Аудит статей бухгалтерського балансу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра обліку і аудиту підприємницької діяльності

КУРСОВА РОБОТА

тема: Аудит статей бухгалтерського балансу

Кривий Ріг

2015



Зміст

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Підготовчий етап аудиту статтей бухгалтерського балансу та процедура укладання договору з фірмою-замовником

1.1 Бухгалтерський баланс - як основна форма бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства. Вимоги, що пред'являються до нього

1.2 Огляд законодавчих актів та нормативної бази організації проведення аудиту статей бухгалтерського балансу

1.3 Процедура укладання договору з ПАТ "ПівдГЗК" в процесі надання аудиторських послуг

1.4 Завдання, джерела інформації, порядок планування аудиту статей бухгалтерського балансу підприємства

Розділ 2. Основний етап проведення аудиту статтей бухгалтерського балансу

2.1 Перевірка додержання облікової політики та нормативно - правової бази на ПАТ "Південний ГЗК"

2.2 Перевірка документального оформлення господарських операцій з формування статей бухгалтерського балансу

2.3 Перевірка відповідності даних первинного аналітичного та синтетичного обліку

Розділ 3. Узагальнення результатів та формування досьє аудитора

3.1 Аудиторський звіт та висновок аудитора

3.2 Рекомендації та розробки аудитора згідно умов договору

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Е

Додаток Ж

Додаток З

Додаток И

Додаток К

Додаток Л

Додаток М

Додаток Н

Додаток О



Перелік умовних скорочень

П(С)БО - Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

ПКУ - Податковий кодекс України

МСФЗ - Міжнародні стандарти фінансової звітності

МСА - Міжнародні стандарти аудиту

ПАТ - Публічне акціонерне товариство

ГЗК - Гірничо-збагачувальний комбінат

СВК - система внутрішнього контролю

АР - аудиторський ризик

ВР - властивий ризик

РК - ризик контролю

Дт - дебет

Кт - кредит

Затв. - затверджено

в т.ч. - в тому числі

ф. - форма

ст. - стаття

п - пункт

грн. -гривень

тис. - тисяч



Вступ

Світова економічна наука та практика виробили універсальне джерело інформації про фінансовий стан підприємства - фінансову звітність, яка складається на основі даних бухгалтерського обліку. Корисною для користувачів може бути лише достовірна інфор­мація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та не­об'єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою фінансова звітність може містити помилки, обман, завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. За цих умов найбільшої актуальності набуває аудит достовірності фінансової звітності, а саме статей балансу.

Питанням вивчення методики проведення аудиту, пошуку шляхів підвищення якості аудиторських послуг щодо перевірки фінансової звітності присвятили увагу такі вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема Н. Беренда, Ф.Ф. Бутинець, Я. Гончарук, Н.І. Дорош, А.Г. Загородній, З.В. Задорожний, С.Я. Зубілевич, Г.Л Вознюк, Г.М. Давидова, П.І. Камишанова, Р.А. Костирко, Г.І. Костюк, Л.П. Кулаківська, О.А. Петрик, Ю.В. Піча, І.І. Пилипенко, В.С. Рудницький, Л. І. Слюсарчук, Т.С. Смовженко, Я.В. Соколова, Б.Ф. Усач, В.О. Шевчук. Але методична стадія є все ще найменш розробленою в усій технології аудиту, що підвищує актуальність даного питання.

Мета курсової роботи полягає у висвітленні організаційних аспектів та послідовності аудиту статей балансу підприємства та узагальнення результатів аудиторської перевірки.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

- розглянути бухгалтерський баланс - як основну форму бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства. Вимоги, що пред'являються до нього;

- здійснити огляд законодавчих актів та нормативної бази організації проведення аудиту статей бухгалтерського балансу;

- дослідити процедуру укладання договору з ПАТ "ПівдГЗК" в процесі надання аудиторських послуг;

- проаналізувати завдання, джерела інформації, порядок планування аудиту статей бухгалтерського балансу підприємства;

- перевірити додержання облікової політики та нормативно - правової бази на ПАТ "Південний ГЗК";

- здійснити перевірку документального оформлення господарських операцій з формування статей бухгалтерського балансу;

- перевірити відповідності даних первинного аналітичного та синтетичного обліку;

- надати аудиторський звіт та висновок аудитора;

- розробити рекомендації та розробки аудитора згідно умов договору.

Об`єктом дослідження є фінансова звітність ПАТ "Південний ГЗК".

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів аудиту статей бухгалтерського балансу на ПАТ "ПівдГЗК".

У роботі використані загальнонаукові методи дослідження, документальні способи перевірки (дослідження документів, формальна і арифметична перевірка документів, нормативна оцінка документально оформлених господарських операцій, оцінка законності та обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського фінансового обліку.

При написанні курсової роботи були використані наступні бухгалтерські документи: облікові регістри та аналітичні відомості, розрахункові відомості, довідки бухгалтерії, Головна книга,ф.1 Баланс, ф.2 Звіт про фінансові результати, ф.3 Звіт про рух грошових коштів, ф. 4 Звіт про власний капітал, Примітки до фінансової звітності та інші.

