"Безпека банків і банківського бізнесу в Україні" (міжнародний аспект)

АРМ - 3 не формуватиме ніяких файлів СЕП і не надаватиме звітних документів бухгалтерського характеру. Тепер ці функції повністю покладатимуться на систему автоматизації комерційного банку.

Це дозволило відмовитися від використання поштових та телеграфічних авізо, значно підвищити безпеку а також збільшити швидкість, якість і надійність використання платежів, гарантувати безпеку і конфіденційність банківської інформації завдяки засобам багаторівневого програмно-апаратного, технологічного і бухгалтерського контролю, які дають змогу відстежуватипроходження платежів і запобігати спробам несанкціонованого доступу.

За час свого існування СЕП продемонструвала достатній рівень надійності і стійкості проти технічних і технологічних збоїв. СЕП була створена за рекордно короткий час і зараз вона ефективно працює, забезпечуючи життєдіяльність банківської системи. Безперечно СЕП - це здобуток. Завдяки СЕП вдалося вивести безпеку банківських розрахунків на новий високий рівень. За допомогою системи СЕП вдалося уникнути перш за все шахрайства. Незадовго до впровадження електронних міжбанківських платежів ( у третьому кварталі 1993 року) з української банківської системи задопомогою фальшивих авізо було вилучено понад 500 мільярдів карбованців (приблизно 600 мільйонів доларів США). Це були перші сигнали загрози безпеці банківських розрахунків і шахрайства вдалося уникнути завдяки впровадженню СЕП. Підставою для таких тверджень є російський приклад (як відомо, російські і укаїнські шахраї діють за одним шаблоном): лише протягом 1995 року з платіжної системи Росії за допомогою фальшивих авізо вкрадено понад 15 трильйонів російських рублів (приблизно 3 мільярди доларів США). Українські фінанси становлять відсотків 20 від російських, такими були й втрати. За обсягами - це річна валютна допомога МВФ, причому не лише банківській системі, а Українській державі в цілому. Проте з моменту впровадження СЕП в Україні (за допомогою фальшивих авізо) не вкрадено жодної копійки.

Висновки: Створення СЕП дозволило відмовитися від використання поштових та телеграфічних авізо, значно підвищити безпеку а також збільшити швидкість, якість і надійність використання платежів, гарантувати безпеку і конфіденційність банківської інформації завдяки засобам багаторівневого програмно-апаратного, технологічного і бухгалтерського контролю, які дають змогу відстежуватипроходження платежів і запобігати спробам несанкціонованого доступу. За час свого існування СЕП продемонструвала достатній рівень надійності і стійкості проти технічних і технологічних збоїв.

Після того, як за допомогою СЕП було розв'язано певні проблеми платежів на міжбанківському рівні, багато комерційних банків України почали створювати і запроваджувати систему типу “клієнт-банк”, щоб забезпечити обслуговування клієнтів на сучасному технічному рівні і розширити спектр банківських послуг.

Наступним етапом в Україні повинно стати використання “електронних грошей” як платіжного засобу для масових споживачів товарів і послуг. Необхідні передумови для цього в країні вже створені.

Нині в Україні вже функціонує кілька запроваджених вітчизняними фірмамиплатіжних систем із використанням пластикових карток, деякі системи - впроцесі впровадження.

На сьогодні в Україні чимало комерційних банків вже мають досвід роботи із пластиковими картками міжнародних платіжних систем і операції заними проводяться на рівні міжнародних вимог. Українські банки обслуговують картки банківських установ зарубіжних країн: “Diners Club” (США); “STBCard”, КБ “Кредобанк”, “Менатеп”, “Оптимум” тощо. На початку 1996 року в міжнародну платіжну систему Visa International Service Association були прийняті такі українські комерційні банки: ПІБ, Укрексімбанк, “Градобанк”, “Приватбанк”, “Аваль”, Перший український міжнародний банк), а в Europay International - ще ряд банків, які розпочали випуск та обслуговування пластикових карток міжнародних платіжних систем (“Аваль”, “Приватбанк”, “Перший український міжнародний банк”, “Україна”, “Перкомбанк”). Найпоширінеша операція - це послуги, пов'язані з видачею готівки. Поки що НБУ заборонив банкам-нерезидентам здійснювати обслуговування з-за когрдону для вищезгаданих систем, що повністю відповідає як правилам цих платіжних систем, так і національному законодавству. Стосовно обслуговування карток платіжних систем Diners Club, JCB, American Express такої заборони не існує.

Для створення Національної системи масових електронних платежів населення за товари і послуги за допомогою пластикових карток у вересні 1995 року було засноване міжбанківське акціонерне товариство”Українська національна розрахункова картка” (скорочено “Укркарт”). Фундаторами АТ “Укркарт” стали провідні комерційні банки України під егідою НБУ.У лютому 1997 року кількість банків-акціонерів досягла 20 і загалом вони репрезентують майже 95 відсотків банківської сфери України. Загальний статутний капітал товариства становить понад 500 тисяч доларів США..Основним завданням АТ “Укркарт” є розробка, впровадження і подальша експлуатація в ролі оператора загальнонаціональної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги, а також створення необхідної інфраструктури для обслуговування карток міжнародних платіжних систем (VISA, EUROPAY, MASTERCARD, AMERICAN EXPRESS і деяких інших).

