Сільськогосподарське підприємництво в Україні

Перелік прямих статей матеріальних витрат визначається «Основним положенням» і галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.

Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції.

Для цього на основі плану підприємства, форми 2-річної та періодичної звітності й облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат. Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, які перераховані на фактичний обсяг виробленої продукції.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори: 1) зміна обсягу випуску товарної продукції; 2) зміна структури асортименту випущеної продукції; 3) зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції. Для аналізу впливу цих факторів на підставі облікових даних складають таблицю 3.6.

Таблиця 3.6

Вплив факторів на зміну матеріальних витрат ТОВ «Великофоснянське»

Джерело: розраховано за даними ТОВ «Великофоснянське».

Дані таблиці показують, що вартість сировини та матеріалів у собівартості продукції зросла на 103 тис. грн., покупних напівфабрикатів -- на 44 тис. грн. Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції.

У нашому прикладі у зв'язку зі зростанням обсягу виробництва витрати на сировину і матеріали зросли на 19 тис. грн., а на покупні вироби та напівфабрикати -- на 15 тис. грн. Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури.

План випуску товарної продукції виконано на 101,19 %. За рахунок зміни структури асортименту випущеної продукції витрати сировини і матеріалів зменшились на 14,0 тис. грн., а покупних виробів і напівфабрикатів -- на 7,5 тис. грн.

Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту випущеної товарної продукції. Наше підприємство -- об'єкт аналізу -- під впливом зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції допустило перевитрату сировини і матеріалів на 98 тис. грн., напівфабрикатів -- на 36,5 тис. грн.

Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.

Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:

1) норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;

2) цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

Важливою умовою раціонального використання сировини, матеріалів, палива й енергії, а отже, систематичного зниження собівартості продукції є техніко-економічне нормування їх витрат.

Під техніко-економічною нормою витрат розуміють максимально допустимі витрати відповідних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці конкретного виду продукції за даного рівня техніки і технології виробництва.

Техніко-економічна норма витрат ресурсів складається, як правило, із трьох частин:

1) корисного вмісту речовини в готовій продукції;

2) відходів, що одержані у процесі виробництва;

3) втрат, пов'язаних зі збереженням і транспортуванням цінностей. Аналіз матеріальних витрат проведено підрахунком резервів зниження собівартості продукції (табл. 3.7) і розробкою відповідних заходів.

Таблиця 3.7

Резерв зниження матеріальних витрат в ТОВ «Великофоснянське» в середньому у 2010-2012 роках

Джерело: розраховано за даними ТОВ «Великофоснянське».

Для використання виявлених резервів необхідно поліпшити матеріально-технологічне забезпечення, удосконалити систему кооперованих поставок, технологію, конструкторську документацію, використання транспортних засобів, механізувати навантажувально-розвантажувальні роботи. Важливе місце в системі регулювання управління матеріальними ресурсами займають робочі документи ТОВ «Великофоснянське», що формують його облікову політику в методичному, технічному та організаційному аспектах. До цих документів відносяться облікова політика, затверджена ТОВ «Великофоснянське», розроблений і затверджений на підприємстві план рахунків і графік документообігу. Облікова політика на підприємстві розроблена головним бухгалтером і затверджена керівником підприємства в обліковій політиці суспільство розкриває всім зацікавленим особам особливості бухгалтерського (податкового) обліку. Згідно облікову політику підприємства облік матеріально-виробничих запасів ведеться за фактичною собівартістю. Витрати по заготівлі і доставці матеріалів враховуються на відповідному рахунку.

3.2 Оцінка ефективності технології роботи з матеріальними ресурсами

Жодне підприємство, навіть те, що не займається виробничою діяльністю, а працює наприклад в сфері послуг не може обходитись без матеріальних запасів, у тій чи іншій формі, а тим більше сільськогосподарське товариство, виробнича діяльність якого на пряму залежить від забезпеченості матеріальними запасами, необхідними для виробництва сільськогосподарської продукції, їх вчасного постачання, розподілу, та збуту як готової продукції.

Політика управління матеріальними запасами та іншими поточними активами полягає в раціоналізації їх обігу і оптимізації структури джерел їх формування. Задачі управління полягають у забезпеченні безперебійності виробничого процесу, прискоренні обертання оборотних засобів, забезпеченні ліквідності і платоспроможності, підвищенні рентабельності оборотних активів, мінімізації ризиків і втрат в процесі їх формування і використання.

Ефективне управління поточними активами та обігом матеріальних запасів у тому числі веде до збільшення доходів та знижує ризик дефіциту грошових коштів підприємства.

За допомогою оптимального управління грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та товарно-матеріальними запасами підприємство може максимізувати норму прибутку та мінімізувати свою ліквідність і комерційний ризик.

Для безперебійного здійснення господарської діяльності підприємство повинно мати достатній розмір запасів сировини та матеріалів, готової продукції, товарів для торгівлі тощо.

Політика управління товарно-матеріальними запасами полягає в оптимізації їх розміру і прискорення їх обігу. Управління товарно-матеріальними запасами полягає у вирішенні наступних задач: визначення оптимального розміру грошових коштів для формування запасів товарно-матеріальних цінностей; мінімізація витрат по обслуговуванню запасів; визначення оптимального часу для поповнення запасів товарно-матеріальних цінностей; визначення раціональних способів закупівлі товарно-матеріальних цінностей; забезпечення своєчасного залучення в обіг зайвих поточних активів.

Важливим моментом фінансового управління товарно-матеріальними запасами є обґрунтування раціонального способу їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель і конкретний вибір повинен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і задач діяльності.

Управління товарно-матеріальними запасами пов'язане з компромісом між витратами по збереженню товарно-матеріальних запасів та прибутком від володіння ними.

Різні номенклатурні позиції товарно-матеріальних запасів відрізняються за вартістю, доходністю, площею, яку вони займають; при чому чим більший об'єм запасів, тим вища вартість їх зберігання, страхування від нещасного випадку та крадіжки.

З іншої сторони, збільшення товарно-матеріальних запасів знижує ризик скорочення потенційних продаж через відсутність товарів на складі і сповільнення виробництва, викликаного недостатніми товарно-матеріальними запасами.

Крім того, великі об`єми закупок призводять до збільшення скидок з продажу. Деякі із основних шляхів удосконалення управління поточними активами для ТОВ «Великофоснянське» наведено нижче в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Шляхи удосконалення управління виробничими запасами

Джерело: сформовано на основі [46, с. 456].

У сільськогосподарському підприємстві вся виробнича діяльність на пряму пов'язана із ефективним використанням товарно-матеріальних запасів. Так, усім відомо що урожайність сільськогосподарських культур залежить значною мірою від дотримання технології посіву та обробітку, а також залежить від дотримання строків виконання робіт, проте, вчасне проведення робіт залежить від наявності паливно-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив та засобів захисту, вони ж на даний час складають вагому частку матеріальних затрат на виробництво, тим самим впливають на собівартість та ціну реалізації.

Не забезпеченість відповідними матеріальними запасами, та відсутність коштів, не урегульованість цін, які реагують на ринкову кон'юнктуру призводять до значних втрат, які несуть сільськогосподарські підприємства, основними з них є: зниження врожайності, загибель сільгоспкультур, а відповідно і значні збитки виробників.

Наявність підготовлених складських приміщень, зерносховищ, силососховищ, організація роботи комори в цілому також є важливим чинником для нормальної виробничої діяльності господарства, іноді неможливість розмістити та зберегти зібраний врожай є дуже важливою проблемою, оскільки продукція вимагає особливих умов обробки і зберігання, і те на виробництво чого було затрачено багато часу зусиль, коштів та матеріалів, можна втратити за декілька днів, якщо не вжити відповідних заходів. Велику увагу потрібно також приділяти, обігу добрив та засобів захисту, нажаль сучасне конкурентоспроможне виробництво без них неможливе, необхідно вчасно їх придбати, забезпечити відповідні умови зберігання, оптимально розрахувати потреби в даних засобах, оскільки вони коштують не дешево та мають обмежений строк придатності.

Посівний та посадковий матеріал, для вирощування сільськогосподарських культур - одна з найбільш важливих складових виробництва, оскільки від його якості на пряму залежить урожайність та валовий збір культур звичайно при дотриманні технології, забезпечення посівним матеріалом, як і паливно-мастильними та міндобривами - одна із важливих складових майбутнього врожаю, а відповідно доходності чи збитковості господарства.

Розвиток інформаційних систем відбувався у декілька етапів, яким відповідають певні стандарти управління. Дані стандарти рекомендовані APICS (Американське товариство управління виробництвом і запасами) і, є основою для побудови як моделей фірми, так і основних внутрішньофірмових виробничо-логістичних процесів в них. У теперішній час виділяються стандарти MRP, MRP-II, ERP, APS, CSRP, CRM (рис. 3.1). Вихідним стандартом, з'явившись у 70-х роках, був стандарт MRP (Material Requirements Planning), що включає лише планування потреби в матеріалах для виробництва. Стандарт MRP заснований на наступних основних положеннях: модель виробничого процесу описується як потік взаємопов'язаних замовлень; при виконанні замовлень враховуються обмеженості ресурсів; замовлення постачання і виробництва реалізуються на основі замовлень реалізації і виробничих графіків; рух замовлень пов'язується з економічними показниками; виконання замовлень закінчується до того моменту, коли він необхідний.

Рис. 3.1 Основні етапи і стандарти розвитку систем управління матеріальними запасами на підприємстві

Джерело: сформовано на основі [63, с. 145].

Реалізація цієї бізнес-моделі представляє собою комп'ютерну програму, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих та виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва.

Стандарт MRP у 80-і роки був розширений до MRP-II (Manufacturing Resource Planning). MRP-II дозволяв планувати всі виробничі ресурси підприємства (сировина, матеріали, обладнання та ін.).

Даний стандарт включає наступні функції і задачі:

SOP - планування продажу та виробництва;

DM - управління попитом;

MPS - складання плану виробництва;

MRP - планування матеріальних потреб;

ВОМ специфікації продуктів;

IT - управління складами;

SR - планові поставки;

SF - управління на рівні виробничого цеху чи іншого підрозділу;

CRP - планування виробничих потужностей;

ІО - контроль входу/виходу;

Р - матеріально-технічне постачання;

DRP - планування ресурсів збуту;

ТРС - планування і контроль виробничих операцій;

FP - фінансове планування;

S - моделювання;

РМ - оцінка результатів діяльності.

Незважаючи на істотне розширення можливостей системи, підвищення ефективності і швидкості протікання виробничих процесів, стандарт має певні недоліки.

В даному стандарті слабо інтегровані системи виробництва з системами проектування, конструкторською і технологічною підготовкою. В ньому відсутні або слабо представлені безліч функцій управління: управління витратами, маркетинг, управління персоналом та ін.

Необхідність усунути перелічені недоліки спонукала трансформувати системи MRP - II в системи нового класу.

В середині 90-х було введено в обіг термін ERP - системи. Стандарт ERP (Enterprise Resource Planning) дозволив поєднати всі ресурси підприємства, додаючи управління замовленнями, фінансами, персоналом та ін. Зараз майже всі виробничі системи відповідають рекомендаціям стандарту ERP.

Отже, можемо зробити висновок, що для підвищення ефективності виробничої діяльності в господарстві необхідно здійснити ряд заходів по оптимізації системи управління товарно-матеріальними запасами, реорганізувати систему обліку, постачання та зберігання з метою забезпечення ефективного контролю за їх закупівлею та використанням.

Размещено на Allbest.ru