Основи організації обліку прямих витрат на оплату праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Заробітна плата є основною формою винагороди робітників за їх працю і забезпечує їх матеріальну зацікавленість в її результатах, а також дуже часто є єдиним джерелом доходу робітників. У зв'язку з цим питання вдосконалення обліку аудиту та аналізу заробітної плати стоять на першому місці у керівників підприємств. Заробітна плата є найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Витрати на оплату праці є однією із складових вартості готової продукції. Заробітна плата, як головне джерело доходів населення, є визначальним фактором формування соціальної справедливості в суспільстві, платоспроможності, що у свою чергу, безпосередньо впливає на економічну активність у реальному секторі народногосподарського комплексу країни, саме тому ця тема є актуальною.

Значний внесок у вивчення теорії, методології обліку й аудиту розрахунків з прямих втрат на оплату праці та аналізу ефективності використання трудових ресурсів зробили такі відомі вітчизняні науковці, як Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В., Шигун М.М., Шулепова С.М. Воротіна Н.В. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Лишиненко О.В.

Мета дипломної роботи - розкрити специфіку теоретичних і методичних положень обліку, аудиту та аналізу прямих витрат на оплату праці на базовому підприємстві в сучасних умовах господарювання.

Завдвнням дипломної роботи є:

- вивченням загальної характеристики прямих витрат на оплату праці;

- визначення складу і структури прямих витрат на оплату праці;

- огляд діючої нормативної бази з обліку прямих витрат на оплату праці;

- огляд організаційної характеристики діяльності базового підприємства;

- огляд організації обліку прямих витрат на оплату праці на ТОВ «Техномаш»;

- вивчення аналітичного і синтетичного обліку прямих витрат на оплату праці на ТОВ «Техномаш»;

- розміщення прямих витрат на оплату праці у звітності ТОВ «Техномаш»;

- дослідження мети і завдання проведення аудиту з прямих витрат на оплату праці;

- дослідження характеристики системи внутрішнього контролю на ТОВ «Техномаш»;

- вивчення етапів проведення аудиту прямих витрат на оплату праці на ТОВ «Техномаш»;

- проведення аналізу прямих витрат на оплату праці на ТОВ «Техномаш»

- огляд охорони праці та техніки безпеки на ТОВ «Техномаш».

Предметом дослідження є процедури обліку, аудиту та аналізу прямих витрат на оплату праці. Об'єктом дослідження є прямі витрати на оплату праці підприємства. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого вивчено стан оплати праці, чинну законодавчо-нормативну базу, методики обліку і аудиту розрахунків з оплати праці та здійснено аналіз ефективності використання трудових ресурсів. У процесі роботи використовувалися такі методи дослідження: структурно-логічний аналіз, метод економічного аналізу, метод групувань, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції. Інформаційна база, що була використана при написанні дипломної роботи представлена законодавчими нормативними актами щодо обліку прямих витрат на оплату праці, монографіями, підручниками, навчальними посібниками, науковими статтями вітчизняних науковців, первинними документами та формами фінансової звітності ТОВ «Техномаш».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

1.1 Економічна сутність і загальна характеристика прямих витрат на оплату праці

Як соціальна-економічна категорія, заробітна плата або виплати на оплату праці служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозподілу кадрів.

Процес праці в обов'язковому порядку пов'язаний з використанням матеріальних та трудових ресурсів. При цьому, трудові ресурси є найважливішим фактором виробництва, бо саме від них, у більшій мірі, залежать темпи і перспективи науково-технічного прогресу та суспільства в цілому.

Під трудовими ресурсами на мікро рівні треба розуміти не лише абсолютну чисельність працюючих, але й рівень їх освітньої й професійної підготовки та відношення до своїх посадових обов'язків. Отже, сучасна оцінка стану трудових ресурсів теж повинна поєднувати їх абсолютну та якісну характеристики, що складає основу цілісної ефективної системи управління трудовими ресурсами на рівні окремого суб'єкта господарювання та на державному рівні.

При цьому виділяють два основних способи вартісного відображення трудових ресурсів:

- виходячи із заробітної плати працюючих;

- виходячи з усіх витрат на їх загальну та спеціальну освіту, враховуючи витрати на післядипломну освіту та перепідготовку.

Теоретичний розгляд питань про розрахунки витрат підприємства на оплати праці має актуальне значення, оскільки оплата праці є досить важливою ланкою системи соціально-трудових відносин і найскладнішою у вирішенні соціально-економічною проблемою. З одного боку вона є основним джерелом грошових доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, з іншого - суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення головної мети діяльності підприємства.

Аспекти організації оплати праці й усіх розрахунків, пов'язаних з нею є основою соціально-трудових відносин найманих працівників, роботодавців і держави, що впливають на ефективність управління трудовими ресурсами.

Опрацювання наукової літератури та діючих законодавчо-нормативних документів довело, що питання визначення термінів «оплата праці» і «заробітна плата», а отже вияву сутностей і сфер застосування цих економічних та обліково-аналітичних категорій є дискусійним.

У ранніх економічних вченнях трактували поняття не «оплата праці», а «заробітна плата», яке відображає економічну природу вказаної категорії. При цьому існувало два основних підходи до визначення заробітної плати. Прихильники теорії трудової вартості (У. Петті, А. Смітт, Д. Рікардо та послідовники) вважали заробітну плату ціною праці, бо, з однієї сторони, найманий працівник отримує її вже після того як виконає відповідну роботу, а з іншої - її величина залежить від того, скільки часу він працював або скільки продукції та якої якості виробив.

Інший підхід розроблено Карлом Марксом, який розробив наукову теорію зарплати, базовану на теорії доданої вартості. Маркс визначив заробітну плату вартістю товару і довів, що як і будь-який товар, вона володіє двома властивостями: споживчою вартістю та вартістю. Споживча вартість робочої сили - це її властивість бути джерелом доданої вартості, а вартість - затрата певної кількості суспільно необхідної праці. Величина вартості - робочий час, необхідний для виробництва засобів для відтворення товару «робоча сила». Відповідно, вартість робочої сили, що виражена в грошових одиницях, є ціною робочої сили, тобто - заробітною платою.

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата - ціна, що виплачується за використання праці [25]. 
Перехід до ринкової економіки зумовлює появу ринку праці, а отже, купівлю-продаж товару робоча сила. Вихідним положенням при з'ясуванні суті заробітної плати слід брати потреби працівника. З урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведені до так званого споживчого кошика, тобто до певного набору життєвих засобів. Далі відбувається грошова оцінка життєвих засобів споживчого кошика з урахуванням деяких факторів оцінки робочої сили (кваліфікації працівника, умов його праці, співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу). Все це утворює вартість або ціну робочої сили. Потім цю вартість ділять на тривалість робочого дня (при почасовій оплаті) або на кількість виробів, які мають бути вироблені при даному робочому дні (при відрядній оплаті) і одержують так звану ціну праці. Далі ціну праці зіставляють з мірою праці, тобто з тим обсягом роботи, який повинен бути виконаний працівником. Потім враховують фактичні витрати і результати праці, відповідно до яких встановлюють грошову оплату праці (фактичне одержання грошової винагороди). І нарешті, на ринку (тобто у сфері товарного обігу і нематеріальних послуг) працівник перетворює грошову оплату в міру споживання. Остання становить основну частку фонду життєвих засобів та існує поряд з такими його допоміжними формами, як суспільні фонди споживання, доходи від підсобних господарств, індивідуальної трудової діяльності тощо. Отже, заробітна плата виражає і вартість товару робочої сили, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком. Західні економісти вже давно визнали сумісність у змісті заробітної плати вартості робочої сили і забезпечення рівності заробітної плати за однакові витрати праці, які дістали ринкове визначення.

З точки зору відносин розподілу виплатна оплату праці - це грошове вираження частини необхідного продукту, яка надходить в індивідуальне споживання робітникам фірми у відповідності з кількістю і якістю затраченої ними праці у виробництві.

Організації і фірми виплачують заробітну плату в грошовій формі, це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин і ринку. В цивілізованій економіці виплата зарплати не може проходити в натуральній формі.

Грошова заробітна плата - найбільш гнучкий засіб обліку затрат і результатів праці.

Регулювання заробітної плати здійснюється фірмою і державою. Перш за все встановлюється міра праці. Вона відбиває кількість праці (величина затраченої мускульної і нервової енергії), інтенсивність праці і якість праці (ступінь складності і значення роботи). В результаті з'являються норми виробітку, норми часу, норми обслуговування на тих чи інших роботах. Підприємства і держава проводять нормування праці. Виконана норма - це перш за все кількість праці певної якості, яку віддав робітник фірмі чи державі протягом певного часу. За це він отримує грошову винагороду в формі заробітної плати.

Згідно з П(С)БО 26 «Витрати» виплати працівникам включають поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по закінченні трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу підприємства, інші довгострокові виплати.

Поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

Нарахована сума виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнається поточним зобов'язанням.

Виплати при звільненні, зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою.

Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, у якому виникають зобов'язання за такими виплатами.

Зобов'язання та активи, пов'язані з виплатами по закінченні трудової діяльності, обліковуються за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності.

Нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визнається поточним зобов'язанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.

звітність прямий витрати контроль

1.2 Склад і структура прямих витрат на оплату праці

Держава і підприємство встановлюють такі принципи диференціації заробітної плати працівників:

- величина заробітної плати залежить від складності праці, професійних навичок і кваліфікації робітника;

- величина заробітної плати залежить від умов роботи, від її важкості, шкідливості для здоров'я. Праця у важких і шкідливих умовах оплачується вище;
- величина заробітної плати залежить від результатів виробничої діяльності фірми в цілому.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників:

- виробіток яких неможливо чітко номувати;

- в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції;

- виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процессом.

Функції ж робітника зводяться тільки до налагоджування, спостереження і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці. Погодинна оплата передбачає просту погодинну систему, що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання норми, ріст продуктивності праці, якість робіт і продукції, економію ресурсів [14].

Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів. Виділяють такі системи відрядної заробітної плати [18]:

- пряма відрядна заробітна плата;

- відрядно-прогресивна заробітна плата;

- відрядно-регресивна заробітна плата;

- відрядна-преміальна заробітна плата;

- акордна заробітна плата;

- колективна відрядна заробітна плата.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, різні умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата.

Реальна заробітна плата - це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна зарплата залежить від ряду факторів:

- рівня номінальної заробітної плати;

- цін на товари і послуги, які споживає населення;

- величини податків, які сплачуються різними верствами населення в бюджет.

Як важлива соціально-економічна категорія, заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:

- відтворювальну - як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;

- стимулюючу - встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості результатів праці;

- регулюючу - як засіб розподіл і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон'юнктури;
- соціальну - забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю [18].

Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20% відтворення робочої сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає заінтересованості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності.

Заробітна плата нині виконує інші функції, а саме:

- збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

- забезпечення соціальних гарантій;

- збереження попереднього статусу, пов'язаного із попереднім робочим місцем;

- стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати);

перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

посилення мобільності робочої сили.

Як соціально-економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів по галузях.

Основою організації оплати праці є тарифна система. Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) розробляється з урахуванням: тарифної ставки робітника першого розряду, встановленої в розмірі не нижче визначеного генеральною(галузевою) угодою рівня; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Основою побудови системи тарифних ставок і окладів є мінімальна заробітна плата. Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати може переглядатися при внесенні змін до закону про Державний бюджет України залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів. Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 04.04.2013 № 176-VІI з 1січня до 30 листопада встановлено мінімальну заробітну плату в сумі 1147 грн. Виходячи з мінімальної заробітної плати і середньомісячного фонду робочого часу, котрі встановлюються в законодавчому порядку, визначаються мінімальні розміри годинних тарифних ставок першого розряду. Це пов'язане з тим, що згідно з чинним законодавством працівник не може одержувати за місяць (при повній зайнятості) менше мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Також держава встановлює рівень оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів в оплаті праці в бюджетних організаціях та інше.

Трудові відносини оформляються трудовим договором між власником підприємства і найманим працівником. Трудовий договір (контракт) - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір може бути: безстроковий, тобто такий, що укладається на невизначений термін;

укладений на термін, погоджений сторонами; такий, що укладається на виконання певної роботи [17].

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку прямих витрат на оплату праці

Трудові відносини в Україні, і зокрема облік прямих витрат на оплату праці регулюються численними законодавчими та нормативними актами. Основним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю. Облік розрахунків з оплати праці є досить складною ділянкою бухгалтерського обліку, яка вимагає досить ретельного організаційного забезпечення.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначені Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР. Перелік виплат працівникам, що включаються до конкретних видів заробітної плати наведений в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.

Питання розрахунків з оплати праці та обліку таких витрат регулюються досить широким колом нормативних документів, основні з яких наведені у додатку А.

Вказаною нормативною базою, яка регулює розрахунки та їх відображення у обліку та звітності, має бути забезпечено кожне робоче місце бухгалтера, відповідального за певну ділянку обліку розрахунків. Нормативна база на робочому місці може бути представлена як у документальному, так і в електронному вигляді. Наявність такої бази у документальному вигляді є обов'язковою, що полегшує роботу працівників бухгалтерії по розрахункам з оплати праці.

При ведені обліку та аналізу витрат на оплату праці на підприємстві працівники бухгалтерії повинні керуватися нормами діючих законодавчих і нормативних документів. Кодекс законів про працю України [9] регулює трудові відносини всіх працівників усіх підприємств незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, затверджує порядок укладання колективного і трудового договорів, умови праці, висвітлює основні положення робочого часу, нормування праці, оплати праці та інше. Закон України „Про оплату праці” визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами. Згідно цього Закону, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [16]. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати. Закон України «Про охорону праці», він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці [17]. З метою визначення прав, обов'язків та відповідальності працівників, з одного боку, та власника з іншого, на підприємствах усіх форм власності складається колективний договір. При цьому слід керуватися Законом України «Про колективні договори та угоди» [8]. В колективному договорі узгоджуються умови прийняття на роботу, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. Законом «Про працю» передбачено, що підприємства на період подолання фінансових труднощів можуть користуватися нормами, які нижчі за визначені Генеральною угодою, але не нижчі від державних норм. Інтереси працівників при укладанні договору представляють профспілки, або інші наділені правом представництва органи. Умови договору поширюються на усіх працівників підприємства.

Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами. Установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки; відпустки без збереження заробітної плати; соціальні відпустки; додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; творча відпустка[2].

Закон України « Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обовязкове державне пенсійне страхування [3].

Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни [4]. В Законі України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» визначені розміри внесків до фондів страхування [13].

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття [5].

Страхові тарифи відповідно до класів професійного ризику виробництва встановлені в Законі України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” [14]. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає платників податку, об'єкт оподаткування, податкові соціальні пільги і порядок їх надання, ставки податку, особливості нарахування і сплати деяких видів доходів, а також оподаткування різних видів доходів [10]. Законом України «Про оплату праці» у виняткових випадках передбачена можливість виплати частини заробітної плати в натуральній формі [16]. Перелік товарів, заборонених для виплати заробітної плати натурою, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2006р. №96. При виплаті заробітної плати в натуральній формі підприємство повинно додержуватися ряду законодавчих вимог: можливість виплати частини заробітної плати в натуральній формі має бути передбачена умовами колективного договору на поточний календарний рік та вартість натуральної частини оплати праці має бути еквівалентна оплаті праці у грошовому виразі.

Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток, творчої відпустки, переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я, службових відряджень, вимушеного прогулу, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи с середньої заробітної плати. Інструкція зі статистики заробітної плати містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці [6]. Для оцінки розміру зарплати працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Крім того для обліку розрахунків з оплати праці використовують наступні нормативні документи: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [1]. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і фінансову звітність. П(С)БО № 26 «Виплати працівникам» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Виплати працівникам включають поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по закінченні трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу підприємства, інші довгострокові виплати. Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці призначений рахунок № 66 «Розрахунки з оплати праці» [12]. Згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, на рахунку № 66 ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, - з оплати праці, а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

1.4 Основи організації обліку прямих витрат на оплату праці

В сучасній науковій літературі не існує одностайного трактування понять «оплата праці» та «заробітна плата», що прослідковується й у діючому законодавстві України. У нормах ст. 1 Закону України «Про оплату праці», КЗпПУ йдеться про ідентичність понять «оплата праці» та «заробітна плата».

На рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допоміг тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має такі субрахунки:

- 661 "Розрахунки за заробітною платою"

- 662 "Розрахунки з депонентами"

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами". Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Таблиця 1.1 Кореспонденція рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці"

За дебетом з кредитом рахунків	За кредитом з дебетом рахунків
24 «Брак у виробництві»	15 «Капітальні інвестиції»
30 «Каса»	23 «Виробництво»
31 «Рахунки в банках»	24 «Брак у виробництві»
33 «Інші кошти»	30 «Каса»
37 «Рахунки з різними дебіторами»	31 «Рахунки в банках»
41 «Пайовий капітал»	39 «Витрати майбутніх періодів»
46 «Неоплачений капітал»	47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
64 «Розрахунки за податками і платежами»	48 «Цільове фінансування і цільові надходження»
65 «Розрахунки за страхування»	65 «Розрахунки за страхуванням»
66 «Розрахунки з оплати праці»	66 «Розрахунки з оплати праці»
68 «Розрахунки за іншими операціями»	81 «Витрати на оплату праці»
70 «Доходи від реалізації»	85 «Інші затрати»
71 «Інший операційний дохід»	91 «Загальновиробничі витрати»
	92 «Адміністративні витрати»
	93 «Витрати на збут»
	94 «Інші витрати операційної діяльності»
	99 «Надзвичайні витрати»

Рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Зокрема, цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат:

- промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

- підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт;

- підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг;

- науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

- підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;

- дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів;

- підприємств, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та ведуть окремий облік витрат за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;

- інших підприємств та організацій;

- допоміжних (підсобних) виробництв.

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Собівартість послуг з ремонту, проведеного ремонтним підрозділом підприємства, зменшується на вартість матеріалів (зокрема запасних частин), отриманих при його проведенні, які придатні до подальшого використання і оприбутковані у складі запасів (крім матеріалів, отриманих при ліквідації об'єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів).

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Таблиця 1.2 Кореспонденція рахунку 23 "Виробництво"

За дебетом з кредитом рахунків	За кредитом з дебетом рахунків
1	2
13 «Знос (амортизація) необоротних активів»	11 «Інші необоротні матеріальні активи»
20 «Виробничі запаси»	15 «Капітальні інвестиції»
21 «Поточні біологічні активи»	20 «Виробничі запаси»
22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети»	22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети»
23 «Виробництво»	23 «Виробництво»
24 «Брак у виробництві»	24 «Брак у виробництві»
25 «Напівфабрикати»	25 «Напівфабрикати»
26 «Готова продукція»	26 «Готова продукція»
27«Продукція сільськогосподарського виробництва»	27«Продукція сільськогосподарського виробництва»
28 «Товари»	28 «Товари»
37 «Рахунки з різними дебіторами»	37 «Рахунки з різними дебіторами»
39 «Витрати майбутніх періодів»	47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
47 «забезпечення майбутніх витрат і платежів»	79 «Фінансові результати»
63 «розрахунки з постачальниками і підрядниками»	80 «Матеріальні витрати»
1	2
64 «розрахунки за податками і платежами»	84 «Інші операційні витрати»
65 «розрахунки за страхуванням»	85 «Інші затрати»
66 «розрахунки за виплатами працівникам»	90 «Собівартість реалізації»
68 «розрахунки за іншими операціями»	91 «Загальновиробничі витрати»
71 «інший операційний дохід»	92 «Адміністративні витрати»
80 «матеріальні витрати»	93 «Витрати на збут»
81 «Витрати на оплату праці»	94 «Інші витрати операційної діяльності»
82 «відрахування на соціальні заходи»	97 «Інші витрати»
83 «амортизація»	99 «Надзвичайні витрати»
84 «інші операційні витрати»
91 «загальновиробничі витрати»
95 «фінансові витрати»

Таким чином, заробітна плата або виплати на оплату праці служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозподілу кадрів. Отже, заробітна плата виражає вартість товару і робочої сили, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, соціальну.

Мінімальна заробітна плата - законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну, норму праці. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України.

При ведені обліку та аналізу витрат на оплату праці на підприємстві працівники бухгалтерії повинні керуватися нормами діючих законодавчих і нормативних документів.

Згідно Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «ТЕХНОМАШ»

2.1 Організаційна характеристика діяльності ТОВ «Техномаш»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини»(далі - ТОВ «Техномаш») засноване в 2004 році на базі виробничих потужностей приладобудівного заводу «Електрон-Газ» - колишнього підприємства військово-промислового комплексу СРСР.

Основними напрямками діяльності ТОВ «Техномаш» є:

- розробка і виробництво опалювальної та водонагрівальної техніки;

- розробка і виготовлення технологічного оснащення (штампи, прес-форми та інше);

- виконання замовлень на виготовлення деталей за допомогою механічної обробки.

Володіючи цінним інтелектуальним потенціалом, ТОВ «Техномаш» здійснює комплексне рішення проектів, незалежно від того, відноситься це до власних розробок або виконанню замовлень по кооперації.

Кожен проект проходить ретельне опрацювання інженерними службами Компанії, проводиться розробка комплекту конструкторської та технологічної документації, технологічна підготовка виробництва, запуск замовлення у виробництво і його технічний супровід.

Вся продукція, що випускається піддається 100% контролю професійним апаратом ВТК, як на проміжних технологічних операціях, так і при випуску готових виробів.

Компанія розташована в центральній частині України - місті Жовті Води (Дніпропетровська область). Близькість промислово розвинених індустріальних центрів і наявність автомобільних і залізничних магістралей створюють сприятливі умови для розвитку комерційних зв'язків з усіма регіонами України.

ТОВ «Техномаш» - це компанія, що динамічно розвивається. В основі технічної політики закладено принцип безперервної модернізації виробництва, що випускається, і освоєння нових видів виробів. У 2005 році власними силами підприємства здійснено розробку і постановку на виробництво серії проточних газових водонагрівачів торгівельної марки Vestal з автоматичним розпалюванням та регулюванням температури підігріву води.

На підприємстві ведуться роботи з освоєння виробництва настінних газових котлів та конвекторів.

З огляду на актуальні потреби ринку в сучасному енергозберігаючому котельному обладнанні, компанія, спільно з одним з відомих світових виробників теплотехніки - угорською фірмою Novum FEG, здійснює виробництво опалювальних модулів потужністю від 70 до 105 кВт.

На базі наявного на підприємстві високоточного технологічного обладнання, наша ТОВ «Техномаш» виконує замовлення ТОВ «Авіа-Про» (місто Херсон, Україна) з виготовлення комплектів деталей для зборки двомісних літаків.

Для кожного підприємства важливо знайти хороших постачальників. Якість сировини яких в значній мірі визначає якість продукції на виході. Таким чином підприємство користується послугами наступних підприємств: ПМТО „Строй-Сервіс”, ВАТ „Електрон-Газ”, ЧП Гирик А.А., ЧП Гирик Л,П., ВостГОК м. Жовті Води, ПИК Фірма „Ізола” м. Біла Церква, ПП „Артик-Ойл”, ПП „Берка на-Трейдинг”, ПП „Компанія Дніпр-Гранада”, ПП ВКФ „УлиС”, ТОВ „Навігатор”, ВАТ „Лінде Газ Україна”, ТОВ „Теплові системи” м. Дніпропетровськ, АТ „Промкомплект”, ТОВ „Ольга”.

Споживачі є невід'ємною частиною діяльності будь-якого підприємства, адже в значній мірі саме від наявності попиту на продукцію підприємства залежить і успіх самого підприємства. Отже до споживачів підприємства належать: ТОВ „Гейзер-Ронг”, м. Харків, ТОВ „Авіа-Про”, м. Херсон, ТОВ „Інгул”, м. Жовті Води, ЧП „ВТС-плюс”, м. Луцьк, ЧП „Група-ПВМ”, м. Дніпропетровськ, ТОВ „Благовест”, пмт Буча, ТОВ „Мастер-Профі”, м. Дніпропетровськ, ПМТО „Строй-Сервіс”, м. Жовті Води, ТОВ „АВтохозторг”, м. Київ, ТОВ „Прогрес”, м. Дніпропетровськ, ТОВ „Тандем плюс”, м. Запоріжжя, ТОВ „Акваторія тепла”, м. Київ, ТОВ „Агро модуль, м. Дніпропетровськ, ВАТ „Електрон-Газ”, м. Жовті Води.

Аналіз основних техніко - економічних показників наведено в додатку Б.

З аналізованих даних можна зробити такi висновки:

У 2009 році відбулося скорочення робітників з 168 до 153, і це скорочення продовжувалося й до 2012 року та тепер становить 21 чоловік, у зв'язку з цим витрати на оплату праці склали у 2010 році - 1545тис грн., а вже в 2012 році - 168,8 тис грн.

Проте цей порівняльний аналіз не буде об'єктивним без врахування впливу інфляційних процесів. Тому помітне зменшення багатьох показників, наприклад собівартості з 6073 в 2010 до 4050 в 2012 роках обумовлене впливом зростання цін на запчастини за рік та зменшенню готової продукції з 12135 в 2010 році до 1480 в 2012 році. Але при цьому запаси готової продукції на підприємстві збільшуються з 659,2 в 2010 році до 1250 в 2012 році, це зумовлено тим що у підприємства зменшилась реалізація продукції.

В зв'язку з чим нерозподілений прибуток (непокриті збитки) в продовж звітних років зменшувався. В порівнянні 2012 р. з 2010 р. на 2016,8 тис грн., але в порівнянні з 2011 р. він збільшився на 486,9 тис грн., але все одно залишається з мінусовим показником, а це говорить про те, що підприємство все ж таки отримує прибутки.

Зменшення реалізації продукції в свою чергу не мало впливу на дохід від реалізації на підприємстві з 10528,3 в 2010 році до 16653,7 в 2012 році, у зв'язку з тим, що товариство має постійних покупців.

Якщо ж говорити про трудомісткість продукції, то на ТОВ «Техномаш» вона має від'ємні значення у зв'язку з тим, що з кожним роком зменшується товарообіг на підприємстві, тому трудомісткість становить такі показники:

порівняно 2012 з 2010 -10,16 %;

порівняно 2012 з 2011 -78,78 %.

Що ж стосується фондовіддачі на підприємстві вона складає в 2010 р. 1,02 тис грн., а в 2012 р. 1,04 тис грн. (98%), це говорить про те, що фондовіддача за звітні роки практично не змінилась, що свідчить про те що підприємство вкладає все для реалізації продукції.

Що стосується рентабельності підприємства, то вона з кожним роком зменшується (2010 р. - 37,54, до 2012 р. - 11,82), у зв'язку з тим що підприємство стало виготовляти менше продукції. Але рентабельність продукції продовжує збільшуватися у зв'язку з удосконаленням продукції в 2010 році - 48,58, а в 2012 році - 122,65.

Дані, на яких було розраховано техніко-економічні показники підприємства за 2010-2012 роки взято з звітності ТОВ «Техномаш» форма №1 «Баланс» (дод. В1-В3), форма №2 «Звіт про фінансові результати» (дод. Г1-Г3), форма 1-ПВ «Звіт з праці» (дод. Д1-Д3).

Якщо ж розглядати підприємство в цілому, то можна сказати що з кожним роком його діяльність зменшується, що в майбутньому може призвести до його закриття. Але на підприємстві вважають що їхня продукція знову набиратиме обертів, і показують це в своїй надійності та якості.

Щодо бухгалтерської служби підприємства, то у своєму складі вона має головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера, начальника матеріально-виробничої групи бухгалтерії (бухгалтер з обліку матеріальних і основних засобів і бухгалтер з обліку витрат виробництва), начальника фінансово-економічної групи (два бухгалтера з обліку заробітної плати, два бухгалтера фінансиста).

Посадова інструкція головного бухгалтера визначає функціональні обов'язки, права та відповідальність головного бухгалтера. Він відноситься до категорії керівників. Головний бухгалтер назначається на посаду та звільнюється з посади в установленому діючим трудовим законодавством порядку наказом директора підприємства.

Головний бухгалтер виконує наступні задачі та обов'язки :

- формує у відповідності з законодавством облікову політику виходячи зі структури та особливостей діяльності підприємства.

- очолює роботу по підготовці та прийнятті робочого плану рахунків, форм первинних облікових документів, застосованих для оформлення господарських операцій, по яким не передбачені типові форми, документів внутрішньої бухгалтерської звітності.

- здійснює міри по представленню користувачам повної та правдивої інформації про фінансовий стан, результатах діяльності та руху засобів підприємства.

- забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства і її представлення в установлені строки користувачам.

- забезпечує складання статистичної звітності, представлення її в установленій черзі у відповідні органи.

- по згоді керівника підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, соціальних внесків, передбачених законодавством, проводити розрахунки з іншими кредиторами у відповідності з договірними обов'язками.

- здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, зберіганням власності підприємства.

- приймає необхідні міри для застереження несанкціонованого виправлення записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

- забезпечує зберігання опрацьованих документів, регістрів та звітності на протязі встановленого строку, а також їх передачу в установленій черзі у архів.

- приймає міри по застереженню нестач, незаконного витрату засобів і товарно-матеріальних цінностей, порушення фінансового та господарського законодавства.

- організує проведення інвентаризацій і приймає участь в оформленні їх результатів, контролює (забезпечує) передачу в необхідних випадках матеріалів про нестачу та розкрадання засобів і товарно-матеріальних цінностей у слідственні та судові органи.

Головний бухгалтер має право діяти від імені відділу, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими організаціями і органами державної влади. Взаємодіяти з керівником (співробітником) інших структурних підрозділів підприємства. Ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, які стосуються діяльності очолюваного їм структурного підрозділу. Вносить на розгляд керівництва пропозиції по покращенню діяльності підприємства і очолюваного ним структурного підрозділу зокрема. Приймає участь у підготовці проектів наказів, інструкцій, вказівок, а також кошторисів, договорів та інших документів, пов'язаних з діяльністю підприємства. У межах своєї компетенції підписувати і візувати документи. Самостійно веде переписку зі структурними підрозділами підприємства, а також іншими організаціями по питанням, які входять у його компетенцію. Представляє пропонування директору підприємства відносно залучення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб очолюваного ним структурного підрозділу по результатам перевірок.

Головний бухгалтер відповідає за неналежні виконання чи невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, - у межах, визначених діючим трудовим законодавством України. За правопорушення, здійснені у процесі виконання своєї діяльності, - у межах, визначених діючим адміністративним, кримінальним та громадянським законодавством України. За нанесені матеріальні збитки - у межах, визначених діючим трудовим і громадянським законодавством України.

Заступник головного бухгалтера виконує наступні задачі та вимоги :

- виконує роботу по веденню бухгалтерського обліку майна, зобов'язань і господарських операцій (облік основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, витрати по виробництву, реалізації продукції, результатів господарсько-фінансової діяльності ; розрахунки з постачальниками та замовниками за предоставлені послуги і т.п.).

- приймає участь у розробці і виконанні міроприємств, направлених на дотримання фінансової дисципліни і раціональне використання ресурсів.

- здійснює прийом і контроль первинної документації по даним часткам бухгалтерського обліку і підготовлює їх обробці.

- відображає на рахунках бухгалтерського обліку операції, пов'язані з рухом основних засобів, товарно-матеріальних цінностей і грошових засобів.

- складає звітні калькуляції собівартості послуг, виявляє джерела створення втрат і непродуктивних витрат, підготовлює пропозиції по їх застереженню.

- робить нарахування та перерахування податків і зборів у державний бюджет та місцевий бюджет, внески у фонди соціального страхування, платежі у банківські установи, засоби на фінансування капітальних вкладень, заробітну плату працівників і службовців, інші виплати і платежі.

Бухгалтер з обліку матеріальних та основних засобів виконує роботу, що пов'язана, безпосередньо, з матеріальними активами підприємства. Він веде облік надходження основних засобів, їх утримання, подальше нарахування амортизації, а також операції пов'язані з вибуттям. Після того як керівник підприємства видає наказ на проведення інвентаризації він її проводить.

Бухгалтер з обліку витрат виробництва розподіляє їх по категоріям, а саме на витрати пов'язані з собівартістю послу, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, інші операційні витрати, фінансові витрати та інші витрати.

Два бухгалтера з обліку заробітної плати виконують наступну роботу, а саме: нараховують заробітну плату адміністративному персоналу та робочим, пов'язаних безпосередньо з виробництвом, нараховують податок з доходів фізичних осіб, проводять розрахунки по пенсійному збору, по соціальному страхуванню, по страхуванню на випадок безробіття, профвнесок.

Два бухгалтера-фінансиста займаються роботою пов'язаною з касовими операціями та банківськими рахунками підприємства.

2.2 Організація бухгалтерського обліку прямих витрат на оплату праці на ТОВ «Техномаш»

Щодо організації бухгалтерського обліку на ТОВ «Техномаш», то він автоматизований, тому використовується програма «1С: Підприємство», в якій на основі ведення інформації автоматично формуються відповідні регістри, при зберіганні яких існує захист від несанкціонованих виправлень, а саме бухгалтерська програма «1С: Підприємство 7.7»,. Такий підхід до ведення обліку на ТОВ «Техномаш» значно полегшує роботу бухгалтерів та зменшує у деякому випадку рутинність цієї роботи, а тому сприяє значному зменшенню помилок.

...