Організація облікового процесу ДП "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів"

Основою віднесення працівників до тієї чи іншої з названих вище категорій є посада, яку вони обіймають, тобто штатна одиниця підприємства, що характеризується сукупністю кваліфікаційних вимог, трудових прав, обов'язків і відповідальності працівника.

Перелік даних показників сукупностей детальніше можна розглянути в посадових інструкціях.

Взагалі, інструкція - документ, у якому викладають правила, що регулюють спеціальні сторони діяльності і стосунки установ чи поведінку працівників при виконанні службових обов'язків; це зведення правил, детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам або органам, обов'язкові для виконання.

Посадова інструкція - це документ, що визначає організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі і забезпечує умови для його ефективної праці.

Посадова інструкція складається з таких розділів: загальна частина; функції; обов'язки; права; взаємовідносини; відповідальність працівника; оцінка працівника.

Дане підприємство надало декілька посадових інструкцій, а саме щодо таких посад, як: лаборант - додаток 10; технолог - додаток 11, також додається спостережний лист(додаток 12); держконтролем - додаток 13, зав аптеки - додаток 14, бухгалтер - касир - додаток 15, гол бухгалтер - додаток 16 .



Розділ 3. Аналіз облікової політики підприємства за топологічними об'єктами

3.1 Облік необоротних активів

Необорутні актмиви - основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.

Необоротні активи (п. 4, 10 Національне положення бухгалтерського обліку П(С)БО 2) - всі активи, що не є оборотними.

Необоротними активами є ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо цим активам більше року.

В українському законодавстві відсутнє поняття "необоротні активи". Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", "необоротні активи - всі активи, що не є оборотними". У цьому ж Положенні зазначено, що до оборотних активів належать "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу".

Таким чином, під необоротними активами треба розуміти це - активи, використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.

Необоротні активи включають в себе:

Нематеріальні активи - придбані права користування природними ресурсами, майном і об'єктами інтелектуальної власності.

Основні засоби являють собою засоби праці, що багаторазово використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою матеріально-натуральну форму.

Інші необоротні активи, до яких належать:

- незавершене будівництво;

- довгострокові фінансові інвестиції, інші фінансові інвестиції;

- довгострокова фінансова заборгованість;

- відстрочені податкові кредити;

- інші необоротні активи.

Нематеріальні активи представляють вкладення коштів підприємства (його витрати) у нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності та приносять прибуток.

До нематеріальних активів відносяться права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, програмне забезпечення, авторські права, монопольні права і привілеї (включаючи права на винаходи, патент, ліцензію на визначені види діяльності, промислові зразки, моделі, використання художньо-конструкторських рішень), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце і ін.), торговельні марки, товарні і фірмові знаки, ціна фірми.

За характером застосування нематеріальні активи схожі на основні засоби. Вони використовуються тривалий період, приносять прибуток, і з часом велика частина з них втрачає свою вартість. Оцінка нематеріальних активів відбувається за узгодженням сторін при їхньому внеску в статутний капітал на основі цін світового або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активів входять покупна ціна, витрати, зв'язані з придбанням і приведенням у стан готовності цих активів. Вартість нематеріальних активів включається в собівартість продукції шляхом нарахування зносу.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

До основних засобів належать власні та отримані на умовах фінансового лізингу об'єкти та орендовані цілісні майнові комплекси, а також інші необоротні матеріальні активи.

Життєвий цикл основних засобів складається з наступних етапів:

надходження - участь у виробничому процесі - переміщення усередині підприємства - ремонт - здача в оренду - інвентаризація - вибуття.

Вартість основних фондів (за винятком земельних ділянок) частинами, по мірі їхнього зносу, переноситься на вартість продукції (послуги) і відшкодовується в процесі її реалізації.

Цей процес називається амортизацією.

Грошові суми, що відповідають зношуванню основних засобів, накопичуються в амортизаційному фонді. Амортизаційний фонд, або грошовий фонд відшкодування, знаходиться в постійному русі.

Особливості відтворення основних фондів визначаються низкою характерних ознак, до яких відносяться: поступовий перенос вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції; рух споживчої вартості і вартості; оборот вартості фондів; часткове відтворення вартості в готовій продукції та її нагромадження в грошовій формі; поновлення основних фондів у матеріально-натуральній формі через більш-менш тривалі періоди часу, що створює можливість маневрування засобами амортизаційного фонду (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Відтворення основних фондів

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом .

За функціональним призначенням розрізняють:

· виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

· невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо.

Незавершене виробництво - це вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Довгострокова дебіторська заборгованість - заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Інші необоротні активи - необоротні активи, які не можуть бути включені до вищенаведених необоротних активів.

Документальне відображення придбання, руху та вибуття необоротних активів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" №242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:

· порядок їх визначення та оцінки:

· нарахування їх амортизації;

· списання з балансу;

· розкриття інформації.

Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності .

Витрати, пов'язані із створенням чи придбанням нематеріального активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як актив.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються у складі витрат звітного періоду:

· витрати на рекламу;

· витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

· витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності (організаційні витрати);

· витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

· існує ймовірність отримання у майбутньому економічних вигод підприємством внаслідок його використання;

· його оцінка може бути достовірно визначена.

Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об'єкта, його первісна вартість, термін корисного використання, норми зносу (амортизації), місце, де буде використовуватися об'єкт.

В обліку нематеріальні активи підлягають відображенню за первісною вартістю їх придбання або створення на дату прийняття на баланс [28, с. 43].

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за відповідними групами (права користування природними ресурсами, права користування майном тощо).

Нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визначаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Для документального оформлення операцій з основними засобами розроблені такі типові форми первинних документів:

1. 03-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів".

2. 03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів".

3. 03-3 "Акт на списання основних засобів".

4. 03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів".

5. 03-5 "Акт №...... про установку, пуск та демонтаж будівельної машини".

6. 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів".

7. 03-7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів".

8. 03-8 "Картка обліку руху основних засобів".

9. 03-9 "Інвентарний список основних засобів".

10. 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для промислових підприємств).

11. 03-15 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для будівельних організацій).

12. 03-16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Аналітичний облік ведеться по кожному інвентаризаційному об'єкту в натуральній та грошовій формі.

Ведення аналітичного обліку дозволяє, з одного боку, здійснювати контроль за збереженням, використанням, технічним станом окремих інвентарних об'єктів основних засобів, а з другого боку, забезпечувати отримання необхідної інформації про наявність і рух основних засобів за кожною класифікаційною групою, за місцями знаходження і експлуатації та в цілому по підприємству.

Для аналітичного обліку основних засобів залежно від їх кількості можуть використовуватися інвентарні картки (типова форма №ОЗ-6) або інвентарні книги.

Усі картки складаються в одному примірнику. Для контролю за збереженням інвентарних карток їх реєструють в описі інвентарних карток (типова форма №ОЗ-7).

Обов'язковими реквізитами інвентарних карток є:

- назва об'єкта, інвентарний номер;

- назва-заводу виробника;

- первісна вартість;

- номер і дата акту приймання-передачі;

- коротка технічна характеристика.

Для аналітичного обліку однотипних предметів основних засобів (виробничий і господарський інвентар, інструмент), однакових за технічною характеристикою, призначенням, вартістю і одержаних в одному періоді можливе відкриття однієї групової картки з зазначенням в ній інвентарних номерів кожного об'єкта. У груповій інвентарній картці облік надходження основних засобів ведеться в хронологічному порядку в цілому по всій групі об'єктів.

Основою для відкриття інвентарних карток і здійснення різних записів в них є первинні документи (типові форми №ОЗ-1, ОЗ-2, ОЗ-3), технічна документація, накладні. Записи виконуються на підставі перевірених документів.

При вибутті об'єкта відповідна картка вилучається з картотеки, а в описі інвентарних карток здійснюється позначка про вибуття. При внутрішньому переміщенні об'єкта картка переставляється в картотеці.

На невеликих підприємствах аналітичний облік основних засобів можна вести в інвентарних книгах, а на малих підприємствах - у відомості №4-М.

Інвентарна книга призначена для обліку основних засобів впродовж тривалого періоду (на декілька років). Записи в ній виконуються за класифікаційними групами.

Основні засоби записуються в книгу у хронологічному порядку. Для кожного виду основних засобів відокремлюється рядок. Внутрішнє переміщення основних засобів на підприємстві у книзі не відображається.

