Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці та обов`язкового державного страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

68

Зміст

1. Роль оплати праці в організації виробничої діяльності підприємства

1.1 Суть заробітної плати, її форми, системи та функції

1.2 Виплати персоналу та склад фонду оплати праці

1.3 Характеристика товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос» та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства з 2009 по 2010 роки

2. Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці та обов'язкового державного страхування

2.1 Організація розрахунків з оплати праці, обов'язкового страхування та утримань з доходів працюючих

2.2 Документообіг оплати праці на підприємстві

2.3 Порядок нарахування сум заробітної плати, сум по відпустці, сум по листках непрацездатності та інших виплат персоналу

2.4 Синтетичний та аналітичний облік нарахування заробітної плати і утримань з неї

2.5 Порядок проведення індексації заробітної плати, її виплати

2.6 Статистична та податкова звітність з оплати праці

3. Аудит праці, заробітної плати та аналіз ефективності використання трудових ресурсів

3.1 Основні цілі аудиту праці і заробітної плати

3.2 Організація внутрішнього та зовнішнього аудиту, їх роль та функції

3.3 Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

1. Роль оплати праці в організації виробничої діяльності підприємства

1.1 Суть заробітної плати, її форми, системи та функції

Заробітна плата для більшості домогосподарств є найважливішою ціною в економіці; це головне джерело прибутку. На справді, біля ? національного доходу складає заробітна плата.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Оплата праці - це об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефективного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці працюючих. Це не дохід, а витрата підприємства на відтворення трудових ресурсів на суспільно необхідному рівні.

Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.

Сутність заробітної плати з огляду на сучасне уявлення можна з'ясувати за умов розгляду заробітної плати з п'яти позицій.

1. Зробітна плата- це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником.

2. Зробітна плата- це винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата залежить від складності та умов роботи, професійно ділових якостей працівника.

3. У учасному товарному виробництві заробітна плата- це елемент ринку праці, що виступає як ціна за якою найманий працівник продає свою робочу силу.

4. Для найманого працівника заробітна плата- це його трудовий дохід який він утримує у результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили

5. Для дприємства- це елемент витрат на виробництві, що включається до собівартості продукції робіт, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Купівля-продаж робочою силою об'єктивно постає у формі купівлі- продажу праці, тому вартість робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореної форми. Перетворена форма, оскільки заробітна плата приховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між додатковою і необхідною працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. З урахуванням цього заробітну плату у загальноекономічному контексті можна визначити як грошове вираження вартості та ціни товару „робоча сила” та частково результативності функціонування робочої сили.

Сутність заробітної плати повніше розкривається у таких виконуваних нею основних функцій:

? по-перше, відтворювальна функція, що означає забезпечення розширеного відтворення власності на робочу силу, її вартості, а отже й величини привласнюваного необхідного продукту на основі якісного та сутнісного збагачення рис людини- працівника;

? по-друге, стимулююча функція, яка передбачає, що заробітна плата, її форми та системи стимулюватимуть високоефективну працю, зростання синергічного ефекту, наявність потужних та динамічних стимулів у найманих працівників до вдосконалення рис та властивостей людини- працівника. Реалізація цієї функції обмежується, здебільшого, рівнем окремих підприємств і компаній, а також галузей, а отже, мікрорівнем;

? по-третє, розподільча функція, що передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери і галузі та її відпливу з інших. Реалізація цієї функції відбувається, насамперед, на мікрорівні та в межах регіональних економічних об”єднань кількох або багатьох країн і навіть на рівні світового господарства. Цим пояснюється, зокрема, масова еміграція робочої сили з України впродовж останніх років. У політекономічному аспекті ця функція означає відплив основної форми національного багатства, основної продуктивної сили, що знекровлює економіку однієї країни і збагачує іншу.

Відповідно до чинного законодавства України кожне піприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також види тружових виплат (премії,надбавки, доплати тощо). Тому на кожному на кожному піприємстві повинні бути розроблені положення про оплату праці та штатний розклад. Ці документи можутьзмінюватися протягои місяця, року залежно від умови праці, а також кон'юнктури на ринку праці. Наскільки керівництво зможе віришувати питання грамотного регулюванния оплати праці, настільки ефективно буде працювати це підприємство. Згідно з чинним законодавстом про оплату праці застосовуються дві основні системи оплати праці: погодинна і відрядна. Ці системи оплати праці відрізняються один відодного тим, які показники застосовуються для виміру при визначенні зарплати.

