Організація облікового процесу ДП "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський національний технічний університет

Факультет обліку і фінансів

Кафедра "Бухгалтерський облік"

Звіт про проходження практики

Організація облікового процесу ДП "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів"

Виконала:

студентка групи ОА 13 СК

Дмитрович А.М.

Перевірила:

керівник практики Смірнова Н.В.

Кіровоград

2014



Зміст

Вступ

Розділ 1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

1.1 Загальні положення

1.2 Цілі і задачі лабораторії

1.3 Майно лабораторії

1.4 Номенклатура та асортимент продукції

1.5 Реалізація ветеринарних препаратів та медикаментів

Розділ 2. Організація облікового процесу підприємства

2.1 Ознайомлення з спеціалізованою системою "1С: Підприємство"

2.2 Облікова політика підприємства

2.3 Показники чисельності персоналу

2.4 Структура персоналу

Розділ 3. Аналіз облікової політики підприємства за топологічними об'єктами

3.1 Облік необоротних активів

3.2 Облік запасів

3.3 Облік грошових коштів та розрахункових операцій

3.4 Облік доходів, витрат та порядок формування фінансових результатів

3.5 Види звітності та порядок її складання

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

На сьогоднішній день вища освіта відіграє дуже важливу роль у житті кожної людини. Для того, щоб знання засвоювалися і студент міг надалі їх ефективно використовувати недостатньо тільки вивчити теорію, абсолютно необхідно, щоб студент побачив як саме відбувається організація виробничого процесу на прикладі діяльності конкретного підприємства.

Як зазначено в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - процес виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Сучасний бухгалтер посідає одне з провідних місць в управлінні підприємством, оскільки займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, а й здійснює планування, аудит, оцінювання, огляд діяльності, розроблення управлінських рішень у господарській діяльності підприємства. Бухгалтеру потрібні знання об'єктивного оцінювання фінансового стану підприємства, володіння практичними навиками виконання фінансових операцій тощо.

Виробнича практика студентів є складовою частиною і важливим етапом навчального процесу. Проходження виробничої практики дозволяє студенту сформувати уявлення щодо майбутнього місця роботи, адаптуватись до умов праці та детальніше вивчити її особливості.

Студент отримує можливість побачити діяльність підприємства з середини, ознайомитись з методами його роботи з клієнтами, оволодіти необхідними практичними навиками виконання фінансових операцій, проаналізувати доходи та витрати підприємства, ефективність використання оборотних коштів.

Мета практики - підготувати студента до самостійної професійної діяльності на посадах, що потребують кваліфікації бакалавра за фаховим спрямуванням "Облік і аудит". Також мета практики полягає у зборі матеріалів для виконання курсової роботи.

Завдання, що видається студентові для проходження практики будується за такими напрямками:

- вивчення структури й функцій обліково-економічного апарату підприємства, особливостей облікової політики;

- ознайомлення з методикою і технікою складання матеріальних і виробничих звітів окремими підрозділами підприємства, порядок їх, прийому відповідними посадовими особами бухгалтерії, а також набуття навичок практичної роботи безпосередньо на робочих місцях різних посадових осіб даного підрозділу підприємства;

- дослідження методики складання бухгалтерської звітності (місячної, квартальної, річної);

- набуття навичок інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень в системі фінансового обліку.

Після проходження практики студенти повинні знати:

- організаційно-економічні особливості функціонування підприємства, що впливають на побудову обліку та нормативне регламентування;

- вид і склад активів підприємства та джерел їх утворення;

- методику і техніку підготовки первинних документів для їх автоматизованої обробки;

- систему формування та обліку собівартості, фінансового результату, використання прибутку, систему податків і обов'язкових платежів підприємства, порядок обліку розрахунків підприємства й оцінку його економічної діяльності.

Уміти:

- оцінювати облікову політику; проводити аналіз фінансового стану підприємства; документально оформляти господарські операції; приймати, контролювати й обробляти документи аналітичного та синтетичного обліку;

- складати фінансову та статистичну звітність;

- здійснювати автоматизовану обробку бухгалтерських документів.

Поглибленому вивченню облікової роботи на підприємстві сприяє комплексний характер практики, коли студент послідовно знайомиться з організацією роботи бухгалтерії та методикою обліку за різними топологічними об'єктами

Базовими підрозділами підприємства, де проходить практика, є виробничий та планово-економічний відділи, бухгалтерія.

Місцем проходження мною виробничої практики було Державне підприємство "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" в місті Кіровоград.



Розділ 1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

1.1 Загальні положення

Державне підприємство "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" (надалі лабораторія) є державною власністю і належить до сфери управління Державного комітету ветеринарної медицини України (додається довідка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як додаток 1).

Дане підприємство діє на основі статуту, який додається як додаток 2.

Підпорядковане головному управлінню ветеринарної медицини в Кіровоградській області та є правонаступником Комунального підприємства "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів".

Лабораторія здійснює свою діяльність на засадах повного господарчого розрахунку, фінансування витрат на розширення та удосконалення виробництва, соціального розвитку і матеріального стимулювання працівників лабораторії за рахунок зароблених коштів, в повній мірі несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності і виконаних зобов'язань перед державою, господарюючими суб'єктами, які знаходяться з лабораторією в договірних стосунках, бюджетом і банками.

Лабораторія є юридичною особою має самостійний баланс, основні і обігові кошти, рахунки в установах банків, печатку, відповідні штампи і фірмові бланки зі своїм найменуванням, товарний знак.

Місцезнаходження лабораторії: 25004, м. Кіровоград, Вул. Преображенська, 92а. Службовий телефон 22-48-74



1.2 Цілі і задачі лабораторії

Лабораторія створена і здійснює свою діяльність з метою забезпечення сільськогосподарських підприємств різної форми власності області, других регіонів України безпосередньо та на договірній основі через підприємства "Зооветпромпостачу" ветеринарними препаратами.

Для досягнення основної цілі лабораторія:

- виготовляє ветеринарні препарати у відповідності до вимог нормативно технічної документації;

- здійснює контроль за якістю сировини і матеріалів;

- проводить науково-дослідну роботу, забезпечує контроль препаратів вимірювальною технікою, лабораторними тваринами, хімічними реактивами;

- надає консультаційні послуги агропромисловим господарствам у відповідальності з укладеними договорами, та замовленнями;

- реалізує вироблену продукцію безпосередньо сільськогосподарським.

1.3 Майно лабораторії

Майно лабораторії становить основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких віддзеркалюється у самостійному балансі.

Майно лабораторії передане головним управлінням ветеринарної медицини в Кіровоградській області, становить її статутний фонд і належить на праві повного господарського управління.

Джерело формування майна лабораторії:

- грошові та матеріальні внески власника лабораторії та головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області;

- доходи,одержані від реалізації продукції та послуг;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- благодійні та інші пожертвування та внески підприємств, громадян;

- інші джерела, які не заборонені законодавством України.

1.4 Номенклатура та асортимент продукції

Великий вплив на результати господарської діяльності справляють асортимент (номенклатура) та структура виробництва і реалізації продукції.

Перелік найменування продукції лабораторії та її цін наведений у додатку 3.

Вчасне оновлення асортименту продукції (послуг) із урахуванням зміни кон'юнктури ринку є одним із важливих індикаторів ділової активності підприємства та його конкурентоспроможності.

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання по випуску яких міститься в плані виробництва продукції.

Асортимент - це сукупність різновидів продукції за марками, найменуваннями, розмірами, типами, сортами, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.

Асортиментна політика - система заходів, по визначенню переліку товарних груп, які мають найбільшу перевагу для успішної діяльності на ринку, і які забезпечують економічну ефективність діяльності підприємства в цілому.

Формуючи асортимент і структуру випуску продукції, підприємство має враховувати, з одного боку, попит на види продукції, а з другого - найефективніше використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових та інших ресурсів, що є в його розпорядженні. Система формування асортименту продукції включає такі основні позиції:

· визначення поточних і перспективних потреб покупців;

· оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається чи планується до випуску;

· вивчення життєвого циклу виробів і вжиття вчасних заходів для впровадження нових, більш досконалих видів продукції і вилучення із виробничої програми морально застарілих та економічно неефективних виробів;

· оцінювання економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Причини зміни асортименту продукції можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

До зовнішніх належать кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, невчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин.

Внутрішні причини - це недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан обладнання, його простої, аварії, нестача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління і матеріального стимулювання.

Збільшення обсягу виробництва (реалізації) за одними видами і скорочення за іншими видами продукції призводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Зміна структури виробництва справляє великий вплив на всі економічні показники: на обсяг випуску продукції у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток, рентабельність.

Якщо збільшується частка "дорожчої продукції", то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те саме відбувається з обсягом прибутку при збільшенні частки високорентабельної продукції і відповідно при зменшенні частки низькорентабельної продукції.

1.5 Реалізація ветеринарних препаратів та медикаментів

Дане підприємство реалізує свою продукцію колгоспам, фермерам, фізичним та юридичним особам, також постійними покупцями є такі підприємства, як: "Укрветпром" м. Бровари, фірма "Лагуна","Аріал" та "Ветпослуги" м. Дніпропетровськ, ТОВ "Інфузія" м. Київ.

Реалізуючи продукцію підприємство керується "Правилами реалізації ветеринарних медикаментів і препаратів"(додається як додаток 4), згідно наказу №37 від 23.07.2001р., нижче наведені витяги з цих правил.

Правила реалізації ветеринарних медикаментів і препаратів (далі - Правила) розроблені відповідно до законів України "Про ветеринарну медицину", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.01 №641.

Ці Правила визначають умови здійснення роздрібної та оптової реалізації ветеринарних медикаментів і препаратів та основні вимоги до діяльності аптек, їх структурних підрозділів, складів та баз щодо забезпечення власників тварин, закладів ветеринарної медицини, підприємств, установ і організацій засобами захисту тварин (імунобіологічними, біологічними, рослинними, хімічними, хіміко-фармацевтичними та іншими ветеринарними препаратами), кормами, кормовими добавками, засобами ветеринарної медицини (матеріалами, обладнанням, приладами, інструментом тощо), які призначені для ветеринарної діяльності (далі - ветеринарні товари).

Суб'єкти господарювання здійснюють роздрібну та оптову реалізацію ветеринарного товару (крім засобів ветеринарної медицини, кормів та кормових добавок) за наявності в них ліцензії.

Ліцензія №527116 від 29.07.2010 р., додається як додаток 5.

Роздрібна реалізація ветеринарного товару здійснюється через аптеки - заклади ветеринарної медицини та їх структурні підрозділи, аптечні пункти, аптечні кіоски.

Оптова реалізація ветеринарного товару здійснюється через склади та бази.

Аптеки можуть створюватись суб'єктами господарювання в таких формах:

- аптека з правом виготовлення готових лікарських форм та реалізації ветеринарного товару;

- аптека з реалізації ветеринарного товару.

Суб'єкти господарювання всіх форм власності повинні забезпечити:

· відповідність приміщення аптеки, складу чи бази для здійснення торгівельної діяльності необхідними санітарно-гігієнічними умовами, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування, які будуть використані, - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та реалізації відповідного ветеринарного товару;

· наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку ветеринарного товару, чинних ветеринарних правил та іншої необхідної нормативної документації та дотримання встановлених у них вимог.

На фасаді аптеки встановлюється вивіска із зазначенням назви суб'єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу.

Аптека повинна мати умови для зберігання і реалізації ветеринарного товару у відповідності до чинних правил зберігання його в аптеках, на базах та складах.

Аптека повинна бути в ізольованому приміщенні з окремим виходом. Аптечний пункт, кіоск можуть займати відокремлені приміщення без виділення торговельного залу.

Суб'єкти господарювання повинні забезпечити наявність обов'язкових виробничих і допоміжних приміщень аптеки:

1. Аптека з правом виготовлення готових лікарських форм та реалізації ветеринарного товару повинна мати загальну площу виробничих і допоміжних приміщень не менше 46 кв. метрів.

Приміщення аптеки складаються із:

· залу для обслуговування населення, матеріальної кімнати, приміщення для зберігання лікарських засобів ветеринарної медицини згідно з їх фізико-хімічними властивостями, кабінету завідувача, кімнати для персоналу, гардеробної, кімнати для зберігання прибирального інвентарю, туалету;

· виробничі приміщення - це приміщення, в яких виготовляються, упаковуються, етикетуються та контролюються у ході технологічного процесу засоби захисту тварин.

Розміщення виробничих приміщень повинно виключати зустрічні потоки технологічного процесу виготовлення ветеринарних медикаментів та препаратів.

Така аптека повинна мати також окремі приміщення для виготовлення ліків, для одержання води дистильованої, для миття і стерилізації посуду.

2. Аптека з реалізації ветеринарного товару повинна мати загальну мінімальну площу основних і допоміжних приміщень не менше 30 кв. метрів, перелік яких зазначено в підпункті 1, крім приміщень для виготовлення ліків.

1. Мінімальна площа аптечного пункту та аптечного кіоску становить відповідно 15 кв. метрів та 6 кв. метрів.

2. Загальна площа складу або бази, які використовують при оптовій реалізації ветеринарного товару, повинна бути не менше 100 кв. метрів.

Приміщення для виготовлення ліків обладнується спеціальним виробничим устаткуванням та приладами. У цьому приміщенні допускається організація робочого місця для проведення контролю за якістю та фасуванням ліків.

Приміщення для зберігання запасів лікарських засобів ветеринарної медицини обладнується піддонами, стелажами, шафами, холодильниками, сейфами та іншим устаткуванням з метою забезпечення умов для зберігання отруйних і сильнодіючих лікарських засобів, ветеринарних медикаментів, реактивів, інших хіміко-фармацевтичних препаратів, легкозаймистих речовин, їдких речовин, біологічних препаратів, хірургічних інструментів, гумових виробів, перев'язувального матеріалу та інших видів ветеринарного товару відповідно до діючих вимог.

