Розвиток бухгалтерського обліку банків України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

І. НЕОБХІДНІСТЬ І СУТНІСТЬ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ

1.1 Необхідність і причини проведення реформи бухгалтерського обліку в Україні

1.2 Міжнародні аспекти бухгалтерського обліку та їх суть

1.3 Склад і загальна характеристика міжнародних стандартів фінансової звітності і бухгалтерськог о обліку

Висновки до розділу І

ІІ. ВПРОВАДЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В БАНКАХ УКРАЇНИ….41

2.1 Загальні вимоги до складання і подання фінансової звітності за міжнародними стандартами

2.2 Консолідована фінансова звітність

2.3 Складання і подання фінансової звітності ПАТ Промінвестбанк з використанням міжнародних стандартів фінансової звітнотності

Висновки до розділу ІІ

ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ НА ПІДСТАВІ ПОДАЛЬШОГО ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

3.1 Проблеми впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерський облік банку України

3.2 Шляхи удосконалення нормативно-методичного регулювання бухгалтерського обліку в банках України

Висновки до розділу III

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Економічна ситуація, що склалася за період становлення незалежності нашої держави та входження її в світову спільноту, потребує значних структурних змін, а також зумовлює закономірну необхідність масштабного реформування системи бухгалтерського обліку та звітності. Так як Україна - це європейська держава, то прагнучи до європейської спільноти, яку створювали країни, що увійшли до неї, шляхом детального аналізу, зводячи всі сфери життєдіяльності до єдиних норм, стандартів, Україна повинна визнати ці «правила».

З розвитком ринкової економіки й інтеграцією у світове співтовариство модернізація та трансформація вітчизняного бухгалтерського обліку стає необхідним практичним завданням. Особливо це стосується фінансово-кредитної сфери. Вимоги до розкриття повної та об'єктивної інформації ставить перед банками нестабільна ринкова ситуація - наприклад, недавня світова фінансова криза.

Банківська система України відіграє значну роль не лише у внутрішній економіці країни, але і в розширенні її участі в процесах глобалізації фінансових ринків і інтеграції економіки країни в світову господарську систему. Внаслідок різноманіття функцій комерційних банків, їх діяльність наражається на багаточисленні ризики, недооцінка яких може призвести не лише до банкротства банків, але до нанесення збитку їх клієнтам і акціонерам на мікрорівні, а також економіці країни на макрорівні. У таких умовах необхідно зробити звітність більш інформативною, для чого необхідне переосмислення основ вітчизняного обліку, перегляд його ціннісних орієнтирів, модифікація загального формату.

Тому найбільш гостро постає проблема приведення існуючої в країні системи бухгалтерського обліку та звітності у відповідність із вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності, а тема нововведень у бухгалтерському обліку та звітності банків України не втрачає своєї актуальності.

Міжнародні стандарти фінансової звітності виступають на даний момент ефективним інструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації, яка розкриває діяльність банків, створює достовірну базу для визнання доходів і витрат, оцінки активів і зобов'язань, яка надає можливість об'єктивно розкривати і віддзеркалювати існуючі фінансові ризики у звітуючих суб'єктів, а також порівнювати результати їх діяльності в цілях забезпечення адекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень. Крім того, міжнародні стандарти фінансової звітності якісно впливають на можливості керівництва в області управління і надають значні переваги перед конкурентами.

Проблеми бухгалтерської звітності в банках та, зокрема, переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності розглядали у свої працях провідні українські та світові вчені, такі як Ф. Бутинець, А.Герасимович, Х.Ван Грюнинг, Л.Кіндрацька, М.Огійчук, І.Парасій-Вергуненко, С.В.Голов, Н.І.Ценклер, В.К.Макарович, Васюренко О., Лобозинська С., Ричаківська В. та інші. Питання специфіки ведення обліку та складання фінансової звітності за міжнародними стандартами розкриваються у навчальних та навчально-методичних посібниках С.В.Ключнікової, Л.С.Коваль, В.С.Плотникова, М.Г.Гарчук-Иванча, О.В.Рожнової, Л.І.Снігурської, Н.Н. Хахонової та інш.

Актуальність даної теми визначається сучасним станом як економіки нашої країни в цілому, так і банківської системи зокрема. Мова йде про нестабільне законодавство, втрату довіри населення до держави і, відповідно, до банків. Треба відзначити, що бурхливий розвиток фінансової сфери потребує узгодженої, прозорої інформації, тому важливим є використання міжнародних стандартів фінансової звітності у повному обсязі.

Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності надав змогу зробити прозорою діяльність банків, дав можливість користувачам отримувати достовірну інформацію щодо їх діяльності. Національний банк України в результаті такого переходу має можливість удосконалити систему нагляду та регулювання діяльності банків, а банки можуть ефективніше здійснювати внутрішній контроль та аналіз господарсько-фінансової діяльності.

Метою даної роботи є дослідження стану розвитку бухгалтерського обліку банків України та основних напрямків адаптації фінансової звітності до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, виявлення проблем впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерський облік банків України та розроблення рекомендацій щодо удосконалення нормативно-методичного регулювання бухгалтерського обліку комерційних банків.