Пiвденний гiрничо-збагачувальний комбiнат - пiдприємство, яке збудоване для видобутку та збагачення залiзних магнетитових кварцитiв з одержанням залiзорудного концентрату та доменного агломерату. Основними видами продукції, що виробляє ПАТ "ПівдГЗК" є залізорудний концентрат, доменний агломерат та щебінь. Товарний концентрат виробляється двох видів: концентрат марки КЗ (концентрат залізорудний з вмістом заліза 64,5%) і концентрат марки КЗВ (концентрат залізорудний високоякісний з вмістом заліза 67,5%). Агломерат залізорудний виробляється двох видів: марки АЗРО (агломерат залізорудний офлюсований з вмістом заліза - 53,9%) і марки АЗРН (агломерат залізорудний неофлюсований з вмістом заліза - 62%).



Розділ 1. Підготовчий етап аудиту статтей бухгалтерського балансу та процедура укладання договору з фірмою-замовником

1.1 Бухгалтерський баланс - як основна форма бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства. Вимоги, що пред'являються до нього

Баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан підприємства на початок наступного за звітним місяця, кварталу, року. Завдяки цим показникам користувачі інформації можуть скласти висновок не лише ретроспективний, тобто за минулий період господарської діяльності, а й на перспективу, наступні періоди господарювання. Показники бухгалтерського балансу, що приводять на початок і кінець звітного періоду, відображають зміни у величині капіталу підприємства, його структурі та розміщенні, результати використання капітал у господарській і фінансовій діяльності, а також фінансовий стан підприємства. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб`єкта господарювання, наскільки надійно й ефективно вкладати у нього інвестиції, придбати його акції, облігації, тобто з`ясувати, чи має підприємство потенційні можливості на перспективу вести активну господарську діяльність і чи йому не загрожує фінансовий ризик неплатоспроможності.

При цьому баланс слід розглядати з економіко-правової та облікової точок зору. Перший підхід уявляє собою суму всього того, що господарський об'єкт має і що може бути використано в грошовому виразі. Іншими словами, баланс характеризує майновий стан підприємства. Тому не випадково однією з ознак юридичної особи в громадянському праві являється наявність самостійного бухгалтерського балансу.

Облікове поняття балансу, по суті , доповнює перший підхід і йде далі, відображаючи стан не тільки господарства на кожний визначений момент, але і всіх процесів, які відображають рух засобів і джерел їх формування, а також формування фінансового результату діяльності [5, c.38].

Баланс - це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент: це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових запасів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних [14].

В економіці будь - якої держави баланс виконує важливі функції. Баланс знайомить власників, менеджерів і інших осіб, пов'язаних із управлінням майнового стану господарського суб'єкту. Із балансу вони дізнаються, чим власник володіє, тобто який, в кількісному та якісному відношенні запас грошових і матеріальних засобів, якими підприємство здатне розпоряджатися, і хто приймав участь в затвердженні цього запасу. По балансу також визначають, чи зуміє підприємство в короткий час виконати взяті на себе зобов'язання перед третіми особами, кількість яких у ринковій економіці збільшується (акціонери, продавці, покупці, інвестори , кредитори та інші), або йому загрожують фінансові труднощі. Кінцевий фінансовий результат роботи підприємства , тобто важливий аспект для оцінки здатності керівником зберегти та збільшити доручені підприємству матеріальні та грошові ресурси - також знаходить своє відображення в балансі у вигляді прибутку або збитку в пасиві.

На підставі даних балансу ґрунтується оперативне фінансове планування будь-якого підприємства, яке стає невід'ємною частиною контролю за рухом грошових потоків у відповідності з отриманим прибутком.

В ринковій економіці багато підприємств (акціонерні товариства) стають складними господарськими утвореннями, де окремі їх частини користуються широкою господарською та адміністративною автономією, ведуть бухгалтерський облік і складають самостійні баланси. Маючи баланси дочірніх підприємств, керівниками акціонерних товариств може координуватися діяльність всього господарського комплексу.

Дані бухгалтерського балансу широко використовуються податковими службами, кредитними установами та органами статистики, оскільки відображаючи сукупність майнових відносин у межах даного господарського суб'єкту, баланси окремих підприємств дають багатий матеріал для вивчення особливостей сучасного економічного життя. Ряд складних проблем сучасної господарської політики не можна вирішити без уважного аналізу і контролю балансових цифр.

Цільова установка підприємства полягає у збереженні та збільшенні капіталу шляхом ведення господарським суб'єктом виробничо - експлуатаційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Найважливішою формою вираження ефективності ділової активності підприємства, являється величина поточного фінансового результату за визначений період - прибутку [9, c.561].

У всьому діловому світі відомості про формування та використання прибутку розглядаються як особо важлива частина фінансового моніторингу підприємства, яка доповнює інформацію в балансовому звіті лише у вигляді остаточно оформленого результату.

