Середньодобові надої 4 % молока за 90 днів досліду в контрольній групі склали 32,88 кг, в дослідних коливались від 34,06 до 36,59 кг. Найвищими вони були у корів 3-ї дослідної групи, які переважали аналогів контрольної групи, відповідно, на 3,72 кг або на 11,3 % (P<0,05).

Щодо вмісту жиру і білка в молоці, то суттєвої різниці за цими показниками між групами не встановлено.

Гематологічні показників піддослідних корів були в межах фізіологічної норми.

Оскільки макуха сої у своєму складі містить у середньому 69,3 % легкорозчинної фракції сирого протеїну, а екструдування та гранулювання знижує розкладання протеїну в рубці до 55,4-59,7 %, то досліджувані нами раціони з різними рівнями DL-метіоніну, напиленого на макуху сої, а потім гранульовану, могли вплинути на бродильні процеси в передшлунках корів, зокрема в рубці. Оскільки легкорозчинна фракція сирого протеїну разом з клітковиною, крохмалем та іншими вуглеводами є основним чинником, що визначає швидкість ферментації кормів у рубці, характер кислотоутворення і реакцію середовища вмісту передшлунків. У свою чергу величина водневого показника впливає на склад мікроорганізмів, які беруть участь у процесах ферментації кормів і визначають тип кислотоутворення. Тому визначення величини рН вмісту рубця стає індикатором стану обміну речовин у складному шлунку жуйних (табл. 7).

Таблиця 7

Показники рубцевої рідини у піддослідних корів, (М±m, n=3)

Показник	Група
	контрольна	дослідна
	1	2	3	4	5
Величина рН	6,99±0,166	7,08±0,210	7, 19±0,178	7,09±0,220	7,12±0,178
Азот загальний, ммоль/л	90,04± 3,236	93,25± 0,9	95,32± 0,6*	93,29± 0,9	94,82± 0,6
Азот аміачний, ммоль/л	12,28± 0,179	12,17± 0,293	12,09± 0,168	12,11± 0,310	12,10± 0,178
ЛЖК, ммоль/л	81,2±2,22	88,2±1,35	89,4±0,98	87,3±1,36	86,8±0,88
Інфузорії, тис. /мл	585±45,7	686±51,3	753±43,9	678±56,8	699±43,7

Збільшення в раціонах корів дослідних груп рівня DL-метіоніну в гранульованій сої зсувало реакцію їх рубцевої рідини в лужний бік (рН=7,08-7, 19), що сприяло інтенсифікації перебігу бродильних процесів у рубці.

За вмістом у рубцевій рідині загального азоту показники у корів дослідних груп переважали контрольні на 3,21-5,28 ммоль/л (Р>0,05), що свідчить про краще забезпечення раціонів протеїном. Щодо вмісту в рубцевій рідині аміачного азоту, то у корів дослідних груп цей показник був нижчим, ніж у тварин 1-ї групи, на 0,11-0,19 ммоль/л або 0,9-1,5 %. Показники ЛЖК у рубці корів 2-ї і 3-ї груп переважали показники 1-ї контрольної групи, відповідно, на 7,05 і 8,28 ммоль/л або 8,6-10,1 % (Р>0,05). Також відбулося збільшення концентрації мікроорганізмів у вмісті рубця піддослідних корів. При цьому різниця за показниками вмісту інфузорій у рубцевій рідині корів 2-ї, 3-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп, порівняно з тваринами 1-ї групи, становила, відповідно, 101, 168 і 114 тис. /мл, або більше в межах 17,2-28,7 % (Р<0,05).

Отже, підвищення рівня метіоніну у раціоні до 0,52-0,64 г/кг сухої речовини сприяє зростанню надоїв корів на 3,87-11,3 %, підвищенню жирності молока - на 0,01-0,05 %, зменшенню витрат кормів на молоко - на 2,5-7,9 %, кращій відтворній здатності, підвищенню вмісту у крові еритроцитів, гемоглобіну та загального білка, у тому числі г-глобулінової фракції, позитивно впливає на рубцевий метаболізм лактуючих корів. Найбільш ефективною дозою метіоніну є 0,64 г/кг сухої речовини раціону.

Ефективність різних способів підготовки натурального зерна сої до згодовування дійним коровам. Відомо, що під дією низькомолекулярних кислот (оцтової, пропіонової та їх сумішей) частково знешкоджуються антипоживні речовини сої і змінюються фізико-хімічні властивості протеїну кормів, у тому числі сої, підвищується вміст важкорозчинної фракції протеїну.

Оскільки низькомолекулярні кислоти наявні у молочній сироватці, останню було використано, як засіб "захисту" кормового білка від розкладу в рубці і для одночасного знешкодження антипоживних речовин у зерні сої. Для цього було сформовано п'ять груп корів-аналогів чорно-рябої української молочної породи. Різниця в годівлі між групами полягала в тому, що коровам контрольної групи згодовували зерно сої подрібненим, 2-ї дослідної групи - після витримки у воді протягом двох діб і пробудженим до проростання, 3-ї - екструдованим після витримки у воді і пробудженим до проростання, 4-ї - після витримки у молочній сироватці протягом трьох діб і 5-ї дослідної групи - екструдованим після витримки у молочній сироватці протягом трьох діб. Підготовлена такими способами нативна соя позитивно вплинула на ріст молочної продуктивності піддослідних корів (табл.8).

Таблиця 8. Продуктивність піддослідних корів у середньому за основний період, (Мm, n=10)

Показник	Група
	контрольна 1	дослідна
		2	3	4	5
Середньодобовий надій, кг
Молоко натуральної жирності	35,10 0,43	36,42 0,61	39,02 0,58	38,57 0,47	38,42 0,74
Молоко 4 % -ї жирності	29,80 0,58	31,23 0,45	33,17 0,62**	31,86 0,55	33,23 0,61**
Жирність молока, %	3,40±0,01	3,43±0,02	3,44±0,02	3,44±0,01	3,46±0,01
Білковість молока, %	3,05±0,03	3,04±0,02	3,05±0,03	3,00±0,01	3,05±0,01

За даними табл.8, середньодобові надої молока натуральної жирності корів дослідних груп перевищували аналогічний показник корів контрольної групи на 3,8 - 11,2 %, а середньодобові надої молока 4 % -ї жирності - на 4,8 - 11,5 % (Р<0,01). Слід зазначити, що найвищі надої виявилися у корів 3-ї та 5-ї дослідних груп, яким згодовували екструдовану сою після витримки у воді і пробуджену до проростання та після витримки у молочній сироватці. При цьому вміст жиру і білка в молоці корів усіх груп був практично однаковим.

Витрати кормів на 1 кг молока 4 % -ї жирності знаходилися у межах 0,73-0,81 к. од.

Результати перетравності поживних речовин раціону показали, що спостерігалася тенденція до підвищення коефіцієнтів перетравності сирого протеїну - на 0,7 і 6,3 %; сирого жиру - на 1,1 і 2,8 %; сирої клітковини - на 2,3 і 4,3 % та безазотистих екстрактивних речовин (БЕР) - на 2,1 і 4,2 %. Різниця статистично невірогідна.

За показниками середньодобового споживання азоту корови дослідних груп переважали тварин контрольної групи на 4,2-27 г, проте екскреція його з сечею у цих тварин, навпаки, була на 11,6-19,2 г нижчою, це свідчить про повніше засвоєння азоту в організмі корів, що підтверджується і вищими середньодобовими надоями.

Отже, на синтез молока у корів 2-ї, 3-ї, 4-ї та 5-ї дослідних груп витрачалося щодоби відповідно на 14,0 г; 19,2; 14,8 та 28,9 г азоту більше, ніж у корів 1-ї групи. У корів контрольної групи щодобово виділялося азоту з молоком менше на 2,0-3,7 % порівняно з дослідними групами. Загальний баланс азоту у корів усіх груп був позитивним і дорівнював 4,6-52,2 г/гол. /добу.

Таким чином, застосування різних способів підготовки натурального зерна сої до згодовування дійним коровам у перші 100 днів лактації дає змогу не лише знешкодити небажані в ній антипоживні речовини, а також підвищити перетравність і засвоєння поживних речовин в організмі тварин. Особливо ефективним є процес замочування сої у воді, пророщування і подальше її екструдування.

Використання азоту мікроорганізмами рубця за різних рівнів цукру в раціонах дійних корів. У високопродуктивних корів на початку лактації виникає дефіцит енергії, білка та інших речовин, що цілком закономірно, оскільки на утворення молока вони витрачають їх більше, ніж споживають з кормами. З метою усунення дефіциту енергії і білка в перший період лактації у раціони корів уводили високоякісні легкоперетравні та легкозасвоювані корми.

Для корів 1-ї контрольної, 4-ї і 5-ї дослідних груп такими кормами були: дерть кукурудзяна - 2 кг, дерть ячмінна - 2 кг, кормові буряки - 20 кг і меляса - 1 кг; для 2-ї і 3-ї дослідних груп - дерть кукурудзяна - 4 кг, дерть ячмінна - 2 кг і меляса - 1 кг; для 6-ї - дерть кукурудзяна - 4 кг, дерть ячмінна - 1 кг, кормові буряки - 20 кг і меляса - 1,5 кг.

Для балансування раціонів за білком в 1-й контрольній групі використовували дерть горохову; в 2-й і 4-й дослідних групах - зерно сої після його дводобової витримки у воді; у 3-й і 5-й дослідних групах - екструдоване зерно сої; у 6-й дослідні групі - зерно сої після його дводобової витримки у воді та екструдоване зерно сої. Спожиті корми забезпечили рівень сирого протеїну від 15,1 до 17,8 %; вміст важкорозчинної фракції сирого протеїну від 32,4 до 41,4%; лізину - від 0,73 до 0,88 г і метіоніну - від 0,55 до 0,65 г на 1 кг сухої речовини. При концентрації енергії в 1 кг сухої речовини раціону 0,99-1,07 к. од.

Згодовування піддослідним коровам підвищеного рівня сирого протеїну за різного цукро-протеїнового відношення і відношення суми цукру і крохмалю до протеїну привело до зсування реакції рубцевої рідини корів дослідних груп у лужний бік.

Це пояснюється більшим надходження в рубець легкорозчинної фракції сирого протеїну (на 6,3-23,9 %, порівняно з контролем), що сприяло інтенсифікації перебігу бродильних процесів у рубці (табл.9).

Таблиця 9

Показники рубцевої рідини у дослідних корів, ммоль/л (М±m, n=3)

Показник	Група
	контрольна 1	дослідна
		2	3	4	5	6
рН	6,62± 0,104	7,09± 0,177**	7,08± 0,144**	7,06± 0,167**	7,08± 0,114**	7, 19± 0,123**
Азот загальний	89,8± 1,82	92,4± 1,49	100,8± 1,68*	92,9± 1,99	102,5± 1,72***	106,5± 1,34
Азот білковий	67,3± 1,22	70,2± 1,58	73,1± 1,08***	70,0± 1,86	76,2± 1,39***	79,3± 1,42***
Азот залишковий	22,5± 0,51	22,2± 1,03	27,7± 0,58	21,9± 0,55	26,3± 0,52	27,2± 0,50
Азот аміачний	9,9± 0,18	8,6± 0,33	7,5± 0,14**	8,4± 0,31	6,2± 0,15**	6,4± 0,18
ЛЖК	131,6± 2,32	102,8± 3,80	105,1± 3,74	107,2± 2,81	109,9± 2,53	123,6± 3,22***

За показниками вмісту загального азоту у рубцевій рідині корови дослідних груп переважали контрольних аналогів на 2,7-16,7 ммоль/л (Р<0,01), що свідчить про повніше забезпечення їх раціонів протеїном.

Щодо вмісту в рубцевій рідині аміачного азоту, то у корів дослідних груп цей показник був меншим, ніж у тварин контрольної групи на 1,3-3,7 ммоль/л, тоді як у корів 5-ї та 6-ї дослідних груп вони виявилися майже однаковими (6,2 проти 6,4 ммоль/л).

Отримані дані свідчать, що вміст аміачного азоту повною мірою залежав від забезпеченості раціону цукром і крохмалем. Концентрація білкового азоту в хімусі рубця дослідних корів, у раціонах яких використовували екструдовану сою, зросла відносно контролю в 3-й дослідній групі на 5,8 ммоль/л, або 8,6 %; у 5-й - на 8,9 ммоль/л, або 13,2 %; у 6-й - на 10 ммоль/л, або 14,9 % (Р<0,001). У дослідних групах, у раціонах яких використовувалася нативна соя, показник вмісту білкового азоту зріс у 3-й дослідній групі, порівняно з 2-ю - на 2,9 ммоль/л, у 5-й порівняно з 4-ю - на 6,2 ммоль/л.

Підвищення у раціонах корів дослідних груп рівня сирого протеїну за рахунок нативного та екструдованого зерна сої сприяло утворенню 102,8-123,6 ммоль/л ЛЖК за різної кількості крохмалю та цукру від сухої речовини. Різниця за показниками ЛЖК була вірогідною (Р<0,001) між контролем та дослідними групами.

