Формування та облік власного капіталу

Додаткові пайові внески пайовики вносять на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства, і вони підлягають цілковитому або частковому поверненню за бажанням пайовика згідно з його заявою.

Щороку під час розподілу прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які за згодою власників можуть зараховуватися на поповнення паю.

Для здійснення обліку і контролю за правильністю формування й використання пайового капіталу Планом рахунків передбачено рахунок 41 «Пайовий капітал». На цьому рахунку здійснюється облік і узагальнення інформації про передбачені установчими документами суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу та інших підприємств, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на цьому рахунку обліковують: частку вартості майна, що була розпайована між членами підприємства і є їхньою власністю; частку вартості майна, що не була розпайована і є спільною власністю всіх членів підприємства, а також зростання (зменшення) вартості майна у процесі виробничої діяльності підприємства. На інших сільськогосподарських підприємствах (акціонерних, приватних тощо) на рахунку 41 «Пайовий капітал» обліковують вартість майнових паїв, переданих колишніми членами КСП у користування на засадах оренди, викупу та ін.

Аналітичний облік на рахунку 41 «Пайовий капітал» ведеться за видами капіталу (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Бухгалтерські проводки за рахунком 41 «Пайовий капітал» на прикладі ТОВ "Відродження"

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображено суму пайових внесків у вигляді:
	основних засобів	10	41	15000
	МШП і виробничих запасів	11,22,20	41	8500
	нематеріальних активів	12	41	12000
	довгострокових інвестицій	14	41	25000
	грошових коштів	30,31	41	36000
2	Відображено зменшення пайового капіталу в результаті:
	розрахунків з учасниками	41	67	20000
	приєднання частини до статутного капіталу	41	40	14500

2.2.1.4 Облік додаткового капіталу

Додатковий капітал (незареєстрований) є складовою власного капіталу.

Додатковий капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством.

Для обліку додаткового капіталу в Плані рахунків передбачено рахунок 42 «Додатковий капітал»: для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартості нематеріальних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 є пасивним; на кредиті відображають збільшення додаткового капіталу, на дебеті - його зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»;

422 «Інший вкладений капітал»;

423 «Дооцінка активів»;

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»;

425 «Інший додатковий капітал».

На субрахунку 421 «Емісійний дохід» обліковують суму різниці між вартістю продажу та номінальною вартістю первинно розміщених акцій.

На субрахунку 422 «Інший вкладений капітал» обліковують інший вкладений засновниками підприємства капітал понад статутний капітал, інші додаткові внески, реінвестовані дивіденди тощо без рішення про зміну статутного капіталу.

На субрахунку 423 «Дооцінка активів» відображають суму дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють за рішенням урядових органів, а також у інших випадках, передбачених законодавством.

На субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» відображають вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних або фізичних осіб.

На субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» обліковують інші види додаткового капіталу, які не можна включити у наведені вище субрахунки.

У балансі передбачено відображення додаткового капіталу за двома статтями: «Додатковий вкладений капітал» та «Інший додатковий капітал», тобто окремо відображають емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу. Бухгалтерські проводки за рахунком 42 «Додатковий капітал» наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Бухгалтерські проводки за рахунком 42 «Додатковий капітал» на прикладі ТОВ "Відродження"

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображено дохід від безоплатно одержаних основних засобів	424	745	10300
2	Відображено результати дооцінки основних засобів	104 23	423 131	4500
3	Відображено емісійний дохід від здійснення передплати на акції ВАТ	46	421	12450
4	Відображено вкладений учасниками підприємства капітал (без рішення про збільшення розміру статутного капіталу)	311	422	46000

Аналітичний облік додаткового капіталу слід вести за видами та кожним засновником (учасником). Дані синтетичного обліку за субрахунками 422 «Інший вкладений капітал», 423 «До оцінка активів», 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», 425 «Інший додатковий капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

2.2.1.5 Облік резервного капіталу

Законом України “Про господарські товариства” (стаття 14) встановлено мінімальний розмір:

- резервного капіталу - 25 відсотків від статутного фонду,

- щорічних відрахувань до резервного капіталу - 5 відсотків від суми чистого прибутку.

Фактичний розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум. Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:

- капітал від дооцінки необоротних активів;

- капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до ПСБО;

- дарчий капітал - вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

По суті, перша позиція - це накопичений за всю історію підприємства результат його діяльності. А дві інші є модифікованими формами такого результату. Резервний фонд є тою часткою нерозподіленого прибутку, яка відрізняється практично тільки забороною його використання на розподіл дивідендів за простими акціями. Інший додатковий капітал є “майбутнім нерозподіленим прибутком під сумнівом”, оскільки відповідні їм суми активів мають пройти перевірку часом для остаточного підтвердження достовірності їх оцінки. У процесі використання необоротних активів пов'язані з ними суми іншого додаткового капіталу кінець кінцем приєднуються до результатів діяльності підприємства, або списуються (коригуються), якщо вони не підтвердилися (табл.2.6). Для накопичення інформації про власний капітал підприємства та відображення операцій з капіталом у Плані рахунків передбачено четвертий клас рахунків “Власний капітал та забезпечення зобов'язань”. Рахунки цього класу відповідають основним елементам капіталу, які були розглянуті вище і які відображаються у Балансі за встановленою ПСБО 2 формою.

