Фізіолого-біохімічні процеси у системі паразит–хазяїн при ботріоцефальозі коропа та хіміопрофілактика

Загальна радіоактивність ліпідів, синтезованих зрізами гепатопанкреасу цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп при інкубації з [2-¹⁴C]лізином була меншою, відповідно, в 1,12 і 1,14 раза (P<0,01; P<0,001) порівняно з контрольною групою. Із цього випливає, що інгібуючий вплив ботріоцефалюсів на синтез ліпідів з амінокислот у гепатопанкреасі виражений більшою мірою, ніж у стінці кишечнику. Ці різниці можна пояснити центральним значенням гепатопанкреасу в катаболізмі амінокислот у риб, що сприяє використанню їх вуглецевого ланцюга у синтезі ліпідів. Особливо знижується синтез триацилгліцеролів у гепатопанкреасі цьоголіток коропа при зараженні ботріоцефалюсами - відповідно, в 1,43 і 1,49 раза (P<0,05; P<0,001) у риб 2-ї і 3-ї груп, порівняно з рибами 1-ї групи. Зниження інтенсивності синтезу фосфоліпідів і холестеролу в гепатопанкреасі цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп, порівняно з інтенсивністю синтезу ліпідів цих класів у гепатопанкреасі риб 1-ї групи, виражені меншою мірою (P<0,05; P<0,01), ніж різниці в інтенсивності синтезу триацилгліцеролів.

Радіоактивність загальних ліпідів при інкубації зрізів скелетних м'язів цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп з [2-¹⁴C]лізином була нижчою, відповідно, в 1,09 і 1,11 раза (P<0,01; P<0,001), ніж при інкубації зрізів скелетних м'язів риб 1-ї групи. При цьому радіоактивність фосфоліпідів була нижчою, відповідно, в 1,05 і 1,10 раза (P<0,05; P<0,01), вільного холестеролу - в 1,08 і 1,15 раза (P<0,5; P<0,05), моно- і диацилгліцеролів - в 1,14 і 1,33 раза (P<0,5; P<0,01), триацилгліцеролів - в 1,19 і 1,37 раза (P<0,05; P<0,01) порівняно з контролем. З цього випливає, що під впливом ботріоцефалюсів у скелетних м'язах риб, так само як в інших тканинах, інтенсивність синтезу резервних ліпідів (моно-, ди- і триацилгліцеролів) є значно нижчою, ніж інтенсивність синтезу структурних ліпідів (фосфоліпідів, холестеролу).

У цілому, отримані результати свідчать про зниження інтенсивності синтезу ліпідів усіх класів, особливо триацилгліцеролів, у тканинах цьоголіток коропа при зараженні їх ботріоцефалюсами з різних субстратів - глюкози, жирних кислот, амінокислот, що зумовлено зменшенням кількості цих субстратів у внутрішньоклітинному фонді тканин риб, заражених гельмінтами.

Вплив ботріоцефальозної інвазії на енергетичні процеси у тканинах цьоголіток коропа в умовах in vitro. При зараженні риб ботріоцефалюсами в тканинах значно зменшується використання глюкози в енергетичних процесах. Про це свідчить значно нижча (P<0,05-0,001) радіоактивність ¹⁴СО₂, утвореного при інкубації зрізів досліджуваних тканин цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї групи, ніж при інкубації зрізів тканин риб 1-ї групи. Особливо різко зменшується використання глюкози в енергетичних процесах у гепатопанкреасі цьоголіток коропа при високому ступені зараження гельмінтами.

Ще більшою мірою зменшується використання в енергетичних процесах жирних кислот тканинами цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами. Це підтверджує значно нижча радіоактивність ¹⁴СО₂ при інкубації зрізів досліджуваних тканин цьоголіток коропа 2-ї і 3-ї груп (P<0,05-0,001) з [1-¹⁴C]пальмітиновою кислотою порівняно з радіоактивністю ¹⁴СО₂, утвореного при інкубації зрізів тканин риб 1-ї групи.

Різко зменшується також використання амінокислот в енергетичних процесах у тканинах цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами. Про це свідчить значно нижча радіоактивність ¹⁴СО₂, утвореного зрізами досліджуваних тканин цьоголіток коропа 2-ї і особливо 3-ї груп, при інкубації з [2-¹⁴C]лізином, порівняно з радіоактивністю ¹⁴СО₂, утвореного зрізами тканин риб 1-ї групи.

Отримані результати дають змогу зробити висновок, що в основі негативного впливу на обмін речовин в організмі цьоголіток коропа, його ріст і життєздатність при ботріоцефальозній інвазії лежить зниження інтенсивності синтетичних і енергетичних процесів внаслідок зменшення всмоктування глюкози, жирних кислот і амінокислот у кишечнику заражених риб.

Вміст загального білка, амінокислотний склад і співвідношення окремих білкових фракцій у тканинах цьоголіток коропа, незаражених і заражених ботріоцефалюсами. Загальний вміст білка у стінці кишечнику цьоголіток коропа 3-ї групи був нижчим, ніж у цьоголіток коропа 1-ї групи (P<0,05). З цих даних випливає, що зараження цьоголіток коропа ботріоцефалюсами призводить до зменшення засвоєння амінокислот у кишечнику, внаслідок чого знижується інтенсивність синтезу білків у їх тканинах, а рівень цього зниження залежить від ступеня зараження риб, тобто від кількості гельмінтів. Крім того, можливим є інгібуючий вплив продуктів життєдіяльності гельмінтів на синтез білків у тканинах риб, заражених ботріоцефалюсами. Цей вплив специфічний щодо синтезу окремих фракцій білків. У досліджуваній тканині цьоголіток коропа 3-ї групи вірогідно нижчий вміст альбумінів, б-глобулінів (P<0,05-0,01), порівняно з їх вмістом у тканині цьоголіток коропа 1-ї групи, тоді як різниці вмісту г-глобулінів при цьому невірогідні (P<0,5). Різниці вмісту всіх фракцій білків у стінці кишечнику цьоголіток коропа 2-ї групи, за напрямком подібні до різниць вмісту окремих фракцій білків у риб 3-ї групи, проте всі вони невірогідні (P<0,5).

У загальних білках стінки кишечнику цьоголіток коропа 3-ї групи, порівняно з загальними білками стінки кишечнику цьоголіток коропа 1-ї групи, виявлено вірогідно нижчий вміст треоніну і лізину (P<0,05) та вірогідно вищий вміст проліну, гліцину, аланіну, валіну, ізолейцину, лейцину і фенілаланіну (P<0,05). У загальних білках стінки кишечнику цьоголіток коропа 2-ї групи, порівняно з загальними білками цьоголіток коропа 1-ї групи, виявлено вірогідно нижчий вміст лізину (P<0,05) та більший вміст лейцину і фенілаланіну (P<0,05). Ці відмінності можна пояснити наведеними вище різницями вмісту окремих білкових фракцій у стінці кишечнику риб, заражених гельмінтами, порівняно з їх вмістом у стінці кишечнику незаражених риб. До того ж білки тканин риб формують гетерогенну фракцію, представлену різними білками (Ипатов В.В., Лукьяненко В.И., 1978).

Вміст загального білка у гепатопанкреасі риб дослідних груп нижчий, порівняно з рибами контрольної групи. Особливо це помітно у риб 3-ї групи (P<0,05). При цьому в гепатопанкреасі цьоголіток коропа в 3-й групі виявлено значно нижчий вміст альбумінів (P<0,05), б-глобулінів (P<0,05) і вищий вміст г-глобулінів, ніж у риб контрольної групи. Одночасно у 2-й дослідній групі при інтенсивності інвазії 1-3 гельмінти на рибу виявлено аналогічні зміни, але менш виражені. У загальних білках гепатопанкреасу цьоголіток коропа 3-ї групи, порівняно з загальними білками гепатопанкреасу риб 1-ї групи, виявлено вірогідно вищий вміст аспарагінової і глутамінової кислот, проліну, гліцину, аланіну, ізолейцину, лейцину (P<0,05-0,01) і вірогідно нижчий вміст метіоніну та гістидину (P<0,05). У загальних білках гепатопанкреасу цьоголіток коропа 2-ї групи, порівняно з загальними білками цьоголіток коропа 1-ї групи, виявлено вірогідно вищий вміст глутамінової кислоти, гліцину і лейцину (P<0,05).

Отримані дані при дослідженні амінокислотного складу загальних білків гепатопанкреасу цьоголіток коропа, заражених і незаражених ботріоцефалюсами, свідчать, з одного боку, про залежність його змін від кількості гельмінтів у кишечнику у риб, а з другого - про значне збільшення вмісту загальної кількості амінокислот у загальних білках гепатопанкреасу заражених ботріоцефалюсами риб. Найімовірнішою причиною цих змін є зменшення засвоєння амінокислот у кишечнику уражених ботріоцефалюсами риб внаслідок того, що амінокислоти поглинаються гельмінтами. Відтак у гепатопанкреасі посилюється синтез білкових фракцій з підвищеним вмістом замінних амінокислот.

Вміст загального білка в скелетних м'язах заражених коропів 2-ї групи менший у 1,05 раза і 3-ї групи - у 1,17 раза (P<0,05), порівняно з 1-ю контрольною групою. У загальних білках скелетних м'язів риб 3-ї групи зменшується вміст альбумінів (P<0,05), б-глобулінів (P<0,05) і в-глобулінів (P<0,01) та збільшується вміст г-глобулінів (P<0,1). Аналогічні різниці у скелетних м'язах риб 2-ї дослідної групи, порівняно з рибами 1-ї контрольної групи, є статистично невірогідні (P<0,1).

У білках скелетних м'язів цьоголіток коропа, заражених великою кількістю гельмінтів, збільшується вміст глутамінової і аспарагінової кислот, гліцину і аланіну (P<0,05-0,01) - замінних амінокислот, які у значній кількості містяться у м'язових білках. При цьому у білках скелетних м'язів риб 3-ї групи, порівняно з білками риб 1-ї групи, вірогідно підвищується також вміст лейцину і фенілаланіну (P<0,05), котрі є незамінними амінокислотами, а також зменшується вміст лізину і метіоніну (P<0,05), які є найбільш лімітуючими амінокислотами при синтезі м'язових білків. У білках скелетних м'язів цьоголіток коропа 2-ї групи, порівняно з цьоголітками коропа 1-ї групи, також виявлено вірогідно вищий вміст глутамінової кислоти, гліцину, аланіну, лейцину і фенілаланіну (P<0,05) та нижчий вміст лізину і метіоніну (P<0,05).

Результати досліджень вказують на вплив ботріоцефалюсів на метаболізм білків у скелетних м'язах цьоголіток коропа, про що свідчить зменшення вмісту в них білків, зміни їх амінокислотного складу та співвідношення окремих білкових фракцій, що залежить від кількості гельмінтів в організмі риби.

Активність амінотрансфераз та вміст сечової кислоти у тканинах цьоголіток коропа, незаражених і заражених ботріоцефалюсами. Під дією гельмінтів Bothriocephalus acheilognathi вірогідно зростає активність АсАТ у стінці кишечнику риб 2-ї групи на 11,05 % і 3-ї - на 15,75 %, у гепатопанкреасі, відповідно, на 15,30 і 17,79 % та у скелетних м'язах - на 13,69 і 16,16 %. Встановлено, що активність АлАТ вірогідно зростає під дією Bothriocephalus acheilognathi в стінці кишечнику риб 2-ї групи на 14,36 % і 3-ї групи - на 20,04 % порівняно з контрольною групою; у гепатопанкреасі вона зростає, відповідно, на 17,03 і 22,34 % та в скелетних м'язах - на 19,02 і 24,02 %. Отримані нами результати свідчать про посилення процесів переамінування амінокислот і утворення нових з кетокислот в організмі цьоголіток коропа, уражених ботріоцефалюсами.

Концентрація сечової кислоти в досліджуваних тканинах цьоголіток коропа 3-ї групи була вірогідно більшою, порівняно з концентрацією в тканинах риб 1-ї групи (P<0,05). Меншою мірою виражені аналогічні різниці в концентрації сечової кислоти в досліджуваних тканинах цьоголіток коропа 2-ї групи. Вміст сечової кислоти в досліджуваних тканинах риб при ботріоцефальозній інвазії підвищується в ряді: скелетний м'яз, стінка кишечнику, гепатопанкреас. Як відомо, сечова кислота є кінцевим продуктом обміну пуринів, що входять в основи нуклеотидів нуклеїнових кислот у тканинах тварин, серед них і у риб. Виявлене нами підвищення вмісту сечової кислоти в досліджуваних тканинах риб 2-ї і 3-ї груп свідчить про посилення катаболізму цих важливих компонентів клітин в організмі риб, заражених ботріоцефалюсами.

Інтенсивність синтезу білків in vitro у тканинах цьоголіток коропа, незаражених і заражених ботріоцефалюсами. Дослідження показали, що радіоактивність білків, синтезованих зрізами всіх досліджуваних тканин цьоголіток коропа 3-ї групи при інкубації з [2-¹⁴C]лізином та радіоактивність білків, синтезованих зрізами кишечнику і гепатопанкреасу риб 2-ї групи, була вірогідно нижчою (P<0,05-0,01), ніж радіоактивність білків, синтезованих зрізами тканин 1-ї групи. Ці дані свідчать про інгібуючий вплив ботріоцефалюсів на інтенсивність синтезу білків у тканинах цьоголіток коропа, що пояснює нижчий вміст білків у їх тканинах і меншу живу масу, ніж у риб контрольної групи.

