Оптимізація живлення сої через використання добрив та бактеріальних препаратів на чорноземах типових малогумусних

Л = , де

- Л - площа листя з 10 рослини, см²;

- Р - маса листкових пластинок з10 рослин;

- Р₁ - маса 50 висічок площею

- фотосинтетичний потенціал визначали за методикою А.А. Ничипоровича та ін. (1961) Фотосинтетичний потенціал (ФП) розраховували:

, де

- Л₁+Л₂ - сума площі листків по періодах в тис. м²/га;

- Т₁, Т₂. - тривалість роботи листків, дн.

- накопичення сухої речовини визначали ваговим методом після висушування в термостаті;

- визначали кількість бульбочок за методикою Г.С. Посипанова (1991);

- висоту рослин визначали у двох несуміжних повтореннях шляхом вимірювання у п'яти рівновіддалених місцях ділянки в основні фази росту та розвитку рослин;

- урожайність насіння на кожній дослідній ділянці визначали методом зважування після прямого комбайнування та приведенням його до стандартної вологості;

- індивідуальну продуктивність рослин визначали на основі біометричних досліджень;

- вологість насіння, масу 1000 насінин, енергію проростання та схожість насіння визначали за ДСТУ 4138-2002;

- у зерні сої визначали вміст жиру та протеїну з використанням методу інфрачервоної спектрометрії на інфрачервоному аналізаторі NIP Scanner 4250 з комп'ютерним забезпеченням ADI DM 3114;

- математичну обробку отриманих експериментальних даних проводили методом дисперсійного і кореляційно-регресійного аналізів (Доспехов В.А., 1985) та за «Методикою проведення досліджень по кормовиробництву» (1994) на персональному комп'ютері Pentium-IІІ з використанням спеціальних пакетів програм.

2.4 Характеристика сортів сої

Україна - лідер на континенті з кількості виведених і впроваджених сортів сої. В «Реєстр сортів рослин України» на сьогодні занесено 62 сорти сої української селекції. Потенціал урожайності скоростиглих сортів сої нового покоління становить 18-23 ц/га, ранньостиглих 25-28 ц/га, середньостиглих - 30-38 ц/га та більше [41].

В господарствах, залежно від ґрунтово-кліматичних умов, необхідно висівати 2-3 районовані сорти різних груп достигання. Серед ультраранніх (період вегетації до 85 днів) занесені в Реєстр сортів на 2008 рік для використання в Україні сорти інтенсивного типу такі як Аннушка, Легенда, Діона, Єсенія. Норма висіву насіння 850 тис. шт./га до 1 млн./га схожих насінин.

Серед ранньостиглих (період вегетації 85-100 днів) Устя, Медея, Фаетон, Анжеліка, Ворскла, Юг-30. Норма висіву насіння 600-800 тис. шт./га схожих насінин.

Середньостиглі сорти (період вегетації 110-129 днів) Полтава, Знахідка, Єлена, та пізньостиглі сорти (період вегетації 130 і більше днів) Таврія, Іна, Валюта, Аркадія одеська та інші. Норма висіву насіння 450-600 тис. шт./га схожих насінин.

Найбільшого поширення мають такі сорти як Медея, Сонячна, Устя, Фаетон, Романтика, Київська 98. Особливо швидкого поширення за останні три роки набув скоростиглий сорт Аннушка - від 908 га (2005 р.) до 45500 га (2008 р.), який займає найбільшу посівну площу в Україні. Дещо зменшились посівні площі сорту сої Медея - 65120 га в 2006 році - до 40634 га в 2008 році.

Устя

Висота рослин 70-75 см. Стебло з прямим закінченням, темно-коричневе з рудим опушенням. Суцвіття багатоквіткова китиця, на квітконосі 9-14 фіолетових квіток. Боби грубоволокнисті, опушені, з 2-3 насінинами. Висота прикріплення нижніх бобів 10-13 см. Насіння овальне, жовте, рубчик коричневий, середній, овальний. Маса 1000 насінин 155-160 г. В насінні міститься 41-42% протеїну і 19-20% олії.

Скоростиглий сорт в умовах Київської області достигає за 102-104 днів. Стійкий до ураження найбільш поширеними хворобами, а також до понижених температур в період цвітіння та плодоутворення. Сорт рекомендується для вирощування в Лісостепових районах України в основних посівах. Завдяки скоростиглості може використовуватись як попередник для озимих культур.

Аннушка

Оригінатор сорту - наукова селекційно-насінницька фірма «Соєвий вік».

Яскраво виражені риси центрально-північного сорту має сорт Аннушка: за врожайністю в цих зонах він істотно перевищує інші скоростиглі сорти, а за вмістом жиру й сирого протеїну йде з ними на рівні. Крім того, Аннушка має найкращий показник висоти прикріплення нижнього боба, завдяки чому забезпечує найменші втрати врожаю. Термін вегетації цього сорту теж залишає приємне враження: від появи сходів до повної стиглості вистачає 75-85 днів. Українська державна система сортовипробування визнала за Аннушкою максимальну стійкість проти хвороб - 9 балів (за 9-бальною шкалою), до вилягання - 8-9, посухи - 8,5-9, осипання - 8-8,8 балів. Останній показник засвідчує, що боби цього сорту практично не розтріскуються.

Сорт напівдетермінантного типу, кущ компактний. Висота рослин 80-120 см, висота розміщення бобів нижнього ярусу 12-15 см, опушення стебла і бобів темно-сіре, гіпокотиль з антоціоном. Квіти фіолетового кольору. Насіння середнє, маса 1000 насінин 110-155 г., овально-округле, жовте, рубчик кольору оболонки з білою цяткою, придатне для харчової переробки. Сорт має підвищену кількість бобів на рослинах і насіння в бобі (більше 20% 4-насінних) порівнянні з іншими сортами. Сорт має високий генетичний потенціал продуктивності. Вміст в насінні: білка - 40-42%, жирів - 18-21%.

3. Результати досліджень та їх аналіз у роки проведення досліду

3.1 Тривалість міжфазних періодів в онтогенезі сої

При вирощуванні сої за кордоном в основу підбору сортів сої і розміщення їх в різних ґрунтово-кліматичних зонах покладено тривалість світлового дня. Тоді як на території України, де лімітуючим фактором вирощування сої є тепло, а в ряді регіонів і волога, сорти сої поділено на різні групи зрілості за тривалістю вегетаційного періоду [38].

Виявлено, що тривалість проходження фаз росту і розвитку в онтогенезі сільськогосподарських рослин, і в тому числі сої, напряму залежить від суми накопичених активних та ефективних температур. Тому в північному Степу та південній зоні Лісостепу України, які достатньо забезпечені теплом і період вегетації в яких достатньо довгий, можна вирощувати навіть пізньостиглі сорти сої з тривалістю вегетації 140-150 днів. Але в умовах центрального Лісостепу і Полісся, де відчувається дефіцит тепла для вирощування сої, районовані лише ранньостиглі або середньостиглі її сорти, а ще краще ультраранньостиглі з вегетаційним періодом від 80 до 120 днів.

Перший період росту і розвитку сої характеризується тим, що молодий проросток, який розвивається, живиться за рахунок пластичних речовин насінини і лише після появи сім'ядолей на поверхні грунту, рослина починає засвоювати вуглекислоту повітря і поживні речовини з грунту. Тому створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин сої, особливо в перші 40 днів вегетації, відіграє важливе значення у формуванні високих врожаїв насіння цієї культури.

Провівши досліди в даному регіоні, ми побачили, що фактори, які вивчалися, тобто добрива та бактеріальні препарати мали суттєвий вплив на проходження та тривалість міжфазних періодів в онтогенезі сої (табл. 3.1, 3.2).

Таблиця 3.1. Тривалість міжфазних періодів в онтогенезі сої залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2008 рік, днів

Аналізуючи дані, бачимо, що поява третього трійчастого лиска у сортів сої різних груп стиглості була різною. Так, у сорту Аннушка вона наступила на 6 днів раніше, ніж у сорту Устя. Тривалість від появи сходів до повного наливу зерна становила 76 і 86 днів відповідно.

