Комплексний підхід до проведення якісної військової кадрової політики - професійно-психофізіологічний відбур у Збройних Силах України

Постановка проблеми

Велике значення професійного відбору, а особливо його психофізіологічної складової, для військовослужбовців на сьогодні дедалі очевидніше. Таке становище зумовлено кількома причинами. По-перше, соціально-політичний, військовий та економічний стани країни є потужним активатором проведення енергійної та адекватної кадрової політики. По-друге, сучасна військова техніка повинна обслуговуватися людьми, які мають відповідний психофізіологічний профіль, що відповідає підвищеним вимогам при її експлуатації. По-третє, значна потужність і складність сучасної військової техніки підвищує відповідальність спеціалістів, що її експлуатують, оскільки ціна помилкової дії може бути непомірно велика як для населення, так і для самого військовослужбовця. Із висловлених положень стає зрозумілим, що значимість психофізіологічного відбору сильно зростає, оскільки саме зазначена складова є своєрідним підґрунтям для формування у людини унікального набору професійно важливих якостей для кожного з напрямів її діяльності, які віддзеркалюються специфічним рядом психофізіологічних показників.

Сучасні військові дії вимагають високої активності представників, наприклад, підрозділів спеціального призначення, яка характеризується значним рівнем готовності до виконання поставлених завдань, що супроводжуються великим фізичним та емоційним навантаженням, швидкими переміщеннями, тактичними стрибками з парашутом, успішним подоланням перешкод тощо [1]. Зараз військовий персонал зі значним ризиком виконує фізично та психологічно складні завдання в умовах значної небезпеки (включаючи бойові дії). Тому він повинен проходити сувору оцінку психологічного та емоційного стану, щоб визначити психологічну придатність до виконання спеціальних військових завдань із високим рівнем Мотика С., Попков Б., Ніколайчук Г., Лоза В., Кальниш В., 2022 ризику [2]. Виявлені для реалізації цієї мети психологічні показники можуть слугувати предикторами ефективності військової підготовки та подальшої служби [3].

Значимість професійного відбору збільшується, а процедура проведення ускладняються ще й тому, що умови, за яких виникає бойовий стрес, викликають у військовослужбовців підвищену психофізіологічну реакцію, наслідком якої, зокрема, є вибіркове зниження пам'яті та інших психофізіологічних якостей залежно від характеру впливу небезпечних об'єктів [4]. Ці трансформації реакцій організму впливають на рівень професійної придатності військовослужбовців. У цьому випадку їх слід ураховувати при розробці критеріїв придатності до професійної діяльності.

У сучасних публікаціях значну увагу приділено визначенню інформативних показників, застосування яких дозволить здійснювати професійний відбір. Ці показники мають різноманітну природу: фізіологічну, біохімічну, психофізіологічну, психологічну, демографічну. Зокрема, значний інтерес представляє тестування стресо- стійкості і цілеспрямованості [5]. Широко досліджуються інші характеристики особистості військовослужбовців, наприклад, у поліцейських спецназу. Це дослідження було спрямоване на пошук різнотипних особистісних профілів у офіцерів сил спеціального призначення. У результаті було виявлено існування двох різних особистіс- них профілів: профіль тотожний профілю населення, але з вищим рівнем емоційної стабільності та самообману, а також особистісний профіль з нижчими балами за показниками депресії, занепокоєння, професійного виснаження, втрати емпатії та вищими балами за показником організаційної стійкості [6]. У літературі досить докладно обговорюються проблеми впливу окремих професійно важливих якостей на ступінь придатності людини до виконання певних робіт на їхню працездатність і надійність діяльності. Встановлена позитивна кореляція між успішністю кар'єрного зростання та задоволенням служби в армії [7], яка є додатковим аргументом на користь проведення професійного відбору. Справа в тому, що відчуття задоволення навіть майбутньою діяльністю частіше за все формується, коли людина відчуває пристосованість своїх психофізіологічних якостей до цієї діяльності Таким чином, можна припустити, що висока професійна придатність людини сприяє проявам успіху в її діяльності, кар'єрному росту та комфортності життя.

