Організація облікового процесу ДП "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів"

Видачу грошей, а також безготівкові перерахування, банк здійснює по банківським документам; спеціальної форми, скріпленими підписами керівника, головного бухгалтера і печаткою, взірці яких є в банку.

Розрахункові і поточні рахунки закриваються на підставі:

· заяви власника рахунку;

· рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;

· відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або зазначення його банкрутом;

· на інших підставах передбачених чинним законодавством України або договором між становою банку і власником рахунку.

Операції на рахунках в установах банків можуть бути тимчасово зупинені за рішенням державних податкових інспекцій, судовими, правоохоронними та іншими органами у випадках, передбачених законодавчими актами.

Операції на розрахункових рахунках виконають за розрахунково-грошовими документами. Найбільш поширеними банківськими документами для видачі грошей або безготівкових перерахувань є такі:

* банківські чеки (готівкові і розрахункові);

* об'ява на внесок грошей готівкою;

* платіжні вимоги-доручення;

* платіжні доручення, акредитиви, векселі .

Види і форми безготівкових рахунків

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією Закону вартості, носять характер грошових розрахунків.

Грошові розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів або готівкою, тобто існують дві форми розрахунків - готівковий і безготівковий.

Всі безготівкові розрахунки здійснюються через банк, а готівкові через касу.

За економічним змістом розрахунки розподіляються на дві основні групи:

1. За товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги і придбані матеріальні цінності;

2. За нетоварними операціями, до яких відносяться: платежі до бюджету, одержання і повернення банківських позик, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями, недостачами і крадіжками та інші розрахунки .

Залежно від територіального розміщення сторін, що беруть участь у розрахунках, розрізняють одногородні та іногородні розрахунки.

Розрахунки між підприємствами, що обслуговуються одним і тим же банком, або різними установами банку, розташованому в одному місці, називаються одногородніми, а ті, що обслуговуються різними банками, які знаходяться в різних населених пунктах іногородніми.

Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах:

* платежі здійснюються після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг або одночасно з ними;

* платежі здійснюються за згодою платника;

* покупець може відмовитись від оплати розрахункових документів;

*платежі здійснюються за рахунок коштів платника або в установленому порядку за рахунок кредиту банку;

* зарахування коштів на рахунок одержувача повинно виконуватися лише після списання цих сум з рахунку платника .

Надані послуги і виконані роботи, а також по інших операціях, використовують такі основні форми безготівкових розрахунків:

* платіжними дорученнями;

* платіжними вимогами-дорученнями;

* чеками;

* акредитивами;

* векселями;

* платіжними вимогами;

* інкасовими дорученнями .

Ці форми розрахунків були впроваджені Інструкцією №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України".

Розрахункові документи, які здаються в банк мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

* назва документа;

*номер документа, число, місяць, рік його виписки. (Число та рік вказуються цифрами, місяць - літерами. На розрахункових документах, які заповнюються технічними засобами, допускаються зазначення місяця цифрами (01-12));

* назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (далі за текстом та у додатках - код), у фізичних осіб - ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

* назва банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

* суму платежу цифрами та літерами;

* призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ, та інше), із зазначенням його номера і дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт). Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення;

* на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) - відбиток печатки (за винятком випадків, передбачених інструкцією) та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

* підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету).

Облік операцій по касі

Для збереження всіх готівкових грошових коштів і цінних паперів та виконання розрахунків на підприємствах створюються каси. І всі операції, зміст яких пов'язаний із надходженням готівки до каси та видавання її, називають касовими операціями.

Усі підприємства, незалежно від форми власності (державні, орендні, колективні, спільні, кооперативні) зобов'язані зберігати свої грошові кошти в установах банку та з їх допомогою виконувати безготівкові розрахунки зі своїми контрагентами. Банківські операції, порівняно з касовими, трудомісткіші, оскільки вони характеризуються розмаїттям операцій та вимагають формування великої кількості первинних документів.

Організація обліку руху грошових засобів - найважливіше завдання бухгалтерського обліку. Його вирішення забезпечує повсякденний контроль за збереженням, правильним використанням та станом грошових засобів на розрахунковому рахунку в банку, прийманням, видаванням грошей у касі підприємства.

Грошові кошти, одержані з банківської установи, можуть використовуватися для:

· розрахунків із населенням з оплати праці;

· виплати грошових виплат і заохочення, спрямованих на споживання;

· допомоги, компенсацій, гонорарів, стипендій, пенсій, витрат на відрядження;

· страхових відшкодувань населенню в разі потреби;

· розрахунків із ломбардами;

· закупівлі сільгосппродукції та продуктів її перероблення тощо.

Бухгалтерський облік руху та залишків грошей у касі підприємства виконують на рахунку 30 "Каса" (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Структура рахунка 30 "Каса"

Номер рахунка	Назва рахунка	Код субрахунка	Назва субрахунка
30	Каса
		301	Каса в національній валюті
		302	Каса в іноземній валюті

За дебетом рахунка 30 "Каса" відображається надходження грошей у касу, а видавання грошей - за кредитом. На субрахунках ведуть облік операцій по касі в національній або іноземній валютах.

Облік грошових засобів

Операції, що проводяться на розрахунковому рахунку, в банку обліковуються на рахунку №31 "Розрахунковий рахунок". Основою для запису операцій на ньому є виписки з розрахункового рахунку. Періодично (частіше кожного дня) банк видає власникам розрахункових рахунків виписки з рахунку з копіями розрахункових документів. Виписка обов'язково подається на перше число кожного місяця. У ній по кожній операції вказують дату, номер документа, код операції, суму оборотів по дебету і кредиту.

При цьому сума, яка зарахована на розрахунковий рахунок, у виписці відображається в оборотах по кредиту, а сума, списана з розрахункового рахунку, - в оборотах по дебету. Після кожної операції виводиться новий залишок грошових засобів. До виписки додаються документи, на основі яких проведено списання або зарахування грошей (платіжні доручення, талони об'яви на внесок грошей готівкою і інші). По операціям, проведених по дорученню власника рахунку і по грошовим чекам, банк до виписки документи не додає (вони складаються самим підприємством).

Виписка з розрахункового рахунку перевіряється підприємством з точки зору відповідності її даним документам; при цьому встановлюються, чи всі записи відносяться до підприємства - власника

У виписці проставляється номер кореспондуючого рахунку. Виписка є основною для записів до реєстрів (журналу-ордеру №2 і відомості №2) операцій на розрахунковому рахунку. Записи банку і підприємства повинні бути ідентичними.

Щоб зберегти постійну ідентичність записів банку і підприємства на розрахунковому рахунку, підприємство-власник його зобов'язано дебетувати розрахунковий рахунок, тоді як банк його кредитує, і навпаки. При цьому для банку розрахунковий рахунок підприємства є пасивним рахунком.

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що є на рахунках у банку і можуть бути використаними для поточних операцій, використовують рахунок 31 "Рахунки в банках".



Таблиця 3.5.

Структура рахунка 31 "Рахунки в банках"

Номер рахунка	Назва рахунка	Код субрахунка	Назва субрахунка
31	Рахунки в банках
		311	Поточні рахунки в національній валюті
		312	Поточні рахунки в іноземній валюті
		313	Інші рахунки в банку в національній валюті
		314	Інші рахунки в банку в іноземній валюті

Для відображення в бухгалтерському обліку руху грошових коштів, зарахованих і списаних із розрахункового рахунку, перевіряється й обробляється виписка банку з доданими до неї документами. На основі записів у виписці банку бухгалтер проставляє кореспонденцію рахунків, при цьому на грошові кошти, що надійшли, дебетується рахунок 31 "Рахунки в банках", а на списання - кредитується.

Облік розрахунків з підзвітними особами

Готівка, отримана в установах банків суб'єктами господарювання, витрачається на ту мету, на яку вони отримані. Підприємства можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, встановлених установами банків, яких відкриті їх розрахункові рахунки.

Всю грошову готівку понад встановлений ліміт залишку каси підприємство зобов'язане здавати в обслуговуючий банк на свій розрахунковий рахунок в порядку і терміни, злагоджені з банком.

Для бухгалтерського обліку касових операцій призначений активний синтетичний рахунок 30 "Каса". Дані аналітичного обліку відображаються в касовій книзі. Касові операції оформляються обліковими документами існуючих типових форм відповідно до законодавства України.

301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті".

В даному підприємстві із каси проводяться наступні виплати:

1. Видача заробітної плати; матеріальної допомоги;

2. Видача сум під звіт на господарські і командировочні витрати і інше.

