Формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції

Створити функцію попиту на продукцію є важким та затратним процесом, оскільки вимагає проведення масштабних та дороговартісних маркетингових досліджень. Велика кількість підприємств їх здійснюють, але це відбувається переважно у тих сферах де існують великі доходи (виробники тютюну, алкогольних напоїв, побутової техніки та інші), сільськогосподарські підприємства не мають фінансової можливості для їх виконання.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Eo - обмінний курс національної валюти до вільноконвертованої.

Нульове значення ЕPRi має свідчити, що політика держави щодо постачання матеріально-технічних ресурсів у галузь є нейтральною. Позитивне значення ЕPRi означає, що доходи, отримані сільськогосподарськими товаровиробниками в умовах державного втручання в ресурсну політику, перевищують доходи без державного протекціонізму. Від'ємне значення ЕPRi означає абсолютно зворотнє, а саме неефективність політики втручання.

Основою визначення величини витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції являється середньонормативний показник на виробництво сільськогосподарської продукції за попередній період. Ціни матеріальних ресурсів можна визначити на основі аналізу цін підприємств-постачальників. Світовими цінами можна вважати імпортні ціни країн, які здійснюють імпорт необхідних ресурсів у країну на умовах поставок CIF або DAF.

Серед показників результативності міжнародної торгівлі використовують індекс “умови торгівлі”, який вимірює відношення індексу середніх цін експорту певного товару країни до індексу середніх цін імпорту за певний період часу. Він показує співвідношення взаємного попиту і пропозиції на експорт та імпорт кожної країни.

Використовуючи згадані показники (ЕPRi та NPRi ) можна визначити вартість й результативність механізму підтримки аграрних виробників.

У цілях регулювання держава має широкий спектр різноманітних заходів підтримки виробника. Більш використовуваними являються нецінові методи підтримки, зокрема до них можна віднести зниження податкових ставок або звільнення від сплати окремих податків та зборів, стимулювання надання дешевих кредитів або компенсація процентної ставки, впровадження нових технологій вироблення продукції через спеціальні програми, виплати з бюджету на відновлення якісних характеристик грунту, поширення інформації стосовно перспективних напрямів виробництва і т.п.

З метою визначення сукупних заходів державного регулювання підраховується реальний показник підтримки, який, називається еквівалент дотації виробнику (PSE).

Його можна зобразити наступним чином:

(Pid - Piw Eo) Qi + (Pijd - Pijw Eo) Qi + DPi + NPTi

PSEi = ----------------------------------------------------------------- 100% , (1.11)

Pid Qi

де PSEi - еквівалент дотації виробнику і-го товару;

Рid , Рiw - внутрішня і світова ціни і-го товару;

Рijd , Рijw - внутрішня і світова ціни матеріального ресурсу j для виробництва і-го товару;

Qi - загальний обсяг виробництва і-го товару;

DPi , NPTi - доплати за дефіцитність та неціновий перерозподіл коштів на користь виробників і-го товару;

Eo - обмінний курс національної валюти до вільноконвертованої.

У формулі відображається відношення абсолютної величини заходів регулювання держави до вартості виготовленого товару у внутрішніх цінах. Він дозволяє виміряти додаткові доходи підприємств разом з визначенням усіх протекціоністських заходів із розрахунку на одиницю товару.

Якщо значення еквівалента дотації виробнику дорівнює нулю, це означає, що позиція країни по відношенню до даної продукції нейтральна. Додатній результат еквівалента дотації виробнику говорить про отримання ним додаткових прибутків, а від'ємний дає інформацію про приховане оподаткування.

З метою стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, підтримки вітчизняних сільськогосподарських виробників та подолання негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань обсягів і цін на основні види сільськогосподарської продукції застосовується механізм здійснення заставних закупівель сільськогосподарської продукції.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Висновки до І розділу

1. Ефективний ринок як сукупність економічних відносин, що складаються в сфері обміну з приводу реалізації сільськогосподарської продукції, функціонує на основі єдиних економічних законів - закону вартості, закону економії ресурсів, закону рівноваги. Ефективний ринок зумовлює такі обсяги виробництва, за яких у будь-який момент часу потреби відповідних покупців могли бути забезпечені в повному обсязі, причому за сприятливими для покупця цінами. Основними ознаками створення і функціонування ефективного ринку сільськогосподарської продукції є конкуренція, право власності та економічна свобода. Об'єктивною умовою досконалої конкуренції виступає створення нормального конкурентного середовища.

2. Ринок сільськогосподарської продукції посідає важливе місце в економіці країни. Його розвиток визначає загальний рівень добробуту населення. Ефективний ринок сільськогосподарської продукції - це логічно упорядкована система підприємств, організацій та установ повноцінної інфраструктури, принципів і методів її функціонування відповідно до умов світової організації торгівлі, яка забезпечує збалансованість попиту й пропозиції, рівноважний ціновий паритет та належний рівень конкурентоспроможності продукції для задоволення зовнішніх вимог міжнародних ринкових відносин та внутрішніх потреб суспільства.

За основу розвитку ефективного ринку сільськогосподарської продукції слугує збалансованість системи "сільськогосподарське виробництво - переробка - оптовий збут - роздрібна торгівля - споживач" та забезпечення динамічної рівноваги між виробництвом (пропозиція) та споживанням (попит).

3. Визначальним показником ємності ринку сільськогосподарської продукції є попит. Останній визначається споживчим призначенням товару, існуючою ціною на товар, платоспроможністю покупців, можливим обсягом споживання продукту, наявністю взаємозамінного товару, його корисністю. Він формується під впливом розвитку виробництва, платоспроможності населення, соціальних, політичних, природних та інших умов.

Сільськогосподарська продукція належить до групи товарів із відносно нееластичним попитом, який виступає наслідком дії кількох факторів, головним із яких є фактор заміщення, коли при зростанні цін на один товар споживач може задовольнити ту саму потребу, купивши інший товар, за тією ж або меншою ціною.

4. Попит і пропозиція безпосередньо пов'язані з ціною і в сукупності формують ринковий механізм, за допомогою якого виявляється дія закону попиту і пропозиції. Вони створюють тісний взаємозв'язок між початковою та кінцевою стадіями процесу відтворення, та стимулюють його швидкий розвиток. За допомогою наявного асортименту та цін виробники сприяють формування попиту споживачів.

Збалансованість попиту і пропозиції, їх рівновага забезпечується у випадку реалізації всієї запропонованої на ринку продукції та найбільш повної реалізації грошей у споживачів.

5. У формуванні ефективного ринку сільськогосподарської продукції важлива роль відводиться державному регулюванню у формі програмно- цільової підтримки, спрямованої на інвестування техніко-технологічного переоснащення сільськогосподарського виробництва, раціонального протекціонізму, направленого на гарантування збуту всієї виробленої сільськогосподарської продукції за цінами, що забезпечують прибуткове функціонування аграрної сфери.

6. Ефективне функціонування ринку сільськогосподарської продукції досягається за умови повноцінного інфраструктурного забезпечення, яке включає товарні біржі та їх підрозділи, агроторгові доми, торги живою і племінною худобою, оптову й оптово-роздрібну торгівлю сільськогосподарською продукцією, інтервенційні фонди продукції та організації які здійснюють фінансово-кредитне, страхове, транспортне та інформаційне забезпечення процесу ринкового товарообміну. А механізмом, який поєднує попит і споживання являється інфраструктура аграрного ринку.

РОЗДІЛ 2. СТАН ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Аналіз розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції

Однією з найгостріших проблем товарного ринку в Україні на сучасному етапі яваляється формування цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача на вигідних для всіх учасників процесу умовах, яка була б здатна забезпечити скорочення витрат сільськогосподарської продукції, підвищити її якість, сприяти формуванню ринкових цін. Важливою умовою формування і ефективного функціонування ринку сільськогосподарської продукції виступає наявність повноцінної його інфраструктури, яка виконує функції розподілу, нагромадження, маркетингову, комунікаційну тощо.

На данний час в Україні має місце нестабільна цінова ситуація на аграрному ринку через недостатній розвиток його інфраструктури зокрема, цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача на вигідних для всіх учасників процесу умовах, стабільних зв'язків у ланцюгу “виробник - оптовик - роздрібний продавець - споживач”.

Ситуація, що склалася, являється причиною великих цінових коливань на ринку сільськогосподарської продукції, призводить до неефективного використання ресурсів, звужує можливості щодо забезпечення населення якісною сільськогосподарською продукцією у широкому асортименті за доступною ціною, зумовлює додаткові витрати для виробників, переробників, споживачів, втрати державного та місцевих бюджетів.

На сучасному етапі розвитку зростає потреба розв'язання таких проблем, що особливо необхідно для адаптації аграрної сфери до вимог Світової організації торгівлі, оскільки зростаюча конкуренція може витіснити вітчизняну сільськогосподарську продукцію з уже освоєних ринків через її недостатню конкурентоспроможність.

Інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції - це систематизована сукупність суб'єктів господарювання, метою діяльності яких являється забезпечення зв'язків між окремими аграрними ринками, що стимулюють вільний рух продукції, підтримують постійний процес існування сфери аграрного виробництва та отримання доходу від цієї діяльності або збільшення його для інших суб'ктів. Це сукупна діяльність, яка охоплює весь ланцюг просування продукції від товаровиробників до покупців і містить: транспортування, зберігання, сортування, та всі напрямки торгівлі.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Проведений аналіз обсягу й структури укладених угод на біржах України (табл.2.3) показує, що за період 2000 - 2007 рр. загальна сума товарних угод зросла в 7,9 раза, у тому числі сільськогосподарської продукції - в 9,7 раза. Тобто, серед різних товарних груп найбільшим є біржовий ринок сільськогосподарської продукції (34% від загального обсягу укладених угод).

таблиця 2.3

Обсяг укладених угод на біржах України

(мільйонів гривень)

Показник	Рік
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Усього	3544,9	8211,5	9519,8	12742,2	15673,8	18962,1	24406,0	28092,9
Сільськогоспо-дарська продукція	989,7	4005,4	6526,5	8477,5	9098,4	10568,2	11905,2	9596,8
Продукти харчування	62,8	73,3	39,6	191,9	376,3	416,1	754,3	1228,5
Хімічна продукція	124,9	27,6	6,5	2,5	0,7	0,9	9,0	0,3
Цінні папери	1382,9	2951,8	249,3	350,5	2394,9	1937,3	1092,7	2032,9
Послуги	28,9	52,9	94,6	21,3	67,8	65,7	55,3	42,1
Нерухомість	380,9	294,6	221,4	208,7	255,5	694,5	457,6	343,0
Земельні ділянки	0,3	0,5	0,4	10,3	4,0	9,4	8,1	1025,2
Кредитні ресурси	--	--	--	--	0,1	--	--	--
Інші види	73,4	88,0	108,7	268,8	608,8	2225,6	1099,1	3185,6

За даними таблиці 2.3 зрозуміло, що обсяг укладених біржових угод в Україні збільшується, але частка біржової торгівлі на аграрному ринку продовжує залишатися невеликою. Низькою є кількість укладених форвардних угод (поставка продавцем реального товару за ціною, зафіксованою в контракті на момент його підписання та у зазначений термін), а здійснення ф'ючерсних операцій відсутнє (не передбачають зобов'язання сторін поставити або прийняти реальний товар у термін, обумовлений у контракті).

Недостатня біржова активність зумовлена швидкою зміною вимог ринку до здійснення торгових операцій, зокрема законодавство, яке регулює діяльність бірж потребує оновлення. Та ринок продовжує розвиватися іншими шляхами, можливо мобільнішими й простішими на даному етапі та у кінцевому результаті така діяльність не стимулює загального економічного розвитку.

Низькі темпи біржових процесів негативо вплинули на загальну ситуацію у формуванні ринкового середовища країни: зростає вага бартерного обміну, непрозорість торгівельних відносин, погіршується фінансово-економічний стан підприємств аграрної сфери, розвивається криза неплатежів, зменшуються або не зростають на фоні інфляції ціни, продовжує існувати ціновий диспапаритет, що зменшує наповнення державного бюджету та платоспроможність населення.

На території Волинської області на даний момент здійснює діяльність лише Волинське регіональне відділення Аграрної біржі, яке було створене у 2006 році. Предметом її діяльності є: належна організація торгів (аукціонів) товарами та товарними деривативами; моніторинг кон'юнктури аграрного ринку та поширення інформації про кон'юнктуру аграрного ринку; представництво інтересів Аграрної біржі в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, що стосуються діяльності Аграрної біржі в межах наданих повноважень; організація біржових торгів з придбання та продажу об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву; надання послуг з реєстрації біржових контрактів внутрішніх та зовнішньоекономічних, предметом яких є сільськогосподарська продукція, реєстрації договорів купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив та інше.

На даний час серед 15 регіональних відділень Аграрної біржи лише Волинське та Кіровоградське відділення Аграрної біржі функціонують за свій рахунок та являються прибутковими. Волинське регіональне відділення Аграрної біржі за 2007 рік уклало угод загальними обсягом - 37 млн грн, а у 2008 році - 56 млн грн., що на 51 % більше ніж у 2007 році. Основними об'єктами угод являються зерно, лісоматеріали, цукор, крупи, нерухомість тощо. Експортних угод заключено близько 1% від загального обсягу. Усі заключені контракти є спотовими, а форвардних контрактів не заключалося взагалі.

Таку низьку ділову активність можна пояснити тим, що пропозиція стандартних сільськогосподарських культур у Волинській області незначна. Оскільки за своїми природними умовами на її території вирощується мала кількість зернових культур, які найбільше використовуються у якості біржового товару. Попит також є низький тому, що наявність переробних та інших підприємств невелика, а кількість населення складає усього 1млн 50 тис осіб. Отже стан несприятливої кон'юнктури на ринку Волинської області та низька ціна на сільськогосподарську продукцію певною мірою спричинили малий обсяг укладених угод.

Дослідження засвідчують, що у регіоні ще не функціонує достатня кількість інфраструктурних елементів ринку сільськогосподарської продукції. З метою покращення обсягів реалізації сільськогосподарської продукції, якої вироблено близько 62% від загального обсягу у господарствах населення збільшується кількість заготівельних пунктів. Починаючи з 2000 р. їхня кількість зросла більше, ніж у 4 рази.

Велика частка в реалізації продукції сільського господарства на біржах припадає на зернові культури (пшениця 3-го і 4-го класу, жито, ячмінь пивоварний або фуражний), що можна пояснити їх здатністю до тривалого зберігання (табл. 2.4).

Вибір базисної ціни встановлюється у відповідності з так званими базисними умовами постачання (умови “Інкотермс”). За аналізом базисних умов постачання можна зробити висновки, що у торгівлі зерновими на даний момент найоптимальнішим для товаровиробників є базис франко-завод (Ex Works). Продукція вважається проданою після вивезення її зі свого підприємства покупцем. Усі витрати щодо транспортування, страхування, фрахту товару з підприємства до місця призначення здійснює покупець. Проте, на нашу думку, такі базиси поставок не стимулюють розвитку експорту сільськогосподарської продукції, оскільки являються складними для покупця продукціїї. На сучасному етапі для збільшення участі України у світовому валовому продукті та участі у світовій торгівлі необхідно витрачати більше зусиль на завойовування іноземних ринків збуту. Продукція сільського господарства не являється унікальною і Україна немає монопольного становища на цьому ринку, що повинно стимулювати до пошуку додаткових механізмів розширення ринків. Саме зміна базисів поставок (наприклад CIF, CPT, Paid To) може у цьому посприяти, що одночасно збільшить показник участі у світовій торгівлі.

Здійснивши аналіз функціонування товарних бірж можна зазначити, що низькі показники діяльності їх зумовлює низький попит через насиченність ринку подібними товарами; недостатня технічна та організаційна оснащеність; відсутність гарантій виконання угод, особливо, тих, які будуть виконуватися у майбутньому періоді; мала платоспроможність покупців та можливість отримання ними більших прибутків від прямих контактів з продавцями або іншими посередниками; не налагоджені інформаційні зв'язки з суб'єктами господарювання; висока реалізаційна ціна для покупців та не виконання біржою функції виявлення орієнтовних майбутніх цін, відсутність можливості укладення ф'ючерсних угод та хеджування.

Таблиця 2.4

Обсяг і структура продажу зернових на біржах північно-західного регіону (на умовах „спот” і „форвард”, усі базиси поставок)

Товар	2000 р.	2006 р.
	тонн	%	тонн	%
Пшениця: 3 клас 4 клас 6 клас	8 839,5	15,3	14 806,2	22,5
	30 949,2	53,3	25 279,7	38,4
	440	0,8	163	0,3
Жито	17 672,5	30,5	14 580,6	22,2
Кукурудза	-	-	2 780	4,2
Ячмінь	40,5	0,1	8 188,1	12,4
Усього продано зернових	57 941,70	100,0	65 797,60	100,0

Формування ринку сільськогосподарської продукції може відбуватися за умови системності трьох його складових. До неї входить: маркетингова інфраструктура, яка включає аграрні біржі, торгові доми, заготівельні пункти, спеціалізовані магазини, аукціони, виставки, оптові ринки і т.д.

Ефективне функціонування ринку сільськогосподарської продукції не можливе без взаємодії з фінансово-кредитною інфраструктурою, до якої належать комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні компанії, кредитні спілки і т.д.

Важливу координаційну роль виконує інформаційно-консультаційна інфраструктура, до якої відносяться спеціалізовані центри державних та місцевих органів влади, науково-дослідні інститути, служби дорадництва, інформаційно-консультаційні центри, аудиторські та консалтингові компанії тощо. Вся зазначена сукупність елементів інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції є організаційно самостійними структурами, які повинні регулярно взаємодіяти між собою та забезпечувати розвиток економіки.

Функціонування інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції неможливе без виробничої інфраструктури. Вона включає можливість та доступність авто, річкових, залізничних та авіа перевезень, консигнаційні послуги, приміщення для зберігання, доробки, сортування та пакування продукції тощо.

Аналізуючи функціональну роль інфраструктурних елементів ринку сільськогосподарської продукції слід зазначити, що агроторговий дім (АТД) - це інституція, яка найбільшою мірою наближена до товаровиробника. Серед засновників АТД підприємства АПК, як правило, у межах адміністративного району, які за їх допомогою намагаються здійснювати реалізаційні операції та сприяти покращенню забезпеченню матеріальними ресурсами. Співвласниками АТД товаровиробники стають з ціллю максимізування прибутків від продажу власного товару.

У 1995 році була прийнята Постанова КМ України “Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку”. Вона передбачала розробку “Типового положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім” та запровадила механізм взаємодії АТД з товарними біржами, що значно прискорило процес розвитку інфраструктури аграрного ринку на місцевих рівнях.

У процесі обгрунтування доцільності використання у процесі створення АТД різних організаційно-правових форм, зокрема господарських товариств, приватних підприємств, виявилося, що організація діяльності АТД як кооперативу має багато позитивів (табл. 2.5).

Мета створення АТД - це формування цивілізованого місцевого ринку сільськогосподарської продукції, який би організовував сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, дрібні господартва населення вихід на систематичні довгострокові відносини з оптовими ринками та біржами. Дрібні товаровиробники за їх допомогою можуть покращити й збільшити реалізацію власного товару та забезпечити себе матеріальними ресурсами за прийнятними цінами у період зниження їх вартості (паливо-мастильні матеріали). Ціни на які орієнтуються сільськогосподарські товаровиробники та покупці аграрної продукції формуються за спотовими, форвардними і ф'ючерсними угодами.

Таблиця 2.5

Організаційно-економічні характеристики діяльності АТД на кооперативних та інших засадах

Організаційні елементи діяльності	АТД на кооперативних засадах	Інші організаційно-правові форми
Основне завдання	Зростання доходів співвласників	Отримання прибутку
Статус	Неприбуткова організація	Підприємницька організація
Власники	Засновники та інші члени, кількість яких не обмежується	Засновники та акціонери, кількість яких фіксується у момент створення
Споживачі послуг	Засновники та інші члени	Різні споживачами товарів або послуг
Джерело капіталу	Внески засновників та членів-клієнтів	Створюється засновниками та з прибутку
Менеджмент	Пропорційно: один член - один голос	Пропорційно до вкладеного капіталу
Розподіл доходу	Пропорційно обсягу отриманих від кооперативу послуг як кооперативні виплати	Прибуток розподіляється пропорційно частці у статутному фонді
Оподаткування	Доходи н е оподатковуються	Прибуток і дивіденди є об'єктом оподаткування

Агроторгові дома виконують посередницьку, виробничу; маркетингову; інформаційно-аналітичну та інші функції.

Отже, ціллю створення АТД було формування розвинутого ринкового середовища, прискорення реформи сільського господарствав України, розвиток товарно-грошових відносин, покращення реалізації виготовленої продукції, матеріально-технічного забезпечення тощо.

У Волинській області відповідно до вищенаведеної постанови було створено 11 АТД на кооперативних засадах як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Очікувалося, що їх діяльність забезпечить досягнення інтересів засновників тобто аграрних товаровиробників.

Проте, на жаль, створення агроторгових домів не принесло очікуваного результату. Серед основних можна вказати кілька причин: по-перше - при заснуванні необхідно вносити кошти, яких у сільськогосподарських підприємств не вистачає; по-друге - інформаційний дефіцит та брак висококваліфікованих кадрів; по-третє - агроторгові доми є неприбуткова організація, що суперечить позиції податкової інспекції.

Важливим елементом інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції являються оптові ринки. Потреба у їх створенні викликана великими ціновими коливаннями на сільськогосподарську продукцію (наприклад сезонні коливання), зростанням неправомірної торгівлі та тінізації обігу продукції, відсутністю контрактів на постачання продукції і стихійним характером економічних та торгівельних зв'язків, зниженням закупівельних цін, низькою спрямованістю пропозиції на вимоги споживача, великою кількістю дрібних неорганізованих товаровиробників, частка яких за певними видами товарів досягає 80 %.

Домінування на ринку сільськогосподарської продукції неорганізованих посередницьких структур, що монопольно встановлюють ціни, багаторазовий перепродаж товарів цими структурами призводять до втрат доходів виробників сільськогосподарської продукції та втрат споживачів через завищення роздрібних цін.

Діяльність оптового ринку сільськогосподарської продукції допоможе:

протягом цілого року задовольняти потреби споживачів у якості, кількості, асортименті сільськогосподарської продукції;

зменшити видатки населення;

захистити малих й середніх виробників та забезпечити їм рівний з великими виробниками доступ до ринку;

підвищити доходи селян-товаровиробників;

зменшити цінові коливання на ринку;

запровадити стандарти якості у виробництві;

забезпечити діяльність системи інформації про кон'юнктуру ринків продовольства;

вивести вітчизняну продукцію на світові ринки, оскільки наявність плодоовочевої продукції у великій кількості дає можливість створювати компанії, які спеціалізуються на експортній діяльності;

створити додаткові робочі місця у сфері послуг;

спростити контроль за якістю продукції;

здешевити імпортну продукцію та забезпечити її ветеринарний, санітарний, фітосанітарний контроль.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Важливою товарною культурою в досліджуваному регіоні, як і в Україні в цілому, є картопля. Виробництво картоплі на одну особу в Україні склало у 2007 році - 411 кг, що значно перевищує середньосвітові показники. Даний показник досягнуто за рахунок відповідних природно-кліматичних умов.

Валова продукція картоплярства спрямовується за різними напрямами, зокрема на споживання - 32%, корми -30%, як посадковий матеріал - 26%, та 5% спрямовується на нехарчову переробку. Ефективність галузі характеризується її товарністю.

Якщо розглянути динаміку реалізації картоплі сільськогосподарськими підприємствами Волинської області (див. додаток Е.2), то звідси виробництвом товарної картоплі займаються майже у всіх районах області. Однак найбільше посівів зосереджено в Любешівському районі, який в основному спеціалізується на вирощуванні цієї культури. Район поставляє на ринок дві третини загальнообласного обсягу картоплі. Вагому частку пропозиції останньої на ринку забезпечує Рожищенський район.

За дослідженнями впливу концентрації і спеціалізації товарного картоплярства, укрупнення посівних площ покращує показники врожайності, знижує собівартість та зменшує втрати картоплі, які становили у 2007 році - 7%, що збільшує рентабельність зазначеної культури.

Аналіз причин зниження обсягів виробництва картоплі, зокрема у 2007 році до 1990 року воно становило - 22%, засвідчує, що цей процес пов'язаний із значною трудомісткістю виробництва та значними коливаннями цін, що викликає збитковість її виробництва. Так протягом 2000-2007рр. збитковість складала у сільськогосподарських підприємствах від 4% до 45%.

Крім того, вагомий вплив мають канали реалізації, а саме здійснення скорочення обсягів продажу картоплі переробним підприємствам (у Волинській області не відбувається взагалі) на користь її реалізації на ринку (36%) та через інші канали (62%). У звя'зку з цим постає проблема забезпечення зростання ефективності виробництва картоплі в області та в Україні за допомогою формування заготівельних організацій та оптових ринків виробничого типу з метою подальшого транспортування її до місць споживання та переробки.

На основі проведеного аналізу виробництва картоплі в особистих селянських господарствах встановлено, що протягом останнього часу значно зросли розміри земельних ділянок, які виділяються для ведення особистого селянського господарства. Через збільшення земельних площ у господарствах населення (у Волинській області площі сільськогосподарських підприємств складають - 264, 8 тис га, а у господарствах населення - 591,4 тис га.) змінилася і структура посівних площ основних сільськогосподарських культур.

У структурі продукції рослинництва понад 70% в аграрних підприємствах займають зернові культури та цукрові буряки, в домогосподарствах - картопля і овочі.

Чотири п'ятих рослинницької продукції виробляється господарствами населення і торік їх частка, як і в попередньому році, становила 83%.

Останнє обґрунтовується особливостями агрокультури картоплі, яка протягом тривалого часу може забезпечувати стабільні врожаї на одній земельній діялянці, що у порівнянні з альтернативними культурами забезпечує більшу ефективність виробництва. Це відбувається через те, що у господарствах населення зростають обсяги технічного забезпечення, землі використовуються значно краще ніж у сільськогосподарських підприємствах, менші втрати врожаю тощо.

До основних недоліків можна віднести високі затрати праці на виробництво картоплі ( у господарствах населення вони складають 700 люд. год. на 1 га посівів) та низьку забезпеченість технікою, призначеною саме для її обробітку. Важливою проблемою залишається організований збут вирощеної продукції.

Станом на 2007 рік у Волинській області парк тракторів і зернозбиральної техніки у сільськогосподарських підприємствах постійно зменшується. За період 2000-2007 рр. кількість тракторів зменшилася на 54%, зернозбиральних комбайнів на - 58%. Кількість картоплезбиральних комбайнів зменшилася майже наполовину і склала 166 одиниць.

У господарствах населення ситуація протилежна. Зокрема порівняно із 2000 роком у 2007 році кількість тракторів зросла орієнтовно у 2 рази (в тому числі міні-тракторів), а кількість зернозбиральних комбайнів майже у 10 разів і досягла 2094 одиниці.

Великою проблемою залишається удобрення площ. Так, питома вага удобрених площ під урожай сільськогосподарських культур у сільськогосподарських підприємствах у 2007 році становила 8,2%, мінеральними добривами - 68%.

Виробництво картоплі в Україні на одну особу знаходиться на рівні 411 кг, у Волинській області - 890 кг, що свідчить про високий потенціал цієї галузі. У 2007 році рішенням обласної ради затвержено програму ”Картопля Волині- 2007--2010” з прискореного оздоровлення та розмноження насіння картоплі в системі Волинського інституту АПВ для забезпечення потреб товаровиробників Волинської області. Ефективне використання генетичного потенціалу сорту можливе лише на основі високопродуктивного насіннєвого матеріалу. Актуальність останнього в сучасних умовах сільськогосподарського виробництва пов'язана насамперед із зосередженням картоплярства на дрібних ділянках (до 98 % площ) практично в умовах монокультури, де не можливі і не проводяться необхідні насінницькі заходи. Це призводить до інтенсивного перезараження насаджень вірусними, мікоплазмовими, грибними та бактеріальними хворобами, що викликає різке падіння продуктивності картоплі.

Освоєння цієї програми може дозволити збільшити об'єм вирощування елітного насіння в області, прискорити розмноження сортів, придатних для переробки на картоплепродукти і забезпечити ними товаровиробників області будь-яких форм власності. За рахунок підвищення коефіцієнта розмноження (завдяки оздоровленому насіннєвому матеріалу) в області буде вироблятися 1200 тонн супереліти, що в свою чергу дасть можливість отримати посадковий матеріал для висаджування на 400 га або 8000 тонн еліти картоплі.

Економічна ефективність досягає 20 тис. грн на 1 га, або здешевлення еліти картоплі на 35-40 %. Збільшення об'ємів продукції та її якості дозволить забезпечувати переробну промисловість сировиною, що в свою чергу збільшить кількість робочих місць на заводах. Кошторисна вартость наукових досліджень та робіт з прискореного розмноження оздоровленого вихідного матеріалу становить 353,74 тис. грн.

Використання високопродуктивних сортів забезпечить приріст врожаю до 40 %. Тобто показник виробництва картоплі у Волинській області на одну особу за умови виконання програми може становити щонайменше 1200 кг.

Тому базовими напрямами інтенсифікації виробництва картоплі повинні стати: збільшення використання технічних засобів; застосовування необхідних для даної території технологій вирощування; інформаційне забезпечення щодо обсягів використання мінеральних добрив, інсектицидів, фунгіцидів та забезпечення наявності такої сертифікованої продукції на ринку, впровадження нових районованих сортів картоплі та організація заготівельно-збутових кооперативів та оптових ринків виробничого типу.

За аналізом балансу картоплі в Україні (табл.2.21), пропозиція продукції в країні повністю забезпечує її внутрішній попит.

Таблиця 2.21

Баланс картоплі в Україні

( за календарний рік; тисяч тонн)

Показник	Рік	2007р. до 1995р., %
	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Виробництво	14729	19838	17344	16619	18453	20755	19462	19467	19102	129,7
Зміна запасів на кінець року	-1090	2951	939	172	1008	2353	-100	-61	57	5,2
Імпорт	126	11	2	7	1	1	5	21	7	5,5
Усього ресурсів	15945	16898	16407	16454	17446	18403	19567	19549	19052	119,5
Експорт	16	1	1	1	1	7	6	6	3	18,7
Витрачено: на корм на посадку	4764 4389	4872 5145	4342 4955	4810 4817	5201 5094	5900 5039	5985 5128	5849 4976	5656 5038	118,7 114,7
Втрати	350	198	220	193	230	396	1113	1379	1295	370,0
Переробка на нехарчові цілі	50	22	100	230	320	350	949	1090	995	19,9 р.
Фонд споживання	6376	6660	6789	6403	6600	6711	6386	6249	6065	95,1

Дані структури витрат картоплі у 2007 році засвідчують, що на споживання витрачено 32 % витрат виробництва, на корм тваринам - 30, на посадку як насіннєвий матеріал - 26, на переробку на не харчові цілі -5%, втрати становлять 7% (рис.2.8).



Рис.2.8. Структура витрат картоплі у 2007 році

Можливість збільшення обсягів виробництва картоплі пов'язано з вирішенням проблеми її збуту. У 2007 році 62% обсягів картоплі було реалізовано за іншими каналами, хоча ціна у цьому секторі реалізації залишається однією з найнижчих. Зміни у напрямках продажу картоплі пов'язані з ціною її реалізації та строками здійснення розрахунків. У випадку продажу картоплі підприємствам для переробки, на ринку, за іншими каналами ціни за ними є вищими ніж у випадку реалізації заготівельним підприємствам, також у першому варіанті кошти фактично відразу можуть спрямовуватися в оборот, а у другому із запізненням.

Відповідно до вищезазначеного, постає завдання щодо створення сучасного механізму заготівлі картоплі, роль якого могли би виконати заготівельні пункти, призначені для транспортування продукції до оптових виробничих, роздрібних ринків і.т.д.

Картоплю вирощують у всіх регіонах світу. Вона являється одним з основних продуктів харчування людей, використовується як сировина для подальшої переробки та виробництва, як кормова культура тощо.

На основі проведеного аналізу формування ринку картоплі можна зробити наступні висновки:

відбулося значне зменшення посадкових площ і валового виробництва картоплі сільськогосподарськими підприємствами, викликане їх розформуванням, погіршенням менеджменту, старінням та зношенням матеріально-технічної бази, дефіцитом обігових коштів у результаті несправедливого паритету цін;

продовжується розширення площ насаджень картоплі господарствами населення через зосередження у них надлишкової робочої сили через значне безробіття у сільських регіонах та значної трудомісткості її вирощування;

аграрні підприємства припинили вирощування картоплі, що викликано великою трудомісткістю її виробництва, проблемами зі зберіганням і збутом та її нерентабельністю;

з великомасштабного виробництва вирощування картоплі перемістилося в господарства населення, що зумовило збільшення витрат;

припинення закупок картоплі заготівельними організаціями, що викликало знищення системи заготівель продукції.

Дослідження балансу овочевої і плодоягідної продукції (додатки Е.4, Е.5) засвідчує про існуючі аналогічні проблеми щодо забезпечення ринку власними ресурсами. Основна причина полягає у відсутності належної заготівельно-збутової бази, зокрема розвитку оптового ринку продукції, що дало б змогу вирішити проблему організованої заготівлі й збуту продукції дрібних і середніх товаровиробників, зменшити втрати швидкопсувної продукції.

Великою проблемою є незаповненість ринку сільськогосподарської продукції в цілому по Україні та у Волинській області власною продукцією тваринництва. Поголів'я худоби у Волинській області у 2007 році порівняно з 1990 роком скоротилося: великої рогатої худоби - на 27%, корів - на 46%, свиней - на 69%. Особливо відчутно скоротилися пропозиції мяса і м'ясопродуктів. Виробництво м'яса скоротилося на 72%, молока - на 60, яєць на 60%.

Про баланс м'яса та м'ясних продуктів в Україні свідчать дані таблиці 2.22.

За даними таблиці 2.22, у період з 1995 по 2007 роки обсяг виробництва м'яса всіх видів зменшився і складає 83,4 % до показника початку аналізованого періоду. Для забезпечення балансу м'ясопродуктів у 12,8 раза зріс імпорт продукції. Одночасно експорт скоротився більш як у 4 раза.

Дані таблиці 2.23 показують, що в структурі виробництва м'ясопродуктів яловичина, свинина і м'ясо птиці становлять орієнтовно однакові частки. Так, у 2007 р. було вироблено 546 тис. тон яловичини, 635 - свинини і 689 тис. тон м'яса птиці. Однак в аналізованому році найбільше було імпортовано м'яса птиці - 147 тис. тон, яловичини і свинини відповідно 20 та 73 тис.тонн. Таким чином, м'ясні ресурси за 2007 р. склали 2177 тис.т, що на 174 тис.т більше, ніж у 2006 році.

Таблиця 2.22

Баланс м'яса та м'ясних продуктів (включаючи субпродукти та жир-сирець) в Україні

(тисяч тонн)

Показник	Рік	2007р. до 1995, %
	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Виробництво	2294	1663	1517	1648	1725	1600	1597	1723	1912	83,3
Зміна запасів на кінець року	11	-82	-15	10	7	16	-11	-2	-20	-
Імпорт	19	38	86	85	123	366	325	278	245	12,9
Усього ресурсів	2302	1783	1618	1723	1841	1950	1933	2003	2177	94,5
Експорт	184	163	98	146	184	110	82	29	45	24,4
Витрачено на нехарчові цілі (на корм, втрати та ін.)	116	9	7	7	7	13	7	7	7	6,0
Фонд споживання	2002	1611	1513	1570	1650	1827	1844	1967	2125	100,6

Щодо використання м'ясоресурсів, то у 2007 році на експорт виділено 45 тис. тон, що на 16 тис. тон менше, ніж у 2006 році. В структурі експорту найбільшу частка припадає на яловичину.

Після проведеного дослідження проблем виробництва м'яса можна стверджувати, що виробництво яловичини у Волинській області зазнало найбільш стрімкого спаду. Це сильно підірвало економічний розвиток аграрної сфери у Волинській області,оскільки вона спеціалізувалася на виробництві та переробці яловичини. Перехід до ринкового ціноутворення на тваринницьку продукцію з початку реформ швидко викликало різке її скорочення та практично повністю знищило галузь.

Це можна пояснити такими причинами: збитковість тваринництва через високий рівень інфляції, припинення планування та постачання кормів, в результаті чого відбувся масовий забій тварин та зменшення платоспроможного попиту. Основною причиною виниклої ситуації можна назвати зниження цін на продукцію, так різниця між внутрішніми та зовнішніми цінами сягала 2,2-2,6 раза.

таблиця 2.23

Баланс м'яса за основними видами в Україні

(тисяч тонн)

Показник	2006	2007
	м'ясо- всього	у тому числі	м'ясо- всього	у тому числі
		яловичина і телятина	сви-нина	м'ясо птиці		яловичина і телятина	сви-нина	м'ясо птиці
Виробництво	1723	568	526	589	1912	546	635	689
Зміна запасів на кінець року	-2	-4	2	1	-20	-12	-8	2
Імпорт	278	35	81	155	245	20	73	147
Усього ресурсів	2003	607	605	743	2177	578	716	834
Експорт	29	20	7	1	45	37	1	7
Витрачено на нехарчові цілі (на корм, втрати та ін.)	7	1	0	5	7	1	0	3
Фонд споживання	1967	586	598	737	2125	540	715	824
у розрахунку на 1 особу, кг	42,0	12,5	12,8	15,7	45,7	11,6	15,4	17,7

Проте слід зазначити, що змінні витрати з розрахунку на одну голову в Україні є нижчими у 4,8 раза, а собівартість одного центнера живої маси великої рогатої худоби у два рази ніж у зарубіжних виробників. Аналогічна ситуація має місце при виробництві свинини та інших видів м'ясопродуктів. Це означає, що із використанням інтенсивніших технологій Україна має можливості для зростання конкурентоспроможності м'яса і м'ясопродуктів на міжнародному ринку.

Як показує аналіз балансу молока та молочних продуктів (табл.2.24), в Україні існуючі обсяги виробництва забезпечують потребу в молоці. Але проблема полягає у скорочення його виробництва та споживання. Так у 2007 році було вироблено 60% обсягу молока виробленого у 1995 році, а споживання скоротилося на 8%. Зазначені проблеми пов'язані з зростанням переходу виробництва молока у господарства населення, які займають - 84,3% від загального обсягу його виробництва. Такі процеси викликали зменшення рентабельності виробництва, погіршення якості продукції, що особливо важливо у контексті перспективи утворення зони вільної торгівлі України та ЄС, на території якого не допускається виробництво молока у таких умовах. Молочна галузь України втрачає свій експортний потенціал. За аналізований період обсяг експорту молока і молокопродуктів скоротився на третину.

таблиця 2.24

Баланс молока та молочних продуктів в Україні

(тисяч тонн)

Показник	Рік	2007 р. до 1995 р.
	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Виробництво	17274	12658	13444	14142	13661	13710	13714	13287	12262	70,9
Зміна запасів на кінець року	-440	-394	-338	315	-106	-360	27	174	-72	-
Імпорт	58	50	100	59	74	80	112	150	199	343,6
Усього ресурсів	17772	13102	13882	13886	13841	14150	13799	13263	12533	70,5
Експорт	1420	1100	1900	925	1145	2126	1901	950	939	66,1
Витрачено на корм	3723	2203	1990	2092	1863	1296	1270	1326	1141	30,6
Втрати	80	10	5	10	6	3	3	7	5	6,3
Фонд споживання	12549	9789	9987	10859	10827	10725	10625	10980	10448	83,2

Розглядаючи питання збалансованості ринку сільськогосподарської продукції важливо відзначити, що надійне забезпечення країни продукцією сільського господарства, використання наявного експортного потенціалу агропромислового комплексу - важливі завдання загальнонаціонального масштабу. Цим зумовлюється особливе, стратегічне значення аграрної реформи в процесі реформування економіки країни у цілому.

У цілому досягнутий рівень самозабезпеченості основними видами продовольства в Україні у 2007 році характеризується показниками, наведеними на рисунку 2.9. Так, національне господарство України самозабезпечене зерном на 121,1 %, картоплею - на 100,3, овочами та продовольчими баштанними - на 100,8, плодами, ягодами та виноградом - на 74,2, м'ясом та м'ясопродуктами - на 89,7, молоком і молокопродуктами - на 105,8, яйцями - на 102,9 %



Рис.2.9. Рівень самозабезпеченості основними видами продовольства в Україні у 2007 році (виробництво до внутрішнього використання на території України)

Відповідно до показників обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, рівня самозабезпеченості країни продуктами харчування, забезпечення збалансованості ринку продовольства, розвитку міжнародних економічних відносин та інших відповідних чинників, формувався рівень споживання основних продуктів харчування в Україні.

Встановлено, що у 2007 р. порівняно з 1990 р рівень споживання м'яса і м'ясопродуктів із розрахунку на душу населення зменшився на 62,4 %, молока - на 59,0, яєць - на 8,4, плодів, ягід і винограду - на 36,2 %. Все це дає підстави стверджувати, що структура харчування і добробут населення в цілому не відповідає необхідним стандартам, зокрема досягнутим у ЄС.

Таблиця 2.25.

Рівень рентабельності основних видів продукції

у сільськогосподарських підприємствах Волинської області у 2007 році, (%)

Показник	Рік
	2000	2005	2006	2007
Зерно	86,9	-0,7	-7,3	16,6
Цукрові буряки (фабричні)	8,2	-0,7	1,2	-13,0
Картопля	15,8	-12,7	21,0	-4,2
Овочі відкритого грунту	13,9	32,1	42,2	64,5
Молоко	6,4	19,0	4,2	20,0
М'ясо: великої рогатої худоби свиней овець та кіз птиці	-35,0 -49,8 -20,0 -57,5	-20,2 6,8 -22,2 60,4	-41,1 -20,5 -40,2 22,5	-40,5 --22,3 -73,1 19,0
Яйця	-37,3	12,9	-39,9	-40,2
Вовна	-84,3	-55,1	-15,2	23,8

Рівень ефективності ринку сільськогосподарської продукції визначають показники рентабельності виробництва. Проведений економічний аналіз по окремих галузях показує, що недостатні обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, занижені ціни, зокрема тваринницької, стали причиною низького рівня її окупності (додаток К.8). У цілому по аграрних підприємствах України спостерігається тенденція зниження ефективності сільськогосподарського виробництва (табл. 2.25). Більше як третина господарств закінчують господарську діяльність із збитками, що в умовах ринкових відносин неприпустимо (додаток К. 8, К. 9, К.10).

Як можна стверджувати з проведеного аналізу, сільське господарство має достатній ресурсний потенціал. Проте на даному етапі ще не розкрито всіх його можливостей для формування конкурентоспроможного ринку сільськогосподарської продукції у зв'язку з входженням до Світової організації торгівлі. Оптимальне поєднання прямого державного регулювання з ринковими методами може прискорити розвиток сільського господарства і сприяти ефективному функціонуванню ринку сільськогос...