Удосконалення обліку і аудиту основних засобів в господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Теоретичні та методологічні аспекти організації обліку основних засобів та їх аудиту

1.1 Економічна природа основних засобів та особливості їх функціонування на сільськогосподарських підприємствах

1.2 Задачі та принципи організації обліку і аудиту основних засобів

1.3 Правові основи обліку і аудиту основних засобів

1.4 Класифікація основних засобів та їх оцінка

2. Облік основних засобів

2.1 Економічні передумови обліку основних засобів в ПОАП "Зоря"

2.2 Облік надходження основних засобів

2.3 Облік амортизації основних засобів

2.4 Облік ремонту та поліпшення основних засобів

2.5 Аудит основних засобів

3. Удосконалення обліку та аудиту основних засобів та їх використання

3.1 Особливості сучасної облікової політики основних засобів, шляхи удосконалення обліку основних засобів та їх амортизації

3.2 Удосконалення аудиту основних засобів

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Рівень відтворення основних засобів АПК в Україні значною мірою поступається аналогічному показнику розвинутих країн світу. Причин цьому існує дуже багато. Серед них найважливішою є недосконалість організаційно-економічних відносин, що впливають на оновлення та відтворення основних засобів.

Матеріально-технічною основою процесу товарного виробництва є основні виробничі засоби, постійне відновлення яких має істотний вплив на всі сторони процесу суспільного відтворення. Механізм ринкового господарювання вимагає нових підходів до формування фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб у наявності основних засобів виробництва. Формування фондів за цільовим призначенням є важливою передумовою забезпечення простого та розширеного відтворення.

За роки економічних реформ в аграрному секторі відбулося значне зниження обсягів коштів, які спрямовуються на відтворення основних засобів, що призвело до обмеження можливостей їх впливу на відтворення матеріально-технічних ресурсів в цілому.

Фінансові джерела відтворення структури основних засобів обмежені складним економічним станом сільськогосподарських підприємств, що породжує необхідність розробки відповідної стратегії фінансово-господарського управління та організаційно-економічного механізму [84].

Реформування бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до європейського рівня.

Розвиток ринкових відносин в економіці держави об'єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою. Наприклад, створення відкритих акціонерних товариств призвело до зіткнення інтересів акціонерів та управлінців (менеджерів). У зв'язку з цим виникла потреба у незалежному контролі діяльності господарюючих суб'єктів, який би забезпечив підтвердження достовірності їх фінансових звітів. Цей вид діяльності отримав назву "аудит".

Власники та кредитори позбавлені можливості самостійно впевнитись у тому, що всі численні операції підприємства законні та правильно відображені у звітності, тому вони відчувають потребу у послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств та дотримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в області економіки та оподаткування, суддям, прокурорам, та слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, яка їх цікавить.

Оскільки діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Отже, роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії "основні засоби". агропромисловий облік аудит амортизація

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки, обліку, аналізу і аудиту основних засобів внесли вчені-економісти - М.Ф. Огійчук, М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, М.Т. Білуха, О.М. Голованов, Л.І. Гомберг, М.В. Кужельний, Л.К. Сук, В.П. Завгородній, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, В.Г. Лінник та інші вчені.

1. Теоретичні та методологічні аспекти організації обліку основних засобів та їх аудиту

Методологічні засади бухгалтерського обліку зменшення та відновлення корисності основних засобів установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, з подальшими змінами й доповненнями, та інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку № 291.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817.

Згідно з нормами П(С)БО 7 "Основні засоби" необхідно систематично здійснювати процедури оцінки зменшення корисності цих активів на дату річного балансу. Оцінка суми зменшення та відновлення корисності об'єктів основних засобів здійснюється згідно з нормами П(С)БО 28.

Під час визначення строку корисного використання об'єктів основних засобів потрібно враховувати фізичний і моральний знос окремих об'єктів. Корисність об'єкта основних засобів або теперішню його вартість як у разі зменшення, так і в разі відновлення його корисності визначають за нормами П(С)БО 28 розрахунком суми очікуваної вартості відшкодування, порядок розрахунку якої наведено в додатках 1 і 2 цього Положення.

