"Безпека банків і банківського бізнесу в Україні" (міжнародний аспект)

Проте банківський канал незаконного відтоку коштів з країни не є самим потужним. Відтік українських капіталів за кордон сприяє злочинам у зовнішньоекономічній сфері, розмір яких загрожує економічній безпеці України. Існує багато способів переведення валютних коштів за кордон. Одним з найбільш популярних є отримання банківського кредиту під фіктивні контракти з наступною конвертацією коштів і їх перевід в інші країни на рахунки спеціально створених фірм, прокручування валютно-грошових операцій з використанням підроблених митних документів.

Частина українських бізнесменів віртуозно працювала за схема: “отримання кредиту - придбання товару - вивіз його закордон”. Валюту перераховували закордонним партнерам ніби-то за закупку промислових товарів. Для цього за кордоном створювалися підставні фірми, від імені яких злочинці укладали зазделегіть нездійсненну угоду, а після нарахування валютних коштів скриваються. Причому цей спосіб використовувався не лише для перекачки та привласнення легальних грошових коштів, але й для відкритого розкрадання грошей, спеціально отриманих під ці угоди у вигляді кредитів від різних комерційних та державних організацій.

Вивіз валюти за кордон має на меті: по-перше, відмивання “брудних” грошей, отриманих в результаті злочинної діяльності і по-друге, для багатьох українських підприємців це спроба зберегти легально отримані кошти в умовах економічної і в деякій мірі політичної нестабільності всередині країни. Але треба зазначити, що більша частина коштів, що вивозиться добита преступними шляхами: три з чотирьох випадків переказу грошей закордон сопряжени саме з “кримінально наказуємими діями”. В найбільшій мірі це стосується способів створення та переказу капіталів. Таким чином відтік капіталів закордон не тільки руйнує економіку України і її банківську систему, але й, в значній мірі, ускладнює як пошук і повернення капіталів, отриманих преступними шляхами, та пошук і покарання самих злочинців, чому, нажаль, сприяє недосконалість і непослідовність українського законодавства.

Лжекредитування.

Велике розповсюдження останнім часом отримало лжекредитування, тобто привласнення кредитів по фіктивним банківським гарантіям підставними фірмами. Відразу ж після отримання кредиту такі фірми припиняють своє існування. Такі випадки стають можливими при відсутності належної перевірки кредитопозичальника з боку банку: статутних документів клієнта, подліності реєстрації, документів, що встановлюють особу представників фірми .

Шахрайство з кредитами під заставу.

Сфера діяльності банків, яка також є джерелом загрози, - це надання кредиту під заставу. В цьому випадку можливе отримання кредиту під багатократно заставлене майно; під майно (будівлі і споруди), не зареєстровані по їх місцезнаходженню, або якщо земля де розташоване це майно не належить власнику майна або не взята їм у довгострокову аренду; або під майно, що не належить даній особі. Зараз дуже гостро постало питання товарної застави. Тому, у випадку кредитування незнайомих клієнтів банк має враховувати виругідність надання фіктивного балансу підприємства і хибних відомостей про його майнове і матеріальне становище; фіктивність самого комерційного підприємства; надання підроблених гарантій.

Взаємне кредитування банку за зговором.

Можливі випадки зговору між банками при проведенні міжбанківських кредитних операцій. Наприклад через модемний зв'язок без яких-небудь супроводжуючих документів значна сума нібито помилково надходить в інший банк. В банку, який отримав ці кошти вони сплачуються в погашення заборгованості перед клієнтами. Після цього банк отримує повідомлення проте, що відбулася помилка, але гроші на той час вже розійшлися по кредиторським боргам. Тоді банк признає свій борг і пропонує партнеру оформити міжбанківський кредит на переведену суму.

Фальшиві авізо.

Операції з фальшивими авізо отримали найбільше розповсюдження на початковому етапі економічних реформ в Україні і займали велику частку серед фінансових злочинів в 1992-1994 роках. Справи про фальшиві авізо відносяться до розряду значного шахрайства і були можливі в умовах недосконалої системи міжбанківських розрахунків. Важливою особливістю шахрайства з використанням підробленого (фальшивого) авізо є необхідність співучасті РКЦ у видачі документів суворої звітності на підтвердження операції. У випадках шахрайства по телетайпних авізо можуть бути вказані номери інших телетайпів ( у тому числі вимкнених, чи зданих в архів) або авізо можуть бути направлені з будь-якого місця за допомогою попередньо надрукованої стрічки. Привабливість для злочинців фіктивних поштових авізо пояснюється великою законсперованістю цього способу розкрадання коштів. Перевірка поштових авізо у випадку сумнівів з приводу їх подліності або правильності оформлення проводиться по телефонному запиту.

Використання підробних кредитових авізо для розкрадань коштів в особо значних розмірах має широке розповсюдження і досить різноманітне. Фіктивне поштове кредитове авізо і платіжне доручення направляються, як правило, напряму з кур'єром в РКЦ дотримувача, попри банк і РКЦ платника. Платіжне доручення та кредитове авізо мають інформацію про те, що кошти нібито були перераховані з одного підприємства в інше. При цьому підприємство - платник або не проводило платежів, або взагалі не існує. Документи завіряються вкраденими, загубленими, або фальшивими печатками і штампами.

Розкрадання коштів може відбуватися і за такою схемою: особа, що має доступ до бланків кредитового авізо або телетайпу, вступає у змову з комерційною організацією і за допомогою фіктивного кредитного авізо переводить на розрахунковий рахунок цієї організації певну грошову суму. Частина вкрадених коштів при цьому надходить цій комерційній організації, а інша частина - перетворюється на готівку через рахунки інших комерційних структур. Для отримання кредиту по фальшивим документам можуть створюватися фіктивні комерційні структури.

Міжнародні фінансові злочини.

Росте число злочинів з використанням так званих “Інструментів першокласних банків” (Prime Bank Instruments - PBI), під якими розуміються кредити Standby (Standby Letters of Credit), векселя першокласних банків (Prime Bank Promissory Notes - PBPG), гарантії першокласних банків (Prime Bank Guarantees - PBG). В багатьх подібних випадках мова йде про суми в десятках і більше мільйонів доларів.

Шахраї намагаються створити імідж солідних бізнесменів, використовуючи професійнну термінологію, підробні документи. Часто преступні елементи використовують банківських працівників для створення собі відповідного іміджу. Найбільш розповсюджені способи отримання коштів такі:

передплата шахраям комісійних за виконання операцій з РВІ;

інвестиції в підприємства, що контролюються кримінальними структурами, з наміром проведення високодохідних операцій на вторинному ринку цінних паперів;

операції з цінними паперами Східної Європи, країн СНД, Китаю, які вже були використані дяк застава при отриманні кредиту або для продажу на вторинному ринку цінних паперів і випущених за участю некомпетентних, або корумпованих співробітників цих банків;

махінації з інструментами “першокласних банків” від нещодавно сформованих банках в офшорних зонах.

Після скоєння подібних злочинів шахраї, отримавши кошти в своє розпорядження, проводять ряд переказів через банківські рахунки в різних країнах і в результаті гроші зникають. Розслідування такого роду злочинів дуже ускладнене, тому, що банки, які перераховували кошти не завжди дають необхідну інформацію з цього приводу.

Шахрайство з пластиковими картками.

Еволюція шахрайства з пластиковими картками йшла в ногу з вдосконаленням самих карток та методик взаєморазрахунків на їх основі. Суть шахрайстких операцій з пластиковими (кредитними) картками состоїть у зясуванні номерів рахунків, виготовленні фальшивих карток, перекачці з їх допомогою з рахунків дійсних клієнтів на рахунки підставних фірм та фізичних осіб. Спочатку номер рахунку механічним способом видавлювався на пластинці, пізніше зявилися картки з магнітною стрічкоюта електронним чіпом, на яких кодується номер банківського рахунку.

З початком проведення українськими банками розрахункових операцій по міжнародним пластиковим карткам зявилися нові види шахрайства в сфері електронних розрахунків. Так наприклад, "овердрафт з шахрайським застосуванням картки" заснован на тому, що банки і магазини здають сліпи в банк-еквайрер раз на два тиждні, там їх обробляють і направляють для звіту в банк-емітент кредитної компанії. Шахрай, які мають картку з невеликою сумою грошей на рахункіу в банкі- емітенті, в короткий строк проводить герез банк і процесінговий центр як умога більше операцій по сплаті грошей з рахунку до того моменту, коли починається переказ отриманих з иагазинів та банків сліпів. Крім того шахраї, особливо іноземні, які досконало обізнані в банківських процедурах, що повязані з кредитними картками,використовують відсутність досвіду та неуважність українських банківських робітників. Наприклад, компютерна програма, за допомогою якої проводилася авторизація, була розрахована на повну суму де булиб вказані долари і центи, оператор при запиті не вказував центи, і компютер сприймав дві останні цифрисуми, як центи, зменшеншуючи таким чином суму при перевірці наявності грошей на рахунку на два порядка і дозволяя сплату грошей, що в сотні разів перевищували наявні на рахунку коштів.

У 1994 році зявилося виготовлення пластикових карток з застосуванням ембосирування. Дані, враховуючи підпис володарів,попередньо придбані у касирів готелів, наносилися за допомогою спеціальних апаратів на поверхню пластикової картки. Проте шахраям не вдалося технічним шляхом воспроізвести захисну літеру "V" на кредитних картках, і вона наносилася від руки. Отримання готівкових грошей забезпечували залучені злодіями касири, що проводили в разі оплати готівкою розрахунки через кредитні картки. Відшкодування збитків проводилося за допомогою фальшивої кредитної картки з рахунку якогось клієнту з-за кордону. Для відкатування на імпрінтері касирами надавався свій сліп з даними, які були вказані на фальшивці. При цьому розкрадання було фактично неможливо виявити, а зникнення грошей з рахунку закордонного володаря кредитної картки могло розкритися тільки через невизначений проміжок часу. В магазинах з голосовою авторізацією пластикових карток сліп відправляється в банк-еквайрердля подальшої обрбки, і розрахунки займають приблизно місяць, тому, якщо сума покупки не дуже велика, банк-еквайрер кредитує клієнта, востановлюючи пізніше витрати в міжбанківських розрахунках. Шахраї отримували гроші відразу ж, задовго до того , як банк отримував сліп. У випадку електроної авторизації касири по просьбі шахраїв дзвонили в банкі самі запитували авторизацію, посилаючись на збої в апаратурі. З 1994 на пластиковому ринку України почали зявлятися і високоякісні фальшіві золоті картки “Visa”, “Eurocard/MasterCard”, “American Express. Злочинці надавали ці картки також у тіх місцях, де не було електроної авторизації.

Таким чином, основними видами шахрайства, що становлять значну загрозу нормальному функціонуванню системі використання пластикових картокусіх платіжних систем, сьгодні є:

незаконе використання підробних карток, які були загублені їх володарями або вкрадені у них;

використання карти, яка не була отримана їх законим володарем, напрклад по причині зміни його місця жительства;

використання частково переробленої картки;

виготовлення та використання повністю підробних карток.

Чисто теоретично, шахрайство або інші незаконні дії з пластиковими картками будь-який учасник на будь- якому етапі. Завданням служби безпекм банку є як умога швидше виявити факт шахрайства, встановити на якому етапі воно мало місце і прийняти заходи по його пресіченню. Для вирішення цих завдань необхідно зробити наступне:

глибоко і всесторонньо вивчити особливості роботи з пластиковими картками на кожному етапі їх виготовлення і застосування;

отримати доступ добанківської інформації щодо карток і здійснених з ними транзакцій, а також аналізувати інформацію, що надходить за допомогою відповідних компютерних програм;

отримувати і використовувати інформацію, що надходить від служби безпеки платежів;

систематично вдосконалювати свою діяльність на основі отриманого досвіду в рамках свого банку та в цілому в рамках платіжної системи;

підтримувати контакти з правоохороними органами і надавати їм максимальну допомогу в розслідуванні злочинів, що повязані з використанням пластикових карток.

Аналізуючи випадки шахрайства ми можемо зробити висновки, що відбувається зрощування міжнародної злочинності, яка має значний досвід незаконних опграцій з пластиковими картками, з кримінальними структурами СНД. Завданням останніх, як правило, є підробка документів, що встановлюють особу з використанням чужих або вигаданих даних. Україна вже наздогоняє західні страни по рівню шахрайства з пластиковими картками. У вересні 1995 року в Лондоні було заарештовано двоє британців, які здійснили перше в практиці банків світу шахрайство з а допомогою фальшивого банкомата. Встановлений ними підробний банкомат ввічливо відмовляв клієнтам у видачі грошей, проте запам 'ятовував номери і ???? піні ??? їхніх кредитних карток. Далі в справжніх банкоматах у хід ішли вже підроблені шахраями кредитні картки. У підсумку банкам було завдано збитків на суму 120000 фунтів стерлінгів.

А російський “колега” британських шахраїв винайшов спосіб, завдяки якому успішно розправлявся із банкоматами банку “Столичний”. Купуючи там багато карток, він балі діяв за методом “переробу”, намагаючись підібрати необхідний код, не перевищуючи ліміт спроб, що не викликає сигналу тревоги. За даними АТ “Компанія об'єднаних кредитних карток”, через яку проходить 80 відсотків усіх платежів в Росії, лише у 1995 році втрати від шахрайства становили більш 100 тисяч доларів СЩА.

Британськи банки не мають наміру відмовлятися від плану оснащення всіх пластикових кредитних карток, що випускаються електронними чіпами, незважаючи на зниження кількості шахрайств із пластиковими картками з традиційною магнитною стрічкою. Протягом 1992-1995 років збитки від таких злочинів скоротилися приблизно удвоє і у 1995 році становили 88.3 мільйона фунтів стерлінгів , повідомляє Association for Payment Clearing Services. На нашу думку побальший розвиток пластикових карток неможливий без створення більших гарантій безпеки вкладів, ніж просто підпис вкладника. (додатково дивись Розділ 2.Електонні міжбанківські розрахунки).

Шахрайства з використанням компютерної тнхніки та телекомунікацій.

На сучасному моменті розвитку кредитно- фінансової сфери відбувається інтернаціоналізація злочинів в цій сфері. Аналіз компютерних злогинів на Заході дозволяє спрогнозувати кілька напрямків, за якими можливо, піде розвиток компютерних злочинів:

Автоматизована система банку в результаті втручання в неї зловмисниківперекаують на певний рахунок суми, що виникають при округленні під час банківських операцій (соті та тисячні долі розрахункових одиниць), що дозволяє шахраям за короткий проміжок часу отримати значні прибутки, що вимірюються сотнями тисяч доларів, залишаючись при цьому непізнаними.

Автоматизована система управління поставками обслуговує незаконні вимоги на ніби-то сплачені поставки, а потім, після відправлення товара, інформація про них знищується.

Відбувається відток конфіденційної інформації з рахункових систем, яка потім використовується зловмисниками, наприклад, для шантажу.

Все більшої актуальності набуває проблема комп'ютерних крадіжок - хакерства. Так, лише з банків США за допомогою ЕОМ викрадають у чотири рази більше грошей, ніж при грабунках із застосуванням зброї. Досить згадати петербурзького комп'ютерника Левіна, який потрапив через канали зв'язку до автоматизованої системи управління рахунками американсаького банку Citibank і незаконно перевів на рахунок своїх спільників 10 мільйонів доларів. Проте, беруть і більше. Скажімо, Нік Лісон, колишній співробітник сінгапурського відділення англійського банку Берінгз, у результаті махінацій у лютому 1995 року обікрав банківську касу приблизно на 1.5 мільярда доларів.

За деякими оцінками, зняття сиятем захисту інформації в комп'ютерних системах призведе протягом кількох годин до банкрутства 29 відсотка середніх компаній, 16 відсотків великих промислових компаній збанкрутіють упродовж кількох днів. Що ж стосується банків, то 33 відсотки з них лопнуть за кілька годин, 50 відсотків-через кілька днів. Втрата банком 20-25 відсотківконфіденційної інформації призведе до його банкрутства При цьому слід зазначити, що в світовій господарській практицівитрати на гарантування безпеки комерційної діяльності становлять 15-18 відсотків прибутку. Кількість працівників, зайнятих у недержавних службах безпеки на Заході, в 1.8-2.2 раза перевищує чисельність державних правоохороних органів.

Компьютерна банківська мережа, через яку банки обмінюються інформацією, в тому числі про платежі, ще недостатньо розвинута. В україні поки ще не набула катострофічної загрози проблема виведення з ладу комп'ютерних мереж із метою фінансового шахрайства. Сьогодні банки в основному зайняті вирішенням завдань по запобіганнювитоку або ж корекції інформації на внутрішньобанківському рівні. Проте треба готуватися до усунення цієї потенційної загрози і шляхом створення в МВС України повноцінного спеціальног підрозділу по боротьбі із цим явищем, і зусиллями самих комерційних банків.

Ситуація ускладнюється тим, що в Україні досить відсутні, як національні стандарти, так і центр сертифікації комп'ютерних програм.

Шахрайства з електронними проводками.

Відомо багато випадків шахрайства з використанням системи електроних проводок.Автоматизована система банку в результаті впровадження в неї зловмисників перераховує на певний рахунок суми, що виникають при закругленні під час банківських операцій (соті та тисячні тони розрахункових одиниць), що дозволяє шахраям за короткий проміжок часу отримували значний прибуток, що вимірюється сотнями тисяч доларів, залишаючись при цьому непомітними. Автоматизована система уравління поставками обслуговує незаконні вимоги на ніби-то сплачені поставки, а потім, після відправлення товарів, інформація про них знищується. Відбувається відток з розрахункових систем (бірж, банків, підприємств) закритої інформації (про кредити, суми угод, доходах і т.д.), яка в подальшому використовується зловмисниками, наприклад, для шантажу.

Фальшивомонетники та підробка державних цінних паперів.

У 1994 році на долю виготовлення і збуту фальшивих грошей припадало 6,4 % від всіх економічних злочинів, що були скоєні в Росії.

Для виготовлення фальшивих грошей злочинці штроко використовують найсучаснішу копіювально-множерельну техніку, матеріали і технології. Відомі випадки, коли фальшивомонетники для виготовлення фальшивих грошей скоюють кражі спецбумаги з фабрики Держзнаку.

Найбільшою популярністю серед фальшивомонетників всього світу американські долари.Одне з джерел наплива вальшивих доларів в Україні - їх ввіз з-за кордону.

На сьогодняшній день виявлено декілька видів суперпідробок, тобто купюр, виготовлених з точним дотриманням оригінальної технології виробництва. По словам співробітників СБУ "супердолари" звичайно друкуються при державній підтримці в якій-небудь закритій для іноземців країні. Наприклад багато фальшивок свого часу було виготовлено в Ірані при технічній підтримці розвідки НДР.

Ми вважаємо за потрібне зупинитися на таких загрозах безпеці банків, як промислове шпигунство та недобросовісна конкуренція.

Промислове шпигунство в банківських установах.

Аналіз розвідувально-підривної діяльності закордонних спецслужб і деяких інших організацій показують, що об'єкти економіки України, в тому числі і фінансово-кредитної сфери, і досі залишаються цілю їх першочергових устремлінь. Особливо активні спецслужби у добуванні інформації, що характеризує стан і динаміку розвитку нашої економіки, а також інформації про новітні досягнення та відкриття, рівень розвитку галузей промисловості, яка допомагає підтримувати обороноспроможність держави.

Зацікавленість іноземної розвідки до промислового, наукового потенціалу України, торгівельної та кредитно-фінансової сферам обумовлен також виходом на зовнішній ринок до недавнього часу невідомих компаній і банків, поміж якими далеко не всі, на думку закордонних партнерів, готові робити чесний бізнес.

Невід'ємною частиною підприємницької діяльності стало економічне шпигунство, яке здійснюється недержавними установами та приватними особами з намірами завоювання ринків збуту, підробки товарів, дискредитація або усунення конкурентів, зрив переговорів по контрактам, перепродаж фірмових секретів, шантаж певних осіб, створення умов для підготовки та проведення терористичних та диверсійних акцій. Число установ, що займається здобуттям відомостей про конкурентів постійно росте. Промислове шпигунство є єдиною “підприємницькою діяльністю”, яка не знає криз. Крім того в наслідок підвишеної загрози росту інфляції, посилення конкуренції і соціальної невпевненості промислове шпигунство стає все більш активним і агресивним.

Організації, що займаються промисловим шпигунством, найбільшу зацікавленість по відношенню до конкуруючих фірм, організацій і банків проявляють до:

фінансової звітності і прогнозам;

маркетингу і стратегії ціноутворення;

технічної сертифікації вже існуючої та перспективної продукції;

умовам договорів;

перспективним планам розвитку;

фінансовому стану компаній;

умовам продажу і злиття фірм;

організаційним структурам;

найважливішим елементам системи безпеки, кодам і процедурам доступу до інформаційних мереж та центрів.

Недобросовісна конкуренція в банках.

Конкуренція - закон існування бізнесу, і як будь який закон повинна відповідати юридичним нормам, вимогам загально людської моралі, підтримуватися владою. В свою чергу недобросовісна конкуренція - це застосування у конкурентній боротьбі методів, пов'язаних з порушенням прийнятих на ринку норм і правил конкуренції. Вона може здійснюватися у формах промислового шпигунства, корупції, фальсифікації товарів і їх власників, маніпуляції з діловою звітністю та шляхом прямого обману споживачів. Правова оцінка недобросовісної конкуренції визначена у Законі України “Про захист від недобросовісної конкуренції”. У статті 1 цього Закону вказується, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію може передбачати накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства. Отже в Україні існує законодавча база для боротьби з таким видом економічних правопорушень, як недобросовісна конкуренція, що офіційно визнана поза законом.

Що стосується банку, то недобросовісну конкуренцію і промислове шпигунство можуть вести конкуруючі банки, клієнти, в окремих випадках кримінальні елементи. Особливістю недобросовісної конкуренції з боку клієнтів може бути створення вигідних або сприятливих для них умов укладання угод, незаконного, невиправданого отримання кредиту, порушення іміджу банку, особливо у випадку заборгованості йому, та ін. Недобросовісна конкуренція з їх боку може виражатися у підробці документів, приховуванні об'єктивного стану своїх можливостей, залученні до гарантій неспроможних для цього осіб, розповсюдженні наклепницьких, компрометуючих банк відомостей. Характерним є вплив клієнтів на службовців банку з метою запоруки та позитивного вирішення вигідних для клієнта справ.

Через клієнтів недобросовісну конкуренцію щодо банку можуть вести інші особи. Клієнти можуть здійснювати збір інформації про діяльність банку, в тому числі конфіденційної, наглядати за окремими працівниками та організовувати їх підкуп, знаходити канали витоку інформації, вивчати характер та особливості діяльності банку.

Основним принципом недобросовісної конкуренції в банківській сфері є прагнення банку-конкурента закріпити своє становище за рахунок послаблення позицій конкуруючих банків і обману клієнтів. Жертви недобросовісної конкуренції відчувають її результати, як правило, через зміни на ринку банківських послуг, перш за все як несподівані для себе негативні умови.

Серед форм недобросовісної конкуренції, що можуть застосовуватись банками-конкурентами, переважають такі:

порушення ритму діяльності банку з використанням повноважень державних структур (під виглядом перевірок, ревізій, комісій тощо);

зрив договорів і угод через розповсюдження неправдивої інформації;

фіктивні пропозиції роботи спеціалістам із конкуруючих банків (з наміром не брати їх на роботу, а вивідати конфіденційну інформацію);

фіктивні переговори з представниками конкурентів;

безпосереднє таємне стеження за банком-конкурентом;

введення агентів для отримання інформації;

переманювання працівників і клієнтів з одного банку до іншого, а також підкуп співробітників банку;

шантаж та компрометація керівництва і провідних співробітників банку;

компрометація діяльності банку через засоби масової інформації;

незаконне отримання конфіденційної інформації та її використання з метою завдати шкоди банку;

зловживання домінуючим становищем банку на ринку послуг та ін.

2. Захист кредитної діяльності банку

Кредитна діяльність банку визначається його кредитною політикоюі включає в себе дві стадії - стадію розробки і стадію реалізації.

Під забезпеченням кредитної діяльностібанку розуміють комплекс фінансових, юридичних, інформаційно оперативно- інформаційних і фінансових заходів, які здійснюються підрозділами, установами, та співробітниками банку, що мають відношення до кредитування і спрямовані на сврєчасне погашення позичальниками виданих виданих кредитів і відсотків по ним з метою отримання банком прибутків в інтересах його акціонерів і вкладників, а також у власних інтересах.

Безпека банківського кредитування досягається за допомогою проведення комплексних мероприємств по зниженню всіх видів ризику, створенням ефективних систем захисту ресурсів банку і здійснюються з дотриманням наступних принципів:

узгодженність роботи усіх структур банку, так або інакше причатнх до прийняття рішень і роботі по кредиту (служба банківської безпеки, юрист, кредитні і оперативно-розрахункові підрозділи);

підвищення відповідальності кожної посадової особи, що надає інформацію кредитному комітету, а також тих, що голосують за видачу кредиту і приймає рішення про надання кредиту (в тому рахунку через матеріальну відповідальністьпо контракту з ціма посдовими особами);

створення умов, що забезпечать неможливість надвння кредиту під неефективний проект;

недопущення видачі кредиту під хабарь;

недопушення використання кримінальними структурами банківсько-кредитної системиу злочиних цілях;

забезпечення безпеки керівництва банкута інших посадових осіб, що мають відношення до кредитної діяльності;

інформаційна взаємодія між підрозділамислужби банківської безпеки в системі банку, інших банків та комерційних структур.

Заходи, що направлені на організацію забезпечення безпеки кредитування, поділяються на організацйні, інформаційні та оперативні (див. додаток 1.).

Організаційні заходи мають на меті здійснення наступних цілей:

вироботка стратегії та тактики діяльності служби банківської безпеки;

визнагення управлінських та функціональних завдань;

забезпечення координації та взаємодії з іншими підрозділами банку;

налагодження звязків з правоохороними та іншими державними органами, недержавними охоронними фірмами і службами безпеки інших банківських структур;

отримання доверительних звязків і джерел інформації;

створення необхідної матеріально-технічної бази.

При цьому треба мати на увазі, що стратегія та тактика кредитної діяльності тісно повязані між собою. В цій єдності стратегія виступає в якості методології, обоснуванням головних напрямків, початків та принципів кредитування, а тактика - методикиі технології її реалізації.

Інформаційні заходи включають в себе вирішення наступних завдань:

Збирання обробку і аналіз відомостей загального характеру про стан среди. в якій працює банк;

створення бази даних про недобросовесні фірми, кримінальні структури і злочинні елементи, що виявляють зацікавленість щодо банку;

створення бази даних про існуючих тапотенційних конкурентів, партнерів, фірмах, що зацікавлені в послугах банку;

створення бази знань про форми та методи посягань кримінальних елементів і недобросовісних клієнтів на кредитні ресурси банку;

створення і постійне поновлення необхідних для вирішення інформаційно-довідкових та аналітичних даних;

інформаційно-аналітичне забезпечення стратегії і тактики кредитної діяльності банку, прийняття відповідних рішень;

відстежування інформації по фактам, які можуть завдати шкодибанку з боку окремих співробітників;

експертно консультативне обслуговування.

До оперативних заходів відноситься участь співробітників банківської безпеки у захисті кредитної діяльності на всіх її етапах з використанням власних сил, засобів, методів та прийомів, а також забезпечення фізичної безпеки керівників установ банку і інших осіб, що залучені до видачі кредитів.

Для здійснення заходів по забезпеченні кредитної безпеки діяльності банку назначаються найбільш підготовані і обучені співробітники служби банківської безпеки. Вони повинні в значній мірі орієнтуватися в фінансово-економічних питаннях, які виникають в процесі кредитування, мати відповідну юридичну, оперативну, психологічну та фізичну підготовку.

В цій справі дуже важлива орієнтація співробітників служби банківської безпеки на сприйняття їми підприємницької психології, ринкових економічних відносин, духу співучасті та зацікавленості вуспішній діяльності банку, відданості його цілям (див. додаток 2).

Для кожного співробітника, які були допущені до даного виду діяльності, составляються посадові інструкції, в яких відображені освітницькі і кваліфікаційні вимоги, перечень завдань, вмінь та навичок, які необхідні в роботі, а також його функціональні забовязання.

" Кредитування, - вважає компітентний фахівець в області комерційної безпеки В.Любаєв, - це дуже складний вид банківської діяльності, яка потребує професійної майстерності як від співробітників банку, так і від клієнтів-замовників та страхувальників". Томузараз знайдеться небагато банків і їх філіалів, які здатні забезпечити рівеньроботи з кредитами, що обумовлені необхідними принципами. Щє менш - страхувальників і зовсім небагато - клієнтів банку. Це з одного боку, змусить банки шукати надійних та вигідних клієнтів і боротися за них, а з іншого боку - формує необхідність "вирощувати" таких клієнтів у власному банку.

Таким чином, виконуючи функції по забезпеченню безпеки кредитування, співробітникислужби банківської безпеки не повині обмежуватися вирішенням вузьких питань по тій, чи іншій кредитній угоді. Їх завданням є постійна робота з клієнтами банку, надання їм допомоги в їх підприємницько-економічної діяльності і в збільшенні можливостей, пошук та залучення фінансово-стабільної, вигідної для банку клієнтури, що виготовляє конкурентно-спроможню, в тому числі і експортну продукцію, яка має умови для отримання довготермінових кредитів та інвестиційних вкладів. Зрозуміло, що степень ризику при кредитуванні подібних клієнтів значно нижче, ніж при обслуговуванні позичальників " зі сторони".

Дільність служби безпеки на етапах реалізації кредитної політики банку.

Робота з потенціальним позичальником.

Надання пакету документів при заяві на кредит.

Аналітичне дослідження надійності клієнта і степеню ризиків, які повязані з передбачаємим наданням позички.

Структурування позички, підписання кредитної угоди.

Кредитний моніторінг.

Особливості роботи на етапі взискання заборгованості по кредитним угодам.

Класифікація наданих позичок та оцінка кредитних ризиків.

Робота з потенціальними позичальниками.

За оцінками відчизняних та закордоних спеціалістів 35 - 40% прострочених позичок в результаті недостатньо поглибленого аналізу фінансового становища позичальника на попередній стадії дослідження. Для підвищення якості роботи на даному етапі доцільно використовувати спеціально розроблений подробний список питань як накопичувач першочергової інформації про кредитну угоду. В деяких банківських установах це список складається з декількох десятків позицій, проте існує перелік обовязкових питань, які мають бути зясовані під час бесіди з потенціальним позичальником, що претендує на отримання кредиту (дивись додаток 3). Крім того в ході бесіди з потенціальним позичальником необхідно також зясувати питання по самій фірмі-позичальнику (дивись додаток 4). У будь-якому випадку бесіди з потенціальними позичальниками мають проводити спеціально надані, підготовлені, надійні співробітники банку, які вміють працювати з людьми і які після кожної зустрічі з клієнтом забовязані підготувати письмовий звіт (заповнити свого роду щоденник роботи з клієнтом).

Фіксування всієї інформації по конкретній справі в спеціальному досє є обовязковою вимогою (дивись додаток 5).

Служба безпеки повина вести власні досє на найбільш серйозних та ризикових клієнтів для накопичення оперативної інформації про них у відповідності з встановленим переліком питань (дивись додатки 3,4).

Залучення представників служби безпеки банку до аналізу, отриманих в ході роботи з клієнтами данних дозволяє більш чітко визначити позицію щодо конкретного потенціального позичальника з точки зору захисту інтересів банку і мінімізації банківських ризиків, а при необхідності розробляти і проводити спеціальні мероприємства по попередній перевірці відвідувача (наприклад, пропрзиція є дуже цікавою для банку, але багато невизначеності і великий ризик). Перевірка позичальника дозволяє:

виявити наявність основних та обігових ?засобів?, які можуть бути прийняті в якості застави під забезпечення кредиту і на які в подалбшому може бути ? повернено взискання?;

визначиті істині наміри позичальника по відношенню до використання позичаємих коштів та їх повернення;

перевірити, чи не стоять за позичальником преступні угрупування, чи не знаходиться він під їх впливом;

виявленя наявності у позичальника боргів перед іншими кредиторами, тобто чи не потрібен цей кредит для погашення старих боргів;

оцінити обоснованість, обміркованістьугоди, під яку береться кредит, правильність розрахунківприбутку, степеню ризику.

Надання пакету документів при заявці на кредит.

Якщо кредитний підрозділ вирішив продовжити роботу з клієнтом, то в письмовій формі робляться висновкиі пропозиції і клієнту пропонується надати певні документи (дивись додаток 6).

Треба мати на увазі, що підприємство може мати розрахунковий та валютний рахунки в різних банках. Національний банк України подібні факти розглядає як порушення діючого законодавства і надає вимоги по їх усуненню.

Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкрит в іншому банку, то він надає в банк документизі вказівкою юридичної адреси, картку із зразками підписів, засвідчену банком, довідку банку по залишках на рахунках і наявності заборгованості по позичкам, доручення на право перевірки його рахунків в інших банках. Пригому представник банку може рекомендувати позичальнику перевести свій розрахунковий рахунок в свій банк, попередивши, що від цього в певній мірі може залежати рішення по наданню кредиту.

Один із керівників підрозділу по боротьбі зі злочинами в сфері нових ринкових структур ? ГУБОП ? МВД України звертає увагу на наступні фактори, які має враховувати банк призаключенні кредитної угоди:

"Часто комерційні банки просто не виконують вимог нормативних документів НБУ, відомчіх інструкцій і діючого законодавства по наданню кредитних ресурсів. В першу чергу, це стосується вивчення банком виробничої та інвестиційної діяльності позичальника, його фінансовогостановища і платіжоспроможності. Часто такі банки не вимагають від позичальника інформацію про баланс його підприємства, документів інших банків клієнтом яких він є, що підтверджують наявність коштів на разрахункових рахунках, техніко-економічне обгрунтуванняотримання кредитів. Як правило, це відбувається тому, що постійним супутником кредиту став хабарь (багаточисельні виявлені факти говорять, що хабарь складає до 25% від загальної суми кредиту). До тог ж незавжди проводиться серйозна експертиза угод та контрактів за цільовим використанням кредиту". По закінченю цієї процедури клієнт заповнюю Кредитну карту клієнта (дивись додаток № ).

Аналітичне дослідження надійності клієнта та степеню ризиків, повязаних з передбачаємим наданням кредиту.

Після отримання пакету документів банк проводить аналітичне дослідження надійності потенціального позичальника. Визначення кредитоспроможності позичальника є невідємною частиною роботи банку по аналізу можливостей та доцільність надання йому позики, визначення веругідності їх своєчасного повернення. Оцінка кредитоспроможності клієнта спрямована на виявлення обєктивних результатів та тенденцій в його господарсько-фінансовій діяльності. з метою попередження чи зведення до мінімуму негативних для банку наслідків надання цьому клієнту кредиту.

В закордонній практиці кредитування виділяють кілька ключевих позицій, по яким проводиться оцінка надійності позичальника, і відповідно, степеню ризиків покредиту. В США, наприклад, вивчення проводиться, як правило, по пяти напрямках:

Особа позичальника, його репутація у діловому світі, відповідальність та готовність взяти на себе забовязання по кредиту.

Фінансові можливості - сроможність клієнта погасити отриману позику за рахунок поточних грошових надходжень або продажу активів.

Майно - розмір та структура акціонерного капіталу, приватне матеріальне становищє основних акціонерів або індивідуального підприємця.

Покриття кредиту - види та вартість активів, що передбагаються в якості застави при отриманні кредиту.

Загальні умови - стан економічної конюктури та інші зовнішні фактори, що можуть вплинути на становище позичальники.

В Україні вивчення позичальника має бути глибшим і всебічним з урахуванням криміналізації вітчизняного бізнесу. Доречі, варто здійснити перевірку на предмет можливих звязків клієнта з представниками тіньової економіки, змови з конкуруючими банкаминаявність умислу на шахрайство та відмови від платежу. Зрозуміло, що такі специфічні завдання може вирішувати служба безпеки банку.

На цьому етапі спеціалісти банку всесторонє розглядають та прораховують по прийнятим в даному банку методикам можливості настання різних кредитних ризиків. Одночасно комплексно аналізується вся надана позичальником та здобута банком на нього інформація. Повнота та обєктивність аналітичного дослідження тільки виграє, якщо до цієї роботи буде підключена служба безпеки. Її співробітники можуть допомогти розібратися з особою позичальника, його дійсним фінансовим становищем та намірами, включаючи можливу відмову від платежу, несплату боргу у встановлений термін, схильність до зловживан, шахрайства і т. п.

З цією метою керівництво банку в необхідних випадках доручає службі безпеки банку приступити до комплексної оперативної перевірки потенційного позичальникадля вирішення питання: надавати йому кредит або ні. На практиці, таку перевірку можно здійснити тільки поєднавши зусилля висококваліфікованих фінансистів і співробітників служби безпеки.

В той час, як професіонали банківської справи проводять дослідження надійності клієнта та розраховують по прийнятим в банку методам виругідність появи різних ризиків, повязаних з наданням кредиту даному позичальнику, служба інформації має використати всі свої інформаційні і оперативні можливості, застосувати на практиці свої сили та засоби, спеціальні методи і майстерність для того, щоб впевнитися у відсутності загрози банку з боку цього вивчаємого клієнта. Однак треба зауважити, що конкретний набір перевірочних мероприємств, що застосовуються службою безпеки, залежить від кваліфікації співробітників цієї служби, обєму і умов передбачаємого кредиту, економігної випраданості витрат на перевірку та зацікавленості банку в даному позичальнику.

У кожному конкретному випадку керівництво банку повинно чітко визначати цільову установку для своєї служби безпеки по перевірці того ги іншого клієнта.

Крім того, підвищену увагу треба приділяти перевірці дійсності балансу і взаємовідносин позичальника з податковими органами. Як свідчить практика, багато недобросовісних клієнтів спотворюють дані в надаваємих балансах підприємств, не відібражаючи в нихвже отримані кредити. У випадках, коли податковою будуть виявлені порушення податкового законодавства, вона має право заарештувати рахунки правопорушника, що значно ускладнить повернення бану виданих ним кредитних коштів. Структурування позики, підписання кредитного договору.

У випадку коли клієнт задовольняє прийнятим в банку станбартам і успішно прйшов попередні етапи, то на даному етапі розробляються конкретні умови кредитної угоди (які можуть істотно відрізнятися від тих, що були запропоновані позичальником), а саме:

вид кредиту;

сума кредиту;

строк кредиту;

способ погашення заборгованості по кредиту (единовременний внесок по закінченню строка позики; равномірні або неравномірні внески навпротязі атроку дії кредитної угоди);

покритя кредиту;

ціна кредиту;

інші умови.

На цьому етапі ще раз оцінюється вся існуюча інформація і коректується ставлення до даного проекту. Прийнявши позитивне рішеня, банк проводить переговори з клієнтом та розробляє компромісний варіант угоди, що влаштовує дві сторони. Оригінал кредитної угоди має зберігатися в сейфі, а співробітники банку мають працювати тілбки з його копією.

3. Безпека електронних банківських розрахунків

Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. “Електронні гроші” широко залучаються до обігу і стають важливим елементом фінансової інфраструктури економічно розвинених країн.

Аналогічні процеси відбуваються й в банківсько-фінансовій системі України. Ідея електронно-грошового обігу давно і послідовно втілюється в житті спільними зусиллями урядових органів, наукових, промислових і банківських установ і організацій.

Особливо важливу роль тут відіграє Національний банк України. На нього покладено обов'язок забезпечити чітке, надійне, безпечне та ефективне функціонування національної платіжної системи. З метою виконання цього завдання НБУ застосовує надане йому право законодавчої ініціативи, користується можливостями статусу центрального банку, що регламентує діяльність усієї банківської сфери за допомогою своїх нормативних документів. Також він бере безпосередню участь у розробці нових платіжних засобів та організації електронно грошового обігу на території України.

Першим важливим кроком на шляху до електронно грошоаого обігу стало створення системи електронних міжбанківських платежів. У1997 році Україна перейшла до міжнародної системи обліку і статистики. Нині в країні триває цілеспрямлвана щодо докорінного реформування банківської сфери. Зокрема перетворень зазнає така важлива її складова, як система міжбанківських електронних платежів Національного банку України (СЕП).

СЕП успішно виконує покладені на неї функції загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків. Нині з точки зору таких параметрів, як пропускна спроможність, швидкість розрахунків, рівень безпеки і надійність тощо, система в цілому задовольняє потреби банків України.Зокрема високий рівень роботи СЕП підтверджено під час грошової реформи в серпні - вересні 1996 року. Тоді банківська система оперативно замінювала грошові знаки з відповідним відображенням на рахунках комерційних банків, що було однією з необхідних умов проведення реформи у стислі строки. У цей період навантаження на СЕП зросло в 2 - 3 рази, висувалися підвищені вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів. Так, лише за 30 серпня 1996 року зассобами СЕП було виконано міжбанківські розрахунки на суму понад 500 трильйонів карбованців

Основні кількісні показники системи електронних міжбанківських платежів України за станом на середину 1997 року такі:

Навантаження СЕП становить близько 250 - 350 тисяч платіжних документів протягом банківського дня;

Кількість банківських установ-абонентів - приблизно 2450;

Термін проходження платіжних документів від платника до одержувача - від 10 хвилин до 2 годин;

Суми платежів необмежені. Доларові еквіваленти сум платежів - у діапазоні від 0,1 долара до 100 млн. доларів США;

Максимальна зареєстрована сума транзакції - близько 600 мільйонів доларів на момент її виконання.

Нині СЕП охоплює майже всі банківські установи України. Тому число банків-учасників системи є показником, який характеризує тенденції зміни кількості українських банків та її установ уцілому.

Упродовж минулих років розвиток СЕП мав переважно еволюційний характер,удосконавлювалися програмно-технічні засоби. Темпи зростання кількості показників в основному стабілізувалися. Стабільність системи міжбанківських розрахунків дала змогу банкам - учасникам СЕП приділити в галузі електроних платежів більше увагипроблемам внутрішньої автоматизації діяльності банку, вдосконаленню його програмних комплексів ”Операційний день банку” (ОДБ).

Реформувня бухгалтерського обліку та неминуче позначиться на автоматизації внутрибанківської дільності, так і на міжбанківських розрахунках. Тому ці перетворення сприятимуть глобальнимзмінам у СЕП потреба в яких давно назріла. Для вдосконалення СЕП не треба проводити “реформу заради реформи”, а зробити наступні кроки:

Проаналізувати явища і тенденції, характерні для СЕП в останні роки.

Порівняти платіжну систему України з існуючими в інших країнах, подібних за економічним станом.

Спрогнозувати майбутні зміни, викликані зміною уподобань та потреб комерційних банків як учасників платіжної системи України.

Отже, аналізуючи дані проілюстровані графіком*, ми можемо визначити такі основні тенденції, притаманні діючий системі міжбанківських розрахунків в України:

Концентрація грошових коштів на консолідованих коррахунках головних банків (юридичних осіб);

Проведення більш жорсткої політики головного банку щодо своїх філій у сфері міжбанківських розрахунків;

Централізація обробки платіжних транзакцій у ЦРП НБУ та розрахункових центрах великих комерційних банків;

Поступове збільшення кількості та обсягів платіжних трансакцій.

Для порівняння СЕП з діючими платіжними системами міжбанківських розрахунків країн СНД та Східної Європи, яке ми наводимо далі, використано матеріали Міжнародної конференції клірингових організацій Центральної та східної Європи у Варшаві (21 - 22 квітня 1997 року). Ця конференція дала змогу оцінити стан електронних платіжних систем у країнах з періхідною економікою, визначити загальні проблеми, що стоять перед нашими країнами, та плануванні шляхів їх розв'язання.

Відповідні платіжні системи у вигляді, в якому вони діють нині були сформовані у 1990-х роках. Тобто є досить молодими і перебувають в постійному процесі адаптації до нових вимог, які висувають для них місцеві банківські системи, що розвиваються.

Існують значні відмінності між платіжними системами, які ми розглядаємо. Вродночас в усіх країнах використовуються однакові, або досить близькі базові принципи організації та функціонування платіжних систем. Більшість країн дійшла висновку про необхідність реалізаціїсистеми переказу великих сум в реальному часі за міжнародною класифікацією - RTGS, тобто Real Time Gross Settelment), яка б забезпечувала функціонування міжбанківських та міждержавних ринків і була б підвалиною платіжної системи країни. Розрахунки через RTGS як правило становлять найважливішу складову частину механізму перерозподілу грошово-кредитних ресурсів країни, системи розрахунків на ринках грошей, капіталів та іноземної валюти.

Необхідність операцій у режимі реального часупояснюється потребою ринкової економіки в грошових ринках, що функціонують безперебойно. Разом із тим, розрахунк на валовій основі бажаний, оскільки веде до зниження системного ризику, забезпечуючи миттєвий та остаточний розрахунок при обробці кожнї платіжної операції. Ця обставина поряд із тим, що розрахунки виконються в режимі реального часу, дає змогу учасникам платіжної системи країникращє та ефективніше керувати кредитним ризиком та ризиком ліквідності.

Регламент функціонування платіжної системи (особливо якщо в країні їх кілька) має бути ретельно спланований для ефективної роботи учасників та зниження системних ризиків.

Порівняно з платіжними системами СЕП НБУ є досить сучасною та ефективною системою. Але незважаючи на це, питання створення в Україні системи класу RTGS стає дедалі актуальнішим.

Крім того, слід враховувати перспективи подальшоговзаємопроникнення державної системи міжбанківських розрахунків і міжнародних систем. Із поліпшенням економічної ситуації в Україні нагальною потребою стане участь у TARGET (Trans-European Automated Real Time Gross-Settlements Express Transfer System) - системі переказів великих сум у реальному часі, що об'єднуватиме центральні банки провідних європейських країн. Створення та впровадження RTGS планується на 1998 рік. Треба зазначити, що реформа СЕП зараз проходить успішно, за наступними головними напрямками:

Розширюються рахунки клієнтів і їх найменування у пакетах платіжних документів та у витягу з технічного коррахунка.

Для підвищення ступеня захисту платіжних документів було впроваджено новий алгоритм електронно-цифрового підпису, який базується на стандарті безаадресного RSA з довжиною підпису 512 біт.

Банки отримують додаткові можливості для роботи з лімітами технічного коррахунку, що є складовою частиною обслуговування в СЕП консолідованого коррахунка.

Були введені нові принципи ідентифікації банків в СЕП, які відоброжають одночасно розташування банку в географічному регіоні і його підпорядкування офіційному відділу регіонального управління НБУ та Розрахунковій палаті.

У структурі інформаційних пакетів СЕП резервуються реквізити призначені для майбутнього обміну інформацією між СЕП та іншими державними системами електроного грошового обігу (такими, як RTGS, системою масових платежів населення тощо).

АРМ - 3 СЕП у ході подальшого розвитку розглядатиметься як єдиний шлюз доступу автоматизованої банківської системи комерційного банку до задач інформатизації Національного банку України.

Щоб забезпечити надійнішу роботу АРМ - 3 надаються можливості для перенесення його в майбутньому до інших базових операційних систем (таких як UNIX, Windows NT тощо), програмне забезпечення автоматизованого робочього місця буде реалізовано в стандарті ANSI С. АРМ - 3 не використовуватиме зовнішніх програм і не вестиме внутрішніх баз даних.

...