В результаті запровадження Національної системи в Україні буде створена сучасна інфраструктура. Провідні комерційні банки стануть емитентами карток, більшість підприємств торгівлі і сфери послуг - учасниками системи, що приймають платежі за допомогоюпластикових карток. Буде налагоджено взаємодію із СЕП та основними зарубіжними платіжними системами. Пункти обслуговування пластикових карток планується розмістити на 80 відсотках підприємств торгівлі і послуг, а кількість карток до 2001 року має досягти 10 мільйонів. Розрахунки за їх допомогою дадуть змогу в 2 - 3 рази зменшити потребу країни в готівці та залучити грошові кошти населення до банківської системи України як кредитні ресурси. А навіть зниження на 20 - 25 відсотків потреби в готівці за рахунок введення нових платіжних інструментів - платіжнтх карток, може дати щорічну економію коштів для державного бюджету, еквівалентну 60 - 100 мільйонів доларів. Як показує досвід впровадження системи електронних міжбанківських платежів, здійснення такого великомасштабного проекту неминуче викликає глибокі зміни у сферах, де відбуваються перетворення, спонукає до переходу на вищий якісний рівень. Причому в даному випадку йдеться не лише про банківську сферу, а про майже всі основні галузі економічного та соціального життя суспільства.

Загальним принципом Національної системи є те, що нові платіжні інструменти, зокрема платіжні смарт- картки, повинні стати законним платіжним інструментом, обов'язковим для прийому в торгівлі, сфері послуг, на транспорті, підприємствах зв'язку, тому емітентами карток повинні бути лише банківські установи.

Надійний захист від зловживань та інших факторів, які можуть перешкоджати нормальному функціонуванню системи, можливий лише за умов використання смарт- карток і багаторівневої системи захисту інформації, пов'язаної з розрахунками.

Захист інформації в системі в цілому забезпечується:

Наявність криптографічного захисту всіх операцій (підпису кредитування і дебетування, кодування транзакції, кодування при передачі каналами зв'язку тощо);

Застосування розвиненої системи спеціальних ключів, які контролюються, з одного боку, процесинговим центром, а з другого - банком-емітентом, забезпечуючи можливість взаємоперевірки;

Процедурами ініціалізації та персоналізації;

Заходами щодо блокування загублених і викрадених карток, а також карток, що втратили платоспроможність;

Іншими організаційними, бухгалтерськими та контрольними заходами.

Захист на рівні картоки забезпечується її процесором, який гарантує максимальний захист при завантаженні картки і під час платіжних трансакцій.

Розділ 3. Підвищення безпеки при міжнародних банківських операціях

Кореспондентські відносини з іноземними банками

Кореспондентські відносини- це довірчі відносини між банками з метою взаємного виконання операцій. Банки,які встановлюють такі відносини називаються банками-кореспондентами, Ціллю кореспондентських відносин є надання одним банком іншому різноманітних послуг.

Предметом таких відносин є ,головним чином, два вида операцій:

-по обслуговуванню клієнтів

-власні міжбанківські операції

До перших відносяться операції по комерційним угодам клієнтів та надання їм трастових послуг і платежі на основі різних форм розрахунків (дебетових чи кредитових переводів, акредитивів,інкасо), клірінг,операції з цінними паперами,надання гарантій, тощо.

Власні операції банків включають активні та пасивні операції, придбання та продаж валюти, цінних паперів та інше.

Банки надають також інформаційні та консультаційні послуги.

Кореспондентські відносини супроводжуються відкриттям рахунків на взаємній основі (один в одного ) чи в однобічному порядку (лише в одного з партнерів) , як правило, в великому банку.

Важливо,щоб банк- кореспондент мав розгалужену кореспондентську мережу. Деякі іноземні банки встановлюють кореспондентські відносини з 50-60 банками.

Вибір на користь взаємних чи однобічних кореспондетських відносин залежить від багатьох факторів: взаємних потоків платежів, ціни і попиту на ринку кредитних ресурсів, можливості участі в торгах на валютних біржах а також оперативного відзиву коштів з коррахунку.

Обсяг кореспондентських відносин залежить від того, в якій мірі , банки мають потребу один в іншому.

При встановленні кореспондентських відносин банки обмінюються листами та надають один одному документи для вивчення надійності і спроможності партнерів, нотаріально засвідчені копії статутів і ліцензій на проведення різних операціх, звіти про діяльність, включаючи баланси, довідки про додержання економічних нормативів, тощо.

За довідками про рівень платіжоспроможності потенційних кореспондентів банки звертаються до послуг рейтінгових , довідкових фірм чи дружніх банків.

Прийняття рішення про встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками повинно базуватись на реальній потребі в обслуговуванні постійних експортно-імпортних операцій клієнтури.

Потім укладаються кореспондентські угоди :

-строкові ( з правом пролонгування)

-безстрокові

При цьому використовуються форми типових угод. Великі банки готують свої форми угод .

Для відкриття кореспондентських рахунків надаються :

-заява

-карточка із зразками підписів та відбитком печатки

-список філіалів, які мають право здійснювати операції , із зазначенням їх точних адрес, телефонів,телексів,факсів та інших даних.

Сторони домовляються про перевідний телеграфний ключ, використання якого виключить зловживання рахунком.

Кореспондентський рахунок - це рахунок одного банку, відкритого

в іншому банку, на якому відображаються платежі, що проведені останнім по дорученню і за рахунок першого банку на підставі укладеного договору (угоди).

В кореспондентських договорах передбачаються форми та порядок розрахунків : відкриття, підтвердження та виконання акредитивів, перевідних , інкасових та інших операцій, умови сплати комісійних за користування коррахунком та відшкодування поштових, телеграфних та інших витрат, відповідальність сторін і санкції за порушення умов договору а також умови його дострокового розірвання.

