Скороченню витрат коштів і часу на складання первинних документів, зменшенню їх кількості, а отже, й часу на їх обробку, може сприяти:

· застосування накопичувальних документів замість разових, наприклад, відомостей виробітку (журнал обліку готової продукції) замість лімітно-забірних карток, вимог тощо. Такі дії виключають етап накопичення даних з разових первинних документів;

· поєднання первинного документа з обліковим регістром (наприклад, відпуск матеріалів зі складу без видаткового документа під розписку одержувача в книзі складського обліку з наступним складанням бухгалтерської проводки за підсумками регістрів складського обліку);

· оформлення декількох операцій одним документом (наприклад, надходження матеріалів від постачальника та їх оприбуткування на склад - проставленням спеціального штампу та підпису комірника на документі постачальника).

Для відображення в бухгалтерському обліку документи приймаються лише за умови правильного їх оформлення. З ряду причин документи можуть бути складені з помилками.

У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітності підчистки та необумовлені виправлення не допускаються.

Виправлення помилок здійснюється за такими правилами:

· закреслюються відображені у документі неправильні дані (закреслення здійснюється однією лінією так, щоб можна було прочитати виправлене);

· поряд із закресленим записом робиться правильний;

· на полях документу робиться запис "Виправлено на... (повністю зазначається текст нового запису)";

· особа, яка внесла виправлення, підписується під записом "Виправлено на..." і ставить дату виправлення;

· документ, до якого внесено зміни, ще раз підписується всіма особами, які підписували його раніше.

Для усунення неточностей і помилок може також застосовуватися спосіб від'ємного або сторнувального запису.

При цьому помилковий запис повторюється червоними чорнилами (пастою кулькової ручки червоного кольору) або стандартними кольорами (синій, чорний) із занесенням його в прямокутну рамку. Червоний колір або прямокутна рамка анулює помилковий запис, після чого має бути зроблено правильний запис.

У документах, якими оформлюються касові та банківські операції і операції з цінними паперами, виправлення не допускаються взагалі.

Приймання первинних документів відбувається від інших підприємств або інших працівників підприємства (структурних підрозділів підприємства). Документи від інших підприємств можуть надходити поштою (у т. ч. електронною), телетайпом, факсом, доставлятися кур'єром.

При отриманні таких документів необхідно перевірити правильність їх доставки: звернути увагу на цілісність конвертів, чи наявні всі сторінки документу та додатки.

В документах, які надійшли факсом, перевіряється загальна кількість отриманих сторінок, їх відповідність вказаній кількості на першому листі факсу, можливість їх читання.

Якщо документи, які надійшли поштою та мають прострочений строк виконання, то необхідно зберігати конверти, оскільки в такому випадку печатка на ньому може слугувати доказом дати отримання документа.

У випадку неповного отримання документів факсом або поганої якості окремих сторінок про це слід повідомити відправника. Враховуючи, що факс, як правило, виводиться на світлочуттєвий папір, доцільно одразу зробити копії таких документів.

Бухгалтерські документи надходять у загальному потоці документів, адресованих підприємству, а потім передаються до бухгалтерської служби.

Відповідальна особа повинна відсортувати документи, які потребують термінового прийняття рішень керівником або виконання. Інші документи можуть передаватися заступнику керівника, вповноваженому приймати рішення щодо виконання документів.

Перед передачею вхідних документів на розгляд керівнику їх необхідно зареєструвати і зафіксувати факт створення або надходження документа шляхом проставлення на ньому номера з подальшим записом у книгах або журналах реєстрації первинних документів, поділених на розділи за кожним видом документів.

У цих регістрах необхідно робити відмітки про те, хто прийняв і хто видав документ із зазначенням підрозділів підприємства, дати господарської операції та ті суми.

Нумерація первинних документів ведеться з початку року. Присвоєння номерів первинних документів дає змогу здійснювати контроль за їх рухом і виконанням, а також повинне забезпечити розподіл документів за звітними періодами та їх легкий пошук.

Код номеру документу може складатися з літерного або цифрового виду документа, позначення його порядкового номеру в звітному періоді (арабська цифра) та місяця, в якому зареєстровано господарську операцію в облікових регістрах (римська цифра).

Наприклад, Д/125/IV, що означає - договір за номером 125, укладений в четвертому місяці поточного року. Якщо первинний документ складається в інших підрозділах, ніж обліковий, то ідентифікаційний номер повинен починатися з символу підрозділу (наприклад, CM/TV88/VI, що означає - прибутковий ордер за номером 88, складений у шостому місяці поточного року працівником складу матеріалів).

Одним з питань організаційного характеру в бухгалтерському обліку є використання символів (кодів), тобто скороченого позначення найменувань відповідних об'єктів. Необхідність символізації виникає в умовах масовості операцій або певних об'єктів і зумовлюється потребою в їх упорядкуванні для раціоналізації і економії часу при роботі з ними.

Для забезпечення символізації може використовуватися відповідна форма: літера або число. Допоміжною формою символізації є застосування колірного зображення.

Для документації остання форма символізації передбачає закріплення за однорідними бланками документів певних кольорів для позначення підрозділу, в якому складається документ Така символізація може застосовуватися на великих підприємствах, де документи складаються у великій кількості підрозділів.

Наприклад, розглянемо колір звіту про використання коштів виданих під звіт або на відрядження залежно від структурного підрозділу підприємства. Можливе наступне колірне зображення:

· планово-фінансовий відділ - білий колір;

· загальний відділ - блакитний колі;

· текстильно-трикотажний цех - червоний колі:

· меблевий цех - жовтий колі;

· відділ збуту - сірий колір.

Для того, щоб номер документу одразу "кидався у вічі", його можна вписувати відповідним кольором у правому верхньому кутку первинного документу та його додатків.

Символізація бухгалтерських документів може передбачати також заміну найменувань документів скороченими позначеннями. Це зумовлено тим, що повне найменування документа у ході бухгалтерської обробки не мас вирішального значення для характеристики господарської операції. Крім того, кодування номерів документів може забезпечити їх належне групування. Приклад кодування документів за видами наведено в табл.2.12.

Таблиця 2.12 Кодування документів за видами

Символ	Види документів
К	Касові документи
Б,	Банківські документи (поточний рахунок)
Б2	Банківські документи (інші рахунки в банку)
П,	Документи з придбання основних засобів
Лг	Документи з придбання запасів
Р	Розрахункові документи
Д	Договори
X	Інші документи

Реєстрації підлягають всі потоки документів:

· вихідні (документи, які передаються контрагентам);

· вхідні (документи, які надходять ззовні);

· внутрішні (документи, які складаються і використовуються в межах підприємства).

Після реєстрації і присвоєння номеру вихідному документу необхідно зафіксувати цей номер на всіх копіях документу.

Вихідні первинні документи (наприклад, накладна, рахунок) в обов'язковому порядку підписуються керівником, головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Керівник підприємства, розглядаючи вхідний документ, повинен визначити виконавця, дати чіткі вказівки щодо реалізації документу та встановити строки виконання. Вказівки оформлюються у вигляді резолюції* безпосередньо на документі.

З резолюцією керівника документ передається виконавцю та перебуває у нього до вирішення питання.

2.2.2 Машинограми синтетичного та аналітичного обліку

У таблично-автоматизованій формі обліку обробка і ведення інформаційної бази мають здійснюватися на ПК. За цих умов з'являється можливість автоматизувати процеси збирання, реєстрації первинної інформації і передавання її по каналах зв'язку до центральної ЕОМ (обчислювального центру). Повній автоматизації підлягають такі операції, як обчислювальна обробка, сортування інформації, друк машинограм. В умовах таблично-автоматизованої форми обліку первинні дані можуть фіксуватися не лише на звичайних, а й на машиночитаних носіях, завдяки чому автоматизується збирання первинної інформації. На машинних носіях ЕОМ створюється нормативно-довідкова інформація, призначена для багаторазового використання створенням баз даних, а також зберігається поточна, нормативно-довідкова і вихідна інформація. Залежно від використання технічних засобів і носіїв інформації є кілька способів формування облікової інформації.

Одним з найважливіших принципів таблично-автоматизованої форми обліку є використання запитного режиму з метою одержання відомостей за відповідних позицій бухгалтерського обліку. Для цієї мети бухгалтер заповнює стандартний документ, де вказується вид запиту. Після введення інформації в ПК необхідна інформація роздруковується у вигляді таблиць або видається на термінальний пристрій.

Основними перевагами таблично-автоматизованої форми є: використання периферійної техніки на місці виникнення інформації; застосування змінної і постійної інформації; автоматизація ведення і видачі відомостей; автоматизація контролю і розрахунку інформації; використання інформації, що створюється в інших підсистемах інформаційної системи управління підприємства; комплектність автоматизації бухгалтерського обліку; швидкодія виконуваних облікових робіт; регламентне формування і одержання інформації; незначний відсоток підготовки і одержання вхідної інформації.

2.2.3 Аналіз використання інформаційних технологій

Ефективність роботи бухгалтера, аналітика та управлінця на підприємстві суттєво підвищується завдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяють оперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарської діяльності та використовувати їх для формування редагування і друку вихідних документів, квартальних, піврічних і річних звітів, а також надавати інформаційні послуги відповідним організаціям, ланкам управління щодо ефективності роботи, підвищувати ефективність праці аудиторів, ревізорів.

Мікроекономічний механізм повинен сприяти виконанню конкретних завдань, що стоять перед підприємством у конкретний період, у конкретній ситуації, і одночасно відповідати інтересам усіх зацікавлених осіб. Ефективність цього процесу пов'язана з функціонуванням сфери, що обслуговує систему управління підприємствами та становить основу його інформаційного забезпечення -- сферою бухгалтерського обліку.