Мета роботи реалізується в розв'язанні таких завдань:

· Обґрунтувати необхідність переходу банків України до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності;

· Дослідити концептуальні відмінності між П(с)БО та МСФЗ;

· Розглянути на прикладі ПАТ Промінвестбанку складання фінансової звітності з застосуванням вимог МСФЗ;

· Виявити шляхи удосконалення банківської звітності на підставі подальшого використання міжнародних стандартів фінансової звітності.

Об'єктом дослідження в роботі виступає діяльність ПАТ Промінвестбанку щодо впровадження і використання міжнародних стандартів фінансової звітності.

Предметом дослідження в роботі є методика ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності ПАТ Промінвестбанком.

Дану роботу виконано на матеріалах Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Банк був створений 26 серпня 1992 р. За роки своєї діяльності він став універсальним фінансовим інститутом зі широким спектром банківських продуктів, створивши розгалужену мережу філій банку по всій території України.

ПАТ Промінвестбанк надає весь спектр банківських послуг юридичним і фізичним особам. Банк переважно спеціалізується на кредитуванні підприємств промисловості, агропромислового комплексу, розрахунково-касовому обслуговуванні юридичних осіб. Трансформація заощаджень населення в інвестиційний розвиток економіки є одним із пріоритетних напрямків діяльності ПАТ Промінвестбанк.

При написанні роботи використано нормативні документи НБУ, внутрішні положення ПАТ Промінвестбанку, його облікову політику, звітність, а також наукову літературу, монографії, підручники, посібники та періодичні видання. бухгалтерський облік фінансовий звітність



І. НЕОБХІДНІСТЬ І СУТНІСТЬ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ

1.1 Необхідність і причини проведення реформи бухгалтерського обліку в Україні

Банківська система України відіграє значну роль не лише у внутрішній економіці країни, але і в розширенні її участі в процесах глобалізації фінансових ринків і інтеграції економіки країни в світову господарську систему. Внаслідок різноманіття функцій комерційних банків, їх діяльність наражається на багаточисленні ризики, недооцінка яких може призвести не лише до банкротства банків, але і до нанесення збитку їх клієнтам і акціонерам на мікрорівні, а також економіці країни на макрорівні.

Як зазначає Голов С.Ф., у зв'язку з активізацією євроінтеграційних процесів в Україні, розвитком міжнародної співпраці, участю країни в міжнародному розподілі праці і виробничій кооперації, залученням іноземних інвестицій в економіку України, а також виходом вітчизняних банків на міжнародні ринки капіталу необхідне реформування системи бухгалтерського обліку і ведення методології надання економічної інформації згідно з міжнародними стандартами [22, с.35]. Це забезпечить відвертість, прозорість і порівнянність показників фінансової звітності українських і світових банківПроблеми бухгалтерської звітності у банках та, зокрема, переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності розглядали у своїх працях провідні українські вчені, такі як Ф.Бутинець[15], А.Герасимович[20], Х..Ван Грюнинг, Л.Кіндрацька[31], М.Огійчук , І.Парасій-Вергуненко[34], Ричаківська В. [51] та багато інших. Але не стабільний фінансовий стан і постійні зміни в законодавстві вимагають і подальшого вивчення цієї тематики.

Як вважає Гвелесиани Т.В., система бухгалтерського обліку в банках України, що діяла до 1997 р., сформувалась у межах колишнього СРСР . ЇЇ функціонування було зумовлене потребами централізованого управління економікою. Головна мета бухгалтерського обліку полягала в забезпеченні збереження соціалістичної власності та контролі за виконанням Державного плану (бюджетного, кредитного, касового та інше) [19, с. 37]. Інформація, яка відображалася в бухгалтерському обліку і звітності, передусім призначалась для міністерств та відомств і використовувалась ними для управління галуззю та економікою в цілому і розрахунку податкових платежів. Зовсім не застосовувалась практика складання і надання фінансової звітності для зовнішніх користувачів. У цьому не було потреби, оскільки зовнішньоекономічна діяльність становила монополію держави.

Розробка методології і правил ведення обліку та звітності в колишньому СРСР покладалась на Міністерство фінансів, яке жорстко регламентувало організацію бухгалтерського процесу і здійснення всіх бухгалтерських процедур. Правила організації й ведення обліку та звітності для банків регламентував Держбанк СРСР. Базуючись на загальних принципах обліку, запропонованих Мінфіном, Держбанк розробляв номенклатуру статей балансу (план рахунків), правила виконання, обліку та контролю всіх банківських операцій [27]. Це дозволяло контролювати кожний крок діяльності банківських установ. Отже, Держбанк СРСР був єдиним емісійним, касовим і розрахунковим центром. Функції банків як фінансових посередників були обмеженими. Через банки здійснювався розподіл коштів між бюджетом і підприємствами та організаціями у межах виконання Державного плану. Кредитні ресурси використовувались як планове джерело формування обігових коштів підприємств. Банківські установи виконували операції з фінансування капітальних вкладень, касового виконання бюджету, виходячи з затверджених лімітів (контрольних цифр), а не з наявності кредитних ресурсів. Як зазначає Ричаківська В. у своїх наукових статтях ,за таких умов бухгалтерський облік використовувався як важливий інструмент управління централізованою плановою економікою, а за своїми функціями і методами роботи наближувався до управлінського [51, с. 31]. І це дійсно так, адже така система бухгалтерського обліку не давала змоги отримати об'єктивну інформацію щодо результатів діяльності та фінансового стану суб'єкта господарської діяльності (суми активів, зобов'язань, власного капіталу), у тому числі й банків. Існувало багато відмінностей бухгалтерського обліку за вимогами Держбанку СРСР та вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності та бухгалтерського обліку. (Додаток А). Можна з усією відповідальністю стверджувати, що без переходу на нову методологію обліку, звітності та контролю бухгалтерський облік стає гальмом у розвитку ринкових відносин, зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, залучення іноземних інвестицій в економіку України та інше.

