Фізіолого-біохімічні процеси у системі паразит–хазяїн при ботріоцефальозі коропа та хіміопрофілактика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ

МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ ІМЕНІ С.З. ҐЖИЦЬКОГО

УДК 619:616.995.121:619:612:639.3:619:615.28

ФІЗІОЛОГО-БІОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ У СИСТЕМІ ПАРАЗИТ-ХАЗЯЇН ПРИ БОТРІОЦЕФАЛЬОЗІ КОРОПА ТА ХІМІОПРОФІЛАКТИКА

03.00.13 - фізіологія людини і тварин;

16.00.11 - паразитологія, гельмінтологія

А в т о р е ф е р а т дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

ЮСЬКІВ ІГОР ДМИТРОВИЧ

Львів 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України.

Наукові консультанти:

доктор біологічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Кравців Роман Йосипович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, стандартизації та сертифікації, ректор;

доктор ветеринарних наук, професор Гуфрій Дмитро Федорович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, завідувач кафедри фармакології та токсикології.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор, членкор УААН Федорук Ростислав Степанович, Інститут біології тварин УААН, завідувач відділу фізіології, біохімії та живлення тварин, заступник директора з наукової роботи;

доктор ветеринарних наук, професор, членкор УААН Коцюмбас Ігор Ярославович, Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, завідувач відділу фармакології та імуноморфології, директор;

доктор ветеринарних наук, професор Прус Михайло Петрович, Національний аграрний університет, професор кафедри паразитології та тропічної ветеринарії.

Захист дисертації відбудеться «24» жовтня 2008 року о 13°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий «19» вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор Головач П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Aктуальність теми. Взаємовідношення паразита і хазяїна перебувають у динамічній рівновазі, в основі якої важливу роль відіграє обмін речовин обох елементів системи. Bothriocephalus acheilognathi - гельмінт із паразитофауни коропа, найпоширеніший у ставкових господарствах різних природно-географічних зон України. Біологічні зміни, які виявляють в організмі риби-хазяїна при ботріоцефальозі у природних умовах, хоча і спричиняють розвиток патологічного процесу, все ж, зазвичай, не ведуть до летального кінця і свідчать про адаптацію один до одного співчленів системи паразит-хазяїн (Куровская Л.Я., 1993).

Аналіз публікацій (Пронина С.В., Пронин Н.М., 1988; Давидов О.М., Куровська Л.Я., 1991; Давидов О.М., 1998) показав, що у цьоголіток коропа критерієм паразитоносійства є один ботріоцефалюс на рибу, який призводить до компенсаторно-пристосувальної реакції хазяїна і має локальний характер (у місцях прикріплення паразита і контакту його стробіли зі слизовою оболонкою органа), а при питомому індексі інвазії більше одного паразита на рибу реєструється вірогідне порушення порожнинного і пристінкового травлення у риб, тобто спостерігаються патологічні явища - хвороба. В. Ящук та інші (1978) пропонують оцінювати “паразитоносійство” у вигляді інвазованості цьоголіток коропа поодинокими ботріоцефалюсами як “приховану форму захворювання риб на ботріоцефальоз”, оскільки вона викликає сповільнення росту і розвитку мальків, недобір маси цьоголіток, отримання нестандартного рибопосадкового матеріалу.

Проблеми дослідження ботріоцефальозу і розробка методів боротьби з інвазією є актуальними особливо щодо цьоголіток коропа (Щербань М.П., 1960-1965; Кулаковская О.П., 1963; Мусселиус В.А., 1970; Бауэр О.Н., Стрелков Ю.А., 1972; Molnar K., 1970-1977; Korting W., 1974, 1975; Бачинський В.П., 1976, 1978; Scott L., 1979; Hoffman G.L., 1980; Васильков Г.В., 1983, 1990; Секретарюк К.В., 1988; Давидов О.М., Куровська Л.Я., 1991; Hoole D., 1994; Heckmann R.A., 1995; Давидов О.М., 1998; Scholz T., 1992-1999; Сапожников Г.И., 2002-2004; Юськів І.Д., 2001-2007; Павлович Г.М. та інші, 2006).

Важливо зазначити, що й сьогодні питання щодо еколого-фізіологічних аспектів функціонування біоенергетичних систем паразит-хазяїн з урахуванням умов довкілля в місцях вирощування риби є маловисвітлене, як і не вивченими залишаються багато аспектів перебігу регіональної епізоотології ботріоцефальозу коропа в різних природно-географічних зонах України. Нині більшість лікарських засобів, що застосовуються у рибництві, виготовляють за межами України і вони переважно не зареєстровані на вітчизняному фармацевтичному ринку, тому існує потреба в постійному вдосконаленні засобів лікування і профілактики захворювання.

Виходячи з викладеного, визначення фізіологічного стану риб, залежно від інтенсивності інвазії Bothriocephalus acheilognathi, дозволяє розкрити механізм адаптації метаболізму риб, прогнозувати благополуччя популяції риб, а також вияснити закономірності їх життєдіяльності. До того ж, здійснення еколого-паразитологічного моніторингу є актуальним для розробки обґрунтованих термінів дегельмінтизації риб у різних зонах ведення рибництва.

У загальному ланцюгу адаптації метаболізму у риб за ботріоцефальозу особливо важливо вияснити порушення ліпідного і білкового обмінів та інтенсивність синтетичних і енергетичних процесів у тканинах коропа, оскільки ліпіди і білки є основним субстратом усіх живих об'єктів і каталізатором різноманітних процесів обміну речовин та відіграють важливу роль в підтримуванні фізіологічного статусу організму. Розкриття механізмів обміну речовин за нормального і патологічного станів організму - це актуальне питання для сучасної теоретичної та практичної ветеринарної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова праця є окремою темою дисертанта, яка виконувалася на кафедрі паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького “Паразито-хазяїнні взаємовідношення при ботріоцефальозі коропа - Bothriocephalus acheilognathi (паразитологічні і фізіологічні аспекти)” (номер державної реєстрації 0101U001890), а також “Пошук та випробування ефективних цестодоцидних антгельмінтиків проти ботріоцефальозу коропа” (номер державної реєстрації 0105U006678).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було з'ясувати особливості обміну речовин у риб при адаптації до впливу різної інтенсивності інвазії Bothriocephalus acheilognathi, а також у гельмінта Bothriocephalus acheilognathі і розробити для профілактики та терапії ботріоцефальозу коропа лікарські препарати.

Для досягнення мети були визначені такі завдання:

1. Вивчити вплив ботріоцефалюсів на:

- вміст ліпідів, їх жирнокислотний склад, співвідношення окремих класів ліпідів та продуктів перекисного окиснення ліпідів у тканинах цьоголіток коропа;

- вміст білків, їх амінокислотний склад, співвідношення окремих білкових фракцій, активність амінотрансфераз у тканинах цьоголіток коропа;

- інтенсивність синтезу білків, ліпідів та окремих їх класів in vitro, а також інтенсивність окиснення різних енергетичних субстратів ([6-¹⁴C] глюкози, [2-¹⁴C] лізину і [1-¹⁴C]пальмітинової кислоти) у тканинах цьоголіток коропа. рибництво короп метаболізм ботріоцефальоз

2. З'ясувати особливості метаболізму ліпідів і білків у гомогенатах імагінальної стадії Bothriocephalus acheilognathi.

3. Провести біомоніторингові дослідження частоти ураження коропа збудником ботріоцефальозу у ставкових господарствах різних зон рибництва Західного регіону України.

4. Розробити і запропонувати новий лікарський препарат з оцінкою його активної дії та встановити терапевтичну дозу й ефективність дегельмінтизації за ботріоцефальозу коропа.

Об'єкт дослідження: обмін речовин в організмі коропа за умов різної інтенсивності інвазії ботріоцефалюсами та в гомогенатах гельмінта Bothriocephalus acheilognathi; екстенсивність, інтенсивність інвазії та індекс рясності Bothriocephalus acheilognathi у коропа, абіотичні чинники середовища; скринінг речовин з цестодоцидними властивостями.

Предмет дослідження: фізіологічний статус та метаболізм ліпідів і білків, їх вміст та інтенсивність синтезу, інтенсивність енергетичних процесів і перекисного окиснення ліпідів у стінці кишечнику, гепатопанкреасі, зразках м'язів передньої апікальної частини спини коропа за різної інтенсивності інвазії Bothriocephalus acheilognathi; метаболізм речовин у гомогенатах гельмінта Bothriocephalus acheilognathi; екологічні і паразитологічні умови вирощування коропа, розробка лікарських препаратів та їх випробування за ботріоцефальозу коропа.

Методи досліджень: фізіолого-біохімічні, спектрометричні, радіологічні, хроматографічні, паразитологічні, гідрохімічні, гідробіологічні, морфометричні, фармакологічні, токсикологічні, цитогенетичні та математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено зміни вмісту загальних ліпідів і співвідношення окремих їх класів, жирнокислотного складу ліпідів, продуктів перекисного окиснення ліпідів, вмісту загального білка і співвідношення окремих його фракцій, вмісту окремих вільних амінокислот, сечової кислоти, активність амінотрансфераз у органах і тканинах цьоголіток коропа за різної інтенсивності інвазії Bothriocephalus acheilognathi. Отримано ряд нових даних про фізіологічні особливості взаємозв'язку між макроорганізмом і збудником інвазії, які мають значення для характеристики клінічного стану риб. На підставі досліджень встановлено кількісні показники використання глюкози, жирних кислот і амінокислот у субстратному забезпеченні синтезу окремих класів ліпідів та енергетичних процесів, а також інтенсивності синтезу білків у органах і тканинах цьоголіток коропа за різної інтенсивності ботріоцефальозної інвазії. На основі виконаних досліджень і теоретичних узагальнень сформульовано нові наукові підходи до розуміння перебігу фізіолого-біохімічних процесів і закономірностей впливу ботріоцефальозної інвазії на життєздатність цьоголіток коропа.

Вивчено обмін речовин у імагінальної стадії Bothriocephalus acheilognathi, з'ясовано характер і спрямованість метаболізму ліпідів і білків та синтетичних і енергетичних процесів.

У ставкових господарствах Західного регіону України з традиційною технологією вирощування риби здійснено еколого-паразитологічний моніторинг і вивчено питання крайової епізоотології ботріоцефальозу коропа, встановлено закономірності впливу факторів водного середовища на розвиток гельмінта.

Уперше отримано дані про хімічну сумісність різних інгредієнтів у препаратах: фенадек + натрію сульфат, фенадек + сірка, празиквантел + натрію сульфат, празиквантел + сірка, комбінованих препаратів “Інвазол” і “Риболік” та в препараті “Бровадазол 20 % мікрогранулят”, а також мас-спектр їхньої антгельмінтної дії. На цьоголітках коропа, мишах і щурах вивчено загальнотоксичну дію та кумулятивні властивості перспективних лікарських препаратів. Встановлено, що “Бровадазол 20 %” і комбінований препарат “Риболік” не впливають на клініко-біохімічні показники при дослідженні біологічних матеріалів та на мутагенну активність у коропа. Експериментально обгрунтовано і виробничими дослідами підтверджено ефективність лікарських препаратів “Бровадазол 20 %” та “Риболік” для профілактики і лікування ботріоцефальозу коропа.

За матеріалами досліджень щодо ефективності препаратів “Бровадазол 20 %” та “Інвазол” отримано патенти на корисну модель.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати розширюють і поглиблюють існуючі уявлення про вплив ботріоцефальозної інвазії різної інтенсивності на особливості фізіологічних процесів в організмі риб, а саме на метаболізм ліпідів, білків, синтетичні та енергетичні процеси в органах і тканинах, дають можливість розкрити важливі аспекти взаємозв'язку між хазяїном і паразитом, сформулювати чіткі критерії оцінки перебігу захворювання, відтак удосконалити комплекс терапевтичних заходів. Біохімічний аналіз гомогенату імагінальної стадії Bothriocephalus acheilognathi дав змогу визначити обмінний стаз ліпідів, білків, інтенсивність синтезу білків і їх розпаду з різних попередників та ступінь використання мічених радіоактивним вуглецем амінокислот, глюкози, жирних кислот в енергетичних процесах.

У Західному регіоні України вивчено особливості розповсюдження ботріоцефальозу коропа з урахуванням екологічних факторів водного середовища та наявності проміжних хазяїв - циклопів, що має прогностичне значення і сприяє організаційній та методичній основі технології ветеринарно-профілактичних заходів при цьому захворюванні.

Удосконалено терапевтичні заходи з ботріоцефальозу цьоголіток коропа шляхом застосування препарату “Бровадазол 20 %” та комбінованого препарату “Риболік”. Проведено широкі виробничі випробування лікарських препаратів “Бровадазол 20 %” та “Риболік” у рибницьких господарствах різних природно-кліматичних зон Західного регіону України. Досягнуто оздоровлення цьоголіток коропа від ботріоцефальозу, підвищено вихід риби з одного гектара водного дзеркала наприкінці вегетаційного періоду вирощування і входження її в зимівлю з високим коефіцієнтом вгодованості та життєздатності. Дані, отримані з мас-спетрометричного контролю в дослідах in vitro, дають змогу оцінити хімічну сумісність інгредієнтів деяких сумішей антгельмінтиків, а також сприяють оптимальному вибору інгредієнтів з урахуванням інтенсивності їх спектру.

За результатами досліджень внесені доповнення до “Листівки-вкладки” (Настанови щодо застосування) препарату “Бровадазол 20 % мікрогранулят порошок” проти ботріоцефальозу коропа, які затверджено ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок (Додаток 2 до реєстраційного посвідчення № 3164-02-416-05/2 від 28.02.2008 р.). Отримані дані ввійшли до рекомендацій та інструкції з діагностики, терапії та профілактики ботріоцефальозу коропа. Результати досліджень використовують у практичній діяльності лікарі ветеринарної медицини та іхтіопатологи рибоводних господарств для профілактики і лікування ботріоцефальозу коропа, застосовуючи препарати “Бровадазол 20 %” та “Риболік”.

Особистий внесок здобувача. Вибір і обгрунтування наукової теми, встановлення і розв'язок завдань досліджень, а також увесь отриманий експериментальний, науковий матеріал, його обробка є особистим внеском здобувача. Аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, формулювання висновків та пропозицій виробництву виконано автором спільно з науковими консультантами.

Низку досліджень щодо впливу ботріоцефалюсів різної інтенсивності інвазії на синтетичні та енергетичні процеси в різних тканинах цьоголіток коропа виконано спільно зі співробітниками лабораторії біології росту і розвитку тварин Інституту біології тварин УААН, які є співавторами окремих наукових публікацій дисертанта; зоопланктонну фауну досліджено спільно зі співробітниками Інституту рибного господарства УААН; часопролітний плазмово-десорбційний мас-спектральний аналіз комбінованих препаратів досліджено зі співробітниками Інституту епізоотології УААН; залишки фенбендазолу і празиквантелу в м'язовій тканині і шкірі риб досліджено зі співробітниками Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок. Автор дякує керівникам інститутів, лабораторій, кафедр за наукові і методичні консультації та кооперацію під час виконання дисертаційної роботи, а також висловлює подяку науково-виробничій фірмі “Бровафарма” за надані для експериментальних досліджень синтетичні органічні сполуки фенбендазол, празиквантел та комбінований препарат “Риболік”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і отримали загальне схвалення на щорічних наукових звітах факультету ветеринарної медицини і конференціях викладацького складу та аспірантів Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького у 2000-2007 рр., а також на міжнародних та науково-практичних конференціях і семінарах “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2002, 2003, 2006); “Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини” (Полтава, 2002); ІІ конференції Міжнародної асоціації паразитоценологів, присвяченій 25-й річниці парадигмальної науки паразитоценології (Луганськ, 2003); “Актуальні проблеми розвитку тваринництва” (Львів, 2003); “Актуальні проблеми паразитології” (Севастополь, 2002); “Актуальні проблеми розвитку тваринництва, ветеринарної медицини, харчових технологій, економіки та освіти” (Львів, 2004); “Молоді вчені - майбутнє вітчизняної ветеринарної медицини” (Суми, 2004); “Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики” (Львів, 2005); “Біологічні основи продуктивності та здоров'я тварин” (Львів, 2005); “Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування” (Львів, 2005); “Перспективність екологічних (органічних) технологій виробництва продукції землеробства і тваринництва” (Львів, 2005); “Інноваційний розвиток сучасного аграрного виробництва” (Львів, 2005); “Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин” (Дніпропетровськ, 2005); “Міжнародній науково-практичній конференції паразитологів, присвяченій 100-річчю від дня народження академіка Р.С. Чеботарьова” (Київ, 2006); “Проблеми загальної ветеринарної профілактики (гігієна та санітарія, екологія, добробут тварин, етологія” (Львів, 2006, 2007); “Наукові та практичні аспекти ветеринарної медицини та реформи освіти в Україні” (Біла Церква, 2006); VI з'їзд паразитоценологів України (Харків, 2006); “Регіональні проблеми екології ветеринарної медицини”(Житомир, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 38 наукових працях, із яких 31 (23 одноосібних) - у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; науково-практичних рекомендаціях, методичних вказівках, патентах та у листівці-вкладці щодо застосування препарату “Бровадазол 20 %”.

Структура та обсяг дисертації. Обсяг дисертаційної роботи становить 429 сторінок комп'ютерного тексту і містить вступ, чотири розділи основної частини, висновки, практичні рекомендації та список використаних джерел (543 найменування, з яких 338 кирилицею та 205 латиною). Робота містить 74 таблиці, 31 рисунок (які займають 43 сторінки) та 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна методика і основні методи досліджень. Робота виконана на кафедрі паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, в рибницьких господарствах Західного регіону України: у рибдільницях “Горбок” і “Пістрялово” ВАТ “Закарпатський рибкомбінат” (Закарпаття), в рибгоспі “Рудники” та рибдільниці “Держів” (Прикарпаття), в рибгоспі “Красне” та рибдільниці “Сторонибаби” (Західний Лісостеп) ВАТ “Львівський рибкомбінат”, а також у рибгоспі “Маневичі”, рибдільниці “Костюхнівка” ВАТ “Волинський рибкомбінат” (Західне Полісся) у 2000-2007 роках.

Метою першого етапу дисертаційної роботи було дослідження впливу різної інтенсивності інвазії Bothriocephalus acheilognathi на фізіологічний стан цьоголіток коропа. Для цього було сформовано три групи цьоголіток коропа із вирощувальних ставів. Риби 1-ї групи, вільні від кишкових цестод (Bothriocephalus acheilognathi), правили за контроль. Риби 2-ї групи були слабоінвазовані стрічковими гельмінтами (інтенсивність інвазії - 1-3 гельмінти), а риби 3-ї групи - сильноінвазовані (інтенсивність інвазії - 4 гельмінти і більше). Жива маса коропа коливалась від 14,5 до 20,5 г. Для досліджень брали стінку кишечнику, гепатопанкреас і зразки м'язів передньої апікальної частини спини, які одержували одразу після декапітації риб після їх вилову зі ставів. Зразки тканин заморожували в рідкому азоті. Визначали вміст показників у середніх зразках тканин, у кожний із яких входила наважка тканин від шести риб. У дослідженнях використано чотири середніх зразки тканин риб кожної групи. Вміст загальних ліпідів визначали за методом J. Folch et al. (1957), співвідношення окремих класів ліпідів - методом тонкошарової хроматографії на силікагелі (Кейтс М., 1975). Кількісні показники ліпідних класів визначали біхроматним методом (Архипов А.В., Антонов А.А., 1979). Аналіз жирних кислот виконували за допомогою газорідинного хроматографа «Хром-4» (Немировський В.І. та інші, 1989). Вміст дієнових кон'югатів визначали за методом И.Д. Стальной (1977), гідроперекисів ліпідів за допомогою тіоціанату амонію за методом Л.А. Романова і И.Д. Стальной (1977), малонового діальдегіду - в реакції з тіобарбітуровою кислотою за методом И.Д. Стальной і Т.Г. Гаришвили (1977) в модифікації Э.Н. Корабейникова (1989). Вміст загального білка визначали за методом Лоурі в модифікації Р.П. Марцишаускаса та інших (1975), співвідношення окремих білкових фракцій - методом електрофорезу на агаровому гелі (Илков А., Николаев Т., 1975). Амінокислотний склад білків досліджували за допомогою автоматичного аналізатора амінокислот - ААА Т 339 (Масленников Н.В., 1981). Активність аспартат- (АсАТ-К.Ф.2.6.1.1) і аланін- (АлАТ-К.Ф.2.6.1.2) амінотрансфераз визначали за методом Райтмана-Френкеля, лужної фосфатази (Л.Ф-3.1.3.1.) - за методом Р.R.N. Kind, E.F. King; сечової кислоти - фосфорно-вольфрамовим методом за Генрі та інших, використовуючи стандартний набір реактивів НВФ “Simko Ltd”. Вміст глікогену визначали з антроновим реактивом - за методом Зайфтера та інших (Лиманский В.В. и др., 1984). Інтенсивність синтезу білків у тканинах риб в умовах in vitro досліджували шляхом інкубації зрізів тканин з [2-¹⁴C]лізином і [6-¹⁴C]глюкозою, інтенсивність синтезу ліпідів - шляхом інкубації зрізів тканин з [6-¹⁴C] глюкозою, [1-¹⁴C] пальмітиновою кислотою і [2-¹⁴C]лізином (Вовк С.И., Янович В.Г., 1988; Прохорова М.И., 1982), інтенсивність енергетичних процесів - шляхом інкубації зрізів тканин з [6-¹⁴C]глюкозою, [1-¹⁴C]пальмітиновою кислотою і [2-¹⁴C]лізином із подальшим визначенням радіоактивності білків, ліпідів і ¹⁴СО₂ на рідинному сцинтиляційному лічильнику (LKB, Швеція).

Окремий розділ дисертаційної роботи - дослідження метаболізму ліпідів і білків у тканині Bothriocephalus acheilognathi. Зокрема, досліджували в гомогенатах тканин ботріоцефалюсів вміст загальних ліпідів, їх жирнокислотний склад, співвідношення окремих класів ліпідів та вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів. Крім цього, досліджували в гомогенатах тканин Bothriocephalus acheilognathi вміст загального білка, його амінокислотний склад, активність амінотрансфераз, концентрацію сечової кислоти, ступінь використання [2-¹⁴C]лізину та [6-¹⁴C]глюкози у синтезі білків і в енергетичних процесах.

Другий етап дисертаційної роботи присвячений виконанню паразитолого-екологічних досліджень з ботріоцефальозу цьоголіток (К₀₊) і дволіток (К₁₊) коропа у рибницьких господарствах Західного регіону України. Гельмінтологічне дослідження коропа проводили за методом А.М. Музиковского (1968). Для аналізу зараженості риб використовували паразитологічні індекси за А.О. Busch et al. (1977). Гідробіологічні і гідрохімічні показники у ставах досліджували за загальноприйнятими методами (Кражан С.А., Лупачева Л.І., 1991; Привезен-цева Ю.А., 1972; Строганова Н.С., Бузинова Н.С., 1980). Іхтіологічний аналіз коропа проведено за В.Н. Козловим, Л.С. Абрамовичем (1984).

Третій етап дисертаційної роботи був спрямований на пошук та вивчення ефективних лікарських засобів за ботріоцефальозу цьоголіток коропа. Фармакологічну доцільність комбінованих антгельмінтиків визначали часопролітною плазмово-десорбційною мас-спектрометрією на мас-спектрометрі біохімічному МСБХ-01 (Лисиця А.В. та інші, 2000). Досліди з гострої токсичності виконували на цьоголітках коропа у ставковій воді в польових умовах. Тестова риба адаптувалась п'ять діб і її не годували протягом 24 годин перед тестом (Wegl R., 1978; Лукьяненко В.И., 1989). Також виконано гострий дослід на безпородних білих мишах та білих щурах (Стефанов О.В., 2001; Коцюмбас І.Я., 2006). Після введення препарату спостереження за рибами і лабораторними тваринами проводили через 8, 16, 24, 48 і 96 годин. Кількісну оцінку фармакологічної дії лікарських засобів вираховували статистично методом пробіт-аналізу за Ж. Літчфільдом та Ф. Уілкоксоном (Беленький М.Л., 1963). Оцінку результатів дослідження кумулятивних властивостей препаратів проводили за індексом кумуляції та за стандартизованим коефіцієнтом кумуляції (Штабский Б.М., Каган Ю.С., 1974). Коефіцієнт видової чутливості для теплокровних тварин (DL_50max/DL_50min) за дії хімічних речовин визначали за І.В. Саноцьким, І.П. Улановою (1975), а для чутливості лабораторних тварин і риб -- за запропонованою формулою: DL_50min/DL_50риба. Пробу “тіопенталовий сон” вивчали у хронічному досліді на безпородних білих мишах-самках (Коцюмбас І.Я., 2006).

Скринінгові дослідження активності протицестодних препаратів “Бровадазол 20 %” та “Інвазол” здійснювали в дослідах in vivo в польових умовах на цьоголітках коропа. Ефективність препаратів визначали за методом А.И. Кротова (1990). Ефективність лікувально-гранульованого комбікорму (ЛГК) з препаратами “Бровадазол 20 %” та “Інвазол” визначали в дослідах in vivo в польових умовах у лотках на 150-ти цьоголітках коропа в кожній групі, природно заражених ботріоцефалюсами. Під час акліматизації риб привчали до поїдання гранульованого комбікорму вологого пресування без антгельмінтиків із чашок Петрі, занурених у воду. На п'яту добу рибам згодовували ЛГК з “Бровадазолом 20 %” та “Інвазолом” у різних дозах із розрахунку 5,0 % від маси риби. На четверту добу після застосування ЛГК з відповідним препаратом було проведено гельмінтологічний розтин кишечників риб.

Вплив “Бровадазолу 20 %” на загальноклінічні і біохімічні показники риб визначали в гострому досліді на цьоголітках коропа з іхтіомасою 25,0±5,0 г при температурі води 22,0± 1 ^оС, рН води 7,6-7,8 і вмісті O₂ 4,0±0,5 мг/л. Для цього було сформовано 4 групи риб. Перша група риб була контрольна (внутрішньо вводили 1%-ий розчин крохмалю), а 2, 3 і 4-й дослідним групам риб внутрішньо вводили бровадазол на 1%-му розчині крохмалю в дозі 40, 200 і 400 мг на кг маси тіла (за діючою речовиною фенбендазол). Через 24 та 120 годин після введення бровадазолу у риб брали кров для дослідження. Гематологічні показники (кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну і гематокритну величину) у риб визначали загальноприйнятими методами (Кондрахин И.П., 1985, Меньшиков В.В., 1987). Вміст загального білка в плазмі крові визначали за допомогою рефрактометра типу ІРФ-22 (Кондрахин И.П., 1985), вміст загальних ліпідів -- за кольоровою реакцією з сульфофосфованіліновим реактивом за методом N. Zollner, K. Rirsch (1962), вміст загальних триацилгліцеролів за методом Gottfried-Rosenberg (1973), загального холестеролу - прямим методом S. Ilca (1962), глюкози - ферментативно, використовуючи стандартні набори “Pliva Lachema”.

Вивчення хронічної токсичності препарату “Бровадазол 20 %” здійснювали на цьоголітках коропа з іхтіомасою 25,0±5,0 г (іхтіомаса в акваріумах була не більшою за 1 г на 1 л води зі ставу). Риб розділили на чотири групи: 1-й контрольній групі риб внутрішньо вводили 1%-ий розчин крохмалю, а 2, 3 і 4-й дослідним групам риб внутрішньо вводили бровадазол на 1%-му розчині крохмалю в дозі 20, 100 і 200 мг на кг маси тіла (за діючою речовиною фенбендазол) протягом 10-ти діб. В динаміці на 5-ту і 10-ту добу після введення препарату та в постекспозиційний період на 5-ту добу після останнього введення брали проби біологічного матеріалу для дослідження.

У гострому експерименті досліджували вплив препарату “Бровадазол 20 %” і “Риболік” на частоту поліхроматофільних еритроцитів з мікроядрами у крові коропа, використовуючи мікроядерний тест за J.A. Headdle та W. Schmid (Стефанов О.В., 2001). У дослідах використовували коропів з іхтіомасою 92,0±14,0 г. Лікарські засоби вводили за допомогою зонда внутрішньо дворазово, з інтервалом між введеннями 24 години. Декапітацію риб проводили через 6, 24, 36, 48 і 72 години після введення.

Залишкові кількості празиквантелу у м'язовій тканині і шкірі коропа (у природних пропорціях) визначали на рідинному хроматографі за методом Ki Hong Kim and other (2001), а фенбендазолу - за методом С.В. Русакова та інших (2006) та Q.A. МсKellar and other (2002). В експериментах використовували коропа з іхтіомасою 248,6±8,2 г. Рибу не годували в період акліматизації протягом семи діб, а також під час експерименту. Лікарські засоби вводили за допомогою зонда внутрішньо одноразово. Декапітацію риб здійснювали через 6, 12, 24, 48, 72, 96, 144, 168, 192, 216 і 240 годин після введення.

Клінічні випробування антгельмінтиків за ботріоцефальозу коропа виконували у виробничих умовах. Для контролю за ефективністю дегельмінтизації проводили розтин 50-ти цьоголіток коропа перед і після застосування препаратів на 3-4-ту (7-10-ту) добу.

Отримані цифрові дані опрацьовували статистично на комп'ютері, використовуючи програму “Microsoft Excel”. Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при P < 0,05-*, P < 0,01-** та P< 0,001-***.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Вміст загальних ліпідів, їх жирнокислотний склад і співвідношення окремих класів у тканинах цьоголіток коропа, незаражених і заражених ботріоцефалюсами. Вміст загальних ліпідів у стінці кишечнику цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, заражених ботріоцефалюсами, був відповідно в 1,67 і 2,74 раза нижчим, ніж у стінці кишечнику цьоголіток коропа 1-ї (контрольної) групи (P<0,01; 0,001). У складі загальних ліпідів у стінці кишечнику риб 2-ї і 3-ї груп, порівняно з рибами 1-ї групи, виявлено відповідно в 1,06 і 1,09 раза нижчий вміст фосфоліпідів (P<0,05), в 1,02 і 1,50 раза нижчий вміст вільних жирних кислот (P<0,5; P<0,05), в 1,03 і 1,22 раза нижчий вміст триацилгліцеролів (P<0,5; P<0,05), в 1,13 і 1,50 раза вищий вміст моно- і диацилгліцеролів (P<0,5; P<0,01), в 1,20 і 1,32 раза вищий вміст вільного холестеролу (P<0,5; P<0,05), в 1,26 і 1,50 раза вищий вміст етерифікованого холестеролу (P<0,5; P<0,05). З цих даних випливає, що при зараженні риб ботріоцефалюсами в стінці кишечнику цьоголіток коропа знижується вміст не лише резервних ліпідів (триацилгліцеролів), а й вміст структурних ліпідів (фосфоліпідів). Причиною цього може бути зменшення вмісту вільних жирних кислот в ентероцитах риб, заражених гельмінтами, а відтак зменшення синтезу фосфоліпідів і триацилгліцеролів. Іншою причиною зменшення вмісту фосфоліпідів і триацилгліцеролів в ентероцитах заражених гельмінтами риб може бути посилення їх розпаду, про що свідчить високий вміст у стінці кишечнику моно- і диацилгліцеролів. Виявлений нами більший вміст вільного холестеролу в стінці кишечнику цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами, призводить до зменшення співвідношення між фосфоліпідами і вільним холестеролом в ентероцитах, що значно впливає на фізико-хімічні властивості клітинних мембран.

У загальних ліпідах стінки кишечнику цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, порівняно з контрольною групою риб виявлено зменшення вмісту лінолевої (P<0,05; P<0,001), ліноленової (P<0,5; P<0,05), ейкозадієнової (P<0,5; P<0,01), ейкозатриєнової (P<0,01), ейкозатетраєнової (P<0,01; P<0,01), ейкозапентаєнової (P<0,5; P<0,01), докозапентаєнової (P<0,5; P<0,05) і докозагексаєнової кислот (P<0,001), тобто зменшення вмісту всіх виявлених у складі ліпідів тканин цьоголіток коропа поліненасичених жирних кислот (ПНЖК). Причиною зменшення вмісту ПНЖК у складі ліпідів тканин цьоголіток коропа при інвазії ботріоцефалюсами може бути, з одного боку, поглинання гельмінтами лінолевої і ліноленової кислот, які споживаються рибами з ліпідами корму, про що свідчить пряма залежність між вмістом ПНЖК у загальних ліпідах стінки кишечнику цьоголіток коропа і кількістю гельмінтів. З іншого боку, причиною зменшення вмісту ПНЖК у тканинах цьоголіток коропа при інвазії ботріоцефалюсами може бути порушення утворення більш ненасичених жирних кислот з лінолевої і ліноленової. Оскільки поліненасичені жирні кислоти в тканинах тварин, у тому числі у риб, в основному використовуються в синтезі фосфоліпідів, то з отриманих результатів випливає, що виявлене нами змешення вмісту ПНЖК у загальних ліпідах стінки кишечнику риб, заражених ботріоцефалюсами, зумовлено, насамперед, зменшенням їх вмісту у фосфоліпідах. Ці дані заслуговують на увагу, оскільки фосфоліпіди є основним компонентом клітинних мембран, а ступінь їх ненасиченості значно впливає на фізико-хімічні властивості мембран і їх проникність для метаболітів та йонів (Крепс Е.М., 1981). Підвищення вмісту мононенасичених жирних кислот (МНЖК) у загальних ліпідах стінки кишечнику цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами найбільшою мірою зумовлено зростанням вмісту олеїнової і пальмітолеїнової кислот. Останні синтезуються в організмі відповідно зі стеаринової і пальмітинової кислот, які, в свою чергу, синтезуються de novo з ацетил-СоА, який утворюється в результаті декарбоксилювання піровиноградної кислоти при метаболізмі глюкози аеробним шляхом (Янович В.Г., Лагодюк П.З., 1991). Цей механізм, як випливає з отриманих нами результатів, забезпечує зниження ступеня насиченості жирних кислот у фосфоліпідах клітинних мембран тканин цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами.

Вміст загальних ліпідів у гепатопанкреасі цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, заражених ботріоцефалюсами, був, відповідно, в 1,33 і 2,72 раза нижчий, ніж у цьоголіток контрольної групи (P<0,01; 0,001). Це зниження зумовлено нижчим вмістом у гепатопанкреасі цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп фосфоліпідів і триацилгліцеролів, які становлять понад 60 % загального вмісту ліпідів у цьому органі риб. Зокрема, відносний вміст фосфоліпідів у гепатопанкреасі риб 2-ї і 3-ї груп був нижчий, відповідно, в 1,05 і 1,09 раза (P<0,5), вміст триацилгліцеролів - в 1,13 і 1,23 раза нижчий (P<0,5; P<0,05), ніж в гепатопанкреасі риб 1-ї групи. При цьому відносний вміст вільних жирних кислот у гепатопанкреасі цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп був нижчий, відповідно, в 1,42 і 1,49 раза (P<0,05), порівняно з його вмістом у гепатопанкреасі цьоголіток 1-ї групи. З цих даних випливає, що зниження вмісту фосфоліпідів і триацилгліцеролів у гепатопанкреасі цьоголіток коропа при інвазії ботріоцефалюсами залежить від кількості гельмінтів. Причиною цього зниження є недостатнє субстратне забезпечення синтезу жирних кислот, які використовуються в синтезі структурних і резервних ліпідів у тканинах риб. Відносний вміст вільного холестеролу у гепатопанкреасі цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп був вищим, відповідно, в 1,48 і 1,57 раза (P<0,01), вміст етерифікованого холестеролу - в 1,53 і 1,60 раза (P<0,01), ніж у гепатопанкреасі цьоголіток 1-ї групи. З цих даних випливає, що продукти життєдіяльності ботріоцефалюсів проявляють значний вплив на метаболізм холестеролу і його етерифікацію у гепатопанкреасі цьоголіток коропа, органі, який посідає центральне місце в синтезі цього стеролу і його метаболізмі.

У загальних ліпідах гепатопанкреасу цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп виявлено значно нижчий вміст усіх ПНЖК, ніж у контрольної групи. Зокрема, відносний вміст лінолевої кислоти у загальних ліпідах гепатопанкреасу цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї групи, порівняно з їх вмістом у загальних ліпідах цьоголіток коропа 1-ї групи, був нижчим, відповідно, в 1,20 і 1,34 раза (P<0,01; P<0,001), ліноленової кислоти - в 1,22 і 1,69 раза (P<0,5; P<0,05), ейкозадієнової кислоти - в 1,37 і 1,44 раза (P<0,05), ейкозатриєнової кислоти - в 1,17 і 1,23 раза (P<0,5; P<0,05), ейкозатетраєнової кислоти - в 1,22 і 1,92 раза (P<0,01; P<0,001), ейкозапентаєнової кислоти - в 1,08 і 1,23 раза (P<0,5; P<0,05), докозатриєнової - в 1,17 і 1,75 раза (P<0,5; P<0,05), докозатетраєнової - 1,40 і 1,40 раза (P<0,05), докозапентаєнової кислоти - в 1,25 і 1,35 раза (P<0,05), докозагексаєнової кислоти - в 1,41 і 2,76 раза (P<0,001). Ці дані свідчать про зменшення засвоєння наявної в кормах лінолевої і ліноленової кислот та перетворення їх у більш ненасичені жирні кислоти у гепатопанкреасі цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами. Збільшення вмісту МНЖК у загальних ліпідах цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, порівняно з контрольною групою риб, виражено у гепатопанкреасі меншою мірою, ніж у загальних ліпідах стінки кишечнику.

Вміст загальних ліпідів у скелетних м'язах цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп був, відповідно, в 1,07 і 1,56 раза нижчий (P<0,5; P<0,01), ніж у загальних ліпідах цьоголіток коропа 1-ї групи. Отже, як вміст загальних ліпідів, так і відносний вміст триацилглцеролів у скелетних м'язах цьоголіток коропа контрольної і дослідних груп значно нижчий, ніж у гепатопанкреасі, що свідчить про їх меншу роль у депонуванні метаболічної енергії порівняно до останнього. Відносний вміст фосфоліпідів у скелетних м'язах цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп порівняно з контрольною групою був нижчим, відповідно, в 1,05 і 1,10 раза (P<0,05; P<0,01), вміст триацилгліцеролів - в 1,22 і 1,40 раза (P<0,05; P<0,01), вміст вільних жирних кислот - в 1,18 і 1,59 раза (P<0,5; P<0,05). При цьому відносний вміст моно- і диацилгліцеролів у скелетних м'язах цьоголіток 2-ї і 3-ї груп, порівняно з їх вмістом у скелетних м'язах цьоголіток 1-ї групи, був, відповідно, в 1,31 і 1,66 раза вищим (P<0,05; P<0,01). Із цих даних випливає, що так само, як у стінці кишечнику і гепатопанкреасі, має місце у скелетних м'язах цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами або порушення синтезу гліцерофосфоліпідів і триацилгліцеролів, попередником яких є моно- і диацилгліцероли, або посилення розпаду триацилгліцеролів і використання звільнених жирних кислот в енергетичних процесах.

У загальних ліпідах скелетних м'язів цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп відносний вміст лінолевої кислоти, порівняно з її вмістом у загальних ліпідах скелетних м'язів риб 1-ї групи, був нижчим, відповідно, в 1,59 і 2,07 раза (P<0,01; P<0,001), ліноленової кислоти - в 1,64 і 2,01 раза (P<0,05), ейкозадиєнової кислоти - в 1,41 і 1,55 раза (P<0,5; P<0,05), ейкозатриєнової кислоти в 2,83 і 3,40 раза (P<0,001), ейкозатетраєнової кислоти - в 1,20 і 2,37 раза (P<0,05; P<0,001), ейкозапентаєнововї кислоти - в 1,38 і 1,54 раза (P<0,05), докозатриєнової кислоти - в 1,57 і 2,20 раза (P<0,05; P<0,001), докозатетраєнової кислоти - в 1,61 і 2,62 раза (P<0,05; P<0,01), докозапентаєнової кислоти - в 1,61 і 1,66 раза (P<0,05), докозагексаєнової кислоти - в 1,25 і 1,96 раза (P<0,05; P<0,001). Ці дані узгоджуються з результатами досліджень жирнокислотного складу загальних ліпідів стінки кишечнику і гепатопанкреасу досліджуваних риб щодо зменшення засвоєння в кишечнику наявних у кормах лінолевої і ліноленової кислот і їх перетворення в тканинах у більш ненасичені жирні кислоти. Вміст МНЖК у загальних ліпідах скелетних м'язів коропа 2-ї і 3-ї груп, порівняно з їх вмістом у загальних ліпідах скелетних м'язів риб 1-ї групи був вищим, відповідно, в 1,04 і 1,08 раза, вміст насичених жирних кислот - в 1,09 і 1,17 раза. При цьому вміст олеїнової кислоти у загальних ліпідах скелетних м'язів цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, порівняно з їх вмістом у загальних ліпідах риб 1-ї групи, був вищим, відповідно, в 1,04 і 1,05 раза (P<0,5), пальмітолеїнової кислоти - в 1,34 і 1,40 раза (P<0,01; P<0,001), пальмітинової кислоти - в 1,10 і 1,14 раза (P<0,5; P<0,05), стеаринової кислоти - в 1,11 і 1,27 раза (P<0,5; P<0,01).

Загалом, вищий відносний вміст мононенасичених жирних кислот у загальних ліпідах гепатопанкреасу і скелетних м'язів цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами, як випливає з отриманих нами результатів, зумовлений компенсаторним посиленням їх синтезу і використанням у синтезі ліпідів внаслідок зменшення засвоєння наявних у кормах поліненасичених жирних кислот. Дефіцит поліненасичених жирних кислот в організмі цьоголіток коропа при ботріоцефальозній інвазії значною мірою впливає на синтез всіх класів ліпідів у гепатопанкреасі і скелетних м'язах риб, що зумовлено важливим значенням ПНЖК у регуляції синтезу фосфоліпідів і холестеролу.

Вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів у тканинах цьоголіток коропа, незаражених і заражених ботріоцефалюсами. Вміст дієнових кон'югатів у досліджуваних тканинах цьоголіток коропа 3-ї групи був вірогідно вищим, ніж у тканинах риб 1-ї групи (P<0,05), тоді як аналогічні різниці у вмісті дієнових кон'югатів у тканинах цьоголіток коропа 2-ї групи, порівняно з рибами 1-ї групи, невірогідні (P<0,5). З цих даних випливає, що підвищення кількості гельмінтів у кишечнику цьоголіток коропа призводить до активації перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у тканинах риб на початкових стадіях окиснення, а саме - на стадії утворення дієнових кон'югатів. Особливо виражений стимулюючий вплив продуктів життєдіяльності ботріоцефалюсів на утворення дієнових кон'югатів ПНЖК у гепатопанкреасі риб, що зумовлено високою інтенсивністю енергетичних процесів у цьому органі, які супроводжуються утворенням активних форм кисню.

Вміст гідроперекисів ліпідів у стінці кишечнику цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп був вищим, відповідно, в 1,45 і 1,59 раза (P<0,01; P<0,001), у гепатопанкреасі - в 1,52 і 2,14 раза (P<0,01; P<0,001), у скелетних м'язах - у 1,21 і 1,54 раза (P<0,5; P<0,01), ніж у цих тканинах риб 1-ї групи. Ці дані також свідчать про посилення інтенсивності ПОЛ у досліджуваних тканинах, особливо в гепатопанкреасі цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами, а також про залежність цього процесу від кількості гельмінтів у кишечнику риб.

Вміст малонового діальдегіду в стінці кишечнику цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп був вищим, відповідно, в 1,50 і 2,37 раза (P<0,05; P<0,001), у гепатопанкреасі - в 1,59 і 1,98 раза (P<0,05; P<0,01), у скелетних м'язах - у 1,26 і 1,60 раза (P<0,05; P<0,01), ніж у цих тканинах риб 1-ї групи. З цих даних випливає, що токсичний вплив ботріоцефалюсів призводить також до активації кінцевих стадій ПОЛ у тканинах коропа. У стінці кишечнику і гепатопанкреасі цей вплив виражений більше, ніж у скелетних м'язах.