Забезпечення піддослідних корів у період роздоювання енергією, протеїном, важкорозчинною його фракцією, лізином і метіоніном сприяло швидшому їх роздоюванню та підвищенню надоїв молоко, порівняно з контрольною групою. В середньому за 100 днів лактації середньодобові надої в контрольній групі склали 26,8 кг молока, в дослідних вони коливались від 30,0 до 38,03 кг. Оскільки більш об'єктивною оцінкою молочної продуктивності корів є валовий надій молока 4 % -ї жирності, то за цим показником різниця між коровами 2-ї дослідної групи і контролем становила 298 кг, або 12,29 % (Р<0,01); 3-ї дослідної - 414 кг, або 17,07 % (Р<0,001); 4-ї - 460 кг, або 19,00 % (Р<0,001); 5-ї - 746 кг, або 30,76 % (Р<0,001); 6-ї дослідної групи і контролем - 1064 кг, або 43,88 % (Р<0,001), за рахунок підвищеного жиру в молоці дослідних корів на 0,01-0,05 %.

У молоці корів дослідних груп, порівняно з контролем, хоча й не надто інтенсивно, але помітно зростав вміст білка (3,22-3,29 проти 3,20 % у контролі).

Витрати кормів на 1 кг молока 4% -ї жирності визначались у межах 0,74-0,90 к. од. Витрати перетравного протеїну на 1 корм. од. дорівнювали 103-123,3 г.

Перетравність сухої і органічної речовин, сирого протеїну, сирої клітковини і БЕР була інтенсивнішою у 4-й, 5-й і 6-й дослідних групах, у раціонах яких рівень сирого протеїну становив 17,0-17,5 % сухої речовини при цукро-протеїновому відношенні 0,9: 1,0, порівняно з 2-ю і 3-ю дослідними групами, у раціонах яких рівень сирого протеїну був 17,6-17,8 % сухої речовини, але цукро-протеїнове відношення становило 0,5: 1.

Найоптимальніші умови для травлення забезпечують раціони з вмістом сирого протеїну у межах 17,0-17,5 % сухої речовини за достатньої кількості в них цукру.

Вивчення балансу азоту у високопродуктивних корів показало, що всмоктування азоту прямо залежить від кількості та якості сирого протеїну, а також рівня цукру і крохмалю у раціонах (табл. 10).

Таблиця 10

Середньодобовий баланс азоту, г (M±m, n=3)

Показник	Група
	контрольна 1	дослідна
		2	3	4	5	6
Усього спожито	555,3± 4,51	646,3± 6,40	650,9± 5,72	659,8± 2,74	671,4± 1,63	711,3± 1,82
Виділено: з калом	180,3± 6,84	179,4± 5,42	172,0± 4,63	183,8± 2,11	179,9± 3,92	195,7± 2,84
з сечею	221,2± 9,43	289,9± 8,54	290,8± 4,32	281,1± 3,60	279,8± 1,91	268,7± 1,70
з молоком	153,4± 4,52	175,7± 3,33**	183,2± 2,83***	185,3± 6,94***	199,9± 6,31***	230,7± 6,30***
всього	554,9± 7,60	645,0± 8,42***	646,0± 7,91***	650,2± 7,73***	659,6± 15,72***	695,1± 15,74***
Відкладено в тілі	0,4±0,14	1,3±0,22	4,9±1,43	9,6±2,91	11,8±3,12	16,2±2,52
Відкладено до спожитого, %	0,072	0, 20	0,75	1,46	1,76	2,28

Найвища всмоктуваність азоту у травному каналі встановлена у корів 5-ї і 6-ї дослідних груп, які отримували 175 і 169 г сирого протеїну в 1 кг сухої речовини раціону. Різниця цих показників з такими корів контрольної групи, які отримували сирого протеїну 151 г/кг сухої речовини, становила, відповідно, 116,5 і 140,6 г, або 31,1 і 37,5 % (Р<0,001).

У корів 2-ї дослідної групи, порівняно з 4-ю дослідною групою (дерть сої), та у корів 3-ї дослідної групи, порівняно з 5-ю (дерть сої екструдованої), зменшувалося виділення азоту з калом, відповідно, на 4,4 і 7,9 г, або 2,45 і 4,59 % і збільшувалося виділення з сечею - на 8,8 і 11,0 г, або 3,13 і 3,93 %.

Виділення більшої кількості азоту з молоком підтверджується і вищими середньодобовими надоями корів дослідних груп. Зокрема, під час балансового досліду середньодобовий надій корів 1-ї контрольної групи становив 29,6 кг; а 2-ї, 3-ї, 4-ї, 5-ї і 6-ї дослідних груп - відповідно 33,8; 35,0; 35,4; 37,7; 43,8 кг. На синтез молока у корів 2-ї, 3-ї 4-ї, 5-ї і 6-ї дослідних груп витрачалося азоту щодоби на 22,3 г; 29,7; 31,8; 46,4 і 77,3 г, або на 14,5 %, 19,3, 20,7, 30,2 і 50,3 % (Р<0,001) більше, ніж у корів 1-ї групи.

Вміст сирого протеїну у раціоні корів 6-ї дослідної групи на рівні 169 г/кг сухої речовини, цукро-протеїнове відношення 0,94: 1 і відношення суми цукру і крохмалю до протеїну 2,11: 1 зумовили найвищий показник відкладення азоту в тілі - 3,14 %. Загальний баланс азоту у корів усіх груп був позитивним і становив 0,4-16,2 г/гол. /добу.

Отже, використання азоту мікроорганізмами рубця за різних рівнів цукру в раціонах дійних корів позитивно впливає на молочну продуктивність у перші 100 днів лактації, перетравність поживних речовин корму та показники рубцевого метаболізму.

Дріжджоване зерно злакове змішане, з соєю та екструдоване, у раціонах дійних корів. У центральній зоні Лісостепу в годівлі тварин традиційно використовують зерно пшениці, кукурудзи, ячменю і гороху, а в останні роки - сої. Кукурудза, ячмінь та пшениця бідні на протеїн, але багаті на крохмаль. Збільшити кількість протеїну в ячмені, пшениці та кукурудзі можна шляхом їх дріжджування.

Дріжджування зерна пшениці проводили впродовж 8 годин за температури +30 єС, рН середовища 5,7, одеськими хлібопекарськими дріжджами. Дріжджоване зерно пшениці змішували з подрібненим зерном гороху і сої та екструдували на зерновому екструдері ЕЗ-150 за температури +120°С та тиску пари 2-3 МПа.

В екструдовану суміш № 1включали зерна пшениці 5, гороху 45 та нативної сої 50%, в екструдовану суміш № 2 - зерна гороху 45, сої 50 і 5 % дріжджованого зерна пшениці, в екструдовану суміш № 3 - зерна гороху 40, сої 50 і 10 % дріжджованого зерна пшениці, в екструдовану суміш № 4 - зерна гороху 35, сої 50 і 15 % дріжджованого зерна пшениці і в екструдовану суміш № 5 - зерна гороху 30, сої 50 і 20 % дріжджованого зерна пшениці. В сумішах містилося, відповідно, %: 27,18; 28,53; 29,07; 30,16 і 30.44 % сирого протеїну.

