Особливості організації та проведення уроків образотворчого мистецтва

6) детальна прорисовка форм предметів;

7) синтез - підведення підсумку готової роботи.

79. Як, на вашу думку, забезпечити вимогу програми про дотримання принципу наступності у формуванні та розвитку художньої творчості дошкільників та молодших школярів.

Без дотримання принципу наступності неможливо створити нове.

Як один із принципів дидактики, наступність вимагає формування знань, умінь і навичок в певній послідовності, з врахуванням того, що кожен елемент навчального матеріалу логічно пов'язаний з іншим, наступний опирається на попередній і готує основу для засвоєння нового. І в школі, і в дитячому садку на заняттях з образотворчого мистецтва розглядаються три основні проблеми:

- образотворча: формування інтересу і вміння вчитись малювати, розвивати творчі здібності, мислення, вчити дітей спостерігати і зображати навколишню дійсність, передавати форму, колір, відтінки;

- технічна: оволодіння різними образотворчими, зображальними техніками, вміти змішувати фарби, одержувати потрібні кольори, відтінки;

- виховна: виховувати любов до мистецтва, естетичний смак, мистецьке світосприйняття.

Розв'язання проблеми наступності сприяє формуванню інтересу дітей до образотворчого мистецтва. А інтерес сприяє розвитку творчої уяви учнів, їх естетичних почуттів, вмінню бачити і емоційно сприймати прекрасне в природі, в поступках людей.

Наступність забезпечується також узгодженістю вимог програми підготовчої до школи групи дитячого садка і першого класу. Вихователям дитячого садка необхідно знати програму першого класу, а вчителям початкової школи - програму виховання в дитячому садку. Це дасть можливість вихователям підготовчої групи враховувати в своїй роботі вимоги школи, а вчителям першого класу повніше використовувати знання, уміння і навички вихованців дитячого садочку.

80. Зображення в об'ємі в початкових класах. Тематика, матеріали, інструменти. Способи та прийоми ліплення. Скульптура як вид мистецтва. Різновиди скульптури.

Ліплення - це створення обємних і рельєфних образів із таких пластичних матеріалів як пластилін, тісто, глина, віск. 

Прийоми: розкачування, скачування, сплощування. 

Інструменти: стеки, дощечка, підкладка.

На заняттях з ліплення дитина знайомиться з предметом в цілому (назва, форма, будова, колір, призначення), вона прагне віднайти подібність до реальних предметів або до запропонованих зразків.

Заняття з ліплення поділяються на:

1. Тематичні. Тему пропонує педагог. Під час цих занять здійснюється повторення, закріплення, вивчення та засвоєння нового програмового матеріалу.

2. За задумом. Діти самостійно обирають тему, продумують композицію, визначають послідовність роботи, шукають прийоми виконання. Такі заняття є яскравим показником рівня засвоєних дітьми умінь та навичок.

Дітей потрібно розсаджувати так, щоб кожна дитина добре бачила зразок, який ліпить педагог, одночасно розповідаючи про прийоми роботи і її послідовність виконання.

У роботі з дітьми різного віку використовуються такі способи ліплення:

1. Конструктивний. Предмет ліпиться з окремих частин.

2. Пластичний. Це ліплення із цілого шматку глини, з якого відтягуються усі дрібні деталі, частини тіла та ін.

3. Комбінований спосіб поєднує в собі і ліплення з цілого шматка глини і з окремих деталей або частин.

4. Рельєфне ліплення. Рельєфне ліплення виконують на цупкому картоні, фанері або заготовці з пластиліну, глини. Готову форму картону обмазуємо пластиліном (0,5 мм), пальцями рук розрівнюємо поверхню, а потім укладаємо на ній потрібні форми, частини і стекою примазуємо до основи. Таке ліплення використовується, під час виготовлення птахів, тварин, людей, ягід (наприклад, виноград).

Скульптура -- вид мистецтва, пов'язаний зі створенням об'ємних художніх форм у реальному просторі, твори якого мають об'ємну, фізично тривимірну форму, створюються з різних матеріалів шляхом ліплення, висікання, лиття тощо.

Основними художніми засобами у скульптурі виступає побудова об'ємних фігур, постановка їх у просторі, передача поз, жестів, вибір пропорцій, фактури тощо. Розрізняють такі види скульптури: кругла скульптура та рельєф - зображення на площині фону, котре може бути високим (горельєф) та низьким (барельєф); монументальна скульптура (пам'ятники, монументи) - пов'язана з архітектурним середовищем, що виражає значні суспільні ідеї; монументально-декоративна - вбрання архітектурних споруд та комплексів; станкова - призначена для інтер'єру і не прив'язана до певного архітектурного середовища;скульптура малих форм - маленькі фігурки, медальєрне мистецтво та різьба по каменю (гліптика).

81. Наведіть приклад гри (з навчальною зображальною метою); кросворда (з метою засвоєння образотворчої термінології).

«ПРАВДА, ЩО…»

а) Зелений колір належить до холодних кольорів (+)

б) До графічних матеріалів належить: гуаш, акварель (- )

в) Художники живописці пишуть картини фарбами ( + )

г) Предмет із глини або пластиліну називають архітектурою ( - )

Кросворд

По горизонталі: 1. Прямокутна чи овальна пластина для змішування олійних фарб з дірочкою для утримання пальцем (палітра). Зображенн святого писання (іконопис). 3. Зображення людини (портрет). 4. Зображення художником самого себе (автопортрет). 5. Жанр, присвячений світу речей (натюрморт). 6. Жанр у якому основним обєктом зображення є природа (пейзаж).

По вертикалі: 1.Вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів (графіка). 2. Мистецтво конструювання фігурок з паперу (орігамі). 3. Вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню (живопис). 4. Вид мистецтва, пов'язаний зі створенням об'ємних художніх форм у реальному просторі, твори якого мають об'ємну, фізично тривимірну форму, створюються з різних матеріалів шляхом ліплення, висікання, лиття тощо (скульптура).

82. Особливості уроків ознайомлення з мистецькими творами; уроків сприймання та оцінювання явищ мистецтва та дійсності.

На уроках ознайомлення з мистецькими творами учня ознайомлюються з окремими творами різних видів чи жанрів образотворчого мистецтва або цілими серіями цих творів. Ознайомлення з мистецькими творами - невід'ємний складник методичної системи уроків образотворчого мистецтва. Як передбачено програмами початкової школи, ознайомлення з видами мистецтва у 1-4 класах відбувається перш за все на основі творів українських авторів.

На уроках сприймання та оцінювання явищ мистецтва та дійсності організовується сприймання, оцінка та аналіз певного художнього твору або кількох творів. Для уроків такого виду характерні наступні методичні прийоми:

аналіз видів мистецтва, який включає в себе:

роботу по ознайомленню з автором;

роботу по ознайомленню з твором мистецтва (до якої мистецької групи він належить);

розгляд твору;

первинний аналіз (сприйняття);

підсумковий аналіз твору;

аналіз художніх та ін. засобів, які використав автор;

висновки з твору.

Форми вивчення творів образотворчого мистецтва: бесіда, розповідь, порівняльний аналіз, дискусія, виставки. Вчитель має вибрати ті види роботи над художнім твором, які допоможуть дітям зрозуміти побачене, уявити, запам'ятати предмети, явища картини в тій послідовності й повноті, як прагнув того автор, мислити його думками і переживати разом з ним. Тобто дитині треба дати змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене і намагатися не розладнати авторської образно-емоційної структури.

83. Ознайомлення учнів зі схожістю та відмінністю різних видів художньої творчості. Основні етапи творчого процесу.

Творчість -- діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей. Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя.

Основні етапи творчого процесу: 1) загальне пізнання й спостереження навколишньої дійсності; 2) виникнення задуму твору; 3) вибіркове пізнання й спостереження навколишньої дійсності; 4) безпосередня реалізація художнього задуму в мистецький твір.

По суті, загальне пізнання і спостереження життя -- це поступова, іноді неусвідомлена підготовка до творчості, це своєрідний перший етап творчого процесу. Нарешті, як результат глибокого пізнання життя, у митця складається задум художнього твору.

Виникнення задуму твору можна розглядати як другий етап творчого процесу. З моменту виникнення його припиняється підготовча робота і починається безпосередній процес творчості. В цей час митця цікавить вже не життя взагалі, не людина взагалі, а окремі факти, події, психологічні риси, властиві певному колу людей. Вони значною мірою обмежені задумом твору. Коли ж у митця вже склався задум, тоді пізнання й спостереження життя має цілком усвідомлений, продуманий, цілеспрямований характер.

Вибіркове пізнання й спостереження навколишньої дійсності, глибоке опанування матеріалу дає митцеві змогу перейти до безпосереднього втілення художнього задуму в мистецький твір. Це є поступовим шліфуванням твору, вдосконаленням його.

Кожен з етапів -- це внесок у складний процес художнього відтворення дійсності, що вимагає від митця максимальної людської та мистецької щедрості й вимогливості.

84. Вправи та завдання на засвоєння графічних виражальних засобів (ігрові, абстрактні композиції, фантастичні персонажі).

Лінія, пляма, тон - основні виражальні засоби в графіці.

1. Пофантазуйте і мовою графіки (лініями, плямами, штрихами) створіть образ клоуна, як на малюнках ваших ровесників. Для роботи використовуйте фломастери.

2. Сьогодні ми з вами будемо виконувати морський пейзаж простим олівцем. Називається наша композиція «Парус». Слід використовувати такі засоби виразності графіки, як лінія, штрих, крапка.

3. Створення малюнку з використання виразних ліній, крапок, штрихів, плям (на вибір учня). Матеріал: простий олівець, фломастер.

85. Розкрийте значення підготовчих вправ (тренувальних та навчальних) на уроках образотворчого мистецтва.

Мета підготовчих вправ полягає в тому, щоб навчити дітей правильно тримати олівець і виконувати ним прості графічні дії за зразком та інструкцією вчителя; розташовувати аркуш паперу на площині парти і притримувати його у процесі роботи рукою; користуватися гумкою; малювати за опорними крапками прості предмети;замальовувати контури предметів за трафаретом, не знімаючи його; малювати контури предметів за шаблоном, зафарбовувати їх поверхні; працювати з мозаїкою.

Підготовчі вправи мають велике значення для корекції рухової сфери, удосконалення дрібної моторики та диференційованих рухів пальців, кисті руки; сприяють розвиткові уваги, сприймання, уявлень про форму, колір предметів, розмір, будову складових частин, їхні просторові відношення; уміння слухати вчителя, малювати від руки прості лінії, нескладні малюнки, користуватися основними матеріально-технічними засобами (олівцем, гумкою, зошитом для малювання та ін.).

Корекційно-розвивальну роль відіграють вправи, які включають зображення предметів квадратної, круглої і трикутної форми; вправи, які спрямовані на формування елементарних уявлень про просторові ознаки та відношення; вправи на розпізнавання та називання кольорів; виконання нескладних малюнків; вправи на викладання за показом, за зразком; ігри «четвертий зайвий» тощо.

Інтерес до роботи в учнів значно підвищується, якщо застосовувати нетрадиційні форми роботи, які полегшують процес виконання зображення: малювання долоньками, пальчиками, штампами, ватними тампончиками; ниткографія; малювання «по мокрому»; малювання восковими крейдочками; «набризгом» тощо (за вибором вчителя).

86. Вимоги програми щодо знань та уявлень учнів початкових класів про види, жанри мистецтва, їх виражальні засоби.

У 1-2 класах учні ознайомилися з творами живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва та архітектури. Тому засвоєння програми 3-го класу передбачає актуалізацію раніше набутих знань, їхнє поглиблення та розширення завдяки уявним подорожам до майстерень митців і перевтілення учнів на художників - графіків, живописців; скульпторів тощо. Це дозволяє органічно продовжити формування художньої компетентності учнів щодо основ образотворчої грамоти. Із основними жанрами образотворчого мистецтва (пейзаж, портрет, натюрморт, анімалістичний жанр) учні ознайомлюються на пропедевтичному рівні.

Крім того, програмою передбачено ознайомлення зі специфікою роботи з графічними, живописними та іншими матеріалами й техніками; збагачення засобів композиційної організації площини, ускладнення палітри кольорів.

У 4-му класі розширюється коло відомостей про основні жанри образотворчого мистецтва.

Види образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура, архітектура, дизайн, декоративно-ужиткове мистецтво.

87. Особливості побудови та пропорцій, послідовність зображення свійських тварин.

Малювання тварин, як і птахів, потрібно починати з іграшок і чучел у профіль. Малюнок починають з розміщення зображення на аркуші паперу, визначення загальної величини і пропорцій тіла тварин. Осьовими лініями визначають положення в просторі тулуба, голови, ніг тварин, узагальнено зображують їхню форму.

Перевіривши і уточнивши за натурою визначені пропорції тіла, їхній взаємний зв'язок, промальовують необхідні деталі і виявляють об'ємність форми світлотінню.

Послідовність роботи тривалого рисунку тварини з натури чи з опудала можна сформулювати так: відносно до композиційного задуму і формату листка потрібно виділити кордони зображення, легкими штрихами намітити загальні обриси форм тварини, з врахуванням його рухів, слідкуючи за тим, щоб фігура була стійко поставлена. Потім визначають співвідношення частин тіла: встановлюють довжину тулуба і знаходять його ширину, розміри голови, помічають лапи і хвіст. Вишукуючи співвідношення частин тіла, слід починати з найбільш масивних частин, необхідно проводити роботу від загального до конкретного, від головного до другорядного, від великих частин до малих, піклуючись про цільність рисунку.

Послідовність малювання опудал тварин:

-- пошуки і визначення композиції малюнка у форматі аркуша паперу (заздалегідь визначається його композиційне розташування);

-- уточнення і остаточне визначення основного просторового руху тулуба тварини;

-- уточнення і промальовування основних пропорцій опудала;

-- промальовування окремих частин тварини;

-- уточнення силуету;

-- уточнення індивідуальності в образі, об'ємній формі, розподілі шерстного покриву тварини або оперення птаха;

-- нанесення меж розподілу градацій світлотіні.

88. Основні методичні принципи організації навчально-виховного процесу уроків образотворчого мистецтва.

Методичні принципи організації навчально-виховного процесу уроків образотворчого мистецтва:

1. Організація художньо-творчого розвитку передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, переймання національним духом, а не сліпе копіювання взірців національного декоративного мистецтва;

2. Залучення до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне і естетичне виховання особистості, пробудження в її душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання;

3.Художній образ - це основа, на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачити у всіх видах художньої діяльності - і в розділі „Практична робота”, і в розділі „Сприймання”

4. Опанування мовою мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі, як освоєння засобів виразності художнього образу. Інакше набуті знання і уміння будуть позахудожніми (тобто марними);

5. Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваних дітьми під час занять емоційного задоволення, радості, забезпечення цієї умови досягається дотримання вищезазначених положень і характером організації занять (уроків).

89. Художнє конструювання та дизайн на уроках образотворчого мистецтва. Тематика, матеріали. Значення для художньо-творчого розвитку учнів.

Художнє конструювання, пов'язане зі створенням художнього образу майбутнього виробу з паперу, природних та утилізованих матеріалів. Художнє конструювання - це створення принципово конструктивних і композиційних підходів та рішень. Залежно від того, з якого матеріалу діти створюють конструкції, розрізняють такі види конструювання: з будівельного матеріалу та конструкторів; з паперу та картону; викидного та природного матеріалів.

Найбільш придатні для цієї роботи: папір та картон. Художнє конструювання (часто ототожнюється з дизайном) - невід'ємна складова частина сучасного процесу створення промислової продукції, призначеної для безпосереднього використання людиною; Художнє конструювання здійснює художник-конструктор (дизайнер).

Для Художнього конструювання характерно моделювання об'єкта на всіх етапах його розробки (у відповідному масштабі і нерідко в натуральну величину), що дозволяє перевіряти і відбирати оптимальні варіанти композиційних, кольорографічних, ергономічних та інших рішень органів; при цьому модель служить не ілюстрацією до проекту, а як би інструментом проектування і, постійно модифікуючись в ході роботи, стає в кінцевому рахунку еталоном досвідченого зразка виробу.

Дизайн - це один із видів образотворчого мистецтва, що створює та формує світ речей "від голки до літака". Освіченість у галузі дизайну стала зараз важливим елементом культури людини. Сучасний дизайн має багато спеціалізованих напрямків: дизайн меблів, промисловий дизайн, декоративно-оформлювальний дизайн.

Сучасний дизайн має на меті перетворення предметного середовища людини у відповідності до нових потреб. Крім художнього конструювання промислових виробів і покращення умов побуту дизайн вирішує завдання психологічного комфорту людини.

90. Перспективна зміна предметів кубічної форми. Особливості кутової перспективи.

Щоб переконливо передати форму куба, необхідно правильно, з однієї загальної точки зору, зобразити кожну сховану від нас грань так, як ми її бачимо. Очевидно, що усі вони набувають зовсім інших обрисів і лише та грань, яка знаходиться у фронтальному положенні, залишається квадратом: художник бачить її без змін. Цю різницю в зовнішньому вигляді предметів й уявні зміни називають перспективними, тобто «побаченими крізь». А наука, що викладає закони, які допомагають зображувати предмети так, як сприймає їх наше око, називається перспективою.

Перспективу поділяють на лінійну й повітряну. Для зображення глибини далекий предмет необхідно частково закривати ближчим; ближчий предмет зображується більшим за віддалений, основа ближчого предмета - нижчою за основу віддаленого.

Кутова перспектива -- зображення предмета, контури і площини якого не збігаються в одній точці, а напрямляються до двох точок сходження, що розташовані справа і зліва від спостерігача.

При малюванні в перспективі паралельні лінії предметів, спрямовані в яку-небудь одну сторону, сходяться в одній точці. При погляді на речі в двухточечной перспективі, коли ми дивимося на них під певним кутом, можна бачити паралельні лінії об'єктів, що віддаляються від нас у двох горизонтальних напрямках.

91. Особливості методики навчання та виховання школярів на уроках образотворчого мистецтва в сільській малокомплектній школі.

В сільській малокомплектній школі вчитель працює одночасно з двома або трьома класами. Це потребує значного перерозподілу навчального матеріалу по класах, зміщення ряду навчальних занять, використання різноманітних методів навчально-виховної роботи з дітьми.

В початкових класах сільської малокомплектної школи планування навчального матеріалу дається не по основним видам навчальної роботи (малювання з натури, малювання на теми, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво), а по тематиці уроків на весь навчальний рік. Це дозволяє визначити взаємозв'язок і послідовність всіх видів роботи учнів на уроці. Однакові теми уроків сприяють підвищенню ефективності навчання учнів, більш раціональному використанню часу на уроці.

Як свідчить набутий досвід роботи, саме таке планування враховує специфіку змісту навчальних занять по предмету образотворче мистецтво. Справа в тім, що в більшості випадків об'єкти зображення (фрукти, овочі, предмети побуту тощо) у всіх трьох класах одні й ті самі, але навчально-виховні завдання, які ставляться в процесі їх малювання, в кожному класі різні. Тому пояснення вчителем цих цілей і задач, а також аналіз форми, пропорцій, кольорового забарвлення конкретного об'єкта зображених з урахуванням віку учнів 1,2,3,4 класів дає можливість учням 1,2,3 класів, наприклад, більш повно почути про особливості побудови, її просторового положення, кольорового забарвлення об'єктів. Добре і те, що молодші школярі можуть безпосередньо спостерігати за процесом малювання більш старших своїх товаришів. Пояснення в 1-му класі послідовності виконання малюнку, повідомлення їм перших, початкових відомостей про малюнок, кольорознавство, композицію дозволяє учням 2,3 і 4 класів ще раз оживити в пам'яті отримані раніше відомості, знання, закріпити їх і творчо використовувати. В сільських малокомплектних школах трохи скорочений перелік зразкових завдань по всім видам малювання, спрощено викладення теоретичних основ навчального малюнка, а найбільш складні розділи по перспективі, об'ємному малюванню, кольорознавству зняті зовсім. Разом з тим необхідно підкреслити, що в малокомплектній сільській школі ставляться ті самі цілі і завдання навчання дітей, що і в звичайних міських школах, до навчальних завдань і дитячих малюнків такі ж вимоги, які пред'являються в інших початкових класах загальноосвітніх шкіл.

92. Сприймання оточуючої дійсності як підрозділ програми з образотворчого мистецтва. Вдосконалення навичок естетичного сприймання, свідомого спостереження, оцінних суджень учнів

Відповідно до методичних принципів, мети і завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складається з двох головних розділів:

1. Сприймання

2. Практична (творча) художня діяльність.

Розділ "СПРИЙМАННЯ" включає в себе два взаємопов'язаних види діяльності.

1. Естетичне сприймання дійсності. Передбачає їїхудожнє освоєння: формування вміння бачити, емоційновідгукнутись та усвідомити красу, естетичні якості різно¬манітних явищ і об'єктів діяльності: природи і тваринногосвіту, міст і сіл, будинків і квартир, зовнішнього виглядулюдини (віддзеркалених в одязі, прикрасах, зовнішніх ри¬сах і пластиці тіла).

2. Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичок сприймання й оцінки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (за можливості -- і в інших видах). Як розділ роботи сприймання здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів, як українських, так і зарубіжних, і вирішує три основні завдання:

- формування уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

- розвиток уміння виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується:

а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-естетичної оцінки, художньою аналізу (порівняння, зіставлення,виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів,

б) у формі "графічної мови", тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті);

в) можливо -- в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо);

- формування знань та уявлень про мистецтво і художників, специфіку їхньої праці. Засвоєння спеціальниххудожніх термінів.

93. Зображення відкритого простору з урахуванням візуального зменшення предметів («ближче - більше», «далі - менше») та передача глибини простору в площинному зображенні («ближче - нижче», «далі-вище; загороджування)

Залежно від того, де знаходяться предмети, вище або нижче рівня очей, далі або ближче від нас, залежно від їх повороту видима форма предметів значно змінюється:

а) при віддаленні від ока розміри предметів поступово зменшуються;

б) горизонтальні лінії (горизонтальні сторони дахів, краї тротуарів, рейки і т.д.), віддаляючись, прямують до умовної площини, розташованої на рівні очей глядача. Ті з них, що знаходяться вище за рівень очей, при віддаленні йдуть зверху вниз, а ті, що знаходяться нижче, прямують знизу вгору. Паралельні горизонтальні лінії, віддаляючись, не тільки зближуються, але на рівні очей сходяться в одну точку;

Складним у перспективному малюванні є те, що на двомірній площині (довжина і ширина) потрібно передати тривимірне зображення (ширину, висоту і глибину). З однакових за величиною предметів сприймаються більшими ті, що розташовані ближче до ока художника.

Закономірності лінійної перспективи:1)квадратна сітка в перспективних змінах на горизонтальній площині (створює не тільки ілюзію глибини простору, а й виразна виявляє горизонтальну площину); 2)вертикальні площини, які сходяться в точку сходження, можуть виглядати видовженими за рахунок виявлення площини горизонтальними лініями і, навпаки, „ підвищуватись" за рахунок виявлення площини вертикальними лініями;3)створення ілюзії глибини простору сприяє метод загородження;4)створюється відчуття глибини простору і за рахунок фактурності зображення.

94. Значення, різновиди та форми проведення спостережень на уроках образотворчого мистецтва.

Спостереження - метод більш тривалої концентрації уваги на предметі, об'єкті, явищі. Спостереження має надавати дитині додаткову інформацію про світоутворення. Ця інформація збагачує зміст образотворчої д-ті, образно-естетичну виразність її продукту. Для розвитку спостережливості спостереження мають бути: систематичними, планомірними, цілеспрямованими. Різновиди спостереження: безпосередні, попередні, описи по пам'яті, малюнок по пам'яті після короткого спостереження, домальовування за пам'яттю.

Спостереження потребує концентрування уваги на об'єкті, щоб відзначити характерні його ознаки (колір, форму, рухи, гармонійність і красу). Спостереження може супроводжуватися коментарем педагога, бесідою з дітьми, ігровим діалогом з об'єктом, художнім словом.

95. Ознайомлення з графікою як видом мистецтва, практичні графічні роботи в початкових класах. Тематика. Матеріали. Техніки виконання.

Графіка - вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис пов'язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як правило, на аркуш паперу.

Графічне зображення - це малюнок, створений поєднанням ліній, плям і штрихів переважно одного чорного кольору, іноді з обмеженим використанням ще одного або декількох додаткових кольорів - найчастіше червоного. Графіка поділяється на такі різновиди: станкова, книжкова, плакатна, прикладна, архітектурна,

Графіка буває прикладна і станкова. Прикладні графічні твори відрізняються від станкових тим, що призначення їх цілком конкретно і виразно. Так, книжкова графіка покликана ілюструвати літературні твори і прикрашати книги, а промислова графіка використовується для оформлення товарів. Основні графічні техніки - це простий та кольорові олівці, фломастери, ручки, крейда, пастель, сангіна.

Поширеною в графіці є техніка гравюри-, тобто друкування відбитків з рисунка, вирізаного на якійсь друкарській формі (площині) з певного матеріалу. Графіка має свої засоби, тобто мову - це лінії, штрихи, крапки та плями.

96. Послідовність в роботі над шрифтовою композицією

Шрифт - це надзвичайно своєрідне мистецтво. По-перше, він має умовний, знаковий, а чи не образотворчий характер. По-друге, шрифтова композиція як розглядається повністю, а й читають певному порядку, рядок по рядку, згори донизу й зліва направо. Будь-яка напис має певну динаміку і послідовність, розгорнуту у просторі, а й, якщо так висловитися, у часі.

Усе це робить композицію шрифту із зображенням дуже специфічною, відрізняє його від більшості видів декоративного і образотворчого мистецтва. Проте ці мистецтва постійно зіштовхуються, з'єднуються в композиціях синтетичного характеру, де шрифт, орнамент і предметне зображення виявляються частинами єдиного цілого, живуть разом і заважають одна одній.

Щоб створити ескіз декоративно-шрифтової композиції потрібно дотримуватись такої послідовності:

1. Знайти співвідношення шрифтової частини з полями та всім аркушем.

2. Визначити розмір букв та інтервалів між ними.

3. Промалювати букви з урахуванням вибраного шрифту.

4. Знайти основні пропорції мотиву візерунка, орнаменту (геометричного, рослинного).

5. Перенести малюнок з аркуша в клітинку на оригінал (за допомогою легкого передавлювання через затушований олівцем зворотний 6ік аркуша в клітинку, поклавши його на оригінал).

6. Виконати остаточний ескіз. Перевірити та опрацювати його.

97. Методичні особливості та критерії оцінювання результатів роботи учнів на уроках образотворчого мистецтва

Перевірка знань учнів -- складова частина навчального процесу. Вона позитивно впливає на засвоєння програмного матеріалу, сприяє поліпшенню організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищує їх відповідальність за якість навчання.

В процесі навчання контроль потрібний насамперед вчителю. Для того щоб проаналізувати, наскільки успішно засвоюється навчальний матеріал, виявити і ліквідувати прогалини у знаннях учнів. Роль контролю зумовлена тим, що він служить засобом здійснення зворотних зв'язків.

При управлінні процесом навчання контроль знань проводиться для того, щоб встановити готовність учнів до сприйняття нових знань. Важливо виявити якість засвоєних знань, встановити, які одержані уміння та навички практичної діяльності; виявити, наскільки ефективні методи та організаційні форми навчання, що використовувались, якщо необхідно, прийняти відповідні заходи щодо їх корекції. Поряд із контролем якості навч слід розглянути і оцінку, яка має два аспекти: 1) оцінка як процедура оцінювання якої-небудь дії (діяльності); 2) оцінка як вираження балах, а також в оцінних судженнях вчителя ступеня засвоєння учнями ЗУН, встановлених програмою.

Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається відповідно до рівня засвоєння навчального матеріалу:

- І рівень (1-3 бали) -- початковий (пізнавальний), на якому учень розпізнає та відтворює окремі факти, елементи об'єктів при повторному сприйнятті раніше засвоєної інформації про них, або дій з ними.

- II рівень (4-6 балів) -- середній, на якому учнем здійсн. репродуктивна дія (копія) шляхом самостійного відтворення і застосування інформації про раніше засвоєну основу для виконання відомої дії у типовій ситуації.

- III рівень (7-9 балів) -- достатній (конструктивно-варіативний). У цьому випадку відб. суб'єктивно нова інформація в процесі самостійної побудови.

- IV рівень(10-12 балів) - високий (творчий). Результатом д-ті є самостійне конструювання орієнтаційної основи дії (знання-трансформації).

При оцінюванні практичних робіт необхідна комплексна оцінка, яка містить такі критерії за якістю: розкриття та відповідності теми, що вивчається;наявність ідеї та образу, що розкривається;якість композиції, відповідно до вивчених правил та закономірностей;якість володіння засобами та техніками образотворчого мистецтва, на які був націлений навчальний матеріал

98. Основні завдання повинні вирішуватися в процесі сприйняття мистецтва.

Завдання в процесі сприймання мистецтва:

1) розвиток художнього сприймання, здатності отримувати естетичну насолоду від творів образотворчого мистецтва, краси навколишнього світу;

2) формування у школярів відчуття і розуміння художніх засобів виразності - колориту, форми, простору, композиції, а також засвоєння художніх технік та мистецької термінології;

3) формування навичок сприймання, оцінки та інтерпретації художнього образу у творах мистецтваздатності до співпереживання (емпатії), здійснюється на матеріалі шедеврів національного та світового образотворчого мистецтва.

4) розширення уявлень дітей про єдність природи і мистецтва.

5) формування знань та уявлень про мистецтво, виражальні засоби, роль художнього образу;

6) розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості (уяви, фантазії, зорового сприйняття, спостережливості, асоціативного мислення, просторових уявлень і сенсорних здібностей).

99.Зображення предметів, нескладних за формою, в різних просторових положеннях

Перспектива - спосіб зображення на площині або на кривій поверхні об'ємних предметів такими, якими ми бачимо їх з певної точки зору, відтворення на малюнку уявної зміни розміру, форми об'ємних предметів, викликаної різною відстанню їх від спостерігача. Перспектива включає два поняття: лінійну перспективу і повітряну. Лінійна перспектива - побудова уявних змін предметів у зв'язку з їх положенням у просторі. Повітряна перспектива - зміна чіткості контурів предметів у зв'язку з віддаленням, зміна видимості деталей, яскравості, кольору.

Поле зору - це частина простору перед нашими очима, в якій ми бачимо предмети найбільш чітко. Перспективні малюнки завжди виконуються з однієї точки зору. Коли ми приступаємо до виконання малюнка з натури, то завжди обираємо найсприятливішу точку зору на предмети. Вона завжди знаходиться на центральному промені нашого зору, перед очима малюючого.

Для малювання з натури з урахуванням правил перспективи, має велике значення картинна площина. Картинною площиною називається вертикальна площина, яка знаходиться між нашим зором і предметом, який ми малюємо. Щоб краще було спостерігати за предметами, роль картинної площини може виконувати виготовлений видошукач - вирізане у картоні віконце невеликого розміру. Через нього ми бачимо предмети так, як будемо малювати. Для кращого розміщення малюнка на форматі слід, притримуючи видошукач фронтально перед очима, пересуваючи його вправо, чи вліво, вгору, вниз, відшукати в ньому найкраще розміщення предметів, які будемо малювати.

Виконуючи сюжетні малюнки та пейзажі слід враховувати лінію горизонту. Ця лінія знаходиться на рівні нашого зору. Всі предмети, які знаходяться нижче лінії горизонту, ми бачимо зверху, а предмети розміщені вище лінії горизонту бачимо знизу. Виконуючи малюнок завжди намічаємо лінію горизонту і згідно неї намічаємо предмети переднього і заднього плану.

Точка сходження - уявна точка на лінії горизонту, де сходяться при побудові малюнка всі прямі лінії, що віддаляються. Від кута зору залежить видимість частин предмета, передача його положення у просторі, розміри. Виділимо такі положення лінійної перспективи:

1. Для зображення глибини простору дальній предмет слід частково закривати ближнім.

2. Ближній предмет зображується більшим, ніж віддалений.

3. Ближній предмет слід зображати на аркуші паперу нижче, віддаленіший - вище.

4. Лінії, котрі в натурі горизонтальні, на малюнку передаються горизонтальними.

5. Лінії котрі в натурі є вертикальні, передаються теж вертикальними лініями.

6. Всі паралельні лінії, що віддаляються від нас, сходяться на лінії горизонту в точці сходження.

Лінійна перспектива в свою чергу поділяється на фронтальну перспективу та кутову (коли предмети знаходяться під кутом). При побудові фронтальної перспективи використовується одна точка сходження, при побудові кутової перспективи - дві точки сходження. Куб у фронтальній перспективі слід починати будувати з зображення фронтальної грані. Потім усі вершини квадрата з'єднуємо з точкою сходження. На утворених площинах будуть знаходитися бокові грані куба. Куб у кутовій перспективі потрібно починати будувати не з грані, а з ребра. А грані можна утворити, провівши з кінців ребра прямі в одну і другу точки сходження.

Діти 6 - 8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі. У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша.

Особливе значення у розвитку просторової уяви учнів мас правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, розміри та розміщення предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці того, хто малює. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.

Константність сприймання форми, розмірів і взаєморозміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має враховувати це і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях.

Діти 7-8 років сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс), вчаться визначати пропорції. У 7-8 років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як „вгорі - знизу”, „праворуч -ліворуч”, „ближче - далі” та ін.

На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційне правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він навчає учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним.

100. Основні етапи дидактичної структури та особливості уроків образотворчого мистецтва різних типів.

Структура уроку образотворчого мистецтва

1. Тема уроку (обирається за навчальною програмою відповідно до календарного планування)

2. Мета уроку: а) виховна; б) освітня; в) художньо-творча.

3. Різновид уроку: урок сприйняття навколишньої дійсності чи мистецтва. Урок практичної художньої діяльності - практично-навчальний, практично-виражальний чи комбінований.

4. Вид художньо-практичної д-ті (зображення на площині чи в об ємі): зображення з натури; тематичне малювання, ілюстрування; декоративна д-ть - розпис, аплікація; художнє конструювання, дизайн; ліплення.

5. Тип уроку: зображення з натури, за уявою, за пам яттю.

6. Техніка виконання: графічна, живописна, скульптура, аплікація.

7. Обладнання уроку.

Основні етапи уроку, їх зміст:

1. Організаційний (1хв)

Забезпечення зовнішніх умов для роботи на уроці. Психологічна підготовка учнів до спілкування та навчання. Перевірка д/з.

2. Мотиваційний (1-2хв)

Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної д-ті (відповідні завдання та ігрові ситуації, постановка проблемних питань)

3. Актуалізаційний (2 хв)

Актуалізація досвіду та знань учнів. Підготовка до активного свідомого засвоєння нового матеріалу. Закріплення термінології.

4. Засвоєння нових знань (5-10 хв)

- організація уваги;

- організація процесу сприйняття;

- узагальнення та систематизація навчального матеріалу;

- сприйняття нового навчального матеріалу (розповідь учителя, педагогічний мал. Вчителя на дошці, бесіда за запитаннями)

- вивчення термінології

5. Визначення практичних завдань уроку (4-7хв)

- підготовчі вправи (короткочасні тренувальні чи навчальні, що відповідають меті уроку і допомагають виконати основне завдання - вправи в повітрі, в альбомі олівцем чи пензлем на засвоєння графічних чи живописних технік);

- вправи на оволодіння прийомами ліплення, роботи з папером; виконання ескізів композиційних схем;

- робота з роздатковим матеріалом, рухомими моделями; усний аналіз пропрцій, будови, кольору; коментування послідовності дій;

- пояснення послідовності виконання завданн

- композиційне розміщення зображень

6. Самостійна художньо-практична д-ть учнів (25-30 хв)

Учитель керує роботою учнів, вказує на недоліки. Але не малює в альбомах, звертає увагу на типові помилки.

7. Завершення уроку (3-5 хв)

Оцінювання та аналіз практичних робіт;

- закріплення нових знань;

- обговорення результатів уроку.

8. Домашнє завдання (1 хв)

Мотивування д/з (у формі підготовки до наступного уроку - проаналізувати, підготувати необхідний матеріал)

101. Засоби виховного впливу уроків образотворчого мистецтва.

Уроки образотворчого мистецтва у початковій школі - це ті заняття, які, перш за все формують творчість дитини, розвивають її емоційно-почуттєву сферу, нестандартне мислення, вміння бачити прекрасне у навколишньому, її естетичне ставлення до життя. Заняття образотворчим мистецтвом передбачає залучення учнів до співпереживання, створення відповідного щодо теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв.

З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління.

Образотворче мистецтво має важливе значення у формуванні всебічно розвиненої людини, здатної до активної участі в усіх сферах людської діяльності, сприяє моральному та естетичному вихованню учнів.

Мистецтво вчить людину правильно розуміти високі і прекрасні почуття, які ми трактуємо, як духовні новоутворення, необхідні людині. Твори мистецтва є одним, із найважливіших засобів впливу на формування культури особистості, її освітнього рівня, загального інтелектуального розвитку особистості.

Використання наочних засобів, зокрема образотворчого мистецтва, підвищує якість навчання, здійснює формування пізнавального інтересу до навчального предмета і до процесу навчання в цілому.

102. Послідовність зображення натюрморта (з 2-3 предметів)

Натюрмортом називають зображення неживих речей, зібраних єдину композиційну групу. Натюрморт може мати як самостійне значення, так і бути частиною композиції жанрової картини або портрета.

Потрібно згрупувати предмети так, щоб їх форма чітко сприймалася. Послідовність виконання малюнка:

1. Визначите співвідношення висоти і ширини всієї групи в цілому.

2. Легкими лініями намітьте нижній край зображення і верхній. Потім визначите ширину натюрморта відносно висоти. Позначте лівий і правий краї малюнка.

3. Намітьте основу кожногопредмета. Ближній предмет малюйте нижчим за той, який розташований далі. Потім визначите пропорції кожного предмету.

4. Побудуйте лінійний малюнок. Намітьте площину, на якій коштують предмети, і межі падаючих тіней.

5. Порівняєте малюнок із натурою і уточніть розташування предметів, а також контури круглих форм в перспективі.

6. Визначите найсвітліше і найтемніше місце на малюнку, позначте рефлекс і півтіні.

При тональному виконанні малюнка спочатку заштриховуються тіньові місця, а потім освітлені. Щоб виявити просторове положення предметів, ближній предмет потрібно промальовувати чіткіше, ніж віддалений.

103. Основні різновиди уроків образотворчого мистецтва (за домінуючою ціллю; за стадією засвоєння навчального матеріалу; за формою організації роботи на уроці).

Типи уроків образотворчого мистецтва та основні їх компоненти

1. Уроки ознайомлення з мистецькими творами

(Учні ознайомлюються з окремими творами різних видів чи жанрів образотворчого мистецтва або цілими серіями цих творів).

2. Уроки вивчення творчості художників

(Проводяться бесіди, лекції про творчий шлях одного або кількох митців)

3. Уроки сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва

(Організовується сприймання, оцінка та аналіз певного художнього твору або кількох творів)

4. Уроки оволодіння образотворчою грамотою

(Заняття з композиції, малювання з натури, за темами, оволодіння різними художніми техніками тощо)

5. Уроки створення самостійних творчих робіт

(Втілення задумів учнів)

6. Урок конструювання

7. Урок-дослідження (порівняння).

(Наприклад, малювання обличчя людини (поміряти всі відстані від очей, довжину носа, вуха і т.д.)

За структурою сучасні уроки образотворчого мистецтва здебільшого мають комбінований характер, дещо схожі між собою, але й відрізняються відповідно до певної теми або типу.

Їх основні компоненти такі:

1. Організація уваги учнів (в разі сприймання - установка на сприйняття)

2. Розповідь або лекція вчителя

3. Демонстрація наочних засобів навчання (з паралельним коментарем, бесідою або обговоренням)

4. Інструктаж (вербальний тобто словесний, або візуальний тобто демонстраційний)

5. Практична, творча або оцінна діяльність учнів

6. Аналіз та оцінка створених (або сприйнятих) художніх робіт

Звичайно, кожному окремому уроку “відповідає” певний набір методів і методичних прийомів: порівняльний аналіз; моделювання; ігровий метод; дискусія; метод проблемних та експериментальних ситуацій; колективна творча діяльність.

104. Виконання попередніх ескізів та «кадрування» за допомогою «видошукача» як ефективний спосіб вибору формату та розміру композиції в зображенні з натури

Спостереження натури і замальовки її можна проводити за таким методично обґрунтованим планом:

а) аналіз і естетична оцінка спостережуваної натури;

б) знаходження найвигіднішої точки зору для виявлення характерної форми спостережуваних предметів та розміщення їх у просторі з можливим використанням при цьому видошукача;

в) визначення висоти горизонту, від чого залежить перспективне сприймання форми і кольору предметів у просторі (особливу увагу звертають напостаті людей переднього плану);

г) визначення та замальовування головних образів для композиційного центру малюнка, другорядних - для його другого та третього планів, пейзажу чи інтер'єра - для фону композиції.

Ескізи виконують на окремому аркуші паперу, на якому визначають формат, малюють невеликого розміру прямокутник. Його зображують на деякій відстані від країв аркуша, аби була можливість змінювати формат (наприклад, розширювати), компонуючи ескіз. На визначеному форматі спочатку узагальнено намічають тонкими лініями основні предмети, але так, щоб виділити композиційний центр. Потім розміщають деталі малюнка, відносно лінії горизонту уточнюють форму і пропорції всіх елементів композиції, здійснюють просторове і тонове вирішення їх. Розробка кількох ескізів на ту саму тему потрібна не лише з метою вибору кращого ескізу для дальшої роботи над його удосконаленням, а головне - для розвитку творчої уяви, фантазії майбутнього педагога. зарисовки з натури предметів і персонажів до попередніх ескізів дають змогу детальніше розробити кілька ескізів і вибрати з них такий, щоб він був кращим за композицією, ідейним змістом, а також цікавим для художнього виконання в техніці акварелі, гуаші, туші на білому та кольоровому папері, гравюрі на лінолеумі чи картоні, монотипії, мозаїці з паперу, тканини, хутра, листя.

105. Відтворення явища наочної перспективи у зображенні закритого простору (інтер`єр). Особливості побудови кутового інтер'єру.

Інтер'єр - це внутрішній простір архітектурних споруд або внутрішній вид будь - якого приміщення. Інтер'єрний живопис формувався під впливом архітектури, замкненого простору, обмеженого певними розмірами. Розрізняють два види зображення інтер'єру:1) Фронтальний інтер'єр (картинна площина паралельна протилежній стінці і потребує перспективної побудови одну точку сходження);

2)Кутовий (усі стіни інтер'єра розташовано під кутом до картинної площини; для перспективної побудови малюнка потребує двох точок сходження).

Порядок побудови зображення інтер'єру:

1)Проведіть лінію горизонту відповідно до натури і визначіть точку сходження горизонтальних ліній інтер'єра, яка залежить від точки зору. Проведіть основні лінії стін, підлоги і стелі.

2)Побудуйте предмети першого, другого і дальнього планів з визначенням місця, яке вони займають на горизонтальній площині підлоги, розміри загальної їх форми, щодо основних розмірів інтер'єра.

3)Перевір правильність побудови всіх предметів та елементів інтер'єра з урахуванням перспективних змін в їхні розмірах та розташування їх у просторі (чи далі предмет, тим менший його розмір для зору).

...