Облік і аудит наявності і руху виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів (на прикладі ПАТ «Кредмаш»)

Обов'язковим для визначення аналітичного признаку являється тільки вид запасів.

Аналітичні признаки виробничих запасів між якими може виконуватися розподілення запасів умовно впорядковані від самого «крупного» розрізу до самого «малого» наступним чином: підрозділ, вид діяльності, заказ, продукція.

Вказана послідовність задає пріоритет визначення об'єктів аналітики та при відображенні запаси в обліку. Невірною рахується ситуація , коли при відображенні запасів в обліку для неї визначена назва продукції, на виробництво якої воно повинна бути віднесена і в той же час не заданий підрозділ та вид діяльності.

Вид діяльності являється розрізом аналітики як по обліку запасів так і по обліку фінансових результатів. Іншими словами, по тому чи іншому виду діяльності ведеться облік запасів, а також може бути одержаний результат господарської діяльності : прибуток чи збиток. Підрозділ же являється розрізом аналітики тільки для обліку запасів (рис.1.1).

Запаси відображені на протязі місяця на рахунку 20, розподіляються в кінці місяця між об'єктами аналітики за допомогою документа «Розподілення запасів».

Заповнення форми документа слідує почати з вибору типу розподілених запасів та типу об'єктів, між якими їх треба розподілити.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1 Вікно розподілу витрат

В реквізиті «Тип розподілених запасів» для вибору пропонується список затрат-матеріальні запаси-під цим видом запасів розуміються уже зареєстровані в бухгалтерському та оперативному обліку матеріальні запаси: вартість списаних в виробництво сировини та матеріалів , яку потрібно перерозподілити між конкретними видами продукції; нематеріальні запаси. Під цим типом запасів розуміють також прямі виробничі запаси, зареєстровані в бухгалтерському та оперативному обліку, які перерозподіляються між конкретними видами продукції.

Тип об'єкту аналітичного обліку , між якими розподіляються запаси вибирається в реквізиті «Тип одиниці розподілення». Тут встановлюється, що запаси розподіляється між: підрозділом, видом діяльності, видом продукції.

При розподіленні запасів між об'єктами обліку всередині підрозділу появляється реквізит «Рівень переділу» на підприємстві ПАТ «Кредмаш» рівень переділу встановлений 0.

В групі «Відбір запасів» встановлюються аналітичні признаки, по яким повинні бути відібрані запаси, які потрібно розподілити в регістрі «Виробничі запаси». Включена опція «по пустому» навпроти кожного признаку означає , що будуть вибрані запаси по «пустому» об'єкту указаного виду: підрозділу, виду діяльності та продукції.

В реквізиті «Вид запасів» указано вид запасів, по якому відбираються запаси для розподілення.

Тип бази розподілення, пропорційно якої буде розподілено запаси установлено в реквізиті «Тип бази», кількість виробленої продукції.

Документ «Фактична калькуляція» виконує калькуляцію фактичної собівартості виробленої в підрозділі продукції , використовуючи інформацію про фактично понесені запаси на протязі місяця, а також дані про фактичний обсяг випуску продукції (рис.1.2).

Ціль цього документа - це корекція в бухгалтерському та оперативному обліку собівартості всіх партій виробленої продукції по всьому їх руху на протязі місяця.

Рис.1.2 Вікно «Фактична калькуляція»

Підприємство ПАТ «Кредмаш» має внутрішню інфраструктуру (допоміжні та підсобні підрозділи), тому в своїй діяльності використовує версію «Виробництво + Послуги + Бухгалтерія» (рис.1.3-1.5) У конфігурацію закладено метод повної собівартості, що потребує калькулювання вручну.

Рис.1.3 Вікно «Основний план рахунків»

Рис.1.4 Вікно «Види діяльності»

Рис.1.5 Вікно «Види витрат»

Підприємство нормально калькулює прямі витрати, відносно нормально -- загальновиробничі (залежить від обґрунтованості бази розподілу).

Підприємство працює на загальній системі оподаткування (напевно, тому бухгалтер «задавлений» податковим обліком і не має час подумати про калькулювання). Чотири роки вони використовують «1С:Бухгалтерію для України 7.7», і за цей час освоїли її. Проте виявилося, що раніше, при обліку вручну, за головною книгою легко визначалися витрати дільниць. А тепер собівартість виходить за виробництвом загалом, що не влаштовує підприємство, яке бажає встановити відповідальних за витрати і знати внесок кожної дільниці до спільної справи отримання прибутку.

Визначити собівартість загалом стосовно виробничих дільниць цілком доступно. І якщо це можна зробити при ручному обліку, то й після автоматизації -- також.