Радіоактивність білків, синтезованих зрізами досліджуваних тканин цьоголіток коропа 3-ї групи при інкубації з [6-¹⁴C]глюкозою, була вірогідно вищою (P<0,05; P<0,01), ніж при інкубації зрізами тканин риб 1-ї групи. Аналогічні за напрямком різниці виявлені в радіоактивності білків, синтезованих зрізами досліджуваних тканин цьоголіток коропа 2-ї групи, проте ці різниці невірогідні у стінці кишечнику та скелетному м'язі. Ці дані свідчать про посилення синтезу амінокислот з [6-¹⁴C]глюкози і використання їх у синтезі білків у досліджуваних тканинах цьоголіток коропа при інвазії ботріоцефалюсами і про залежність ступеня цього посилення від інтенсивності інвазії.

Отже, отримані нами результати свідчать про зв'язок між інтенсивністю ботріоцефальозної інвазії і синтезом, катаболізмом амінокислот і білків та інтенсивністю росту цьоголіток коропа.

Метаболізм ліпідів і білків у тканині Bothriocephalus acheilognathi. Вміст загальних ліпідів у гомогенатах ботріоцефалюсів становить у середньому 6,65±0,57 г%. Більшу частину ліпідів у клітинах ботріоцефалюсів становлять фосфоліпіди (51,21 %). Далі виявлено зниження у ряді: моно- і диацилгліцероли (19,98 %), вільний холестерол (10,77 %), триацилгліцероли (6,87 %), вільні жирні кислоти (6,64 %). Разом з тим, у клітинах ботріоцефалюсів наявний відносно високий вміст вільного холестеролу, який разом з фосфоліпідами входить до складу клітинних мембран. На відміну від вмісту структурних ліпідів (фосфоліпідів, холестеролу), вміст нейтральних ліпідів (триацилгліцеролів, етерифікованого холестеролу) в клітинах ботріоцефалюсів значно нижчий, ніж у клітинах більшості тканин вищих тварин.

Жирнокислотний склад загальних ліпідів гомогенатів ботріоцефалюсів характеризується значно вищим вмістом мононенасичених (40,89 %) і насичених жирних кислот (37,71 %), ніж поліненасичених (20,40 %). Приблизно 75,0% загального вмісту поліненасичених жирних кислот у гомогенатах гельмінтів становить лінолева кислота, яку гельмінти поглинають із хімусу кишечнику риб. Наявність значної кількості лінолевої кислоти в ліпідах ботріоцефалюсів дає змогу пояснити зменшення її кількості в ліпідах тканин цьоголіток коропа. Джерелом ліноленової кислоти в організмі риб є природні корми. Наявність у ліпідах гомогенатів ботріоцефалюсів С₂₀- і С₂₂- поліненасичених жирних кислот, які відсутні в кормах риб, свідчить про їх синтез у тканинах гомогенатів Bothriocephalus acheilognathi. Серед цих ПНЖК переважає докозагексаєнова кислота. 64,7 % загального вмісту мононенасичених жирних кислот у гомогенатах ботріоцефалюсів становить олеїнова кислота, близько 16,3 % - пальмітолеїнова кислота. Крім цих МНЖК, у ліпідах гомогенатів гельмінтів містяться міристолеїнова, ейкозенова і нервонова кислоти. Серед насичених жирних кислот у загальних ліпідах гомогенатів ботріоцефалюсів переважає пальмітинова кислота, вміст якої становить приблизно 70 % від загального вмісту насичених жирних кислот. Далі виявлено зниження у ряді: стеаринова, міристинова, пентадеканова і маргаринова кислоти. Вміст основних жирних кислот у загальних ліпідах ботріоцефалюсів знижується в ряді: олеїнова (27,58 %), пальмітинова (25,10 %), лінолева (14,58 %) і пальмітолеїнова (6,71 %), ейкозенова (4,17 %) і докозагексаєнова (2,45 %). Решта жирних кислот у загальних ліпідах гомогенатів ботріоцефалюсів містяться в мінімальних кількостях.

Істотно не відрізняється також вміст продуктів перекисного окиснення в гомогенатах тканин ботріоцефалюсів, порівняно з їх вмістом у тканинах цьоголіток коропа. Зокрема, вміст дієнових кон'югатів у них становить у середньому 165,8 мкмоль/г, вміст гідроперекисів ліпідів - 1,04 ОЕ/г, вміст малонового діальдегіду - 1,17 нмоль/г.

Вміст загального білка, активність аланін- і аспартатамінотрансфераз та концентрація сечової кислоти в гомогенатах тканин ботріоцефалюсів є вищими, ніж у тканинах (гепатопанкреасі, кишечнику) цьоголіток коропа, що підтверджує припущення про високу інтенсивність обміну білків у цього гельмінта та високу потребу його в амінокислотах.

Амінокислотний склад білків гомогенатів тканин ботріоцефалюсів характеризується приблизно однаковим вмістом замінних і незамінних амінокислот, які становлять, відповідно, 43,81 і 42,48 мг/г. Серед замінних амінокислот у загальних білках гомогенатів ботріоцефалюсів переважають глутамінова і аспарагінова кислоти, аланін і гліцин, серед незамінних амінокислот - лейцин і лізин.

Наші дослідження показали, що ботріоцефалюси в умовах in vitro використовують у синтезі білків як амінокислоти, які вони поглинають з хімусу кишечнику, так і амінокислоти, синтезовані з вуглецевого скелета глюкози de novo. Про це свідчить відносно висока радіоактивність білків при інкубації гомогенатів ботріоцефалюсів як з [2-¹⁴C]лізином, так і з [6-¹⁴C]глюкозою (табл. 1). Радіоактивність ¹⁴СО₂, утвореного гомогенатами тканин ботріоцефалюсів при інкубації з [1-¹⁴C] пальмітиновою кислотою, значно вища, ніж при інкубації з [6-¹⁴C]глюкозою і особливо при інкубації з [2-¹⁴C]лізином. З цього випливає, що ботріоцефалюси значно більшою мірою використовують в енергетичних процесах жирні кислоти, ніж глюкозу і амінокислоти.

Таблиця 1

Радіоактивність білків і ¹⁴СО₂ при інкубації гомогенатів тканин ботріоцефалюсів з різними попередниками, міченими радіоактивним вуглецем, M±m, в-розп./хв 100 мг тканини, n=4

Біомоніторинг ботріоцефальозу коропа у ставкових господарствах Західного регіону України. За результатами досліджень двох років було встановлено, що у мальків із вирощувальних ставів рибдільниці “Горбок” (Закарпаття) у червні екстенсивність інвазії становила 18 % при середній інтенсивності від 1,33 до 1,45 особин та індексі рясності від 0,24 до 0,26 особин. У вирощувальних ставах екстенсивність ураження риб ботріоцефалюсами та індекс рясності зросли в липні. Середня екстенсивність ботріоцефальозної інвазії коропа становила від 18 до 56 % при середній інтенсивності від 1,0 до 2,23 та індексі рясності від 0,18 до 1,26. Дослідженнями також встановлено, що в липні відбувалося повторне зараження риб (32-54 %), оскільки в їх кишечнику було виявлено нестатевозрілих цестод завдовжки до 3,5 см. У серпні середня екстенсивність у ставах становила від 30 до 38 % при середній інтенсивності інвазії від 1,00 до 3,28 та індексі рясності від 0,38 до 0,78. На цій рибдільниці першого року застосували з лікувальною і профілактичною метою проти ботріоцефальозу цьоголіток коропа український препарат “Фенадек”. Препарат вводили в рецепт комбікорму для ставових риб. Для приготування лікувального комбікорму на 100 кг вносили 2 кг фенадеку і ретельно перемішували, пізніше додавали воду і знову перемішували. Комбікорм задавали цьоголіткам коропа одноразово із розрахунку 14 % від маси риби. Дослідження цьоголіток на наявність ботріоцефалюсів у кишечнику у вересні показали, що середня екстенсивність інвазії в ставах становила 2 % при середній інтенсивності інвазії 0,5 та індексі рясності 0,02. На другому році досліджень у серпні провели дегельмінтизацію риб фенасалом два рази з інтервалом у вісім днів, а на початку вересня на цій рибдільниці провели третю одноразову обробку цьоголіток коропа. Середня екстенсивність інвазії у ставах становила 5 % при середній інтенсивності інвазії 3,11 та індексі рясності 0,16.

Дослідження мальків на рибдільниці “Держів” (Прикарпаття) протягом двох років через один місяць (червень) після зариблення вирощувальних ставів показали, що середня екстенсивність інвазії ботріоцефалюсами в ставах становила від 10 до 18 % при середній інтенсивності інвазії від 1,00 до 1,32 особини та індексі рясності від 0,10 до 0,24 особини. У липні в ставах середня екстенсивність інвазії Bothriocephalus acheilognathi становила від 18 до 22 % при інтенсивності інвазії від 1,09 до 1,32 та індексі рясності 0,24. Пізніше, у серпні, встановили підвищення як екстенсивності інвазії, так і індексу рясності. Середня екстенсивність інвазії у ставах становила 28 % при середній інтенсивності інвазії від 1,14 до 1,44 та індексі рясності від 0,32 до 0,40. У риб виявлено, крім зрілих цестод, і молоді форми завдовжки до 2,1 см. У вересні середня екстенсивність інвазії в ставах становила 26 % при інтенсивності інвазії від 1,00 до 1,31 та індексі рясності від 0,28 до 0,30.

У червні на вирощувальних ставах рибдільниці “Сторонибаби” (Західний Лісостеп) виявили, що середня інвазованість Bothriocephalus acheilognathi риб становила від 12 до 20 % при середній інтенсивності інвазії від 1,29 до 1,34 та індексі рясності від 0,16 до 0,26. Упродовж другого місяця досліджень (липень) у ставах середня інвазованість риб становила від 24 до 26 % при середній інтенсивності від 1,08 до 1,15 та індексі рясності від 0,26 до 0,32. У серпні і вересні виявили зростання як екстенсивності інвазії, так і індексу рясності. В серпні у ставах середня екстенсивність інвазії становила від 30 до 32 % при середній інтенсивності від 1,19 до 1,73 та індексі рясності від 0,38 до 0,52. Крім цього, заслуговує на увагу той факт, що в серпні відбувається реінвазія цьоголіток коропа. У кишечнику коропа, крім статевозрілих цестод, виявлено і молоді форми гельмінтів завдовжки 2-3 см. У вересні середня екстенсивність ураження кишечнику Bothriocephalus acheilognathi риб у вирощувальних ставах становила від 30 до 36 % при середній інтенсивності інвазії від 1,52 до 2,15 та індексі рясності від 0,52 до 0,78.

Дослідження також показали, що протягом двох років на рибдільниці “Костюхнівка” (Західне Полісся) протягом першого місяця (червень) після зариблення вирощувальних ставів мальки коропа не були уражені ботріоцефалюсами. Уперше виявили ботріоцефалюсів у кишечнику риб у липні з середньою екстенсивністю інвазії 14 % при інтенсивності від 1,29 до 1,54 та індексі рясності від 0,18 до 0,22. У вирощувальних ставах у серпні середня екстенсивність інвазії становила від 16 до 24 % при інтенсивності від 1,17 до 1,27 та індексі рясності від 0,18 до 0,30. Середня екстенсивність ураження ботріоцефалюсами кишечнику риб у вересні в ставах становила від 14 до 22 % при середній інтенсивності від 1,12 до 1,27 та індексі рясності від 0,16 до 0,26.

Отже, встановлено нерівномірність розповсюдження і ураження цьоголіток коропа Bothriocephalus acheilognathi у рибницьких господарствах різних зон Західної України. Вперше у кишечнику цьоголіток коропа ботріоцефалюси виявлено в червні у зонах Закарпаття, Прикарпаття і Західного Лісостепу, а на Західному Поліссі - в липні. Реінвазія цьоголіток коропа у вирощувальних ставах на Закарпатті припадає на липень, а в зонах Прикарпаття і Західного Лісостепу - на серпень.

Паразитологічне дослідження протягом двох років кишечників дволіток коропа із нагульного ставу “Пістрялово” (Закарпаття) в червні показало, що екстенсивність інвазії становила від 13,33 до 20 % при інтенсивності від 1,00 до 1,50 та індексі рясності 0,20. У липні у дволіток коропа екстенсивність інвазії становила 20 % при середній інтенсивності від 1,67 до 2,0 та індексі рясності від 0,33 до 0,4. При дослідженні кишечників риб у червні-липні були виявлені незрілі ботріоцефалюси нової популяції завдовжки 1-1,5 см в кількості трьох особин. У серпні і вересні у дволіток коропа із нагульного ставу “Пістрялово” цестод Bothriocephalus acheilognathi не виявили.

За результатами дослідження коропа з нагульного ставу рибдільниці “Рудники” в червні екстенсивність інвазії риб Bothriocephalus acheilognathi становила 20 % при середній інтенсивності інвазії від 1,00 до 1,67 та індексі рясності від 0,2 до 0,33, а в липні, відповідно, екстенсивність інвазії становила від 13,33 до 20 % при інтенсивності інвазії від 2,33 до 3,0 та індексі рясності від 0,33 до 0,47. У липні у дволіток коропа виявили незрілих ботріоцефалюсів завдовжки 8-10 мм в кількості 5 особин. Протягом серпня-вересня при паразитологічному обстеженні дволіток коропа у кишечнику ботріоцефалюсів не виявили.

У нагульному ставі “Красне”, за дослідженнями двох років, ураженість кишечнику риб ботріоцефалюсами в червні становила від 13,33 до 20 % при інтенсивності інвазії від 1,33 до 2,00 та індексі рясності 0,27, а в липні, відповідно, екстенсивність інвазії становила від 13,33 до 20 % при інтенсивності інвазії від 1,67 до 3,00 та індексі рясності від 0,2 до 0,33. У серпні і вересні у нагульному ставі “Красне”, як і в інших зонах Західного регіону України, у кишечнику риб не виявлено Bothriocephalus acheilognathi.

Досліджуючи в червні нагульний став № 1 на рибдільниці “Костюхнівка” (Полісся) протягом двох років, ми виявили екстенсивність ураження риб 13,30 % при середній інтенсивності інвазії від 1,00 до 1,50 та індексі рясності від 0,13 до 0,20. У липні екстенсивність, інтенсивність інвазії та індекс рясності були незмінні. Крім цього, у кишечнику були виявлені незрілі цестоди завдовжки до 2 см у кількості до трьох особин. Пізніше, в серпні і вересні, при паразитологічному розтині не виявляли ураження кишечників ботріоцефалюсами.

Таким чином, у період вегетаційного вирощування дволіток коропа екстенсивність інвазії ботріоцефалюсами коливається у згаданих вище зонах у межах від 13,3 до 20,0 % при індексі рясності 0,20-0,42. Найвищу ураженість ботріоцефалюсами дволіток коропа виявили в червні-липні. Слід зазначити, що надалі відбувалося звільнення від цестод до закінчення вегетаційного періоду вирощування риби. Повторне зараження дволіток коропа ботріоцефалюсами припадало на червень-липень.

Зоопланктонна фауна та наявність у ній циклопів - проміжних хазяїв Bothriocephalus acheilognathi у вирощувальних і нагульних ставах. Досліджено загальні закономірності формування і розвитку зоопланктону, в тому числі виду веслоногих ракоподібних, що пов'язані у своєму розвитку з Bothriocephalus acheilognathi.

На рибдільниці “Горбок” за вегетаційний період середньосезонна чисельність веслоногих ракоподібних становила від 28,3 до 31,5 тис. екз/м³, біомаса - від 0,260 до 0,401 г/м³. У зоопланктоні вирощувальних ставів на Закарпатті виявили максимальне наростання чисельності і біомаси циклопів - проміжних хазяїв ботріоцефалюсів - від червня до липня і серпня та незначне зменшення у вересні. Домінуючим видом серед родини циклопів був Cyclops strenuus (Fischer), який є найбільшим розповсюджувачем личинок ботріоцефалюсів у ставах. Наявність цього виду у вирощувальних ставах рибдільниці “Горбок” була причиною високої екстенсивності інвазії риб у липні та реінвазії в серпні.

У вирощувальних ставах на рибдільниці “Держів” за вегетаційний період середньосезонна чисельність веслоногих ракоподібних становила від 16,3 до 24,0 тис. екз/м³, а біомаса - від 0,219 до 0,474 г/м³. У вирощувальних ставах на Прикарпатті виявлено два види рачків, що беруть участь у життєвому циклі ботріоцефалюсів: Cyclops strenuus (Fischer) і Acanthocyclops vernalis (Fischer). Із ряду Copepoda у значній кількості виявляли циклопів - проміжних хазяїв личинок ботріоцефалюсів - у серпні і вересні, а при відсутності у пробах коловерток, також і в червні.

Кількісний показник веслоногих ракоподібних у ставах на рибдільниці “Сторонибаби” був найвищим порівняно з іншими ракоподібними, а також за біомасою. Зокрема, середньосезонна чисельність їх була від 35,22 до 43,2 тис. екз/м³ при біомасі від 0,444 до 0,605 г/м³. У вирощувальних ставах Західного Лісостепу циклопи Cyclops strenuus і Acanthocyclops vernalis, як проміжні хазяї ботріоцефальозу, були максимально розповсюджені в червні і липні, а також зберігали високу чисельність і біомасу в серпні.

За вегетаційний період у вирощувальних ставах рибдільниці “Костюхнівка” середньосезонна чисельність веслоногих ракоподібних становила від 13,7 до 14,9 тис. екз/м³, а біомаса - від 0,117 до 0,173 г/м³. У вирощувальних ставах Західного Полісся в пробах зоопланктону основну масу веслоногих рачків (Cyclops strenuus і Acanthocyclops vernalis) - проміжних хазяїв ботріоцефалюсів - виявили в липні і серпні.

Отже, основними проміжними хазяями Bothriocephalus acheilognathi у вирощувальних ставах Прикарпаття, Західного Лісостепу, Західного (Волинського) Полісся є Cyclops strenuus і Acanthocyclops vernalis, а Закарпаття - Cyclops strenuus.

Середньосезонний відсоток загальної біомаси рачків-циклопів, які беруть участь у життєвому циклі ботріоцефалюсів, від загальної біомаси всіх ряду Copepoda у вирощувальних ставах Закарпаття становив 60,29 %, Прикарпаття - 57,02 %, Західного Лісостепу - 71,61 % і Західного Полісся - 55,23 %.

Розвиток циклопів - проміжних хазяїв ботріоцефалюсів - залежить від регіональних факторів. Найбільший розвиток рачків-циклопів, які беруть участь у життєвому циклі ботріоцефалюсів, виявляли у вирощувальних ставах Західного Лісостепу і Закарпаття та дещо меншу кількість - у вирощувальних ставах Прикарпаття і Західного Полісся. Зі збільшенням кількості і біомаси циклопів у вирощувальних ставах спостерігали підвищення зараженості риб ботріоцефалюсами.

У нагульному ставі “Пістрялово” (Закарпаття) за час вегетаційного періоду середньосезонна чисельність веслоногих рачків становила 12,9 тис. екз/м³ при біомасі - 0,205 г/м³. Максимальну чисельність і біомасу циклопів (Cyclops strenuus) - проміжних хазяїв ботріоцефалюсів - у зоні Закарпатття відзначали в липні.

У нагульному ставі на рибдільниці “Рудники” у зональному зоопланктері на веслоногих ракоподібних припадає максимальна чисельність і біомаса за вегетаційний період, що, відповідно, становить 16,2 тис. екз/м³ і 0,315 г/м³. Максимальний розвиток циклопів у зоні Прикарпаття виявляли в літньо-осінній період (серпень-вересень).

У розвитку зоопланктону нагульного ставу “Красне” переважали веслоногі ракоподібні з середньосезонною чисельністю 43,2 тис. екз/м³ і біомасою 0,498 г/м³. В розвитку Cyclops strenuus у зоні Західного Лісостепу встановили два підйоми: червень і серпень-вересень.

У складі фауни зоопланктону нагульного ставу рибдільниці “Костюхнівка” (Західне Полісся) за чисельністю і біомасою домінуючими були веслоногі ракоподібні з середньосезонною чисельністю 21,55 тис. екз/м³ при біомасі 0,244 г/м³. Максимальна чисельність циклопів Cyclops strenuus, Macrocyclops albidus (Jur.) сягала піку - у липні і вересні.

Проміжними хазяями Bothriocephalus acheilognathi у зоопланктоні нагульних ставів Закарпаття, Прикарпаття, Західного Лісостепу є Cyclops strenuus, а в ставі Західного Полісся - ще й Macrocyclops albidus.

Отже, середньосезонний відсоток загальної біомаси рачків-циклопів, які беруть участь у життєвому циклі ботріоцефалюсів, від загальної біомаси ряду Copepoda, в нагульному ставі Закарпаття становив 44,98 %, Прикарпаття - 33,29 %, Західного Лісостепу - 64,87 % і Західного Полісся - 50,39 %. Загалом, отримані нами результати свідчать, що кількісний розвиток і біомаса циклопів - проміжних хазяїв Bothriocephalus acheilognathi в нагульних ставах Західного регіону України залежить від регіональних факторів.

Абіотичні фактори водного середовища вирощувальних і нагульних ставів. Рибницькі господарства Західного регіону України розташовані в різних природно-географічних зонах і досить відчутно відрізняються між собою за складом води. Одночасно з цим вода - найважливіший продукційний чинник для нормалізації життєдіяльності риби. Аналіз динаміки концентрації основних йонів (НСО₃^-, SO₄^2-, Cl^-, Ca²⁺, Mg²⁺, Na⁺, K⁺), біогенних елементів (NH₄⁺, NO₃^-, NO₂^-, PO₄^3-, Fe), загального вмісту органічних речовин (перманганатна і біхроматна окиснюваність), активної реакції води у Західному регіоні України показав, що на тлі різних ландшафтних зон Закарпаття, Прикарпаття, Західного Лісостепу, Західного (Волинського) Полісся вода ставів протягом вегетаційного періоду вирощування коропа відповідала вимогам, які висуваються до рибницьких господарств, хоча і обумовлена певною зональністю в хімічному складі.

Морфометричні і фізіологічні показники росту коропа при ботріоцефальозній інвазії. Встановлено, що у цьоголіток коропа, заражених ботріоцефалюсами, порівняно з незараженими, зменшується приріст маси тіла. Зокрема, у заражених цьоголіток маса тіла у серпні була меншою, ніж у незаражених, на 12,45 % - у вирощувальних ставах Закарпаття, на 11,60 - Прикарпаття, на 12,32 - Західного Лісостепу і на 5,21 % - Західного Полісся; у вересні (крім Закарпаття), відповідно, - на 13,65, 11,61 і 7,34 %. Середній коефіцієнт вгодованості за Фультоном у незаражених цьоголіток, порівняно з зараженими, у серпні був вищий на 3,79 % і у вересні - на 6,74 %, а коефіцієнт вгодованості за Кларком, відповідно, був вищий у серпні на 5,19 % і у вересні - на 11,11 %. Загальний коефіцієнт вгодованості в уражених ботріоцефалюсами риб був нижчий від прийнятої в рибництві норми, при якому цьоголітки повинні входити у зимівлю, і коливався в межах величин від 1,88 до 8,82 %. Показник індексу нагромадження кишечнику був вищий у незаражених цьоголіток, порівняно з зараженими, протягом всього вегетаційного періоду і коливався у червні від 7,80 до 19,14 %, у липні - від 9,74 до 19,95 %, у серпні - від 11,62 до 36,27 % і у вересні - від 3,50 до 14,13 %.

Наявність у кишечнику дволіток коропа ботріоцефалюсів завдовжки 16,0-19,0 см негативно впливає на загальну масу тіла. У червні маса тіла заражених риб була меншою і коливалась у межах величин від 3,0 до 14,1 %, а у липні, відповідно, від 0,6 до 12,0 % і залежала від зони рибництва. Середній коефіцієнт вгодованості за Фультоном і Кларком, за результатами досліджень, у незаражених риб був вищим порівняно із зараженими. Зокрема, у червні коефіцієнт вгодованості за Фультоном був вищий на 4,53 %, у липні - на 3,58 %, а за Кларком був вищий у червні на 8,39 % і у липні - на 5,28 %. Середній індекс нагромадження кишечнику незаражених дволіток коропа порівняно з зараженими ботріоцефалюсами був вищий у червні від 13,26 до 19,09 % і у липні - від 9,82 до 14,45 %.

Отже, темп вагового і лінійного росту, коефіцієнт вгодованості заражених ботріоцефалюсами цьоголіток коропа зменшується протягом вегетаційного періоду вирощування порівняно з незараженими. Ураження кишечнику цьоголіток коропа гельмінтом Bothriocephalus acheilognathi через механічні пошкодження призводять до зменшення індексу нагромадження кишечнику, послаблюючи функціональні можливості органів травлення риб. Цестода Bothriocephalus acheilognathi є патогенною не тільки при високій інтенсивності зараження, але й при незначному ступені інвазії - 1-3 гельмінти на рибу (завдовжки 16,0-19,0 см), що проявляється зниженням середнього коефіцієнта вгодованості та середнього індексу нагромадження кишечнику дволіток коропа.

Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських препаратів. Методом часопролітної плазмово-десорбційної мас-спектрометрії у дослідах in vitro показано, що фармакологічно доцільно застосовувати антгельмінтні композиції: фенадек + сірка та фенадек + натрію сульфат у співвідношенні 1:5; празиквантел + сірка в співвідношеннях 1:5 і 1:10. Їх мас-спектри характеризуються вищою інтенсивністю та співвідношенням комплексу піків квазімолекулярних йонів і аддуктів порівняно з чистими субстанціями органічних препаратів фенадеку (ніклозаміду) і празиквантелу. Випробування модельних композицій: фенадек + сірка (1:10); фенадек + натрію сульфат (1:10); празиквантел та натрію сульфат (1:5 і 1:10) себе не виправдовують через часткове руйнування молекул діючої речовини.

На мас-спектрах свіжорозведеного препарату “Риболік” наявні всі діючі речовини (фенбендазол, празиквантел, левамізол), а після витримки 55 діб у розчині відбулися зміни з фенбендазолом - молекулярні піки в «+» йонах практично зникли; діючі речовини празиквантел і левамізол гідрохлорид практично не зазнали змін. У лікарському препараті “Риболік” (твердий агрегатний стан - порошок) всі активно діючі речовини є хімічно (фармацевтично) сумісними. У препараті “Інвазол” (празиквантел + сірка очищена + кальцію карбонат) всі речовини є хімічно (фармацевтично) сумісними і можуть бути використані в одному препараті. Крім цього, мас-спектри празиквантелу в препараті “Інвазол” характеризуються відносно високими спектрами порівняно з чистою субстанцією празиквантелу і його модельних сумішей. Речовини у препараті “Інвазол” практично не зазнали змін після 55-добової витримки; інтенсивність співвідношення піків йонів в умовних одиницях вища і чітко ідентифікується. На мас-спектрі “Бровадазолу 20 %” чітко видно типові йони фенбендазолу і характерний фрагмент дисахариду - лактози. Інтенсивність піків йонів в умовних одиницях значно вища на мас-спектрі препарату, що був витриманий 20 діб. Діюча речовина фенбендазол із наповнювачами зберігається тривалий час і вони фармацевтично сумісні.