Уявімо форми і системи оплати праці у вигляді схеми (рисунок 1.1).

Тарифна система оплати праці є основою організації оплати праці. Порядок та умови застосування тарифної системи оплати праці на підприємствах регулюються Законом про оплату праці, генеральним, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором підприємства, установи, організації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

68

Рисунок 1.1 - Форми і системи оплати праці.

Згідно з нормами цих актів законодавства тарифна система включає:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- тарифно-кваліфікаційні характеристики робіт і професій працівників (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка являє собою шкалу, що визначає співвідношення розмірів тарифних ставок залежно від кваліфікації (розряду) працівника і складність виконуваних робіт. Кожен розряд тарифної сітки має свій коефіцієнт, який показує, у скільки разів оплата праці робітника даного розряду вище оплати праці робітника 1-го розряду. Іншими словами, чим вища кваліфікація працівника, тим вище повинен бути рівень оплати його праці.

Тарифна ставка - це норма оплати праці працівника відповідної спеціальності та кваліфікації за одиницю часу (як правило, денна або погодинна у твердій сумі).

Посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, фахівців і службовців за місяць (проте може застосовуватися і для оплати праці робітників).

Схема посадових окладів - це перелік посад і відповідних їм посадових окладів, які визначаються не у фіксованому розмірі, а у вигляді верхньої та нижньої меж посадового окладу за кожною посадою. Однак останнім часом з'явилася практика затвердження державними органами конкретних (твердих) розмірів посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) відповідно до Закону про оплату праці розробляються Міністерством праці України. Вони містять докладні характеристики основних видів робіт із зазначенням вимог, які висуваються до кваліфікації виконавця. Необхідна кваліфікація при виконанні тієї або іншої роботи визначається розрядом. Розмір оплати праці робітника зростає в міру підвищення розряду виконуваної ним роботи. Більш високий розряд відповідає роботі більшої складності. Статут підприємства або колективний договір визначає порядок тарифікації робітників.

Присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам і тарифних розрядів виконаним роботам виконується власником або уповноваженим ним органом.

Відрядну форму плати праці прийнято поділяти на наступні системи:

- пряму відрядну;

- відрядно-преміальну;

- відрядно-прогресивну;

- непряму відрядну;

- акордну.

Залежно від форми організації праці ці системи, у свою чергу, можуть застосовуватися як індивідуальні, так і колективні.

При відрядній формі оплати праці застосовуються, як правило, норми виробітку і виробничі завдання, розраховані на основі норм часу, тобто розмір заробітної плати залежить від колективних чи індивідуальних результатів праці, рівня виконання і перевиконання норм виробітку і виробничих змінних завдань. Слід зазначити, що при відрядній формі працівник не звільняється від обов'язку дотримуватися встановлену норму тривалості робочого часу. Але при такій формі оплати праці дотримання норми робочого часу залишається лише елементом трудової дисципліни.

Сутність прямої відрядної системи оплати праці полягає в тому, що заробіток обчислюється працівникові за заздалегідь встановленими розцінками за кожну одиницю якісно виробленої продукції (виконаної роботи). Основними елементами цієї системи є відрядна розцінка, яка встановлюється на кожну певну роботу (операцію) виходячи з тарифної ставки відповідає розряду роботи, і норми виробітку чи норми часу на дану роботу.

При відрядно-преміальній системі робітник отримує оплату своєї праці за прямими відрядними розцінками та додатково отримує премію. Але для цього повинні бути чітко встановлені показники, за які здійснюється преміювання, і доведені до кожного виконавця. Крім того, повинен бути встановлений розмір премії за виконання і перевиконання цих показників. Це можуть бути показники зростання продуктивності праці; підвищення обсягів виробництва; виконання технічно обгрунтованих норм виробок і зниження нормованої трудомісткості; виконання виробничих завдань, особистих планів; т. п.

При непрямій відрядній системі розмір заробітку робітника ставиться в пряму залежність від результатів праці обслуговуваних їм робочих-відрядників. Ця система використовується для оплати праці не основних, а допоміжних робітників (наладчиків, настроювачів та ін.)

Акордно-відрядна система передбачає встановлення розміру оплати не за кожну виробничу операцію (роботу) окремо, а за весь комплекс робіт, взятий в цілому (за виконання етапу будівельних робіт, за побудований об'єкт, монтаж обладнання і т. д.). При акордній системі оплати праці в обов'язковому порядку обумовлюються строки виконання робіт. Ця система оплати застосовується для окремих груп робітників з метою посилення їх зацікавленості в підвищенні продуктивності праці і скорочення термінів виконання робіт. Премія нараховується на суму заробітку за акордним нарядом. Розміри премії визначаються залежно від термінів виконання акордних завдань, при виконанні якого в термін оплата за нарядом проводиться без нарахування премій. Заробітна плата (включаючи премії) розподіляється між робітниками пропорційно відпрацьованому часу відповідно до присвоєними розрядами.

Заробіток робітника при відрядно-прогресивній оплаті праці визначається в залежності від прийнятої системи прогресивної оплати (за весь об'єм або за частину обсягу робіт, виконаних понад норму). Ця система може застосовуватися індивідуально для кожного конкретного працівника, а може мати колективні форми. При відрядно-прогресивній системі оплати праці робітника в межах встановленої норми (бази) проводиться на підставі одинарних розцінок, а понад встановленої вихідної бази (іноді протягом жорстко певного терміну) - за підвищеними відрядними розцінками. Ця система застосовується там, де за умовами виробництва необхідно перевиконання норм виробітку і виробничих завдань.

Широко поширена підрядна форма оплати праці. Суть її у підписанні договору, за яким одна сторона зобов'язується виконати певну роботу і бере підряд, а інша сторона, тобто замовник, зобов'язується сплатити цю роботу після її закінчення.

Погодинну форму оплати праці підрозділяють на просту погодинну й почасово-преміальну системи оплати. При погодинній оплаті працівникам установлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій і обсягів робіт можуть бути встановлені норми обслуговування або норми чисельності працівників. Представимо у вигляді схеми (рисунок 1.2)

Размещено на http://www.allbest.ru/

68

Рисунок 1.2 - Погодинна система оплати праці

При простій погодинній системі заробіток працівникові нараховується по привласненій йому тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований час.

Умовами застосування погодинної оплати праці вважається відсутність можливості збільшення випуску продукції; виробничий процес строго регламентований; функції робітника зводяться до спостереження за ходом технологічного процесу; функціонування потокових і конвеєрних типів виробництва зі строго заданим ритмом; збільшення випуску продукції може привести до браку або погіршенню її якості.

Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженні її кількості.

Введення погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення, не зайнятого на постійній основі, таких як жінки з малолітніми дітьми, молоді люди, що сполучає роботу з навчанням, інваліди, літні працівники, що мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого дня.

Для деяких категорій рабочих-повременщиков замість тарифних ставок можуть установлюватися тверді місячні оклади. Звичайно такі оклади встановлюються для робітників, що виконують допоміжні роботи, що не роблять безпосереднього впливу на результати виробництва. По твердих місячних окладах може вироблятися оплата праці, наприклад, робочих складів, прибиральниць виробничих приміщень, роздавальників інструментів, вагарів, комірників і ін.

В умовах застосування погодинної форми оплати праці може використатися система стимулювання праці за виконання й перевиконання напружених нормованих виробничих завдань.

Таку систему оплати праці застосовують в умовах, де необхідно забезпечити ріст індивідуальної або колективної продуктивності праці робітників і якості продукції.

Почасово-преміальна система оплати праці являє собою просту погодинну систему, доповнену преміюванням за виконання конкретних кількісних і якісних показників роботи. Сутність цієї системи полягає в тім, що працівникові понад заробітну плату по тарифі (окладу, ставці), що належить за фактичний час роботи, виплачується премія за конкретні досягнення в роботі із заздалегідь установлених показників. Вона застосовується для оплати праці керівників виробництв, фахівців, інших службовців (технічних виконавців), а також для значної кількості професій робітників.

Підходи й методи нарахування заробітної плати робітникам при колективній організації праці мало чим відрізняються від умов оплати при індивідуальній його організації. Особливості полягають у тому, що нарахування заробітної плати виробляється за результатами загальної колективної праці. Розподіл бригадного заробітку здійснюється на основі коефіцієнта трудової участі (КТУ). Основне завдання при розподілі колективного заробітку або премії- обгрунтоване визначенням КТУ, який враховує не тільки результати праці, але і власні здібності працівника.

Безтарифна система оплати праці дозволяє встановлювати умови оплати праці працівника щодо кінцевого результату роботи підприємства. По даній системі заробітна плата всіх працівників підприємства - від директора до робітника - являє собою частку працівника у фонді оплати праці (ФОП) або всього підприємства, або окремого підрозділу. У цих умовах фактична величина заробітної плати кожного працівника залежить від ряду факторів, таких як кваліфікаційний рівень працівника, коефіцієнт трудової участі (КТУ), фактично відпрацьованого часу.

Різновидом безтарифної системи оплати праці є контрактна система - укладання договору (контракту) на певний строк між роботодавцем і виконавцем. При його висновку повинні бути погоджені взаємоприйняті умови роботи громадянина на даному підприємстві.

При короткострокових контрактах (2-3 місяці) звичайно виробляються одноразові виплати за кінцевий результат. При висновку тривалих контрактів на виконання робіт можливі їхня поетапна оплата або щомісячні авансові виплати з підзвітністю виплачуваних сум і наступним їхнім обліком при остаточному розрахунку із працівником. Можливо також установлення обумовлених контрактом щомісячних окладів. Не передбачена контрактом робота повинна оплачуватися додатково.

В наш час підприємства торгівлі й сфери послуг часто, приймаючи на роботу працівників, установлюють їм зарплату як фіксований відсоток від виторгу. У результаті фахівці Мінпраці запропонували такий варіант: установити тарифну ставку або оклад (який для кваліфікованого працівника повинен установлюватися в розмірі, що перевищує законодавчо певний розмір мінімальної заробітної плати) і фіксований відсоток від виторгу. Суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виторгу), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), може включатися до фонду основної заробітної плати.

1.2 Склад фонду оплати праці, виплати персоналу

оплата праця страхування розрахунок аудит

Згідно з законодавством заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Нормативним документом, що визначає склад витрат з оплати праці, є Інструкція № 5 (Інструкція зі статистики заробітної плати). Даний документ прийнятий у відповідності до Закону про оплату праці.

Згідно з Інструкцією № 5 фонд оплати праці складається з:

1) фонду основної заробітної плати;

2) фонду додаткової заробітної плати;

3) інших заохочувальних та компенсаційних выплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Склад виплат, що входять до фонду основної заробітної плати:

- винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами);

- суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною платою;

- гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві;

- оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу;

- оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

- оплата праці за час перебування у відрядженні;

- вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці;

- оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання робіт.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничіх завдань і функцій.

Склад виплат, що входять до фонду додаткової заробітної плати:

1) надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів):

- суміщення професій (посад);

- розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт;

- роботу у важких і шкідливих умовах праці;

- інтенсивність праці;

- роботу в нічний час;

- керівництво бригадою;

- високу професійну майстерність;

- класність водіям (машиністам) транспортних засобів;

- високі досягнення в праці, у тому числі державним службовцям;

- виконання особливо важливої роботи на певний термін;

- знання та використання в роботі іноземної мови;

- допуск до державної таємниці;

- дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб;

- науковий ступінь;

- нормативний час пересування у шахті (руднику);

- роботу на територіях радіоактивного забруднення;

- інші надбавки та доплати;

2) премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування;

3) відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу);

4) оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні;

5) оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках;

6) суми, виплачені у розмірі тарифної ставки за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства;

7) суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників;

8) суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;

9) вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати;

10) витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту;

11) вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування;

12) оплата за невідпрацьований час:

- оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей;

- оплата додаткових відпусток;

- оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;

- оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

- суми, нараховані особам, які проходять навчання для роботи на щойно введених у дію підприємствах;

- оплата спеціальної перерви в роботі оплата пільгового часу неповнолітнім;

- оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

- оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку;

- оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;

- оплата простоїв не з вини працівника.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства, або вироблені понад норми.

До них належать:

1) нарахування за невідпрацьований час зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації;

2) винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема:

- винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

- премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;

- премії за сприяння винахідництву та раціоналізації;

- премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;

- одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці;

- грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;

- вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;

- кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства);

3) матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників;

4) виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:

- витрати в розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна);

- оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

- оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах;

- вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства;

- вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування;

- інші виплати. Існують інші виплати, які не входять до фонду оплати праці.

До них належать:

1) внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування:

- допомога по тимчасовій непрацездатності;

- допомога по вагітності та пологах;

- допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на поховання;

- оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;

- допомога по частковому безробіттю;

3) оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації;

4) соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором;

5) внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей;

6) одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами;

7) надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

8) суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору;

9) суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;

10) витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю;

11) видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату;

12) виплати в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи;

13) компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду;

14) винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва;

15) витрати на відрядження;

16) надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання ремонтних і будівельних робіт;

17) витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського та рибопромислового флотів, а також харчування льотного складу цивільної авіації при виконанні завдань польоту.

18) витрати на харчування учасників спортивних заходів;

19) вартість виданого згідно з діючими нормами засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією;

20) вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які видаються їм у міру потреби для виконання виробничих;

21) витрати на перевезення працівників до місця роботи;

22) компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту;

23) вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників;

24) витрати на підготовку та перепідготовку кадрів:

- витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів;

- стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відривом від виробництва у вищі навчальні заклади;

- оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

- витрати, пов'язані з організацією навчального процесу;

25) стипендії, що призначаються згідно з діючим законодавством, видатним діячам науки, освіти та культури, фізичної культури та спорту, інформаційної галузі, олімпійським і параолімпійським чемпіонам;

26) довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента академії наук;

27) витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб;

28) позики, видані працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво;

29) вартість житла, переданого у власність працівникам;

30) витрати підприємств на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров'я;

31) матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання;

32) суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством;

33) суми матеріальної допомоги що надається на у зв'язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами, державними органами;

34) грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

35) доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями);

Таким чином, виплати працівникам у світлі Закону про оплату праці та Інструкції № 5 можна класифікувати наступним чином (табл. 1.8):

Таблиця 1.1 - Виплати працівникам

Виплати працівникам
Фонд оплати праці	Інші виплати, які не входять до фонду оплати праці
Фонд основної зарабітної плати	Фонд додаткової зарабітної плати	Інші заохочувальні та компенсаційні виплати

Інструкція № 5 використовується всіма фондами соціального страхування (у тому числі і Пенсійним фондом) для визначення бази нарахувань і утримань страхових внесків. У той же час в П(С)БО 26 «Виплати працівникам», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. № 601, передбачена наступна класифікація виплат працівникам:

- поточні виплати працівникам;

- виплати при звільненні;

- виплати по завершенні трудової діяльності;

- інші виплати працівникам.

Витрати на оплату праці в цьому списку знаходять своє відображення у складі поточних виплат, які, зокрема, включають заробітну плату згідно окладів і тарифам, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, і т. п.

Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою.

Зобов'язання та активи, пов'язані з виплатами по закінченні трудової діяльності, обліковуються за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності.

Інші виплати працівникам. Зобов'язання щодо виплат інструментами власного капіталу підприємства визначаються і визнаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року № 559, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 року за № 1050/6241.

1.3 Характеристика товариства з обмеженою выдповідальныстю «Лотос» та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. За своїми правовими характеристиками ТОВ належить до об'єднань капіталів, але має деякі елементи особових (персональних) відносин між учасниками.

ТОВ «Лотос» складається з двох учасників, діє на підставі установчого договору і статуту.

Управління ТОВ здійснюється за допомогою системи органів, які формують учасники товариства. Функції з управління товариством поділяються між його органами:

- вищим - зборами учасників;

- виконавчим - директором;

- контролюючим - ревізійною комісією.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників.

ТОВ «Лотос» за формою власності є часним підприємством, яке займається роздрібною торгівлею. Є юридичною особою, має самостійну фінансову звітність, поточні рахунки в банках, використовує банківські кредити.

ТОВ «Лотос» є споживачами різної економічної інформації. Одним з джерел цієї інформації є бухгалтерський облік, який в сучасній економіці має особливо велике значення в управлінні підприємством. Дані обліку дозволяють контролювати господарчі дії, аналізувати і на їх основі виробляти управлінські рішення.

Формою ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є журнально- ордерна.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку заснована на використанні принципу систематизації та накопичування даних первинних документів безпосередньо в регістрах аналітичного і синтетичного обліків. Записи в накопичувальних регістрах виконують по показниках, необхідних для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності. Основними регістрами при цій формі обліку є журнали-ордери, що ведуться по кредиту синтетичних рахунків (синтетичного обліку) і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку - відомості, таблиці, книги і картки.

Наприкінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів із журналів-ордерів переносять до Головної книги, в якій підраховують обороти по дебету кожного рахунка. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки зроблених записів по окремих рахунках і складання звітного балансу.

У Головній книзі відображають початкове сальдо, поточні обороти і сальдо на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) по кожному синтетичному рахунку. За методом подвійного запису суми дебетових і кредитових оборотів, а також дебетових і кредитових сальдо мають бути відповідно між собою рівними. Головна книга відкривається на рік.

Бухгалтерський облік на підприємстві комп'ютеризований. Використовується програма 1-С-бухгалтерія.

1С Бухгалтерія - це універсальна програма, яка дозволяє вести всі типи бухгалтерського обліку. Історія її розвитку тривала і спочатку це була окрема програма, що дозволяє будувати бухгалтерський баланс. На даний момент вона переросла в 1С Підприємство і стала комплексом програм бухгалтерського обліку.

"1С: Підприємство" являє собою систему прикладних рішень, побудованих за єдиними принципами і на єдиній технологічній платформі. Керівник може вибрати рішення, яке відповідає актуальним потребам підприємства і буде надалі розвиватися в міру росту підприємства або розширення завдань автоматизації. Система програм "1С: Підприємство" призначена для вирішення широкого спектру завдань автоматизації обліку та управління, що стоять перед сучасними підприємствами, які динамічно розвиваються.

Склад програм системи "1С: Підприємство" орієнтований на актуальні потреби підприємств. У системі програм "1С: Підприємство" поєднується стандартизація рішень і врахування індивідуальних потреб. Це одне з основних якостей програми, яке має велике значення для керівника чи відповідального фахівця, що приймає рішення про вибір системи.

Склад програм "1С: Підприємства" і набір їх функції динамічно розвиваються разом із зміною типових потреб підприємств і організацій. Пристрій "1С: Підприємства" і принцип побудови системи програм дозволяють фірмі "1С" та її партнерам оперативно реагувати на зміни потреб користувачів.

ТОВ «Лотос» працює по принципу загальної системи оподаткування. У зв`язку зі вступом в силу з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України, податкова система України зазнала значних змін складу податків і зборів. Порівняємо податки (сбори, обов'язкові платежі), які виплачувало підриємство у 2010 році і які виплачує у 2011 (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Порівняльна таблиця податків

До 1 січня 2011 року (згідно з Законом о системі оподаткування)	З 1 січня 2011 року (згідно Податкового кодексу)
1) податок на додаткову вартість	1) податок на додаткову вартість
2) податок на прибуток підприємтсв, у тому числі дивіденти, які уплачуються у бюджет державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємтсвами	2) податок на прибуток (застосовується з 1 квітня 2011 року)
3) податок з доходів фізичних осіб	3) податок з доходів фізичних осіб
4) плата за землю (земельний податок, а також арендна плата за земельні участки державної та комунальної власності)	4) плата за землю
5) збір за спеціальне використання природних ресурсів	5) збір за спеціальне використання води
6) збір за забруднення навколишнього природного середовища	-
7) збір на розвиток виноградарства, садоводства і хмелеводтва	6) збір на розвиток виноградарства, садоводства і хмелеводства (буде застосовуватися до 1 січня 2015 року)
8) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів	-
9) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності	7) збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності
10) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування	-
11) комунальний податок	-

Податок на додану вартість- різновид непрямого податку, який взимається із частини вартості продукціі доданої на кожній стадії її виробництва й реалізації. З 01.01. 2011 року платникам ПДВ необхідно вести облік ПДВ за новими правилами встановленим Податковим кодексом. З цієї дати Закон про податок на додану вартість втрачає свою силу. Є ряд нововведень в правилах оподаткування цим податком:

- скорочено перелік підстав для обов'язкової реєстрації платників ПДВ, але одна умова- обсяг оподатковуваних операцій по поставці товарів (послуг) за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн.;

- до 1 січня 2014 року ставка ПДВ залишається колишньою- 20%, а з 1 січня 2014 року буде застосовуватися ставка ПДВ 17%;

- розширено визначення терміна «поставка товарів», поставкою товарів тепер зізнаються будь-які операції, які передбачають передачу права розпорядження на товар як власник і за рішенням суду; раніше при визначенні чи є операція поставкою товарів визначальним критерієм був перехід права власності на товар, а з 1 січня 2011 року передача в розпорядження товару за договором комісії буде вважатися поставкою товарів.

Норми податку на прибуток підприємства змінилися з 01.04.2011 року. Внесено ряд нововведень у питання оподаткування:

- знижено базову ставку (тепер основна) оподатковування з 25% на 23%; з 2014 року ставку податку планують довести до 16%;

- на зміну поняттям «валові доходи й витрати» привносять поняття- доходи й витрати, а «основні фонди» - основні кошти;

- правила виникнення доходів і витрат у податковому обліку запозичили з бухгалтерського обліку- суми отриманих авансів і предоплат у рахунок майбутньої поставки товарів, виконання робіт(послуг) більше не враховуються в складі доходів платника податків, відповідно, сплачені аванси й передоплати ніяким чином не повинні відображатися на сумі видатків платника податку на прибуток;

- тепер платникам податків не потрібно провадити розрахунок приросту (убилі) запасів, тому що в податковий облік повернута собівартість;

- у Податковому кодексі наведена класифікація основних коштів, що раніше застосовувалися тільки в бухгалтерсом обліку; до основних коштів відносяться також і інші необоротні матеріальні активи; груп класифікації передбачається 16 (замість 4, як було раніше);

- амортизація нараховується по-новому: по-перше, щомісяця, а не щокварталу, по-друге, окремо по кожному об'єкту основних коштів, по-третє, згідно 5 методам, за правилами бухгалтерського обліку;

- облік основних коштів зараз ведеться в розрізі окремих об'єктів, а не по групах.

Податок на доходи фізичних осіб- плата фізичної особи за послуги, які надаються йому територіальною громадою, на території якої, така фізична особа має податкову адресу або розташована особа, якій виплачується оподатковуваний дохід (організація, яка виплачує цей дохід є податковим агентом держави). В ньому також відбулись зміни:

- додалась нова ставка оподаткування для тих платників податку, які отримали загальну суму доходів у звітному податковому місяці, у розмірі, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Ставка податку 17% застосовується до суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%;

- сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором; фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

- неоподатковуваними доходами є сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом; доходи у вигляді процентів на поточні банківські рахунки, за якими на користь фізичних осіб здійснюються виключно виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який взимаэться у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної й комунальної власності. ТОВ «Лотос» є платником орендної плати. У Податковому кодексі Плата за землю багато в чому повторює норми старого закону, але є й досить важливі зміни:

- податковий кодекс установлює загальні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки поза залежністю від форми власності;

- податок за площі, які надаються в оренду, обчислюється з дати укладання договору оренди земельної ділянки або з дати укладання договору оренди будинків (і їхніх частин).

Замість плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності вводиться аналог, що входить у склад місцевих зборів, збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності. Цей збір перетерпів незначні зміни в деталях, які не торкаються нашого підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю в своїй діяльності керується чинним законодавством України:

- Конституція України;

- Господарський кодекс України;

- Кодекс законів про працюУкраїни;

- Податковий кодекс України;

- Закон України «Про господарські товариства»;

- Закон України «Про підприємства в Україні»;

-Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»;

- Статут товариства з обмеженою відповідальністю;

- Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов?язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Представимо організаційну структуру управління підприємства у вигляді схеми (рисунок 2.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

68

Рисунок 2.1 - Організаційна структура управління ТОВ «Лотос»

Аналіз основних техніко-економічних показників дозволить дати характеристику господарській діяльності ТОВ «Лотос». Розрахунки наведені в табл. 1.3

Таблиця 1.3 ? Аналіз основних техніко-економічних показників ТОВ «Лотос»

Показники	Абсолютне значення, 2008 рік	Абсолютне значення, 2009 рік	Абсолютне значення, 2010 рік	Абсолютне відхилення (+;?), 2008-2009 роки	Абсолютне відхилення (+;?), 2009-2010 р	Темп росту (%), 2008-2009 р	Темп росту (%), 2009-2010 р
1	2	3	4	5			6
1 Чистий дохід, тис. грн.	1918,4	2118,9	2562,1	200,5	443,2	110,45	120,92
2 Витрати тис. грн.	1916,3	2137,4	2582,2	221,1	444,8	111,54	120,81
3 Прибуток, тис. грн.	2,1	-18,5	-20,1	-20,6	-1,6	-880,95	108,65
4 Середня чисельність працівників, чол.	12	12	12	-	-	-	-
5 Фонд оплати праці, тис. грн.	67,8	93,1	127,3	25,3	34,2	137,32	136,73
6 Середньомісячна заробітна плата, грн.	470,83	646,52	884,03	175,69	237,51	137,31	136,74
7 Продуктивність праці, тис. грн./ чол.	159,87	176,58	213,51	16,71	36,93	110,45	120,91
8 Рентабельність підприємства,%	0,11	-	-	-0,11	-	-	-
9 Наявність основних засобів, тис. грн.	47,2	47,2	47,2	-	-	-	-
10 Коефіцієнт зносу основних засобів, %	18,43	18,43	18,43	-	-	-	-
11 Фондовіддача	59,91	65,71	79,5	5,8	13,79	109,68	120,99
12 Фондоємність	0,017	0,015	0,013	-0,002	-0,002	88,24	86,67
13 Фондоозброєння, тис. грн./ чол.	3,21	3,21	3,21	-	-	-	-

Проаналізувавши дані таблиці, були виявлені зміни техніко- економічних показників діяльності ТОВ «Лотос» 2008 року у порівнянні з 2009 і 2009 року порівняно з 2010.

З таблиці видно, що у період з 2008 по 2009 рік доходи підприємства збільшилися на 200,5 тис. грн., або на 10,45%, а у 2009 по 2010 рік- на 443,2 тис.грн., або на 20,92% і склали у 2010 році 2562,1 тис.грн.

Витрати у період з 2008 по 2009 рік зросли на 221,1 тис.грн., або на 11,54%, а у 2009 по 2010 рік- ще на 444,8 тис.грн., або на 20,81% і склали у 2010 році 2582,2 тис.грн. Збільшення витрат викликано проведенням поточного ремонту, так як підприємство знаходиться у старому будинку.

У 2008 році спостерігається прибуток підприємства- 2,1 тис.грн. А вже у 2009 році підприємство зазнало збиток в 18,5 тис. грн., у 2010 збиток зріс і склав 20,6 тис.грн.

Витрати з оплати праці збільшилися з 2008 по 2009 році на 25,3 тис.грн., або на 37,32%, а у 2009-2010 році - на 34,2 тис.грн., або на 36,73% і склали в 2010 році 127,3 тис. грн. Фонд оплати зріс у зв'язку з підвищенням посадових ставок і окладів.

Середньомісячна заробітна плата збільшилася у період з 2008 по 2009 рік на 175,69 грн., а з 2009 по 2010 на 237,51 і склала у 2010 році 884,03. При цьому чисельність працівників залишилася незмінною.

Темпи зростання середньомісячної заробітної плати (з 2008 по 2009 роки-37,31%, з 2009 по 2010 роки - 36,74%) вищі, ніж темпи зростання продуктивності праці (з 2008 по 2009 роки - 10,45%, з 2009 по 2010 роки - 20,91%). Це свідчить про екстенсивний розвиток підприємства.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність.

Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

У нашому випадку у 2008 році підприємство було рентабельним, а починаючи з 2009 по 2010 роки - не рентабельне.

...