Облік витрат на виробництво

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Облік витрат на виробництво дозволяє виявити та оцінити економічні результати виробничої діяльності підприємства, використовується для розрахунку фінансових результатів. Облік витрат є джерелом інформаційного забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень з врахуванням їх економічних наслідків. Це свідчить про велике практичне значення обліку собівартості продукції у господарській діяльності підприємства.

Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відображаються результати господарської діяльності підприємства, його досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економіка праці, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так і суспільству в цілому. Собівартість продукції є одним з факторів формування прибутку підприємства, тому аналіз цього показника має велике практичне значення. Аналіз дозволяє виявити динаміку показників собівартості продукції та факторів її зміни, визначити структуру витрат та її динаміку, виявити резерви зниження собівартості.

Проблеми термінології, організації і методики обліку витрат є предметом дискусії науковців. Більшість наукових публікацій і дисертацій присвячені саме цій темі. Серед наукових праць слід відмітити монографії проф. В.Ф.Палія, проф. П.С.Безруких, І.О.Ламикіна, проф. В.Б.Івашкевича, проф. І.І.Поклада. За останні роки видано монографії М.Д.Врублевського, Л.В.Нападовської. Багатоплановість проблем обліку витрат зумовила необхідність їх розгляду в дисертаційних дослідженнях, зокрема: А.М.Герасимовича, Н.М.Нечая, А.В.Озерана, О.В.Олійника, В.В.Сопко.

Об'єктом дослідження є процеси організації обліку витрат підприємства.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів удосконалення обліку і внутрішнього контролю витрат.

Метою дипломної роботи є розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку й контролю витрат, вивчивши теоретичні аспекти та проаналізувавши політику ДТЕК Курахівська Теплоелектростанція з обліку витрат.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

дослідити теоретичні аспекти обліку витрат на сучасному підприємстві;

проаналізувати структуру та динаміку витрат підприємства;

ознайомитись з обліковою політикою та розглянути організацію обліку витрат підприємства;

розглянути методику й організацію контролю витрат виробництва на підприємстві та запропонувати заходи щодо покращення внутрішнього контролю за формуванням та обліком витрат;

розробити практичні рекомендації щодо удосконалення обліку витрат підприємства.

Інформаційним забезпеченням дипломного дослідження є праці українських та зарубіжних економістів, чинне законодавство та інші нормативно-правові акти, офіційні матеріали міністерств та відомств, що регулюють організацію бухгалтерського обліку, дані бухгалтерського обліку підприємства та інші джерела.

Методи дослідження: спостереження, порівняння, аналіз тощо.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність та класифікація витрат

Витрати -- зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Класифікація витрат на виробництво за різними ознаками:

а) За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) -- витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

-- основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосередню участь у виготовленні; продукції;

-- допоміжного (підсобного) виробництва -призначеного для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні підрозділи тощо).

б) За видами продукції, робіт, послуг -- витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

в) За єдністю складу -- одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

г) За видами витрат -- за економічними елементами, за статтями калькуляції.

д) За способами перенесення вартості на продукцію -- прямі і непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом).

ж) За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат -- змінні і постійні:

-- змінні витрати -- це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи тощо);

-- постійні витрати -- це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).

з) За календарними періодами:

-- поточні -- в яких періодичність менше місяця;

--довгострокові -- пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), який не планується завершити раніш ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати);

-- одноразові -- здійснюються один раз з періодичністю більше місяця і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

к) За доцільністю витрачання:

-- продуктивні -- передбачені технологією та організацією виробництва;

-- непродуктивні -- необов'язкові, що виникають у результаті недоліків в

організації виробництва, порушення технології тощо.

л) За визначенням відношення до собівартості:

-- витрати на продукцію -- прямі і загальновиробничі витрати (рахунки 23, 91), з них складається виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);

-- витрати періоду -- витрати, які не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені; це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (рахунки 92, 93, 94).

Групування витрат за економічними елементами

Витрати групуються за п'ятьма елементами:

1. Матеріальні витрати (рахунки 20, 22).

2. Витрати на оплату праці (субрахунок 661).

3. Відрахування на соціальні заходи (рахунок 65).

4. Амортизація (рахунок 13).

5. Інші операційні витрати (рахунки 63, 685, 372, 64).

При визначенні собівартості продукції до кожного з елементів витрат включаються описані нижче витрати.

Матеріальні витрати -- витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, придбані у сторонніх організацій паливо і енергію, тару, будівельні матеріали, запасні частини, МШП, використані в операційній діяльності підприємства.

Не включаються до матеріальних витрат:

-- куповані матеріали, паливо, енергія, які реалізуються без додаткової обробки на данному підприємстві;

-- зворотні відходи -- це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю чи частково споживчі властивості і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються.

Оцінка матеріалів при їх придбанні та витрачанні здійснюється згідно з П(С)БО 9 "Запаси" і описана в розділі 2, параграф 2.3.1.

Витрати на оплату праці -- нарахована основна, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

Відрахування на соціальні заходи -- нарахування на фонд оплати праці до спеціальних фондів.[23]

До елемента "амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріаль-них активів та нематеріальних активівз використанням методів, визначених П(С)БО 7 та 8.

Інші операційні витрати включають:

-- витрати на відрядження;

-- оплату послуг банків;

-- податки, збори та інші обов'язкові платежі;

-- витрати на рекламу, на організацію прийомів, презентацій і свят;

-- витрати на зв'язок;

-- витрати на оплату послуг транспортних, страхових та посередницьких

організацій;

-- оплату участі в семінарах, витрати на професійну підготовку та

перепідготовку працівників;

-- витрати на проведення аудиту;

-- сплачену орендну плату (за оперативну оренду);

-- оплату мита та митних зборів при експорті;

-- витрати на охорону праці, на перевезення працівників тощо.

Групування витрат за статями калькулювання [П(С)БО 16]:

- Прямі витрати;

- Загальновиробничі витрати;

Ці витрати разом становлять виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

- Інші витрати, що не включаються до собівартості продукції:

- Адміністративні витрати;

- Витрати на збут.

Інші операційні витрати (рахунок 94).

Крім операційних витрат, виділяють витрати:

-- фінансові (рахунки 95, 96);

-- інші (рахунок 97);

--витрати на сплату податку на прибуток (рахунок 98);

-- надзвичайні витрати (рахунок 99).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Склад загальновиробничих витрат:

-- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування, витрати на оплату службових відряджень цього аппарату управління тощо);

-- амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

-- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призначення;

-- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

-- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водо-відведення та інше утримання виробничих приміщень;

-- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

-- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні.

Змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.[5]

Склад адміністративних витрат:

-- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

-- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

-- витрати на утримання необоротних активів загальногосподарського використання, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

-- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

-- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

-- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

-- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

-- інші витрати загальногосподарського призначення.



1.2 Порядок визнання та оцінка витрат операційної діяльності підприємства

Операційні витрати - це витрати, пов'язані з основним видом діяльності підприємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт).

Інвестиційні витрати - це витрати, що виникають під час довгострокового вкладення підприємством капіталу з метою отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення й розвиток виробництва, придбання довгострокових цінних паперів тощо).[28]

Фінансові витрати - це витрати, що включають сплату відсотків іншим юридичним та фізичним особам за отримані від них фінансові кошти у вигляді кредитів і позик, посередникам під час розміщення на первинному ринку цінних паперів акцій, облігацій, витрати внаслідок власної емісії тощо.

Найбільшу частку в усіх витратах підприємства мають операційні витрати:

Рисунок 1.1 Схема витрат підприємства

Витрати на виробництво включають витрати матеріальних і трудових ресурсів, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг). Наприклад, витрачені сировина і матеріали, енергія, спожита на технологічні цілі, амортизація виробничого обладнання, заробітна плата основних робітників із нарахуваннями на неї тощо.

До адміністративних витрат підприємства відносять витрати на заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу й нарахування на неї, витрати на утримання та амортизаційні відрахування за основними засобами і нематеріальними активами загальногосподарського призначення, витрати на комунальні послуги і послуги зв'язку, на охорону, юридичні, аудиторські послуги тощо.[22]

Витрати на збут включають витрати підприємства на заробітну плату працівників відділу збуту із нарахуваннями на неї, утримання й амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, що безпосередньо пов'язані з реалізацією продукції, витрати на утримання складів готової продукції, фірмових магазинів, комісійні торговим агентам, витрати на рекламу, маркетинг тощо.

До інших операційних витрат відносять витрати підприємства на плату за орендоване майно, собівартість реалізованих виробничих запасів, витрати на покриття сумнівних та безнадійних боргів дебіторів підприємства, суми втрат від знецінення запасів, нестач і псування матеріальних цінностей тощо.

Операційні витрати підприємства, відповідно до їх економічного змісту, групуються за такими загальноприйнятими економічними елементами:

- Матеріальні витрати.

- Витрати на оплату праці.

- Відрахування на соціальні потреби.

- Амортизаційні відрахування.

- Інші витрати.

Матеріальні витрати включають вартість витрачених у виробництві сировини та матеріалів, що були придбані у інших осіб, вартість палива та енергії всіх видів, що були витрачені як на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва (опалення, освітлювання тощо). Із суми витрат матеріальних ресурсів виключається вартість повернених із виробництва відходів (залишків сировини, матеріалів, які втратили повністю або частково свої споживчі властивості вихідного продукту і внаслідок цього не можуть бути використані за прямим призначенням).

До витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі та компенсаційні виплати, а також витрати на оплату праці позаштатних робітників, зайнятих в основній діяльності.[2]

У відрахуваннях на соціальні потреби відображаються обов'язкові відрахування на соціальне страхування (до Пенсійного фонду, Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві тощо). Величина цих відрахувань встановлюється в законодавчому порядку і визначається у відсотках від суми витрат підприємства на оплату праці.

До елементу амортизація основних фондів відносять суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів підприємства, що визначається за їх балансовою вартістю та встановленими нормами амортизації.

Усі інші витрати, що не ввійшли до наведених вище елементів витрат, відображаються в елементі інші витрати. Це витрати на страхування майна, винагороди за винахідництво, оплата робіт із сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку, послуг аудиторської та консалтингової фірм, митні збори та платежі, комунальний податок, податок із власників транспортних засобів, плата за використання природних ресурсів тощо. (таб. 1.1 - 1.2)

Таблиця 1.1 Бухгалтерські проведення витрат на збут

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію по основних засобах торгівельного призначення	93	13
2	Віднесено до витрат на збут вартість пакувальних матеріалів	93	20
3	Передано в експлуатацію МШП торгівельного призначення	93	22
4	Витрати по відрядженню віднесено до витрат на збут	93	372
5	Віднесено частину витрат майбутніх періодів до витрат на збут (оренда торгівельного приміщення)	93	39
6	Проведено нарахування на заробітну плату працівників збуту до фонду забезпечення виплат відпусток	93	471
7	Проведено нарахування на заробітну плату працівників збуту до фонду соціального страхування	93	65
8	Нараховано заробітну плату працівникам збуту	93	66
9	Віднесено витрати по рекламі до витрат на збут	93	685
10	Віднесено до витрат на збут суми витрат за елементами (за умовами використання рахунків 8 классу)	93	80,81,82,83,84
11	Списано витрати на збут на фінансові результати	791	93

Таблиця 1.2 Бухгалтерські проведення по обліку інших витрат

№ п/п	Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію нематеріальних активів, які використовуються для дослідження та розробки	941	13
2	Витрачено МШП при проведенні досліджень і розробок	941	22
3	Нараховано заробітну плату працівникам, які задіяні в процесі досліджень і розробок	941	66
4	Проведені нарахування на заробітну плату до ФСС	941	65
5	Відображено вартість реалізованої іноземної валюти на дату реалізації	942	33
6	Списано собівартість реалізованих виробничих запасів та МШП	943	20,22
7	Створено резерв сумнівних боргів по розрахунках із дебіторами	944	38
8	Відображено втрати від операційних курсових різниць в результаті зміни курсу гривні до іноземної валюти	945	36,63,68
9	Відображено суму уцінки (знецінення) запасів	946	20,22,25,26,28
10	Списано суму нестач грошових коштів і матеріальних цінностей що підлягають врегулюванню	947	10,30,20,22,25,26,28

Згідно змін в обліку фінансових видатків, вони підлягають обліку тільки по одному методу, який передбачає капіталізацію фінансових видатків в первісну вартість кваліфікаційних активів.[3]

Кваліфікаційний актив - це актив який потребує значного часу для його створення.

Міністерство Фінансів України рекомендує враховувати час, який складає більше 3 місяців.

Облік фінансових видатків ведеться на рахунку 95 «Фінансові витрати», має такі субрахунки:

- 951 «Відсотки за кредит»;

- 952 «Інші фінансові витрати».

В процесі здійснення господарських операцій підприємство може мати витрати від участі в капіталі, який обліковується на рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі», має такі субрахунки:

- 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

- 962 «Втрати від спільної діяльності»;

- 963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства».

К іншим витратам діяльності підприємства відноситься інвестиційна.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових засобів.

Склад інших витрат - витрати, які виникають під час звичайної діяльності, але не пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції.

Інші витрати обліковуються на рахунку 97 «Інші витрати», та має такі субрахунки:

- 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»;

- 972 «Втрати від зменшення корисності активів»;

- 973 «Собівартість реалізованих майнових комплексів»;

- 974 «Витрати від операційних курсових різниць»;

- 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»;

- 976 «Списання необоротних активів»

- 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

До надзвичайної діяльності відносяться такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності і не відбуваються часто або регулярно.[4]

Надзвичайні видатки - непокриті збитки від стихійного лиха або техногенних аварій, які покриваються за рахунок джерел фінансування та за вирахуванням сум страхового внеску.

Надзвичайні видатки поділяються на:

- прямі видатки (які вже відбулись);

- видатки, які пов'язані з ліквідацією наслідків;

- видатки, які пов'язані з попередженням НС.

Згідно ПСБО 16 «Надзвичайні видатки» включаються в фінансову звітність за виключенням сум, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства під час збитків від надзвичайних ситуацій.[15]

Для обліку видатків використовують рахунок 99 «Надзвичайні витрати», який має такі субрахунки:

- 991 «Витрати від стихійного лиха»;

- 992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій»;

- 993 «Інші надзвичайні витрати».

Кожне підприємство згідно діючого законодавства сплачує податок на прибуток. Облік податку на прибутку здійснюється згідно ПСБО 17.

Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток визнається видатками або доходами в звіті о фінансових результатах. Суму або облік належного по даним бухгалтерського обліку суму податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податок на прибуток» та має такі субрахунки:

- 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»;

- 982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій».

По дебету рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, по кредиту - врахування в фінансові результати та списання на рахунок 79.

Сума податку на прибуток від звичайної діяльності відображається без зменшення на суму податку на прибуток, в наслідок нарахованого податку на прибуток від алгебраїчної суми прибутку від звичайної діяльності та збитків від надзвичайних подій.

Первісними документами при нарахуванні сум податку на прибуток є документи та розрахунки з бухгалтерії.

Дані рахунку 98 відображаються в журналі 5 та 5А.(Додаток А)

Відстрочений податок на прибуток - сума податку на прибуток, визнана відстроченим податковим зобов'язанням та відстроченим податковим активом.

Відстрочений податок у вигляді відстроченого податкового активу відображається по дебету рахунка 17 «Відстрочені податкові активи». Відстрочені податкові зобов'язання відображаються по кредиту рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов'язання». (таб. 1.3)

Таблиця 1.3 Бухгалтерські проведення по обліку податку на прибуток

№ п/п	Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано податок на прибуток	98	641
2	Нараховано зменшення раніше нарахованої суми податку на прибуток	641	98
3	Відображення зменшення суми відстрочених податкових активів	98	17
4	Відображення суми відстрочених податкових зобов'язань звітного періоду	98	54

1.3 Теоретичні основи контролю витрат діяльності підприємства

Операційні витрати діяльності пов'язані з поняттям витрати періоду. В управлінському обліку періодичні витрати або витрати періоду це ті витрати, які не можна проінвентаризувати, тому що їх розмір не залежить від обсягів виробництва, а залежить від тривалості періоду.

Визначення витрат має на меті розкриття способів їх відображення в обліку і демонстрацію даних про них до бухгалтерської звітності підприємства.

Витрати операційної діяльності - витрати, встановлені відповідно до пунктів 17, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318.

Операційні витрати включають грошові витрати на виробництво товару, його продаж, управління компанією, виплату відсотків по залучених вкладах і кредитах, сплату податків, адміністративні та інші витрати.[5]

Операційні витрати оцінюються як агрегований показник витрат, що включає накладні витрати на загальні та адміністративні потреби,витрати на маркетинг та реалізацію продукції, на дослідження і розробки.

Облік операційних витрат доцільно вести за допомогою таких видів витрат в управлінському обліку, як постійні та змінні витрати (в цілому по підприємству - однієї бізнес одиниці) або прямі і непрямі витрати, якщо підприємство має філії або складається з декількох бізнес-одиниць.

Агрегований показник витрат, що включає накладні витрати на загальні та адміністративні потреби, витрати на маркетинг та реалізацію продукції, на дослідження і розробки.

Облік операційних витрат пов'язаний в бухгалтерському управлінському обліку з витратами за елементами. Економічним елементом прийнято називати первинний однорідний вид витрат на виробництво і реалізацію продукції, який на рівні підприємства неможливо розкласти на складові частини.

Метою аудиту витрат операційної діяльності є контроль за правильністю, повнотою, своєчасністю бухгалтерського обліку випуску і руху готової продукції, її оцінки та обчислення виручки від реалізації продукції, а також управлінських і комерційних витрат та прибутку (збитку) від продажу.

У процесі аудиту вирішується комплекс взаємопов'язаних завдань:

- перевірка незмінності обраних в обліковій політиці схем і методів обліку витрат і способів калькулювання собівартості;

- аналізується облікова політика підприємства в частині, що регулює порядок організації обліку випуску і продажу готової продукції згідно з чинним законодавством та галузевим особливостям;

- перевірка дотримання тимчасового чинника віднесення деяких витрат на фактичну собівартість; [27]

- оцінка якості інвентаризації незавершеного виробництва і розподілу фактичної собівартості між незавершеним виробництвом і собівартість готової продукції;

- перевірка обгрунтованості, доцільності та правомірності включення у витрати вартості матеріалів, оплати праці, амортизації, відрахувань на соціальні потреби, непрямих витрат тощо;

- підтверджується первісна оцінка систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

- перевіряється правильність документального оформлення операцій з випуску та продажу продукції;

- вивчається порядок обліку та списання витрат на виробництво і продаж готової продукції, товарів;

- перевіряється правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової;

- оцінюються повнота, своєчасність і достовірність оприбуткування готової продукції на склад, відпуску та продажу її покупцям;

- аналізуються правильність і законність організації аналітичного і синтетичного обліку операцій, пов'язаних з рухом готової продукції;

- контролюється дотримання податкового законодавства в частині оподаткування операцій з продажу готової продукції.

До початку документальної перевірки аудитору необхідно вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду його виробничої діяльності. На основі аналізу облікової політики та особливостей виробництва аудитор з'ясовує обгрунтованість застосовуваного на практиці обліку виробничих витрат і варіанта зведеного обліку витрат.

Підтверджуючи достовірність оформлення і відображення в обліку прямих і накладних витрат, аудитор з'ясовує обгрунтованість віднесення кожного виду витрат на собівартість продукції, правильність розмежування витрат по звітних періодах і об'єктах обліку, відповідність виконаних кореспонденцій рахунків бухгалтерського обліку встановленим нормативними документами. При цьому вивчаються робочі документи, вже сформовані аудитором при перевірці операцій з заготовлению і витрачанню, з грошовими коштами,розрахункових операцій.

Аналітичні процедури представляють собою один з видів аудиторських процедур і полягають у виявленні, аналізі та оцінці співвідношень між фінансово-економічними показниками діяльності економічного суб'єкта. Їх застосування засноване на існуванні явною причинно-наслідкового зв'язку між аналізованими показниками.

Методика застосування аналітичних процедур в аудиті витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) передбачає виділення двох підходів виходячи з критерію доступу до інформаційної бази:

- аналіз взаємозв'язку залишків і оборотів по калькуляційних рахунках;

- функціонально - вартісний аналіз собівартості продукції.

При безпосередньому проведенні аудиту об'єктом звичайного застосування аналітичних процедур є, наприклад, деякі дрібні витрати з низькою ймовірністю спотворень на канцелярське обладнання, телефонні розмови і т.д.

Застосування аналітичних процедур при аудиті обліку витрат на виробництво продукції здійснюється "вглиб" того чи іншого елемента витрат.

Для отримання доказів про реальність і повноти відображення в обліку готової продукції аудитор може скласти баланс витраченої сировини і матеріалів за нормами на одиницю продукції і фактичного виходу продукції.

Баланс сировини, матеріалів і виходу продукції дозволяє аудитору виявити відхилення від нормативних витрат сировини, матеріалів і виходу продукції і тим самим переконатися у достовірності обчислення фінансового результату.[30]

Таким чином, можна підсумувати і зробити висновок, що витрати операційної діяльності пов'язані з грошовими витратами на виробництво товару, його продаж, управління компанією, виплату відсотків по залучених вкладах і кредитах, сплату податків, адміністративні та інші витрати.

Метою аудиту витрат операційної діяльності є контроль за правильністю, повнотою, своєчасністю бухгалтерського обліку випуску і руху готової продукції, її оцінки та обчислення виручки від реалізації продукції, а також управлінських і комерційних витрат та прибутку (збитку) від продажу.[1]

Одним з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов'язкове планування, яке забезпечує своєчасне та ефективне виконання робіт. Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.Характер планування в значній мірі залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедур, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства.

У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку. [2]

Під час планування необхідно враховувати таку інформацію:

- умови конкретного договору (строки, порядок звітності перед клієнтом і т. д.);

- останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

- найбільш важливі питання аудиту;

- рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

- зміст облікової політики замовника та її зміни;

- розрахований або просто оцінений рівень суттєвості (допустимої помилки);

- умови, які потребують особливої ретельності (наявність пов'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);

- необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника;

- зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

Програма аудиторської перевірки - це основа детального планування часу і витрат.

План і програма аудиторської перевірки допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставоюдля встановлення гонорару. Вони повинні бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом. Якщо клієнт використовує комп'ютери, аудиторської групи, можливо, будуть потрібні спеціальні навички. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп'ютерній сфері. План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіка, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи потрібно використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).Програма аудиту є розвитком загального плану аудиту та являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівниківаудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи. Аудиторську програму варто складати у вигляді програми тестів засобів контролю й у вигляді програми аудиторських процедур по суті. Програма тестів засобів контролю являє собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю та обліку. Призначення тестів засобів контролю в тому, що вони допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта. Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевірку вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур по суті являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур по суті аудитору слід визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудита по кожному розділу бухгалтерського обліку. У залежності від змін умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма аудиту може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати. Висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта. [3]

Приблизний зміст програми аудиту наведено в додатку. Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються та уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур.

Найбільш поширеними способами отримання аудиторських доказів, які аудитор використовує при перевірці операцій з виготовлення та продажу продукції, є:

а) Перевірка арифметичних розрахунків (перерахування).

Аудитор проводить перевірку правильності розрахунку відхилень фактичної виробничої собівартості виготовленої продукції від нормативної (планової) виробничої собівартості, фактичної собівартості випущеної і проданої продукції.

б) Інвентаризація.

З метою підтвердження кількості відвантаженої продукції, залишків готової продукції на складі аудитор має право провести інвентаризацію готової продукції.

в) Перевірка дотримання правил обліку окремих операцій з виготовлення та продажу продукції.

Аудитор встановлює дотримання методології і принципів обліку продажу та відвантаження готової продукції.

г) Підтвердження.

Для переконання в реальності здійснення операцій з відвантаження і продаж продукції аудитор повинен отримати підтвердження у письмовій формі від незалежної (третьої) сторони (покупця).

д) Усне опитування персоналу, керівництва підприємства і незалежної (третьої) сторони.

ж) Простежування.

При прослеживании аудитор перевіряє деякі первинні документи і відображення містяться в них даних у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тому, що відповідні господарські операції правильно відображені в бухгалтерському обліку.

з) Аналітичні процедури.

Аудитор може використовувати такі види аналітичних процедур:

- зіставлення залишків по рахунках обліку витрат на виробництво, готової продукції, продажу готової продукції за різні періоди;

- зіставлення показників бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки з кошторисними (плановими) показниками;

- оцінку співвідношень між різними статтями звітності і зіставлення їх з даними попередніх періодів;

- зіставлення фінансових показників діяльності підприємства із середніми показниками відповідної галузі економіки. [4]

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що, аудит операцій обліку операційних витрат здійснюється методикою, яка включає аудит витрат щодо відповідності класифікації операційних витрат, аудит оцінки та умов визнання операційних витрат, аудит правильності визначення сум витрат та відповідних податкових платежів до виробництв і торгівлі, здійсненні послуг, аудит правильності нарахування амортизаційних нарахування, аудит правильності та повноти відображення операційних витрат за елементами, аудит правильності відображення інших операційних витрат поточної діяльності.

к) Узагальнення результатів аудиту та їх використання в системі управління підприємством

Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті. Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатності і достовірності фінансової звітності. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається в довільній формі. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом.

Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини. [5]

У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назва аудиторської організації та її адреса № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і положення ( стандарти) бухгалтерського обліку, Національні нормативи аудиту, якими керувався аудитор.

В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку та фінансової звітності, станувнутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів і встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку та складання фінансової звітності.

Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності

Виявлені в ході перевірки відхилення відображаються в аудиторському звіті, і визначається їх кількісний вплив на показники звітності.

Аудиторська практика свідчить, що типовими помилками, які виявляються в ході перевірки витрат операційної діяльності такі:

- не відповідність застосованого методу обліку витрат методом,

зафіксованому в обліковій політиці;

- неправильна оцінка залишків НЗВ;

- неправильний розподіл витрат по звітних періодах;

- необумовлене (без документального оформлення) включення в собівартість окремих видів витрат. [7]

Усі витрати операційної діяльності формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П (С) БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватися підприємством самостійно.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один серед трьох способів обліку витрат діяльності:

- з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

- з використанням 9-го класу рахунків "Витрат діяльності";

- з одночасними використаннями 8-го і 9-го класу рахунків.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простіше, а щодо інформації про витрати у розрізі економічних елементів, то її можна отримати у внесистемном порядку з облікових регістрів. Використання рахунків класу 8 робить цей облік більш трудомістким і незручним.

Таким чином, для правильної постановки обліку і наступних управлінських рішень важливе значення має облік витрат. Методологічно облік операційних витрат доцільно вести за допомогою таких видів витрат в управлінському обліку, як постійні та змінні витрати або прямі і непрямі витрати, а також з визначенням даних витрат за елементами.

Методологічно для організації контролю витрат працівник облікового апарату, фінансовий керуючий повинен звернутися до П(С)БО № 16 "Витрати", П(С)БО № 25 "Фінансова звітність суб'єкта малого підприємництва", П (С) БО № 3 "Звіт про фінансові результати ". [18]

Можна зробити висновки, що методи аналізу операційних витрат, які можуть бути використані в практичній реалізації різноманітні. В управлінському обліку операційних доходів і витрат можуть ефективно застосовуватися різні види аналізу (оперативний, порівняльний, факторний, комплексний).Дослідниками відзначається велика роль методів фінансового обліку, таких як документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, балансове узагальнення та звітність. В якості спеціальних методів аналізу доходів і витрат доцільно застосування бухгалтерського методу, методу мінімального і максимального значення і методу аналізу розрахунків.

Об'єкти і суб'єкти, завдання та напрями внутрішньої аудиторської перевірки в розрізі обліку операційних витрат і витрат здійснюються на підставі методик внутрішнього аудиту операційних доходів і витрат, відпрацьованих практикою національного аудиту. Всі перевірки виконуються на підставі чинного законодавства (нормативної бази обліку та аудиту).

Виконано внутрішня аудиторська перевірка, зроблено відповідний аудиторський висновок.



2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Характеристика та аналіз діяльності підприємства

Справжня облікова політика підприємства регламентує вимоги к змісту, порядку визнання елементів, рівню деталізації окремих статей та повному розкриттю інформації в консолідованій фінансовій звітності та індивідуальної фінансової звітності підприємств, які входять в групу «Донбаська паливно-енергетична компанія». (Додаток Б)

Метою справжньої облікової політики є сукупність підприємств, звітність яких консолідується в звітності материнської компанії.

Облікова політика - сукупність принципів, стандартів, правил, методів та процедур обліку, які здійснюються усіма компаніями ДТЕК при підготовці фінансової звітності, веденні бухгалтерського обліку, а також при плануванні виробництва та реалізації продукції, розробці прогнозів та бізнес-плану.

Облікова політика підготовлена у відповідності Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) і національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (ПСБО) України, в частині, що не суперечить міжнародним стандартам фінансової звітності.

Реалізація єдиної Облікової політики забезпечується дотриманням єдиних принципів і методів обліку, застосуванням єдиних облікових процедур всіма компаніями групи ДТЕК.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна (квартальна, щомісячна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періода. Баланс складається на останній день звітного періода.

Облікова політика складається на основі наступних принципів:

- безперервності діяльності (безперервна протягом наступних дванадцяти місяців);

- нарахування та відповідності доходів та витрат (доходи і витрати визнаються в фінансовій звітності того періоду, в якому вони фактично виникли).

Якісні характеристики фінансової звітності групи ДТЕК:

- порівнянність (послідовне застосування облікової політики при відображенні аналогічних операцій з метою забезпечити можливість порівнянності даних різних звітних періодів);

- зрозумілість (доступність для зрозуміння користувачам);

- надійність (інформація не повинна містити істотних помилок та спотворень);

- доречність ( корисність для користувачів, які приймають рішення).

Додаткові якісні характеристики фінансової звітності:

- переважання сутності над юридичною формою;

- повнота;

- обачність;

- сутність;

- автономність підприємства;

- послідовність;

- історична собівартість;

Зміни облікової політики:

Зміни в обліковій політиці трапляються у наступних випадках:

- зміни діючого законодавства України або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

- зміни статутних документів компанії , які стосуються ведення обліку і складання звітності;

- зміни, що вносяться, забезпечать найбільш достовірне відображення подій і операцій що стосуються операцій фінансової звітності.

Коли зміни в обліковій політиці оказують суттєву дію на поточний або будь-який з представлених попередніх періодів , або може мати істотний вплив на наступні періоди, група ДТЕК розкриває наступну інформацію:

- причини змін;

- суму корегування для поточного і для кожного періоду;

- суму корегування; які відноситься к періодам, попереднім тим, які були включені в порівняльну інформацію;

- інформацію о том, що порівняльна інформація була перерахована, або що, зробити це неможливо.

Помилками, що допускаються в попередніх звітних періодах, визнається неповне або спотворюючи відображення даних в фінансовій звітності за попередні звітні періоди, яке виникло в результаті некоректного використання або неповного відображення інформації, яка:

- яка була доступна при підготовці фінансової звітності ;

- очікувалось, що буде отримана та прийнята до уваги при підготовці фінансової звітності .

При виявленні помилок, які були допущені в попередніх періодах на основі фінансової звітності та можуть надати вплив на рішення користувачів компанії:

- за останній звітний період;

- за період, який передує останньому звітному періоду.

Виправлення помилок, які були допущенні при складанні фінансової звітності в попередніх звітних періодах, здійснюється шляхом зміни сальдо нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) на початок звітного періоду.

Виправлення значних помилок, які відносяться к попереднім звітним періодам, супроводжуються наданням повторної порівняльної інформації в фінансовій звітності за звітний період в складі приміток до фінансової звітності з розкриттям суті та сум відповідних помилок.

Облікова політика повинна застосовуватися таким чином, щоб фінансова звітність повністю відповідала вимогам Закону України та кожному конкретному МСФЗ та ПСБО.

При наявності протиріч в вимогах к веденню обліку та розкриттю інформації в фінансовій звітності між МСФЗ та ПСБО пріоритет надається МСФЗ.

Фінансова звітність:

- для мети, передбаченої законодавством України, яка складається в форматі, затвердженому національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- для інших цілей які складаються в форматі, передбачених МСФЗ.

Складання звітності в любому із передбаченому форматі потребує відповідної перегрупування даних облікових реєстрів.

Для забезпечення достовірності облікових даних перед складанням річної звітності проводиться інвентаризація активів, зобов'язань та власного капіталу в відповідності з Положенням об організації бухгалтерського обліку та Інструкцією об інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.94 р. (з змінами та доповненнями).

Результати інвентаризації розкриваються в примітках до фінансової звітності.

Сторона є пов'язаною з групою компанії якщо:

- ця сторона контролює компанію або контролюється нею,

- має частку в компанії, що забезпечує їй значний вплив на її діяльність;

- здійснює спільний контроль над компанією.

- є асоційованою або спільної компанії;

- входить до складу ключового управлінського персоналу компанії;

- є близьким родичем будь-якої особи.

Операції між пов'язаними сторонами являють собою передачу ресурсів, послуг, зобов'язань між пов'язаними сторонами, незалежно від одержання плати.

Для цілей процедур консолідації та подальшого розкриття в фінансовій та операційній політиці компанії, але не контроль над такою політикою. Значний вплив може досягатися через часткове володіння, по статуту або по угоді.

Розкриття операцій по пов'язаним сторонам здійснюється у відповідності з вимогами стандартів фінансової звітності.

Наказ про облікову політику -- це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно -- керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства.

Наказ може містити такі розділи:

- нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку;

- техніка бухгалтерського обліку;

- організація бухгалтерського обліку.

У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функцінування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.

...