Підзвітними особами є працівники даної установи, яким в обмежених розмірах видаються аванси на здійснення деяких операційно-господарських витрат, які не можуть бути здійснені шляхом безготівкових розрахунків, а також на відрядження і наукові експедиції.

Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено посади касира, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною особою в касу централізованої бухгалтерії по закінченні трьох робочих днів.

Готівка видається під звіт з каси установи тільки за дозволом керівника установи і лише у разі відсутності заборгованості за раніше отримані аванси.

Згідно з Порядком ведення касових операцій розмір авансу на господарські потреби не лімітується, але підзвітна особа повинна відзвітувати за отримані підзвітні суми не пізніше наступного робочого дня після їх видачі (за службовими відрядженнями - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). У противному разі готівка, видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, не підтвердженій авансовими звітами), наступного дня після закінчення зазначених вище термінів включається розрахункове до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється з встановленим лімітом залишку готівки в касі.

Основна маса авансів видається під звіт на службові відрядження у межах сум, необхідних відрядженим особам на оплату вартості проїзду до місця відрядження і назад, добових і витрат на наймання житлового приміщення.

Виплати на відрядження (крім добових) відшкодовуються лише за умови наявності підтверджувальних документів в оригіналі.

У бухгалтерії здійснюється арифметична перевірка авансових звітів, а також перевірка правильності оформлення документів і витрачання коштів за призначенням. Керівник установи зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів прийняти рішення щодо затвердження перевірених авансових звітів.

У разі неподання в строк авансових звітів або неповернення в касу невикористаних авансів бухгалтерія має право здійснювати утримання цієї заборгованості із заробітної плати осіб, які отримали аванси, з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

Розрахунки з підзвітними особами обліковуються на активному субрахунку №372 "Розрахунки з підзвітними особами".

Операції з обліку розрахунків з підзвітними особами оформляються такими бухгалтерськими записами (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Операції з обліку розрахунків з підзвітними особами

Зміст операції	Д-т	К-т
1. Видача авансу	372	301, 302
2. На суму поданого авансового звіту про витрачання коштів, отриманих під звіт:	23, 80, 81	372
3. Повернення в касу невикористаного залишку авансу	301, 302	372
4. Утримання невикористаного залишку авансу із заробітної плати	661	372

На практиці субрахунок №372 може бути активно-пасивним. Дебетове його сальдо відображається в активі балансу, а кредитове показується в пасиві балансу за статтею "Розрахунки з іншими кредиторами".

Облік розрахунків за виконані роботи та надані послуги

У результаті здійснення своєї діяльності, тобто при виконанні кошторисів доходів і видатків, у підприємств виникають поточні зобов'язання.

Зобов'язання виникають через існуючі борги установи щодо передачі певних активів або надання послуг іншим установам у майбутньому. Одним із видів поточних зобов'язань установ є кредиторська заборгованість постачальникам та підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт тощо).

Підрядники - це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Розрахунки з постачальниками і підрядниками за виконані роботи та надані послуги проводяться на підставі документів постачальників:

· накладних;

· рахунків-фактур;

· актів прийнятих робіт, послуг;

· товарно-транспортних накладних тощо .

На підприємствах розрахунки з постачальниками, підрядниками і замовниками за виконані роботи та надані послуги з капітального будівництва, виробничих майстернях і підсобних господарствах обліковуються на рахунку 63 "Розрахунки за виконані роботи".

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведуть на картках форми №292-а в розрізі кожного постачальника та підрядника.

Облік розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (табл. 3.7).

Таблиця 3.7. Структура рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

Номер рахунка	Назварахунка	Код субрахунка	Назва субрахунка
63	Розрахунки з постачальниками та підрядниками
		631	Розрахунки з вітчизняними постачальниками
		632	Розрахунки з іноземними постачальниками



За кредитом цього рахунка відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечується векселем, виконується на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". Його структура така (табл. 3.8).

Таблиця 3.8. Структура рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"

Номер рахунка	Назварахунка	Код субрахунка	Назва субрахунка
36	Розрахунки з покупцями та замовниками
		361	Розрахунки з вітчизняними покупцями
		362	Розрахунки з іноземними покупцями

За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка охоплює податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і внесені у вартість реалізації. За кредитом відображається сума платежів, що надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та на інші види розрахунків.

Аналітичний облік розрахунків із покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Облік розрахунків зі страхування

Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави.