Інтенсивність синтезу ліпідів in vitro в тканинах цьоголіток коропа, незаражених і заражених ботріоцефалюсами. Радіоактивність загальних ліпідів, синтезованих зрізами стінки кишечнику риб 2-ї і 3-ї груп при інкубації з [6-¹⁴C] глюкозою, була, відповідно, в 1,16 і 1,43 раза нижчою (P<0,05; P<0,001), ніж при інкубації зрізів стінки кишечнику риб 1-ї групи. Ці різниці зумовлені значно нижчою радіоактивністю всіх класів ліпідів, синтезованих зрізами стінки кишечнику цьоголіток коропа 3-ї групи (P<0,05; P<0,001) і майже всіх класів ліпідів, синтезованих зрізами стінки кишечнику цьоголіток коропа 2-ї групи (P<0,05), порівняно з радіоактивністю ліпідів контрольної групи. З цього випливає, що значно менший вміст ліпідів у тканинах цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами, зокрема у стінці кишок, порівняно з незараженими, зумовлений зниженням інтенсивності синтезу ліпідів. Причиною цього може бути використання гельмінтами у своїх синтетичних і енергетичних процесах частини метаболітів, що утворюються в результаті розщеплення поживних речовин спожитого рибами корму. Про обґрунтованість такого висновку свідчить також виявлене нами значніше зниження інтенсивності синтезу триацилгліцеролів, які є резервними ліпідами, ніж зниження інтенсивності синтезу структурних ліпідів (фосфоліпідів, холестеролу) в стінці кишечнику цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами.

Про зменшення ролі глюкози в субстратному забезпеченні синтезу ліпідів у тканинах цьоголіток коропа, зараженого ботріоцефалюсами, свідчить значно менша радіоактивність ліпідів, синтезованих зрізами гепатопанкреасу риб 2-ї, і особливо 3-ї груп, при інкубації з [6-¹⁴C]глюкозою (P<0,05; P<0,001), порівняно з контрольною групою. Так само, як і в стінці кишечнику, у гепатопанкреасі цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами, вірогідно знижується інтенсивність синтезу майже всіх класів ліпідів, причому інтенсивність синтезу структурних ліпідів (фосфоліпідів, холестеролу) знижується значно меншою мірою, ніж інтенсивність синтезу резервних ліпідів (триацилгліцеролів).

Радіоактивність загальних ліпідів, синтезованих зрізами скелетних м'язів цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп при інкубації з [6-¹⁴C]глюкозою була, відповідно, в 1,11 і 1,25 раза нижчою (P<0,01; P<0,001), ніж радіоактивність ліпідів, синтезованих зрізами скелетних м'язів риб 1-ї групи. При цьому в скелетних м'язах цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, заражених ботріоцефалюсами, вірогідно знижується інтенсивність синтезу триацилгліцеролів (P<0,05; P<0,001) і фосфоліпідів (P<0,05; P<0,001), а вірогідна різниця в інтенсивності синтезу холестеролу виявлена лише в скелетних м'язах риб 3-ї групи порівняно з рибами 1-ї групи.

Загалом, отримані нами результати свідчать про зниження інтенсивності синтезу структурних і особливо резервних ліпідів у тканинах цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами, а також про залежність ступеня цього зниження від кількості гельмінтів.

Радіоактивність загальних ліпідів, синтезованих зрізами стінки кишечнику риб 2-ї і 3-ї груп при інкубації з [1-¹⁴C]пальмітиновою кислотою, порівняно з радіоактивністю ліпідів, синтезованих зрізами стінки кишечнику риб 1-ї групи, була нижчою, відповідно, в 1,01 і 1,05 раза (P<0,5; P<0,05), при інкубації зрізів гепатопанкреасу - в 1,14 і 1,19 раза (P<0,001), при інкубації зрізів скелетних м'язів - в 1,15 і 1,19 раза (P<0,001). Разом з тим у стінці кишечнику заражених гельмінтами риб виявлено вірогідне зниження інтенсивності синтезу лише триацилгліцеролів. З цього випливає, що жирні кислоти, які всмоктуються у кишечнику цьоголіток коропа, достатньою мірою забезпечують синтез усіх класів ліпідів, за винятком триацилгліцеролів.

Проте у гепатопанкреасі заражених ботріоцефалюсами цьоголіток коропа вміст екзогенних жирних кислот, які всмоктуються в кишечнику, недостатній для забезпечення синтезу не тільки резервних ліпідів (триацилгліцеролів), а й синтезу структурних ліпідів (фосфоліпідів, холестеролу). Радіоактивність фосфоліпідів, моно-, ди- і триацилгліцеролів, вільного і етерифікованого холестеролу, синтезованих зрізами гепатопанкреасу цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп при інкубації з [1-¹⁴C]пальмітиновою кислотою була вірогідно нижчою (P<0,05; P<0,01) порівняно з радіоактивністю цих класів ліпідів, синтезованих зрізами гепатопанкреасу риб 1-ї групи.

У скелетних м'язах цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами, виявлено вірогідне зниження інтенсивності синтезу всіх класів ліпідів порівняно з контрольною групою риб. Про це свідчить вірогідно нижча (P<0,05; P<0,01) радіоактивність фосфоліпідів, моно-, ди- і триацилгліцеролів, вільних жирних кислот, вільного і етерифікованого холестеролу при інкубації зрізів скелетних м'язів цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, ніж при інкубації зрізів скелетних м'язів риб 1-ї групи.

Отже, з отриманих нами результатів випливає, що зменшення вмісту ліпідів у досліджуваних тканинах цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами зумовлено зниженням інтенсивності їх синтезу внаслідок зменшення синтезу жирних кислот з глюкози de novo, з одного боку, зменшенням фонду екзогенних жирних кислот внаслідок меншого їх засвоєння в кишечнику - з іншого, а також використанням жирних кислот гельмінтами в синтетичних і енергетичних процесах.

Загальна радіоактивність ліпідів, синтезованих зрізами стінки кишечнику цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп при інкубації з [2-¹⁴C]лізином була, відповідно, в 1,08 і 1,12 раза нижчою (P<0,01), порівняно з контрольною групою коропа. При цьому при інкубації зрізів стінки кишечнику цьоголіток коропа 3-ї групи з [2-¹⁴C]лізином, порівняно з цьоголітками коропа 1-ї групи, була вірогідно вища радіоактивність фосфоліпідів, моно-, ди- і триацилгліцеролів та вільного холестеролу (P<0,05; P<0,01; P<0,001); 2-ї групи - вірогідно вища радіоактивність фосфоліпідів, моно-, ди- і триацилгліцеролів (P<0,05). Із цього випливає, що при зараженні цьоголіток коропа ботріоцефалюсами в стінці кишечнику знижується інтенсивність синтезу не тільки білків, а й ліпідів.