Облік, аналіз та аудит торгівельних запасів на торговельному підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Дипломна робота

„Облік, аналіз та аудит торгівельних запасів на торговельному підприємстві”

Черкаси - 2016

Зміст

Вступ

1. Теоретичні та методологічні основи обліку, аналізу та аудиту товарних запасів на торговельному підприємстві

1.1 Характеристика нормативної та законодавчої бази з обліку, аналізу та аудиту товарних запасів

1.2 Методологія обліку товарних запасів

1.3 Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності і фінансового

стану торгових підприємств

1.4 Методологія аудиту товарних запасів

2. Практичні аспекти обліку, аналізу та аудиту товарних запасів на ЗАТ „Рекорд”

2.1 Організаційно-економічна характеристика ЗАТ „Рекорд”

2.2 Організація та стан обліку товарних запасів ЗАТ „Рекорд”

2.3 Аналіз стану, руху та ефективності використання товарних запасів

2.4 Аудиторська перевірка повноти і достовірності обліку товарних запасів

3. Шляхи вдосконалення обліку, аналізу та аудиту товарних запасів в ЗАТ „Рекорд”

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Торгівля с однією з провідних галузей економічної діяльності. В нових умовах у даній галузі відбулися значні зміни, які зумовлюють необхідність подальшого розвитку методології, методики і організації бухгалтерського обліку. Торгівля - це свого роду каталізатор змін, що відбуваються у виробництві та споживанні в умовах ринку. В Україні кількість торговельних підприємств - як оптових, так і роздрібних - зростає з кожним роком.

Взаємовідносини між підприємствами, організаціями і установами, а також між ними і населенням, що зумовлені дією ринку, мають характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини ґрунтуються на використанні грошей у їх функціях - коштів обігу і коштів платежу. При цьому підприємство водночас є постачальником для одних і покупцем для інших.

Найбільш питому вагу в розрахунках підприємств мають розрахунки за товарними операціями - за продану (реалізовану) продукцію, виконані роботи і надані послуги, одержані матеріальні цінності і послуги. При цьому підприємства можуть застосовувати лише ті форми розрахунків, які встановлені законами і постановами уряду та є обов'язковими для всіх учасників платіжного обігу.

Правова організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообороту коштів, перехід їх з товарної форми у грошову, створюють необхідні умови для оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Розрахунки за товарними операціями являють собою основу всієї господарської діяльності підприємства. Зокрема, забезпечення своєчасної та достовірної інформації по розрахунках дозволяє своєчасно виявити невиконання договірних зобов'язань та дає можливість проаналізувати стан дебіторської та кредиторської заборгованості.

Торгівля - особлива діяльність людей, пов'язана із здійсненням актів купівлі-продажу, яка представляє собою сукупність специфічних технологічних та господарських операцій, що спрямовані на обслуговування процесу обміну. Це форма товарного обігу, що здійснюється при посередництві грошей.

Торговельна діяльність -- це ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу товарів з метою одержання прибутку. Бухгалтерський облік товарів і їх реалізації є основною ділянкою бухгалтерського обліку торговельного підприємства, яка забезпечує визначення і контроль за точністю і об'єктивністю основного показника діяльності підприємства - обсягу товарообороту та валового доходу торгівлі як джерела покриття витрат обігу та створення прибутку підприємства. Облік реалізації товарів безпосередньо пов'язаний з правильним визначенням, обліком та сплатою до бюджету податку на додану вартість. Бухгалтерський облік торговельної діяльності завжди мав свої особливості в порівнянні з обліком інших видів діяльності. Сьогодні бухгалтерам торговельних підприємств постійно доводиться долати складнощі перехідного періоду. Тому необхідно привернути належну увагу до організації бухгалтерського обліку діяльності торговельних підприємств в умовах його реформування з метою забезпечення користувачів повною, достовірною та об'єктивною інформацією про фінансовий стан підприємства та результати його діяльності.

Завданням дипломної роботи:

- вивчення теоретичних, організаційно - правових та методологічних засад обліку, аналізу та аудиту товарних запасів;

- дослідження методів обліку, аналізу та аудиту товарних запасів;

- оцінка стану обліку, аналізу та аудиту товарних запасів на досліджуємому об`єкті;

- надання обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення обліку, аналізу та аудиту товарних запасів на досліджуємому об`єкті.

Об`єктом дослідження стало ЗАТ „Рекорд”.

1. Теоретичні та методологічні основи обліку, аналізу та аудиту товарних запасів на торговельному підприємстві

1.1 Характеристика нормативної та законодавчої бази з обліку, аналізу та аудиту товарних запасів

Одним з основних економічних показників господарської діяльності торговельного підприємства є товарообіг - процес обміну товару на гроші. Власник товару - торговельне підприємство - за гроші передбачає товар у власність іншій юридичній або фізичній особі. Товарообіг характеризує процес руху товарів через акти купівлі-продажу. Як економічна категорія товарообіг характеризується наявністю одночасно двох ознак:

- товару як об'єкта продажу;

- продажу як форми руху товару від виробника до споживача.

До показників, що характеризують товарообіг торговельного підприємства, відносяться:

- обсяг товарообігу у вартісному виразі за поточними цінами;

- обсяг товарообігу у вартісному виразі за порівняльними цінами;

- асортиментна структура товарообігу за окремими групами товарів (грн., відсотки);

- одноденний обсяг товарообігу (грн.);

- обсяг товарообігу в розрахунку на одного працівника, в тому числі працівника торгової групи;

- обсяг товарообігу на м³ загальної площі, в тому числі торгової площі;

- час обертання товарів (дні обороту);

- швидкість товарообігу (кількість оборотів).

Товарообіг торговельного підприємства можна розглядати:

- по-перше, як результат діяльності підприємства торгівлі, його економічний ефект;

- по-друге, (в соціально-економічному аспекті), як показник товарного споживання населення, один з показників рівня життя (за класифікацією ООН).

Показники товарообігу мають кількісну і якісну характеристики. Кількісна характеристика товарообігу - обсяг реалізації в грошовому виразі, якісна - це структура товарообігу. Структура (або асортиментний склад) товарообігу - це частка окремих товарних груп в загальному обсязі реалізації.

На підприємствах товарообіг виражається в сумі грошової виручки за продані товари, на підставі чого можна говорити про значимість даного підприємства на споживчому ринку.

Як економічний показник, роздрібний товарообіг виражає обсяг товарної маси (в грошовому виразі), що переходить до сфери особистого споживання, і характеризує, з однієї сторони, грошову виручку з торгівлі, з іншої, - суму витрат населення на придбання товарів. Динаміка роздрібного товарообігу відображає пропорції між виробництвом і споживанням, потреби підприємств в матеріальних і трудових ресурсах, розвиток торгової мережі.

При характеристиці використовуються такі показники, як: його загальний обсяг у діючих і порівняльних цінах, середньодушовий роздрібний товарооборот, питома вага окремих товарних груп у загальному обсязі товарообороту. В сучасних умовах у зв'язку із загальною кризою економіки в Україні спостерігаються тенденції зниження фізичного обсягу товарообороту в цілому і в розрахунку на душу населення, викривлення в розвитку його асортиментної структури, коли частка непродовольчих товарів, наприклад в системі споживчої кооперації, становить менше 20 % від загального обсягу товарообороту. аудит товарний облік

Доречно сказати, що в розвинутих країнах частка непродовольчих товарів становить 80 % від загального обсягу товарообороту. Ці показники свідчать про те, що в нашій країні відбуваються процеси зубожіння людей і зниження життєвого рівня.

Отже, роздрібний товарооборот характеризує результати діяльності не тільки торговельних підприємств. У ньому відображається стан економіки в цілому: ефективність виробництва, ступінь ринку і кон'юнктура його розвитку.

Торговельна діяльність - це ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі і продажу товарів з метою одержання прибутку.

Торговельна діяльність здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, якщо це зазначено в статуті та за наявності відповідних дозволів.

Організація діяльності підприємств роздрібної торгівлі регламентується Законами України та іншими основними нормативними документами, зокрема, : законами «Про підприємництво» ; «Про підприємства в Україні»; «Про захист прав споживачів» «Про споживчу кооперацію» ; «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення»; Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення та ін.

Згідно з вищенаведеним переліком до організації діяльності підприємств роздрібної торгівлі висуваються вимоги щодо їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва здійснюється відповідно до статті 8 Закону України «Про підприємництво» і Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та до самого торгівельного приміщення, яке повинно відповідати вимогам. охорони праці та здоров'я, захисту навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки, санітарними та іншими вимогами, передбаченими нормативними актами.

Господарюючі суб'єкти реалізують товари лише за наявності документів, що свідчать про їх якість і безпеку. Забороняється продаж товарів, що не мають належного товарного вигляду і з терміном придатності, що закінчився, а також тих товарів, що надійшли без документів, котрі засвідчують їх якість і безпеку. Реалізація імпортних товарів допускається, якщо в суб'єкта підприємницької діяльності є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката в державній системі сертифікації.

Якщо підприємство роздрібної торгівлі при розрахунках з покупцями використовує засоби виміру, то вони повинні мати державне перевірочне тавро і проходити перевірку в установленому порядку. Усі засоби вимірювальної техніки допускаються до застосування тільки після їх державної перевірки або метрологічної атестації, що виконуються територіальними органами Держстандарту України у відповідному порядку. Правила користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування і надання послуг затверджено наказом № 633 .

Такі основні вимоги до організації торговельної діяльності роздрібного підприємства.

Під товарними запасами у широкому значенні розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку.

Запаси є однією з основних складових собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо. Від того, наскільки правильно буде організований їх облік, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів.

Облік запасів не вважається складним, виняток може становити тільки облік витрат на виробництво і визначення собівартості продукції, робіт, послуг тощо. Однак він є одним з найбільш трудомістких розділів обліку, оскільки оперує десятками, сотнями, а часом і тисячами найменувань запасів. Крім того, облік запасів є ніби довгим ланцюжком операцій, який зв'язує воєдино облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, підзвітними особами, облік запасів на складі і так далі до обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Облік запасів на підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб (далі - підприємства) всіх форм власності (крім бюджетних установ) регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 "Запаси".

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. При організації бухгалтерського обліку товарних запасів потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

Законами України :

· "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

· "Про оподаткування прибутку підприємств";

· "Про податок на додану вартість";

· “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”

Положеннями:

· П(С)БО 2 „Баланс”;

· П(С)БО9 "Запаси" ;

· П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість";

· П(С)БО 11“Зобов'язання”,

· Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України Згідно з П(С)БО товари, придбані (отримані) і утримувані з метою подальшого продажу, відносяться до запасів підприємства.

· Постановами Кабінету Міністрів України:

· “Про термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій і безготівковій формі з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій”

· “Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” зі змінами і доповненнями

· “Про затвердження Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України”

· “Про затвердження Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків в Україні”

· Вказівками про склад і заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України;

· Наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типової форми первинного обліку" .

· Інструкція “Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті”, затверджена постановою Правління Нацбанку України від

· Наказ Державної податкової адміністрації України “Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”

Відповідно до П(С)БО 9 запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначено. Під економічною вигодою розуміється потенційна можливість одержання підприємством грошових коштів від використання активів.

Запаси, що відповідають переліченим вище критеріям, підлягають відображенню в складі активів підприємства. Запаси, що не обіцяють підприємству ніяких економічних вигод у майбутньому і, отже, не відповідають критеріям активу, повинні бути виключені зі складу активів І списані з балансу підприємства.

До організації торговельної діяльності роздрібного підприємства застосовуються такі основні вимоги, як особливості продажу окремих видів товарів, що регулюються окремими правилами, затвердженими за узгодженням із зацікавленими міністерствами та відомствами. До таких, зокрема, належать:

-- Правила продажу продовольчих товарів, затверджені наказом МЗЕЗ України від 28.12.94р. №237 ;

-- Правила продажу непродовольчих товарів, затверджені наказом МЗЕЗторгу України від 27.05.96р. №294 [9];

-- Правила торгівлі на ринках /70/;

-- Правила торгівлі транспортними засобами та номерними агрегатами, затверджені наказом МЗЕЗторгу України від 18.12.95р. № 168 /7/7;

-- Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96р. №854 //2/;

-- Правила роздрібної реалізації лікарських засобів, затверджені постановою КМУ від 12.05.97р. №447 [13]\

-- Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм, затверджені постановою КМУ від 04.11.97р. № 1209 [14]\

-- Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного походження і напівдорогоцін-них каменів, затверджені постановою КМУ від 25.03.99 р. №460 [15].

-- Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою КМУ від 20.12.97р. № 1442 /76/;

-- Правила роздрібної торгівлі картоплею і плодоовочевою продукцією, затверджені наказом МЗЕЗторгу України від 08.07.97р. №344 /77/;

-- Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом МЗЕЗ України від 13.03.95р. №37 [18];

-- Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджені наказом МЗЕЗ і торгівлі України від 03.08.96 р. № 503 [19];

-- Правила торгівлі антикварними речами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства культури та мистецтв України від 29.12.2001р. №322/795 [20].

1.2 Методологія обліку товарних запасів

Для кожної однорідної групи запасів виділяється свій бухгалтерський рахунок. У зв'язку з цим дуже важливо відразу правильно визначити призначення запасів, що надходять на підприємство, і тоді ви не помилитеся з вибором рахунка.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291, для обліку запасів призначений 2-й клас Плану рахунків, який має відповідну назву: "Запаси". На рахунках цього класу об'єднується інформація про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Рахунок 28 "Товари" призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

Він має наступні субрахунки:

281 "Товари на складі" - товари, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо;

282 "Товари в торгівлі" - товари, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, лотках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

283 "Товари на комісії" - товари, передані на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають переходу права власності на цей товар до сплати їх вартості;

284 "Тара під товарами" - тара під товарами і порожня як купована, так і власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" чи 20 "Виробничі запаси".

За дебетом субрахунків 281 - 284 відображається збільшення кількості товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

На субрахунку 285 "Торгова націнка" відображається торгова націнка (різниця між купівельною та продажною (роздрібною) вартістю товарів) за товарами, облік яких ведеться в цінах реалізації на субрахунках 281 і 282. Крім того, на цьому субрахунку відображається різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами, якщо облік тари на підприємстві ведеться за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства.

За кредитом субрахунку 285 в кореспонденції з дебетом рахунків 281 і 282 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання) відповідно до розрахунків торгової націнки в кореспонденції з кредитом тих же рахунків 281 і 282.

Рахунок 28 можуть використовувати не тільки підприємства торгівлі, постачальницькі, збутові та заготівельні підприємства й організації, підприємства громадського харчування, а й промислові, виробничі та інші підприємства для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або в разі, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, яка виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо. Наприклад, реалізація в складі готової продукції (годинників) електричного елемента живлення (батарейок), куплених в іншого підприємства і може бути встановлена за бажанням клієнта.

Аналітичний облік товарів ведеться за їх видами у кількісно-сумовому вираженні.

Підприємства роздрібної торгівлі облік руху і наявності товарів ведуть на субрахунку 282 «Товари в торгівлі». По дебету рахунка відображається збільшення вартості товарів, а по кредиту -- зменшення.

Характерною рисою підприємств роздрібної торгівлі є те, що вони, як правило, ведуть облік товарних запасів у продажних цінах, тобто в тих цінах, за якими товари буде реалізовано покупцям -- кінцевим споживачам. Отже, при оприбуткуванні товару, що надійшов, підприємство відразу відображає і суму торговельної націнки на нього.

Торговельна націнка являє собою різницю між продажною і купівельною (первісною) вартістю товарів. Сума торговельної націнки покликана забезпечити покриття витрат торговельного підприємства і принести йому прибуток. Оскільки підприємства роздрібної торгівлі ведуть облік товарів у продажних цінах, тобто в тих цінах, за якими товари будуть безпосередньо реалізовані покупцям, то їх продажна вартість повинна містити в собі суму ПДВ, що нараховується при продажу. У зв'язку з цим сума податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при придбанні товару, повинна бути врахована підприємством роздрібної торгівлі при формуванні торговельної націнки.

При невеликому асортименті товару підприємство роздрібної торгівлі, як правило, встановлює націнку на товар у конкретній сумі.

Облік усіх видів запасів ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію.

Для ведення кількісного обліку дуже важливо визначити, що є одиницею бухгалтерського обліку. Для запасів такою одиницею є найменування або однорідна група (вид).

Повинна вказуватися кількість кожної облікової одиниці, яка визначається не тільки за видом натурального вимірника, що використовується на підприємстві для обліку цих запасів (штуки, метри, літри тощо), але і за його величиною, розрядністю (грами, кілограми, тонни або міліметри, метри, кілометри тощо). Існують певні види запасів, щодо яких можливе використання різних натуральних вимірників, наприклад, бензин може вимірюватися в літрах або кілограмах.

У таких випадках бажано вибрати один вид натурального вимірника і використати його для обліку всього об'єму певного виду запасів за всіма операціями. Якщо це неможливо, наприклад, у разі якщо той же бензин обліковується на підприємстві в літрах, а надійшов від постачальників у кілограмах, то необхідно зробити перерахунок з одного виду натурального вимірника в інший, з кілограмів у літри, за встановленими коефіцієнтами. Змінювати натуральний вимірник щодо запасу, який раніше відображався в іншому натуральному вимірнику, не допускається, якщо ці два натуральні вимірники не мають встановленого коефіцієнта перерахунку або не можуть бути переведені з одного в інший якимось іншим чином. Наприклад, не можна вести облік кавунів на складі в кілограмах, а відпускати їх в магазин на реалізацію в штуках.

Крім найменування (виду) і одиниці вимірювання, при обліку запасів необхідно вказувати третій показник - вартісний. Саме за цими трьома показниками визначається, чи є запаси однорідними і чи можна їх просумувати і відобразити в обліку однією позицією.

Саме ці три показники (найменування, одиниці вимірювання і ціна) є обов'язковими у всіх первинних документах, що відображають в бухгалтерському обліку наявність і рух запасів. Виняток становлять підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, які можуть аналітичний облік товарів вести у сумовому вираженні.

Показник вартості запасу є найважливішим в бухгалтерському обліку. Визначення вартості запасу починається з моменту зарахування запасу на баланс підприємства, - всі придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Запаси можуть бути:

· придбані за плату у сторонніх юридичних або фізичних осіб;

· зроблені власними силами;

· отримані у вигляді внеску до статутного капіталу підприємства;

· отримані підприємством на безоплатній основі;

· придбані внаслідок обміну на аналогічні запаси.

· придбані внаслідок обміну або часткового обміну на неаналогічні запаси.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» [51] придбані (отримані) товари зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Згідно п. 9 Л(С)БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, то складається з таких фактичних витрат:

· сум, що сплачуються відповідно до договору постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

· сум увізного мита;

· сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству;

· транспортно-заготівельних витрат (витрат на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати за страхуванням ризиків транспортування запасів);

· інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

· понаднормативні втрати і нестачі запасів;

· проценти за користування позиками;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

У податковому обліку підприємства роздрібної торгівлі при придбанні товарів виникають валові витрати. Датою збільшення валових витрат вважається дата кожної з подій, що відбулася раніше:

· або дата перерахування грошових коштів в оплату вартості товарів постачальнику;

· або дата оприбуткування товарів, отриманих від постачальників.

При цьому за сумами ПДВ, що входять до складу вартості придбаних товарів, підприємство роздрібної торгівлі -- платник ПДВ за наявності податкової накладної має право на податковий кредит.

Методи оцінки вибуття товарних запасів

Для списання товарних запасів передбачені наступні методи:

§ ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

§ середньозваженої собівартості;

§ собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);

§ собівартості останніх за часом надходження запасів (LIFO);

§ нормативних витрат;

§ ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із приведених методів.

Розглянемо більш докладно кожний з методів (не будемо розглядати тільки метод нормативних витрат, оскільки він не використовується в торгівлі).

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці товарних запасів

Даний метод застосовується на підприємствах, де облік руху запасів здійснюється по кожній конкретній одиниці.

У сьогоднішніх умовах господарювання вже звичним стало вести облік із застосуванням комп'ютерних програм. Бухгалтерські програми, як правило, надають можливість вести кількісно-сумовий облік ТМЦ. У таких випадках кожної матеріальної цінності привласнюється свій код, і як наслідок, такі ТМЦ не можна замінити іншими в силу різних причин, зокрема, різній собівартості придбання.

При застосуванні зазначеного методу підприємство може регулювати собівартість товарів і, як наслідок, отриманий прибуток у результаті списання більш дорогих чи більш дешевих запасів.

Метод FIFO

При оцінці запасів по методу FIFO використовується правило, відповідно до якого запаси вибувають у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто товарні запаси, що першими відпускаються (продаються й інше вибуття), оцінюються по собівартості перших за часом надходження запасів.

Даний метод найбільш зручний на підприємствах, де бухгалтерський облік комп'ютеризований. У противному випадку, особливо при щоденному надходженні і відпустці великої кількості товарів, вона досить трудомісткий і вимагає підвищеної уваги при вибірці запасів, що надійшли, у розрізі кожної партії в порядку черговості. З огляду на і той факт, що в сьогоднішніх умовах господарювання документи в бухгалтерію протягом місяця можуть надходити нерегулярно, даний метод також буде важко застосовувати при щоденному визначенні собівартості списаних запасів.

Метод LIFO

При оцінці запасів по методу LIFO застосовується правило, при якому товарні запаси вибувають у послідовності, протилежної їхньому надходженню на підприємство, тобто запаси, що першими вибувають (продаються й інше вибуття), оцінюються по собівартості останніх за часом надходження запасів.

Як бачимо, метод LIFO є зворотним відображенням методу FIFO.

Даний метод, на наш погляд, є найбільш непривабливим і важкої з точки зору його "економічного змісту". Крім того, при використанні цього методу наприкінці року бухгалтеру необхідно буде розрахувати найменшу вартість запасів по методу середньозваженої собівартості для відображення різниці в Примітках до фінансової звітності.

Метод ціни продажу

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів.

Даний метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінюючуюся номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари.

Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки:

Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці.

Методи ціноутворення

В умовах, коли підприємства можуть вільно купувати і продавати товари на внутрішньому і зовнішньому ринку, передумовою забезпечення успішного бізнесу є забезпечення правильності формування цін.

Ціна-грошовий вираз вартості товару, послуги.

Роздрібні ціни на товари народного споживання - це ціни на товари невиробничого споживання, за якими їх продають незалежно від форми розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

Договірні ціни можуть бути твердими (фіксованими), змінними або цінами з наступною фіксацією. За умови твердої ціни в договорі фіксується конкретна сума, яка не змінюється і повинна бути врахована при оплаті. В умовах інфляції фіксована ціна вигідна, передусім, покупцю. Продавець, погодившись на фіксовану ціну, може опинитися в невигідних умовах, адже за період між моментом укладення угоди і початком її виконання фактична ціна може, суттєво збільшитися. Ціни з наступною фіксацією в договорі не зазначаються. У такому випадку фіксуються способи її визначення і відповідні джерела, на які будуть орієнтуватись сторони на момент оплати.

На даний період законодавством про ціни та ціноутворення встановлені вільні ціни, а також державні фіксовані та регульовані ціни.

Державне регулювання цін і тарифів передбачено тільки на окремі види товарів, які вказані в спеціальному переліку, розробленому Кабінетом Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування економіки". В Україні передбачені наступні види цін:

· вільна відпускна ціпа промислового (виробничого) підприємства;

· вільна відпускна ціна оптового підприємства;

· вільна роздрібна ціна на товари, які реалізуються населенню.

Дотримання порядку ціноутворення на товари і послуги є важливою умовою правильної організації бухгалтерського і податкового обліку товарних, розрахункових та інших операцій.

Вільні роздрібні ціни залежно від джерел надходження товару формуються на підставі та з урахуванням:

· ціни виробника продукції;

· оптового торговельного підприємства;

· ціни закупки (купівельної);

· митної вартості імпортованого товару (з урахуванням митного збору);

· сум ввізного мита;

· сум непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству, акцизного збору, суми ПДВ, якщо покупець не є платником ПДВ, або здійснює одночасно оподатковувані і неоподатковувані цим податком операції;

· витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів до місця їх використання, враховуючи витрати по страхуванню ризиків транспортування;

· інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці тощо);

· торгових надбавок (що включають і податок на додану вартість).

При формуванні роздрібної ціни на окремі товари додатково включаються законодавче встановлені збори.

Складові ціни оптового та роздрібного підприємства торгівлі можна відобразити у вигляді формул:

Уот = [Увідп + (В₀ + П_р)] + ПДВ, (1.1)

де: У_от - відпускна ціна товару підприємства оптової торгівлі, грн.; Увідп - відпускна ціна продукції виробничого підприємства, грн.; В₀ - витрати обігу оптового підприємства в розрахунку на одиницю товару, грн.; Пр - прибуток від реалізації одиниці товару, грн.

У_роздр = [Уот + (Вор +Прр)] + ПДВ, (1.2)

де Уроздр - відпускна ціна товару підприємства роздрібної торгівлі, грн.; У_от - відпускна ціна товару підприємства оптової торгівлі, грн.; Вор - витрати обігу роздрібного підприємства в розрахунку на одиницю товару, грн.; Прр - прибуток від реалізації одиниці товару, який очікує отримати роздрібне підприємство, грн.

Торгові надбавки - це частина вартості товару, призначена для покриття витрат підприємства, отримання прибутку та сплати податків. Рівень торгових надбавок (націнок) визначається продавцем самостійно, виходячи з розмірів витрат підприємства та рівня рентабельності.

Роздрібні ціни можуть підвищуватися за рахунок встановлення додаткової націнки, що діє в нічний час роботи підприємства. Підставою для її встановлення є розрахунок націнки, в якому будуть враховані додаткові витрати, а також наказ керівника торговельного підприємства, в якому зазначається найменування груп товарів (або весь асортимент), до яких застосовуються додаткові націнки; розмір встановленої додаткової націнки; час доби, протягом якого діє встановлена додаткова націнка; відповідального працівника підприємства, на якого покладаються обов'язки з виконання цього наказу; інші вказівки.

З наказом повинні бути ознайомлені працівники підприємства, які будуть здійснювати продаж і розрахунки за проданий товар у нічний час, і головний бухгалтер, який повинен забезпечити відображення операцій з продажу товарів з додатковою націнкою в бухгалтерському і податковому обліку.

Для того, щоб уникнути будь-яких претензій покупців або контролюючих органів, один примірник наказу, завірений підписом керівника підприємства, повинен бути безпосередньо на торговельній точці (наприклад, у касира-операціоніста або у старшого продавця).

Обов'язковою умовою застосування додаткової націнки є доведення відомостей про це до покупців за допомогою оголошень, розміщених у доступних місцях у приміщенні торговельного підприємства, а також у вітринах або поряд із табличкою про режим роботи торговельного підприємства.

Крім вільних цін по деяких товарах державою встановлюються:

· фіксовані ціни, тобто ціни незмінні у визначеному періоді часу;

· регульовані ціни, тобто ціни які можуть змінюватись відносно базового рівня у відповідності з порядком, встановленим державними органами.

Для роздрібної торгової мережі це може бути встановлення максимального рівня цін або торгової націнки.

Правильно сформована ціна - це основа для отримання прибутку підприємства, однак тільки правильна політика застосування цін дасть можливість реалізувати товар за такими цінами і дійсно цей прибуток отримати. А для цього необхідно управляти цінами з урахуванням попиту та пропозиції на споживчому ринку товарів. Важелями управління цін можуть бути: переоцінка товарів (дооцінка та уцінка) та застосування системи знижок і додаткових націнок.

Поряд з необхідністю покриття операційних витрат і отримання прибутку в торгівлі найчастіше необхідно враховувати і строки реалізації товарів. За більшістю продовольчих товарів вони офіційно встановлені, за іншими - визначаються економічною доцільністю продажу.

Методика обліку строку реалізації в ціні товару заснована на використанні двох показників:

· питомої ваги реалізованої частини товару (Т, %);

· питомої ваги періоду, за який реалізована частина товару (t, %):

Т = (Т_Р:Т₃) х 100%, (1.3)

де: Тр - загальна вартість реалізованого товару; Т₃ - загальна вартість закупленого товару.

t = (t_p:t_n)*100%, (1.4)

де: t_p - строк, за який реалізована частина товару; t_n - граничний строк зберігання (ефективної реалізації) даної партії товару.

Розрахувавши наведені показники, можна зробити наступні висновки:

1) якщо Т > t - товари можуть бути реалізовані за первісною вартістю до закінчення строку придатності (строку рентабельної реалізації); значне перевищення Т над t говорить про можливість підвищення ціни;

2) якщо Т = t - реалізація товару проводиться пропорційно строку придатності (рентабельної реалізації). В такому випадку необхідний постійний контроль за стабільністю реалізації;

3) якщо Т < t - товар не буде реалізований в межах строку придатності (рентабельної реалізації). Для попередження фінансових втрат необхідно зменшити ціну.

1.3 Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності і фінансового стану торгових підприємств

Аналіз показників роздрібного товарообороту проводиться з метою виявлення невідповідностей між реальною ситуацією, що склалася в результаті діяльності на ринку торговельного підприємства, і показниками, що передбачалися планом. В ході аналізу дається оцінка діяльності, виявляються причинно-наслідкові взаємозв'язки, що вплинули на розвиток показника, який аналізують, і відшукуються резерви збільшення обсягів реалізації та прибутку.

Конкретна схема проведення аналізу визначається самостійно кожним підприємством і залежить від цілей аналізу і вихідної інформації, яка при цьому використовується.

Загальними принципами, якими керуються при проведенні аналізу, є комплексність, дієвість і системність. Оцінка розвитку роздрібного товарообороту здійснюється в ув'язці з іншими показниками господарської діяльності й умовами зовнішнього середовища. При цьому використовується система показників, що віддзеркалюють економічні та соціальні цілі діяльності і способи їх досягнення. Для прийняття виважених управлінських рішень важливо проводити аналіз не час від часу, а систематично.

Проведенню глибокого та всебічного аналізу сприяє використання різноманітної економічної і соціальної інформації, а саме планових показників, даних бухгалтерської і статистичної звітності, соціально-економічних показників розвитку району діяльності, даних вибіркових обстежень власних підприємств, підприємств-конкурентів, покупців, кон'юнктурних обстежень тощо.

Аналіз проводять від загального до часткового. Спочатку аналізують загальний обсяг товарообороту, потім його асортиментну структуру, після цього дають оцінку товарним запасам і швидкості обігу товарів, а на завершальному етапі аналізується виконання плану поставок у розрізі окремих товарних груп і постачальників. Важливу роль для проведення якісного аналізу відіграють продумані, грамотно розроблені аналітичні таблиці, в яких містяться необхідні вихідні і розрахункові показники. При цьому також слід подбати про те, щоб дані таблиць були приведені в порівняльний вигляд.

У процесі аналізу розраховують відсоток виконання планових завдань, досліджують динаміку розвитку товарообороту порівняно з попередніми періодами середньодушовий товарооборот, відсоток охоплення товарооборотом купівельних фондів населення, питому вагу товарообороту підприємства в загальному обсязі товарообороту району діяльності.

Важливою умовою успішного розвитку товарообороту є ритмічність реалізації товарів за той чи інший проміжок часу. При нормальній роботі торговельні підприємства мають відносно постійні показники товарообороту в розрізі окремих днів, п'ятиденок чи декад. Для проведення аналізу ритмічності розвитку товарообороту розраховують коефіцієнт ритмічності за формулою:

( 1.5)

де К_ритм. - коефіцієнт ритмічності;

Т _{ф і} - фактичний товарооборот за і-й день, п'ятиденку за декаду;

Т_{пл і} - плановий товарооборот за і й день, п'ятиденку чи декаду;

n - кількість днів, п'ятиденок чи декад у періоді.

Коефіцієнт ритмічності може мати значення від 0 до 1. Максимальне наближення його до одиниці свідчить про ритмічну роботу підприємства , навпаки коефіцієнта ритмічності, наближені до 0, - про неритмічну.

Оцінку рівномірності виконання планових завдань дають на основі використання коефіцієнта рівномірності виконання плану, який розраховують за формулою:

К_рівн. = 100 % - V, ( 1.6 )

де К_рівн. - коефіцієнт рівномірності;

V - коефіцієнт варіації.

У свою чергу коефіцієнт варіації розраховують за формулами:

( 1.7 )

( 1.8 )

де V - коефіцієнт варіації;

- середнє квадратичне відхилення;

х_і - відсоток виконання плану за кожний конкретний місяць;

- відсоток виконання плану товарообороту за рік;

n - кількість місяців у періоді.

Значення показників рівномірності оцінюють так само, як і коефіцієнтів ритмічності.

Поглибленню аналізу показників роздрібного товарообороту сприяє визначення впливу окремих факторів на його розвиток. Всю множину факторів, що впливають на розвиток роздрібного товарообороту, можна поділити на фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. До факторів зовнішнього середовища належать показники, що характеризують:

- використання основних фондів;

- використання трудових ресурсів;

- забезпеченість трудовими ресурсами.

Найбільше розповсюдження при проведенні такого аналізу отримав метод ланцюгових підстановок. Його суть полягає в тому, що залежність між товарооборотом і факторами, які його формують, має виключно функціональний характер і описується прямо пропорційною або зворотно пропорційною залежністю, тобто товарооборот описується як функція декількох змінних у вигляді алгебраїчної суми, добутку або частки впливу одних показників на інші. Ступніть впливу того чи іншого показника на результат виявляють шляхом послідовної заміни планової (базової) величини однієї зі складових фактичною його величиною і послідовним відніманням від другого розрахунку - першого, від третього - другого і т.д.. У загальному вигляді система розрахунків із застосуванням методу ланцюгових підстановок має такий вигляд:

У_о = f (a_о, b_о, c_о, d_о ...) - базове значення узагальнюючого показника;

У_а = f (a, b_о, c_о, d_о ...) - проміжне значення;

У_b = f (a, b, c_о, d_о ...) - проміжне значення;

У_i = f (a, b, c, d ...) - фактичне значення.

Наприклад, взаємозв'язок між товарооборотом і факторами, що визначають зовнішнє середовище, описується формулою:

( 1.9 )

де Ч - чисельність населення, яке обслуговується даним торговельним підприємством, ос.;

d - середньодушові грошові доходи, грн.;

С - ступінь охоплення товарооборотом грошових доходів населення, %;

Т - обсяг реалізації, тис. грн.;

Аналогічно проводяться розрахунки впливу факторів, що характеризують внутрішнє середовище (використання основних фондів, трудових і товарних ресурсів). При цьому використовують відповідні формули:

Т = St, ( 1.10)

Де S - торговельна площа, м²,

t - товарооборот на 1 м² торговельної площі.

( 1.11 )

де Ч - загальна чисельність торговельних працівників, ос.;

В - питома вага працівників прилавку в загальній чисельності, %;

П - продуктивність праці одного працівника, тис. грн.

Т = З_n + Н - В - З_к, ( 1.12 )

Де З_n - товарні запаси на початок періоду;

Н - надходження товарної маси;

В - інше вибуття товарів;

З_к - запаси товарів на кінець періоду.

Цей аналіз може бути проведений також з використанням методів різниць чи інтегрального методу. Він є своєчасним доповненням до методу інтегральних ланцюжників і націлює підприємство на ефективне ведення господарства.

Структурні зрушення в реалізації окремих товарних груп установлюють на основі аналізу асортиментної структури роздрібного товарообороту. При його проведенні розраховують і аналізують такі показники, як відсоток виконання плану, темпи зростання (зниження) товарообороту в діючих і порівняльних цінах, середньодушовий продаж, питому вагу окремих товарних груп у загальному обсязі товарообороту, коефіцієнти еластичності тощо.

Цей аналіз може бути доповнений матеріалами, що характеризують попит населення і ринкову кон'юнктуру, даними про стан товарних запасів і організацію торгівлі аналогічними товарами підприємств-конкурентів. Важливе соціально-економічне значення має проведення порівняльного аналізу середньодушової реалізації окремих товарних груп даного торговельного підприємства з іншими торговельними підприємствами. Такий аналіз може виявити додаткові резерви зростання обсягів діяльності.

Реалізація окремих товарів протягом року може коливатись під впливом сезонних особливостей попиту і пропозиції. Виявлення і вимір сезонних коливань здійснюють шляхом розрахунку індексу сезонності. Існує декілька методів розрахунків цього показника: простої середньої, плинної середньої, відносних чисел та аналітичного вирівнювання. Показники сезонності повинні бути підкреслені логіко-економічним аналізом.

Роздрібний товарообіг як статистичний показник відображає обсяг продажу товарів населенню через всі канали реалізації: в офіційно зареєстрованих підприємствах, на речових, змішаних та продуктивних ринках.

Обсяг роздрібного товарообороту багато в чому характеризує стан національної економіки, відображаючи стан справ в промисловості і сільському господарстві, інфляційні процеси, зміну платоспроможного попиту населення, кон'юнктуру і місткість внутрішнього ринку.

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки, ускладнення організаційних форм сучасного бізнесу аналіз господарської діяльності підприємств і організацій здобуває особливо важливе значення. Дані поточного обліку і звітності самі по собі не можуть дати відповідь на запити численних користувачів ділової інформації. Ці дані повинні бути оброблені за допомогою спеціальних прийомів, використовуваних в аналізі, щоб можна було одержати всебічну інформацію про майновий - фінансовий стан підприємства, що дозволяє керівництву приймати економічно обґрунтовані управлінські рішення. Розвиток господарських зв'язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією.

Для аналізу фінансового стану підприємства застосовується система абсолютних і відносних показників, що забезпечують необхідною інформацією різних її користувачів. Найбільш важливими в оцінці фінансового стану підприємства є показники ліквідності, що характеризують можливості підприємства погасити свої фінансові зобов'язання; платоспроможності, що визначають реальну можливість виконати першочергові зобов'язання по платежах за рахунок наявних засобів і поточних надходжень від господарської діяльності; ефективності використання активів; прибутковості, що порівнюють отриманий прибуток із вкладеними коштами.

Основними джерелами інформації служать показники фінансової звітності: балансу підприємства (форма № 1), "Звіт про фінансові результати і їхнє використання" (форма № 2), "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства" (форма № 3), декларація про прибуток підприємства .

Для більш заглибленого аналізу окремих показників діяльності підприємства використовуються також дані поточного бухгалтерського обліку і статистичної звітності.

Оцінка фінансової стійкості, платоспроможності та

ліквідності підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємство орієнтується на дані фінансування, тобто на капітал. Фінансовий стан залежить від фінансової стійкості підприємства, а оцінка її про водиться тільки на основі даних пасиву балансу.

Під фінансовою стабільністю підприємства розуміють його спроможність здійснювати свою діяльність стабільно завдяки фінансовому забезпеченню власними оборотними та залученими коштами.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом та пасивом балансу, тобто прослідкувати напрямок використання засобів. Для аналізу цих показників необхідно застосовувати слідуючі коефіцієнти :

- коефіцієнт фінансової автономії (незалежності). Цей коефіцієнт характеризує питому вагу коштів власних джерел у загальних джерелах підприємства (власного капіталу).

Тут і далі використовуються слідуючі умовні позначення:

1А, 2А, 3А - підсумок першого, другого і третього розділів активу балансу;

1П, 2П, 3П, 4П, 5П - підсумок першого, другого, третього, четвертого і п'ятого розділів пасиву балансу;Б - валюта балансу.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкійкіше, стабільніше і більш незалежніше від зовнішніх кредиторів підприємство. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власного капіталу, тобто вони хоча б наполовину повинні бути сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, критичне значення коефіцієнту автономії - 0,5;

- коефіцієнт фінансової залежності - є зворотнім коефіцієнту фінансової автономії. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Він характеризує частку залучених засобів в загальній суму засобів фінансування.

Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів в фінансуванні підприємства, а відповідно і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення понижується до одиниці, то це значить, що власники повністю фінансують своє підприємство;

- коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу.

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Ріст показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта - k ф.р. ? 0,5. Критичне значення - 1;

...