Усі підприємства, які використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов'язкове соціальне страхування (зокрема загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До нарахувань на Фонд оплати праці належать:

· збір до Пенсійного фонду;

· збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

· збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття;

· збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Облік розрахунків зі страхування ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

По кредиту цього рахунка відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" має такі субрахунки:

· 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням";

· 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням";

· 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття";

· 654 "Розрахунки з інших видів страхування".

Облік розрахунків з різними дебіторами

Під дебіторами розуміють підприємства, організації, фізичних осіб, які мають відносно даної установи дебіторську заборгованість. Дебіторська заборгованість - це заборгованість інших організацій, фізичних осіб, підприємств перед даною установою. Облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями ведеться на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами" (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Структура рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами"

Номер рахунка	Назва рахунка	Код субрахунка	Назва субрахунка
37	Розрахунки з різними дебіторами
		371	Розрахунки за виданими авансами
		372	Розрахунки з підзвітними особами
		373	Розрахунки за нарахованими доходами
		374	Розрахунки за претензіями
		375	Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків
		376	Розрахунки за позиками членам кредитних спілок
		377	Розрахунки з іншими дебіторами

Аналітичний облік ведеться за конкретним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

Облік розрахункових операцій має забезпечувати контроль за станом розрахунків як із зовнішніми організаціями та підприємствами (постачальниками, підрядниками, клієнтурою), так і з внутрішніми (підзвітними особами, депонентами тощо).

3.4 Облік доходів, витрат та порядок формування фінансових результатів

Метою правильного визначення фінансових результатів є надання користувачам оприлюдненої, повної, неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від реалізації сільськогосподарської продукції підприємства за звітний період.

Доходи і витрати відображуються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження чи сплати грошей.

Якщо актив забезпечує економічну вигоду протягом кількох звітних періодів, то витрати відображуються у бухгалтерському обліку і звітності на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Доходи і витрати включаються до Звіту згідно з принципами відповідності витрат і доходів. Отже, якщо виникає дебіторська заборгованість учасника підприємства за внесками до статутного капіталу, дохід не виникає, а коли ж дебіторська заборгованість виникає за відвантажену продукцію, то це збільшує дохід. Аналогічно, якщо підприємство нараховує дивіденди акціонерам, витрати не збільшуються, а якщо проводиться нарахування оплати праці та відрахування на соціальні заходи, то це збільшує витрати.

Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду.

У бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

· чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

· валовий прибуток (збиток);

· фінансові результати від операційної діяльності;

· прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

· прибуток (збиток) від звичайної діяльності;

· прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Наступним кроком до визначення чистого прибутку (збитку) є визначення валового прибутку (збитку), який розраховується, як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Валовий прибуток визначається лише за результатами роботи основної діяльності підприємства. В ньому не знайшли відображення адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та витрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані екологічні санкції, а також всі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства). До валового прибутку не включені також суми інших доходів від операційної діяльності підприємства (дохід від курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дохід від реалізації оборотних активів тощо).

Тому поряд з визначенням валового прибутку від основної діяльності є показник - фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності. Він розраховується як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Крім операційної діяльності підприємство може здійснювати інвестиційну та фінансову діяльність, у результаті якої виникають також відповідні доходи та витрати.

До доходів інвестиційної та фінансової діяльності належать:

· дохід від участі в капіталі (отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства);

· інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій);

· інші доходи (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів тощо).

До витрат інвестиційної та фінансової діяльності належать:

· витрати на відсотки та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;

· збитки, спричинені інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства;

· собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від неопераційних курсових різниць, втрати від уцінки необоротних активів тощо.

Якщо фінансові результати операційної діяльності об'єднати з фінансовими результатами інвестиційної та фінансової діяльності, то можна визначити фінансові результати від звичайної діяльності підприємства до оподаткування прибутку.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших витрат (збитків), фінансових та інших витрат (збитків).

Податок на прибуток визначається згідно з П(с)БО 17 "Податок на прибуток".

Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображуються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Останнім кроком формування прибутку є визначення чистого прибутку підприємства. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податку з надзвичайного прибутку.

Для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності та надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 "Фінансові результати".

Необхідно зазначити, що підприємство веде журнально - ордерну форму обліку, яка передбачає: здійснення записів у журналах - ордерах у порядку реєстрації операцій; об'єднання в записах синтетичного та аналітичного обліку; відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу та складання бухгалтерської звітності і застосування журналів - ордерів за декількома рахунками, які мають між собою економічний зв'язок; побудова облікових регістрів із заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, необхідними для складання бухгалтерської звітності.

Головна книга як зведений обліковий регістр дозволяє отримувати певну інформацію не за місяць(як журнали - ордери і відомості), а наростаючим підсумком.

Головний бухгалтер в кінці року складає баланс (дод. 2), Звіт про фінансові результати (дод. 3), Звіт про рух грошових коштів (дод. 4), Звіт про власний капітал (дод. 5), Примітки до фінансової звітності (дод. 6). Всі ці документи підписує головний бухгалтер, керівник і на їхніх підписах ставиться печатка господарства. Також на підприємстві складають форми 50 с.-г. (дод. 7), яка показує основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств.

Синтетичний та аналітичний облік фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства

Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 "Фінансові результати", який ведеться за субрахунками:

791 "Результат основної діяльності",

792 "Результат фінансових операцій",

793 "Результат іншої звичайної діяльності",

794 "Результат надзвичайних подій".

По кредиту рахунка 79 "Фінансові результати" та його субрахунків відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету -- суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

По кредиту субрахунка 791 "Результат основної діяльності" підприємства відображають суму доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та іншої операційної діяльності в кореспонденції з дебетом рахунків: 70 "Доходи від реалізації" та 71 "Інший операційний доход".

На дебет субрахунка 791 "Результат основної діяльності" наприкінці звітного періоду в порядку закриття рахунків списують:

-- собівартість реалізованої готової продукції, товарів, послуг (з кредита рахунка 90 "Собівартість реалізації);

-- адміністративні витрати (з кредита рахунка 92 "Адміністративні витрати");

-- витрати на збут (з кредита рахунка 93 "Витрати на збут");

-- належну за даними бухгалтерського обліку суму податку на прибуток від звичайної діяльності (з кредита рахунка 981 "Податки на прибуток від звичайної діяльності").

Шляхом порівняння на субрахунку 791 "Результат основної діяльності" кредитового обороту (загальна сума одержаних доходів від реалізації та інших операційний доход) з дебетовим оборотом (загальна сума операційних витрат з урахуванням суми податку на прибуток від звичайної діяльності) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності підприємства.

Визначену суму фінансового результату від основної діяльності списують на фінансово-результатний активно-пасивний рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" записом:

· на суму одержаного прибутку:

Дт 791 "Результат основної діяльності"

Кт 441 "Прибуток нерозподілений";

· на суму збитку:

Дт 442 "Непокриті збитки"

Кт 791 "Результат основної діяльності".

Формування фінансових результатів основної діяльності підприємства відображається в системі рахунків.

Фінансовий результат (прибуток, збиток), визначений за даними субрахунка 793 "Результат іншої звичайної діяльності", відповідними запасами списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Сальдо субрахунка 794 "Результат надзвичайних подій" наприкінці звітного періоду списують відповідним записами на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Таким чином на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" формуються фінансові результати від усіх видів діяльності підприємства за звітний період -- основної діяльності, фінансових операцій та надзвичайних подій.

Для контролю за фінансовими результатами від звичайної діяльності підприємства та аналізу цих результатів, крім узагальнених на синтетичних рахунках 70 "Доходи від реалізації", 90 "Собівартість реалізації", 74 "Інші доходи" та на інших рахунках даних, необхідні, деталізовані дані про фінансові результати діяльності підприємства. Такі деталізовані дані можна отримати лише з належно, раціонально організованого аналітичного обліку фінансових результатів.

З переходом на бухгалтерський облік за новими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, розробленими на основі міжнародних стандартів, та на новий План рахунків аналітичний облік фінансових результатів особливо необхідний для складання Звіту про фінансові результати. Більше того, можна стверджувати, що без належно, раціонально організованого аналітичного обліку фінансових результатів практично не можливе складання об'єктивного Звіту про фінансові результати.

Завдання раціональної організації аналітичного обліку фінансових результатів на кожному підприємстві в тому, щоб відповідно до Положення (стандарту) 3 "Звіт про фінансові результати" та статей цього звіту на аналітичних рахунках фінансових результатів протягом року наростаючим підсумком з початку року в розрізі звітних статей накопичувались дані про доходи та витрати підприємства, необхідні як для контролю та аналізу, так і для складання Звіту про фінансові результати. Отже, аналітичний облік фінансових результатів повинен бути організований так, щоб за підсумком кожного звітного періоду із аналітичного обліку фінансових результатів можна було взяти підсумкові дані і перенести їх на відповідну статтю Звіту про фінансові результати.