В аптеці, складському приміщенні необхідно підтримувати постійну температуру і вологість повітря відповідно до параметрів, у залежності від видів ветеринарного товару, що зберігається. Температура та вологість повітря не повинні зазнавати різких змін. Для контролю температури і вологості повітря у приміщенні аптеки, складу термометри і психрометри вивішують на внутрішніх стінках на відстані від опалювальних систем і дверей на висоті 1,5-1,7 метра від підлоги. Для підтримання рівномірної температури та вологості повітря приміщення провітрюють, для чого їх обладнують приладами для опалення і припливно-витяжною вентиляцією. У разі відсутності такої вентиляції приміщення обладнуються кватирками, фрамугами, ґратчастими дверима.

Технічне та господарське оснащення аптеки здійснюється відповідно до вимог чинних нормативних актів.

Виробничі приміщення аптеки повинні відповідати вимогам санітарних норм.

Власником аптеки приміщення забезпечується необхідними охоронними та протипожежними засобами.

Прилади, апарати, технічні засоби повинні мати технічні паспорти, а також підлягати своєчасному технічному обслуговуванню та перевірці. Засоби вимірювальної техніки, що використовується під час виготовлення ліків, повинні мати повірочне тавро і проходити повірку в установленому Держстандартом України порядку.

Виготовлення аптекою фармакопейних лікарських форм (розчинів, мікстур, настоянок, мазей, порошків, болюсів, свічок тощо) проводиться відповідно до вимог Державної фармакопеї та чинних правил техніки безпеки і виробничої санітарії.

Відповідно до чинного законодавства аптека здійснює реалізацію ветеринарних медикаментів і препаратів, які зареєстровані і внесені до державного реєстру лікарських засобів ветеринарної медицини та відповідають вимогам щодо якості.

Ветеринарні медикаменти та препарати повинні мати настанови щодо застосування, затверджені в установленому порядку. Настанова повинна містити в доступній для сприймання споживачем формі всю необхідну інформацію про призначення та застосування препарату.

Забороняється відпускати прописані в рецепті отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби не у складі виготовленої лікарської форми, а також відпускати такі засоби дітям до 12 років, навіть якщо ці засоби містяться у складі виготовленої лікарської форми.

Забороняється при роздрібній торгівлі реалізація отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, імунобіологічних препаратів без рецепта лікаря або фельдшера ветеринарної медицини.

Контроль та нагляд за дотриманням аптекою цих Правил, ветеринарно-санітарних вимог при виготовленні, зберіганні, транспортуванні, реалізації ветеринарних медикаментів і препаратів, кормів, кормових добавок, інших нормативно-правових актів щодо її діяльності здійснюють в установленому порядку Державний департамент ветеринарної медицини, органи виконавчої влади в межах їхньої компетенції.

За порушення ветеринарно-санітарних вимог при виготовленні, зберіганні, транспортуванні, реалізації лікарських засобів ветеринарної медицини, інших нормативно-правових актів щодо діяльності аптеки власник та працівники аптеки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.



Розділ 2. Організація облікового процесу підприємства

2.1 Ознайомлення з спеціалізованою системою "1С: Підприємство"

Державне підприємство "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" здійснює ведення бухгалтерського обліку за допомогою програми 1С: Підприємство, версія 7.7.

"1С: Підприємство" - це спеціалізована об'єктно-орієнтована система управління базами даних (СКБД), призначена для автоматизації діяльності підприємства.

Особливо добре в неї виходить автоматизувати облікові завдання: кадровий облік, розрахунок зарплати, бухгалтерський облік, складський облік тощо.

Також, "1С: Підприємство" - це комп'ютерна програма, призначена для автоматизації діяльності організацій і приватних осіб.

Це означає , що дану програму можна встановити на будь-який з сучасних комп'ютерів , вдома або в офісі. І ще це означає - що з допомогою встановленої "1С: Підприємство" ви зможете автоматизувати і полегшити собі ведення якогось обліку, який вам потрібно на даний момент.

Програма "1С : Підприємство" завжди складається з двох частин:

· Платформа "1С: Підприємство"

· Прикладне рішення (або "конфігурація")

Платформа "1С: Підприємство" - це і є основа, головна програма, яка встановлюється на ваш комп'ютер з фірмового DVD- диска.

Її призначення - займатися виконанням прикладного рішення. Одна і та ж платформа "1С: Підприємство", встановлена на Ваш комп'ютер, може виконувати будь-які, абсолютно різні прикладні рішення . Коли ви запускаєте 1С на комп'ютері з меню "Пуск" або клацаючи на ярличок на робочому столі - спочатку завжди запускається платформа 1С.

Прикладне рішення (конфігурація ) - це спеціальний комплект файлів, який може поширюватися окремо від платформи, на окремих DVD-дисках, а може бути в комплекті з платформою на одному диску. Це не так важливо, важливо що платформа "1С: Підприємство" і "прикладне рішення" - це дві незалежні частини системи (незалежних, в сенсі можливості окремого зберігання, придбання).

Прикладне рішення написано на мові програмування 1С і містить в собі весь конкретний, специфічний набір можливостей, функцій, документів і звітів - необхідних для ведення конкретного виду обліку.

Наприклад, існує "1С: Латка і управління персоналом" - це прикладне рішення, що автоматизує роботу відділу кадрів, нарахування зарплати, внески до фондів, і так далі. Існує інше прикладне рішення - "1С: Підприємець". Його використовують індивідуальні підприємці, які є платниками ПДФО - для ведення книги обліку доходів і витрат та ін.

Всього існують сотні і тисячі прикладних рішень. Частина з них написана і продається серійно - це універсальні рішення для автоматизації обліку , придатні відразу для великого числа фірм.

Є не серійні, унікальні прикладні рішення, створені спеціально для ведення обліку в якійсь конкретній фірмі - силами програмістів самої фірми.

Така фірма одного разу вирішила, що типові рішення її не влаштовують, що їй потрібно щось специфічне, тому створила рішення для себе сама.

Установка "1С: Підприємство" - зазвичай тільки початок співпраці клієнтів з нашою компанією. Як уже згадувалося, впровадження програми може виконуватися нашими співробітниками. Нерідко настройка плавно переходить в розробку спеціалізованих додатків під конкретні завдання.

У деяких випадках необхідно виконувати програмування практично з нуля. Зазвичай це стосується не бухгалтерського обліку, а питань управління підприємством. Специфіка, наприклад, електронного заводу та харчового підприємства досить різні, в них прийняті різні системи документообігу, обліку, планування. Досить своєрідні завдання можуть ставити динамічні керівники, які прагнуть ефективно проводити аналіз минулих періодів і моделювати різні варіанти розвитку.

Такого роду програмні продукти створюються за індивідуальним замовленням і можуть залишатися комерційною таємницею.

Від стандартного обліку до вищого пілотажу аналітики і прогнозування - діапазон можливості програмного забезпечення "1С: Підприємство".

В Україні система "1С: Управління підприємством" версії 7.7 вельми поширена. Безліч додатків на платформі 7.7 впроваджені і працюють на підприємствах, в торгівлі, в установах. Багато керівників не бачать необхідності в заміні добре працюючої системи на кращу, але невідому.

Тим не менш, в деяких (дуже численних, треба помітити) випадках бажано виконати оновлення "1С: Підприємство".

Програми постачаються як в одно користувальному, так і в мережному варіанті. Серед одно користувальних програм найпопулярнішою є "1С:Бухгалтерія 7.7" для України, за допомогою якої можна вести всі види обліку в єдиній інформаційній базі.

У версії Проф. цієї програми можна робити зміни у конфігурації: створювати і змінювати документи, коригувати проведення, змінювати інтерфейс тощо. А за допомогою мережної версії "1С:Бухгалтерії" верс. 7.7 - додатково організувати роботу потрібної кількості користувачів.

Для великих підприємств, у в системі управління яких зайнято чимало менеджерів і бухгалтерів, постачають так звані SQL-версії на основі архітектури "Клієнт-сервер", що дозволяють організувати роботу в комп'ютерній мережі десятків користувачів ("1С:Бухгалтерія" верс. 7.7 для України для SQL).

Але "1С:Бухгалтерія" - тільки один із компонентів системи "1С:Підприємство". Для ретельнішого ведення обліку товарно-матеріальних цінностей часто використовують "1С:Торгівля і склад".

В організаціях з великою кількістю працівників облік зарплати і кадрів можна вести з допомогою компоненти "1С:Зарплата 7.7" - одно користувальної версії, мережної і мережної версії SQL. Проведення по зарплаті також необхідно переносити в "1С:Бухгалтерія" окремою операцією.

Для того щоб усі три конфігурації ("1С: Бухгалтерія 7.7", "1С:Торгівля 7.7" та "1С:Зарплата і кадри 7.7") працювали в єдиній інформаційній базі, недавно розроблено продукт "1С:Підприємство 7.7. - Комплексна конфігурація для України", який призначений для комплексної автоматизації обліку та об'єднує в собі функціональні можливості всіх трьох конфігурацій.

Проблеми платформи 7.7 полягають в тому , що прийнята в ній система обміну даними не розрахована на значне зростання мережі користувачів. Крім того, ця версія програмного забезпечення погано справляється з великими обсягами даних.

Якщо в процесі росту фірми, або у зв'язку з необхідністю зберігати й обробляти великі масиви даних програма "1С: Підприємство" 7.7 стала відверто "гальмувати", то необхідно виконати оновлення - перейти на платформу 8.

Можливо, для установки нової версії програмного забезпечення доведеться оновити також і сервер.

Програми, розроблені на платформі "1С: Підприємство 8", вигідно відрізняються від аналогічних рішень на платформі "1С: Підприємство 7.7" не тільки за рахунок використання нових можливостей технологічної платформи, але і за рахунок розвитку методики обліку.

Програми містять управлінські функцій, що відображено в назві програм. Підвищено зручність роботи користувачів. Зокрема це:

· "1С: Бухгалтерія 8";

· "1С: Управління торгівлею 8";

· "1С : Зарплата і управління персоналом 8";

· "1С: Комплексна автоматизація 8".

Фірма "1С" рекомендує для автоматизації обліку нових компаній придбати продукти системи "1С : Підприємство 8".

На даний час підприємство придбало програму "1С : Підприємство 8", але воно ще її не використовує. Тому що як говорилося раніше: "Багато керівників не бачать необхідності в заміні добре працюючої системи на кращу, але невідому".

2.2 Облікова політика підприємства

При складанні та поданні фінансової звітності підприємство користується наказом про облікову політику, який додається як додаток 6. Нижче наведені витяги із наказу.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (додаток 7), в якому визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, та у відповідності із Положеннями бухгалтерського обліку, підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства .

На підприємстві організація, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснюється у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положеннями бухгалтерського обліку.

Також згідно з цим законом, підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування, що підтверджується довідкою, яка представлена як додаток 8.

Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку покладається на обліково-фінансовий відділ підприємства.

Головний бухгалтер відповідає за якісне ведення бухгалтерського та податкового обліку в підрозділі бухгалтерії підприємства.

Облікова політика застосовується у такий спосіб, щоб фінансові звіти повністю відповідали усім вимогам закону та кожного конкретного Положення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дане підприємство є платником ПДВ, згідно свідоцтва №100297945, яке представлене як додаток 9.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

· обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

· послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

· безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

· нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

· превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

· періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

· назву документа (форми);

· дату і місце складання;

· назву підприємства, від імені якого складено документ;

· зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

· посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

· особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

2.3 Показники чисельності персоналу

Людські ресурси - специфічний i найважливіший з усіх видів економічних ресурсів підприємства.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими чинниками економічного розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а й споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Однією з передумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні є врахування інтересів людей у будь-яких діях, спрямованих на підвищення ефективності функціонування підприємства. Без такого врахування не можна досягти підвищення ефективності в широкому (тобто соціально-економічному) розумінні.

Для означення людських ресурсів підприємства використовують терміни "працівники", "співробітники", "персонал", "кадри", "трудовий колектив" та ін. Ми будемо використовувати їх як синоніми, надаючи перевагу терміну "персонал" як най універсальному.

Персонал - це основний штатний склад працівників підприємства (організації), що володіють необхідною кваліфікацією і виконують різноманітні виробничо-господарські функції. Він характеризується як кількісними, так і якісними показниками, що розглядаються і в статиці, і в динаміці.

Чисельність персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації, автоматизації, комп'ютеризації, рівнем організації праці тощо.

На даному підприємстві працює 19 чоловік, з них 3 охоронника, водій, 2 прибиральниці, оператор газових котлів, електрик, держконтролер, технолог, 4 лаборанта, провізор, зав аптекою, бухгалтер-касир, гол бухгалтер та директор.

Ці фактори обумовлюють нормативну або планову чисельність персоналу. Чисельність співробітників, що працюють на підприємстві на даний момент часу, називається обліковою, або фактичною.

У реальних умовах господарювання облікова чисельність може істотно відрізнятися від нормативної. На сучасному етапі приховане безробіття означає значне перевищення облікової чисельності над нормативною (розрахованою на реальні обсяги виробництва), що хоча дещо й пом'якшує соціальні проблеми, проте ускладнює господарювання.

До облікового складу входять усі категорії постійних, сезонних і тимчасових працівників підприємства, прийнятих на роботу на п'ять днів і більше (а по основній діяльності підприємства - на один день і більше) починаючи з дня їх зарахування.

До списків включаються як фактично працюючі на дану дату працівники, так і ті, що відсутні на роботі з різних причин.

Звільнені з роботи працівники не входять до списків починаючи з дня їх звільнення.

Не входять до облікової чисельності і належать до працівників не-облікового складу зовнішні сумісники, особи, залучені для разових і спеціальних робіт, ті, що працюють на підставі договорів цивільно-правового характеру, а також направлені на навчання з відривом від виробництва та ін.

Облікова чисельність персоналу щоденно враховується в табельних записах, де відзначаються і присутні на роботі, і відсутні з різних причин працівники. Таким чином, облікова чисельність являє собою суму виходів та невиходів на роботу працівників підприємства в конкретний день.

Облікову чисельність персоналу враховують не лише на конкретну дату, а й як середній показник за певний період - місяць, квартал, рік.

Середньооблікова чисельність персоналу за місяць - це сума виходів та невиходів на роботу за всі дні місяця, поділена на календарну кількість днів періоду. При цьому показники за вихідні й святкові дні прирівнюються до показників попередніх робочих днів.

Середньооблікова чисельність працівників за квартал визначається додаванням середньооблікової чисельності за три місяці кварталу і діленням суми на три.

Середньооблікова чисельність працівників з початку року до звітного місяця включно визначається додаванням середньооблікової чисельності за всі місяці періоду і діленням суми на кількість календарних місяців з початку року.

Оскільки не всі працівники з різних причин у конкретний день бувають на робочому місці, справжню чисельність персоналу характеризує його явочна кількість, яка показує, скільки працівників з числа облікового складу реально з'явилися на роботу.

Чисельність фактично працюючих показує кількість персоналу, що не лише з'явився, а й реально приступив до роботи. Різниця між явочною кількістю працюючих і фактичною показує чисельність працівників, що перебувала в цілоденному простої.

2.4 Структура персоналу

Виконання трудових функцій на тій чи іншій посаді вимагає від працівника відповідної професії і кваліфікації.

Професія - - це комплекс спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, що набуваються людиною в результаті спеціальної професійної підготовки та досвіду роботи в певній галузі і дають змогу здійснювати відповідний вид діяльності (наприклад, професія економіста, лікаря, інженера, токаря тощо).

У межах кожної професії в результаті поділу праці виділяються спеціальності - різновиди трудової діяльності. Наприклад, професія економіста охоплює спеціальності фінансиста, бухгалтера, маркетолога та ін.

Професійні знання та практичний досвід разом формують кваліфікацію, тобто рівень професійної підготовки, необхідний для виконання трудових функцій певної складності.

Слід розрізняти кваліфікацію робіт і кваліфікацію працівників.

Кваліфікація роботи характеризує її складність і визначає вимоги до виконавця цієї роботи.

Кваліфікація працівника характеризує сукупність його професійних якостей і визначає, роботи якої складності він може виконувати. В ідеалі рівень кваліфікації працівників повинен відповідати рівню кваліфікації робіт, оскільки це, з одного боку, забезпечує якісне виконання роботи, а з іншого - повне використання професійного потенціалу працівників.

Кваліфікація працівника визначається такими чинниками, як рівень загальноосвітньої і спеціальної підготовки, досвід роботи на аналогічних посадах, необхідний для освоєння професії.

Передумовою високої кваліфікації є професійна придатність, яка включає сукупність особистих якостей, характеристик і нахилів, потрібних для успішного виконання певних професійних обов'язків.

Стосовно керівників різного рівня необхідною складовою кваліфікації є також організаційні здібності та навички.

Рівень кваліфікації визначається та присвоюється працівнику спеціальною кваліфікаційною комісією на основі порівняння його знань та досвіду з вимогами, викладеними у тарифно-кваліфікаційних довідниках (характеристиках), і юридичне закріплюється в документах: дипломах, посвідченнях тощо.

Кількісними показниками рівня кваліфікації є розряди або класи (для робітників), категорії (для спеціалістів), наукові ступені і вчені звання (для науковців) тощо.

Якісним показником кваліфікації є компетентність, тобто рівень загальної та професійної підготовки, що дає змогу адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого місця чи виконуваної роботи, які постійно змінюються.

Компетентність людини залежить, крім рівня її кваліфікації, ще і від її ставлення до своєї роботи, досвіду, старання та вміння поповнювати свої знання. Компетентність, або професіоналізм, може змінюватися як у бік підвищення, так і у бік зниження.

Слід мати на увазі, що оптимальною для підприємства ситуацією є відповідність рівня кваліфікації працівників рівню складності виконуваних робіт. Саме по собі підвищення кваліфікації працівників не дасть економічного ефекту, якщо воно не пов'язане з переходом до виконання складніших робіт. Разом з тим не можна забезпечити прогрес виробництва без відповідної кваліфікації співробітників.

Тому слід приділяти пильну увагу аналізу рівня кваліфікації працівників і рівня її використання. Визначити ці показники можна за допомогою відповідних коефіцієнтів.

Співвідношення між окремими групами працівників підприємства утворює структуру персоналу. Залежно від ознаки, покладеної в основу класифікації персоналу, можна розрахувати різні види структури (соціальна, професійна, кваліфікаційна, статева, вікова, за стажем роботи та ін.).

Професія і кваліфікація - основні якісні ознаки індивідуальної робочої сили.

Професійна та кваліфікаційна структура - основні якісні ознаки персоналу підприємства.

