Главная Коллекция "Revolution" Военное дело и гражданская оборона Створення та перша участь приватних військових компаній Російської Федерації у воєнних конфліктах

Створення та перша участь приватних військових компаній Російської Федерації у воєнних конфліктах

Розкриття процесів створення та участі російських приватних військових компаній у воєнних конфліктах на прикладі приватної військової компанії "Славянский корпус". З'ясування передумов створення для нових російських приватних військових компаній.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.05.2024
Размер файла 47,9 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Для більш детального розуміння обстановки, що склалася на той час, наведемо кілька цитат із журналістських розслідувань порталу «Миротворець» (англ. Myrotvorets) про ПВК «Славянский корпус».

«Велике поле між Латакією і Тартусом обнесене колючим дротом. Там розташовувалися резервісти сирійські та наш батальйон. Раніше начебто був іподром. Розмістили у колишній стайні. До жовтня там уже було 267 осіб із «Славянского корпуса», розбитих на дві роти. Одна рота комплектувалася козаками з Кубані, інша -- народом з усієї Росії, з Петербурга осіб 10-12. Як говорили отці-командири, чисельність корпусу в Сирії передбачалося довести до 2 тисяч осіб» [у вересні-жовтні 2013 р. найманців ПВК «Славянский корпус» також розмістили там, де наприкінці 2015 -- на початку 2016 р. дислокувалися «їхтамнети» з ПВК «Вагнера». Розташовувалася їх казарма-стайня на військовій базі на північ від міста Джабла неподалік від аеродрому військово-повітряних сил (ВПС) Сирії «Хмеймім», який із серпня 2015 р. перейшов у повне розпорядження військово-космічних сил (ВКС) Росії] (Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020).

«Крім автоматів батальйон отримав кулемети, гранатомети. Зенітні установки -- 1939 року випуску. Міномети -- 1943 року. Було сформовано екіпажі для чотирьох танків Т-72 і кількох БМП. Питання про відповідність озброєння завданням об'єктової охорони постало гостро навіть у найдовірливіших і було задане». «Ви приїхали воювати чи охороняти? Хто охороняти -- у вічний наряд на госпроботи», -- таким було командирське слово у відповідь».

Зазначимо, що командиром роти «російських мужиків» призначили співробітника Moran Security Group Дмитра Уткіна [якого тоді знали як заступника директора компанії Moran Security Group] (Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020). На чолі «козачої» роти поставили С. Дегтярьова, на той час -- отаман Абінського міського козацького товариства Кубанського військового козацького товариства [у 2014 р. С. Дегтярьов і його син А. Дегтярьов поповнили ряди ПВК «Вагнера» як командири снайперських груп. Особисті номери М-1007 і М-1002 -- відповідно] (Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020).

«Коли з нами говорили в Росії, пояснювали, що поїдемо за контрактом з сирійським урядом, переконували, що все законно і все гаразд. Мовляв, наш уряд і ФСБ у курсі та беруть участь у проєкті. Коли приїхали на місце, виявилося, що нас прислали, як гладіаторів, за договором з якимось сирійцем, який чи має відношення до уряду, чи ні... Тобто ми -- приватна армія місцевого авторитета. Але назад було не виїхати. Як сказали, зворотний квиток коштує грошей, і ми його відпрацюємо, хочемо того чи ні». Завдання зводилося, як оголосили найманцям ПВК «Славянский корпус», до утримання контролю за центром нафтової промисловості, м. Дейр-ез-Зор. «Щоб почати його контролювати, виявилося, що до нього потрібно ще дістатися. Понад 500 кілометрів по місцевинах, зайнятих де урядовими військами, де опозицією, а де й зовсім незрозуміло ким» (Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020).