Було виявлено, що забезпечення культури мінеральними добривами та бактеріальними препаратами суттєво впливає на тривалість основних періодів її вегетації. У сортів сої Аннушка і Устя, що нами досліджувалися, у фазу третього трійчастого листка не виявлено вплив варіантів добрив на тривалість періоду повні сходи-третій трійчастий листок.

В подальшому спостерігається відчутний вплив збільшення норм внесення азотних добрив на тривалість міжфазних періодів сортів сої. Найвищі темпи росту і розвитку сої спостерігались на ділянках досліду, де сою вирощували із застосуванням до сівби удобрення N₆₀P₆₀K₆₀ і обробляли ризогуміном. Так, фаза цвітіння сої на цих ділянках наступала на 39 та 48 день відповідно. Повний налив насіння відмічався на 80 та 92 день, а тривалість вегетаційного періоду була на 5-7 днів більшою, в порівнянні з ділянками контрольних варіантів.

В зв'язку з сприятливими погодними умовами, зокрема достатнім зволоженням на момент сівби, в 2009 дослідному році сходи сої з'явились пізніше на 4 дні. Відповідно тривалість вегетації збільшилась. Загалом даний рік мало відрізнявся від попереднього. Так, тривалість міжфазних періодів, як і всього вегетаційного періоду, найдовшою була за варіанту удобрення N₆₀P₆₀K₆₀ та обробки ризогуміном і становила в сорту Аннушка вона тривала 96 днів, а у сорту Устя - 114 днів.

Проведені нами дослідження показали, що суттєвий вплив на ріст і розвиток рослин сої в умовах північного Лісостепу України мали фактори, зокрема дози мінеральних добрив та інокуляція насіння. Проте тривалість вегетаційного періоду сої залежала не тільки від цих факторів, але й від гідротермічних умов року.

Таблиця 3.2. Тривалість міжфазних періодів в онтогенезі сої залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2009 рік, днів

Нами встановлено, що передусім залежно від варіанту удобрення та гідротермічних умов року проведення досліджень вегетаційний період ультраранньостиглого сорту сої Аннушка варіював в межах 85-93 днів, ранньостиглого сорту Устя 103-114 дні. В рік із більшою кількістю опадів - в 2009 році тривалість вегетаційного періоду у сої була більшою на 3-4 дні, в порівнянні з роками, де відмічено дефіцит вологи (таким був 2008 р.).

Таким чином, нами відмічено суттєвий вплив високих норм внесення азотних добрив на фоні помірних норм фосфорно-калійних на тривалість проходження основних фаз росту і розвитку сортами сої типу Аннушки та Устя.

Серед бактеріальних препаратів подовження тривалості міжфазних періодів в онтогенезі сої спричиняв ризогумін (див. додаток А).

3.2 Динаміка висоти рослин сої

Висота рослин сої - є важливим фактором, який впливає на її продуктивність. За динамікою цього показника протягом вегетації можна судити про те, як складалися умови росту і розвитку рослин в онтогенезі. Детальний аналіз темпів росту стебла дає можливість з'ясувати найбільш оптимальні умови для формування високопродуктивних агрофітоценозів сільськогосподарських рослин, в тому числі і сої. В зв'язку з цим, вивчення темпів росту і розвитку рослин сої дає змогу розкрити і сформулювати наукові основи формування високопродуктивних агроценозів сої [42].

В наших польових дослідженнях ми вивчали динаміку висоти стебла у сортів сої залежно від мінерального живлення та обробки бактеріальними препаратами (табл. 3.3, табл. 3.4). Так, у 2008 році висока температура і низька кількість опадів призвели до формування в рослин сої нижчої, ніж в наступному, 2009 році, висоти рослин. На початку вегетації соя здатна витримувати посуху. Пригнічення росту рослин сої році на перших етапах росту відбувалось внаслідок поверхневого закладання кореневої системи рослин сої, яка сильно пересихала в період довготривалої посухи. Зменшення кількості опадів у травні-червні викликали затримку в рості рослин сої, оскільки саме в цей період у рослин триває активний ріст - до кінця фази цвітіння, тобто до початку серпня. При цьому нівелювалася дія добрив, внесених перед сівбою. При цьому - нижча висота рослин і менша тривалість вегетаційного періоду.