Професійна структура - це частки груп працівників певних професій у загальній кількості співробітників підприємства, виражені у відсотках. Зрушення в професійній структурі працівників підприємства визначаються змінами, що відбуваються в характері і змісті праці під впливом науково-технічного прогресу, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення і зміну функціонального змісту трудових операцій.

Кваліфікаційна структура - це процентне співвідношення груп працівників різних рівнів кваліфікації в загальній чисельності персоналу. Зміни кваліфікаційної структури визначаються якісними змінами в трудовому потенціалі підприємства (набуття вмінь, знань, навичок) і відображають передусім зміни в індивідуальних характеристиках робочої сили.

Зазвичай кваліфікаційну структуру визначають окремо для різних категорій персоналу, оскільки їм притаманні різні кваліфікаційні ознаки. Наприклад, кваліфікаційна структура робітників промислового підприємства визначається процентними частками груп робітників різних розрядів у загальній кількості робітників; кваліфікаційна структура наукової організації -- частками спеціалістів, що мають наукові ступені кандидатів та докторів наук тощо.

Вікова структура персоналу характеризується часткою працівників відповідного віку в їх загальній чисельності. При вивченні вікового складу застосовуються такі групування: 16, 17, 18, 19, 20-24, 25- 29, 30-34, 35-39, 40-44, 45-49, 50-54, 55-59, 60-64, 65 і старші.

Соціальна структура персоналу підприємства - - це кількісне співвідношення між різними категоріями працівників, що розрізняються за характером трудових функцій.

Згідно з Державним класифікатором професій (класифікатор професій ДК 003-95) персонал поділяється на п'ять категорій: керівники; професіонали; фахівці; технічні службовці; робітники.

Керівники здійснюють функції загального управління. Умовно їх поділяють на три рівні: вищий (організація в цілому) - генеральний директор, директори; середній (основні структурні підрозділи) - начальники цехів, відділів, центрів тощо; і первинний (керівники безпосередніх виконавців) - начальники лабораторій, бюро, змін тощо. До керівників належать також головні спеціалісти (головний інженер, головний технолог, головний бухгалтер та ін.), а також заступники всіх названих працівників.

Професіонали вирішують питання, що стосуються створення і впровадження у виробництво нових знань у формі теоретичних та прикладних розробок, а також розробляють варіанти вирішення окремих виробничих і управлінських проблем, остаточне розв'язання яких входить до компетенції керівників.

Підготовка професіонала потребує відповідної вищої освіти III-IV рівня (кваліфікація: спеціаліст, магістр), а на окремих роботах - і наукового ступеня (кандидата, доктора відповідних наук) або вченого звання (старшого наукового співробітника, доцента, професора).

З ідеологічних міркувань у радянські часи штучно принижувалася роль високоосвічених спеціалістів та інтелігенції взагалі, проте реально саме їхні знання та вміння в сучасних умовах стають рушійною силою прогресу суспільства в цілому і кожного окремого підприємства зокрема.

Професійні завдання фахівців полягають у виконанні спеціальних робіт, пов'язаних із застосуванням положень і використанням методів відповідних наук (бухгалтери, касири-експерти, техніки на виробництві, фахівці в галузі обчислювальної техніки, інспектори з кадрів). Робота фахівців також пов'язана з аналізом та обробкою інформації і потребує кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра, а на деяких роботах - і спеціаліста.

Технічні службовці здійснюють підготовку й оформлення документів, облік, контроль, господарське обслуговування, виконуючи при цьому чітко регламентовану суто технічну роботу (наприклад, касири, діловоди, коменданти, секретарі тощо). Злагоджена робота технічних службовців вивільнює робочий час спеціалістів та керівників від простої, але необхідної роботи, сприяючи повнішому використанню кваліфікаційного потенціалу персоналу.

Робітники безпосередньо створюють матеріальні цінності або надають послуги виробничого характеру, керують машинами та механізмами, ремонтують, налагоджують і обслуговують обладнання. Для розрахунку трудомісткості виробництва, організації оплати праці тощо заведено розрізняти основних та допоміжних робітників. Основні робітники безпосередньо беруть участь у технологічних процесах: змінюють форму, структуру, характеристики предмета праці, його розташування тощо. У результаті створюються матеріальні продукти чи послуги. Допоміжні робітники обслуговують обладнання та робочі місця і в основному, і в допоміжному виробництві.

Серед робітників розрізняють також працівників ручної і механізованої праці за такими категоріями: робота за допомогою автоматів; робота за допомогою машин, механізмів, приладів, установок; обслуговування машин, верстатів, установок, приладів; робота без застосування машин і механізмів (ручна); ремонт та налагодження машин і механізмів.

До робітників відносять також молодший обслуговуючий персонал, що надає послуги, здебільшого не пов'язані з основною діяльністю (двірники, прибиральники, кур'єри, охоронці, гардеробники, водії персональних автомобілів та ін.).

...