Облік фінансових результатів підприємства ТОВ Агрофірма "Перемога"

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників (Таблиця 20).

аналіз аудит перевірка фінансовий стан

Таблиця 20 Показники фінансової стійкості

Показники	Методика розрахунку	2005 р.	2007 р.	Теоретично-гранична величина
			На поч. року	На кін. Року
1. Показник співвідношення власних і залучених коштів	Ф1р380+430+620 Ф1р480 + 620	3,02	2,85	4,41	1:1
2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Ф1р260 - р620 Ф1р380	0,44	0,44	0,47	0,4-0,6
3. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	Ф1р480/Ф1р080	0,30	0,35	0,22
4. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами фінансування	Ф1р260 - р620 ?р100,110,120,130,140,150	2,03	1,39	1,40	0,5
5. Коефіцієнт стійкого фінансування	Ф1р380 + 480 Ф1р640	0,91	0,94	0,92	<1
6. Коефіцієнт реальної вартості майна	?р100,110,120 Ф1р640	0,13	0,22	0,25	0,8

На основі результатів розрахунку таблиці, проаналізуємо кожний із знайдених показників по черзі.

Особливу увагу слід приділити коефіцієнту співвідношення власних і позикових коштів як одному із основних показників оцінки фінансової стійкості. Як видно з таблиці 20, на початок цього періоду обсяг власних коштів у 2,85 рази перевищував обсяг позикових коштів, на кінець року цей показник зріс до 4,41. Отже, вартість власних коштів більш ніж в 4 рази перевищує вартість залучених. Це позитивно впливає на фінансову стійкість підприємства, так як підприємство мало залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізовано. Коефіцієнт маневреності капіталу в 2007 році дорівнює 0,47, тобто 47% власного капіталу знаходиться в обороті, що відповідає нормативному значенню цього показника.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує яка частина основних засобів підприємства була отримана за рахунок довгострокових вкладень. У 2007 році цей показник становить 0,22(тобто 22% ОЗ було отримано за рахунок довгострокових зобов'язань), що на 0,8 менше, ніж цей же показник в 2005 році. Отже, відбувається зменшення частки отримання в позику ОЗ за рахунок того, що к-ть ОЗ збільшується в останні роки за рахунок власних, а не позичкових коштів. Це позитивно впливає на фінансову стійкість підприємства і свідчить про його добрий фінансовий стан.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами фінансування також показує, що підприємство функціонує в основному за рахунок власних, а не отриманих в позику, коштів, що сприяє його фінансовій стійкості. Хоча спостерігається зменшення цього показника в звітному році в порівнянні з базисним, що свідчить про збільшення залучених коштів у виробництво, яке може бути виправданим збільшенням його обсягів(розширенням).

Коефіцієнт стійкості фінансування показує частину майна підприємства, яке фінансується за рахунок стійких джерел (сума розділів I, II та III Пасиву). Значення коефіцієнта ?0,9, що відповідає нормативному (рекомендованому) значенню для цього показника, що свідчить про наявність на підприємстві достатньої суми стійких джерел фінансування.

Коефіцієнт реальної вартості майна показує, яка частка джерел формування майна використовується в виробничому процесі, тобто має реальну вартість для виробництва. Рекомендоване значення показника дорівнює ?0,8 (тобто близько 80% капіталу повинне бути залученим у виробничий процес), але насправді це значення нижче, і дорівнює 0,25 (25%), хоча за останні 3 роки прослідковується тенденція до його зростання.

Проаналізуємо чинники впливу факторів на динаміку коефіцієнта платоспроможності (автономії) за допомогою розрахунку таблиці 21

Таблиця 21 Вплив факторів на динаміку коефіцієнта платоспроможності (автономії)

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Відхилення 2007 року від 2005 (+,-)
Власний капітал, тис. грн.	2223,00	2725,50	3664,80	1441,80
Залучений капітал, тис. грн.	833,00	738,40	916,90	83,90
Коефіцієнт автономії	0,73	0,79	0,80	0,07

Розрахуємо умовний показник коефіцієнта автономії:

Ка'= 3664,8/(3664,8+833,00)= 0,81

Обчислюємо відхилення даного показника за рахунок збільшення обсягу власного капіталу підприємства:

ДКа(ВК)= 0,81 - 0,73 = +0,08

Зміна коефіцієнта автономії внаслідок збільшення зобов'язань підприємства дорівнює:

ДКа(ЗК)= 0,80 - 0,81 = -0,01

Перевірка розрахунків:

ДКа= ДКа(ВК) + ДКа(ЗК)

0,07 = 0,08 - 0,01

Дані таблиці 21 свідчать, що станом на 2007 рік коефіцієнт автономії склав 0,80, що на 0,3(на 60%) перевищує нормативне мінімальне значення цього показника. Крім того, позитивним моментом є зростання рівня даного коефіцієнта в порівнянні з попередніми роками, яке становило 0,07. Причиною збільшення коефіцієнта стало зростання розміру власного капіталу підприємства на 1441,80 тис. грн.., що, згідно приведених вище розрахунків, привело до зростання коефіцієнта автономії на 0,08. Збільшення розміру залученого капіталу на 83 тис. грн. призвело до зменшення рівня аналізуємого коефіцієнта на 0,01. Все це в сумі становило зміну даного показника на 0,07.

Таким чином, можна відзначити, що станом на 2007 рік 80% активів підприємства формуються за рахунок власних джерел, що відповідає нормативним вимогам. Беручи до уваги позитивну динаміку коефіцієнта автономії, можна зробити висновок, що фінансова стійкість даного господарства в 2005-2007 роках зміцнилась.

Виконаємо факторний аналіз зміни коефіцієнта фінансування за допомогою наступної таблиці.