Основним напрямом реалізації професійного відбору є комплексне оцінювання придатності людини з урахуванням структури її психофізіологічного та інших профілів професійно важливих якостей та різноманітних обставин і умов діяльності, які впливають на його окремі показники. Необхідно зазначити, що на сьогодні актуальні дослідження, що спрямовані на вдосконалення кадрового складу будь-якої армії. Проте докладний аналіз професійної діяльності військовослужбовців та конкретні психофізіологічні вимоги до цього контингенту здебільшого є конфіденційною інформацією. Це ускладнює можливість отримання більш докладних знань про психофізіологічні портрети військовослужбовців. Окрім того, можливі дослідження, що здійснюються сьогодні, проводяться на невеликих вибірках, що пов'язано зі специфікою професійної діяльності військовослужбовців, робота яких ускладнена підвищеним ризиком. Тому отримані результати цього розгляду вимагають значної обережності в інтерпретації. Тим не менше, отримані навіть у таких умовах результати цінні для літератури з військової психофізіології, якщо враховувати наявність лише мізерних результатів доступних емпіричних досліджень у цій вузькоспеціалізованій галузі знань. Розширення обріїв цих знань дасть у майбутньому позитивний практичний ефект.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Як видно з сучасної літератури [3, 6, 9, 12, 14-16, 18], більшість досліджень спрямовано на аналіз окремих професійно важливих якостей за різних умов їхнього прояву. Проте питання щодо наявності багатьох варіантів профілів цих якостей у осіб з однаковим рівнем успішності професійної діяльності майже не розглядається. Більша увага приділяється дослідженню наборів інформативних характеристик, які віддзеркалюють професійно важливі якості військовослужбовців. Водночас, наявність осіб з дещо різними профілями професійно важливих якостей та однаковою ефективністю праці очевидна.

Метою дослідження є обґрунтування гіпотези щодо наявності еквіпотенційних профілів професійно важливих якостей в осіб з однаковим рівнем професійної придатності та розробка на цій основі пропозицій щодо вдосконалення технології здійснення професійного відбору.

Виклад основного матеріалу дослідження

Діючі правила професійного відбору складаються з декількох етапів, які в загальному вигляді викладені у багатьох монографіях і підручниках. Існування цих етапів детерміноване ідеєю, що є один ідеальний профіль професійно важливих якостей, який з тою чи іншою точністю обумовлює пристосованість особи до виконання професійних завдань. Можна сформулювати припущення, що будь-яке відхилення від цього ідеального профілю знижує якість професійної діяльності. При розробці критеріїв визначення рівня професійної придатності вважається, що критичне відхилення певної кількості конкретних показників (будь-яких) ступінчасто знижує рівень придатності спеціаліста аж до констатації непридатності особи до виконання визначених видів діяльності. При цьому очікується, що інформаційна вага кожного показника не відрізняється від ваги будь-якого іншого, тобто вони однаковою мірою інформативні. Люди з різними профілями професійної придатності можуть мати однакові характеристики ефективності діяльності. Цей незаперечний факт наводить на думку про необхідність корінної модифікації наведеного підходу щодо принципів здійснення професійного відбору.

Загальновідома технологія професійного відбору на першому етапі складається з виявлення переліку професійно важливих якостей людини. Наприклад, для обґрунтування професійно-психологічного профілю сучасних патрульних офіцерів виділяють основні компоненти їхньої психограми, які формують узагальнений професійно-психологічний профіль сучасного співробітника поліції, що має такі компоненти, як: структура інтелекту; риси творчості; особливості нервових процесів; риси характеру та темпераменту; особливості міжособистісної взаємодії [8]. Уточнюються професійно важливі психофізіологічні якості працівників патрульної поліції та психологічний профіль успішного працівника кримінальної поліції [9], проводяться дослідження професійно-психологічного потенціалу сучасного керівника поліції, як комплексної ознаки, яка допомагає визначити ефективність управління та дозволяє констатувати основні складові психограми цього спеціаліста [10] тощо.

Встановлені якості використовують для визначення тих психофізіологічних властивостей організму людини, які необхідні для успішного виконання професійних обов'язків у різних, особливо складних службових ситуаціях. Виділення цих якостей здійснюється за допомогою ретельного вивчення діяльності, оскільки саме психофізіологічні та психологічні властивості людини є фундаментом для ефективного виконання службових обов'язків. Іншими словами, перелік професійно важливих якостей має бути комплементарним дезидератом професії в різних умовах діяльності. Вимоги професії визначаються за допомогою поглибленого аналізу елементів професійної діяльності та завершуються розробкою так званої професіограми. В останній відображуються умови праці, особливо ті, що шкідливі для організму працівника, описується зміст різних елементів діяльності, послідовність їх зміни та тривалість виконання людиною кожного з них. Аналіз отриманої інформації дає можливість досліднику окреслити коло необхідних для реалізації успішної діяльності психологічних і психофізіологічних характеристик працюючої людини.

Велика увага під час проведення професійного відбору приділяється претендентам на військову службу, особливо на службу до підрозділів "сил спеціального призначення" [11 ]. Наприклад, для служби в підрозділах армії США та інших армій світу військовослужбовці повинні мати відповідні розумові здібності для планування своїх дій, можливість адаптації до несподіваних небезпечних для життя ситуацій, уміння працювати в командах та спілкування іноземними мовами. Фізична сила і витривалість також необхідні, наприклад, для подолання великих відстаней з важкими вантажами тощо. Військовослужбовці зобов'язані бути стійкими до різних психічних та фізичних стресів, оскільки вони часто розгортаються у складних умовах, де можуть відбуватися різні типи бойових дій [12].

