"Безпека банків і банківського бізнесу в Україні" (міжнародний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Безпека банків і банківського бізнесу в Україні" (міжнародний аспект)

План

Вступ

Розділ 1. Основи безпеки банківської діяльності

1. Безпека банків, її мета та завдання

2. Правові основи банківської діяльності

3. Економічні основи банківської безпеки

Розділ 2. Загрози безпеці банку і захист банків від злочинних посягань

1. Основні види злочинних посягань в банківській сфері

2. Захист кредитної діяльності банку

3. Безпека електронних банківських розрахунків

Розділ 3. Підвищення безпеки при міжнародних банківських операціях

1. Кореспондентські відносини з іноземними банками

2. Міжнародні банківські операції

3. Міжбанківська система СВІФТ

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

В умовах радикальних економічних перетворень вийняткове значення має забаезпечення економічної безпеки України, розробка її крітеріїв і основних напрямків, створення національної системи забезпечення безпеки.

Економічна безпека є необхідним та одним з основних принципів сталого соціально-економічного стану країни, забезпечення її конституційного ладу, підвищення обороноздатності, виключення конфліктів, що загрожують безпеці країни.

Все більш важливу роль і місце в економіці України займають недержавні структури - акціонерні та комерційні банки, приватні та спільні підприємства, фірми, компанії, які постійно розвивають власне виробництво товарів і послуг, в тому числі і в грошово-кредитній сфері.

Нині виникають нові види фінансово-кредитних інститутів та операцій, інструменти та методи обслуговування клієнтів, удосконалюються взаємовідносини між центральним банком країни - Національним банком України та комерційними банками. Йде пошук оптимальних форм налагодження кредитної системи, ефективно працюючого механізму на ринку капіталів, нових методів обслуговування комерційних структур.

Банки перетворюються на ринкові структури, які орієнтуються на комерційний успіх, на одержання прибутку. Зростає самостійність і роль банків в економіці країни, росте ефективність банківського обслуговування внутрішньогосподарських та зовнішньоекономічних зв'язків, удосконалюється банківське законодавство згідно з завданнями сучасного розвитку країни.

В той же час вказані структури суттєво впливають на економіку і політику держави, приймають участь в розвитку сучасних технологій, розширенні експорту, створенні нових робочих місць, збільшують податкові надходження в бюджет.

Більшість з них створила виробничу, фінансову і соціальну інфраструктуру більш високого рівня ніж та, що існувала в нашому суспільстві. Досвід їх діяльності свідчить, що вкладення фінансового капіталу в Україну може бути достатньо ефективним.

Разом з тим грошово-кредитна система стає однією з найбільш криміногенних. Зараз змінились способи і методи злочинних дії в економіці, в першу чергу - в грошово-кредитній сфері. Економічна злочинність тут набула інтелектуальний характер. Скоєні злочини відрізняються гнучкою адаптацією злочинців до нових форм і методів підприємницької діяльності, маскування під виглядом укладання та здійснення законих угод, оперативне реагування на специфіку, коньюктуру ринку, активне та вміле використання в злочинній діяльності банківських документів, електронних кредитних карток, засобів зв'язку і оргтехніки.

Значення для України недержавних економічних структур в грошово- кредитній сфері пред'являє вимоги до забезпечення безпеки їх діяльності.

Забезпечення економічної безпеки стає гостро актуальною і невідкладною задачею. міжнародна банківська операція безпека

Без осмислення і узагальнення механізму забезпечення безпеки банківських установ забезпечити їх ефективний і цілісний захист від злочинних посягань неможливо.

Практика діяльності Українських банків щоденно свідчить про їх підвищену, порівняно з державними структурами, ураженість до протиправних посягань з боку різних кримінальних структур, а також окремих осіб.

В той же час зміни в відносинах власності, створення нової економічної реальності спричинили перерозподіл роботи по попередженню злочинних посягань між державними та іншими суб'єктами економічних відносин, в тому числі і банками. Власність змушує комерційні банки займатися діяльністю, якою раніше займалися виключно спеціальні державні органи.

Забезпечення безпеки своєї діяльності стає життєво важливою потребою, одним з головних принципів функціонування структур грошово-кредитної сфери. Напружена криміногенна ситуація в Україні, поява в державі активнодіючих структур економічного шпигунства, міжнародної організованої злочинності, застосування жорстких методів впливу на банківські структури визначають актуальність розглядаємих в данній роботі проблем.

До цього часу не склалася єдина точка зору в питаннях комплексного, системного підходу до забезпечення безпеки комерційних банків, принципів створення і функціонування банківських служб безпеки, їх взаємодія між собою та правоохоронними органами.

Разом з цим безпеку банків не слід розглядати вузько, лише як систему заходів, спрямованих на захист від посягань на власність (пограбувань, розкрадань, стихійних явищ, тощо).

Ми вважаємо, що одночасно з вказаною групою факторів безпека банківської діяльності включає також систему економічних норм та інструментів, що захищає банки, їх акціонерів та клієнтів.

Фінансова стабільність банківської системи стає питанням її виживання, оскільки банкрутство в умовах ринку виступає імовірним результатом фінансової діяльності банківських установ.

Негативний результат роботи відомих банків “Московського міжрегіонального комерційного банку”, “Національного кредиту”, “Тверьуніверсалбанку” та “Чара-банку” в Росії, “Відродження”, “INKO”, “Градобанку” та інших на Україні, численні вбивства керівників банківських структур в Росії і на Україні, останнє з яких скоєно 22 квітня 1998 р. щодо голови біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі Вадима Гетьмана свідчить про актуальність вивчення питань безпеки банків та банківського бізнесу.

Інтерес представляє і зарубіжний досвід забезпечення фінансової стійкості та безпеки банків.

В данній роботі зроблена спроба на підставі сучасного міжнародного і вітчизняного досвіду розглянути питання комплексного підходу до проблеми забезпечення безпеки банків і банківського бізнесу в Україні, зробити аналіз різних аспектів безпеки та пропозиції по створенню системи забезпечення безпеки.

