Облікова політика підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює діяльність підприємств, важливим елементом економічної системи яких є бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати економічною діяльністю господарських суб'єктів. Тільки добре налагоджена система обліку зможе своєчасно забезпечити органи управління необхідною і достовірною інформацією для проведення якісно обґрунтованого аналізу і забезпечення надійного контролю за господарською діяльністю і зміцненням фінансового стану підприєсмтва.

Варто зазначити, що дним із елементів господарських засобів є засоби у сфері обігу, складовою частиною яких є грошові кошти. Грошові кошти відіграють важливу роль в виробничо-господарській діяльності підприємства і для того, щоб підприємство мало можливість ефективно використовувати наявні у нього грошові кошти, потрібно правильно організувати їх облік і здійснювати контроль за витрачанням. Виконання цієї задачі відводиться саме організації обліку касових операцій на підприємстві. Це, в свою чергу, підкреслює величезну роль та значення теми даної дипломної роботи в сучасних умовах господарювання. Саме тому тема дипломної роботи «Облік касових операцій» є доволі своєчасною та актуальною.

Метою дипломної роботи є розгляд стану обліку касових операцій та вивчення основних теоретичних положень готiвкового обiгу та касових операцій, їх складових, якiсних та кiлькiсних показникiв та з'ясуваннi економiчного змiсту i мiсця в системi iснуючих економiчних відносин в ФГ «Основа-2» Любашівського району Одеської області.

Теоретичну основу дослідження питання обліку грошових коштів склали закони України, Інструкції та Положення з бухгалтерського обліку, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: О.А. Кириченко, О.С. Василик,А.Ф. Павленко,М.Ф. Огійчука та інших. Они в литературе есть? Дать на них ссілку согласно литературе

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути теоретичні засади бухгалтерського обліку касових операцій на підприємстві;

- вивчити нормативну базу вітчизняної та зарубіжної практики обліку касових операцій;

- розглянути економічну характеристику ФГ «Основа-2» та його облікову політику;

- розглянути організацію первинного, синтетичного та аналітичного обліку касових операцій ;

- розглянути шляхи удосконалення обліку касових операцій на підприємстві;

- за результатами роботи зробити відповідні висновки. Задачи должні перекликаться с планом диплома, дублировать его.

Предметом дослідження є процеси документального оформлення руху коштів в касі підприємства, господарські операції пов'язані з надходженням і видатками грошових коштів в ФГ «Основа-2».

Об'єктом дослідження є ФГ «Основа-2» Любашівського району Одеської області.

Практична цінність результатів дослідження полягає у тому, що вони дають можливість провести поглиблений аналіз організації обліку грошових коштів, контролю за їх використанням та руху грошових коштів в процесі виробничо-господарської діяльності, а це в свою чергу сприятиме досягненню стійкого росту фінансових показників та даватиме повнішу інформацію про грошові кошти ФГ «Основа-2».



1. Методи обліку касових операцій

1.1 Теоретичні аспекти обліку касових операцій в підприємстві

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і достатньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші.

Сутність грошей полягає в тому, що вони служать необхідним активним елементом та частиною економічної діяльності суспільства, відносин між різними учасниками.

В економічній літературі не існує єдиного визначення сутності грошей:

– гроші - категорія товарного виробництва і товарного обігу;

– гроші виражають певні грошові відносини між товаровиробниками з приводу обміну товарами та послугами;

– гроші - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента.

Вартість товару, виражена в грошовій формі, виступає як ціна. Гроші, маючи властивість загальної обмінюваності, дають змогу стихійно здійснювати як кількісний, так і якісний обмін затрат праці приватних товаровиробників. Цей обмін відбувається на ринку за допомогою коливання цін. Але коливання ринкових цін веде до нерівності між товаровиробниками, нагромаджує в руках конкурентоспроможніших з них гроші, а отже, сприяє концентрації економічної влади в їхніх руках. Цим самим гроші прискорили процес переростання простого товарного господарства в капіталістичне. За капіталізму вони перетворилися в капітал, у знаряддя експлуатації [43, c. 15].

Гроші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових [23, c. 41].

Гроші виконують ряд важливих функцій:

– засіб утворення скарбів і нагромадження - це функція, дозволяє нагромадити купівельну спроможність грошей у формі заощаджень, тобто за умов відсутності значної інфляції у грошах можна зберігати багатство. На відміну від вкладень у нерухомість, золото, твори мистецтва, грошові накопичення в разі необхідності можна легко й швидко використати;

– міра вартості - вартість всіх товарів виражається в єдиній системі оцінки в грошах, тобто гроші є загальним втіленням і мірилом вартості товарів. В Україні вартість товарів вимірюється у гривнях.

Для зручності грошові одиниці шляхом їх поділу на кратні частини розкладаються в масштабі цін. Отже, через міру вартості гроші виражають кількість втіленої в товарах суспільної праці, а через масштаб цін - вагову кількість золота, яка міститься в грошовій одиниці та її складових частинах. Тому міра вартості суспільна функція, а масштаб цін - розрахункова міра, яку може змінювати держава.

– засіб платежу - у цій функції гроші забезпечують погашення боргового зобов'язання (при продажу товарів у кредит, сплати заробітної та орендної плати, комунальних послуг, тощо).

Розширення функції грошей як платіжного засобу викликало, у свою чергу, потребу у використанні кредитних грошей. У їхній ролі стали використовуватися векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки.

– засіб платежу - це функція пов'язана з тим, що за умов розвинутого товарного обміну безпосередній обмін товарів переріс у товарно-грошовий обіг: товар-гроші-товар (Т - Г - Т). гроші функціонують уже не уявно, а реально і обслуговують вони акт продажу-купівлі [22, c. 25].

Кількість грошей, яка може бути в обігу, визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним маса грошей, що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць, тобто вона визначається трьома факторами:

1. рухом цін на товари;

2. кількістю товарної маси;

3. швидкістю обігу грошей [2, с. 78].

Швидкоплинне виконання грошима цієї функції і відокремлення змісту грошей від їх номінального значення створили умови для того, що уряди почали випускати в обіг неповноцінні монети, а це підготувало ґрунт для заміни металевих грошей паперовими.

– світові гроші - виконуються грошима при обслуговуванні обігу між різними країнами. Якщо раніше цю функцію виконували золото і срібло, а згодом тільки золото, то за сучасних умов - конвертована валюта.

Проте, обслуговуючи міждержавні ринкові відносини, світові гроші використовуються головним чином як засіб платежу. Торгові й фінансові операції опосередковуються не наявними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов'язань через банки. Якщо під час цих розрахунків виникає заборгованість, вона покривається золотом чи валютою тієї держави, якій сплачується борг. Світові гроші виступають як загальний платіжний і міжнародний купівельний засіб.

Світові гроші функціонують і як загальна матеріалізація суспільного багатства. Ця їхня властивість виявляється, коли видаються зовнішні кредити, переміщуються нагромаджені багатства (золоті запаси в іноземні банки), сплачуються воєнні контрибуції.

Серед конкретних причин, які викликають необхідність використання грошей, називають такі:

– відсутність синхронізації надходжень і платежів, яка ускладнює прямий товарообмін;

– наявність трансакційних витрат, тобто витрат праці і ресурсів, необхідних для здійснення товарообмінних угод (у цьому випадку гроші є засобом мінімізації витрат);

– невизначеність господарських перспектив, що змушує учасників обігу накопичувати залишки грошей для страхування від ризику;

– час як невід'ємний елемент процесів виробництва і обігу товарів, який надає грошам роль з'єднувального ланцюга між сьогоденням і майбутнім.

Ще в ХІХ ст. чимало економістів звертали увагу на відсутність у вчених навіть відносної згоди з питання про сутність грошей. Не зважаючи на велику кількість досліджень з грошової теорії, таке положення спостерігається й нині.

У сучасній світовій економічній теорії існує кілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Прихильники першого підходу (М. Фрідман, А. Шварц та ін.) фактично розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як «тимчасове вмістилище купівельної сили». При цьому увага концентрується на конструюванні різних грошових агрегатів, виявленні елементного складу пропозиції грошей тощо.

В основу другого підходу - найбільш поширеного серед західних економістів - покладено попередній теоретичний аналіз функцій грошей, на підставі якого визначаються суті і форми грошей. Так, автори популярного підручника «Економікс» американські професори К.Р. Макконнелл та С.Л Брю вважають, що гроші - це те, що гроші роблять. Все, що виконує функції грошей, і є гроші. Л. Харріс також визначає суть грошей через їх функції, стверджуючи, що гроші - це будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості [43, c. 26].

У підручнику «Історія бухгалтерського обліку», чітко викладена функція грошей. Автор пише : «Гроші виконують функції міри вартості, засобу платежу, засобу обігу і засобу нагромадження.»

О.А. Кириченко у підручнику «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» каже: «В умовах ринку значення грошей непомірно зростає і тому перетворює їх у єдине джерело прискорення виробництва. Банки стають основною ланкою, яка постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Сучасні банки не тільки торгують грошима, вони водночас є аналітиками ринку» [20, с. 16].

Тоді коли О.С. Василик «Теорія фінансів» каже що: «Гроші - це товар, який виконує роль загального еквіваленту, тобто моє властивість обмінюватися на будь-який інший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економічному житті, що виражено в їхніх функціях. Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються» [5, с. 18].

А.Ф. Павленко пише, що: «З погляду маркетингу ціна - це гроші. Політика цін традиційно є одним із головних елементів маркетингу з кількох причин. По-перше, ціна - один із головних інструментів у конкурентній боротьбі. По-друге, відповідний рівень цін дає можливість виробникові продати товар, отримати відповідні доходи і прибутки, а споживачеві цей товар придбати і використати для власної потреби. По-третє, ціна - це просто і точно вимірювана змінна, яка традиційно використовується в усіх економічних розрахунках» [33, с. 8].

А економічна теорія каже, що: «Гроші - це передусім товар. Сутність грошей розкривається через розвиток обміну товарів, розгортання суперечності між суспільною та приватною працею, що призводить до виділення із загального товарного обороту одного з товарів, який виконує функції грошей. Гроші можуть виконувати функцію загального еквівалента тому, що самі за своєю природою є товаром, втілюють у собі абстрактну людську працю, є вартістю. Проте це не просто товар, а товар, який виконує функцію загального еквівалента.» А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко «Основи економічної теорії» [50, с. 189].

На думку Огійчука М.Ф. під терміном «грошові кошти» розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання; «грошові потоки» - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів [31, с. 367].

Згідно Г.В. Нашкерської до грошових коштів підприємства відносяться не обмежені для використання гроші та грошові документи на поточних та інших рахунках, у касі підприємства, а також еквіваленти грошових коштів [30, с. 27].

Грошові кошти визначені Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку М(С)БО 7 «Звіт про рух грошових коштів» наступним чином: «Грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання» [27].

На думку В.В. Фоміна, правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням [49, с. 55].

У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об'єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо.

Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень:

– здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише безготівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємства, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками);

– зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України;

– мають право зберігати у своїх касах готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як на три робочі дні, включаючи день одержання грошей в установах банків.

Згідно із ст.198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України. Господарський кодекс України від 16.01.03 № 436-IV, із змінами, внесеними згідно із Законами № 198-VIII від 12.02.2015 р. [8].

Основною задачею обліку грошових коштів в касі є облік готівкових коштів і контроль за їх збереженням. Щоб правильно вести облік розрахункових операцій, треба їх чітко формулювати в первинних документах і докладно розписувати суми платежу [7, c. 39].

Операції, під час яких грошові кошти переміщуються у вигляді готівки, називаються касовими операціями. Облік касових операцій здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.04 №637 [37].

Відповідно до цього Положення, кожна установа, підприємство та організація для здійснення розрахунків готівкою повинні мати касу. Вона створюється для зберігання грошових засобів і проведення розрахунків готівкою на підприємствах, організаціях і закладах.

Відповідно до висловом П.І. Камишанова [18, с.28], каса - це відокремлений підрозділ, що здійснює і оформляє всі операції з готівкового грошового обороту.

Каса - це приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей та касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. Відповідальність за обладнання каси, доставку та зберігання коштів несуть керівники підприємств та установ [4, с. 105].

Двері каси на час здійснення операцій повинні бути закриті з внутрішньої сторони на ключ. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, заборонено.

Всі наявні гроші і цінні папери зберігаються в сейфах, які після закінчення роботи опечатуються сургучною печаткою касира. Ключі і печатки зберігаються у касира і передавати іншим особам заборонено. Дублікати ключів зберігаються у керівника підприємства в опечатаних пакетах і раз у квартал перевіряються комісією. На початку дня касир зобов'язаний оглянути замки, двері, решітки, сигналізацію, печатки, переконатись у їх справності [32, с. 208].

Касир - це матеріально відповідальна особа, на яку покладено функції щодо видачі-приймання готівки.

Призначення на посаду касира відбувається на підставі наказу керівника установи, який одночасно із зарахуванням на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його з Положенням № 637 [3, c. 64].

Касир відповідно до чинного законодавства несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. При цьому касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. В установах та організаціях, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов'язків касира покладається на іншого працівника і з ним на період відсутності касира укладається договір про повну матеріальну відповідальність [47, с. 103].

У випадку раптової відсутності касира на роботі (у зв'язку з хворобою тощо) цінності, що перебувають у нього під звітом, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або у присутності комісії, яку з цією метою призначає керівник установи. За результатами перерахування цінностей і передачі їх касиру складається акт за підписами осіб, що були при цьому присутні [46, с. 56].

У випадку пошкодження касир повідомляє керівника підприємства і органи внутрішніх справ. Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюється на підставі «Порядку здійснення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України № 21 від 2.02.95 р. у редакції постанови правління НБУ від 13 жовтня 1997 року № 334 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 листопада 1997 року за № 530/2334.

Касові операції здійснює касир, який несе повну матеріальну відповідальність за прийняті на зберігання гроші і цінні папери і за збитки, скоєні організації, підприємству, як в результаті навмисних дій так і недбалого або недобросовісного відношення до своїх обов'язків. Тому при прийнятті касира на роботу з ним заключається договір про повну матеріальну відповідальність. Касиру забороняється передовіряти доручену йому роботу іншим особам. Головні бухгалтера та інші працівники, які користуються правом підпису касових документів, не можуть виконувати обов'язки касира.

В установах, де штатним розписом не передбачена посада касира, виконання його обов'язків може бути покладене, відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера або іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Дії підприємства з ведення касових операцій регламентовані і час від часу змінюються [25, c. 21].

До касових відносяться операції, що пов'язані з надходженням і витрачанням готівкових грошових знаків безпосередньо через касу підприємства.

Порядок приймання, зберігання, використання та обліку грошових коштів у касі підприємств і організацій усіх форм власності регламентується Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 № 21 у редакції постанови Національного банку України від 13.10.97 № 334 з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Правління Національного банку України від 22.05.98 р. №206; від 19.01.99 № 16, від 04.01.2000 р. № 3.

Усі підприємства незалежно від форм власності зобов'язання зберігати належні їм кошти в установах банків, а одержану суму готівки витрачати за цільовим призначенням.

Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

Рахунки класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів [51, с. 52].

Кошти у валюті іноземних держав обліковуються окремо по кожній валюті, але в перерахунку на національну валюту України. Необхідність такого перерахунку пов'язана з тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у гривнях.

Граничний розмір суми грошових коштів, які можуть зберігатися в касі підприємства, називається лімітом каси. Більшість розрахунків між підприємствами здійснюються через установи банків безготівковим шляхом.

Основними джерелами надходження коштів є виручка від реалізації продукції, виконаних робіт для інших підприємств, виручка від ліквідації основних засобів, страхові відшкодування, бюджетне фінансування та ін.

Розрахунки сільськогосподарських підприємств з іншими підприємствами, організаціями та установами здійснюються по безготівковому розрахунку, шляхом перерахування коштів з одного рахунка банку на інші, а з окремими особами - готівкою через касу.

Для видачі заробітної плати, премії і при других масових виплатах, наказом керівника можуть зазначатися спеціальні особи (громадські касири); під розписку вони одержують в відповідності з потребою грошей в касі, а потім звітуються перед касиром.

Гроші, які зберігаються в касі, відносяться до ненормованих оборотних засобів.

Підприємства і організації можуть мати в своїй касі гроші готівкою в межах встановленого ліміту. Банк визначає ліміт залишку готівки у касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Готівку можна витрачати лише на ті потреби, на які вони видані банком.

Готівкова виручка, одержана від реалізації товарів (робіт, послуг), може використовуватися ними в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності (крім здійснення виплат, пов'язаних з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу).

Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства незалежно від форм власності мають одержувати виключно з кас банків.

Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше 3 робочих днів після закінчення відрядження, а видана на всі інші цілі - 10 робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (за відрядження - протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня після закінчення зазначених строків, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишків готівки в касі.

У разі витрачання підприємством готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці і виплатою дивідендів (доходу), ці кошти включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати, з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси [37].

Всю грошову наявність зверх встановленого ліміту залишку готівки в касі, підприємства повинні здавати для зарахування на рахунок в банку. Зверх встановлених лімітів підприємства мають право зберігати в своїх касах гроші тільки для виплати заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендії, пенсії і премії на протязі трьох днів, з дня отримання цих грошей в банку, включаючи день отримання. Своєчасно не виплачена заробітна плата повинна бути здана касиром у банк. При необхідності розрахуватись з робітником банк видає необхідну суму по першій вимозі підприємства.

Гроші, отримані підприємствами із банку, повинні використовуватись ними суворо по цільовому призначенню.

Є такі основні вимоги до правильного оформлення й обліку касових операцій:

1. Негайне записування кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі; здача касиром під розписку до бухгалтерії касових документів.

2. Виписування бухгалтерією на кожну касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації і реєстрації цих коштів у реєстрі до передачі їх для виконання касиру.

3. Погашення касиром спеціальним штампом касових документів, щоб запобігти зловживанню цими документами, зокрема, їхньому повторному використанню.

4. Установлення наказом осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і недопустимість виконання касових операцій на непідписаних документах [52, с. 105].

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені наказом Міністерством статистики України від 12.02.96 р. №121 за згодою Національного банку України та Міністерства фінансів України, і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності [28].

А.С. Рянський вважає, що сьогоднішня економічна криза і пов'язані з ним проблеми ставлять перед бухгалтерами підприємства багато важливих нових завдань, що вимагають швидкого рішення. За останні роки ми стали забувати, що безготівкове перерахування коштів може затримуватися на декілька тижнів із-за нестабільно працюючої банківської системи. Як в умовах фінансової кризи активи, не допустити зниження оборотних коштів підприємства? Найбільш поширеним способом А.С. Рянський називає розрахунки в умовних грошових одиницях. Останнім часом такі розрахунки стали менш актуальними, але криза, що вибухнула, знов нагадала про цей спосіб зменшення втрат, що виникають із-за затримок в розрахунках.

Усі готівкові розрахунки з підприємствами, а також із фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства використовують рахунок 30 «Готівка».

Рахунок 30 «Каса» має такі субрахунки:

301 «Готівка в національній вaлюті»;

302 «Готівка в іноземній валюті».

За дебетом рахунку 30 «Готівка» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом -- виплата грошових коштів із каси підприємства [41].

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валют тощо) відкриваються субрахунки «Готівка в національній валюті в операційній касі» та «Готівка в іноземній валюті в операційній касі».

Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.12.96 р. № 51 і мають застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форми власності. На рисунку 1.1 представлена схема обліку касових операцій:

Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку. Ліміти залишків готівки в касі установам, які перейшли на казначейську форму фінансування і не мають відкритих поточних рахунків у національній валюті в установах банків, встановлюються органами Державного казначейства.

Державному казначейству України та його територіальним підрозділам ліміт каси встановлюється установами Національного банку, у яких відкриті консолідовані бюджетні рахунки цих органів, за погодженням з їх керівниками. Органи Державного казначейства подають до установ Національного банку загальну заявку-розрахунок щодо органу казначейства та підприємств, установ та організацій, що ними обслуговуються. Зазначені органи казначейства згідно із загальною заявкою-розрахунком у межах встановленого ліміту повідомляють розміри лімітів каси підприємствам, установам і організаціям, які вони обслуговують. Ліміт каси протягом року може бути змінений органами Державного казначейства України.

Якщо установа фінансується через єдиний казначейський рахунок і має поточний рахунок в інших установах банків, то ліміт залишку готівки в касі в такій установі встановлюється тією установою банку, де відкрито її поточний рахунок, на підставі відповідної заявки-розрахунку з відображенням у ній показників, що мають враховувати сумарні касові обороти установи. Уся готівка понад ліміт повинна здаватись до установи банку [37].

Для підприємств, що виробляють та переробляють сільськогосподарську продукцію можуть встановлювати чи переглядати ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільськогосподарської продукції попереднього року. Однак, для деяких видів сільгосппродукції досить важко визначити сезон виробництва (переробки), або й узагалі про сезонність нема мови (наприклад, у птахівництві, скотарстві тощо). У таких випадках не слід використовувати норми п. 5.5 Положення №637, а розрахувати ліміт за загальними правилами. Так ви убезпечите себе від зайвих непорозумінь з податківцями при перевірці касової дисципліни [26].

Понадлімітна готівка може зберігатись у касі у випадку, якщо вона була отримана з метою виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, компенсацій, допомоги, коштів на відрядження тільки протягом трьох робочих днів. Після закінчення цього терміну невикористані за призначенням кошти підлягають поверненню до установи банку [1, c. 42].

1.2 Організація обліку касових операцій в підприємстві

Ведення касових операцій регламентується Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України.

В бухгалтерії підприємства ведуть операції за рухом готівки у касі за допомогою Журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, який заповнюється бухгалтером, а також ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Журнал реєстрації прибуткових та видаткових ордерів повинен бути серед числа обов'язкових документів [21, с. 139].

Для обліку касових операцій застосовують наступні документи:

1. Прибутковий касовий ордер (ф. №КО-1) для оформлення грошових коштів, що надходять до каси. Прибутковий касовий ордер заповнює бухгалтер, підписує головний бухгалтер і передається касиру. Касир повинен перевірити правильність заповнення всіх реквізитів документів, прийняти готівку, підписати касовий ордер і квитанцію до нього, яка видається особі, що внесла гроші. Прибутковий касовий ордер виписують в одному екземплярі. Одночасно з заповненням прибуткового касового ордера до нього оформляють квитанцію, яка видається особі, що здає грошові кошти в касу. У прибутковому ордері вказують підставу для його складання і в реквізиті «Додаток» перераховують документи, що додаються до нього:

– корінець чека (при отриманні коштів з банку);

– авансовий звіт (повернення невикористаних підзвітних сум);

– акт інвентаризації (погашення нестачі);

– накладна, акт, рахунок (оплата покупцем за реалізовану продукцію);

– статут, протокол зборів засновників (внесок до статутного фонда підприємства).

В прибуткових касових ордерах забороняється робити виправлення.

2. Видатковий касовий ордер (ф. №КО-2) - для видачі грошових коштів з каси. Видатковий касовий ордер виписують в одному екземплярі. Документи на видачу готівки підписують керівник і головний бухгалтер підприємства або уповноважені особи. У видатковому ордері вказують документи, що є підставою для його складання:

– об'ява на внесок готівки (при здаванні виручки в банк)

– наказ керівника (господарські цілі, відрядження);

– платіжна відомість (заробітна плата).

При отриманні видаткових касових ордерів касир зобов'язаний перевірити: а) наявність і достовірність підписів головного бухгалтера і дозвільного надпису керівника підприємства або осіб, ним уповноважених; б) правильність оформлення документів, наявність всіх реквізитів; в) наявність перерахованих в документах додатків [24, с. 97].

3. Журнал реєстрації прибуткових і витратних касових документів (ф.№КО-3 або КО-3А) - для реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

О.С. Китайчук вказує, що при автоматизації робочого місця бухгалтера передбачає ведення бухгалтерського обліку в електронному вигляді. Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, зазвичай, ведеться лише за допомогою комп'ютерної техніки, але якщо відбувається збій роботи комп'ютера з втратою усієї інформації, то наявність друкованої форми Журналу допоможе відновити певну інформацію про рух готівки [21, с.141].

4. Касова книга (ф. №КО-4) - вказуються кожне надходження і кожна видача готівки на підприємстві. Касова книга повинна бути пронумерована і прошнурована. Порядок заповнення наступний:

– при отриманні або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом в день їх надходження або видачі здійснюється запис у книзі;

– щодня в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі;

– після підведення підсумків касир передає в бухгалтерію звіт (відривний лист касової книги) разом з прикладеними до нього прибутковими і видатковими касовими документами під розписку в касовій книзі.

Касова книга може заповнюватися також в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має здійснювати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги («Вкладний аркуш касової книги» і «Звіт кассира»), які за формою і змістом мають відтворювати форму і зміст касової книги в паперовій формі [45, с. 260].

Облік наявності й руху грошових коштів в касі за рахунком 30 ведеться на підставі перевірених касових звітів за кожен день - в Журналі 1 (за кредитом 301) і Відомості 1.1 (за дебетом 301). За наявності залишку грошових коштів на кінець місяця його звіряють із залишком на цю ж дату в касовому звіті.

Інвентаризація грошових коштів, що знаходяться в касі, здійснюється один раз на квартал. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира [35, с. 20].

З касиром укладають договір про матеріальну відповідальність. Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Установлений ліміт каси встановлюється підприємствами самостійно та затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства [37].

Розрахунок ліміту каси проводиться з урахуванням наступних чинників:

– розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи;

– режиму і специфіки роботи підприємства;

– строку здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку;

– віддаленості від банку, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками, на перші три місяця їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками.

Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси в двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки [6, с. 95].

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівкові розрахунки одного підприємства (підприємця) з іншим протягом одного дня можна здійснювати тільки в межах 10000 грн. Якщо сума розрахунків перевищить 10000 грн. до підприємства-платника коштів застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в двократному розмірі [19, с. 187].

На підприємствві для забезпечення дотримання вимог видачі готівки з каси слід розробити робочі інструкції текстової форми щодо оформлення видачі готівки з каси видатковим касовим ордером (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Робочі інструкції працівників бухгалтерії щодо видачі готівки з каси видатковим касовим ордером [19, с. 187]

№ п/п	Виконавець	Перелік робіт
1	Головний бухгалтер	Розглядає заяву одержувача про видачу грошей і при потребі з'ясовує у бухгалтера розрахункового відділу стан розрахунків з одержувачем або обґрунтованість суми, яка необхідна одержувачу. бухгалтер розрахункового відділу дає відповідну довідку, на підставі якої головний бухгалтер приймає рішення.
2	Бухгалтер розрахункового відділу	Складає видатковий ордер, зазначаючи в ньому такі реквізити: дату (число цифрами, місяць словами): прізвище, ім'я, по батькові одержувача (якщо гроші видаються за дорученням - дату, номер доручення та особу, яка його видала); зміст операції (за що або для чого видаються гроші); суму до видачі (цифрами та словами); номер кореспондуючого рахунку. Потім бухгалтер розрахункового відділу проставляє контировку на ордері, реєструє ордер під відповідним порядковим номером, проставляє цей номер на ордері і передає ордер головному бухгалтеру
3	Головний бухгалтер	Перевіряє правильність складання касового ордера, підписує його і передає (через працівника бухгалтерії) керівнику підприємства. одержавши підписаний керівником ордер, головний бухгалтер направляє його (через працівника бухгалтерії) касиру для виконання
4	Касир	Перевіряє достовірність підписів на ордері і правильність його оформлення, потім вимагає від одержувача пред'явити паспорт або інший документ, який засвідчує особу та доручення (якщо гроші видаються за дорученням). Доручення прикріплюється до ордера. Після цього касир пропонує одержувачу розписатись на ордері (одержувач вказує суму прописом та проставляє дату одержування), підписується на ордері сам і видає гроші, а ордер одразу ж записує в касову книгу, зазначаючи номер документа, кому видано, кореспондуючий рахунок, суму

Для полегшення роботи касира і забезпечення своєчасності виконання ним своїх обов'язків на підприємстві слід складати графік роботи касира, який має затверджуватися керівником. Приклад такого графіку представимо в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Приклад графіку роботи касира підприємства [23]

№ п/п	Операція	Строк виконання, год.
1	Приймання та видача готівки за оформленими прибутковими та видатковими касовими ордерами з попередньою їх перевіркою відповідно до робочих інструкцій про оформлення касових операцій	Щоденно з 8-00 до 12-00
2	Запис прибуткових і видаткових касових ордерів до касової книги	Відразу ж після проведення кожної касової операції
3	проведення операцій в банку (одержання грошей за чеками, здача касових надходжень, отримання виписок з рахунків в банку, здача платіжних доручень та інших документів, якими оформлюються операції по рахунках підприємства в банку тощо)	Щоденно з 12-00 до 15-00
4	Здача бухгалтеру розрахункового відділу отриманих в банку виписок і документів	Відразу ж після повернення з банку
5	оформлення прибутковими і видатковими касовими ордерами (через бухгалтера розрахункового відділу) операцій з одержання грошей за чеками і здачі готівки в банк. Запис ордерів до касової книги	Терміново після повернення з банку
6	Складання списків депонентів по заробітній платі і передача їх бухгалтеру розрахункового відділу	До 09-00 четвертого дня після початку виплати заробітної плати
7	Складання звіту касира і передача його бухгалтеру розрахункового відділу	Щоденно о 16-30

На сьогоднішній день методологічні підходи до організації бухгалтерського обліку касових операцій підприємства вже достатньо розроблені, хоча і потребують постійного перегляду і вдосконалення існуючих методів. Саме тому, в умовах сьогодення для вдосконалення облікового процесу в питаннях касових операцій особливої уваги набувають проблеми вдосконалення його організації, вирішення яких, в кінцевому підсумку, дозволить підвищити ефективність роботи каси підприємства і знизити ризики помилок і прорахунків під час роботи працівників каси [34, с. 169].

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку касових операцій

Бухгалтерія у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу. Нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності та проведення аналізу.

З метою правильного використання нормативно-правових актів бухгалтери повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами та основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637 [37].

Особливості організації банками роботи з готівкою у Положенні № 637 висвітлює глава 6. В ньому розкривається питання про створення банками каси для приймання від підприємств готівкової виручки в робочі, вихідні та святкові дні та післяопераційний час для максимального і своєчасного здавання виручки підприємствами, на які поширюється дане Положення, до банків та дотримання ними лімітів залишку готівки в касі. У пункті 6.3 даного Положення йдеться про заборону ведення касових операцій із клієнтами , передбачених Інструкцією про касові операції в банках України № 637 за межами касового вузла банку, крім доставки працівниками уповноважених банків пенсій та грошової допомоги за місцем проживання одержувача. Також у Положенні йдеться про видачу готівки під звіт працівникам банків, про порядок видачі готівки та подачі до бухгалтерії банку звіту про використання коштів разом із невикористаним залишком готівки.

Також в Положенні № 637 розкривається питання стосовно перевірок підприємств органами контролю, відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою та приведені зразки додатків до Положення про проведення касових операцій на підприємстві у національній валюті.

Основний Закон, що регулює організацію бухгалтерського обліку Закон України ««Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [9] та Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», також висвітлюють питання про рух грошових коштів [29].

Касові операції, згідно з Положенням № 637 про ведення касових операцій у національній валюті України, - це операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, пов'язані з прийманням та видачею готівки при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій в касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з Положенням № 637 визначено порядок приймання і видачі готівки та оформлення касових операцій, порядок ведення касової книги і зберігання грошей, ревізія каси і контроль за дотриманням касової дисципліни підприємствами, установами та організаціями України. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності [37].

Механізм здійснення готівкових операцій регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Розглянемо нормативні акти в таблиці 1.3.

Наведений перелік нормативних документів не є вичерпним, оскільки потрібно враховувати дію інших нормативних документів, що опосередковано впливають на облік операцій з грошовими коштами.

Таблиця 1.3 Нормативні акти, що регулюють питання обліку операцій з грошовими коштами

№ п/п	Нормативне джерело	Стислий зміст
1	Закон України „Про бухгалтерсь-кий облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV [9]	Визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні
2	Інструкція щодо застосування плану рахунків Наказ Мінфіну [16]	Встановлює значення та порядок ведення рахунків бухгалтерського облік, направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках
3	Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операз-цій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6.07.1995 р. №226/95-ВР зі змінами і доповненнями [10]	Визначає правові принципи застосування реєстраторів розрахункових операцій в сері торгівлі, громадського харчування та послуг.
4	Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 15.31.04 № 637 [37]	Визначає правові принципи здійснення операцій з готівковими коштами в національній валюті.
5	Інструкція «Про безготівкові розрахунки в національній валюті», затв. Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 року № 135, з подальшими змінами згідно Постанови Правління НБУ від 1 серпня 2001 року №318 [12]	Визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів та документообігу, введені в господарський обіг України. Інструкція розповсюджується на підприємства, організації, установи всіх видів та форм власності, банки та підприємців без статусу юридичної особи і фізичних осіб та є обов'язковою для виконання.
6	Інструкція №146 «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті» від 14.04.2000 року [13]	Визначає порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті
8	Наказ Міністерства статистики Ук-раїни „Про затвердження типових форм первинного обліку та Ін-струкції про порядок їх виго-товлення, зберігання і засто-сування» від 27.07.98 р. №263 [28]	Визначаються типові форми первинного обліку касових операцій.
9	Указ Президента України від 03.09.1997 року №949/97 зі змінами і доповненнями «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» [48]	Визначає фінансові санкції у вигляді штрафів, які застосовуються при порушенні норм регулювання обігу готівки, встановлених НБУ, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Права, обов'язки і завдання, які покладаються на членів інвентаризаційної комісії та загальні принципи інвентаризації визначені в Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків.

У Постанові Правління НБУ від 20.10.2004 р. № 495 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківським металами в банках України» [39] викладена вищезазначена інструкція, яка розроблена відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативно-правових актів Національного банку України, та ґрунтується на обновних принципах міжнародних стандартів бух обліку та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Ця інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти територіальними управліннями Національного банку, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з ювілейними монетами та банківськими металами в касах банків [39].

При прийманні готівки в касу підприємства касири керуються Правилами визначення плaтоспроможності банкнот і монет [40].

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівку в межах, що не перевищує установлений ліміт каси. Сума готівки, яка перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Ліміт каси підприємство встановлює самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Форма такого розрахунку визначена додатком 2 до Положення № 259 і підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Відповідно до Постанова Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» [38] встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до Інструкції №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» від 04.06.2003 року [15] банки відкривають своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється ведення касових операцій в Україні, є Інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» затверджена постановою Правління Національного банку України від 23.07.2002 р. № 259 [14].

...