Для обліку наявності основних засобів за місцями їх знаходження застосовуються інвентарні списки основних засобів (типова форма №ОЗ-9). Вони є доповненням до карток або інвентарної книги, складаються в двох примірниках на підставі акту типової форми №ОЗ-1. Дані списків повинні відповідати даним інвентарних карток або книг.

Синтетичний облік - це узагальнюючий облік у грошовій оцінці.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством/установою надалі економічних вигод від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю.

Регістри аналітичного обліку нематеріальних активів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття цих об'єктів. Вибуття основних засобів відбувається внаслідок:

- реалізації за плату іншому підприємству, особі;

- безкоштовної передачі іншому підприємству, особі;

- ліквідації основних засобів;

- внеску до статутного капіталу іншого підприємства;

- нестачі, виявленої в ході інвентаризації.

Для документального оформлення ліквідації основних засобів використовуються акти на списання основних засобів (за формою №ОЗ-3, №ОЗ-4).

Для визначення непридатності об'єкта для подальшої експлуатації, неможливого або неефективного їх ремонту, оформлення необхідної документації за розпорядженням керівника створюється постійно діюча комісія.

Вона складає акт про списання у двох екземплярах. Він затверджується керівником.

Перший екземпляр акта передається в бухгалтерію, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, і є підставою для здачі на склад матеріальних цінностей, що залишилися після ліквідації об'єкта (запасні частини, матеріали, металобрухт). До акту обов'язково прикладається інвентарна картка.

Облік амортизації й зносу необоротних активів

У процесі використання об'єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, втрачаються, у результаті чого зменшується балансова вартість, що відображається нарахуванням амортизації.

Об'єктом амортизації є всі, основні засоби, крім землі.

Амортизація - систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, що амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Термін корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Термін корисного використання визначається підприємством самостійно з урахуванням наступних чинників:

- очікуваного використання об'єкта підприємством із запланованою потужністю або продуктивністю;

- фізичного й морального зносу, що передбачається;

- правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об'єкта та ін.

Порядком класифікації основних фондів, установленим Законом про податок на прибуток, було передбачено їх розподіл на 4 групи. Із набуттям чинності розділом III ПКУ платникам податків потрібно перевести об'єкти основних фондів, що в них значаться, із існуючих 4 груп до майбутніх "податкових" 16 груп основних засобів із веденням пооб'єктного обліку (див. п. 146.1 ПКУ), а також установленням для кожної групи мінімально допустимого строку корисного використання (амортизації) об'єктів (залежно від групи основних засобів -- від 2 до 20 років).

Такий строк визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення об'єктів основних засобів в експлуатацію. Класифікацію груп основних засобів, а також мінімально допустимі строки їх корисного використання, установлені п. 145.1 ПКУ, наведемо в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Класифікація груп основних засобів та мінімально допустимі строки їх корисного використання (амортизації)

№	Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
1	земельні ділянки	-
2.	капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
3.	будівлі	20
	споруди	15
	передавальні пристрої	10
4.	машини та обладнання	5
	із них:
	електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друкування інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн.	2
5.	транспортні засоби	5
6.	інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
7.	тварини	6
8.	багаторічні насадження	10
9.	інші основні засоби	12
10.	бібліотечні фонди	-
11.	малоцінні необоротні матеріальні активи	-
12.	тимчасові (не титульні) споруди	5
13.	природні ресурси	-
14.	інвентарна тара	6
15.	предмети прокату	5
16.	довгострокові біологічні активи	7

обліковий звіт бухгалтерія виробничий

Амортизація об'єктів основних засобів, що належить до груп 9 (інші основні засоби), 12 (тимчасові (нетитульні) споруди), 14 (інвентарна тара), 15 (предмети прокату), нараховується прямолінійним або виробничим методами (п.п. 145.1.6 ПКУ).

На основні засоби груп 1 (земельні ділянки) і 13 (природні ресурси) амортизація не нараховується (п.п. 145.1.7 ПКУ).

Щодо малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів, то їх амортизація може нараховуватися за рішенням платника податків одним із двох способів (п.п. 145.1.6 ПКУ):

1) "50%/50%".

Згідно з ним амортизація нараховується в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, що амортизується, а решта 50% нараховуються в місяці списання об'єкта з балансу;

2) "100%".

За цим методом амортизація нараховується в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості, що амортизується.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку нарахування амортизації залежить від обраної на підприємстві схеми обліку витрат.