Зменшення та відновлення корисності об'єктів основних засобів пов'язані з визначенням та відображенням у бухгалтерському обліку втрат від зменшення корисності та вигід (доходу) від відновлення корисності [83].

Втрати від зменшення корисності - це сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму очікуваного відшкодування.

Вигоди від відновлення корисності - це величина, на яку сума очікуваного відшкодування активу (у межах балансової(залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми витрат від зменшення його корисності) перевищує його балансову (залишкову) вартість.

Витрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включають до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, а щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, - відображають у порядку, передбаченому п. 20 П(С)БО 7 (п. 31).

Суму вигід від відновлення корисності об'єкта основних засобів, визнану відповідно до П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів", відображують визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів. Вигоди від відновлення корисності об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, відображують у порядку, передбаченому абзацом першим п. 20 П(СМ)БО 7 (п. 32).

У додатку 2 по П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" та в коментарі до нього розглядаються приклади розрахунку втрат від зменшення корисності та доходів (вигід) від відновлення корисності об'єктів основних засобів, які раніше не переоцінювалися. Складніший порядок розрахунку і відображення в бухгалтерському обліку втрат від зменшення корисності переоцінених об'єктів основних засобів чомусь не розглядається.

У додатках до П(С)БО 28 наводяться приклади визначення суми очікуваного відшкодування активу й втрат від зменшення його корисності та визначення суми вигід (доходу) від відновлення корисності активу.

У додатку 2 П(С)БО 28 та в коментарі до нього розглядаються приклади розрахунку втрат від зменшення корисності та доходів (вигід) від відновлення корисності об'єктів основних засобів, які раніше не переоцінювалися.

Активи адміністративного призначення (приміщення, офісні меблі, комп'ютери тощо) самостійно (незалежно від інших активів або груп активів) надходження грошових коштів не генерують. Для визначення суми втрат від зменшення корисності таких активів їх балансову вартість на обґрунтованій та послідовній основі (наприклад, пропорційно до вартості) розподіляють між визнаними підприємством групами, що генерують грошові потоки.

Норми п(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" потребують внесення суттєвих змін до обліку зменшення й відновлення корисності основних засобів, встановлених раніше нормами П(С)БО 7 [83].

Дискусії з визначення економічної сутності основних засобів, їх складу та уточнення термінології ведуться десятиріччями, проте ще й досі не досягнуто необхідної чіткості та послідовності в їх вирішенні. Відсутність єдиної термінології при наявності різної методичної й теоретичної бази призводить до плутанини та необґрунтованих ускладнень, що мають бути виключеними. Якісна відмінність категорій "основні засоби" від "основних фондів" полягає в тому, що основні засоби є майном, що має споживчу вартість і вартість, тобто ця категорія виражає речові елементи процесу праці. Основні фонди - це суто вартісна категорія, що відображає у грошовому виразі кошти, затрачені на засоби праці. Крім того, слід зазначити, що ця категорія виникла історично внаслідок спроби уникнути в свій час категорії "капітал".

Порядок ведення податкового обліку основних засобів регламентується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 р. № 283/97м - ВР (далі - Закон про прибуток). До прийняття положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, правила податкового обліку основних засобів фактично поширювались і на бухгалтерський облік. Тобто загалом існував єдиний порядок обліку основних засобів. Із введенням у дію зазначеного положення податковий облік основних засобів почав суттєво відрізнятися від бухгалтерського обліку їх. Ці відмінності зумовили зростання обсягів облікової роботи на підприємствах України, що пов'язано насамперед із потребою в окремому накопиченні облікової інформації з основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку [86].

Принципові відмінності в бухгалтерському та податковому обліку в цілому значно ускладнюють роботу підприємств усіх галузей національної економіки. Чисельні публікації на цю тему свідчать про те, що серед науковців і бухгалтерів-практиків існує єдина думка щодо потреби в узгодженні бухгалтерського і податкового обліку. При цьому пропонується, щоб бухгалтерський облік був основою такого об'єднання. Необхідність саме такого вирішення цього питання підтверджується міжнародним досвідом.