Таблиця 22 Аналіз впливу факторів на зміну коефіцієнта фінансування

Показники	2005 рік	2006 рік	Підстановки	2007 рік	Відхилення 2007 року від 2005 (+/-)
			I	II
Довгострокові зобов'язання, тис. грн.	544	800,1	537,7	537,7	537,7	-6,3
Поточні зобов'язання, тис. грн.	289	238,3	289	379,2	379,2	90,2
Власний капітал, тис. грн.	2223	2725,5	2223	2223	3664,8	1441,8
Коефіцієнт фінансування	0,37	0,38	0,37	0,41	0,25	-0,12

Обчислюємо відхилення коефіцієнта фінансування за рахунок зменшення довгострокових зобов'язань:

ДКф(ДЗ)= 0,37-0,37= 0

Відхилення даного показника внаслідок збільшення поточних зобов'язань господарства становить:

ДКф(ПЗ)= 0,41-0,37=0,04

Відхилення аналізуємого коефіцієнта за рахунок зростання власного капіталу підприємства дорівнює:

ДКф(ВК) = 0,25-0,41= -0,16

Перевірка:

ДКф = ДКф(ДЗ)+ ДКф(ПЗ)+ ДКФ(ВК)

-0,12=0,04-0,16

Аналіз таблиці 22 показує, що коефіцієнт фінансування в 2007 році становив 0,25, що відповідає нормативним вимогам, згідно яких його значення повинно бути меншим за 1. Ще варто відзначити позитивну динаміку зміни цього показника за 3 останні роки, на протязі яких його рівень знизився на 0,12. Цю тенденцію можна пояснити збільшенням власного капіталу підприємства на 1441,8 тис. грн., що призвело до зменшення коефіцієнта на 0,16, збільшення поточних зобов'язань на 90,2 тис. грн. спричинило зростання рівня аналізуємого показника на 0,04, а зменшення довгострокових зобов'язань на 6,3 тис. грн. майже ніяк не вплинуло на зміну коефіцієнта фінансування.

Варто відмітити, що досліджена тенденція до зниження коефіцієнта фінансування є позитивною, так як це відбувається за рахунок значного зростання власного капіталу, яке справило позитивний вплив на динаміку інших показників фінансової стійкості, і означає зменшення частки залученого капіталу у складі джерел утворення засобів підприємства, що також позитивно впливає на його фінансову стійкість.

Отже, станом на 2007 рік рівень показника коефіцієнта фінансування показує, що на 1 грн. власного капіталу агрофірми припадає 25 відсотків зобов'язань, що є нормальним рівнем для забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Розрахуємо вплив факторів на зміну коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами (таблиця 23).

Таблиця 23 Аналіз впливу факторів на зміну коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами

Показники	2005 рік	2006 рік	Підстановки	2007 рік	Відхилення 2007 року від 2005 (+/-)
			I	II
Власний капітал, тис. грн.	2223,00	2725,50	3664,80	3664,80	3664,80	1441,80
Необоротні активи, тис. грн.	1792,00	2317,80	1792,00	2497,60	2497,60	705,60
Оборотні активи, тис. грн.	1264,00	1446,10	1264,00	1264,00	2084,10	820,10
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,34	0,28	1,48	0,92	0,56	0,22

Розраховуємо відхилення даного коефіцієнта за рахунок збільшення власного капіталу:

ДКвок(ВК)=1,48-0,34=1,14

Відхилення аналізуємого показника внаслідок збільшення вартості необоротних активів підприємства становить:

ДКвок(НоА)=0,92-1,48= -0,56

Зміна коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами внаслідок зростання вартості оборотних активів господарства становить:

ДКвок(ОА)=0,56-0,92= -0,36

Дані таблиці 23 свідчать про те, що в 2007 році коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами дорівнював 0,56, що перевищує встановлений норматив, згідно якого рівень цього коефіцієнта повинен бути більшим за 0,1. Варто також відзначити, що протягом досліджуваного періоду рівень цього показника зріс на 0,22. Головним фактором впливу на цю позитивну динаміку стало збільшення власного капіталу на 1441,8 тис. грн., що стало причиною зростання досліджуваного коефіцієнта на 1,14. Певний негативний вплив на динаміку зміни аналізуємого показника справило зростання вартості необоротних активів на 705,6 тис. грн., що мало наслідком зменшення даного показника на 0,56, та збільшення суми оборотних активів господарства на 820,1 тис. грн., що було причиною зменшення рівня забезпеченості власними оборотними коштами на 0,36.

Отже, розрахунок коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами показав, що питома вага власного оборотного капіталу в структурі оборотних активів господарства в 2007 році зросла на 22% і становила 56%, що є позитивним фактором впливу на загальну фінансову стійкість агрофірми.

На додачу проаналізуємо вплив факторів на динаміку коефіцієнта маневреності власного капіталу за допомогою розрахунків таблиці 24.

Таблиця 24 Вплив факторів на динаміку коефіцієнта маневреності власного капіталу

Показники	2005 рік	2006 рік	Підстановки	2007 рік	Відхилення 2007 року від 2005 (+/-)
			I	II
Оборотні активи, тис. грн.	1264	1446,1	2084,1	2084,1	2084,1	820,1
Поточні зобов'язання, тис. грн.	289	238,3	289	379,2	379,2	90,2
Власний капітал, тис. грн.	2223	2725,5	2223	2223	3664,8	1441,8
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,44	0,44	0,81	0,77	0,47	0,03

Розраховуємо зміну коефіцієнта маневреності власного капіталу за рахунок зростання вартості оборотних активів господарства:

ДКм(ОА)= 0,81-0,44=0,37

Відхилення даного показника внаслідок збільшення поточних зобов'язань становить:

ДКм(ПЗ) = 0,77-0,81= -0,04

Відхилення аналізуємого коефіцієнта внаслідок збільшення власного капіталу складає:

ДКм(ВК)=0,47-0,77= -0,3

Перевірка:

ДКм = ДКм(ОА)+ ДКм(ПЗ) + ДКм(ВК)

0,03 = 0,37-0,04-0,3

Розрахунок даних таблиці 24 показав, що значення коефіцієнта маневреності власного капіталу в 2007 році було зафіксовано на рівні 0,47, що відповідає нормативним вимогам, згідно з якими рівень даного коефіцієнта повинен бути більшим за 0. Також була відмічена позитивна динаміка в зміні цього показника, за досліджуваний період рівень даного коефіцієнта зріс на 0,03. Причиною такої динаміки стало зростання вартості оборотних активів господарства на 820,1 тис. грн., що привело до збільшення аналізуємого показника на 0,37. Факторами негативного впливу на зміну даного коефіцієнта було збільшення суми власного капіталу на 1441,8 тис. грн., що спричинило зниження рівня показника маневреності на 0,3, та збільшення вартості поточних зобов'язань на 90,2 тис.грн., через що коефіцієнт маневреності зменшився на 0,04.

Таким чином, на основі приведених вище розрахунків показників фінансової стійкості агрофірми можна зробити висновок, що за досліджуваний період фінансова стійкість даного підприємства значно зміцнилась, про що свідчать значення відповідних показників, розрахованих станом на 2007 рік. Вони відповідають рекомендованим нормативним значенням, а також мають позитивну динаміку зміни (крім коефіцієнта фінансування).

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

3.1 Методика проведення аудиторської перевірки

Фінансове становище підприємства значною мірою обумовлюється його виробничою діяльністю. Таким чином, аналізуючи фінансове становище того чи іншого підприємства, перш за все слід оцінити його виробничий потенціал.

Виробничі активи визначають як суму основних засобів, виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Показник питомої ваги вартості основних фондів: у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних фондів до суми балансу. Розрахункові показники порівнюють зі стандартними значеннями по підприємствам галузі, а також із показниками високорентабельних виробників.

Коефіцієнт зносу розраховують: співвідношення суми зносу основних засобів та нематеріальних активів до їх первісної вартості.

Певні висновки щодо виробничої та фінансової політики підприємства можна робити за співвідношенням капітальних вкладень і авансів та довгострокових фінансових вкладень. Вищі темпи зростання фінансових вкладень можуть суттєво знизити виробничі можливості підприємства.

Важливим показником, що характеризує фінансовий стан підприємства, є наявність власних обігових коштів. Зменшення власних обігових коштів оцінюють, як правило, негативно, особливо якщо вони не покривають матеріальних обігових коштів.

Дані про структуру джерел господарських коштів використовують також для оцінки фінансової стабільності підприємства, яка характеризується такими коефіцієнтами:

коефіцієнт власності визначають із фідношення власних коштів до загальної величини коштів підприємства. Особливе значення даний показник має для інвесторів та кредиторів;

коефіцієнт позикових коштів розраховують за відношенням позичених коштів до загальної величини коштів підприємства;

коефіцієнт співвідношення позичених та власних коштів, показує скільки позичених коштів припадає на одну гривню власних коштів. Якщо даний розмір даного коефіцієнта перевищує 1, то фінансова стійкість підприємства становиться під сумнів;

коефіцієнт мобільності власних коштів розраховується як частка від ділення власних обігових коштів на загальну величину обігових і необігових коштів;

коефіцієнт співвідношення необігових та власних і довгострокових позичених коштів розраховують із відношення величини необігових коштів до сукупної величини власних та довгострокових позичених коштів;

коефіцієнт окупності процентів за кредити показує разовість розробки коштів для сплати процентів в рік, та характеризує ступінь захищеності виданих кредитів;

коефіцієнт співвідношення витрат на виплату процентів і залучених коштів характеризує частину процентів у позичених коштах і показує скільки коштує підприємству залучення позикових коштів.

Під платоспроможністю розуміють готовність підприємства погасити короткотермінову позику за рахунок власних коштів.

Розрізняють наступні показники платоспроможності:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховують як співвідношення коштів та короткострокових фінансових вкладів до короткострокових зобов'язань. Теоретичне значення для підприємства становить 0,2-0,5. Цей показник має особливе значення для постачальників мінеральних ресурсів та банків, які кредитують підприємство.

Проміжний коефіцієнт покриття визначають як частину від ділення сукупної суми коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованності до короткострокових зобов'язань. Теоретичне значення цього показника визначається достатнім на рівні: 0,7-0,8. Особливий інтерес цей показник визначає для власників акцій підприємства.

Загальний коефіцієнт покриття розраховують за відношенням сукупної величини запасів та витрат (без витрат майбутніх періодів) та коштів, короткострокових фінансових вкладень, а також дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Теоретична величина даного показника становить 2,0-2,5. За умови високої обіговості коштів ця величина може бути і меншою, але обов'язково має особливо велике значення для власників облігацій підприємства.

Коефіцієнт чистої виручки розраховується як відношення суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації продукції, товарів, послуг. Він показує ступінь чистого прибутку та амортизаційних відрахувань на кожну одиницю одержаної виручки від реалізації продукції.

При визначенні тенденції зміни оборотності коштів підприємства, крім зміни показника оборотності, визначають співвідношення динаміки обігових та необігових коштів, а також використовують показники мобільності усіх коштів підприємства та обігових коштів.

Коефіцієнт мобільності коштів підприємства визначають із співвідношення вартості обігових коштів до вартості всіх коштів. Коефіцієнт мобільності обігових коштів підприємства визначають діленням найбільш мобільної їх частини на сукупну вартість обігових коштів.

Збільшення цих коефіцієнтів свідчить про тенденцію прискорення обіговості коштів підприємства.

Низька мобільність обігових коштів не завжди означає наявність негатичних тенденцій, бо, перш за все, при існуванні високорентабельного виробництва підприємство може цілеспрямованно направляти кошти на розширення виробництва.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від рентабельності останнього. Так розрізняють дві групи показників рентабельності:

показники вкладених коштів підприємства та їх окремих видів;

продукції.

При цьому до першої групи включають такі показники рентабельності:

всього майна;

власних коштів;

виробничих фондів;

фінансових вкладень.

Перші три показники визначаються із відношення балансового або чистого прибутку до середньої віртості відповідного майна за звітний період. При цьому вартість виробничих фондів визначають додаванням вартості основних коштів та матеріальних обігових коштів.

Рентабельність фінансових вкладень розраховують за відношенням доходів, отриманих за цінними паперами та від участі у статутних фондах інших підприємств до середньої вартості фінансових вкладень.

Рентабельність продукції визначають відношенням прибутку отриманого від реалізації продукції до повної її собівартості чи виручки від реалізації продукції.

Рентабельність окремих видів розраховують з відношення різниці між продажною вартістю та собівартістю виробу до його продажної вартості.

У процесі аналізу фінансового стану підприємства слід детально проаналізувати обіговість всього майна господарства, обігових коштів та матеріальних і нематеріальних обігових коштів, їх окремих видів, виробничих запасів, готової продукції, незавершеного виробництва.

Розраховують наведені показники шляхом порівняння виручки та середніх залишків майна підприємства і відповідних обігових коштів.

Завершується аналіз фінансового стану підприємства комплексною оцінкою. Пропонуються заходи щодо поліпшення фінансового стану (прискорення реалізації продукції і реалізації залишків виробничих запасів та основних засобів, зниження дебіторської та кредиторської заборгованості).

3.2 Аудит фінансових результатів

Після призначення аудитора для проведення аудиту на підприємстві він здійснює попереднє обстеження діяльності клієнта з таких питань: сфера діяльності, спеціалізація виробництва, попит на продукцію клієнта, особливості економіки галузі (рівень рентабельності), претензії різних організацій і підприємств. Також вивчає звітність підприємства за попередній рік, аналізує зміни в поточному році в порівнянні з минулим по виробництву валової продукції, її собівартості та інших показниках. Вивчається стан обліку і внутрішньогосподарського контролю, зміни в обліковій політиці в порівнянні з минулим роком. Важливо також ознайомитись з актами перевірок податкової інспекції, Пенсійного фонду та інших контрольно-ревізійних органів.

Все це дає можливість скласти загальну уяву про стан справ клієнта, бухгалтерського обліку і контролю, визначити приблизний обсяг роботи та основні напрями і об'єкти аудиту, зони ризику, намітити відповідні методи перевірки.

Аудит фінансових результатів діяльності починається з перевірки правильності класифікації, оцінки, умов визнання доходів і результатів діяльності.

Найважливішим етапом є перевірка правильності відображення доходів і витрат.

Аудитор з'ясовує:

наявність наказу про облікову політику підприємства із зазначенням умов визнання доходів від реалізації продукції, робіт, послуг;

правильність визначення і законність відображення фактичного доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) на рахунках бухгалтерського обліку;

законність і обґрунтованість створення резервів по сумнівних боргах;

правильність відображення даних про угоди, які здійснюються на бартерній основі;

правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку на рахунках: 70,71,791,90,91,92,93.

Аудитор встановлює реальність обсягів реалізації за допомогою зустрічних перевірок, взаємозвіряння документів: транспортних накладних, приймальних квитанцій, дорожніх листків, журналу вагаря, відомостей руху зерна та іншої продукції, регістрів реалізації продукції, касових книг та ордерів (у разі реалізації за готівку). Взаємо звіряються також розрахунки з покупцями, паралельно - первинні документи з метою з'ясування достовірності натуральної та залікової маси реалізованої продукції. Особливо уважно перевіряють реальність знижок і надбавок до фактичної маси кожного виду реалізованої продукції.

Після звірки звітних даних, відображених в облікових регістрах по відвантаженню готової продукції в первинних документах. Для цього аудитор зіставляє дати складської витратної накладної, транспортної накладної, податкової накладної, перепустки на вивіз продукції. При виявленні розбіжностей у датах аудитор порівнює період відображення операції з відвантаження продукції з датою оплати відвантаженої продукції за випискою банку і платіжною вимогою-дорученням або прибуткового касового ордеру. При виявленні відхилень аудитор здійснює перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції і визначає розмір прихованого від оподаткування прибутку.

Основним етапом аудиту є перевірка правильності відображення господарських процесів у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку. Перевірці підлягають такі документи:

товарно-транспортні накладні;

квитанції, де відображують натуральну й залікову масу та суму виручки за реалізовану продукцію;

приймально-здавальний акт при здаванні племінних тварин;

розрахунково-платіжні відомості в разі видачі сільськогосподарської продукції працівникам підприємства в рахунок оплати праці;

договори з реалізації продукції іншим підприємствам, а за кожною відправленою партією - супровідні накладні;

накладна внутрішньогосподарського призначення та прибутковий касовий ордер при реалізації продукції за готівку безпосередньо зі складів;

виписки банку про рух грошових коштів на рахунках;

рахунок-фактура і платіжна вимога за виконаними роботами і послугами.

Для виявлення заниження доходів та збільшення витрат застосовується внутрішній аудит доходів та витрат підприємства. Недогляд в організації обліку приводить до створення умов для розкрадання матеріальних цінностей та інших зловживань, збільшення витрат на утримання облікового персоналу.

В СГ ТОВ «Перемога» внутрішній аудит не застосовується, тому ми пропонуємо ввести посаду аудитора в штатний розпис. Аудитор буде займатися розробкою методичних прийомів групування і систематизації результатів, необхідних для прийняття рішень до усунення виявлених недоліків в діяльності підприємства.

Внутрішні аудитори також повинні:

приймати участь в розробці внутрифірмових організаційно-нормативних документів;

консультувати працівників підприємства по різним питанням законодавства;

вирішувати задачі фінансово-економічної діяльності та розробки фінансових стратегій;

консультувати працівників підприємства по виконанню різних фінансово-господарських операцій;

приймати участь по підвищенню кваліфікації персоналу підприємства;

приймати участь в постановці бухгалтерського обліку.

Внутрішній аудит становиться одним з основних інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно-правових форм. Серед усіх елементів управління (прогнозування, планування, регулювання, контролю та аналізу) тільки контроль дає реальну оцінку стану підприємства. Необхідність створення внутрішнього аудиту продиктовано тим, що начальник підприємства хоче знати о реальному становищі на підприємстві.

Потреба у внутрішньому аудиті обумовлена також тим, що начальник підприємства не займається щоденним контролем діяльності підприємства, у зв'язку з тим, що інформація збирається на нижньому рівні. Крім того, внутрішні аудитори можуть приволікатися в якості експертів. Вони можуть по призначенню начальника підприємства наглядати за ефективністю здійснення операцій, правильністю відображення їх у системі обліку та звітності.

Одним із напрямків діяльності внутрішнього аудитору може бути також організація документообігу на підприємстві. Вони розробляють та вдосконалюють ефективну систему руху документів, що в цілому влияє на ефективність процесу реалізації робіт та послуг.

Другим напрямком може бути вивчення системи підбора персоналу.

Рекомендації та висновки внутрішніх аудиторів повинні сприяти зменшенню витрат та підвищення ефективності діяльності підприємства. внутрішній аудит не може рахуватися завершеним до тих пір, поки не будуть виконані аудиторські рекомендації та упорядковані виявлені недоліки.

Основними об'єктами внутрішнього аудиту є:

ведення бухгалтерського обліку;

достовірність звітності;

ведення податкового обліку;

структура управління підприємства;

система внутрішньогосподарського контролю;

фінансова стійкість та платоспроможність;

інші процеси господарської діяльності підприємства.

Основним завданням аудиту є визначення стану фінансової і господарчої діяльності підприємства та відповідність її вимогам чинного законодавства.

Перевірці підлягають:

документи, які регламентують діяльність підприємства, ефективність виконання функції працівниками, відповідність їх кваліфікації займаним посадам та інші організаційні питання;

виконання зауважень і пропозицій за матеріалами попередніх перевірок, відображення їх у бухгалтерському обліку та фінансової звітності;

правильність визначення фінансових результатів;

відображення витрат на рахунках підприємства за звітній період;

відображення доходів від реалізації товарів, робіт, послуг;

дотримання вимог податкового законодавства, ведення податкового обліку та правильності обчислення, повнота і своєчасність сплати до бюджетів державних цільових фондів, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розглянемо більш детальніше аудит доходів та витрат підприємства. В процесі перевірки доходів аудитор звертає увагу на:

виконання показників фінансового плану;

визначати відхилення фактичної суми доходів від планової і від суми доходів відповідного періоду минулого року;

аналізувати зміни в їх структурі та визначати їх причини;

проводити кількісний вимір факторів, що вплинули на зміну суми доходів;

виявляти невикористані підприємством резерви за збільшення суми доходів;

аналізувати зміни в структурі витрат;

аналізувати динаміку витрат у цілому, за складом та структурою;

оцінювати вплив факторів на утворення витрат у цілому та за видами витрат;

оцінювати співвідношення доходів та витрат через порівняння показників доходності та витратності;

оцінювати виконання кошторису витрат;

для порівняльного аналізу визначає динаміку відносних показників доходності та оцінювати іх рівень по підрозділам підприємства.

Основні завдання аудиту витрат підприємства є:

аудитор повинен оцінювати зміни суми витрат порівняно з планом та витратами відповідного періоду минулого року;

аналізувати зміни у структурі витрат;

визначати причини, що викликали зміни в сумах витрат підприємства;

визначати кількісний вимір впливу чинників на розмір витрат;

розробляти заходи для скорочення витрат.

Особливу увагу під час аудиту структури витрат приділяють перевірці адміністративно-управлінських витрат. В умовах економічної кризи спостерігається швидке зростання заробітної плати. У зв'язку з ростом мінімальної заробітної плати доходи підприємства не встигають за ростом витрат. Тому керівництво підприємства повинно враховувати цей фактор своєї діяльності, а також підготувати дані про доходи і витрати наростаючим підсумком з початку року для заповнення форми № 2 «Звіт про фінансові результати». Таким чином, можемо зробити висновок, що за допомогою внутрішнього аудиту підприємство значно покращить ефективність своєї діяльності. А аудит доходів та витрат дозволить слідкувати за збільшенням доходів та зменшенням витрат не застосовуючи додаткові кошти на зовнішнього аудитора.

3.3 Документальне оформлення результатів аудиту фінансового стану

Одним з найбільш важливих питань методики і організації аудиту фінансового стану є робочі документи аудитора.

Робочі документи аудитора - це записи в яких він фіксує використані процедури і тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту [11].

Робочі документи виконують такі функції:

допомагають планувати та проводити аудит;

допомогають контролю і огляду аудиторської роботи;

представляють докази аудиторської роботи, виконаної для підтвердження думки аудитора [15].

Перелік робочих документів розпочинають з найбільш загальних документів в інформаційному плані, наприклад даних про сільськогосподарське підприємство. Завершується перелік фінансовою звітністю і аудиторським висновком [16].

Заключним етапом контролю фінансового стану є систематизація і групування результатів контролю, одержаних у процесі аудиту. При цьому скаладається аналітична таблиця по розділах балансу доходів і видатків (фінансового плану), в якій надані планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства. Зважаючи на те, що в балансі прибутків і видатків не відображаються такі важливі показники фінансової діяльності підприємства як використання оборотних коштів, кредити банків, розрахункові показники щодо процесу розрахунків та інші, тому є доцільним провести групування і зіставлення позапланових вкладень в оборотні кошти, з одного боку, а позапланові джерела та їх покриття - з іншого.

Позапланові вкладення в оборотні кошти негативно впливають на фінансовий стан підприємства, винятком являються лище кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку в банку. Джерела покриття позапланових оборотних коштів бувають економічно обгрунтовані і необгрунтовані [7].

За рельзутатами проведеної аудиторської первірки аудитор повинен складати аудиторський звіт та аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Його скаладають тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок надається широкому колу споживачів інформації [4].

Аудиторський висновок повинен відповідати певним вимогам, передбаченим Законом України «Про аудиторську діяльність». Аудиторський висновок визначається як офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленним нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

У висновку про фінансовий стан підприємства аудитор повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності, зокрема він має визначити такі показники:

- кредитоспроможність підприємства - можливість своєчасно і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями;

- ліквідність балансу- покриття зобов'язань його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

- ліквідність активів - величина, оберенена часу, необхідного для того, щоб цей вид активів перетворився у гроші, тим вище ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності, і із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за строками їх погашення і розташованними у порядку зростання строків.

Для інтегральної оцінки фінансової стабільності і платоспроможності аудитор використовує раніше розглянуті коефіцієнти, що характеризують ці показники.

Залежно від ступеня ліквідності, його швидкості перетворення у кошти активи підприємства поділяють на такі групи:

активи найбільш ліквідні;

активи, які швидно реалізуються;

активи, які повільно реалізуються;

активи, що важко реалізуються.

Пасиви ж балансу групуються аудитором за степенем їх сплати по строках:

термінові зобов'язання;

короткострокові пасиви;

довго і середньострокові пасиви;

постійні пасиви. [2]

В аудиторському висновку також необхідно висвітлити масштаб аудиту та зміст проведених робіт [9].

Аудитор повинен поставити дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки, і в той самий день зобов'язаний повідомити результати перевірки керівництву підприємства [17].

В аудиторському висновку слід вказати адресу аудиторської фірми та номер її свідоцтва від Аудиторської палати України.

Аудиторський висновок та звітність, за якою аудитор робить висновок, підписується незалежними особами (аудиторами) від імені аудиторської фірми, оскільки вона несе відповідальність за якість проведеного аудиту [12].

Залежно від стану обліку та звітності на підприємстві, висновок аудитора може бути:

безумовно позитивним;

умовно позитивним;

негативним, якщо аудитор відмовляється давати висновок з певних причин [5].

У двох останніх випадках висновок повинен містити короткий перелік аргументів, що обумовлюють судження аудитора.

Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови :

аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

інформація цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності повноти змісту інформації;

фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;

звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;

звітність складена належним чином за затвердженою формою.

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Функціонування підприємств в умовах ринкових відносин означає, що нещасні випадки і захворювання на виробництві викликають суттєві економічні втрати не тільки держави, а й конкретного підприємства, вони впливають на рентабельність і конкурентноздатність підприємств, на прибутки трудового колективу. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості і собівартості продукції, зменшують валовий національний дохід країни. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає важливою проблемою для власників і керівників підприємств.

Докорінна перебудова методів управління економікою вимагає відповідної наукової організації охорони праці, удосконалення управління цією діяльністю на промислових підприємствах в сучасних умовах господарювання.

Задача охорони праці полягає в тому, щоб здійснюючи різноманітні заходи звести до мінімуму вплив на людину небезпечних та шкідливих факторів, які виникають на робочих місцях, зменшити вірогідність нещасних випадків і захворювань працівників, забезпечити умови праці, що сприяють продуктивності.

У країнах світу, залежно від економічного розвитку та політичного стану, існують закони та нормативні документи, які повністю або частково, захищають людину від небезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров'я. Соціально і законодавчо захищена людина зацікавлена у своїй праці цінує свою роботу, яка дає їй змогу пристойно існувати, утримувати сім'ю, годувати і виховувати своїх дітей.

В Україні діє Закон „Про охорону праці” від 21.11.2002 року. Цей закон, а також Кодекс законів про працю України є основною законодавчою базою охорони праці. Їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці - це стандарти, правила, норми, положення, статути, інструкції та інші документи, яким надано чинність норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків, є Кодекс законів про працю України.

Кодекс трактує вимоги до трудової діяльності громадян і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості.

Дія Закону „Про охорону праці” поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду їх діяльності, на всіх працюючих незалежно від їх посади і рівня кваліфікації. Також в системі нормативних документів важливе місце займають інструкції по охороні праці, які складаються для працівників по категоріях та видах робіт. Контроль за станом охорони праці в господарстві здійснює інженер по охороні праці.

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності.

В СГ ТОВ «Перемога» організація роботи з охорони праці визначена наказом „Про організацію роботи з охорони праці та пожежної безпеки” та розробленим на підприємстві Положення про систему управління охорони праці. Керівництво, управління та юридичну відповідальність положено на керівника СГ ТОВ «Перемога» Трейтяк П.М. Контроль за своєчасністю та якістю заходів з охорони праці здійснює інженер з охорони праці Тищенко О.С. На дослідженому підприємстві створено кабінет з охорони праці. Відповідальність за створення здорових та безпечних умов праці в структурних підрозділах покладено на керівників цих підрозділів.

Планування заходів по підвищенню ефективності охорони праці займається інженер охорони праці. Він складає плани на проведення заходів з охорони праці і подає на затвердження керівнику заводу. В планах досить достатньо розписані заходи, які планують провести для покращення умов праці. В цілому стан планування заходів з охорони праці добрий, інженер з охорони праці чітко знає свої обов'язки і належним чином їх виконує.

Колективний договір є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між власниками (уповноваженими органами) і працівниками з першочергових з першочергових соціальних питань, в тому числі з охорони праці.

Це твердження випливає із вимог Законів України „Про охорону праці” та „Про колективні договори і угоди”, якими передбачено, що здійснення колективних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов'язків сторін, а також реалізація трудящими своїх прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечується насамперед за допомогою колективного договору.

У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям, пожежам, визначаються обсягами та джерелами фінансування зазначених заходів.

Одним з важливих підрозділів колективного договору є комплексні інженерно-технічні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці. Завдяки цим заходам в умовах діючого виробництва досягається відчутний прогрес забезпечення охорони праці, робочі місця доводять до нормативних вимог, умови праці наближаються до комфортних.

Важливим є те, що заходи з охорони праці повинні мати економічне підгрунтя та інженерно-технічне забезпечення.

Заходи з охорони праці проводяться за рахунок амотизаційних відрахувань, адміністративних витрат а також за рахунок фонду з охорони праці, який формується в розмірі 0,5% від реалізованої продукції.

При прийомі на роботу і процесі роботи працівники проходять інструктажі, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Моральне та матеріальне стимулювання працівників за роботу по вдосконаленню охорони праці має велике значення для підвищення ефективності виробництва, зниження рівня травматизму і захворюваності, покращення умов праці. До форми морального стимулювання відносять в господарстві об'яву вдячності, нагородження грамотою. Матеріальне стимулювання відбувається шляхом виплати премій за виконання планів роботи по охороні праці, за роботу без травм і аварій, за перевиконання норми виробітку.

Досвід роботи по здійсненню контролю за додержанням трудового законодавства і правил по охороні праці показав, що систематична спільна праця колективу охорони праці з керівниками виробництва по застосуванню оздоровчих заходів сприяє зниженню виробничого травматизму, підвищенню культури виробництва і подальшому покращенню стану охорони праці. Відповідальні особи по техніці безпеки та охорони праці приймають участь у розробці важливих документів, планів, програм для забезпечення захисту і підвищення прав і гарантій працівників у сфері охорони праці і здоров'я.

Для розрахунків економічних збитків візьмемо нещасний випадок, який трапився 10.06.2005 року з прибиральницею Максименко Людмилою Іванівною, яка постраждала під час виконання своїх службових обовязків. Максименко Л.І. отримала перелом ноги, садини голови, тулуба та кінцівок. Нещасний випадок було відображено у Звіті про травматизм на виробництві 2005 року.

Таблиця 4.1 Показники стану охорони праці за 2005-2007 роки

Назва показників	Одиниця виміру	По рокам
		2005	2006	2007
Середньооблікова кількість працюючих (Р)	Чол.	97	157	172
Кількість нещасних випадків (Т)	Випадок	1	-	-
В т. ч. з летальним наслідком (ТСМ)	Випадок	-	-	-
Кількість днів непрацездатності (ДТ)	Днів	13	-	-
Матеріальні збитки від травматизму	Грн.	1469,1	-	-
Коефіцієнт частоти травматизму(Т/Р*1000)	*	0,5	-	-
Коефіцієнт важкості(ДН/(Т-ТСМ))	*	13	-	-
Коефіцієнт втрати робочого часу (КВЧ=(ДН*1000)/Р)	*	65	-	-
Асигновано коштів на охорону праці	Грн.	1700	2050	2500
Витрачено	Грн.	1700	2000	2500
Кількість пожеж	Випадок	-	-	-
Матеріальні збитки від пожежі	Грн.	-	-	-

Виробничий травматизм і захворюваність наносять не тільки моральний, соціальний, але й значний економічний збиток. Економічний збиток від травматизму на підприємстві розрахуємо по наступній методиці, розробленої на основі „Закону про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 року.

C заг = С1+ С2 + С3 + С4 + С5 + С6+ С7+ С8+ С9+С10, де

С1 - розмір одноразової допомоги;

С1 = К *Зм (1 - m/100). Де

К- коефіцієнт, який залежить від тривалості хвороби потерпілого і встановлюється колективним договором або угодою;

Зм - Оплата праці в місяць, грн.

m - вина потерпілого, %

С1 =0,5*465 (1 - 50/100) = 116,25 грн

С2 - сума виплат по листкам непрацездатності, грн.

С2 = Зд * Дн, де

Зд - середня денна заробітна плата потерпілого від нещасного випадку.

Дн - кількість днів непрацездатності від нещасних випадків, днів

С2 = 19,6 *13 =254,8 грн.

С3 - сума щомісячних доплат до втраченої частини заробітної плати, грн.

С3 = 0

С4 - втрати при наданні першої допомоги потерпілому, грн.

С4 = 22,00 грн згідно даних бухгалтерії

С5 -витрати, пов'язані з розслідуванням нещасного випадку, грн.

С5= 23,5*1+25,0*1+22,5*1+24,0*1+24,5*1 =129,0 грн

С6 - вартість зіпсованих машин, обладнання, матеріалів, або витрати по їх відшкодуванню, грн. (згідно даних бухгалтерії господарства),

С6 =0 (машини не пошкоджено)

С7 - витрати пов'язані з навчання робітника, який замінив потерпілого, або вибувшого, грн.

С7 =0 (витрат не було)

С8 - витрати медичних закладів, грн.

С8 = 18,25*Дс + 2,65 Да, де

Дс - кількість днів, проведених хворим на стаціонарному лікуванні;

Да - кількість днів на амбулаторному лікуванні.

С8 = 18,25 *10 + 2,65 * 3 = 219 + 98,05 =190,45 грн

С9 - розмір пенсії за інвалідністю в залежності від групи інвалідності, або втрати годувальника розмір пенсій годувальника, грн.

С9 = 0

С10 - вартість недоотриманої продукції, тобто умовні втрати недоотриманої продукції через неприйняття участі в трудовому процесі потерпілого в результаті травми, розраховується за формулою

С10 = ВПд *Дн, де

ВПд - вартість валового продукту виробленого одним робітником за один день, грн.

ВПд = ВПр / (Рср * До), де

ВПр - загальний обсяг реалізованої продукції, або наданих послуг за рік, грн.

Рср - середньооблікова кількість працюючих за рік,

До - кількість днів відпрацьованих одним робітником в рік

Дн - кількість днів непрацездатності.

ВПд = 3173700/(172*262) = 3173700 / 45064 =70,4 грн.

С10 = 70,4* 13 = 915,2 грн.

Сзаг = 116,25 + 254,8 + 129 + 190,45 + 756,6 + 22,00 = 1469,1 грн.

Даний розрахунок свідчить, що економічний збиток від нещасного випадку становить 1469,1 грн.

З метою поліпшення охорони праці в господарстві згідно зі спеціалізацією слід здійснити такі заходи для робітників рослинництва:

1. Придбати вогнегасники та протипожежне укомплектування для всіх транспортних засобів.

2. Закупити нормативну літературу для кабінету охорони праці.

3. Розробити програми проведення інструктажів.

4.Обладнати належним чином приміщення санітарно-побутового призначення.

5.Налагодити систему вентиляції.

У разі виконання вищезазначених заходів підвищиться працездатність працівників. Визначимо приріст продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності, зумовленої поліпшенням умов праці.

Пт=(Р2/ Р1-1)-100*2,

де Р1 і Р2- показники працездатності до і після поліпшення умов праці.

Р1 (2) =100- (Ит1(2) - 15,6)/0,64

Ит1(2) - інтегральний показник важкості праці, балів;

Ит1 =46, Ит2 =34

Р1 =100-(46-15,6)/0,64=52,5

Р2 =100-(34-15,6)/0,64=71,25

Пт = (71,25/52,5-1)*100*0,2=7,14%

Отже, приріст продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності, зумовленої поліпшенням умов праці становить 7,12%.

В цілому по господарству можна зробити висновок, що робота по організації охорони праці ведеться в повній мірі. Але все ж таки керівництву господарства потрібно намагатися покращити виконання основних технічних вимог організації трудових процесів, забезпечення умов техніки безпеки працівників, що значно вплине на результати діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФІНАНСУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

Проблеми раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища є зараз чи не найактуальнішими. Науково-технічна революція надто ускладнила взаємовідносини суспільства з навколишнім середовищем. Широкомасштабний і не до кінця передбачуваний вплив людини на всі без винятку складові частини біосфери, досяг критичного рівня. Адже зв'язки між окремими компонентами біосфери формувалися впродовж тисячоліть. Людина, застосовуючи різноманітні технічні засоби, за значно короткий проміжок часу різко змінила плин природних процесів.

Вичерпність природних ресурсів створює певні труднощі в забезпеченні людства матеріальними благами, забруднення навколишнього природного середовища призводить до порушення нормальних умов існування живих організмів, до зростання економічних збитків, вимагає перегляду відносин між людиною та довкіллям.

Останні десятиліття у світі активізувався неоднозначний вплив екологічного чинника, якості навколишнього природного середовища на динаміку економічного розвитку. Водночас виявилось, що економічний розвиток є нескінченною послідовністю переходів економічної системи від одного стану рівноваги до нового якісного рівня, де нових якісних характеристик її функціонування, серед яких виокремлюються екологічно безпечні, екологозрівноважені параметри соціального поступу.

Надто актуальним є вирішення проблеми "екологічного" коригування економічного розвитку для України, що зумовлює необхідність формування економічно політики "нової якості", котра спроможна подолати "екологічну" деформацію традиційних уявлень щодо базових координат прогресивного розвитку. Дійсно, в Україні, як показує практика, досі критерієм розвитку фактично вважається будь-який приріст виробництва тобто домінує екологонебезпечний стереотип господарювання, за яким нібито економічне зростання тим ефективніше, чим більша експлуатація природних ресурсів. Результатом цього є погіршення техніко-екологічних і еколого-економічних умов функціонування народного господарства, що проявляється на макрорівні як низка досить стабільних негативних тенденцій.

Екстраполяція зазначеної тенденції збільшення питомих екологічних втра-функціонування національного господарства України свідчить не лише про перспективу додаткових екологічних втрат, які значно перевищують вигоду економічного зростання, а й про посилення небезпеки екологічної деструкції довкілля країни через домінування сучасного екологоємного типу економічного зростання.

Потреба встановлення екологічно безпечної моделі ринкових відносин в Україні з одного боку, а з другого - необхідність формування, впровадження та вдосконалення мотиваційних механізмів реалізації моделі ефективного екологозрівноваженогс економічного зростання на всіх рівнях господарювання, об'єктивно зумовлюють активізацію екологоорієнтованої адаптації вітчизняних реформаційних зусиль через відповідну модернізацію процесу суспільного відтворення. Це, в свою чергу, акцентує увагу на екологічному аспекті піднесення "нової хвилі" економічних реформ.

...