Перша та єдина бойова операція ПВК «Славянский корпус» виявилася невдалою. Надана їм військова техніка «була повним мотлохом і привести її у боєздатний стан не вдалося». Найманцям видали 37-мм автоматичні зенітні гармати M1939, які після обслуговування забрали сирійці, міномети ПМ-43 (120-мм полкові міномети зразка 1943 р.), до яких не було жодної міни, три БМП-1, дві з яких були умовно справні, та дві ракетних системи залпового вогню (далі -- РСЗВ) БМ-21 «Град» із 10 реактивними снарядами без підривників. Підготовлені танки Т-72 сирійці замінили на небоєготові іржаві Т-62, які довелося залишити. У перехід з Латакії до Дейр-ез-Зору колона вирушила 15 жовтня на обшитих саморобною бронею автобусах Hyundai та джипах JMC, які обліпили портретами Башара аль-Асада та сирійськими прапорами (Коротков, Д. 2013; Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020).

Прибувши спочатку до проміжного пункту -- на військовий аеродром у м. Хомс для дводенного відпочинку, -- найманці вирушили на Дейр-ез-Зор. Але до міста вони не дісталися, хоча й намагалися зробити це двічі. У районі м. Ес-Сухне колона потрапила у засідку підрозділів «Ісламської держави» (Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020). «Розосередилися, зайняли оборону. Рота козаків відійшла ліворуч і влипла -- вступила в бойове зіткнення з кимось, хто був не за Башара Асада. Розгорнули міномети, з яких, однак, так і не вдалося накрити колону опонентів, підійшла урядова САУ [самохідна артилерійська установка 2С3 «Акация» -- авт.], підтримала вогнем. Відбомбився по ворогах асадівський літак [винищувач-бомбардувальник Су-17 -- авт.]. Бойовики, яких, за різними даними, було чи то 2 тисячі, чи то 6 тисяч, виявилися настирливими, зважаючи на все, почали обходити батальйон і брати у кліщі. «Славянский корпус», не бажаючи марно гинути за ідеали сирійської державності... став відходити» (Industry Talk... 2014; Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020).

«Так би й полягли там усі -- розповідає один із учасників бою. -- Ми вже майже весь бека розстріляли... Але налетіла піщана буря. За кілька метрів один одного не бачили. Діма Уткін, який командував «слов'янською» ротою, повів своїх пацанів на прорив врукопашну, мовляв, інакше здохнемо тут всі. За «слов'янами» рвонули і «козаки». Але буря налякала і «чорних», наш прорив вони проґавили. Так і вийшли до Сухні. І шістьох «трьохсотих» винесли, з них двоє були важкими». Вважається, що саме завдяки діям Д. Уткіна, який оцінив ситуацію і прийняв рішення відступати, єдине зіткнення найманців «Славянского корпуса» у Сирії не перетворилося на могилу для російських найманців. Через півроку саме Д. Уткін під особистим номером М-0209 очолив створений російською військовою розвідкою позаштатний підрозділ, який отримав назву ПВК «Вагнера» і знову поїхав воювати в Сирію (Гуськов, И. & Киряцев, А. 2020).

Відступаючого противника не переслідували. Більше того, частина найманців під час свого відступу покинула особисті речі та документи, що дісталися противнику та стали беззаперечним доказом російської авантюри у Сирії. Фактично це була втеча з поля бою. Про героїзм також не йдеться.

Так само оцінило дії російських найманців і сирійське військове командування. Ставлення до них різко зіпсувалося, відкрито висловлювалася зневага. Зганьблених «солдатів удачі» вивезли до Латакії, де роззброїли. 28 жовтня 2013 р. російський уряд екстрено направив до Сирії два чартерних борти для вивезення найманців до Москви, де їх біля трапу зустрічав спецназ ФСБ. Рядових контрактників, після допитів співробітниками ФСБ і підписання про нерозголошення відомостей і вилучення електронних носіїв інформації, відправили по своїх регіонах, а двох керівників ПВК «Славянский корпус» -- В. Гусєва та Є. Сидорова -- арештували і висунули звинувачення у найманстві (Командиры «Славянского корпуса»... 2014; Семенова, І. 2023). 24 жовтня 2014 р. Московський міський суд обом фігурантам цієї справи оголосив вирок, яким визнав їх винними у скоєнні злочину, передбаченого статтею 359 Карного кодексу Росії (найманство), та призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі кожному. Верховний суд Росії залишив вирок у силі (Хазов-Кассіа, С. 2018; Командиры «Славянского корпуса»... 2014).

