Формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

на правах рукопису

Рудик Наталія Іванівна

УДК 330.341.1

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Спеціальність 08.00.03 - економіка і управління національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник:

СМОЛЕНЮК Петро Степанович,

кандидат економічних наук, доцент

Київ-2008

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ 0

1.1 Сутність ринку сільськогосподарської продукції і об'єктивна необхідність його розвитку

1.2 Основні принципи формування інфраструктури для ефективного функціонування ринку сільськогосподарської продукції

1.3 Методичні основи дослідження ринкових товарних відносин

Висновки до І розділу

Розділ ІІ. СТАН ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ.

2.1 Аналіз розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції

2.2 Оцінка стану формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції

2.3 Аналіз збалансованості та ефективності ринку в умовах існуючого попиту на сільськогосподарську продукцію

Висновки до ІІ розділу

Розділ ІІІ. НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1 Перспективи розвитку ринку сільськогосподарської продукції

3.2 Напрями розвитку біржового та позабіржових ринків сільськогосподарської продукції

3.3 Здійснення державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції в Україні до умов СОТ

Висновки до ІІІ розділу 4

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Сільське господарство України є одним із найбільших секторів національної економіки, який здійснює визначальний вплив на соціально-економічний стан суспільства та продовольчу безпеку, має вагоме значення для розвитку внутрішнього і зовнішнього ринків, добробуту суспільства. Нині відбуваються суттєві економічні зміни, які відіграють вирішальну роль у подальшому розвитку взаємопов'язаних галузей АПК і підвищенні життєвого рівня населення.

Сільське господарство знаходитися в кризовому стані, наслідком якого є зниження обсягів виробництва впродовж останніх років, негативний вплив комплексу організаційно-економічних і техніко-технологічних чинників. Недостатній рівень ефективності, стабільності й конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва чинить перешкоди на шляху формування повноцінного внутрішнього ринку аграрної продукції, унеможливлює розширення участі України на зовнішніх ринках.

Для поступального розвитку сільського господарства необхідне задіяння таких економічних механізмів та формування таких інфрастуктуриних складових ринку сільськогосподарської продукції, які би дозволили сформувати кон'юнктурну збалансованість останнього.

Нові тенденції у трансформуванні економічного середовища зумовлюють необхідність дослідження особливостей досягнення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в ринковому середовищі та становлення ринку аграрної продукції.

Вагомий внесок у дослідження питань теорії та практики здійснення ринкових реформ в агропромисловому комплексі, формування кон'юнктури ринків сільськогосподарської продукції, розвитку зовнішньоекономічних відносин зробили зарубіжні вчені : С. Брю, А. Вагнер, М. Кондратьєв, Ф. Котлер, Ф. Лассаль, Ф. Левшин, К. Льюіс, К. Макконел, А. Маршалл, С. Нікітін, Ф. Пископпель, М. Портер, В. Репке, А. Родбертус, П. Самуельсон, і вітчизняні: Ю.Д. Білик, В.І.Бойко, Б.В. Губський, О.Д. Гудзинський, С.М. Кваша, Г.Н. Клименко, Ю.С.Коваленко, М.Ю.Коденська, П.А. Лайко, І.І. Лукінов, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, М.І. Туган-Барановський, Л.М. Худолій, Б.Й. Пасхавер, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин та інші.

Проте, у наукових дослідженнях проблема аналізу розвитку аграрного ринку не отримала розв'язання яке б носило ознаки системності, зокрема не достатньо приділена увага взаємозв'язку коливань ринкової кон'юнктури та діяльності аграрних формувань, розвитку та ролі інфраструктурних елементів, механізму формування попиту на сільськогосподарську продукцію, регулюванню ринку сільськогосподарської продукції. Все це зумовило вибір теми, мету, завдання та структуру дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових розробок ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН за темою “Розробка теоретико-методологічних засад ціноутворення і функціонування аграрного ринку в умовах глобалізації економіки” (номер державної реєстрації 0106U006643), що виконуються в межах державної науково-технічної програми “Науково-методологічне забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва”. У межах даної теми особисто дисертантом обгрунтовано особливості, шляхи та перспективи формування ринку сільськогосподарської продукції.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є опрацювання теоретико-методологічних засад, виявлення особливостей функціонування та розробка науково-практичних рекомендацій щодо напрямів формування й розвитку вітчизняного ефективного ринку сільськогосподарської продукції.

Реалізація мети дослідження зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

визначити сутність поняття «ефективний ринок сільськогосподарської продукції»;

обгрунтувати напрями розвитку біржової торгівлі в контексті входження України до Світової організації торгівлі;

узагальнити особливості формування ефективного позабіржового ринку сільськогосподарської продукції;

запропонувати шляхи удосконалення структури і механізму ефективного функціонування регіонального ринку сільськогосподарської продукції;

визначити складові механізму комплексного регулювання ринку сільськогосподарської продукції з метою ефективного його регулювання;

визначити особливості використання методики аналізу експортної конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції;

Об'єктом дослідження є процес формування та механізм ефективного функціонування ринку сільськогосподарської продукції, на основі сукупності його суб'єктів.

Предметом дослідження обрано сукупність теоретичних, методичних і практичних питань формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення теорії кон'юнктури ринку, маркетингу, менеджменту. Із спеціальних методів дослідження в дисертації використані: абстрактно-логічний, монографічний, експериментальний, розрахунково-конструктивний, економіко-статистичний із застосуванням аналітичних групувань, економіко-математичного моделювання, а також табличний і графічний методи відображення інформації.