Для оцінки професійно важливих якостей військовослужбовців США застосовується, наприклад, система SFAS, яка є унікальною моделлю для здійснення всебічної оцінки поведінкових та фізіологічних характеристик проявів успіху в діяльності, що має численні стресори, з реальними професійними наслідками, які можуть бути поширені на інші умови діяльності, розумову та фізичну працездатність [І1]. Однією з особливостей моделі SFAS є наявність невизначеності та непередбачуваності подальших дій, оскільки кандидати отримують обмежену інформацію та не мають зворотного зв'язку, тобто зазначена модель висуває умови, які непрогнозовані або не перебувають під контролем людини, і тому викликають стресові реакції та тривогу.

Загальна ймовірність професійного відбору військовослужбовців при успішному завершенні завдань SFAS становить 31 % (247 з 800 осіб). Показники фізичної працездатності (віджимання, присідання і біг на дві милі) були найбільш передбачуваними для успішного завершення, за ними слідували демографічні параметри. Серед демографічних предикторів, на думку авторів, найбільшу частку дисперсії пояснює статус офіцера (8 %), за яким слідують роки дійсної військової служби (7 %), освіта (5 %), кількість дітей (3 %), школа рейнджерів (2 %), знання слів, які застосовуються при здійсненні професійної діяльності, розуміння запропонованого тексту, математичні знання, інформація про електроніку, інформація про автомобіль, інформація про наявність запасних деталей, розуміння механіки та технології ремонту техніки. Тобто інформативними показниками є досвід та кваліфікація претендентів на службу. Кандидати проходять оцінку IQ та тест базової освіти для дорослих [11].

Наведений перелік професійно важливих якостей має не лише позитивний аспект. Недоліком системи SFAS, по-перше, є крайня суб'єктивність опису виділених якостей. Дійсно, для виконання будь-якої роботи необхідні досить висока концентрація та якість перемикання уваги, певний обсяг короткочасної пам'яті, хороші швидкісні характеристики, висока функціональна рухливість, сила та врівноваженість нервових процесів, досконала відповідальність, дисциплінованість та інші психофізіологічні та психологічні характеристики людини. Однак для конкретної професії необхідно знати не лише перелік, а й визначити рівні розвитку цих якостей. На жаль, описовий аналіз не дозволяє кількісно визначити ці рівні. Можна лише сказати, що певна якість має бути більш менш виражена. На цій підставі принципово утруднено визначення критеріїв професійного відбору на ту чи іншу професію. Разом з тим, у кожній професії існують неявні для зовнішнього сприйняття, приховані механізми, дія яких має компенсаційні напрями, спрямовані на врівноваження можливих недоліків окремих функцій. Останнє зауваження ілюструє недосконалість прийомів початкової стадії здійснення професійного відбору, оскільки існує сувора детермінація рівнів показників професійної придатності, орієнтована на існування єдиного ідеального профілю професійних якостей для кожної з професій. Окрім того, кількість видів робіт в окремій професії може бути досить різноманітною, що принципово виключає існування одного ідеального профілю професійно важливих якостей. Наприклад, у професії військовий пілот є види робіт, пов'язані з експлуатацією надзвукових, дозвукових, транспортних та вертолітних літальних засобів [13].

Для багатьох психологічних методик розроблені коридори ступенів професійної придатності для кожної із застосовуваних характеристик. Наприклад, аналіз психологічного профілю, який містить інформацію про результати дослідження особистісних якостей тесту "Великої п'ятірки", широко використовується для оцінки якостей військовослужбовців норвезьких збройних сил спеціальних операцій (ССО) [14]. За результатами, які були отримані авторами шкали цього профілю, оцінюють ней- ротизм (емоційну нестабільність), екстраверсію (спрямовану на реалізацію потреби бути товариським та активним); відкритість досвіду (для оцінки уяви та широти інтересів); доброзичливість (співчутливий стиль щодо інших); сумлінність (характеризує тенденцію бути добре організованим та цілеспрямованим). Результати проведеного дослідження показали [14], що молодші військовослужбовці зазвичай були менш емоційними, ніж старші колеги; військовослужбовці, які не мали бойового досвіду, були більш схильними до поступливості та мали нижчий рівень емоційної стійкості, ніж військовослужбовці з бойовим досвідом. Окрім того, військовослужбовці офіцерського складу більше схильні до прояву екстраверсії, ніж військовослужбовці рядового складу. Констатовано відсутність будь-яких суттєвих міжвідомчих відмінностей у середніх показниках особистісних якостей. Порівняно з кандидатами на базову офіцерську підготовку у збройних силах фахівці ССО були менш екстраверто- вані, менш поступливі та дещо емоційніше стабільні. Зазначено, що особистісна структура профілів військовослужбовців у межах ССО або ширша категорія оперативного персоналу з високим рівнем ризику, не обов'язково чітка, за винятком ознак низького нейротизму (висока емоційна стійкість), що стабільний. Проте проведене дослідження підтверджує, що ретельно відібрані військовослужбовці ССО мають деякі особливості, оскільки аспекти їхньої особистості відрізняються від тих осіб, хто мав бажання бути залученим до визначеного підрозділу, але не пройшли профвідбір. Результати інших досліджень рис особистості фахівців за допомогою п'ятифакторної моделі показують наявність зв'язку цих характеристик з продуктивністю праці, що свідчить про факт як загального, так і специфічного впливу особливостей професійної діяльності на ефективність роботи [15].