Світова практика знає кілька способів поєднання бухгалтерського та податкового обліку. Існує два найпоширеніших способи використання даних бухгалтерського обліку у податковому обліку:

1) прибуток для оподаткування визначають на підставі даних бухгалтерського обліку;

2) фінансовий прибуток коригують згідно з податковим законодавством і визначають прибуток для оподаткування.

Як бачимо, обидва ці способи передбачають прийняття за основу даних бухгалтерського обліку. Для України у зв'язку з переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку найдоцільнішим є другий спосіб. Він передбачає формування бази оподаткування коригуванням фінансового прибутку на суми доходів та витрат, які з метою оподаткування вираховують чи додають до даних фінансової звітності.

Слід зазначити, що повне поєднання методик бухгалтерського та податкового обліку взагалі неможливе, оскільки вони мають різні цілі. Бухгалтерський облік має на меті надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства для потенційного інвестора. Податковий облік виконує фіскальні та регуляторні функції в інтересах держави. Тому певні розбіжності між цими видами обліку існуватимуть завжди. Поряд з цим бухгалтерський облік - це упорядкована система регістрів із затвердженим планом рахунків та аналітичними даними, завдяки чому досягається досить високий ступінь об'єктивності фінансових показників. На сьогодні бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, які загалом відповідають вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку Євросоюзу. Це надзвичайно важливий аспект у світлі обраного Україною напрямку розвитку економіки.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Тому, незалежно від призначення двох видів обліку - податкового та бухгалтерського, завжди існує потреба в зіставленні їхніх показників та виявленні причин істотних розбіжностей у їхніх показниках. У зв'язку з цим виникає необхідність спрощення податкового обліку, максимального наближення його показників до системи бухгалтерського обліку, що є надзвичайно важливим моментом щодо підвищення контрольованості господарських операцій та запобігання ухиленням від оподаткування.

Як уже зазначалося, практика свідчить, що система подвійного обліку основних засобів є досить обтяжливою для підприємств. Тому на сьогодні основним завданням, є пошук можливих напрямків гармонізації бухгалтерського та податкового обліку основних засобів на рівні підприємств, тобто виходячи з чинного порядку бухгалтерського та податкового обліку основних засобів.

Для вирішення поставленого завдання необхідно розглянути і порівняти зміст податкового і бухгалтерського обліку основних засобів та визначити їхні принципові відмінності.

Ураховуючи практичний досвід підприємств, можна із впевненістю сказати, що саме ці розбіжності зробили досить невдалою спробу на законодавчому рівні поєднати методику нарахування амортизації основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку. Йдеться про передбачену п. 26 П(С)БО 7 можливість нарахування амортизації в бухгалтерському обліку за методом, який використовується у податковому обліку.

Використання у бухгалтерському обліку податкових норм і методу нарахування амортизації не приводить до очікуваної ідентичності даних бухгалтерського та податкового обліку основних засобів і скорочення облікової роботи. Такий висновок підтверджується змістом основних вимог бухгалтерського та податкового обліку основних засобів, а також досвідом підприємств, які спробували таким чином поєднати ці види обліку.

Слід також зазначити, що П(С)БО 7 істотно обмежує можливість застосування податкових норм нарахування амортизації. Це випливає із змісту пунктів 24 та 28 цього Положення. В п. 24 П(С)БО 7 зазначається, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності ті продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші чинники.

У п. 28 П(С)БО 7 зазначається, що метод амортизації обирається підприємством з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Зміст вказаних пунктів П(С)БО 7 фактично дає змогу застосовувати податковий метод нарахування амортизації та норми, які передбачені цим методом, лише до окремих об'єктів чи груп основних засобів.

Найбільш раціональним методом поєднання бухгалтерського та податкового обліку основних засобів є використання інформації бухгалтерського обліку як основи для визначення балансової вартості об'єктів основних засобів у податковому обліку. Тобто використовувати певні готові масиви інформації щодо основних засобів з бухгалтерського обліку з подальшим коригуванням їх відповідно до вимог податкового обліку. Зауважимо, що застосування такого способу не суперечить чинному законодавству з питань податкового обліку, оскільки воно не потребує від підприємств ведення будь-яких окремих регістрів податкового обліку амортизації.

Як приклад розглянемо, як можна отримати з бухгалтерського обліку інформацію про суми витрат на придбання основних засобів, що збільшують балансову вартість груп основних фондів у податковому обліку. Для цього на підставі актів прийому-передачі основних засобів (типова форма № ОЗ-1) складаємо накопичувальну відомість обліку надходження основних засобів, яка поєднує у собі інформацію, потрібну одночасно для бухгалтерського та податкового обліку.

Як відомо актом прийому-передачі основних засобів оформляють введення об'єктів в експлуатацію з відображенням їх первісної вартості за дебетом рахунку 10 "Основні засоби". Момент введення об'єктів основних засобів в експлуатацію є підставою для початку їх амортизації:

- у бухгалтерському обліку - з місця, що настає за місяцем, у якому об'єкт основних засобів було введено в експлуатацію;

- у податковому обліку - з кварталу, що настає за кварталом, у якому об'єкт основних засобів було введено в експлуатацію.

Отже, інформація, яку передбачається накопичувати в запропонованій формі, є корисною і необхідною для нарахування амортизації об'єктів основних засобів як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. Відомість умовно складається з двох частин, які містять інформацію про становище об'єкта в бухгалтерському та податковому обліку.

Для бухгалтерського обліку форма відомості є корисною тим, що вирішує проблему невідповідності типових форм № ОЗ-1 (акт приймання-передачі основних засобів) та № ОЗ-6 (інвентарна картка обліку основних засобів) вимогам П(С)БО 7. До відомості нами було внесено окремі показники, які опинилися поза реєстрацією у вказаних типових формах. Такими показниками є: призначення об'єкта (виробниче або невиробниче); джерело надходження; строк корисного використання; метод нарахування амортизації; ліквідаційна вартість; сума непрямих податків, сплачених у зв'язку із придбанням об'єкту.

У податковому обліку запропонована форма відомості дає можливість визначити, чи підлягає придбаний об'єкт основних засобів амортизації відповідно до вимог Закону про прибуток. Для цього використовується інформація, яка отримана з бухгалтерського обліку, але зкоригована згідно з правилами податкового обліку основних засобів. У цій частині відомості наведено інформацію про приналежність об'єкта до однієї з чотирьох груп, на які поділені основні фонди згідно з Законом про прибуток, або до невиробничих чи безоплатно отриманих. Залежно від таких даних можна приймати рішення про нарахування амортизації об'єкта в оподаткованому обліку.

Розглянутий спосіб використання інформації з бухгалтерського обліку основних засобів для формування показників їх податкового обліку дає можливість частково скоротити обсяг облікових робіт на рівні підприємства, а також порівнювати інформацію обох видів обліку з метою виявлення можливих помилок в облікових даних з надходження основних засобів. Більш суттєві розбіжності в обліку вибуття основних засобів, витрат на поліпшення та в методах нарахування амортизації основних засобів не дають можливості подібним чином поєднати податковий і бухгалтерський облік за цими напрямами.

1.1 Економічна природа основних засобів та особливості їх функціонування на сільськогосподарських підприємствах

Реформування аграрного сектора економіки України створює нові можливості для акумулювання коштів, необхідних для відтворення основних засобів, відкриває простір для ініціативи і підприємництва в цій сфері.. Під впливом економічної кон'юнктури ринкового середовища джерела відновлення власних коштів мають змінюватися.. Для подальшого розвитку реформовані сільськогосподарські підприємства мають залучати кошти за допомогою нетрадиційних, нових для вітчизняної практики господарювання фінансово-кредитних інструментів.

Фінансові активи забезпечують збалансованість матеріальних та фінансових ресурсів на всіх стадіях кругообігу капіталу в процесі простого та розширеного відтворення. Кругообіг активів виокремлюють у стадію обігу капіталу. Процес кругообігу починається з авансування та інвестування грошових коштів. При цьому авансування відбувається за рахунок фінансових ресурсів підприємства. Для забезпечення безперервного процесу відтворення необхідне формування спеціальних фондів відшкодування, які б забезпечували покриття витрат на просте відтворення та нарахування зносу.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство використовує у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний термін корисної експлуатації яких більше одного року [57]. Основні виробничі засоби є частиною виробничого (інвестованого) капіталу. Термін їх функціонування визначається термінами та інтенсивністю експлуатації обладнання, будівель, споруд тощо. Процес відтворення поділяється на два напрямки: відтворення за вартісними параметрами та фізичне оновлення виробничих засобів. Процес відтворення основних виробничих засобів за вартістю завжди супроводжується процесом відтворення у натурально-речовій формі, що відбувається у два етапи: формування (відновлення) та стадія зносу.

На нашу думку, в процесі кругообігу основних виробничих засобів першочергова увага має приділятися саме процесу їх формування, оскільки значення цієї стадії в умовах прискорених темпів науково-технічного прогресу зростає. Саме за умов своєчасної заміни основних виробничих засобів та їх прискореного оновлення стають можливими ефективні дії виробника продукції на ринку. І ще один важливий момент, що характеризує стадію формування основних виробничих засобів: саме тут закладаються основні пропорції та параметри, які забезпечують в процесі експлуатації ефективне виробництво та конкурентоспроможність продукції [84].

Ефективній заміні основних засобів передує процес накопичення необхідних грошових коштів. Засоби, що купуються, мають відповідати планам стратегічного розвитку підприємства, його фінансовим можливостям та прогнозам щодо майбутньої ринкової поведінки споживачів продукції, враховувати нові тенденції в розвитку техніки та технології галузі.

У випадку безперервного виробничого процесу вартість витрачених на виробництво предметів праці має відшкодовуватись в незмінному обсязі, якщо маємо на увазі просте відтворення, або у більших обсягах, якщо мова йде про розширене відтворення виробництва.

Головною характеристикою процесів відтворення на сучасному етапі є збільшення витрат на відшкодування внаслідок зростання цін на елементи основних засобів. Для забезпечення розширеного відтворення обсяги накопичення мають зростати ще більшими темпами, а це призведе до змін в пропорціях накопичення та відшкодування. За цих умов без залучення додаткових коштів підприємство буде не в змозі відтворювати свій виробничо-комерційний цикл навіть на рівні попереднього періоду. Як наслідок, підприємство або вимушене скорочувати обсяги діяльності, німі використовувати позикові кошти.

У випадку стабільно зростаючого попиту на продукцію підприємство після кожного відтворювального циклу має збільшувати кількість грошей, що вкладаються у придбання нового обладнання та обігових коштів. Розмір необхідного збільшення коштів напряму залежатиме від прогресивності нових засобів праці та темпів нарощування виробництва.

Сучасний розвиток економіки характеризується стрімкими темпами науково-технічного прогресу, що сприяє розвитку виробництва. Це, в першу чергу, виявляється у застосуванні ефективних та високопродуктивних засобів виробництва, які відповідають останнім досягненням науково-технічного прогресу. В той же час, за умов недостатнього використання ефективних засобів праці неможливе й ефективне оновлення виробничого апарату підприємств. Адже інтенсивність втрати споживчої вартості засобами праці залежить від ступеня експлуатації обладнання в процесі його роботи. Тривалість цієї стадії відтворювального процесу залежить не тільки від ступеня морального, але й фізичного старіння.

Можливості та масштаби відтворення і модернізації виробничо-ресурсного потенціалу АПК, темпи його розвитку та ефективність діяльності визначатимуться, насамперед, обсягами і темпами зростання інвестицій. У розвиток вітчизняного АПК, за даними Міністерства аграрної політики України, щорічно необхідно інвестувати 20 -25 млрд. грн., що у 10-12,5 разів більше, ніж фактично вкладалося в останні роки. Зокрема, для підвищення рівня технічної оснащеності сільського господарства до певної технологічної норми потрібні (за розрахунками Інституту аграрної економіки УААН) щорічні вкладення в розмірі 10 млрд. грн., а також 2,5 млрд. грн. на запасні частини, ремонт і обслуговування технічних засобів. Загальні технологічні потреби сільськогосподарських товаровиробників у дизпаливі оцінюються від 4,7 млн. т у 2000 р. до 7,5 млн. ту 2010 р., бензину - відповідно від 2,3 млн. т до 4,6 млн. т. Для їх закупівлі необхідно щорічно виділяти від 5,6 до 9,7 млрд. гри. Мінімальна щорічна потреба у добривах становить 971 тис. т на суму 0,8 млрд. грн., а хімічних засобів захисту рослин - відповідно 65 тис. і 3 млрд. грн. Державної підтримки вимагають і галузі по випуску засобів виробництва для підприємств агропродовольчого комплексу [84].

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", основні засоби являють собою матеріальні активи, які підприємство використовує у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [84]. При розгляді цього тлумачення можна зазначити на нечіткість належності матеріальних цінностей за терміном використання до основних засобів.

В Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку №16 "Основні засоби" від 01.01.1997 р. дається таке тлумачення: основні засоби - це матеріальні активи, які [97]:

- утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для надання в оренду іншим суб'єктам або для адміністративних цілей;

- будуть використовуватися, як очікується, протягом більш ніж одного періоду.

З іншої точки зору, основні засоби підприємства - це сукупність засобів праці та матеріально-майнових цінностей, що функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ціною придбання і терміном служби більше одного року [84]. Інший підхід визначає основні засоби підприємства як сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері [16]. Або, основні засоби - це сукупність створених суспільною працею матеріально-речових цінностей, яка неодноразово повністю в незмінній формі використовується в процесі виробництва та невиробничій сфері в якості засобу праці, поступово зношуючись та частинами переносить свою вартість на продукцію або втрачає її. У формулюванні цього вченого-економіста вважаю недоцільним при визначенні основних засобів розуміти їх тільки як засоби праці. На мою думку, крім цього ще треба додати землю, яка одночасно виступає як в якості засобу праці, так і в якості предмета праці, а також може здаватися в оренду. Згідно з формулюванням засобів в П(С)БО №7 та МСБО №16, землю як економічну категорію можна віднести до складу основних засобів.

Слід зазначити, що проблема включення землі до основних засобів в Україні на сьогодні майже вирішена. П(С)БО №7 передбачає включення земельних ділянок до основних засобів. Планом рахунків також передбачено в складі рахунку №10 "Основні засоби" відкриття субрахунку "Земельні ділянки". Але ці документи прийняті Міністерством фінансів України. Для остаточного вирішення питання щодо включення землі до Основних засобів необхідно вирішити це в законодавчому порядку.

Найбільш повне визначення категорії "основні засоби" можна сформулювати таким чином: основні засоби - це активи, які беруть участь в декількох операційних циклах, не втрачаючи при цьому матеріально-речової форми, переносять свою вартість на знов створену продукцію частинами у вигляді нарахованої амортизації, термін корисного використання яких становить більше одного року, та від використання яких підприємство очікує отримати економічну вигоду.

В організації функціонування та обліку основних засобів важливого значення набуває їх класифікація [84]. В різних літературних джерелах класифікації дещо відрізняються, оскільки в їх основу покладені різні методологічні підходи. Наведемо деякі з них(табл. 1.1).

Найбільш невдалою, вважаю класифікацію, наведену в Законі "Про оподаткування підприємств". В сучасних умовах, коли всі підприємства з 1.01.2001 р. мають вести облік за новими П(С)БО групування (розподілення) основних засобів на три групи вважаю необгрунтовано звуженим. На мою думку, недоцільним є включення до однієї групи різних за економічним змістом та функціональним призначенням, термінами корисного використання деяких об'єктів основних засобів [84].

Запропоновані підходи до визначення основних засобів та їх класифікації дозволяють більш точно встановити їх склад, поліпшити облік та покращити формування джерел їх відтворення.

Можливості в галузі виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення продовольчими товарами громадян нашої держави визначають кількість і якість найважливіших основних засобів - землі. Практично в усіх землеробських регіонах України має місце деградація земель сільськогосподарського призначення, хімічне забруднення ґрунтів, водоймищ, навколишнього середовища в цілому та порушення в ньому екологічної рівноваги. Поряд з цим відбувається нагромадження залишків отрутохімікатів, нітратів, важких металів, радіонуклідів та їх метаболітів у природному середовищі. Особливу тривогу викликає незадовільний екологічний стан сільськогосподарських угідь, насамперед чорноземів.

За останні десятиріччя прискорився процес дегуміфікації. Тенденцію до погіршення якості ґрунту при вирощуванні монокультури було виявлено ще до застосування процесів механізації і хімізації, які, негативно впливаючі на біопродуктивність ґрунту через ущільнення, накопичення отрутохімікатів та інших шкідливих речовин, значно її посилили. Нераціональне використання мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призводить до розширення масштабів забруднення ґрунту. Доцільно встановити такі економічні взаємовідносини, за яких всі природокористувачі відчували б матеріальну відповідальність і зацікавленість у скороченні втрат і примноженні природних багатств.

Комплекс агротехнічних заходів має ґрунтуватися на суворому дотриманні сівозмін, введенні до їх складу бобових культур, збереженні рослинних решток, застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні механічних культивацій, захисту рослин біологічними методами. За рахунок проведення біологічного землеробства, як показує зарубіжний досвід, можна виробляти продукцію, що не містить залишків хімікатів, здійснювати збереження родючості грунтів і, в кінцевому рахунку, охорону навколишнього природного середовища.

Важливою умовою раціонального природокористування в АПК є оптимальне поєднання галузей землеробства та тваринництва. Насамперед це пов'язано з тим, що вплив тваринництва на ефективність природокористування відбувається через взаємовикористання продукції обома галузями: чим з меншими питомими втратами кормів виробляється тваринницька продукція, тим більше зберігається природних ресурсів, зокрема сільськогосподарських угідь.

1.2 Задачі та принципи організації обліку і аудиту основних засобів

До основних засобів відносяться матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних функцій, строк корисного використання більше одного року [23].

У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахуванням амортизації).

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

До складу основних засобів відносяться: земельні угіддя, будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робочий та продуктивний скот, багатолітні насадження та інші основні засоби.

До основних засобів відносять також капітальні вкладення для поліпшення земель.

Основним завданням і метою обліку і аудиту основних засобів є:

1) встановлення правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;

2) перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;

3) перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт, за правильністю їх відображення;

4) перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;

5) контроль за збереженням основних засобів;

6) перевірка правильності проведення індексації основних засобів;

7) підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;

8) встановлення своєчасності і правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати;

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

– Баланс (форма № 1);

– Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2);

– Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);

– Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);

– Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

– своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів

– правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку

– своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства

– правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції

– правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства

– правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів

– своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках

– достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку

– правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством, так і приватною особою

Щоб реалізувати всі ці задачі необхідно переконатися в правильності організації аналітичного обліку; вияснити чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про наявність і рух основних засобів.

1.3 Правові основи обліку і аудиту основних засобів

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.

Стандарти аудиту - це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

До основних принципів норм аудиту належать:

– цілісність, об'єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

– правила використання результатів роботи інших аудиторів;

– документальне оформлення, планування, отримання доказів аудитором;

– перевірка систем внутрішнього контролю та обліку;

– аналіз висновків аудитора та складання ним звіту.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні стандарти аудиту. Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

Проводячи аудит основних засобів необхідно користуватися наступними основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовувати на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік и фінансову звітність" № 996-XIV від 16.07.99 - визначаються загальні принципи ведення бухгалтерського обліку.

