Облік і аналіз видів готової продукції та її реалізації на підприємстві (на прикладі ПП "Кійтеп")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київська академія міжнародної економіки і міжнародних відносин

Факультет Заочний

Кафедра "Обліку та аудиту"

Дипломна робота

Тема: Облік і аналіз видів готової продукції та її реалізації на підприємстві" (на прикладі ПП "Кійтеп")

Розробив(ла):

Падун Ліна Олексіївна

Керівник:

к.е.н., доцент Левченко Олександра Мартинівна

Київ-2013

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку та аналізу видів готової продукції та її реалізації на підприємстві

1.1 Економічна суть, визначення, класифікація законодавчо-нормативного регулювання обліку та аналізу обліку і реалізації готової продукції на підприємстві

1.2 Порядок документування операцій по надходженню та реалізації видів готової продукції

1.3 Бухгалтерський та податковий облік надходження і реалізації видів готової продукції

1.4 Аналіз бухгалтерського контролю за правильністю ведення обліку з надходження та реалізації видів готової продукції

Розділ 2. Бухгалтерський облік та узагальнення інформації по обліку та аналізу видів готової продукції та її реалізації на підприємстві ПП "Кійтеп"

2.1 Загальна техніко-економічна характеристика підприємства ПП "Кійтеп"

2.2 Синтетичний та аналітичний облік надходження та реалізації готової продукції

2.3 Звітність підприємства по надходження та реалізації готової продукції

2.4 Аналіз обчислення собівартості готової продукції і ціни її реалізації

2.5 Узагальнення інформації по обліку надходження та реалізації готової продукції в фінансовій звітності підприємства

Висновки та рекомендації

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. В умовах ринкових відносин в Україні набула поширення така форма господарювання, як мале підприємництво. Вітчизняні малі підприємства працюють в умовах жорсткої конкуренції, розраховуючи тільки на власні сили.

Реалізація продукції завершує операційний цикл у діяльності малого підприємства. У ринкових умовах процедурі її планування передує виробничий процес. Підприємство має виробляти ту продукцію, яка користується попитом на ринку збуту. Головну роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства відіграє система контролю за реалізацією продукції, оскільки вона впливає на фінансовий результат, який є узагальнюючим показником роботи підприємства. За таких умов завданням обліку є забезпечення управлінського персоналу інформацією для оперативного регулювання реалізації продукції, планування майбутньої діяльності, запобігання суб'єктивності у процесі прийняття рішень.

Питання, пов'язані з обліком реалізації готової продукції та визначенням фінансових результатів, висвітлювали вітчизняні та зарубіжні економісти. Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського обліку розглянуто в працях вітчизняних вчених Бутинця Ф.Ф., Герасимовича А.М., Голова С.Ф., Єфименка В.І., Жиглей І.В., Кужельного М.В., Линника В.Г., Мурашка В.М., Пархоменка В.М., Сук Л.К., Савченка В.Я., Сопка В.В. та інших, а також зарубіжних вчених Безруких П.С., Блейка Д., Нідлза Б., Палія В.Ф., Соколова Я.В., Хендерксена Е.С., Хонгрена Ч.Т. Дослідження методик аудиту знайшли своє відображення у наукових працях вітчизняних учених Бутинця Ф.Ф., Білухи М.Т., Давидова Г.М., Дорош Н.І., Жила В.Г., Пилипенка І.І., Редька О.Ю., Рудницького В.С. та інших, а також у працях зарубіжних вчених Андрєєва В.Д., Аренса Е.А., Баришникова М.П., Богомолова О.М., Воронова В.В., Доджа Р., Кармайкла Д.Р., Щаділової О.Д.

Проте більшості з проведених досліджень притаманний традиційний підхід до проблем обліку реалізації та фінансових результатів. Автори приділяють увагу побудові обліку на великих підприємствах. Питання обліку процесу реалізації продукції на малих підприємствах залишаються недостатньо дослідженими. Водночас велике поширення малого бізнесу в Україні потребує більш глибокого підходу до розкриття організації обліку на таких підприємствах. При цьому особливу увагу слід приділити обліку реалізації готової продукції та визначенню фінансового результату від її реалізації відповідно до галузевого напряму діяльності малого підприємства. Деякі положення обліку потребують трансформації з урахуванням сучасних досягнень у міжнародній обліковій політиці. У зв'язку з цим постає завдання по-новому осмислити підходи до проблем реалізації, критично оцінити діючий облік процесу реалізації та порядок визначення фінансових результатів у малих підприємствах, привести облікову інформацію у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є вдосконалення обліку й аудиту реалізації готової продукції та формування фінансових результатів від її реалізації в малих підприємствах.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

- уточнити критерії визначення реалізації продукції, систематизувати підходи до класифікації та визначення фінансових результатів;

- проаналізувати особливості процесу реалізації та характерні ознаки обліку фінансових результатів у досліджуваному підприємстві;

- критично оцінити законодавче та методичне забезпечення і сучасний порядок відображення операцій з реалізації продукції й визначення фінансових результатів у системі бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

- внести пропозиції щодо вдосконалення системи організації обліку реалізації продукції і визначення фінансових результатів на досліджуваному підприємстві;

- розробити організаційну модель внутрішнього аудиту реалізації готової продукції та фінансових результатів діяльності малого підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ПП "Кійтеп".

Предметом дослідження виступає сучасна система обліку та аудиту реалізації готової продукції, визначення фінансових результатів від її реалізації ПП "Кійтеп".

Методи дослідження. Методичною основою дипломної роботи є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їх розвитку та взаємозв'язку. У роботі було використано загальнонаукові методи дослідження: моделювання, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, математичні методи. Інформаційним забезпеченням для застосування зазначених вище методів дослідження слугували показники фінансово-господарської діяльності малих підприємств. У процесі дослідження було вивчено й проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, законодавчі акти щодо питань обліку й аудиту готової продукції та фінансових результатів від її реалізації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дипломної роботи можуть бути використані як теоретична база для вдосконалення системи обліку процесу реалізації продукції та визначення фінансових результатів у малих підприємствах.

Розроблена й запропонована в дипломній роботі методика проведення внутрішнього аудиту процесу реалізації продукції та визначення фінансових результатів від її реалізації дає змогу отримати оперативну інформацію про ефективність виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Особистий внесок студента. Всі подані в дипломній роботі рекомендації і пропозиції розроблені особисто автором.

Структура та обсяг дипломної роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дипломної роботи становить 95 сторінок друкованого тексту. Робота містить 11 таблиць, 7 рисунків. Список використаних джерел із 48 найменувань, 6 додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку та аналізу видів готової продукції та її реалізації на підприємстві

1.1 Економічна суть, визначення, класифікація законодавчо-нормативного регулювання обліку та аналізу обліку і реалізації готової продукції на підприємстві

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речової продукції (машин, обладнання тощо) підприємство може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом та інше. На відміну від речової продукції, під якою розуміється вираз готова продукція, цей вид продукції називають "виконані роботи і надані послуги".[23,c.125]

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт і послуг.

Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

- випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

- зберігання продукції на складах підприємства;

- відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

- відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

- реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію);

При організації обміну продукції основним методом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю [25, c.102-105].

Рис. 1.1 Класифікація готової продукції

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.[28,c.69]

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін, запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх загальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова вартість товарно-матеріальних запасів може зменшуватись під впливом НТП і фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів і їх вартістю на даний момент.

Згідно П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.[25,c.49]

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:

- первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

- первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

Різницю між первісною вартістю, що визначена за фактичними витратами на придбання запасів, і чистою вартістю їх реалізації в міжнародній практиці називають збитком від зберігання запасів.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" особливість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Оцінка готової продукції при її реалізації залежить від сформованої облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартість (за дебетом рахунку 901 "Собівартість реалізації"), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 71 "Дохід" від реалізації готової продукції).

Одним із основних завдань цінового обігу готової продукції є проведення різної продукції промисловості до єдиного вираження: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні одного підсумку по різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.[31,c.62]

Готовою продукцією є вироби і продукти, повністю закінчені обробкою на даному підприємстві, які пройшли перевірку на відповідність до затверджених стандартів або технічних умов і оформлені приймально-здавальною документацією, а також виконані роботи й послуги, надані іншим підприємствам, наприклад, виконані ремонтні або налагоджувальні роботи, проведені перевезення вантажів вантажним транспортом та ін.

Випуск і реалізація готової продукції, здача виконаних робіт і наданих послуг є головною метою діяльності підприємства.

Основними натуральними показниками обліку готової продукції є показники, які характеризують кількість (шт., компл., метри та ін.), обсяг (куб. м, квадрат, м), масу (г, кг, ц, т та ін.)