Планом рахунків бухобліку передбачено застосовувати рахунок 20 «Виробництво запасів» -- для відображення інформації про запаси на виготовлення продукції, рахунок 26 «Готова продукція» -- для відображення руху готової продукції, рахунок 25 «Напівфабрикати» -- для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва (рис. 1.6).

Рис.1.6 Вікно руху напівфабрикатів

Аналітичний облік на рахунку 20 дає змогу вирішити два завдання: калькулювати собівартість окремого об'єкта запасів (для цього використовується субконто «Види діяльності») і визначати структуру собівартості за економічними елементами, як вимагає П(С)БО 9 (це дозволяє зробити субконто «Види затрат» -- трирівневий довідник (використовуються два рівні).

На першому рівні витрати згруповано за видами згідно з П(С)БО 9. На другому -- за економічними елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані витрати (у цьому випадку -- рахунок 20).

Рис.1.7 Вікно «Акт виконаних робіт»

Собівартість визначають двома етапами. Спочатку накопичують витрати, що об'єднуються за однорідними елементами, потім їх відносять до певних об'єктів витрат (прямі -- прямо, непрямі -- розподіляються). Використовується схема паралельного розподілу. Інформацію про витрати вводять з планових калькуляцій. Усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні загальногосподарські витрати збирають протягом місяця на рахунку 20, на один вид діяльності підприємства ) і звідти списують на рахунок 26 на конкретну номенклатуру продукції за нормами, вказаними у калькуляції (за плановою собівартістю).

Наприкінці місяця з урахуванням незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної.

У виробничому обліку запаси спочатку відносять до певних підрозділів, а потім розподіляють між продукцією, що випускається. Таку схему реалізовано і в конфігурації «Виробництво + Послуги + Бухгалтерія», причому реалізовано послідовно, паралельно і з урахуванням взаємних послуг розподіл непрямих витрат.

Коли подивимося на субконто «Види діяльності». Взагалі, воно стоїть на рахунках доходів. Згідно з П(С)БО, його використовують на розподіл діяльності на операційну (основну та іншу -- виробництво, торгівля), неопераційну (наприклад купівля-продаж валюти) і надзвичайну, доходи від яких за П(С)БО 3 розділяються у звітності. Додаємо відразу , оскільки заздалегідь встановлені значення (загальна, виробнича і торгова) це завдання не вирішують, а ми директивно зобов'язані це робити. Оскільки те саме субконто стоїть і на рахунках запасів, то за кожним об'єктом доходи і витрати можна зіставити (отримати приблизно облік за центрами доходів-витрат), визначивши внесок кожного джерела.

Відповідно, за кожним об'єктом виділяються витрати і таким чином визначається собівартість (калькулювати) об'єкта витрат. Об'єктом витрат можуть бути і проекти, і послуги, і регіони, і діяльність, і підрозділи. Проте практично при виборі об'єктів керуються необхідністю (визначити центри витрат-доходів, за якими можна виділити окремі потоки), а також можливістю визначити прямі витрати (матеріали, зарплату) за цими об'єктами.

Можна виділити як об'єкти «виробництво», «торгівлю», а можна розділити виробництво за дільницями. Це має сенс, якщо можна виділити достатню групу прямих витрат на певних процесах. Якщо ж майже всі витрати непрямі (беруть участь у кількох процесах), то як об'єкт виділяється вся група процесів, зокрема загалом виробництво. Тобто за кожним видом діяльності розподіляються витрати й окремо закриваються калькуляції. Коротко розглянемо, як це робиться.

Прямі витрати на виробництво

Витрати на виробництво продукції -- матеріали, зарплата працівникам, знос виробничого устаткування, вартість послуг, наданих іншими організаціями, -- відображають різними документами, в яких зазначають, зокрема, вид діяльності, щодо якого можна буде виділити ці витрати. Основні документи подано у таблиці. Крім того, до прямих витрат можуть частково потрапляти витрати, нараховані іншими документами і ручними операціями. У результаті роботи цих документів витрати на виробництво відносять у дебет рахунків класу 8.

Як це відбувається, розглянемо на прикладі амортизації. Якщо устаткування належить до певних дільниць, вони як вид діяльності зазначаються у довіднику (мал. 2), при нарахуванні враховується вид діяльності. Накопичені витрати можна подивитися при аналізі рахунків за кожним вказаним видом діяльності (об'єктом витрат) (мал. 3), і так за кожним видом витрат.

Всі накопичені витрати надалі будуть розподілені між усією випущеною продукцією, пропорційно до норм, зазначених у калькуляціях. Тому витрати за дільницями, продукція яких повністю споживається, можна не виділяти окремо, а вважати загальногосподарськими (наприклад витрати котельні).

При використаному методі калькулювання нормативно визначається, яка сума витрачається на обігрів окремого цеху, а потім на виробництво одиниці (наприклад пачки, куб. м паркету) при нормативній потужності та нормативній температурі. Пропорційно будуть розподілені фактичні витрати (нормування робиться вручну) (див. таблицю вище).

До таких найчастіше належать послуги сторонніх організацій. Якщо ми отримуємо рахунки (за електроенергію, зв'язок, Інтернет), що стосуються різних підрозділів (у схемі -- видів діяльності), їх доведеться заздалегідь розподілити.

Розподіл ЗВВ

Частково виробнича собівартість продукції формується за рахунок розподілюваних загальновиробничих витрат (ЗВВ). Усі ЗВВ протягом місяця враховуються за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». У таблиці, в якій подано аналіз рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», у дебеті в результаті закриття рахунків класу 8, зібрано фактичні витрати на зв'язок, зарплату з нарахуваннями та амортизацію загальновиробничих основних засобів. Таке закриття рахунків класу 8 виконує документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). Ввести його можна через меню Документы -- Прочие -- Финансовые результаты.

Після того як закрито рахунки класу 8, можна почати розподіл ЗВВ. Згідно з П(С)БО 16, усі змінні ЗВВ списуються у дебет рахунка 23 «Виробництво», а постійні ЗВВ розподіляються з використанням нормальної бази розподілу. Перелік і склад постійних та змінних витрат підприємство встановлює самостійно та включає до замовлення про облікову політику.

У програмі в довіднику «Виды затрат» для постійних загальновиробничих витрат встановлюється прапорець Относится к постоянным общепроизводственным затратам. У прикладі такий прапорець встановлено елементу «Амортизация общепроизводственных ОС и НМА».

Для розподілу і списання ЗВВ призначено документ «Финансовые результаты» в режимі «Закрытие общепроизводственных затрат» (счет 91). Режим обирається на закладці «Основные». Для реалізації алгоритму розподілу на закладці «Дополнительно» треба заповнити такі параметри, як нормальна база розподілу, поточна база розподілу, нормальна сума постійних затрат і поточна сума постійних затрат.

Нормальна сума постійних витрат -- планова сума постійних витрат при нормальній потужності. Плануємо, що постійні витрати є витратами на амортизацію загальновиробничих основних засобів. Поточну суму постійних витрат програма визначає автоматично як сальдо рахунка 91 за тими видами загальновиробничих витрат, для яких у формі елемента довідника «Виды затрат» увімкнено прапорець «Относится к постоянным общепроизводственным затратам».

Сума постійних розподілених загальновиробничих витрат, що відноситься у дебет рахунка 23. Інші буде віднесено до собівартості готової продукції (у дебет рахунка 901).

У разі якщо постійних ЗВВ кілька видів, розподіл відповідно до вимоги П(С)БО 16 проводять за кожним видом окремо. Змінні ЗВВ списують за видами витрат на рахунок 23 «Виробництво». Після визначення витрат на виробництво можна почати складання калькуляцій у загальному порядку.

1.7 Шляхи вдосконалення обліку МШП на підприємстві ПАТ «Кредмаш»

Незважаючи на те, що за роки незалежності в Україні проведено колосальну роботу з реформування системи бухгалтерського обліку, досі ще не створено єдиної універсальної методології обліку операцій із МШП, оскільки різні науковці і вчені пропонують різне її трактування, виділяють певні свої особливості, закономірності і порядок його проведення.

На сьогодні проблема достовірності, повного розкриття і прозорості фінансової звітності та даних обліку дуже актуальна. Здебільшого це зумовлено небажанням керівництва підприємств розкривати у фінансових звітах достовірну інформацію з метою уникнення податків і виплати дивідендів чи укриття факту розбазарювання капіталу інвесторів.

Не менш важливою проблемою обліку МШП є правильна організація аналітичного обліку.

Одним з найосновніших напрямків усунення даних проблем та порушень є визначення основних способів організації обліку.

Основна проблема пов'язана з відображенням у бухгалтерському обліку інформацію про наявність і рух МШП, полягає у визначенні його вартісної межі.