Таблиця 2.6. Показники структури основного капіталу

Показники	Методика визначення показників
Коефіцієнт надходження основного капіталу	Кр = Збільшення за період * 100 / ?капіталу на поч.. періоду.
Коефіцієнт вибуття основного капіталу	Кв = Зменшення за період * 100 / ?капіталу на поч.. періоду
Співвідношення непродуктивної і продуктивної частин капіталу	Кн./п = Непродуктивний капітал / Продуктивний капітал
Частка продуктивного капіталу в його загальній сумі	Кпр = Продуктивний капітал / ? капіталу на поч.. періоду
Частка непродуктивного капіталу в його загальній сумі	Кнепр.= Непродуктивний капітал / ? капіталу на поч.періоду

Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов'язані. Це базове правило оцінки елементів капіталу модифікується по окремих позиціях капіталу. Інформація про капітал наводиться у Балансі, Звіті про власний капітал та у Примітках до фінансової звітності.

У першому розділі пасиву Балансу відображаються складові капіталу в класифікації ПСБО 2 станом на кінець звітного періоду. Більш детальна інформація про складові капіталу та рух окремих його частин наводиться у Звіті про власний капітал. У Примітках до фінансової звітності розкриваються характеристики та обставини змін у власному капіталі, які не знаходять відображення в інших формах фінансової звітності. Досконала система складання фінансової звітності повинна базуватись на достатньо деталізованій інформації по рахунках капіталу, для чого необхідним є застосування додаткових субрахунків або аналітики, пристосованої до особливостей діяльності підприємства. Необхідними елементами забезпечення формування достовірних даних для фінансової звітності є погодження розділів облікової політики відносно власного капіталу з іншими розділами. Для підприємств із значними інвестиціями з точки зору формування достовірної картини відносно власного капіталу необхідною є підтверджена незалежними аудиторами звітність дочірніх та асоційованих підприємств.

Операції про зміни у складі власного капіталу підприємства відображаються у Журналі 7, який складається за кредитом рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49. Аналітичний облік додаткового капіталу та використання прибутку за період з початку поточного року ведеться відповідно у Відомостях 7.1, 7.2. Аналогічні відомості можуть бути використані для аналітичного обліку пайового, статутного, вилученого, неоплаченого капіталу.

Поверхневе розуміння поняття “власний капітал” на сьогоднішній день призводить до виникнення багатьох проблем, а саме: розбіжностей у тлумаченні поняття, у законодавчих і нормативних актах, між бухгалтерським та податковим обліком.

Без врегулювання цих питань на можливе безперебійне здійснення діяльності підприємства, отримання прибутку та його максимізація.

Аналізуючи літературні джерела можна зустріти багато стандартних, одноманітних за змістом та значенням висловлювань, таких як:

1. “Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”;

2. “Власний капітал є одним з найважливіших показників функціонування підприємства, оскільки показує кредитоспроможність, платоспроможність та забезпеченість підприємства власними коштами”;

3. “Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власника підприємства”;

4. “Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

- самостійності і влади;

- відповідальності і захисту прав кредиторів;

- довгострокового кредитування;

- фінансування ризику;

- кредитоспроможності;

- компенсації понесених збитків;

- розподілу доходів і активів”.

Це свідчить про те, що авторами не був проведений глибокий аналіз даного поняття, всієї нормативної та законодавчої бази, а було лише переписано деякі положення з національних стандартів бухгалтерського обліку, законів України, раніше опублікованих підручників, посібників, економічних видань. Не зважаючи на те, що більшість розглянутих джерел є навчальними посібниками, в жодному з них не було наведено важливої, на наш погляд, інформації:

- перелік документів, що підтверджують право власності на майно, що вноситься як внесок до статутного капіталу (свідоцтва на право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність);

- перелік організаційних документів (свідоцтво про державну реєстрацію, накази та розпорядження, протоколи про результати закритого перепису, про підсумки торгів, зборів засновників, акціонерів, довідки про прийняття на облік в податковому органі, про реєстрацію в органах статистики, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством);

- документообіг первинних документів з обліку власного капіталу (статут, установчий договір, накладні, виписки банку, довідки бухгалтерії, накази, акти приймання-передачі основних засобів, рішення зборів акціонерів, платіжні доручення, прибуткові і видаткові касові ордери, розрахунки бухгалтерії);

- облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку власного капіталу;

- звітність.

Також більшість авторів ототожнюють поняття “власний капітал” з джерелом коштів для покриття, придбання активів, бо не розуміють до кінця сутності та змісту цієї економічної категорії. Хоча насправді основним реальним власним джерелом покриття усіх витрат є дохід, отриманий за певний період роботи підприємства.

Розглядаючи структуру власного капіталу можна побачити, що деякі автори у цьому питанні обмежуються лише описом складових частин І-го розділу пасиву балансу “Власний капітал” та наведенням кількох стандартних проведень.

Замість цього, на нашу думку, треба наводити аналіз активів, які є в наявності у підприємства, та їх стану, бо власний капітал - це не що інше, як абстрактна вартість майна підприємства. Наприклад, при створенні акціонерного товариства було зроблено грошові внески в статутний фонд в обмін на акції. За рахунок цих грошових коштів акціонерне товариство придбало основні засоби для забезпечення процесу виробництва і безперебійного функціонування підприємства. Вартість цих основних засобів ми відображаємо в активі балансу, а у пасиві - їх абстрактну вартість, тобто дзеркально відображаємо активи. Таке відображення робиться для збереження балансового зв'язку та через необхідність подвійного запису за рахунками бухгалтерського обліку. Аналіз активів є дуже важливим для виявлення “якості наповнення” власного капіталу, бо деякі автори стверджують, що якщо вартість основних засобів на кінець звітного періоду зростає, то це вказує на правильну технічну політику підприємства, яка призводить до зросту власного капіталу, що вважається позитивною тенденцією.

