Особливості організації та проведення уроків образотворчого мистецтва

1. Основні види зображувальної діяльності.

Малювання - це графічно - живописний засіб зображення предметів і явищ, основою якого є колорит, форма, композиція. Спостерігаючи предмет, діти повинні вміти передавати в малюнку його характерні властивості, створювати художній образ, відображати сюжет; засвоювати деякі елементи візерунка (в декоративному малюванні), поступово набуваючи первинні навички техніки малювання.

Ліплення - це пластичне, об'ємне зображення предметів. Способом пластичного зображення діти повинні вміти передавати форму предметів, фігур, тварин, птахів, людини; використовувати матеріал (глина, пластилін та інші), який дозволяє змінювати зовнішній вигляд персонажів, їх рухи, пози, досягаючи необхідної виразності.

Аплікація - це декоративно - силуетний спосіб зображувальної діяльності. Діти повинні вміти вирізувати з паперу різні силуети, візерунки, орнаменти, наклеювати їх на кольорове тло, створюючи повну гармонію. При цьому у дитини розвивається координація рухів рук, самоконтроль, а в роботі з папером, ножицями, клеєм набуваються технічні навички.Конструювання - це продуктивна діяльність, в процесі якої створюються різноманітні іграшки з різних матеріалів або споруди з будівельних матеріалів та конструкторів.Конструювання має загальне із образотворчою діяльністю, бо створюючи будь - яку конструкцію, слід обмірковувати задум, виконати ескіз у вигляді малюнка на папері, вирішувати оформлення предмета не лише у відношенні форми, додаткових деталей, але й кольору. Конструювання з різних матеріалів більш ніж малювання, ліплення та аплікація пов'язано з грою. Гра дуже часто супроводжує процес конструювання, а зроблені вироби діти завжди використовують в іграх. Всі розглянуті види образотворчої діяльності тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок відбувається перш за все крізь зміст робіт. Деякі теми є спільними для всіх видів - зображення будинків, транспорту, тварин тощо. Зв'язок між різними видами образотворчої діяльності здійснюється шляхом послідовного оволодіння формоутворюючими рухами в роботі з різними матеріалами. Так, ознайомлення з округлою формою краще розпочати з ліплення, де вона дається об'ємною. В аплікації дитина знайомиться з площинною формою кола. В малюванні створюється лінійний контур.

Таким чином під час планування роботи вихователь повинен ретельно продумати, використання якого матеріалу дозволить дітям швидко і легко оволодіти навичками зображення. Знання, які одержують дошкільники на заняттях одним видом зображувальної діяльності, можуть з успіхом використовуватись на заняттях з іншим видом роботи і з іншим матеріалом.

2. Ознайомлення учнів з видами декоративного малюнку

Щоб успішно навчити дітей декоративно-тематичного малювання в школі, правильно розвивати в них образне мислення і творчі здібності, учитель має розуміти особливості дитячого малюнку.

Декоративне мистецтво нерозривно повязане з виробництвом матеріальних благ. Адже ткацтво, килимарство, будівельна справа повинні насамперед задовольняти не тільки матеріальні, а й естетичні потреби людини. Декоративні сюжети можна побачити на килимах, рушниках, тарелях,

Учні на уроках праці, образотворчого мистецтва, учать різні види і техніки виконання декоративних малюнків, складають різноманітні композиції.

Є такі види декоративного малювання: карбування; різьблення; аплікація; оздоблення; розпис; вишивка.

Декор - система, сукупність декоративних елементів (прикрас) в архітектурі та прикладному мистецтві.

До специфічних образотворчих видів декору відносяться сюжетне зображення, символічне зображення й орнамент.

Сюжетне зображення - це малюнок на поверхні предмета, що зображує якесь визначене явище, подію, конкретної чи людину річ.

Символічне зображення - це умовний образ, що позначає яке-небудь поняття, ідею, явище. У вузькому змісті символ зявляється у виді умовного знака, наприклад пятикутної зірки, чи у виді монограми - сплетення перших букв імені і прізвища. Досимволічних зображень належать емблеми, герби, знаки (поштові і фабричні, грошові знаки, медалі й ордена).

Орнамент - це візерунок, заснований на повторі і чергуванні складових його елементів. Орнамент може зображувати конкретні форми - листочки, квіти, комах, птахів - з досить великим наближенням до натури і менш конкретні, узагальнені і навіть абстрактні форми - прямокутники, трикутники, кола, ромби та інші фігури. Декоративні елементи і ланки часто зображують предмети навколишньої людини середовища і художньо виражають відношення до них самої людини.

Сюжетні, символічні зображення й орнаменти своїми ритмами, симетрією, контрастами підвищують емоційну виразність речей, красу їхньої форми, єдність їхнього зовнішнього вигляду і змісту.

3. Портрет, карикатура, дружній шарж

Портрет - мальоване, скульптурне або фотографічне зображення людини або групи людей, а також відповідний жанр образотворчого мистецтва. Портрет - один з найскладніших художніх малюнків. Звичайно, кожен художник починає портрет з тих елементів, які вибере сам. Як малювати портрет олівцем.

Інструкція: 1. На першому етапі дуже важливо правильно визначитися з пропорціями голови. Індивідуальні особливості, які, як правило, відразу ж впадають в очі. Кожна частина особи має свої пропорції, які можна виміряти на око, а в цілому голова людини ділиться приблизно на три рівні частини: від чола до брів, від брів до нижньої частини носа, і від нижньої частини носа до краю підборіддя. 2. Починати заштриховувати краще з найтемніших об'єктів, наприклад, волосся. Слід також звертати увагу, що у кожної частини обличчя є своя тінь, відблиск, світло і півтінь, які також різні між собою. 3. На останньому етапі слід подивитися на малюнок в цілому.

Почавши малювати, зображайте риси обличчя у вигляді геометричних фігур, потім виділіть олівцем відстань між очима, між ротом і носом, підборіддям і ротом і т.д. Дотримуйтесь розміри частин обличчя відносно один одного. Коли побачите, що почав вимальовуватися портрет, можете приступати до обсягу і відтінкам.

Карикатура -- перекручений, перебільшений портрет людини чи події, що має за мету висміяти або дати інше зображення суб'єкта. Художники 18,19,20 ст. часто використовували карикатуру як спосіб висміювання або сатири на суспільство чи політичних діячів. Карикатура, навіть якщо вона не зображає людину, повинна мати якусь спорідненість, схожість з людиною. Карикатурист показує нам нас самих і навколишній світ з несподіваною, дотепною точки зору. Малювання карикатури: спершу слід звернути увагу на пропорції обличчя людини, а саме на відстані між носом, ротом, очима, бровами, підборіддям, лінією росту волосся та ін. Потім потрібно подумки поділити особу по лініях пропорцій на рівні частини. При створенні карикатури в якості основи з особи людини слід взяти Т-подібну форму, що включає в себе ніс і очі. Змінюючи відразу ніс і очі на обличчі, можна змінити форму Т-подібної області, а потім і інші пропорції.

Шарж -різновид карикатури, в якому зберігається подібність з об'єктом зображення, сатиричні тенденції поступаються перед м'яким, доброзичливим гумором. Особливості дружнього шаржу. Дружній означає, що шарж не повинен висміювати негативні сторони зображуваного людини. Часто, особливо в останні роки, на дружніх шаржах стали зображати не самих людей, а предмети чи тварин, якими оточений зображуваний накартині. Малювання шаржу: слід уважно розглянути особу, оцінити найбільш характерні риси: очі, брови, ніс, губи, вуха, волосся, загальна будова голови і її посадку. Важче малювати шаржі на жінок, грань доброти і висміювання легко втрачається. Коли виявлено основні відмітні ознаки, то можна приступати до малюнка. Спочатку весь акцент малюнка зосереджується на виявлених характерних і впізнаваних ознаках. Графічні шаржі хороші тим, що немає необхідності створювати закінчену картину. 

4. Значення ігрових форм і методів навчання.

Метод навчання -- це упорядкована діяльність педагога й учнів, спрямована на досягнення заданої мети навчання. Під методами навчання (дидактичними методами) часто розуміють сукупність шляхів, способів досягнення цілей, рішення завдань освіти.

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давніх-давен. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних установах. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

Творчі ігри є засобом осмислення різних сторін життя дорослих, умовним відтворенням оточуючого, а тому найскладніші з усіх видів корекційно-розвивальних ігор, адже потребують тривалої та ретельної підготовки до їх проведення.

Творчу гру різнобічно характеризують такі особливості:

1. Уявлювана ситуація. 2. Творчий характер. 3. Наявність ролей. 4. Довільність дій. 5. Специфічні мотиви. 6. Соціальні відносини.

Творча гра пов'язана з дитячою працею, яка виникає і розвивається на її основі.

В умовах шкільних занять з образотворчого мистецтва можуть успішно використовуватися як творчі, так і ігри за правилами. Різні казково-ігрові моменти уроку "обігруються" як самим вчителем, так і його своєрідними помічниками-ляльками.

За допомогою ігор з ляльками на уроці дітлахи природно "залучаються" до різних видів образотворчої діяльності, у них додатково стимулюється уява, фантазія та творчі прояви. Ляльки, як справжні персонажі лялькового театрального дійства, в доброзичливій формі "підтримують" та "оцінюють" результати художньої діяльності учнів на уроці, що особливо надихає дітей на активну творчу роботу.

В початкових класах колективні роботи з образотворчого мистецтва особливо ефективні та привабливі, бо завдяки використанню ігрових ситуацій роблять успішною реалізацією завдань з формування емоційно-почуттєвого апарату дітей, їхніх різнопланових пізнавальних та творчих інтересів.

5. Взвємозв'язок композиційної будови з художньо-образоною виразністю зображення. Навчання учнів свідомого вибору композиційних засобів.

Композиція - побудова твору, узгодженість його частин, що відповідає його змісту. Композиційна побудова включає розміщення зображення в просторі. Сюди входять: з'ясування центру, вузла композиції і підпорядкування йому інших, більш другорядних частин твору; об'єднання окремих частин твору в гармонійній єдності; супідрядність і групування з метою досягти виразності і пластичної цілісності твору.

Засоби композиції

1. Одним з основних засобів композиції є лінія.

2. Пляма в композиції часто допомагає акцентувати важливий об'єкт і визначити центр композиції (значеннєвий). Пляма в залежності від розв'язуваних задач може бути як колірною, так і тональною..

3. Ритм. Чіткість сприйняття композиції, її запам'ятовуваність прямо залежать від ритму. Ритм може виявляти себе в багатьох іпостасях -- від блоків у сторінці до пауз і стійок у шрифтових композиціях.

4. Контраст дозволяє виділити і гіперболізувати особливості двох і більш зображень, предметів, кольорів.

5. Силует є комбінацією лінії і плями, але в основному він виявляє себе як темна пляма на світлому тлі.

6. Композиція на ритмі. Одна з найпоширеніших композицій, тому що ритм -- основа життя. Навіть у самих статичних композиціях можна відшукати прояву ритму -- ритм плям, кольору, ліній, ритм руху і т.д.

7. Рух. Композиційний прийом, коли погляд, увійшовши у визначеному місці в композицію, починає завдяки лініям, напрямкам пересуватися від одного об'єкта до іншого, утворювати складну криву, що охоплює майже весь робочий простір.

6. Засоби зображення «добрих» і «злих» персонажів

Тваринний світ дуже цікавий і різноманітний за формою і кольором. Наочністю для малювання форм тваринного світу можуть бути спочатку іграшки, чучела, а потім і жива натура. Учні прагнуть зобразити рухи птахів, тварин такими, якими вони їх бачать. Навіть персонажів літературних творів вони часто зображують у русі і в досить складних перспективних положеннях.

Майбутній вчитель повинен уміти виховувати любов до малювання складних форм тваринного світу: показувати методи зображення їх, послідовність виконання малюнків тощо. Щоб виконати це завдання, необхідно знати теорію і методику малювання форм тваринного світу.

Птахи - дуже цікава натура для зображення. Різноманітність видів птахів, краса живих форм та фарб, особлива пластичність та динаміка, властиві багатьом птахам - все це являє великий інтерес для учнів. Хоч в рисунку птахів є деяка специфіка, але закони реалістичного зображення натури справедливі та обов'язкові також і для рисунку таких об'єктів.

Головним джерелом отримання знань і навичок в області зображення птахів являється систематична самостійна робота над зарисовками з натури (в тому числі з опудал). Головним засобом вивчення учнями птахів залишається рисунок з натури

У будь-якому випадку, чи ведеться малюнок з живої тварини або з його чучела, треба знати хоча б основну його анатомо-конструктивну будову, тобто будова скелета і розташування мускулатури. Анатомічна будова людини і чотириногих має багато загального: череп, хребетний стовп, грудна клітка, лопатки, таз, кістки кінцівок. Мускулатура тварин теж аналогічна людській по своїй системі, розташуванню загальних м'язових масивів, а також по рухах, значно більш обмеженим у тварин. Кінцівки з'єднуються з тілом, як у людини. Ззаду вони з'єднуються через таз, спереду -- за допомогою плечового поясу, лопатки з'єднуються з грудною кліткою і хребтом за допомогою м'язів, що нагадують м'язи плечового поясу людини.

При порівнянні голови людини з головами різних тварин також виявляється багато загального в будові: двобічна симетрія, мозковий і лицьовий череп, верхня і нижня щелепи, очні западини. Тому побудова зображення тварин робиться так само, як і людини -- ті ж серединна, лицьова лінії і т.п. Багато загального й аналогічного і в будові кінцівок. Проте треба пам'ятати, що тварина ступає на передню кінцівку, що знаходиться в положенні пронації. Рухами супінації і пронації володіють: лев, ведмідь, кішка, заєць, кролик, кенгуру, у меншій мірі собака, копитні зовсім ними не володіють.

7. Структура і зміст процесу навчання

Процеси ознайомлення, сприймання та оцінювання мистецьких творів різняться за своєю специфікою. Так, ознайомлення з творами образотворчого мистецтва спрямоване передусім на задоволення пізнавально-інформативних потреб та формування у молодших школярів уявлень про місце та значення даного виду мистецтва в житті людини і суспільства, його вплив на розвиток загальної та естетичної культури особистості; особливості діяльності фахівців різних художніх професій;місце образотворчого мистецтва вструктурі інших видів мистецтв. Основною метою сприймання та оцінювання мистецьких творів є формування в учнів навичок пізнання твору образотворчого мистецтва як картини цілісності та гармонії оточуючого світу, відчуття його образної природи у єдності змісту та форми; орієнтування щодо його естетичної цінності, адже "сприймання твору мистецтва повинне створювати цілісне, емоційне уявлення про нього, як єдиний організм, в якому виражальні засоби тісно пов'язані між собою та підпорядковані змісту".

Для даного процесу важливо, щоб суб'єкт, який сприймає, володів уявою, аналізом, асоціативним та образним мисленням, а об'єкт був справді естетично цінним. Неабияке значення має організація певнихумов, що сприяють повноцінному, тобто естетичному сприйняттю мистецького твору.

Отже, за умов оптимальної організації сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва у більшості молодших школярів поглиблюється пізнання, розвиваються навички сприйняття художнього образу як однієї з основних естетичних цінностей твору, удосконалюється оцінна діяльність. Крім цього, емоційні переживання від сприйнятих мистецьких творів мають для багатьох дітей цілком конкретну особистісну цінність.

Можливості педагогічного керівництва цими процесами безперечно широкі, але ще не досить досліджені та систематизовані. Тому такі види діяльності, як сприймання та оцінювання, ще не набули у школі достатньої ваги та поширення. Хоча їх значні можливості очевидні, бо підтверджені шкільною практикою та багатьма сучасними психолого-педагогічними дослідженнями. Систематизоване, цілеспрямоване, послідовне та планомірне залучення школярів до сприймання та оцінювання мистецьких творів доцільно починати з 1-го класу, коли учні ще з великою зацікавленістю ставляться до образотворчого мистецтва, шукаючи в ньому не лише задоволення пізнавальних, діяльнісних та творчих потреб, але й своєрідну емоційну "підтримку".

8. Емоційно-виражальні можливості композиції (статична, динамічна, експресивна).

Статичний та динамічний потенціал несе в собі кожен елемент композиції. При створенні статичних і динамічних композицій це треба враховувати. Композиція з статичних елементів буде більш статичною, ніж композиція з елементів, в яких закладений безкінечний потенціал руху. І навпаки. Статика - це відсутність руху в данний момент. При цьому в композиції або в елементах композиції може бути внутрішня напруга або навіть потенціал руху. Головне, щов данний момент композиція знаходиться в стані спокою.

Статична композиція тяготіє до основи. Основою людина підсвідомо вважає горизонтальну площину. Статична композиція часто будується на основі, тому що багато відомих нам статичних явищ пов'язані саме з відчуванням основи. Дерево росте з землі, будинок теж стоїть на основі, наші статичні пози пов'язані з відчуттям основи під ногами. Побудова статичної композиції на основі звісно ж не є обов'язковою, але можна сказати, що найчастіше композиції, прив'язані до основи будуть статичними.

Найбільш характерну динамічну композицію мають предмети, що рухаються, наприклад, засоби транспорту, які можна поділити на три основні групи відповідно до різного середовища: ті, що рухаються на поверхні землі (автомобілі, поїзди, трамваї, будівельні машини), у повітряному (пароплави, підводні човни) і повітряному середовищу (літаки, планери).

Є вироби, в яких доводиться поєднувати обидві якості форми - динаміку і статику. В таких випадках дизайнер повинен визначити, яка з них має переважати, інакше може бути втрачена цілісність сприйняття виробу.

9. Різновиди декоративних композицій

Композиція у декоративному мистецтві - цілісність форми і декору. Це різноманітні узори, що прикрашають поверхню предметів домашнього побуту та одягу, килими, малюнки на тканях, декоративний розпис стін тощо. Вікові традиції художньої розробки декоративяних композицій мають деякі закономірності, якими користуються художники всіх країн і народів. Учні розглядають деяк з них:

А) Формат композиції. Стрічка (прикрашення поверхні предметів, тканей, одягу), прямокутник (малюнки килимів, книжні ілюстрації), квадрат (шкатулки, хустки), коло, овал (посуд).

Б) Розташування елементів. Одні й ті самі елементи при іншому розташуванні створюють різні зорові враження. Повторення елементів - важлива закономірність орнамента.

Можна виділити наступні композиційні правила: передачі руху (динаміки), спокою (статики), золотого перетину (одна третина).

До прийомів композиції можна віднести: передачу ритму, симетрії і асиметрії, рівноваги частин композиції і виділення сюжетно-композиційного центру

Створюючи композицію, необхідно визначити, що буде головним в картині і як виділити це головне, тобто, сюжетно-композиційний центр, який часто також називають "смисловим центром" або "зоровим центром" картини. Звичайно, в сюжеті не все однаково важливо, і другорядні частини підкоряються головному. Центр композиції включає сюжетну завязку, основна дія і головних дійових осіб. Композиційний центр винен, в першу чергу, привертати увагу. Центр виділяється освітленістю, кольором, укрупненням зображення, контрастами і іншими засобами.

10. Педагогічний малюнок вчителя на дошці як один з прийомів наочного навчання, його особливості.

Найкращим засобом наочного навчання є малюнок самого педагога на класній дошці, на аркуші паперу і на полях альбомусамого учня.

Перший вид - малюнок на класній дошці - є прекрасним методом наочного навчання. Він допомагає зрозуміти побачене, впливає нарозумовий розвиток дитини, на правильність його суджень.

Головне якість педагогічного малюнка - це лаконічність зображення, простота і ясність його. Учитель дає можливість дітям ясно зрозуміти і уявити сказане. Малюнки на класній дошці повинні передати головну думку вчителя, опускаючи все випадкове і другорядне.

Образотворчу діяльність вчителя, пов'язану з ілюструванням навчального матеріалу, що доповнює усне пояснення і здійснюється безпосередньо в ході уроку, прийнято називати педагогічним малюванням.

Ці малюнки можна розділити на 2 основних види за методами їх використання.

1. Малюнки великого розміру, розраховані на фронтальну демонстрацію всім учням, які у класі.

2. Невеликі начерки, виконані викладачем на полях роботи учня або на окремих аркушах паперу з метою ілюстрування індивідуального пояснення навчального матеріалу.

Основне завдання педагога - найбільш повно, дохідливо донестинавчальний матеріал до слухачів. Це висуває до малюнка ряд основних вимог.

Перш за все, малюнок на дошці повинен бути достатньо великого розміру, щоб всі, хто сидить у класі добре бачили його, він повинен бути також гранично простим, ясним, лаконічним, так як викладачеві необхідно виділити головне в зображеному і звернути на нього увагу учнів.

Треба мати на увазі, що здебільшого малюнки на дошці робляться для того, щоб дати учням правильне напрямок для самостійного вирішення завдання побудови об'ємних виразів, тому довго малювати, затримуючи увагу дітей роботою на дошці, не слід.

Перед початком роботи вчитель пояснює завдання, супроводжуючи бесіду малюванням на дошці. При цьому не можна, захоплюючись зображенням, забувати про пояснення. У дошки вчителю необхідно стояти обличчям до класу, перериваючи малювання зверненням до учнів. У процесі роботи необхідно відходити від дошки на деяку відстань, з тим, щоб перевірити зображене, тому що лінії можуть бути нерівними. Проміжки часу слід заповнювати поясненням, розповіддю про завдання наступного етапу роботи і т.д.

Треба навчитися поєднувати чітке та послідовне, словесне пояснення і виконання виразного малюнка. 

11. Значення композиційної різноманітності в реалізації художньо-творчого задуму. Шляхи досягнення варіативних рішень та вибору найбільш вдалого в дитячих роботах.

Композиція розуміється діалектично як процес побудови -- на основі композиційних принципів і за допомогою композиційних засобів як об'єкт сприйняття -- з точки зору психофізіологічних особливостей сприйняття, і як результат процесу побудови, тобто як завершене художнє ціле.

Композиція відсутня в хаотичному нагромадженні предметів. Відсутня вона і там, де зміст абсолютно однорідний,елементарний, має єдине значення. І, навпаки,композиція необхідна для створення цілісності в будь-якій достатньо складній структурі, будь то витвір мистецтва, наукова праця, інформаційне повідомлення або організм, створений природою. Композиція необхідна при створенні форм предметного світу -- побутових предметів, машин, будинків і інших об'єктів дизайну та архітектури, це також засіб організації інформації та засіб побудови художньої форми. Композиція забезпечує логічне і красиве розташування частин, з яких складається ціле, надає ясність і стрункість формі, робить зрозумілим зміст. Логіка побудови та краса, гармонія у співвідношеннях частин цілого притаманна, як вже зазначалося вище, не тільки творінням людини.

 12. Відтворення явища наочної перспективи у зображенні наочного простору.

Інтер'єр -- це оформлення внутрішнього простору будинку або окремих приміщень.

В інтер'єрі можуть бути виражені різноманітні відтінки почут-тів і настрою людини: радість, смуток, роздуми; він може бути свят-ковим або скромним, затишним або холодно-парадним. У ньому можливо показати зміни, які вносить до нашого життя дійсність. Вигляд нової квартири, лабораторії, офісу, театру, концертного за-лу буде відображати побут, смаки та захоплення нашого сучасни-ка.

Малювання інтер'єру потребує знання перспективи, уміння ко-ристуватися нею.

Перспектива, у якій одну із стін зображують паралельно кар-тині, називають фронтальною.Фронтальна перспектива характе-ризується простотою побудови і виразністю. Голо-вна точка сходження розташована на фронтальній стіні в місці перетину вертикальної осьової лінії картини з лінією горизонту. У такому випадку бічні стіни на малюнку будуть однакові. ( демонстрація репродукції картини Леонардо да Вінчі «Тай-на вечеря».)

Малюнок інтер'єру може бути побудований і в кутовій перс-пективі, у якій зображають дві стіни, площини яких повернуті під певним кутом до картини Така побудова перспективи інтер'єру має дві точки сходження. ( демонстрація репродук-ції картини В. Сєрова «Дівчина з персиками».)

Елементи інтер'єру -- двері, вікна, класну дошку тощо малю-ють на другому етапі, враховуючи при цьому їх перспективні змі-ни. Лінії вікон, дверей, шафи, стола, якщо їх продовжити, мають також зійтися в тій точці сходження, що й лінії підлоги, стелі. Про-порції їх узгоджуються з основними вимірами інтер'єру (висота, ширина, глибина).

Ті предмети, які в інтер'єрі розміщені не паралельно стінам, ма-ють для побудови свої точки сходження, що розташовані на єдиній для всього інтер'єру лінії горизонту.

Алгоритм виконання фронтального зображення інтер'єру:

1.Визначити лінію горизонту на картинній площині.

2.Визначити головну точку сходження, яка розташована на фрон-тальній стіні посередині лінії горизонту.

3.У центрі на лінії горизонту зображується у певних пропорціях фронтальна стіна.

4.Паралельні між собою лінії підлоги, стелі (перпендикулярні до картинної площини) йдуть до точки сходження на лінію гори-зонту.

5.Усі паралельні між собою лінії вікон, дверей (перпендикулярні до картинної площини) йдуть до точки сходження на лінії гори-зонту.

6.Усі горизонтальні та вертикальні лінії, паралельні щодо кар-тинної площини, свого напрямку не змінюють.

Меблі, що знаходяться в інтер'єрі, найкраще починати зображувати з нижньої основи, спочатку намічаючи усі ребра великої форми, щоб вони вписувались в інтер'єр і не «плавали» в просторі.

13. Суть особистісно-орієнтованого компетентнісного підходу до викладання образотворчого мистецтва.

Останнім часом у науковому та педагогічному середовищі широкого розповсюдження набув термін „особистісно-орієнтованого навчання”. Особистісно-орієнтований підхід надає можливість розглядати учня, як суб'єкт процесу навчання, вказує на неповторність індивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначенням С.І. Подмазіна, „зміст особистісно-орієнтованої освіти передусім полягає у задоволенні потреб буття людини, її особистісного існування: свободи, вільного вибору себе, свого світогляду, дій вчинків, позицій, самостійності і самореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхідно людині для будівництва і розвитку.” . І.Я.Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-орієнтованого навчання:

-Визнання учня головним суб'єктом процесу навчання;

-Визначення мети - розвиток індивідуальних здібностей учня;

-Визначення засобів, що забезпечують реалізацію встановленої мети шляхом виявлення й структурування власного досвіду учня, його направленого розвитку в процесі навчання.

Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах особистісно-орієнтованого підходу суттєво змінюється його мета, функція, форма організації. Мета такого уроку - створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів, засобами досягнення вчителем такої мети є:

-Використання різних форм і методів організації навчальної діяльності, як дозволяють розкрити власний досвід учнів;

-Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

-Стимулювання учнів до всловлень, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися, одержати невірну відповідь, не той результат;

-Використання в ході уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє вибрати найбільш значні для нього види і форми навчального змісту;

-Оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (вірно-невірно), але й за процесом його осягнення;

-Заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи аналізувати способи робити інших учнів у ході уроку, вибирати та засвоювати більш раціональний;

-Створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють кожному учню проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

14. Формування в учнів умінь гармонійного заповнення площини кольором, лінією чи об'ємом; розуміння значення рівноваги в композиції.

Перед художниками завжди поставало складне завдання - відобразити на двомірній площині малюнка або картини тримірний простір.

Формування уміння відтворювати глибину простору у зображенні розпочинають із освоєння поняття «межа зламу» (лінія горизонту), що дозволяє розмежувати у малюнку площину землі і небо. Далі проводиться робота із розташування об'єктів на землі: далі вони малюються меншими, ближче - більшими. Школярів знайомлять із поняттям «плановість». Потім, учні освоюють прийом загороджування одних об'єктів іншими: ті, що ближче, перекривають ті, які знаходяться далі. Також школярів знайомлять із елементами повітряної перспективи: об'єкти на передньому плані зображують насиченими кольорами, предмети на дальньому плані зображують менш насиченими кольорами з нечіткими контурами.

Отже головною, свого роду синтезуючою якістю композиції є гармонійна цілісність форми, що виникає лише в результаті особливої супідрядності всіх частин, в основі такої супідрядності завжди лежить закономірність або ряд закономірностей композиції, відступ від яких, як правило, приводить до погіршення форми або взагалі до її дезорганізації.

Важливою властивістю композиції є рівновага форми - такий її стан, при якому всі елементи збалансовані між собою.

Композиційна рівновага неадекватна простій рівності величин. Вона залежить від розподілу мас композиції відносно її центру і таким чином, пов'язана з характером організації в просторі, із пропорціями, з розташуванням головної ( якщо вона є) і другорядних осей, із пластикою форми, з кольорами й тональними відносинами окремих частин.

Композиційна рівновага по-різному проявляється в симетричних й асиметричних формах. Симетрію нерідко трактують як синонім рівноваги, вважаючи, що симетрична форма завжди композиційно врівноважена. Це не правильно - симетрія ще не гарантує композиційну врівноваженість. У результаті диспропорції частин і цілого, їхньої явної не масштабності навіть симетрична форма стає зорово неврівноваженою. Причиною порушення рівноваги може стати порушення тектонічної основи форми, якщо важкий і зорово громіздкий верх, встановлений на основу, що не викликає довіри, особливо в тих випадках, коли характер конструктивних зв'язків не уловлюється й починає здаватися, що предмет от-от перекинеться. Однак, безсумнівно, що композиційна рівновага симетричної форми досягається зорово більше простими засобами, ніж композиційна рівновага асиметричної композиції, тобто вже наявність осі симетрії створює передумови композиційної рівноваги.

15. Зображення міміки персонажів

Міміка - це експресивні рухи м*язів обличчя,що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу. Міміка репрезентує такі основні емоційні стани, як гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство. З мімікою тісно пов*язаний візуальний контакт, тобто погляд, що становить важливу частину спілкування. Міміка посідає значне місце в процесі комунікації як додатковий засіб вираження і сприймання емоційного стану людей, оскільки вона невіддільна від усього складу думок, дій, почуттів людини і є органічним виявом її внутрішнього життя.

Міміка, яка як правило зображується за допомогою виразу брів, рота і очей. Саме ці частини обличчя відображають настрій героя.

16. Як, на Вашу думку, повинні враховуватися вікові та індивідуальні особливості опанування молодшими школярами образотворчого мистецтва.

Відомо, що учні початкових класів залюбки малюють, ліплять, конструюють, їхні роботи безпосередні, сміливі, емоційні, що повністю відповідає їхнім віковим особливостям. У молодшому шкільному віці відбуваються важливі зміни в психіці дитини, вони і впливають на спосіб мислення, погляди, почуття, стосунки з оточуючим світом. В цей період маленька людина починає усвідомлювати своє внутрішнє "Я" та відокремлювати себе від оточення. Продовжуючи почуватись дитиною, вона водночас прагне розмірковувати, оцінювати і поводитися як доросла людина.

Поряд з цим роботи учнів початкових класів завжди мають смислове значення - щось пояснюють. І хоча спостережливість у молодших школярів розвинена досить слабо, вони відрізняють суттєві ознаки предметів та прагнуть відобразити їх в малюнках, але здійснюють це недосконало. Наприклад, просторово-об'ємні зображення на площині вони роблять з допомогою до перспективних прийомів, а в роботі з кольором використовують переважно так звані "відкриті" кольори (тобто кольори-фарби), не звертаючи уваги на колірні відтінки та сполучення.

При виконанні завдань за уявою або з пам'яті учні початкових класів легко змінюють задум під час роботи, переходять від одного сюжету до іншого, можуть лишити малюнок незакінченим. Все це пояснюється іншими віковими особливостями молодших школярів -нестійкою увагою, невмінням цілеспрямовано спостерігати та зосереджуватися, швидкою втомлюваністю та збуджуваністю. Тому формальні аспекти занять образотворчим мистецтвом не привабливі для учнів початкових класів. Їхню увагу більше привертає т. зв. "дієвість" різних предметів, явищ та об'єктів природного оточення, захоплюють різні життєві події, особливо нереального, казкового або фантастичного спрямування. Вони прагнуть дізнатися, яким чином побудована певна річ, яким може бути її застосування в реальних чи уявних умовах. Це пояснює особливу зацікавленість молодших школярів опануванням різних художніх технік, що дозволяє їм активно "діяти" на уроці - вирізати, ліпити, будувати, конструювати тощо, що в свою чергу збагачує творчі можливості дітей.

17. Яку роль відіграє попередній ескіз та його різновиди (загальне рішення, колірне рішення, окремі деталі зображення). Виконання ескізів в початкових класах.

Ескіз -- підготовчий нарис, що фіксує задум художнього витвору чи окремої його частини в найхарактерніших рисах.

Загальне рішення (спочатку художник вирішує, що саме він хоче зобразити, визначає форму, матеріал, формат, елементи майбутньої роботи. Із численних варіантів він має вибрати той, що цілком відповідатиме його задуму. Для цього він робить кілька ескізів. Далі він вирішує як передати рух, ритм, загальну форму елементів).

Колірне рішення (художнику необхідно підібрати сполучення кольорів, яке відповідало б його задумові. Колір впливає на настрій глядача, от чому потрібно чітко визначити, якого кольору хочеш досягти).

Окремі деталі зображення ( композиція орнаменту, розпису, декору, складається з окремих однакових чи різних елементів, серед яких виділяють основний. Щоб знайти малюнок елементів, художник переробляє (стилізує) природні форми в декоративні. При цьому в кожну форму він вкладає певний зміст).

Виконання ескізів в початкових класах:

1). вибір сюжету;

2). компонування сюжету за уявленням;

3). вивчення матеріалу і виконання зарисовок;

4). компонування кількох ескізів ілюстрацій з метою знаходження кращого варіанту, на основі зарисовок;

5). творча робота над кращим варіантом композиції на великому форматі.

6). виконання ескіза ілюстрації у кольорі;

7). аналіз ескізу ілюстрації.

Зразком можуть бути роботи художників - ілюстраторів дитячих книжок.

18. Послідовність та способи ліплення тварин та птахів.

Для дітей шести-семи років рекомендується ліпити: півника, курочку, качку, гусака, лебедя, пташку на підставці, синицю, снігура, білочку, зайчика, котика, собачку, лисичку, собачку, ведмедика, та ін., які демонструють різні способи ліплення: конструктивний, пластичний, комбінований, показано прийоми згладжування, щільного з'єднання частин, наводяться зразки як прикрасити та розмалювати іграшку чи предмет, як прикрасити та виділити в окремих предметах дрібні частини стекою, щоб передати характерні ознаки, обсяг, динаміку, пропорції та ін. У роботі з дітьми різного віку можна використати такі способи ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований. Конструктивний - найпростіший з них. Предмет ліпиться з окремих частин. наприклад, пташка: спочатку ліпиться тулуб, голівка, підставка, а далі з'єднуються усі частини і надають фігурці характерних ознак. Конструктивним способом ліплення діти користуються в молодшій групі дитячого садка. Цей спосіб застосовується надалі в усіх вікових групах, але кількість деталей збільшується, а прийоми з'єднання частин ускладнюються.

Пластичний спосіб складніший. Це ліплення із цілого шматку глини, з якого відтягуються усі дрібні деталі, частини тіла та ін. Починають діти ліпити цим способом з середньої групи (овочі, фрукти, іграшки). Наприклад, під час ліплення мишки із загального шматочка глини дитина утворює потрібну форму, відтягує мордочку, вушка, хвостик, лапки та за допомогою стеки надає їй характерних ознак. Пластичним способом діти ліплять протягом усього дошкільного віку. В збірці подано зразки виготовлення предметів цим способом, це: качка, свинка ти ін.

Комбінований спосіб поєднує в собі і ліплення з цілого шматка глини і з окремих деталей або частин. Наприклад, із шматка глини ліпимо частину курочки: тулуб, голову, а дрібні деталі та підставку готуємо окремо, а потім з'єднуємо їх. Зразки: півник, курочка, гусак, зайчик, крокодил, соболь, кенгуру, черепаха та ін.

Крім того, під час виготовлення птахів, тварин, людей користуються прийомами рельєфного ліплення: невеличкі шматочки глини або пластиліну накладаються на основну форму, а потім стекою або пальцями примазуються. Після чого виробу надають потрібної форми, це: синиця, снігур, Снігуронька, дід Мороз, виноград.

19. Назвіть засоби розвитку здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва.

Молодший шкільний вік є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність. Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Малювання є основним засобом вираження себе на самих ранніх стадіях життя. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони.

Заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до самого головного -- процесу творчості. Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя. Мобілізуючи великі затрати розумової діяльності, малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії. Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. 

Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя. Образотворче мистецтво розвиває зорову пам'ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії. В навчанні необхідно розвивати не тільки розумову, а й емоційну сфери. Істинно художня освіта допомагає розвинути вміння долати слабість і страх, розвинути ініціативність, здібність мислити та діяти самобутньо й природно, без примусу. А в результаті -- глибоке розуміння життєвих процесів. Здібність бачити, відкривати й створювати нове.

20. Конкретизуйте основні етапи роботи над композицією.

Для виконання малюнків особливо суворо має дотримуватися методична послідовність роботи. Весь хід роботи слід розбити на етапи, які мають послідовно поставлену мету. Середина роботи найбільш тривала і за змістом насичена важливими завданнями. Виконання проміжних завдань образотворчого і технологічного характеру і є завершенням певних етапів роботи.

1.Попередній аналіз обсягу зображення. Спочатку треба розглянути натюрморт різнобічно і вибрати найбільш цікаву і вигідну думку з вигляду і виявлення форми.

2. Розміщення зображення на листку. З цього етапу починається виконання малюнка. Важливо розмістити зображення так щоб весь лист «працював» за кращу і більше виразну передачу натури. Вибір композиції навчального малюнка починають із того, що знаходять думку, визначають тему і розміщують зображення листку. Вирішити композицію малюнка - це що означає знайти його правильне розташування, найвдаліше співвідношення величини зображення фону.

3. Конструктивний аналіз форми і його перспективне побудова. Вирішивши композицію малюнка, переходять для її виконання. Цей етап роботи є комплексом тісно взаємозалежних завдань. Будуючи зображення, потрібно враховувати конструкцію і характеру форми, її пропорції і перспективні зміни, спостережувані з обраної погляду.

4. Виявлення обсягу предметів з допомогою світлотіні, уточнення їх пропорцій. Спочатку слід визначити найсвітліше і найтемніше місця у натурі. Відзначивши собі ці два «полюси», потрібно простежити напрям світлових променів, в тому числі як падають на поверхню предметів натури. Простежити, де є тіні власні, тіні падаючі, світла, і легко намітити кордони їхнього малюнку. Передусім легким тоном слід зазначити все падаючі тіні без будь-яких градацій. Після цього рівномірно, а більш світлим тоном, відзначити на предметах тіні власні.

5. Узагальнення також завершення роботи. Зазначений етап передбачає опрацювання деталей переднього плану, приведення малюнка до цілісності - уточненню тональних відносин. У завершальний етап малювання слід здійснювати опрацювання деталей форми, переважно переднього плану.

21. Послідовність зображення птахів. Особливості побудови. Передача руху.

Птахи - дуже цікава натура для зображення. Різноманітність видів птахів, краса живих форм та фарб, особлива пластичність та динаміка, властиві багатьом птахам - все це являє великий інтерес для учнів. Послідовність роботи тривалого рисунку птаха з натури чи з опудала можна сформулювати так: відносно до композиційного задуму і формату листка потрібно виділити кордони зображення, легкими штрихами намітити загальні обриси форм птаха, з врахуванням його рухів, слідкуючи за тим, щоб фігура була стійко поставлена. Потім визначають співвідношення частин тіла: встановлюють довжину тулуба і знаходять його ширину, розміри голови, помічають лапи і хвіст.

Вишукуючи співвідношення частин тіла, слід починати з найбільш масивних частин, необхідно проводити роботу від загального до конкретного, від головного до другорядного, від великих частин до малих, піклуючись про цільність рисунку. При цьому звертають увагу на форму голови, грудини, тулуба, крил та хвоста.

Потрібно відмітити, під яким кутом нагнута вісь тулуба до поверхні землі чи до гілки, на якій сидить пташка, який напрям осі шиї по відношенню до тулуба, як розміщені осі ніг по відношенню до осі тулуба. Коли загальні форми птаха знайдені, то переходять до подальшого їх уточнення. Визначають конкретні особливості форм тулуба, голови, крил та хвоста, ніг. Форма тулуба більшості птахів яйцеподібна, що звужується по напряму до хвоста. Характер цього залежить від виду птаха, якого рисують. У різних видів птахів форми голови і шиї дуже різноманітні.

Розглядаючи форми різних птахів, помічаємо, що основна форма їхнього тулуба нагадує яйце -- форму, в якій формувався на початку свого життя кожний птах. Форми голови, шиї, тулубів птахів надзвичайно різноманітні і цікаві.

Намалювати птаха з живої моделі, у русі без досвіду дуже важко. Найкращими моделями для вивчення цих форм у натурі спочатку є іграшки, а потім -- чучела птахів і жива натура. Щоб полегшити зображення складної форми птахів або тварин, слід користуватися конструктивними схемами, від яких легко перейти до реального зображення натури.

22. Назвіть та коротко охарактеризуйте основні дидактичні принципи у викладанні образотворчого мистецтва.

Сучасні принципи зумовлюють вимоги до всіх компонентів навчального процесу - цільового, стимуляційно-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-регулювального й оцінно-результативного. Принцип спрямованості навчання на реалізацію мети освіти. Цей принцип витікає з того, що навчання обумовлене потребами суспільства у всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Принцип науковості.  Принцип вимагає, щоб зміст освіти знайомив учнів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальному предмету галузі науки; Принцип зв'язку теорії з практикою вимагає розуміння учнями значення теорії в житті, умілого застосування теоретичних знань для виконання практичних завдань, участі у вирішенні актуальних проблем сучасності.

Принцип свідомості й активності. В основі даного принципу лежить цільова установка школи -- необхідність підготовки свідомих і активних громадян держави; установлені наукою закономірні положення: справжню суть людської освіти складають глибоко і самостійно осмислені знання.

Принцип доступності передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів. Доступність навчання не означає його легкості. 

Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня.

Принцип систематичності і послідовності вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань.

Принцип міцності вимагає, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті.

23. В чому полягає основний принцип малювання. Послідовність виконання зображень.

Основний принцип малювання від загального до конкретного і від часткового до загального.

Послідовність виконання зображень:

Перший етап- це компоновка, тобто розміщення майбутнього малюнка на аркуші. Компонування проводиться в певній послідовності. Перше потрібно встановити розмір майбутнього. При компонуванні малюнка може виникнути додаткове завдання-знаходження композиційного центру.

Другий етап (побудова форми) також передбачає певний порядок роботи: від більшого до меншого, від цілого до деталей.
Спільними завданнями для будь-якого побудови будуть: знаходження лінії горизонту, точок сходу і ліній їх перетинів, визначення площин,, а також уточнення розмірних відносин. Побудова ведеться від руки і на око легкими штрихами і допоміжними лініями, які за зникнення в них потреби знищуються.

Потім, продовжуючи роботу над малюнком, переходять до побудови менших форм, враховуючи весь час їх місце розташування і розміри по відношенню до більш великим формам і до цілого і намічаючи при цьому (дуже легко) власні і падаючі тіні.

Після закінчення побудови виникає задача зробити зображення більш конкретним, наблизити його до натури.

Третій етап (виявлення форми) вимагає повного тонального розбору натури. Розуміння того, що тон в натурі є ступінь освітленості різних поверхонь форми, допомагає у вирішенні цього завдання.
Тон прокладають поступово, починаючи з самих темних місць.

Четвертий етап роботи (узагальнення) - завершення малюнка. Робота на цьому етапі полягає в здатності відокремлювати головне від другорядного.

24. Правила переробки (стилізація) форм живої природи у декоративні форми (люди, тварини, птахи, комахи, рослини).

Стилізація - це процес перетворення природного об'єкта, в результаті якого утворюється узагальнений образ у вигляді певного елемента, це спрощення предмета за формою та кольором.

Стилізація, як зазначено вище досягається узагальненням, мета якого - зробити природний мотив більш дохідливим для глядача, а також полегшити його виконання художником. У процесі узагальнення важливо побачити і перетворити реальний, звичний, а іноді мало привабливий образ на новий, в якому виділити характерне, надати образу максимальної виразності.

У своїй творчості художник сприймає не все з того, що впало йому в око, а вибирає найбільш важливе. У процесі творчого пошуку важливо навчитися із сукупності елементів з низкою несуттєвих подробиць вибрати найбільше потрібне, цікаве, оригінальне.

25. Вкажіть, в чому полягає зв'язок образотворчого мистецтва із спеціальними і психолого-педагогічними дисциплінами.

Образотворче мистецтво має дуже велику і важливу роль як для молодих так і школярів старшого віку. Знання з образотворчого мистецтва допомагають учням краще засвоїти знання з інших предметів, а учителям при поясненні нового матеріалу.

Уроки образотворчого мистецтва тісно пов'язані не тільки з циклом художніх предметів (музика, співи і рідна мова), але і з іншими предметами. Образотворче мистецтво в значній мірі пов'язане з трудовим навчанням. Не завжди можна пояснити - чи то урок малювання, кольоровому оформленні, декоративній обробці елементів орнаменту.

...