Друга проблема є наслідком першої і зводиться до оптимізації бухгалтерського обліку операцій про наявність і рух МШП. Прийняття Положення (стандарту), яким були б встановлені методологічні принципи формування в обліку інформації про МШП зі строком корисного використання більше року, не передбачається. Тому розробку методології обліку МШП доведеться провадити підприємствам самостійно виходячи з положень П(С)БО 9, Плану рахунків та Інструкцій. [33 c. 84]

Наявність певних розбіжностей у різних нормативних документах та наукових джерелах, зокрема, щодо класифікації МШП, їх оцінки, віднесення того чи іншого активу до МШП і т.д. вказують на наявність проблем, які не під силу вирішувати окремому працівнику або службі (бухгалтерії) підприємства. У зв'язку з цим для оперативного вирішення проблем, пов'язаних із використання та обліком запасів, на підприємстві доцільно створити спеціальну, постійно діючу комісію, яку можна назвати „експертна комісія по запасам”. До її складу необхідно включати керівників або провідних фахівців функціональних підрозділів заводу. В разі потреби до участі в роботі комісії слід запрошувати консультантів, аудиторів, експертів з інших організацій.

Основними функціями, які має виконувати експертна комісія стосовно МШП є:

- розгляд пропозицій (документів) щодо придбання або самостійного створення відповідних об'єктів МШП чи напівфабрикатів;

- складання проектів угод на придбання МШП;

- оцінка МШП під час їх придбання та реалізації;

- інформування керівництва підприємства про необхідність придбання певних об'єктів МШП;

- проведення інвентаризації МШП та напівфабрикатів та здійснення контролю за їх використанням;

- оформлення первинної облікової та іншої документації з питань, пов'язаних з придбанням, переміщенням, продажем, передаванням та використанням МШП, а також інші функції.

Для покращення обліку МШП на підприємстві треба застосувати такі заходи:

- затвердити графік документообігу;

- організувати аналітичний облік по господарському інвентарю;

- дотримуватися вимог щодо оформлення документів, тобто вказувати всі необхідні реквізити;

- якнайшвидше закінчити перехід на нову комп'ютерну програму автоматизації бухгалтерського обліку.

Для удосконалення даного обліку підприємство може також здійснити бюджетне планування. Обов'язковою складовою бюджетного плану є план надходження і використання МШП, раціональність складання якого є запорукою успішного досягнення мети. Доцільність складання бюджетного плану полягає в тому, що ”фізичний” рух щодо надходження і використання МШП безпосередньо впливає на забезпечення безперебійного виробничого процесу, а ”вартісний” рух, тобто грошові кошти, які задіяні в цьому русі, має значення для передбачення і розрахунку грошових потоків підприємства. Одночасно складання окремого бюджетного плану для витрат на придбання та зберігання малоцінних та швидкозношуваних предметів дає змогу здійснювати постійний контроль за цими витратами, що сприяє оперативному коригуванню непередбачуваних ситуацій. Даний бюджет дає змогу наочно проаналізувати витрати по окремому виду МШП та по цеху, що сприяє своєчасному прийнятті ефективних управлінських рішень [30, c. 69] Складання бюджетного плану використання МШП, який ґрунтується на прийнятій підприємством оцінці обліку цих запасів у цінах відпуску у виробництво дасть можливість отримати реальніший бюджетний план доходів і видатків грошових коштів. Також складання зазначеного бюджетного плану сприятиме уникненню непередбачуваних, тобто незапланованих видатків грошових коштів і відповідно додаткових витрат.

Що стосується шляхів вдосконалення ведення обліку, то особливу увагу слід приділити раціоналізації системи контролю за збереженням. Даний контроль здійснюють такими методами:

1) через систему матеріальної відповідальності - укладанням договорів з працівниками, які мають доступ та оформляють документи, пов'язані з рухом матеріальних цінностей;

2) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

3) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

4) налагодження складського господарства;

5) проведення інвентаризацій.

Таким чином, бухгалтер має можливість уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей, так як основою такого контролю є первинна документація.

В умовах переходу підприємства до ринку значно зростає роль бухгалтерського обліку як найважливішого засобу одержання повної і достовірної інформації про майно підприємства і його зобов'язань та своєчасного доведення цих зведень до користувачів. У зв'язку з розширенням прав підприємств в області постановки і ведення бухгалтерського обліку перед бухгалтерськими службами виникає проблема оптимальної організації обліку різних об'єктів: основних засобів, нематеріальних активів, запасів, процесів виробництва і реалізації, розрахунків, капітальних і фінансових вкладень і ін.

Принципи формування в обліку інформації про МШП та розкриття її у фінансовій звітності встановлено ПСБО 9 ”Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 [34, c. 11]

При відпуску МШП у виробництво, продажі та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за такими методами: ідентифікованої собівартості одиниці запасів, середньозваженої собівартості, нормативних витрат та ціни продаж. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення повинен застосовуватися лише один з наведених методів.

Размещено на Allbest.ru