У питаннях створення відділів інформатизації та автоматизації документообігу бухгалтерської служби є багато недоречностей та недоліків, які гальмують розвиток інформаційної мережі, що знижує ефективність нових та новітніх інформаційних технологій. Серед них слід виділити такі:

* використання різноманітних програмних засобів як нових, так і застарілих, значно ускладнює обслуговування інформаційної системи та знижує ефект її впровадження;

* усунення окремих недоліків різноманітних програмних засобів може перейти в повсякденну проблему, що потребує створення засобів моніторингу стану всієї інформаційної мережі;

* відсутність нормативної бази для регулювання автоматизованої форми обліку на вітчизняному рівні.

Сьогодні багатьох керівників не задовольняє рівень автоматизації на підприємстві. Фізично і морально застарілі інформаційні системи, різноманітний набір програм та окремих автоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною і достовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.

Недосконалість системи управління призводить до зниження прибутковості діяльності підприємства, нестійкого становища на ринку товарів і послуг. Витрати на обслуговування і доробку інформаційних систем автоматизації мають тенденцію до підвищення, а фактичний результат від їх використання залишається на незадовільному рівні. Розробка заказаних інформаційних бухгалтерських систем досить дорога і займає багато часу при відсутності гарантії очікуваного результату.

Тому досить актуальною залишається проблема дослідження можливостей програмного забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку і прийняття на їх підставі ефективних управлінських рішень. Перед науковцями стоїть завдання розробки та вдосконалення бухгалтерського обліку на підприємствах, галузях народного господарства як основного джерела інформаційного забезпечення користувачів усіх рівнів в умовах використання інформаційних технологій.

Інформаційні бази мають забезпечувати як мінімум шестирівневу функціональну обробку інформації.

I. Загальні організаційні принципи побудови підприємства: проектування автоматизованої системи управління під специфіку конкретного підприємства; оптимізація бізнесу, процесів відповідно до нової або існуючої системи управління; визначення облікової політики підприємства; удосконалення організації документообігу, складання звітності, бухгалтерського, складського та інших видів обліку; створення єдиного інформаційного простору для всіх служб управління.

II. Оперативні принципи управління підприємством: управління закупками -- матеріально-технічне забезпечення, управління реалізацією -- збут продукції, управління бартерними операціями та взаєморозрахунками, управління запасами -- рух і наявність матеріальних цінностей та малоцінних і швидкозношуваних предметів, управління консигнаційними операціями, управління реалізацією через торговельні комплекси з використанням сучасних реєстрів розрахункових операцій, управління договірними зобов'язаннями, розрахунками з постачальниками і покупцями, управління фінансами підприємства, здійснення моніторингу, управління витратами виробництвом, управління проектами, управління собівартістю продукції -- товарів, послуг, управління персоналом, обліком кадрів, управління автотранспортом тощо.

Вирішення завдань бухгалтерського, податкового обліку відбувається без додаткових витрат, шляхом вторинної обробки даних оперативного управління.

Таким чином, первинним є управління, а бухгалтерський облік -- необхідний засіб для контролю, складання документів.

ІІІ. Комплексна обробка інформації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку: готівкові та безготівкові операції підприємства, облік валютних операцій, облік товарно-матеріальних цінностей, облік необоротних активів, облік праці і заробітної плати, облік фактичних витрат, ведення головної книги та складання Балансу, ведення податкового обліку, формування консолідованої звітності, формування бухгалтерської та фінансової звітності за міжнародними стандартами.

Контролюючі функції: контроль за виконанням планів, проектів, контроль за кошторисом витрат, контроль за взаємними фінансовими зобов'язаннями, контроль за використанням ресурсів підприємства, контроль якості, можливість виставлення рекламацій.

V. Аналітичні функції: аналіз виконання планів і використання ресурсів, аналіз фінансової і господарської діяльності, аналіз ефективності використання оборотних засобів, аналіз фактичних витрат (собівартості) і зіставлення їх з плановими, аналіз ефективності маркетингових заходів і рекламних заходів.

VI. Технічні можливості інформаційних бухгалтерських програм: невибагливість до комп'ютерних систем, технічних можливостей комп'ютера, швидкість виконання поставлених завдань, обробки оптимального потоку первинних документів для підприємства, редагування бухгалтерських форм, обмін даними з іншим програмним забезпеченням, обмін інформацією через мережу, надійний захист і збереження інформації, можливість замінити програму (поновити версію).

Крім функціональних можливостей, комп'ютерний облік повинен відповідати єдиній прийнятій методологічній основі сучасного бухгалтерського обліку та забезпечувати:

* ведення бухгалтерського обліку на основі принципів подвійного запису;

* взаємозв'язок даних аналітичного і синтетичного обліку;

* суцільне відображення автоматизованим способом господарських операцій на основі первинних документів;

* зменшення ручної, монотонної праці;

* контроль за достовірністю введених даних, цілісністю господарських операцій;

* формування довільних зведень, бухгалтерських звітів автоматизованим способом.

В комп'ютерному варіанті бухгалтерського обліку технологія ведення господарських операцій і створення реєстрів може проводитися за допомогою таких компонентів: по-перше, за допомогою бухгалтерських проведень, по-друге, за допомогою господарських операцій і, по-третє, за допомогою первинних документів.