Розділ 1. Основи безпеки банківської діяльності

Безпека банків її мета та завдання

Термін “безпека” має декілька визначень:

Здатність предмету, явища чи процесу зберігати свої основні характеристики, параметри, суть при патогенних, руйнівних впливах з боку інших предметів, явищ чи процесів;

Стан захищенності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз;

Система відносин між суб'єктами суспільного життя (і відносин “суспільство-природа”), які забезпечують сприятливі умови для функціонування та розвитку суб'єктів.

Метою забезпечення безпеки є створення умов для нормального функціонування і розвитку банку, захищення його персоналу та членів сімей, джерел та носіїв інформації, технічних та інших засобів, споруд та приміщень, майна, процесів виробничої, управлінської та комерційної діяльності, від противоправних посягань кримінальних формувань, окремих осіб, посадових осіб державних органів, а також від інших дій, що несуть в собі загрозу для безпеки.

Завданням безпеки є охорона інтересів банку, його власників, клієнтів та персоналу, захист від зовнішніх загроз і ризиків.

Гарантування економічної безпеки, як банківської системи, так і окремих її складових, виходячи з їх виключного значення для соціально-економічного розвитку держави, - складна і багатогранна проблема, яка потребує постійної уваги. Але дуже часто питання банків не отримують належного відображення.

На наш погляд питання економічної безпеки банківської системи в цілому, та її окремих складових слід розглядати в двох аспектах.

По-перше, з точки зору економічних результатів її діяльності як для всієї країни, так і для окремих клієнтів.

По- друге, з точки зору недопущення та відвернення явних та потенційних загроз фінансово-банківській системі країни, Національному банку України та вітчизняним комерційним банкам.

Докладніше зупинимось на питаннях економічної безпеки комерційних банків.

Передусім слід зазначити, що економічна безпека банків проблема не лише національна, а й міжнародна. Наприклад, із банківськими шахраями світ бореться об'єднаними зусиллями під егідою Міжнародної асоціації з питань безпеки в банківський справі. За данними, наведеними у доповіді “Міжнародне шахрайство: чи може воно мати наслідки для вас ?” Міжнародної асоціації з питань безпеки в банківській справі, присвяченій проблемам боротьби з міжнародними фінансовими злочинами, 27 відсотків з них спрямовані проти банків і інших фінансових установ, 19-проти інвесторів, 21-проти комерційних компаній, 19-проти урядових установ, 4-в інших галузях.¹¹ Вісник Національного банку України, 5/96.-К.,1996. Причому приблизно половину, від загальної кількості фінансових злочинів здійснюють професійні злочинці, які раніше не мали ніяких стосунків із жертвами.

“Для надання допомоги в боротьбі з шахрайством керівники служб безпеки, що представляють найбільші світові банки і банківські групи, об'єднали зусилля під егідою Міжнародної асоціації з питань безпеки в банківській справі, - підкреслюється в доповіді. - Завдання організації - сприяння обміну інформацією між її членами та надання взаємної допомоги для запобігання й викриття дій, спрямованих проти банків”¹¹ Вісник Національного банку України, 5/96.-К,1996..

Економічна безпека сучасного банку, безумовно, визначається не лише механічними перепонами на шляху зловмисників. Це лише один з багатьох її елементів. Звичайно, вони не рівнозначні. Проте всі без вийнятку впливають на загальний стан економічної безпеки.

Безпека банку - це його захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз, що дозволяє надійно зберігати і ефективно використовувати фінансовий, матеріальний та кадровий потенціал. Це стан стійкої життєдіяльності, при якому забезпечується реалізація основних інтересів і пріоритетних цілей банку, захист його від внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих факторів незалежно від умов його функціонування. На нашу думку, економічній безпеці банків України сьогодні загрожують:

Цілеспрямований підрив їхньої ділової репутації;

Недосконалість у підборі кадрів для цих банків;

Недостатність власних коштів;

Надання клієнтами фіктивної інформації;

Використання фальшивих векселів, цінних паперів гарантійних листів;

Неповернення виданих кредитів, правова неврегульованість цього напрямку банківської діяльності, а також недосконала оцінка кредитних ризиків;

Відсутність систематизованих даних про несумлінних позичальників;

Маніпулювання кредитними картками, банкнотами;

Вторгнення до банківських комп'ютерних мереж;

Витік ділової інформації;

Недосконалість структур забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки банківських установ;

Підвищений ризик для життя і здоров'я зайнятих у банківський сфері працівників через зростання кримінальної активності;

Недостатність висококваліфікованих фахівців банківсько-кредитної сфери у правоохоронних органах.

Забезпечення безпеки банку - це діяльність його посадових осіб, персоналу, спеціального підрозділу власної безпеки, державних правоохоронних органів та інших структур, яка спрямована на запобігання можливого порушення його нормального функціонування. Метою забезпечення безпеки банку є захист його власності і співробітників від зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці, запобігання правопорушенням, негативним проявам і появі надзвичайних ситуацій.

Вищезазначена мета може бути досягнена тільки при умові її системної реалізації. При цьому під системою забезпечення банківської безпеки розуміють комплекс правових, організаційно - керівних, соціальних, соціально психологічних, режимних, технічних, профілактичних та пропагандистських заходів, які спрямовано на якісну реалізацію захисту банка від внутрішніх і зовнішніх загроз його безпеці. Ми вважаємо, що така система має забезпечувати вирішення цілої сукупності завдань:

захист законних прав і інтересів банку як суб'єкта економічної діяльності, його власників (акціонерів), клієнтів та персоналу;

збір, аналіз та прогнозування даних, які характеризують обстановку в самому банку і навколо нього;

вивчення партнерів, клієнтів та конкурентів;

своєчасне виявлення інтересу до банку і його співробітників з боку сил або осіб, які є джерелом загрози банку;

недопущення проникнення в банк представників структур економічного шпіонажу, організованої злочинності і окремих осіб з противоправними намірами;

протидія технічному проникненню в банк із злочинними намірами;

попередження і запобігання можливій противоправній та іншій негативній діяльності співробітників банку, яка може зашкодити безпеці банку;

захист співробітників від насильницьких посягань;

охорону фінансових і матеріальних цінностей, а також інформації, що становить комерційну таємницю банку;

добування необхідної інформації для розробки керівництвом банку оптимальних управлінських рішень з питань стратегії і тактики фінансової і іншої діяльності;

фізичну і технічну охорону будівель, споруд, території та транспортних засобів банку;

формування в засобах масової інформації, у партнерів та клієнтури позитивної думки щодо банку, яка б сприяла реалізації планів його діяльності;

створення умов для відшкодування матеріальних і моральних збитків, які було завдано банку і його співробітникам неправомірними діями організацій і окремих осіб;

контроль за ефективністю функціонування системи безпеки;

Організація забезпечення безпеки банку будується на основі принципу централізованого управління стратегічними напрямками даної діяльності на рівні керівництва банку. Крім того, система забезпечення безпеки банку будується на основі дотримання принципів:

законності: заходи, що виконуються в рамках, необхідних для забезпечення безпеки банку, базуються на діючих законах України, постановах Кабінету Міністрів, Указах Президента України, нормативних актах Національного банку України,вимогах документів місцевих органів влади та статуту банку;

економічної доцільності: заходи безпеки не повинні призводити до погіршення умов діяльності та стану банку, перешкоджати реалізації його інтересів; витрати на проведення заходів безпеки мають бути адекватні ефективності останніх;

координації і взаємодії: служба безпеки банку координує зусилля всіх його підрозділів щодо виконання заходів безпеки;з цією метою встановлює необхідні зв'язки керівництва, працівників підрозділу банку і зовнішніх організацій, зокрема з державними правоохоронними органами;

самостійності і відповідальності: підрозділи банку мають у розпорядженні всі необхідні засоби для ефективного вирішення поставлених перед ними завдань, повноваження осіб і підрозділів банківської безпеки суворо регламентуються нормативними актами банку;

конфіденційності: усі заходи безпеки проводяться на конфіденційній основі без їх розголошення; про результати виконання заходів безпеки інформується керівництво банку і за його рішенням інші особи, робота яких пов'язана з необхідністю володіння відповідною інформацією;

цілеспрямованості: заходи безпеки здійснюються у суворій відповідності до завдань, які вирішує банк і використовуються згідно затвердженої його керівництвом комплексної програми безпеки (програми комплексного використання сил і засобів);

компетентності: виконання заходів безпеки повино здійснюватися грамотно, на високому професійному рівні, базуватися на об'єктивних даних, не обмежувати права і свободи громадян;

розумної достатності, відповідності реальним загрозам безпеці;

застосування передового матеріально - технічного оснащення;

Надійність і ефективність функціонування системи безпеки також, як і завдання та принципи побудови цієї системи, оцінюються по багатьом критеріям:

відсутність (своєчасне виявлення) спроб несанкціонованого проникнення в банк із злочинними намірами;

відсутність (недопущення) фактів відтоку інформації, розголошення інформації, що становить банківську таємницю;

відсутність (попередження) противоправних і негативних дій з боку персоналу банку;

збереження фінансових і матеріальних цінностей банку та цого співробітників;

попередження спроб насильницьких посягань на життя і здоров'я співробітників банку;

попередження надзвичайних ситуацій;

На думку українських експертів, надійність і ефективнісь безпеки визначається через реалізацію відповідних вимог:

Безперервність безпеки. Забезпечення безпеки не може бути одноразовим актом. Це безперервний процес, який включає обгрунтування та реалізацію найбільш раціональних форм, методів, способів і шляхів створення, удосконалення і розвитку системи безпеки, безперервне управління нею, контроль за функціями.

Плановість безпеки. Заходи безпеки не повинні бути хаотичними або відставати від фактичних подій. Плановість передбачає запобіжний характер безпеки.

Конкретність безпеки. Захисту підлягають конкретні об'єкти, загроза яким може завдати шкоди банку.

Активність безпеки. Постійне прагнення до виявлення загроз банку, своєчасної і ефективної їх нейтралізації.

Універсальність безпеки. Заходи безпеки повинні перекривати всі можливі напрямки виникнення загроз незалежно від місця їх дій.

Комплексність безпеки. Для забезпечення безпекинеобхідно застосовувати всі види і форми захисту у повному обсязі.¹¹ Банківська безпека: Автор-упоряд. О.О.Клєков,.-К., 1997.-142 с.

Головним, інтегрованим критерієм можна вважати стабільність функціонування і розвитку банку у відповідності до його планів і завдань у змінюваних умовах.

У забезпеченні безпеки банку мають бути задіяні усі наявні сили та засоби. Організація і виконання даної функції доручається спеціально створюваним підрозділам, робітники якого можуть бути штатними співробітниками банку. Кількісне співвідношення персоналу банку і співробітників підрозділу безпеки встановлює керівництво банку в залежності від обстановки і передбаченого обсягу робіт. Підрозділ безпеки банку для реалізації покладених на нього завдань забезпечується необхідними технічними матеріальними та фінансовими засобами. Важливо, щоб весь персонал банку сприяв службі (підрозділу) безпеки, що доцільно зафіксувати в відповідному внутрибанківському нормативному акті. За недотримання встановленого режиму безпеки персонал банку повинен нести адміністративну, матеріальну, а в передбачених законом випадках і кримінальну відповідальність. Необхідно також, щоб персонал банку проходив обов'язкову загальну і спеціальну підготовку і переодичну перепідготовку з питань забезпечення безпеки, самостійних дій при виникненні критичних ситуацій.

Як і будь-яке підприємство, що працює в умовах ринку, банківські структури наражаються на ризики збитків та банкрутств. Природно, що банківське керівництво прагнучи до отримання максимального прибутку одночасно намагається звести до мінімуму можливість виникнення збитків. Обидві вказані цілі, як відомо, суперечать одна одній, що обумовлено протилежністю інтересів власників банку і його клієнтів. Перші орієнтуються на отримання максимального доходу і готові йти на ризик, щоб здобути додатковий прибуток, для інших же головне значення має забереження їх коштів, що вони доручили банку Підтримання оптимального співвідношення між прибутковістю та ризиком є однією з головних і найбільш складних проблем банківського менеджменту та збереження безпеки.

Правові основи банківської діяльності

Сучасні кредитно-банківські системи мають складну структуру, яка складається, як правило, з трьох найважливіших елементів:

-центрального (емісійного ) банку

-комерційних банків

-спеціалізованих фінансових установ (страхових, ощадних, іпотечних, тощо).

Центральний банк-це “банк банків”. Він не веде операцій з діловими фірмами чи населенням. Його клієнтура-комерційні банки та інші кредитні установи, а також урядові організації, яким він надає різноманітні послуги. Найважливішою функцією сучасного центрального банку є проведення загальнонаціональної грошово-кредитної політики, яка глибоко і щоденно впливає на стан банківського сектору економіки.

Комерційні банки є багатофункціональними установами,що оперують в різних ринку позичкового капіталу. Великі комерційні банки надають клієнтам повний комплекс фінансового обслуговування, включаючи кредити, прийом депозитів, розрахунки, тощо. Цим вони відрізняються від спеціалізованих фінансових установ, які володіють обмеженими функціями. Комерційні банки традиційно грають роль базової ланки кредитної системи.

Центральний банк будь-якої держави повинен в першу чергу забезпечити безперебійне постачання платіжними засобами, налагодити систему розрахунків, контролювати роботу комерційних банків. Для цього він:

зберігає резерви комерційних банків

видає банкам короткострокові кредити

здійснює безготівкові розрахунки в державі

здійснює нагляд і контроль за діяльністю банків

Комерційні банки обслуговують всі види господарських агентів незалежно від роду їх діяльності. Сучасний банк може запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських послуг, що дозволяє йому зберігати клієнтів та залишатися рентабельним навіть при несприятливій ринковій кон'юктурі. ¹¹ аап

Проте не всі банківські установи щоденно виконують всі банківські операції. Але є “базовий набір” без якого банк не може функціонувати. До таких операцій відносяться:

прийом вкладів та депозитів;

здійснення грошових платежів та розрахунків;

видача кредитів.

Сучасні уявлення про суть банку, характер його діяльності і роль в економіці багато в чому визначають зміст та структуру банківського законодавства.

Тема і розмір даної роботи не дають можливості докладно розглянути правові питання створення і діяльності комерційних банків, проблеми взаємовідносин з Національним банком України, практичні і теоретичні питання правового регулювання окремих банківських операцій.

В зв'язку з цим ми зупинимось лише на окремих питаннях, що мають відношення до розглядаємих в дипломній роботі проблем.

Банківське законодавство включає:

закони про центральний банк та закони, що регулюють діяльність окремих комерційних банків;

закони, що регулюють кредитні, валютні операції, вексельний обіг, порядок при банкрутстві банків, платежі та ін.;

закони, що відносяться до регулювання паралельно діючих інститутів та зачіпають банківську діяльність, наприклад, закони про біржі, акції та цінні папери, іпотеку, трасти та трастові операції,страхування, заставу, тощо;

закони загальної дії, до яких відносяться: Конституція країни, цивільний, кримінальний, арбітражний і адміністративний кодекси та інші.

Закони, що регулюють банківську діяльність важливі передусім для банків, оскільки визначають законодавчі норми їх функціонування, коло дозволених чи недозволених операцій, порядок ліцензування, відповідальності та контролю.

Не менш важливими є вказані закони для клієнтів банку. Банківське законодавство забезпечує клієнту:

право на відкриття рахунку в банку

право на одержання відстрочки платежу банку

можливість участі в Раді банку

захист банківської таємниці

захист його заощаджень

Крім власне банківських законів існує ще немало правил, положень, інструкцій , розпоряджень та вказівок центрального банку, які повинні знати та виконувати як самі банки так і їх клієнти.

Банки, як і інші учасники ринку, іноді теж зазнають краху, можливість їх банкротства доводиться, як минулим історичним досвідом, так і сучасною практикою. Якщо врахувати, що кредитні установи працюють переважно не на своїх, а на чужих грошах, в тому числі заощадженнях приватних осіб, то стане ясно, що це може викликати небажані соціальні наслідки. Із новітньої української історії всім відомі численні вимоги громадян про повернення тих грошових коштів , які вони поклали на рахунки в банках.

Держава ніколи не хотіла банкрутства банків, так як банкрутство викликає зменьшення фінансової допомоги, уповільнення економічного обороту, негативно відбивається на економічному розвитку країни.

Тому банківське законодавство містить певний консенсус інтересів як банків, так і їх клієнтів та держави.

Якість банківського законодавства визначається тим, як воно забезпечує безпеку банківського бізнесу, захищає інтереси власників комерційних банків, його клієнтів та персоналу а також держави.

Висновки: вітчизняне банківське право враховує світовий досвід, спрямоване на ліберізацію банківської діяльності, усунення надмірної бюрократії та захист інтересів держави, власників та клієнтів банків, а також банківського персоналу.

Вимоги до комерційного банку щодо розмірів статутного капіталу, матеріально-технічної бази, кваліфікації його керівництва та персоналу, контроль та нагляд за залученням та розміщенням грошових коштів, фінансово-економічним станом банку є запорукою його безпеки та запобігання можливої кризи банку.

Економічні основи банківської безпеки

Стійкість комерційного банку залежить від багатьох аспектів його діяльності і має складну структуру. Головні її елементи такі :

Капітальна стійкість банку. В її основі - обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових засобів, яку при необхідності можна використати для проведення депозитів, сформувати резерв для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон'юктуру кредитного ринку.

Комерційна стійкість банку. Цей вид стану фінансової установи виражає :

Рівень зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури;

Розвиненість і міцність взаємовідносин з державою;

Інтегрованість у систему міжбанківських відносин;

Якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками;

Залежність банківської сфери від стану економіки в цілому;

Міцність зв'язків між обсягом грошового капіталу банку і його реальним капіталом;

Концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного фінансово-кредитного закладу;

Контроль значного обсягу фінансових потоків у країні.

Організаційна стійкість банку. Організаційна стійкість банку і механізм її управління повинні відповідати як реалізації основної функції фінансово-кредитного закладу, так і конкретному асортименту банківських послуг і продуктів, що лежать в основі тактики і стратегії банку. Організаційна стійкість комерційного банку визначається функціонально-технічною документацією, що регламентує всі аспекти його діяльності, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних банківських операцій.

Функціональна стійкість банку. Вона, по-перше, залежить від рівня спеціалізації банку в обмеженому колі послуг та продуктів, що дає змогу спеціалізованому банку раціональніше й ефективніше управляти власним і залученим капіталом. По-друге, універсалізація банку (або розширення його операцій) також веде до підвищення функціональної стійкості, оскільки це сприяє тому, що багато хто з клієнтів має можливість задовольнити весь асортимент своїх потреб у банківських послугах і продуктах в одному банку.

Фінансова стійкість банку. Ця характеристика діяльності банку вміщує зазначені вище основні показники, що розкривають і синтезують результативність інших складових стійкості фінансово-кредитног закладу, насамперед обсяг і структуру власних засобів, рівень доходності і прибутковості, норму прибутку на власний капітал, дотримання встановлених показників ліквідності, мультиплікативну ефективність власного капіталу, обсяг створеної доданої вартості. Підтримання банком фінансової стійкості дає змогу зберегти конкурентоспроможність на кредитному ринку. Проте це дуже складне завдання. На наш погляд, фінансовій стійкості комерційних банків України на сучасному етапі загрожують такі негативні фактори:

Триваючий цілеспрямований підрив ділової репутації;

Недосконала система добору кадрів для комерційних банків;

Надання клієнтами недостовірної інформації;

Використання фальшивих векселів, цінних паперів гарантійних листів;

Неповернення виданих кредитів, правова неврегульованість цієї проблеми в сфері банківської діяльності;

Недосконала оцінка кредитних ресурсів;

Відсутність систематизованих даних про несумлінних позичальників;

Маніпулювання кредитними картками, банкоматами;

Шахрайські вторгнення до банківських комп'ютерних мереж;

Витік конфіденційної інформації;

Недосконалість структур, що забезпечують внутріщню та зовнішню безпеку банків.

У данному розділі ми розглянемо більш детальніше деякі фактори, що загрожують фінансовій безпеці банків (деякі з цих факторов ми більш детальніше розглядаємо у Розділі 2 ).

У підтримці фінансової стійкості комерційних банків зацікавлені не лише самі банки, а й банківська система в цілому.Регулювання цього процесу у центрі управлінської діяльноті центральних банків всіх розвинутих країн.Так, наприклад, Англійський банк звертає особливу увагу на такі два фактори у балансових звітах:

Стійкість - як відношення ресурсів власного (або в цілому акціонерного) капіталу до поточних фінансових забов'язань (що прирівнюються до депозитів). Якщо банк бажає підвищити обсяг кредитування, то обмеження коефіцієнту, який відображає згадане вище відношення, неминуче підвищить рівень залучення, тобто використання депозитів для збільшення кредитування.Адже таке обмеження змусить банк або звертатись до акціонерів за фондами, або підвищувати прибутковість фондів, що збільшують його фінансові ресурси.

Процент ризикового капіталу - як відношення ресурсів капіталу до суми всіх інвестиційних активів (наприклад, позик, гарантій тощо), помножений на специфічний для кожного активу коефіцієнт ризику. Обмеження на процент ризикового капіталу втримують банки від гарантій щодо високоризикового бізнесу, якщо ці банки на мають достатньо ресурсів на покриття втрат. Банк повинен забазпечувати віддачу і доходність стосовно кожного класу ризику, який він гарантував, і адекватно покривати всі збитки щодо нього. Це базовий принцип співвідношення ризику і винагороди.

Дуже чітко це виражає таке положення одного з циркулярів Англійського банку: “ Достатні надходження необхідні як для першочергового захисту від збитків, так і як джерела нового капіталу, що дає змогу нарощувати бізнес”.¹¹ Кристофер У. Блумфилд. Как взять кредит в банке. Пер. со 2-го анг. Изд. - М.: ИНФРА-М, 1996. - с.50 - 51. 2 Вісник Національного банку України//”Блиц-Інформ”.-1996.-№5.

Розглянемо більш детально ситуацію з дотриманням економічної безпеки на Україні. Вимога обов'язкового дотримання економічної безпеки комерційних банків міститься у затвердженому Національним банком України Положенні про кредитування. У ньому, зокрема, йдеться про те, що банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності в тимчасове користування на умовах забезпеченності повернення, строковості, платності і цільової спрямованості.

Принцип забезпеченності кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення строковості і платності означають, що кредит повинен бути повернений позичальником банку в певний строк, обумовлений кредитною угодою з відповідною платою за його використання.

Надаючи позичальнику кредит у розмірі, що перевищує 15 відсотків власного капіталу, комерційний банк повинен сповіщати Національний банк України про кожний з таких випадків. Окрім того, жоден із виданих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банку, а загальний обсяг наданих кредитів - восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.²² Вісник Національного банку України//”Блиц-Інформ”.-1996.-№5.-С.60-63.

Отже рівень економічної безпеки кредитування зокрема і діяльності банку в цілому багато в чому визначатиметься тим, якою мірою в своїй роботі він дотримуватиметься зазначених принципів. А поки, на жаль, причин для заспокоєння немає. У кредитному портфелі українських банків частка апрострочених процентів і пролонгованих кредитів досить велика. Так, за станом на початок червня 1996 року обсяг кредитного портфеля українських банків становив 297 трильйонів, або 18,5 відсотка-нараховані і прострочені проценти, 40трильйонів, або13,5 відсотка-пролонговані кредити.

На думку Голови Національного банку України Віктора Ющенка, майже чверть кредитів влітку 1996 року були “проблемними”, що зумовлено відсутністю в достатній мірі розвинутого фондового ринку, вкрай незначним обсягом впровадження вексельної форми взаєморазрахунків.^{11 Вісник Національного банку України//”Бліц-Інформ”.-1996.-№5.-С60-63.}

Оцінювати кредитний ризик (платоспроможність клієнтів) банки можуть, застосовуючи класичні методи різних консалтингових та аудиторських фірм, власні дослідження, послуги українських та зарубіжних консалтингових компаній. Обов'язковим слід зробити і введення усіма банками кредитних історій своїх позичальників, критично ставитися до пролонгації кредитних угод. Ми вважаємо за доцільне також створення в банку резерву на можливі втрати за позичками, а також широке запровадження системи страхування кредитних ризиків.

Зниженню кредитного ризику може сприяти, зокрема, встановлення меншого від ринкового процента, розпорошення кредитів по галузях, використання нових методів кредитування, широке впровадження векселів.

Велику небезпеку становить надання клієнтами банку неточних відомостей про себе. Так, деякі клієнти банку, які намагаються отримати кредити, фальсифікують дані про свої баланси, інші фінансові показники, а часом подають і підробні контракти, реєстраційні документи, адреси, що не відповідають реальності. Водночас відсутня система взаємного інформування банків про подібні факти.

Така ситуація ускладнюється тим, що порушники практично нічим не ризикують, оскільки банки бояться обмінюватися інформацією, передавати її правоохоронним структурам через те, що це може спричинити різкий відтік клієнтури. А цим беззастережно користуються шахраї різного гатунку, отримуючи кредити відразу в кількох банках і гасячи заборгованість “по колу”.

Окрім того, банки вкрай неохоче сповіщають про свої втрати, щоб не підірвати власний імідж. Із цієї ж причини вони приховують випадки, коли на кримінальні порушення йдуть самі банківські працівники. Тим більше, що розкриття і розслідування подібних злочинів часом не вистачає підготовки співробітників правоохоронних органів. Проте, ми вважаємо великим досягненням те, що Закон України захищає інтереси банку і надає можливість притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які надають банку фальсифіковані данні. ^{11 Кримінальний Кодекс України, ст. 148/5.}

Не менш неприємностей завдає і витік внутрішньої банківської інформації за межі банків. Він може відбуватися через телефонну та комп'ютерну мережі, а також через власних співробітників банку. На думку італійських психологів з усіх службовців фірми лише 25 відсотків - по справжньому чесні люди, а 50 відсотків - діятимуть залежно від конкретних обставин.

Як вже зазначалося вище, ще одним з факторів загрози для банків України є спроби прямих конкурентів та несумлінних клієнтів будь-якими засобами дискредитувати їхню ділову репутацію. Такими можуть бути, зокрема, безпідставні публічні заяви у засобах масової інформації під час підготовки до різних аукціонів і конкурсів про фінансові проблеми того чи іншого банку. У подібних випадках, банкам, що потерпіли, слід звертатися із позовом до арбітражного суду.

На Заході практика судових розглядів у разі недобросовісної конкуренції вже стала нормою. Цей досвід заслуговує і на увагу в Україні. Так, наприклад, голандський ING Barings розпочав судовий розгляд щодо німецького Deutsche Bank, обвинувативши його у нечесній конкуренції й завданні збитків на суму 10 мільйонів доларів “переманюванням” 44 співробітників.^{11 Вісник Національного банку України//”Бліц-Інформ”.-1996.-№5.-С60-63.}

Як зазначив голова НБУ Віктор Ющенко, однією з найсерйозніших проблем банківської системи є некваліфіковане управління керівників окремих комерційних банків структурою активів і пасивів. Висновки щодо комерційних банків, яким НБУ допомагав нормалізувати діяльність, дали можливість стверджувати , що 80 відсотків випадків зниження ліквідності викликані низькою якістю активів, непрофесійною оцінкою платоспроможності позичальників. Саме цьому необхідно регулярно проводити навчання співробітників банківських установ, акцентуючи увагу на аналізі та профілактиці Проте є й позитивні зрушення: банки “Берегиня”, “Гарант”, Промекономбанк, “Юзовський”, “Конкордія” виведені з режиму санкцій вже в поточному році. Зараз залишається 17 банків у режимі санкцій. Всього ж на початку 1998 року в режимі санкцій перебувало 22 банки.^{22 Див. Тамже.}

Не може не позначитися на економічній безпеці комерційних банків і величина їхніх статутних фондів. Постановою Верховної Ради України №25/96-ВР від 01.02.1996 року “Про введення в дію закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що діючі коиерційні банки забов'язані збільшити свої статутні фонди таким чином:

На 01.06.1996 року статутний фонд повинен становити не менше 100 тис. ЕКЮ;

На 01.10.1996 року-не менш 250 тис. ЕКЮ;

На 01.01.1997 року-500 тис. ЕКЮ;

На 01.06.1997 року-750 тис. ЕКЮ;

На 01.01.1998 року-1млн. ЕКЮ.

На першу контрольну дату - 1 червня 1996 року, яка передбачала обов'язкове доведення мінімального розміру статутного фонду комерційних банків до 100 тис. ЕКЮ, кожний восьмий український банк не мав необхідної суми. Не може заспокоювати і той факт, що сьогодні середній розмір статутного фонду комерційних банків України становить близько 1.5 мільона ЕКЮ, що за світовими мірками вкрай мало для установ такого роду.^{11 Постанова Верховної Ради України №25/96-ВР від 01.02.1996 року “Про введення в дію закону України “Про банки і банківську діяльність”}

До речі мінімальний розмір статутного фонду для нових кредитних установ Росії з 1 квітня 1996 року встановлений у сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ. Причому цей показник повинен поетапно збільшуватись і до 1 січня 1998 року досягти 5 мільйонів ЕКЮ.

Уряд Естонії забов'язав місцеві банки збільшити свій капітал до DM6.25 млн. ( приблизно 3.3млн. ЕКЮ). В Білорусі Національним банком встановлено, що статутні фонди комерційних банків країни повині бути доведені до суми, еквівалнетної 2 млн. ЕКЮ. ^{22 Вісник Національного банку України//”Бліц-Інформ”.-1996.-№5.-С60-63.}

Проте, треба зазначити, що оскільки мінімальний розмір статутного фонду є одним з економічних нормативів регулювання діяльності банків, то Національний ьбанк України вважає за доцільне отримати законодавче право самостійно встановлювати розмір статутного фонду комерційних банків. Зараз пропозиція про відповідні зміни передана до Верховної Ради.

Але є і деякі зрушення на шляху до підвищення економічної безпеки банків, до вдосконалення структур, що забезпечують внутрішню і зовнішню безпеку банківських установ. В Україні понад 100 банків стали співзасновниками Асоціації співробітників служб безпеки банків України, яка спрямовує свої зусилля на розробку фінансування і реалізацію проектів з банківської безпеки, співробітництво із зарубіжними службами безпеки. Насамперед планується створення банку даних про ненадійних позичальників, який би давав змогу членам асоціації протягом доби отримувати вичерпну інформацію про будь-яку юридичну особу, котра коли-небудь зверталася до банку, включаючи відомості про повернення кредитів цим клієнтом, його кредитну історію, а інколи й про склад засновників цієї установи. Надалі створюватиметься реєстр майна, що йде під заставу, аби несумлінних позичальників позбавити можливості брати одночасно кілька кредитів під одну заставу.

Вирішенню проблеми безпеки банків багато в чому сприяють контакти працівників банківського сектора економіки з керівництвом країн. Наприклад, у 1995 році після зустрічі з представниками Асоціації російських банків президент Росії погодився з пропозиціями АРБ про створення в структурі банківських установ відділів міліції, безпосередньо підпорядкованих спеціальному управлінню центрального апарату МВС. Керівникам же уряду і ЦБ РФ було запропоновано разом із АРБ розглянути також питання про розроблення порядку гарантування збереження коштів, розміщених вкладниками у банківських установах.

Економічну безпеку комерційного банку можуть поставити під загрозу і неправомірні чи помилкові дії його філіалів, що використовують для укладання угод ім'я патрона.

Проте є і багато недороботок, наприклад: українське законодавство прирівнює злочини в сфері кредитних ресурсів до шахрайства з кредитними ресурсами, тим самим нівелюючи ступінь провини. Тому в боротьбі за свою економічну безпеку банки вимушені створювати аналітични служби відділи контролю. А інколи вони вдаються до протиправних дій, створюючи “групи вимушеного повернення кредиту”.

У комерційних банках для гарантування економічної безпеки функціонують однойменні управління, служби, відділи гарантування безпеки кредитно-фінансової діяльності тощо. Проте зусилля українських банків у цій сфері носять розрізнений характер. Прикладом же може слугувати досвід їхніх зарубіжних колег, які, об'єднавши зусилля, створюють інформаційно-аналітичні центри, що ведуть своєрідний “чорний список” - базу даних про несумлінних позичальників. У випадку створення таких центрів у нас пропонується для комплексного вирішення проблеми підключити до їхньої роботи не лише банки, а й правоохоронні органи, районні відділи реєстрації, аудиторські фірми, податкову міліцію і, навіть, у деяких випадках, органи контррозвідки.

У Росії висуваються пропозиції про необхідність розробки концепції банківської безпеки, закону і програми “Про банківську безпеку”, а також про внесення змін і доповнень до чинного законодавчих актів, що стосуються цього питання. Існує нагальна потреба в таких законодавчих нормах і на Україні.

Важливого значення у гарантуванні економічної безпеки банків набув фактор державної допомоги, який повинен бути законодавчо врегульованим.Так законом Литви про державну допомогу банкам передбачається:

-по-перше, надання її лише тим банкам, ліквідація яких завдала б великої шкоди стабільності всієї банківської системи;

-по-друге, допомога повинна носити переважно превентивний характер і надходити на стадії, коли ще не оголошено про банкрутство.

А взагалі банкам, що потрапили в скрутне становище, можуть бути надані таки види допомоги:

Організація додаткових внесків акціонерів для збільшення капіталу банку;

Придбання акцій банку на кошти фонду підтримки банків;

Надання позик;

Створення передумов для реорганізації банку, зокрема, злиття його з іншими, сильнішими банками.

Необхідна і дійова система банківського нагляду і контролю. Наприклад, у штаті міністерства фінансів Японії 400 інспекторів, які здійснюють нагляд за діяльністю банків, у США таких фахівців - 8000. В Україні їх поки набагато менше і явно недостатньо.^{11 Вісник Національного банку України//”Бліц-Інформ”.-1996.-№5.-С60-63.}

У США функціонує Корпорація з питань урегулювання спірних питань у банківському секторі. Про створення аналогічної структури думають і в Японії. Ми вважаємо, що і Україні доцільно проаналізувати цей досвід і, безперечно, що нашій державі потрібна подібна структура.

Таким чином, проблем і невирішених питань у сфері економічної безпеки комерційних банків в Україні сьогодні значно більше, ніж успіхів і для досягнення належного її рівня треба ще дуже багато зробити.

Розділ 2. Загрози безпеці банків і захист банків від злочинних посягань

1. Основні види злочинних посягань в банківській сфері

Процес забезпечення безпеки банку повинен базуватися на використанні найновіших технічних засобів захисту від противоправних посягань. В необхідних випадках на основі координації і взаємодії використовуються сили і засоби державних правоохоронних органів і підрозділів безпеки інших державних і недержавних об'єктів приватних детективних і охоронних агентств і служб.

Загрози банківській безпеці випливають із сукупних факторів і умов, що створюють загрозу для її нормального функціонування. Загрози безпеці банку поділяються на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх загроз безпеці банку належать:

спецслужби іноземних держав і пов'язані з ними особи і організації, що мають на меті добування економічної інформації;

закордонні недержавні організації і окремі особи, які спеціалізуються на економічному шпіонажі;

формування вітчизняної (міжнародної) організованої злочинності;

організації і окремі особи, що мають протиправні або інші негативні наміри, які можуть оказати деструктивний вплив на діяльність банку.

До внутрішніх загроз безпеці банків належать:

протиправні і інші негативні дії співробітників банку;

порушення режиму збереження інформації, що становить комерційну таємницю;(більш детальніше дивись Розділ 1.)

Злочини в банківській сфері можна умовно поділити на дві групи: насильницькі злочини (вбивства, нальоти, грабежі та ін.) і так званні “білокомірчинніх” злочини, тобто різного роду фінансові розкрадання та махінації. Останні десятиріччя в світовій банківській практиці переважає як якісно, так і за обсягом злочинів перша група злочинів.

Насильницькі злочини.

Замахи на керівництво і персонал банку.

З точки зору приватної безпеки найбільшу загрозу для банку становлять замахи на керівних співробітників банку. На Україні банківська система, як і самі ринкові відносини, знаходиться на стадії становлення, тому в багатьох банках їх успішна діяльність в великій мірі залежить від особи керівника. Статистичні данні свідчать, що найбільш поширеним видом злочинів проти банкірів є замовні вбивства. Кількість замовних вбивств та викрадень підприємців і банкірів з наміром шантажу збільшилася на Україні. У 1991 році подібних вбивств було скоєно 38, у 1992 році - 51, в 1993 - 87 і в 1994 році - більш ніж 100.¹1 Безопасность банков и банковского бизнеса в России/Под общ. Ред. Шаваева А.Г,-М.: Концерн “Банковский Деловой Центр”, 1997.-С.24Значна частина замахів на керівників банків і інших банківських робітників здійснюється найманцями по замовленню. Приблизно у половині випадків злочинцям вдається досягти своєї мети. Причиною замаху на банкіра може бути ризикова фінансова та кредитна політика, укладання сумнівних угод, особиста зацікавленість у певних фінансових операціях, загрози або співробітництво з кримінальними структурами і т.п. В цілому, замовні вбивства - це форма вирішення конфліктів, які не можна вирішити цивілізовано або юридично бездоганно.

Викрадення, вимагання та кражі.

Аналіз відкритої інформації по цих видах злочинів по відношенню до банкірів та членів їх сімей підтвердили точку зору аналітиків МВС, про те що рекет, вимагательство та кражі мають дуже високу латентність (прихованість, невиявленність) - до 90%.

Пограбування і нальоти на банки.

У більшій кількості випадків об'єктами нальотів стають не центральні офіси банків, а їх філіали, відділення і валютні обмінні пункти, рівень безпеки яких нижче, чи взагалі знаходиться на неналежному для подібної установи рівні. Наприклад, обмінні валютні пункти розміщуються у легкодоступних місцях (магазинах, готелях, кінотеатрах і т.п.), в яких відсутнє необхідне обладнання та озброєна охорона. Судячи з повідомлень преси, значна частина нальотів здійснюється завдяки допомозі працюючих або колишніх співробітників банку ( частіше це касири, охоронці або водії), що володіють необхідною для скоєння злочину інформацією.

Фінансові злочини.

Махінації з державними ресурсами та бюджетними коштами.

Розповсюджене явище у сфері кредитно-фінансових зловживань - це нецільове використання державних кредитних ресурсів і бюджетних коштів. При безпосередній участі робітників банківської сфери іде безпрецедентна “перекачка” державних грошей у приватні структури.

Шахрайство з грошима вкладників.

Справи по обманутим вкладникам стали важливою соціальною проблемою в Україні. У 1993-1995 роках була створена велика кількість фінансових і трастових компаній, які активно рекламували свою діяльність в засобах масової інформації. Результати їх діяльності відомі.

Неповернення коштів в іноземній валюті з-за кордону.

Одним з серйозних видів фінансових злочинів є неповернення або часткове повернення валютної виручки від експортних операцій. У даному випадку держава має значні збитки, тому що в погоні за прибутком відбувається безпрецедентне розкрадання і вивіз за безцінь (за цінами на 30 - 40% нижче ринкових) сировини та стратегічних ресурсів. Їх доля в експорті України значно збільшилася, перетворюючи державу на сировинний придаток. Криміналізація зовнішньоекономічної структури України виходить за межі власно українських проблем. Криміналізовані комерційні структури використовують Україну як канал контрабанди. Наприклад, через Україну російська нафта перепродається в четверті, пяті країни, а звідти нафтопродуктами вже повертається до Росії.

Тіньова економіка - це невід'ємна ознака ринкового життя, вона існує майже в усіх країнах. Але якщо на Заході кримінальні гроші якимось чином легалізуються і вкладаються в виробництво, то доходи тіньового бізнесу на Україні, що були набуті преступним, незаконним шляхом, не йдуть в Українську економіку, а шукають шляхи вигідного і безпечного застосування. Саме тому валютні кошти осідають на приватних рахунках в західних банках, перетворюються на акції закордонних фірм, використовуються для купівлі нерухомості та інших цінностей. За останні роки в державі все гостріше постає проблема вивозу закордон великих об'ємів валютних коштів, їх кількість постійно збільшується, впливаючи дестабілізуючи на українську економіку. У той час, як український уряд прикладає всі зусилля для отримання міжнародних кредитів, з країни безповернено “упливає” валюта в сумах, в декілька разів перевируючих її надходження в Україну. Як показує правоохоронна практика, найчастіше такі кримінальні гроші переводять в банки Германії, Австрії, Італії, Кіпру, Великобританії, США і ряду інших держав СНД. В багатьох випадках незаконного вивозу грошей за кордон використовуються підставні особи і фірми. Обмін великих сум “тіньової (чорної) готівки в обмінних пунктах з наступним вивозом їх за кордон - частки одного ланцюга. Нерідко співробітники банків за винагороду фальсифікують видані доручення на вивіз валюти. Завищуючи суми фактично проданої валюти вони тім самим сприяють вільному вивозу по фіктивним дорученням “брудно зароблених грошей”.

...