Важливе значення для нормальних кореспондентських відносин має спосібпередачі інформації про розрахунки. Тому реалізуються заходи по оснащенню відповідними технічними засобами зв”язку а також програмним забезпеченням, що дозволяють працювати в режимі реального часу.

Кореспондентські рахунки, які відкриваються після укладення угод, поділяються на :

“Ностро” - поточні рахунки на ім”я комерційного банку в банку - кореспондента ,що відображаються в активі балансу першого

“Лоро” - поточні рахунки на ім”я банку-кореспондента у комерційному банку, що відображаються в нього в пасиві балансу.

Рахунки “Ностро” в одному банку є рахунками “Лоро” в його банках-кореспондентах і навпаки.

Записи по рахункам “Лоро” є вирішальними для забезпечення своєчасних розрахунків, нарахування процентів. Операції по рахункам “Ностро” проводяться по методу дзеркальної бухгалтерії. Записи по рахункам проводяться по строкам валютування, що встановлюються на підставі наказів по банку.

Дата валютування - це дата при настанні якої дебетова чи кредитова проводка стає реальною, а проведена сума надходить в розпорядження клієнта або самого банку.Основними вимогами до розрахунків з іноземними банками є ретельний вибір банків-кореспондентів , достатня оперативність та передбачуванність платежів, безпека, економічна ефективність та широка різноманітність згідно з потребами клієнтів.

Міжбанківські розрахунки здійснюються згідно принципам, притаманим безготівковим розрахункам.

Оскільки банки є початковою і кінцевою ланкою в розрахунках між різними клієнтами, їх неможливо було б проводити, якби не існувало системи розрахунків між самими банками.

Головним принципом кореспондентських відносин є підтримка банком своєї ліквідності (і відповідно наявність коштів на кореспондентських рахунках) на рівні, що забезпечує безперебійне, в повному розмірі , проведення розрахунків з іншими банками , особливо по платежам клієнтів.

Саме в сфері банківської діяльності, пов”язаній з кореспондентськими відносинами, термін ліквідності знаходить своє значення в повній мірі.

Банк повинен в любий момент зуміти задовольнити вимоги своїх клієнтів про зняття грошей з рахунків і здійснення платежів за їх дорученням. По цій причині він намагається поєднати отримання прибутку, що вимагає замороження активів на відносно довгий строк, з гарантією надійності, що передбачає вільну конверсію фінансових активів в платіжний засіб.

Коррахунок є аналогом разрахункового рахунку підприємства, але, якщо відсутність коштів на останьому та зниження ліквідності підприємства звичайне явище і економіці особливо не загрожує, то відсутність коштів на кореспондентському рахунку та падіння ліквідності банку навіть на незначний термін може призвести до тяжких наслідків. Не виключені випадки коли у банків буде нестача грошей і навіть загроза дебетового сальдо, а клієнти, що здійснюють платежі, мають необхідні ресурси.

Таким чином, банки повинні забезпечувати управління своєї ліквідності і своєчасне надходження необхідних коштів на свої коррахунки,передбачливо зважуватись на їх розміщення. Підкріплення рахунків здійснюється зарахуванням коштів , що направляються на користь банків а також отриманням кредитів в інших банках чи в установах Національного банку України.

Дотримання вказаного принципу кореспондентських відносин є запорукою запобігання платіжних ризиків (рисків неліквідності та кредитних ризиків), котрі найбільш небезпечні для економіки, якщо вони переростають в системні ризики.

Велике значення має також принцип проведення контролю за правильностю проведення міжбанківських розрахунків. Специфіка його і особлива роль полягає в постійному та взаємному контролі за синхронністю та повній ідентичності сум, що проводяться по-перше по рахунках клієнтів в банках та по кореспондентських рахунках в банках-кореспондентах, по-друге по рахунках та по балансах банків- кореспондентів .

Також посилюється значення контролю за технологічними ризиками та збоями в роботі обладнання та програмного забезпечення.

Висновок: для виконання міжнародних розрахунків необхідно зважено підходити до встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками.

Важливо правильно вибрати банк-кореспондент в країні , що нас цікавить, на підставі реальної потреби в обслуговуванні регулярних еспортно-імпортних операцій клієнтури .Слід перевірити роботу цього банку на обслуговуванні своїх клієнтів і лише після цього йти на встановлення більш тісних партнерських відносин.

При роботі з банками-кореспондентами особливо важливо, щоб співробітництво грунтувалось на коректному, честному та гармонічному партнерстві.

Треба мати на увазі, що кожен банк має не один кореспондентський рахунок, а декілька , тому потрібно враховувати це при управлінні ліквідностю.

2. Міжнародні банківські операції

Міжнароднні розрахунки - це розрахунки юридичних і фізичних осіб (разидентів і нерезидентів), що знаходяться на території України з юридичними та фізичними особами, що перебувають на теріторії інших держав за товари, роботи та послуги.

Регулювання діяльності по проведенню міжнародних розрахунків здійснюється згідно національного законодавства та міжнародних правил та звичаїв.

Міжбанківські кореспондентські відносини і міжнародні банківські операції тісно пов'язані між собою. Причина цього є те, що - в здійсненні операцій з виплатою проти документів партнерів присутні два банки і, як правило, це банки різних країн. Таке співробітництво передбачає взаїмну довіру і часто базується на двостроронній домовленості. Таким чином, наявність кореспондентських відносин між банками є передумовою, яка дозволяє банкам надавати своїм клієнтам послуги у сфері міжнародних розрахунків. В данній роботі ми торкаємося питань саме безпеки і тому будемо розглядати тільки такі класичні форми міжнародних операцій, як акредетиви та інкасо, які безперечно відіграють важливу роль при розрахунковому оформленні експортно-імпортних поставок.

Україна бере активну участь в міжнародній торгівлі, тому першочергового значення для вітчизняних банків набуває організація швидких та надійних міжнародних розрахунків. Підприємства зацікавлені в тому, аби своєчасно та в повному обсязі отримувати валютну виручку яка надходитиме від експортної діяльності, а також у контролі за оплатою імпортних поставок. А банки прагнуть надавати своїм клієнтам увесь спектр розрахунково-касових послуг на найвищому рівні.

З усіх форм міжнародних розрахунків, безумовно, найбільш надійним та безпечним для вітчизняних підприємств є акридитив. Скориставшись ним, можна при експортуванні з України швидко та сповна отримувати кошти, а при імпорті - надійно контролювати виконання партнером умов контракту, а також забезпечуввати перерахування сум заборгованості, як це роблять провідні банки світу.

Останнім часом різко зріс інтерес суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності до акредитивної форми розрахунку. Стимулював його Національний банк України, видавший ряд нормативних актів щодо посилення контролю за тим, як підприємства здійснюють свої операції на зовнішніх ринках.

Найвагоміші із цих документів - Порядок здійснення контролю за надходженням товару за імпортними контрактами, введений в дію постановою Правління НБУ №254 від 02.10.1996 р. Відповідно до цього порядку у разі передплати в будь-якій формі на користь нерезидента за контрактом на імпорт уповноважений банк був забовя'заний реєструвати цей контракт а також укласти угоду про надання гарантії виконання його умов. Тобто, банкірів примусили брати на себе ризик невиконання умов контракту, а клієнтів - шукати інші форми розрахунків.

Вітчизняні комерційні банки, прилучаючись до міжнародного співробітництва, опановують різні форми розрахунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше уповноважених банків України самостійно встановлюють кореспондентські відносини з іноземними. І все ж сфера зовнішньоекономічної діяльності наших банків покищо одна з найменш розвинутих. Українське законодавство, яке регулює діяльність комерційних банків України щодо виконання операцій, пов'язаних з міжнародними розрахунками, містить нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано освоені основні міжнародно-правові положення, які регулюють окремі форми міжнародних розрахунків і значною мірою визначають характер міжбанківських взаємовідносин.

На жаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами постає ряд серйозних проблем, що призводить до різного роду помилок і затримок у розрахунках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають недостатню інструктивно-методологічну базу. Іноземним підприємцям часто важко визначити фінанасове становище, надійність та технічні можливості свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акредитивів, експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та проблеми, які винкають у міжнародній торгівлі, а саме:

Експортер має змогу, використовуючи акредетивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнанністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправку.

Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера.

Систематизувавши різноманітні ризики, які виникають у експортерів та імпортерів ми вважаємо акредитивну форму розрахунків найбільш прийнятною у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:

Перша угода;

Угоди на великі суми;

Угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;

Угоди з імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих низькою культурою оплати та нестабільністю політико-економічної ситуації;

Угоди з резидентами із країн, які потребують оформлення платежів виключно через акредитиви.

При здійсненні розрахункових операцій у формі документаоного акредитива банки та їхні клієнти повинні керуватися “Уніфікованими правилами та звичиями для документарних акредитивів”, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в редакції від 1993 року, публікація МТП № 500, та чинним законодавством країни, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарської діяльності.

В “Уніфікованих правилах” визначено :

види акредитивів;

спосіб та порядок їх використання і передачі;

забов'язання та відповідальність банків;

умови, яким повинні відповідати надані за акредитивом документи.

Крім того, в цьому документі подаються тлумачення різних термінів, вирішуються різні питання які виникають у практиці акредитивних розрахунків. “Уніфіковані правила” є складовою частиною кожного документарного акредитива, на що вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.

Особливості української банківської практики полягають в тому, що розрахунки за зовнішньоекономічними договорами, предметом яких є товари (роботи, послуги), суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності здійснюють згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати (UCP - Uniform Customs and Practice for Documentary Credits) у їх останній редакції. Це означає, що в усіх зовнішньоекономічних контрактах де передбачено розрахунки акредитивами має бути посилання на вказані Уніфіковані правила. Отже, рекомендаційний акт Міжнародної торгової палати в Україні є невід'ємним елементом національного права.Відповідно до Указу Президента України №566/94 від 04.10.1994 року”Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України” контратки резидентів можутьбути в установленому порядку визнанеми недійсними, якщо вони не відповідають викладеним в ньому вимогам. Проте тут виникає одна складність. Справа в тому, що ряд країн (наприклад, Китай) не визнав UCP, незважаючи на їх поширеність у світі. Банки цих держав відмовляються приймати посилання на публікації МТП (часто на вимогу центрального банку). Ведучи розрахунки з такими країнами, треба включати текст Уніфікованих правил до самого акредитива. Не зупиняючись на проведенні угоди по акредитивам а також на самих видах акредитивів, ми спробуємо проаналізувати доцільність (з точки зору безпеки) таких операцій. По своїй суті акредитиви є операціями, самостійними по відношенню до договорів купівлі-продажу або іншим,на яких вони базуються. Банки ні в якому плані не пов'язані з цима договорами, навіть коли в акредитивах є посилання на ці договора. Забов'язання банку по акредитиву таким чином не залежить від правових відносин між партнерами по основній операції. По відношенню до акредитивних операцій існує наступний принцип:усі учасники мають справу з документами, а не з товарами чи послугами, з якими співвіднесені документи. Тому в акредитивних операціях крітерієм є тільки якість необхідних документів.

У цьому зв'язку завдання банків в тому, щоб ретельно перевірити усі документи та запевнитися у тому, що вони за зовнішньою формою відповідають умовам акредитиву. Контрольні забов'язання банків обмежуються таким чином лише перевіркою чисто формальної відповідності документів умовам акредитиву. На першому плані при цьому є три крітерія:

Перевірка повноти набюору документів;

Зовнішня відповідність документів певним вимогам;

Відсутність протиріч між документами.

У зв'язку з перевіркою документів необхідно зупинитися на особливих вимогах до банку-емитенту в той момент, коли до нього надходять документи від іншого банку (авізуючого) або від бенефіціара. Якщо при отриманні документів банк-емитент відзначає, що по зовнішній формі вонине відповідають умовам акредитиву, він має самостійно на підставі документів вирішити: прийняти чи відхилити документи. На перевірку документів та рішення про їх прийняття чи відхилення надається певний час - в Европі звичайно кілька днів. Якщо банк-емитент вирішив відхилити документи, повідомлення проце має бути надіслане без затримки банку, від якого були отримані документи, чи бенефіціару, якщо документи надійшли безпосередньо від нього. В цьому сповіщенні мають бути названі усі прорахунки, які призвели до відхилення документів з боку банку-емитенту. Якщож банк-емітент недотримається цієї моделі поведінки, не залишить змоги наказодателю скористатися документами, абож не відправить їх назад, то він не зможе заявляти претензії щодо того, що документи не відповідають умовам акредитиву.

Ще однією з формою документарних розрахунків є документарне інкасо.

Інкасо є взимання заборгованості через банк, наприклад - стягнення експортером належачої йому суми з імпортера по наданню йому документів. На відміну від акредитиву інкасо не пов'язано із будь-яким платіжним забов'язанням банку. Ми не будемо детально зупинятися на здійсненні документарного інкасо, а розглянимо переваги і ризики, пов'язані з інкасовими операціями.Інкасо є найбільш прийнятною формою розрахунків у випадку, колиекспортер і імпортер знають один обного недостатньо і не можуть оцінити надійність партнера. Імпортеру документи надають певну гарантію того, що він отримає товар тієї якості і в тій кількості, які були оговорені між партнерами по угоді. Експортер може вимагати свої гроші вже після надання документів, тобто до отримання товара імпортером, що може бути дуже важливим при далеких перевозках иа при довгому проходжені митних формальностей. Не можна не видити і ризиків. Так у партнера в момент відправки товару немає гарантії того, що імпортер платоспроможний і взагалі має намер платити. Наступне: документи по відвантвженню товарів, які не є товаром, а лише підтверджують відсилку, відвантаження цього товару і дозволяють отриматиімпортеру адресований йому товар без попередньої оплати. Алє, якщо ми обстрагуємося від таких випадків, то і у імпортера є ризик - він платить перед тим, як отримати товар. Що стосується саме банків, то в інкасовій операції приймають участь як мінімум два банки - банк-ремитент та інкасирующий банк. І чим довші взаємовідносини між цима банками, чим надійніше їх співробітництв, чим швидше вони інформують один одного і чим оперативніше розраховуються суми по інкасо, тобто, чим тісніші співробітництво між банками - тим простіше, безпечніше та економічно вигідніше стає використання інкасо, як форми розрахунків.Тому добре налагоджені кореспондентські відносини між банками мають вирішальне значення для цієї форми розрахунків. Проте, в проведенні інкасо було б чимало труднощів, якщо б не існували Міжнародні норми для цієї форми послуг. Вони прийняті Міжнародною торговою палатою в Парижі і мають назву “Уніфіковані правила по інкасо”.

3. Міжбанківська система SWIFT

Проведення безготівкових розрахунків на підставі розрахункових документів на паперових носіях уповільнює процес здійснення платежів та збільшує його вартість. Тому безготівкові розрахунки виконуються за допомогоютелекомунікаційних систем зв'язку, паперовий обіг зведено до мінімумуа.

Для проведення міжнародних розрахунків використовується комунікаційна системв переводу коштів SWIFT, яка передає по каналах супутникового зв'язку інструкції банків-участників один одному по виконанню різних фінансових переказів, розрахунків по ціним паперам та інш.

SWIFT (Society for World - Wide Interbank Financial Telecommunications) - спільнота всесвітніх міжбанківських телекомунікацій є провідною міжнародною організацією у сфері фінансових телекомунікацій. Основними напрямками діяльності ситстеми SWIFT є надання оперативного,надійного, ефективного, конфіденційног та захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків а також проведення робіт по стандартизації форм та методів обміну фінансовою інформацією.

Переваги та недоліки мережі.

Робота в сіті SWIFT надає використувачам ряд переваг:

Надійність передачі повідомлень, що забезпечується будовою мережіі, спеціальним порядком передачі та прийому повідомлень за рахунок “горячого” резервування кожного елемента мережа.

Система гарантує абсолютну безпеку за рахунок багаторівневої комбінації фізичних, технічних та організаційних методів захисту, яка забезпечує повне збереження та секретність передаваємих повідомлень.

Скорочення операційних витрат в порівнянні із телексним зв'язком. Наприклад, вартість одного стандартного повідомлення ( до 325 байт) не залежить від відстані, а висока інтенсивність обмінів знижує вартість і вона стає нижчою ніж вартість аналогічних передач по телексу чи телеграфу.

Швидкий спосіб доставки повідомлень у будь-яку точку світу; час доставки повідомлення становить 20 хвилин., його можно скоротити і до 1_5 хвилин (термінове повідомлення), що перекриває показникиокремих каналів зв'язку. Повідомлення надходить до адресата значно швидше за рахунок скорочення проміжних етапів в сіті. Так, аналогічна передача по телеграфу займає біля 90 мережі. У випадку, коли відправник скомутирований з отримувачем (режим on-line), передача даних відбувається менш ніж за 20 секунд.

Усі платіжні документи надходять до системи у стандартизованому вигляді і це, в свою чергу, дозволяє автоматизувати обробку повідомлень і в результаті підвищити ефективність роботи банку. Фіксація виконаних транзакцій надає можливість повного контролю (аудиту) усіх прохідних розпоряджень і щоденного автаматизованого формування по ним звітності; крім того, додається язиковий бар'єр і зменшуються відмінності у практиці проведення банківських операцій.

У зв`язку з тим, що міжнародний і кредитний обіги все більше концентруються на використанні SWIFT, то підвищується конкурентноспроможність банків-членів SWIFT.

SWIFT гарантує своїм членам фінансовий захист, тобто якщо з вини спільноти напротязі доби повідомлення не надійде до адресата, то SWIFT бере на себе всі прямі та непрямі витрати (збитки), які зазнав клієнт по причині затримки.

Недоліки системи:

Головним недоліком системи SWIFT з точки зору користувачей є те, що вступ до системи потребує чималих витрат. Витрати банку по вступу в SWIFT составляють 160-200 тис. Доларів США. Це означає, безперечно, проблеми для малих та середніх банків.

Недоліком є в певній мірі сильна залежность внутрішньої організації від складної технічної системи (небезпека збоїв та інші технічні проблеми).

Недоліком є і скорочення можливостей по користуванню платіжним кредитом (на час передачі документа), тобто скорочується період між дебетом та кредитом рахунків, на яких відібражається даний переказ.

Повідомлення SWIFT.

Одним із основних напрямків діяльностя спільноти є розробка уніфікованих засобів обміну фінансовою інформацією. З цією метою була створена і прдовжує вдосконалюватися структурована система фінансових повідомлень, за допомогою якої можно здійснювати практично весь спектр банківських і інших фінансових операцій, включаючи операції, що виконуютсья на валютних та фондових ринках.

Формати стандартних машинодрукованих повідомлень розроблені таким чином, щоб зробити їх найбільш незалежними від особливостей банківської сфери в кожній конкретній державі. У той же час уніфіковані формати повідомлень, що використовуютья для передачі інформації в SWIFT, поряд з наданими спільнотою банківськими ідентифікаційними кодами (вісьмизначний код, який є унікальною адресою банку і інших фінансових інститутів) рекомендовані ISO в якості міжнародних стандартів. Стандарти SWIFT стали стандартами де-факто для фінансових повідомлень, все більш впливаючи на банківську справу різних країн. Наприклад, на базі стандартів SWIFT деякі країни розробили клірингові системи (CHAPS в Англії, Sagritter у Франції).

Уніфікація машинодрукованих форматів значно полегшує контроль коректності відправляємих повідомлень, що, з одного боку, забезпечує захист від випадкових помилок, а з іншого боку, підвищує пропускну спроможність системи для правильно сформульованих повідомлень. Процес підготовки і обробки повідомлень повністю піддається автоматизації, що значно підвищує ефективність і рентабельність банківської діяльності.

Зараз використовують 11 категорій, які охоплюють більш ніж 130 типів повідомлень ( Message Transaction - MT), побудовані таким чином, щоб забезпечувати виконання фінансових надходжень з великою точністю (дивись додаток ***).

Повідомлення, як правило, передаються від одного користувача до іншого, але існує категорія системних повідомлень, які надають можливість користувачеві взємодіяти з мережою (категорія 0). Системні повідомлення використовують для запоту певних дій і отримання спеціальних звітів, пошуку повідомлень у базі даних, для навчання та тренувальних цілей. Користувач може отримувати від сітки запити, або вона може інформувати його про поточний стан, оновленнях, нових послугах і т.п .

Існує три основні системні повідомлення:

LOG-IN/OUT - системне повідомлення для входу/виходу в систему;

RETRIEVAL - по цьому запиту система надсилає копію зберігаємого повідомлення;

REPORTS - надає можливість отримання різних видів повідомлень;

Системні повідомлення є приорітетними, оскільки вони мають інформацію, що стосується функціонування системи.

Банківські повідомлення поділяють на термінові та звичайні, причому за відправку термінових повідомлень береться спеціальний тариф.

Усім іншим типам повідомлень, які відносяться до категорій 1-9 і n, надані трьохзначні цифрові коди, до речі перша цифра відповідає категорії операції.

Категорія n - повідомлення загальної групи. Кожне повідомлення з загальної групи може бути використано у будь-якій з категорії 1-9. Коди повідомлень загальної групи виглядають як n9М, де n замінюється номером тієї категорії, яка найкращім чином відповідає меті повідомлення, 9 вказує на характер повідомлень в еожної з категорій, М визначає конкретний тип повідомлення (наприклад, 0- повідомлення, 2 - вимога анулювання, 5 і 6 - відповідно запити та відповіді).

Категорія 1 - клієнтські перекази та чеки. Повідомлення цієї категорії пов'язани з платежами або інформацією про них, коли замовник чи бенефіціар або обидва не є фінансовими організаціями.

Категорія2 - перекази фінансових організацій.

Повідомлення усіх типів побудовані по загальному принципу. Вони складаються з початкової частини, до якої входить мітка початку повідомлення (Start of Message), заголовок (Header), мітка початку тексту повідомлення (Start of Text), текст повідомлення (Text of Message) і закінчення повідомлення, в яке входять мітка кінця тексту (End of Text), параметри (Trailer) і мітка кінця повідомлення (End of Message).

Початкова частина та закінчення утворюють “конверт”, в якому пересилаються повідомлення і який містить інформацію, необхідну для керування руху повідомлень в мережі. Заголовок містить одинадцятизначний код-ідентифікатор отримувача повідомлення (Bank Identifier Code, BIC, який є адресою в мережі), код терміналу відправника, поточний п'ятизачний номер, що виконує контрольну та захисну функції, трьохзначний код повідомлення з двозначним номером пріоритету. В параметрах вказується код автентифікації та інші повідомлення, наприклад, попередження банку-отримача про можливості затримки передачі повідомлення, попередження про можливість подвійного платежу і т.п. При передачі повідомлення текст повідомлення система не бачить.

Текст повідомлення складається з полів, позначених двозначним цифровим кодом. Наприклад, код 57 - означає банк, в якому ведеться рахунок, 69 - бенефіціара, 71 - за чий рахунок робиться платіж і сума комісії, поле32 - сума платежу. В текст повідомлення інформація вноситься у суворій послідовності. Заповнення частини полів є обов'язковим. Для кожного типу повідомлень визначено свій набір заповнюваних полів. Обов'язкові поля містять інформацію, необхідну для правильної обробки повідомлення.

Приклад. Клієнтський переказ (МТ 100) - це платіжне доручення, виставлене клієнтом, яке має бути передано іншому банку на користь його клієнта. У повідомлення повинні бути присутні як обов'язкові поля, так і ті, поява яких в повідомленні не є обов'язковою.

Обов'язкові поля:

20: TRANSACTION REFERENCE NUMBER (номер проводки);

30: VALUE DATE, CURRENCY CODE, AMOUNT (дата валютування, код валюти, сума);

40: ORDERING CUSTOMER (клієнт-платник);

50: BENEFICIARY CUSTOMER (клієнт-переказоотримувач).

Присутність наступних полів не є обов'язковою:

52S: ORDERING BANK (банк-переказника);

56s: INTERMEDIARY BANK (банк-посередник);

70: DETAILS OF PAYMENT (деталі платежу);

72: BANK TO BANK INFORMATION (банківська інформація).

Розглянемо наступний випадок. “Данмакс Національбанк” (Копенгаген) за розпорядженням свого клієнта “Ампаго” здійснює переказ DM 60000 на рахунок компанії “Holland and CO”, клієнта “Вестдойчеландбанку” (дюсельдорф) з датою валютування 15 березня 1997 року. Повідомлення SWIFT буде виглядати наступним чином:

Заголовок DDKNBDKKKA 72122

100 02

WELDEDD

Текст :20:1005/WEN12176

:32A:970315DEM60000

:50:AMPAGO

PARK AVENU 34

COPENHAGEN

:59:HOLLAND AND

CO

STORNGASSE 32

D-4024 DUSSELDORF

Хвостовик -AUT/B1C3

Необхідно мати на увазі, що хвостовик генерується автоматично термінальним обладнанням підключення SWIFT. Текст і заголовок повідомлень вводиться спеціалістами банку у відповідності до правил заповнення полів.

Забезпечення безпеки функціонування SWIFT.

В силу специфічних вимог, які ставляться до конфеденційності передаваємої фінансової інформації, SWIFT забезпечує високий рівень захисту повідомлень.SWIFT використовує широкий діапозон профілактичних та доглядних заходів для забезпечення гарантій цілосності та конфіденційності її сітьового трафіка, безперебойного забезпечення доступності її послуг користувачам.

Забезпеченню безпеки сприяє системний підхід, в рамках якого для забезпечення інтегральної безпеки системи приділяється увага усім компонентам: програмному забезпеченню, терміналам, технічній інфраструктурі, персоналу, приміщенням. При цьому враховується увесь спектр ризиків - від захисту від шахрайства до мінімізації уразливості фізичних ресурсів в наслідок неавторизованого доступу і навіть природних та техногенних катостроф.

Розробкою та посиленням заходів безпеки в системі за це Управління генерального інспектора. Окрім цього, переодично проводяться перевірки зовнішніми аудиторами безпеки.

У SWIFT існує суворий поділ відповідальності між користувачами та компанією за підтримку безпеки. Користувачі відповідають за правильну експлуатацію, за фізичний захист терміналів, модемів і ліній зв'язку до пункту доступу та правильне оформлення повідомлень. Уся інша відповідальність лежить на SWIFT, яка відповідає за безперервне функціонування системи, за захист від несанкціонованого доступу до неї, за захист пересилаємих повідомлень від усіх видів впливу починаючи з пункту доступу.

Одним з найважливіших пунктів забезпечення безпеки - фізична безпека приміщень. Доступ у всі приміщення SWIFT суворо контролюється; в операційних центрах персонал має право переміщатися тільки в певних зонах. Розроблені спеціальні інструкції на випадок вторгнення, пожежі, збоїв живлення і т.д. Пункти доступу, які працюють без участі персоналу, контролюються спеціальними системами, які стежать за входом в приміщення, за станом оточуючого середовища та станом обладнання.

Для захисту терміналів передбачено розмежування доступу користувачей на основі паролей, а з 1993 року - на основі смарт-карт. SWIFT пред'являє суворі вимоги до процедури підключення терміналів до мережі. З метою забезпечення безпеки термінал може бути відключено самою системою у тому випадку, коли виявлена перешкода, перервана лінія, виявлені неодноразові помилки при передачі, повідомлення пронумеровано невірним номером та інше. Системою ведеться файл, де автоматично фіксуються усі відключення терміналу, для того щоб виявити лінії низької якості та некваліфіковане обслуговування терміналів.

Для захисту повідомлень при їх передачі по лініях зв'язку до пункту доступу рекомендується використовувати схему підключення за допомогою спеціальних приладів шифрування, погоджених із SWIFT.

Безпека комунікацій SWIFT забезпечується шифруванням усіх повідомлень, що передаються по міжнародних лініях зв'язку, що робить їх недоступними для третіх осіб. Повідомлення також запам'ятовуються у зашифрованому вигляді, тому персонал не може прочитати їх без спеціального доступу.

До програмно-технічних методів належать:

коди підтвердження справжньості повідомлень, які створюються під час вводу спеціальними алгоритмами і базуються на змісті повідомлень;

контроль послідовності повідомлень. Повідомленням SWIFT надаються унікальні вхідні та вихідні номери під час кожного сеансу зв'язку. Такий метод гарантує те, що жодне повідомлення не знищено і не продубльовано. Запобігання передачі невірних повідомлень, які не викривляють послідовність та захищені ключами автентифікації, є обов'язком користува

Захищеною є і сама архітектура системи (два операційних центри), в системі широко використовують резервування апаратних засобів. Усі канали зв'язку працюють тільки з зашифрованою інформацією, а доступ до телекомунікаційного обладнання суворо обмежен.

Передаваємі повідомлення захищаються від можливої втрати при збоях в роботі обладнання, оскільки у центрах обробки інформації зберігається копія усіх передаваємих повідомлень, а факт отримання кожного з них підтверджується індивідуально. При виникненні яких-небудь сумнівів отримувач може зробити запит копії будь-кого, відправленого на його адрес повідомлення. Враховуючи використання ряда додаткових заходів, включаючи апаратні засоби захисту каналів зв'язку, система забезпечує надійний захист інформації від несанкціонованого доступу, втрати, викривлення.

Безпрецендентні заходи, що використовуються у SWIFT, і багатократне резервування технічних засобів дозволили до теперішнього часу уникнути яких-небудь серйозних аварійних ситуацій в SWIFT та її несанкціонованого використання.

Висновки:

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що, по-перше, економічна доцільність використання SWIFT в системі міжбанківських відносин означає надання швидкого та зручного обміну інформацією між банками і іншими фінансовими інститутами, розташованими по всьому світу.

По-друге, система SWIFT дозволяє більш ефективно використовувати грошові кошти за рахунок прискорення проведення платежів та отримання підтверджень, збільшєння продуктивності системи взаємозарахуванків, підвищення рівня банківської автоматизації, зменшення вірогідності помилок.

Уже до середини 1995 року абонентами Товариства міжнародних банківських телекомунікацій (SWIFT), членами якого є більш 3000 фінансових організацій із більш як 80 країн світу, стало понад 20 українських банків. Отже для них значно спростився доступ до своїх кореспондентів, відділень і філіалів по всій земній кулі, а з огляду зостосування стандартизованих повідомлень зняті мовні перешкоди. За рахунок того, що для проходження повідомлення потрібно 5-20 хвилин, користувачі мають можливість прискорити оборот капіталу, залучати солідних клієнтів і значно скоротити витрати на послуги зв'язку. А в результаті, як вважають експерти, банки середньої руки лише за рахунок цього можуть отримувати щомісяця від 15 тисяч доларів прибутку. І, що не менш важливо, така система надійно захищена від проникнення шахраїв.

Висновки

Банківська система України існує в постійній та тісній взаємодії з ринковим середовищем держави. Обов”язковою умовою її діяльності є нормальне функціонування всіх сфер економіки.

Разом з тим існують загрози банківській діяльності, зовнішних їх три:

-непослідовна і несприятлива економічна політика держави

-недобросовісні діх інших суб”єктів господарювання

-кризові явища в світовій економіці

Крім них є і внутрішні загрози, їх також чимало. В умовах ринкових перетворень економічна безпека банків вже не може бути забезпечена лише силами та засобами державних правоохоронних органів.

Тому банківський бізнес повинен навчитись і сам відстоювати свої та клієнтів інтереси.

Ми вважаємо, що банківська безпека являє собою комплекс правових, економічних та організаційно-технічних норм та заходів, спрямованих на захист інтересів держави, власників,клієнтів та персоналу комерційних банків і забезпечується на таких напрямках:

-захист від порушень та недосконалості банківського законодавства, встановлених правил і норм ведення банківської справи

- захист від кримінального світу

- захист від недобросовісної конкуренції

- захист від правоправних дій власного персоналу.

Звичайно обсяги даної роботи не дозволили детально розглянути всі питання і аспекти вказаної проблеми, тому ми змушені були обмежитись висвітленням питань, які, на нашу думку, звичайно залишаються без належної уваги.

Для підвищення безпеки банківського бізнесу вважаємо за необхідне:

- посилити контроль за додержанням банківського законодавства , економічних нормативів, встановлених норм та правил по виконанню банківських операцій з боку Національного банку України та керівництва

комерційних банків

- створити та ввести в експлуатацію національну базу даних по банках, юридичних і фізичних особах

- сприяти створенню на Україні інформаційних та рейтингових фірм, в яких можна отримати інформацію щодо діяльності і стану банківських установ

- надати сприятливі умови для створення в банках страхових фондів для покриття збитків від кредитної діяльності та страхування депозитів та заощаджень .

Вважаємо також, що увага до питань банківської безпеки повинна бути постійною, щоденною і не пов”язуватись лише з пограбуванням банку чи вбивством банківського працівника.

Размещено на Allbest.ru

...