Розділ 3. Безпечні прийоми роботи. організація праці на робочому місці

3.1 Безпечні прийоми праці робітників бухгалтерії

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: “Про охорону праці”, “Про охорону здоров'я”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю Україну (КЗпПУ).

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України “Про охорону праці”, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за результатами, отриманими при зміні показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці і підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів тощо.

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно - гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Система управління охороною праці є складовою частиною загальної системи управління підприємством. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів підприємства, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці.

Служба охорони праці підприємства створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, соціально-економічних, організаційно - технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:

· здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

· забезпечувати працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

· забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці;

· забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;

· вимагати професійного добору кадрів для визначених видів робіт.

Основними функціями управління охороною праці на, що розробила і втілює служба охорони праці, є:

1. Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

2. Здійснення оперативно - методичного керівництва роботою з охорони праці.

3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, а також підготовка розділу “Охорона праці" колективного договору.

4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.

5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.

6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.

7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.

8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.

9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці.

10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.

11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.

12. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.

13. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.

14. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту.

15. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.

16. Контроль за дотримання вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.

17. Контроль за дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.

18. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Служба охорони праці функціонує як самостійний підрозділ підприємства.

На основі ДНАОП розроблені і затверджені власні положення та інструкції про охорону праці. Відповідно до ДНАОП 0.00-8.03-94 “Порядок розробки і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві до основних нормативних актів підприємства належать:

1. Положення про систему управління охороною праці, що діють на підприємстві.

2. Положення про службу охорони праці підприємства.

3. Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

4. Положення про проведення первинного та повторного інструктажів.

5. Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці.

6. Інструкції з охорони праці для працюючих за професійними видами робіт.

7. Інше.

Навчання та інструктажі працівників із питань охорони праці є одним із основних принципів держаної політики в галузі охорони праці і складовою системи управління охороною праці. Вони проводяться з учнями, студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Згідно з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4-12-99) усі працівники прийняті на роботу і періодично в процесі роботи проходять на підприємстві навчання у формі інструктажів із питань охорони праці, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки при виникненні аварії.

Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки, а також де є необхідність у професійному відборі, при прийнятті на роботу проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці та періодичне навчання і перевірку знань не рідше одного разу на рік.

Для працівників, що виконують роботи з обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, обов'язкове курсове навчання з охорони праці, що проходить безпосередньо на виробництві. Це роботи по обслуговуванню парових та водонагрівальних котлів, устаткування, що працює під тиском, компресорів, холодильних установок, газового обладнання, електричного устаткування, підйомників, автонавантажувачів, тракторів та іншого внутрішнього механізованого транспорту.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань покладена на керівника, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів. Виконання цих завдань контролює відділ охорони праці підприємства.

Усі посадові особи, відповідно до переліку посад (наказ Держнаглядохоронпраці №94 від 11.10.1983 р.), до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз в три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Навчання посадових осіб, що безпосередньо відповідають за організацію охорони праці на підприємстві, проводяться в навчальних закладах, які мають дозвіл Державного Комітету України по нагляду за охороною праці на проведення такого навчання.

На навчання з питань охорони праці організовує відділ охорони праці. Для перевірки знань посадових осіб і спеціалістів за наказом керівника підприємства створюється комісія, очолювана керівником підприємства або керівником відділу охорони праці. До комісії входять керівники (їх заступники) відділу охорони праці, виробничо-технічних служб та представники місцевих органів державного нагляду за охороною праці.

Працівники, що не пройшли навчання і перевірку знань або при повторній перевірці показали незадовільні знання з питань охорони праці, звільняються з посади.

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях, незалежно від характеру їх трудової діяльності і форми власності. Мета інструктажу - навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Інструктажі за часом і характером проведення поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стану роботи або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями та студентами навчальних закладів перед початком трудового і професійного навчання.

Вступний інструктаж на проводить спеціаліст відділу охорони праці. Програма вступного інструктажу розроблена відділом охорони праці підприємства згідно з переліком питань, наведених у додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом перед роботою в майстернях, дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці та технічної документації. Програма первинного інструктажу розроблена керівником цеху чи дільниці, узгоджена відділом охорони праці і затверджена керівником підприємства.

3.2 Раціональна організація робочого місця бухгалтера

Одним з елементів організації праці, разом з організацією робочих місць, є організація їх обслуговування. В деяких посібниках з організації праці ці два елементи подаються як один - "організація і обслуговування робочих місць", при цьому усередині елемента питання розділяють на організацію робочих місць і обслуговування робочих місць, що не можна вважати за правильне. Річ у тому, що обслуговування робочих місць - це задача технічна. До організації праці відноситься не обслуговування робочих місць, а організація їх обслуговування. Цей нюанс має принципове значення. Організація робочого місця - це формування виробничого середовища для працівника, його речовинне оточення. Організація ж обслуговування робочого місця пов'язана зі встановленням системи взаємодії якого-небудь робочого місця і працівника, зайнятого на ньому, з іншими робочими місцями і працівниками, які покликані забезпечувати його безперебійну і якісну роботу.

У складі системи обслуговування виділяється енергетична функція - забезпечення робочих місць всіма видами енергії (електроенергія, пара, стисле повітря, вода і т.д.).

У всякому виробництві існує і такий вид обслуговування, як наладка, підналадка і регулювання технологічного устаткування.

Процес виробництва пов'язаний з міжремонтним профілактичним і аварійно-ремонтним обслуговуванням всіх видів технологічного устаткування. Це приводить до виділення в обслуговуванні робочих місць ремонтної функції.

В процесі виробництва разом із стадією власне виробництва існує і контроль якості продукції, у тому числі контроль якості сировини, матеріалів і напівфабрикатів, видаваних на робоче місце, а також контроль готової продукції, що поступає з робочих місць. Тим самим обслуговування робочих місць включає і контрольну функцію.

Обслуговування працівників складається з проведення заходів щодо охорони праці і техніки безпеки, забезпеченню нормальних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці (температури і вогкості повітря, освітленості і ін.). Працівники мають потребу в наявності питного водопостачання, туалетів. Для працівників на виробництві може бути організовано медичне обслуговування, громадське харчування, господарсько-побутове обслуговування (наявність роздягалень, душей, прання, хімчистка і ремонт спецодягу, ремонт спецвзутті і т.п.).

В зміст робіт по здійсненню ремонтного обслуговування устаткування входить складання дефектних відомостей - документа, в якому висловлюється докладний перелік всіх ремонтних робіт по видах устаткування. На підставі дефектних відомостей проводиться планування ремонтних робіт і їх проведення по видах ремонту (дрібного, середнього, капітального).

Міжремонтне обслуговування устаткування включає профілактичні його огляди з метою встановлення стану окремих вузлів і частин машин і механізмів, різних з'єднань, частин, електроустаткуванні, огорож, що рухаються, пристроїв по забезпеченню безпеки і усунення виявлених несправностей.

Наладка і настройка устаткування проводиться на початку роботи і, з потреби, під час роботи. Таку роботу часто закріплюють за основними працівниками. Застосовуються наступні форми організації налагоджувальних робіт: індивідуальна, коли за тим, що налагоджує закріплюється певна кількість устаткування, яке він обслуговує один; змішана, коли наладку і переналагодження здійснює той, що налагоджує, а підналадку - основний працівник; бригадна, коли всі роботи по наладці, переналагодженню і підналадці здійснює бригада.

Підтримка в робочому стані, зберігання і видача технологічного і організаційного оснащення припускає виконання робіт по інструментальному обслуговуванню робочих місць, яке складається з отримання і раціонального зберігання інструменту, видачі або доставки його до робочих місць, обмін що вийшов з ладу інструменту, його відновлення. Подібні дії необхідно проводити з обслуговуванням робочих місць інструментом, запасними частинами, організаційним оснащенням.

Підтримка в робочому стані і прибирання будівель, споруд, території включає, по-перше, ремонтно-будівельні роботи, що полягають в ремонті будівель і споруд, де розташовуються робочі місця (стін, стель, полови, дверей, віконних отворів, сходових кліток і т.д.), в проведенні малярних, штукатурних, покрівельних і інших будівельних робіт при монтажі або демонтажі устаткування; по-друге, прибиральні роботи в приміщеннях і на території, вивіз сміття.

Велике значення має підготовчо-технологічна функція, що складається з робіт по забезпеченню робочих місць сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, канцелярськими товарами і іншими предметами праці. Тут проводяться роботи, пов'язані з отриманням, зберіганням, сортуванням, комплектацією і видачею необхідних предметів праці.

Транспортні і навантажувально-розвантажувальні роботи на підприємстві забезпечують переміщення з одного підрозділу в інший і між робочими місцями предметів праці, оснащення, устаткування, готових виробів і пов'язані з цим їх вантаження і розвантаження.

Контрольна функція обслуговування направлена на здійснення контролю якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції. Тут проводиться стартовий контроль засобів, що поступили, міжопераційний проміжний контроль виробів, що проходять різні стадії виробництва, фінішний контроль готової продукції, таврування годних деталей і виробів.

Функції обслуговування безпосередньо працівників полягають в створенні на робочих місцях відповідних санітарно-гігієнічних і інших умов, про що було сказане вище.

Щоб організувати обслуговування робочого місця відповідно до вимог НОТ, необхідно вирішити наступні чотири взаємозв'язані групи питань:

1. встановити, яких видах обслуговування потребує дане робоче місце і його працівник;

2. по кожному виду обслуговування визначити фізичну норму обслуговування, обгрунтувати його об'єм в зміну (місяць, рік);

3. визначити регламент обслуговування, його графік з вказівкою часу, послідовності і періодичності обслуговування;

4. персоніфікувати обслуговування, тобто закріпити види за певними виконавцями або підрозділами.

