Актуальність теми. Сучасний розвиток молочного скотарства в Україні спрямований на вирощування і використання корів з генетичним потенціалом продуктивності 7000-10000 кг молока за лактацію (Зубець М.В., 1994; 1996; 2000). Основною умовою реалізації їх генетичного потенціалу є повноцінна годівля по періодах лактації. У зв'язку з цим необхідно постійно вивчати й уточнювати потреби корів в енергії, протеїні та інших поживних і біологічно активних речовинах залежно від продуктивності та фізіологічного стану, з урахуванням конкретних умов годівлі та утримання.

На сьогодні, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, дефіцит протеїну в раціонах годівлі сільськогосподарських тварин, у тому числі для корів, становить близько 25 %, що знижує реалізацію їхнього генетичного потенціалу на 25-30 %, призводить до перевитрат кормів на 30-35 % і в цілому зменшує рентабельність молочного скотарства через низьку конверсію протеїну в молоко (Бакай С. М., 1981; Бащенко М.І., 2003; Багмут Л.О., 2006).

Коефіцієнт конверсії протеїну корму в молоко низький внаслідок високого ступеня його ферментації в рубці до простих азотних сполук, які у великій кількості виводяться з організму через неспроможність мікроорганізмів рубця використати їх повністю. Високий ступінь ферментації азотних сполук в рубці зумовлений невідповідним співвідношенням розщепленої і нерозщепленої фракцій сирого протеїну, які надходять у рубець з кормами.

Встановлено, що власне трансформація протеїну корму в молоко у корів на 40-50 % залежить від мікробіологічних процесів, які відбуваються в рубці, та на 50-60 % - від кількості кормового білка, що надходить безпосередньо в кишечник (Mc. Donald G.W., 1989). Тому необхідно постійно вивчати протеїнову поживність кормів, особливо тих, які виробляють з виведених нових сортів люцерни, конюшини, кукурудзи, пшениці, ячменю, тритикале, гороху, соняшнику, ріпаку, сої з урахуванням якості протеїну на основі його амінокислотного складу, легко - та важкорозчинних фракцій. Також у раціонах годівлі корів слід контролювати співвідношення фракцій сирого протеїну по періодах лактації та вирішувати проблему оптимального забезпечення організму корів відповідним рівнем важкорозчинної фракції.

Зважаючи на наведене вище, вивчення протеїнової поживності нових сортів і видів кормових культур, розробка енергозберігаючих способів знешкодження антипоживних речовин у зерні бобових і олійних культур, підвищення вмісту важкорозчинних фракцій протеїну в кормах, збагачення зерна злакових протеїном, макух і шротів - незамінними амінокислотами лізином і метіоніном з метою підвищення ефективності використання наявного у них протеїну коровами та впровадження нових енергозберігаючих технологій заготівлі, збереження і використання кормів за оптимального рівня легко - і важкорозчинних фракцій протеїну у раціонах високопродуктивних корів є актуальними питаннями, що мають важливе наукове і народногосподарське значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі технології кормів та годівлі сільськогосподарських тварин згідно з планами науково-дослідної роботи Білоцерківського національного аграрного університету.

Виконана робота є фрагментом тем: "Розроблення ДСТУ на ветеринарні препарати" (номер державної реєстрації 0105U005435); "Розроблення ДСТУ. Наповнювач преміксів для великої рогатої худоби" (номер державної реєстрації 0105U005436); "Розроблення ДСТУ. Добавки кормові, ветеринарні препарати та методи їх дослідження" (номер державної реєстрації 0106U007540); "Розробка біотехнологій конструювання органічно-мінеральних кормових добавок і їх застосування у годівлі сільськогосподарських тварин і птиці" (номер державної реєстрації 0106U009623); "Наукове обґрунтування, розроблення та впровадження енергозберігаючих технологій виробництва екологічно чистої продукції тваринництва" (номер державної реєстрації 0109U004442).

Мета та завдання досліджень. Метою роботи стало обґрунтування повноцінного протеїнового живлення високопродуктивних корів за їх репродуктивно-лактаційними циклами в умовах Центрального Лісостепу України шляхом визначення хімічного та амінокислотного складу, легко - і важкорозчинних фракцій сирого протеїну, вдосконалення технології виробництва, зберігання і використання власних кормів, збагачення останніх протеїном, окремими амінокислотами та обробка їх реагентами для підвищення вмісту важкорозчинних фракцій сирого протеїну із застосуванням різних технологічних прийомів.

Для досягнення мети вирішувалися такі завдання:

– вивчення хімічного складу та поживної цінності кормів в умовах Центрального Лісостепу України відповідно до сучасної схеми аналізу та з урахуванням легко - і важкорозчинних фракцій протеїну та його амінокислотного складу;

– аналізу раціонів корів із різною продуктивністю щодо повноцінності, вмісту протеїну та його складових;

– розробка енерго- й ресурсозберігаючих технології виробництва, зберігання і використання кормів, аналіз причин втрат протеїну, окремих його фракцій та амінокислот у кормах і перевірка в експериментах ефективності їх використання;

– вивчення ефективності балансування раціонів за рахунок протеїну об'ємистих і концентрованих зернобобових кормів, синтетичних амінокислот та підвищення ступеня трансформації їх у компоненти молока;

– експериментальне обґрунтування ефективності різних способів знешкодження антипоживних речовин у насінні зернобобових культур та зниження ступеня розпаду протеїну кормів у рубці;

– збагачення зерна злакових культур протеїном шляхом дріжджування та підбір оптимальних його сумішок з насінням зернобобових культур для екструдування з метою повноцінного протеїнового живлення корів за рахунок підвищення вмісту важкорозчинних фракцій протеїну;

– визначення оптимальних рівнів сирого протеїну, його фракцій та амінокислот у раціонах корів різної продуктивності по періодах лактації;

– вивчення впливу досліджуваних факторів на використання коровами сухої речовини, кількість і якість молока, репродуктивні функції тварин, перетравність поживних речовин та їх баланс, рубцевий метаболізм, біохімічні та гематологічні тести;

– визначення ступеня конверсії поживних речовин досліджуваних кормів у молоко та його компоненти;

– зоотехнічна та економічна оцінка досліджуваних факторів;

– розробка рекомендацій щодо організації повноцінного протеїнового, амінокислотного і мінерального живлення високопродуктивних корів в умовах Центрального Лісостепу України.

Об'єкт дослідження - корови чорно-рябої та червоно-рябої порід, корми, раціони високопродуктивних корів різного фізіологічного стану, вплив на продуктивність, технології виробництва, зберігання і використання кормів; синтетичні амінокислоти.

Предмет дослідження - хімічний та біологічний склад кормів, калу, вмісту рубця, молока, молозива, крові; споживання та перетравність кормів, наявність та знешкодження антипоживних речовин у кормах, структура окремих кормів та елементів живлення у раціонах корів.

Методи досліджень - зоотехнічні (проведення науково-господарських експериментів та балансових дослідів на тваринах), хімічні і біохімічні (дослідження хімічного складу кормів, залишків кормів, крові, молозива, молока, вмісту рубця, продуктів обміну), біотехнологічні (відпрацювання біотехнології збагачення кормів протеїном, лізином і метіоніном з метою підвищення перетравності кормів та конверсії їх поживних речовин у продукцію), економічні й статистичні (біометрична та економічна обробка результатів досліджень).

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено хімічний склад і поживну цінність нових сортів кормових культур. Визначено вміст легко - і важкорозчинних фракцій сирого протеїну, лізину, метіоніну і триптофану в рослинних кормах, які вирощуються і заготовлюються у зоні Центрального Лісостепу України.

Уперше запропоновані й захищені авторськими свідоцтвами (№ 1591899 і 1628999) та патентом на винахід (№ 21179) енергозберігаючі технології заготівлі й використання сіна, силосу і сінажу для жуйних тварин та спосіб утримання великої рогатої худоби (патент на корисну модель № 53806). Розроблена і запропонована виробництву гарантована кормова добавка для корів (авторське свідоцтво № 1526626).

Одержано нові дані щодо забезпечення високопродуктивних корів протеїном і незамінними амінокислотами за рахунок поєднання в їх раціонах високоякісних трав'яних кормів, заготовлених у фазі найбільшого нагромадження протеїну, та використання удосконаленої технології заготівлі сінажу і силосу, з розробленими комбікормами-концентратами на основі білково-жирових добавок місцевих сортів сої та продуктів її переробки, макухи соняшнику і макухи ріпаку та інших концентрованих кормів. Теоретично й експериментально обґрунтовано новий енергозберігаючий спосіб заготівлі високоякісного сінажу і силосу (деклараційний патент України № 16485).

Розроблені технології щодо підготовки зернових кормів до згодовування (деклараційний патент України № 11996), збагачення злакового зерна протеїном (патент на корисну модель № 53644), макухи соняшнику - лізином, сої та продуктів її переробки - метіоніном (деклараційний патент на корисну модель № u201014482). Уперше розроблено біологічний спосіб знешкодження антипоживних речовин зерна сої (деклараційний патент України № 11998) та вивчено вплив обробленого зерна на організм корів.

Встановлено особливості обміну та використання азоту в організмі високопродуктивних корів за згодовування високопротеїнових зернових кормів, одержаних за допомогою дріжджування, сої з інактивованими антипоживними речовинами за допомогою біотехнологічних прийомів, макухи соєвої, збагаченої метіоніном, і макухи соняшникової, збагаченої лізином.

Уточнено рівні сирого протеїну, лізину, метіоніну та легко - і важкорозчинних фракцій сирого протеїну у високопродуктивних корів за періодами лактації.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано енергозберігаючі технології заготівлі та використання грубих і соковитих кормів для корів.

Експериментально обґрунтовано оптимальні рівні сирого протеїну, лізину, метіоніну та легко - і важкорозчинних фракцій протеїну у раціонах високопродуктивних корів для різних періодів їхнього репродуктивно-лактаційного циклу; розроблено спосіб щодо усунення дефіциту протеїну за рахунок збагачення злакового зерна протеїном шляхом дріжджування, змішування дріжджованого корму із зерном сої та екструдування, збагачення сої та продуктів її переробки метіоніном, макухи соняшникової - лізином, що підвищило біологічну цінність, перетравність, засвоєння поживних речовин кормів та конверсію останніх у молоко та його компоненти.

Відпрацьовано спосіб підготовки зернових кормів до згодовування в стані пробудження до проростання, що забезпечує кращу поживність кормів та біодоступність поживних і біологічно активних речовин для корів.

Розроблено способи знешкодження антипоживних речовин зерна сої та його збагачення фракцією сирого протеїну, що важко розчиняється у рубці; нові рецепти комбікормів-концентратів для високопродуктивних корів на основі місцевих високобілкових і багатих на жир зернових культур, у тому числі сої. Розроблено типові раціони для високопродуктивних корів за періодами лактації.

Шляхом виробничих досліджень доведена ефективність використання в годівлі високопродуктивних корів розроблених типових раціонів із вмістом кормів з підвищеною перетравністю, високим рівнем повноцінного протеїну, а також із соєю, інактивованою за антипоживними речовинами.

Результати проведених досліджень покладено в основу практичних рекомендацій щодо оптимізації протеїнового живлення корів у зоні Центрального Лісостепу України, які схвалені та рекомендовані до друку і впровадження у виробництво на засіданні секції виробництва та переробки продукції тваринництва і птахівництва Науково-технічної ради Мінагрополітики та продовольства України від 14 грудня 2010 року. Результати досліджень впроваджено у ТОВ АФ "Глушки", ВАТ "Терезине" Білоцерківського району та АФ "Агросвіт" Миронівського району Київської області, де вирощують високопродуктивних корів.

Матеріали наукової роботи використовуються під час читання лекцій з курсу "Годівля сільськогосподарських тварин”, "Біотехнологія”, "Біологія продуктивності сільськогосподарських тварин” у вищих аграрних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації за спеціальностями "Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва”; "Ветеринарна медицина”.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто сформульовано мету та основні завдання роботи, розроблені схеми методик проведення досліджень. Дисертантом самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг експериментальних досліджень, сформульовані висновки та пропозиції виробництву.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, доповідалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу біолого-технологічного факультету Білоцерківського національного аграрного університету (м. Біла Церква, 1990-2010 роки), Республіканській науково-практичній конференції "Наукове забезпечення агропромислового комплексу УРСР" (Біла Церква, 1990), науково-практичній конференції "Нові технології та екологічні аспекти виробництва продукції тваринництва" (Біла Церква, 1990), науково-практичній конференції "Новітні технології виробництва продукції тваринництва" (Біла Церква, 1990); V державній науково-практичній конференції "Аграрна наука - виробництву. Сучасні технології виробництва продукції тваринництва" (Біла Церква, 2006), державній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю біолого-технологічного факультету, "Прогресивні технології виробництва екологічно чистої продукції тваринництва (Біла Церква, 2007); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи ведення тваринництва з використанням генофонду високопродуктивних порід та типів" (Кам'янець-Подільський, 2007), науково-практичній конференції викладачів і студентів, присвяченій 105-й річниці з дня народження заслуженого діяча науки УРСР, професора П.А. Соловйова, "Науково-педагогічна діяльність заслуженого діяча науки УРСР, професора П.А. Соловйова і сучасність" (Біла Церква, 2008); державному семінарі "Гігієнічні аспекти новітніх технологій вирощування сільськогосподарських тварин: досвід, проблеми, перспективи" (Біла Церква, 2008), семінарі "Ефективні технології виробництва високоякісного молока" (на базі СТОВ "Росія" Рокитнянського району Київської області), (Біла Церква, 2008); семінарі "Сучасні технології виробництва продукції тваринництва" (на базі АГ "Перемога" Кагарлицького району Київської області), (Біла Церква, 2008); семінарі "Прогресивні технології виробництва високоякісного молока" (на базі управління агропромислового розвитку Рокитнянського району Київської області), (Біла Церква, 2009); науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і докторантів "Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті" (Біла Церква, 2009), міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів і докторантів "Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті" (Біла Церква, 2010); міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми підвищення якості, безпеки виробництва та переробки продукції тваринництва" (Вінниця, 2010); міжнародній науково-практичній конференції "Методи підвищення ефективності селекції у тваринництві", присвяченій 75-річчю з дня народження видатного вченого-селекціонера, доктора с. - г. наук, члена-кореспондента УААН, професора М.З. Басовського (Біла Церква, 2010); міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми та перспективи розвитку сучасного тваринництва" (Луганськ, 2010), VIII державній науково-практичній конференції "Агарна наука - виробництву. Сучасні технології виробництва та переробки продукції тваринництва" (Біла Церква, 2010), науково-практичній конференції з міжнародною участю "Новітні досягнення та перспективи виробництва продукції тваринництва", присвяченій 90-річчю заснування технологічного факультету (Харків, 2010), міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційні технології в тваринництві" (Жодино, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 23 наукові праці, у тому числі: 22 одноосібних - у фахових виданнях, тезах доповідей конференцій та методичних рекомендаціях; одержано 6 деклараційних патентів на винахід, 3 авторські свідоцтва.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, загальної характеристики роботи, огляду літератури, матеріалу та методики досліджень, результатів досліджень і їх обговорення, висновків та пропозицій виробництву, додатків і списку використаних джерел.