Амортизація основних засобів у податковому обліку нараховується з використанням тих самих методів, які застосовуються до об'єктів основних засобів у бухгалтерському обліку та які при цьому застережені в наказі про облікову політику підприємства з метою складання фінансової звітності (пп. 145.1.5, 145.1.9 ПКУ).

Причому податкова амортизація, як і бух облікова, нараховується щомісячно (починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію), а квартальна сума податкової амортизації (за кожним об'єктом) -- визначається як сума нарахованих амортизаційних відрахувань за об'єктом за 3 місяці розрахункового кварталу.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством/установою самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Дане підприємство використовує 2 методи нарахування амортизації, згідно з п.п. 145.1.5 ПКУ, прямолінійний метод та метод зменшення залишкової вартості (див. табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Методи нарахування амортизації основних засобів

Суть методу	Сума амортизації річна	Додаткові показники	Примітки
1	2	3	4
1. Прямолінійний метод
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів	Аріч = АмВ : Т	АмВ = ПВ - ЛВ	Розмір амортизації залежить тільки від строку використання об'єкта ОЗ. Переваги: цей метод відрізняється легкістю розрахунку. вартість об'єкта ОЗ списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації. Недоліки: не враховується моральний знос об'єктів ОЗ та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки використання об'єкта ОЗ)
2. Метод зменшення залишкової вартості
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість	Аріч = ЗАЛ (ПВ) х На	На = 1 - (ЛВ : ПВ)1/Т	Переваги: протягом перших років експлуатації об'єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення. Недоліки: передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ж ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (ЛВ : ПВ)1/Т також дорівнюватиме нулю. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості

Умовні позначення:

Аріч -- річна сума амортизації;

АмВ -- вартість, що амортизується;

Т -- строк корисного використання об'єкта;

ПВ -- первісна вартість;

ЛВ -- ліквідаційна вартість;

ЗАЛ -- залишкова вартість;

На -- норма амортизації;

Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Інвентаризація основних засобів

Для забезпечення достовірності даних обліку кожне підприємство перед складанням річної звітності і в інших випадках, передбачених законодавством, повинно проводити інвентаризацію.

Інвентаризація будинків, споруд, нерухомих об'єктів основних засобів може проводитися один раз на три роки, бібліотечних фондів - один раз у п'ять років. Інвентаризації підлягають, як власні основні засоби, так і ті, що тимчасово знаходяться на підприємстві (орендовані).

До початку інвентаризації перевіряється:

- наявність і стан облікових регістрів (інвентарних карток, книг, описів);

- наявність і стан технічних паспортів і іншої технічної документації;

- наявність документів на основні засоби, взяті або здані в оренду, на зберігання, в тимчасове користування.

При інвентаризації основних засобів заповнюється інвентаризаційний опис основних засобів і їх місцезнаходження. Дані бухгалтерського обліку по кожному інвентарному об'єкту наводяться в описі з інвентарних карток і книг. Кількість наявних в картотеці карток звіряється з даними опису інвентарних карток, що зберігаються в бухгалтерії.

При відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання або оформлення. При виявленні відхилень і неточностей в бухгалтерському обліку або в технічній документації у ці документи заносяться виправлення й уточнення.

Під час інвентаризації комісія перевіряє стан технічної документації, записує в інвентаризаційний опис повне найменування об'єкта і його інвентарний номер. Якщо технічна документація відсутня, це вказується в графі "Примітки".

Основні засоби записуються в опис під найменуванням відповідно із своїм основним призначенням. Реконструйовані, модернізовані об'єкти записуються під найменуванням, що відповідає їх новому призначенню.

У випадках, коли проведені капітальні роботи або часткова ліквідація будівель і споруд, не відображені в бухгалтерському обліку комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об'єкта і навести в описі дані про проведені зміни. Одночасно встановлюються винні і причини порушень.

При виявленні неврахованих об'єктів комісія повинна включити їх в опис. Оцінка неврахованих основних засобів здійснюється за справедливою вартістю, а знос встановлюється за технічним станом.

Основні засоби, які не придатні до експлуатації, зараховуються в окремий опис із зазначенням дати введення в експлуатацію й причин доведення об'єкта до непридатного стану.

Основні засоби, які на час інвентаризації знаходяться за межами підприємства, повинні бути інвентаризовані до вибуття їх із підприємства. Інвентаризаційні описи, правильно оформлені і підписані всіма членами інвентаризаційної комісії, передаються до бухгалтерії, де їх дані звіряються з обліковими даними.

За результатами такого співставлення складається звірювальна відомість, в якій відображається інвентаризаційні різниці - нестачі і надлишки. По кожному факту розбіжностей матеріально відповідальна особа подає письмове пояснення.

Результати інвентаризації комісія оформляє в протоколі, який затверджується керівником підприємства. На підставі звірювальної відомості та рішення комісії щодо регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється відображення на рахунках бухгалтерського обліку нестач і надлишків.

3.2 Облік запасів

Запаси -- це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

· сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

· поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

· транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.

Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

· інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

В бухгалтерському обліку запасів важливим питанням є методи оцінки при надходженні, вибутті, а також переоцінка запасів.

В бухгалтерському обліку запаси установ відображаються по балансовій вартості.

Балансова вартість - це вартість запасів по якій вони відображаються в балансі.

В свою чергу балансова вартість буває:

- первісна;

- відновлювальна;

- справедлива.

За первісною вартістю зараховуються на баланс придбані, вироблені запаси. Вона визначається на рівні фактичної собівартості придбання чи виготовлення.

При придбанні запасів слід мати на увазі, що не всі витрати по придбанню включаються до собівартості придбаних запасів.

Справедлива вартість - це первісна вартість запасів отриманих установою безоплатно.

Вона визначається на рівні існуючих ринкових цін на аналогічні запаси і використовується для оцінки безоплатно отриманих запасів чи отриманих, як гуманітарна допомога.

Запаси, що отримані в результаті ліквідації необоротних активів оцінюються за цінами можливого використання, що і є їх справедливою вартістю.

Відновлювальна вартість - це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки.

Запаси можуть бути переоцінені на виконання нормативних актів (якщо такі будуть введені), або ж за рішенням керівника установи, у випадках якщо запаси морально застаріли та у зв'язку з тривалим часом їх перебування на збереженні в установі, їх первісна вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, що придбані пізніше.

Переоцінка запасів установи проводиться комісією з переоцінки, яка призначається наказом керівника установи і до складу якої входять: заступник керівника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник, бухгалтер що веде облік запасів, матеріально-відповідальні особи на яких покладено відповідальність за збереження запасів та інші відповідальні особи (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запасів і встановлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нові ціни не потрібні. При встановленні цін на однотипні предмети, вони встановлюються однаковими в межах однієї установи.

За результатами переоцінки складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.

Первинний та складський облік запасів

Матеріальні цінності, що отримуються в склад установи від постачальників оприбутковуються на основі належне оформлених документів постачальників: накладних (додаток 18, 19), товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур.

Попередньо документи постачальника реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли і передаються в бухгалтерію. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає на склад для контролю при прийнятті вантажу.

Приймання матеріалів у склад зазвичай здійснюється завскладом, але на даному підприємстві цю роботу виконує директор. При цьому він перевіряє дані, що вказані в супроводжуючих документах та фактичною наявністю матеріалів, відповідність їх назвам, сортам, розмірам чи інших показників, що вказані в документах.

При виявленні розбіжностей оформляється Акт про приймання матеріалів (форма З-1 бюджет), що складається приймальною комісією з обов'язковою участю представника постачальника, завідуючого складом. У випадку неявки представника постачальника в склад комісії включається представник незацікавленої сторони.

Якщо ж розходжень не встановлено, то завскладом оприбутковує матеріали, при цьому розписується в отриманні на супроводжуючих документах.

При оприбуткуванні запасів на підставі супроводжуючих документів постачальника завскладом оформляє Прибутковий ордер ф. М-4 в одному примірнику на кожний документ. Установою може бути прийнятий порядок оприбуткування шляхом проставляння спеціального штампу установи на рахунках чи накладних постачальника у формі Прибуткового ордеру, що зменшує витрати документів та часу для їх складання.

Надходження готової продукції від виробничих майстерень та с-г підрозділів оформляється Актом про приймання матеріалів, який затверджує керівник.

Безоплатне отримання запасів (гуманітарна допомога, благодійні надходження)оформляється комісією призначеною наказом керівника установи з включенням до її складу представника бухгалтерії та представника вищого органу.