Після проголошення в 1991 р. Україною незалежності прерогативу встановлення правил ведення обліку і звітності для банків передано Національному банку України (НБУ). Період становлення НБУ як центрального банку характеризувався повним відтворенням підходів і засад соціалістичної системи господарювання. Бухгалтерський облік розглядався тільки як рахівництво, тобто як реєстрація всіх проведених банком операцій і відображення в бухгалтерських формах (регістрах) облікових даних щодо цих операцій. Роль бухгалтерського обліку, як і раніше, недооцінювалась. [22, с.120]. Систематизація облікових даних у бухгалтерській звітності здійснювалась за старими принципами, оскільки форма і зміст бухгалтерської звітності -- бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та витрати, звіт про розподіл прибутку та інше -- будь-яких суттєвих змін не зазнали.

Співпраця банків України з міжнародними організаціями, кредитними установами на валютному, фондовому, інвестиційному ринках світу потребує додержання певних загальноприйнятих підходів щодо складання фінансової звітності. У противному разі користуватися фінансовою інформацією українських банків вкрай важко. Так, українські правила обліку спричиняли пряме спотворення балансу. Наприклад, балансова вартість кредитів корегувалася лише в тому разі, коли надходив термін їх повернення. Отже, серед українських банків виробилася звичка просто продовжувати термін дії кредитної угоди, навіть якщо кредит визначився як безнадійний.

Водночас зростання валюти балансу не було прямим наслідком нарощування обсягу активних та пасивних операцій банку. Цьому сприяла практика розподілу прибутку і створення фондів економічного стимулювання з наступним використанням коштів цих фондів, а це ще одна господарська операція, котра аж ніяк не повязана з реальним нарощуванням обсягу операцій. Практично не діяла практика щодо публічного доступу до інформації балансів та звітів про прибутки та збитки через їх публікацію у відкритій пресі. [22, с. 51]. Отже, довіра клієнтів і громадськості до банків невисока через закритість, непрозорість їхньої діяльності.

У міжнародних економічних відносинах бухгалтерський облік розглядають як мову бізнесу, інструмент ділових стосунків. Тому інтеграція вітчизняних банків у світову банківську систему потребує відображення фінансового стану відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Неспроможність банку надавати фінансову інформацію згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку реальним чи потенційним партнерам гальмує відкриття кредитних ліній, а також унеможливлює залучення такого банку в довгострокові ділові відносини. Отже, до 1998 р. українським банкам необхідно було залучати міжнародні аудиторські фірми для складання річних звітів згідно з міжнародними стандартами, що потребувало значних коштів.

Таким чином, ситуація, що об'єктивно склалася, зумовила закономірну необхідність проведення в Україні масштабної реформи у галузі бухгалтерського обліку в цілому та в банківській системі зокрема. З цією метою Національний банк України, скориставшись наданим йому правом, здійснив реформу бухгалтерського обліку і звітності в банках. Починаючи з 1 січня 1998 року, усі банківські установи ведуть фінансовий бухгалтерський облік і складають фінансову звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Відправною точкою реформи бухгалтерського обліку в Україні став Указ Президента України від 23.05.1992 р. «Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики». З метою його виконання було розроблено Концепцію побудови національної статистики України деталізацію виконання якої викладено в Державній програмі переходу України на міжнародну систему обліку і статистики та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 р. №326. Державною програмою передбачалися завдання, які охоплювали всі ланки обліку в народному господарстві [51, с..29].

Зважаючи на їх масштабність, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 08.06.1995 р. № 403 вніс низку змін і доповнень до програми. Зокрема було враховано найгостріші проблеми початкового етапу реформи. Створення нової системи економічної інформації, яка б надавала можливість об'єктивно оцінювати стан і потенціал як народного господарства в цілому, так і кожного підприємства зокрема, було одним із основних факторів багатогранного процесу державотворення в Україні на початку дев'яностих років минулого століття.