Таким чином, серед виявлених недоліків на сьогодні технологіями професійного відбору є: констатація наявності єдиного профіля психофізіологічних та психологічних якостей зі сталими їхніми рівнями для кожної з професій [13]. Усунення описаного недоліку до встановлення переліку та критеріальних рівнів професійно важливих якостей є досить складним завданням, але деякі пропозиції можна зробити вже зараз. Справа в тому, що перелік професійно важливих якостей, якщо його уявити у вигляді ламаної лінії, можна представити як психофізіологічний профіль, що відображає потенційні професійні можливості людини. Звичайно, щоб побудувати таку лінію необхідно використовувати стандартизовані показники. У цьому випадку необхідно зазначити, що структура такого психофізіологічного профілю для кожної людини унікальна, оскільки неоднакові рівні психофізіологічних якостей кожного індивідуума.

Отже, з одного боку, є індивідуальні психофізіологічні профілі, характерні для кожної людини, і професійні профілі, засновані на аналізі професіограми. Причому професійні профілі не мають чітко виражених меж для кожного з показників. Відповідність цих профілів кожної людини встановлює ступінь її професійної придатності.

І тут виникає питання встановлення чіткості дозволених меж конкретного професійного профілю. Уточнення цих інтервалів для кожного з діагностичних критеріїв зазвичай проводиться за допомогою калібрування з використанням фахівців високого рівня для кожної з аналізованих професій.

При використанні зазначеної процедури виникає ряд труднощів. По-перше, якщо за основу брати дані стажова- них працівників, то необхідно враховувати вікові зміни професійно важливих якостей таких спеціалістів та їхні закономірні перетворення (шляхом тренування) зазначених якостей у процесі здійснення професійної діяльності. Обидва обговорювані процеси мають протилежну спрямованість змін професійно важливих психофізіологічних якостей (зі своїм темпом змін кожної з якостей під дією кожного з обговорюваних процесів). Тому рівні окремих складових профілю професійно важливих якостей значною мірою залежать від стажу та кваліфікації еталонного працівника, що слід враховувати при уточненні критеріальних меж показників професійного профілю. Тут необхідно констатувати, що одержане вказаним шляхом встановлення меж професійного профілю, без точного урахування описаних перетворень професійно важливих якостей, може мати завищені та вкрай неточні рівні.

По-друге, є інший підхід. Він заснований на використанні психофізіологічних даних молодих фахівців, які ще не натренували свої професійно важливі якості. Якщо почекати кілька років, протягом яких можна емпірично визначити ступінь професійної придатності фахівця, ці попередньо отримані дані можна покласти за основу при встановленні рівнів окремих показників професійного профілю. Недоліком такого підходу є істотна втрата часу встановлення критеріїв професійної придатності. Існує ризик, що за час уточнення меж професійного профілю в нашому динамічному світі, зміст професії істотно зміниться і первинні психофізіологічні дані молодих людей, отримані багато років тому, вже не відповідатимуть сучасним вимогам професії, що трансформувалася за минулий період.

По-третє, визначення ступеня професійної придатності спеціаліста за зовнішніми критеріями успішності професійної діяльності є досить складною процедурою, у результаті якої має бути отримана агрегована оцінка, сформована з багатьох складових, що характеризують різні стани успішності роботи спеціаліста. Визначення такого агрегованого показника успішності діяльності, зокрема, може бути реалізовано з використанням факторних значень, набутих у результаті проведення факторного аналізу [13].

Рис. 1 Багаторівнева структура професійно важливих якостей спеціалістів: І, ІІ, ІІІ - відповідно перша категорія професійної придатності (І), коли людина повністю відповідає вимогам професійного відбору; друга категорія професійної придатності (II), коли людина переважно відповідає вимогам професійного відбору); третя категорія професійної придатності (III), коли людина мінімально відповідає вимогам професійного відбору. Неперервна крива - профіль професійної придатності