Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ ЧЕРЕЗ МЕХАНІЗМИ БЮДЖЕТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціальність 08.00.07 - демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Щербина Ірина Федорівна

УДК 314.172

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий

співробітник

Макарова Олена Володимирівна,

Інститут демографії та соціальних досліджень

Національної академії наук України,

заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Грішнова Олена Антонівна,

Київській національний університет імені Тараса Шевченка

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри теоретичної та прикладної економіки;

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Близнюк Вікторія Валеріївна,

ДУ “Інститут економіки та прогнозування” НАН України,

завідувач відділу соціально-економічних проблем праці.

Захист дисертації відбудеться “ 17 ” ,березня 2009 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.247.01 Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розіслано “16” лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Полякова С. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фінансування бюджетний регіональний людський

Актуальність теми дослідження. Завершення етапу активної транс-формації України, ознаменоване набуттям статусу країни з ринковою економікою, зміною зовнішніх (геополітичних) і внутрішніх умов, та подальший економічний і соціальний прогрес потребують формулювання нових цілей і завдань державної політики та створення дієвих механізмів їх реалізації. При цьому слід виходити з розуміння того, що сучасні принципи формування соціально-економічної політики демократичних держав зорієнтовані на пріоритетність людського розвитку, тобто на забезпечення розвитку людини в інтересах людини і власними силами людини. Оскільки розвиток людини має відбуватися у сприятливому середовищі - економічному, соціальному, екологічному, політичному тощо, то завданням держави є створення такого середовища за допомогою відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів.

Вивченню чинників людського розвитку та економічного зростання присвячено немало робіт вітчизняних і зарубіжних вчених. Дисертаційна робота ґрунтується на дослідженнях засновників концепції людського розвитку - А. Льюіса, А. Сена Г. Мюрдаля та людського капіталу - Т. Шульца, Г. Беккера, Л. Туроу, Я. Мінсера та ін. Значний внесок до розробки теоретичних та практичних аспектів дослідження людського розвитку, зокрема щодо вивчення економічних чинників його забезпечення, належить В. Близнюк, О. Власюку, В. Геєцю, О. Грішновій, Е. Лібановій, Л. Лісогор, О. Макаровій, В. Новікову, В. Опаріну, В. Онікієнку, О. Палій, І. Петровій, С. Пирожкову, А. Ревенку, В. Стешенко, А. Чухно, В. Шишкіну. Проблемами фінансування соціальної сфери займалися Й. Бескид, О. Богачова, С. Буковинський, Н. Большаков, Б. Данилишин, В. Куценко, В. Мандибура, І. Чугунов та ін. Проте об'єднання проблематики людського розвитку та бюджету в їх працях не проводилося. Отже, досі залишаються невирішеними актуальні проблеми методологічного та методичного характеру щодо державного регулювання людського розвитку та його механізмів, насамперед бюджетних, з метою гармонізації діяльності усіх гілок влади для забезпечення загальнодержавних пріоритетів соціальної політики на всіх рівнях управління.

Тому необхідним є розроблення методологічних засад єдиної системи координат соціальної та бюджетної політики, потребують наукового переосмислення поняття та функції бюджету з позиції визначення його ролі як регулятора людського розвитку. Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі власних методологічних та методичних напрацювань поглибити існуючі та розробити нові теоретико-прикладні положення в частині забезпечення людського розвитку за допомогою бюджетних механізмів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з НДР, що виконуються в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема з науково-дослідною роботою “Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз” (номер державної реєстрації 0103U005480); НДР “Розробка механізму реалізації інноваційних складових людського розвитку” (номер державної реєстрації 0107U003208); НДР “Стратегічні пріоритети покращення якості населення України” (номер державної реєстрації 0106U006894). Роль дисертанта у виконанні цих НДР полягала в розробці методологічних і методичних засад оцінки стану людського розвитку та механізмів його регулювання через бюджет.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка методологічних та методичних засад забезпечення людського розвитку через використання спеціальних бюджетних механізмів, що діють у єдиній системі координат соціальної та бюджетної політики. Відповідно до визначеної мети, у дослідженні послідовно вирішувалися такі основні завдання:

· проаналізувати трансформацію концепції людського розвитку, систематизувати структуру взаємозв'язків між складовими людського розвитку і системою його регулювання та встановити найбільш вагомі чинники впливу;

· уточнити поняття та функції бюджету з погляду визначення його ролі в регулюванні людського розвитку;

· визначити відповідність показників рівня життя населення та соціальних стандартів темпам розвитку економіки України;

· розробити методику та оцінити взаємозв'язок стану людського розвитку з системою бюджетного фінансування для визначення засад забезпечення людського розвитку через бюджетні механізми;

· обґрунтувати застосування програмно-цільового методу як теоретичної основи розробки бюджетних механізмів забезпечення людського розвитку;

· проаналізувати методику розрахунку регіонального індексу людського розвитку та розробити пропозиції щодо її вдосконалення для використання з метою гармонізації бюджетної та соціальної політики;

· розробити методологію забезпечення людського розвитку через бюджетні механізми і на її основі - відповідну методику з урахуванням гармонізації соціальної та бюджетної політики;

· удосконалити методику розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів для забезпечення людського розвитку.

Об'єкт дослідження - процес розширення можливостей людського розвитку на основі гармонізації соціальної та бюджетної політики.

Предмет дослідження - методологічні, методичні та прикладні аспекти забезпечення людського розвитку через механізми бюджетного регулювання.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи, положення сучасної економічної науки; інформаційною основою - наукові досягнення вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері вивчення взаємовпливу соціальних та економічних процесів, нормативно-правова база у галузі соціальної та бюджетної політики. Для досягнення мети роботи використано низку взаємопов'язаних загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: історико-логічний метод - для аналізу трансформації концепції людського розвитку та програмно-цільового методу здійснення бюджетних видатків; порівняльний та факторний аналізи - для виявлення світових та національних тенденцій регулювання соціальної сфери; економіко-статистичні методи (групувань, побудови динамічних рядів, графоаналітичний), кластерний аналіз - для оцінки стану та взаємозв'язків показників людського розвитку зі складовими системи фінансування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- визначено теоретичні засади, розроблено методику та проведено оцінку взаємозв'язку стану людського розвитку із системою бюджетного фінансування в регіональному розрізі, яка демонструє соціальний ефект від використання певного набору бюджетних механізмів, що дає можливість встановити основні засади забезпечення людського розвитку;

- обґрунтовано використання програмно-цільового методу як теоретико-методологічної основи забезпечення людського розвитку та відповідно до нього визначено роль і місце показників людського розвитку у бюджетному процесі, що зумовлює зміни інституціональних підходів до гармонізації соціальної та бюджетної політики;

удосконалено:

- методику розрахунку регіонального індексу людського розвитку, що дозволяє підвищити точність його середньострокового прогнозу;

- методологію бюджетного процесу та бюджетних програм, програмну класифікацію видатків та кредитування бюджету для детального відображення бюджетних видатків, спрямованих на забезпечення людського розвитку, як основи аналізу ефективності соціальної політики;

- методику розрахунку міжбюджетних трансфертів, що зумовлює відповідність між темпами людського розвитку й темпами розвитку економіки країни та уможливлює використання розроблених бюджетних механізмів для забезпечення такого базового аспекту людського розвитку, як гідні умови життя.

отримали подальший розвиток:

- теоретичні засади соціальної політики в частині обґрунтування понять “соціальні витрати” та “інвестиції в людський розвиток”, що зумовлює зміну ідеології здійснення соціальних видатків бюджету від утримання установ до здійснення бюджетних інвестицій в людський розвиток;

- теоретичні засади поняття та функцій бюджету в частині обґрунтування його економічної сутності як інструмента забезпечення людського розвитку для задоволення як суспільних потреб, так і потреб кожної особистості у соціально-економічному та духовному розвитку. Такий підхід дозволяє визначити концептуальні засади забезпечення людського розвитку через бюджетні механізми.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в дисертаційній роботі результати створюють необхідне наукове підґрунтя для забезпечення державою розширення можливостей людського розвитку через гармонізацію соціальної та бюджетної політики в середньостроковій перспективі шляхом: оцінювання за авторською методикою ефективності бюджетних витрат та прогнозування наслідків регуляторних рішень соціальної та бюджетної політики з позиції людського розвитку; запровадження середньострокового бюджетного циклу, спрямованого на досягнення показників / стандартів людського розвитку; реалізації спеціальних програм, метою кожної з яких є досягнення чітко визначеної цілі людського розвитку, а також використання показників людського розвитку як індикаторів соціального ефекту бюджетних програм, спрямованих на інші цілі; застосування показників / стандартів людського розвитку як невід'ємної частини формули розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів, а також поширення міжбюджетного регулювання на повний комплекс послуг населенню, що впливають на стан людського розвитку.

Основні теоретичні положення дисертаційної роботи щодо виявлення системних проблем забезпечення людського розвитку через механізми бюджетного регулювання, гармонізації соціальної та бюджетної політики, зокрема методологія розрахунку міжбюджетних трансфертів вирівнювання, їх відповідності реальним потребам місцевих бюджетів у здійсненні поточних видатків у соціальній сфері; пропозиції стосовно удосконалення формули вирівнювання для здійснення розрахунків видатків місцевих бюджетів як сукупності вартісних обсягів видатків на соціально-культурну сферу, розрахованих на основі соціальних стандартів та нормативів; методологічні підходи до побудови бюджетних програм та визначення показників їх виконання використано Міністерством праці та соціальної політики України при розробці стратегічних напрямів соціального розвитку, підготовці щорічних пропозицій до проекту основних напрямів бюджетної політики та бюджетних запитів і паспортів бюджетних програм (довідка №2/10/136-08 від 09.01.2008). Пропозиції щодо внесення змін до методики розрахунку фінансової складової індексу регіонального людського розвитку в частині показників “Сума соціальних трансфертів з державного бюджету в розрахунку на 100 тис. населення”, “Співвідношення соціальних трансфертів та соціальних видатків місцевих бюджетів”, “Видатки на житлово-комунальне господарство” та застосування показників, що відображають видатки на соціально-культурну сферу з загального та спеціального фондів бюджету, використані Державним комітетом статистики України при обчисленні регіональних індексів людського розвитку (довідка № 01/03 від 12.02.2008 р.). Основні теоретичні положення дисертаційної роботи щодо визначення зв'язку соціальної та бюджетної політики, зокрема в частині взаємовпливу стану людського розвитку і бюджетних видатків, пропозиції щодо методики оцінки цього зв'язку, рекомендації стосовно структури бюджетних програм та індикаторів їх виконання, а також проведення процесу бюджетного планування з поділом на три етапи були використані при реалізації та оцінюванні пілотного проекту з фінансування закладів охорони здоров'я у м. Бердянськ, який проводила міська адміністрація за підтримки Світового банку (довідка б/н від 14.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є оригінальною, одноосібно виконаною науковою працею. Результати, що викладені в дисертації та авторефераті, належать авторові особисто. Здобувачем самостійно проведено дослідження методологічних та методичних засад запровадження державного регулювання людського розвитку через бюджетні механізми, гармонізації соціальної та бюджетної політики та оцінки ефективності їх впровадження з позиції розширення людського розвитку. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Висновки і рекомендації дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, серед яких: Науково-практична конференція “Проблеми розвитку фінансової системи України (м. Київ, 2002 р.)”; Міжнародна науково-практична конференція “Зміцнення системи місцевих фінансів та міжбюджетних відносин в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Науково-практична конференція “Актуальні проблеми децентралізації державного управління та розвитку місцевого самоврядування в умовах політичної реформи” (м. Алушта, 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Міжнародний досвід інституціоналізації системи моніторингу і оцінки та доцільність її застосування в Україні” (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць (у тому числі 6 - у фахових виданнях).Особисто дисертанту належить 9 публікацій обсягом 4,8 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки і включає 19 рисунків, 21 таблицю, в тому числі 5 таблиць займають 5 повних сторінок, 12 додатків на 29 сторінках. Список використаних джерел налічує 250 найменувань на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні аспекти дослідження людського розвитку” розглянуто історичні витоки та еволюція концепції людського розвитку й теоретично обґрунтовано роль і види його регулювання, зокрема за допомогою бюджетних механізмів.

Визнання демократичними державами пріоритетності людського розвитку базується на трансформації суспільної думки та концепцій економічного розвитку. Основою такої трансформації є поступове визнання економічного зростання засобом, а не метою розвитку суспільства, що відбулося за такими етапами:

I. Визнання багатства умовою розвитку людини.

1. Наукове осмислення природи багатства як основи добробуту людини (до XIX сторіччя);

2. Переоцінка ролі людини у суспільному прогресі та визначення її не лише як джерела, а і як частини суспільного багатства (XIX сторіччя);

3. Переосмислення природи багатства і включення системи людських цінностей і мотивацій до його складових (друга половина XIX століття - початок XX сторіччя).

II. Визнання розвитку й реалізації здібностей людини та її особистого вибору як умов економічного зростання.

1. Визначення економічного зростання наслідком соціального розвитку, а не його передумовою, і становлення теорії людського капіталу (середина XX сторіччя);

2. Розуміння необхідності державного стимулювання зайнятості населення у концепції “базових потреб” (70-ті роки XX сторіччя).

III. Визнання розвитку й реалізації здібностей людини та її особистого вибору як мети економічного розвитку.

1. Перехід від визнання оцінки добробуту за економічними параметрами до оцінки можливостей людини вести такий спосіб життя, який вона вважає за потрібне на основі концепції розширення можливостей вибору людини (70-ті -80-ті роки XX сторіччя);

2. Становлення концепції людського розвитку (80-ті - 90-ті роки XX сторіччя).

Здійснений аналіз трансформації економічних теорій свідчить, що методологічні засади забезпечення людського розвитку формуються на основі перегляду існуючих та розробки нових форм і методів реалізації стратегії розвитку країни шляхом установлення відповідних пріоритетів, визначення головних чинників впливу та систематизації системи регулювання, створення системи моніторингу й оцінки ефективності впровадження такої стратегії.

Людський розвиток можна трактувати одночасно як процес розширення людських можливостей і як його результат, тобто як досягнутий рівень людського розвитку за певний проміжок часу. Це зумовлює розгляд системи чинників впливу з позиції забезпечення і процесу розширення, і запланованого результату. Причому формування потенціалу людини залежить від інтенсивності та ефективності використання як безпосередньо людиною, так і суспільством в її інтересах економічних, соціальних та політичних можливостей розвитку, що у кінцевому підсумку залежить від досконалості механізмів регулювання. Автором доведено, що у контексті теорії людського розвитку регулювання за видами буває особисте та суспільне, останнє, у свою чергу, поділяється на громадське та державне.

Для задоволення суспільних потреб держава будує інституціональну мережу та використовує всі наявні ресурси, насамперед фінансові, раціональне використання яких є одним з головних чинників досягнення цілей. Так, через фінансування мережі установ соціально-культурної сфери, надання фінансової допомоги окремим верствам населення та здійснення інших заходів держава забезпечує громадянам доступність до соціальних послуг, що безпосередньо пов'язані з основними аспектами людського розвитку, досягнення гідного рівня життя та створення гідних умов життя.

Питанням взаємозв'язку між фінансами та державним устроєм певною мірою приділяли увагу у своїх працях ще Аристотель, Платон та інші видатні античні вчені. Поступовий розвиток фінансової науки супроводжувався вдосконаленням теоретичних основ управління фінансами, обґрунтуванням взаємозв'язку між фінансами й економічними процесами в країні та участю кожного громадянина у витратах держави. Водночас у сучасній економічній науці існують різні підходи до визначення поняття “бюджет”, що розглядається як централізований фонд грошових ресурсів, як економічна категорія, як фінансовий план держави, хоча наразі вчені відмічають і фінансово-регулятивну роль бюджетної системи. Щодо людського розвитку, то взаємозв'язок між його показниками і принципами та механізмами побудови бюджетної системи ще потребує наукового осмислення.

Видатки бюджету найбільш активно впливають на людський розвиток, насамперед як інструмент реалізації соціальної політики.

Проведення державою соціальної політики базується на застосуванні державних стандартів і гарантій, головні з яких (розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму) щорічно встановлюються у законі про державний бюджет, що забезпечує тісний взаємозв'язок між принципами соціальної та бюджетної політики. Автором доведено, що дотримання принципу раціональності соціальної політики, який зумовлює економне, але разом з тим ефективне витрачання ресурсів, потребує застосування принципу ефективності бюджетної системи, спрямованого на досягнення запланованих цілей при мінімальних бюджетних витратах. Найбільш актуальний у сучасних умовах принцип адресності соціальної політики відображується у принципі субсидіарності бюджетної політики, що передбачає максимально можливе надання суспільних послуг їх безпосередньому споживачу. Таким чином, підвалинами взаємодії соціальної політики та бюджету є механізми, завдяки яким держава може дотримуватися встановлених принципів і забезпечувати розширення можливостей людського розвитку в умовах обмежених бюджетних ресурсів. Водночас такі механізми мають ґрунтуватися на постулаті, що просте збільшення обсягів бюджетних витрат не забезпечує успішності реалізації соціальної політики у широкому розумінні цього поняття, адже може мати місце низка негативних явищ, які знижують ефективність та справедливість останньої. Все це зумовлює зміну ідеології бюджетного процесу від здійснення соціальних видатків бюджету до здійснення бюджетних інвестицій в людський розвиток.

У другому розділі “Взаємозв'язок людського розвитку та бюджетної системи ” проаналізовано співвідношення показників рівня життя населення та державних соціальних стандартів зі станом розвитку економіки, розроблено методику та здійснено оцінку взаємозв'язку стану людського розвитку в регіональному розрізі з системою бюджетного фінансування, а також на основі аналізу методів державного регулювання соціальної сфери в країнах зі стабільно високим рейтингом за індексом людського розвитку (за оцінкою ПРООН) обґрунтовано використання програмно-цільового методу (ПЦМ) як теоретико-методологічної основи побудови бюджетних механізмів досягнення стратегічних цілей людського розвитку.

Визнання економічної суті бюджету як інструменту регулювання людського розвитку потребує оцінки ефективності цього інструменту. Підґрунтям такої оцінки є порівняння результатів перерозподілу ВВП через бюджет в контексті людського розвитку, зокрема показників рівня життя населення і соціальних стандартів, з макроекономічними параметрами розвитку країни, яке проведено за період 2003-2006 років.

Отримані в ході дослідження результати свідчать, що розв'язання питання побудови ефективних бюджетних механізмів забезпечення людського розвитку базується на: поетапному елімінуванні від'ємної різниці між розмірами мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму; впровадженні нових соціальних стандартів, зокрема регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати; запровадженні регіонального прожиткового мінімуму.

Запропоновані зміни в соціальній політиці потребуватимуть формування теоретико-методологічних засад бюджетного регулювання людського розвитку, що передбачають оцінку взаємозв'язку його стану з системою діючих бюджетних механізмів. Основними вимогами до методики визначення такої оцінки є можливість установити наявність та щільність відповідних взаємозв'язків, продемонструвати соціальний ефект від використання певного набору механізмів при оцінюванні попередніх бюджетних періодів та прогнозуванні на середньострокову перспективу.

Суть запропонованої автором методики полягає у порівнянні рангів зведеного показника за певним аспектом людського розвитку (наприклад, рівнем освіти, станом здоров'я населення), розрахованих на базі нормування (стандартизації) попередньо визначених індикаторів людського розвитку, з рангом показника фінансування на душу населення (або на одного отримувача послуги) в регіональному розрізі.

Цьому процесу в роботі передує аналіз видатків бюджетів усіх видів у регіональному розрізі за кодами функціональної та економічної класифікації видатків місцевих бюджетів та вибір індикаторів людського розвитку на основі аналізу джерел офіційної статистичної інформації. Зазначене дозволяє встановити вид бюджету, який найтісніше пов'язаний з конкретним аспектом людського розвитку.

Для зведення відібраних показників, що характеризують окремий аспект людського розвитку, здійснено нормування (стандартизацію) показників. Такі перетворення дали змогу отримати зведені показники стану людського розвитку у регіональному розрізі та здійснити їх ранжування.

Для оцінки взаємозв'язку бюджетних витрат з рівнем бідності проведено порівняння показника фактичних обсягів наданих субвенцій на соціальний захист та соціальне забезпечення з показниками рівня бідності у розрізі регіонів України. Враховуючи, що використовувався лише один індикатор стану людського розвитку - рівень бідності, дані згруповано відповідно до його значення, при цьому виділено три групи регіонів: з низьким рівнем бідності, середнім та високим.

З метою порівняння умов проживання населення та рівня фінансування житлово-комунального господарства використано заведений показник умов проживання населення. Для його розрахунку за регіонами України було відібрано показники частки житла у міській та сільській місцевості, обладнаного водогоном, центральним опаленням, каналізацією та газом. Відібраним показникам було надано однакові ваги, тобто вважається, що забезпечення якісних умов проживання населення незалежно від місця мешкання (місто чи село) передбачає наявність усіх перелічених комунальних комунікацій. Крім того, розрахований зведений показник частки житла, обладнаного комунікаціями, зважено на чисельність постійного населення у міській та сільській місцевості за регіонами України.

Результати проведеного оцінювання за даними 2003-2006 років свідчать про тісний структурний взаємозв'язок між видатками місцевих бюджетів і станом показників людського розвитку за його базовими аспектами. Так, спостерігається пряма залежність рівня охоплення дітей дошкільними закладами в регіональному розрізі від видатків місцевих бюджетів на дошкільну освіту. Аналогічна тенденція простежується в частині залежності зведеного показника умов проживання населення від обсягів фінансування галузі житлово-комунального господарства.

Водночас дані щодо загальної середньої освіти свідчать про необхідність удосконалення бюджетних механізмів забезпечення людського розвитку, тобто просте збільшення обсягу фінансування не є ключовим фактором покращання зведеного показника рівня освіти.

Незважаючи на те, що отримані результати оцінювання в частині охорони здоров'я у цілому підтверджують вагомий вплив існуючих бюджетних механізмів, вони демонструють лагові затримки у часі між збільшенням обсягів фінансування та зміною зведеного індикатора здоров'я населення. Причиною таких відставань можуть бути не тільки недосконалість бюджетних механізмів, а й інші фактори (екологічні, демографічні тощо), яким відповідають інші бюджетні витрати. Це свідчить про необхідність використання інтегрального показника регіональної варіації стану здоров'я населення та інтегрального показника фінансування.

Щодо подолання бідності, то проведене оцінювання доводить доцільність суттєвого перегляду бюджетних механізмів, зокрема виду бюджету, підходу до формування міжбюджетних трансфертів (стосовно надання відповідних субвенцій), які в теперішній час майже не виконують роль бюджетних важелів соціальної політики.

Виходячи з отриманих результатів, засадами побудови бюджетних механізмів забезпечення людського розвитку є: адекватний розподіл відповідальності за фінансування аспектів людського розвитку між різними видами бюджетів; дотримання відповідності між фактичними обсягами фінансування та реальною потребою; використання спеціальних бюджетних механізмів, спрямованих на максимальне розширення можливостей людського розвитку.

Вирішення проблеми забезпечення ефективності бюджетних витрат з першої половини ХХ сторіччя є наріжним каменем бюджетної політики багатьох розвинених країн світу, зокрема тих, що мають стабільно високий рейтинг за індексом людського розвитку за оцінкою ПРООН, у тому числі Австралії (3 місце за підсумками 2004 та 2005 років), США (8 та 12 місце відповідно), Великої Британії (18 та 16 місце), Нової Зеландії ( 20 та 19 місце).

Проведений аналіз досвіду цих країн у здійсненні реформи освіти та охорони здоров'я свідчить, що запорукою підвищення ефективності управління цими галузями є використання спеціальних бюджетних механізмів, назви яких за країнами відрізняються, але суть їх однакова - спрямування коштів не на утримання установи / закладу, а на досягнення конкретного соціально-значущого результату, встановленого на основі пріоритетів соціальної політики.

Як свідчить здійснений аналіз, програмно-цільовий метод є одним з найбільш адекватних прийомів для побудови механізмів регулювання людського розвитку в Україні, тому що він: орієнтується на надання якомога більшого обсягу соціальних послуг населенню на одиницю витрачених грошових коштів; здатний демонструвати стандарт послуги відповідно до пріоритетів людського розвитку; забезпечує як реалізацію функції контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, так і оцінку результатів діяльності закладу / установи на основі досягнення встановленого показника / індикатора людського розвитку; може використовуватися за всіма напрямами витрачання бюджетних коштів, що впливають на стан людського розвитку; може застосовуватися як на державному, так і на місцевому рівні, що є основою ефективної реалізації державної соціальної політики щодо людського розвитку.

У третьому розділі “Гармонізація соціальної та бюджетної політики з метою забезпечення людського розвитку” удосконалено методику обчислення інтегрального показника рівня регіонального людського розвитку, розроблено методологію формування бюджетних механізмів, спрямованих на забезпечення людського розвитку, удосконалено методику розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів.

Аналіз запропонованої вітчизняними вченими під керівництвом Е. Лібанової методики розрахунку інтегрального показника індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) свідчить про її відповідність національній концепції людського розвитку завдяки значному розширенню переліку врахованих базових аспектів. Проте у частині індексу фінансування людського розвитку (ІФЛР) методика не відображує доведений автором вплив бюджетних витрат, пов'язаних з такими складовими ІРЛР, як забезпечення населення гідними умовами життя, поліпшення екологічної ситуації (рис. 1), водночас вплив певних видів інших витрат дублюється, що свідчить про актуальність запропонованих автором змін, серед яких:

· включення показників, що характеризують розмір видатків місцевих бюджетів для забезпечення населення гідними умовами проживання (витрати на ЖКГ);

· включення обсягу централізованих закупівель державного бюджету, через які частково формується матеріальний потенціал місцевих установ галузей освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення населення, житлово-комунального господарства;

· виключення показників обсягу соціальних трансфертів з державного бюджету в розрахунку на 100 тис. населення та співвідношення соціальних трансфертів і соціальних видатків місцевих бюджетів для уникнення дублювання, оскільки обсяг трансфертів уже враховано в показнику обсягу відповідних видатків;

· урахування всіх показників не тільки за загальним, а й за спеціальним фондами, адже останній з погляду людського розвитку є джерелом фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема зв'язку бюджетних механізмів та складових регіонального індексу людського розвитку та відображає фінансову участь населення у такому фінансуванні.

Для обґрунтування доцільності використання запропонованої системи показників оцінки регіональної диференціації рівня фінансування людського розвитку було проведено розрахунки за 2004-2006 роки. Отримані абсолютні значення інтегрального показника фінансування людського розвитку за регіонами та рейтинг регіонів України за цим показником було зіставлено з відповідними показниками, обчисленими за національною методикою. Незважаючи на суттєві зміни у переліку та змісті показників, за якими розраховується інтегральний індекс фінансування людського розвитку в авторській методиці, зміни значень інтегрального ІФЛР та переліку регіонів-лідерів та регіонів-аутсайдерів не такі значні, як очікувалося. Переваги авторської методики полягають у стабільнішій динаміці ІФЛР та більш прогнозованій зміні рейтингу того чи іншого регіону.

За допомогою кластерного аналізу регіони України було поділено на три групи: з високим, середнім та низьким рівнями фінансування людського розвитку. Виходячи з результатів дослідження за існуючою методикою, група регіонів з середнім рівнем фінансування людського розвитку щорічно збільшується, але при цьому якісно змінюється її склад; тобто ця група нестабільна, рік від року вона оновлюється на 40-50%. Водночас за авторською методикою ці зміни не перевищують 20%. Стабільніші групи є ознакою того, що показники, запропоновані в цій роботі для оцінювання рівня фінансування людського розвитку, більш точно характеризують регіональну диференціацію за вказаним аспектом. Для визначення того, як запропоновані зміни вплинуть на регіональний індекс людського розвитку, чи не елімінується їх вплив дією інших чинників у роботі проаналізовано динаміку цього показника з ІФЛР, розрахованими за діючою та запропонованою методиками, за кожним регіоном та за основними групами.

Здійснені за авторським підходом розрахунки ілюструють наукову обґрунтованість і доцільність запропонованих змін, тому що:

1. Отримані узагальнюючі показники мають більш стабільну динаміку, інтегральний показник не демонструє тенденції до різких змін від року до року.

2. Виділені за допомогою кластерного аналізу групи регіонів за ІФЛР стабільні у динаміці за якісним наповненням (тобто міграція між групами незначна).

3. Окрім більш точної оцінки диференціації регіонів за рівнем фінансування, зазначені зміни переліку показників дозволяють точніше оцінити регіональну варіацію людського розвитку.

4. Вирішено головну методологічну проблему - отримано чітку та легко прогнозовану динаміку як самого ІФЛР, так і рейтингу регіонів за ним та ІРЛР.

Концептуальні засади методології бюджетних механізмів регулювання людського розвитку базуються на дуалізмі поняття людського розвитку, що полягає у визначенні його як процесу та як досягнутого результату. При дослідженні людського розвитку як процесу основним завданням побудови моделі бюджетного регулювання є забезпечення його безперервності та послідовності. Проведений у дисертації аналіз програмно-цільового методу дає підстави стверджувати, що забезпечити безперервність та послідовність людського розвитку з одночасним регулюванням його результатів можна шляхом використання такого елемента ПЦМ, як середньострокове бюджетування. Цей підхід передбачає встановлення чіткої етапності та ієрархії при взаємодії всіх програмних і прогнозних документів уряду, врахування економічного (регіональна політика і міжбюджетні відносини) і методологічного (прогнозний період, процедури підготовки документів, їх розгляд і затвердження та ін.) аспектів.

Розроблена автором схема гармонізації соціальної та бюджетної політики на основі середньострокового бюджетного циклу, спрямованого на розширення можливостей людського розвитку, охоплює три основні етапи, відправною точкою для кожного з яких є стадія побудови соціальної політики в частині людського розвитку. В свою чергу, логічним завершенням кожного етапу є інкорпорування елементів політики людського розвитку в бюджетні документи, що є базовими для кожного з визначених етапів бюджетного процесу (рис. 2). Так, перший етап характеризується вибором пріоритетів соціальної політики в частині людського розвитку, оцінкою змін макропоказників соціально-економічного розвитку в результаті проведення заходів, спрямованих на досягнення встановлених пріоритетів, і подальшою підготовкою та схваленням середньострокового бюджетного прогнозу на основі соціального і макроекономічного прогнозу. Слід зазначити, що вдосконалена автором методика розрахунку регіонального індексу фінансування людського розвитку відповідає завданням цього етапу та дозволяє використовувати отримані дані не лише для оцінки, а й для прогнозування наслідків регуляторного впливу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема середньострокового бюджетного циклу, спрямованого на розширення можливостей людського розвитку

Запропонована на основі концепції першого етапу зміна структури та статусу Бюджетної декларації докорінно змінює її роль з суто політичного декларативного документа на базовий документ регулювання людського розвитку і бюджетного процесу. У цьому документі має затверджуватися розподіл прогнозного обсягу видатків бюджету на плановий рік і на трирічну перспективу за галузями бюджетної сфери та за основними програмами, спрямованими на розширення можливостей людського розвитку.

Реалізація другого етапу передбачає поглиблене вивчення ефективності бюджетної політики та визначення адекватних механізмів досягнення цілей людського розвитку. Суть етапу полягає у встановленні показників державних соціальних гарантій і стандартів; побудові на цій основі бюджетних програм; визначенні їх оптимального набору; розподілі коштів між ними у законі про державний бюджет на плановий рік.

Сутність третього етапу також передбачає розуміння людського розвитку як безперервного процесу, що вимагатиме коригування показників соціальної політики та бюджету відповідно до об'єктивних змін показників людського розвитку та макроекономічної ситуації в цілому.

Доведена автором доцільність розподілу сукупності показників людського розвитку на два компоненти (показники, досягнення яких є метою окремої бюджетної програми, та показники, що є індикаторами соціальної ефективності інших бюджетних програм) є основою запропонованої методології побудови спеціальних бюджетних програм. На цьому підході також базується розроблена автором методика відображення ознаки бюджетних витрат, спрямованих на людський розвиток, в уніфікованій програмній класифікації видатків державного і місцевих бюджетів. Така методика кодування бюджетних видатків дозволяє отримувати повну інформацію про заплановані та фактичні обсяги коштів у розрізі видів бюджетів, конкретних бюджетних програм, а також окремих заходів, що є підґрунтям для комплексного аналізу ефективності забезпечення людського розвитку через бюджетні механізми.

У ході дослідження встановлено, що, на відміну від діючого наразі в Україні підходу, міжбюджетні трансферти мають бути програмними середньостроковими видатками. Причому ці трансферти можуть формуватися і як спеціальні бюджетні програми, спрямовані на розширення можливостей людського розвитку, і як програми, що передбачають вирішення масштабних проблем. Першій вид програм має застосовуватися до цільових міжбюджетних трансфертів - субвенцій на соціальні витрати, другий доцільно використовувати щодо дотації вирівнювання.

Основним завданням міжбюджетних трансфертів є забезпечення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для ефективної реалізації державної політики, зокрема соціальної політики в частині людського розвитку. Для досягнення цієї мети пропонується встановити відповідність обсягу міжбюджетних цільових трансфертів та макрофіскальних показників розвитку країни через законодавчо детерміновану пропорцію субвенцій на соціальний захист та соціальне забезпечення щодо ВВП.

У частині трансферту вирівнювання поставлене завдання вирішується через запропоновані підходи до вдосконалення формули його розподілу, зокрема:

- зміну сутності формули з фінансового утримання бюджетної установи на забезпечення однакового рівня якості послуги для кожного громадянина для досягнення встановленого показника / стандарту людського розвитку;

- поширення міжбюджетного вирівнювання на усі види видатків місцевих бюджетів, що впливають на стан людського розвитку, тобто на видатки, спрямовані на створення гідних умов життя (ЖКГ та екологічні програми).

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено вирішення науково-прикладного завдання забезпечення людського розвитку на основі гармонізації соціальної та бюджетної політики шляхом запровадження ефективних бюджетних механізмів його регулювання. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Здійснений аналіз трансформації концепції людського розвитку свідчить, що пов'язана з такою трансформацією зміна пріоритетів державної політики від економічного зростання до максимального розширення можливостей для людського розвитку потребує відповідної зміни державної стратегії соціально-економічного розвитку та перегляду форм і методів її реалізації.

2. У громадянському суспільстві державне регулювання людського розвитку можна розглядати як один з аспектів суспільного регулювання, оскільки саме завдяки йому здійснюється координація всіх видів регулювання, його вплив на усі аспекти людського розвитку є найвагомішим. Водночас бюджетне регулювання є одним з головних компонентів державного регулювання. При цьому економічна сутність бюджету як інструменту регулювання людського розвитку полягає у використанні перерозподільних відносин та засад побудови бюджетної системи для зосередження частини державного ВВП та подальшого її спрямування на задоволення як суспільних потреб, так і потреб кожної особистості у соціально-економічному розвитку як способу досягнення загальновизнаних стандартів людського розвитку.

3. Розширення можливостей людського розвитку потребує подальшого підвищення рівня та якості життя громадян України через удосконалення політики доходів населення та забезпечення відповідності темпів їх зростання темпам розвитку економіки країни. Причому поетапне елімінування від'ємної різниці між розмірами мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму і реалізація концепції регіонального прожиткового мінімуму стосуватиметься сфери як соціальної, так і бюджетної політики й відповідної методології, адже означатиме диференційований підхід до розрахунку видатків державного та місцевих бюджетів, що охоплюють оплату праці та соціальний захист населення. Оскільки такі витрати, згідно з Бюджетним кодексом України, враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів для місцевих бюджетів, запропоновані заходи мають бути відображені через відповідні зміни у механізмах міжбюджетних відносин.

4. Здійснена на основі запропонованої методики оцінка взаємозв'язку стану людського розвитку з системою існуючих бюджетних механізмів дозволяє визначити ступінь впливу структури й обсягу бюджетних витрат на показники людського розвитку в таких сферах, як освіта, охорона здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення населення й житлово-комунальне господарство. Врахування в оцінці комплексу витрат, здійснених за всіма видами бюджетних механізмів (таких, як прямі бюджетні видатки та міжбюджетні трансферти), дозволяє використовувати її не лише для прийняття рішення щодо ефективності бюджетного регулювання людського розвитку в попередніх бюджетних періодах, а й при прогнозуванні на середньострокову перспективу для визначення оптимального набору бюджетних механізмів, необхідних для досягнення планових цілей людського розвитку. Аналіз отриманих даних свідчить, що засадами регулювання людського розвитку через бюджетні механізми є дотримання принципу адресності соціальної політики; реальне фінансове забезпечення вартості показника / стандарту людського розвитку; встановлення оптимального набору спеціальних бюджетних механізмів, яке сприятиме максимізації позитивного впливу на людський розвиток.

5. Аналіз досвіду управління соціально-культурною сферою у країнах зі стабільно високим рейтингом за індексом людського розвитку дає підстави стверджувати, що теоретичною основою побудови спеціальних бюджетних механізмів, спрямованих на регулювання людського розвитку, є програмно-цільовий метод. Він передбачає розробку і реалізацію бюджетних програм, орієнтованих на конкретний результат, з використанням індикаторів їх виконання для оцінки результативності та соціальної ефективності здійснених витрат, що уможливлює вплив бюджетних механізмів на забезпечення людського розвитку як на державному, так і на місцевому рівні.

6. Ключовими елементами оцінки наслідків регуляторного впливу рішень соціальної політики мають бути значення інтегрального та регіональних індексів людського розвитку, причому особливої актуальності наразі набуває така складова останнього, як індекс фінансування людського розвитку.

7. Зіставний аналіз даних, отриманих за діючою методикою обчислення ІФЛР та з урахуванням запропонованих автором змін, свідчить: по-перше, зазначені зміни, окрім більш точної оцінки диференціації регіонів за рівнем фінансування людського розвитку, дозволяють точніше оцінити пов'язану з цим регіональну варіацію людського розвитку; по-друге, отримано чітку та легко прогнозовану динаміку як ІФЛР, так і рейтингу регіонів, а також стабільніші за складом у динаміці групи регіонів. Наведене є підтвердженням вирішення поставленого завдання та доцільності використання вдосконаленого підходу до розрахунку ІФЛР при оцінці наслідків регуляторного впливу з метою гармонізації цілей і завдань соціальної та бюджетної політики.

8. Гармонізація соціальної та бюджетної політики для ефективного регулювання людського розвитку відбувається через застосування комплексного підходу, що базується на розумінні дуалізму людського розвитку як процесу та як досягнутого результату. Тому регулювання процесу людського розвитку можливе за умови підпорядкування цілей та заходів бюджетної політики пріоритетам соціальної політики в середньостроковій перспективі, що досягається через запровадження середньострокового бюджетного циклу, спрямованого на розширення можливостей людського розвитку.

9. Регулювання результатів людського розвитку, яких прагне досягти держава, ґрунтується на розробленій методиці побудови бюджетних програм, основою якої є доведена автором можливість поділу планових показників людського розвитку на ті, що є метою окремої програми, та ті, що можуть слугувати індикаторами соціальної ефективності інших програм.

10. Запропоновані автором структурні зміни існуючих та побудова нових програм поряд з одночасним удосконаленням коду програмної класифікації уможливлюють їх використання для планування та здійснення видатків, звітування, контролю, моніторингу й оцінки ефективності регулювання людського розвитку через бюджет.

11. Враховуючи доведену в дисертації визначальну роль місцевих бюджетів у регулюванні людського розвитку, вищенаведений підхід доцільно використовувати в усіх ланках бюджетної системи, а також при застосуванні міжбюджетних трансфертів. Таким чином, останні, особливо субвенції соціального характеру, мають формуватись у вигляді відповідним чином структурованих бюджетних програм на середньостроковій основі.

12. Ефективне регулювання людського розвитку через застосування дотації вирівнювання базується на вдосконаленні розподілу її обсягу шляхом здійснення розрахунків на основі вартісних еквівалентів стандартів надання соціальних послуг населенню, спрямованих на забезпечення планових показників людського розвитку, та отриманні місцевими бюджетами фінансових ресурсів на реалізацію програм забезпечення гідних умов життя населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, розділи в монографіях:

1. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України / [М.Я. Азаров, В. А. Копилов, Л. К. Воронова та ін.]; за заг. ред. М. Я. Азарова. -- К. : НДФІ, 2006. -- 632 с. (всього 37,2 друк. арк., з них автору належать 1,1 друк. арк., ст. 75, 77, 101, 105).

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Щербина І. Ф. Державні інвестиції в регіональний розвиток: головні проблеми та шляхи їх вирішення / І. Ф. Щербина // Наукові праці НДФІ. -- 2004. -- Вип. 3--4 (26--27). -- С. 250 -- 256 (0,4 друк. арк.).

3. Щербина І. Ф. Особливості формування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин у 2005р. / І. Ф. Щербина // Наукові праці НДФІ. -- 2005. -- Вип. 2(31). -- С. 55 -- 61 (0,5 друк. арк.).

4. Щербина І.Ф. Бюджетні аспекти реформування системи охорони здоров'я в Україні / І. Ф. Щербина // Демографія та соціальна економіка. -- 2007. -- № 1. -- С. 194 -- 200 ( 0,5 друк. арк.).

5. Щербина І. Ф. Підвищення ефективності регулювання людського розвитку через удосконалення механізмів міжбюджетних відносин / І. Ф. Щербина // Україна: аспекти праці. -- 2007. -- №7. -- С. 43 -- 47 (0,6 друк. арк.).

6. Щербина І. Ф. Методологічні підходи до розрахунку регіонального індексу фінансування людського розвитку / І. Ф. Щербина // Вісник Прикарпатського університету: Економіка. -- 2008. -- № 6. -- С. 45 -- 52 (0,6 друк. арк.).

Додаткові публікації за темою дисертації:

7. Щербина І. Ф. Формування місцевих ресурсів та зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування через бюджетну реформу / І. Ф. Щербина // Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні: [наук.-практ. посіб.]. -- К. : Крамар, 2003. -- С.172 -- 178 (0,4 друк. арк.)

8. Щербина І. Ф. Тенденції виконання місцевих бюджетів у 2005 році: структура та інструменти їх зміцнення / І. Ф. Щербина // Український муніципальний форум, 19 -- 21 вересня 2005: зб. матеріалів. -- Алушта, 2005. -- С. 65 -- 68 ( 0,2 друк. арк.)

9. Щербина І. Ф. Роль системного підходу у подальшому розвитку місцевих фінансів та бюджетної реформи в Україні / І. Ф. Щербина // Зміцнення системи місцевих фінансів та міжбюджетних відносин в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 квіт. 2004 р.: тези допов. -- Дніпропетровськ, 2004. -- С. 80 -- 83 (0,2 друк. арк.)

10. Щербина І. Ф. Основні напрямки зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування / І. Ф. Щербина // Проблеми розвитку фінансової системи України: наук.-теор. конф., Київ, 22--23 квіт. 2002 р.: тези допов. -- К. : НДФІ, 2002. -- С. 357 -- 363. (0,3 друк. арк.)

...