У контексті згаданих вище документів Національним банком України як активним учасником відповідних процесів було розроблено власні програми реформування обліку і звітності. Першим документом, що започатковував реформу, був наказ від 03.08.1992 р. № 46 "Про організацію роботи по переходу банків України на міжнародну систему бухгалтерського обліку і статистики". Наступного року цей наказ було відмінено, натомість прийнято наказ від 13.08.1993 р. № 82 "Про організацію роботи по переходу України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистики", яким детальніше і повніше окреслено заходи, спрямовані на виконання програми реформування обліку, і визначено часові рамки їх запровадження - 1995 рік. Однак слід визнати, що і в цьому документі не вдалося повною мірою врахувати масштабність завдань, їх новизну і вплив на всі сфери банківської діяльності, тож виконання програми опинилося під загрозою зриву. Це стало предметом для обговорення на одному із засідань Правління НБУ. В цей же час реорганізовано департамент бухгалтерського обліку і створено в його складі управління методології та реформування бухгалтерського обліку та звітності, основним завданням якого стало забезпечення організаційних і методологічних заходів програми. [51,с.93].

У результаті копіткої роботи з вивчення Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, практики роботи іноземних банків, консультацій з провідними спеціалістами із міжнародних організацій та з урахуванням певних функцій центрального та комерційних банків Правлінням НБУ було розроблено і затверджено дві програми:

· реформування бухгалтерського обліку і звітності Національного банку України на 1996-1997 роки (постанова від 17.10.1996 р. № 272);

· реформування бухгалтерського обліку і звітності комерційних банків України (постанова від 29.11.1996 р. № 315).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають організовувати бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України.

Крім того, згідно зі Стратегією застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 №911-р, одним з основних напрямків реалізації зазначеної стратегії є створення законодавчих та організаційних передумов до запровадження міжнародних стандартів для складання фінансової звітності суб'єктами господарювання [12]. У межах цього напрямку найпершим заплановано законодавче врегулювання порядку застосування міжнародних стандартів, зокрема, обов'язкове складання з 2010 року фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами підприємствами-емітентами, цінні папери яких перебувають у лістингу організаторів торгівлі на фондовому ринку, банками і страховиками, а також за власним рішенням - іншими емітентами цінних паперів і фінансовими установами.

З огляду на сказане очевидно, що бухгалтерський облік та складання фінансової звітності у банківській сфері будується насамперед на нормах міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) з урахуванням національного законодавства та специфіки розвитку економіки України. Тому Національний банк України під час розробки нормативно-правової бази з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності орієнтується саме на вимоги МСФЗ.

Слід зауважити, що в рамках угоди про конвергенцію міжнародних стандартів обліку та звітності з національними стандартами бухгалтерського обліку США (118 ОААР) Рада з міжнародних стандартів ще у 2003 році почала довгостроковий проект з перегляду та удосконалення вимог МСФЗ. Саме з того часу систематизований збірник міжнародних стандартів називається "Міжнародні стандарти фінансової звітності". Цей збірник складається із залишених без змін або переглянутих міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та нових затверджених міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ)[21,с.43]. Зазначимо, що подальша робота Ради з міжнародних стандартів над удосконаленням МСФЗ триває.

Відповідно до концепції НБУ перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності дозволяє:

· зробити прозорою діяльність комерційних банків;

· зовнішнім користувачам отримати достовірну інформацію щодо реального стану банку;

· удосконалити систему нагляду та регулювання діяльності комерційних банків з боку НБУ;

· підняти рівень довіри до комерційних банків серед населення;

· комерційним банкам застосувати ефективну систему внутрішнього контролю та аналізу фінансової діяльності.

Процесу реформування бухгалтерського обліку передувала величезна робота, проведена, насамперед, Національним банком України. Створена спеціальна робоча група розробляла нормативні документи з цього питання. Важливим підґрунтям для реформи обліку було запровадження в листопаді 1993 року системи електронної пошти, що дало змогу отримувати щоденний баланс у цілому по банківській системі України [50, с.37], системи банківських платежів, яка не має аналогів у країнах колишнього Радянського Союзу й наближається до рівня розвинених країн Європи і світу.

У ході підготовки та здійснення реформи можна виділити чотири етапи.

Перший етап -- підготовчий (1995 р.--II кв. 1996 р.).

Основна мета -- розробка концепції та послідовності проведення реформи. На цьому етапі вирішувалися такі найважливіші завдання:

1. Концепція і структура плану рахунків та загальної фінансової звітності. Основна увага була спрямована на:

Ш відображення банківських ризиків, ліквідності та аналіз джерел рентабельності;

Ш полегшення складання фінансової та іншої звітності -- статистичної, податкової, прудонціальної, тобто необхідної для розрахунку нормативів.

2. Розробка нової структури, номерів рахунків і параметрів аналітичного обліку, які дозволять використовувати додаткову систему для відстеження не бухгалтерської інформації, тобто використання додаткових ознак (так званих атрибутів для зберігання інформації, яка отримана для управління, статистики, розрахунків бази оподаткування, що постійно змінюється).

У грудні 1996 р. Управління методології та реформування бухгалтерського обліку завершило розробку проекту плану рахунків і форм фінансової звітності. За підсумками виконаної роботи було визнано за доцільне розробити два плани рахунків: один -- для НБУ, другий -- для комерційних банків. У І кварталі 1997 року план рахунків для комерційних банків, вказівки щодо характеристики рахунків і форми звітності були передані комерційним банкам для ознайомлення і внесення пропозицій щодо коригування. Одночасно була завершена робота з розробки методичних вказівок щодо параметрів ведення аналітичного обліку. Комерційні банки розпочали інвентаризацію всіх бухгалтерських рахунків з метою підготовки перехідних таблиць, які повинні полегшити поступовий перехід до нового плану рахунків. У травні--червні 1997 р. новий план рахунків та форми фінансової звітності були затверджені Правлінням НБУ.

Другий етап (II--III кв. 1997 р.).

Основна мета -- підготовка методичних вказівок щодо застосування бухгалтерських рахунків, здійснення бухгалтерських процедур, підготовки форм фінансової звітності згідно з новим планом рахунків та відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності; аналізу існуючих інформаційних потоків для розробки грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу; визначення вимог до комерційних банків щодо складання звітності за грошово-кредитною статистикою, статистикою платіжного балансу, фінансовою звітністю.

Третій етап (IV кв. 1997 р.)

Основна мета -- апробація підготовлених документів у пілотних банках з метою усунення виявлених недосконалих рішень і внесення необхідних коректив. Перевірка готовності комп'ютерних мереж банків до обробки інформації.

Четвертий етап (з 1 січня 1998 р.).

Основна мета -- запровадження нового плану рахунків та форм загальної фінансової звітності в усіх банках України.

У зв'язку з прийняттям МСФЗ Правління НБУ своєю Постановою затвердило Інструкцію «Про порядок складання і публікації фінансової звітності банків України», вимоги якої банки зобов'язані виконувати. У 2007 році Кабінет Міністрів України схвалив «Стратегію застосування міжнародних стандартів фінансової звітності на Україні». У документі говориться, що ряд емітентів (компанії, акції яких котируются на фондових біржах, банки і страхові компанії) з 2010 року зобовяжуть повністю перейти на МСФЗ.

Особливості проведення реформи в Україні на відміну від інших держав СНД полягають у тому, що відбувається одночасний перехід на новий план рахунків і складання загальної фінансової звітності. Для прикладу, в Росії та Білорусії запровадженню нового плану рахунків передував етап переходу до складання фінансової звітності за міжнародними стандартами. Це дозволило сформувати у бухгалтерського апарату розуміння концепції реформи та полегшило трансформацію комп'ютерних мереж для обробки облікової інформації.

Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок: що основною метою переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності є надання більшої публічності, тобто здобуття характеру відкритої, прозорої компанії. Перехід до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в Україні включає наступне:

ь зміна підходів до ведення обліку, що є новою ідеологією обліку, яка базується на загальновизнаних принципах міжнародного бухгалтерського обліку;

ь новий План рахунків;

ь поділ бухгалтерського обліку на дві підсистеми, тобто фінансовий і управлінський облік;

ь зміна потоків інформації;

ь зміна форми збору інформації, тобто перехід від звітності за окремими формами до звітності за економічними показниками і створення бази даних -- репозитарію.

У банках України на вимогу міжнародних фінансових організацій нові норми обліку і звітності були упроваджені прискореними темпами. Можна зробити висновок: для України прийнятні визнані в світовій приктиці норми обліку - їх лише слід пристосувати до чинного законодавства.

Відповідно до вищесказаного в Україні має здійснюватися робота з перегляду та вдосконалення розроблених і запроваджених положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Актуальним питанням є створення дієвої системи підготовки і підвищення кваліфікації бухгалтерів для забезпечення оперативною, якісною, достовірною інформацією власників, інвесторів та інших користувачів обліково-економічної інформації. Отже, під час реформування, найголовнішим було змінити стару методику формування звітних даних і запровадити методи ведення бухгалтерського обліку згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.

1.2 Міжнародні аспекти бухгалтерського обліку та їх суть

Бухгалтерський облік в народному господарстві України - це система спостереження, вимірювання, реєстрації, обробки та передачі інформації у вартісній оцінці про майно, джерела його формування, зобовязання та господарську діяльність.

Як зазначає Снігурська Л.П. : «Бухгалтерський облік банку можна визначити як систему реєстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, з подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів»[57, с. 27].

Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що надає фінансову інформацію про банк як суб'єкт господарської діяльності.

Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність, яка складається з окремих господарчих операцій, що змінюють майно та його джерела чи стан, та використання майна .

Бухгалтерський облік є, так би мовити, літописом діяльності будь-якого господарства, дає йому змогу поновити кожен господарський факт з усіма подробицями. Бухгалтерська інформація надає суцільну, без будь-яких пропусків, картину бізнесу і має найбільшу повноту. Така повнота інформації забезпечує достатню свободу в прийнятті управлінських рішень.

В умовах переходу до ринкових відносин головною та основною задачею бухгалтерського обліку визнано отримання точної та достовірної інформації про господарчі процеси і результати діяльності підприємства, необхідної як для оперативного управління підприємством, так і для використання інвесторами, кредиторами, податковими, фінансовими та банківськими органами, а також іншими зацікавленими юридичними і фізичними особами.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю в банках покладено на Національний банк України. Свою діяльність у цьому напрямку НБУ здійснює на підставі загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів бухгалтерського обліку (Додаток Б), а також враховує національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які розроблені Міністерством фінансів України.

Управління комерційним банком перш за все спрямоване на підтримку ліквідності, зниження банківських ризиків, максимізацію прибутку.

У ринковій економіці бухгалтерський облік безпосередньо пов'язаний з процесом управління банком і є важливою складовою цього процесу. Бухгалтерський облік у банках -- це система збору, виміру, обробки та передачі користувачам інформації про стан та рух власного капіталу банку, його майна, залученого капіталу, кредитів та інших активів, про витрати та прибутки, фінансові результати, необхідної для прийняття оптимальних рішень[31, с. 18]. Отже, банківський бухгалтерський облік -- це інформаційна система для управління статутною діяльністю банку.

Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та інші. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.

Мета бухгалтерського обліку в банку - забезпечення необхідною та достовірною інформацією зацікавлених в ній користувачів шляхом своєчасного та повного відображення в бухгалтерському обліку банківської інформації.

При ведення бухгалтерського обліку комерційні банки повинні дотримуватися наступних основоположних принципів: (Рис.1.1.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Основоположні принципи ведення бухгалтерського обліку згідно міжнародних стандартів фінансової звітності.



1 - повнота бухгалтерського обліку -- всі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

2 - дата операції -- операції відображаються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів) незалежно від дати руху коштів за ними;

3 - превалювання сутності над формою -- операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;

4 - автономність -- активи та зобов'язання банку повинні бути відокремлені від активів та зобов'язань інших банків (підприємств) і власників цього банку;

5 - окреме відображення активів та пасивів -- усі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними, за винятком клірингових, транзитних або технічних рахунків;

6 - оцінка -- активи і пасиви обліковуються пріоритетною за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті мають переоцінюватися за станом на звітну дату;

7 - обачливість -- застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати -- не занижуватимуться;

8 - безперервність -- оцінка активів банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, це повинно розкриватися у фінансових звітах;

9 - нарахування та відповідність доходів і витрат -- для визначення результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та звітності під час їх виникнення, а не під час надходження або сплати грошей. Доходи -- це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що призводять до збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Витрати -- це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Власний капітал -- це залишкова частина в активах банку після вирахування всіх зобов'язань;

10 - прийнятність вхідного балансу -- залишки за балансовими рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

11 - суттєвість -- у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівниками банку чи інвесторами. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності;

12 - відкритість -- фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції установи з необхідними поясненнями в записках про правила оцінки активів і пасивів. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

13 - консолідація -- складання зведеної фінансової звітності в цілому по банку з урахуванням своїх дочірніх і спільних підприємств та організацій банку, за винятком залишків за взаємними розрахунками та вкладеннями;

14 - сталість -- постійне, із року в рік, застосування банком обраних методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обгрунтування і розкриття у фінансових звітах.

У ринковій економіці центральний банк та комерційні банки виконують різні функції. Цим зумовлені особливості їх бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік у центральному банку спрямований на відстеження грошово-кредитних процесів, а в комерційному банку -- на відстеження виконаних операцій та наданих послуг, пов'язаних з ними ризиків і рентабельності.

Управління банком полягає в прогнозуванні основних параметрів розвитку банківського бізнесу. До елементів управління належать:

а) планування як процес визначення стратегічних та тактичних цілей розвитку банківського бізнесу;

б) організація як процес вирішення структурної побудови банку, визначення функцій і характеру діяльності структурних підрозділів та делегування їм певних повноважень;

в) контроль як процес вимірювання і оцінки реального стану виконання накреслених завдань порівняно з заданими параметрами, визначення відхилень та внесення коректив;

г) управління персоналом -- визначення потреби в кадрах, зарахування на посаду, підвищення кваліфікації тощо;

д) мотивація -- управління поведінкою людей з метою досягнення накреслених завдань.

Таким чином, бухгалтерська інформація необхідна широкому колу користувачів -- внутрішнім та зовнішнім для прийняття відповідних рішень.

До внутрішніх користувачів належать: рада акціонерів, акціонери, власники, адміністрація, керівники різних рівнів менеджменту. Власникам інформація необхідна для того, щоб об'єктивно оцінити розмір свого капіталу; адміністрації -- з метою управління.

Зовнішні користувачі -- це інвестори, потенційні кредитори банку, а також органи державного управління, нагляду, регулюючі та податкові органи. Їм інформація потрібна для прийняття рішення: чи варто придбати акції банку; стати його вкладником; надавати йому позики; попереджувати негативні явища в діяльності банку з метою своєчасної санації, запобігання загрози банкрутства чи пом'якшення його наслідків для вкладників і клієнтів банку; для формування грошово-кредитної політики. Наявність інформації про фінансовий стан банку дозволяє безпосередньо впливати па його діяльність.

Взаємозв'язок управління діяльністю та бухгалтерського обліку як інформаційної системи наведено в наступному Рис.1.2:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Інформаційна система та користувачі банківської інформації.



Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, управлінський та податковий. Під методологією та організацією розуміють принципи і стандарти обліку, які визначають бухгалтерські процедури. Це ланки єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення та виконує певні функції в управлінні банком та забезпеченні користувачів необхідною інформацією[31,с.54]. Фінансовий облік -- це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, публікацію інформації про результати діяльності банку та його фінансовий стан згідно з вимогами чинного законодавства і стандартів бухгалтерського обліку. Користувачами такої інформації можуть стати будь-які фізичні чи юридичні особи, в тому числі зовнішні щодо банку: вкладники, кредитори, податкові органи та ін. Таким чином, фінансовий облік -- це комплексний системний облік статутної діяльності банку. Вимоги щодо організації фінансового обліку: 1) цілісне, повне і безперервне відображення всіх банківських операцій, що виконані за звітний період; 2) складання фінансової звітності.Фінансова звітність дозволяє узагальнити дані фінансового обліку. Інформація, відображена у фінансових звітах, не вважається комерційною таємницею. Вона служить основою для з'ясування стану ліквідності, прибутковості банку; для визначення основних факторів, що впливають на прибутковість діяльності; для розрахунку податків. Введення фінансового обліку є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Управлінський облік, що іноді називається виробничим обліком, чи обліком витрат, являє собою процес збору і підготовки інформації, необхідної менеджерам для планування, аналізу, контролю та оцінки поточної діяльності банку за різними критеріями. У великих західних банках на такому обліку базується управління витратами, визначення собівартості банківських продуктів, складання кошторисів з метою планування нових для банку операцій, здійснюється оперативне та стратегічне планування банківського бізнесу[29, с.135].

Управлінський облік спрямований на вирішення внутрішніх проблем банку, які пов'язані з підвищенням ефективності центрів відповідальності, сегментів діяльності та інших завдань. Між фінансовим та управлінським обліком існує ряд відмінностей та схожих ознак. (Додаток В).

На відміну від фінансового управлінський облік не є обов'язковим та не регламентується законодавчими актами чи національними стандартами. Кожен банк самостійно організовує управлінську бухгалтерію, визначає методи її функціонування. При цьому в різних країнах, що мають свої національні системи обліку, взаємозв'язок між фінансовим та управлінським обліком здійснюється різними способами за допомогою спеціальної системи рахунків, що входять в управлінську бухгалтерію. Для цього розробляється система операційних рахунків або до номенклатури рахунків для фінансового обліку запроваджується клас спеціальних рахунків відображення, які забезпечують зв'язок управлінського обліку з фінансовим.

У сучасних умовах в Україні всі суб'єкти господарської діяльності, у тому числі й банки, змушені вести окремо податковий облік. Це зумовлено тим, що в податковому законодавстві визначення і вимірювання прибутку, валових доходів і валових витрат суттєво відрізняється від закладених у міжнародних принципах бухгалтерського обліку і, що цілком природно, від передбачених чинними національними стандартами бухгалтерського обліку.

Податковий облік - це складова системи обліку банку, який ведеться з метою накопичення і систематизації даних про валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування, визначення податкового прибутку і податкового зобов'язання. Підставою для ведення податкового обліку є первинні та первинні облікові документи, на підставі яких операції Банку відображаються в бухгалтерському обліку. На основі податкового обліку складається податкова звітність, зокрема декларація про прибуток, форма, правила, порядок і терміни подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією України.

З огляду на сказане система бухгалтерського обліку має задовольняти такі вимоги:

1. Актуальність - усі здійснювані банком операції слід щодня відображувати в балансі і в оборотно-сальдовій відомості.

2. Надійність - помилкових записів уникають завдяки автоматичному контролю та узгодженню в системі автоматизації банку (САБ).

3. Ефективність - між банківськими операціями, які дають дохід, і витратами на їх проведення, має виконуватися певне співвідношення, що забезпечуватиме тривале функціонування банку.

Тому, бухгалтерський облік у банку стає раціонально організованим і спрямованим на те, щоб підтримувати й підвищувати конкурентоспроможність банку.

Отже, бухгалтерський облік базується на певних правилах визначення, записування, класифікування та інтерпретування операцій або подій, пов'язаних із діяльністю банку. Усе це і становить метод бухгалтерського обліку, який складається з таких елементів:

· документація та інвентаризація;

· оцінка й калькуляція;

· рахунки та подвійний запис;

· бухгалтерський баланс і звітність.

Бухгалтерські системи банківських установ України комп'ютеризовано, завдяки чому система бухгалтерських проведень -- занесення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-сальдових відомостей -- виконується в автоматичному режимі.

Практично в кожній країні використовується своя національна система фінансового бухгалтерського обліку. Вони відрізняються методологією та методикою обліку, різним ступенем державного регулювання,

Разом з тим в усіх країнах, де прийнятий національний план рахунків, і в тих, що використовують фахові плани, існують жорсткі вимоги щодо форми та змісту фінансової звітності. Облікові стандарти визначають об'єм, тип і спосіб подання інформації у звітності. Це ставить підприємства в рівні умови при відображенні фінансових результатів, полегшує розуміння звітності зовнішніми користувачами.

В усіх розвинутих країнах бухгалтерський облік у банках, як і в інших секторах економіки, ведеться у відповідності до чинних національних стандартів обліку. Відмінності стосуються тільки змісту форми фінансової звітності, що обумовлено специфікою банківської діяльності.

1.3 Склад і загальна характеристика міжнародних стандартів фінансової звітності і бухгалтерського обліку

Розвиток процесів економічної інтеграції країн, створення міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, функціонування спільних підприємств, реалізація спільних проектів потребують стандартизації фінансового обліку в світовому масштабі та уніфікації облікових систем. Облік, який будується на загальноприйнятих принципах, забезпечує зіставлюваність облікової інформації, що подається у фінансових звітах, посилює довіру з боку інвесторів.

В різних країнах світу створювалися різні підприємства, які поступово розвивалися, збільшувався обсяг їх послуг та продукції, з`являлась необхідність торгівлі та співробітництва з підприємствами інших країн. Наслідком цього було створення спільних підприємств, відкриття іноземних філіалів, а отже і необхідність однакового розуміння та використання всіма учасниками фінансової, зокрема бухгалтерської інформації. Але існувала різниця між поданням цієї інформації в різних країнах. Тому і виникла необхідність введення стандартів бухгалтерського обліку.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) - система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Міжнародні стандарти фінансової звітності виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу.

У більшості зарубіжних праць автори дають власне тлумачення положень МСФЗ і пропонують свій перелік принципів ведення обліку, концепції підготовки фінансової звітності, вимоги та якісні характеристики до інформації, представленої у фінансових звітах, тощо. Крім цього, окремі дослідники не тільки не сумніваються у неможливості забезпечення МСФЗ достовірності звітної інформації, але і доводять це у своїх працях. Зокрема, У.Баффет, розглядаючи застосування загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку у США, підкреслює, що фінансові звіти повинні допомогти користувачеві відповісти на три основні питання про компанію: яка приблизна вартість компанії,її ймовірна здатність виконати майбутні зобов'язання і наскільки добре її керівники справляються з управлінням компанії [14, с.29]. У.Баффет звертає увагу на те, що умови прийнятих принципів бухгалтерського обліку погіршують пошук відповідей на ці питання, і при всій складності діяльності компаній жодна система обліку не може дати абсолютно точних відповідей.

У країнах пострадянського простору перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності розглядається як ефективний інструмент інтеграції у світову економіку. М.С. Гуляєв та Л.М. Вєтрова звертають увагу на те, що МСФЗ мають значні економічні переваги, оскільки забезпечують прозорість фінансових даних, дозволяють користувачам звітності приймати правильні, обґрунтовані економічні рішення [27, с.122] . О.І. Соснаускене стверджує, що МСФЗ вносять значний вклад як в удосконалення, так і в гармонізацію фінансової звітності в усьому світі [59,с.19]. В.В. Ворушкін у дисертації на тему “Організація переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності в умовах інтеграції Росії у світову економіку ” обґрунтовує вихідне положення про те, що МСФЗ відображають реальну економічну ситуацію краще, ніж стандарти, що розробляються у країнах з континентальною моделлю бухгалтерського обліку [18,с.11].

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), маючи рекомендаційний характер, виступають основою для розробки національних положень (стандартів) з бухгалтерського обліку, про що зазначають й автори, які досліджують проблеми застосування МСФЗ у різних країнах світу [27,с.123] . На жаль, зміст МСФЗ, не дивлячись на численні доопрацювання, залишається недосконалим, містить багато повторів, суперечностей, не відрізняється систематизованістю положень і рекомендацій.

Не дивлячись на переважно позитивні відгуки про МСФЗ та їх впровадження, окремі науковці відкрито заявляють про нежиттєздатність МСФЗ. Так, відомий російський вчений Я.В.Соколов акцентує увагу на тому, що головними причинами недієвості МСФЗ у країнах світу є різна професійна підготовка, культура, традиції, законодавство, економічні умови розвитку [50,с.18]. Вчений зазначає, що не МСФЗ відкривають дорогу на світові ринки, а конкурентоспроможність продукції. Стандарти не є єдиними систематизованим документом, не розкривають усі господарські ситуації, не вирізняються повнотою, не вирішують проблем уніфікації обліку.

Під стандартами бухгалтерського обліку розуміють сукупність нормативних документів, які визначають правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету, сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті, порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності [40, с. 41].

Міжнародні стандарти фінансової звітності - це стандарти, тлумачення, прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Вони включають:

· міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS);

· міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS);

· тлумачення, розроблені із тлумачень міжнародної фінансової звітності.

Головна вимога Міжнародних стандартів фінансової звітності полягає в тому, що фінансові звіти мають правдиво відображувати фінансове становище, фінансові результати та потоки грошових коштів підприємства .У цілому міжнародні стандарти бухгалтерського обліку -- це гнучка, динамічна система, яка відіграє позитивну роль у вдосконаленні національного бухгалтерського обліку та фінансової звітності й інтеграції держави у світове співтовариство.

Під час дослідження і розробки заходів щодо запровадження МСФЗ в облікову практику вітчизняні науковці обирають різні шляхи для розкриття концептуальних принципів та вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, систематизуючи думки західних або вітчизняних дослідників, посилаючись на законодавчі акти. При цьому практично ніхто не пропонує наукового підходу до визначення вимог користувачів до облікової та звітної інформації, якісні характеристики фінансової звітності, принципи ведення бухгалтерського обліку.

...