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і закладів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 от 30.11.99.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджені наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджений наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджений наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000.

7. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 69 овід 11.08.94 р.

8. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95.

9. Наказ міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" № 352 от 29.12.95.

10. Інструкція "Про порядок визначення розмірів збитків від крадіжок, недостачі, знищення (пошкодження) матеріальних цінностей", затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96.

Застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємства та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

1.4 Класифікація основних засобів та їх оцінка

Основою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів є дотримання принципу їх класифікації [23].

Основні засоби доцільно групувати за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини тощо, що діють у сфері матеріального виробництва) і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників (будови, споруди, обладнання побутових потреб робітників, що використовуються у невиробничій сфері).

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів) і запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності на власні та орендовані.

Орендовані основні засоби - це засоби, взяті у тимчасове користування у фізичних чи юридичних осіб за відповідну орендну плату. Орендовані основні засоби показують у балансі орендодавця тим самим виключається можливість подвійного обліку одних й тих самих засобів.

Для цілей податкового обліку, що обліковується на балансі підприємства, відповідно до Закону України про оподаткування прибутку підприємств підлягають розподілу за такими групами:

- Група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- Група 3 - будь-які інші основні фонди не включені до груп 1, 2 і 4;

- Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Діючий план рахунків і прийнятий до застосування Положення (стандарт) бухгалтерського обліку передбачають, що одинакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів об'єднуються в такі групи: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будинки, споруди та передавальні пристрої; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, прилади та інвентар; 7) робоча і продуктивна худоба; 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

При класифікації основних засобів необхідно керуватися тим, що об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції.

Об'єкт основних засобів визначається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта та його вартість може бути достовірно визначена.

Наявність достатньої впевненості у тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження того, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з їх використанням та погоджується на пов'язаний з цим ризик.

Об'єкти основних заходів можуть бути придбані з метою безпеки або для охорони навколишнього середовища. В таких випадках вони, хоча безпосередньо і не втілюють у собі майбутніх економічних вигод, але є необхідними при використанні і отриманні економічної вигоди від інших активів.

Об'єкт основних засобів визнається як актив, якщо він перебуває в оперативному або довірчому управлінні.

Слід зазначити, що підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу основних засобів. При цьому можна керуватися пунктом 8.21 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" де зазначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, включається до складу валових витрат підприємства, і які будуть обліковуватися в складі оборотних активів на рахунку.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки - за первісною, залишковою, переоціненою та ліквідаційною вартістю [23].

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів - це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без прямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за використання кредитом не включається до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та 16 "Витрати".

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація. Добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються на підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включається до складу витрат.

2. Облік основних засобів

2.1 Економічні передумови обліку основних засобів в ПОАП "Зоря"

Облік і аудит основних засобів в дипломній роботі розглянемо на прикладі конкретного господарства а саме Приватного аграрного орендного підприємства "Зоря" Красноградського району, Харківської області.

Підприємство було створене 19 січня 2000 року після реформування КСП "Зоря" і стало його правонаступником.

Його засновником виступив колишній голова Кудревич Олександр Андрійович.

Після реорганізації КСП, в якому проведено паювання землі та майна, та на його основі в межах чинного законодавства створена нова структура - Приватне аграрне орендне підприємство "Зоря"

Процес реформування ґрунтувався на сукупності законодавчих і нормативно правових актів та положень, що регулюють відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві, а також організаційно-правові процедури та механізми реформування підприємств.

Основним нормативним актом, що регулює паювання майна, є Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" який встановлює загальний порядок визначення пайового фонду та індивідуальних майнових паїв.

Згідно з цим Законом Загальні збори (уповноважених) затвердили положення про паювання майна КСП, яке є внутрішнім нормативним документом, що регулює процес паювання і виділення майнових паїв в разі виходу членів з його складу.

Після розподілу землі та майна між членами підприємство заключило угоди договору оренди земельних паїв терміном на 10 років. Розмір земельної частки паю на 1 працівника складає 6,31 кадастрових гектарів і вартістю 31754 гривні.

...