Аудит господарських операцій

Порядок використання прибутків і покриття збитків визначається учасниками (рішення зборів учасників) щоквартально, не пізніше, як через два місяці після закінчення кварталу і затвердження балансу.

Шкоди і збитки, заподіяні фірмі, відшкодовуються винуватцями добровільно або за рішенням суду. Якщо відшкодування не можливо повернути, вони відносяться за рахунок резервного фонду в порядку, що визначається законодавством.

Засновники самостійно розпоряджаються чистим прибутком, визначають частину прибутку, що направляється на поповнення, і частину прибутку, яку отримує директор.

Статутний фонд фірм утворюється за рахунок грошових коштів учасників і формується протягом одного року з моменту державної реєстрації. Його розмір може збільшуватись за рахунок додаткових внесків учасників: грошові кошти (в т.ч. іноземна валюта), матеріальні цінності, майнові права, цінні папери, платні послуги тощо.

З чистого прибутку аудиторські фірми створюють резервний фонд (що складає 25 % статутного фонду), фонд виробничого і соціального розвитку, матеріального заохочення, амортизаційний і інші фонди, призначені для забезпечення діяльності фірми. Порядок створення і використання фондів визначається положеннями, які затверджуються учасниками.

Вищим органом управління аудиторських фірм є збори її учасників або призначених ними представників. До виключної компетенції зборів відносяться вирішання таких питань діяльності фірми:

Визначення основних напрямків діяльності і затвердження планів та звітів про їх виконання;

Внесення змін до Статуту;

Обирання та відкликання членів виконавчого органу, ради фірми та ревізійної комісії;

Затвердження річних результатів діяльності фірми (звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, покриття збитків);

Створення, реорганізація та ліквідація філій та представництв, затвердження їх статутів і положень;

Винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб;

Затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів фірми, визначення їх організаційної структури;

Визначення умов оплати праці посадових осіб, філій та представництв;

Прийняття рішення про припинення діяльності.

2. Методика проведення аудиту господарських операцій

2.1 Аудит системи бухгалтерського обліку

В залежності від ступеню і області ревізії система бухгалтерського обліку може бути перевірена як на різних рівнях обліку, так і по іншим функціональним розділам (перевірка обліку активів, обліку зобов`язань).

Як говорилось про аналіз звітності, диспропорції в аналітичних показниках можуть направляти аудитора по визначеному шляху дослідження системи бухгалтерського обліку. Також може мати місце випадок, коли помітних диспропорцій немає, але звітність неправильно відображає фінансовий і господарський стан ревізійної одиниці внаслідок помилок, припущених при її переробці в системі бухгалтерського обліку. Беручи до уваги запропоновану матрицю бухгалтерського обліку, наступним етапом ревізії системи “обліку” є співставлення даних балансу, звіту про фінансово-майновий стан підприємства з даними сальдових залишків відповідних рахунків Головної книги на одну звітну дату.

Якщо статті балансу сформовані правильно, то слід приступити до перевірки самої Головної книги, маючи на увазі наступне:

сальдо рахунків на початок року (кварталу, місяця) повинно бути рівним сальдо рахунків на кінець попереднього року (кварталу, місяця);

підсумок по Дт відповідного рахунку на даний місяць повинен відповідати сумі показників кореспондуючих рахунків, які розташовані по одній горизонталі;

підсумок колонок по кожному кореспондуючому рахунку повинен відповідати сумі помісячних даних, які складають цю колонку (рахунок 51, підсумок - 1500=700+300+500);

підсумок по колонці “Підсумок Дт” або “Підсумок Кт” повинен від-повідати сумі складових з врахуванням сальдо на початок періоду;

сума підсумків кореспондуючих рахунків повинна відповідати сумі показників по колонці “Підсумок Дт”:

Мал.2.1 Фрагмент Головної книги

Рахунок 51	З Кт рахунків в Дт рахунків	Сальдо на 01.01.97р. 1000
	51	71	Підсумок Дт	Підсумок Кт
січень	700	300	1000	500
лютий	300	200	500	600
березень	500	100	600	1000
Підсумок І кв.	1500	600	3100	2100

сальдо на кінець даного і початок наступного звітного періоду повинно відповідати різниці між дебетовим і кредитовим оборотами з врахуванням сальдо на початок періоду, який перевіряється.

На цьому закінчується документальна перевірка системи бухгалтерського обліку на рівні звітності, балансу і Головної книги.

Другим етапом перевірки є перевірка запасів по рахунках Головної книги і їх джерел, які знаходяться на другому рівні глибини аудиту - рівні “аналітич-ного і синтетичного обліку”. Цей рівень містить такі бухгалтерські реєстри як журнал-ордер, оборотні відомості, відомості аналітичного обліку, картки обліку основних засобів. Зупинимося більш детально на цих формах:

1. Журнал-ордер №1 (по Кт) і відомість №1 (по Дт) рахунку 50 “Каса”;

2. Журнал-ордер №2 (по Кт) і відомість №2 (по Дт) рахунку 51 “Розрахунковий рахунок”;

3. Журнал-ордер №3 (по Кт) і відомість №3 (по Дт) рахунку 55 “Спеціальні рахунки в банку”, 56 “Інші грошові кошти”;

4. Журнал-ордер №4 (по Дт) і відомість №4 (по Кт) рахунків 90 “Короткострокові кредити банку”, 92 “Довгострокові кредити банку”;

5. Журнал-ордер №5 (по Кт) і відомість №5 (по Дт) рахунку 14 “Переоцінка товаро-матеріальних цінностей (ТМЦ)” (різниця в цінах);

6. Журнал-ордер №6 (по Кт) і відомість №6 (по Дт) рахунку 60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, 61 “Розрахунки по авансах”;

7. Журнал-ордер №7 (по Дт і Кт) рахунку 71 “Розрахунки з підзвітними особами”;

8. Журнал-ордер №8 і відомість №8 по рахунках: 68 “Розрахунки з бюджетом”, 72 “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків”, 76 “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами”, 77 “Внутрішньовідомчі розрахунки по перерозподілу оборотних коштів і прибутку”, 78 “Внутрішньовідомчі розрахун-ки по поточних операціях”;

9. Журнал-ордер (по Кт) і відомість №9 (по Дт) рахунку 09 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”, 79 “Внутрішньогосподарські розрахунки”;

10. Журнал-ордер №10/1 (по Кт) рахунків: 03 “Ремонт основних засобів”, 05 “Матеріали”, 06 “Паливо”, 07 “Будівельні матеріали та обладнання до встановлення”, 08 “Запасні частини”, 12 “Малоцінні та швидкозношувальні предмети”, 20 “Основне виробництво”, 21 “Напівфабрикати власного виробництва”, 23 “Допоміжне виробництво”, 24 “Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання”, 25 “Загальновиробничі витрати”, 26 “За-гальногосподарські витрати”, 28 “Брак у виробництві”, 29 “Обслуговуючі виробництва та господарства”, 30 “Некапітальні роботи”, 31 “Витрати майбутніх періодів”, 69 “Розрахунки по страхуванню”, 70 “Розрахунки по оплаті праці”, 84 “Нестачі і псування цінностей”, 86 “Амортизаційний фонд”, 89 “Резерви майбутніх платежів”;

11. Журнал-ордер №11 і відомість №11 по рахунках: 40 “Готова продукція”, 43 “Позавиробничі витрати”, 45 “Товари відвантажені, виконані роботи та послуги”, 46 “Реалізація”, 62 “Розрахунки з покупцями і замовниками”;

12. Журнал-ордер №12 і відомість №12 по рахунку 87 “Фонди економічного стимулювання”;

13. Журнал-ордер №13 (по Кт) і відомість №13 (по Дт) рахунків 01 “Основні засоби”, 02 “Знос основних засобів”, 85 “Статутний фонд”;

14. Журнал-ордер №14 і відомість №14 по рахунку 84 “Нестача і псування цінностей”;

15. Журнал-ордер №15 (по Кт) рахунку 81 “Використання прибутку”, “Використання позичкових коштів”, 83 “Доходи майбутніх періодів”, 80 “Прибутки і збитки”;

16. Журнал-ордер №16 і відомість №16 по рахунку 33 “Капітальні вкладення”, 35 “Формування основного стада”, 93 “Фінансування капітальних вкладень”;

17. Журнал-ордер №17 (по Кт) і відомість №17 (по Дт) рахунку 14 “Переоцінка ТМЦ “(дооцінка);

18. Відомість №12 по рахунках 23 “Допоміжне виробництво”, 24 “Витрати на утримання машин і обладнання”, 25 “Загальновиробничі витрати”;

19. Відомість №15 (по Дт) рахунку 26 “Загальногосподарські витрати”;

20. Відомість №16 (по Дт) рахунку 46 “Реалізація”;

21. Відомість №10 по рахунках: 05 “Матеріали”, 07 “Будівельні матеріали та обладнання до встановлення”, 12 “Малоцінні та швидкозношувальні предмети”.

Всі вказані облікові реєстри повинні бути перевіреними на: арифметичну правильність підсумків по рядках та колонках, правильність перенесення підсумків балансових рахунків в Головну книгу або інші журнали-ордери. Останнє є метою методики контролю системи бухгалтерського обліку, так як саме тут реалізується принцип подвійного запису дотримання правил кореспонденції рахунків і взаємозв`язку між названими обліковими реєстрами. Зупинимося на порядку таких зв`язків більш детальніше.

Необхідно мати на увазі, що записи в багатьох журналах-ордерах здій-снюються синтетично, тому їх слід звіряти з підсумками розроблених відомостей, зведень, таблиць та іншими реєстрами аналітичного обліку, які являються перехідними ланками від рівня первинних документів, на основі яких вони складаються, до рівня синтетичного обліку.

В деяких випадках записи в журналах-ордерах проводяться безпосередньо на основі первинних документів:

1). Журнал-ордер №1 і відомість №1.

Основою записів є звіти касира. При перевірці необхідно звірити кредитові обороти журналу-ордеру №1 по рахунку 51 з відповідними даними відомості №2, по рахунку 55 з відомості №3, по рахунку 70 з відомістю №10/1, по рахунку 71 з журналом-ордером №7.

Аналогічно перевіряються дебетові обороти, відображені у відомості №1.

2). Журнал-ордер№2 і відомість №2.

Основою для записів є проведені банком платіжні доручення, платіжні вимоги (дату дізнаються по випискам банку і відмітках банку на документах), накази судових органів, виконавчі листи тощо.

Кредитові обороти журнала-ордера №2 звіряються: по рахунку 50 з відомістю №1, по рахунку 55 з відомістю №3, по рахунку 60 з журналом-ордером №6, по рахунку 68 з журналом-ордером №8, по рахунку 69 з журналом-ордером №10/1.

Аналогічно проводиться звірка відомості №2.

3). Журнал-ордер №3 і відомість №3.

По кредитовим оборотам звірка проводиться по рахунку 50 з відомістю №1, по рахунку 51 з відомістю №2.

4). Журнал-ордер №4 і відомість №4.

Основою для записів є виписки банку і додані до неї документи.

Кредитові обороти по рахунку 90 звіряються: по рахунку 50 з відомістю №1, по рахунку 51 з відомістю №2, по рахунку 55 з відомістю №3, по рахунку 60 з журналом-ордером №6.

Дебетові обороти у відомості №4 звіряються аналогічно.

5). Журнал-ордер №5.

Звіряються записи по рахунку 14 з відповідними записами по кредитовим оборотам у відомості №10/1, а по дебетовим в журналі-ордері №10/1.

6). Журнал-ордер №6.

Він призначений для обліку розрахунків ревізійної одиниці за придбані та продані ТМЦ, прийняті та здані роботи і послуги. Записи ведуться на основі відомості №6, №4, №16, реєстрів або безпосередньо на основі пред`явлених до оплати рахунків, актів прийомки виконаних робіт та послуг, актів прийомки ТМЦ на склад незалежно від часу оплати.

У випадку встановлення факту надходження ТМЦ, на які не одержані розрахункові документи, аудитор повинен перевірити: чи не рахуються вони як оплачені, але знаходяться в дорозі або не вивезену зі складу постачальників; чи не рахується вартість надійшовши ТМЦ як дебіторська заборгованість як на рахунку 60 так і на інших подібних рахунках.

Кредитові обороти по рахунку 60 звіряються по рахункам ТМЦ: 05, 12, 40, 41 з відомістю №10/1.

Дебетові обороти по рахунку 60 журналу-ордеру №6 звіряються з журналом-ордером №2 по рахунку 51, з журналом-ордером №3 по рахунку 55.

7). Журнал-ордер №7.

Цей обліковий реєстр призначений для відображення господарських операцій по рахунку 71. В цьому журналі-ордері синтетичний і аналітичний облік забезпечується єдиною системою записів. Основою для записів служать: видаткові і прибуткові касові ордера, авансові звіти з доданими до них виправдовуючи ми документами тощо.

Кредитові обороти по рахунку 71 звіряються: по рахунках загальновиробничих і загальногосподарських витрат з виробничими звітами, матеріальних звітів прарабів, по рахунку 46 з журналом-ордером №11, по рахунку 50 з відомістю №1, по рахунках ТМЦ з відомістю №10.

Дебетові обороти по рахунку 71 звіряються по рахунку 51 з журналом-ордером №2.

8). Журнал-ордер №8 і відомість №8.

Записи у відомості робляться на основі первинних документів і за підсумками місяця. Потім вони переносяться до журналу-ордеру №8.

Звірку відомостей проводять таким чином: по рахунку 68 суми кредитових оборотів, відображені в журналі-ордері №8 звіряють: по рахунку 70 з розроблювальною таблицею, по рахунках виробничих витрат з виробничими звітами і журналом-ордером №10/1, по рахунку 76 з рахунком 50 в відомості №1, з рахунком 51 в відомості №2, з рахунком 60 в журналі-ордері №6.

9). Журнал-ордер №10/1

Він призначений для синтетичного і аналітичного обліку витрат на виробництво продукції.

Звірка проводиться з відомістю №1 по рахунку 50, з відомістю №2 по рахунку 51.

10). Журнал-ордер №11 і відомість №11.

В них ведеться облік реалізації продукції.

Звірка проводиться: з журналом-ордером №10/1, з відомістю №16, підсумки якої переносяться до журналу-ордеру №6, з відомістю №8 по Дт рахунку 76, з відомістю №2 по Дт рахунку 51.

11). Журнал-ордер №12 і відомість №12.

Записи проводяться на основі листів-розшифровок і первинних документів в хронологічному порядку. Суми, записані в Дт рахунків 87, 88, 96, звіряються з записами в листах-розшифровках згрупованих відповідно названих рахунків. Також звіряються листи-розшифровки по рахунках 50 і 51 і звідси необхідна звірка з журналами-ордерами №1 і №2 і відомостями №1 і №2.

Закінчивши перевірку узгодження реєстрів синтетичного і аналітичного обліку між собою, а також залишків і відображених в цих реєстрах оборотів (в грошовому виразі), аудитор приступає до самої праце місткої фази своєї праці - перевірка відомостей, реєстрів і інших зведених документів, записи в яких проводяться безпосередньо на основі первинних документів, які відображають ту чи іншу господарську операцію. Через великий обсяг робіт тут часто використовуються методи вибіркового контролю, основані на використання прийомів теорії ймовірності і математичної статистики.

Починаючи таку перевірку, аудитор, перш за все, повинен звірити підсумкові обороти за кожен місяць з записами по відповідним рахунках в журналах-ордерах, відомостях синтетичного обліку і, за необхідністю, в оборотних відомостях. Також треба перевірити арифметичну правильність підсумків, відображених в реєстрах, таблицях і відомостях аналітичного обліку, підтвердження кожного запису в бухгалтерських реєстрах відповідним арифметичним документом.

Ця процедура особливо важлива при використанні математичних методів, так як в подальшому по даній генеральній сукупності, аудитор буде визначати аудиторські ризики недооцінки або переоцінки, рівень довіри до даної сукупності документів.

Для з`ясування характеру аудиту цих документів опишемо основні з них:

Касові документи є основою для запису в журнал-ордер №1 і відомість №1. Записи в цих звітах здійснюються на підставі первинних та доданих до них документів: накази адміністрації, розрахункові, розрахунково-платіжні відомості по оплаті праці, авансові звіти, заяви про разові виплати. Всі документи повинні мати візи: одного з керівників ревізійної одиниці, головного бухгалтера і касира. Обґрунтованість виплат і правильність віднесення на рахунки бухгалтерського обліку сум надходжень слід перевіряти по кореспонденції рахунків, співставляючи дані касових документів з первинними документами, які є основою для записів в інших журналах-ордерах і відомостях. Запис, проведений на основі прибуткового ордеру, який засвідчує поступлення грошей з банку, необхідно спів ставити з чеком і випискою банку, яка, як правило, додається до журналу-ордеру №2. Видачу грошей під звіт на господарські потреби слід спів ставити з записами: в журналі-ордері №7, до якого додаються авансові звіти, у відомості №10 по руху ТМЦ, в книгах і картках складського обліку. Облік касових операцій повинен проводитись у відповідності з правилами ведення касових операцій.

Аналітичний облік по рахунку 51 ведеться в книгах реєстрації платіжних доручень і платіжних вимог. Всі документи (платіжні вимоги, доручення тощо) звіряються з виписками банку. Тут важливе значення має перевірка законності здійснених операцій по кореспонденції рахунків. Через те, що “географія” таких рахунків велика журнал-ордер №2 і відомість №2 практично мають взаємозв`язки з усіма обліковими реєстрами.

Записи в журналі-ордері №4 і відомості №4 ведуться на основі платіжних вимог і доручень. Зведення по операції на рахунках, які обліковуються в цих бухгалтерських реєстрах, слід спів ставити з відомостями, які знаходяться в угодах кредитування або займу.

Аналітичний облік, який обґрунтовує записи в журналі-ордері №6, ведеться в відомості №6. Первинними документами, які служать основою для записів в цьому обліковому реєстрі, є: оплачені платіжні доручення і вимоги, рахунок і рахунок-фактура, які пред`явлені для оплати покупцю або замовнику, документи про надходження та вибуття ТМЦ- (акти прийомки, накладні або накази на відпуск), документи, які свідчать про надання послуг і виконання робіт (акти прийомки виконаних робіт і послуг). Для того, щоб впевнитись в тому, що представлені всі первинні документи по проведених операціях, необхідно:

- провести звірку із журналами-ордерами №1 і №2 і відомостями №1 і №2 в розрізі конкретних платіжних вимог і доручень(в т.ч. які обґрунтовують перерахування авансів) з книгами реєстрації платіжних вимог і доручень;

- порівняти зведення про відпуск і надходження ТМЦ з інформацією, яка знаходиться в журналі обліку вантажів, які прибули, в журналі обліку виданих доручень, в актах прийомки виконаних робіт, в актах прийому матеріалів на склад, в відомості №10.

При перевірці цього облікового реєстру слід звернути увагу на своєчасність відображення господарських операцій. Так, ревізійна одиниця виконала роботи і здала їх замовнику в грудні на суму 200 тис. грн. Рахунок на цю суму був пред`явлений для оплати в січні (т.б. в наступному звітному році). Собівартість робіт склала 135 тис. грн. Всі операції по реалізації були також відображені в січні. Це означає, що ревізійна одиниця перекрутила фінансовий результат минулого року на 65 тис.грн., а звідси попрання інтересів бюджету. Це означає, що при встановленні такого факту податковою адміністрацією, ревізійна одиниця заплатить штраф (попрання інтересів власників і акціонерів).

Аналітичний облік по рахунку 71 ведеться безпосередньо в журналі-ордері №7 на основі авансових звітів. Витрати, відображені в цих звітах повинні бути обґрунтованими: на господарські операції - рахунками і товарними чеками, які підтверджують виплату вказаних в звітах сум; на відрядні витрати - позначки про прибуття та вибуття у відрядних посвідченнях, проїзні документи тощо. При перевірці витрат на відрядження слід встановити, чи проводились вони згідно затвердженим нормам. Багато реєстрів аналітичного обліку, які формують первинні документи у відповідності з їх подальшим використанням, при переробці інформації використовуються для записів в різних зведених відомостях синтетичного обліку і в журналах-ордерах.

Основними первинними документами, які використовуються в промисловості є:

1. Платіжні доручення і вимоги (джерело інформації для формування журналу-ордеру №2 і №6);

2. Платіжні доручення і вимоги, рахунки, пред`явлені на оплату, акти прийомки виконаних робіт (джерела інформації для формування записів в журналі-ордері №6 і №10/1);

3. Товаро-транспортні накладні (джерело формування відомості №6, яка в свою чергу є джерелом інформації для записів в журналі-ордері №6);

Акти прийомки виконаних робіт, звіти про списання будівельних матеріалів на виробництво, накази: про прийом на роботу, про перевід на іншу роботу, про припинення трудової угоди, табель обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати, розрахункові, розрахунково-платіжні, платіжні відомості, особові рахунки - джерела лювальної таблиці РТ-5 “Зведення заробітної плати за її складом і категоріями працівників” і “Зведення даних по розрахунках з робітниками і службовцями”, розроблювальної таблиці РТ-2 “Розподіл заробітної плати і матеріалів”, які використовуються для формування журналу-ордеру №10, №10/1;

5. Реєстри, платіжні відомості, листи-розшифровки, які об`єднують інформацію, яка знаходиться в актах прийомки ТМЦ, в накладних на відпуск матеріалів, в актах списання ТМЦ - джерело інформації для формування відомості №10, 10/1, а звідси і для формування журналу-ордеру №10, 10/1, 11;

6. Акти вводу в експлуатацію основних засобів, акти ліквідації основних засобів тощо - джерело інформації для запису в картках обліку основних засобів і зведених картках обліку основних засобів. Вони служать джерелом інформації при складанні розроблювальної таблиці №7 “Розрахунок амортизації основних засобів”, яка використовується для формування даних журналу-ордеру №13;

7. Акти прийомки виконаних робіт, звіти матеріально-відповідальних осіб, які формуються на основі даних лімітно-забірних карток, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів - джерело інформації для складання нагромаджувальних відомостей (реєстрів), які використовуються для формування відомостей №10, 11, а потім журналу-ордеру №10, 10/1. Облікові реєстри ведуться в розрізі об`єктів і матеріально-відповідальних осіб.

При перевірці первинних документів крім арифметичної правильності підрахунків і існування необхідних віз, завжди перевіряється відповідність їх оформлення стандартам, положенням, інструкціям.

Для з`ясування суті та реальності операцій, відображених в первинних документах здійснюється ряд ревізійних процедур:

1. Вивчення кожної фінансово-господарської операції по суті з метою встановлення законності і доцільності.

2. Порівняння первинних документів з обліковими записами.

Визначення достовірності і правильності оформлення документів.

4. Логічна оцінка даних, які знаходяться в документах.

5. Зустрічна звірка документів ревізійної одиниці з документами, які знаходяться в сторонніх організаціях (або інших підрозділах цієї організації).

6. Контрольне вимірювання виконаних робіт.

7. Інвентаризація ТМЦ, грошових коштів і рахунків.

8. Контрольний запуск сировини у виробництво.

9. Перевірка достовірності операцій за місцями їх здійснення.

З них в обов`язковому порядку здійснюється: вивчення кожної фінансової операції по суті з метою встановлення її законності і доцільності, звірка первинних документів з обліковими записами, визначення достовірності і правильності оформлення документів, логічна оцінка відомостей, які знаходяться в документах. Якщо ці прийоми формують думку аудитора про можливі помилки або приписки в перевірених документах, аудитор може здійснити:

- контрольний обмір обсягів виконаних робіт (якщо сумніви викликає, наприклад, акт прийомки виконаних робіт);

- інвентаризацію ТМЦ (якщо сумніви викликає інформація про знаходження їх на складі або цехах);

- контрольний запуск сировини у виробництво (якщо аудитор на основі вивчення первинних документів робить висновок про наявність виробництва неякісної продукції, завищення (в порівнянні з фактичними) витрат матеріалів і сировини, вказаних в документах);

- зустрічну звірку перевірених документів з іншими, в яких деяка господарська операція відображена прямо або непрямо. Так, кількість продукції, вказаної в прибутковому ордері на надходження ТМЦ на склад, можна звірити з кількістю тарних місць в товаро-транспортній накладній на перевезення вантажів;

перевірку достовірності операцій на місці їх здійснення (якщо сумніви викликає технічна або технологічна можливість виконання операції. Так, якщо в проекті організації робіт для укладки з/б плит перекриття необхідно використовувати вантажопідйомний механізм довжиною стріли 14м, висотою підйому стріли не менш 6м і вантажопідйомом не менш 3т, але такого механізму в період, коли ці роботи здійснювались, не було в наявності, то у аудитора виникає обґрунтований сумнів щодо достовірності даних, вказаних в акті прийомки виконаних робіт цього періоду);

Слід відмітити, що велику роль в оцінці господарської операції можуть відіграти залучені аудитором спеціалісти: інженери, технологи, будівельники тощо.

Встановивши за допомогою названих процедур контролю достовірну інформацію, яка відноситься до того чи іншого первинного документу (з вибірки, яка перевіряється), аудитор проводить розрахунок аудиторського ризику як по даній виборці, так і в цілому по генеральній сукупності документів і рахунків.

При перевірці надійності системи бухгалтерського обліку аудитор також повинен звернути увагу на наявність червоного сторно. Воно не обов`язково є свідченням помилки або порушення, але, встановив, що дана бухгалтерська операція зустрічається в якомусь реєстрі багато раз, аудитор повинен звернути особливу увагу на такий документ.

При перевірці первинних документів аудитор повинен звертати увагу на їх достовірність. Доцільно з метою співставлення взяти зразок оригіналу підписів у осіб, які мають право завізувати ту чи іншу операцію, яка відображається в первинних документах. Крім того аудитор повинен перевіряти обґрунтованість виправлень.

Для знаходження підчисток або застосування хімічних засобів з метою виправлення першопочаткових даних, відображених в первинних документах, необхідно розглянути поверхню документа при сильному джерелі світла або при криво спадаючому світлі. Після виявлення таких порушень аудитор бере письмове пояснення з особи, яка складала даний документ, а при необхідності - направляє його на експертизу.

2.2 Аудит загальних фінансових результатів діяльності підприємства

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат позареалізаційних операцій тощо.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, податку на добавлену вартість (ПДВ) .

Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих на виробництво коштів підприємства у грошову готівку і початок нового витку в обігу коштів. Після вирахування із виручки від реалізації продукції суми ПДВ і витрат на виробництво реалізованої продукції будемо мати чистий результат (прибуток або збиток) від реалізації.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання - показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і обігових коштів визначає загальну рентабельність.

Рентабельність виробництва продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації продукції. Розраховують також інші показники рентабельності, змінюючи чисельник і займенник загальної формули розрахунку рентабельності у вигляді відношення прибутку до затрат (або ресурсів), або до різних показників продукції.

В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінансової діяльності підприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування, здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобов`язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при аудиті прибутку вивчаються як фактори формування, так і розподілу його.

Завданнями аудиту фінансових результатів є: оцінка динаміки показників формування прибутку, обґрунтованості фактичної величини утворення і розподілу прибутку; виявлення впливу різних факторів на величину прибутку; оцінка можливих резервів подальшого зростання прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва і витрат.

Аудит фінансових результатів включає кілька положень:

1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації у діючих цінах без ПДВ і затратами на виробництво і реалізацію продукції та матеріальних цінностей. До собівартості продукції при визначенні прибутку відносять: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці, включаючи преміювання не лише робітників, але і керівників, спеціалістів та інших службовців за виробничі результати (витрати на оплату праці нормуються по мірі зростання обсягу виробництва або інших показників діяльності підприємства), відрахування на державне соціальне страхування, відрахування по обов`язковому медичному страхуванню, платежі по обов`язковому страхуванню майна, плата по процентах за короткострокові кредити банку (крім процентів за прострочені позики), витрати по всіх видах ремонту та інші витрати на виробництво та реалізацію продукції.

До собівартості продукції не включаються такі виплати у грошово-натуральній формі: матеріальна допомога, виплати за підсумками роботи за рік, оплата додаткових відпусток, що надаються рішенням трудового колективу, розмір яких не передбачений законодавством, одноразові допомоги працівникам, які виходять на пенсію, доходи (дивіденди, проценти), що сплачуються по акціях трудового колективу і внесках членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати, які проводяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.

2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток - це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу цих доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються: доходи, отримані від участі в спільних підприємствах, від здавання майна в оренду, дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків, інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов`язані з виробництвом і реалізацією продукції.

При цьому суми, що внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства, відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. До зазначених санкцій належать внески до бюджету прибутку, одержаного в результаті порушення державної дисципліни цін, недотримання стандартів і технічних умов, штрафів у розмірі незаконно отриманого прибутку, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.

Ключовим питанням на цьому етапі є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор перш за все має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку зниження собівартості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Також треба виявити фактори, які не є заслугою підприємства - завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

3. Визначення величини балансового прибутку, якій підлягає оподаткуванню. Балансовий прибуток при цьому корегується таким чином:

збільшується (зменшується) на суму перевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу підприємства, зайнятого у основній діяльності, у складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормативною величиною, зменшується на суму рентних платежів, що вносяться до бюджету із прибутку у встановленому порядку, зменшується на суму дивідендів, отриманих по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, зменшується на суму доходу, отриманого від пайової участі у спільних підприємствах. Крім того, суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства за рахунок прибутку, залишеного у розпорядженні підприємства, при оподаткуванні виключаються зі складу витрат від позареалізаційних операцій.

4. Визначення величини податку на прибуток (дохід), що належить сплаті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються суб`єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку (доходу), ПДВ та інші обов`язкові податки і платежі до республіканського і місцевого бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Ставки податків для окремих видів платників диференційовані. За законодавством визначається система пільг при оподаткування. Так, наприклад, орендні підприємства, утворені на базі державних підприємств та їх структурних підрозділів, зменшують суму податку на величину орендної плати (за вирахуванням амортизаційних відрахувань, що входять до її складу). Таке зменшення податку відноситься на відповідний бюджет залежно від належності підприємства і стосовно розподілення ставки податку між бюджетами.

5. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрямки використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно. Найбільш поширені на практиці напрямки використання прибутку показані на малюнку:

Мал.2.2 Аудит формування доходу для оподаткування і використання чистого доходу

Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг у діючих цінах без ПДВ	Матеріальні затрати
Дохід від реалізації продукції, робіт і послуг	Результат від іншої реалізації
Дохід від реалізації	Сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій
Загальний дохід	Сума корегування для оподаткування
Дохід для оподаткування	Податки з урахуванням пільг
Чистий дохід	Витрати на оплату праці, відрахування на спрацювання, амортизація тощо
	Чистий прибуток
Фонд нагромадження	Фонд споживання

Державний вплив на вибір напрямків використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції.

У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом підприємства, частина чистого прибутку передається у власність членів трудового колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума прибутку, що належить члену колективу, утворює його внесок.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо не тільки отримати якнайбільший прибуток, але і використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпів науково-технічного, виробничого (економічного) і соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіхи або недоліки його розвитку.

Аудитор для оцінки загального рівня і динаміки фінансових результатів діяльності за даними звітного балансу підприємства складає аналітичну таблицю.

Табл.2.3 Аналіз загальних показників фінансових результатів підприємства за звітними періодами (в грн.)

Показники	За минулий період	За звітний період	В % до базових показників
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) без ПДВ	5300	11450	216
Затрати на виробництво реалізованої продукції	4200	8200	195
Прибуток від реалізації продукції	1100	3250	295
Результати від іншої діяльності	30	40	133
Сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій	20	30	150
Балансовий прибуток	1150	3320	289
Чистий прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства	780	1920	246

Приведені в таблиці дані дозволяють аудитору зробити висновок, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи результати фінансової діяльності підприємства за звітний період (рік) з аналогічним періодом минулого року встановлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 116 %, при зростанні затрат на виробництво цієї продукції на 95 %, що дозволило збільшити прибуток від реалізації продукції на 195%, а з урахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій, балансовий прибуток збільшився на 189 %, а чистий прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, зріс на 146 %. Таким чином, прибуток значно зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізації продукції і відносному зниженню затрат на виробництво цієї продукції. Проте, у аудитора можуть виникнути сумніви, чи досягнення це підприємства, чи

результат зростання цін на продукцію, при зниженні обсягів виробництва. Тому аудитору необхідно дослідити конкретні причини зміни показників в кожному з факторів, які мали вплив на формування прибутку підприємства.

2.3 Аудит фінансового стану суб'єктів господарювання

Аудит фінансового стану підприємств починається, перш за все, з їх платоспроможності. Для всіх компаній, об`єднань, орендних колективів, асоціацій, банків та інших підприємств прибуток є основним показником, який характеризує їх діяльність. Забезпечення виконання завдань і плану по прибутку закріплює фінансовий стан. Особливу увагу надають своєчасному виконанню підприємствами зобов`язань перед бюджетом по внесках відрахувань від доходу (прибутку), а також відповідність наявності власних засобів встановленим нормативам.

Досліджується виконання прибутку від реалізації продукції, яка складає головну частину балансового прибутку. До факторів, які впливають на розмір прибутку від реалізації, відносяться зміни обсягів реалізації та виробничої собівартості продукції, рівня поза виробничих витрат, оптових цін і структури реалізованої продукції.

Встановлюється зв`язок між прибутком і собівартістю, під впливом яких факторів фактичний прибуток відхилився від плану, його динаміка. Джерелами інформації при цьому виступають звіт про фінансові результати господарської діяльності, звіт про реалізацію продукції, бухгалтерський баланс, звіт про собівартість продукції, аналітичний і синтетичний облік по рахунках “Основне виробництво”, “Реалізація”, “Прибутки і збитки”, “Використання прибутку”. Також при аудиті треба звернути увагу на типові порушення: віднесення до собівартості продукції витрат, які покриваються за рахунок прибутку, свідоме або несвідоме зменшення розмірів внесків до бюджету або приховування коштів для оподаткування.

Міністерство фінансів України своїм наказом затвердило обсяг і форму річного звіту підприємств та інструкцію про порядок заповнення форм річного звіту підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України. Основною частиною фінансових результатів є прибуток або збиток від реалізації продукції, робіт та послуг.

Фінансові результати господарської діяльності обліковуються на рахунку “Прибутки і збитки” за статтями у відповідності з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності підприємств, затвердженим Міністерством фінансів. Аудит досліджує на підприємствах їх використання.

Крім цього, аудитори повинні знати, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року №473 “Про затвердження типового положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг у промисловості” встановлено, що всі підприємства й організації незалежно від форм власності вираховують собівартість продукції у відповідності з галузевими інструкціями з питань планування, обліку, калькулювання собівартості продукції.

Вивчається формування фінансових результатів на підприємстві. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів та іншої власності підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.

Прибуток або збиток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами продажу без ПДВ, акцизного збору або інших зборів і витрат на її виробництво і збут (реалізацію).

На об`єкті необхідно перевірити на предмет достовірності такі важливі показники, які відображаються на рахунку “Прибутки і збитки”:

Доходи від здачі окремої власності в оренду, штрафи, пеня та інші види санкцій за порушення умов господарських угод, признаних винними або відносно яких прийняті рішення відповідних органів.

Важливо вивчити стан нової системи міжбанківських розрахунків на підприємстві. Національний банк України розробив систему обробки платежів, яка знайшла своє структурне відображення в “Положенні про міжбанківські розрахунки в Україні”. Реформування обліку платежів передбачає широке застосування в масштабах усієї країни найновішої міжнародної технології, відповідних стандартів.

Комп'ютеризація міжбанківських розрахунків на всіх рівнях, всебічне удосконалення послуг електронної пошти зробили можливим проходження платежів з рахунку клієнта одного банку в другий (незалежно від місця його знаходження) протягом одного або двох операційних днів. При цьому гарантується висока надійність розрахунку, захист доходу від несанкціонованого втручання, зловживання і фальсифікації на всіх етапах обробки і збереження грошових сум. Основою для проведення платежів через сітку регіональних розрахункових палат (СРРП) можуть бути платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, акредитиви, векселя, чеки. На кожному комунікаційному каналі СРРП працює відповідна апаратура, яка чітко захищає банківські проводки від підробки, перехвату та інших махінацій.

Абсолютну достовірність платежів буде гарантувати ключова система і електронні картки як носії шифрів.

Завданням аудитора є також дослідження питань віднесення сум на витрати майбутніх періодів, законності списання непланових прибутків. Вивчається реальність складання балансу і всіх його статей із застосуванням джерел інформації, які підтверджують достовірність фінансових результатів. По бухгалтерському балансу прибуток відображає кінцевий фінансовий результат, виявлений за даними бухгалтерського обліку й оцінки статей балансу. Нерозподілений прибуток минулих років - це сума прибутку минулих років, яка розподіляється в звітному році. Прибуток звітного року фіксує суму фінансових результатів на кінець року і відображається окремо в сумі брутто в статті “Прибуток звітного року”, в сумі нетто в статті “Нерозподілений прибуток звітного року”. В статті використання прибутку відображається сума прибутку, яка використовувалась протягом звітного року, на виплату податку на прибуток, відрахування в резервний та інші фонди, необхідні для діяльності підприємства. В статті “Надлишки минулих періодів ” відображається залишок, який перенесений з минулого року в звітний і підлягає покриттю у встановленому порядку. Аудиторами старанно перевіряється стаття “Доходи майбутніх періодів”, де фіксується сума зборів, які отримані в звітному році, але відносяться до майбутніх звітних періодів. До них належать: орендна плата, плата за комунальні послуги, виручка за вантажні перевезення тощо.

По статті “Нерозподілений прибуток минулих років” відображається сума прибутку минулого року, яка остаточно розподіляється в звітному році, по статті “Прибуток звітного року” фіксується сума фінансового результату в графі “На кінець року”.

Отримана різниця між сумами виручки (валового доходу) і витрат виробництва встановлюється за даними звітності. Прибуток за звітний рік відображається окремо в сумі брутто (в статті “Прибуток звітного року”) і в сумі нетто (стаття “Нерозподілений прибуток звітного року”).

В розділах “Платежі до бюджету” розшифровуються податки та інші платежі, які нараховані в бюджет і фактично оплачені. Показується прибуток, який не оподатковується або оподатковується за пільговими ставками.

Встановлюється законність відображення по статтях “Результат від реалізації”, “Результат від іншої реалізації”. Джерела інформації, які підтверджують достовірність фінансових результатів: Головна книга, реєстри синтетичного і аналітичного обліку по рахунках “Прибуток”, “Використання прибутку”, “Реалізація”, бухгалтерський баланс, розрахунок фонду споживання, первинні документи.

В статті “Результат від реалізації відображається фінансовий результат від реалізації продукції, товарів і послуг, виробництво і збут яких визначають предмет діяльності підприємства. Фінансовий результат визначається як різниця між сумою виручки (валового прибутку від реалізації), сумою ПДВ, сумою витрат на виробництво, які припадають на реалізовану продукцію. Перевіряються розрахунки правильності вирахуванням валового прибутку від реалізації.

Фінансовий результат - це кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, виражений у формі прибутку.

Реалізаційні наслідки розраховуються на рахунку “Реалізація” по видах і групах реалізаційної продукції, виконаних робіт і послуг за кожний місяць, і відносяться на рахунок “Прибутки і збитки”. Рахунок - активно-пасивний, по Дт відображаються збитки, по Кт - прибуток. Різниця між сумами оборотів складає фінансовий результат: дебетове сальдо - це збитки, кредитове - прибуток.

У балансі збиток записується в актив, а прибуток - у пасив. Суми використання прибутку за цей період відображаються окремо, на спеціальному рахунку “Використання прибутку”. Цей рахунок має два субрахунки: “Платежі до бюджету з прибутку” і “Використання прибутку на інші цілі”. Рахунок активний: дебетове сальдо відображає суму використання прибутку підприємства з початку року до звітного місяця. Аудитор перевіряє правильність кореспонденції рахунків по Кт і Дт рахунків: “Розрахунки з бюджетом”, “Внутрішньосистемні розрахунки”, “Платежі до бюджету з прибутку”.

При аудиті фінансових результатів у першу чергу треба провести аналіз балансу підприємства. Цей аналіз дає можливість встановити фінансовий стан підприємства і виконання фінансових завдань як у цілому, так і за окремими показниками, вивчити розташування господарських засобів і відповідно - їх джерела покриття. Перед початком аналізу балансу важливо перевірити правильність його складання і реальність окремих статей.

При цьому, треба мати на увазі, що реальність балансових статей залежить не тільки від їх тотожності статистично і аналітично результатам інвентаризації та звірки розрахунків, але і правильності визначення наслідків фінансово-господарської діяльності. Велике значення в процесі аудиту має перевірка реальності прибутку, відображеного в бухгалтерському звіті. Реальність прибутку, яка показана в звіті, контролюється шляхом проведення старанної перевірки окремих статей результатів бухгалтерських звітів. Якщо під час перевірки будуть встановлені факти неправильного віднесення витрат і псування матеріальних цінностей, які підлягають стягненню з винних осіб, на виробничі витрати, то аудитор вносить пропозицію і проводить відповідне коректування прибутку або збитку, виведених по балансу.

Результати співставлення викритих відхилень від встановлених завдань прибутку й обставини, які обумовили ці відхилення, пропонується узагальнити.

Аудитор здійснює контроль за правильністю застосування законодавства та нарахування податків, якщо це передбачено угодою з клієнтом. Особливу увагу необхідно звернути на доходи Державного бюджету України за такими основними видами надходжень: ПДВ, податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок з громадян, акцизний збір, кошти платежу за землю, державне мито, кошти від приватизації, різні збори, надходження до Пенсійного фонду тощо.

Керівник і головний бухгалтер підприємства за подання неправильних звітних даних і за систематичні порушення встановлених форм і термінів подання бухгалтерських звітів і балансів притягуються до відповідальності згідно чинному законодавству.

Достовірність бухгалтерської звітності перевіряється, виходячи з таких вимог: дотримання тотожності даних аналітичного обліку, оборотів і залишків по рахунках синтетичного обліку на перше число кожного місяця, а також показників бухгалтерського обліку і балансів даним синтетичного і аналітичного обліку.

Основою для записів у бухгалтерському обліку є оформлені виправдовуючі документи. Недотримання цих основних умов розглядається як неправильне складання бухгалтерських звітів і балансів.

Аудитору необхідно встановити рівність залишків дебіторської і кредиторської заборгованості за балансом і аналітичним обліком, а також підтвердження таких сум актами звірок і первинними документами.

Завершальним етапом процесу обліку є складання звітності. За даними звітності оцінюється робота підприємства і приймаються управлінські рішення по подальшому вдосконаленню роботи підприємства, а також намічаються шляхи підвищення достовірності і точності звітності.

Бухгалтерська (фінансова) звітність є обов`язковою, і вона відображає наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, результати господарської діяльності за звітний період. Порядок її складання та вимоги до неї регламентуються Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності та інструкціями Міністерства фінансів України.

До складу бухгалтерської звітності входить баланс підприємства, який дає характеристику активів (майна підприємства) та пасивів (джерел його утворення).

Бухгалтерський баланс, як і інші форми бухгалтерської звітності, є об`єктом аудиторських перевірок.

Бухгалтерська звітність підприємства повинна бути повною і об`єктивною, щоб забезпечувати можливість підтвердити її дані.

Як свідчить практика аудиторських перевірок, твердження “достовірність облікових і звітних даних” не завжди знаходить своє безпосереднє місце у звітності.

Згідно з діючою Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 серпня 1995 р. №139 (зі змінами і доповненнями), чітко визначено: де, на яких статтях балансу, за якою оцінкою необхідно відображати майно підприємства станом на звітну дату. Між тим, аудиторські перевірки свідчать про те, що не всі бухгалтери опанували зміни в Інструкції.

В першу чергу це стосується комплексних статей балансу - таких, як: інші поза оборотні активи (рядок 060), розрахунки з іншими дебіторами (рядок 240), інші оборотні активи (рядок 310), інші короткострокові пасиви (рядок 740).

Як правило, бухгалтери допускають неправильне відображення сум. Так, не відображаються в рядку 060 “Інші позаоборотні активи” суми дебіторської заборгованості, термін якої більше одного року, та борги за продані основні засоби і нематеріальні активи. Як свідчить практика аудиторських перевірок, ці суми показують в рядках 180 “Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк”, 240 “Інші дебітори”.

...