Дисертація викладена на 506 сторінках комп'ютерного тексту, містить 104 таблиці, 31 рисунок, 45 додатків. Список використаних джерел включає 684 джерел, із них 162 - іноземні.

Матеріал і методика досліджень

Дослідження проводили з 1994 по 2009 роки. За цей період вивчено 771 зразків різноманітних кормів, у тому числі 25 нових сортів кормових культур. Проведено 10 науково-господарських, 7 балансових і чотири виробничі досліди на 989 коровах української молочної червоно-рябої та української молочної чорно-рябої порід у період роздоювання, виробництва молока, у період запуску та в сухостійний період, з продуктивністю 6000-7000 кг молока за попередні лактації. Сухостійний період розділили на два півперіоди, по 30 днів кожний. Балансові досліди, які є частиною науково-господарських дослідів, проведено на 117 коровах, виробничі - на 404 коровах.

Досліди виконувалися в умовах колгоспу "Червона Зірка" Ставищенського району, ТОВ АФ "Глушки", ВАТ "Терезине" Білоцерківського району і СТОВ "Агросвіт" Миронівського району Київської області.

Критеріями при формуванні дослідних груп у науково-господарських і балансових дослідах були: фаза лактації, порода, жива маса, дата народження, дата отелення, продуктивність за попередню лактацію, добовий надій на початку досліду, визначення в молоці вмісту жиру і білка. Годували піддослідних корів за нормами ВАСГНІЛ (1985 р.). Загальна схема досліджень наведена на рис. 1.

Основними матеріалами досліджень у науково-господарських дослідах були корми центральної зони Лісостепу України, передусім сіно та сінаж люцерни; соя натуральна, соя у пробудженому та пророщеному стані, соя, витримана в молочній сироватці, соя натуральна екструдована, соя екструдована після пробудження та пророщення, соя екструдована після витримування в молочній сироватці; макухи, амінокислоти лізин та метіонін, хлібопекарські дріжджі виду Saccharomyces cerevisiae, кормове зерно (пшениця, горох та соя), дріжджоване та екструдоване; хелатні сполуки. Результати базуються на зоотехнічних, фізіологічних, біохімічних, аналітичних і статистичних методах досліджень.

Для знешкодження антипоживних речовин сої та "захисту" протеїну від впливу мікроорганізмів рубця використовували свіжу молочну сироватку та екструдування.

Зоотехнічні й фізіолого-біохімічні аналізи виконані за стандартизованими методиками у міжкафедральних науково-дослідних лабораторіях: "Аналізу кормів та продукції тваринництва", "Біохімічних та гістохімічних методів дослідження", "Діагностики хвороб тварин" Білоцерківського національного аграрного університету.

Уміст легко - і важкорозчинних фракцій протеїну в кормах визначали за методикою Б.Д. Кальницького та ін. (1998), вміст лізину, метіоніну і триптофану - методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії на автоматичному аналізаторі амінокислот Т 339 (виробництво "Мікротехна", Чехія).

Перетравні поживні речовини, баланс азоту вивчали проведенням балансових дослідів, на основі точного обліку кількості спожитих кормів, а також виділеного калу, сечі, молока і повного хімічного їх аналізу за загальноприйнятими методиками, описаними у посібниках А.І. Овсяннікова (1976), П.І. Вікторова і В.К. Менькіна (1991).

Для контролю за травними й обмінними процесами у піддослідних корів відбирали проби рубцевої рідини за одну годину до та через три години після ранкової годівлі. Рідину фільтрували через чотири шари марлі та визначали: вміст загального азоту - за методом К'єльдаля (1991); аміачного азоту - мікродифузним методом у чашках Конвея (1975); загального небілкового азоту - колориметричним методом, аміак - у чашці Конвея (1975); величину водневого показника - іономіром ЭВ 74; загальну кількість коротколанцюгових жирних кислот - методом парової дистиляції в апараті Маркгама (1964); співвідношення окремих фракцій - методом газової хроматографії за допомогою хроматографа "Хром-5" (1982, 1985). Редуктазну активність мікроорганізмів вивчали за методом Hoffrek (1972), целюлозолітичну - шляхом перетравлення целюлози бавовняної нитки № 40 протягом 96 годин, амілолітичну - за перетравленням крохмалю протягом 1 години (1985), загальну кількість інфузорій підраховували в камері з сіткою Горяєва (1985).

