Початкова швидкість кулі……………………...340 м/с

Темп стрільби……………………………..700-750 п/хв

Швидкострільність: одиночними ………….до 40 п/хв

чергами …..…………..до 90 п/хв

Місткість магазину………….…………...20(21) набоїв

Боєкомплект…………………………………100 набоїв

Набої, що використовуються….…………9х18 мм ПМ

Принцип дії автоматики………………...використання енергії віддачі вільного затвору

Живлення пістолета патронами відбувається із дворядного магазина ємкістю 20 патронів.

Пістолет, простий за будовою i у поводженні, завжди готовий до застосування. Принцип дії автоматики пістолета заснований на використанні енергії віддачі вільного затвора. Ствол не має зчеплення із затвором. Надійність замикання каналу ствола досягається великою вагою затвора i силою зворотної пружини. Самозводний ударно-спусковий механізм пістолета куркового типу забезпечує можливість швидко відкривати вогонь безпосереднім натисканням на хвіст спускового гачка без попереднього зведення курка.

Безпечність поводження з пістолетом забезпечують надійно діючі запобіжники. Пістолет має запобіжник, розташований з лівої сторони затвору. Окрім того, курок автоматично ставиться на запобіжний звід під дією бойової пружини після спуску курка та при відпущеному спусковому гачку.

Загальна будова пістолета:

рамка зі стволом і основою рукоятки;

спускова скоба;

затвор з ударником, викидачем і перевідником-запобіжником;

ударно-спусковий механізм;

уповільнювач темпу стрільби;

зворотна пружина;

затворна затримка;

щічки рукоятки з гвинтом;

магазин.

Питання 2: Класифікація вибухових речовин за характером їх дії та практичному застосуванню. Рішення вогневої задачі № 21.

Відповідь на питання: Вибуховими речовинами називаються такі хімічні сполуки та суміші, які здатні під впливом зовнішніх чинників до дуже швидких хімічних перетворень, які супроводжуються виділенням тепла та утворенням великої кількості сильно нагрітих газів, здатних проводити роботу метання або руйнування.

Вибухова речовина відрізняється від звичайного пального тим, що процес вибухового перетворення в ньому відбувається за рахунок кисню, що міститься в самій речовині, тоді як для процесу перетворення горючої речовини потрібно вводити кисень ззовні (з атмосфери).

Пороховий заряд винтовочного патрона вагою 3,25 г при пострілі згорає приблизно за 0,0012 сек. При згоранні заряду виділяється близько 3 кілокалорій тепла та утворюється близько 3 л газів, температура яких у момент пострілу дорівнює 2400-2900°С. Гази, будучі сильно нагрітими, утворюють великий тиск (до 2900 кг/см2) та викидають кулю з каналу ствола зі швидкістю 800 м/с.

За характером дії та практичному застосуванню ВР поділяються на:

- ініціюючі;

- бризантні;

- метальні;

- піротехнічні склади.

Ініціюючі вибухові речовини.

Ініціюючі ВР мають високу чуттєвість до різноманітних зовнішніх впливів (наколу, удару, променю полум'я тощо). Вони використовуються для збудження детонації бризантних ВР, менш чуттєвих, але більш потужних, а також для спалаху бойових (в стрілецькій зброї - порохових) зарядів. В залежності від кількості та щільності, ініціюючі ВР здатні горіти або детонувати. До них відносяться:

- гримуча ртуть;

- стифнат свинцю (ТНРС);

- азід свинцю тощо.

Гримуча ртуть є найбільш чуттєвою, але промінь полум'я у неї слабкий, тому вона застосовується разом з речовинами, які збільшують жгучість променю полум'я, для спорядження пістолетних та вінтовочних капсулів, капсулів-спалахувачів до капсульних втулок та підривників.

Ударний склад для капсулів та капсулів-спалахувачів капсульних втулок має масу 0,02-0,03 г, а для капсулів-спалахувачів підривників - 0,1-0,2 г.

Капсулі-детонатори підривників призначені для збудження детонації розривних зарядів. Збудження детонації може проводитись безпосередньо або через детонатор підривника. Самі капсулі-детонатори можуть приводитись у дію:

- променем полум'я капсуля-спалахувача (променеві);

- наколом жала ударника (накольні);

- за допомогою іскрового розряду (іскрові електродетонатори ІЕД);

- від дроту розжарювання електричного джерела енергії (електродетонатори).

Маса заряду капсуля-детонатора може складати 0,3-0,4 г.

Бризантні вибухові речовини.

Бризантні ВР призначені для спорядження снарядів різноманітного призначення і для виготовлення детонаторів. Основним видом їх вибухового перетворення є детонація. У порівнянні з ініціюючими бризантні ВР у якості розривного заряду використовуються у значно більшій кількості - декілька кілограмів.

При ініціюванні в бризантній ВР виникає ударна хвиля. Різке стискання зовнішнього шару ВР під дією ударної хвилі призводить до виникнення скачку тиску та температури. Завдяки цьому збуджується інтенсивна хімічна реакція та відбувається детонація. Тиск на фронті детонаційної хвилі в залежності від природи ВР досягає 2·106 - 3·106 Н/см2. Під час вибухового перетворення 1 кг бризантної ВР виділяється тепла від 4200 (тротил) до 5400 кДж (гексоген). При цьому з 1 л ВР утворюється приблизно 1000 л газоподібних продуктів.

Розривні заряди, які виготовлені з бризантних ВР, при розриві дроблять корпуса снарядів, які прилягають до них, а також можуть здійснювати великий тиск на металеві обліцовки снарядів (наприклад кумулятивних снарядів). В останньому випадку використовується спрямована дія вибуху. Якщо взяти заряд у вигляді циліндричної шашки ВР та розмістити ініціюючий засіб (детонатор або капсуль-детонатор) в одному з його кінців, то при збудженні вибуху почнеться детонація. Детонація відбувається не миттєво, а розповсюджується з визначеною швидкістю від місця її збудження. Продукти вибуху ВР будуть рухатись в основному по нормалі до поверхні заряду з невеликим відхиленням у бік, протилежний місцю збудження вибуху. Вибух отримує деяку спрямованість. Спрямованість вибуху збільшується, якщо в одному з кінців заряду зробити виїмку, наприклад конічну. Виїмка повинна бути в кінці, протилежному тому, в якому розташований детонатор. При детонації продукти вибуху, рухаючись практично по нормалі до поверхні виїмки, при зіткненні під кутом утворюють по вісі снаряда потужний газовий потік - газову кумулятивну струю. При цьому в ній різко збільшується щільність продуктів вибуху та швидкість цих газів, що призводить до збільшення впливу їх на перешкоду в місці удару. (Рух продуктів вибуху біля зовнішньої поверхні кумулятивного заряду відбувається аналогічно вибуху циліндричної шашки ВР.) Кумулятивний ефект різко, в десятки разів підвищується, якщо виїмку покрити металевою обліцовкою. Кумулятивний ефект вперше був відкритий інженером М.М. Боресковим у 1864 році.

Найбільше використання для спорядження снарядів та підривників отримали бризантні ВР: тротил, гексоген, тетрил.

Тротил (тринітротолуол, ТНТ, тол) - це кристалічна речовина жовтого кольору з щільністю 1,66 г/см3 та температурою плавлення 81,6°С. Тротил не чуттєвий до ударів і, як правило, навіть до прострілу кулею. Під водою детонує безвідмовно. У воді не розчиняється, з металами при звичайних умовах не взаємодіє. Хімічно досить стійкий. Температура спалаху близько 300°С. На відкритому повітрі горить коптящим полум'ям без вибуху; вибух може відбутись у замкнутій оболонці або від детонатора. Швидкість детонації - 6900 м/с. Застосовується у чистому вигляді (звичайно заливкою) в уламкових та уламково-фугасних снарядах. У військовий час може застосовуватись у суміші з амонійною селітрою. Наприклад, амотол 80/20 складається з 80% селітри та 20% тротилу. Амонійна селітра досить гігроскопічна, тому снаряди з розривним зарядом, які мають її у своєму складі, не можуть довго зберігатись. Шифр тротилу - Т, амотолу (зі складом, наведеним вище) - АТ-80.

Гексоген - це кристалічна речовина білого кольору с щільністю 1,8 г/см3 і температурою плавлення 203°С. У воді практично не розчиняється, з металами не взаємодіє. Хімічна стійкість висока. Температура спалаху 230°С. Дуже чуттєвий до детонації. Швидкість детонації флегматизованого гексогену - 8100 м/с. Для кращого пресування та зменшення чуттєвості гексоген флегматизується нейтральними добавками (парафін, церезин). Застосовується у пресованому вигляді для спорядження кумулятивних снарядів та бойових частин реактивних керованих і некерованих снарядів (шифр ВВ - А-ІХ-1), а також бронебійних снарядів (з додаванням алюмінієвої пудри, шифр - А-ІХ-2).

Тетрил - це кристалічна речовина світло-жовтого кольору с щільністю 1,78 г/см3 і температурою плавління 131,5°С. У воді не розчиняється, з металами не взаємодіє. Температура спалаху 190°С. Чуттєвий до детонації. Швидкість детонації - 7700 м/с. Застосовується у якості компоненту у капсулях-детонаторах, а також як детонатор підривників.

Піротехнічні суміші.

Піротехнічні суміші (освітлювальні, сигнальні, запалювальні, димові) використовуються для спорядження спеціальних боєприпасів.

Крім того, бронебійні снаряди, а також деякі кулі споряджаються трасерами. Приблизний склад трасеру червоного вогню: 60% нітрату стронцію, 30% магнія і 10% цементатору. Нітрат стронцію є окислювачем, маючим у своєму складі кисень, а магній - пальним. Вага трасуючого складу 2-20 г, час горіння 2-5 с, сила світу 2000-10000 кд. Для отримання трасеру рівномірної щільності склад пресується у декілька прийомів. Бік трасеру, що примикає до порохових газів, покривається невеликим шаром запалювального складу.

Для спорядження сигнальних патронів використовуються зірки (20-30 г), які дають білий або кольоровий вогонь в залежності від солі, що використовується. Освітлювальний склад зазвичай складається з 58% нітрату барія, 32% магнія та 10% цементатора.

У якості димоутворюючої речовини в снарядах використовується зазвичай білий фосфор, здатний до самоспалахування. Його димовий ефект у декілька разів перевищує димоутворюючу здатність інших речовин. Він має запалювальну здатність, а також надає великий моральний вплив на противника через розкидання горящих кусків при горінні та утворення ожогів від них при попаданні на шкіру.

Запалювальний склад може бути створений із використанням терміту (40-80%), полум'яної добавки (60-20%) і цементатора (до 5%). Температура горіння такого складу 2000-2400°К. Запалювальні речовини, які отримані за принципом затвердіння за допомогою різноманітних загусників рідкого пального (бензину, керосину тощо), носять назву напалма.

Питання 3: Вивірка прицілу АГС-17 по віддаленій точці.

Відповідь на питання:

1. Встановити АГС на рівні площадці та відгоризонтувати.

2. Вставити ТХП в канал Ствола; при незначному натисканні стержень не повинен качатися у Стволі.

3. Встановити різкість зображення по оку; при розгляді окремих предметів та погойдуванні голови вправо та вліво перехрестя сітки не повинно зміщуватися з точки наведення більш ніж на 3'

4. За допомогою рівня на ТХП придати Стволу АГС горизонтальне положення; сумістити перехрестя ТХП з точки наведення на мішені, виставленої не менш ніж в 20 м від АГС; повернути трубку на 180о; при цьому перехрестя сітки не повинно зміщуватися з точки наведення більш ніж на 3'.

Вивірка прицілу по віддаленій точці:

1. Встановити АГС на рівні площадці та відгоризонтувати.

2. Вибрати на віддаленні не менш 500-600 м від АГС добре видиму точку;

3. Вставити в АГС з дульної частини ТХП;

4. Користуючись механізмами наведення гранатомета, навести перехрестя сітки ТХП у віддалену точку і закріпити механізми наведення.

5. Спостерігаючи в окуляр прицілу, крутінням барабанчиків кутоміра та прицілу сумістити верхній косинець сітки прицілу з вибраною точкою наведення, при цьому шкала кутоміра повинна бути встановлена на 30-00, а шкала приціла-0-00.

6. Якщо на шкалах барабанчиків кутоміра та прицілу будуть інші значення, необхідно вигвинтити на 1-1,5 оберти гвинти барабанчиків, поворотом шкал встановити нульові поділки шкал проти їх покажчиків та загвинтити гвинти.

7. У випадку розбіжності покажчика великих поділок прицілу з поділкою “0” необхідно вигвинтити на 2-3 оберти гвинти покажчика, сумістити покажчик з поділкою “0” та загвинтити гвинти.

8. Придати Стволу гр-та горизонтальне положення по рівню ТХП, при цьому пухирець подовжнього рівня прицілу повинен бути у середньому положенні.

Білет №22

Питання 1:Призначення, бойові характеристики та загальна будова 9 мм пістолета АПБ.