Така думка без додаткової оцінки стану технічної бази промислового комплексу є помилковою, бо вартість основних засобів може зростати через використання неефективного способу відтворення техніки та екстенсивних методів виробництва.

Для більш повного аналізу показників оновлення основних фондів необхідно оцінити показники виведення машин і обладнання, які з якихось причин не придатні до використання в процесі виробництва. Технічний рівень виробництва підвищується тільки тоді, коли впровадження нового устаткування і обладнання супроводжується вибуттям застарілої техніки.

Серед внутрішніх джерел фінансування головне місце посідають амортизаційні відрахування. Це обумовлено тим, що через меншу схильність амортизаційних відрахувань, у порівнянні з прибутком, до коливань, які пов'язані з результатами діяльністю підприємства, вони в більшій мірі ніж прибуток є фінансовою базою для відтворення основних виробничих фондів.

Причому визначення оптимальних норм і розмірів амортизаційних відрахувань на сьогоднішній день є найважливішим і у той же час суперечливим питанням. Невеликі за розміром амортизаційні відрахування будуть недостатні для здійснення процесу “повного відтворення” на підприємстві, а великі - хоча і сприяють оновленню основних виробничих фондів, але зменшують надходження до державного бюджету. Тому з метою своєчасного оновлення техніки і технології промислових підприємств доцільно застосовувати норми прискореної амортизації активної частини основних фондів.

До того ж, на сьогоднішній день, існує проблема оцінки основних фондів, тобто виразу їхньої вартості в грошовій формі.

Грошовим виміром основних фондів, як і будь-якого іншого товару, є ціна, тому під терміном “початкова вартість основних фондів” розуміється ціна, за яку ми можемо придбати їх у виробника чи постачальника. І виникає питання, чому вартість основних фондів, яка переноситься на готову продукцію, повинна залежати від розміру транспортних витрат, плати за державну реєстрацію і т. п.

Також слід звернути увагу на індексації і переоцінки основних фондів, які проводилися по коефіцієнтах, розроблених статистичним управлінням, і повинні були привести у відповідність вартість основних фондів з реальними цінами на них. Але на практиці цього не відбулося завдяки неправильно обраним методологічним підходам. Множення коефіцієнта на коефіцієнт з подальшим діленням на мільйон, при введенні гривні, призвело до перекручення дійсної вартості основних фондів.

Але треба звернути увагу на те, що індексація балансової вартості основних фондів - це взагалі право, а не обов'язок платника податків. Тобто підприємства самі “накручували” вартість основних фондів, щоб зменшити оподатковуваний прибуток (бо індексація збільшує суму податкової амортизації). На сьогоднішній день підприємствам дозволяється списувати “попередні індексації” до валових витрат, щоб “наблизити” вартість основних фондів до реальної. В результаті чого “паперова”, “облікова” збитковість підприємств, хоча насправді вони продовжують працювати і отримувати прибуток. Слід також сказати, що внесення затрат з поточного ремонту на вартість основних фондів економічно не виправдано і не обґрунтовано. Бо кількість поточних ремонтів знаходиться у безпосередній залежності від якості основних фондів, і як правило, витрати на них носять разовий характер і не змінюють споживчої вартості основних фондів, а лише підтримують їх у робочому стані. Тому вищезгадані витрати повинні відноситися до валових витрат підприємства. У той же час, цілком обґрунтованим є накопичення затрат на модернізацію на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, з подальшим збільшенням на дану суму рахунку 10 “Основні засоби”. Стосовно самого балансу більшість авторів обмежується цитуванням П(С)БО № 2 “Баланс”, наводячи лише його устрій, складові частини і характеристику окремих статей активу та пасиву. Хоча розгляду цього документа треба було б приділити більше уваги, бо він є головним при аналізі фінансово-економічного стану підприємства.

Наприклад, взаємозв'язок між активами і капіталом ми можемо побачити лише у підсумковому рядку, а цього замало для аналізу. Бо внутрішній зв'язок між окремими статями активу і капіталу у такій редакції балансу зовсім втрачається. Тобто немає ясності розуміння сутності поняття “власний капітал”. Ми не бачимо де розташовано власний капітал, в яких саме активах він виражений. І навпаки, читання активу балансу не викликає ніяких труднощів. Ми відразу бачимо скільки і яке майно є в наявності на підприємстві на звітну дату.

Але усе одно багато залишається незрозумілим, хоча б склад грошових коштів: скільки власних і скільки запозичених грошових коштів знаходиться у розпорядженні підприємства. Усі ці питання виникають тому, що у балансі форма майна (активи) відірвана від змісту (капіталу). Отже така редакція балансу не сприяє розумінню фінансово-економічного стану підприємства, тому у новій треба ліквідувати важкість читання, його обмеженість, умовність та специфічність.

Одночасно з недоліками у книговиданні чимало незрозумілого можна побачити і при перегляді наукових статей відомих економістів. Деякі з них, при розгляді питань щодо власного капіталу, обмежуються описом його складових частин, наведенням прикладів операцій з простими і привілейованими акціями, порядку входу та виходу учасників. Такий опис є дуже інформативним, але не містить у собі ніякої наукової новизни, значимості. Деякі автори висловлюються не дуже коректно і чітко, що призводить до перекрученого сприйняття інформації: “В умовах платіжної кризи в Україні навіть нараховані резервні фонди використовуються не за призначенням. Вони перебувають у загальному обороті основних і обігових коштів підприємства”. Вищезазначене можна тлумачити так: резервний фонд являє собою рахунок у банку, з якого підприємство, у будь-який час, може узяти гроші.

Але на справді все не так. В бухгалтерському обліку не передбачено розподілу між коштами, які відраховуються до резервного фонду та коштами на поточному рахунку, це стосується також і амортизаційного фонду. Просто у балансі зазначено на яку суму підприємство може розраховувати при оновленні основних фондів, отриманні збитків тощо. Але всі виплати усе одно будуть приводитися з поточного рахунку підприємства у банку, а не з неіснуючого “резервного” чи “амортизаційного рахунку”.

Треба зауважити, що під час порівняльного аналізу нормативної бази бухгалтерського та податкового обліку були виявлені деякі розбіжності.

Для кращого розуміння ситуації треба розглянути типові проблеми обліку капіталу:

1. Порушення в оцінці статей капіталу:

- Порушення:

Засновниками підприємства прийнято рішення про збільшення статутного капіталу на 100 000 грн. за рахунок нерозподіленого прибутку, але перереєстрацію змін розміру статутного капіталу здійснено не було. У бухгалтерському обліку було зроблено запис на суму 100 000 грн.: Дт 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” Кт 40 “Статутний капітал”.

- Рекомендації:

Підприємство у даному випадку допустилося помилки. В бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності зміни у статутному капіталі підприємства та на пов'язаних з цими змінами рахунках (статтях) відображаються лише після завершення всіх процедур державної перереєстрації змін у статутному капіталі підприємства (для акціонерних товариств це реєстрація змін номіналу, кількості вже випущених акцій або додаткової емісії)

2. Відображення доходів та витрат на рахунках капіталу. Доходи та витрати, понесені у процесі здійснення підприємством господарської діяльності, як правило, не відображаються безпосередньо на рахунках капіталу. Безпосередньо на рахунках капіталу відображаються виключно операції з елементами капіталу - викуп (перепродаж) акцій та паїв, погашення заборгованості засновників по внесках до статутного капіталу, розподіл прибутку, списання дооцінок тощо:

- Порушення:

Витрати, які не включаються до валових у податковому обліку, підприємство відображає за дебетом рахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

- Рекомендації:

Таке підприємство припускається дуже серйозної помилки, що може призвести до суттєвих перекручень у Звіті про фінансові результати. Всі витрати, що повинні визнаватись як такі згідно з П(С)БО 16 «Витрати», незалежно від правил податкового обліку, повинні відображатись за їх змістом на відповідних рахунках 9 (8) класу або на рахунку 23 «Виробництво». Для покращення фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства, треба розробляти механізми керування формуванням власних фінансових ресурсів, а саме:

1. Формування операційного прибутку:

- прибуток від реалізації продукції,

- прибуток від реалізації майна,

- прибуток від позареалізаційних операцій, тобто забезпечення максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику.

2. Формування ефективної політики розподілу прибутків (дивідендної політики) підприємства, тобто розширення інвестиційних програм, підвищення достатності резервів власного капіталу

3. Формування на підприємстві ефективної амортизаційної політики, вибір ефективного методу амортизації, а саме прискореного:

- це сприяє прискоренню інноваційних процесів на підприємстві, тому що дозволяє обновляти парк обладнання,

- прискорює процес формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел,

- протидіє негативному впливу інфляції,

- дозволяє знизити суму податку на прибуток

4. Формування і ефективне здійснення політики додаткової емісії акцій або залучення додаткового пайового капіталу

5. Цілеспрямоване керування постійними і перемінними затратами, оперативна зміна їх співвідношення для збільшення потенціалу формування операційного прибутку:

- скорочення накладних витрат, продаж частини невикористаного обладнання з ціллю зниження потоку амортизаційних відрахувань, скорочення обсягів ряду споживаних комунальних послуг,

- зниження чисельності працівників за рахунок забезпечення росту продуктивності праці, скорочення запасів сировини, матеріалів, готової продукції у період несприятливої кон'юнктури товарного ринку, здійснення лише вигідних для підприємства умов постачання.

Окрім вищезазначених проблем існує ще багато нерозв'язаних питань, а саме: безліч розбіжностей між бухгалтерським і податковим обліком власного капіталу; приведення вартості активів до реальної, задля визначення дійсної якості “наповнення капіталу”; реструктуризація бухгалтерського балансу або розробка додатків до нього задля наочності розташування власного капіталу підприємства. Вирішення цих проблем покращить розуміння власного капіталу як економічної категорії, підвищить ефективність роботи підприємства та сприятиме максимізації прибутку.

2.2.1.6 Облік вилученого капіталу

Акціонерне товариство може розміщувати акції серед акціонерів, а потім викуповувати їх. Такі акції іноді називають "казначейськими", або резервними. Викуп акцій у резерв товариства не означає скорочення числа випущених акцій, а впливає тільки на кількість акцій в обігу.

Викуплені власні акції - це прості або привілейовані акції, що були продані, а потім викуплені емітентом (акціонерним товариством, що їх випустило) та не були повторно випущені ним в обіг або анульовані.

Згідно із чинним законодавством акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал. Вирішення питань про викуп товариством акцій власного випуску здійснюється загальними зборами акціонерного товариства, якщо ці повноваження не були передані зборами іншим органам товариства (Спостережній раді або правлінню).

Викуп товариством власних акцій може переслідувати декілька цілей, серед яких найбільш характерними є:

* стабілізація або підвищення ринкового курсу акцій;

* наступний перепродаж викуплених акцій співробітникам компанії (або преміювання їх цими акціями);

* використання викуплених акцій як засобу оплати для придбання інших цінних паперів;

* підвищення у майбутньому прибутку на одну акцію;

* скорочення дивідендних виплат за рахунок зниження числа акцій в акціонерів;

* запобігання поглинання товариства за допомогою скупки його акцій.

Викуплені акції не є активом. З точки зору бухгалтерського обліку викуп акцій у резерв означає одночасно і зменшення капіталу власників компанії, і скорочення її активів, у той час як випуск акцій означає збільшення і того, й іншого.

Викуплені власні акції облічуються за фактичною вартістю їх придбання. Ця операція зменшує як активи, так і власний капітал товариства.

Облік викуплених акцій власного випуску здійснюється товариством за дебетом субрахунка 451 "Вилучені акції" рахунка 45 "Вилучений капітал". Рахунок 45 ніколи не має кредитового сальдо. Дебетове сальдо цього рахунка показує вартість придбання акцій, якими продовжує володіти товариство на дату складання бухгалтерського балансу, і відображається в Балансі від'ємними числами. Аналітичний облік вилученого капіталу в цьому випадку ведеться за видами акцій

Викуп повністю оплачених акцій в акціонерів самим акціонерним товариством відображається записом:

Дебет 451 "Вилучені акції"

Кредит 672 "Розрахунки за іншими виплатами" (викуп акцій - за аналітичними рахунками в розрізі відповідних акціонерів)

Розрахунок з акціонерами, які продали належні їм акції товариству, здійснюється в порядку, визначеному укладеними з ними угодами.

Здійснення розрахунку за викуплені товариством акції власного випуску відображається записом:

Дебет 672 "Розрахунки за іншими виплатами" (викуп акцій - за аналітичними рахунками в розрізі відповідних акціонерів)

Кредит 30 "Каса"

Кредит 31 "Рахунки в банках"

2.2.1.7 Облік неоплаченого капіталу

Ураховуючи те, що після проведення установчих зборів та реєстрації випуску акцій та статуту товариства в установленому чинним законодавством порядку попередні внески передплатників переходять з розряду заборгованості до категорії власного капіталу створеного акціонерного товариства, а самі передплатники набувають статусу акціонера і втрачають можливість вимагати свої внески у товариства. Ця зміна взаємних прав та обов'язків відображається в обліку шляхом списання кредиторської заборгованості товариства перед передплатниками на зменшення їх заборгованості як акціонерів по сплаті внесеного капіталу товариства, яка облічується на рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Списання сум, отриманих за підпискою на зменшення неоплаченого капіталу, відображається записом:

Дебет 68 "Розрахунки за іншими операціями" Кредит 46 "Неоплачений капітал"

Рахунок 46 "Неоплачений капітал" призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. По дебету рахунка відображається заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій; по кредиту - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Сальдо рахунка відображає заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства на кінець звітного періоду і вираховується при визначенні підсумкової суми власного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожним засновником (учасником) підприємства.

2.2.1.8 Облік нерозподілених прибутків

На рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки:

441 "Прибуток нерозподілений"

442 "Непокриті збитки"

443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 "Непокриті збитки" відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" (від 28 травня 1999 року N 137) відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1 - 6.

Таблиця 2.7. Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
40	"Статутний капітал"	41	"Пайовий капітал"
41	"Пайовий капітал"	42	"Додатковий капітал"
43	"Резервний капітал"	43	"Резервний капітал"
44	"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"	44	"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"
52	"Довгострокові зобов'язання за облігаціями"	79	"Фінансові результати"
67	"Розрахунки з учасниками"
79	"Фінансові результати"

2.2.2 Облік власного капіталу та його автоматизація на підприємстві

Оскільки власний капітал відноситься до регламентованих звітів, то передусім, розглянемо організацію роботи саме з цими звітами.

Регламентовані звіти періодично змінюються відповідно до чинних нормативних документів. Тому вони не належать до самої конфігурації, їх поставляють у вигляді окремих файлів - зовнішніх звітів (з розширенням ert). Ці файли розміщені в папці ExtForms, яка підпорядкована папці з інформаційною базою. Всі зовнішні звіти згруповані в папки для різних звітних періодів. Крім того, в папці, що містить групу звітів, розміщений текстовий файл RpList.txt з переліком звітів цієї групи та імен файлів, що їм відповідають.

Типова конфігурація має режим перегляду списку звітів звідки можна до них звертатися. Для виклику режиму роботи з регламентованими звітами потрібно скористатися командою головного меню Регламентированные отчеты/Регламентовані звіти з пункту Отчетность/Звітність. На екрані з'явиться вікно зі списком регламентованих звітів.

У верхній частині розташовано поле для вибирання групи звітів.

Нижче розташований список звітів. Для одержання необхідного нам звіту треба вибрати потрібну групу і розмістити курсор у списку на потрібному звіті. Після цього натискають на кнопку Открыть/Відкрити або двічі клацнути мишкою в списку на потрібному рядку : відкривається діалогова форма регламентованого звіту. Отже, розглянемо детальніше форму звіту Отчет о собственном капитале/Звіт про власний капітал (рис.2.3).



Рис 2.3 Діалогова форма регламентованого звіту

Вікно форми складається з двох частин. Верхня призначена для керування формуванням звіту. В нижній частині розміщений власне бланк звіту - таблиця, у яку вводять потрібну інформацію і яку потім друкують. Ця таблиця містить комірки жовтого і зеленого кольорів. Комірки жовтого кольору призначені для введення і редагування даних вручну. Дані, що містяться в комірках зеленого кольору, обчислені на підставі даних з комірок жовтого кольору, і їх не редагують вручну. Це, зазвичай, підсумкові рядки або стовпці бланка.

Для заповнення бланка звіту використовують такі клавіші:

Enter - початок уведення в комірку форми і завершення редагування комірки;

Tab/Shift+Tab - переміщення по комірках бланка звіту, призначених для введення даних;

Home/End - перехід до початку/кінця таблиці;

^,v,<,> - переміщення по комірках таблиця;

PgUp/PgDn - посторінкове гортання форми вверх/вниз

F6 - перехід до верхньої/ нижньої частини вікна звіту.

Для редагування даних у більшості комірок можна викликати калькулятор (для введення чисел) або календар (для введення дат), натиснувши на клавішу F4 або на відповідну кнопку в редагованій комірці.

Верхнє вікно форми звіту містить набір кнопок, які мають таке призначення:

Закрыть/Закрити - завершення роботи з формою (програма запропонує зберегти дані звіту);

Заполнить/Заповнити - автоматичне заповнення звіту на підставі даних з попередньо введених документів і сформованих проведень. Перш ніж скористатися цим режимом, треба очистити всі комірки.

До кнопки Действия/Дії входять наступні дії :

Сохранить/Зберегти - інформація, введена в комірки звіту запам'ятовується на диску. Щоб повернутися до збережених даних, досить натиснути на кнопку Восстановить;

Восстановить/Відновити - відновлення попередньо збережених даних;

Бланк/Бланк - завершення роботи з формою (програма запропонує зберегти дані звіту).

Практично в кожному звіті наявний реквізит Период отчета/Період звітності. Для різних звітів він може бути або квартал, або місяць, або рік. Період звітності можна змінити за допомогою кнопок < і >, розміщених ліворуч і праворуч від поля введення періоду звітності. Крім того, звіт містить реквізит з метою вибору фірми, для якої формують звіт.

Також Отчет о собственном капитале/Звіт про власний капітал має прапорці Автоматический расчет/Автоматичний розрахунок і с копейками/з копійками .

Зазвичай, після виклику звіту і визначення періоду звітності, а також налаштування, у разі потреби, інших параметрів, бухгалтер натискає на кнопку Заполнить/Заповнити. Це приводить до автоматичного заповнення комірок звіту даними на підставі введених попередньо документів і операцій. Після цього, якщо треба, можна скоригувати ці дані, перш ніж друкувати реальний звіт. Завершальним етапом роботи над звітом буде його друкування, яке виконують за тими ж правилами, що і для стандартних звітів: за допомогою кнопок Просмотр/Перегляд і Печать/Друкувати .

Після заповнення звіту можна зробити Технологический анализ бухгалтерского учета Технологічний аналіз бухгалтерського обліку. Він дає змогу проаналізувати технологію ведення обліку та виявити наявні помилки. Перелік виконуваних робіт задають за допомогою чотирьох прапорців, він залежить від того, які з них задано. За допомогою цього опрацювання можна виявити такі помилки : залишок на кінець звітного періоду за рахунками, які підлягають закриттю; помилкові залишки за рахунками та ін.

Для більш детальної інформації про стан власного капіталу можна проглянути Звіт Оборотно-сальдовая ведомость по счету/Обігово-сальдова відомість за рахунком (рис. 2.4). Період звітності задають, як і в попередніх відомостях. Однак потрібно також визначити рахунок. Прапорець По субсчетам/За субрахунками означає, що треба відображати інформацію за субрахунками балансового рахунка, а прапорець Группы/Групи задає розподіл субконто по групах з отриманням підсумків по групі.

Рис. 2.4.Вікно перегляду звіту Оборотно-сальдовая ведомость по счету/Обігово-сальдова відомість до рахунка

Також можна проглянути Звіт Анализ счета/Аналіз рахунка(рис. 2.5)

Рис. 2.5 Звіт Анализ счета/Аналіз рахунка

Звіт надає інформацію про обіги рахунка з іншими рахунками за вибраний період, а також про сальдо на початок і кінець періоду. Щоб його одержати, потрібно визначити період звітності, номер рахунка і задати значення прапорців Данные по субсчетам/Дані про субрахунки.

Отже, за допомогою програми 1С:Бухгалтерія ми можемо швидко виконати різноманітні проведення і, безпосередньо, заповнити та сформувати Звіт про власний капітал. Взагалі програма «1С:Бухгалтерія» - це універсальна комп'ютерна система, яка призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм. Вона, як правило, використовується на різноманітних об'єктах господарювання для автоматизації функцій оперативного управління і господарського обліку.

Розглянувши організацію обліку власного капіталу, можна зробити висновки, що, четвертий клас рахунків починається з рахунку 40 "Статутний капітал", який призначений для обліку стану і змін в статутному капіталі підприємства. Рахунок 40 відноситься до пасивних рахунків (відбивається в пасиві балансу) і, у зв'язку з цим, збільшення статутного капіталу відбивається по кредиту рахунку, а його зменшення (вилучення) - по дебету. Необхідно відзначити, що розмір статутного капіталу визначається засновниками у момент утворення підприємства, указується в статутних документах і, як правило, майже не змінюється. Природно, що залишок по рахунку 40 «Статутний капітал» повинен відповідати розміру статутного капіталу. Будь-яка його зміна відповідно до рішень засновників повинна тут же відбиватися по рахунку 40 «Статутний капітал». У Плані рахунків не передбачені субрахунки по даному рахунку, але дані рекомендації по організації аналітичного обліку в розрізі видів статутного капіталу і засновників. На практиці це виражається у відкритті окремих субрахунків, наприклад, - по кожному засновникові.

Оскільки власний капітал відноситься до регламентованих звітів, то передусім, розглянуто було організацію роботи саме з цими звітами.

Звіт надає інформацію про обіги рахунка з іншими рахунками за вибраний період, а також про сальдо на початок і кінець періоду. Щоб його одержати, потрібно визначити період звітності, номер рахунка і задати значення прапорців Данные по субсчетам/Дані про субрахунки.

Отже, за допомогою програми 1С:Бухгалтерія ми можемо швидко виконати різноманітні проведення і, безпосередньо, заповнити та сформувати Звіт про власний капітал. Взагалі програма «1С:Бухгалтерія» - це універсальна комп'ютерна система, яка призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм. Вона, як правило, використовується на різноманітних об'єктах господарювання для автоматизації функцій оперативного управління і господарського обліку.

2.3 Фінанси господарської діяльності сільськогосподарських підприємств

2.3.1 Результат господарської діяльності ТОВ «Відродження»

Як видно з таблиці 2.8 товарна продукція ТОВ «Відродження» складається з зернових та зернобобових та з технічних культур. Через це можна сказати, що підприємство має вузьку спеціалізацію. Аналізуючи таблицю бачимо, що ТОВ не має постійного складу товарної продукції що року. Він змінюється в залежності від фінансово-господарського стану підприємства, від природнокліматичних умов та ін. Отже у 2010 році порівняно з 2009 та 2008 рр. відбулося зменшення товарності озимої пшениці на 77,18% та 83,59%. Відповідно до цього (озима пшениця займає найбільшу питому вагу серед зернових та зернобобових) таке ж зменшення відбулося і з загальною кількістю зернових і зернобобових: порівняно з 2009 р. - на 46,49%, а з 2008 р. - на 60,88%.

Таблиця 2.8. Склад і структура товарної продукції ТОВ „Відродження”

Види продукції, галузі	Вартість товарної продукції, т. грн.	2010 р. у % до 2009 р.	2010 р. у % до 2008 р.
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	В сер. за 3 роки
Зернові і зернобобові всього	673,3	492,2	263,4	980,03	53,51	39,12
в тому числі: пшениця озима	533,2	383,4	87,5	648,63	22,82	16,41
ярий ячмінь	84,5	32,1		60,27
жито	55,6			18,53
горох		76,7		25,57
гречка			60,3	20,10
просо			115,6	38,53
Соняшник	70,3	40,3		63,73
Гірчиця			120,5	40,17
Всього	743,6	532,5	383,9	х	х	х

Визначення рівня собівартості продукції дає можливість встановити дохідність галузі, окремих культур.

Собівартість сільськогосподарської продукції формується під впливом багатьох факторів зокрема співвідношення темпів змін обсягів виробництва і поточних витрат на продукцію, які визначають її рівень і тенденції.

Як видно з таблиці 2.9, ТОВ „Відродження” у різні роки вирощував різні види культур. Лише озима пшениця вирощувалась на протязі трьох років. З таблиці 2.9 можна прослідити неоднорідність у структурі виробництва продукції рослинництва. Витрати на виробництво озимої пшениці у 2010 році порівняно з 2008 зменшились на 88,5%, відповідно собівартість одного центнера озимої пшениці збільшилась на 99,7%.

Собівартість продукції рослинництва формується з різних за економічним змістом статей витрат, які характеризують її структуру. Структура собівартості продукції характеризується процентним співвідношенням окремих статей витрат у загальних витратах виробництва. Вона залежить від особливостей сільськогосподарських галузей та їх виробничої спеціалізації, рівня технологічного устаткування і організації виробництва.

Таблиця 2.9 Динаміка собівартості 1 ц основних видів продукції в ТОВ «Відродження»

Вид продукції	2008	2009	2010	2010 в % до 2008
	Виробництво продукції, ц	Витрати на виробн., т. грн.	Собівартість 1 ц прод. грн.	Виробництво продукції, ц	Витрати на виробн., т. грн.	Собівартість 1 ц прод. грн.	Виробництво продукції, ц	Витрати на виробн., т. грн.	Собівартість 1 ц прод. грн.	Витрати на виробн., грн.	Собівартість 1 ц прод. грн.
Оз. пшен.	29550	371,44	12,57	8288	156,97	18,9	1710	42,92	25,1	11,5	199,7
Просо	-	-	-	-	-	-	1630	37,5	23,0	-	-
Гречиха	-	-	-	-	-	-	2550	490,4	50,14	-	-
Гірчиця	-	-	-	-	-	-	9780	547,7	56,0	-	-
Яр. ячмінь	2500	62,25	24,9	156,1	3,79	24,3	-	-	-	-	-
Горох	-	-	-	257	12,72	49,5	-	-	-	-	-
Соняшник	995	83,38	83,8	305	18,18	59,6	-	-	-	-	-
Жито	1400	34,3	24,5	-	-	-	-	-	-	-	-
ВАЛ	34445	х	х	10411	х	х	1567	х	х	х	х

Аналізуючи таблицю 2.10 можна зробити висновок, що у всіх трьох роках найбільшу питому вагу, у собівартості продукції рослинництва займають матеріальні затрати, які увійшли в собівартість продукції (крім 2009 року, які склали 34,3%). Оплата послуг та робіт теж склала досить високу питому вагу у перших двох роках - 36,3% і 41,1% відповідно.

Затрати на оплату праці мають тенденцію до зниження, причиною цього є скорочення робочих місць на ТОВ «Відродження». Виходячи з цього відрахування на соціальні заходи теж зменшуються з 31,2 тис. грн., у 2008 р., до 19,1 тис. грн. у 2010 р. Амортизація основних засобів має тенденцію до збільшення від 60,5 тис. грн., у 2001 р., до 97,5 тис. грн. у 2010 р. Взагалі витрати на виробництво продукції рослинництва зменшуються з року в рік: у 2008 р. - 718,7 тис. грн., у 2009 р. - 683,4 тис. грн., у 2010 р. - 398,4 тис. грн.

Таблиця 2.10 Структура собівартості 1 ц озимої пшениці у ТОВ «Відродження»

№	Елементи затрат	2008 р.	2009 р.	2010 р.
		Собів. 1 ц грн.	%	Собів. 1 ц грн.	%	Собів. 1 ц грн.	%
1	Оплата праці	1,51	12,01	1,59	8,39	2,07	8,05
2	Насіння	1,78	14,16	1,39	7,34	2,69	10,44
3	Паливо	1,61	12,81	2,46	12,94	4,04	16,1
4	Добрива	1,53	12,17	4,4	23,23	3,12	12,43
5	Засоби захисту	1,45	11,54	1,24	6,55	3,98	15,86
6	Роботи і послуги	1,66	13,21	2,16	11,4	3,78	15,1
7	Витрати на утр. основ. засобів	1,48	11,77	-	-	-	-
8	Інші витрати	0,17	1,35	3,09	2,44	2,44	9,72
9	Непродуктивні витрати	1,36	10,91	2,61	3,5	3,5	12,10
10	Всього	12,57	100	18,94	100	25,1	100

Аналізуючи таблицю 2.10 можна зробити висновок, що собівартість 1 ц пшениці за останні 3 роки зросла. Найбільшу питому вагу у структурі займають витрати на паливо у 2010 році 16,1%, на другому місці засоби захисту - 15,86%, які збільшились на 2,53 грн., порівняно з 2008 роком, на третьому роботи і послуги - 15,1%, на четвертому добрива - 12,43%, на п'ятому непродуктивні витрати - 12,1%, далі інші. Загальні витрати на виробництво 1 ц озимої пшениці мають тенденцію до збільшення від 12,57 грн/ц у 2008 р. до 25,10 грн/ц у 2010 р.

2.2 Комп'ютерна обробка інформації

2.2.1 Документування і кодування господарських операцій

Ведення бухгалтерського обліку передбачає необхідність повного та зрозумілого відображення всіх оцінених фактів господарського життя у первинних документах, що забезпечується документуванням. Документування пронизує весь процес ведення бухгалтерського обліку та є базою для складання облікових регістрів і бухгалтерської звітності.

Як елемент методу бухгалтерського обліку документування є складовою бухгалтерського спостереження - збору інформаційних даних Про факти господарського життя та їх реєстрації у первинних документах.

У процесі спостереження відбуваються: опис фактів господарського життя; фіксація даних про них на матеріальних носіях - документах; зберігання і передача інформаційних даних для бухгалтерської обробки.

Оскільки об'єктів бухгалтерського обліку, дані про стан і зміни яких підлягають реєстрації, дуже багато, бухгалтер особисто не може спостерігати за всіма господарськими операціями. Тому на підприємствах обов'язки щодо складання первинних документів передаються іншим працівникам, які беруть участь у здійсненні операцій. За допомогою документів, які складаються такими працівниками, бухгалтер спостерігає за всіма змінами у складі засобів і джерел їх утворення.

Первинною дією документування є складання документу. Документування може здійснюватися ручним або механізованим способом.

Класичний підхід до документування господарських операцій у бухгалтерському обліку полягає в тому, що:

а) документальному оформленню підлягають всі факти господарського життя виражені у вартісному вимірнику;

б) підставою для відображення фактів у системі бухгалтерського обліку можуть бути лише правильно оформлені документи.

В економічній літературі та офіційних документах можна зустріти різні назви документування - "первинний облік", "первинні документи", "первинна документація".

Однак використання терміну "первинний облік" є некоректним, оскільки немає "вторинного" або "третинного" і т.д. обліку. Пояснення документування через такі терміни як "первинні документи" або "первинна документація" також некоректне, оскільки вони є результатом документування.

Для облікових працівників важливо мати всі нормативні документи, які регулюють питання документування господарських операцій. Текст цих документів може зберігатися у програмних засобах комп'ютерної техніки.

Таблиця 2.11. Процес документування

	Процес документування
1 етап	складання первинних документів
2 етап	приймання первинних документів
3 етап	обробка первинних документів

Організація бухгалтерського обліку повинна забезпечити своєчасне та повне документування здійснених господарських операцій суб'єкта господарювання.

Це надасть можливість здійснювати контроль за збереженням майна власника, зокрема, за зберіганням матеріальних і грошових цінностей. Крім того, документування є основою для нагляду за діяльністю осіб, наділених правами розпорядження майном підприємства.

Складання первинних документів відбувається безпосередньо на підприємстві. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збережен...