Враховуючи економічний зміст окремих статей звіту, визначають в ньому прибутки або збитки за звітний період.

Виходячи з вище викладених вимог, аналітичний облік фінансових результатів має бути організований на підприємстві з врахуванням специфіки його діяльності, тобто видів операційної (основної) діяльності, іншої та надзвичайної діяльності, і змісту Звіту про фінансові результати.

3.5 Види звітності та порядок її складання

Звітність - це система узагальнюючих і взаємопов'язаних показників стану та використання основних та оборотних засобів, про джерела їх формування, фінансові результати, напрямки використання прибутку тощо.

Вона дозволяє визначити загальну вартість майна, вартість мобільних (оборотних) засобів, величину власних та залучених коштів підприємства.

В кінці місяці на підприємстві був складений звіт по складу сировини та матеріалів і по витрачанню матеріалів на складі готової продукції, які представлені, як додатки 25, 26.

Дані залишки переносяться в оборотну - сальдову відомість.

Методологічно та організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку та виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює органічну єдність показників, які в ній відображаються, з первинною документацією та обліковими регістрами.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття відповідних рішень повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

Тобто фінансова звітність повинна задовольняти інтереси користувачів, якими є юридичні та фізичні особи.

Користувачі фінансової звітності та їх інформаційні потреби наведено в табл. 3.10

Таблиця 3.10

Користувачі фінансової звітності.

Користувачі фінансової звітності	Інформаційні потреби.
Інвестори (акціонери)	Здатність підприємства сплачувати дивіденди; прийняття рішень щодо придбання, утримання або продажу інвестицій, участь в капіталі підприємства, захист прав акціонерів, оцінка якості управління.
Працівники підприємства	Стабільність і прибутковість підприємства; збереження робочих місць, оплата праці та пенсійне забезпечення.
Банки	Своєчасність повернення позики та отримання відсотків
Постачальники та інші кредитори	Своєчасність оплати рахунків та виконання зобов'язань.
Клієнти (замовники)	Можливість отримання необхідних товарів і послуг.
Уряд	Своєчасність і повнота сплати податків; визначення національного доходу і розподіл ресурсів; забезпечення статистичних показників.
Громадськість	Вплив діяльності підприємства на добробут суспільства (зайнятість, екологію тощо).

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація.

Суттєвість - це рівень точності інформації, яка потрапляє до фінансової звітності. Цей рівень може бути визначений на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження суттєвості є складання фінансової звітності у тис. грн. У цьому випадку суми, які становлять менше тисячі гривень, у ній відображені не будуть.

Суттєвість бухгалтерської інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства. Ці положення розробляються виходячи з поняття суттєвої помилки - помилки, наявність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень.

Крім суттєвості, фінансова звітність повинна відповідати вимогам часу, тобто бути доречною. У разі надмірної затримки вона може втратити цю властивість.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством.

Наявність лише доречної інформації, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

За П (С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" термін подання фінансових звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року - календарного чи фінансового).

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

· фінансові звіти підприємства за різні періоди;

· фінансові звіти різних підприємств.

Інформація, яка відображається у фінансових звітах, повинна бути зрозуміла і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатньо знань та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Класифікація звітності

У тлумачному словнику дано визначення звітності як виправдовуючих документів, що містять звіт про роботу, про виробничі затрати.

За підсумками роботи на підприємствах складаються різні види та форми звітності, які можна згрупувати за певними ознаками :

1) За економічним змістом:

- бухгалтерська;

- статистична;

- податкова;

- оперативна.

2) За строками складання й подання:

- поточна;

- річна.

3) За рівнем спеціалізації:

- загальна;

- спеціалізована.

4) За ступенем узагальнення та призначенням :

- зовнішня;

- внутрішня.

5) Роллю у народному господарстві

- загальнодержавні;

- внутрішньогалузеві.

Звітність, що формується в межах підприємства, розкриває різні сторони його діяльності і базується на взаємопов'язаних та взаємодіючих видах господарського обліку, у відповідності з чим поділяється на оперативну, бухгалтерську, податкову та статистичну.

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, використовує також дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку, призначену для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей економічної діяльності.

Вона служить для відображення окремих сторін діяльності підприємства. Так, за її допомогою контролюється виконання плану за обсягом та якістю продукції, норми виробітку, використання устаткування та робочого часу, динаміка продуктивності праці тощо.

Статистична звітність складається на підставі даних бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку, а також бухгалтерської звітності та єдиної методики, за єдиними формами при централізованому управлінні та повній регламентації зі сторони державних органів.

Податкова звітність подається до органів податкової служби і позабюджетних фондів. Характеризує стан зобов'язань підприємства, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів. За періодичністю її поділяють на квартальну, піврічну, дев'ятимісячну і річну.

Оперативна звітність призначена для внутрішнього поточного контролю та управління підприємством на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва важливих видів продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства.

Оперативна звітність характеризує окремі фрагменти діяльності підприємства і використовується для потреб поточного управління і контролю (наприклад, звіт касира про рух готівки в касі, звіт про хід відвантаження і реалізації продукції). Для відображення інформації використовуються різні вимірники: натуральні, трудові і грошові. За періодичністю вона поділяється на внутрішньо змінну, добову, тижневу, декадну, місячну.

Поточна (періодична) звітність складається за квартал, півріччя та дев'ять місяців. Вона більш коротка, містить обмежену кількість форм та показників, а строки її представлення більш стислі. Аналіз періодичної звітності дозволяє визначати і швидко виправляти недоліки в роботі, попереджати їх появу надалі.

Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.

Звітність загальна охоплює всі сторони діяльності даного підприємства, тоді коли звітність спеціалізована охоплює лише певний вид діяльності (наприклад, звітність по виробництву, про використання фонду заробітної плати тощо).

Індивідуальна звітність складається за показниками діяльності однієї юридичної особи.

Консолідована фінансова звітність - це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Зовнішня бухгалтерська звітність (окрім бюджетних організацій) є відкритою для зацікавлених користувачів (інвесторів, банків, кредиторів, покупців тощо). В окремих випадках законодавством передбачено публікацію річної бухгалтерської звітності. Зокрема, відкриті акціонерні товариства, банки та інші кредитні організації (компанії), біржі, інвестиційні та інші фонди, які створюються за рахунок власних коштів товариств та державних коштів (внесків).

Внутрішня звітність розробляється відповідними міністерствами та відомствами для власних потреб та затверджується Міністерством фінансів. Вона не підлягає оприлюдненню та не надається зовнішнім користувачам.

Загальнодержавна звітність містить дані виробничо-фінансової діяльності підприємства, потрібна для аналізу розвитку економіки країни.

Внутрішньогалузева звітність розроблюється відповідними міністерствами та відомствами.

Господарські операції, які щоденно здійснюються підприємствами, оформлюються первинними документами та відображаються в облікових регістрах. Для управління діяльністю підприємства, оцінки її результатів, виявлення резервів зростання обсягу виробництва та підвищення його економічної ефективності складається фінансова звітність.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Для вищих організацій звітність є базою вивчення роботи підвідомчих підприємств, основою для координації діяльності підвідомчих установ, планування виробництва на майбутній період.

Фінансово-кредитні органи використовують звітні дані дня контролю за дотриманням підприємствами фінансово-кредитної дисципліни, правильністю нарахування сум, що підлягають сплаті до бюджету, та аналізу ефективності використання отриманих кредитів і коштів цільового фінансування.

Керівникам підприємств і виробничих підрозділів дані звітності дозволяють проаналізувати результати господарської діяльності та вжити необхідні заходи з їх покращання.

Суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" повинні надавати:

· річну фінансову звітність;

· квартальну фінансову звітність.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Дане підприємство використовує форму фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

ПСБО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" (додаток 27) установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма №1-м) і Звіту про фінансові результати (форма №2-м) та порядок заповнення його статей, а також зміст і форму Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма №1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма №2-мс) та порядок заповнення його статей.

Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.



Висновок

Кінцеві результати діяльності підприємства мають вплив не лише на його економічне становище, а й на рівень суспільного виробництва та споживання взагалі. Одним із важливіших об'єктів бухгалтерського спостереження, які складають виробничо-господарську і фінансову діяльність, є фінансовий результат, який виражається прибутком чи збитком.

Фінансовий результат виступає як узагальнюючий показник, що інтегрує у собі вплив усієї фінансово-господарської діяльності підприємства. Він дає можливість встановити взаємозв'язок між усіма іншими економічними показниками та узагальнити результати діяльності підприємства.

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах -- це система методів, способів і заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток.

Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні та вдосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Впорядкування системи бухгалтерського обліку означає організацію цієї системи, зокрема її функціонування в часі та просторі.

Організація обліку фінансових результатів складається з трьох етапів: первинного; поточного; підсумкового.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення фіксування всіх господарських операцій та зберігання оброблених первинних документів, регістрів обліку, звітності протягом встановленого терміну відповідно до ст. 8 п. 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на власника (власників) або уповноважений орган (посадову особу), які згідно з законодавством чи установчими документами здійснюють керівництво підприємством.

Організація аудиту фінансових результатів передбачає встановлення об'єктивної істини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів, витрат та визначення фінансових результатів від основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Базою дослідження виробничої практики було обрано Державне підприємство "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів".

Основними законодавчо - нормативними документами, які використовувались в цьому звіті є: Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" тощо.

На сьогоднішній день Державне підприємство "Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів" подало заявку в реєстраційну палату, згідно наказу з Державної ветеринарної фітосанітарної служби, про ліквідацію даного підприємства.

Реєстраційної палатою було подане публічне оголошення, що протягом 2 місяців дане підприємство припиняє своє існування.

У зв'язку з тим, що необхідний час на розрахунки з працівниками, кредиторами, бюджетом.

Після цих розрахунків майно, яке залишилося передається власнику.

До цієї ситуації призвела збитковість даного підприємства, висока конкурентоспроможність та те, що підприємство знаходиться на госпрозрахунковому рахунку, тобто фінансується за власні кошти власника підприємства без фінансування з боку держави.



Список використаної літератури

1. Верхонязова Н.Г. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія практика: Навч.- практ. посібник. К: Знання, 2010. - 536 с.

2. Воронная Н. Вибір елементів облікової політики підприємства // Податки та бухгалтерський облік. - №1. - 2012. - с. 12-16

3. Войтенко Т. Розпорядчий документ про облікову політику // Податки та бухгалтерський облік. - №1. - 2012. - с. 20-22

4. Войтенко Т. Основи облікової політики // Податки та бухгалтерський облік. - №1. - 2012. - с. 9-10

5. Жолнер О. Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами. Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 368 с.

6. Лишиленко О.В. Фінансовий облік: підручник для студ. вузів. - К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 555 с.

7. Нашперська Г.В Фінансовий облік. К: Знання, 2009. - 503 с.

8. Орлова В.К. Фінансовий облік. Навч. посібник. К.: Центр учбової літератури, 2010. - 508 с.

9. Серікова Т. Перегляд та розкриття облікової політики // Податки та бухгалтерський облік. - №1. - 2012. - с. 5-8

10. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: підручник. - К.: Алерта, 2008. - 925 с.

11. Чебанова Н.В., Єфіменко Т.І. Фінансовий облік: підручник. - К.: Вид. центр "Академія", 2007. - 704 с.

12. Шаманська В.М. Первинна документація і регістри бухгалтерського обліку: навч. посіб. для студ. екон. спец. - К.: Знання - Прес, 2008. - 268 с.

13. Грабова Н.П., Добровський В.Н. Бухгалтерський облік в виробничих та торгівельних підприємствах. Навч. посіб. - К.: А. С. К., 2002 р.

14. Гальчинський А.С Основи економічних знань: Навч. посіб., 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк., 2002р. - 543 с.

15. Єрмолович Л.Л. Аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник, М.: Інтерн-ресервіс; Екоперспектива. - 2001р. - 576 с.

16. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 №887.

17. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 №77.

18. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник, К: КНЕУ, 2001 р.

19. Марчук С. Облік основних засобів та їх амортизації / Все про бухгалтерський облік. - №80/747, 2002. - С. 35.

20. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. 1997 р. - Комітет із Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

21. Національні стандарти бухгалтерського обліку: Нормативна база. - Х.: Фактор, 1999 р.

22. Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 №219 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування"

23. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87.

24. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.02.2000 №92.

25. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Мінфін України від 18.10.99 №242.

26. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. Фінансовий менеджмент. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001.

27. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. - М.: Перспектива, 2000.

28. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України. - К.: А.С.К., 2000.

29. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: А.С.К. - 2002. - 784 с.

Размещено на Allbest.ru

...