"Локус контролю" як складова інтегральної характеристики "самоусвідомлення себе як професіонала" - критерій сформованості психологічної готовності до інноваційної діяльності та конкурентоздатності особистості
Особливість проблеми формування психологічної готовності до інноваційної діяльності й конкурентоздатності особистості. Аналіз впровадження "Технології" у освітню практику. Впровадження психолого-педагогічних методів розвитку спеціальних компетентностей.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.12.2018 |
| Размер файла | 357,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 159.9:37.07:005.95]:001.895
«ЛОКУС КОНТРОЛЮ» ЯК СКЛАДОВА ІНТЕГРАЛЬНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ «САМОУСВІДОМЛЕННЯ СЕБЕ ЯК ПРОФЕСІОНАЛА» - КРИТЕРІЙ СФОРМОВАНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ І ЧАСТИНА, ПРОДОВЖЕННЯ У НАСТУПНИХ НОМЕРАХ
Віра Петрівна Чудакова
У цьому номері пропонуємо розглянути 1 частину публікації, де представлено результати дослідження «локусу контролю» як складової інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала» - критерію сформованості психологічної готовності до інноваційної діяльності та конкурентоздатності особистості, у якій ретельно описані та представлені:
• проблема формування психологічної готовності до інноваційної діяльності й конкурентоздатності особистості;
• перспективність і можливість масової реалізації «Технології»;
• впровадження «Технології» у освітню практику;
• загальний дизайн, алгоритм і оцінні параметри дослідження;
• основні складові та компоненти моделей технології формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності;
• алгоритм дослідження інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала» та її складової «локусу контролю».
У наступних номерах продовження публікації (частина 2; 3; 4; 5) буде розкрито теми наукового семінару-практикуму: інформаційно-смисловий, діагностично-інтерпретаціинии, корекційно-розви- вальний компоненти дослідження «суб'єктивного локусу контролю» - (1Слк); (2РСк).
Продовжуємо висвітлення досвіду впровадження у практику діяльності освітніх організацій різних типів моделей і технологію формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності. У попередніх випусках журналу «Освіта і розвиток обдарованої особистості» виконано наступну роботу [10-14]:
1) у № 2, 2012 р., представлено майстер-клас «Коучинг як засіб розвитку обдарованої особистості та формування успішних життєвих стратегій»;
2) у № 3-4, 2012 р., висвітлено загальну характеристику науково-методичного забезпечення пси- холого-організаційної технології формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності;
3) у № 5; 6; 7, 2012 р., описано покроковий алгоритм дослідження експертизи рівня розвитку педагогічного колективу та його вплив на організаційно-інноваційне середовище освітньої організації; структуру, особливості та критерії оцінювання соціально-психологічних характеристик рівня розвитку колективу, а також його інтегральні та первинні характеристики: ціннісно-орієнтаційну зрілість колективу (А) - рівень орієнтованості колективу на поточні досягнення (flj), розвиток способів діяльності (а2) та саморозвиток членів педагогічного колективу (а3); організованість колективу (Б) - рівень відповідальності (б3), спрацьованості (б2), включення членів педагогічного колективу в управління (б3); згуртованість (об'єднаність) колективу (В) - рівень єдності (спільності) орієнтацій (в3), сумісності членів педагогічного колективу (в2), потенційної стабільності (в3);
4) у № 1 (8), 2013 р., подано загальну характеристику експертизи організаційно-інноваційного середовища освітньої організації; описано алгоритм проведення та інтерпретацію результатів експертизи за методикою «Оцінювання характеристик колективу»;
5) у № 2 (9), 2013 р., описано алгоритм проведення та інтерпретацію результатів експертизи організаційно-інноваційного середовища за методикою «Оцінювання мотиваційного середовища»;
6) у № 3 (10), 2013 р., описано алгоритм проведення та інтерпретацію результатів експертизи організаційно-інноваційного середовища за методикою «Оцінювання функції керівництва»;
7) у № 4 (11), 2013 р., подано програму спецкурсу (семінару-тренінгу) «Управлінська компетентність керівника з формування готовності педагогів до інноваційної діяльності в умовах освітнього середовища школи»;
8) у № 6 (13), 2013 р., представлено узагальнені результати експертизи організаційно-інноваційного середовища освітньої організації (діагностичного етапу), запропоновано опис і приклади оформлення експертної документації для ефективного проведення\ корекційного етапу дослідження;
9) у № 7 (14), 2013 р., представлено загальний дизайн моделей і технології формування психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності та розробку науково-методичного забезпечення її впровадження в практику роботи освітніх організацій різних типів; розкрито та ретельно описано методи й етапи організації проведення дослідження, інтерпретацію обробки результатів емпіричних даних і алгоритм впровадження «1.2. Корек- ційної моделі створення сприятливого організаційно- інноваційного середовища освітньої організації»;
10) у № 8-9 (15-16), 2013 р., детально представлено алгоритм організації, проведення, обробки, інтерпретації результатів емпіричних даних дослідження «інноваційності» персоналу освітніх організацій як показника формування готовності до інноваційної діяльності та чинника формування конкурентоздатної особистості в швидкозмінних умовах; уперше опубліковано діагностичний інструментарій для оцінювання «інноваційності» - авторська методика «Експрес- діагностика інтегрального показника «інновацій- ність» (В. П. Чудакова); наведено приклади оформлення експериментальної документації - протоколи індивідуальних показників і профіль оцінки (граф- схеми) рівня інноваційності (позитивна, нульового рівня, негативна), а також тенденції інноваційності (направленості) (емоційно-практична та теоретико- інтелектуальна тенденції) за результатами факторного аналізу. Результати дослідження «інноваційності» забезпечили можливість визначити інноваційний потенціал персоналу освітніх організацій та з'ясувати, кого із них насамперед варто залучати до інноваційної діяльності для досягнення найкращих результатів;
11) у № 10 (17), 2013 р., представлено покроко- вий алгоритм і загальний дизайн моделі експертизи та корекції психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності як чинника формування конкурентоздатної особистості;
12) у № 11 (18), 2013 р., 1 частина - представлено загальний дизайн, алгоритм, опис методів, аналіз, обробку та інтерпретацію результатів дослідження ставлення особистості до своєї професійної діяльності, що надає можливість з'ясувати складові інтегральної характеристики задоволеності своєю професійною діяльністю як критерію сформованості психологічної готовності до інноваційної діяльності та конкурентоздатної особистості. Ретельно описано інформаційно- смисловий компонент вивчення проблеми задоволеності професійною діяльністю;
13) № 12 (19), 2013 р., 2 частина - представлено діагностично-інтерпретаційний компонент дослідження інтегральної характеристики задоволеності професійною діяльністю як критерій готовності до інноваційної діяльності й конкурентоздатної особистості. У публікації ретельно описані теми:
• Алгоритм і опис методів дослідження ставлення особистості до своєї професійної діяльності;
• Аналіз, обробка та інтерпретація результатів дослідження: визначення ступеню задоволеності своєю професією («Лк»), ставлення до службової перспективи («Сп»), ставлення до роботи у нинішній час («Нч»), ступеня задоволеності потреб особистості у процесі професійної діяльності («Сзп»);
• Алгоритм визначення сильних і слабких сторін мотиваційного середовища освітньої організації;
• Визначення загальної оцінки інтегральної характеристики задоволеності своєю професійною діяльністю («Зпд»).
14) у № 1 (20), 2014 р., представлено загальний дизайн, алгоритм, опис методів, аналіз, обробку та інтерпретацію результатів дослідження ставлення особистості до себе як професіонала, що дає можливість з'ясувати складові інтегральної характеристики самоусвідомлення себе як професіонала, що є критерієм сформованості психологічної готовності до інноваційної діяльності та конкурентоздатної особистості.
15) у № 2 (21), 2014 р., представлено загальний дизайн, алгоритм, опис методів, аналізу, обробки та інтерпретації результатів експертизи та корекції дослідження «самооцінки» («Со»), що є складовою інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала», що є критерієм сформованості психологічної готовності до інноваційної діяльності й конкурентоспроможної особистості.
Метою цієї публікації є представлення загального дизайну, алгоритму, опису методів дослідження «суб'єктивного локусу контролю», що є складовою інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала», який у свою чергу є критерієм сформованості психологічної готовності до інноваційної діяльності й конкурентоспроможної особистості.
Для реалізації поставленої мети було використано такі методи наукового дослідження: аналіз літератури з проблеми; теоретичний аналіз проблеми; проведення пілотажного дослідження; психолого- педагогічний експеримент; психолого-педагогічні діагностичні методики; метод експертних оцінок; методи математичної статистики; метод активного соціально-психологічного навчання, коучингу.
Математична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 20).
Дослідження проводилось у межах виконання науково-дослідних тем Інституту педагогіки НАПН України: «Технологія формування готовності педагогів до інноваційної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах»; «Науково-методичне забезпечення формування готовності педагогів до діяльності в умовах освітнього середовища навчального закладу»; «Науково-методичне забезпечення формування конкурентоз- датності особистості в умовах швидкозмінного середовища: соціально-профорієнтаційний аспект» [10-14].
Проблема формування психологічної готовності до інноваційної діяльності й конкурентоздатності особистості
Для вирішення соціально значущої проблеми формування психологічної готовності персоналу організацій до інноваційної діяльності і її науково- методичного забезпечення, на наш погляд, необхідним є вивчення і визначення системи відповідних ключових чинників і психологічних компонентів та структури їх взаємозв'язків, особистісних детермінант і умов, що сприяють або заважають інноваційній діяльності.
Психологічні чинники є останнім і найбільш складним бар'єром здійснення інновацій, тому саме вони потребують детального дослідження. Нові педагогічні розробки потенційно здатні істотно підвищити якість освітнього і навчально-виховного процесу, але досить часто, навіть після глибокого ознайомлення з сутністю нової педагогічної методики, педагоги не використовують її або повертаються до старих форм і методів навчально-виховного процесу після зіткнення з труднощами впровадження нових методів. Серед них найбільшу складність для педагога, який багато років працював за типовою системою, становить необхідність зміни не лише форм діяльності, але й своєї особистості - системи цінностей, стереотипів поведінки, системи відносин тощо. Окремі нововведення фактично вимагають нової освіти (наприклад, комп'ютерні технології навчання), що викликає загальний особистісний опір і робить неможливим саме нововведення. Навіть за великої значущості нововведення, економічної підтримки, а також підтримки керівництва та суспільства відбувається руйнування інноваційного проекту на рівні психологічних чинників і умов. Отже, це має особливе значення і потребує подальших психолого- педагогічних досліджень.
Дефініція «психологічна готовність до інновацій» розглядається нами як інтеграційний показник рівня розвитку інноваційної тенденції персоналу освітніх організацій, що поєднує компоненти, значущі для прискореного впровадження нововведень Досягнення максимуму психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності - це стан особистості, за якого ключові внутрішні детермінанти ефективності інноваційної діяльності досягли досить значного рівня, що виключає руйнацію інноваційної діяльності. Визначення таких компонентів і оцінка необхідних їх рівнів одна з головних проблем дослідження. Психологічна готовність до інноваційної діяльності суб'єктивно сприймається як легкість здійснення педагогічного процесу та інших супутніх інноваційних дій. Неготовність до інноваційної діяльності полягає у виникненні стану опору, незадоволеності, емоційного відхилення діяльності в новому стилі та інноваційними засобами. Психологічна готовність «накопичується» в ході особистих спроб використати нові педагогічні технології та відображається (суб'єктивно в самооцінках і об'єктивно в діях) як ріст впевненості виконання інноваційних дій. У найбільш абстрактному розумінні психологічна готовність до інновацій є високою ймовірністю ефективного здійснення будь-яких педагогічних дій безвідносно до змісту учбового предмета або конкретних завдань виховання і навчання.
Особливо важливим теоретичним аспектом вирішення проблем впровадження інновацій ми вважаємо дослідження психологічної готовності до інноваційної діяльності не лише на статичному (кореляційно-факторний аналіз детермінант і їх структур), а й на динамічному рівні (аналіз психологічних закономірностей адаптації до нових форм діяльності в ході підготовки до здійснення і самої інноваційної діяльності). Компонент психологічної готовності до здійснення інновацій «статичного рівня» можна трактувати як «базовий інноваційний потенціал», а частину психологічної готовності «динамічного рівня» - як процес «нарощування» наявного інноваційного потенціалу (імовірності загальної ефективності впровадження нововведення). Важливість вивчення динамічного аспекту психологічної готовності зумовлена, насамперед, тим, що особистість - це складна адаптивна система, здатна до значної, а інколи й радикальної, свідомої перебудови внутрішніх компонентів заради здійснення практичної діяльності за інноваційними алгоритмами з використанням нових засобів. Процес засвоєння інноваційних складових супроводжується створенням особливого психологічного стану здатності до змін, що сприяє автоматизації окремих інноваційних дій і поступовому досягненню майстерності їх виконання в ході багаторазового використання.
Нами введений робочий термін «інноваційність» - позначення інтегрального рівня тенденції, інтенсивності й активності персоналу освітніх організацій у здійсненні інновацій, що розглядається як окрема риса особистості, потенціал успішності нововведень, а на емпіричному рівні - як вектор у багатомірному просторі властивостей особистості. Використання такого робочого терміну є необхідним як проміжний, допоміжний крок між теоретичними й емпіричними складовими дослідження, і зумовлено тим, що більшість теоретичних конструктів, унаслідок їх абстрактності та високого рівня узагальненості, неможливо виміряти безпосередньо. У поточному дослідженні «інновацій- ність» використовується в якості цільового параметра. Усі інші показники розглядаються як фактори, чинники й умови рівня і тенденції «інноваційності» персоналу освітніх організацій. Дослідження має характер пошукового вивчення впливу систем «внутрішніх» і «зовнішніх» факторів на цей показник [1-14].
Таким чином, інноваційна діяльність - складна системна психолого-педагогічна і організаційна проблема, що може бути вивчена засобами і на основі методології багатомірних системних досліджень і вирішена на основі комплексної програми спеціальної психологічної підготовки та організаційно-психологічного супроводу інноваційної діяльності персоналу освітніх організацій на рівні окремих організацій.
Головною методичною проблемою формування психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності є визначення змісту, розробка та впровадження психолого-педагогічних 64 технологій і методів експертизи, корекції, розвитку спеціальних компетентностей, спрямованих на розвиток особистості в аспектах необхідних для впровадження.
Головною організаційною проблемою впровадження новацій є психологічні труднощі узгодження дій і взаємодій керівників, персоналу освітніх організацій і учнів за новими педагогічними технологіями, попередження і усунення конфліктів у ході трансформації змісту діяльності, систем взаємин і відношень всіх рівнів.
Ключова психологічна проблема - виявлення і застосування внутрішніх закономірностей функціонування особистості персоналу освітніх організацій, особистісних, професійних рис і особливостей, що сприяють або створюють опір засвоєнню ними нових форм діяльності з навчання й виховання учнів [10-14].
Для вирішення вищезазначених проблеми розроблено комплексну систему науково-методичного забезпечення формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності: підібрано надійний і валідний психолого-педагогічного діагностичний інструментарій; розроблено інтерактивні корекційно-розвиваючі методи; розроблено екс- прес-діагностику «інноваційності» та прогнозування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності; технологію формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності («Технологія») впроваджено в практику роботи закладів різних типів [10-14].
Перспективність і можливість масової реалізації технології
Для створення і реалізації комплексної системи вирішення проблеми формування психологічної готовності персоналу організацій до інноваційної діяльності та розробки її науково-методичного забезпечення використовується технологічний підхід, основною функцією якого є в розробка (проектування) та впровадження спеціальних гуманітарних (людинознавчих) технологій. їх різновидом є психолого-орга- нізаційна технологія, що спрямована на вирішення конкретних проблем в організації, яку запропонувала Л. М. Карамушка [9]. Розроблена нами «Психолого- організаційна технологія формування готовності персоналу організацій до інноваційної діяльності (далі «Технологія») створила можливість надавати психологічну допомогу психологам, управлінцям усіх рівнів, менеджерам та персоналу організацій, що спрямована на вирішення певних психологічних і організаційних проблем, пов'язаних з інноваційними змінами і діяльністю й розвитком організації в цілому, так і функціонуванням персоналу організації. «Технологія» є професійно містким, універсальним інструментом, що (у першу чергу) призначається для психологів, які мають фундаментальну базову підготовку. Але, з економічних причин, не всі освітні організації змогли ввести у свій штат психологів (з'ясовано, що, за певних причин, не всі психологи готові до роботи з керівниками і персоналом організацій) (Т. П. Гаврилова,т»
Л. М. Карамушка, З. Г. Кисарчук). Враховуючи такі обставини, нами розроблено «Технологію», якою можуть скористатись та успішно засвоїти, в умовах відповідної спеціальної підготовки і консультацій (тренінгів-семі- нарів, коучингів), за допомоги та підтримки фахівців, також управлінці й спеціалісти по роботі з персоналом організацій, менеджери, педагоги, методисти, викладачі, консультанти і всі хто цікавиться питаннями організаційного розвитку і особистої ефективності, а також ті, у діяльності кого зміни і розвиток окремих людей і груп відіграє суттєву роль. Говорячи про перспективність подальшої розробки і можливість масової реалізації технології варто зазначити, що вона є придатною для відтворення не лише автором, але й іншими фахівцями з гарантією досягнення запланованих результатів. Для цього можна використати розроблену автором програму семінару-тренінгу «Управлінська компетентність керівника з формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності в умовах освітнього середовища» [10; 11; 13; 14].
Впровадження «Технології» у освітню практику
Упровадження «Технології» в освітню практику передбачало взаємопов'язану діяльність наукового керівника експерименту (автора розробки) з керівниками і педагогічними колективами ЗНЗ з урахуванням принципів спільної діяльності (індивідуалізації, диференціації, оптимальної реалізації людських ресурсів, конструктивного спілкування тощо). Технологія пройшла апробацію та впроваджена у загальноосвітніх навчальних закладах різних типів України:
• м. Києва (гімназія № 153), Київської області (школи Броварського районну);
• м. Одеси (ЗОШ № 52; 53; 118; НВК «Гімназія № 7»; НВК № 49; Приватна школа «Гармонія»; Шко- ла-інтернат № 2);
• м. Херсону (ЗОШ № 12; 54; 41; Херсонська гімназія № 6) і Гімназії Новокаховської міської ради Херсонської області, м. Сімферополя (НВК «Школа- колегіум» № 14).
Завдяки науково-методичній співпраці з керівниками і педагогічними колективами вищеназваних освітніх організацій на різних етапах розробки та впровадження «Технології» відпрацьовувались пси- холого-педагогічний діагностичний інструментарій, інтерпретаційний та корекційно-розвивальний блоки, відшліфовувались окремі аспекти і компоненти модулів «Технології», а кожна освітня організація внесла свій важливий і цінний вклад.
ЗАГАЛЬНИЙ ДИЗАЙН, АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ І ОЦІННІ ПАРАМЕТРИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Основні складові та компоненти моделей технології формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності
«Технологія» складається із двох взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих частин, що відповідають дослідженню внутрішніх і зовнішніх умов упровадження інновацій. Кожна із них містить такі основні компоненти:
• інформаційно-смисловий блок;
• діагностично-інтерпретаційний;
• прогностичний блок;
• корекційно-розвивальний блок.
Пропонуємо розглянути зміст і структуру психолого-організаційної технології, що складається із моделей (див. рис. 1):
«Модель експертизи й корекції організаційно- інноваційного середовища (зовнішні умови)»:
1.1. Модель експертизи організаційно-інноваційного середовища;
1.2. Модель створення сприятливого організаційно-інноваційного середовища [11-14].
«Модель експертизи й корекції психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності (внутрішні умови)»:
2.1. Модель експертизи психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності;
2.2. Модель багаторівневого рефлексивно-інноваційного тренінгу «Психологічні засоби самовдосконалення і розвитку творчого потенціалу особистості» [10-14].
Детальніше ознайомимося зі змістом і структурою моделей «Технології».
1.1. Модель експертизи організаційно-інноваційного середовища. Проведення експертизи дає змогу: визначити загальний рівень розвитку педагогічного колективу; визначити настільки рівень розвитку колективу відрізняється від «ідеалу», де саме резерв у досягненні найкращих результатів; виявити, соціально-психологічні характеристики колективу, що визначають ефективність його діяльності та як вони формуються; визначити якість реалізації функції керівництва і в якій мірі її виконання потребує удосконалення; виявити фактори (сильні та слабкі сторони), які визначають ефективність діяльності колективу, а які призупиняють або взагалі блокують її; зрозуміти за рахунок чого у найбільшій мірі створюється несприятливе середовище, які з мотиваційних умов необхідно змінити у першу чергу; визначити протиріччя в експертній оцінці стану справ у колективі, представниками адміністрації і персоналу. Результати такої роботи описані автором у наукових публікаціях [10-14].
1.2. Модель багаторівневого рефлексивно-інноваційного тренінгу «Психологічні засоби самовдосконалення і розвитку творчого потенціалу особистості». На попередньому етапі експертизи організаційно-інноваційного середовища виявлено недоліки і проблеми організації.
Рис. 1. Модель структури «Психолого-організаційна технологія формування готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності»
А що далі? Для того, щоб змінити стан справ у колективі необхідно провести корекційну роботу, залучивши до неї весь колектив організації і прийняти групове рішення. Для цього здійснено підбір і розроблено інтерактивні креативні розвивально-корекційні методи для подолання проблем виявлених у організації на діагностичному етапі дослідження, а також було використано методи «номінальних груп» (метод «мозкового штурму»), модерації, Дельфі тощо. Це надало можливість: виробити і визначити конструктивні заходи щодо ліквідації недоліків виявлених на попередньому етапі експертизи; провести експертизу альтернативних пропозицій конструктивних заходів за результатами «мозкового штурму»; визначити першочергові завдання і напрями роботи колективу для ліквідації недоліків і створення сприятливого організаційно-інноваційного середовища, формування соціально-психологічних умов, що спонукають колектив до самовдосконалення, саморозвитку, самоак- туалізації персоналу організації. Це є основою формування психологічної готовності їх до інноваційної діяльності. Результати такої роботи описані автором у наукових публікаціях [11-14].
2.1. Модель експертизи психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності. Для проведення експертизи і корекції внутрішньої психологічної готовності персоналу освітньої організації до інноваційної діяльності, як чинника забезпечення конкурентоздатності особистості у швидкозмінних умовах; підібрано та експериментально визначено психолого-педагогічний діагностичний інструментарій; описано покроковий алгоритм проведення експертизи, нижче у цій публікації представлено алгоритм впровадження моделі в освітню практику (див. рис. 2) [10].
2.2. Модель багаторівневого рефлексивно-інноваційного тренінгу «Психологічні засоби самовдосконалення і розвитку творчого потенціалу особистості» [10-15]. Для формування внутрішньої психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності розроблено багаторівневий рефлексивно-інноваційний тренінг (РІТ), коучинг, який являє собою практику психологічної взаємодії, яка ґрунтується на інтерактивних методах групової роботи і коучингу (це поєднання активних методів навчання і консультування, який активізує потенціал людини). Він полягає у підвищенні показників роботи окремих людей і команд шляхом розкриття прихованого потенціалу та подоланні обмежуючих стереотипів мислення. Він підвищує ефективність, стимулює природну синергію якості дій і внутрішньої рівноваги. Забезпечує усвідомлення і звільнення від стереотипів непродуктивного освітнього досвіду та діяльності шляхом переосмислення останньої і висунення завдяки цьому інновацій, які ведуть до подолання тих проблемно-конфліктних ситуацій, які виникають у процесі вирішення практичних задач у сфері спілкування, діяльності, особистісному розвитку, професійного самовдосконалення і корекції. Він являє собою систему спеціально організованих роз- вивальних взаємодій між його учасниками та їх взаємозбагачення. Заняття дієві з усіма категоріями педагогічних працівників, управлінців, менеджерів, психологів, спеціалістів по роботі з персоналом.
Курс тренінгу складається з десяти модулів (рівнів), при цьому кожний наступний модуль є логічним продовженням і завершенням попереднього, впроваджується у практику роботи освітніх організацій наступним чином.
1- й модуль «Ваш успіх у відкритті Ваших можливостей» - базовий курс.
2- й модуль: «Методи подолання життєвих криз та розвиток стресостійкості, здібності до швидкої адаптації».
3- й модуль: «Сучасні психотехнології створення адекватної самооцінки, упевненості у собі, набуття здатності здійснювати новий можливий вибір».
4- й модуль: «Ефективні стратегії: створення позитивної мотивації, відкриття своєї Місії, прийняття рішень і постановка цілей».
5- й модуль: «Конфлікти у міжособистісних і ділових відносинах і шляхи їх врегулювання».
6- й модуль: «Шляхи подолання професійного стресу і синдрому професійного вигорання персоналу і організації».
7- й модуль: «Оволодіння мистецтвом публічних виступів».
8- й модуль: «Технології ефективного проведення дискусій».
9- й модуль: «Технології ефективного проведення виробничих нарад».
10- й модуль: «Управлінська компетентність керівника щодо управління колективом і розвитку персоналу організації».
РІТ надає змогу учасникам:
• розкрити нові можливості для успішного інноваційного вирішення багатьох задач професійної діяльності, ефективного формування особистості із задіянням її особистих зусиль та резервів;
• забезпечити пошук людиною в самій собі мо- білізуючих факторів для виходу із утруднень, екстремальних і проблемних ситуацій.
Мета РІТ - оволодіння певними соціально-психологічними знаннями, уміннями та навичками у сфері спілкування, діяльності, власного розвитку та корекції, що дозволяє вирішити такі завдання:
• розвинути рефлексивні навички та комунікативну компетентність;
• розвивати вміння адекватно сприймати себе й оточуючих, що дає можливість виробити та коректувати норми особистої поведінки та міжособистісної взаємодії;
• розвивати емоційну стійкість у складних життєвих ситуаціях і здібності до швидкої адаптації;
• оволодіти технологією вирішення міжособис- тісних протиріч і подолання конфліктних ситуацій;
• розвивати здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватись в різних умовах і групах, вийти на новий рівень управління своїми станами;
• оволодіти технологією створення адекватної самооцінки та впевненості в собі; прояснити та розвивати ціннісно-мотиваційну сферу особистості, оволодіти технологією створення позитивної мотивації, а також технологією створення нових ефективних способів поведінки у особливо важких ситуаціях (подолання страхів публічних виступів, критики; позбавлення від залежностей, «шкідливих» звичок, травмуючих спогадів, від почуття провини, образи та інших «комплексів»);
• оволодіти сучасними технологіями прийняття рішень та постановки стратегічних і тактичних цілей тощо.
Переваги РІТ над традиційними методами навчання: тренінг дозволяє за невеликий проміжок часу вирішити завдання інтенсивного формування та розвитку здібностей, які необхідні для реалізації професійного й особистісного самовизначення, а зосередження на цьому зусиль дозволяє досягати оптимального розкриття та задіяння творчого потенціалу особистості в житті та професійній діяльності; виступає як засіб вивільнення творчого потенціалу, підвищення особистісного та професійного росту, розвитку та корекції різноманітних людських змін. Результатом є помітні особистісні та професійні зміни, які відбуваються у його учасників. Більш детально багаторівнева модель та модулі РІТ описані у наукових публікаціях автора [19-25].
Алгоритм дослідження експертизи психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності
Розглянемо одну зі складових «Технології» «Модель експертизи психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності» [10-14]. На рисунку 2 представлено оцінні параметри, алгоритм реалізації та послідовність проведення етапів експертизи психологічної готовності до інноваційної діяльності.
Для проведення експертизи психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності використовуємо валідний та надійний пси- холого-діагностичний інструментарій, що дає змогу дослідити наступні оцінні показники та параметри:
• інтегральний показник «Інноваційність» дає змогу визначити та оцінити стан рівня інноваційності (позитивний, нульовий, негативний), рівень тенденції вчителів до здійснення інновацій (теоретико-інте- лектуальний, емоційно-практичний);
• задоволеність професійною діяльністю (задоволеність професією, ставлення до діяльності в нинішній час та у перспективі, задоволеність життєвих потреб у процесі професійної діяльності);
• самоусвідомлення себе як фахівця (локус контролю, самооцінка професійно важливих якостей);
• мотиваційні характеристики (мотиваційний профіль, мотиваційна тенденція особистості: споживча направленість мотивації, особистісно-розви- ваюча або виробнича направленість мотивації);
• самоактуалізацію та ставлення до самовдосконалення;
• індивідуально-психологічні особливості та емоційно-вольовий контроль.
Алгоритм дослідження інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала»
Рис. 2. Модель експертизи психологічної готовності персоналу освітніх організацій до інноваційної діяльності
Розглянемо алгоритм дослідження однієї зі складових інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала», що, у свою чергу, є критерієм психологічної готовності до інноваційної діяльності та конкурентоздатності особистості у швидкозмінних умовах.
Дослідження «ставлення особистості до себе як професіонала» оцінюється за величиною значущості для персоналу освітніх організацій їхньої професійної діяльності та визначається за результатами діагностики «самооцінки» і «локусу контролю» - інтегральної характеристики самоусвідомленості, що пов'язує почуття відповідальності, готовності до активності та самооцінку [11]. Алгоритм дослідження «ставлення особистості до себе як професіонала» можна зобразити у вигляді моделі (рис. 3).
Для формування психологічної готовності до 68 інноваційної діяльності та конкурентоздатності особистості стимулюючими мотивами можуть бути фактори: психологічний інноваційний конкурентоздатність компетентність
• активно-позитивного ставлення особистості до вибраної професії, високого рівня ступеня задоволеності власною професійною діяльністю;
• усвідомлення професіонально важливих якостей (ПВЯ) і необхідності їх розвитку, що висуває проблему ставлення до себе, «самооцінку»;
• визначення відповідальності людини за власні вчинки та життя, а також готовності до активності.
Алгоритм дослідження «суб'єктивного локусу контролю» - характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала»
Предметом детального обговорення у цій публікації є загальний дизайн, алгоритм проведення, опис діагностичних методів, аналізу, обробки та інтерпретації результатів дослідження «локусу контролю» («ІСлк» та «2РСК»), що дає можливість з'ясувати складові інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала» («Сам») як критерію сформованості психологічної готовності до інноваційної діяльності та конкурентоздатності особистості. На рисунку 4 показано модель алгоритму дослідження «суб'єктивного локусу контролю».
Однією із важливих інтегральних характеристик самоусвідомлення, що пов'язує почуття відповідальності, готовності до активності та самооцінку, є локус контролю (від латин. locus - місце, місцезнаходження і франц. сontrole - перевірка). Поняття «локус контролю»
Загальна оцінка інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала» (Сам)
Оцінка діагностики самооцінки професійно-важливих якостей
Рис. 3. Модель дослідження ставлення особистості до себе як професіонала та алгоритм визначення інтегральної характеристики «самоусвідомлення себе як професіонала»
Рис. 4. Модель алгоритму дослідження «суб'єктивного локусу контролю»
Люди розрізняються за тим, як вони пояснюють причини важливих для себе подій і де локалізується контроль над ними. Можливі два полярних типа такої локалізації: екстернальний (зовнішній локус) та інтернальний (внутрішній локус) [1; 2; 3; 15; 16].
Перший тип зовнішній локалізації контролю (екстернальний) проявляється, коли людина вважає, що її успіхи або невдачі є результатом дії зовнішніх причин, таких як везіння, доля, випадковість, тиск оточуючих, втручання інших людей тощо (тобто людина, яка покладає відповідальність за все, що відбувається, на зовнішні фактори).
Маючи другий тип внутрішньої локалізації контролю (інтернальний тип), людина упевнена, що події, які відбуваються з нею, насамперед залежать від її особистісних якостей, таких як професійна компетентність, цілеспрямованість, рівень здібностей, і є закономірним результатом її професійної діяльності (тобто людина приймає відповідальність за всі події, які відбуваються у її житті на себе).
У цілому людині з екстернальним локусом контролю більшою мірою притаманна комфортна та поступлива поведінка, вони віддають перевагу роботі в групі, частіше бувають пасивними, залежними, тривожними та невпевненими у собі.
Люди з інтернальним локусом контролю більш активні, незалежні, самостійні у роботі, вони частіше мають адекватну (нормальну) самооцінку, що пов'язано із вираженою упевненістю у собі та терпимістю до інших людей. Таким чином, ступінь інтер- нальності кожної людини пов'язаний з її ставленням до свого розвитку, особистісного росту та самовдосконалення. Нижче ми розглянемо більш ретельно питання відмінностей характеристичних особливостей особистості з «інтернальним» і «екстернальним» типом суб'єктивної локалізації контролю.
Детальніше розглянемо інформаційно-смисловий компонент дослідження (частина 2; 3), діагностично- інтерпретаційний і прогностичний компонент (блок) дослідження (частина 4; 5) у наступних публікаціях журналу.
Оцінні параметри визначення «суб'єктивного локусу контролю»
Кожну людину можна оцінити за шкалою «інтер- нальність - екстернальність». Є декілька варіантів визначення локусу контролю» для дорослих і дітей. Пропонуємо розглянути оцінні параметри визначення «суб'єктивного локусу контролю», для нашого дослідження ми використаємо два варіанти методів психологічної діагностики [4-8; 15; 16]:
1) тест «Суб'єктивний локус контролю» («1Слк») Дж. Роттера, яку запропонували С. Р Пантелєєв і В.В. Столін (3 шкали);
2) тест-опитувальник «Рівень суб'єктивного локусу контролю» («2РСК»), адаптованого Е. Ф. Бажи- ним, С. А. Голинкіною, А. М. Еткіндом (7 шкал).
1 варіант визначення локусу контролю «1Слк»
Тест «Суб'єктивний локус контролю», за допомогою якого з'ясуємо значення суб'єктивної локалізації контролю: внутрішню (інтернальний тип) або зовнішню (екстернальний тип) локалізації контролю, оцінними параметрами якої є:
• шкала загальної інтернальності «1.1.Ін»;
• шкала загальної екстернальності «1.2.Ек»;
* шкала соціальної бажаності «Сб» або шкала неправди.
Локус контролю визначається у респондентів за допомогою модифікованої «шкали І-Е» Дж. Роттера, яку запропонували С. Р Пантелєєв і В. В. Столін [3; 4; 7]. Тест-опитувальник суб'єктивної локалізації контролю спрямований на вимірювання локусу контролю як узагальненої генералізованої змінної. Опитувальник містить 32 пункти (26 робочих і 6 маскувальних), побудований за принципом необхідності вибору одного з тверджень, утворює одномірну школу, яка дає узагальнений показник локусу контролю.
Розглянемо інтерпретацію критеріїв оцінки результатів дослідження «суб'єктивного локусу контролю» «1Слк».
1. Шкала соціальної бажаності «Сб» або шкала неправди
¦ Спочатку проаналізуємо маскувальні пункти: 1, 9, 15, 21, 26, 30, тобто пункти соціальної бажаності (шкала неправди), якщо цей показник перевищує половину із них (3 і більше), результати дослідження «локусу контролю» можна вважати недійсними і їх ми не приймаємо до уваги при оформленні результатів дослідження, і в такому разі необхідно попросити респондента відповісти на питання опитувальника більш щиро.
УВАГА! Саме завдяки цій шкалі - соціальної бажаності або шкали неправди, цей тест доцільно використовувати у батареях тестів для з'ясування правдивості відповідей респондентів за результатами різних досліджень, що надасть можливість вилучити із результатів дослідження неправдиві відповіді.
2. Шкала екстернальності «1.2.Ек»
¦ Екстернальний тип проявляється, коли людина вважає, що її успіхи або невдачі є результатом дії зо- вишніх причин, таких як везіння, доля, випадковість, тиск оточуючих, втручання інших людей і т. п. (тобто людина, яка приписує відповідальність за все, що трапляється зовнішнім факторам).
3. Шкала інтернальності «І.І.Ін»
¦ Інтернальний тип локалізації контролю - людина упевнена, що події, які відбувається із нею, перш за все залежать від її особистісних якостей. Наприклад, професійна компетентність, цілеспрямованість, рівень здібностей і є закономірним результатом її професійної діяльності (тобто людина приймає відповідальність за всі події, які відбуваються у її житті, на себе).
Детально розглянемо це питання у наступній публікації (4 частині цієї публікації у наступному номері цього журналу) під час опису діагностично-інтер- претаційного та прогностичного компоненту (блоку) дослідження локусу контролю за методикою «1Слк».
2 варіант визначення локусу контролю «2РСК»
Тест-опитувальник «Рівень суб'єктивного локусу контролю» (2РСК), автором якої є Є. Ф. Бажин, Е. А. Галинкіна, А. М. Еткінд [1; 2; 6; 8]. В основі даної методики також лежить концепція локусу контролю Дж. Роттера. Однак у Роттера локус контролю вважається універсальним по відношенню до будь-яких типів ситуацій, є однаковим і у сфері досягнень, і у сфері невдач. При розробці методики РСК автори виходили із того, що існує не лише однонаправлене поєднання локусу контролю у різноманітних за типом ситуаціях, це положення має і емпіричне підтвердження. У зв'язку з цим автори тесту запропонували виділити у методиці діагностики локусу контролю окремі суб- шкали. Методика складається із 7 шкал, містить у собі 44 пункти, вимірюючи локус контролю особистості у наступних сферах життєдіяльності:
1. шкала Ізаг - загальна інтернальність;
2. шкала Ід - інтернальність у області досягнень;
3. шкала Ін - інтернальність у області невдач;
4. шкала Іс - інтернальність у сімейних стосунках;
5. шкала Ів - інтернальність у виробничих стосунках;
6. шкала Ім - інтернальність у міжособистісних стосунках;
7. шкала Із - інтернальність у відношенні здоров'я і хвороб.
Розглянемо інтерпретацію критеріїв оцінки результатів дослідження «рівня суб'єктивного локусу контролю».
1. Шкала загальної інтернальності (Із)
¦ Високий показник за шкалою «Із» відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над різноманітними важливими ситуаціями. Такі люди вважають, що більшість важливих ситуацій у їхньому житті були результатом їхніх власних дій, що вони можуть ними управляти і, відповідно, беруть на себе відповідальність за своє життя у цілому.
¦ Низький показник за шкалою «Із» відповідає низькому рівню суб'єктивного контролю. Такі люди не бачать зв'язку між своїми діями та важливими ситуаціями, які вони розглядають як результат випадковості або дій інших людей.
2. Шкала інтернальності в області досягнень (Ід)
¦ Високий показник за шкалою «Ід» відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над емоційно-позитивними ситуаціями. Такі люди вважають, що всього найкращого у своєму житті досягли вони самі і що вони здатні з успіхом йти до наміченої цілі у майбутньому.
¦ Низький показник за шкалою «Ід» свідчить про те, що людина пов'язує свої успіхи, досягнення і радощі із зовнішніми обставинами - везінням, щасливою долею або допомогою інших людей.
3. Шкала інтернальності в області невдач (Ін)
¦ Високий показник «Ін» за цією шкалою свідчить про розвинуте почуття суб'єктивного контролю в області невдач у відношенні до негативних ситуацій і таких ситуацій, що проявляються у схильності обвинувачувати самого себе у різноманітних неприємностях і невдачах.
¦ Низький показник за шкалою «Ін» означає, що людина схильна покладати відповідальність за подібні події на інших людей або вважати їх результатами невезіння.
4. Шкала інтернальності в сімейних стосунках (Іс)
¦ Високий показник «Іс» означає, що людина вважає себе відповідальною за події, які відбуваються у її сімейному житті.
¦ Низький показник «Іс» вказує на те, що суб'єкт вважає своїх партнерів причиною складних ситуацій, які виникають у його сім'ї.
5. Шкала інтернальності в області виробничих стосунків (Ів)
¦ Високий показник «Ів» свідчить про те, що людина вважає себе, свої дії важливим фактором організації власної виробничої (професійної) діяльності, зокрема бере відповідальність за своє просування у кар'єрному зростанні.
¦ Низький рівень «Ів» вказує на схильність надавати більш важливого значення зовнішнім обставинам: керівництву, колегам по роботі, везінню/невезінню.
6. Шкала інтернальності в області міжособис- тісних стосунків (Ім)
¦ Високий показник «Ім» свідчить про те, що людина почуває себе здатною викликати повагу і симпатію інших людей.
¦ Низький рівень «Ім» вказує на те, що людина несхильна брати на себе відповідальність за свої стосунки із оточуючими.
7. Шкала інтернальності у відношенні здоров'я і хвороб (Із)
¦ Високий показник «Із» свідчить про те, що людина вважає себе багато в чому відповідальною за своє здоров'я і вважає, що одужання залежить переважно від її дій.
¦ Людина із низьким показником «Із» вважає здоров'я і хвороби результатом випадку та сподівається, що одужає завдяки діям інших людей, насамперед лікарів.
Більш детально розглянемо це питання у наступній (5 частині) цієї публікації у наступних номерах цього журналу під час опису діагностично-інтер- претаційного та прогностичного компоненту (блоку) дослідження локусу контролю за методикою «Рівень суб'єктивного локусу контролю» (2РСк).
Не дивлячись на те, що «екстернальний» або «інфернальний» контроль можна розглядати як рису особистості з точки зору індивідуальних відмінностей, Роттер (Rotter, 1982) [3; 15; 16] доводить, що «екстернали» й «інтернали» не є чистим «типом», оскільки кожен має характеристики не лише своєї категорії, а й, у незначній мірі, іншої. Конструкт необхідно розглядати як континуум, який має на одному кінці виражену «екстернальність», а на іншому - «інтернальність», за результатами дослідження люди розташовані на всіх точках між ними, здебільшого в середині. Тобто деякі люди є дуже екстернальними, а інші - дуже інтернальними, а більшість знаходиться між двома крайніми полюсами, але з'ясовано, що у кожного є домінуюча система локалізація контролю.
...Подобные документы
Визначення психолого-педагогічних умов формування психологічної готовності в процесі професійної підготовки рятувальників до діяльності в екстремальних умовах. Впровадження регресивних умов службової діяльності майбутніх фахівців пожежного профілю.
статья [348,2 K], добавлен 05.10.2017Специфіка розвитку особистості дошкільника. Мотиваційна, розумова та емоційно-вольова готовність до навчання. Врахування аспектів психологічної зрілості малюків. Умови успішного виховання та розвитку дитини при її підготовці до школи в сім'ї та ДНЗ.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 31.01.2011Проблема періодизації розвитку психіки дитини. 3агальна характеристика розвитку, особистості дітей старшого дошкільного віку. Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі. Програма корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками.
дипломная работа [797,5 K], добавлен 25.01.2013Вивчення материнства в історичному аспекті. Поняття післяродової депресії та фактори формування. Діагностика і психокорекція готовності до материнства. Психодіагностичне дослідження психологічної готовності жінки до материнства, висновки та рекомендації.
дипломная работа [303,3 K], добавлен 17.10.2010Сутність психологічної готовності до шкільного навчання. Діагностика загальної шкільної зрілості. Критерії готовності дошкільнят до школи та їх розвиток. Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку. Процедура визначення готовності дитини до школи.
курсовая работа [72,6 K], добавлен 25.11.2011Теоретичне обґрунтування психологічної готовності студентів до професійної діяльності у соціальній сфері. Способи подолання кризи професійного самовизначення. Можливості покращення організації навчально-виховного процесу професійної підготовки студентів.
курсовая работа [89,5 K], добавлен 17.09.2014Аналіз теоретичних підходів до дослідження проблеми спільної діяльності. Команда та колектив як суб’єкти спільної діяльності. Експериментальне дослідження соціально-психологічних особливостей уміння і готовності особистості до колективної праці.
курсовая работа [93,8 K], добавлен 27.06.2015Аналіз проблеми спрямованості особистості у філософської, психологічної та педагогічної літератури. Формування відповідних компонентів професійної спрямованості майбутніх психологів. Методики діагностування типу спрямованості особистості студентів.
автореферат [61,0 K], добавлен 19.04.2013Аналіз особливостей специфічних критеріїв професійної спрямованості студентів, шляхів підготовки їх до праці в умовах навчання. Аналіз їх практичного вираження у поведінці студентів та розвитку їх змістовних характеристик у навчально-виховному процесі.
статья [24,5 K], добавлен 06.09.2017Розвиток педагогічної, психологічної думки у нашій країні. Теоретичний аспект проблеми готовності дітей дошкільного віку до навчання у школі. Визначальна роль мотивації у готовності до шкільного навчання. Гра дошкільника як показник готовності до школи.
курсовая работа [41,0 K], добавлен 03.07.2009Поняття і функції материнства. Психофізіологічні аспекти і етапи формування готовності до материнства. Зміст та форми роботи психолога по підготовці жінки до материнства. Аналіз за допомогою анкетування психологічної готовності студенток до ролі матері.
курсовая работа [681,8 K], добавлен 11.05.2014Особливості соціалізації, формування особистості та психічного розвитку учнів початкових класів. Робота шкільного психолога з учнями початкових класів, труднощі адаптації дитини до умов шкільного закладу. Корекція психологічної готовності дітей до школи.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 09.11.2012Аналіз особливостей локусу контролю як специфічного когнітивного утворення в структурі Я-концепції особистості. Результати емпіричного дослідження домінуючих копінг-стратегій у студентів з інтернальним та екстернальним типами суб’єктивного контролю.
статья [245,1 K], добавлен 11.10.2017Аналіз питання адаптаційної здатності особистості. Сутність психологічної та соціально-психологічної адаптації, їх місце у професійному становленні майбутнього фахівця. Модель адаптації майбутнього медичного працівника до умов професійної діяльності.
статья [292,0 K], добавлен 05.10.2017Підходи до визначення психологічної готовності дошкільника до шкільного навчання. Організація та методи дослідження психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку. Емоційна та соціальна готовність до шкільного навчання.
курсовая работа [445,7 K], добавлен 16.06.2010Негативні зміни в станах та активності людей в екстремальних ситуаціях. Діяльність оператора в особливих умовах. Оцінка психологічної готовності льотчика до аварійної ситуації. Формування спеціальних навичок та вмінь в екстремальних ситуаціях польоту.
курсовая работа [64,1 K], добавлен 02.12.2010- Трансактний аналіз як теорія особистості, теорія соціальної взаємодії та аналітичного консультування
Проблеми психологічної адаптації та розладів. Теорія і практика психотерапії за допомогою трансактного аналізу. Виявлення его-станів в груповій терапії трансактним аналізом, аналіз взаємодій та ігор. Вивчення структури особистості та концепції Берна.
курсовая работа [235,2 K], добавлен 04.08.2014 Поняття особистості у психології. Проблема рушійних сил розвитку. Дослідження особистості біографічним методом. Роль спадковості й середовища в розвитку особистості. Психодіагностичні методики, спрямовані на дослідження особливостей особистості.
дипломная работа [78,0 K], добавлен 28.10.2014Особистість як об'єкт дослідження в психології, спроби її визначення, структура та елементи. Етапи формування та розвитку особистості людини як багатогранного процесу, фактори, що чинять вплив на нього. Проблеми, що негативно відбиваються на особистості.
курсовая работа [31,9 K], добавлен 16.03.2010Методологічні основи діяльності психологічної служби у сфері освіти. Принципи і цілі діяльності психолога в школі. План роботи психологічної служби в початковій школі. Складання плану роботи практичного психолога в початковій школі на поточний рік.
курсовая работа [61,2 K], добавлен 16.07.2011