протеїнове живлення корова лісостеп

Рис. 1. Загальна схема досліджень

Живу масу корів визначали за даними щомісячних індивідуальних зважувань тварин, які проводили за 1-2 години до ранкової годівлі. За різницею між кінцевою і початковою живою масою визначали абсолютний, а на його основі - середньодобовий приріст живої маси.

Упродовж досліду облік молочної продуктивності здійснювали щоденно за кожною групою, протягом лактації та індивідуально від кожної корови, тричі на місяць, під час контрольних доїнь. Молоко для аналізу відбирали один раз на місяць з дводенного надою. У молоці щомісячно визначали вміст води, жиру, білка, цукру, золи. Для контролю корів щодо захворювання на мастит виконували щоденний клінічний огляду стану їхньої молочної залози.

Проби молозива і молока відбирали і готували їх до аналізу згідно з ГОСТ 13928-84.

Для осіменіння піддослідних корів у всіх групах використовували сперму одного й того ж бугая-плідника. При цьому враховували тривалість сервіс-періоду та індекс осіменіння - кількість осіменінь на одне запліднення.

Кал і сечу збирали цілодобово від кожної корови і зважували один раз на добу. Для одержання середньої проби кал добре перемішували і відбирали 10 %, поміщаючи у скляні банки з притертими кришками. При цьому для його консервування додавали 5 % -й розчин соляної кислоти із розрахунку 10 г на 100 г калу, а також кілька крапель хлороформу.

Сечу після зважування проціджували і поміщали в банки з притертими кришками, відбираючи середню пробу в кількості 5 %, а для її консервування додавали 10 % -й розчин соляної кислоти із розрахунку 5 г на 100 г сечі і 1-2 г тимолу. Після зважування залишків кормів відбирали середню пробу (10 %) і поміщали в скляний посуд з притертими кришками, куди додавали для консервації кілька крапель хлороформу.

Молоко відбирали два-три рази, залежно від кількості доїнь, і консервували 20 % -м розчином формаліну в кількості 2-3 каплі на 100 мл молока. Його зберігали в холодильнику до кінця облікового періоду, а потім проводили лабораторні дослідження у міжкафедральній лабораторії "Аналізу кормів та продуктів тваринництва" Білоцерківського НАУ.

В окремих дослідах вивчали морфологічні й біохімічні показники крові піддослідних тварин. Кров для аналізу брали у стерильних умовах з яремної вени у 4-5 тварин-аналогів з кожної групи вранці за 0,5 години до годівлі та через 2 і 4 години після годівлі тварин. Аналізи крові проводили у міжкафедральній лабораторії "Діагностики хвороб тварин" та міжкафедральній лабораторії "Біохімічних та гістохімічних методів дослідженнь" Білоцерківського НАУ згідно із загальноприйнятими методиками (Левченко В.І. та ін., 2004).

При виборі методів біометричного опрацювання результатів досліджень зважали на цілі і задачі проведення досліджень, керуючись посібниками Н.А. Плохинского (1969) та Е.К. Меркурьевої (1983). Для обробки матеріалу використовували персональний комп'ютер.

Результати вважались достовірними при * Р<0,05 **Р<0,01 *** Р<0,001.

Результати досліджень

У деталізованих нормах годівлі молочних корів, які використовуються дотепер, концентрація поживних і біологічно активних речовин у сухій речовині раціонів наведена без урахування фаз лактації, а сирий протеїн за його фракціями і незамінними амінокислотами не нормується. Як наслідок, часто неефективно використовується азот кормів, знижуються надої молока, особливо в перший період лактації, та зменшуються строки використання корів.

Макуха сої і DL-метіонін як джерело протеїну у годівлі корів у перші 100 днів лактації. Використання макухи сої, як джерела протеїну, може лімітувати утворення мікробного білка в рубці корів через дефіцит амінокислоти метіоніну. Тому з метою вивчення ефективності використання DL-метіоніну у раціонах тварин, сформували п'ять груп корів аналогів української чорно-рябої молочної породи, по 10 голів в кожній групі.

На 1 кг надоєного молока коровам 1-ї контрольної групи згодовували 40 г макухи соняшникової, коровам 2-ї дослідної групи - 20 г макухи сояшникової і 20 г макухи сої, 3-ї - 10 г макухи сояшникової і 30 г макухи сої, 4-ї - 40 г макухи сої і 5-ї дослідної групи - 40 г макухи сої з додаванням 20 г DL-метіоніну.

Спожиті корми забезпечували корів сирим протеїном на рівні 13,9-14,2 % від сухої речовини, важкорозчинною фракцією сирого протеїну - 31,8 - 33,6 %. При цьому забезпеченість лізином була вища в корів дослідних груп на 8,83-19,03 %, а метіоніном - нижчою на 1,45-2,88 %. Введення DL-метіоніну в раціони корів 5-ї дослідної групи підвищило забезпечення їх цією амінокислотою на 17,8 % порівняно з іншими дослідними групами, що забезпечило пряму залежність надоїв від цих показників (табл. 1).

Таблиця 1

Молочна продуктивність піддослідних корів (М±m, n=10)

Як свідчать дані табл. 1, більш високі рівні сирого протеїну в дослідних групах позитивно вплинули на валовий надій 4 % -го молока у корів дослідних груп, але цей показник був статистично вірогідним лише у 5-й дослідній групі порівняно з контролем (Р<0,05). При цьому спостерігалася тенденція до підвищення вмісту жиру і білка в молоці корів 5-ї дослідної групи. Це пов'язано, насамперед, з нормалізацією рубцевого метаболізму корів (табл. 2).

Таблиця 2

Показники рубцевої рідини піддослідних корів, ммоль/л (М±m, n=10)

Зокрема, у рубцевій рідині корів 4-ї і 5-ї дослідних груп підвищився вміст летких жирних кислот, що відіграло важливу роль в енергетичному і білковому обмінах. Про більш високу інтенсивність синтезу мікробного білка в рубці, свідчать показники аміачного, загального азоту та інфузорій.

Використання в раціонах дійних корів як джерела протеїну, люцернового сіна, заготовленого в різні фази вегетації, і сінажу, заготовленого у фазі бутонізації. При вивчені хімічного складу зеленої маси нових сортів люцерни було встановлено, що в зеленій масі вміст сирого протеїну в усіх сортах знижувався у міру старіння рослин, тоді як вміст клітковини - підвищувався. Найвищий вміст протеїну в фазі бутонізації виявлено у люцерні сортів Ольга (4,09 %), Реґіна (3,96 %) і Росинка (3,96 %). Зелена трава люцерни сортів Любава і Ласка (як у натуральній масі, так і в сухій речовині) поступається перед сортами Регіна й Ольга за вмістом протеїну, проте має високий показник клітковини.

За протеїновою і амінокислотною поживністю також відрізнялось сіно люцернове, заготовлене у різних фазах розвитку люцерни (табл.3).

Таблиця 3

Вміст сирого протеїну і критичних амінокислот у кормах, заготовлених у різні фази вегетації люцерни, г/кг корму

Як показує аналіз даних табл. 3, найвищим вмістом протеїну та критичних амінокислот відзначалося сіно люцерни, заготовлене у фазі стеблування і найменше - у сіні люцерновому, заготовленому у фазі цвітіння.

При згодовуванні сіна люцерни, заготовленого у фазі бутонізації коровам 1-ї контрольної, з добавкою 0,5 кг дерті кукурудзи та 2-ї дослідної груп з добавкою 0,5 кг макухи сої під час досліду дефіцит сирого протеїну і становив 6,56 та 2,47 % до норми відповідно, а в корів 4-ї дослідної групи - 7,03 % при використанні сіна люцерни заготовлене у фазі цвітіння та 0,5 макухи сої. В раціонах корів 3-ї і 5-ї дослідних груп де використовували сіно люцерни, заготовленого у фазі стеблування та сінаж люцерни, заготовлений у фазі бутонізації з 0,5 кг макухи сої сирий протеїн був в нормі. Тому рівень сирого протеїну в піддослідних корів коливався від 15,33 до 16,80; лізину - від 0,56 до 0,61; метіоніну - від 0,48 до 0,53 і триптофану - від 0,29 до 0,32 % в сухій речовині, що вплинуло на показники рубцевої рідини корів (табл. 4).

Таблиця 4

Показники рубцевої рідини піддослідних корів, (M±m, n=3)

Дані таблиці 4 свідчать, що у дослідних групах корів, порівняно з контролем, величина рН рубцевої рідини зростала та зміщувалася у слаболужний бік нейтральної реакції середовища по мірі підвищення протеїнового живлення корів.

Редуктазна активність мікроорганізмів рубця корів усіх груп була в нормі і становила 57-75 с. та залежала від кількості і видового складу інфузорій (рис. 2), що заселяють рубець, а це визначається видом і кількістю корму, який споживає тварина.

Кількість інфузорій у рубцевій рідині корів дослідних груп перевищувала контроль в межах 1-65 тис. /мл або на 0,14-9,2 %, а для корів 3-ї і 5-ї дослідних груп відповідно на 4,6-9,2 % і була вірогіднішою (Р<0,01-0,001).

Рис. 2. Загальна кількість інфузорій у рубці корів

Під час аналізу білкового обміну встановлено, що у рубцевій рідині корів дослідних груп знижувався вміст загального азоту порівняно з контролем. Тобто це свідчить про інтенсивніше всмоктування його в кров. Аналогічно загальному азоту у рубцевій рідині дослідних корів 3-ї і 5-ї груп вірогідно знижувався вміст білкового азоту, відповідно, на 22,8 і 28,2 % (Р<0,001).

Щодо рівня залишкового азоту, то його показник був практично однаковим в усіх групах.

Аміачного азоту також спостерігалось значно менше, порівняно з показниками білкового азоту 1-ї контрольної та дослідних груп, але вірогідною величина виявилася в 3-й дослідній (14,9 %; Р<0,01) і в 5-й дослідній (13,3 %; Р<0,01) групах.

Валовий надій за 130 днів лактації у корів 3-ї і 5-ї дослідних груп становив 4160 і 4277 кг відповідно, що на 234 і 351 кг більше, ніж у контрольних корів, яким згодовували сіно люцерни, заготовлене у фазі бутонізації. Якщо перевести надої натурального молока у молоко 4 % -ї жирності, то різниця за цим показником між коровами контрольної і дослідних груп була ще більшою і досягала 250 кг, або 6,8 % (Р<0,01) і 381,7 кг, або 10,6 % (Р<0,001).

Масова частка білка, лізину, метіоніну і триптофану в крові та молоці дослідних корів була в нормі, але за час досліду збільшилася порівняно з початком лактації.

Втрати живої маси в перші 100 днів лактації у корів дослідних груп були меншими, а відтворні функції - кращими.

Перетравність поживних речовин у корів усіх піддослідних груп була на високому рівні, але суху речовину, сирий протеїн і БЕР корови дослідних груп перетравлювали краще, ніж контрольної. Щодо коефіцієнту перетравності сирого протеїну, то, незважаючи на те, що він був вищими у корів дослідних груп порівняно з контрольними аналогами, різниця за цим показником була невірогідною, за винятком 3-ї дослідної групи, де цей коефіцієнт виявився вищим на 4,2 % (Р<0,01) порівняно з контролем.

Використання в раціонах високопродуктивних корів сінажу справило помітний вплив на перетравність органічної речовини, сирого жиру, клітковини і БЕР. Але перетравність протеїну підвищилася в 5-й дослідній групі лише на 2,7 % (Р<0,05), порівняно з контрольною групою, і ця різниця була невірогідною.

Отже, підвищення в раціоні корів рівня сирого протеїну від 15,3 до 16,8 % від сухої речовини раціону сприяло поліпшенню метаболічних процесів у рубці, перетравності та конверсії поживних речовин в продукцію.

Соя та продукти її переробки у раціонах корів. З метою вивчення ефективність використання нативної та екструдованої сої, а також макухи сої в годівлі корів, по періодам лактації, були проведені науково-господарські досліди. Для дослідів відбирали корови з продуктивністю 7000-8000 кг молока за лактація.

Додаткове використання під час досліду в 1-й групі - 1,5 кг макухи сояшнику, в 2-й - 1,5 кг макухи сої, в 3-й - 1,5 кг нативної сої та в 4-й - 1,5 кг екструдованої сої, навіть при невисокому рівні годівлі піддослідних корів підвищило енергетичну і протеїнову поживність їх раціонів. Енергетична поживність 1-ї групи перевищувала норму зрівняльного періоду на 14,3 %, 2-ї, 3-ї, і 4-ї груп - на 15,6-18,2 %. Концентрація сирого протеїну також була вищою від норми зрівняльного періоду на 5,4-6,1 % у раціонах у всіх піддослідних груп. В результаті з кормами в організм корів 1-ї контрольної групи надійшло 30,4 % важкорозчинної фракції сирого протеїну, дослідних - від 30,6 до 36,8 %. Найбільше лізину потрапило в організм корів 3-ї і 4-ї дослідних груп - 76,9 і 79,1 г відповідно, а метіоніну - 1-ї контрольної групи - 63,3 г, що привело до збільшення молочної продуктивності у піддослідних корів (рис. 3).

Рис. 3. Продуктивність корів за 305 днів лактації

У зрівняльний період надій натурального молока від піддослідних корів коливався від 18,2 до 18,8 кг/добу. В дослідний період середньодобові надої молока упродовж чотирьох декад у корів 1-ї контрольної групи знаходилися на рівні зрівняльного періоду, а в 2-й і 4-й дослідних групах - збільшувалися на 1,1 - 3,0 кг, тоді як в 3-й дослідній групі, де поступово заміняли макуху соняшнику на нативну сою, надої знижувалися до 14-го дня досліду, а потім поступово підвищувалися на 1,7-2,1 кг.

За перші 100 днів лактації надої корів 2-ї дослідної групи підвищилися на 0,63 кг натуральної жирності молока; у корів 3-ї дослідної групи на 2,09 кг; а 4-ї - на 2,67 кг (Р<0,001). Вміст жиру в молоці корів 2-ї дослідної групи був вищим на 0,03; 3-ї - на 0, 20; 4-ї - на 0,14 %, порівняно з контрольною групою, при менших витратах кормових одиниць на 1 кг молока відповідно, на 2,97%, 6,75 і 9,6 %, порівняно з контролем.

Загальні втрати живої маси за перші три місяці лактації у корів контрольної групи становили 39,3 кг, або 6,74 %; дослідних груп - 33,1-36,8 кг, або 5,68-6,30%. Із четвертого місяця жива маса піддослідних корів почала збільшуватися і за четвертий та п'ятий місяці досліду у корів 1-ї контрольної групи вона зросла на 8,5 кг, або 1,56%; у дослідних групах корів - на 13,1-14,5 кг, або 2,39-2,64 %, що вище, ніж у контролі, на 4,6-6,0 кг, або 54,1 - 70,6 %.

У ході дослідження тривалість сервіс-періоду у корів дослідних груп була меншою на 21-31 день порівняно з контрольною групою, а індекс осіменіння нижчий - на 0,42-0,48.

Показники рубцевої рідини в піддослідних корів були в нормі при невеликім збільшені рН рубцевої рідини у дослідних корів на 1,84-4,25 %, ЛЖК - на 0,16-0,44 ммоль/100 мл порівняно з контролем. Проте статистично ця різниця була невірогідною. Щодо інфузорій, то залежно від рівня сирого протеїну їх кількість у рубцевій рідині корів дослідних груп перевищувала контроль на 11-89 тис. /мл (Р<0,05-0,001).

Таким чином, при використанні напівконцентратного типу годівлі корів у перші 100 днів лактації генетичний потенціал корів понад 8000 кг молока не реалізується. Проте підвищені рівні сирого протеїну забезпечують більш високі надої молока. Як джерело протеїну можна використовувати нативну сою до 14-15 % від загальної поживності раціону, оскільки на екструдування сої витрачається електроенергії на одну тонну 184 кВт, або 1108 МДж.

В зв'язку енергозаощадження в іншому досліді вивчали оптимальні рівні нативної сої в раціонах корів у період виробництва молока і запуску. Для цього в основний період досліду з раціонів зрівняльного періоду поступово вилучали дерть кукурудзяну та ячмінну, а дерть горохову заміняли дертю нативної сої. У зв'язку з цим з концентрованих кормів у раціонах залишили тільки 2 кг дерті сої та 1,9 кг макухи соняшнику для корів контрольної групи. Для корів 2-ї дослідної групи кількість дерті сої зменшили до 1 кг, а макухи соняшнику збільшили до 2,9 кг. У раціонах корів 3-ї та 4-ї дослідних груп кількість дерті сої збільшили, відповідно, до 3 та 3,9 кг. В результаті цього рівень сухої речовини нативної сої в дослідний період у контрольній групі становив 10,0 %; у дослідних: 2-й - 5 %; 3-й - 15; 4-й - 20 % від сухої речовини раціонів.

Спожиті корми забезпечували корів сирим протеїном, %: 15,2 (контрольна) до 15,5 (3-я дослідніа), від сухої речовини; важкорозчинною фракцією, %: 29,4 (2-а дослідна) до 31,3 (4-а дослідна), від сирого протеїну. При цьому концентрація лізину становила, %: від 3,7 до 5,3; метіоніну - від 2,8 до 3,1, від сирого протеїну,.

У середньому за дослід корови 1-ї контрольної групи знизили надої, порівняно з надоями за зрівняльний період, на 21,6 %; 2-ї дослідної групи - на 24,1; 3-ї - на 19,8; 4-ї - на 25,1 %. Валовий надій у контрольній групі за час досліду становив 3164,4 кг (рівень сої 10 %), 2-й - 3085,2 кг (рівень сої 5 %), або на 792 кг менше; 3-й - 3211,2 (рівень сої 15 %), або на 468 кг більше; у 4-й - 3045,6 кг (рівень сої 20 %), або на 118,8 кг менше, порівняно з аналогічним показником контрольної групи. Різниця по зниженню надоїв була вірогідною - для корів 2-ї і 4-ї (Р<0,001) дослідних груп порівняно з контролем, щодо збільшення надоїв - наближалася до вірогідної для корів 3-ї дослідної групи (Р<0,05).

Хімічний склад та фізичні властивості молока корів усіх піддослідних груп визначалися в межах норми. Молоко за вмістом загального білка у корів як контрольної, так і дослідних груп задовольняло вимоги для переробки його на твердий сир (не менше 3,10 %). Проте за вмістом казеїну воно не відповідало цим вимогам (рис. 4).