Фізична норма обслуговування може бути представлений різними показниками. Для сировини, матеріалів, напівфабрикатів це може бути об'єм їх разової доставки або величина їх незнижуваного запасу на робочому місці. Для ремонтних робіт може бути вказаний вид ремонту: дрібний, середній, капітальний і його тривалість. Для енергообслуговування указуються його параметри (напруга і сила струму, тиск і температура пари і гарячої води і ін.) - Для міжремонтного обслуговування устаткування, господарського обслуговування робочого місця указуються види робіт і їх тривалість і т.д.

Регламент обслуговування для кожного виду обслуговування також може мати свій вигляд. В одному випадку це може бути вказівка на періодичність обслуговування (наприклад, "раз в зміну", "кожну годину", двічі в місяць і т.д.), в другом випадку може бути вказаний конкретний час обслуговування. Можуть бути вказівки типу: "по виклику" або "постійно", "безперервно".

Таким чином, добре організованим буде таке обслуговування, при якому працівники, робоче місце яких обслуговують, знають, хто їх обслуговує, в якому об'ємі і коли. А працівники, які обслуговують, знають, кого вони обслуговують, в якому об'ємі і в який час. Все це повинне бути зафіксовано в організаційних документах.

Удосконалення організація обслуговування робочих місць досягається шляхом дотримання принципів. Основні з них - системність, комплексність, плановість, запобігливість, своєчасність, надійність, оперативність, економічність.

Системність - є найважливіший принцип при побудові або проектуванні обслуговування. Полягає в тому, що організація обслуговування повинна бути продумана досконально, тут не повинно бути другорядних питань. Кожний вид обслуговування повинен ретельно пропрацювати з погляду організації роботи усередині функціонального підрозділу, зайнятого його виконанням, а також з урахуванням його взаємозв'язку з іншими видами обслуговування і з організацією роботи того робочого місця, яке підлягає обслуговуванню.

При удосконалені системного підходу важливо точно сформулювати мету роботи. А вона полягає в тому, що робота по обслуговуванню повинна бути підлеглий потребам обслуговуваних робочих місць

Комплексність обслуговування полягає в тому, що необхідно організувати в рівному ступені добре всі види обслуговування. комплексного опрацьовування організації обслуговування означає її обхват всіх питань обслуговування по всіх виробничий значущим функціям обслуговування. Повнота обслуговування досягається узгодженістю за часом всіх видів обслуговування.

Плановість обслуговування означає, що воно повинне бути частиною внутрішньовиробничого планування. Обслуговування не повинне бути стихійним, його слід організовувати на основі розрахунків потреби у видах, термінах і об'ємах обслуговування для кожного робочого місця. Планування обслуговування необхідно проводити завчасно, регулярно, в певні проміжки часу. Плановість досягається тоді, коли система обслуговування повністю узгоджується з системою оперативного планування змінних завдань і забезпечує чітку послідовність роботи допоміжних служб і робітників відповідно до змісту основного процесу.

Запобігливість обслуговування означає таку його організацію, яка не допускає зупинки виробництва через невчасне виконання робіт по обслуговуванню робочого місця. Запобігливість - це попереджувальне обслуговування, засноване на розрахунках ресурсів роботи устаткування і окремих його частин, на розрахунках запасів сировини, матеріалів, палива, інструментів на робочому місці, необхідних для безперебійної роботи.

Керуючись принципом запобігливості, ремонтувати устаткування слід не тоді, коли воно вийшло з ладу, а тоді, коли підійшов час для попереджувального ремонту, не дивлячись на те, що устаткування ще можна використовувати. Те ж відноситься до запасів на робочому місці предметів праці, технологічного оснащення і ін. Вони повинні постійно поповнюватися і бути такими, які забезпечують безперервність виробничого процесу. Щоб досягти запобігливості обслуговування, предмети змінного оснащення робочого місця комплектуються наперед: до початку роботи все необхідне повинне знаходитися на робочому місці.

Своєчасність обслуговування полягає в строгому дотриманні встановленого регламенту обслуговування. Все повинне робитися вчасно, у встановлений термін. Від цього залежить чіткість роботи обслуговуваного робочого місця, тому дотримання такого принципу має велике значення.

Надійність обслуговування - це така його якість, яка досягається системою дублювання, підстраховування на випадок непередбачених порушень у виконанні функції обслуговування. Працівник, одержуючий обслуговування, повинен бути упевнений в тому, що воно відбудеться вчасно, в потрібному об'ємі і необхідної якості. Надійність обслуговування - це ознака високої його організації.

Оперативність полягає в здатності системи обслуговування швидко реагувати на непередбачені збої в обслуговуванні і усувати недоліки. Цей принцип безпосередньо пов'язаний з принципом надійності, вони доповнюють один одного.

Економічність означає, що організовуючи систему обслуговування, необхідно розраховувати різні варіанти її здійснення і вибрати той з них, який при дотриманні всіх вище перерахованих принципів зажадає якнайменші витрати праці і матеріальних засобів. Принцип економічності забезпечується використовуванням найдосконаліших технологій обслуговування і встановленням величини трудових і матеріальних витрат на основі науково обгрунтованих нормативів для розрахунку таких витрат.

На підприємствах розрізняють також форми організації обслуговування робочих місць. Ними можуть бути чергове, планово-запобіжне і стандартне обслуговування.

Чергове обслуговування - це обслуговування по виклику, його організовують, як правило, в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва. При цьому обслуговуючий персонал викликають на робоче місце у міру необхідності. Така організація обслуговування не завжди гарантує його своєчасність, допускає можливість зупинок виробничого процесу, непродуктивних втрат робочого часу, але відрізняється відносною простотою.

Планово-попереджувальна обслуговування найбільш часто застосовується в серійному виробництві і проводиться по планах-графікам (розкладу). Ця форма організації обслуговування вимагає більшої підготовчої роботи, ніж чергове обслуговування, характеризується чітким ритмом роботи служб обслуговування і мінімальною вірогідністю простоїв робочого місця через невчасність обслуговування.

Стандартне обслуговування використовують в потоково-масових виробництвах. Це найдосконаліша форма організації обслуговування робочих місць. Воно проводиться в строго регламентованому порядку по стандартних розкладах і стандарт-планах. Цю форму організації обслуговування називають стандартною ще і тому що, будучи обгрунтованою і розробленою, система обслуговування включається в стандарт підприємства, який є обов'язковий для всього персоналу документом.

Стандартне обслуговування характеризується високою економічністю, відсутністю простоїв з вини обслуговуючих робочих, але вимагає чіткої організації основного виробництва.

Розробку організації обслуговування робочих місць доцільно проводити в наступній послідовності:

· встановлюється склад і об'єм робіт по обслуговуванню в цілому для підрозділу;

· виділяються роботи по обслуговуванню, які доцільно передати основним працівникам;

· виходячи з складу і об'єму робіт розраховуються норми витрат праці допоміжних працівників для обслуговування робочих місць (норми чисельності, норми обслуговування, норми часу обслуговування);

· склад і об'єм робіт по обслуговуванню розподіляються між допоміжними працівниками з урахуванням функціонального розділення праці між ними і норм витрат праці;

· встановлюються форми обслуговування (індивідуальна, колективна) і розробляються умови їх застосування;

· розраховуються фізичні норми обслуговування;

· розробляються регламенти обслуговування (графіки, розклади, маршрути руху);

· проектується організація стаціонарних і пересувних робочих місць допоміжних працівників В результаті удосконалення принципів може бути сформована оптимальна система обслуговування, забезпечуюча безперервність всього виробничого процесу.

3.3 Удосконалення робочого місця бухгалтера

Розглянемо ефективність пропонованих заходів на прикладі робочого місця бухгалтера - економіста:

1. Збільшення і доведення до необхідної норми освітлення дозволить працівнику не напружувати зір і істотно підняти продуктивність його роботи.

2. Оснащення даного робочого місця додатковими засобами естетизації, зокрема жалюзі або штори, дозволить уникнути підвищення температури повітря в приміщення (особливо в літній період) і запобігти передчасному виходу з ладу організаційної і основного технологічного устаткування.

3. Оснащення господарський - побутовими обладнаннями для прибирання приміщення істотно понизило б зміст пилу в повітрі, а так само бруду і сміття на даному робочому місці. Це привело б до зменшення стомлюваності працівника, до пониження ризику захворювання дихальних шляхів, а так само запобігло передчасній поломці комп'ютерної і копіювальної техніки.

4. Наладка і регламентація постачання канцелярськими товарами дозволила б уникнути затримок в роботі бухгалтера - економіста.

5. Підбір потрібних меблів, дозволило б істотно понизити стомлюваність виконавця, що привело б до зростання його продуктивності.

6. Оснащення робочою тарою дозволило б скоротити час на пошуки потрібних документів.

7. Оснащення сканером дозволило б істотно підвищити продуктивність роботи за рахунок ліквідації часу, який працівник витрачає на відлучення від роботи для сканування документа, а так само ліквідовувало б непотрібні відволікання директора.

Висновки

В процесі написання цієї роботи було проведено облік власного капіталу та його відображення в фінансової звітності ТОВ “Відродження”.

Зокрема:

- поглиблено основи теорії бухгалтерського обліку, що ґрунтується на критеріях корисності для системи управління потенціалом підприємства, доцільності задовольняти потреби внутрішніх та зовнішніх користувачів, що сприятиме зменшенню невизначеності у процесі управління;

- обґрунтована наукова концепція обліку в умовах становлення ринкових відносин, яка включає визначення мети, завдань, сутності, значення та принципів обліку;

- уточнено місце обліку власного капіталу в інформаційній системі підприємства, розкрита структура та види інформації, що забезпечують ефективне управління;

- удосконалена класифікація капіталу, що складає методологічну основу обліку та результатів діяльності, формування собівартості та ефективного управління ними;

- удосконалена організація та розроблена методологія визначення власного капіталу, що дозволяє суттєво підвищити аналітичність та оперативність обліку і спрямувати діяльність підприємств на кінцевий фінансовий результат;

- створені моделі прийняття оптимальних рішень на основі альтернативних варіантів, що дозволяє максимально збільшувати доходи в умовах жорсткої конкуренції.

Практичне значення одержаних результатів

Результати досліджень щодо системи обліку власного капіталу управлінського обліку покладено в основу програми реінжинірінга бізнес-процесів, яка використовується підприємствами, зокрема досліджуваними. Запропоновані методичні розробки і практичні рекомендації по упровадженню системи обліку та контролю власного капіталу можуть бути використані підприємствами усіх форм власності з метою створення ефективного механізму управління.

Проведені дослідження відкривають перспективи розвитку нового напряму облікової науки у сучасний період - створення системи інтегрованого бухгалтерського обліку на основі удосконалення та поглиблення його змісту, розширення можливостей та збагачення за рахунок знань фундаментальних та прикладних наук за умови найбільш повної відповідності потребам підприємства.

Запропоновані рекомендації щодо покращання інформаційного забезпечення управління даними про затрати та результати діяльності на малих підприємствах створюють передумови для прийняття оптимальних управлінських рішень на стадії планування, а у подальшому - оперативного контролю за формуванням собівартості продукції та затратами.

Пропозиції щодо класифікації власного капіталу у системі бухгалтерського обліку забезпечують можливість вирішення багатьох проблем: прогнозування затрат та створення проектів управлінських рішень.

Теоретичні положення та методологічні принципи організації обліку власного капіталу знайшли відображення у методичних рекомендаціях товариствам з обмеженою відповідальністю.

Розроблено методику відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з формуванням та зменшенням статутного капіталу у зв'язку з невідповідністю чистим активам і виходом учасника, яка забезпечує достовірність вартісної оцінки внесків до статутного капіталу.

Удосконалено положення облікової політики щодо операцій зі статутним капіталом в частині визначення її елементів (оптимальне співвідношення між статутним і резервним капіталом для покриття збитків; порядок розподілу майна у зв'язку з виходом учасників), що забезпечує належну організацію бухгалтерського обліку статутного капіталу.

В основу досліджень проблемних питань бухгалтерського обліку власного капіталу покладено вивчення двох базових концепцій - статичної і динамічної, що сприяло багатосторонньому пізнанню особливостей даного об'єкта. Зокрема, в теорії та практиці бухгалтерського обліку залишається невирішеним питання про доцільність оцінок за історичною або ринковою вартістю. Теорія різноманітності балансів передбачає їх паралельне існування. Цей подвійний підхід до оцінки величини капіталу викликає об'єктивну необхідність права вибору господарюючим суб'єктом одного з методів: або методу “брутто”, або методу “нетто”. Метод “брутто” означає, що інформація про неоплачений статутний капітал має самостійне значення, розглядається як дебіторська заборгованість і відображається в активі балансу. Метод “нетто” надає можливість відобразити заборгованість за внесками до статутного капіталу в пасиві балансу як регулятив. В результаті проведеного дослідження доведено можливість застосування того чи іншого підходу залежно від цілей складання балансу.

Для забезпечення відображення в бухгалтерському обліку реальної вартості активів під час створення підприємства запропоновано порядок формування та оцінки джерел формування та змін статутного капіталу. Облігації та векселі як види боргових цінних паперів не можуть бути внеском до статутного капіталу, адже діяльність підприємства не може починатися із наявності зобов'язань перед третіми особами. Заборону щодо векселів чинним законодавством передбачено, однак відсутнє обмеження щодо облігацій. Тому вважаємо за доцільне внести зміни до Господарського кодексу України щодо уточнення майна, яке може бути внесками до статутного капіталу в частині доповнення до існуючого переліку майна, що може бути внеском до статутного капіталу, пайовими цінними паперами. Пропонуємо внести обмеження щодо внесків до статутного капіталу у вигляді боргових цінних паперів, виконаних робіт і наданих послуг, адже вони не мають майнового характеру.

Запропоновано в частині елементів облікової політики статутного капіталу робочий план рахунків з аналітичними розрізами для цілей управління. Так, до рахунку 46 “Неоплачений капітал” додати два субрахунки 461 “Неоплачений непрострочений статутний капітал” і 462 “Неоплачений прострочений статутний капітал”, до рахунку 40 “Статутний капітал” - 401 “Мінімальний статутний капітал”, 402 “Понад мінімальний статутний капітал” з метою контролю своєчасності погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу, дотримання вимог щодо мінімального розміру початкового капіталу та уникнення вимушеної ліквідації підприємства. В Наказі про облікову політику пропонується зазначити оптимальне співвідношення між статутним і резервним капіталом та порядок розподілу майна у зв'язку з виходом учасників, що дозволить забезпечити мінімальний розмір статутного капіталу в умовах погіршення фінансового стану підприємства. Обрана концепція обліку статутного капіталу визначає, який баланс слід складати для прийняття рішень управлінцями: баланс-нетто чи баланс-брутто.

...