Таблиця 3.3. Динаміка висоти рослин сої залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2008 рік, см

У цьому дослідному році висота рослин сої Устя у фазі третього трійчастого листка становила 12,2-15,1 см, у фазі кінець цвітіння - 62,3-67,5 см, та у фазі повної зрілості - 73,4-77,4 см. Висота стебла у сорту сої Аннушка у відповідні фази росту і розвитку була на 5-10 см, а в період повної зрілості понад 20 см, більшою, в порівнянні з висотою стебла у сорту Устя. В результаті проведених досліджень нами було виявлено, що максимальна висота рослин сої формувалась у фазу повного наливу зерна, після чого ріст майже не відбувався.

Таблиця 3.4. Динаміка висоти рослин сої залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2009 рік, см

Нами відмічено, що в 2009 році найбільші темпи збільшення висоти центрального стебла були характерні для ультрараньостиглого сорту Аннушка, дещо нижчими вони були у раньостиглого сорту Устя. Так, висота рослин сої Аннушка у фазі третього трійчастого листка становила 18,3-22,5 см, у фазі кінець цвітіння -107,3-118,1 см, та у фазі повної зрілості - 107,3-118,1 см. Висота стебла у сорту сої Устя у відповідні фази росту і розвитку була на 6-20 см меншою. В результаті проведених досліджень нами було виявлено, що залежно від внесених мінеральних добрив, максимальна висота рослин сої формувалась на варіантах досліду, де сою вирощували із застосуванням до сівби удобрення N₆₀P₆₀K₆₀.

Виходячи з середніх результатів досліджень (див. додаток Б) слід відмітити, що висоту рослин сої обумовлювали як генетичні особливості сорту, так і гідротермічні умови року проведення досліджень, а також фактори, які були поставлені на вивчення, а саме удобрення та інокуляція насіння ризогуміном. Максимальна висота рослин сої відмічена на ділянках досліду із внесенням мінеральних добрив в нормі N₆₀P₆₀K₆₀ та інокуляцією насіння ризогуміном: сорт Устя - 83,0 см, Аннушка - 111,5 см (фаза повної зрілості). Потім починалось усихання центрального стебла і суттєвого збільшення висоти рослин сої не спостерігалося.

3.3 Динаміка наростання площі листової поверхні рослин сої

Вважається, що основою, завдяки якій внаслідок фотосинтетичної діяльності створюється врожай сої, є формування оптимальної площі листової поверхні. Листкова поверхня вловлює сонячну енергію і синтезує органічні сполуки, які йдуть на формування нових органів рослин і врожаю. Згідно з результатами досліджень проведених в Лісостеп України відомо, що оптимальна площа листової поверхні для сої повинна становити 40-50 тис. м²/га. Якщо площа листової поверхні менша, то оптико-біологічна структура посіву не оптимізована і тому ФАР використовується не раціонально. Проте, й більша площа листової поверхні є небажаною, оскільки в результаті взаємозатінення значна частина листків у нижньому ярусі обпадає, а решта працює не ефективно.

Дослідниками встановлено, що цей показник у сої може варіювати в досить широких межах залежно від генотипу сорту, екологічних умов регіону та агротехнічних заходів по її вирощуванню. Проте, в науковій літературі мало зустрічаються дані щодо особливостей формування площі листової поверхні в посівах залежно від удобрення та обробки бактеріальними препаратами в умовах Лісостепу України. Тому в своїх дослідженнях ми вивчали дію вказаних факторів на активізацію процесу фотосинтезу, зокрема на формування площі листової поверхні (табл. 3.5, 3.6).