Таким чином, баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Крім того, бухгалтерський баланс - це спосіб узагальнення відображення та економічного групування засобів господарства за їхніми видами та джерелами утворювання в грошовій оцінці на відповідний момент, як правило, на 1 - ше число місяця відповідного звітного періоду.

Баланс будується у формі таблиці, що складається з двох частин: ліва - актив, права - пасив (у перекладі з лат. Слово "актив" означає дійовий, діяти, діяльний; слово "пасив" - утримуваний, бездіяльний). В активі наводиться склад і розміщення господарських засобів, у пасиві - джерела господарських засобів і призначення коштів (рис. 1.1. ).

Актив	Пасив
Склад і розміщення господарських засобів (активи)	Джерела утворення господарських засобів (власний капітал і зобов`язання)

Рис. 1.1. Форма бухгалтерського балансу

Беручи загалом, можна сказати, що актив - це система показників, які відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансу - це система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи. З погляду політичної економії пасив є сумою вартостей, отриманих із різних джерел, а актив - це конкретні форми існування цих вартостей [15, c.83].

Засоби господарства і джерела їх утворення показуються в балансі в розрізі окремих економічних груп, які називаються статтями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Кількість статтей балансу визначається галузевими особливостями діяльності підприємств.

Статті балансу розподіляються на однойменні та ком пенсійні.

Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення (основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, статутний капітал, пайовий капітал).

Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення (стаття "Виробничі запаси" об`єднує матеріали, паливо запасні частини, напівфабрикати, комплектуючи вироби; стаття "Цільове фінансування" - показники за видами цільового фінансування і цільового надходження тощо).

Отже, кожний розділ балансу об`єднує відповідний цільовий напрям показників, які доповнюють один одного й усебічно характеризують діяльність підприємства. Але для поглибленої оцінки виробничої та фінансово - господарської діяльності підприємства даних балансу недостатньо, у зв`язку з чим залучають додаткову інформацію оперативного та статистичного обліку. Особливо це стосується першого й другого розділів активу балансу, де неможливо дати характеристику технічного стану основних засобів, збереження виробничих запасів та інших ТМЦ, реальності незавершеного виробництва, якщо не будуть проведені обстеження, спостереження, контрольні обміри фактичних обсягів виконаних робіт, контрольні запуски сировини і матеріалів у виробництво, інвентаризація.

Згруповані в розділі II активу балансу статті характеризують кошти, розрахунки та інші активи. На цих статтях відображаються товари відвантажені, розрахунки з дебіторами, кошти та інше. Дебітори зазначаються в балансі розгорнуто: за товари, роботи і послуги; за векселями одержаними; за розрахунками з бюджетом; за авансами виданими і грошові кошти ( в касі, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, інші кошти) - це найважливіший показник, що характеризує фінансовий стан підприємства, його платоспроможності. Наявність достатніх коштів - це гарант стійкості і мобільності підприємства, забезпечення стабільності його роботи.

Статті розділу IV пасиву балансу характеризують розрахунки та інші пасиви. Це кредиторська заборгованість підприємства банкам (за короткострокові кредити й позики), постачальникам, бюджету, зі страхування, з оплати праці, дочірнім підприємствам, іншим кредиторам і т.д.

Отже, статті балансу згруповано так, щоб, порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово - господарську діяльність підприємства.

Розрізняють бухгалтерські баланси таких видів: вступний, періодичний, річний, об`єднувальний, розподільний, санований, ліквідаційний, зведений, консолідований.

Вступний баланс підприємства складають на початку його діяльності, відображає він активи і пасиви, сформовані його засновниками у формі початкового капіталу на дату створення суб`єкта господарювання.

Періодичний баланс складається підприємствами протягом календарного року за звітними періодами (місяць, квартал). Незважаючи на те, що Мінфіном і Держкомстатом України на кінець кожного місяця не передбачено складати баланс, підприємства складають оборотний баланс на кожне перше число місяця наступного за звітним. Це необхідно для потреб оперативного управління господарського і фінансовою діяльністю підприємства, а також регулювання розрахункових відносин із зовнішніми контрагентами (дебіторами, кредиторами, покупцями і постачальниками, комерційними банками), пенсійним фондом та ін. [26, c.168].

Річний (заключний) бухгалтерський баланс відображає стан капіталу підприємства, розміщеного в активах і пасивах на початок наступного року, а також результати діяльності (прибуток, збиток) за минулий рік. Крім того, у ньому відображається реформація балансу, тобто розподіл прибутку підприємства за звітний календарний рік (утворення резервного і страхового фондів, економічного стимулювання, амортизаційного та ін.).

Об`єднувальний баланс складається у разі злиття кількох підприємств у єдине, об`єднання на правах юридичної особи. Це має місце у випадках об`єднання малих підприємств або передавання структурних підрозділів від одного до іншого підприємства.

Розподільний баланс складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом підприємства з правами юридичної особи.