Експериментальне вивчення загальнотоксичної дії та кумулятивних властивостей перспективних лікарських препаратів. При застосуванні “Фенадеку” для коропа в дозі 2000 - 3000 мг/кг маси тіла, загибель 10 риб виявляли від 15-ти хвилин до 2-х годин з клінічними симптомами швидкого плавання, перекидання на бік, вистрибування із води, биття об стінку ванночки. Параметри гострої токсичності “Фенадеку” для риб становили: ЛД₁₆=725 мг/кг, ЛД₅₀=1070 (909ч1231) мг/кг, ЛД₈₄=1550 мг/кг.

При застосуванні “Празиквантелу” в дозі від 1000 до 6000 мг/кг маси тіла загибель коропа не виявили протягом 96 годин. При вищих дозах “Празиквантелу” параметри гострої токсичності для риб становили: ЛД₁₆=8500 мг/кг, ЛД₅₀=12600 (11569ч13635) мг/кг, ЛД₈₄=17900 мг/кг.

При введенні рибам “Фенадеку + Na₂SO₄ (1:5)”, “Фенадеку + Сірка (1:5)” та “Празиквантелу + Сірка (1:5)” були встановлені параметри гострої токсичності для коропа, відповідно, ЛД₁₆=1530 мг/кг, ЛД₅₀= 2540 (2126ч2954) мг/кг, ЛД₈₄=3650 мг/кг; ЛД₁₆=2210 мг/кг, ЛД₅₀=3670 (3170ч4203) мг/кг, ЛД₈₄=6400 мг/кг та ЛД₁₆=6700 мг/кг, ЛД₅₀=9200 (7990ч10410) мг/кг, ЛД₈₄=12900 мг/кг.

При внутрішньому введенні “Інвазолу” рибам у дозі від 500 до 40000 мг на кг маси тіла встановлено такі параметри гострої токсичності: ЛД₁₆=25800 мг/кг, ЛД₅₀=33600 (30594ч36606) мг/кг, ЛД₈₄=41000 мг/кг.

Препарат “Риболік” у дозах від 1000 до 30000 мг на кг маси тіла риби вводили внутрішньо, роздріблено з інтервалом 2 години. Протягом 4-х діб (96 го-дин) у групах не виявили загибелі риб. Параметри гострої токсичності для риб становили: ЛД₁₆=48500 мг/кг, ЛД₅₀=60500 (55457ч65543) мг/кг, ЛД₈₄=74000 мг/кг.

Одноразове введення коропам “Бровадазолу 20%” у дозі від 1000 до 30000 мг на кг маси тіла не викликало загибелі риб протягом 96 годин.

Коефіцієнт видової чутливості (КВЧ) для теплокровних тварин за дії “Фенадеку”, “Празиквантелу”, “Фенадеку + Na₂SO₄ (1:5)”, “Празиквантелу + Сірка (1:5)”, “Інвазолу” і “Риболіку” становить, відповідно, 6,90, 1,06, 2,73, 3,16, 2,03, 2,93 і 2,24. Отже, коефіцієнт видової чутливості для теплокровних лабораторних тварин виражений за дії “Фенадеку” та “Фенадеку + Сірка (1:5)”, а інших препаратів - не виражений. Для виявлення закономірностей чутливості лабораторних тварин і риб було проведено аналіз видових різниць їх чутливості згідно із запропонованою формулою: DL_50min / DL_50риба. Коефіцієнт видової чутливості для риб за дії “Фенадеку”, “Празиквантелу”, “Фенадеку + Na₂SO₄ (1:5)”, “Празиквантелу + Сірка (1:5)”, “Інвазолу” і “Риболіку” становить, відповідно, 1,25, 0,22, 1,02, 0,91, 0,60, 0,20 і 0,12. Таким чином, організм риб дещо стійкіший порівняно з організмом найчутливішого виду лабораторних тварин; КВЧ? 3.

Дослідженнями встановлено, що препарати “Фенадек”, “Празиквантел”, “Фенадек + Na₂SO₄ (1:5)”, “Фенадек + Сірка (1:5)” за умов перорального введення належать до речовин помірно небезпечних - 3-го класу небезпеки та до 4-го класу токсичності, ступінь токсичності - малотоксичні, “Празиквантел + Сірка (1:5)” належить до речовин малонебезпечних - 4-го класу небезпеки та до 5-го класу токсичності, ступінь токсичності - практично нетоксичні, а препарати “Інвазол” і “Риболік” належать до речовин малонебезпечних - 4-го класу небезпеки та до 6-го класу токсичності, ступінь токсичності - відносно нешкідливі.

Лікарські засоби “Фенадек”, “Празиквантел”, “Фенадек + Na₂SO₄ (1:5)”, “Фенадек + Сірка (1:5)”, “Празиквантел + Сірка (1:5)”, “Інвазол” і “Риболік” за кількісним критерієм кумулятивної дії при ентеральному введенні належать до речовин зі слабовираженою кумулятивною властивістю (К_кум> 3,0). Крім цього, “Інвазол” і “Риболік” не мають гепатотоксичної дії.

Скринінгові дослідження активності протицестодних препаратів “Бровадазол 20%” та “Інвазол” на цьоголітках коропа в дослідах in vivo. Дослід № 1. Виконано досліди in vivо в польових умовах щодо впливу різних доз “Бровадазолу 20 %” для встановлення відсотку непрямої ефективності лікарського засобу за ботріоцефальозу коропа. Випробувальні дози: першій групі риб препарат задавали у дозі 5,0 мг/кг маси тіла, другій - 10,0 мг/кг маси тіла, третій - 15,0 мг/кг маси тіла, четвертій - 20,0 мг/кг маси тіла, п'ятій - 25,0 мг/кг маси тіла на 1%-му крохмальному клейстері, шостій - 1%-й крохмальний клейстер (контрольна група). “Бровадазол 20 %” у дозах 25, 20, 15 і 10 мг на кг маси тіла коропа показав 100 % непряму ефективність, а в дозі 5,0 мг на кг маси тіла риби відсоток непрямої ефективності становив 62,50 %.

Дослід № 2. Виконано досліди in vivо в польових умовах щодо впливу “Інвазолу” в різних дозах для встановлення відсотку непрямої ефективності лікарського засобу за ботріоцефальозу коропа. Випробувальні дози: першій групі риб препарат задавали у дозі 2,75 мг/кг маси тіла, другій - 5,5 мг/кг маси тіла, третій - 11,0 мг/кг маси тіла, четвертій - 22,0 мг/кг маси тіла, п'ятій - 44,0 мг/кг маси тіла на 1%-му крохмальному клейстері, шостій - 1%-й крохмальний клейстер (контрольна група). “Інвазол” у дозах 44,0, 22,0 і 11,0 мг на кг маси тіла показав 100 % непряму ефективність, а в дозах 5,5 і 2,75 мг на кг маси тіла риби відсоток непрямої ефективності антгельмінтика становив, відповідно, 87,50 і 75,00 %.

Дослід № 3. Оцінено протицестодні властивості лікувально-гранульованого комбікорму (ЛГК) з “Бровадазолом 20 %” на цьоголітках коропа в умовах проточних лотків. Рибам задавали ЛГК з “Бровадазолом 20 %” у різних дозах одноразово: першій дослідній групі - 0,10 % суміші “Бровадазолу 20 %” з комбікормом (10,0 мг діючої речовини на 1 кг м. т. риби); другій - 0,15 % суміші (15,0 мг - на 1 кг м. т.); третій - 0,20 % суміші (20,0 мг - на 1 кг м. т.); четвертій - 0,25 % суміші (25,0 мг - на 1 кг м. т.); п'ятій групі (контрольній), відповідно, гранульований комбікормом. Отже, у 1-й і 2-й дослідних групах риб при згодовуванні ЛГК з “Бровадазолом 20 %” у дозах 10,0 і 15,0 мг на кг маси тіла, лікування дало екстенсефективність (ЕЕ) 77,78 і 88,89 % при інтенсефективності (ІЕ) 83,33 і 94,44 % за ботріоцефальозу коропа. У 3-й і 4-й дослідних групах риб при застосуванні “Бровадазолу 20 %” в дозі 20,0 і 25,0 мг на кг маси тіла ЕЕ і ІЕ становили 100 %.

Дослід № 4. Оцінено протицестодні властивості ЛГК з “Інвазолом” на цьоголітках коропа в умовах проточних лотків. Рибам задавали ЛГК з “Інвазолом” у різних дозах одноразово: першій дослідній групі - 0,40 % суміші “Інвазолу” з комбікормом (11,0 мг діючої речовини на 1 кг м. т. риби); другій - 0,60% суміші (16,5 мг - на 1 кг м. т.); третій - 0,80 % суміші (22,0 мг - на 1 кг м. т.); четвертій - 1,00 % суміші (27,5 мг - на 1 кг м. т.); п'ятій групі (контрольній), відповідно, гранульований комбікорм. Отже, у 1, 2, 3 і 4-й дослідних групах риб при згодовуванні “Інвазолу” в дозі 11,0; 16,5; 22,0 і 27,5 мг на кг маси тіла риби отримано екстенсефективність 50,00; 75,00; 87,50 і 100 % при інтенсефективності, відповідно, 75,00; 81,25; 93,76 і 100 %.

Визначення впливу лікарського препарату “Бровадазол 20 %” на загальноклінічні і біохімічні показники риб. При застосуванні бровадазолу в дозі 40 мг на кг маси риби одноразово через 24 години після введення препарату не виявляли відхилень від показників величин фізіологічної норми в кількості еритроцитів, лейкоцитів, вмісту гемоглобіну та гематокритної величини. Бровадазол при одноразовому застосуванні в дозі 200 і 400 мг на кг маси тіла не викликав змін у картині еритро- і лейкопоезу. Незначне зменшення кількості еритроцитів встановили у риб 4-ї дослідної групи при застосуванні бровадазолу в дозі 400 мг на кг маси тіла, а також і незначне збільшення кількості лейкоцитів, вмісту гемоглобіну та гематокритної величини, що в межах величин фізіологічної норми і статистично невірогідно.

Кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну та гематокритна величина у крові коропа через 120 годин після введення бровадазолу в риб дослідних груп порівняно з контрольною групою не змінювались (Р<0,5) і жодних відхилень у гематологічних показниках від норми не встановлено.

Зі збільшенням дози бровадазолу не встановлено вірогідних змін у вмісті загального білка в плазми крові коропа, хоча рівень його дещо нижчий порівняно з контрольною групою. Крім цього, вміст сечової кислоти у цьоголіток коропа був значно нижчим у 2, 3 і 4-й дослідних групах, відповідно, на 13,08, 12,62 і 16,51 % (Р<0,5). Ці дані свідчать про зниження ретенції азоту в організмі риб та пригнічення функціональної здатності печінки синтезувати білки. Вміст загальних ліпідів у риб 2-ї і 3-ї дослідніх груп був нижчий порівняно з контролем (Р<0,5) і особливо - в 4-й дослідній групі (на 19,67 %, Р<0,5). Вміст триацилгліцеролів у плазмі крові цьоголіток коропа контрольної групи вищий, ніж при застосуванні бровадазолу в різних дозах (Р<0,5). Такі зміни можна пояснити посиленням мобілізації ліпідів з жирового депо риб через вплив діючої речовини фенбендазолу. При збільшенні дози препарату вміст загального холестеролу підвищується (Р<0,5). Ці дані свідчать про існування зв'язку між зниженням катіонної проникності мембран та інгібуванням ліполітичних ферментів. Зі збільшенням дози бровадазолу відбувається компенсаторне збільшення концентрації глюкози в плазмі крові коропа: при дозі 40 мг/кг - на 6,45 % (Р<0,5), 200 мг/кг - на 14,73 % (Р<0,5) і 400 мг/кг маси тіла - на 18,97 % (Р<0,05).

При дії бровадазолу в дозах 40, 200 і 400 мг/кг маси тіла риби (за діючою речовиною фенбендазол) вміст загального білка, сечової кислоти, загальних ліпідів, триацилгліцеролів, холестеролу і глюкози в плазмі крові цьоголіток коропа порівняно з контролем через 120 годин після введення препарату вірогідно не відрізнялись.

Отримані дані на цьому етапі роботи свідчать, що “Бровадазол 20 %” при одноразовому застосуванні в терапевтичній дозі та дозах, що перевищують терапевтичну у п'ять і десять разів, не чинить токсичного впливу на показники периферійної крові риб та її метаболічний профіль.

Відсутність токсичного впливу бровадазолу підтверджується показниками клінічного дослідження крові у хронічному досліді. На 5-ту і 10-ту добу після введення бровадазолу в дозах 20, 100 і 200 мг на кг маси тіла риби кількість еритроцитів, лейкоцитів і вміст гемоглобіну не відхилялись вірогідно від вихідних даних і перебували в межах величин фізіологічних значень. У постекспозиційний період формені елементи крові і вміст гемоглобіну у крові риб дослідних груп були наближеними до контрольної групи риб, а їх різниці невірогідні.

Отримані дані показали, що при застосуванні “Бровадазолу 20 %” у дозах 20, 100 і 200 мг на кг маси тіла значення активності АлАТ, АсАТ і ЛФ - маркерів ферментів цитолізу протягом усього періоду експерименту не відрізнялися від величин активності ферментів контрольної групи риб та були статистично невірогідні (Р<0,5). Тривале застосування бровадазолу не впливає на підвищення деструкції клітинної стінки та на вивільнення вказаних ферментів у плазму крові.