Вплив тривожності на шкільну адаптацію молодших школярів

Навіть отримавши середні значення тривожності та рівня адаптації, видно, що рівень тривожності більше вказаної норми тривожності, та рівень адаптації менше нормального показника.

Виявлені фактори виникнення шкільної тривожності та показники її прояву вказують на необхідність організації спеціальної роботи з дітьми молодшого шкільного віку по її подоланню, оскільки високий рівень тривожності негативно впливає на формування емоційної сфери молодших школярів, затримує розвиток пізнавальної сфери та дегармонізує особистість на подальших етапах її становлення.

У ході експериментального дослідження використовувались методика Лусканової Н. Г. шкільної адаптації та мотивації і методика шкільної тривожності Філліпса. За їх допомогою було визначено рівень адаптації дітей до основної ланки школи і тривожність учнів. Результати показали, що більша частина дітей має середній рівень тривожності, через що їм більш - менш легко адаптуватися до нових умов життя.

Висновки

Отже, з результатів дослідження можна зробити висновок, що в деяких учнів при низькому рівні адаптації спостерігаються високі показники тривожності, які впливають на шкільну адаптацію, оскільки пов'язані саме із шкільним включенням в життя:

– переживання соціального стресу;

– фрустрація потреби у досягненні успіху;

– страх самовираження;

– страх ситуації перевірки знань;

– страх не відповідати очікуванням оточуючих;

– низький фізіологічний опір стресу;

– проблеми і страхи у відносинах із вчителями.

Доцільно сказати, що внаслідок високих показників тривожності у дитини виникає:

· непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності;

· невміння керувати своєю поведінкою та увійти в темп шкільного життя;

· шкільний невроз або «фобія школи» тощо.

Підвищена тривожність проявляється у 5 учнів по факторах переживання соціального стресу, страху самовираження, страху не відповідати очікуванням оточуючих, ситуації перевірки знань і низькому фізіологічному протистоянню стресу.

Розглядаючи рівні чинників формування тривожності у школі було виявлено, що у більшості учнів представленої вибірки нормальний рівень шкільної тривожності.

Найвищі результати по фактору загальної тривожності в школі у Климова Пилипа, Клімова Данила, Дмитрук Дар'ї, Мартиненко Микити і Маврова Володимира. Для них характерний негативний емоційний стан, що може бути пов'язаним з їхніми відносинами з однокласниками та вчителями.

Переживання соціального стресу - Овдієнко Дмитро, Мартиненко Микита і Мавров Володимир - по даному фактору тривожність висока внаслідок соціальних контактів, їх відсутністю або несформованістю, оскільки на протязі молодшого шкільного віку в них складається новий тип відносин з оточуючими людьми, більш важливу роль відіграють однолітки.

Фрустрація потреби в досягненні успіху - Мавров Володимир і Овдієнко Дмитро - дані показники свідчать, що в дітей спостерігається неблагополучний психічний фон, який не дозволяє повністю розвивати свої потреби до успіху та до досягнення високих результатів.

Страх самовираження - Дмитрук Дар'я, Клімов Данило, Клімов Пилип, Нєєнданк Ніка, Саван Анастія та Водоп'янова Руслана - негативне емоційне переживання ситуацій, що пов'язані з необхідністю саморозкриття, представлення себе іншому та демонстрацією своїх можливостей.

Страх ситуацій перевірки знань - Мартиненко Микита, Дмитрук Дар'я, Клімов Данило, Клімов Пилип, Нєєнданк Ніка, Якимчук Микита, Джамаладінова Дарина, Дурнєва Дар'я, Гатенадзе Владислав і Журавльов Олександр - переживання тривоги та негативне відношення до таких ситуацій, що може бути викликано низькою успішних чи проблемних стосунків із вчителем

Страх не відповідати очікуванням оточуючих - Мавров Володимир,Мартиненко Микита, Овдієнко Дмитро, а також Якимчук Микита - учні орієнтуються на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків, також, можна сказати, що по даному фактору виділяється висока тривожність з приводу оцінок.

Низьке фізіологічне протистояння стресу - Дмитрук Дар'я - низький рівень пристосування дитини до ситуацій стресогенного характеру, підвищена вірогідність неадекватної чи деструктивної реакції на тривожний фактор.

Проблеми і страхи у відносинах з вчителями - Якимчук Микита - в учня виникають труднощі з вчителями, тобто спостерігається загальний негативний емоційний фон відносин з дорослими в школі, що може бути наслідком низької успішності учнів.

Підвищений рівень тривожності може свідчити про загальний негативний емоційний фон відносин з дорослими в школі, що може бути наслідком зниження успішності навчання та активності учнів.

Розвитку тривожності молодших школярів, як вже говорилося раніше, може сприяти авторитарний стиль спілкування вчителя з класом, орієнтація педагога не на індивідуальну роботу, а на соціальну норму, «наклейку ярликів» на дітей, які не відповідають даній нормі. Емоційна холодність, нетактичність, іноді відверта грубість чи агресивність вчителя формує психологічну атмосферу в класі, яка викликає загальне підвищення тривожності учнів.

Характерною особливістю взаємин молодших школярів між собою є те, що їхня дружба заснована як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів. Усе це сприймається дитиною як певний переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємовідносин з дорослими, найавторитетнішоїю фігурою серед яких стає вчитель. І саме від нього залежить певною мірою соціальний розвиток дитини.

Отже, з результатів двох методик ми можемо зробити висновок, що все ж таки тривожність впливає на адаптаційний потенціал молодших школярів. Хоча не всі учні, в яких високі показники тривожності є дезадаптованими чи з низьким рівнем адаптації. Якщо ж дитина в початковій школі проявляє тривожність, значить є якісь труднощі , які вона не змогла подолати за період навчання в початковій школі.

З низьким рівнем загальної шкільної тривожності було виявлено 11 учнів. Середній показник тривожності отримали 8 учнів з 20. Високий рівень тривожності спостерігався у 1 учня. З дуже високим рівнем шкільної тривожності виявлено в 0 учня.

Аналіз результатів дослідження показав, що в учнів 5-го класу загальна тривожність у школі знаходиться на середньому рівні, тобто приблизно 75% досліджуваних мають нормальний рівень адаптації до стресогенних ситуацій у школі і вдома. Це зайвий раз підтверджує те, що велике значення у розвитку підростаючої особистості мають мотиви діяльності та поведінки, в яких виражається характер ставлення до себе, інших людей; рівень самоусвідомлення та соціальної відповідальності.

Варто зазначити, що такі слабко виражені прояви тривоги, як почуття переживання, невпевненість у правильності своєї поведінки є невід'ємною частиною емоційного життя будь - якої людини.

Певний рівень тривожності - це природна й обов'язкова характеристика активної діяльності особистості. У кожної людини є свій оптимальний рівень тривожності, тобто корисна тривожність. Особистість, у якої висока тривожність, схильна перебільшувати ситуацію загрози, що впливає на її самооцінку та життєдіяльність. Також, слід зазначити, що тривожність виконує охоронну (передбачення небезпеки й підготовка до неї) і мотиваційну функцію.

Тривога - емоційний стан людини, що виникає в умовах несподіваностей як при затримці приємних ситуацій, так і частіше при очікуванні неприємностей. В основі феноменології тривоги, з точки зору сучасної психології, лежить переживання страху. Страх як будь - яка базова емоція (радість, гнів, відраза, презирство тощо) може варіювати у своїй інтенсивності, відповідно і в стані тривоги він може бути вираженим слабо, помірно і сильно.

Для учнів із високим рівнем тривоги характерні:

· відчуття власної неповноцінності;

· відчуття несправедливого, недоброзичливого ставлення до себе оточуючих;

· емоційна неадекватність;

· схильність утягувати оточуючих до своїх конфліктів;

· труднощі при засвоєнні прийнятих норм поведінки;

· погіршення фізичного здоров'я.

Щоб розвинути потреби щодо досягнення успіхів, а психологам та педагогам бажано частіше створювати такі умови, ситуації, потрібно викликати позитивні емоції у дітей і бажання досягти високого результату. Крім цього, діти відчувають страх не виправдати сподівання оточуючих, адже оцінка іншими їхніх вчинків і думок має велике значення для них. Найчастіше очікування дорослих виявляються для дітей нездійсненними. Багато хто з дітей мають таку психофізіологічну організацію, що знижує їхню пристосованість до стресових ситуацій. У цьому випадку ми більш докладно вивчаємо психофізіологічні аспекти й у процесі навчання намагаємося їх ураховувати, використовуючи особистісно орієнтовані методи. Крім цього, проводиться корекційна робота, частину якої виконують батьки. Що стосується страхів у стосунках із вчителями, які знижують успішність навчання дитини, то тут необхідно на всіх уроках створювати емоційно привабливі умови навчання, сприяти успіхам школярів, підвищувати їхню віру в себе й позитивне самосприйняття підтримувати ініціативу в навчальній роботі, будувати правильне спілкування з дітьми, використовувати тільки позитивні емоції. Ступінь виразності даних видів тривожності прямо пов'язаний зі ставленням дорослих до результатів навчальної діяльності і поведінки дитини. Ці страхи якоюсь мірою провокуються батьками і педагогами, які орієнтують дітей на одержання тільки гарної оцінки, вимагають ідеальної поведінки й нагороджують за результат, а не за сам процес його досягнення. Але, з іншого боку, якщо впевненість дитини у своїх здатностях так залежить від дорослого, то, виходить, у наших силах створити сприятливі умови не просто для корекції рівня тривожності, але й для розвитку емоційно - вольової сфери учнів. Саме тому в психолого - педагогічній діяльності приділяється увага формуванню навичок усвідомлення вимог вчителя. Тобто учителями узгоджуються і виробляються однакові вимоги або правила як дисциплінарного, так і навчального характеру. Особлива увага приділяється формуванню навичок впевненої поведінки, оцінюванню власних можливостей і здатностей, адже розглянуті нами види тривожності прямо пов'язані із самооцінкою дітей і з тим, в які умови ми їх ставимо під час перевірки знань, що їм говоримо і з яким емоційним навантаженням.

Отже, щоб допомогти дітям знизити рівень їх тривожності, передусім необхідно забезпечити їм досягнення успіху. А оскільки головне - не сам успіх, а реакція на нього, батьки та вчителі не повинні загострювати увагу на невдачах чи окремих помилках. Потрібно заохочувати найменші позитивні дії в навчальній роботі, а зауваження робити в більш делікатній формі: «Ти молодець! В тебе все виходить дуже добре. Але поки що не до кінця. В наступний раз ти точно зробиш це краще ніж зараз» (Венгер А.Л.).

Підтримка дитини у важкий період адаптації сприяє рішенню завдань особистісного росту й розвитку учнів, а також профілактики й корекції шкільної дезадаптації. У такий спосіб здійснюється психолого - педагогічний супровід природного розвитку учнів.

Залежно від виявлення причин труднощів, що виникли в процесі адаптації дитини до школи, психолог визначає напрямок корекційної роботи:

· розвиток пізнавальних процесів;

· розвиток мотиваційної сфери;

· розвиток довільності;

· корекція тривожності;

· розвиток навичок спілкування в групі;

· корекція агресивності.

В даному випадку нас цікавить вплив тривожності на адаптацію молодших школярів. Тобто, робота з дітьми в яких виникли труднощі у процесі адаптації до школи внаслідок високих результатів тривожності. У роботі з дітьми з високою тривожністю необхідно:

1) виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитись до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

2) постійно підбадьорювати, заохочувати, демонструвати впевненість у їхньому успіху та можливостях;

3) формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

4) розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

5) розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

6) щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу, за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ;

7) допоможе інсценування етюдів на прояв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;

8) ігри, що виражають тривожність, занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розтотожнення» з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів.

Напрямки корекції:

1. Вироблення конструктивних способів поведінки у важких для дитини ситуаціях, а також оволодіння прийомами, що дають змогу дати раду зайвому хвилюванню, тривозі.

2. Зміцнення впевненості у собі, розвиток самооцінки й уявлення про себе, турбота про «особистісний ріст» людини.

Для організації роботи психолога з тривожними дітьми можна використовувати спеціально розроблену корекційну програму А. М. Парафіян.

Робота з дітьми щодо подолання тривожності здійснюється на чотирьох взаємозалежних рівнях:

1) навчання школярів прийомів і методів опанування власного хвилювання, підвищеної тривожності;

2) розширення функціональних й операційних можливостей школяра, формування у нього можливих навичок, умінь, знань;

3) перебудова особливостей особистості школяра, насамперед -- його самооцінки і мотивації;

4) одночасно проводиться робота з родиною школяра і його вчителями для того, щоб вони могли виконувати свою частину корекції.

Критеріями ефективності занять виступають: зниження рівня тривожності, підвищення згуртованості, позитивна динаміка емоційного розвитку дитини, що характеризується зростанням ступеня усвідомлення почуттів, гармонізація образу «Я» (позитивна самооцінка), підвищення впевненості в собі і своїх можливостях, формування у дітей позитивного ставлення до школи, вчителів та однокласників.

психологічний тривожність шкільний навчання

Література

1. Адаптація дітей у 1, 5, 10 класах. / Упоряд. Т. Червона. - К.:Шк. Світ, 1998. - 128 с. - (Бібліотека «Шкільного світу»).

2. Все про адаптацію (спецвипуск). Психолог № 25 - 26 (121 - 122) липень 1994.

3. Гонкова-Ямпольская Р.В. Воспитателю о ребенке школьного возраста. / Гонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т.Л. - М.: Просвещение, 1987. - 505 с.

4. Изгард К. Эмоции человека. / К. Изгард. - М.: Просвещение, 1980. - 320 с.

5. Лешли Дж. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. М.: Учеб. издание «Просвещение», 1991.

6. Лусканова Н.Г. Методы исследования детей с трудностями в обучении. М., 1993. - 64 с.

7. Крутецкий В.А. Психология: учеб. для студ. пед. училищ. / В.А. Крутецкий. - М.: Просвещение, 1980. - 352 с.

8. Настольная книга практического психолога. В 2 кн. Кн. 1.:Система работы психолога с детьми разного возроста: учеб. пособие/ Е.И. Рогов. - М.: Изд-во ВЛАДОС - ПРЕСС, 1996. - 383с.: ил.

9. Настольная книга практического психолога. В 2 кн. Кн. 2. Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приемы и упражнения: учеб. пособие/ Е.И. Рогов. - М.: Изд-во ВЛАДОС - ПРЕСС, 1996. - 383с.: ил.

10. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.: Сфера, 1991 - 480с.

11. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: ТЦ Сфера, 1994. - 512с.

12. Психологія особистості: Словник - довідник / За ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 1991. - 319с.

13. Психологическая профилактика дезадаптации учеников в начале обучения в средней школе: Методические рекомендации для школьных психологов / Под ред. Л.П. Помоноренко. - Одесса. 1998.

14. Практическая психология образования: Учебное пособие 4-е изд. / Под ред. И.В. Дубровиной. - СПб.: Питер, 1997. - 592 с.: ил.

15. Прихожан А.М. От тревожности к уверенности // Школьний психолог. - 1991. - № 15.

16. Я хочу, я можу, я буду добре вчитись / Упоряд. Т. Гончаренко. - К.:Редакції загальнопедагогічних газет, 1993. - 128 с. - (Бібліотека «Шкільного світу»).

Размещено на Allbest.ru