Експерт Українського центру аналітики та безпеки Ігор Гуськов, який досліджує діяльність російських ПВК та їх злочини на Донбасі, зазначив, що «перша спроба використання цієї гібридної форми військової агресії в образі ПВК «Славянский корпус» закінчилася провалом для ФСБ РФ. Ба більше, таємна місія російських найманців у Сирії отримала широкий інформаційний резонанс...» (Звідки взялася ПВК... 2020).

Так безславно закінчилася історія ПВК «Славянский корпус». Проте з її бійців було утворено певне ядро майбутніх ПВК, зокрема й «Вагнера». Менш ніж через півроку багато хто з них зустрівся в Криму у ролі «ввічливих людей», які роззброювали українські військові частини, у подальшому брали участь у збройному конфлікті на сході України, а згодом повернулися на службу уже до іншого замовника, -- знову Сирія (Коротков, Д. 2015).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Швидкий розвиток приватної військової індустрії та участь приватних військових компаній у сучасних війнах тісно пов'язане з гібридним характером їх дій та застосуванням методів, якими держава офіційно не може послуговуватися.

Встановлено, що ПВК «Славянский корпус» була однією з перших російських компаній, що заклала передумови для створення у Російській Федерації інших подібних структур, зокрема й «Вагнера». «Славянский корпус» комплектувалася добровольцями з числа осіб віком 2560 років, які проходили службу у МВС, спецназі, мали досвід бойових дій, володіли англійською мовою. Під час збройного конфлікту у Сирії (2013) компанія була представлена батальйоном чисельністю 267 осіб, розбитих на дві роти. Серед основних завдань, що виконували найманці, були захист нафтових родовищ, зокрема об'єктів з видобутку, транспортування та перероблення сирійської нафти у районі Дейр-ез-Зор, охорона енергетичних об'єктів і співробітників російських компаній, які знаходяться на сирійських підприємствах. Для виконання поставлених завдань учасники ПВК мали на озброєнні стрілецьку зброю (автомати, карабіни, пістоле-

ти, гвинтівки), а також кулемети, гранатомети, 37-мм автоматичні зенітні гармати 61-К, 120-мм полкові міномети ПМ-43, БМП-1, РСЗВ БМ21 «Град» і танки Т-72.

Перспективним напрямом подальших розвідок з даної проблематики можуть бути дослідження передумов створення російських ПВК, їх склад, організація й особливості комплектування, а також завдання, які вони вирішували на Близькому Сході, у країнах Африки та у війні в Україні 2014-2023 рр.

Список використаних джерел і літератури

1. Гуськов, И. & Киряцев, А. (2020). ЧВК «Славянский корпус»: история провала ФСБ РФ и западных спецслужб. URL: https://myrotvorets.news/chvk-slavianskyi-korpus-ystoryia-prov/ [дата зверн.: 10.09.2022].

2. Звідки взялася ПВК «Вагнера» та скільки серед них українців -- розслідування. (2020). URL: https:// www.5.ua/suspilstvo/ zvidky-vzialasia-pvk-vahnera-ta-skilky-sered-nykh-ukraintsiv-rozsliduvannia-223310. html [дата зверн.: 17.10.2022].

3. Командиры «Славянского корпуса» в Сирии осуждены за наемничество. (2014). URL: https://www. fontanka.ru/2014/10/28/129/ [дата зверн.: 11.09.2022].

4. Коротков, Д. (2013). Последний бой «Славянского корпуса». Фонтанка.Ру. 14.11.2013. URL: https:// www.fontanka.ru/2013/11/14/060/ [дата зверн.: 14.10.2022].

5. Коротков, Д. (2015). «Славянский корпус» возвращается в Сирию. URL: https://www.fontanka. ru/2015/10/16/118/ [дата зверн.: 15.11.2022].

...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены