Лісомеліоративне забезпечення екологічної компоненти сталого розвитку рівнинних агроландшафтів України

Площа захисних лісових насаджень Вінницької області становить близько 49631 га. Із них 16304 га - яружно-балкові насадження, 17410 - полезахисні та 15917 га інших категорій. Полезахисні лісові насадження (полезахисні та стокорегулювальні смуги) для забезпечення повного захисту орних угідь Вінницької області за розрахунками мають становити загалом 95970,1 га. З урахуванням того, що вже існують 17,4 тис. га полезахисних смуг і 15,9 тис. га інших захисних насаджень, то необхідна площа для повного лісомеліоративного захисту агроландшафтів області становить 62,7 тис. га (табл. 4).

Таблиця 4. Розрахунок необхідної кількості полезахисних насаджень Вінницької області за типами місцевостей

Тип місцевості	Площа, га
	з ухилами 0-2	полезахисних смуг*	з ухилами 2-5	стокорегулювальних смуг**
Жмеринська височина	119472	3225,7	138107	11462
Південне Побужжя	375862	10148,2	165477	13735
Могилів-Подільське Придністров'я	174268	4705,2	149635	12419
Козятинська височина	987853	26672,0	163897	13603
Всього по області	1657455	44751,1	617116	51219

Примітка: нормативи - *полезахисна лісистість 2,7%; **ґрунтоводоохоронна лісистість 8,3% (Рекомендації…, 2009)

Сучасний стан та регіональні особливості полезахисного лісорозведення Західного Лісостепу. Регіон Західного Лісостепу має певні природні особливості, що впливають на господарське використання земель. Загальна площа провінції становить 3738,6 тис. га, у тому числі сільськогосподарських угідь - 2720,9 тис. га, із них рілля - 2133,6 тис. га, лісові площі охоплюють 621,6 тис. га (Осипчук, 2008).

Для регіону характерним є надмірне насичення сучасних агроландшафтів екологічно дестабілізуючими угіддями, знищення природних екосистем як важливого каркасу природного ландшафту, що і стало основною причиною екологічної нестабільності сільськогосподарського землекористування, еродованості ґрунтового покриву. З урахуванням зазначеного, визначені потенційно можливі площі для полезахисного лісорозведення у Західному Лісостепу (табл. 5).

Підводячи підсумок полезахисного лісорозведення в агроландшафтах Лісостепу слід зазначити, що його нинішній стан не відповідає сучасній нормативній базі і не враховує особливості окремих регіонів, пов'язані з небезпечними природними явищами та наслідками антропогенних змін компонентів агроландшафтів.

Таблиця 5. Мінімально необхідна площа площі для полезахисного лісорозведення у Західному Лісостепу, тис. га

Області	Категорії насаджень у земельних фондах агроландшафтів
	привододільний	присітковий	крутосхили
	?0 - 3°	норматив,%	полезахисні	?3 - 7°	норматив,%	стокорегулювальні*	>7 - 10°	грунтоводоохоронні**
Волинська	174,7	2,7	4,7	49,6	8	4,0	14,5	11,6
Рівненська	166,9	2,7	4,5	52,2	8	4,2	17,0	13,6
Львівська	227,6	2,7	6,1	74,0	8	5,9	16,0	12,8
Тернопільська	471,6	2,7	12,7	290	10	29,0	40,0	32,0
Івано-Франківська	87,2	2,7	2,4	71,6	8	5,7	15,0	20,0
Хмельницька	706,5	2,7	19,1	400,2	10	40,0	60,5	48,4
Чернівецька	120,2	2,7	3,2	69,5	10	7,0	7,4	5,9
Всього	1954,7	-	52,7	1007,1	-	95,8	170,4	144,3

Примітка:* - норматив за Л. І. Копієм, І. В. Фізиком (2005); ** - норматив Л. І. Копія (1996, 2003).

Обґрунтування принципів застосування полезахисного лісорозведення зони Степу. Зона Степу займає площу близько 40% території України. Тут сконцентровано 12,3 млн. га сільськогосподарських угідь (80,0%), із них рілля - 9,9 млн. га, а ліси та інші вкриті лісовою рослинністю землі займають 1,2 млн. га (7,8%).

Виконаний розрахунок мінімально необхідної площі полезахисних і стокорегулювальних смуг Північного (байрачного) забезпечує середню полезахисну лісистість 4,3%, для чого необхідно додатково створити ще близько 182,1 тис. га смуг.

Встановлено, що полезахисне лісорозведення у Південному та Посушливому степу має враховувати велику строкатість ґрунтового покриву. Слід підкреслити, що обґрунтування полезахисного лісорозведення з урахуванням зональності по районах степових областей виконано вперше із застосуванням принципів адаптивності.

Розрахунки показують, що для підзони Південного степу необхідно додатково до існуючої кількості полезахисних та стокорегулювальних смуг створити їх ще на 85,6 тис. га. При цьому полезахисна лісистість сягатиме 5,4%, а польові культури будуть під повним лісомеліоративним захистом.

Для посушливого степу області середня мінімально необхідна полезахисна лісистість має становити 6,8%. Додатково до існуючих слід створити 90,45 тис. га лісових смуг, а загальна їхня площа у посушливому степу має сягати 162,26 тис. га.

Сільськогосподарські угіддя у АР Крим займають 1857,6 тис. га, або 73,0% від загальної площі, у тому числі рілля - 1265,6 тис. га (50%), а площі полезахисних лісових смуг близько 36,9 тис. га. За проведеними розрахунками їх нормативна площа має становити 63,5 тис. га. Тобто для досягнення мінімально необхідної полезахисної лісистості слід додатково створити 26,6 тис. га лісових смуг. Це дасть змогу підвищити полезахисну лісистість з 3,0 до 5,1%, що забезпечить необхідну захищеність ріллі від екстремальних кліматичних явищ і дефляції ґрунтового покриву.

Таким чином, проведені дослідження з використанням адаптивно-ландшафтних методів досліджень дали змогу узагальнити екологічні проблеми на зонально-регіональній основі та розробити оптимальне співвідношення різних категорій захисних насаджень для полезахисного лісорозведення. При використанні в сучасних агроландшафтах рівнинної частини України розрахованої мінімально необхідної площі полезахисних насаджень буде досягнуто повний меліоративний захист орних угідь від несприятливих чинників впливу природного і антропогенного походження. Полезахисне лісорозведення є основою формування екологічної компоненти сталого розвитку агроландшафтів

Розділ 5. Підвищення продуктивності багаторічних насаджень лісомеліоративними методами

Вплив захисних лісових насаджень на багаторічні насадження агроландшафтів Нижньодніпров'я (сади, виноградники та плантації ягідників) полягає у поліпшенні мікроклімату прилеглої території і тим самим забезпеченні сприятливіших умов для росту й розвитку плодових і виноградних культур.

Дослідження впливу лісомеліоративних насаджень на мікроклімат і вологість ґрунту в садах та виноградниках показало, що, завдяки додатковому накопиченню снігу й доброму водопоглиненню, запас продуктивної вологи весною на міжсмуговому просторі був на 3,5 - 5,2% більшим, ніж у кінці вегетації.

У саду восени, під захистом як лісового масиву, так і змішаної лісової смуги, вологість ґрунту була значно більшою до відстані 10 Н на 12,8 і 15,6% відповідно порівняно з контролем, поступово знижуючись у міру збільшення відстані до лісової смуги (рис. 4). Результати досліджень у садах і виноградниках мають підтвердження в інших регіонах та садових культурах. При вирощуванні цитрусових у Флориді (США) ефективний захист від вітру встановлено на відстані, що не перевищує 10 Н висоти захисних насаджень (Pickard, 2006).

На винограднику ВАТ “Райдужний” на відстані до 5 Н швидкість вітру знижувалася на 36,9%, 10 Н - 26,9, 15 Н - 25,4, 20 Н - 17,4% від швидкості вітру на незахищеному полі. На винограднику ВАТ “Цюрупинський”, який захищений масивом лісу, швидкість вітру знижувалася на 45,6; 37,8; 34,2 і 25,6% відповідно.

За наявності садозахисних лісових смуг зменшується на 5 - 10% температура повітря та на 40 - 50% швидкість вітру. Вологість повітря збільшується на 17,2 - 21,9%, ґрунту - на 11,7 - 26,4%, що сприяє кращому розвитку і продуктивності виноградників. Площа листової поверхні кущів винограду була більшою під захистом масиву лісу на 29,7 - 60,0%, лісової смуги з білої акації - на 19,7 - 27,7%, а з тополі - на 12 - 13%. У саду, завдяки захисним властивостям плодових дерев вітер більшою мірою зменшував швидкість, ніж на винограднику. На відстані до 5 Н швидкість вітру зменшувалася на 36,2 - 46,3%; 10 Н - на 31,4 - 38,2%; 20 Н - на 22,8 - 23,0%.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Зміна вологості ґрунту восени під захистом лісових смуг і масиву лісу

Проведення дослідження ефективності захисного впливу лісових смуг та лісового масиву показало, що у приузлісній зоні лісового масиву швидкість вітру зменшувалася більшою мірою, ніж поблизу лісових смуг, причому на винограднику різниця сягала 20%, а у саду не перевищувала 6%.

Дослідження впливу захисних насаджень на різні сорти винограду, яблук і персика було проведено з урахуванням мікрозональності Нижньодніпров'я. Результати дослідження мікроклімату на міжсмуговому просторі та його впливу на стан і продуктивність плодових насаджень підтверджують отримані результати порівняльного оцінювання як для окремих мікрозон, так і культур винограду, яблук та персиків.

Наприклад, площа листової поверхні сорту винограду “Біанка” у приузлісній частині була на 13% більшою за контроль, поступово зменшуючись, а на відстані 15 Н перевищення становило 3%. Урожай у приузлісній частині був вищим, ніж на контролі, на 3,7 - 15%.

Дослідження потенційних можливостей винограду “Олімпійський” в умовах піщаних ґрунтів ВАТ “Цюрупинський” поблизу масиву лісу дали змогу визначити зону ефективного впливу на урожай до 15 Н, після чого урожай зменшується на 6,9% порівняно з контролем (рис. 5).

Під захистом лісових насаджень забезпечуються умови формування кращих морфометричних показників сортів винограду, персиків і яблунь, що зумовлює більший урожай, ніж поза межею їх ефективного впливу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Урожай сорту винограду “Олімпійський” на різній відстані до лісової смуги у ВАТ “Радужний”, 2004 р.

У приузлісній зоні лісового масиву швидкість вітру зменшувалась більше, ніж поблизу лісових смуг, причому на винограднику різниця сягала до 20%, а у саду не перевищувала 6%.

На чорноземних ґрунтах залишково-осолоділих ріст дерев персика та яблуні майже за всіма морфометричними показниками перевершував аналогічні поза зоною меліоративного впливу лісової смуги. У зоні ефективного впливу урожай різних сортів винограду на відстані 2 - 10 Н був на 5 - 15% більший, ніж на контролі. Результати досліджень показали, що найефективнішою зоною впливу для садів і виноградників є відстань до 15 Н.

Розділ 6. Обґрунтування мінімально необхідної захисної лісистості агроландшафтів

Лісистість території є одним із визначальних показників лісового господарства. Водночас, вона є інформативним ресурсом при характеристиці стану екологічних, економічних, соціальних та інших умов певної території (Лісовий кодекс, 2006).

Складовими потенційної мінімально необхідної захисної лісистості агроландшафтів є площі цільових груп захисних насаджень, які територіально дислоковані в межах агроландшафтів і переважно в їх межах виконують меліоративні функції, за винятком деяких із них, які розміщені на межі земель сільськогосподарського вжитку й інших категорій земель. Захисний влив останніх є позамежним від охоронних зон, передбачених їхніми цільовими функціями.

Полезахисне лісорозведення є основною екологічного улаштування агроландшафтів. Водночас насадження інших цільових груп також виконують низку важливих функцій і стабілізують екологічні параметри прилеглих до ріллі угідь, створюючи передумови фітоценотичного оптимуму аграрних угідь і гармонізуючи довкілля загалом.

Одним із способів визначення оптимальної лісистості є метод “ключових” ділянок (Бяллович, 1972), мінімальні розміри яких визначали для Лівобережного Лісостепу таким чином, щоб кожна з них охоплювала основні типи місцевості природного району - від вододілу до гідрографічної мережі (табл. 6).

Таблиця 6. Співвідношення лісових об'єктів Лівобережного Лісостепу у загальній структурі лісів

Ключова ділянка	Лісистість та її складові,%
	прибережні лісонасадження	протиерозійні лісонасадження	полезахисні лісові смуги	шляхозахисні лісові смуги	інші види лісів	усі насадження
1	3,8	-	5,2	1,3	89,7	100
2	64,3	17,8	6,8	1,8	9,3	100
3	61,8	4,7	4,7	0,7	28,1	100
4	49,6	23,7	6,2	0,7	19,8	100
Середня	44,9	15,4	5,7	1,1	36,7	-

Досягнення розрахованої оптимальної лісистості території (як систем масивних лісів і захисних лісових насаджень із відповідною просторовою й цільовою структурами, що займають мінімальну площу земель) забезпечить підвищення стійкості агроландшафтів від проявів деструктивних процесів (ерозії, дефляції, підтоплення, посух, суховіїв тощо).

Це може бути здійснене шляхом додаткового штучного створення цільових насаджень відповідних категорій, що дасть змогу повністю охопити захисним впливом усі структурні елементи ландшафтів.

Розрахунок мінімально необхідної площі полезахисних насаджень. Розрахунки площ полезахисного лісорозведення базуються на ландшафтно-екологічних принципах застосування та сучасній нормативній базі. Для лісомеліоративного облаштування ріллі агроландшафтів країни необхідно ще створити 785,6 тис. га полезахисних і стокорегулювальних насаджень (табл.7).

Захисний вплив зазначених насаджень переважно поширюється на землі привододільного і присіткового земельного фонду, що складає основну частину ріллі. Решта частин агроландшафтів потребують лісомеліоративного захисту інших цільових груп насаджень, які розглядаються окремо.

Узагальнені розрахунки площ лісомеліоративних насаджень яружно-балкових систем, еродованих пасовищ та кам'янистих земель. Однією з найактуальніших сучасних екологічних проблем країни є раціоналізація землекористування та формування стійких і продуктивно-збалансованих агроландшафтів. Основним у зазначеному колі проблем є охорона ґрунтового покриву, адже водній і вітровій ерозії піддається понад 14,9 млн. га сільськогосподарських угідь, або 35,2% їх загальної площі. З урахуванням сучасних площ ярів були розраховані потенційно придатні до лісорозведення площі на їх схилах і днищах, за винятком ділянок, які придатні до використання як сінокісні чи пасовищні угіддя. Потенційні площі під залісення на еродованих пасовищах та кам'янистих землях становлять 681 і 179,7 тис. га відповідно.

Таблиця 7. Розрахунок мінімально необхідної кількості полезахисних і стокорегулювальних смуг на схилах з ухилом 0-7°

Області	Всього ріллі, тис. га	Наявних лісових смуг, тис. га	Фактична лісистість,%	Необхідно створити лісових смуг, тис. га	Прогнозна полезахисна лісистість,%
				? 3°	3-7°	всього
Степ північний	9847,0	204,3	2,5	142,55	39,6	182,1	3,9
Степ південний	2994,8	66,0	2,5	79,7	5,9	85,6	5,0
Степ посушливий	2501,3	53,2	2,4	88,49	2,0	90,5	5,7
Лісостеп	12685,1	117,3	1,0	183,16	175,7	358,9	3,7
Полісся	4182,0	22,4	0,3	48,58	20,0	68,6	2,2
Всього	32210,2	463,3	1,7	542,48	243,1	785,6	3,9

Захисні лісові насадження лінійних форм різних категорій: сіножатей, пасовищ, садів та виноградників. Останніми роками реєструються позитивні зміни площі багаторічних насаджень, тому проблема захисту нових площ є актуальною. Розрахунки показують, що необхідно створити захисні смуги для виноградників на площі 8,89 тис. га, садів - 23,89 тис. га.

На пасовищах створюють захисні лісові насадження лінійних форм із основних (повздовжніх) і допоміжних (поперечних) лісових смуг. З урахуванням зональності для лісомеліоративного захисту пасовищ оптимальна площа лісових смуг становить 112,76 тис. га, а на сіножатях - 78,6 тис. га, оскільки значна їх частина (15,5%) розміщена на ерозійнонебезпечних схилах.

Площі захисних лісових ділянок у смугах відведення транспортних шляхів сполучень. Захисні лісові насадження є невід'ємним елементом у запобіганні несприятливим природним явищам, поліпшенні екологічного стану навколишнього середовища, поліпшення естетичної привабливості ландшафтів.

Збільшення площ захисних смуги лісів убезпечить від негативних впливів чинників природного та антропогенного походження і підвищить на цій основі якість та ефективність роботи транспортної галузі. Для залізниць площа захисних насаджень становить 89,9 тис. га, а для автомобільних шляхів - 353,7 тис. га (рис. 6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6. Розрахунок потенційних площ захисних лісових насаджень за категоріями доріг (облік земель за формою №1-ДГ за станом на 01.01.2011 р.)

Лісомеліоративне забезпечення сільських населених пунктів, що дислоковані в межах агроландшафтів. Захисні лісові насадження сільських населених пунктів виконують меліоративні, санітарно-гігієнічні, естетичні та соціальні функції, особливо у лісостеповій і степовій частинах країни. Площі захисних лісових насаджень сільських населених пунктів в середньому на один населений пункт складає 0,48 га, а загальна площа становить 121,6 тис. га.

Встановлена сума потенційних площ лісів та захисних лісових насаджень агроландшафтів має тенденцію поступового наближення до теоретично обґрунтованого вченими аграріями співвідношення основних типів угідь (рис. 7).

Размещено на http://www.allbest.ru/

1 - частка ріллі; 2 - частка природних кормових угідь; 3 - частка лісів та захисних лісових насаджень (*Созінов та ін., 1998; ** Булигін, 2001)

Рис. 7. Прогнозні зміни у структурі угідь з урахуванням лісомеліоративної компоненти агроландшафтів

Узагальнені розрахунки захисних лісових насаджень різних просторово-цільових груп показують, що сумарні площі захисних насаджень найбільші у Степовій зоні (2243,7 тис. га, або 11,7%), дещо їх площа зменшується у Лісостепу - 1440,9 тис. га (9,9%) і найменші вони у зоні Полісся - 723,6 тис. га (10,35%).

Склад лісомеліоративної компоненти при розрахунках нормативів захисної лісистості агроландшафтів такий: полезахисні та стокорегулювальні лісові смуги, лісомеліоративні насадження ярів, захисних зон річок, водоймищ, сільських населених пунктів, еродованих пасовищ і сіножатей, виноградників, садів, кам'янистих земель, земель залізниць і автошляхів, захисні смуги сіножатей і пасовищ, пісків та категорія обліку земельного фонду - «інші захисні насадження». Розрахункова захисна лісистість агроландшафтів за зональним принципом має становити: у Степу - 11,7%, Лісостепу - 9,6, Поліссі - 8,1%.

Таким чином, отримані кількісні показники застосування лісових меліорацій у сучасних агроландшафтах для забезпечення екологічної компоненти їх сталого розвитку у рівнинній частині України на зонально-регіональній основі. Досягнення розрахункових рівнів захисної лісистості різних просторово-цільових груп насаджень стане необхідною умовою збалансованого екологічного розвитку територій у межах природних зон, водозбірних басейнів різних рангів та агроландшафтів.

Розділ 7. Збалансоване використання лісових меліорацій сучасних агроландшафтів

Штучно створені лісові насадження є важливою складовою сучасного антропогенного ландшафту, особливо у степових умовах. Вони допомагають поліпшувати екологічну ситуацію, пом'якшувати дію несприятливих чинників клімату, зберігати родючість ґрунту і підвищувати урожаї сільськогосподарських культур.

Несприятливі ґрунтово-кліматичні умови Південного Степу зумовлюють обмежений вибір деревних порід для масивного і захисного лісорозведення та вимагають розширення асортименту інтродукованих порід для створення нових насаджень (Кулик, Свинцов, Семенютіна, 2004; Кулик, Семенютіна, 2008).

Тому значна частина існуючих тут насаджень представлена робінією звичайною, гледичією та в'язом. Шпилькові породи застосовують головними породами лише на ґрунтах легкого механічного складу. Проте, існує позитивний досвід, який свідчить про можливість і доцільність використання окремих видів шпилькових порід і на суглинкових ґрунтах, оскільки їх лісомеліоративна ефективність взимку дещо вища, зважаючи на збереження насадженнями ефективних конструкцій та оптимальне формування розподілу снігу на полях.

Ріст сосни кримської та звичайної досліджено у Південному Степу на темно-каштанових залишково солонцюватих важко-суглинистих ґрунтах (рис. 8). У віці 30 - 35 років сосна звичайна практично вся випала із складу. Нині деревостани представлені чистими насадженнями сосни кримської, крони якої майже заповнили прогалини в наметі, які виникли після загибелі рядів сосни звичайної.

Питанням доцільності застосування ялівця віргінського для полезахисного та протиерозійного лісорозведення приділялася значна увага. Проте, незважаючи на такі переваги ялівця в умовах Сухого Степу, як значна посухостійкість, довговічність, невибагливість до ґрунтів, полезахисні насадження з ялівцю віргінського у Південному Степу поширені мало. Дослідження 105-річного алейного насадження ялівцю віргінського, розташованого у Генічеському районі Херсонської області на площі 2,0 га, показало його високу полезахисну ефективність.



Рис. 8. Хід росту сосни кримської (1, 3) та сосни звичайної (2, 4) за висотою (1, 2) та за діаметром (3, 4) у полезахисних насадженнях ДП “Присивашське”.

За довговічністю ялівець віргінський перевершує всі відомі породи, які використовуються в регіоні і заслуговує на ширше використання в рекреаційному та меліоративному степовому лісорозведенні. Завдяки високим фітонцидності та декоративності насадження з ялівцю є бажаною складовою рекреаційних деревостанів. Його довговічність, висока естетична привабливість і відносна невибагливість можуть успішно бути використані при формуванні фермерських господарств, садиб і культурних осередків сільських населених пунктів.

Визначення оптимального породного складу лісомеліоративних насаджень до цього часу є актуальним і не до кінця вирішеним питанням. Особливо гострим воно є для зони темно-каштанових ґрунтів з її значним різноманіттям лісорослинних умов та невиправданим захопленням виробничників робінією звичайною, яке має місце в останні десятиліття.

Вивчено взаємовплив різних деревно-чагарникових порід та їх ефективність у багатосекційному досліді, який було закладено у 1963 р. у КСП “Таврія” Генічеського району Херсонської області. Аналіз отриманих результатів дослідів смугових насаджень у посушливих умовах дозволяє стверджувати:

- в зоні темно-каштанових ґрунтів існує можливість вирощування довговічних смуг із широкого набору інтродукованих деревних порід;

- найкращі результати можна отримати, використовуючи гледичію та каркаси (східний та західний), а також дуб звичайний, софору японську, бундук канадський;

- застосування сірої вишні негативно впливає на збереженість і ріст більшості випробуваних головних порід;

- ясен зелений є породою недовговічною і тому на широке впровадження не заслуговує;

- поширення позитивного досвіду з випробування інтродукованих порід доцільне у зоні посушливого степу в лісомеліоративних та озеленювальних насадженнях;

- доцільно продовжити закладання нових дослідів з інтродукції на Присивашші, оскільки можливим є виявлення нових ефективних порід для впровадження в лісомеліоративні та озеленювальні насадження у регіоні.

Дослідження прогнозно-ресурсного врожаю зернових у системах лісових смуг проводили за зональним принципом (табл. 8).

Таблиця 8. Складові прогнозного урожаю зернових у Степу та Лісостепу

Зона, регіони	Ґрунти	Складові урожайності*	Урожай, ц·га-1
			зернових	озимої пшениці	ярового ячменю	кукурудзи	соняшника
Степ південний	Темно-каштанові	1 2 3	19,4 25,0 30,5	22,2 28,5 34,2	16,0 21,1 26,5	11,3 15,4 -	- - -
Степ центральний	Чорноземи південні	1 2 3	22,0 28,6 34,9	24,4 31,1 38,3	18,6 24,0 29,7	25,5 31,7 38,2	12,2 17,0 20,1
Степ північний	Чорноземи звичайні	1 2 3	29,9 37,4 44,2	29,5 37,2 46,3	28,3 35,2 40,9	47,0 54,9 61,1	17,7 22,4 26,0
Лісостеп	Чорноземи потужні	1 2 3	30,8 41,1 53,6	34,3 44,4 54,7	30,8 38,9 47,1	31,4 43,2 67,1	17,0 18,8 23,8

*Примітка: 1. За рахунок природної родючості ґрунтів; 2. Ресурсний; 3. Прогнозований у системі лісових смуг

Встановлено вплив кліматичних умов, родючості ґрунту й лісомеліоративного захисту на врожай зернових культур при землеробстві інтенсивного типу. Урожай озимої пшениці на міжсмугових полях при максимальному використанні біокліматичного потенціалу (БКП) залежно від погодних умов змінювався у північному Степу від 45,7 ц·га^-1 в посушливі роки до 56,8 ц·га^-1 у вологі, в центральному - від 31,9 до 50,8 ц·га^-1, в південному - від 21,6 до 44,9 ц·га^-1.

Завдяки запропонованому способу інтенсифікації зерновиробництва можливо досягти максимального збільшення урожайності основних зернових культур на зональних типах ґрунтів і тим самим підвищити ефективність ведення господарства у Степу та Лісостепу країни.

Лісомеліоративні насадження слід розглядати як засоби інтенсифікації рослинництва, які не потребують додаткових щорічних затрат.

Еталони полезахисних лісових смуг. Існуючі полезахисні лісові смуги старшого віку в Україні створено без належного врахування еколого-біологічних властивостей головних і супутніх порід, особливостей їх взаємодії у смугових насадженнях. Тому встановлення еталонів таких лісостанів має важливе значення у підвищенні меліоративної ефективності полезахисного лісорозведення та уникнення у подальшому минулих помилок.

Відповідно до цільового призначення полезахисних лісових смуг еталонними можуть вважатися насадження, які характеризуються максимально можливими для даних лісорослинних умов меліоративною та економічною ефективністю (ДСТУ 4874:2007).

В основу робочої гіпотези при дослідженні еталонних полезахисних лісових смуг покладено концепцію фітоценотичного оптимуму (Бельгард, 1971, 1980), тобто такого стану насадження, за якого та чи інша функція лісового ценозу в одних і тих самих екологічних умовах досягає найвищого прояву, а ценоз - максимальної біологічної стійкості. Такі показники характерні для насаджень з оптимальною структурою, конструкцією, добором порід і параметрами, що зумовлюють біологічну стійкість деревостанів, зниження негативних ценотичних взаємодій і забезпечує їх життєву стійкість.

Отримані показники росту високопродуктивних дубових полезахисних лісових смуг дали змогу встановити еталони полезахисних смуг і визначити перелік основних супутніх порід. У Лівобережному Лісостепу доцільно застосовувати клен гостролистий, липу дрібнолисту і ясен звичайний. Висота смуг у таких умовах буде максимальною.

У Правобережному Лісостепу дуб росте дещо краще, ніж у Лівобережжі, а максимальна висота смуг забезпечується наявністю у складі ясена звичайного і ланцетного. У жорсткіших умовах зволоження Північного і Центрального Степу доцільно використовувати клен гостролистий, гледичію колючу і чисті дубові смуги з подеревним чергуванням у рядах низькорослих чагарників.

На темно-каштанових ґрунтах дуб істотно поступається в рості у висоту гледичії, робінії, в'язу низькому і каркасам східному й західному.

Для березових лісових смуг еталонами можуть вважатися чисті і змішані насадження з кленом гостролистим і липою дрібнолистою.

Обґрунтовано доцільність впровадження aгролісівництва та окреслені перспективи його розвитку в Україні, що дасть змогу отримати додаткову конкурентоздатну продукцію.

Розроблені концептуальні основи сучасних лісових меліорацій і степового лісівництва, удосконалені лісомеліоративні технології і склад технічних засобів для поліпшення стану наявних масивних і смугових насаджень, оптимізації просторової системи й підвищення їхніх функцій: захисно-меліоративних, природоохоронних, агроекологічних, ландшафтно-екологічних, рекреаційних тощо.

Лісове господарство та лісомеліорація є галузями, глибоко інтегрованими у господарство тих регіонів, де вони дислоковані. Вони виконують не тільки охоронні функції, але і забезпечують екологічну та соціальну стабільність. Створення лісомеліоративних комплексів з урахуванням систем степового землеробства вже у найближчій перспективі сприятиме вирішенню питань підвищення ефективності сільського господарства у посушливих умовах. Окрім вирішення конкретних завдань, лісомеліоративні об'єкти сприяють і загальному покращанню мікрокліматичних умов.

Висновки

лісовий меліорація агроландшафт екологічний

У дисертаційній роботі обґрунтовано наукові основи лісомеліоративного забезпечення екологічної компоненти сталого розвитку агроландшафтів. Результати проведених досліджень дають змогу зробити наступні узагальнення та висновки:

1. Основною проблемою сучасних агроландшафтів є розбалансованість структури земельних угідь, інтенсифікація негативних явищ, що супроводжуються аридизацією клімату та втратою родючості ґрунтового покриву. Обґрунтовано, що збільшення у структурі антропогенних ландшафтів екологостабілізуючих угідь, зменшення розораності територій сприяє гармонізації розвитку квазіприродних їх варіантів.

2. Аналізом сучасної структури агроландшафтів встановлено, що 52% території країни належить до категорії стану руйнування, а співвідношення нестійких, середньостійких і стійких територій становить 12, 8 і 4% відповідно. Лише 4% площі агроландшафтів характеризуються екологічною рівновагою із стійким зростанням родючості.

3. Оцінювання екологічної стабільності території показало, що для Степу коефіцієнт екологічної стабільності (КЕС) становить 0,29, Лісостепу - 0,36, зони Полісся - 0,55, а загалом для території країни сягає 0,38. У результаті оптимізації структури агроландшафтів КЕС становить 0,41; 0,45; 0,61 та 0,47 відповідно. Коефіцієнт антропогенного навантаження (КАН) для степової, лісостепової зон і Полісся становить 3,63, 3,50 і 3,06 відповідно, а загалом для території країни сягає 3,44. При оптимізації структури угідь агроландшафтів встановлено оптимальні величини КАН для зазначених зон (3,34; 3,26 і 2,93 відповідно) і для всієї території України - 3,21.

4. Застосування ландшафтно-екологічної методології лісових меліорацій дало змогу обґрунтувати принципи формування просторової геометрії сучасних агролісоландшафтів, у яких домінуючим і системорганізуючим елементом захисту земель є полезахисне лісорозведення. На зонально-регіональному рівні розроблено нормативи полезахисного лісорозведення, обґрунтовано необхідні обсяги створення полезахисних насаджень різного цільового призначення для ефективного лісомеліоративного захисту агроландшафтів.

5. За результатами оптимізації полезахисної лісистості агроландшафтів встановлено, що для завершених лісомеліоративних систем площу нових полезахисних насаджень необхідно збільшити на 785,61 тис. га, з них на 542,48 тис. га створити полезахисні лісові смуги. Потенційно придатні площі під лісорозведення яружно-балкових земель сягають 99,3 тис. га, а решту елементів гідрографічної мережі рекомендується відвести під багатоцільове використання.

6. Розміщення багаторічних насаджень в агроландшафтах передбачає досягнення їх максимальної продуктивності, тому часто нехтуються умови ефективного захисту ґрунтів від ерозії та дефляції, а самі насадження піддаються негативному впливу небезпечних природних явищ, які поширені на всій території країни. Розраховано, що для посилення продукційних функцій виноградників і садів необхідно створити лісомеліоративні насадження на площах 8,89 і 23,9 тис. га відповідно. Для захисту пасовищ і сіножатей передбачено створити 112,8 і 78,6 тис. га відповідно лісових насаджень лінійних форм, а еродована частина цих угідь має бути виведена із вжитку і передана під залісення на площі понад 681 тис. га.

7. Обчислено необхідну площу захисних лісових насаджень у смугах відведення транспортних магістралей. Для залізниць площу лісонасаджень розраховано на основі розподілу залізниць за категоріями в межах адміністративних областей і становить 89,9 тис. га, а для автомобільних шляхів (розподіл за п'ятьма категоріями доріг) - 353,7 тис. га.

8. Розраховано рівні захисної лісистості різних просторово-цільових груп насаджень, що є необхідною умовою збалансованого екологічного розвитку територій у межах природних зон, водозбірних басейнів та агроландшафтів. Сумарні їх площі максимальні для степової зони і становлять 2243,7 тис. га (прогнозна захисна лісистість +11,7%), для зони Лісостепу - 1440,9 тис. га (+ 9,9%) і найменші обсяги у зоні Полісся - 723,6 тис. га (+ 10,35%).

9. Суттєвий лісомеліоративний захист багаторічних насаджень (садів і виноградників) поширюється на елементи мікроклімату на відстань 15 Н. У зоні ефективного впливу урожай різних сортів винограду в межах 2 - 10 Н на 5 - 15% більший, ніж на контролі.

10. Розроблено комплекс заходів, спрямованих на удосконалення елементів технологій вирощування смугових насаджень та оптимізації породного складу. Експериментальними дослідженнями визначено еталони полезахисних лісових смуг із головними породами дубом звичайним та березою повислою, а також складено асортимент перспективних інтродуцентів для полезахисного лісорозведення.

11. На полях, захищених системою лісових смуг, забезпечується повна реалізація біокліматичного потенціалу, що гарантує підвищення врожаю зернових до прогнозованого рівня. При інтенсивному типі землеробства прогнозована врожайність зернових на полях, захищених системою лісових смуг, для Південного, Центрального, Північного Степу і Лісостепу становить 30,5; 34,9; 44,2 і 53,6 ц·га^-1 відповідно, врожайність озимої пшениці - 34,2 ц·га^-1; 38,3; 4,3 і 54,7 ц·га^-1, а ярого ячменю - 26,5 ц·га^-1; 29,7; 40,5 і 47,1 ц·га^-1 відповідно.

12. Розроблення концептуальних засад сучасних лісових меліорацій і степового лісівництва дає змогу паритетно узгодити міжгалузеві перспективи цих галузей. Актуальними завданнями степового лісівництва як методологічної бази екологізації природокористування, є збільшення площі лісів і захисних насаджень, проектування та здійснення у них лісівничих заходів для поліпшення стану наявних масивних і смугових насаджень, оптимізації просторової структури й підвищення ефективності їхніх функцій.

Пропозиції виробництву

Для практичної реалізації основних положень дисертаційних досліджень розроблено низку науково-практичних рекомендацій, технологій і документів інформаційно-довідкового змісту. Основні з них полягають у наступному:

1. Створення завершених лісомеліоративних комплексів в агроландшафтах необхідно здійснювати з урахуванням нових нормативів полезахисної лісистості та поетапно, впроваджуючи рекомендовані просторово-цільові групи насаджень, що є необхідними для повного забезпечення екологічної компоненти сталого розвитку агроландшафтів.

2. Для ефективного застосування лісомеліоративних заходів в агроландшафтах доцільно керуватися базовими положеннями “Зональних методичних рекомендацій із захисту ґрунтів від ерозії” (2010 р.), розроблених автором у складі творчого колективу науковців НААН України.

3. Створення, вирощування, догляд і реконструкції різних просторово-цільових захисних насаджень необхідно виконувати за новітніми технологіями на основі розробленої системи машин.

4. Для адаптації лісових меліорацій, пов'язаних зі змінами у структурі землекористування та оптимізації ландшафтної організації території, досягнення максимального захисного потенціалу ландшафту рекомендується ширше використовувати в'яз низький (Ulmus pinato-ramoza Dieck.), бундук дводомний (Gymnogladus dioica (L) C. Koch.), софору японську (Sophora japonica L.), каркас західний (Celtis occidentalis L.), яловець віргінський (Juniperus virginiana L.), катальпу овальну (Catalpha ovata G. Don.), робінію новомексиканську (Robinia neomexicana Gray.), кельрейтерію волосисту (Koelreuteria paniculata Laxm.) та інші породи, наведені у переліку перспективних інтродукованих видів для дослідно-виробничих культур з урахуванням їх посухостійкості, солевитривалості, морозостійкості і зимостійкості.

5. Створення екологічно безпечної ландшафтної організації території досягається завдяки розробленим “Рекомендаціям щодо використання площ лісомеліоративного фонду та проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення еколого-меліоративної ефективності агролісомеліоративних насаджень” (2009 р.).

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Лохматов Н.А. Лесные мелиорации в Украине: история, состояние, перспективы / Н.А. Лохматов, Г.Б. Гладун. - Х. : “Новое слово”, 2004. - 256 с. (співавтор частин 1і 2).

2. Гладун Г.Б. Захисні лісові насадження: проектування, вирощування, впорядкування / Г.Б. Гладун, М.Є. Трофименко, М.А. Лохматов [за ред. Г.Б. Гладуна]. - Х.: “Нове слово”, 2005. - 390 с. (співавтор розділів 1-8).

3. Фурдичко О.І. Ліс у Степу: основи сталого розвитку / О.І. Фурдичко, Г.Б. Гладун, В.В. Лавров; за наук. ред. акад. УААН О.І. Фурдичка. - К.: “Основа”, 2006. - 496 с. (автор розділу 4, співавтор розділів 2 та 3, підрозділів 1.1.2, 1.1.3, 1.2.1).

4. Гладун Г.Б. В.В. Докучаев и лесные мелиорации / Г.Б. Гладун, Н.А. Лохматов - Харьков: “Новое слово”, 2007. - 574 с. (автор розділів 4, 5, 6 і 7.5; співавтор розділів 1-3 і 7 з М.А. Лохматовим та 1.1 і 6.2 з Ю.Г. Гладуном).

5. Лохматов Н.А. Лесные насаждения южной части Украины / Н.А. Лохматов, Г.Б. Гладун, Н.М. Ведмидь. - Харьков: “Новое слово”, 2007. - 432 с. (співавтор всіх розділів).

6. Мигунова Е.С. Лесная типология, школа В.В. Докучаева и вопросы географии / Е.С. Мигунова.- Х.: “Новое слово”, 2009. - 304 с. (співавтор розділів 1.3 та 1.6.1).

7. Мигунова Е.С. В.В. Докучаев и лесоводство / Е.С. Мигунова, Г.Б. Гладун // Из-ние 2-е дополн. - Сумы. : Изд-во “Сумский НАУ”, 2010. - 431 с. (автор розділу 4.3 і підрозділу 4.4.1 та співавтор розділів 2.8, 3.1, 4.2, 4.4 та 4.5).

Статті у наукових журналах і збірниках наукових праць

8. Мигунова Е.С. Агрохимические свойства и структура черноземов типичных Восточной Украины в системе лесных полос / Е.С. Мигунова, Г.Б. Гладун, А.П. Стадник, А.Ю. Гусак // Лесоводство и агролесомелиорация. - К.: “Урожай”, 1990. - Вып. 80. - С. 42-48 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

9. Коптев В.І. Дослідження еталонних полезахисних лісових смуг на Україні / В.І. Коптев, Г.Б. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - К.: “Урожай”, 1991. - Вип. 83. - С. 17-22 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

10. Коптев В.И. Совершенствование технологии создания полезащитных лесных полос на Украине / В.И. Коптев, Г.Б. Гладун, И.И. Васильцов // Защитное лесоразведение по природным районам СССР. - Волгоград, 1991. - Вып. 2 (103). - С. 51-56 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

11. Патлай І.М. Сучасні проблеми подальшого розвитку лісових меліорацій в Україні / І.М. Патлай, Г.Б. Гладун, Ю.К. Телешек // Науковий вісник НАУ. - Вип. 8. - К.: НАУ, 1998. - С. 124-127 (збирання, обробка аналітичних матеріалів, участь у написанні).

12. Милосердов М.М. Прогнозно-ресурсний врожай зернових у системах лісових смуг / М.М. Милосердов, Г.Б. Гладун, В.О. Бородавка // Лісівництво і агролісомеліорація. - Вип. 96. - Харків: РВП “Оригінал”, 1999. - С. 108-113 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

13. Патлай І.М. Теоретичні й практичні основи застосування лісових меліорацій в Україні / І.М. Патлай, Ю.К. Телешек, Г.Б. Гладун // Вісник аграрної науки, 1999. - №1. - С. 57-60 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

14. Гладун Г.Б. Агролісомеліорація в Україні: на шляху від гіпотези до доктрини / Г.Б. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: РПВ “Оригінал”. - 2000. - Вип. 97. - С. 3-9.

15. Гладун Г.Б. Ландшафтно-екологічні засади лісових меліорацій агроландшафтів України / Г.Б. Гладун // Науковий вісник НАУ. - Вип. 25. - К.: НАУ, 2000. - С. 257-262.

16. Гладун Г.Б. Оптимізація насаджень лісомеліоративного комплексу Лівобережного Лісостепу / Г.Б. Гладун, В.М. Малюга // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: РПВ “Оригінал”. - 2000. - Вип. 98. - С. 125-130 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

17. Гладун Г.Б. Ефективність полезахисних лісових смуг з інтродукованих порід на Присивашші / Г.Б. Гладун, В.П. Кривобоков // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: “Майдан”, 2002. - Вип. 102. - С. 70-80 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

18. Гладун Г.Б. Хвойні на важких ґрунтах Південного Степу / Г.Б. Гладун, В.П. Кривобоков // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: “Майдан”, 2002. - Вип. 100 - С. 49-54 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

19. Ткач В.П. Лісові меліорації на межі третього тисячоліття: сучасний стан і перспективи розвитку / В.П. Ткач, Г.Б. Гладун, Л.І. Ткач // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2002. - №2. - С. 16-25 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

20. Гладун Г.Б. Лісові меліорації в системі раціонального природокористування на піщаних землях Нижньодніпров'я / Г.Б. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: “Майдан”, 2002. - Вип. 103. - С. 131-134.

21. Гладун Г.Б. Ландшафтно-екологічні засади лісових меліорацій агроландшафтів в умовах реформування земельних відносин в Україні / Г.Б. Гладун, О.М. Порошин // Ландшафтно-екологічні основи використання земель сільськогосподарського призначення в умовах реформування земельних відносин: Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. - №19/31. - Луганськ, 2002. - С. 18-23 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

22. Ткач Л.І. Оптимізація створення та вирощування захисних лісових смуг у степовій зоні України / Л.І. Ткач, Г.Б. Гладун // Науковий вісник УкрДЛТУ. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип. 13.3. - С. 245-253 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

23. Гладун Г.Б. Сучасний стан лісових меліорацій в агроландшафтах рівнинної частини України / Г.Б. Гладун // Агроекологічний журнал, 2004. - №1. - С. 66-71.

24. Гладун Г.Б. Сучасний агролісоландшафт: формування та охорона / Г.Б. Гладун // Науковий вісник УкрДЛТУ: Менеджмент природних ресурсів, екологічна і лісова політика. - Львів: УкрДЛТУ, 2004. - Вип. 14.2. - С.190-197.

25. Гладун Г.Б. Сучасні лісові меліорації: теорія, методологія, стан, перспективи / Г.Б. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: «CАМ», 2004. - Вип. 105. - С. 140-146.

26. Гладун Г.Б. Науково-практичні проблеми сучасного захисного лісорозведення та шляхи їх вирішення / Г.Б. Гладун, В.О. Плосконос, В.Г. Келеберда, В.П. Кривобоков // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: “CАМ”, 2004. - Вип. 107. - С. 101-108 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

27. Ткач Л.І. Сучасний стан і ефективність використання інтродукованих порід для захисного лісорозведення / Л.І. Ткач, Г.Б. Гладун, С.І. Мусієнко, В.П. Кривобоков, М.М. Коротков // Науковий вісник НАУ. - Вип. 70. - К.: НАУ, 2004. - С. 212-219 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

28. Гладун Г.Б. Значення захисних лісових насаджень для забезпечення сталого розвитку агроландшафтів / Г.Б. Гладун // Науковий вісник НЛТУУ: Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища // Львів: НЛТУУ, 2005. - Вип. 15.7. - С. 113-118.

29. Фурдичко О.І. Екологобезпечні методи трансформації та консервації сільськогосподарських неугідь / О.І. Фурдичко, Р.Р. Возняк, Л.І. Моклячук, Г.Б. Гладун, М.В. Потабенко // Агроекологічний журнал, 2006. - №1. - С. 7-15 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

30. Гладун Г.Б Теорія та принципи формування просторової геометрії сучасних агролісоландшафтів / Г.Б. Гладун // Науковий вісник НАУ. - Вип. 96. - К.: НАУ, 2006. - С. 230 - 239.

31. Гладун Г.Б. Перспективи збільшення площі лісів та захисних лісових насаджень / Г.Б. Гладун // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість / Міжнародний науково-технічний збірник. - Вип. 32.- Львів: НЛТУУ, 2006. - С. 62-73.

32. Гладун Г.Б. Сучасний стан захисних лісових насаджень на південних схилах центрального донецького кряжу / Г.Б. Гладун, В.Г. Келеберда, Р.Р. Возняк // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2006. - Вип. 109. - С. 187-192 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

33. Фурдичко О.І. Стан та перспективи агролісомеліоративних досліджень в аграрній науці / О.І. Фурдичко, Г.Б. Гладун, В.В. Лавров, Р.Р. Возняк // Агроекологічний журнал, 2007. - №4. - С. 5-10 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

34. Гладун Г.Б. Основні етапи розвитку лісових меліорацій / Г.Б. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2007. - Вип. 111. - С. 117 - 122.

35. Фурдичко О.І. Стратегія удосконалення лісового комплексу України у контексті просторового розвитку агросфери / О.І. Фурдичко, В.В. Лавров, Г.Б. Гладун, Р.Р. Возняк // Агроекологічний журнал, 2007. - №3. - С. 11-16 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

36. Неонета О.О. Степове лісорозведення в Криму на прикладі ДП “Євпаторійське ЛГ” / О.О. Неонета, Г.Б. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2008. - Вип. 112. - С. 125-131 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

37. Тихоненко Д.Г. Вплив лісових насаджень на еволюцію чорноземів / Д.Г. Тихоненко, К.Б. Новосад, Г.Б. Гладун, Д.В. Гавва // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2009. - №2. - С. 72-82 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

38. Гладун Г.Б. Формування сучасних агролісоландшафтів північно-східної частини України / Г.Б. Гладун, Л.В. Дем'яненко // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2009. - Вип. 115. - С. 167-175 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

39. Лось С.А. Результати досліджень другого покоління гібридів дуба селекції С.С. П'ятницького / С.А. Лось, Г.Б. Гладун, Ю.Г. Гладун, В.П. Кравчук, A.M. Борсук, В.Г. Григорьєва // Науковий вісник НУБіПУ. - К.: НУБіПУ, 2010. - Вип. 147. - С. 41-48 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

40. Гладун Г.Б. Вплив захисних лісових насаджень на мікроклімат і вологість ґрунту в садах і виноградниках Нижньодніпровя / Г.Б. Гладун, Н.М. Сірик // Науковий вісник НУБіПУ. - К.: НУБіПУ, 2010. - Вип. 152. 4.2. - С. 290-296.

41. Гладун Г.Б. Вирощування ялівця віргінського на темно-каштанових ґрунтах Присивашшя / Г.Б. Гладун, Ю.Г. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2011. - Вип. 117. - С. 241-248 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

42. Гладун Г.Б. Становлення і розвиток наукових основ лісових меліорацій агроландшафтів / Г.Б. Гладун, В. П. Кравчук, Ю.Г. Гладун // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2011. - Вип. 118. - С. 154-163 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

43. Гладун Г.Б. Визначення потенційної мінімально необхідної захисної лісистості агроландшафтів рівнинної частини України / Г.Б. Гладун // Наукові праці ЛНАУ. - Вип. 9. - Львів: РВВ НЛТУУ, 2011. - С. 36-41.

Енциклопедії

44. Енциклопедія сучасної України. - К.: Вид-во НАНУ, 2002, т. 1. (співавтори терміну агролісомеліорація А.П. Гавриленко, Г.Б. Гладун, А.П. Стадник).

45. Екологічна енциклопедія у 3 т. [А.В. Толстоухов (гол. ред.) та ін.]. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2007. - Т. 2-3. (автор 7 термінів, співавтор 1 терміну Царенко О.М.).

Статті в інших наукових виданнях

46. Коптев В.И. Рост и состояние эталонных полезащитных лесных полос на Украине / В.И. Коптев, Г.Б. Гладун, А.Ю. Гусак // Лесохозяйственная информация. - М.: ВНИИЦ-лесресурс Госкомлеса СССР, 1991. - №3. - С. 33-34 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

47. Гладун Г.Б. Прогноз урожайности зерновых культур на межполосных полях Степи и Лесостепи Украины / Г.Б. Гладун, Н.М. Милосердов, В.И.Коптев, В.А. Бородавка // Лесное хозяйство, 1999. - №4. - С. 44-45 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

48. Гладун Г.Б. Загальні принципи і регіональні особливості лісових меліорацій ландшафтів рівнинної частини України / Г.Б. Гладун // Зб. наук. праць ІГ НАНУ “Проблеми ландшафтного різноманіття”. - К., 2000. - С. 187-189.

49. Ткач В.П. Значення Велико-Анадольської та Старобільської дільниць у розвитку ідей В.В. Докучаєва / В.П. Ткач, Г.Б. Гладун // Збірник наукових робіт Маріупольської ЛНДС до 110-річчя Докучаєвської експедиції. - Донецьк: Лебідь, 2002. - С. 4-9 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

50. Гладун Г.Б. Проблеми збереження аграрних угідь в Поліссі України від дії несприятливих природно-кліматичних факторів / Г.Б. Гладун // Проблеми екології лісів і лісокористування на Поліссі України. - Житомир, 2002. - Вип. 3. - С. 90-93.

51. Гладун Г.Б. Сучасний стан полезахисного лісорозведення та перспективи його розвитку / Г.Б. Гладун, Ю.Г. Гладун // Лісовий журнал, 2011. - №1. - С. 16-18 (збирання, обробка та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

Нормативно-довідкові видання

52. ДСТУ 4874:2007 Агролісомеліорація. Терміни і визначення понять // К.: Держспоживстандарт України, 2010 - 18 с. - Національний стандарт України (надано чинності з 01.01.2009 р). / М. Ведмідь, Г. Гладун, М. Долгілевич, С. Дударець, О. Пилипенко, О. Поліщук, керівник розробки В. Юхновський (автор 20 термінів).

53. ДСТУ 7173:2010 Захист довкілля. Лісові ділянки вздовж залізничних і автомобільних доріг та у смугах їх відведення захисні. Норми виділення // К.: Держспоживстандарт України, 2011 - 10 с. - Національний стандарт України (надано чинності з 01.07.2012 р). / Г. Гладун (керівник розробки), В. Жданюк, М. Плахтій, В. Юхновський (автор 18 термінів).

54. Лісові меліорації агроландшафтів: термінологічний словник-довідник / Г.Б. Гладун. - Харків: Нове слово, 2003. - 164 с.

55. Словник-довідник з агроекології / В.І. Бондарь, А.В. Вдовиченко, Р.Р. Возняк, Г.Б. Гладун та ін.; за ред. О.І. Фурдичка. - К.: Основа, 2007. - 272 с. (автор 26 термінів з агролісомеліорації).

56. Лісові меліорації. Термінологічний словник / Г.Б. Гладун (Схвалено Мінагрополітики України як навчальний посібник для підготовки фахівців за напрямком 6.090103 “Лісове і садово-паркове господарство”). 2-е вид. доп. - Х.: Нове слово, 2008. - 244 с.

Науково-методичні рекомендації

57. Методика оцінки придатності деградованих та малопродуктивних земель для створення лісомеліоративних насаджень / ІА УААН. Автори: О.І. Фурдичко, Р.Р. Возняк, Г.Б. Гладун (керівник розробки), В.В. Лавров, О.П. Марценюк. - К., 2006. - 27 с. (співавтор розділів).

...