Використовуються в обліку й умовно-натуральні показники, які застосовуються для отримання узагальнюючих (умовних) показників обліку однорідної продукції. Кількість такої продукції за видами перераховують за допомогою певних коефіцієнтів в умовну вагу, сорт, типорозмір тощо. Коефіцієнт співвідношення визначається залежно від вмісту корисної речовини в продуктах, рівнях витрат, тривалості виробничого циклу. Прикладом може служити вимірювання кількості виплавленого чавуну в перерахунку на передільний, консервів - в умовних банках, мінеральних добрив - в умовних туках діючої речовини. Узагальнюючим показником виробленої продукції, виконаних робіт і послуг є вартісний показник, який вимірюється в гривнях. Продукція може оцінюватися таким чином:

за плановими (обліковими) цінами;

за цінами фактичної собівартості;

за ринковими (договірними) цінами.

Основними завданнями обліку готової продукції є:

правильне і своєчасне оприбутковування і списання готової продукції на основі оформлених документів, що дозволяє забезпечити контроль за збереженням готової продукції;

отримання даних про кількість і вартість випущеної продукції, а також відомостей про залишки готової продукції на складах (за матеріально відповідальними особами) і контроль за відповідністю фактичних залишків з обліковими;

визначення стану розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію;

визначення результатів від реалізації продукції, робіт. послуг;

контроль за збереженням готової продукції та її реалізації. [38]

Ведення обліку готової продукції регламентується наступною нормативною базою:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996/XIV. Цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.

Також цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачає, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами. [41, c.87-89]

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97 ВР. Цим законом визначається об'єкт оподаткування, згідно якого, об'єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу, визначеного згідно пункту 4.3 діючого Закону.

Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила ведення податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок нарахування та строки сплати податку. [32, c.16-20]

3. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. №246.

Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності.

Терміни що наведені в П(С) БО, мають таке значення:

Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Визначення та первісна оцінка запасів:

Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають зокрема:

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С) БО - 9 первісною вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С) БО - 16

"Витрати".

Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С) БО - 9 наведені такі прийоми оцінки:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, який передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є можливим при забезпеченні об'єктів табличками з серійними номерами.

- середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок фактичної собівартості одиниці запасів виходячи з середньої вартості.

- спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на припущені, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили па підприємство й відображені в бухгалтерському обліку.

- спосіб нормативних витрат.

- спосіб реалізаційних цін. [42, c.16-20]

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

7. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291.

9. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями).

10. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. №149/300, зареєстроване в Міністерстві юстицій України 29.12.99 р. №921/4214.

11. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов'язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №14 - 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями).

12. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (крім активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. №124 зареєстрований в Міністерстві юстицій України 03.07.1998 р. №417/2857.

13. Наказ Міністерства Аграрної політики України "Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу" від 07.03.2001 р. №49. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо правильності ведення та списання залишків готової продукції відповідно до регістрів бухгалтерського обліку.

14. Наказ Міністерства Статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 р. №193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи.

15. Наказ Міністерства Фінансів України "Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" від 11.08.1994 р. №69.

16. Закон України " Про державну контрольно-ревізійну службу" від 26.01.1993 р. №2939-XII.

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служб.

17. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІV із змінами та доповненнями.

В розділі "окремі види зобов`язань" даються загальні положення про купівлю-продаж продукції, складання договору купівлі-продажу, обов`язки та відповідальність продавця, правові наслідки порушення умови договору, ціна товару, оплата і страхування товару.

- цивільний Кодекс України (ЦКУ).

Статтею 208 цього Кодексу передбачено, що право чин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Порядок реалізації готової продукції регулюється умовами договорів. Невідповідності за якістю і асортиментом регулюється ст. 669 - 672 ЦКУ, а саме 336 дає право продукції (робіт, послуг) визначена згідно з П(С) БО 9 "Запаси". [48, c.65-68]

У процесі виробництва людина, взаємодіючи із засобами виробництва створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживчою вартістю, речовиною природи пристосованою людиною для своїх потреб. У більшості випадків матеріальний результат праці виступає у ролі конкретного продукту - продукції (виробу).

У промисловому виробництві результат праці - продукція. Продукти праці є предметними для різних сфер використання. Продукти праці, що існують у грошовій для споживання формі, можуть знову стати сировиною для виробництва продукту.

1.2 Порядок документування операцій по надходженню та реалізації видів готової продукції

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується. Накладну виписує у двох примірниках підрозділ-здавальник (цех). На обох примірниках накладних мають бути два підписи: начальника цеху готової продукції та начальника складу готової продукції.

На підставі одного з примірників накладної, що залишається на складі готової продукції, начальник складу чи відповідальна особа заповнює картку складського обліку. У ній роблять запис про оприбуткування готової продукції, що надійшла на склад, і разом з матеріальним звітом передають до бухгалтерії.

В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки.

На підставі здавальних накладних для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Реалізованою продукцією вважається продукція, відвантажена (відпущена) зі складу підприємства-постачальника. При реалізації своєї продукції підприємство повинно укласти про це угоду з покупцем. Якщо підприємство реалізує свою продукцію покупцям, така реалізація відбувається на підставі довіреності. Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з позначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для розрахунків з одержувачем.

Якщо підприємство реалізує продукцію в інше місто, то в угоді про поставку продукції має бути зазначений перевізник, вид транспорту та спосіб відправки готової продукції. Склад у цьому випадку відбирає та упаковує продукцію відповідно до умов договору та виписує товаротранспортну накладну, у якій ставить підпис перевізник продукції. Товаротранспортні накладні товаровідправник виписує в чотирьох примірниках: перший є підставою для списання відвантаженої продукції зі складу вантажовідправника, другий - для оприбуткування одержаної продукції направляється покупцю, третій - транспортній організації як підстава замовника-вантажовідправника для здійснення розрахунків з нею, четвертий додається до шляхового листа для обліку транспортної роботи [30, c.77].

Постачальник-вантажовідправник на підставі товаротранспортних накладних, залізничних квитанцій про прийняття вантажу та інших документів виписує розрахункові документи для передачі їх до банку на інкасо або рахунок-фактуру на попередню оплату. У рахунку для одержувача бухгалтерія відправника має зазначити факт відвантаження продукції та суму, яка повинна бути сплачена за відвантажену продукцію (з урахуванням суми ПДВ). Крім цього, в рахунку-фактурі можуть бути зазначені й інші додаткові умови. Наприклад, термін оплати, місце отримання товару. У рахунку-фактурі постачальник також може зазначити суму транспортних витрат, вартість тари (якщо її вартість не включена до вартості продукції) та інші дані.

Якщо товар надається покупцеві на умовах наступної оплати, то рахунок-фактуру додають до платіжної вимоги-доручення, що передається до обслуговуючого банку. У цьому випадку вона міститиме дані про номенклатуру відвантаженої продукції, її вартість і за що вимагається оплата.

На підставі товаротранспортних накладних у картці складського обліку списують відвантажену продукцію. У бухгалтерії, крім бухгалтерського обліку, ведуть також аналітичний облік відвантаженої продукції: за відомістю відвантаження, відпуску та реалізації продукції.

Відповідно до Закону про Податок на додану вартість вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР, постачальник (продавець) продукції зобов'язаний виписати податкову накладну. У податковій накладній поряд з іншими реквізитами слід зазначити: ціну продажу одиниці продукції без урахування податку на додану вартість, суму ПДВ, загальну суму товару (продукції) з ПДВ. На підставі податкових накладних постачальник (продавець) робить відповідний запис у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), яка містить порядок обліку операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та визначає підстави для можливого віднесення до податкових зобов'язань суми ПДВ, нарахованої у звітному періоді.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі.

Кількість виробників, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках.

Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому підприємству, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури цінника, розробляється комплекс довідників продукції. У вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену на внутрішній ринок та на експорт.

В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва відображається в обліку по різному. Якщо продукція має речовий характер, то це означає, що її потрібно передати на склад.

В такому разі оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські проводки.

Якщо продукція не має натуральних параметрів - робота (ремонт) або послуга (транспортні послуги) - то в бухгалтерському обліку випуск різноманітний передачі продукції замовнику, і тому факт випуску відображається в бухгалтерському обліку таким чином:

Коли продукція є унікальна (пароплав, будинок, тощо) то відповідний випуск (передача) замовнику оформляється документами і відображається записом [29, c.106-200].

Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатками накладними, приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількість оптової ціни і вартості.

1.3 Бухгалтерський та податковий облік надходження і реалізації видів готової продукції

Юридичні особи, повинні забезпечити організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Саме власник підприємства як особа, найбільш зацікавлена в результатах діяльності підприємства та їх визначенні, має пріоритетне право у вирішенні питання організації бухгалтерського обліку. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства (власник підприємства або уповноважений ним орган) несе відповідальність як за організацію бухгалтерського обліку, так і за збереження відповідної документації протягом встановлених законодавством строків. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації [26, c.56-70]:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Керівник підприємства має право обрати одну з дозволених форм організації ведення бухгалтерського обліку. Незалежно від обраної форми ведення бухгалтерського обліку, відповідальність за його організацію, ведення і зберігання документації залишається на керівнику підприємства. Керівник підприємства (власник чи уповноважений орган) несе відповідальність за те, що бухгалтерський облік повинен забезпечити складання фінансової звітності, в якій вся інформація є вільною від упередженості, повною з усіх суттєвих аспектів та доречною для потреб користувачів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідчення, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Якщо підприємство проводить частину операцій в іноземних валютах, то такі операції повинні відображатися в обліку за кожною валютою окремо. Це забезпечується відкриттям відповідних субрахунків валютного рахунка в банках чи різних аналітичних рівнів мультивалютного рахунка. На момент проведення господарської операції разом з відображенням її у відповідній валюті ця операція перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату виконання операції. При складанні фінансової звітності за потреби визначаються курсові різниці [42, c.100-120].

Для того, щоб уникнути помилок при оформленні операцій з використанням аналітичних рахунків чи аналітичних рівнів синтетичних рахунків (особливо у разі ведення бухгалтерського обліку без застосування спеціалізованих бухгалтерських програм), або якщо такі операції оформлюються різними співробітниками, слід звернути увагу на проведення звірок з тим, щоби забезпечити відповідність даних на таких аналітичних рахунках даним синтетичного обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їхньому складанні.

Облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

1. Приватні підприємці зобов'язані мати первинні документи на придбаний товар

Фізична особа - підприємець, згідно п.2 ст.55 Господарського кодексу України є суб'єктом господарювання, тому на нього розповсюджуються його норми. Згідно ч.8 ст.19 Господарського кодексу України всі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.

Згідно пункту 44.1 Податкового кодексу, всі платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування на підставі первинних документів. В свою чергу, відповідно до пунктів 16.1.5 та 85.4 Податкового кодексу податкова служба має право вимагати первинні документи під час проведення перевірок, а платник податків має їх надавати на належним чином оформлену письмову вимогу.

Тобто, будь який суб'єкт господарювання, в тому числі фізична особа - підприємець як на єдиному податку так і на загальній системі оподаткування, повинен мати первинні документи на придбаний товар.

2. Необхідність первинних документів для ФОП на загальній системі оподаткування

Згідно пункту 177.10 Податкового кодексу ФОП на загальній системі оподаткування зобов'язані мати первинні документи щодо походження товару. Ведення бухгалтерського обліку у фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування полягає у заповненні книги обліку доходів та витрат, яка затверджена Наказом ДПА №1025 від 24.12.2010. Відповідно до пункту 1 цього наказу, внесення даних до книги здійснюється виключно на підставі первинних документів.

Згідно пункту 177.2 ПКУ, чистий дохід ФОПа визначається як різниця між виручкою у грошовій та негрошовій формі та документально підтвердженими витратами. Тобто, лише на підставі належно оформлених первинних документів, ФОП на загальній системі має право віднести вартість придбаних товарів чи послуг до складу валових витрат та, відповідно, зменшити свій загальний оподатковуваний дохід. Немає первинних документів - немає валових витрат.

Тобто, для фізичної особи на загальній системі є чіткі норми, згідно яких кожний показник обліку має підтверджуватися первинними документами. При цьому це стосується як витрат так і доходів. Оскільки ФОП на загальній системі при здійсненні розрахунків у готівковій формі зобов'язаний використовувати РРО, кожний показник доходу в нього також має підтверджуватися первинними документами (фіскальними чеками РРО).

3. Необхідність первинних документів для ФОП на єдиному податку

Незважаючи на те, що сплата єдиного податку до бюджету не зовсім залежить від наявності первинних документів, жодна законодавча норма не звільняє єдинників від обов'язку їх мати.

Скільки часу підприємець має зберігати документи?

Згідно пункту 44.3 Податкового кодексу платники податків зобов'язані зберігати первинні документи протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовуються. Наприклад, податкова декларація платника єдиного податку третьої групи за перший квартал 2012 року була надана до податкової служби 5 травня. З цієї дати починається відлік строку у 1095 днів, протягом яких підприємець зобов'язується зберігати первинні документи, які підтверджують придбання та продаж товарів у першому кварталі 2012 року.

У питань законності або незаконності застосування кожного з нижченаведених штрафів за відсутність у приватного підприємця первинних документів на товар є свої "за" та "проти". Їх ми розглядати не будемо, оскільки це більше юридичне питання та щодо цього можна написати дуже багато. Слід зазначити, що у застосування кожного з нижченаведених штрафів є своє "історія". Тобто, коли податківці під час проведення перевірок приділяли цим питанням особливу увагу та коли пішло деяке послаблення. Отже:

Штрафи за відсутність документів, передбачені статтею 164-1 КУАП та пунктом 121.1 ПКУ

Стаття 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає накладення адміністративного штрафу за неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат. Розмір штрафу становить від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або від 51 до 136 грн. За повторне протягом року порушення - від 85 до 136 грн

Пункт 121.1 Податкового кодексу за відсутність первинних документів передбачає штраф у розмірі 510 грн. За повторне протягом року порушення розмір штрафу збільшується до суми 1020 грн.

Утримання 15% ПДФО з вартості товару та штраф за неподання звіту за формою 1дф.

Найпоширенішим питанням посадових осіб податкової служби під час перевірки підприємців є: "Де первинні документи на товар?". Відповідно, найпоширенішою відповіддю підприємців є приблизно щось таке: "Товар був придбаний у звичайних фізичних осіб (не підприємців). Первинні документи такі фізичні особи не надають, тому їх немає."

В цьому разі, відповідно до пункту 14.1.180 Податкового кодексу, приватний підприємець є податковим агентом щодо фізичних осіб, у яких було придбано товар. А податковий агент зобов'язаний утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб з таких виплат, а також подавати податкову звітність (звіт за формою 1дф). Наприклад, якщо товар насправді придбавається у фізичних осіб - не підприємців, з вартості товару, яку підприємець сплачує фізичній особі, необхідно утримати ПДФО в розмірі 15%. Якщо ФОП та звичайна фізична особа домовились, що товар коштує 100 грн., то ФОП сплачує громадянину 85 грн., а 15 грн. перераховує до бюджету. За результатами кварталу, в якому відбулася така виплата, ФОП повинен надати до податкової служби звіт за формою 1дф.

Згідно пункту 127.1 ПКУ, неутримання та неперерахування ПДФО у таких випадках, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми податку. За повторне порушення штраф збільшується до 50%, за трете та більше - до 75%. При цьому, додатково, ФОП ще має сплатити основну суму податку, яку він не утримав під час виплати доходу фізичній особі. Якщо брати умови нашого прикладу, то це буде 15 грн. основного платежу плюс 25%, 50% або 75% штрафної санкції. За неподання звіту 1дф, відповідно до пункту 119.2 ПКУ, передбачений штраф в розмірі 510 грн., а за повторне протягом року порушення штраф збільшується до 1020 грн.

Як в цьому випадку визначається закупівельна вартість товару, який був придбаний підприємцем у фізичної особи, не зрозуміло. Хіба що, ФОП сам напише пояснення податківцям з цього приводу та назве їм суму. Проте, це вже зовсім інше питання та тема для зовсім іншої статті.

Були часи, коли відсутність первинних документів, що підтверджують походження товару тлумачилося податковою службою як реалізація необлікованих у встановленому порядку або неоприбуткованих товарів. Таке тлумачення також обумовлювалося наявністю у книзі обліку доходів та витрат за формою 10 графи "витрати".

Згідно п.12 ст.3 Закону "Про РРО", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій формі зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відсутність первинних документів на товар а також відсутність відповідного запису у графі "витрати" книги за формою 10, на думку податкової служби порушувала п.12 ст.3 Закону "Про РРО". За таке "порушення" застосовувалися штрафні санкції в розмірі подвійної вартості товарів за цінами реалізації, які передбачені статтею 20 Закону України "Про РРО" від 6 липня 1995 №265/95-ВР.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) [35, c.89];

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 статті 49 для такого базового звітного (податкового) періоду.

Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

...