Передусім слід відмітити сортову специфіку у прояві ознаки висоти стебла. Нами було виявлено, що за 2008 дослідний рік більшу площу листової поверхні формував ультрараньостиглий сорт Аннушка. Так, площа листової поверхні у сорту сої Аннушка у всіх фазах росту і розвитку була на 1,8-2 тис. м²/га більшою, в порівнянні з площею листової поверхні ранньостиглого сорту Устя. В 2009 році спостерігалась схожа ситуація: сорт Аннушка стабільно формував більшу площу листкової поверхні приблизно у тих же межах. Найбільшою вона була в період повного наливу зерна і становила 48,8-51,7 тис. м²/га.

Залежно від варіанту удобрення очевидний вплив на динаміку площі листової поверхні в онтогенезі сої мало збільшення внесених мінеральних добрив. Зокрема, на ділянках варіантів досліду без добрив та з удобренням в нормі P₆₀K₆₀ формування площі листкової поверхні рослин сої зростало в незначних межах. Суттєво впливали на збільшення площі листкової поверхні досліджуваних сортів сої варіанти з внесенням добрив в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ та N₆₀P₆₀K_60.

Таблиця 3.5. Динаміка площі листової поверхні рослин сої залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2008 рік, тис. м²/га

Нами було виявлено (див. додаток В), що активне наростання площі листкової поверхні протягом вегетації відбувалось до фази повного наливу зерна, в якій і було відмічено максимальне її значення, тобто у Аннушки в 2008 році - 49,3 та в в 2009 році - 51,7 тис. м²/га, а у Усті - 47,9 та 48,8 відповідно. Дані максимальні показники площі листкової поверхні формувались на варіанті удобрення сої N₆₀P₃₀K₃₀ та за обробки бактеріальним препаратом ризогуміном, який стимулював роботу бульбочкових бактерій.

Таблиця 3.6. Динаміка площі листової поверхні рослин сої залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2009 рік, тис. м²/га

З наведених вище даних видно, що із внесенням вищих норм азотних добрив збільшується площа листкової поверхні в середньому на 0,6 тис. м²/га.

3.4 Динаміка формування фотосинтетичного потенціалу у сої

Важливо не тільки забезпечити оптимальні розміри фотосинтетичного апарату, але й якомога більше продовжити активне функціонування його. Повнота реалізації потенціалу продуктивності сортів сільськогосподарських культур, і сої зокрема, залежить від інтенсивності процесу фотосинтезу. Тому при програмуванні врожаїв сої необхідно особливу увагу приділити створенню умов для підвищення коефіцієнта використання ФАР посівами. Для цього потрібно, що посіви сої мали відповідну оптико-біологічну структуру, певну асиміляційну поверхню листків, здатних тривалий час виконувати свої функції і формувати відповідний фотосинтетичний потенціал, та приділити увагу інтенсифікації темпів наростання сухої речовини [11].

Відомо, що фотосинтетичний потенціал є узагальнюючим показником, який безпосередньо або опосередковано впливає на умови живлення і водний режим. В зв'язку з цим застосування різних рівнів забезпеченості рослин елементами мінерального живлення обумовлюється його величиною.

В своїх дослідженнях ми визначали величину сформованого посівами сої фотосинтетичного потенціалу залежно від вказаних факторів (табл. 3.7, 3.8).

В досліді нами було виявлено, що в середньому за період вегетації сортів сої різних груп зрілості фотосинтетичний потенціал поступово зростав і досягав максимальних значень в період від фази кінець цвітіння до повного наливання насіння, а потім поступово зменшувався, починаючи від фази фізіологічної зрілості насіння, що пов'язано із явищем самодесикації у сої.

Таблиця 3.7. Динаміка фотосинтетичного потенціалу рослин залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2008 рік, млн. м² днів/га

Відмічено, що сорти більш пізніх груп зрілості типу Устя на початкових етапах онтогенезу мають дещо вищу інтенсивність накопичення фотосинтетичного потенціалу, при порівнянні із ранньостиглими сортами сої. Проте, у більш пізні періоди вегетації навпаки. Так, на контрольних варіантах досліду в період сходів фотосинтетичний потенціал у ультраранньостиглого сорту Аннушка становив 0,402 млн. м²днів/га, у ранньораннього сорту Устя - 0,426 млн. м² днів/га.