В дослідний період коровам-аналогам у перші 100 днів лактації протягом 80 діб згодовували однакові корми. Різниця полягала в тому, що коровам контрольної групи згодовували суміш №1, коровам 2-ї, 3-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп суміш № 2, № 3, № 4 і № 5, відповідно.

Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини раціонів коливалася від 1,13 до 1,15 к. од., концентрації протеїну - 19,2 - 19,6 % в сухій речовині, за концентрацій лізину 8,83 - 9,1, метіоніну 5,74 - 5,84 і триптофану 3,17 - ш 3,18 г на 1 кг сухої речовини. Клітковини в 1 кг сухої речовини у спожитих кормах містилося 19-20 %. Цукро-протеїнове відношення становило 0,55-0,56: 1, крохмально - цукро-протеїнове - було найнижчим у 5-й дослідній групі і дорівнювало 1,88, найвище - у 4-й дослідній групі - 2,23.

Різниця раціонів за вмістом енергії, протеїну, важко - і легкорозчинних його фракцій, лізину, метіоніну і триптофану, позначилося на молочній продуктивності піддослідних корів. Середньодобовий надій натурального молока коливався від 40,4 кг (контрольна група) до 44,9 кг (4-а дослідна група) при вмісту жиру в молоці, відповідно, від 3,65 % до 3,68 %.

За 80 діб основного періоду досліду середній валовий надій 4 % -го молока від кожної корови становив: у контрольній групі - 2952 кг, у 2-й дослідній - 3128 кг, або на 6,0 % більше; у 3-й - 3208 кг, або на 8,7 % більше; у 4-й - 3304 кг, або на 11,9 % більше; у 5-й - 3152 кг, або більше на 6,8 %, ніж надій контрольної групи (Р<0,05 і Р<0,01).

Вміст білка в молоці корів 2-ї, 3-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп був, відповідно, на 0,08 %; 0,11; 0,10 і 0,04 % вищим від контролю (Р<0,001), а концентрація азоту зросла на 0,004 %; 0,011, 0,002 і 0,003 %.

Густина, вміст молочного цукру, золи, фосфору, магнію, заліза, марганцю, міді в молоці знаходилися в межах фізіологічної норми. Включення дріжджованої маси до складу комбікорму сприяє зростанню рівня амінокислот у білках молока. Вміст метіоніну в молоці корів контрольної групи становив 0,05 г %; 2-ї дослідної - 0,053 г %, 3-ї - 0,065 г %, 4-ї - 0,068 г %, 5-ї - 0,052 г. Молоко корів 2-, 3-, 4 - і 5-ї дослідних груп помітно різнилося за вмістом лізину від контролю, де його рівень був вищим, відповідно на 6,9 %; 9,5; 15,3, 5,6 %. Найбільша кількість гістидину відмічена у молоці тварин 4-ї дослідної групи - 0,087 г. Вміст лейцину виявився найвищим у молоці корів 4-ї дослідної групи - 0,310 г %, що на 3,6 % більше порівняно із контролем. Вміст аргініну у молоці піддослідних корів становив від 0,116 до 0,119 г %. Тирозину в молочному білку корів 2-ї дослідної групи було 0,006 г %; 3-ї - 0,007; 4-ї - 0,008 і 5-ї - 0,003 г %. Умолоці корів дослідних груп спостерігалася тенденція до зростання вмісту аспарагіну, серину, глутамінової кислоти, проліну, гліцину, аланіну, валіну, ізолейцину, порівняно з контрольною групою, що свідчить про зв'язок між енергопротеїновим забезпеченням раціону і процесами утворення вищеперерахованих амінокислот під час синтезу білків молока.

Дещо вищі рівні лізину, метіоніну і триптофану у раціонах високопродуктивних корів сприяли кращому перетравленню поживних речовин кормів за майже однакового в усіх раціонах рівня сирого протеїну (19,2-19,6 % від сухої речовини). Коефіцієнт перетравності сухої речовини у 4-й дослідній групі був вищим на 8,1 %; органічної речовини - на 7,7; сирого протеїну - на 6,2; сирого жиру - на 4,1; сирої клітковини та БЕР - на 4,0 %, порівняно з контрольною групою.

Показник виділення азоту з калом, сечею і з молоком у корів дослідних груп був значно нижчим від контролю (табл. 11).

Таблиця 11

Баланс азоту в організмі піддослідних корів, г (М±m, n=3)

Показник	Група
	контрольна 1	дослідна
		2	3	4	5
Усього спожито	812,1	821,1	837,4	862,0	857,9
Виділено: з калом	221,7	217,6	206,8	181,9	202,5
з сечею	314,8	303,4	291,7	290,2	312,6
з молоком	221,3	239,6	247,4	253,4	239,0
усього	757,8	760,6	745,9	725,5	754,1
Відкладено в тілі	54,3	60,5	91,5	136,5	103,8
Відкладено до спожитого, %	6,69	7,37	10,9	15,8	12,1

Якщо корови контрольної групи виділяли азоту з калом 27,3 %, з сечею 38,8 і з молоком 27,3 % від спожитого, то корови дослідних груп відповідно, %: 2-ї - 26,5; 36,9 і 29,2; 3-ї - 24,7; 34,8 і 29,5; 4-ї - 21,41, 33,7 і 29,4 та 5-ї - 23,6; 36,4 і 27,9 %.

Показник засвоєння азоту був високим у всіх дослідних групах, але найвищим у 4-й - 20,1 %, у раціони якої включали 15 % дріжджованого зерна пшениці. Використання у раціонах 5-ї дослідної групи 20 % дріжджованої пшениці позитивно вплинуло на засвоєння азоту кормів. Баланс азоту у цій групі становив +103,8 г і був вищим на 8,0 % від контрольної групи (Р<0,001). Проте при цьому більші втрати азоту спостерігалися із сечею, а не з молоком, як це сталося у 4-й дослідній групі.

Доведено, що шляхом екструдування дріжджованої та необробленої зернової суміші у співвідношенні від 10: 90 до 20: 80 можна отримати оброблену зернову суміш з вмістом "сирого" протеїну на 2,5 % більше (2,8 % на суху речовину), ніж у необробленій за вмісту вологи до 12-13 %, що усуває необхідність застосування енергоємного процесу сушіння. Амінокислотний склад екструдованого зерна пшениці, гороху і сої, збагаченого дріжджами, поліпшився за рахунок підвищення вмісту лізину на 33 %, метіоніну - 38, треоніну - на 29 %.

Таким чином, аналіз показників молочної продуктивності корів і оплати кормів молоком свідчить про максимальний вплив рівня енергії і протеїну на підвищення продуктивності корів, що проявляється за включення до складу комбікорму дріжджованої суміші на рівні 15 % від загальної його маси.

Визначення оптимальних рівнів сирого протеїну, його фракцій, лізину і метіоніну у раціонах корів по періодах лактації. Відомо, що в протеїні сої не вистачає метіоніну, а в макусі соняшнику - лізину. Тому L-лізином збагачували макуху соняшнику, DL-метіоніном - макуху сої. Для цього застосовували метод адсорбції, зволожуючи макухи розчинами L-лізину та DL-метіоніну. Розчинником для амінокислот була звичайна водопровідна вода. Іммобілізацію проводили за кімнатної температури 18-20 єС. На 1 г макухи соєвої або соняшникової було іммобілізовано від 10 мг до 75 мг відповідних амінокислот. Оптимальне приєднання DL-метіоніну на 1 г макухи сої становило 24,8 мг, до 1 г макухи соняшнику - 28,9 мг L-лізину. Таким чином, у 1 кг макухи сої метіоніну після іммобілізації знаходилося 38 г, а в макусі соняшнику - лізину було 43 г.

Рівень сирого протеїну підвищували по періодах лактації у контрольній групі за рахунок різної добової даванки макухи соняшникової та соєвої. У дослідних - за рахунок іммобілізованої макухи сояшникової та соєвої, які підвищували вміст лізину та метіоніну у раціонах. Збільшували важкорозчинну фракцію сирого протеїну у корів дослідних груп за рахунок екструдованого гороху та сої.

В результаті у раціонах корів 1-ї контрольної групи в перші 100 днів лактації концентрація становила: сирого протеїну - 17,5 %, лізину - 0,72 %, метіоніну - 0,52 %, важкорозчинної фракції сирого протеїну - 31,6 %, у другі 100 днів лактації, відповідно - 15,1 %; 0,56, 0,44, 23,2 %; у треті 100 днів лактації відповідно - 12,0 %; 0,61, 0,46, 23,2 %. У раціонах корів дослідних груп у перші 100 днів лактації концентрація коливалася: сирого протеїну - від 17,5 до 18,7 %; лізину - від 0,87 до 0,97%; метіоніну - від 0,52 до 0,62 %; важкорозчинної фракції сирого протеїну - від 32,4 до 39,7 %; у другі 100 днів лактації, відповідно - від 15,2 до 17,0 %; від 0,625 до 1,5 %; від 0,46 до 0,63 %; від 28,4 до 41,7 %; у треті 100 днів лактації - від 14,0 до 15,5 %; від 0,61 до 1,25 %; від 0,48 до 0,60 % і від 28,4 до 39,7 %.

Як показав аналіз результатів дослідження, від корів контрольної групи за 280 днів досліду отримано 7968 кг молока натуральної жирності, а від корів 2-ї, 3-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп - відповідно, на 287 кг, 781, 317 і 525 кг, або 3,6 %; 9,8; 4,0 і 6,6 % більше. Жирність молока по групах за дослідний період коливалася від 3,48 до 3,52 %. У молоці корів дослідних груп порівняно з контролем, хоч і не надто помітно, зменшився вміст білка (3,07-3,08 проти 3,10 % у контролі).

Витрати кормів на 1 кг молока у середньому за 280 днів лактації виявилися найменшими у корів 3-ї дослідної групи, у раціонах яких було сирого протеїну до 18,6 % у період роздоювання, 16,3 % - у період виробництва молока і 14,3 % - у період запуску, вміст лізину - до 1,1 %, метіоніну - 0,52-0,63 %.

Підвищені рівні сирого протеїну, лізину, метіоніну та важкорозчинної фракції сирого протеїну позитивно вплинули на зменшення живої маси корів під час їх роздоювання та збільшення - при виробництві молока та запуску. Жива маса у корів контрольної групи зменшилася на 35,8 кг, або 6,48 %; 2-ї дослідної групи - на 31,3 кг, або 5,61 %; 3-ї - на 24,5 кг, або 4,35 %; 4-ї - на 29,8 кг, або 5,32 %; 5-ї дослідної групи - на 26,2 кг, або 4,67 %. За 280 днів основного періоду досліду жива маса корів контрольної групи зросла на 27,2 кг, тоді як 2-ї дослідної - на 31,3 кг, або 15,1%; 3-ї - на 33,8 кг, або на 24,3%; 4-ї дослідної - на 31,7, або 16,5 %. Найбільший приріст живої маси відзначено у корів 5-ї дослідної групи (34,9 кг, Р<0,001), порівняно з контролем цей показник вищий на 28,3%.

Додавання до раціону корів макухи соняшникової, збагаченої L-лізином, і макухи соєвої, збагаченої DL-метіоніном, позитивно впливало на відтворні здатності корів. У корів 2-ї, 3-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп, порівняно з контролем, сервіс-період був менш тривалим - на 34 дні, 41, 35 і 37 днів, а індекс осіменіння нижчим відповідно на 20,0 %; 26,7, 20,0 і 26,7 %.

При цьому показники перетравності сирого протеїну зросли у корів 3-ї дослідної групи в період роздоювання та виробництва молока порівняно з показниками контрольної групи, відповідно, на 5,2 і 5,1 % (Р<0,01). Вища перетравність протеїну встановлена також у корів 5-ї дослідної групи як у перший, так і в другий періоди лактації, відповідно, на 3,2 (Р<0,05) і 7,6 % (Р<0,001) до контролю. За перетравністю жиру корови 2-ї дослідної групи поступалися перед коровами контрольної групи на 0,9 - у період роздоювання та на 1,5 % - у період виробництва молока. Корови 3-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп за цим показником перевершували аналогів контрольної групи у зазначені періоди лактації, відповідно, на 2,6 %; 0,2 і 0,8 та 2,3; 0,3 і 0,5 %.

Найвищі показники перетравлення клітковини виявлено у корів 3-ї дослідної групи за обидва періоди лактації, де вони перевищували корів контрольної групи на 3,6 та 6,2 %. Корови 2-ї, 4-ї і 5-ї груп за перетравністю клітковини переважали контрольних у період роздоювання, відповідно, на 0,7; 0,3 та 2,3 %, а у період виробництва молока - на 1,5; 3,3 та 5,3 %. За показниками перетравності БЕР корови 3-ї та 5-ї дослідних груп переважали корів контрольної групи в період роздоювання, відповідно, на 5,0 та 1,7 %, а у період виробництва молока - на 6,3 та 6,1 %.

Отже, найвищі показники перетравності протеїну, жиру, клітковини і БЕР встановлено у корів, яким у період роздоювання згодовували раціони з вмістом: сирого протеїну - 18,3 %, лізину - 1,1 %, метіоніну - 0,63 % та важкорозчинної фракції протеїну - 40,3 %.

За результатами фізіологічного досліду, баланс азоту в організмі піддослідних корів був позитивний, а використання його - високим (табл. 12).

Найбільшу кількість азоту було спожито коровами 5-ї групи - на 11,7 % (Р<0,05) більше від контрольних у період роздоювання і на 19,6 % (Р<0,01) - у період виробництва молока. Корови 3-ї групи за кількістю спожитого азоту поступалися перед аналогами 5-ї дослідної групи за періодами, відповідно, на 3,5 і 5,6 %, але переважали контрольну групу на 7,9 і 12,9 %.

Найбільше азоту з молоком виділяли корови 3-ї дослідної групи: на 12,1 % (Р<0,01) більше від контролю у період роздоювання та на 6,8 % - у період виробництва молока. Корови 2-ї, 4-ї і 5-ї дослідних груп виділяли азоту з молоком у період роздоювання, відповідно, на 4,6 %; 6,4 і 7,8 % більше, у період виробництва молока - на 1,9 %; 1,5 і 6,1 % більше порівняно з контрольною групою.

Таблиця 12

Баланс азоту в піддослідних корів, г (М±m, n=3)

Показник	Група
	контрольна 1	дослідна
		2	3	4	5
Період роздоювання (90-97 день лактації)
Усього спожито	770,2	781,0	831,3	840,4	860,2
Виділено: з калом	191,8	189	163,8	187,4	186,7
з сечею	324,2	324,7	315,1	332,9	325,5
з молоком	235,8	246,7	264,4	250,8	254,2
усього	751,8	760,4	743,3	771,1	766,4
Відкладено в тілі	18,4	20,6	88,0	69,5	93,8
Відкладено до спожитого, %	2,39	2,64	10,59	8,27	10,9
Період виробництва молока (190-197 день лактації)
Усього спожито	471,81	481,21	532,73	520,10	564,41
Виділено: з калом	112,29	104,9	99,62	100,48	91,43
з сечею	184,39	187,16	192,33	190,95	198,77
з молоком	145,63	148,35	155,53	147,87	154,51
усього	442,31	440,41	447,48	439,3	444,71
Відкладено в тілі	29,5	40,8	85,25	80,8	119,7
Відкладено до спожитого, %	6,25	8,48	16,00	15,53	21,2

Використання у годівлі високопродуктивних корів кормів з підвищеним рівнем сирого протеїну, лізину, метіоніну та важкорозчинної фракції протеїну зумовлює зменшення втрат азоту з калом та сечею.

За годівлі високопродуктивних корів раціонами з різним рівнем сирого протеїну, лізину, метіоніну та важкорозчинної фракції сирого протеїну в крові дослідних груп виявлено збільшення кількості еритроцитів (на 0,18-0,36 Т/л) та гемоглобіну (на 1,0 і 3,6 г/л). Щодо лейкоцитів у крові корів, то їх кількість була меншою у тварин дослідних груп, що можна вважати позитивним явищем, яке свідчить про стан резистентності організму тварин.

Рівень білка у сироватці крові вказує на повноцінність протеїнового живлення тварин. У корів дослідних груп вміст білка був вищим, порівняно з контролем, на 1,1-2,7 г/л. Цей показник переважав у корів 3-ї дослідної групи, у раціонах якої містилося: сирого протеїну - 18,0 %, лізину - 1,1 %, метіоніну+цистину - 0,63 % та важкорозчинної фракції сирого протеїну - 40 %.

Підвищення вмісту альбумінів та глобулінів свідчить про інтенсивність перебігу окислювально-відновних процесів у тканинах та органах корів. Істотної різниці за показниками вмісту у крові корів кальцію, неорганічного фосфору і лужного резерву не встановлено.

Про інтенсивність мікробіологічних процесів у рубці свідчать дані таблиці 13.

Величина рН рубцевої рідини у дослідних корів зміщувалася у лужний бік і порівняно з контролем, зростала до 7,09-7,28 (Р<0,05-0,001).

Таблиця 13

Показники рубцевої рідини піддослідних корів, ммоль/л (M±m, n=3)

Показник	Група
	контрольна 1	дослідна
		2	3	4	5
Величина рН	6,98± 0,012	7,09± 0,032*	7,25± 0,014 ***	7,21± 0,012 ***	7,28± 0,019 ***
Азот загальний, ммоль/л	122,4±1,83	118,6±1,49	105,9±1,63*	109,5±1,60*	107,4±1,94*
Азот білковий, ммоль/л	91,9±0,78	89,3±1,38	77,7±1,02**	79,3±1,32**	76,7±1,35**
Азот залишковий, ммоль/л	30,5±0,56	29,3±0,89	28,2±0,45	30,2±0,55	30,7±0,34
Азот аміачний, ммоль/л	12,6±0,11	11,1±0,23*	10,5±0,12**	10,7±0,22**	10,8±0,32**
ЛЖК, ммоль/100 мл	7,12±0,21	7,35±0,34	7,82±0,23	7,72±0,33	7,97±0,43
Інфузорій, тис. /мл	285±12,3	314±18,6	341±14,9*	340±16,8*	389±20,4***

Вміст загального азоту, порівняно з показниками контрольної групи знижувався на 3,8-16,5 ммоль/л, або 3,2-13,5 % (Р<0,05), що вказує на інтенсивніше всмоктування його у кров.

Щодо білкового азоту, то його вміст у рубцевій рідині дослідних корів вірогідно знижувався на 15,5-16,5 %. Дослідні корови також відрізнялися від контрольних вірогідно нижчим вмістом у рубцевій рідині аміачного азоту на 12,0-16,7 %, що можна вважати позитивним явищем (Р<0,01).

У рубцевій рідині корів дослідних груп показник ЛЖК був вищим, порівняно з контролем, на 0,23-0,85 ммоль/100 мл (різниця невірогідна). Щодо інфузорій, то їхня кількість у рубцевій рідині корів дослідних груп перевищувала контроль на 29-104 тис. /мл (Р<0,05-0,001).

Отже, підвищені рівні сирого протеїну, лізину, метіоніну та важкорозчинної фракції протеїну поліпшують процеси травлення корів.

Показники економічної ефективності використання різних рівнів сирого протеїну, його фракцій, лізину та метіоніну у раціонах корів по періодах лактації наведені у табл. 14.

Таблиця 14

Економічна ефективність використання різних рівнів сирого протеїну, його фракцій, лізину та метіоніну в раціонах корів по періодах лактації

Показник	Група
	контрольна 1	дослідна
		2	3	4	5
Кількість корів у групі, голів	10	10	10	10	10
Валовий надій молока 4 % -ї жирності на одну корову, кг	6936	7176	7709	7290	7411
Валовий надій молока базисної жирності на одну корову, кг	8160	8442,4	9069,4	8576,5	8718,8
до контролю, ±	-	+282,4	+909,4	+416,5	+558,8
Реалізаційна ціна 1 кг молока, грн	2,65	2,65	2,65	2,65	2,65
Вартість усієї продукції, грн	21624	22372,4	24099,9	22727,7	23104,8
Загальні виробничі витрати, грн	17136	17429	18245,7	17910,6	18239,5
У тому числі: зарплата	4121,2	4263,8	4580,5	4331,5	4403,4
корми	10358,7	10417,2	10713,2	10787,4	10998,1
інші прямі витрати	1713,6	1772,9	1904,5	1801,1	1831
накладні витрати	942,5	975,1	1047,5	990,6	1007
Прибуток, грн	4488	4943,4	5854,2	4817,1	4865,3
до контролю, грн, (±)	-	+455,4	+1366,2	+329,1	+407,3
до контролю, %	-	+10,2	+30,4	+7,3	+9,1
Рентабельність, %	26,2	28,4	32,1	26,9	26,7

За даними табл. 14, забезпечення упродовж перших 100 діб лактації корів сирим протеїном у кількості 18,6 %; лізином - 1,1 %; метіоніном - 0,63 % і важкорозчинною фракцією сирого протеїну (ВРФСП) - 40,3 %; у наступні 100 діб лактації: сирим протеїном - 16,3 %; лізином - 1,1 %; метіоніном - 0,53 % і ВРФСП - 40,5 % та в останні 100 днів лактації: сирим протеїном - 14,3 %; лізином - 1,05 %; метіоніном - 0,52 % та ВРФСП - 39,8 % дало змогу отримати додатково 909,4 кг базисного молока і забезпечило додатковий прибуток у розмірі 1366,2 грн, або на 30,4 % більше порівняно з контрольними аналогами.

Отже, звідси вищі рівні сирого протеїну в раціонах годівлі високопродуктивних корів за одночасного контролю кормів за лізином, метіоніном і важкорозчинною фракцією сирого протеїну, сприяють підвищенню ефективності виробництва молока.

Висновки

На основі експериментальних досліджень проаналізовано хімічний склад та поживність основних кормів центральної зони Лісостепу України, які використовуються в молочному скотарстві, удосконалено технології виробництва, збагачення та використання високоякісних рослинних кормів місцевого виробництва; встановлені особливості протеїнового та амінокислотного живлення високопродуктивних корів, які покладено в основу розроблених рекомендацій щодо оптимізації їх годівлі, що суттєво покращує фізіологічний стан тварин, процеси рубцевого травлення, стан здоров'я і відтворні функції корів, збільшує період їх господарського використання, забезпечує високу молочну продуктивність та харчову і технологічну якість молока.

1. Розроблені й апробовані технології заготівлі та зберігання сіна, силосу, сінажу та підготовки бобових трав до згодовування і способи покращення кормових якостей зерна дають змогу нормалізувати метаболічні процеси травлення у передшлунках корів, забезпечити підвищення рівня трансформації поживних речовин кормів у молоко і таким чином знизити дефіцит білкових кормів у раціонах корів на 10-15 %, зменшити обсяги закупівлі імпортних макух і шротів та знизити собівартість молока.

2. На основі дослідження вмісту сирого протеїну, його легко - та важкорозчинних фракцій, лізину, метіоніну і триптофану в кормах центральної зони Лісостепу показано, що серед зелених кормів найвищий рівень нерозчинного протеїну міститься у вико-вівсяно-гороховій сумішці - 10,95-13,65 г/кг; серед грубих - у сіні конюшина+тимофіївка - 57,22-62,83 г/кг; серед соковитих - у сінажі люцерновому - 21,08-22,9 г/кг; з відходів технічного виробництва у дробині пивній сухій - 93,64-97,59 г/кг; у шроті сої та макусі сої і льону цей показник становить, відповідно, 140,7-153,65 г/кг; 113,1-125,4 і 113,2-135,2 г/кг, або 35 %, 40 та 30 % від загального вмісту сирого протеїну, найвищий показник виявлено у макусі сої екструдованої - 42 %. У висівках пшеничних та житніх вміст вказаних компонентів становить відповідно, 71,28-81,54; 72,28-79,56 г/кг нерозчинної фракції, або 54 і 52 % від сирого протеїну. Лізину найбільше містить зелена маса конюшини - 1,55-2,40 г/кг; метіоніну - зелена маса люцерни - 1,06-1,96 г/кг; триптофану - зелена маса озимої пшениці - 0,68-1,10 г/кг. З грубих кормів підвищеним вмістом лізину та триптофану характеризується сіно люцерни - відповідно, 5,84-7,34 та 1,68-2,02 г/кг; метіоніну - сіно люцерна+тимофіївка - 8,92-9,52 г/кг. Щодо соковитих кормів, то найвищий вміст лізину виявлено в сінажах з люцерни - 3,65-4,07 г/кг та конюшини - 2,49-3,48 г/кг; метіоніну - у сінажі люцерновому - 2,38-3,68 г/кг і дробині пивній сухій - 3,48-5,99 г/кг; триптофану - в дробині пивній сухій - 0,98-1,24 г/кг і в сінажі вико-вівсяному - 0,62-1,12 г/кг. З концентрованих кормів найбільше лізину міститься в зерні сої - 21,1-24,6 г/кг та сої після екструдування - 20,9-24,4 г/кг; метіоніну - в макусі після екструдування соняшнику - 7,81-15,6 г/кг, сої - 11,1-14,8 г/кг; триптофану - в макусі соняшнику, отриманій за допомогою екструдування - 5,34-6,54 г/кг.

3. Показано, що заміна у раціонах для високопродуктивних корів на роздоюванні соняшникової макухи на соєву з напиленням синтетичного DL-метіоніну дозволяє підвищити вміст сирого протеїну на 4,94 %; важкорозчинної фракції сирого протеїну на - 10,88 %; надої молока - на 8,2 % (р<0,01), вміст жиру у молоці на 0,15 % (р<0,01), білка - на 0,21 % (р<0,01).

4. Встановлено, що використання люцернового сіна, заготовленого у фазі бутонізації та цвітіння, замість люцернового сіна, заготовленого у фазі стеблування, або згодовування сінажу заготовленого у фазі бутонізації, сприяє максимальному поїданню цих кормів коровами у період роздоювання і забезпечує підвищення рівня в раціоні сирого протеїну на 1,1-1,5 %, що становить 16,4-16,8 % від сухої речовини; важкорозчинної фракції відповідно 49,4-50,9 % від сирого протеїну, при концентрації лізину, метіоніну і триптофану в 1 кг сухої речовини, відповідно, 5,85-6,04; 5,12-5,34 і 3,07-3,22%, що зумовлює покращення відтворних функцій корів, зростання надоїв молока на 234 і 351 кг більше, порівняно з контрольною групою (Р<0,01, Р<0,001 відповідно), підвищення жирності молока - на 0,03-0,05 %; вмісту білка в молоці до 3,21-3,24 % проти 3,18 % у контролі, лізину (від 2,533 до 2,574 г/л), метіоніну (від 0,0377 до 0,0390 г/л) і триптофану (від 0,0377 до 0,0390 г/л), та знижує витрати кормів на синтез молока на 8,3 %.

5. Встановлено, що використання в раціонах високопродуктивних корів екструдованої повножирової сої забезпечує більш високий рівень їх енергетичного та протеїнового живлення, що сприяє підвищенню молочної продуктивності за 305 днів лактації на 615,5 кг, або 14,95 % (Р<0,001), жирності молока - на 0,31% (Р<0,001) та зниженню витрат кормів на 10,64 %.

6. Обґрунтовано, що уведення в раціони дійних корів сирої повножирової сої у кількості 5-20 % від сухої речовини в останні два періоди лактації суттєво підвищує валовий надій молока за 180 днів досліду. Зокрема, за вмісту сої 10 % валовий надій за час досліду становив 3164,4 кг; за вмісту 5 % - 3085,2 кг, або на 79,2 кг менше; за вмісту 15% - 3211,2, або на 468 кг більше; за вмісту 20 % - 3045,6 кг, або на 118,8 кг менше, ніж за вмісту сої 10 % від сухої речовини.

7. Відмічено, що доведення рівня метіоніну в раціоні високопродуктивних лактуючих корів до 6,5-8,3 г/кг СР сприяє підвищенню їхніх середньодобових надоїв на 3,9-11,8 %, вмісту в молоці жиру на 0,01-0,05 %, зменшенню витрат кормів на молоко, покращенню відтворних функцій, гематологічних показників та показників рубцевого метаболізму. Найбільш оптимальною дозою метіоніну для лактуючих корів є 7,0 г/кг сухої речовини раціону.

8. Показано, що витримка зерна сої в молочній сироватці протягом двох діб з наступним її екструдуванням сприяє підвищенню рівня сирого протеїну від 16,8 до 17,2 % від сухої речовини, вмісту важкорозчинної фракції - від 48,1 до 52,8 % від сирого протеїну, збільшенню коефіцієнтів перетравності сухої та органічної речовини, сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини і БЕР та позитивно впливає на баланс азоту, молочну продуктивність, а також знижує витрати кормів на синтез молока від 0,81 до 0,73 к. од.

9. Встановлено, що використання в зимових раціонах високопродуктивних корів кормових буряків і меляси разом із соєю нативною та екструдованою оптимізує процеси рубцевого метаболізму, що супроводжується активізацією синтезу загального і білкового азоту, збільшенням кількості інфузорій, що веде до суттєвого зростання молочної продуктивності та покращення якості молока.

10. Обґрунтовано, що дріжджування зерна з подальшим його екструдуванням збільшує концентрацію сирого протеїну у сухій речовині на 2,8; лізину - на 33; метіоніну - на 38 і триптофану - на 29 %, а згодовування підготовленого таким способом зерна коровам у кількості 15 % від маси комбікорму дозволяє підвищити молочну продуктивність на 11,9 % за 80 днів.

11. Показано, що використання у годівлі високопродуктивних корів раціонів з підвищеним рівнем протеїну за рахунок екструдованої суміші, в яку включали 5 % дерті пшеничної, 45 % дерті горохової і 50 % дерті соєвої із уведенням іммобілізованого L-лізину до макухи соняшнику та іммобілізованого DL-метіоніну до макухи сої разом з використанням грубих і соковитих кормів, заготовлених в оптимальні фази вегетації, забезпечує зростання рівня сирого протеїну до 18,6 %, а вмісту його важкорозчинної фракції - до 40,3 % від спожитого сирого протеїну; лізину до 1,1 %; метіоніну до 0,63 % від сухої речовини, що істотно підвищує перетравність поживних речовин та засвоєння їх організмом корів. Згодовування вказаних раціонів у перший період лактації корів сприяло збільшенню виробництва молока 4 % -ї жирності на 15,8 % (P<0,001), скороченню сервіс-періоду на 19 діб і зниженню собівартості молока на 0,6 %; у другий період лактації найвищі результати за молочною продуктивністю були отримані за вмісту в раціоні сирого протеїну 16,3 % від сухої речовини, важкорозчинної фракції - 40,5 %; лізину 1,1 % і метіоніну 0,53 %; у третій період лактації найбільш оптимальні показники молочної продуктивності виявилися при рівні сирого протеїну 14,3 %; лізину - 1,05 %; метіоніну - 0,48 %.

12. Впровадження розробленої технології приготування і згодовування кормів з підвищенням у їх складі рівня протеїну, його важкорозчинних фракцій та синтетичних амінокислот лізину і метіоніну в раціонах високопродуктивних корів у господарствах з виробництва молока у центральній зоні Лісостепу України дає можливість суттєво підвищити молочну продуктивність, покращити якість молока та знизити собівартість його виробництва.

Пропозиції виробництву

1. З метою забезпечення високої молочної продуктивності, отримання молока високої харчової і технологічної якості та підвищення рентабельності його виробництва рекомендується у господарствах центральної зони Лісостепу України у раціонах високопродуктивних корів (45 кг і більше молока за добу) довести рівень сирого протеїну у період роздоювання до 18 %; у період виробництва молока до 16 %; у період сухостою до 14 %; рівень лізину до 1,1 %, метіоніну до 0,63 %; вміст важкорозчинної фракції протеїну до 40-50 % від його загальної кількості.

2. З метою підвищення ефективності використання протеїну зерна сої та знешкодження в ньому антипоживних речовин, рекомендується перед згодовуванням лактуючим коровам замочувати нативне зерно сої в молочній сироватці на дві доби з наступним його екструдуванням.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бомко В.С. Вплив рівня годівлі корів на їх молочну продуктивність / В.С. Бомко // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - 1998. - Вип.4. - Ч.1. - С.168-173.

2. Бомко В.С. Використання сої та продуктів її переробки в годівлі дійних корів / В.С. Бомко // Аграрні вісті. - 2001. - № 1. - С.16-17.

3. Бомко В.С. Сира повножи...