Інформаційною базою дисертаційної роботи були Закони України, Укази Президента України, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, оперативна інформація Головного управління агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації, розробки науково-дослідних інститутів, праці вчених аграрників, результати проведених автором наукових досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена комплексним розглядом особливостей формування ринку сільськогосподарської продукції, його кон'юнктури, виходу українських товаровиробників на міжнародний рівень із конкурентоспроможною продукцією, розроблення дієвого механізму державного регулювання аграрних підприємств, забезпечення покращення ринкових та правових відносин як в середині країни так і зовнішніх ринках. Під час здійснення досліджень було отримано наступні результати, що містять наукову новизну:

вперше:

запропоновано визначення поняття «ефективний ринок сільськогосподарської продукції» як форма організаційно-економічних зв'язків між виробниками і споживачами продукції, побудована на специфічному механізмі взаємодії всіх елементів його повноцінної інфраструктури;

удосконалено:

- механізм функціонування ринку сільськогосподарської продукції на основі створення регіонального організаційно-маркетингового центру як системоутворюючої ринкової структури, з метою забезпечення збалансованості попиту і пропозиції конкурентоспроможної аграрної продукції;

- механізм комплексного регулювання ринку сільськогосподарської продукції, який передбачає раціональне поєднання державних і ринкових важелів впливу, забезпечення відповідних обсягів пропозиції товаровиробників і споживчого попиту, використання Аграрного фонду для здійснення товарних або фінансових інтервенцій, страхування ризиків, бюджетну підтримку експорту;

- методику аналізу й оцінки пропозиції експортних ресурсів сільськогосподарської продукції;

дістали подальший розвиток:

- напрями розвитку біржової торгівлі в контексті вступу України до СОТ, в основу яких покладено принципи раціонального поєднання важелів державного і ринкового регулювання процесу становлення біржового середовища;

- напрями формування ефективного позабіржового ринку сільськогосподарської продукції, які передбачають створення національної мережі оптових ринків для удосконалення процесу реалізації продукції, доступу до ринку дрібних та середніх виробників продукції, задоволення потреб споживачів щодо якості та кількості продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації методичні підходи дають можливість формувати ефективний ринок сільськогосподарської продукції. Результати дисертаційного дослідження використані Головним управлінням агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації для застосування у практичній діяльності з метою стимулювання регіонального розвитку економіки (довідка №1875/48/2-06 від 04.05.2006 р.). Матеріали досліджень використано Управлінням агропромислового розвитку Ратнівського району Волинської області для розробки заходів впливу на інфраструктуру ринку сільськогосподарської продукції цього району (довідка № 342 від 5.02.2006 р.). Основні положення та матеріали дисертаційного дослідження знайшли застосування в процесі діяльності Волинського регіонального відділення Аграрної біржі (довідка №89 від 11.10.2007 р.) та в процесі розробки міні-проекту Волинським інститутом економіки та менеджменту та Волинською обласною державною адміністрацією на замовлення Луцького офісу Проекту ЄС Europe Aid 114091\C\SV\UA ”Вплив розширення ЄС на розвиток малого та середнього підприємництва на прикордонних територіях Західної України” (відповідно довідка № 1442/06-11 від 24.10.2005 р. і №511 від 20.12.2004 р.). Комплексний аналіз формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції став підґрунтям для вироблення власної стратегії розвитку фермерським підприємством “Господарочка” (довідка № 07/12 від 19.10.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідження, виконаним автором самостійно відповідно до поставлених мети і завдань щодо розв'язання проблеми формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного досліджень, висновки та рекомендації оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм її підвищення” (м. Тернопіль, Тернопільський державний економічний університет, 6 травня 2005 р.); “Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання”(м. Тернопіль, Тернопільська академія народного господарства,14 квітня 2005 р.); “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання”(м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 3-5 червня 2005 р.); “Розвиток інфраструктури аграрного ринку і організаційно-економічний механізм її ефективного функціонування” (м. Тернопіль, Тернопільський держаний економічний університет, 21 вересня 2005 р.); “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (м. Луцьк, Волинський інститут економіки та менеджменту, 2-4 червня 2005 р.); “Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 6-7 жовтня 2006 р.); “Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство” (м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет 2007 р.); “Проблеми і перспективи функціонування інноваційної системи держави в умовах глобалізації” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 27-28 вересня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 19 наукових статтях, загальним обсягом - 4,9 др. арк., з них - 6 у фахових виданнях загальним обсягом 1,4 др. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 245 сторінок. Дисертаційна робота містить 191 сторінку основного тексту, 32 таблиці на 30 сторінках, 20 рисунків на 19 сторінках і 35 додатків на 30 сторінках. Список використаних джерел включає 275 найменувань на 23 сторінках.

сільськогосподарський продукція попит ринок

І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Сутність ринку сільськогосподарської продукції і об'єктивна необхідність його розвитку

Ринок вважається економічним феноменом товарного виробництва, який забезпечує ефективне його функціонування і вирішує проблеми попиту споживачів. Серед науковців виділяють два напрями визначення ринку, зокрема: класичне та маркетингове.

Відповідно до класичного трактування, ринок - це відповідним чином сформована система економічних відносин між суб'єктами господарювання. Так, у фінансовому словнику-довіднику за ред. М.Я. Дем'яненка окреслено: „ринок є системою економічних відносин, що складається у процесі виробництва, обігу й розподілу товарів, а також руху грошових коштів, для яких характерна свобода суб'єктів у виборі покупців та продавців, визначенні цін, формуванні й використанні матеріальних і фінансових ресурсів” [228, с.388].

У сучасному трактуванні формування економічної категорії ринку пов'язується із значною маркетинговою складовою. За визначенням Ф.Котлера, ринок - це сукупність існуючих і потенційних покупців товару [90,с.112]. За таким визначенням ринок являється проміжною ланкою, яка поєднує товаровиробників і споживачів продукції.