Комісія в присутності матеріально-відповідальної особи перелічує, переважує отримані матеріали та складає Акт приймання запасів, в яком вказує назву, кількість і вартість отриманих матеріалів по ринкових цінах на аналогічні матеріали, тобто, їх справедлива вартість. За цим Актом матеріали передаються матеріально-відповідальній особі на відповідальне зберігання чи використання, про що вона розписується в Акті.

Отриманні запасів, що придбані за готівку (підзвітними особами) оформляється на основі Звіту про використання коштів наданих на відрядження та під звіт та прикладених до нього документів: чеків, накладних тощо.

Відпуск запасів з місць відповідального зберігання проводиться за документами встановленої форми, що затверджуються керівником установи.

Як зазначено в інструкції №125, при відпуску використовуються форми документів встановлені наказом Мінстатистики №193:

- М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли";

- М-2а "Акт списання бланків довіреностей";

- М-3 "Журнал реєстрації довіреностей";

- М-4 "Прибутковий ордер";

- М-7 "Акт про приймання матеріалів";

- М-8 "Лімітно-забірна картка";

- М-10 "Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів";

- М-11 "Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів";

- М-12 "Картка №__складського обліку матеріалів";

- М-13 "Реєстр №__приймання - здачі документів";

- М-14 "Відомість обліку залишків матеріалів на складі";

- М-15 "Акт про приймання устаткування";

- М-15а "Акт приймання - передачі устаткування до монтажу";

Крім того використовуються наступні форми документів:

· Акт списання ф. №3-2.

Використовується для списання запасів, що встановлені як непридатні для подальшого використання. Вказується причина списання та спосіб знищення. Акти затверджуються керівником у встановленому порядку.

· Накладна (вимога) ф. №З-3.

Використовується для видачі запасів стороннім організаціям та внутрішнього переміщення. Складається в бухгалтерії у двох примірниках, підписується керівником та головним бухгалтером і дає право на отримання матеріалів зі складу чи інших місць (накладна - додаток 20, вимога - додаток 21, 22).

Дане підприємство надало також дві видаткові накладні від 31.01.2014 р. (додаток 23, 24)

· Забірна картка ф. №З-5.

Призначена для оформлення відпуску матеріалів, продукції молочних кухонь та інших запасів, що відпускаються систематично на протязі місяця. Вона виписується в бухгалтерії на кожного одержувача на декілька найменувань, що відносяться до одного коду КЕКВ.

Виписується в 2-х примірниках. В забірних картках завскладом проставляє кількість відпущених матеріалів та розписується про відпуск, а отримувач про отримання продукції.

Тому один з примірник з підписом про отримання цінностей зберігається в складі, другий з підписом завскладом про видачу матеріальних цінностей - в отримувача. Виписується на термін 15 днів для щоденного відпуску і на місяць - при періодичному відпуску. Відпуск здійснюється строго в межах ліміту.

· Понадлімітний відпуск здійснюється тільки на підставі окремої накладної ф. З-3.

Ліміти встановлюються центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю виходячи з планової потреби в запасах та норм витрат, а при відсутності таких документів - встановлюються установою самостійно.

Заміна одного матеріалу іншим теж оформляється окремою накладною.

По закінченні місяця директор підводить підсумки, записує в книгу складського обліку кількість відпущених матеріалів, а забірну картку разом з іншими первинними документами передає в бухгалтерію.

· Подорожній лист вантажного автомобіля або легкового автомобіля.

Використовується для списання фактично витраченого пального на роботу вантажних та легкових автомашин, але не більше норм витрат, встановлених для окремих марок автотранспорту.

Облік запасів за місцем відповідального зберігання ведеться матеріально-відповідальною особою в Книзі складського обліку (ф. З-9) за найменуваннями, сортами, кількістю. В ній ведеться облік на складі матеріалів, продуктів харчування, готових виробів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, інших запасів.

Інвентаризація запасів

Відповідно до Інструкції з інвентаризації №90 установи повинні проводити інвентаризацію запасів в такі терміни:

1) сировини та матеріалів, палива, готової продукції, кормів та інших матеріалів - не менше одного разу в рік, але не раніше 1 жовтня.

2) МШП - не рідше одного разу на рік.

Інвентаризація запасів проводиться за місцях зберігання та по матеріально-відповідальних особах при обов'язковій їх присутності. В процесі підрахунку, переважування запасів, вони заносяться до інвентаризаційного опису. На виявлені зіпсовані запаси чи непридатні до використання додатково складається акт в якому вказуються причини, ступінь та характер псування, а також винні особи, що допустили псування.

Інвентаризація МШП проводиться шляхом огляду кожного предмета. На ті з них, що виявлені як непридатні до використання складається Акт на списання цих предметів, а в інвентаризаційний опис їх не включають.

За результатами інвентаризації складається "Інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів"(встановленої форми).

Після закінчення інвентаризації ці описи передаються в бухгалтерію для складання Порівняльної відомості та виявлення результатів інвентаризації.

Комісія за цими даними виявляє розбіжності шляхом звіряння даних обліку та фактичних залишків і складає свої заключення про виявлені нестачі та надлишки, вносить пропозиції по питаннях упорядкування зберігання та контролю за їх обліком та відпуском.

Свої висновки щодо результатів інвентаризації та пропозиції вона оформляє у протоколі. Протоколи інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи не пізніше ніж через 10 днів після закінчення інвентаризації.

Результати інвентаризації повинні бути відображені в обліку в тому місяці, в якому була проведена інвентаризація.

Виявлені під час інвентаризації розбіжності регулюються таким чином:

1) надлишки підлягають оприбуткуванню за рахунок доходів по спеціальному фонду з подальшим виясненням причин їх виникнення. При цьому складається "Довідка про надходження в натуральній формі" встановленої форми, яка надається в Держказначейство в місяці оприбуткування надлишків.

2) нестача матеріалів списується:

- в межах встановлених норм природного убутку по придбаних у поточному році списується за розпорядженням керівника установи на фактичні видатки;

- по придбаних у минулому році - відноситься на зменшення результатів виконання кошторису установи.

Норми природного убутку застосовуються лише при виявленні нестач. Списання в межах норм природного убутку до встановлення фактів нестачі забороняється. При відсутності затверджених норм природного убутку всі нестачі розглядаються як понаднормові.

Нестача зверх норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу і відносяться на винних осіб по цінам, по яким визначається розмір збитків від крадіжок, нестач, знищення і псування матеріальних цінностей.

Втрати і нестачі зверх норм природного убутку у випадках, коли винні особи не встановлені і справи знаходяться в суді, списуються установою з балансу та одночасно обліковуються за балансом до отримання інформації про можливість погашення боргу.

3.3 Облік грошових коштів та розрахункових операцій

До касових відносяться операції, що пов'язані з надходженням і витрачанням готівкових грошових знаків безпосередньо через касу підприємства.

Для зберігання грошових засобів і проведення розрахунків готівкою на підприємствах, організаціях і закладах створюється каса.

Каса - це спеціальне ізольоване приміщення, обладнане сигналізацією, сейфами, незгораючими шафами для зберігання грошей та цінних паперів.

Двері каси на час здійснення операцій повинні бути закриті з внутрішньої сторони на ключ. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, заборонено.

Всі наявні гроші і цінні папери зберігаються в сейфах, які після закінчення роботи опечатуються сургучною печаткою касира. Ключі і печатки зберігаються у касира і передавати іншим особам заборонено. Дублікати ключів зберігаються у керівника підприємства в опечатаних пакетах і раз у квартал перевіряються комісією. На початку дня касир зобов'язаний оглянути замки, двері, решітки, сигналізацію, печатки, переконатись у їх справності.

У випадку пошкодження касир повідомляє керівника підприємства і органи внутрішніх справ. Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюється на підставі "Порядку здійснення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України №21.

Касові операції здійснює касир, який несе повну матеріальну відповідальність за прийняті на зберігання гроші і цінні папери і за збитки, скоєні організації, підприємству, як в результаті навмисних дій так і недбалого або недобросовісного відношення до своїх обов'язків. Тому при прийнятті касира на роботу з ним заключається договір про повну матеріальну відповідальність. Касиру забороняється передовіряти доручену йому роботу іншим особам. Головні бухгалтера та інші працівники, які користуються правом підпису касових документів, не можуть виконувати обов'язки касира.

Для видачі заробітної плати, премії і при других масових виплатах, наказом керівника можуть зазначатися спеціальні особи (громадські касири); під розписку вони одержують в відповідності з потребою грошей в касі, а потім звітуються перед касиром.

Гроші, які зберігаються в касі, відносяться до ненормованих оборотних засобів.

Підприємства і організації можуть мати в своїй касі гроші готівкою в межах встановленого ліміту. Банк визначає ліміт залишку готівки у касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Готівку можна витрачати лише на ті потреби, на які вони видані банком.

Ліміт даного підприємства становить 1300 грн.

Готівкова виручка, одержана від реалізації товарів (робіт, послуг), може використовуватися ними в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності (крім здійснення виплат, пов'язаних з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу).

Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства незалежно від форм власності мають одержувати виключно з кас банків.

Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше 3 робочих днів після закінчення відрядження, а видана на всі інші цілі - 10 робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (за відрядження - протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишків готівки в касі.

У разі витрачання підприємством готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці і виплатою дивідендів (доходу), ці кошти включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати, з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Всю грошову наявність зверх встановленого ліміту залишку готівки в касі, підприємства повинні здавати для зарахування на рахунок в банку.

Зверх встановлених лімітів підприємства мають право зберігати в своїх касах гроші тільки для виплати заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендії, пенсії і премії на протязі трьох днів, з дня отримання цих грошей в банку, включаючи день отримання. Своєчасно не виплачена заробітна плата повинна бути здана касиром у банк. При необхідності розрахуватись з робітником банк видає необхідну суму по першій вимозі підприємства.

Гроші, отримані підприємствами із банку, повинні використовуватись ними суворо по цільовому призначенню.

Найважливішими вимогами правильного оформлення і обліку касових операцій є:

негайний запис кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі і здача касиром під розписку бухгалтерові касових документів;

виписка бухгалтерією на кожну касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації і реєстрації цих коштів у реєстрі і передачі Їх для виконання касирові;

погашення касиром спеціальним штампом касових документів з метою не припущення зловживання цими документами шляхом повторного їх використання;

встановлення наказом керівника підприємства осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і неприпустимість виконання касових операцій по не підписаних документах.

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджено Міністерством статистики України за угодою з НБУ і Міністерством фінансів України, і які мають використовуватися без змін на всіх підприємствах незалежно від їх відомчої підзвітності і форм власності.

Порядок відкриття і призначення розрахункового рахунку

Для зберігання тимчасово вільних грошей та здійснення розрахункових операцій кожному підприємству відкривають у відділеннях банку по місцю їх знаходження розрахунковий рахунок.

Дане підприємство є клієнтом VAB Bank, і має розрахунковий рахунок.

Розрахункові рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, що здійснюють науково-дослідну, виробничу й іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними і оборотними засобами і мають самостійний баланс. Через них і здійснюються розрахунки шляхом відповідних записів (переносу сум) з розрахункового рахунку одного підприємства або зарахування на розрахунковий рахунок іншого.

Підприємство, якому відкрили розрахунковий рахунок, являється його власником. Воно розпоряджається, в межах пред'явлених йому прав, усіма засобами, що зберігаються на цьому рахунку.

Розрахунковий рахунок відкривається в момент введення в дію підприємства. Для оформлення відкриття розрахункового рахунку в банк надаються такі документи:

1. Заяву про відкриття рахунку встановленого зразка.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію.

3. Копію рішення про створення, реорганізацію підприємства.

4. Копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідченого нотаріально.

5. Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів. До картки включається також відтиск печатки підприємства.

Право першого підпису належить керівникові підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру й уповноваженим ним особам.

Якщо посада головного бухгалтера не передбачена, старші бухгалтери користуються правами головних бухгалтерів, а якщо замість посади головного бухгалтера передбачена посада з іншими найменуваннями (начальник фінансового відділу, фінансово-бухгалтерського управління та ін.), власник рахунку робить відмітку про це в картці із зразками підписів та відтиску печатки.

Особи, що мають право першого та другого підписів, зазначаються в картці із зразками підписів і відтиску печатки при її складанні. Зразок підпису керівника включається до картки обов'язково.

Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, що мають право другого підпису.

По розрахунковому рахунку ведуться безготівкові розрахунки по основній діяльності. До основних операцій по витратам грошових засобів з розрахункового рахунку відносяться: одержання засобів на заробітну плату, перерахування коштів у державний бюджет, органам соціального страхування, різним кредиторам за послуги не товарного характеру (освітлення, отеплення і т.д.).

...