Інтернет-залежність та її основні ознаки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

1.Інтернет в житті сучасної людини

Словосполучення "XXI століття" майже у всіх асоціюється з розвитком новітніх технологій. Якщо 15 років тому комп'ютер був інопланетним гостем для пересічної людини, то зараз ця річ стала невід'ємною частиною нашого життя. В сучасному світі існує досить багато засобів та форм спілкування, і чимала частина з них так чи інакше пов'язана з сучасними технічними можливостями, які, зокрема, представлені використанням Інтернету.

Internet - це велика, розгалужена (розподілена) мережа, що включає і поєднує безліч комп'ютерів, розміщених по всьому світі. У дослівному перекладі на українську Internet - це між мережа, у вузькому значенні - об'єднання мереж.

Відомо, що інтернет було винайдено в Сполучених Штатах Америки у 1969 році.Це була мережа ARPAnet.Напевне ті, хто розробляв ARPANET, та передавали перше повідомлення у сусідню будівлю й гадки не мали що саме вони створили.Адже спочатку проект мав на меті винайдення надійної системи передачі інформації між урядовими закладами у випадку ядерної війни. Унікальність такої системи полягала у неможливості підслуховування. Фінансувало цей проект Міністерство Оборони США.Хто міг тоді передбачити, що вже через 40 років ця мережа розростеться в справжню віртуальну імперію?

Інтернет просто ввірвався в суспільство, поділяючи його життя на реальне та віртуальне. Принципи організації цієї мережі виявилися настільки вдалими, що багато інших закладів стали створювати власні мережі, за тією ж побудовою.Ці мережі стали об'єднуватися між собою, утворюючи спільну мережу з єдиним адресним простором. Ця єдина мережа і стала називатися Internet.

До середини 90-х років Інтернет використовувався переважно для пересилання електронної пошти. Були доступні ще такі можливості як: телеконференції - обмін думками за допомогою електронних листів; сервери новин - розповсюдження новин за темами; файлові сервери - там зберігалися файли, які користувач міг отримати у вигляді листа, відправивши спеціальний запит. Користуватися перечисленими можливостями було не дуже просто, тому до 1993 року інтернетом користувалися переважно в наукових колах.Згодом ситуація, в корні змінилася.

Причиною цьому була поява та широке впровадження в мережу нової служби World Wide Web , в буквальному перекладі - « всесвітньої павутини» ( скорочено WWW або Web).Це всесвітня розподілена база документів, яка міститься в Internet.Кожен комп'ютер, який має постійне підключення до інтернету можна використовувати в якості Web-сервера, та розмістити в ньому документи, які бажано зробити загально доступними.Приєднавшись до інтернету користувач має лише ввести своє ім'я і на екрані з'являється картинка(Web- сторінка) вбудованого довідника. На ній можуть знаходитися тексти, малюнки та інше.За допомогою мережі ми можемо за лічені хвилини побувати на Web-серверах десятків країн. А отже інтернет об'єднав користувачів, різних за національністю, віком та соціальним статусом.

В Україні Internet з'явився в 1992 році. Українські ентузіасти об'єднавши свої зусилля отримали Інтернет - домен UA.

В тому ж році харківська компанія «Конком» замінила комутований канал Харків-Москва на виділену лінію і першою в Україні почала використовувати протокол TCP-IP. Таким чином, вперше в нашій країні був реалізований безперервний он-лайн доступ до всесвітньої мережі. Станом на другий квартал 2010 року в Україні вже налічувалося 12,6 мільйонів регулярних користувачів, з яких кожен п'ятий виходив в Мережу щодня, а кожен третій - раз на місяць. Про це йдеться у дослідженні агентства InMind для Інтернет Асоціації України. На 2013 р. на 6% збільшилася кількість дорослих громадян, що регулярно користуються інтернетом в порівнянні з 2012 р. - до 50%. Про це йдеться в результатах регулярного дослідження ринку телекомунікаційних послуг, яке здійснює GfK Ukraine.

Найпопулярнішими причинами користування інтернетом серед українців залишаються соціальні мережі. Найбільш активні користувачі мережі - молодь. Так, серед вікової групи 16-19 років 70% українців щодня заходять в інтернет, тоді як у віковій групі 50-59 років таких лише 14%. Українці і зараз продовжують долучатися до соціальних мереж в Інтернеті - на кінець 2013 р. це була найбільш поширена причина користування всесвітньою павутиною. Її вказало 65% Інтернет-користувачів в порівнянні з 63% за аналогічний період 2012 р. При цьому спостерігається зниження рівня загального користування електронною поштою - 45% інтернет-користувачів, що на 9% нижче за показники 2012 р.", - йдеться в дослідженні.

Чоловіки і жінки користуються соціальними мережами і електронною поштою на одному рівні. Поряд з цим є ряд причин, з яких чоловіки частіше заходять в мережу, ніж жінки, а саме: завантаження музики та фільмів (48% чоловіків проти 39% жінок), перегляд телепрограм, онлайн-відео і прослуховування радіостанцій (34% проти 27%), гра в комп'ютерні ігри (30% проти 16%). Інформацію про здоров'я, навпаки, частіше шукають жінки, ніж чоловіки - 32% проти 19%."

Все більше українців стають власниками електронних пристроїв.За результатами дослідження у ІV кварталі 2013 р. 57% населення у віці 16 років і старше володіли хоча б одним з перерахованого: смартфон, комп'ютер або ноутбук, планшет. У минулому році цей показник був нижчим на 5%. Слід зазначити, що такий ріст відбувся за рахунок збільшення частки населення, яка має вдома ноутбук, планшет або ж смартфон. При чому 81% користувачів електронних пристроїв підключили їх до домашнього фіксованого Інтернету", - йдеться в дослідженні.

Щупальця глобальної мережі вже проникли в різні сфери людської діяльності, і вплив інтернету продовжує зростати.

Яка ж його роль в житті людини? У кожного своя думка з цього приводу. Для когось це трохи не сенс життя, а для когось важливої ролі він не грає. Але можна з впевненістю сказати, що без нього важко уявити своє життя як в сьогоденні , так і в майбутньому.

Мільярди користувачів у всіх куточках Землі починають свій ранок зі входу в мережу: тут ми навчаємось, дізнаємося свіжі новини і передаємо їх далі, зустрічаємося, спілкуємося, знаходимо друзів і ворогів, купуємо і продаємо, працюємо, займаємося хобі, розважаємося, Тут ми живемо.

Наскільки я розумію, роль Інтернету в житті людини? Він повністю змінив моє життя. Адже отримати будь яку інформацію тепер набагато простіше й зручніше. Я використовую Інтернет для того, щоб поліпшити свої знання на всі ті теми, які мене цікавлять. Завжди перебуваю у вирі подій що відбуваються в світі.

Зараз інтернет для людини це:

1.Універсальний учитель.

Не відзначити роль Інтернету в житті людини як унікального навчального інструменту не можна. У мережі живуть школярі, студенти, професори - тут можна відшукати рідкісну монографію, свіжу наукову публікацію або оцифрований підручник, тут віддалено можна отримати професійну освіту. Зараз безліч навчальних закладів підключені до всесвітньої мережі. . Використовуючи інтернет можна вступити у вищий навчальний заклад або пройти курси навчання. Бажаєте вивчати мандаринський або хінді? Відвідати архітектурні курси або тренінг з психології? Запишіться в онлайн-школу або на вебінар. Діти використовують веб-сервіси, вивчаючи свої перші букви, їх бабусі діляться на форумах секретними рецептами приготування домашніх оладок. Дізнатися в Інтернеті можна все!

2.Суспільно-політичний інструмент.

З появою глобальної мережі в політичних процесах змінюється багато чого - не контролюючи Інтернет поширювати інформацію строго по вертикалі більше неможливо. Часи, коли влада і преса видавали факти дозовано й представляли їх у вигідному для себе світлі, давно минули - тепер кожен з нас може виступати джерелом свіжих і правдивих новин.

Недарма найбільші політичні партії і їх лідери активно прагнуть закріпитися у віртуальному просторі через соцмережі і блоги - саме тут тепер простіше всього формувати громадську думку, залучати прихильників, домагатися фінансування. Політологи всерйоз вважають, що мережа - цілком реальний інструмент для здійснення переворотів та революцій. В інтернеті сьогодні робиться політика.

3.Інтернет і професійне життя людини.

Інтернет надає необмежені можливості для заробітку і професійного працевлаштування - кадрові агентства, хед-хантери і біржі праці давно перемістилися в мережу. Шукаємо ми віддалену роботу, розсилаємо резюме і портфоліо, прагнемо відшукати ділових партнерів, підвищити свою кваліфікацію, обмінятися досвідом - без Інтернету не обійтися. У мережі працюють бізнесмени, юристи, будівельники, журналісти, програмісти, дизайнери, фотографи, письменники, лікарі, і навіть професійні шахраї. У мережі працюють усі! Вже нікого не дивують такі поняття, як інтернет-підприємець,онлайн-бізнес, мережевий маркетинг, фріланс.

4.Інтернет і споживач.

Робити покупки через мережу, не встаючи з крісла - звична справа для кожного з нас. Придбати або продати тут можна все: від яйцеварки до вілли в Таїланді. До наших послуг онлайн-магазини, аукціони, споживчі портали: два кліка мишею - і на порозі кур'єр з товаром або послугою. Інтернет сьогодні - основна торгова зона.

А ще ми можемо завдяки йому спілкуватися з дорогими людьми, які за кілька тисяч кілометрів, створювати сайти, блоги і розповідати цікаві історії зі свого життя, розважатися з допомогою різних ігор. Буває, що мережа допомагає багатьом навіть в пошуках зниклих людей. І це далеко не весь перелік всіх вигод. Інтернет-це частина нашого життя і з цим вже не посперечаєшся. Свобода вибору, свобода спілкування, свобода відкрито висловити свою думку, свобода у виборі розваг.

Але поряд з такою великою кількістю позитиву можна виділити і декілька негативних рис інтернету. Зокрема, те що сучасні люди потонули у віртуальному світі і живуть віртуальним життям. Спілкування в соціальних мережах, особливо підлітків, призводить до деградації спілкування. Люди все рідше зустрічаються у дружніх компаніях, за чашкою кави, а пишуть один одному повідомлення навіть якщо знаходяться в сусідніх квартирах. Є також проблема цензури інтернету, адже існує велика кількість сайтів і сторінок, які краще б обмежити в доступі для неповнолітніх, а іноді навіть для дорослих. Стаючи користувачем Інтернету, будь-яка людина відчуває ейфорію від доступності найрізноманітнішої інформації та самих різних пропозицій, багато з яких дуже і дуже настирливі.

Так що ж, невже можна захворіти Інтернетом? Адже Інтернет - це не вірус, який потрапив в організм людини. Від з'єднання з сервером і подорожі по інформаційному простору можливо зовсім не випливає виникнення «патологічної залежності»?

Питання про те, що робота в Інтернеті може стати джерелом хвороби, і є наркоманією в буквальному сенсі слова. Деякі кажуть, що «не дуже ясно, чи правомірно взагалі говорити про Інтернет-залежності. Web-серфінг, очевидно, є не настільки руйнівним заняттям, як вживання наркотиків. Незрозуміло також, де пролягає межа між безневинним захопленням і хворобливою пристрастю: куди, наприклад, віднести любов до музики? Хтось стверджують, що мережа надає можливість приємно провести час і не викликає фізіологічної залежності. Це «екологічно чистий» помічник від стресів. Мені ж здається, що завсідникам мережі треба піклуватися про своє здоров'я і замислюватися про те, як і навіщо вони використовують Інтернет.

2. Інтернет залежність та ознаки залежності

Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в Мережі. Психологи сперечаються: чи йде мова про появу ще одного виду залежності? Феномен "залежності від Інтернету" інтенсивно обговорюється в даний час (Це напевно єдина область у всьому спектрі гуманітарних досліджень в Інтернеті, на розробку якої не претендує ніхто, крім психологів). Термін „залежність" був запозичений із лексикона психіатрів для полегшення ідентифікації проблеми Інтернета шляхом асоціації її з характерними соціальними та психологічними проблемами. Він часто називається захворюванням чи синдромом (Internet Addiction Disorder чи IAD). З'явився також дуже образний термін Netaholic, чи Інтернет - адикт.