Відповідь на питання: В кінці 1960-х років конструктор А. Неугодов на базі автоматичного пістолета Стєчкіна розпочав роботу по заказу ГРУ МО СРСР над безшумним варіантом цього пістолета АПБ (заводський індекс АО-44). Нова зброя була розрахована на використанні стандартного пістолетного патрона 9х18 ПМ. Пістолет АПБ («індекс 6П13") був прийнятий на озброєння в 1972 році.

9мм пістолет АПБ - призначений для ураження живої сили противника на дальностях до 150м та озброєння особового складу частин спеціального призначення. Пістолет являється потужною особистою зброєю в якій поєднані бойові якості пістолета та пістолета - кулемета.

ТТХ

При автоматичній стрільбі з примкутим прикладом дозволяє вражати прицільним вогнем групові та одиночні цілі на дальністі, - до 150 м

Калібр, - 9мм

- Патрон 9x18 ПМ

- Початкова швидкість кулі, - 290м/c

- Масса зброї, (з глушником та прикладом) кг - 1,6

- Масса зброї, (без глушника) кг - 1,1

- Довжина, мм (з глушником та прикладом) - 780 мм

- Довжина, мм (без глушника та приклада) - 257 мм

- Бойова скорострільність: чергами - 60 п/хв, одиночними - 30п/хв

Найбільш дійсний вогонь (з примкнутим прикладом):

одиночним вогнем - до 150м.

автоматичним вогнем - до 100м.

(без приклада):

одиночним вогнем - до 50м.

- Емність магазина, - 20 патронов.

Загальна будова пістолета.

1.Рамка зі стволом

2. Втулка

3. Трубка

4. Спускова скоба

5. Затвор з ударником, викидачем та перевідником - запобіжником

6. Прицільний пристрій

7. Ударно-спусковий механізм

8. Механізм сповільнення темпу стрільби

9. Зворотна пружина

10. Затворна затримка

11. Щоки рукоятки з гвинтом

12. Магазин

Не повне розбирання пістолета

1.Відєднати магазин

2. Від'єднати глушник

3. Від'єднати приклад

4. Від'єднати затвор від рамки

5. Зняти зворотну пружину з трубки

6. Зняти трубку зі ствола

7. Розібрати глушник (витягнути сепаратор з кожуха)

Питання 2: Поняття про спрямованість вибуху. Кумулятивний ефект. Рішення вогневої задачі № 22.

Відповідь на питання: Розривні заряди, які виготовлені з бризантних ВР, при розриві дроблять корпуса снарядів, які прилягають до них, а також можуть здійснювати великий тиск на металеві обліцовки снарядів (наприклад кумулятивних снарядів). В останньому випадку використовується спрямована дія вибуху. Якщо взяти заряд у вигляді циліндричної шашки ВР та розмістити ініціюючий засіб (детонатор або капсуль-детонатор) в одному з його кінців, то при збудженні вибуху почнеться детонація. Детонація відбувається не миттєво, а розповсюджується з визначеною швидкістю від місця її збудження. Продукти вибуху ВР будуть рухатись в основному по нормалі до поверхні заряду з невеликим відхиленням у бік, протилежний місцю збудження вибуху. Вибух отримує деяку спрямованість. Спрямованість вибуху збільшується, якщо в одному з кінців заряду зробити виямку, наприклад конічну. Виямка повинна бути в кінці, протилежному тому, в якому розташований детонатор. При детонації продукти вибуху, рухаючись практично по нормалі до поверхні виямки, при зіткненні під кутом утворюють по вісі снаряда потужний газовий потік - газову кумулятивну струю. При цьому в ній різко збільшується щільність продуктів вибуху та швидкість цих газів, що призводить до збільшення впливу їх на перешкоду в місці удару. (Рух продуктів вибуху біля зовнішньої поверхні кумулятивного заряду відбувається аналогічно вибуху циліндричної шашки ВР.)

Кумулятивний ефект різко, в десятки разів підвищується, якщо виїмку покрити металевою обліцовкою. Кумулятивний ефект вперше був відкритий інженером М.М. Боресковим у 1864 році і практично використовувався у саперній справі. В кумулятивних снарядах його почали використовувати з 30-х років, що дозволило у роки ІІ-ї Світової вйни застосовувати проти танків не тільки гармати, а і САУ, у яких невелика швидкість снарядів.

Досвід показує, що характер руйнування броні залежить не лише від потужності вибухової речовини і її маси, але від форми і положення розривного заряду відносно броні в момент вибуху.

...