В процесі розвитку науки відбувалася постійна зміна та вдосконалення існуючих трактувань ринку. Вони можуть відрізнятися, мати різні особливості та аспекти, але всі вони якнайкращим способом доповнюють один одного та дають різнопланове бачення цього поняття. Це викликано тими процесами, які постійно відбуваються під час формування економіки та змінювали її. Змінювалися економічні системи, набували більшого розвитку ринкові елементи, ставилися інші цілі, завдання, використовувалися різні інструменти, різномаїття яких постійно збільшувалося. Тому, з метою об'єктивного обґрунтування сутності ринку, необхідно вивчити процес його формування в історичному аспекті.

Походження ринку має довгу історію. Спочатку під поняттям “ринок” розумілося місце, де продавалися та купувалися товари [56, с.102]. Економічна енциклопедія [259, с.879] розглядає ринок просто як місце торгівлі товарами і ототожнює зі словом “базар”. Такий підхід знаходимо і у словнику сучасної економічної теорії Макміллана, за яким ринок - це те уявне місце, куди збираються виробники товарів і пропонують їх покупцям, та споживачі, що пред'являють попит на них [203, с. 312].

Відомий вчений О. Курно розглядає поняття ринок як район, де відносини продавців і покупців настільки вільні, що ціни на одні й ті ж самі товари легко вимірюються, а А. Маршал зазначає, що у міру вдосконалення ринку зростає тенденція в певний проміжок часу сплачувати за той самий товар однакову ціну [109, с.296].

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Продукція сільського господарства та продовольчі товари здебільшого мають нееластичний попит, оскільки забезпечують фізіологічні вимоги людини та мають небагато замінників.

Встановлено, що попит може бути: платоспроможним, дійсним, реалізованим, незадоволеним [58;139]. Дійсним попитом вважається ситуація, коли покупцями було витрачено всі передбачені кошти для отримання благ. Реалізованим попитом вважають вже наявну кількість оплачених покупцями товарів. Якщо потреба споживача та передбачена для цього певна кількість коштів не була реалізована на ринку то ми отримуємо незадоволений попит. Самим визначним вважається платоспроможний попит, оскільки він передбачає наявність у покупця грошових знаків на придбання товару.

Товаровиробники, випускаючи продукцію підлаштовуються під сподівання споживачів, та, одночасно, формують їх попит, оскільки він переважно буде знаходитися в межах уже виробленої продукції.

Під графіком, аба кривою пропозиції слід розуміти відношення між ринковими цінами і тією кількістю продукції, яку виробники готові виробити і продати. Можна допустити, що при зростанні цін товаровиробники захочуть збільшити обсяг продукції на ринку з метою отримати додатковий дохід, що викличе загальне збільшення запропонованих товарів [199, с.66].

Єдиною зрівноважуючою ціною є така ціна, при якій сума пропозиції дорівнює сумі попиту. Конкурентна рівновага завжди розміщена у точці перетину кривих попиту і пропозиції. Така ціна встановитися відразу не може, оскільки для цього потрібний період спроб та коливань навколо рівня, що вимагається, поки ціна не встановиться і пропозиція не врівноважить попит.

Залежність між ціною і кількістю товарної продукції відображено на рисунку 1.1.

За рисунком 1.1, умовно сформований ринковий простір між осями ціни та кількості товарної продукції на діаграмі кривих попиту і пропозиції поділений на чотири сектори. В першому секторі інтересів товаровиробників немає. В другому з'являється інтерес товаровиробника - це сектор де може бути реалізація продукції, але відсутній інтерес споживача. У третьому секторі присутня зацікавленість лише у споживача. А четвертий сектор - це місце де присутні інтереси обох сторін, тобто може відбуватися реалізація продукції та її купівля.

Пропонування також має здатність змінюватися. Якщо товаровиробник очікує підвищення ціни то збільшує обсяги виробництва продукції і, навпаки, при очікуванні падіння цін виробництво скорочується.



Рис. 1.1. Кількість і ціна товарної продукції, за яких ринок урівноважується

На відміну від інших сфер економіки сільське господарство попадає під плив додаткових факторів, що можуть впливати на обсяги виробництва продукції. Зміна кліматичних та погодних умов може значно впливати на динаміку виробництва. Такий вплив може викликати зростання ціни у несприятливих для виробництва роках, коли відбувається скорочення обсягів продукції та зменшення ціни при сприятливих умовах, які викликають збільшення обсягів виробництва та скорочення ціни.

Рівноважність попиту і пропозиції забезпечується, коли продається уся вироблена продукція та, відповідно, реалізовані всі грошові кошти населення. На кривій існує така точка у якій гіпотетично можуть бути реалізовані сподівання товаровиробників щодо максимальної реалізації товару та повністю задоволенні потреби покупців. Лише в ній криві попиту і пропозиції перетинаються та отримується рівноважна ціна. Проте ринок завжди знаходиться у стані спрямування до неї, але ситуацію, коли вони перетинаються можна назвати неможливою або ж занадто короткою, щоб її можна було зафіксувати.

Відповідно до вищесказаного, сільськогосподарські виробники повинні постійно бути ознайомлені з рівнем попиту на свою продукцію щоб спрогнозувати майбутнє вироблення товару, який можна було би реалізувати по прийнятній ціні. Таку можливість може надати аналіз обсягів виробництва та споживання у минулі роки та ціни за якими була продана продукція.

Ефективний ринок як сукупність економічних відносин, що складаються в сфері обміну з приводу реалізації сільськогосподарської продукції, функціонує на базі єдиних економічних законів. Головним серед них є: закон вартості, відповідно до якого продукція реалізується зважаючи на відрахування з її створення, але за тією вартістю, якою покупець оцінює задоволення відповідних потреб; закон економії ресурсів, що передбачає постійне удосконалення якості продукції з одночасним зниженням рівня витрат. Порушення цього закону зумовлює неможливість повноцінної дії закону вартості; закон рівноваги, згідно з яким при різних інших умовах обсяг сільськогосподарської продукції, запропонованої до продажу, врівноважується купівельно спроможним попитом потенційних покупців. Іншими словами, ефективний ринок сільськогосподарської продукції зумовлює такі обсяги виробництва, щоб у будь-який момент часу потреби відповідних покупців могли бути забезпечені в повному обсязі, причому за сприятливими для покупця цінами.

Основними ознаками створення і функціонування ефективного ринку сільськогосподарської продукції є конкуренція, право власності і економічна свобода. Об'єктивною умовою досконалої конкуренції виступає створення нормального конкурентного середовища.

Таким чином, під ефективним ринком сільськогосподарської продукції слід розуміти логічно упорядковану систему підприємств, організацій і установ повноцінної інфраструктури, принципів і методів її функціонування відповідно до умов Світової організації торгівлі, яка забезпечує збалансованість попиту і пропозиції, рівноважний ціновий паритет та належний рівень конкурентоспроможності продукції для задоволення зовнішніх вимог міжнародних ринкових відносин та внутрішніх потреб суспільства.

Для ринкової економіки характерна конкурентна ціна. Існують різні методи встановлення ціни на продукцію, але товаровиробник включаючи витрати на виготовлення продукції орієнтується на ціни, які вже встановлені на ринку та намагається або підлаштуватися до них або змінювати її залежно від характеристики товару. У цьому випадку він повинен мати інформацію про властивості своєї продукції. тобто чи являється вона достатньо еластичною щоб можна було знижувати на неї ціну.

Інтереси учасників сільськогосподарських ринків протилежні. Діяльність товаровиробників спрямована на бажання продати свію товар за максимальними цінами, щоб компенсувати витрати на його виготовлення, але вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники знаходяться у лещатах невідповідного паритету цін, що не дозволяє їм мінімізувати свої витрати за рахунок покращення технологій. А на ринку завойовує міцніші позиції саме той виробник, який має найнижчі витрати на виготовлення продукції, що дозволяє йому отримувати більший прибуток за рахунок різниці його ціни та цін уже діючих на ринку. При надлишковому пропонуванні вироблена продукція може взагалі бути реалізована за цінами які будуть значно нижчими за собівартість продукції. У сільському господарстві ринковий попит на продукцію пред'являє як населення так і посередницькі структури, які зацікавлені у мінімальних цінах.

На сучасному етапі сільськогосподарські виробники є недостатньо масштабними для того, щоб змогти мінімізувати свої витрати, крім того, існує тенденція до їх подрібнення та територіального розпорошення, що також збільшує витрати на виробництво продукції. Також однією із особливостей ведення господарства є прагнення у сільськогосподарських виробників до одноосібництва, хоча практика доводить, що існує необхідність об'єднувати зусилля дл відстоювання своїх позицій за допомогою створення різного роду організацій спрямованих на покращення процесу реалізації продукції.

Криза, яка охопила всі галузі економіки України в теперішній час, вимагає відповіді на питання, за якими напрямами повинні розвиватися галузі сільського господарства, виходячи з умов їх функціонування в ринкових умовах.

Одним з основних завдань є налагодження виробничо-економічних зв'язків між основними галузями АПК та сільським господарством, галузями, що здійснюють переробку сільськогосподарської сировини, службами виробничо-технічного обслуговування і матеріально-технічного забезпечення, торговими підприємствами. Монополізація переробної промисловості призвела до того, що деяка продукція, зокрема тваринництва, закуповується за цінами, які є нижчими за собівартість. До того ж, кошти від переробних підприємств та торгівельних організацій надходять до виробників із запізненням. Зростає заборгованість сільськогосподарських підприємств постачальникам. Посилюються тенденції відмови від послуг інших організацій та від покупки багатьох видів продукції для забезпечення поточних потреб. Власна грошова виручка не відшкодовує витрат на придбання пального, запасних частин, інших видів матеріальних затрат.

Важливу роль у стабілізації ринку продукції повинна відігравати держава. Встановлено, що сільське господарство, з огляду на його важливість та особливості функціонування, потребує значного регулювання державою. В ринковій економіці його регулювання повинно бути спрямованим на перебудову структурних елементів, стимулювання оновлення засобів виробництва за допомогою фіскальної, монетарної, зовнішньоекономічної та інших політик. Також важливу роль відіграє протекціоністська політика, спрямована на формування системи цінової підтримки виробників для забезпечення їх поступального розвитку, розробка інвестиційних програм, сприяння виходу вітчизняних товаровиробників на світові ринки та ознайомлення ширшого кола країн з асортиментом продукції, що виробляється на території України.

Доцільно було б переглянути та вдосконалити політику низьких закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, підвищити їх за рахунок частки переробних підприємств і торгівлі шляхом удосконалення економічних взаємовідносин між взаємопов'язаними сферами АПК. Необхідно зробити сприятливими відсоткові ставки на короткострокові й довгострокові кредити та вирішити проблему з їх забезпеченням, розвивати іпотечне кредитування.

Адаптація сільського господарства і ринку його продукції до умов СОТ ускладнюється ще й тим, що практично всі його галузі до останнього часу залишалися енерго та ресурсномісткими, що, відповідно, зменшує конкурентоспроможність аграрної продукція на ринку. Тому одним з напрямів виходу сільського господарства з кризи і формування ефективного ринку його продукції є всебічна інтенсифікація виробництва на інноваційній основі та розвиток повноцінної інфраструктури ринку.

1.2 Основні принципи формування інфраструктури для ефективного функціонування ринку сільськогосподарської продукції

Важливою складовою стимулювання розвитку аграрного ринку є формування достатньо розвинутої та здатної забезпечити ефективний розвиток інфраструктури.

У зв'зку із припиненням здійснення централізованого управління ринком сільськогосподарської продукції, звуження ринків реалізації продукції та необхідністю формувати нові, що викликає потребу змінювати асортимент продукції, її якісні характеристики та обсяги виробництва виникає проблема з ціноутворенням на продукцію, її реалізацією, що цілком лягає на плечі самих товаровиробників. Відповідно, фінансові показники стають критичними, що впливає на процес розвитку сільськогосподарських підприємств. В процесі діяльності у сільськогосподарських товаровиробників існує проблема натуральних розрахунків, тобто бартеру, що значно спотворює економічні відносини у цій сфері. До цього додається проблема визначення об'єкта виробництва у майбутньому періоді, напрямів його реалізації та формування ціни на продукцію, що викликає потребу забезпечення виробництва відповідною інфраструктурою.

Саме поняття “інфраструктура” походить від латинського infra - нижче та structura - будова, розташування. У радянських джерелах інфраструктуру розглядали як комплекс галузей народного господарства, які обслуговують виробництво та забезпечують діяльність суспільства. Тобто інфраструктуру розглядають як допоміжну сферу, яка не здійснює значного впливу на економічні процеси.

В сучасній економічній науці роль інфраструктури постійно зростає, оскільки від її розвитку буде залежати ефективність роботи підприємств.

Відомий вчений Р. Йохімсен дає визначення інфраструктури як сукупності матеріальних інституційних й особистісних умов, що направляються в розпорядження економічних суб'єктів і формують умови для покращення інтеграції й створення оптимального щаблю розвитку суб'єктів господарювання [70, с.68].

За основну умову розвитку ринкової економіки вважає інфраструктуру О.Я.Лівшиц, та говорить що вона означає формування певної системи підприємств, установ та організацій, яка покликана забезпечити взаємодію потоків товарів, послуг, грошей, цінних паперів та робочої сили [101,с.44].

Український вчений А.Г Загородній доводить, що інфраструктура охоплює гуртову та роздрібну торгівлю, торгову мережу, магазини та інші торгівельні підприємства, аукціони, ярмарки, комерційні, посередницькі центри, торгові будинки, а також державні органи (інспекція контродю за цінами, антимонопольний комітнт тощо), головною метою діяльності яких є забезпечення безперебійного роцесу купівлі-продажу продукції [62,с.371].

Гладич Б.Б. розглядає інфраструктуру як систему державних, приватних і суспільних інститутів (організацій, установ), що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію [39, с.15].

Ринкова інфраструктура агропромислового комплексу, на думку Л.М. Худолій - це система підприємств, закладів виробничої і невиробничої сфери, ціллю діяльності якої являється створення умов для їх ефективної роботи, та забезпечення взаємозв'язку із покупцями [240, с.76].

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Велику надію було покладено на формування агроторгових домів. За своєю суттю вони повинні створюватися самими сільськогосподарськими товаровиробниками для покращення умов економічної діяльності. Сутність агроторгового дому полягає у доведення сільськогосподарської продукції до реалізаційного стану, забезпечення зростання продаж за свій рахунок або від імені виробників та споживачів.

У торгових домах здійснюється продаж (купівля) продукції дрібними партіями, які формуються у якісно стандартизовані партії для подальшої реалізації.

Найдоцільніше створювати агроторгові дома у безпосередній близькості до сільськогосподарського виробника, зокрема рекомендувалося їх розташовувати у районних центрах. Він повиний сприяти організації місцевих аграрних ринків, надавати послуги щодо заготівлі і зберіганні продукції та формувати диверсифіковані канали збуту, зокрема через біржу.

У 1996 році було розроблено Міністерством сільського господарства і продовольства України та Українською академією аграрних наук “Типове положення про міжрегіональний та районний торговий дім”.

Цей процес почався досить активно, тобто у кількісному вираженні динаміка їх створення була активною та досягла 343 одиниць. Проте у якісному вираженні їх діяльність не принесла позитивних результатів, тобто найчастіше торгові дома представляли особисті інтереси та працювали заради власних прибутків, а не заради збільшення доходів учасників - сільськогосподарських товаровиробників.

Територіальні та природні особливості викликають специфіку аграрного виробництва, таким чином їх інфраструктура повинна розвиватися з її врахуванням. Структура ринку сільськогосподарської продукції формується в залежності від концентрації попиту та пропозиції. У зв'язку з цим постає потреба у створенні мережі оптових ринків.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1999р. № 997 “ Основні напрямки створення та функціонування оптових продовольчих ринків”, оптовий продовольчий ринок - це суб'єкт підприємницької діяльності, метою якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з продажу та купівлі наявних видів сільськогосподарської продукції [135,с.138].

Оптовий ринок сільськогосподарської продукції - цивілізоване місце зустрічі оптових пропозицій сільськогосподарської продукції та відповідного попиту, де виявляють реальну ціну товару, вирівнюють її коливання, оперативно переміщуючи товарні потоки. Оскільки оптовий ринок сільськогосподарської продукції організовують за певними правилами, то можна дати таке правове визначення: це суб'єкт підприємницької діяльності, який створено згідно із законодавством і метою діяльності якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з продажу та купівлі сільськогосподарської продукції, укладення відповідних договорів купівлі-продажу за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції [91,с.8].

Потреба у створенні оптових ринків викликана великими ціновими коливаннями на сільськогосподарську продукцію (наприклад сезонні коливання), зростанням неправомірної торгівлі та тінізації обігу продукції, відсутністю контрактів на постачання продукції і стихійним характером економічних та торгівельних зв'язків, зниженням закупівельних цін, низькою спрямованістю пропозиції на вимоги споживача та великою кількістю неорганізованих товаровиробників.

До функцій оптового ринку можна віднести наступні:

забезпечення цивілізованого місця контакту споживачв та продавців;

виявлення ціни, сформованої попитом та пропозицією;

використовуючи продукцію різних сільськогосподарських виробників здійснювати групування товарів;

формування стандартизованих партій товару;

забезпечення складування, зберігання і доведення продукції до інших каналів реалізації (наприклад роздрібна торгівля);

здійснення моніторингу якості продукції;

надання інформації про зміну кон'юнктури та економічної ситуації.

Створення мережі оптових ринків необхідно робити поступово. На нижчому рівні створюються спеціалізовані ринки, які рекомендується зробити на базі вже діючих торгових підприємств, а на вищому - використовувати вже налагоджені економічні та господарські зв'язки районних оптових ринків, використовуючи бази споживчої кооперації.

Необхідність створення системи оптових ринків високо оцінили у Росії, де сформовано більше двадцяти таких ринків у містах Астрахань, Тула, Волгоград, Москва, Санкт-Петербург, Самара і.т.д. У Польщі - шість, у Франції - 20 ринків.

Створення в Україні оптових ринків сільськогосподарської продукції відбувається низькими темпами. Для покращення діяльності аграрних виробників необхідно, щоб вони також були їх співвласниками, поряд із місцевою владою та комерційними організаціями. Це дозволить здійснювати безпосередню участь в управління оптовим ринком сільськогосподарської продукції.

Важливу роль у розвитку ринку сільськогосподарської продукції відіграють аукціони.

Аукціон - публічний спосіб продажу деяких товарів при якому їх попередньо виставляють для огляду, а покупцем стає той, хто запропонує вищу ціну.

В аукціоні можуть продаватися такі товари, які мають індивідуальні особливості і не є стандартизовані.

Після попереднього огляду та купівлі у покупця не має можливості відмови та обміну товаром, тому, що кожен товар має свої особливості, які відрізняють його від інших.

Ще одним елементом ринкової інфраструктури є виставки на яких здійснюють демонстраційний показ найкращих результатів та досягнень у різних сферах діяльності.

Ярмарок сільськогосподарської продукції - це регулярний або періодично влаштовуваний з'їзд торгових, промислових і комерційних організацій та підприємств переважно для оптової торгівлі і закупки товарів по виставковим зразкам. Організовується він з метою реклами та забезпечення додаткових економічних зв'язків з постачальниками та споживачами.

Важливу для аграрних виробників та споживачів роль відіграють спеціалізовані магазини. Створення самими товаровиробниками закладів роздрібної торгівлі у кризові часи дозволили їм певним чином підтримати свій фінансовий стан. Але вони не дають вийти виробникам сільськогосподарської продукції на масштабний ринок та забезпечити собі значний прибуток.

Ринкова інфраструктура потребує додаткової уваги, оскільки вже існуючі елементи не можуть забезпечити просування безпосередньо товаровиробників до споживачів їх продукції, що не дає їм можливості поліпшити свій фінансово-економічний стан.

В Україні, зокрема у Волинській області, здійснюється певна діяльність спрямована на створення та вдосконалення інфраструктури аграрного ринку. Незважаючи на існуючі проблеми зростає кількість закладів у яких здійснюється оптова торгівля, зокрема бірж, агроторгових домів. Місцевими органами влади й підприємствами започатковуються і організовуються виставки та ярмарки.

1.3 Методичні основи дослідження ринкових товарних відносин

На основі історично сформованої спеціалізації й суспільного поділу праці та економічної свободи виробників виникли відносини у сфері обміну, які у процесі товарного виробництва розросталися і набували нових форм, створюючи ринок.

Результатом товарного виробництва є товар, який має такі властивості як споживна та мінова вартість.

Серед основних суб'єктів виділяють державу, товаровиробників та домогосподарства, Домогосподарства - економічний суб'єкт, у складі якого можуть бути від однієї до декількох осіб, що забезпечую добробут та ведуть спільне господарство. Вони виконують такі функції: створюють фактори виробництва та виступають власниками грошових коштів для купівля необхідної для існування продукції.

Основою ринкової економіки являється приватна власність, економічна обособленість і максимальна свобода вибору виробників.

В цій системі домогосподарства відіграють дуже важливу роль. Вони є власниками та продуцентами робочої сили та підприємницьких здібностей, капіталу, фінансових активів, землі тощо. Домогосподарства постачають свої власні ресурси суб'єктам господарювання та отримують при цьому доходи, зокрема у вигляді заробітної платні, прибутку, процента, ренти. За допомогою купівлі необхідних для життєдіяльності товарів здійснюється споживання.

Ринкова економіка має здатність саморегулюватися. Ринок оперативно реагує на зміни, що відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин реагують на зміни які відбуваються в попиті і пропозиції. Потреби людей постійно змінюються і зростають, а товаровиробники змушені до них пристосовуватися. Ціну продукції, в кінцевому результаті, формує попит та пропозиція і тут витрати виробника будуть залежати від того як зреагує ринок та яким чином він їх оцінить, що заставляє виробників знаходитися у перманентному стані вдосконалення. У звя'зку з цим, можна сказати, що товарна форма виробництва забезпечує постійне збільшення продуктивності праці.

Враховуючи, що продукція сільського господарства є результатом діяльності різних галузей рослинництва і тваринництва, тобто пропозиція є різновидною, аналогічно є різні споживачі, які формують багатовекторний попит, тому для ефективного функціонування ринку сільськогосподарської продукції необхідний дійовий механізм відносин.

Структура ринку сільськогосподарської продукції представлена на рисунку 1.3.

На ринку сільськогосподарської продукції найбільш виразно проявляється зв'язок між попитом, пропозицією і ціною. На основі використання балансів попиту й пропозиції здійснюється раціональне збалансування регіональних і централізованих потреб у продовольстві на рівні країни та окремих регіонів. Виходячи з цього, необхідно провести дослідження категорій "пропозиція" та „попит” як складових елементів ринкового регулювання економічного розвитку, зокрема ринку сільськогосподарської продукції.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Відомо, що пропозиція - це кількість товарів, які виробник бажає і може виробити та запропонувати для продажу на ринку.

Продукція на аграрний ринок може спрямовуватися безпосередньо від сільськогосподарських товаровиробників та формуючи первинний ринок, так і від посередників (заготівельних, торговельних організацій тощо), які здійснюють діяльність, перепродуючи товар іншим споживачам та працюють на вторинному ринку сільськогосподарської продукції. Необхідно, щоб їх взаємовідносини були ефективними та здійснювали таке ціноутворення, яке буде пропорційне вкладеним ресурсам у створення даної продукції.

Обсяг потенційної пропозиції можна підвищити за рахунок зростання об'ємів фактичних обмінних операцій. Факторами за допомогою яких його можна досягти є: розвиненість інфраструктури збуту, сприятлива кон'юнктура внутрішнього ринку, поліпшення умов для експорту, зменшення самозабезпечення населення продуктами харчування та зростання його добробуту, зміна смаків споживачів на користь вітчизняних продуктів. Зазначені фактори повною мірою відносяться до ринку сільськогосподарської продукції, що підтверджує необхідність їх дослідження.

Як показує аналіз економічної ситуації у сільському господарстві, високий рівень зношеності техніки, який призводить до зростання витрат на ремонт, диспаритетного підвищення цін на технологічні матеріально-технічні ресурси, збільшення витрат на виробництво продукції, що як наслідок підвищує її собівартість. Для їх покриття виробники змушені встановлювати вищу ціну, оскільки між ціною і величиною пропозиції існує прямий зв'язок, який можна виразити кривою (рис 1.4).

На осі ординат позначена ціна одиниці товару Р у гривнях. Це ціна, яку продавець отримує за певну кількість товару, яку він пропонує і яку покупець заплатить за його необхідну кількість. Вісь ординат відображає загальну кількість товару, яка пропонується Q у даний період часу.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Крива пропозиції S засвідчує, яку кількість товару і за якою ціною виробники можуть реалізувати на ринку. Крива піднімається вгору, адже, чим вища ціна, тим більша кількість підприємств сільського господарства можуть виробляти і продавати продукцію. Тобто, вища ціна дає можливість існуючим сільськогосподарським суб'єктам розширити обсяг виробництва за рахунок інтенсивного та екстенсивного шляхів господарювання. Це також може сприяти залученню на ринок більшої кількості виробників тієї чи іншої продукції, у яких ще високі витрати виробництва і продукція яких при низьких цінах нерентабельна.

Зсув однієї або декількох з наведених факторів зміни пропозиції призведе до відхилення кривої пропозиції товару праворуч або ліворуч. Рух праворуч, із S1 до S2 (див. рис. 1.4) означає зростання пропозиції: виробники у такому разі пропонують більшу кількість товару по кожній з можливих цін. Рух ліворуч, із S1 до S3 ( див. рис. 1.4), вказує на звуження пропозиції: виробники пропонують меншу кількість продукції по кожній з можливих цін.

Пропозиція залежить від ціни на товар і витрат на виробництво товару. Якщо товарів запропоновано на ринку рівно стільки скільки потрібно для споживання, усі витрати на їх виробництво покриваються за рахунок їх реалізації за ціною рівноваги.

Еластичність пропозиції розрізняється у довгостроковому і короткостроковому періодах [90,с.167]. Для більшості видів продукції у довгостроковому періоді пропозиція значно еластичніша від ціни, ніж у короткостроковому, оскільки підприємства мають обмеження виробничих можливостей і потребують часу, щоб розширити свої виробничі потужності за рахунок запровадження нових технологій, придбання техніки, додаткового залучення людських ресурсів. По окремих видах продукції пропозиція на короткому відрізку часу цілком нееластична. Для багатьох товарів криві короткострокової і довгострокової пропозиції (SSR і SLR) подібні на ті, що показані на рисунку 1.5 (а, б).

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Важливою проблемою розвитку ринкових відносин у сфері сільського господарства являється те, що воно великою мірою вразливе до змін кон'юнктури ринку та залежить від добробуту споживачів.

У короткостроковому періоді пропозиція продукції сільського господарства є абсолютно нееластичною, оскільки вона залежить від посівних площ, насаджень та фактичної кількості поголів'я тварин. Тому пропозицію продукції рослинництва можна визначити як функцію, яка включає певну кількість елементів:

ТПр = f (Ц ; ПП; У ; C ) , (1.1)

де ТП - кількість товарної продукції, яка може бути постійно запропонована на ринку, тис.тонн;

f - функція;

Ц - власна ціна товарної продукції, грн за тонну;

ПП - площа посіву сільськогосподарської культури, тис.га;

У - врожайність, ц/га;

С - собівартість одиниці продукції, грн за тонну.

Врожайність сільськогосподарськх культур в короткостроковому періоді коливається під впливом кліматичних та погодних умов, що відповідно змінює пропозицію сільськогосподарської продукції.

Пропозицію продукції тваринництва можна визначити за допомогою такої функції:

ТПт = f (Ц ; ПТ; ПП ; C ) , (1.2)

де ТПт - кількість товарної продукції, яка може бути постійно запропонована на ринку, тис.тонн;

f - функція;

Ц - власна ціна і-ої товарної продукції, грн. за тонну;

ПТ - наявне в господарстві поголів'я тварин, голів;

ПП - продуктивність поголів'я (надій на корову, приріст живої маси на одну голову, тварин, настриг вовни на вівцю тощо );

С - собівартість одиниці продукції, грн за тонну.

З усіх перерахованих факторів, що впливають на пропозицію сільськогосподарської продукції, найважливішим являється рівень собівартості одиниці останньої. Порівняння витрат на одиницю продукції з ціною визначає, чи буде товаровиробник нарощувати виробництво продукції для збільшення її пропозиції на ринку, чи скоротить його. Зростання ціни формує проміжок між нею та витратами на виготовлення продукції і цим самим створює передумови розширення обсягів виробництва.

Собівартість продукції становить похідну від технології яка застосовується, рівня цін на матеріально-технічні ресурси, системи оподаткування та інших факторів, які впливають на продуктивність і формують витрати виробництва продукції та відповідно відображаються на обсягах пропозиції.

Таким чином необхідно приділяти максимальну увагу цінам аналізуючи їх структуру. У ланцюгу доведення товару від виробника до споживача складаються певні пропорції між сегментами ціни, які знаходяться у залежності від попиту і пропозиції та коригуються державою.

Взаємодія між попитом і пропозицією відображається в законі попиту і пропозиції, який відображає їх нероздільність та цілі. А доходи, що формують платоспроможний попит забезпечуються у сфері товарного виробництва та на розподільчій стадії.

Кількість і ціна на кривій попиту перебувають в оберненій залежності, а на кривій пропозиції у прямій залежності. Міра корисності товару відображає ту ціну, яку індивід хоче і має можливість сплатити за реалізацію потреби. Вища ціна відображає важливішу потребу [101,с.88;105,с.122].

Відомим науковцем Т.Самуельсоном запропоновано закон поступового спадання попиту: якщо ціна продукції зростає (і при цьому всі інші умови залишаються незмінними), то попит буде на меншу кількість цього товару [199,с.64].

Порівнюючи роль і значення використання категорій пропозиції і попиту в ринковому механізму регулювання економічного розвитку слід відмітити, що на відміну від планової економіки, де головним показником був обсяг виробництва продукції, в ринковій економіці центральним, регулюючим показником є попит на неї.

Взаємозв'язок попиту і пропозиції відображається у тому, що попит не здатний існувати без споживання [147, с.327; 148, с.294].

При дослідженні впливу зміни величини пропозиції продукції від зміни її ціни використовується показник еластичності (Келаст). Він розраховується як відношення відсоткової зміни величини пропозиції (Зпр) до відсоткової зміни ціни (Зц):

Келаст = Зпр / Зц (1.3)

Цінова еластичність (%?Q/?P) відображає залежність зміни величини попиту від зміни ціни.

Відомо, що різні товари мають різну еластичність попиту, що можна відобразити наступним чином, наприклад:

- зниження ціни на один відсоток забезпечує збільшення попиту на товар на декілька відсотків, що може призвести до збільшення прибутків товаровиробника. Такий попит називається еластичним;

- зменшення ціни викликає однакове зростання у відсотковому відношення обсягу попиту на продукцію, що не впливає на дохід товаровиробника, тоді ми отримаємо одинично еластичний попит;

- зменшення ціни викликає зовсім малу кількість зростання попиту, що скорочує виторг і ми отримуємо нееластичний попит.

Продукція сільського господарства відноситься до категорії товарів, які мають відносно нееластичний попит. Коефіцієнт еластичності сільськогосподарської продукції складає усього 0,20-0,25. Відповідно можна зрозуміти, що покупці будуть більше її купувати на - 5 % лише тоді, коли ціна зменшиться на 20-25 % [219, с.243].

Існує багато факторів, які пояснюють таке становище. Основний фактор - це можливість використання продукції з аналогічними властивостями, тобто у випадку збільшення ціни на один вид продукції попит на взаємозамінні, але дешевші товари може зростати. Проте завдяки фізіологічним особливостям та звиканням до конкретного продукту такі можливості є невеликими.

За різними розрахунками, сільськогосподарська продукція у розрізі товарів має різний коефіцієнт еластичності, наприклад на хліб - 0,15, молоко - 0,38, яловичину - 0,64, яйця - 0,32.

Між попитом на кінцеві товари та попитом на сільськогосподарську продукцію існує прямо пропорційний зв'язок. Так зростання споживчого попиту на хлібобулочні та макаронні вироби зумовлює зростання продаж борошна, яке, у свою чергу викликає збільшення обсягів реалізації продовольчого зерна. Слід зазначити, що зростання попиту на інші товари, наприклад, на ковбасні вироби також може опосередковано викликати збільшення продажу фуражного зерна. І навпаки, зростання ціни на ковбасні вироби, викликає зацікавленість виробників, що заставляє їх збільшувати поголів'я тварин та, відповідно, зростає попит на сільськогосподарську продукцію. Загальний попит на товари харчової галузі в кінцевому результаті залежить від попиту споживачів на цю продукцію.

Відомо, що попит на будь-який товар є функцією від власної ціни даної продукції. Будувати таку функцію необхідно виходячи з закону спадної корисності та раціональної ринкової поведінки споживачів. Враховуючи, що на обсяг попиту здійснює вплив велика кількість факторів, доцільно використовувати базову багатофакторну функцію попиту:

Птп = f (Цт; Цзт; Дс; Рд; Чп; ВСк; Тзс) (1.4)

де Птп - величина попиту на і-й товар;

f - функція;

Цт - ціна і-го товару;

Цзт - ціна товару-замінника;

Дс - доходи споживачів;

Рд - рівень маркетингової діяльності фірм-виробників на ринку даного товару;

Чп - чисельність та вікова структура покупців;

ВСк - відсоткова ставка по споживчих кредитах;

Тзс - характеристика тренду в зміні смаків та уподобань споживачів.

Крім того, зарубіжний досвід маркетингових досліджень вказує на важливість таких параметрів, як споживчі очікування (наприклад, пов'язані з інфляцією), складність процедури отримання споживчого кредиту; обсяг нагромадженого багатства, впевненість у майбутньому, демографічні процеси, структуру сімей та їх характеристику тощо.

...