Санований баланс (від лат. sanare - лікувати, оздоровлювати) - коригування статтей балансу, до яких є контрактивні та контрпасивні статті у балансі (знос основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, використання прибутку). За даними санованого балансу проводиться аналіз абсолютних показників фінансової стабільності, фінансового стану підприємства. Санований баланс і абсолютні показники фінансової стабільності відображають реальний фінансовий стан. Найчастіше санований баланс складається у тих випадках, коли підприємству загрожує банкрутство. Кредитори хочуть знати, які є реальні можливості отримати належні їм кошти, тому санований баланс складають із залученням незалежного аудитора ще до закінчення звітного періоду з метою показати реальний фінансовий стан підприємства. На відмінну від звітного балансу, де окремі статті розглядаються як реальні, у санованому балансі ці статті можуть не братися до розрахунку або піддаватися значній уцінці, якщо буде встановлено, що їх дані не можуть бути за цих умов реальними.

Ліквідаційний баланс складається у разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи. При цьому беруться до уваги засновницькі документи, якими передбачаються умови ліквідації підприємства та розподілу його активів і пасивів. Відрізняються вони від звітних головним чином оцінкою своїх статей (виконується за вартістю реалізації майна, здебільшого нижчою, ніж це зазначено у бухгалтерському обліку).

Зведений баланс складається підприємством, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або окремі господарства, виділені на самостійний баланс (житлово - комунальні, лікарняні, оздоровчі та ін.) [8, c.461].

Таким чином, кожний із розглянутих видів бухгалтерського балансу показує масу майна як групування різних майнових засобів (матеріальних цінностей, що перебувають у безпосередній власності підприємства) і прав на цінності та одночасно як капітал, створений певними господарюючими суб`єктами (підприємцями, акціонерами, державою та ін.), а також третіми особами (кредиторами, інвесторами, банками),використовуються. Баланс відображає стан господарства у національній грошовій одиниці. Тому правильна оцінка статей балансу має виняткове значення як для побудови балансу, та і для оцінки діяльності підприємства.



1.2 Огляд законодавчих актів та нормативної бази організації проведення аудиту статей бухгалтерського балансу

Нормативне регулювання аудиту являє собою багаторівневу систему. Кожен рівень включає перелік нормативних документів, що регулюють аудиторську діяльність в Україні.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 -XЙV. (зі змінами та доповненнями).[1] Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зі ставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за рівні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П(С)БО до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допомагає досягти цю мету.

За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Також при здійсненні аудиту бухгалтерського балансу враховується облікова політика, тобто прийняті принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Що ж стосується змін облікової політики, то згідно П(С)БО 6 враховується, що вони можливі :

– коли можливі такі зміни;

– що не вважається зміною облікової політики;

– як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;

– які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) [13, c.48].

У розпорядчому документі про облікову політику наводяться принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовуються підприємством з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами.

Основним документом що визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації є Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 № 3125-XII зі змінами та доповненнями;

З метою правового регулювання аудиторської діяльності в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативних актів. Нормативне та правове забезпечення першого, другого та третього рівня аудиторської діяльності формується з урахуванням досвіду країн з ринковою економікою

Прийнятий в Україні Закон "Про аудиторську діяльність" слугує нормативним актом, який передбачає становлення аудиту в нашій державі[2].

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг є обов`язковими для застосування як Національні стандарти аудиту

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Однією із основоположних є міжнародна норма аудиту (МНА) № 3, в якій вказані основні принципи, що регулюють аудит. Вони є основою всіх міжнародних нормативів аудиту, на них має ґрунтуватись і вітчизняний аудит [12, c.75].

Висновок незалежного Аудитора складається у відповідності з вимогами Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг (надалі - МСА) Міжнародної федерації бухгалтерів, прийнятих в якості Національних стандартів аудиту рішенням Аудиторської палати України № 229/7 від 31 березня 2011 року, в тому числі у відповідності із МСА № 700 "Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності", МСА № 705 "Модифікація думки у звіті незалежного аудитора", МСА 706 "Пояснювальні параграфи та параграфи з інших питань у звіті незалежного аудитора".

Міжнародні аудиторські стандарти є підставою для доказу в суді якості проведення аудиту й визначення міри відповідальності аудитора. Стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб перевірки, види звітів аудитора, питання методології, а також основні принципи, яких повинні дотримуватися всі представники цієї професії.

Дотримання аудиторських стандартів дозволяє забезпечити певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки. Міжнародні стандарти аудиту покликані уніфікувати підхід до аудиту в міжнародному масштабі й сприяти розвитку аудиту в країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового. У наш час діють 49 стандартів, поділених на 10 груп. Рішенням Аудиторської палати України (АПУ) № 73 від 18.12.1998 р. затверджено 32 національних нормативи аудиту.

Отже, законодавчо-нормативна база має важливе значення для вивчення бухгалтерського обліку та проведення аудиту на підприємстві.

1.3 Процедура укладання договору з ПАТ "ПівдГЗК" в процесі надання аудиторських послуг

Безпосередній аудиторській перевірці передує такий вид роботи, як визначення обсягу аудиту. Аудитор повинен достатньо розуміти всі сторони господарсько - фінансової діяльності клієнта, особливості організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на підприємстві.

Згідно зі ст.20 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит проводиться на підставі договору між аудитором та замовником.

Договір про проведення аудиту або надання аудиторських послуг є офіційним документом, який юридично регламентує взаємовідносини аудитора із замовником і містить перелік прав та обов'язків сторін. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор - виконавець зобов'язується надати послуги або провести аудиторську перевірку, а замовник - оплатити ці послуги.

Цей документ підтверджує і фіксує офіційну, юридичну згоду інтересів сторін договору.

Договір може укладатись на тривалий термін. Предметом такого договору виступають одночасно проведення аудиту та супутні аудиту послуги, які не забороняються законодавством України з аудиту.

Предметом договору про надання послуг має нематеріальний характер, тобто результат має товарну форму, але не існує окремо від виконавця, а сама послуга споживається замовником одночасно з її наданням виконавцем.

Дуже важливо, щоб укладений договір мав юридичну силу і міг бути визнаним судовими органами. Для цього він повинен відповідати чинному законодавству України та бути підписаним уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими на укладання договору вважаються особи, на яких покладені такі обов'язки статутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми, на яку мають право укладати договори ці особи [7, c.56].

У випадках, коли особа, яка підписує договір (угоду), діє на підставі доручення, слід перевірити правильність оформлення цього доручення. Доручення оформляється на фірмовому бланку або в лівому куті проставляється штамп підприємства; у ньому треба вказати номер, дату видачі, строк дії (оскільки доручення - терміновий документ). Якщо номера або дати немає, доручення недійсне. У дорученні мають бути зазначені конкретні повноваження особи, формулювання на зразок "представляти інтереси фірми" не тягне за собою жодних юридичних наслідків, і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такого доручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівником підприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на ім'я якої воно видано. Доручення завіряється круглою печаткою підприємства (печатка повинна мати ідентифікаційний код підприємства), і назва фірми на ній має відповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.

Підписи представників сторін за договором мають бути проставлені власноруч тими особами, які вказані у вступній частині договору. Крім того, договір має бути завірений круглими печатками сторін за договором (за винятком випадків, коли представник сторони за договором діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).

Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.

Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом (додаток А). Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності [26, c.182] .

У листі мають бути визначені межі аудиту, включаючи джерела інформації з чинних законодавчих і нормативних документів, перелік видів аудиторських висновків, оцінка і визначення ризику невиявлення існуючих помилок в обліку, зобов'язання аудитора про дотримання комерційної таємниці тощо.

У лист можна за бажанням аудитора включити короткий план проведення аудиту, прохання про надання матеріалів перевірки, які раніше проводились.

Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно[29, c.138] .

Договір на проведення аудиту статей бухгалтерського балансу наведено в додатку Б.

1.4 Завдання, джерела інформації, порядок планування аудиту статей бухгалтерського балансу підприємства

Планування аудиту, по-перше, сприяє розумінню бізнесу клієнта та отриманню достатнього обсягу даних. По-друге, планування дає можливість шляхом раціональної організації дій зменшити витрати на проведення перевірки, полегшує розподіл аудиторів за різними напрямками роботи у відповідності до їх спеціалізації.

Планування аудиту має дуже важливі, притаманні тільки йому особливості:

– мета, заздалегідь визначена законом. У зв`язку з цим аудитори повинні визначити, сформулювати свою думку і викласти її у висновку;

– кожний суб`єкт (клієнт) індивідуальний;

– проведення аудиту є ризикованим через суттєві невідповідності, помилки, фальсифікації порушення чинних законодавчих та нормативних актів.

Щоб планування було ефективним, воно повинно доповнюватися контролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів і висловів. Це дає можливість уникнути зайвого ризику, більш ґрунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів перевірки.

Процес планування повинен здійснюватися в декілька етапів: попереднє планування; оцінка рівня суттєвості; оцінка СВК; оцінка аудиторського ризику; розрахунок аудиторської вибірки; розробка загального плану та програми аудиту.

На етапі попереднього планування аудитор повинен ознайомитися з фінансово - господарською діяльністю економічного суб'єкту. Саме на цій стадії оцінюється можливість проведення аудиту та його трудомісткість. За результатами попередньої перевірки робляться висновки про величину підприємства, масштаби його угод, ступінь прибутковості (рентабельності) його діяльності, стану розрахунків з бюджетом. Відбувається також візуальна перевірка основних первинних документів, підраховується їх кількість щодо предмету їх трудомісткості (людино - дні, людино - години і т.п.) майбутнього аудиторського контролю. Особливу увагу при ознайомленні необхідно звернути на наявність галузевих особливостей суб`єкту.

Підставою для оцінки аудитором рівня ризику є інформація про клієнта та його бізнес. Значна частина таких даних має загальний характер і залежить від особливостей діяльності підприємства, галузі промисловості, законодавчих та нормативних документів, які стосуються особливостей фінансової діяльності підприємства [17, c.59].

Розрахунок аудиторської вибірки - це наступний етап, основна необхідність використання якого полягає в тому, що суцільна аудиторська перевірка великих і навіть середніх підприємств, які становлять основну частинну всього виробничого потенціалу України, фізично неможлива.

Вибіркові дослідження забезпечують дані для характеристики всієї сукупності на підставі принципу екстраполяції - розповсюдження результатів перевірки на всю генеральну сукупність (набір інформації, стосовно якої аудитор хотів би зробити вибірку).

При проведенні вибірок використовується метод стратифікації - процес розподілу генеральної сукупності на дрібніші підсукупності, кожна з котрих має власну характеристику. Цей метод дозволяє аудитору направляти свої зусилля на більш важливі об`єкти перевірки.

Основною вимогою, що ставиться до проведення вибіркового дослідження є дотримання принципів відбору. Успішне його проведення передбачає вирішення двох питань:

1) визначення необхідної кількості вибіркових досліджень;

2) розрахунок помилок вибіркових характерних.

На другому етапі планування здійснюються процедури перевірки на суттєвість, які виконуються з метою одержання аудиторських свідчень про виявлення суттєвих викривлень фінансової звітності. Ці процедури бувають двох типів:

1) документальні перевірки операцій та залишків;

2) аналітичні процедури.

Застосовують такі процедури одержання аудиторських свідчень: перевірки, спостереження, опитування, підрахунки, підтвердження; аналітичні процедури [21, c.68].

Третім важливим етапом планування є оцінка СВК, головна мета якого - уточнення виду, часу проведення, об`єму аудиторських процедур, оскільки структура та функціонування СВК можуть збільшувати або зменшувати ймовірність наявності суттєвих помилок. Під СВК слід розуміти налагоджену систему щоденних заходів, що мають за мету попередження випадкових та навмисних помилок і викривлень, своєчасне забезпечення інформацією керівництва підприємства для прийняття необхідних рішень.

Основними компонентами СВК є:

– контрольне середовище - характеристики, що визначають службові взаємовідносини, включаючи спеціальні перевірки, що виконуються персоналом;

– система бухгалтерського обліку - організований процес реєстрації господарських операцій.

– Процедура оцінки контрольного середовища підприємства починається з вивчення організації СВК, яку позитивно характеризують такі моменти:

– наявність служби внутрішнього аудиту;

– затверджених схем документообороту;

– розподілу обов`язків та відповідальності;

– затверджених бізнес - плану та кошторису витрат;

– оформлених результатів інвентаризації, планових та раптових внутрішніх перевірок;

– внутрішнього аудита, активів перевірок державних органів;

– отриманих консультацій від податкових органів, юридичних, аудиторських фірм;

– проведення атестації робітників, організація підвищення кваліфікації персоналу;

– власних методологічних розробок;

– адекватних систем ЕОМ, ІС, технічного забезпечення [10].

З метою оптимізації роботи аудитора в процесі виконання процедури оцінки ефективності СВК пропонується використання анкети (дод. В), яка може бути розроблена аудиторами та застосовуватися при проведенні аудиту. При цьому відповідь "Так" позитивно характеризує стан СВК. Чим більша кількість позитивних відповідей, тим менше ймовірність не виявлення помилок, СВК і як наслідок, тим вище ступінь довіри аудитора її менша аудиторська вибірка.

Четвертим важливим етапом процесу планування є оцінка ризику. Ризик проведення аудиторської перевірки являє собою ризик аудитора, пов'язаний з підготуванням неправильного висновку за фінансовими документами. Українські фахівці розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність властивого ризику, ризику контролю, ризику не виявлення викривлень. Він розраховується за такою факторною моделлю:

АР = ВР Ч РК Ч РН, (1.1)

де : АР - загальний аудиторський ризик;

ВР - властивий ризик - це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку до суттєвих перекручень;

РК - ризик контролю, що складається з ризику системи контролю та ризику організації бухгалтерського обліку;

РН - ризик не виявлення - значні помилки залишаються не виявленими при проведенні аудиту внаслідок недостатнього аналітичного огляду та тестового контролю.

Слід відмітити, що здійснення аудиторської перевірки супроводжується певним ризиком. Аудитору потрібно чітко визначитись у чому полягає аудиторський ризик, його сутність, складові частини, визначення максимально допустимого рівня. Це є дуже важливою задачею, оскільки від її вирішення залежить згода аудитора на проведення перевірки чи відмова від неї; складання плану перевірки та її термінів; вибір напрямків, підходів, методів та прийомів аудиторської перевірки.

Важливе значення оцінки аудиторського ризику пояснюється тим, що даному питанню приділяється увага в діючих на сьогодні міжнародних нормативах аудиту.

Аудиторський ризик окремої перевірки тісно пов`язаний з ризиком аудиторської фірми. Аудиторська фірма через низьку якість проведення аудиторських перевірок ризикує втратити репутацію, престиж у ділових колах, що може супроводжуватися втратою клієнтів, а то й припиненням її діяльності та позбавлення свідоцтва, тому аудитор має поставити перед собою завдання, які полягають у визначенні і використанні процедур аудиторської перевірки, які дають змогу звести до мінімуму ризик аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик складається з 3-х компонентів: властивий ризик;

ризик, пов`язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю; ризик невиявлених помилок і перекручень.

З моментальної точки зору аудиторський ризик дорівнює добутку 3-х вищесказаних компонентів, які вираженні в частках одиниці.

Розглянемо детальніше кожен з вказаних компонентів. Отже, властивий ризик - це всі ризики, пов`язані з підприємницькою діяльністю, які перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, здебільшого прямо не пов`язані з контрагентом підприємця (інфляція, конкуренція, склад виробництва, розрив ділових зв`язків, зміни ринку збуту, тощо), а також загальною організацією і структурою підприємства, господарсько - управлінського та фахово - штатною політикою, кваліфікацією кадрів. Даний вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора, він лише оцінює його, але не може змінити.

Аналіз властивого ризику діяльності підприємства доцільно провести на основі розроблених анкет оцінки ризику, які представлені у дод. В.

Невід'ємними рисами методологічного підходу для здійснення аудиту є застосування суттєвості аудиторського ризику та методики вибіркової перевірки.

Суттєвість визначають як максимально допустимий розмір помилкової, або пропущеної суми у фінансовій звітності, якою аудитор може знехтувати, бо вона не вплине на рішення користувачів цієї звітності. Це означає обмеження масштабу аудиту з боку самих аудиторів, яке пов'язане з двома важливими факторами:

– неможливість забезпечення абсолютної правильності показників фінансової звітності;

– економічна ефективність аудиту[16, c.218] .

Виділяють кількісний та якісний підходи до оцінки суттєвості.

Серед кількісних найбільшого поширення набуло застосування відносних показників. Так, помилки до 5 % не приймаються аудитором до уваги, більше 10 % вважаються суттєвими і аудитор вимагає внесення виправлень до фінансової звітності або вибирає форму висновку відмінну від позитивного. Якщо помилка знаходиться в інтервалі від 5 до 10, то рішення щодо їх суттєвості приймає аудитор.

Окремо слід виділити вплив такого фактору як ступінь довіри до СВК, яка існує на підприємстві. Але щоб краще з'ясувати її дієвість доцільно провести за допомогою анкет уточнення ризику контролю. Спочатку заповнюється анкета середовища контролю, а потім системи обліку і контрольних процедур, при здійсненні групи господарських операцій щодо власного капіталу .

Уточнення індивідуального ризику контролю засвідчило, що СВК щодо активів підприємства є досить дієвою. Ризик контролю становить лише 0,35 Ч (7 : 20). А тому збільшення довіри до СВК дозволяє зменшити обсяг вибірки.

Виходячи з розглянутих вище факторів можна зробити висновок, що аудит доцільно здійснювати вибірково. При цьому провести перевірку правильності ведення обліку власного капіталу за складовими частинами вибір яких здійснити шляхом випадкового відбору.

У відповідності до мети аудиту, яка визначається ЗУ "Про аудиторську діяльність" конкретизуємо завдання та джерела проведення аудиту бухгалтерського балансу, а саме:

– оцінка фінансового стану підприємства ;

– виявлення резервів кращого використання фінансових ресурсів;

– аналіз ефективності планування;

– розробка заходів по покращенню фінансового становища підприємства;

– оптимізація витрат та результатів діяльності.

Окрім цього аудитор повинен застосовувати наступні прийоми та способи перевірки:

– перевірка правомірності визначення та відображення складових майна підприємства;

– встановити документальне обґрунтовування складових майна підприємства;

– порівняти вказані в обліковому регістрі суми і місяці, до яких вони відносяться, з первинними документами (рахунками, договорами, банківськими виписками, ТТН тощо);

– перевірити наявність в документах всіх необхідних реквізитів: назву документу, дату складання, назву підприємства, від імені якого складений документ, зміст господарської операції її вимірники в натуральному і грошовому вираженнях, перелік посадових осіб та підписи;

– порівняти суми, зазначені в рахунках - фактурах, платіжних вимогах - дорученнях тощо, з сумами платіжних документів та виписок банку. Порівняти тривалість періоду між датами платежу, оприбуткування товарів (послуг), отримання рахунку - фактури;

– дослідити санкціонування всіх операцій шляхом ознайомлення з внутрішніми документами підприємства за підписом керівника або уповноваженої особи, які регламентують політику підприємства по затвердженню складових майна підприємства;

– перевірити охайність записів;

– перевірити незвичайні операції та їхні проводки;

– встановити відповідність записів синтетичного та аналітичного обліку з записами в Головній книзі[18, c.152] .

Крім того, на етапі планування аудиторської перевірки передбачається складання двох документів: загального плану (дод. Г) та програми аудиту (дод. Д).

Розробка загального плану аудиту є етапом планування, де передбачається складання графіка аудита, в якому повинні бути враховані витрати на його проведення, включаючи строки підготовки письмової інформації керівництву підприємства, що підлягає перевірці та аудиторського висновку.

Загальний план проведення аудиту містить такі розділи:

– розуміння аудиторського бізнесу клієнта;

– розуміння системи обліково - аналітичного процесу;

– фактори управлінського впливу;

– фактори економічних відносин з іншими підприємствами;

– види, час і повнота процедур: існування можливості внесення змін в окремі ділянки аудиту.

Розвитком загального плану аудиту є його програма. Вона є детальним переліком аудиторських процедур, що необхідні для практичної реалізації плану аудиту.

Програма містить ряд конкретних ділянок аудиту в залежності від методу перевірки (суцільної чи вибіркової) та набір процедур по кожній з них.

Упродовж всієї перевірки загальний план і програма аудиту переглядаються та уточнюються з метою врахування зміни умов, напрямків та об`єктів аудиту, отримання неочікуваних аудитором результатів тощо. Події чи мотиви, що зумовили аудитора вносити зміни у загальний план і програму аудиту, оформлюються документально.

Таким чином, методологічними основами планування та організації аудиту є розробка та укладання угоди, згідно якої розробляється план та програма аудиторської перевірки. Крім того, на основі анкетування СВК підприємства робиться висновок про величину ризику неефективності контролю.



Розділ 2. Основний етап проведення аудиту статтей бухгалтерського балансу

2.1 Перевірка додержання облікової політики та нормативно - правової бази на ПАТ "Південний ГЗК"

Південний гірничо-збагачувальний комбінат (Південний ГЗК) - перший гірничо-збагачувальний комбінат Криворізького залізорудного басейну. Перша черга стала до ладу 1955 р, друга - в 1961 р.

Адреса підприємства: 50026, Україна, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., ПАТ "ПівдГЗК" [22].

Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" створене у відповідності з рішенням Фонду державного майна України від 30 листопада 1994 року № 67-АТ шляхом перетворення орендного підприємства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Позачерговими загальними зборами Товариства 20.01.2013 р. прийнято рішення "Змінити найменування Товариства з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" далі ПАТ "ПівдГЗК" у зв'язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України "Про акцiонернi товариства" та внесення змін до Статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції.

Товариство здійснює свою діяльність на основі та у відповідності з чинним законодавством України, а також Статутом. Видами діяльності Товариства, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області є:

Основні види діяльності ВАТ "ПівдГЗК":

– 13.10.0 Добування залізних руд;

– 45.21.1 Будівництво будівель;

– 85.12.0 Медична практика [23].

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" займається відкритим видобутком залізної руди, її збагаченням та виготовленням концентрату та агломерату.

ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - одне з п'яти найбільших гірничо-збагачувальних підприємств України і єдине в країні, яке виробляє агломерат. ПАТ "ПівдГЗК" - монополіст серед ГЗК з виробництва залізорудного агломерату і займає 15% українського ринку концентрату.

Основною метою діяльності Товариства є організація ефективної господарської діяльності для отримання прибутку.

Сировиною для збагачення є магнетитові роговики з вмістом заліза загального від 30% до 37% та вмістом заліза зв'язаного з магнетитом від 10% до 30%. Щорічний видобуток магнетитових залізистих роговиків складає 17 млн. тонн, з яких витягається при їх збагаченні 7-8 млн. тонн концентрату.

Сировинну базу комбінату складають кварцити Скелеватського родовища, яке знаходиться у центральній частині Криворізького залізорудного басейну у районі замикання Західно-Інгулецької синкліналі.

В результаті реконструкцій та технічного переозброєння ПАТ "ПівдГЗК" досяг виробничих потужностей і підвищення якості виробленої продукції, яка користується попитом як на національному так і на міжнародному ринках.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Саме тому організація бухгалтерського обліку є одним з найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки його до ефективної діяльності. Ведення бухгалтерського обліку на ПАТ "ПівдГЗК" здійснюється відповідно до принципів та методів, передбачених Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, а також іншими документами, що регламентують методологію бухгалтерського обліку. Забезпечення безперервності відображення господарських операцій здійснюється за допомогою комп'ютерної обробки первинних документів та інших облікових регістрів у комплексній інформаційній системі "1-С Підприємство" [23].

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Тому й відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну (не менше трьох років) - несе власник чи уповноважений ним орган (посадова особа).

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, при цьому визначає облікову політику, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів тощо.

Облiкова полiтика на 2011 рiк затверджена наказом по пiдприємству вiд 31.12.2010р. № 1101 (додаток Ж) та включає наступнi принципи: Здiйснення контролю над вiдображенням на рахунках бухгалтерського облiку всiх господарських операцiй. Забезпечення безперервностi вiдображення господарських операцiй, застосовуючи комп'ютерну обробку первинних документiв i iнших облiкових регiстрiв за допомогою системи 1С. З метою забезпечення вiдповiдностi даних бухгалтерського облiку й звiтностi проводити iнвентаризацiю майна й фiнансових зобов'язань, у вiдповiдностi зi статтею 10 "Закону про бухгалтерський облiк" й iншими нормативними документами.

...