Таблиця 3.8. Динаміка фотосинтетичного потенціалу рослин залежно від удобрення та інокуляції насіння за 2009 рік, млн. м² днів/га

Подобные документы

• Кореневе живлення рослин

  Виборче поглинання елементів живлення рослинами: з повітря та через кореневу систему. Гідропонний спосіб вирощування. Найважливіші періоди в живленні рослин. Пошарове внесення добрив. Використання сирих калієвих добрив, нитрофоськи та бобів сидератів.
  
  реферат [25,8 K], добавлен 15.06.2009
  

• Фізіологічні основи живлення рослин и застосування добрив

  Суть та процеси мінерального живлення рослин та характеристика їх основних класів. Залежність врожайності сільськогосподарських культур та агротехнічних показників родючості ґрунту від використаних добрив. Методика дослідження екологічного стану ґрунту.
  
  курсовая работа [390,9 K], добавлен 21.09.2010
  

• Живлення рослин і застосування добрив

  Надходження поживних речовин в рослини і їх винос з врожаєм сільськогосподарських культур. Ставлення рослин до умов живлення в різні періоди росту. Фізіологічні основи визначення потреби в добривах. Складання системи добрив під культури в сівозміні.
  
  дипломная работа [73,6 K], добавлен 20.11.2013
  

• Еколого-біологічна технологія вирощування кукурудзи на силос в умовах південного степу України

  Біологічні особливості кукурудзи, можливості рекомендованих сортів. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування. Обґрунтування технології вирощування кукурудзи. Строки, способи та глибина сівби. Догляд за посівами. Збирання врожаю і первинна обробка.
  
  курсовая работа [51,3 K], добавлен 06.04.2014
  

• Аналіз синекологічних досліджень агрофітоценозу тритикале озимого

  Біологічні характеристики та морфологічні ознаки тритикале. Погодно-кліматичні та ґрунтові особливості території. Еколого-географічне районування тритикале. Продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування.
  
  дипломная работа [2,0 M], добавлен 26.12.2012
  

• Агротехніка вирощування картоплі

  Морфологічні та біохімічні особливості картоплі, характеристика сортів. Технологія вирощування планового врожаю. Система обробки ґрунту, система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай. Догляд за посівом, підвищення якості продукції.
  
  курсовая работа [44,5 K], добавлен 22.11.2010
  

• Аналіз господарських та грунтово-кліматичних умов вирощування соняшнику в ПСП "Полтавка"

  Характеристика господарства по вирощуванню соняшника і аналіз агротехнічних, грунтових та погодніх умов. Біологічні особливості культури; обробіток грунту; догляд за посівами. Оцінка досягнутого рівня виробництва та пошуки резервів його раціоналізації.
  
  курсовая работа [58,8 K], добавлен 24.01.2014
  

• Еколого-господарські особливості впливу мікробних препаратів на елементи структури урожаю та якості зерна тритикале озимого

  Продуктивність агрофітоценозів тритикале озимого залежно від агротехнології вирощування. Характеристика сортів тритикале озимого, добрив, мікробних препаратів. Вплив мікробних препаратів на елементи структури і якісні параметри урожаю зерна тритикале.
  
  дипломная работа [596,9 K], добавлен 26.12.2012
  

• Адаптація озимих культур до несприятливих умов

  Оптимізація системи удобрення озимих та ярих зернових культур в степовій зоні України. Комплексне використання мікроелементного живлення і хімічних засобів захисту рослин в технології вирощування озимої пшениці та ячменю. Ґрунтово-кліматичні умови.
  
  дипломная работа [749,3 K], добавлен 13.12.2014
  

• Характеристика кабана

  Аналіз природних, економічних умов ведення господарства лісового фонду: місце розташування і кліматичні умови досліджуваного господарства. Вивчення факторів, що впливають на поширення ареалу розселення кабанів. Особливості їх живлення, росту та розвитку.
  
  аттестационная работа [71,2 K], добавлен 01.05.2010
  

• Технологія вирощування кукурудзи на зерно урожайністю 60 ц/га на чорноземі вилугуваному глибокому малогумусному легкосуглинковому на лесі у СВК "Ружинський" Ружинського району Житомирської області

  Біологічні особливості, можливості рекомендованих сортів кукурудзи, їх ботанічні характеристики. Підвиди, сорти, різновиди кукурудзи. Оцінка кліматичних і ґрунтових умов господарства. Обґрунтування технології вирощування запланованої урожайності.
  
  курсовая работа [54,5 K], добавлен 28.10.2010
  

• Агрохімія

  Агрохімічні дослідження, необхідні для оцінки родючості ґрунту, встановлення науково обґрунтованих доз добрив, контролю за потребою сільськогосподарських культур в елементах живлення в процесі їх росту і розвитку, визначення якості продукції і добрив.
  
  методичка [89,9 K], добавлен 21.05.2008
  

• Дослідження продуктивності пшениці озимої селекції СГІ залежно від сортового складу в незрошуваних умовах ПОК "Зоря" Білозерського району Херсонської області

  Проблеми вирощування продовольчого зерна, особливості адаптації сортів пшениці озимої до зміни агрокліматичних умов півдня України. Фенологічні спостереження за розвитком сортів. Економічна та біоенергетична ефективність вирощування насіннєвого матеріалу.
  
  дипломная работа [725,6 K], добавлен 02.06.2015
  

• Розробка і обґрунтування технології вирощування вівса

  Хід метеорологічних факторів у Житомирській області за багаторічними даними Житомирської метеостанції. Характеристика ґрунту, на якому вирощується овес. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів. Вимоги до умов вирощування.
  
  курсовая работа [55,8 K], добавлен 09.01.2014
  

• Розробка індустріальної енергозберігаючої технології вирощування та збирання соняшнику

  Виробничо-технічна характеристика та аналіз технології вирощування соняшника на прикладі ПП "Антей". Аналіз економічних показників вирощування соняшнику. Складання й розрахунок технологічної карти на виробництво 100 га сільськогосподарської культури.
  
  дипломная работа [182,7 K], добавлен 08.12.2008
  

• Розробка ефективної системи застосування добрив в господарстві

  Агрокліматичні умови господарства, технологічні умови внесення добрив. Вирощування, розміщення по попередниках і розрахунок дійсно можливої врожайності кукурудзи на зерно. Машиновикористання при внесенні мінеральних добрив. Поліпшення якості даних робіт.
  
  дипломная работа [282,6 K], добавлен 22.04.2011
  

• Вирощування кукурудзи на силос

  Аналіз господарських і грунтово-кліматичних умов вирощування кукурудзи на силос в ТОВ "Агро-Нордік". Технологія вирощування, оцінка рівня виробництва кукурудзи на силос і пошуки резервів для його раціоналізації. Проект виробництва кукурудзи на силос.
  
  курсовая работа [3,3 M], добавлен 19.11.2010
  

• Біологічні та морфологічні особливості кукурудзи та вплив їх на технологію вирощування

  Ботанічна та морфологічна характеристика кукурудзи. Вимоги культури до умов вирощування. Особливості росту і розвитку культури у визначеній зоні. Аналіз головних технологій і засобів механізації вирощування кукурудзи, аналіз основних способів її сівби.
  
  реферат [73,2 K], добавлен 23.04.2012
  

• Розробка з основами програмування технології вирощування озимої пшениці в умовах господарства СТОВ "Печанівське" Романівського району Житомирської області

  Оцінка умов господарства СТОВ "Печанівське". Біологічні особливості культури "озима пшениця" та продуктивність реєстрованих сортів. Вимоги до умов вирощування. Розрахунок потенційної урожайності за фотосинтетичною активною радіацією та ресурсами вологи.
  
  курсовая работа [341,2 K], добавлен 20.05.2015
  

• Морфо-генетичні особливості сортів пшениці

  Екологічні та географічні характеристики умов проростання пшениці. Селективна характеристика районованих сортів. Методика аналізу схожості насіння пшениці. Дослідження якості посівного матеріалу сортів Triticum Бродівського району та аналіз результатів.
  
  дипломная работа [834,5 K], добавлен 21.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам