Облік фінансових результатів підприємства ТОВ Агрофірма "Перемога"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Функціонування будь-якої ланки ринкової економіки можливе тільки за наявності достовірної та об'єктивної інформації про майно, фінансовий стан, результати роботи (доходи, прибутки, збитки), а також про процеси їх формування як на власному підприємстві, так і у партнерів.

В бухгалтерському обліку визначення фінансових результатів від господарської діяльності здійснюється відповідно до внутрішньогосподарських потреб управління, які пов'язані з ринковими вимогами та внутрішньогосподарськими структурами організації діяльності, організаційними підрозділами, технологічними структурами, а також із метою наступного фінансового аналізу. При побудові обліку фінансових результатів за основу слід брати характеристику господарства, як суспільного явища з точки зору суб'єкта господарювання в умовах ринку.

Актуальність теми дослідження. Полягає в тому, що за умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зросла роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набула своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Мета та завдання дослідження. Метою даної магістерської роботи - дослідження теоретичних і практичних питань обліку фінансових результатів підприємства та методичне обгрунтування доцільності застосування вдосконаленого механізму аналізу і аудиту фінансового стану підприємства.

Завдання роботи: теоретичне обгрунтування і розкриття сутності економічних категорій та термінів; вивчення нормативної бази, що регламентує облік фінансових результатів, вивчення організації їх обліку, розгляд актуальних проблем обліку в економічній літературі, обгрунтування рекомендацій щодо вдосконалення аналізу і аудиту фінансового стану.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарське ТОВ агрофірма «Перемога» с. Гільці, Чорнухинського р-ну, Полтавської області.

Предметом дослідження є аналіз і аудит фінансового стану підприємства та організація обліку фінансових результатів, які складають його основу.

Методи дослідження. В роботі використано наступні методи: історико-економічний метод - при аналізі теоретичних та методологічних основ дослідження проблеми; метод порівняльного аналізу широко використовується при аналізі показників динаміки та ефективності використання основних засобів; монографічний метод - для оцінки забезпечення розвитку виробництва; розрахунковий метод - для визначення обсягів діяльності; абстрактно-логічний - для розробки рекомендацій щодо вдосконалення обліку та аудиту доходів та витрат.

В процесі написання дипломної роботи використовувалися законодавчі, нормативно-правові документи, матеріали періодичних та спеціальних видань, а також дані підприємства, що досліджувалось.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ І АУДИТУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Фінансовий стан, як економічна категорія

Фінансовий стан підприємства -- це економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства та погашення зобов'язань перед суб'єктами господарювання. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

Фінансовий стан -- це важлива характеристика економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інвесторів.

Якщо підприємство, як правило, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості, розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Платоспроможним є таке підприємство, у якого активи перевищують зовнішні зобов'язання. Спроможність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називають ліквідністю. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в спромозі виконати свої короткострокові зобов'язання за умови реалізації поточних активів [4, с.269].

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану є фінансова стабільність (стійкість) підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності [8, с.121].

Фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває витрати, вкладені в активи (основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості й вчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів [3, с.37].

Отже, фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів, його реальні і потенційні фінансові можливості [13, с. 4].

1.2 Нормативне регулювання обліку фінансових результатів за міжнародними і національним стандартами

Перехід до ринкової економіки, виникнення та функціонування різних форм власності закономірно спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й веденні. Водночас, становлення ринкових відносин супроводжується підвищенням ролі прибутку як матеріальної основи руху економічних інтересів підприємства і держави. Тому, реформування бухгалтерського обліку, орієнтоване на ринкові перетворення, обумовлює потребу перегляду методології формування фінансових результатів господарюючих суб'єктів.

У більшості країн із високорозвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів. Це пояснюється тим, що економіка вже досить давно не обмежується національними кордонами, що потребує міжнародної регламентації, забезпечення єдиних методологічних принципів побудови обліку в різних країнах. Проте міжнародні стандарти мають лише рекомендаційний характер та беруться до уваги при розробці внутрішніх (національних) стандартів, які є первинними для кожної окремої країни. [30]

Перехід на ведення обліку за міжнародними стандартами в Україні призвів до розробки національних стандартів обліку, спрямованих на отримання взаємопогодженої, цілісної системи бухгалтерського обліку, яка є надійним джерелом достовірної інформації про фінансовий стан та результати господарської діяльності підприємства.

Господарська діяльність підприємства в ринкових умовах може супроводжуватися як прибутком, так і збитками. Тому, перш ніж розглядати прибуток в якості універсального джерела фінансування діяльності підприємства, необхідно спочатку уточнити економічний зміст показників, визначених як доходи, витрати і результати діяльності, а також порядок їх формування і обліку.

В процесі реформування бухгалтерського обліку форма звіту про фінансові результати зазнала окремих змін, спрямованих на оцінку результатів діяльності підприємств у розрізі видів діяльності, уточнення змісту окремих показників. Загалом проведені зміни розширили можливості прийняття важливих управлінських рішень. Інформація Звіту допомагає не лише зрозуміти, а й спрогнозувати результати діяльності майбутніх звітних періодів. Саме фінансові результати становлять найбільший інтерес для реальних і потенційних користувачів фінансової звітності.[21]

В процесі дослідження підходів до формування показників Звіту відокремлено декілька основних проблем: формат звіту про фінансові результати; поняття фінансового результату по суті господарської діяльності; ступінь розгорнутості фінансового результату; ступінь деталізації даних про доходи і витрати. Ці питання - важливі аспекти подання інформації у фінансовій звітності, оскільки, формат Звіту про фінансові результати значною мірою визначає можливість та напрями аналізу й прогнозування фінансових результатів підприємства.

Вивчення зарубіжного досвіду засвідчує, що в міжнародній практиці цей звіт має одноступінчату форму (горизонтальний формат), коли окремо групуються всі доходи і всі витрати, а чистий прибуток визначається як різниця між ними, або багатоступеневу форму (вертикальний формат), яка припускає послідовне зіставлення відповідних доходів і витрат; чистий прибуток у цьому випадку визначається шляхом послідовних розрахунків.

Структура Звіту може бути різною, а саме:

1) паралельною: зліва відображаються витрати, а справа - доходи (або навпаки), а різниця, тобто фінансовий результат (прибуток або збиток) - записується на сильну чи слабу сторони;

2) послідовною: зверху відображаються доходи, нижче витрати, а різниця між доходами і витратами - фінансовий результат;

3) шаховою (матричною) формою: рядки відображають витрати, а стовпчики - доходи. Перші дві форми достатньо традиційні, а заповнення третьої форми відрізняється складністю, так як необхідно кожний вид витрат скоординувати з відповідним доходом. Така відповідність доходів і витрат може носити штучний характер, але втім спрощує процедуру аналізу і планування. В такому випадку вдається максимізувати фінансовий результат, тобто одержати максимум результатів за мінімум витрат.

В структурі звіту повинна бути відображена тільки та інформація, яка впливає на фінансовий результат звітного періоду. Крім того, розрізняють два варіанти складання Звіту, за яких статті витрат поділяються на підкласи: за методом характеру витрат та за методом функцій витрат. За використання першого методу витрати не перерозподіляються між функціональними напрямками всередині підприємства, а об'єднуються у Звіті відповідно їх характеру (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати). Формат складання Звіту з групуванням витрат за елементами використовують у Франції (горизонтальний і вертикальний), Німеччині (вертикальний), Бельгії (горизонтальний і вертикальний), Іспанії (горизонтальний), Португалії (горизонтальний). [42]

Другий метод передбачає подання витрат у Звіті на функціональній основі (витрати на сировину та матеріали, витрати на заробітну плату, амортизаційні витрати та інші), що характерно для США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Греції, Бельгії, Японії, які використовують вертикальний формат. За використанням цього методу у фінансовій звітності або примітках до неї наводиться додаткова інформація про характер витрат.

При застосуванні методу характеру витрат фінансова звітність не відображає класифікації витрат за функціональними ознаками, а застосування методу функцій витрат дозволяє надавати користувачам фінансової звітності більше корисної інформації. Розподіл витрат за функціями, зазвичай, носить суб'єктивний характер.

Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку формат Звіту про фінансові результати не регламентується, що уможливлює застосування обох методів. Оскільки кожний метод подання має переваги для різних типів підприємств, норми МСБО 1 "Подання фінансових звітів" передбачають обрання такої класифікації, яка найдостовірніше відображатиме елементи результатів діяльності підприємства. [47]

При складанні Звіту підприємства України використовують багатоступінчастий формат, який широко застосовується в міжнародній обліковій практиці. За його використання та розрахунок показника чистого прибутку (непокритого збитку) здійснюється з визначенням проміжних показників фінансового результату за умовними кроками. Перший крок - визначення прибутку (збитку) від основної діяльності, зокрема від реалізації товарів (робіт, послуг) шляхом порівняння доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) з витратами в сумі собівартості реалізованих активів чи послуг. Другий крок - визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності шляхом розрахунку результату від основної і іншої операційної діяльності. Третій крок - визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, шляхом додавання до суми прибутку (збитку) від операційної діяльності, суми фінансових та інших доходів, і вирахування суми фінансових та інших витрат. Визначений показник прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування коригується на суму витрат з податку на прибуток. Четвертий крок - визначення чистого прибутку (збитку) від звичайної діяльності з врахуванням сум доходів чи втрат від надзвичайних подій шляхом алгебраїчного складання попереднього показника з результатом від надзвичайних подій. [49]

Для забезпечення потреб ведення поточного бухгалтерського обліку і узагальнення інформації про доходи і витрати від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, а також від надзвичайних подій призначений Клас 7 "Доходи і результати діяльності" і Клас 9 "Витрати діяльності" Плану рахунків. Структуру Плану рахунків орієнтовано на потреби фінансової звітності, тому в ньому чітко розмежовано балансові рахунки і номінальні рахунки з обліку доходів, витрат і фінансових результатів. Методику відображення інформації про доходи, витрати за рахунками побудовано так, що протягом року аналітичні і синтетичні рахунки не закриваються, відтак інформація накопичується, а обороти за кожним рахунком відбивають значення конкретного показника Звіту. Інформаційні аналітичні дані всіх рахунків класу 7 "Доходи" і 9 "Витрати" беруться до уваги в сумі дебетових чи кредитових оборотів і залишків в формуванні показників Звіту за звітний період.

Оскільки ключовими елементами в процесі визначення фінансових результатів діяльності підприємства є доходи і витрати розглянемо порядок їх формування, принципи оцінки та визнання з врахуванням міжнародного досвіду.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати": доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.[9]

У міжнародній практиці доходи визначаються згідно МСБО 18 "Дохід" як: валове надходження економічних вигод протягом певного періоду, яке виникає в ході звичайної діяльності підприємства, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників капіталу.

Метою МСБО 18 "Дохід" та П(С)БО 15 "Дохід" є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті наступних операцій:

реалізація продукції (товарів);

надання послуг;

використання активів підприємства іншими сторонами, що призводить до виникнення доходу у вигляді процентів, роялті, дивідендів.

Таким чином, вищеназвані стандарти охоплюють головним чином дохід, який є результатом певних операцій та подій звичайної діяльності, за винятком доходів, пов'язаних з: [26]

- договорами оренди;

- дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі;

- страховою діяльністю;

- змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) указаних активів і зобов'язань;

- змінами вартості інших поточних активів;

- природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства;

- видобування корисних копалин.

Відповідно до МСБО 18 "Дохід" та П(с)БО 15 "Дохід": справедлива вартість визначається як сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до П(с)БО 15 "Дохід", не визнаються доходами наступні надходження від інших осіб:

Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

Сума задатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

Надходження, що належать іншим особам;

Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Інформація про доходи звітного періоду накопичується на рахунках 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи", 75 "Надзвичайні доходи". Рахунки бухгалтерського обліку, які рекомендовано для застосування підприємствами України, побудовано за принципом "витрати-результат", що відповідає рекомендаціям Комітету з міжнародних стандартів та Міжнародної Федерації Бухгалтерів. Для формування інформації про результати діяльності підприємства загалом, і за окремими рівнями управління необхідно не тільки посилити оперативні та аналітичні можливості системи обліку з огляду на потреби користувачів, але й досягти тісної взаємодії з такими сферами діяльності, як організація виробництва, аналіз, контроль, стимулювання з метою забезпечення системи управління прогнозними даними на майбутнє. [33]

В зарубіжній та сучасній вітчизняній практиці витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Так, на практиці, списання матеріалів на виробництво є зменшенням активів; нарахування заробітної плати, внесків на соціальне страхування, податків - це збільшення зобов'язань.

Таким чином, згідно П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати": витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

Погашення одержаних позик;

Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають визначенню витрат звітного періоду;

Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до інших П(с)БО.

Для обліку витрат призначені два класи рахунків:

- Клас 8 "Витрати за елементами";

- Клас 9 "Витрати діяльності".

З одного боку, всі витрати операційної діяльності підприємства можна класифікувати по таких елементах:

- матеріальні витрати (рахунок 80);

- витрати на оплату праці (рахунок 81);

- відрахування на соціальні заходи (рахунок 82);

- амортизація (рахунок 83);

- інші операційні витрати (рахунок 84).

З іншого боку, витрати можна класифікувати за допомогою 9 класу "Витрати діяльності" як:

- витрати, що входять до собівартості реалізованої продукції (рах. 90);

- загальновиробничі витрати (рах. 91);

- адміністративні витрати (рах. 92);

- витрати на збут (рах. 93);

- інші витрати операційної діяльності (рах. 94).[11]

Для визначення фінансового результату підприємства від звичайної діяльності і надзвичайних подій звітного періоду призначений синтетичний рахунок 79 "Фінансові результати", обороти за яким ведуться на основі накопичення протягом року. Питання обліку фінансових результатів на рахунках бухгалтерського обліку досить важливе. При затвердженні Плану рахунків найбільші зміни торкнулися саме рахунків доходів, витрат, фінансових результатів. Зміни завершили формування оновленої методики обліку доходів і витрат організації. У широкому розумінні рахунок 79 "Фінансові результати" є системою, елементи якої представлені рахунками доходів і витрат. В межах цієї системи ведеться систематичне спостереження за процесом формування фінансового результату діяльності підприємства протягом звітного періоду, що забезпечує процес складання звіту про фінансові результати на підставі системних облікових записів. Інформаційна структура рахунку 79 "Фінансовий результат", який застосовується для формування інформації щодо фінансового результату, повинна забезпечити одержання: системної, достовірної інформації про прибуток як показник, необхідний для оцінки фінансово-майнового стану підприємства; інформації про суму прибутку, яка може бути спрямована на виплату дивідендів за підсумками господарсько-фінансового року. Інформація накопичується в розрізі субрахунків 791 "Результат операційної діяльності", 792 "Результат фінансових операцій", 793 "Результат від іншої звичайної діяльності", 794 "Результат надзвичайних подій". Кожний із субрахунків призначений для накопичення інформації в розрізі видів діяльності, що важливо для формування показників Звіту про фінансові результати. Фінансовий результат господарської діяльності підприємства узагальнює показник прибутку чи збитку, як різниця між сумою доходів і витрат підприємства за звітний період, який призводить відповідно до збільшення чи зменшення власного капіталу.[32]

Слід також зазначити, що у Звіті про фінансові результати чистий прибуток підприємства розраховується як сума чистого прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Згідно Плану рахунків сума витрат з податку на прибуток накопичується на рахунку 982 "Податки на прибуток від надзвичайних подій" і в звіті відображається за окремою статтею.

Витрати від надзвичайних подій фіксуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати", доходи - на рахунку 75 "Надзвичайні доходи", а фінансовий результат визначається через записи на субрахунку 794 "Результат надзвичайних подій". У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" відображаються відповідно невідшкодовані втрати від надзвичайних подій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат за рахунок інших джерел. Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих втрат. Це означає необхідність відобразити у Звіті суми прибутку чи збитку від надзвичайних подій, втім показники "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" не відповідають змісту інформації. Для накопичення інформації про прибутки і збитки достатньо вести тільки результативний рахунок 794 "Результат від надзвичайних подій", за кредитом відображати доходи, а за дебетом - витрати визнані внаслідок надзвичайних подій. [49]

Передбачення у Звіті про фінансові результати окремих рядків для відображення прибутку та збитку від усіх видів діяльності збільшує обсяг звітної форми, однак знижує рівень їх сприйняття. Доцільно фінансові результати від певного виду діяльності відображати за одним рядком.[9]

1.3 Огляд літературних джерел

Проблема аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні, оскільки з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а з другого боку - визначає передумови розвитку підприємства. Тому дане питання було розглянуто у працях багатьох економістів, як вітчизняних так і зарубіжних, і особлива увага приділялася питанням пов'язаних не тільки з аналізом фінансового стану, а й з його оцінкою та управлінням.

Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансового стану підприємств, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайн, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова, Р. Холт, А.Д. Шеремет, Д.Н. Шиян та інші.

Проте, незважаючи, що трактування поняття,, фінансовий стан підприємства,, було розглянуто багатьма науковцями, спостерігаються великі розбіжності як у трактуванні даного поняття так і у визначенні складу показників аналізу фінансового стану, та їх критичних значень.

Як відомо, оцінка фінансового стану підприємств здійснюються безпосередньо за низкою методик, розроблених міністерствами (відомствами), Національним Банком України та комерційними банками. Основу таких методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємств було закладено ще з 1998 року, Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та Державною податковою адміністрацією України. Удосконалені варіанти останньої розробки представлено Методичними рекомендаціями з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій у 2000--2003 роках. Для підприємств, що підлягають приватизації, Міністерством фінансів та Фондом державного майна України у 2001 році розроблено окреме Положення про порядок здійснення аналізу їхнього фінансового стану [1].

Вихідною основою для аналізу фінансового стану підприємств, комерційними банками, при оцінці їхньої кредитоспроможності стало розроблене НБУ у 1995 році Положення,,Про кредитування підприємств”, яке на сьогодні скасоване. Проте НБУ було удосконалено методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємств та відображено у Положенні,,Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” (2003 рік). Кожний комерційний банк, з урахуванням рекомендацій НБУ, розробляє своє Положення про кредитування, де й викладені основні методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства при встановленні можливості надання йому кредиту, визначенні його кредитоспроможності.

За методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій № 22 від 23 лютого 1998 року, сутність досліджуваного поняття визначено так:,,Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів”[1]. На мою думку, дане визначення не зовсім точно відображає зміст поняття,,фінансовий стан”, оскільки воно не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин, від яких залежить фінансова спроможність підприємства щодо забезпечення своєї поточної діяльності, подальшого розвитку, погашення лише короткострокових чи і довгострокових зобов'язань, а по друге основою даного поняття повинна бути не комплексність, а реальна можливість забезпечення як свого розвитку так і погашення певних зобов'язань.

Подібне до даного визначення сутності,,фінансового стану”, наводиться в По- ложенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26 січня 2001 року. В якому визначено,,фінансовий стан підприємства” як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємств [2]. Проте у цьому трактуванні крім вже визначених, наявні ще й такі характеристики, що є найвагомішими у визначенні сутності фінансового стану -- спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності.

Щодо визначень поняття,,фінансового стану” науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства.

Проте обгрунтованішим визначенням порівняно з даним, є трактування тих авторів, що підкреслюють відображення у понятті,,фінансовий стан”, якісної сторони виробничої і фінансової діяльності, хоча й з деякими відмінностями. До таких можна віднести тлумачення М.Я. Дем'яненка, В.В. Осмоловського, М.Ф. Коробова та інших. Одним з найповніших визначень поняття,,фінансового стану підприємства” наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я. Дем'яненка, де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства, а саме,,Фінансовий стан -- це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу” [12, с.507].

У В.В. Осмоловського, автора підручника,,Теорія аналізу господарської діяльності”, при визначенні поняття,,фінансового стану підприємства” на першому місці також виділено комплексність даного поняття:,,Фінансовий стан підприємства -- комплексне поняття, характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб'єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю” [9, с.188]. Основну увагу в даному визначенні звернено не тільки на забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами, що є важливим, а й на доцільності та ефективності їх розміщення і використання, платоспроможності підприємства та фінансовій стійкості.

Досить повним і, на мій погляд, ширшим поняттям ніж,,фінансовий стан підприємства”, є визначення сутності даного поняття у М.Я. Коробова (автора навчаль- ного посібника,,Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств”). Він стверджує, що,,фінансовий стан підприємства -- це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями” [6, с.354].

У підручнику,,Аналіз господарської діяльності”, автора Г.В. Савицької, сутність поняття,,фінансовий стан підприємства”, визначає таким чином:,,фінансовий стан підприємства -- це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу”[11, с. 169]. Особливість даного визначення полягає в тому, що автор уперше визнає фінансовий стан, як економічна категорія, а не комплексне поняття, і підкреслює, що ця категорія відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу, тобто сьогодні і тільки, тому що на завтра ситуація уже може бути іншою.

Дане трактування практично повторюється, лише без наголошення на відображення фінансового стану підприємства саме на фіксований момент часу, авторами підручника,,Курс економічного аналізу” за редакцією І.Ф. Прокопенка. Фінансовий стан підприємства ними визначено як економічну категорію, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності [10, с.266].

На думку А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, Є.В. Негашева,,,фінансовий стан підприємства” виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел [14, с.208]. Проте з даного визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними навіть в аналогічних підприємств, то доцільно було б на це звернути увагу.

У деяких літературних джерелах поняття,,фінансовий стан підприємства”, подано у зовсім спрощеному варіанті. Наприклад, В.І. Іващенко, М.А. Болюх у навчальному посібнику,,Економічний аналіз господарської діяльності” наводять таке визначення:,,фінансовий стан підприємства -- це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження”[5, с. 204]. З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є ре- зультатом також операційної та інвестиційної, і зовсім упускаються якісні характеристики такого поняття.

Не уточнюють це поняття й автори О.П. Крайник, З.В. Клепікова. Ними представлено таке визначення:,,фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства”[7, с.87]. Отже, тут повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, та не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств.

Тому можна зазначити, що при порівняння визначень цього поняття різними авторами,,фінансовий стан підприємства” об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства.

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. №3125, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленним нормативам [1].

Зокрема аудитор-теоретик Марчукова Г. В одній із своїх статей дає визначення аудиту як підприємницької діяльності, яка заключається у проведення консультувань підприємств по обліковим, податковим, правовим, організаційним та іншим питанням, а також проведення експертиз з метою підвищення ефективності їх виробничої діяльності. Вивчаючи і аналізуючи звітність, документацію клієнта, різноманітні статистичні дані, використовуючи можливі методи, аудитори виявляють тенденції в розвитку виробничо-господарської діяльності [19].

Фінансовий стан являється одним із найважливіших показників в процесі характеристики фінансово-господарської діяльнсті підприємства. Він визначає конкурентноспроможність суб'єкта підприємницької діяльності, його потенціал у діловому співробітництві, являється гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових взаємовідносин [2].

Основними документами, що регламентують визначення фінансового стану підприємства є:

Рекомендації щодо оцінки балами кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника, видані НБУ від 02.06.94 р. №23011/79.

Лист НБУ від 02.12.1996р. №10-026/3099 «Про Положення «Про порядок зовнішнього аудиту юр. Осіб-акціонерів (учасників) комерційних банків».

Положення «Про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб - акціонерів (учасників) комерційних банків», затверджене постановою Правління НБУ від 21.11.96р. №301.

Методичні рекомендації щодо аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Державна податкова адміністрація України. Головне управління економічного аналізу від 27.01.1998 р. №20-217 [13].

В практиці аудиту фінансового стану використовуються такі методи аналізу:

- метод читання зовнішньої звітності;

- метод галузевого порівняльного аналізу;

- метод порівняльного аналізу облікових та звітних даних клієнта за кілька минулих періодів часу;

- метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунковими самого аудитора;

- метод коефіцієнтного аналізу [13].

Ефективність роботи аудитора бачать в тому залежить не тільки від знання методів перевірки, але й від правильного їх співвідношення відповідно до поставлених завдань.

Вміле застосування методів на практиці сприяє досягненню максимальних результатів у виконанні аудитором своїх функцій [21].

Ф.Ф. Бутинець пропонує здійснювати аудит фінансового стану підприємства за такими напрямками:

1. Перевірка достовірності звітної та фінансової документації. В процесі оцінки фінансового стану є важливим впевнитись у правильності складання наданої інформації, так як недостовірна інформація не дає можливості виявити реальний фінансовий стан господарюючого суб'єкта.

2. Аналіз фінансового стану за допомогою коефіцієнтів. Крім традиційних показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності та фінансової стійкості можна використовувати коефіцієнти дослідження прибутку на чутливість та визначення точки беззбитковості.

Важливо при цьому не тільки одержати абсолютні значення наведених показників, але й порявняти їх з показниками інших підприємств галузі, в якій функціонує досліджуване підприємство.

3. Перевірка наявності та використання власних обігових коштів. Джерелами формування обігових коштів підприємства є власні та позикові кошти. Аудитор повинен оцінити чи забезпечує підприємство покриття нормативних резервів матеріальних запасів власними коштами, і стан забезпечення власних обігових коштів. Основними факторами, які впливають на зменшення власних коштів є прямі збитки минулих років і поточного року, низький рівень прибутковості з причин спаду обсягів виробництва і попиту покупців.

Прискорення обігу коштів поліпшує фінансовий стан підприємства, є найважливішою умовою економії та їх раціонального використання. Збільшення запасів матеріальних активів, затримка реалізації продукції, робіт (послуг) призводять до уповільнення обігу коштів.

4. Аналіз грошових потоків і вивчення стратегії та фінансових планів підприємства. Ретельне вивчення грошових потоків потребує чіткого розуміння деталей діяльності господарюючого суб'єкта та передбачення змін у його фінансовому стані. Важливе значення мають прогнози надходження коштів та здійснення платежів.

За результатами проведеного аналізу аудитор вивчає виявлені проблеми, пов'язані з грошовими потоками і розробляє заходи для стабілізації та зміцнення системи фінансів підприємства.

Негативний вплив на стан розрахунково-платіжної дисципліни справляє навіть тимчасове вкладення обігових коштів у необоротні активи і зайві внески коштів до бюджету у зв'язку із завищенням авасових платежів, застосуванням штрафних економічних санкцій, витратами на придбання основних засобів при відсутності або недостатності спеціальних джерел фінансування, що утворюються за рахунок прибутку, тощо.

При аудиті фінансового стану підприємства окрема увага приділяється вивченню стану розрахунків по довгострокових і короткострокових позиках банків, особливо за умови наявності пролонгованих прострочених позик [3].

Оцінка фінансового стану клієнта на найближчу перспективу проводиться шляхом здійснення експрес-аналізу фінансового стану підприємства.

Проведення комплексного фінансового аналізу потребує наявності в штаті аудиторської організації висококваліфікованих спеціалістів цього профілю, але в сучасних умовах значна частина аудиторських послуг надається невеликими організаціями, які мають певні труднощі при проведення такого аналізу [14].

Поглиблений фінансовий аналіз більш трудомісткий: разом з розрахунком та оцінкою у динаміці низки показників будуються системи взаємопов'язаних аналітичних таблиць, а також можуть використовуватися простіші моделі жорстко детермінованого факторного аналізу [13].

Савчук В.К. пропонує застосовувати алгоритм рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і ділової активності підприємства, який має таку послідовність:

Вихідні дані наводяться у вигляді матриці (aij), тобто таблиці, в якій по рядках записані номери показників (i=1,2,…,n), а по стовпчикам номери підприємств (j=1,2,…,m).

По кожному показнику знаходиться максимальне значення і заноситься в стовпчик умовного еталонного підприємства.

Вихідні показники матриці aij стандартизуються по відношенню до відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

xij = aij / max aij,

де xij - стандартизовані показники j-го підприємства.

Для кожного аналізованого підприємства значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:

Rj = v(1-x1j)І + (1-x2j)І + … + (1-xnj)І

Підприємства впорядковуються в порядку зменшення рейтингової оцінки.

Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R. Для застосування даного алгоритму на практиці обмежень кількості порівнювальних показників і підприємств не передбачено. Проте необхідно дотримуватись певних логічних правил, зокрема, підприємства повинні бути однієї виробничої спеціалізації, а показники підбирають таким чином, щоб вони охоплювали якомога більше сторін віробничої, комерційної і фінансової діяльності, по можлівості уникати включення в матрицю дублюючих показників, тощо. Даний підхід має підвищити об'єктивність рейтингової оцінки діяльності підприємства, а відтак і її використання [2].

Для аналізу фінансового стану Н.І. Дорош, в свою чергу, рекомендує використовувати показник темпу зростання власного капіталу, який визначається відношенням одержаного нерозподіленого чистого прибутку до величини власного капіталу. Саме цей показник автор методу вважає ключовим з наступних причин.

Збільшення масштабів діяльності досягається за рахунок як власних так і залучених коштів. Але зростання залучених коштів без адекватного збільшення власного капіталу приведе до зниження фінансової стійкості, а отже і до припинення фінансування. Можливості для фінансування через додаткові емісії не безмежні. Крім цього додаткові емісії можуть призвести до втрати контролю над підприємством. Таким чином зростання власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку є найбільш реальним джерелом забезпечення фінансового розвитку. До того ж зростання цього показника відбиває інтереси контрагентів (засвідчуючи зростання фінансової стійкості і кредитоспроможності) і власників, для яких він разом з коефіцієнтом дивідендних виплат відображає зростання їх доходів.

Зростання цього показника залежить від ряду факторів: реінвестування прибутку, рентабельності реалізації, оборотності власних оборотних активів, забезпеченності власними оборотними активами, коефіцієнт покриття, співвідношення залученного і власного капіталу.

Оскільки вищезазначені фактори найбільшою мірою характеризують фінансовий стан підприємства, то саме на їх основі айдитор може дати рейтингову експрес-оцінку фінансового стану [14].

На думку Усач Б.Ф., фінансовий стан підприємства вважається стійким за таких умов:

Власні кошти є в обсязі, не меншому від їх потреби, визначеної нормативами у фінансовому плані й використовуються за призначенням.

Достатньою є сума в оплаті товарів власних коштів.

Прискорюється оборотність власних коштів, які знаходяться в обігу.

Безперебійне і своєчасне здійснення розрахунків з банками, фінансовими органами, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами [23].

Кандидат економічних наук, генеральний директор аудиторської фірми «Фінаудит» В.Я. Нусинов пропонує методику аналізу та оцінки фінансової стійкості підприємства на основі граничних фінансових характеристик його діяльності.

При визначенні номенклатури останніх враховують, що однією із специфічних особливостей перехідного періоду є наявність у підприємства дебіторської та кредиторської заборгованості, у зв'язку з чим оцінка їх співвідношення набуває виняткового значення.

За допомогою граничних характеристик визначають нормативи фінансової стійкості, що характеризують граничні допустимі значення застосовуваних показників.

Фінансове становище може бути визначено як допустимо нестійке, якщо хоча б за одним із критеріїв воно являється нестійке і за всіма іншими критеріями не може характеризуватись як кризове.

Застосування нормативів граничних фінансових характеристик багато в чому полегшує мету дослідження і забезпечує одержання конкретних результатів, що враховують специфічні умови господарювання підприємств, де здійснюється оцінка.

У разі потреби одержання будь-яких середніх оцінок фінансової стійкості підприємств по регіону, галузі в цілому, найдоцільніше виконати подібну оцінку на основі моделювання «середнього» підприємства з середніми фінансовими і економічними характеристиками. При цьому бажано, щоб підприємства були однотиповими [20].

За нестабільного і кризового фінансового стану Савчук В.К. пропонує складати баланс неплатоспроможності, який включає такі взаємопов'язані групи показників:

Загальна величина неплатежів і прострочена заборгованість по позиках і позикових коштах; прострочена заборгованість за розрахунковими документами постачальників; недоплата у бюджет, інші неплатежі, включаючи оплату праці.

Причини неплатежів: нестача власних оборотних коштів; надпланові запаси ТМЦ; товари відвантажені, не оплачені в строк покупцями; іммобілізація оборотних коштів у капітальні вкладення, тощо.

Джерела коштів, що послаблюють фінансову напруженість: тимчасово вільні власні кошти (спеціальні фонди, фінансові резерви і т.п.), залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською) і позики банків на тимчасове попвнення оборотних засобів та інші залучені кошти [2].

На думку Давидова Г.М., у роботі аудитора особливе значення має читання та аналіз балансу, бо використання інформації, яка отримана за результатами аналізу, дає можливість прийняти обгрунтовані управлінські рішення, оцінити динаміку та перспективи зміни прибутку (доходу) підприємства, ресурси підприємства, зміни, що відбуваються в них та ефективність їх використання [13].

Завершуючи перевірку аудитор за участю провідних спеціалістів підприємства розробляє конкретні пропозиції щодо усунення причин допущених недоліків, покращення стану розрахунково-платіжної дисципліни, стабілізації фінансового стану підприємства [2].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

В 2000 році колгосп „Перемога” шляхом розпаювання земель та майна підприємства і об'єднання власників паїв в окремі виробничі відділи, було реформовано в колективне сільськогосподарське підприємство, яке через певний період реформовано в СТОВ „ Перемога”.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю розташоване в Чорнухинському районі Полтавської області.

Центральна садиба знаходиться в селі Гільці на відстані 230 км від міста Полтава і 15 км від районного центру с.м.т. Чорнухи, а також від найближчої залізничної станції міста Пирятин- 55 км.

Ландшафт місцевості - лісостеп. Рельєф підприємства неоднорідний і складний. Основні типи ґрунтів дерново-підзолисті і чорноземи. Клімат помірний, тобто з теплим літом і не зовсім холодною зимою. Середньорічна кількість опадів наближається до 510 мм, більшість яких випадає в весняно-літній період. Природнокліматичні умови, які склалися на території господарства є сприятливими для вирощування майже всіх видів сільськогосподарських культур.

Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Розглянемо склад та структуру земельного фонду господарства.

Таблиця 1 Структура і склад земельних угідь

Види угідь	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Відхилення (+; -)
	га	%	га	%	га	%
Всього с/г угідь	2563,4	100	3042	100	2846,5	100	283,1
Рілля	2296,1	89,6	2775	91,2	2586,6	90,9	290,5
Сінокоси	51,3	2,0	51,0	1,7	45,9	1,6	-5,4
Пасовища	216	8,4	216,0	7,1	214,0	7,5	-2

Аналізуючи дані наведені в таблиці відмічаємо, що площа сільськогосподарських угідь в 2007 році по відношенню до 2005 року збільшилася на 283,1 га. Причиною цьому стало повернення фермерських земель до господарства.

Значні зміни відбулися в структурі сільськогосподарських угідь, площа ріллі збільшилася на 290,5 га, що стосується сінокосів і пасовищ, то тут спостерігається незначне зменшення їх площі на 5,4 га та 2 га відповідно.

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, розприділяє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу (кормів, насіння, відтворення стада), на оплату праці. Продукція, що продана на обмін за бартерними угодами, називається товарною.

Товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Кожним господарством визначається структура товарної продукції, щоб визначити спеціалізацію підприємства. Отож визначимо напрям та рівень спеціалізації.

Дані розрахунки показали, що найбільшу питому вагу в структурі продукції рослинництва і тваринництва займають зернові і зернобобові - 33,64%. Менше припадає на реалізацію молока, промислової продукції та м'яса ВРХ - 25,94%; 18,51%; 16,65% відповідно.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що СТОВ „Перемога” має зерново-молочний напрямок спеціалізації та добре розвиненим виробництвом промислової продукції та м'яса ВРХ.

Виручка від реалізації основних видів продукції зросла. Причиною цього стало підвищення реалізаційних цін на продукцію.

Необхідно відмітити, що основні та додаткові галузі в господарстві підібрані раціонально, оскільки побічна продукція зернових культур та цукрових буряків (включаючи продукцію від їх переробки) є гарною кормовою базою для галузі тваринництва, побічну продукцію якої використовують в якості органічних добрив в рослинництві.

Таблиця 2 Склад та структура товарної продукції СТОВ „Перемога”

Назва галузі та види продукції	2005р.	2006 р.	2007 р.	В середньому за три роки
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові і зернобобові всього	539,7	37,97	466,7	26,48	1005,8	35,96	670,7	33,64
Соняшник	82,9	5,83	223,3	12,67	114,8	4,1	140,3	7,04
Цукрові буряки	65,2	4,59	90,3	5,12	408,5	14,61	188,0	9,43
Інша продукція рослинництва ...

Подобные документы

• Методика складання балансу та методи оцінки фінансового стану підприємств

  Теоретико-методологічні основи складання балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства ПП "ККК". Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту.
  
  дипломная работа [490,4 K], добавлен 10.01.2012
  

• Фінансова звітність, аудит і аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства

  Структура та призначення звітів про фінансові результати. Інформаційна база складання звіту про фінансові результати підприємства. Методика аудиту фінансового стану підприємства. Вимоги міжнародних стандартів до складання звіту про фінансові результати.
  
  дипломная работа [195,8 K], добавлен 22.12.2012
  

• Система аудиту фінансового стану підприємств

  Економічна характеристика фінансового стану підприємства та факторів, які його забезпечують. Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту фінансового стану. Методика аудиту в умовах застосування комп'ютерних інформаційних систем.
  
  курсовая работа [859,1 K], добавлен 21.04.2016
  

• Аналіз та аудиторська експертиза фінансового стану підприємства

  Завдання, джерела аналізу й аудиторської експертизи фінансового стану підприємства. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки аналітичної роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд". Узагальнення результатів аудиту.
  
  курсовая работа [215,2 K], добавлен 01.07.2015
  

• Методика та організація формування звітної інформації для балансу підприємства, аналіз і аудит фінансового стану підприємства

  Аудит фінансового стану, економічно-правова сутність балансу підприємства та його структура. Показники фінансового стану та їх характеристика, дослідження нормативно-правової бази з питань формування балансу. Формування висновку за результатами аудиту.
  
  дипломная работа [768,5 K], добавлен 15.11.2010
  

• Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства

  Організація діяльності аудиторів та аудиторських фірм та інформаційне забезпечення аудиту. Організація і методика проведення аудиту праці та її оплати. Трудова угода. Звіт про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства.
  
  контрольная работа [38,8 K], добавлен 13.08.2008
  

• Організація та методика аудиту основного виробництва у ПСП імені Шевченка Баранівського району Житомирської області

  Економічний зміст, мета, завдання та необхідність аудиту основного виробництва. Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікової політики. Аналіз показників фінансового стану підприємства. Джерела інформації для проведення аудиту.
  
  курсовая работа [59,7 K], добавлен 26.03.2013
  

• Методика аудиту звіту про фінансові результати

  Теоретичні основи обліку фінансових результатів та їх відображення у звітності. Вплив аудиту на фінансовий результат діяльності підприємства. Загальна методика проведення аудиту звіту про фінансові результати підприємства та її документальне оформлення.
  
  курсовая работа [84,1 K], добавлен 07.07.2009
  

• Аналіз та аудит фінансового стану

  Призначення аудиту фінансового стану підприємства. Аналітичні процедури в аудиті фінансового стану. Фінансовий аналіз у загальній системі економічного аналізу. Фінансовий стан та резерви підвищення ефективності господарської діяльності ПП "Агровіта".
  
  дипломная работа [2,8 M], добавлен 15.11.2010
  

• Аудит фінансової звітності підприємства на матеріалах Центру електрозв’язку №5

  Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства. Поняття фінансової стійкості та фактори, які її забезпечують. Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану. Проведення аудиту і оцінки системи внутрішнього контролю.
  
  курсовая работа [57,1 K], добавлен 01.10.2011
  

• Основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства

  Аналіз фінансового стану підприємства. Економічна характеристика основних показників діяльності організації. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві. Особливості організації податкового обліку витрат компанії в умовах комп’ютерних технологій.
  
  дипломная работа [834,6 K], добавлен 04.10.2015
  

• Аудит основних засобів

  Науково-теоретичні та методичні основи аудиту. Характеристика та фінансовий аналіз діяльності підприємства "Зміївський машинобудівний завод". Договір на проведення аудиту. Програма, порядок проведення та оформлення результатів аудиторської перевірки.
  
  курсовая работа [139,6 K], добавлен 09.11.2010
  

• Організація і методика аудиту в комп'ютерному середовищі на прикладі діяльності ЗАТ "Донецькмеблі"

  Планування і організація аудиторської перевірки в комп'ютерному середовищі, методика аудиту. Аналіз балансу ЗАТ "Донецькмеблі", оцінка фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності. Аудиторський висновок щодо фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [85,7 K], добавлен 26.12.2010
  

• Аудит основних засобів на підприємстві харчової промисловості

  Теоретичні засади основних засобів на підприємстві. Методика аналізу фінансового стану підприємства. Загальний аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз платоспроможності підприємства. Аудит основних засобів. Аудит руху. Аудит зносу.
  
  курсовая работа [46,2 K], добавлен 16.01.2004
  

• Організація і методика аудиту доходів підприємства

  Визнання доходів та їх відображення у фінансовій звітності. Підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результатів. Етапи аудиторської перевірки доходів підприємства. Особливості аудиту в умовах комп’ютерних інформаційних систем.
  
  курсовая работа [81,3 K], добавлен 29.11.2010
  

• Внутрішній аудит підприємства

  Поняття аудиту підприємства, його значення в визначенні фінансового стану організації, порядок і особливості проведення. Внутрішній контроль і сфери його призначення, характеристика та мета. Правила проведення внутрішнього контролю підприємства.
  
  контрольная работа [28,4 K], добавлен 24.05.2009
  

• Аудит фінансової звітності

  Теоретичні засади організації аудиту фінансових результатів. Методи визначення в бухгалтерському обліку чистого прибутку (збитку) підприємства. Інформаційне забезпечення аудиту фінансових результатів на ТОВ "Вікторія". Мета перевірки фінансової звітності.
  
  курсовая работа [110,0 K], добавлен 03.10.2014
  

• Аудит фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс"

  Мета і основні завдання аудиту фінансової звітності підприємства та аудиторської послуги при визначенні фінансового стану досліджуваного підприємства. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку. Перевірка організації системи внутрішнього контролю.
  
  магистерская работа [125,1 K], добавлен 13.12.2010
  

• Аудит та фінансовий облік підприємства, яке займається неспеціалізованою оптовою торгівлею

  Підстави проведення аудиту, його нормативно-правове регулювання та організаційні етапи. Складання плану аудиту, встановлення обсягу та видів перевірки та фінансового обліку. Дослідження методики аудиту готівково-розрахункових операцій оптової торгівлі.
  
  отчет по практике [515,0 K], добавлен 27.06.2023
  

• Аудит доходів

  Суть аудиту доходів та фінансових результатів, його теоретичні та методичні засади. Організаційна структура та спеціалізація підприємства, аналіз його фінансово-економічного стану, принципи внутрігосподарського контролю. Послідовність аудиту доходів.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 11.05.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам