Удосконалення обліку і аудиту основних засобів в господарстві

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Амортизація основних засобів

Положенням (стандартом) 7 "Основні засоби" визначено, що об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Згідно із П(С)БО 7 амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивного;

5) виробничого.

Треба зауважити, що підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Отже, шостим методом нарахування амортизації, є податковий.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Використовуючи дані наведеного прикладу, покажемо порядок визначення амортизації використовуючи зазначені методи щодо її розрахунку.

Приклад. Первісна вартість придбаного підприємством виробничого обладнання склала 81000 грн. На підприємстві було прийняте рішення про граничний термін експлуатації обладнання - 4 роки, після чого в результаті фізичного і морального зношення, а також зміни технології буде закуплене нове обладнання. Натомість через 4 роки підприємство планує отримати виручку за використане обладнання у розмірі 16000 грн. Виходячи із цього, вартість, яка підлягає амортизації, складає 65000 грн. (81000 - 16000 = 65000). За період експлуатації обладнання планується випустити 130000 одиниць продукції, зокрема: 1 рік - 30000 штук, 2 рік - 40000 штук, 3 рік - 40000 штук, 4 рік - 20000 штук.

Метод 1 - прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Виходячи із зазначеного:

Річна норма амортизації = 25% (100% : 4 = 25%). Річна сума амортизації = 16250 грн. (65000x25%: 100% = 16250). Місячна сума амортизації = 1354 грн. (16250 : 12 = 1354).

Метод 2 - зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Виходячи із зазначеного:

Річна норма амортизації = 33,3%.

Розрахунок річної суми амортизації на протязі строку роботи обладнання покажемо у табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням методу зменшення залишкової вартості

Роки експлуатації	Залишкова вартість, грн.	Річна норма амортизації. %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	81000 54027 36036 24036	33.3 33,3 33,3 33,3	26973 17991 12000 8036
X	16000	X	65000

Як видно із табл. 2.8, амортизація об'єкта за весь строк його експлуатації склала 65000 грн., тобто дорівнює вартості обладнання, яке підлягало амортизації з самого початку.

Метод 3 - прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

Таблиця 2.9 Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням методу прискореного зменшення залишкової вартості

Роки експлуатації	Залишкова вартість, грн.	Річна норма амортизації, %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	65000 32500 16250 8125	50 50 50 50	32500 16250 8125 8125
X	16000	X	65000

Виходячи із зазначеного:

Річна норма амортизації = 50% (100% : 4 х 2 = 50). Розрахунок річної суми амортизації обладнання на протязі строку його використання покажемо у табл. 2.9.

Метод 4 - кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

Сума кількості років використання = 10 (1+2+3+4 = 10). Річна норма амортизації за перший рік = 40% (4:10 = 0,4), за другий рік = 30% (3 : 10 = 0,3), за третій рік = 20% (2 : 10 = 0,2), за четвертий рік = 10% (1 : 10 = 0,1).

Розрахунок річної суми амортизації на протязі строку роботи обладнання покажемо у табл. 2.10.

Таблиця 2.10 Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням кумулятивного методу

Роки експлуатації	Вартість, яка амортизується, грн.	Річна норма амортизації, %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	65000 65000 65000 65000	40 30 20 10	26000 19500 13000 6500
X	X	X	65000

Метод 5 - виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Вартість, яка амортизується - 65000 грн. Кількість продукції, яку передбачається виробити за чотири роки роботи обладнання - 130000 шт. Виходячи із цього, сума амортизації обладнання у розрахунку на одиницю виробленої продукції = 0,5 грн. (65000:130000 = 0,5).

Таблиця 2.11 Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням виробничого методу

Роки експлуатації	Вартість, яка амортизується, грн.	Виробництво продукції, ШТУК	Сума амортизації на одиницю продукції, грн.	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	65000 65000 65000 65000	30000 40000 40000 20000	0,5 0,5 0,5 0,5	15000 20000 20000 10000
X	X	130000	X	65000

Метод 6 - податковий, згідно якого суб'єкт господарювання може застосовувати методи і норми нарахування амортизації, які передбачені податковим законодавством,

Так, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Не підлягають амортизації витрати платника податку на:

- придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

- утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

З метою нарахування амортизації для визначення в подальшому оподатковуваного прибутку підприємства, основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

- група 1 - 1,25 відсотка;

- група 2 - 6,25 відсотка;

- група 3 - 3,75 відсотка.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + Щ(а-1) - В(а-1) - А(а-1),

де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Треба зауважити, що і річна норма і сума амортизації основних засобів не є в чотири рази більшою, аніж квартальна.

Так, враховуючи, що вищезгадане придбане підприємством виробниче обладнання відноситься до третьої групи основних засобів (згідно податкового законодавства), норма його амортизації від балансової вартості обладнання на початок звітного (податкового) періоду (в розрахунку на календарний квартал) складає - 3,75%. На перший погляд річна норма амортизації є у 4 рази більшою, аніж квартальна і складає 3,75% * 4 = 15%. Виходячи із цього річна сума амортизації обладнання буде 81000 грн. х 15% = 12150 грн. Проте треба зауважити, що даний розрахунок не є правильним.

Правильним же буде наступний порядок розрахунку амортизації обладнання за рік:

1-й квартал: 81000 грн. х 3,75% = 3037 грн. (77963 грн.).

2-й квартал: 77963 грн. х 3,75% = 2924 грн. (75039 грн.). .

3-й квартал: 75039 грн. х 3,75% = 2814 грн. (72225грн.).

4-й квартал: 72225 грн. х 3,75% = 2708 грн. (69517 грн.).

Виходячи із даного розрахунку річна сума амортизації обладнання складе: 3038 грн.+2924 грн.+2814 грн.+2708 грн. = 11483 грн.

Як видно із зазначеного, різниця при нарахуванні амортизації складе 12150 грн. - 11483 грн. = 667 грн.

Зауважимо, що неправильне нарахування амортизації має безпосередній вплив на визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню, а також накладення штрафних санкцій на підприємство із сторони податкових органів за умов необґрунтованого завищення витрат.

Наказом Міністерства статистики України №352 від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку" затверджено і введено в дію з 1.01.1996 р. - типові форми облікової документації в частині розрахунку амортизаційних відрахувань по основних засобах:

03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для промислових підприємств);

03-15 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для будівельних організацій);

03-16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування у звітному місяці промисловим підприємством застосовується "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)" (форма № 03-14).

Для визначення суми амортизації основних засобів, що

належить до нарахування у звітному місяці будівельними організаціями застосовується "Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організації)" (форма № 03-15).

Для визначення сум амортизації автотранспортних засобів, що належать до нарахування у звітному місяці застосовується "Розрахунок амортизації по автотранспорту" (форма № 03-16). Суми амортизаційних відрахувань знаходять своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №4, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку у відомостях В-3 і В-4. Розрахунок річної суми амортизації обладнання за податковим методом показано у табл. 2.12.

Таблиця 2.12 Розрахунок сум амортизаційних відрахувань виробничого обладнання за податковим методом

Роки експлуатації	Залишкова вартість, грн.	Квартальна норма амортизації, %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	81000 69517 59660 51202	3.75 3.75 3.75 3.75	11483 9856 8458 7259
і т. д.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Законом також передбачено, що платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набрання чинності цим Законом за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):

1-й рік експлуатації - 15 відсотків;

2-й рік експлуатації - 30 відсотків;

3-й рік експлуатації - 20 відсотків;

4-й рік експлуатації - 15 відсотків;

5-й рік експлуатації - 10 відсотків;

6-й рік експлуатації - 5 відсотків;

7-й рік експлуатації - 5 відсотків.

Треба зауважити, що зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлюються (регулюються) державою або платниками податку, які визнані такими, що займають монопольне становище на ринку, відповідно до закону.

Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному об'єкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням таких фондів.

Використання різних методів щодо нарахування амортизації зумовлює отримання різних кінцевих даних. Вплив обраного методу на розміри амортизаційних відрахувань, використовуючи розрахункові дані наведеного у пункті прикладу, представлено у табл. 2.13.

Таблиця 2.13 Річні суми амортизації виробничого обладнання при використанні різних методів щодо її нарахування

Номер методу	Назва методу нарахування амортизації	Сума амортизації по роках, грн.
		1	2	3	4	разом
1	Прямолінійний	16250	16250	16250	16250	65000
2	Зменшення залишкової вартості	26973	17991	12000	8036	65000
3	Прискореного зменшення залишкової вартості	32500	16250	8125	8125	65000
4	Кумулятивний	26000	19500	13000	6500	65000
5	Виробничий	15000	20000	20000	10000	65000
6	Податковий	11483	9857	8459	7259	37058

Підприємство може самостійно, спираючись на наведені розрахунки, вибирати метод нарахування амортизації по основних засобах. Але при цьому треба враховувати, що суми нарахованої амортизації повинні відображати реальний фізичний і моральний знос конкретного об'єкта основних засобів. Як видно із таблиці 1.9., найменш придатним у цьому плані є метод 6 (податковий), який не в достатній мірі відображає реальну суму зносу виробничого обладнання. Натомість найлегшим методом з точки зору проведення розрахунків є звичайно прямолінійний, який значно полегшує облікову роботу.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Зауважимо, що незалежно від того, який із перших п'яти методів нарахування амортизації буде обрано, - застосування шостого методу (податкового) є обов'язковим, оскільки це пов'язано із визначенням оподатковуваного прибутку підприємства.

За умови, коли поруч із податковим застосовується ще один із вищевказаних методів нарахування амортизації, треба мати на увазі, що амортизація, розрахована за податковим методом, знайде своє відображення лише у податковій декларації.

Натомість записи як на рахунках бухгалтерського обліку, так і у балансі і звіті про фінансові результати суми нарахованих амортизаційних відрахувань будуть зроблені, в свою чергу, на підставі того методу, який, окрім податкового, було додатково обрано на підприємстві.

Виходячи із недоцільності робити одночасно подвійну роботу, на багатьох підприємствах при нарахуванні амортизації використовують виключно податковий метод. За цих умов і на рахунках бухгалтерського обліку і у податковій декларації і у звітності (балансі і звіті про фінансові результати) знайдуть відображення однакові дані, що стосуються амортизації.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Будь-які витрати на розвідку (дорозвідку) та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (в тому числі будь-які нафтові або газові свердловини) включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

До складу зазначеної групи включаються витрати на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин. Перелік витрат, що включаються до такої групи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Облік балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу (кар'єру, шахті, свердловині). Порядок такого обліку встановлюється Міністерством фінансів України.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, розраховується за формулою:

С(а) = Б(а) х О(а): О(з),

де С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний квартал; Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок кварталу, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього кварталу; О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного кварталу; О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі.

Амортизація нематеріальних активів

Положенням (стандартом) №8 "Нематеріальні активи" визначено, що нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

* строки корисного використання подібних активів;

* моральний знос, що передбачається;

* правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби ".

В свою чергу, згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації, яка визначається платником податку самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

- коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Нарахування амортизації призводить до збільшення витрат підприємства, а також до збільшення суми зносу необоротних активів.

Рахунок 13 "Знос необоротних активів" призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Рахунок 13 "Знос необоротних активів" має такі субрахунки:

131 "Знос основних засобів"

132 "Знос інших необоротних матеріальних активів"

133 "Знос нематеріальних активів"

На субрахунку 131 "Знос основних засобів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".

На субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

На субрахунку 133 "Знос нематеріальних активів" узагальнюється інформація про суму зносу нематеріальних активів.

Аналітичний облік зносу необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

За кредитом рахунку 13 "Знос необоротних матеріальних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу необоротних активів, за дебетом - зменшення суми зносу.

Рахунок 13 "Знос необоротних активів" кореспондує за дебетом з кредитом рахунків:

10 "Основні засоби"

11 "Інші необоротні матеріальні активи"

12 "Нематеріальні активи"

42 "Додатковий капітал"

83 "Амортизація"

91 "Загальновиробничі витрати"

92 "Адміністративні витрати"

93 "Витрати на збут"

94 "Інші витрати операційної діяльності"

99 "Надзвичайні витрати" за кредитом з дебетом рахунків:

15 "Капітальні інвестиції"

23 "Виробництво"

39 "Витрати майбутніх періодів"

42 "Додатковий капітал"

Розподіл амортизаційних відрахувань за об'єктами витрат здійснюється на підставі таких документів як: 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для промислових підприємств), 03-15 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для будівельних організацій); 03-16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Оформлені і підписані вказані документи бухгалтером, який здійснює облік основних засобів і нематеріальних активів передаються бухгалтеру, який здійснює облік витрат підприємства.

При використанні журнально-ордерної форми обліку облік амортизації та зносу ведеться у відомості обліку основних засобів, книзі обліку виробництва, журналі-ордері №4, а при спрощеній формі обліку у відомостях типових форм В-1, В-3, В-4.

2.4 Облік ремонту та поліпшення основних засобів

Ніщо не вічно на білому світлі. Все старіє, ламається, і ми усіма силами намагаємося подовжити життя таким потрібним і улюбленим речам.

Почнемо з короткого огляду того, що ж входить до витрат на ремонти і поліпшення. Це буде цікаво у першу чергу тим, хто віддає перевагу проводити їх господарським способом.

Отже, зазвичай в бухгалтерському обліку такі затрати складаються з:

- витрат на матеріали, запасні частини, комплектуючі вироби;

- витрат на оплату праці працівників, зайнятих на цих роботах;

- відрахувань на соціальні заходи щодо цих працівників;

- амортизаційних відрахувань по 03, що використовують для даних робіт;

- оплати послуг сторонніх організацій;

- інших витрат.

У податковому обліку все трохи інакше. У Законі про прибуток ви не знайдете переліку того, що відносять до ремонтних витрат. Проте, на наш погляд, сумам амортизації основних фондів (далі - ОФ) і витратам на зарплату зайнятих подібними роботами працівників там не місце. Останній умовивід підтверджує і лист ДПАУ від 03.04.98 р. №3375/11/15-1116. Ну а що стосується амортизації, то оскільки пооб'єктного обліку в групах 2 - 4 ОФ не ведуть (пп. 8.3.5 Закону про прибуток), знайти суму амортизації, що припадає на використання верстатів, обладнання, інструментів для поліпшень, неможливо, та й Закон про прибуток не зобов'язує нас робити це.

Якщо на поліпшення пішли матеріали, запчастини, комплектуючі та інші матеріальні цінності, включені при купівлі до валових витрат, думаємо, що останні потрібно зменшити на їх суму. А потім у межах 10%-вого ліміту помістити туди ж як затрати на поліпшення. Зробити дане коригування нескладно. Якщо ТМЦ купували в попередніх періодах, у таблиці 1 додатка К 1/1 до декларації їх записують у графу 4. Коли ж ТМЦ не брали участі у перерахунку, їх там просто не обліковують і в ряд. 04.1 декларації не відображають. їх у межах 10%-вого ліміту фіксують у ряд. 04.10 або збільшують балансову вартість ОФ відповідно до п. 8.7.1 Закону про прибуток.

Перейдемо безпосередньо до тонкощів обліку.

Бухгалтерський облік

Основний документ, що регламентує поводження з 03 в бухгалтерському обліку, - П(С)БО 7. Відображенню витрат на ремонт присвячені його п. п. 14 і 15. Вони умовно поділяють ремонти на два типи:

1) що поліпшують об'єкт 03 і призводять до зростання майбутніх економічних вигід (модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція тощо);

2) що підтримують об'єкту початковому робочому стані.

На суму перших збільшують первісну вартість 03, другі відносять до витрат поточного періоду.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт (тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей, що призведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи проводять їх для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання) приймає керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості названих витрат (п. 29 Метод-рекомендацій № 561).

Але не поспішайте судити про порядок обліку ремонтних затрат з однієї назви, скажімо, додавати витрати на дообладнання до вартості 03. Головний критерій у виборі напрямку списання згаданих затрат - зростання економічної вигоди. Що це таке?

Розібратися в термінології нам допоможе Закон про бухгалтерський облік. Згідно з його ст. 1 економічна вигода - потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активів. Отже, економічні вигоди являють собою одержання більшої кількості грошей і як результат прибутку підприємства. Під цим розуміють збільшення ринкової вартості об'єкта або строку його служби і/або функціональних можливостей і, як наслідок, майбутніх доходів.

Прикладом подібного ремонту може бути капітальний ремонт будівлі, верстата, двигуна, що збільшує його планований ресурс.

У той же час не правильно вважати, що косметичний ремонт приміщення (дрібне фарбування, білення), заміна окремих неістотних деталей, наприклад, приводних ременів в автомобілі та ін., призводять до зростання доходу. На час серйозного ремонту об'єкт зазвичай виводять з експлуатації і припиняють нараховувати амортизацію, як велить п. 23 П(С)БО 7.

В п.31 Методичних рекомендацій №561 як приклад робіт, що призводять до збільшення очікуваних майбутніх вигід від об'єкта 03, наведено:

а) модифікацію, модернізацію об'єкта 03 з метою подовжити термін його корисної експлуатації або збільшити його виробничу потужність;

б) заміну окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудову (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Там же говориться: приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення 03 (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюють актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (п. 28 Метод рекомендацій).

Ось і все про ремонти в бухгалтерському обліку. Погодьтеся, все просто і зрозуміло, ну а в податковому обліку все набагато складніше.

Податковий облік

Базовим положенням, що регулює облік витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення ОФ, був, є і залишається пп. 8.7.1 Закону про прибуток. Він дозволяє нам протягом звітного періоду віднести до валових будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням ОФ, що підлягають амортизації, у розмірі не більше 10% від сукупної балансової вартості (далі - БВ) усіх груп ОФ станом на початок такого звітного періоду. Як відомо, податкових періодів у нас 4: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 11.1 Закону про прибуток), і всі вони закінчуються 1 січня. Виходить, до валових протягом року ми можемо віднести витрати в межах 10% від БВ ОФ на початок року 1. Хтось може сказати: дозвольте, але ж періодів у нас 4, значить, множимо їх на 10% і одержуємо 40% на рік! Впевнені, цей підхід нежиттєздатний, хоча б із тієї причини, що періоди у нас взаємопоглинаючі і 10%-ві витрати півріччя включають в себе і квартал, а на 20% на період нам права ніхто не давав!

У липні 2004 р. зазнав серйозних змін абз. 2 пп. 8.7.1 Закону про прибуток, що стосується порядку розподілу сум перевищення 10%-вого ліміту. Законодавець ввів абсолютно нову базу розподілу. Якщо раніше це була БВ ОФ на початок розрахункового кварталу, то тепер суму перевищення потрібно ділити пропорційно до суми фактично понесених витрат на поліпшення об'єктів ОФ групам 1 і груп 2 - 4.

Не буде перебільшенням сказати: напевно, найважливіший нюанс у застосуванні п 8.7.1 Закону про прибуток - база для розподілу понадлімітних витрат.

Оскільки весь податковий об'єкт побудований на тому, що кожний податковій період (календарний квартал, півріччя, три квартали, рік? починається з першого календарного дня податкового періоду (1 січня) і закінчується останнім календарним днем податкового періоду (крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених у ст. 14 Закону про прибуток., для яких річний податковий період стартує з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року), то ми вважаємо, що базою для нашого розподілу треба брати суму поліпшень ОФ з початку року. При цьому враховуємо всі поліпшення: ті, що опинилися у валових витратах у межах 10%-вого ліміту, і ті, які вже збільшили БВ груп ОФ. Плюс до бази ввійдуть і останні поліпшення, які ми і зібралися розподіляти.

І ще одна дуже істотна деталь: у базу для розподілу не потрапляють суми поліпшень орендованих ОФ, які також відносять до вагових витрат в межах 10%-вого ліміту на підставі абз. 1 пп. 8.8.1 і абз 1. пп. 8.7.1 Закону про прибуток. Наша точка зору базується ось на чому: хоча обидва підпункти Закону про прибуток дозволяють включати поліпшення до валових витрат, але суми перевищення 10%-вого ліміту вони наказують обліковувати зовсім по-різному. У пп. 8.7.1 Закону про прибуток йдеться про облік поліпшень власних ОФ, а в пп. 8.8.1 - орендованих.

Деякі спеціалісти пропонували проводити не тільки розподіл поліпшень поточного кварталу, але й усіх поліпшень наростаючим підсумком з початку року, мотивуючи це тим, що в базу для розподілу ми беремо всі поліпшення з початку року. Значить, аналогічного принципу необхідно дотримуватися і для розподілюваних сум. Тоді фактично щокварталу необхідно було б проводити перерахунок поліпшень, і, як наслідок, змінювалася б БВ ОФ у вже минулих кварталах. Але навіть якщо припустити, що показники декларацій за минулі періоди коригувати немає підстав, а потрібно буде лише переглядати БВ ОФ на кінець поточного кварталу, нам ні до чого буде додавати отримані суми, тому що БВ ОФ на початок кварталу вже містить у собі повторно розподілювані поліпшення. Але досить про це.

ДПА в м. Києві в листі від 04.11.04 р. №3413/10/С 1-105 уточнює: що стосується питання, як потрібно враховувати фактично понесені витрати на поліпшення основних фондів при розподілі 10-відсоткової межі - наростаючим підсумком чи тільки за квартал - необхідно виходити із того, що віднесення будь-яких витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, до складу валових витрат, за нормами першого абзацу пп. 8.7.1 Закону про прибуток, здійснюється протягом звітного періоду, якими згідно з цим Законом є квартал, перше півріччя, дев'ять місяців, рік. А тому при розподілі перевищення 10-відсоткової межі суми фактично понесених витрат на поліпшення ОФ слід враховувати наростаючим підсумком.

Отже, база для розподілу поліпшень - усі поліпшення ОФ, здійснені з початку року, а розподіляємо ми поліпшення, проведені в поточному кварталі.

У тому самому листі податківці підкреслюють: збільшують БВ на початок кварталу, наступного за кварталом здійснення поліпшень ОФ. Тобто витрати, що перевищили ремонтний ліміт, підлягають амортизації з наступного розрахункового кварталу.

У пп. 8.7.1 Закону про прибуток читаємо дещо інше: збільшують БВ ОФ відповідних гру" чи окремих об'єктів ОФ групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Таким чином, якщо визнати, що нараховують амортизацію по закінченні кварталу, то ці суми у складі груп можна буде амортизувати вже в кварталі, коли були зазнані витрати на поліпшення.

Наведена норма не стикується з пп. 8.3.2 Закону про прибуток, і думку податківців можна вважати цілком обґрунтованою. Подивіться, у формулі визначення БВ групи ОФ (окремого об'єкта ОФ групи 1) на початок розрахункового кварталу для збільшення БВ містить тільки показник П(а-1) - суму витрат, зазнаних на придбання ОФ, капітальний ремонт, реконструкції, модернізації та інші поліпшення ОФ, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому.

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) при здійсненні поліпшень, включають до складу податкового кредиту, якщо є податкові накладні, інші документи, перелічені в пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, і якщо об'єкт ОФ використовують в операціях, що обкладаються цим податком (пп. пп. 7.2.3,7.4.1,7.4.2,7.4.5,7.5.1 Закону про ПДВ). І звичайно, формуючи податковий кредит, не забувайте про правила з пп. 7.4.3 Закону про ПДВ: у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Тобто, поліпшуючи об'єкт, задіяний і в оподатковуваних, і у звільнених від ПДВ або пільгованих операціях, потрібно буде розподілити податковий кредит за допомогою цього алгоритму.

При розрахунку, крім всього іншого, необхідно звертати увагу на те, який об'єкт ми поліпшували, адже Закон України "Про Державний бюджет України на 2004.рік" від 27.11.03 р. № 1344-І забороняє використовувати підвищені норми амортизації введені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.02 р. № 349-IV, для груп 1 - З ОФ, виключаючи витрати на придбання, виготовлення (поліпшення) абсолютно нових ОФ, які ще не експлуатувалися, зазнані платником податків після 01.01.04 р. (практично ідентичне положення є в Законі № 1957-14 тим самим його дію подовжено на невизначений час).

Звідси висновок: якщо ми після використання 10%-вого ліміту поліпшуємо нові об'єкти груп 1 - 3, придбані після 01.01.04 р., ми повинні провести розподіл у звичайному порядку, але амортизувати названі поліпшення треба за новими ставками.

Як це робиться в господарстві ПАОП "Зоря" :

У податковому обліку станом на 1 січня 2005 року значилися ОФ на суму 100000 грн. Валово-витратний 10%-вий ліміт на 2005 р. склав 10000 грн. (100000 х 10%). З початку року підприємство здійснило поліпшення на суму 12000 грн. без ПДВ, у т. ч.:

- в І кварталі - 5000 грн. (ремонт об'єкта групи 1);

- в II кварталі - 7000 грн. (модернізація об'єктів групи 2).

- З них 10000 грн. віднесли до валових витрат, а залишок (2000 грн.) розподілили.

- На початок III кварталу в обліку господарстві було ОФ на суму 152850 грн., у тому числі:

- об'єкти групи 1 - 83250 грн. (у т. ч. будівля складу, придбана в II кварталі 2005 р. за 62250 грн., і офіс, куплений у 1999 р., - 21000 грн.);

- групи 2 - 50500 грн. (у т. ч. об'єкти, придбані в 2004 р.,-10000 грн.);

- групи 3 --4400 грн. (у т. ч. об'єкти, куплені в травні 2004 р., --1000 грн.);

- групи 4--14700 грн.

20 серпня 2005 року ми провели модернізацію верстата, придбаного в 2004 р., на суму 8000 грн. без ПДВ.

База для розподілу - 20000 грн. без ПДВ (поліпшення І кварталу (5000) + поліпшення II кварталу (7000) + розподілювані поліпшення від 20 серпня (8000)). Воно матиме такий вигляд:

поліпшення об'єктів

- групи 1 --5000 грн.;

- групи 2 - 7000 грн.;

- групи 3 - 8000 грн.;

- групи 4 - 0 грн.

Розділимо суму перевищення 10%-вого ліміту (8000 грн.) пропорційно до вартості всіх здійснених поліпшень.

Першу групу збільшимо на 2000 грн. (8000 : 20000 х 5000). Причому не забуваємо, що цю суму треба поділити пропорційно до вартості об'єктів, які в ній значаться, і збільшити їх БВ, але надалі амортизувати за новими ставками, оскільки поліпшували ми об'єкт, куплений у 2004 р.

Другу - на 2800 грн. (8000 : 20000 х 7000).

Третю - на 3200 грн. (8000 : 20000 х 8000).

Четверту - на 0 грн. (8000 : 20000 х 0).

Тепер, додавши отримані суми до БВ ОФ, одержимо:

Група 1: 85250 грн. = 83250 грн. + 2000 грн. (у т. ч. будівля складу, придбана в 2004 р., балансовою вартістю 62250 грн. на 1496 грн. (2000 : 83250 х 62250), і офіс, куплений у 1999 р. вартістю 21000 грн. на 504 грн. (2000 : : 83250 х 21000). Таким чином, у групі 1 за новими ставками ми амортизуватимемо будівлю складу і розподілені

Поліпшення об'єктів, придбаних після 01.01.04 року. Це складе 64250 грн. (62250грн.+1496грн.+ 504грн.);

Група 2: 53300грн = 50500грн+2800грн(додаємо останню суму до БВ групи, що підлягає амортизації за новими ставками(10000грн +2800гр= 12800грн));

Група 3: 7600грн.=4400грн. +3200грн.(додаємо останню суму до БВ що підлягає амортизації за новими ставками (1000грн+3200грн=4200грн));

Група 4: 14700грн залишається без змін.

В 3 кварталі змін БВ груп ОФ не було.

Поліпшення ми проводили вже в IV кварталі (ремонт комп'ютерів, куплених у березні 2004 року і обліковуваних у групі 4 ОФ, буде 3000 грн. без ПДВ).

База для розподілу цих поліпшень буде 23000 грн., у т. ч.:поліпшення об'єктів

- групи 1 - 5000 грн.;

- групи 2 - 7000 грн.;

- групи 3 - 8000 грн.;

- групи 4 - 3000 грн. (сума розподілюваного ремонту).

Наш 10%-вий ліміт уже давно використаний, тому поділимо суму (3000 грн.) пропорційно до вартості всіх поліпшень.

Першу групу збільшимо на 652 грн. = 3000 : 23000 х 5000.

Другу - на 913 грн. (3000: 23000x7000).

Третю - на 1044 грн.(3000 : 23000 х 8000).

Четверту - на 391 грн.(3000 : 23000 х 3000).

БВ ОФ на початок IV кварталу з урахуванням нарахованої амортизації дорівнює для:

групи 1 - 83702,5 грн.(21000 - (21000 х 1,25%) + 64250-(64250x2%));

групи 2 - 49488,75 грн.(40500 - (40500 х 6,25%) + 12800-(12800x10%));

групи 3 - 7220,5 грн.(3400 - (3400 х 3,75%)+ 4200 - (4200x6%));

групи 4 - 12495,0 грн.(14700- 14700x15%).

Підрахуємо, як змінилися наші групи ОФ. Зараз їх БВ мають такий вигляд:

група 1 - 84354,5 грн.(83702,5 + 652) (розподіляємо останню суму між будівлею складу та офісу й амортизуємо за старими ставками);

група 2 - 50401,75 грн. (49488,75 + 913) (додаємо останню суму до тієї частини БВ групи, яку ми амортизуємо за старими ставками);

група 3 - 8264,5 грн. (7220,5 - 1044) (додаємо останню суму до тієї частини БВ групи, яку ми амортизуємо за старими ставками);

група 4 - 12886,5 грн.(12495,5 + 391).

Може виникнути резонне питання: "Чому ми, поліпшуючи об'єкти групи 4, пропонуємо амортизувати їх за старими ставками"?

Річ у тому, що відповідно до абз. 1 п. 1 р. II "Перехідні положення" Закону № 1957 за новими ставками ми вправі амортизувати тільки суми поліпшень ОФ груп 1, 2 і 3, придбаних після 1 січня 2004 року. Як бачите, 4-ї групи тут немає, отже, амортизувати такі поліпшення треба за старими ставками.

2.5 Аудит основних засобів

Найперше, що підлягає перевірці при аудиті основних засобів - це облікова політика підприємства. Тому що, перед тим як перевіряти як здійснюється облік треба перевірити як цей облік на підприємстві організований. В обліковій політиці у відповідності з П(С)БУ № 7 "Основні засоби" повинно бути вказано методи оцінки основних засобів, їх класифікація на підприємстві, методи амортизації, ознаки включення об'єктів до складу основних засобів та інше.

Аудитор повинен перевірити відповідність облікової політики чинному законодавству та бухгалтерським вимогам у відношенні основних засобів. Аудитор перевіряє, наскільки доцільно застосовувати ту чи іншу форму організації бухгалтерського обліку, чи відповідає вона конкретним умовам роботи підприємства. Перевірці підлягає також стан синтетичного обліку і його зв'язки з даними аналітичного обліку.

Бухгалтерський облік основних засобів організується у відповідності з типовими класифікаціями основних засобів. Ці типові класифікації призначені для встановлення єдиного їх групування в обліку. У відповідності до існуючої системи обліку в Україні діє наступний порядок класифікації:

1) за галузевою ознакою;

2) за характером участі в процесі виробництва - виробничі і невиробничі;

3) за видами - земельні ділянки, будівлі і споруди, транспортні засоби, машини і обладнання, продуктивний і робочий скот, багаторічні насадження та ін.

4) по належності - власні та орендовані;

5) за ознакою використання - ті, що знаходяться в експлуатації, на реконструкції, в запасі, на консервації;

Основні засоби в бухгалтерському обліку обліковуються по первісній вартості, яка визначається на основі таких фактичних витрат:

– сум, сплачених у відповідності з договором;

– сум, сплачених організаціям за здійснення робіт по договорам, за інформаційні та консультативні послуги;

– сплачення податків, мита, реєстраційних зборів, державного мита та інших платежів, пов'язаних з придбанням основних засобів;

– витрат на страхування ризиків, пов'язаних з доставкою;

– витрат на установку, монтаж, налагодження основних засобів.

Історично для обліку основних засобів завжди використовувались три види оцінки:

1) первісна вартість - використовується в обліку на протязі всього строку служби об'єкта на даному підприємстві;

2) переоцінена вартість - переоцінена первісна вартість;

3) залишкова вартість - первісна вартість за мінусом зносу;

Безкоштовно отриманні основні засоби оцінюються за справедливою вартістю на дату отримання.

Первісна вартість основних засобів отриманих в обмін на придбаний об'єкт, прирівнюється до залишкової вартості переданого об'єкта основних засобів.

Справедлива вартість - це сума, по якій можуть бути здійснені обмін активу або оплата обов'язків в результаті операцій між зацікавленими та незалежними сторонами.

Різниця між справедливою і залишковою вартістю переданого об'єкта включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з покращенням об'єкта (модернізація, реконструкція, та ін.), які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод.

Аналітичний облік ведеться по кожному інвентарному об'єкту. Окремим інвентарним об'єктом є завершений механізм з усіма приладами і пристроями, який призначений для виконання визначених самостійних функцій.

В обліковій політиці повинен бути вказаний конкретний метод амортизації для конкретного виду основних засобів. Ним може бути один з методів:

– прямолінійний;

– зменшення залишкової вартості;

– прискорене зменшення залишкової вартості;

– кумулятивний;

– виробничий;

– податковий.

Аудиторська перевірка повинна відповідати деяким вимогам і складатися з визначених етапів. Умовно можна виділити три етапи:

1) планування;

2) збір аудиторських доказів;

3) завершення аудиту.

На першому етапі аудитор:

– насамперед знайомиться з клієнтом (це означає розуміння діяльності клієнта, знайомство з системами бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю);

– оформлює свої відносини з клієнтом контрактом та (або) листом - зобов'язанням;

– розраховує рівень суттєвості майбутньої перевірки;

– вивчає та оцінює системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю організації клієнта;

– оцінює аудиторські ризики;

– готує загальний план та програму аудиту.

У відповідності з вимогами правил (стандарту) аудиторської діяльності "Планування аудиту" нижче наведений примірний зміст і форма програми аудиту основних засобів.

Програма аудиту операцій з основними засобами включає такий перелік питань, які необхідно перевірити, і процедур:

Таблиця 2.14

Перелік питань	Процедури
Чи назначені матеріально-відповідальні особи за збереження основних засобів?	перевірка документів
Чи укладені договори про матеріальну відповідальність з особами, які відповідають за збереження основних засобів?	перевірка документів
Оснащені чи ні приміщення пожежно-охоронною сигналізацією?	перевірка документів, усне опитування персоналу
Чи організований порядок вивозу матеріальних засобів з території організації?	перевірка документів, усне опитування персоналу
Чи проводилася інвентаризація основних засобів, як оформлені її результати?	перевірка документів
Правильність віднесення предметів до основних засобів	перевірка документів
Правильність нарахування амортизації по основним засобам, в тому числі прискореної	перевірка документів та арифметичні розрахунки
Правильність проведення переоцінки основних засобів і оформлення її результатів	перевірка документів
Правильність розділення основних засобів по призначенню (виробничі, невиробничі)	перевірка документів, усне опитування персоналу, інвентаризація
Правильність оцінки основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
Правильність оформлення первинних документів, по надходженню та вибутті основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
Правильність нарахування ПДВ при безкоштовній передачі основних засобів	перевірка документів
Правильність нарахування податку на прибуток при реалізації основних засобів	перевірка документів
Чи застосовується індекс інфляції для цілей оподаткування прибутку при реалізації основних засобів, правильність його застосування?	перевірка документів
Правильність відображення в обліку операцій, пов'язаних з орендою основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
Правильність відображення в обліку лізингових операцій	перевірка документів і дотримання правил обліку
Правильність відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
Правильність кореспонденції рахунків з обліку основних засобів	відсліджування
Відповідність записів аналітичного та синтетичного обліку записам в формах бухгалтерської звітності по рахунку 10 "Основні засоби"	відсліджування

Методика проведення аудиту основних засобів включає наступні етапи перевірки.

Перевірка руху основних засобів

1. Надходження основних засобів - перевіряється правильність відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування їх незалежно від форми власності підприємства.

Аудитору необхідно перевірити чи створена комісія приймання основних засобів та оформлення її результатів, як оформлені договори купівлі-продажу основних засобів, протоколи договірних цін, правильність вказання первинної вартості в актах приймання-передачі основних засобів. Важливою умовою збереження основних засобів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі контролю необхідно перевірити повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображення результатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатам інвентаризації та зменшити аудиторський ризик. Аудитор має перевірити чи правильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів. Аудитору також необхідно зосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об'єктів основних засобів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю, зазначено вартість не кожного об'єкта окремо, а кількох об'єктів разом. Первісну вартість придбаних об'єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості, виходячи з фактичних витрат на придбання.

...