Обговорення проблеми почалося порівняно недавно. У 1994 році Кімберлі Янг, американський психолог з Пітсбургського університету, помістила на web-сайт спеціальний опитувальник. Незабаром вона одержала майже 500 відповідей, автори 400 з яких були визнані, відповідно до обраного критерію, інтернет-залежними людьми. Грунтуючись на результатах опитування, та використовуючи статистичні дані щодо поширеності алкоголізму, Янг прийшла до висновку про те, що 5-10% людей, які активно користуються інтернетом мають в житті певні проблеми. Дослідниця вважає, що найбільшої шкоди кар'єрі, дружнім і сімейним стосункам завдає збільшення часу, проведеного он-лайн.

У 1995 році Іван Голдберг запропонував термін "Інтернет-залежність" для опису нездоланної тяги до використання Інтернету. По Голдбергу, це розлад, "що здійснює пагубний вплив на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову чи психологічну сфери діяльності". Оскільки в основі такого розладу лежить прагнення до відходу від реальності, воно порівнянно з патологічним потягом при алкоголізмі, наркоманії, потягу до азартних ігор. Хоча на думку провідних фахівців, виникнення інтернет-адикції не відповідає законам формування тих же традиційних залежностей сигарет, наркотиків, алкоголю, а також азартних ігор. Поведінково Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого "реального" життя, проводячи до 18 годин на день, та не менше 100 годин в тиждень у віртуальній реальності. Часто використовується ще й таке: „Інтернет-залежність - це нав'язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами".

За даними різних досліджень Інтернет-залежними сьогодні є близько 6-10% користувачів серед західних користувачів мережі, за даними К.Сурратт та Д.Грінфілда (дехто навіть називає кожного другого користувача ПК, що має доступ до Мережі Інтернет-залежними) і 2-6% серед російських та українських, серед яких більше ніж 70 відсотків студентів. Хоча в ці результати не вірять багато фахівців, так, наприклад, А.Е. Войскунський у своїй книзі "Психологічні дослідження феномену Інтернет-адикції" пише наступне : "Усі ці цифри абсолютно недостовірні. Вони ні про що не говорять. Тому що це звичайні Інтернет-опитування, що складаються з невеликого числа питань. Відповідають на такі опитувальники жартівники, ті, хто вважає себе Інтернет-залежними, і багато людей, що не вважають себе Інтернет-залежними. Це не репрезентативне опитування "населення" Інтернету. Достовірних опитувань поки ніхто не проводив ні закордоном (в Англії, Канаді, Німеччині, Америці), ні в нашій країні. Тому цифра 6 відсотків мало що означає. Я вважаю, що якщо залежність і існує, то залежних набагато менше.

У 1997-1999 рр. були створені дослідні та консультативно-психотерапевтичні web-служби з даної проблематики. У 1998-1999 рр. опубліковані перші монографії з даної теми (К. Янг, Д. Грінфілд, К. Сурратт). В даний час інтенсивно обговорюється і досліджується феномен залежності від Інтернету", або інтернет-адикції . Адже всі види діяльності, здійснювані за допомогою Інтернету, такі як спілкування, пізнання або гра, мають властивість захоплювати людину цілком; вони не залишають їй часу і сил на реальне життя.

Якщо для придбання останніх потрібні роки, то інтернет-залежність настає набагато швидше. Як показують дані психологів, переважна більшість людей набувають інтернет-синдром протягом півроку після початку роботи в інтернеті.

2.1 Поняття та критерії інтернет-залежності

Інтернет-залежність - 1) прикордонний психотичний стан, що характеризується усвідомленою або неусвідомленою залежністю від суб'єкта процесу мережевої комунікації, обумовлений можливістю реалізації базових потреб індивіда за допомогою технологій глобальної інформаційної мережі інтернет; 2) "нав'язливе (компульсивне) бажання вийти в інтернет, перебуваючи off-line (в непідключеному стані), і нездатність вийти з інтернету, будучи on-line (в підключеному стані)"; 3) "нехімічна залежність від користування інтернетом".

Доктор М. Орзак виділила наступні психологічні і фізичні симптоми, характерні для інтернет-залежності :

Психологічні симптоми:

Гарне самопочуття або ейфорія за комп'ютером.

Неможливість зупинитися.

Збільшення кількості часу, проведеного за комп'ютером.

Знехтування родиною і друзями.

Відчуття порожнечі, депресії, роздратування не за комп'ютером.

Брехня роботодавцям або членам родини про свою діяльність.

Проблеми з роботою чи навчанням.

Фізичні симптоми:

Синдром карпального каналу (тунельна поразка нервових стовбурів руки, зв'язане з тривалою перенапругою м'язів).

Сухість в очах.

Головні болі по типу мігрені.

Болі в спині.

Нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі.

Нехтування особистою гігієною.

Розлади сну, зміна режиму сну.

Згідно з дослідженнями К. Янг, небезпечними сигналами (провісниками інтернет-залежності) є:

Нав'язливе прагнення постійно перевіряти електронну пошту.

Передчуття наступного сеансу он-лайн.

Збільшення часу, проведеного он-лайн.

Збільшення кількості грошей, що витрачаються на інтернет.

Ознаками інтернет-адикції згідно К. Янг є наступні критерії :

повна заглибленність в інтернет;

потреба проводити в мережі все більше і більше часу;

повторні спроби зменшити використання інтернету;

при припиненні користування інтернетом виникають симптоми відміни, які призводять до занепокоєння;

проблеми контролю часу;

проблеми з оточенням (сім'я, школа, робота, друзі);

брехня з приводу часу, проведеного в мережі;

зміна настрою за допомогою використання інтернету.

Так само К. Янг охарактеризувала п'ять основних типів інтернет-залежності:

- обсессивна пристрасть до роботи з комп'ютером (ігор, програмування або інших видів діяльності).

- компульсивна навігація за WWW, пошук у віддалених базах даних.

- патологічна прихильність до опосередкованих інтернетом азартних ігор, он -лайн аукціонів або електронних покупок.

- залежність від соціальних застосувань інтернету, тобто від спілкування в чатах, групових іграх і телеконференціях, що може в результаті призвести до заміни наявних у реальному житті сім'ї і друзів віртуальними.

- залежність від «киберсекса», тобто від порнографічних сайтів в інтернеті, обговорення сексуальної тематики в чатах чи закритих групах «для дорослих».

Свою систему критеріїв запропонував американський психіатр, автор терміна «інтернет-залежність», Іван Голдберг. На його думку, можна констатувати інтернет-залежність при наявності 3 або більше пунктів з наступних:

1.Толерантність.

1.1. Кількість часу, яку потрібно провести в інтернеті, щоб досягти задоволення, помітно зростає

1.2. Якщо людина не збільшує кількість часу, який вона проводить в інтернеті, то ефект помітно знижується.

2. Синдром відмови.

2.1 Характерний "синдром відмови":

2.1.1. Припинення чи скорочення часу, проведеного в інтернеті,

2.1.2 Два або більше з наступних симптомів (розвиваються протягом періоду часу від декількох днів до місяця):

Психомоторне збудження

Тривога

Нав'язливі роздуми про те, що зараз відбувається в інтернеті.

Фантазії або мрії про інтернет.

Довільні або мимовільні рухи пальцями, що нагадують друкування на клавіатурі.

2.2. Використання інтернету дозволяє уникнути симптомів "синдрому відмови".

3. Інтернет часто використовується протягом більшої кількості часу або частіше, ніж було задумано.

4. Існують постійне бажання або безуспішні спроби припинити або почати контролювати використання інтернету.

5. Величезна кількість часу витрачається на діяльність, пов'язану з використанням інтернету.

6. Значуща соціальна, професійна діяльність, відпочинок припиняються або редукуються у зв'язку з використанням інтернету.

7. Використання інтернету триває, незважаючи на знання про наявність періодичних або постійних фізичних, соціальних, професійних або психологічних проблем, що виникли в зв'зку з використанням інтернету (недосипання, сімейні (подружні) проблеми і т.д.).

За проявами залежності від інтернету нерідко приховані інші адикції або психічні відхилення. Інтернет-залежність часто є симптомом серйозних проблем в житті особистості (наприклад, депресія, труднощі в спілкуванні тощо). Людина, хвора на інтернет-залежність, прагне піти від життєвих проблем у віртуальний світ і там змінити свій психічний стан. Замість вирішення проблеми «тут і зараз» вона вибирає штучне переміщення в ідеальне життя. Звичайно, така поведінка властива всім людям, але проблема патологічної залежності виникає тоді, коли прагнення відключитися від реальності починає домінувати, і стає центральною ідеєю людини.

За даними проведених соціологічних опитувань, в інтернеті людей приваблює анонімність, доступність, безпека і простота використання. Інтернет-залежні люди найчастіше є аутсайдерами в житті і використовують мережу для отримання соціальної підтримки, психологічного і сексуального задоволення, а також можливості створення нового «Я», яке отримує визнання оточуючих таким чином. Звикання до інтернету можна визначити як розлад вольового контролю без вживання хімічних речовин. Звичайно, фізична шкода здоров'ю інтернет-залежності не так очевидна, як цироз печінки при алкоголізмі або висока ймовірність інсульту при використанні кокаїну. Ризик для здоров'я при використанні інтернету мінімальний, але помітний. У людини виникає тенденція засиджуватися в інтернеті ночами. Залежна людина зазвичай встає пізніше інших і використовує інтернет до двох, трьох годин ночі, після чого, наприклад, до шостої ранку робить необхідну роботу. Безсонні ночі, вживання кави та інших тонізуючих напоїв сприяють появі постійної втоми і ослаблення імунної системи людини. Після цього ймовірність якого-небудь захворювання різко підвищується. До того ж сидячий спосіб життя може призвести до виникнення проблем з хребтом, а неправильне освітлення в нічні години - до різних захворювань очей.

Діяльність людини в інтернеті є відносно новим видом діяльності, який поєднує в собі властивості різних традиційно визначених в психології типів діяльності (гра, навчання, праця). І, як будь-яка діяльність, вона має мотиваційну основу. При вивченні проблеми мотивації користувача представляє інтерес питання про те, який ефект отримує людина від використання інтернету, якої досягає мети.

Наведемо наступну класифікацію мотивів користувачів інтернет :

1. Діловий мотив. Для більшості користувачів робота в інтернеті є складовою частиною професійної діяльності, спрямованої на досягнення конкретної мети, тобто результату. Це може бути пошук конкретної інформації, контакти і взаємодія з певною людиною, організація роботи якогось підрозділу і так далі. Орієнтація на конкретний діловий результат і служить індикатором наявності так званої ділової мотивації.

2. Пізнавальний мотив. Цей мотив пов'язаний з отриманням нових знань, він може мати різні характеристики залежно від спрямованості пізнавального інтересу користувача. Предметом пізнавальних відносин у комп'ютерних мережах можуть бути нові сервісні можливості, різна гіпертекстова інформація, нові люди, ідеї і думки, візуальні і слухові образи.

3. Мотив спілкування (комунікативний мотив). Він характеризується пошуком нових знайомств, людей з близькими інтересами, обміном

думками, набуттям нового кола друзів та однодумців. Він пов'язаний із природною для людини потребою в обміні знаннями, думками, емоціями з собі подібними.

4. Корпоративний мотив (мотив співробітництва). Більшість видів діяльності людини носить соціальний характер, як за своїм змістом, так і по своїй структурі. Це означає, що діяльність передбачає розподіл функцій між людьми, співпраця між ними, обмін результатами діяльності, спільне вирішення проблем по ходу роботи. Значна частина людей працює в умовах спільної діяльності. Орієнтація користувачів на співпрацю (а не просто на спілкування з іншими) при роботі в Інтернеті служить індикатором корпоративної мотивації.

5. Мотив самоствердження. В основі цього мотиву лежать глибинні психологічні явища - самооцінка особистості, мотивація досягнення. При цьому людині доводиться доводити собі і іншим свою спроможність, цінність. Самоствердження може здійснюватися в різних видах діяльності в залежності від типу особистісних цінностей суб'єкта.

6. Мотив рекреації та ігровий мотив. Гра і рекреація займають важливе місце в житті будь-якої людини. Крім відновлення функціонального стану працездатності, гра і рекреація є способом оволодіння новими видами діяльності, тренуванням і перевіркою своїх можливостей змаганням. В Інтернеті кожен користувач може знайти той вид гри, який йому найбільш близький і цікавий.

7. Мотив афіліації. Цей мотив є вираженням соціальної сутності діяльності та особистості людини. Він проявляється в потребі кожної людини належати до певної групи, приймати її цінності і слідувати їм, займати власне місце в структурі групи.

8. Мотив самореалізації і розвитку особистості. Значна частина користувачів усвідомлює вплив роботи в інтернеті на власну особистість і діяльність. Цей вплив стосується розвитку пізнавальних можливостей, ігрової діяльності, особливостей спілкування, формування інтересів особистості.

Усвідомлене прагнення до реалізації і розвитку власних можливостей (пізнавальних, комунікативних тощо) формує мотив розвитку особистості при роботі в Інтернеті. Даний мотив має виражений творчий компонент. Робота в Інтернеті дає людині можливість проявити свої творчі здібності, наприклад, в створеннях нових програмних продуктів, висловлювань у телеконференціях, ресурсів WWW і т.д. Це дозволяє людині реалізовувати свій творчий потенціал, дає можливість отримати оцінку своєї творчості з боку значущих і компетентних експертів.

Виділені типи мотивів відображають основні описані в психології види мотиваційної спрямованості особистості: продуктивну, соціально-комунікативну, пізнавальну, розвиваючу. Можна сказати, що зараз інтернет переживає пору, коли він з бізнес-середовища все більше перетворюється в комунікативне середовище.

К.Янг, досліджуючи інтернет-залежних, з'ясувала, що вони найчастіше використовують чати (37 %), MUDs (28 %), телеконференції (15 %), E-mail (13 %), WWW (7 %), інформаційні протоколи (ftp, gopher) (2%) Наведені сервіси інтернету можна розділити на ті, які пов'язані з спілкуванням, і ті, які зі спілкуванням не пов'язані, а використовуються для одержання інформації. До першої групи відносяться чати, MUDs, телеконференції, e-mail, до другої - інформаційні протоколи. Янг відзначає, що в цьому дослідженні було також встановлено, що велика частина інтернет-залежних користується сервісами інтернету, пов'язаними зі спілкуванням. Щодо того, які особливості інтернету є для них найбільш привабливими, то 86 % інтернет-залежних назвали анонімність, 63% - доступність, 58 % - безпека і 37 % - простоту використання.

За даними Янг, інтернет-залежні використовують інтернет для отримання соціальної підтримки (за рахунок приналежності до певної соціальної групи: участі в чаті або телеконференції); сексуального задоволення; можливості "творіння персони", викликаючи тим самим певну реакцію оточуючих , отримати визнання оточуючих. Соціальна підтримка у цьому випадку здійснюється через включення людини в певну соціальну групу в інтернеті. Будучи включеними у віртуальну групу, інтернет-залежні стають здатними приймати більший емоційний ризик шляхом висловлення більш суперечних думці інших людей суджень - про релігію, аборти і т.п. В реальному житті інтернет-залежні не можуть висловити аналогічні думки навіть своїм близьким знайомим і подружжю. У кіберпросторі вони можуть висловлювати ці думки без страху конфронтації чи осуду тому, що інші люди є менш досяжними, і тому, що ідентичність самого комунікатора може бути замаскована.

За результатами досліджень К. Янг, найбільше схильні до інтернет-залежності ті, хто багато часу проводить вдома на самоті. Як правило, залежними більше стають люди самотні або які мають проблеми в особистому і сімейному житті. Вони шукають підтримку і вирішення проблем у віртуальному світі, який дає ілюзію вирішення проблем. Дослідниками даної проблеми виділено наступні терміни, що характеризують проблематику мережевого спілкування «самотність у мережі», «електронна самотність», «один серед всіх».

Існує чимало прикладів, коли людина "поринала з головою" у віртуальне життя, ігноруючи сім'ю і близьких. Особливо страшно, коли під Інтернет-залежність потрапляють молоді батьки, залишаючи своїх дітей, без належного догляду та виховання.

Інтернет-залежні люди не помічають хід часу, не бачать і не чують нічого навколо, а при спробі відірвати їх від "кібер-життя" стають дратівливими і агресивними. У всьому світі останнім часом різко зросла кількість суїцидів, пов'язаних з Інтернет-залежністю.

В даному контексті доцільно говорити про такі види інтернет-залежності, як залежність від соціальних застосувань інтернету, тобто від спілкування в спільнотах, чатах, групових іграх, телеконференціях, а також залежність від «кіберсекса». Відповідно, людина, яка проводить багато особистого часу в інтернеті, і не має постійного партнера, чи має проблеми в особистому житті, більше ризикує стати інтернет-залежною.

У деяких випадках варто говорити про обернений зв'язок - той, хто пізнав в підлітковому віці всі «переваги» життя в інтернеті, в залежності від особистісних якостей, з високим ступенем ймовірності, може зробити вибір на користь інтернет-відносин, таким чином формуючи власну модель особистого простору, в якій все менше місця буде залишено для реальних людей і відносин.

Виявляється певна тенденція - чим більше часу і сил індивід залишає в інтернет-просторі, тим менше таких у нього залишається на формування реального простору. І тим сильніше його поглинає ілюзія повноцінності віртуального життя по відношенню до менш приймаючої і комфортної реальної дійсності.

У нашій масовій свідомості глобальна мережа поки ще постає як гігантське сховище інформації. Але потенціал інтернету набагато більше, особливо, в якості інструменту комунікації людей в глобальних географічних масштабах. Розвиток інтернету до можливості взаємодії «людина-комп'ютер» додало можливість комунікації «людина-комп'ютер-людина». Мережа стала посередником з особливими властивостями, в віртуальній реальності виникли «віртуальні спільноти», - світи, сформовані інтернет-спілкуванням які володіють специфічними психологічними властивостями.

Якщо простежити за динамікою аудиторії російськомовного інтернету або «рунету», то ми побачимо, що спочатку користувалися інтернетом програмісти і люди, що професійно пов'язані з комп'ютерними технологіями. Але потім з'явилися нові категорії користувачів інтернету, починаючи від молодших школярів аж до домогосподарок і людей похилого віку, які використовують всесвітню мережу для підтримки зв'язку зі своїми родичами в інших країнах і містах. У деяких містах навіть відкриті спеціальні курси для навчання пенсіонерів комп'ютерної грамотності, і вони користуються чималою популярністю.

Спілкування за допомогою інтернету має свої специфічні особливості, які відрізняють цей вид спілкування від звичного всім нам. Серед цих особливостей І.Шевченко визначає наступні:

1. Анонімність. Незважаючи на те, що іноді можливо отримати деякі відомості анкетного характеру і навіть фотографію співрозмовника, вони недостатні для реального і більш або менш адекватного сприйняття особистості. Людина в мережі може виявляти і проявляє велику свободу висловлювань і вчинків (аж до образ, нецензурних виразів, сексуальних домагань), так як ризик викриття і негативної особистої оцінки оточуючими мінімальний.

2. Своєрідність протікання процесів міжособистісного сприйняття в умовах відсутності невербальної інформації. Як правило, сильний вплив на уявлення про співрозмовника мають механізми стереотипізації та ідентифікації, а також установка як очікування бажаних якостей партнера.

3. Добровільність і бажаність контактів. Користувач добровільно зав'язує контакти чи відходить від них, а також може перервати їх у будь-який момент.

4. Ускладненість емоційного компонента спілкування і, в той же час, стійке прагнення до емоційного наповнення тексту, що виражається у створенні спеціальних значків для позначення емоцій або в описі емоцій словами (в дужках після основного тексту послання).

5. Прагнення до нетипової, ненормативної поведінки. Часто користувачі презентують себе з іншої сторони, ніж в умовах реальної соціальної норми, програють не реалізовані в діяльності поза мережею ролі, сценарії, ненормативної поведінки.

Отже інтернет використовується як більш комфортна заміна реального оточення. Оскільки ми розглядали активних користувачів інтернету, які проводять там особистий, а не робочий час, відповідно, можна сказати, що такий метод структурування часу людина вибирає осмислено, розставляючи пріоритети у формуванні особистого інформаційного і комунікативного простору на користь віртуалізації.

Важливим аспектом таких пріоритетів може бути відсутність необхідної соціальної підтримки. Потреба соціальної підтримки може бути найбільш високою саме в нашому суспільстві у зв'язку з дезінтеграцією традиційних заснованих на спільності форм сусідства та зростанням кількості розлучень і змін місця проживання. Погіршення міжособистісних відносин в реальності веде до інтернет-залежності. У підсумку, індивід заміщає реальні відносини віртуальними, і поступово замінює реальний світ віртуальним. З кожним роком нових інструментів для он-лайн комунікації стає все більше, що стимулює поглинання реального комунікаційного простору віртуальним. В інтернеті створюються міста, сім'ї, ведеться бізнес і виникають відчуття - ефектна ілюзія повної підміни реального життя. У віртуальному просторі простіше вирішуються проблеми, зручніше керувати емоціями і відносинами. Тільки от відносинами між ким - реальними особистостями або ж віртуальними персонажами вигаданими, створеними, щоб спробувати інше життя і іншого «себе». Єдине і найважливіше, чого немає в інтернеті - прямої взаємодії між живими людьми, комунікації мислення-почуття-поведінка у форматі «тут і зараз».

Реальне спілкування часом замінюється віртуальним, в ході якого створюється нова, штучна реальність, надмірне захоплення якої все частіше викликає залежність, особливо, серед «груп ризику» - підлітків, одиноких людей та ін.

2.2 Психологічний портрет залежних від інтернету

Що відомо психологам про того, кого вони визнали залежними від Інтернету? Будь-яка людина може стати залежним від Інтернету. Інтернет-залежність може виникнути незалежно від статі, у чоловіків і жінок, представників всіх рас, національностей, релігій і культур. Однак існують деякі фактори, які безпосередньо і побічно вказують на схильність до залежності.

Такі користувачі, як вважається, мають високий рівень абстрактного мислення. Вони індивідуалісти, готові задовольнятися опосередкованими контактами з іншими, відчувають себе "піонерами" на "незвіданій території". Здатність постійно поповнювати знання й освоювати нові види діяльності джерело їхньої самоповаги. Нерідко вони виявляють у собі невідомий їм раніше інтелектуальний потенціал, здібності, що дрімають і нові інтереси.

Цікаві дані, але без авторства (анонімні), були викладені зовсім недавно в Мережі: вчені встановили, що найбільшу схильність до Інтернет-залежності мають ті люди, які страждали тривалими депресіями (54% від загальної кількості Інтернет-залежних), ті, хто мав проблеми з алкоголем та наркотиками (52%). Крім того серед Інтернет-залежних виявилося багато таких, які в реальному житті часто відчувають стан тривоги і ніяк не можуть його позбутися (34%). У ході роботи з Інтернетом дехто відзначає виникнення почуття наближення до своєї справждньої сутності, заявляє про несподівані для самих себе напрямки особистісного росту, про те, що Інтернет сприяє самоактуалізації. Говорити про ступінь обгрунтованості таких заяв важко. Крім того залежні схильні до гіпертрофованих емоційних реакцій на слова інших людей - подібне розжарення емоцій не заохочується в більш традиційних формах спілкування. Нові соціальні зв'язки вони вкрай цінять і підтримують їх шляхом систематичної і тривалої участі в групових видах активності. Згадаємо, що часта і тривала робота в Інтернеті - одна з ознак, що найбільш кидається в очі, по якій неспеціалісти найчастіше судять про виникнення залежності від Інтернету. Деякі психологи стверджують, що пристрасть до еротичної інформації в Інтернеті не свідчить про схильність до розпусного поводження в реальному житті і не дає основ для пророкування психосексуальних відхилень. Інші фахівці, щоправда, воліють залишити це питання відкритим, думаючи, що емпіричних фактів поки недостатньо. Мабуть, найбільше занепокоєння викликає "азартне" застосування Інтернету - з метою участі в аукціонах, виконання біржових операцій, гри у віртуальних казино. Проте, глибокі психологічні дослідження з цієї теми поки не проведені. Вище вже приводилося деяке порівняння Інтернет-залежності з іншими видами залежностей, зокрема від шкідливих речовин. Це порівняння не випадкове, тому що поява тих чи інших видів залежностей припускає визначений тип особистості. Цей тип особистості ми будемо називати залежним, тому що люди, що мають такі риси, потрапляють у групу ризику у відношенні зловживання шкідливими речовинами, психологічної залежності від іншої людини, залежності від їжі, Інтернет-залежності. Цими рисами є крайня несамостійність, не вміння відмовити, сказати "ні" (те, що в народі називають слабкою волею) через страх бути відкинутим іншими людьми, ранимість критикою чи несхваленням, не бажання брати на себе відповідальність і приймати рішення, і як наслідок сильне підпорядкування значимим людям; усе це характеризує пасивну життєву позицію, коли людина відмовляється першим вступати в контакт із навколишніми і самостійно приймати рішення. Крім того, для залежного типу особистості властивий страх самітності і бажання його уникати, часто буває соціальна дезадаптація, що характеризується вузьким колом спілкування (можливе спілкування з багатьма людьми, але дуже поверхневе), не вмінням висловити, поділитися своїми переживаннями з навколишніми, недостачею близьких відносин, імпульсивністю, не вмінням спланувати свій час, домагатися поставлених цілей і добре планувати свою діяльність (як наслідок можлива відсутність постійної роботи). Ці люди, часто відмовляються від раніше намічених цілей і як наслідок перебувають у стані депресії.

Дослідник В.Д. Менделевич виділяє наступні типи інтернет-залежних людей: інтернет-гемблери - користуються різноманітними інтернет-іграми, тоталізаторами, аукціонами, лотереями і т.д.; інтернет-трудоголіки - реалізують свій працеголізм за допомогою мережі (пошук баз даних, складання програм тощо); інтернет-сексоголіки - відвідують різноманітні порносайти, займаються віртуальним сексом; інтернет-еротоголики - любовні аддикти, які знайомляться, заводять романи з допомогою мережі; інтернет-покупці - реалізують свою аддикцію до витрати грошей за допомогою нескінченних покупок он-лайн; інтернет-аддикти відносин - годинами спілкуються в чатах, нескінченно перевіряють електронну пошту тощо, тобто замінюють реальну аддикцію відносин на віртуальну.

А що ж відбувається з дітьми і яку небезпеку таїть у собі тривале проведення часу біля екрану монітора для них? Проблема полягає в тому, що надмірне перебування в мережі виключає дитину з нормальних соціальних взаємодій, шкодить соціалізації, так як процес спілкування в інтернеті носить специфічний, по суті, односторонній характер. Діти дошкільного і раннього шкільного віку особливо цікаві, і пошук інформації, перегляд мультфільмів та картинок в мережі може стати майже нав'язливим станом. До всього іншого, крім проблеми нескінченного «поглинання» інформації, існує й інша небезпека - перегляд дітьми в мережі сайтів небажаного вмісту, сцен насильства, «дорослого» контенту. Інколи таке відбувається випадково, так як інформація, що розміщується в мережі, і відповідальність за її розміщення фактично ніяк не регулюється законодавством, тому навіть на самому невинному з вигляду сайті діти можуть натрапити на рекламні банери та іншу інформацію не розраховану на дитяче сприйняття. Інтернет залежність у дитини - дуже серйозна проблема. Такі діти багато часу проводять за комп'ютером в сидячому положенні, що сприяє розвитку проблем з хребтом, та опорно-руховим апаратом. Викликає головні болі. Все менше така дитина воліє активно рухатися і набуває проблеми із зайвою вагою. Чим далі, тим більше дитина ставате замкнутою і все менше спілкується з однолітками. Віртуальний світ представляє для неї більшу цінність, ніж справжній. Зрозуміло, не кожна дитина, що заходить в інтернет, стає залежною. Існує кілька факторів ризику, кожен з яких може «запустити» залежність. В основному вони схожі з факторами ризику залежності підлітка від алкоголю або наркотиків.

Головні фактори - спадкова схильність до формування залежностей, неблагополучна ситуація в сім'ї, коли дитині приділяється занадто мало або, навпаки, занадто багато уваги батьків і негативний вплив однолітків.

З точки зору психології, найбільш небезпечними для дітей і підлітків можуть бути рольові ігри. Дитина, що грає в таку гру, стає частиною процесу на екрані. Гравець виступає в ролі конкретного або уявлюваного комп'ютерного героя.

За даними цілого ряду зарубіжних і російських психологів, саме рольові ігри здатні більше всіх інших комп'ютерних ігрових програм сформувати стійку психологічну залежність у підлітків. У випадку з такими іграми можна поспостерігати его-розпад на "Я віртуальне" і "Я реальне", наростання між якими спричиняє посилення дезадаптації та порушення в сфері психічних станів.

Віртуальна реальність, яка формує віртуальний "світ" комп'ютерної гри, сприймається граючим як реальний, справжній світ, з'являється ефект "присутності".

Ще більше посилюють підліткову комп'ютерну залежність глобальні мережі, де підліток грає вже не з комп'ютером, а з мільйонами живих людей, яких він не ідентифікує за друкованими текстами. Тут "грає" придумує свого персонажа, тобто самого себе, видаючи себе придуманого тисячам співрозмовників за себе реального. Тут немає жорстких правил і законів, є лише неписані норми поведінки, недотримання яких не тягне до відповідальності.

"Граючий" діє вже не за законами, описаним програмістами та дизайнерами, а за правилами, придуманих їм самим. Усвідомлення нескінченності мережевого простору, безкарності і величезної кількості учасників процесу постійно підштовхує дитину, підлітка і навіть вже сформувався людини створювати і описувати власні правила поведінки, приймати рішення, які в цілому не мають відношення до реального життя.

Ігроманія або лудоманія (лат. ludus - гра) - це занадто сильне захоплення комп'ютерними або азартними іграми. Навіщо грати? Відповідь проста: дехто не може самореалізуватися, і страх перед цим змушує відмовитись від жорстокого світу людей, аби поринути в ілюзію, де легко завоювати авторитет і стати героєм. Деякі грають, щоб зменшити відчуття самотності: для них гра є альтернативою дружній компанії або улюбленій справі. Заядлих гравців можна легко помітити серед оточення через їх дратівливість, неспроможність зосередитись і складність у спілкуванні. Професор Акіо Морі з Коледжу гуманітарних та точних наук університету Ніхон (Японія) виявив, що під час гри в людини працюють тільки зорові та рухові нерви, що призводить до зниження розумової діяльності. Проаналізувавши мозкові ритми 240 осіб у віці від 6 до 29 років, які захоплюються віртуальними іграми, виявилось, що активність кори головного мозку, яка відповідає за емоційну та творчу здатність, дорівнює практично нулю. Тобто мозок людини деградує в плані розумової та творчої діяльності.

Вік найбільшої схильності інтернет-залежності - 12-15 років. На одну залежну дівчинку-підлітка припадає до 10 хлопчиків. Пов'язано це з тим, що криза підліткового віку дається хлопчикам важче, та й комп'ютерних ігор для дівчаток в рази менше.

2.3 Причини та наслідки інтернет - залежності

Використання різноманітних можливостей всесвітньої мережі призводить до структурних та функціональних змін в психічній діяльності особистості. Особливості спілкування в мережі породжують дві низки феноменів: по-перше, інтернет став благодатним полем для створення віртуальних особистостей; по-друге, завдяки відмінностям реального спілкування від віртуального, все більшу проблемну зону стала являти собою інтернет-залежність.

І якщо порівнювати Інтернет-залежність з іншими видами залежностей, то можна виявити достатню кількість спільних рис. Більшість психотерапевтів зійшлися на думці, що Інтернет не робить людину залежною, а людина, схильна до залежності, знаходить діяльність, яка і стає об'єктом залежності. При питанні: що вважати предметом психологічної залежності - комп'ютерні ігри та мережу або саму віртуальну реальність, - можна вже фактично однозначно відповісти: віртуальну реальність. Комп'ютерного адикта тягне в той світ, який він створює або в якому бере участь. Він може бути ким завгодно, ніхто (при бажанні) його не впізнає. При виникненні труднощів чи проблем він завжди може вимкнути комп'ютер і абстрагуватися від того світу, в якому він перебував, що неможливо в реальному світі. Віртуальна реальність - це казка, це відсутність зобов'язань і проблем, це світ, в якому кожен може бути тим, ким він хоче, але ким не може бути в реальному світі.

Чому так притягує підлітків світ інтернету? Що корисного несе і які небезпеки таїть проникнення в цю нову галузь, яка може стати наріжним каменем нового тисячоліття, в яке вони увійдуть вже як дорослі люди?

Вони шукають нових друзів і нові субкультури, намагаючись знайти почуття приналежності до тієї чи іншої групи. В процесі пошуку близькі по духу особистості молоді люди вступають в різноманітні відносини, вони отримують можливість спілкування з практично необмеженим числом людей і груп за інтересами, з різними типами особистостей, дізнаються безліч історій, мають можливість обмінятися думками та обговорити питання, що цікавлять їх.

Пошук власного кола спілкування йде паралельно тенденції відділення від батьків. Підлітки хочуть бути незалежними, займатися чимось своїм. Інтернет у цьому плані особливо привабливий: він задовольняє потреби у лідерстві і стимулює підприємливість. Відомо, що підлітковий період - час стресів. Причин багато. Це і недолік спілкування з однолітками, дефіцит уваги з боку батьків, невпевненість у собі, своїх силах, сором'язливість, комплекси у спілкуванні. Це також інтерес, швидке вбирання всього нового, бажання бути як усі однолітки, не виділятися з свого середовища. Це відсутність захоплень, хобі, будь-яких уподобань, не пов'язаних з комп'ютером.

Підліток відчуває стрес скрізь: у школі, у сім'ї, з друзями. Найчастіше це трапляється з тими дітьми та підлітками, чиї батьки мало бувають вдома, трудоголіків, які постійно зайняті. Нерідко це діти заможних батьків. Що робити з цим почуттям незадоволеності, особливо коли воно пов'язане з сексуальністю і агресією? Підлітку необхідно дати вихід своїм емоціям. Анонімний світ кіберпростору підходить для цього якнайкраще.

В більшій мірі залежними стають діти та підлітки, що мають нестабільні і конфліктні сімейні та шкільні відносини, не схильні до жодних серйозних захоплень. Саме вони знаходять у віртуальному світі віддушину і вважають своє перебування в мережі або успіхи в комп'ютерній грі достатніми для самоствердження і для поліпшення психічного стану. Якщо хлопчик ганяє віртуальні шайбу або м'яч, у нього є велика потреба бути частиною значущою для його групи однолітків.

Вибір «стрілялок» сигналить про непрожиту агресію або пригнічення сексуальності. До речі, агресія - та емоція, яка необхідна для виживання виду (у психології є поняття «нормальний рівень агресії»). Інша справа, скільки її і в яке русло вона спрямована. Таким дітям потрібно більше рухатися, а ще їм потрібні тактильні контакти з батьками (обійми, масаж).

Участь у віртуальному світі дозволяє дітям і підліткам розслабитися і абстрагуватися від психологічних проблем в реальному світі, але це відбувається лише на момент перебування у віртуальному просторі. Для них реальний світ нецікавий і повний небезпек, так як більшість залежних - це люди, що погано адаптуються в соціумі. Внаслідок цього людина намагається жити в іншому світі - віртуальному, де все можливо, все дозволено, де він сам встановлює правила гри. Логічно припустити, що вихід з віртуальної реальності є болючим: людина знову стикається з ненависною для неї реальністю, що і викликає зниження настрою і активності, відчуття поганого самопочуття.

За статистикою, до кібер-залежності схильні люди з двома типу дезорієнтації: соціальної та сексуальної.

Соціальна дезорієнтація виражається в низькій самооцінці, в уникненні проблем і відповідальності, у спробах відволіктися від будь-якої іншої залежності. Також соціальна дезадаптація характеризується вузьким колом спілкування, не умінням висловити, поділитися своїми переживаннями, не достатком близьких відносин, імпульсивністю, не вмінням планувати свій час, добиватися поставлених цілей і добре планувати свою діяльність. Ці люди часто відмовляються від раніше намічених цілей і як наслідок перебувають у стані депресії. Крім того, для залежного типу особистості властивий страх самотності.

Сексуально дезорієнтовані Інтернет-залежні - це взагалі новий тип людини, гідний окремого опису. За статистикою, кожен п'ятий користувач так чи інакше залучений в сексуальну онлайнову діяльність. Драматизм даного виду залежності для підлітків полягає в тому, що він наздоганяє їх в перехідному віці, в момент статевого дозрівання, і тоді у підлітка формується асоціальне уявлення про секс. Для розуміння, що робить кіберсекс залежністю, К. Янг пропонує наступну модель: доступність - контроль - збудження, які є трьома базовими причинами цієї залежності. Розпізнати появу у людини кіберсексуальної залежності допомогає виявлення перших ознак.

Інтернет задовольняє багато свідомих і підсвідомих потреб користувачів. Він містить все, чим може бути захоплений користувач. І це основна причина, яка пояснює пристрасть до Інтернету. Згідно з даними останніх досліджень вихід у світ фантазій став однією з поширених стратегій поведінки сучасної молоді в скрутних життєвих ситуаціях. Вже існують концепції, згідно з якими «алкоголем» постіндустріальної епохи були наркотики, а в інформаційну епоху ним стануть комп'ютерні ігри.

...