Облік і аудит матеріальних витрат виробничого підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Концептуальні засади обліку і податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства

1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація

1.2 Методичні основи обліку матеріальних витрат виробничого підприємства

1.3 Методичні основи податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства

Розділ 2. Характеристика діяльності ПрАТ «Ізяславський хлібозавод» та середовища його функціонування

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності ПрАТ «Ізяславський хлібозавод»

2.2 SWOT - аналіз діяльності ПрАТ «Ізяславський хлібозавод»

Розділ 3. Організація і методика бухгалтерського обліку матеріальних витрат ПрАТ «Ізяславський хлібозавод»

3.1 Організація бухгалтерського обліку матеріальних витрат виробничого підприємства

3.2 Методика обліку матеріальних витрат підприємства

3.3 Удосконалення обліку матеріальних витрат виробничого підприємства

Розділ 4. Методика аналізу матеріальних витрат ПрАТ «Ізяславський хлібозавод»

4.1 Аналіз матеріальних витрат ПрАТ «Ізяславський хлібозавод»

4.2 Удосконалення аналізу матеріальних витрат виробничого підприємства

Розділ 5. Організація і методика податкового аудиту матеріальних витрат ПрАТ «Ізяславський хлібозавод»

5.1 Організація податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства

5.2 Методика податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства

5.3 Удосконалення податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В процесі господарської діяльності кожне підприємство здійснює витрати, пов'язані з його функціонуванням. Витрати підприємства є різними за формою та економічним змістом. Тому для ефективного їх обліку є необхідним розуміння витрат як економічної категорії, знання принципів поділу витрат за економічними ознаками та статтями. Правильна організація і методика обліку витрат підприємства дозволяє підвищити достовірність їх обліку, сприяє проведенню результативного економічного аналізу витрат та забезпечує керівництву підприємства необхідними обліково-аналітичними даними і, в кінцевому рахунку, впливає на прибутковість даного підприємства та сприяє покращенню його фінансового стану. Належне ведення податкового обліку та податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства сприяє зростанню обсягів надходжень до бюджету.

Також в умовах сучасної глобальної економічної кризи актуалізується проблема наявності таких негативних тенденцій розвитку, як тінізація економічних відносин, поширення економічних правопорушень і низький рівень громадської довіри до влади та бізнесу через неефективність регуляторних заходів. Оподаткування постає такою сферою суспільних відносин, навколо якої відбувається особливе загострення конфлікту інтересів власників бізнесу, держави та усієї громадськості. Ефективне функціонування ринкової економіки за таких умов вимагає налагодження взаємовідносин економічних суб'єктів на підставі встановлення чіткого механізму справляння податків та притягнення платників податків до відповідальності за порушення податкового законодавства. Тому податковий контроль повинен не тільки сприяти наповненню бюджету необхідними коштами, але й дбати про суспільне визнання податкової діяльності як необхідної умови функціонування державного устрою, забезпечувати суцільне виконання суб`єктами господарювання та громадянами податкових норм і, враховуючи економічні інтереси власників, складати передумови для розширеного відтворення й добровільної сплати податків.

Раціональне використання та економія сировини, матеріалів, палива та енергії - є одним з найважливіших умов переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку. Українська держава, ставши на шлях самостійності, зіткнулася з багатьма труднощами. Тому раціональне використання матеріально-технічних ресурсів відіграє вирішальне значення на сучасному етапі становлення економіки України.

Витрати на матеріали, паливо та енергію займають основну частину собівартості, тому слід звернути увагу на ефективність їх використання як шлях до зниження собівартості робіт, які проводить підприємство. Так як підприємство несе відповідальність за результати своєї діяльності, а головним фінансовим джерелом цієї життєдіяльності є прибуток, то необхідність розраховувати і скорочувати матеріальні затрати стає життєвою потребою існування самого підприємства і тому актуальність теми роботи беззаперечна.

Актуальність податкового аудиту матеріальних витрат виробничих підприємств полягає в тому, що його роль в сучасних умовах особливо зростає через низьку податкову дисципліну та культуру суб'єктів підприємництва і населення щодо сплати податків і зборів, значну тінізацію економіки. Крім того, складні економічні умови спричинені світовою фінансовою кризою вимагають застосовувати більш ефективні способи наповнення державного бюджету України.

Вагомий внесок у розвиток обліку і податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства зробили вітчизняні вчені: Бутинець Ф.Ф., Власова О.Є, Войнаренко М.П., Завгородній В.П., Кужельний М.В., Максимова В.А., Малишкін О.І., Найденко О. Є., Попова С. М., Пушкар М.С., Риженко І. Є., Сопко В.В. та інші. Разом з тим більшість наукових досліджень у цьому напрямку є теоретичними і не торкаються питань обліку та аудиту окремих статей звітності, а орієнтовані на облік та аудит фінансової звітності у цілому. Аналіз літературних джерел показав, що питання організації і методики обліку і аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства, освітлене недостатньо і потребує додаткового вивчення.

Метою написання дипломної роботи є надання рекомендацій щодо вдосконалення організації і методики обліку і податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства.

Предметом дослідження виступають є управління матеріальними витратами виробничого підприємства, які виникають в процесі господарської діяльності підприємств харчової промисловості.

Об'єктом дослідження є методика обліку матеріальних витрат виробничого підприємства та їх податкового аудиту.

Для досягнення мети в ході написання дипломної роботи необхідно виконати такі завдання:

розкрити економічну суть витрат підприємства як об'єкта бухгалтерського обліку;

здійснити класифікацію витрат;

дослідити методичні основи з обліку та податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства;

розглянути організацію обліку та податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства;

розкрити методику обліку та податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства;

визначити проблеми обліку та податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства та шляхи їх вирішення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення організації і методики обліку і податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства.

Для досягнення поставленої мети були використані діалектичний метод пізнання, а саме індукцію, спостереження, співставлення, зустрічна, документальна та фактична перевірки, порівняння та інші.

Інформаційною базою дослідження є форми первинної документації по обліку матеріальних витрат, облікові регістри, річні звіти та бухгалтерські документи Приватного акціонерного товариства «Ізяславський хлібозавод» за 2012-2014 рр., результати попередніх перевірок, статистичні матеріали Держстату України, особисті спостереження і дослідження.

Структура роботи. Робота складається з вступу, п`яти розділів, висновків, бібліографічного списку літератури із найменувань та додатків.

Загальний обсяг магістерської роботи становить 112 сторінок друкованого тексту, включає 20 таблиць, 16 рисунків (схем та графіків), 16 додатків.

Розділ 1. Концептуальні засади обліку та податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства

1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація

Будь-яке виробництво завжди пов'язане з витратами, оскільки це -- процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості матеріальних витрат. Жива праця людини створює чистий продукт -- понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат. Зрозуміло, що процес виробництва має безперервно повторюватись, а це можливо лише тоді, коли його фактори відтворюються. Частка вартості, яка авансується для постійного функціонування виробництва, визначається як витрати виробництва.

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети, при цьому слід зазначити, що витрати мають різне спрямування і саме тому важливе значення має з'ясування тлумачення витрат в економічному та бухгалтерському розумінні [2, с.140].

Витрати - це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати - це тільки конкретні витрати ресурсів [16, с.145].

При розгляді еволюції поглядів на категорію матеріальних витрат доцільно виділити два основні підходи до їх визначення: економічний і обліковий.

Економічний підхід до трактування матеріальних витрат характеризує економічний зміст інформації про них, а обліковий - методи формування і відображення відомостей про матеріальні витрати.

Розвиток економічного змісту матеріальних витрат можна прослідкувати опосередковано, оскільки впродовж періоду становлення економічної науки питання визначення і складу матеріальних витрат розглядалися тільки в контексті окремих теорій про витрати виробництва.

До XIX ст. економісти розглядали витрати виробництва, в основному, при вивченні суті, складу вартості, ціни товару або блага. Найбільший інтерес до дослідження витрат виник за часів становлення і розвитку промислового виробництва в Європі, коли з'явилася необхідність в оцінці витрачених засобів і визначенні ціни продукції [63, с. 21].

Так, Франсуа Кене, основоположник вчення фізіократів, не загострював уваги на витратах виробництва, оскільки його цікавили виробництво, розподіл і оборот чистого продукту - надлишку сільськогосподарського продукту за вирахуванням усіх витрат його виробництва. Учений, міркуючи над господарством фермера-орендаря, який має робочу худобу і просте устаткування, а також наймає батраків, провів аналіз капіталу, хоча така назва у нього не зустрічається. Він розумів, що, наприклад, витрати на осушення землі, будівлі, коней, плуги і борони - це один тип авансів, а на насіння і зміст батраків - інший. Перші витрати робляться раз в декілька років і окупаються поступово, другі - щорічно або безперервно і повинні окупатися кожним урожаєм. Відповідно, Кене говорив про первинні аванси (основний капітал) і щорічні аванси (оборотний капітал) [63, с.22].

Отже, фізіократи під матеріальними витратами розуміли матеріальну частину витрачених на землеробство щорічних авансів або іншими словами оборотного капіталу.

Надалі ідеї Ф. Кене знайшли розвиток в роботах А.Сміта і К.Маркса. Зокрема, послідовник трудової теорії вартості А.Сміт писав: «В кожному суспільстві ціна будь-якого товару зрештою зводиться до однієї з цих частин (заробітної плати, прибутку і земельній ренті) або ж розподіляється на усі три частини, а в кожному розвиненому суспільстві усі ці три складові частини в більшій або меншій мірі входять в ціну більшої частини товарів» [51, с.227].

Виходячи з положень трудової теорії вартості, очевидно, що матеріальні витрати є вартістю матеріальних ресурсів, яка включає заробітну плату працівника по виготовленню цих ресурсів, прибутком власника ресурсу, земельною рентою і вартістю матеріального ресурсу, використовуваного в процесі виробництва (яка у свою чергу розпадається на заробітну плату, прибуток, ренту і вартість початкових матеріальних ресурсів). Зрештою, у вартість товару матеріальні витрати включаються опосередковано, у вигляді заробітної плати, ренти і прибутку, що доводяться на конкретний вид початкового матеріального ресурсу.

Основний внесок у розвиток поняття матеріальних витрат був зроблений К.Марксом в роботі «Капітал», де автор детально розглянув це поняття, а також дав чітке визначення витрат виробництва і звернення, проаналізувавши їх склад і вплив на формування додаткової вартості. Він писав, що «..вартість оборотного капіталу - у вигляді робочої сили і засобів виробництва - авансується лише на той час, впродовж якого виготовляється продукт, причому інвестується відповідно до масштабу виробництва, визначуваного основного капіталу». Ця вартість входить цілком в продукт, а потім шляхом продажу продукту знову цілком повертається із обігу і може бути авансована знову [22, с. 186].

Отже, матеріальні витрати, виходячи з теорії вартості К.Маркса, є авансованою в предмети праці частиною капіталу власника підприємства, що знаходяться в процесі відтворення. Іншими словами, це вартість частини предметів праці на етапі їх обробки.

Таким чином, матеріальні витрати з точки зору класичної політичної економії XIX ст. є вартістю предметів праці, що знаходяться на етапі їх переробки для отримання нового продукту.

Розвиток економічної науки, зміни умов життя суспільства зумовили інші трактування виробничого процесу, а отже, поняття матеріальних витрат наповнювалося новим змістом. Після закінчення часу, коли стала очевидною неспроможність деяких положень класичної політичної економії, на зміну прийшли так звані посткласичні течії (школи) економічної думки. Багато хто з них розглядав тільки окремі аспекти життя суспільства, проте на особливу увагу в контексті дослідження, що проводиться, заслуговує представник «вульгарної» політичної економії П. Сеніор (1790 -1864 рр.). У 1836 р. він сформулював теорію стриманості, згідно якої, вартість визначається не працею, а витратами виробництва, обумовленою працею і капіталом. Праця тут трактується не як виробнича діяльність, а як «жертва, яку приносять працівники». Згідно з розумінням Н.Сеніора, капітал виникає в результаті жертви капіталіста. Власник капіталу утримується від непродуктивної витрати своїх засобів нині в ім'я отримання прибутку в майбутньому. Теорія стриманості отримала визнання серед безлічі західних економістів [63, с.27].

Виходячи з положень теорії Н.Сеніора, матеріальні витрати можна трактувати як пожертвувану капіталістом (власником) для отримання прибутку і використовувану на стадії переробки ресурсів суму коштів.

Підсумуємо підходи до трактування поняття матеріальні витрати різними представниками шкіл економічної теорії в табл. 1.1.

Сучасна економічна теорія ґрунтується на факті рідкості вживаних ресурсів і можливості їх альтернативного використання. Відповідно до цієї теорії, в процесі прийняття і здійснення як тактичних, так і стратегічних управлінських рішень потрібний аналіз відповідних альтернативних дій, у тому числі оцінка пов'язаних з ними витрат.

Таблиця 1.1. Огляд наукових шкіл щодо визначення сутності матеріальних витрат

Зміст предмету дослідження	Представники наукової школи
Розподілив витрати на витрати на основний капітал (одноразові) та витрати на оборотний капітал, який потрібно постійно поповнювати для забезпечення безперервного виробництва	Ф.Кене, [57]
Матеріальні витрати є вартістю матеріальних ресурсів, яка включає заробітну плату працівника по виготовленню цих ресурсів, прибутком власника ресурсу, земельною рентою і вартістю матеріального ресурсу, використовуваного в процесі виробництва (яка у свою чергу розпадається на заробітну плату, прибуток, ренту і вартість початкових матеріальних ресурсів).	А.Сміт, [51, с.273]
Матеріальні витрати - витрати авансовані в предмети праці частиною капіталу власника підприємства, що знаходяться в процесі відтворення	К.Маркс, [58, с.78]
Матеріальні витрати - пожертвувана капіталістом (власником) для отримання прибутку і використовувану на стадії переробки ресурсів сума коштів	Н. Сеніор, [63, с.123]
Економічна суть собівартості полягає у вираженні нею в грошовій формі величини всіх витрат підприємства, включаючи в себе частину додаткової вартості: земельну ренту, страхові платежі, податки, чисті витрати обігу, відшкодування яких в таких суспільних умовах необхідне йому для здійснення процесу простого відтворення даного товару	Ф.Кене, [57]

Джерело: складено автором за даними підручника Шмаровскої Г.А. История экономических учений [Текст]: уч. пособие / Шмаровская Г.А. - Мн.: Новое знание, 2001.-340 с.

Стратегічні рішення відрізняються від тактичних тим, що безліч альтернатив не визначена, процедура їх формування відіграє важливу самостійну роль.

Розглянемо сучасні підходи до визначення сутності витрат в табл. 1.2.

Палій В.Ф. та Вандер Віл Р. розглядають матеріальні витрати як комплекс матеріальних ресурсів, який необхідний для створення продукту [63, с.32].

Ткаченко Н.М., даючи визначення витрат, бере до уваги тільки їх матеріальну складову, ігноруючи витрати живої праці: «Затрати - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировина, матеріали, паливо тощо) і засоби праці (будівлі, споруди, машини та устаткування) у формі амортизації, що переносять свою вартість на заново створений продукт» [56, с.121].

Таблиця 1.2. Огляд підходів щодо визначення сутності витрат

Зміст предмету дослідження	Представники наукової школи
Виробничі витрати як комплекс матеріальних та грошових ресурсів, який необхідний для створення продукту	Палій В.Ф. Вандер Віл.[63, с.32]
Затрати - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировина, матеріали, паливо тощо) і засоби праці (будівлі, споруди, машини та устаткування) у формі амортизації, що переносять свою вартість на заново створений продукт	Ткаченко Н.М. [56, с.122]
Витрати виробництва - це вираження в грошовій формі поточних витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції	Бутинець Ф.Ф. [1, с.13]
В процесі виробництва продукції витрачається праця, використовують засоби виробництва та предмети праці. Усі витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, що виражені в грошовій формі, складають собівартість продукції	Завгородній В.П. [10, с.583]

Джерело: складено автором за даними підручника Шмаровскої Г.А. История экономических учений [Текст]: уч. пособие / Шмаровская Г.А. - Мн.: Новое знание, 2001.-340 с.

Таким чином, матеріальними витратами є витрати матеріальних ресурсів підприємства, що виражаються в грошовій формі, що необхідні для створення продукту.

Класифікація витрат - це їх групування за певними ознаками. Класифікація допомагає глибше зрозуміти суть витрат, вивчити порядок їх формування і мету використання. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції, та, відповідно, для ціноутворення. Велике значення має класифікація витрат для управління ними і, передусім, при калькулюванні собівартості продукції.

Враховуючи зарубіжний досвід, виокремимо три напрямки класифікації витрат для: оцінки запасів та визначення фінансового результату; контролю і регулювання; прийняття управлінських рішень;.

За першим напрямком виділяють витрати невичерпані та вичерпані, витрати на продукцію (виробництва) та витрати за період (діяльності), витрати прямі й непрямі, виробничі й невиробничі, основні й накладні (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Класифікація витрат для оцінки запасів та визначення фінансових результатів. Джерело: складено автором за даними підручника Сук Л.К. Фінансовий облік [Текст]: навч. посібник / Л.К. Сук, П.Л. Сук. - К.: Веселка, 2011.-279 с.

За другим напрямком витрати поділяють на контрольовані (регульовані) і неконтрольовані (нерегульовані), що є важливим для управлінської діяльності (рис. 1.2). Ця класифікація означає міру, до якої керівник може контролювати витрати і відповідати за них.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Класифікація витрат для контролю та реагування

Джерело: складено автором за даними підручника Сук Л.К. Фінансовий облік [Текст]: навч. посібник / Л.К. Сук - К.: Веселка, 2011.-279 с.

За третім напрямком витрати поділяють на постійні й змінні, релевантні й нерелевантні, дійсні (реальні) й можливі (уявні), маржинальні й середні (рис. 1.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень

Джерело: складено автором за даними підручника Сук Л.К. Фінансовий облік [Текст]: навч. посібник / Л.К. Сук - К.: Веселка, 2011.-279 с.

Витрати підприємства відрізняються за складом, економічним призначенням і залежністю від обсягів виробництва питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, ' залежністю від обсягу виробництва. Це робить необхідним групування витрат за їх визначеними ознаками.

Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення тощо.

Залежно від видів діяльності, всі витрати можна згрупувати у такому вигляді (рис.1.4).

ВИТРАТИ ДІЯЛЬНОСТІ			Операційна основна діяльність	Собівартість реалізованої готової продукції
				Собівартість реалізованих товарів
				Собівартість реалізованих робіт, послуг
				Страхові виплати
			Інша операційна діяльність	Адміністративні витрати
				Витрати на збут
				Інші витрати операційної діяльності
				Витрати на дослідження і розробки
				Собівартість реалізованої іноземної валюти
				Собівартість реалізованих виробничих запасів
				Сумнівні та безнадійні борги
				Витрати від операційної курсової різниці
				Втрати від знецінення запасів
				Нестачі і втрати від псування цінностей
				Визнанні штрафи, пені і неустойки
				Інші витрати від операційної діяльності
			Фінансова діяльність	Фінансові витрати
				Відсотки за кредит
				Інші фінансові витрати
				Втрати від участі в капіталі
				Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства
				Втрати від спільної діяльності
				Втрати від інвестицій в дочірні підприємства
				Інші витрати
			Інвестиційна діяльність	Собівартість реалізованих фінансових інвестицій
				Собівартість реалізованих необоротних активів
				Собівартість реалізованих майнових комплексів
				Втрати від неопераційних курсових різниць
				Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій
				Списання необоротних активів
				Інші витрати звичайної діяльності

Рис. 1.4. Класифікація витрат діяльності

Джерело: Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2010. - 628 с.

Класифікація витрат, за Бутинцем Ф.Ф. наведена у табл. 1.3 [1, с.89].

Таблиця 1.3. Класифікація витрат за Бутинцем Ф.Ф.

По відношенню до виробничого процессу	Основні
	Накладні
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	Прямі
1.	Непрямі
За єдністю складу	Одноелементні
1.	Комплексні
По відношенню до обсягів виробництва	Постійні
1.	Змінні
За доцільністю	Продуктивні
1.	Непродуктивні
За календарним періодом	Поточні
1.	Одноразові
За видами витрат	Витрати за економічними елементами
1.	Витрати за статтями калькуляції
За включенням до собівартості	Витрати, що включаються в собівартість
	Витрати діяльності

Джерело : Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік [Текст]: Навчальний посібник / Бутинець Ф.Ф. -Житомир: ПП «Рута», 2009. - 912 с.

Ще витрати групуються за економічними елементами. Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. Згідно із П(С)БО 16 «Витрати» [33], витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами (рис. 1.5).

Елементи витрат

матеріальні затрати

витрати на оплату праці

відрахування на соціальні заходи

амортизація

інші операційні витрати

Рис.1.5. Класифікація витрат за елементами

Джерело: складено автором за даними Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності [Текст]: Навчальний посібник / Ткаченко Н. М. - К.: А. С. К., - 2002. - 860 с.

Матеріальні витрати є обов'язковою умовою безперервної і результативної діяльності будь-якого виробничого підприємства [24, с. 210].

Залишаються проблемними питання суті матеріальних витрат в контексті різних підходів до формування економічної інформації, а також вживаних в практиці принципів деталізації і класифікації матеріальних витрат.

Отже, матеріальні витрати - це найбільший елемент витрат на виробництво, частка якого в загальній сумі витрат складає 60-90%, що і суттєво впливає на фінансові результати діяльності виробничого підприємства.

1.2 Методичні основи обліку матеріальних витрат виробничого підприємства

Згідно із вимогами чинного законодавства, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [41] та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку бухгалтерський облік поділяється на види - фінансовий, податковий та внутрішньогосподарський (управлінський). Згідно із Пушкарем М.С., основними цілями фінансового обліку можна назвати контроль за змінами, які відбуваються в об'єктах обліку та інформування користувачів про стан активів, пасивів капіталу компанії [48, с. 208]. Даний вид обліку ведеться у відповідності до вимог вищезазначених законодавчих актів та орієнтований більшою мірою на зовнішнього користувача.

Ведення управлінського обліку, на противагу фінансовому, законодавчо не регламентується, адже згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [41], «підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій». Окрім того, дані управлінського обліку насамперед орієнтовані на задоволення потреб внутрішніх користувачів інформації.

У складі нормативної бази передбачено також і документи, які регулюють правила ведення бухгалтерського обліку окремих його об'єктів в залежності від цілей, що поставили перед підприємством його власники та адміністрація. Тому важливо охарактеризувати стан нормативних документів з бухгалтерського обліку, що надасть можливість раціонально організувати облік виробничих витрат на бурових підприємствах. Особливістю формування законодавчо-нормативної бази є поєднання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) та іншими чинними в Україні нормативними документами, які регулюють процес формування витрат і собівартості продукції (робіт, послуг) у різних галузях економіки.

З точки зору бухгалтерського обліку матеріальними витратами є затратами матеріальних ресурсів до складу яких входять виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукції та товари [6, с. 17].

Забезпечення інформаційної прозорості результатів обліку, розробка нових і адаптація традиційних методик аналізу витрат з урахуванням особливостей організації дозволяють підвищити ефективність усієї системи управління і ухвалення окремих управлінських рішень. В той же час, зміст обліково-аналітичної складової системи управління матеріальними витратами досі чітко не визначено, потрібно детальніше дослідження безпосередньо об'єкту управління - матеріальних витрат. Залишаються проблемними питання їх суті в контексті різних підходів до формування економічної інформації, а також вживаних в практиці принципів деталізації і класифікації матеріальних витрат.

В обліковому процесі України поняття матеріальних витрат регулюється П(с)БО 16 «Витрати», відповідно до якого матеріальні витрати -- витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, придбані у сторонніх організацій паливо і енергію, тару, будівельні матеріали, запасні частини, МШП, використані в операційній діяльності підприємства.

Не включаються до матеріальних витрат: куповані матеріали, паливо, енергія, які реалізуються без додаткової обробки на підприємстві; зворотні відходи -- це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю чи частково споживчі властивості і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються.

Згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) [26].

Згідно з Податковим кодексом України [31], витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 5-8 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються за наступних умов:

зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати;

визнання на основі систематичного розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації;

можлива достовірна оцінка суми витрат;

визнання витрат певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені [33].

Відповідно до норм Податкового кодексу [31] витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконання робіт, надання послуг (п.138.4); інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються, з урахуванням окремих особливостей (п.138.5). Тобто діє принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. До складу собівартості, відповідно до Податкового кодексу, включаються всі витрати, які прямо пов'язані із виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, тоді як в бухгалтерському обліку, відповідно до П(С)БО 16 [33], у виробничу собівартість включаються змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати. Також, згідно з П(С)БО 16 [33], до складу собівартості входять і витрати від втрати браку, що складаються із повністю забракованої по технологічним причинам продукції, а в податковому обліку фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції та витрат на виправлення такого браку, в разі реалізації такої продукції.

Облік витрат на виробництво (зокрема і матеріальних витрат) є одним з найважливіших елементів в усій системі обліку, так як формування доходу підприємства неможливо без урахування витрат. Тобто, підприємство, якщо воно бажає успішно вести свою діяльність, повинно чітко знати напрямки і структуру витрат, а також, чи сприяють вони формуванню його доходу. Так як дохід підприємства безпосередньо пов'язаний з витратами, то підприємець зацікавлений в тому, щоб оптимізувати витрати таким чином, щоб вони сприяли отриманню в подальшому максимального прибутку, а для цього витратами повинно управляти. Тобто, на підприємстві обов'язково повинен бути організований такий облік витрат, який допоможе при прийнятті рішень щодо шляхів формування прибутку. При організації обліку витрат повинні бути визначені цілі, завдання, методика обліку, а також хто і яким чином повинен його вести.

Методи кожної науки є своєрідними інструментами для вивчення чи пізнання її предмета та об'єктів. Вчення про методи окремої науки називають методологією цієї науки. Методи бухгалтерського обліку поділяються на загальнонаукові, які застосовуються в різних науках, та специфічні, притаманні лише обліковій науці.

Для дослідження сутності та властивостей предмета та об'єктів обліку використовуються такі загальнонаукові методи: діалектичний, історичний, системний, метод індукції та дедукції. У свою чергу, спираючись на економічні категорії та закони економічної теорії, на положення філософії, бухгалтерський облік має свої методи дослідження, які зумовлені сутністю його предмета, вимог, принципів та функцій.

Метод бухгалтерського обліку - це система способів або прийомів, за допомогою яких об'єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з метою контролю за виконанням статутних вимог, ефективного використання виробничих ресурсів, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності. [55, с. 112]

У бухгалтерському обліку застосовують прийоми, які є класичними за визначенням, як чотири пари елементів методу:

рахунки та подвійний запис.

документування та інвентаризація.

оцінка та калькуляція.

балансове узагальнення і звітність [21, с.64].

Враховуючи те, що облік є діяльністю з послідовним процесом переробки даних в інформацію, використовуються різні методи в залежності від етапів формування інформаційних потоків:

1 етап - хронологічне і постійне в часі систематичне спостереження за об'єктами обліку - через документування та інвентаризацію;

2 етап - вимірювання величини господарських засобів та джерел їх формування, господарських процесів та їх результатів - через оцінку і калькулювання в єдиний грошовий вимірник;

3 етап - реєстрація та класифікація даних про зміни об'єктів обліку з метою їх систематизації за видами через подвійне їх відображення на рахунках;

4 етап - узагальнення інформації з метою складання бухгалтерського балансу і звітності (рис 1.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6. Система елементів методу бухгалтерського обліку у взаємозв'язку з етапами облікового процесу

Джерело: складено автором за даними підручника Кужельного М. В. Організація обліку [Текст]: Підручник / Кужельний М. В., Левицька С. О. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 352 c.

Дослідження показує, що зазначені прийоми бухгалтерського фінансового обліку частково можуть бути використані й в податковому обліку.

Об'єкт витрат -- продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат [48, с.208]. 

Податковий облік - це система збору, реєстрації, узагальнення, зберігання та передачі інформації для визначення податкової бази з податків на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством [6, с.17]. Зазвичай, податковий облік здійснюється шляхом суцільного, безперервного та документального обліку господарських операцій, пов'язаних з визначенням податкової бази з конкретного податку.

Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про господарські операції, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків [8, с.7].

Від створення ефективної системи обліку з метою оподаткування на рівні підприємства залежить як якість облікової інформації, що надходить до державних податкових органів, так і поліпшення фінансового стану самого підприємства, оскільки правильна організація обліку дасть змогу уникнути фінансових санкцій з боку державних фіскальних органів та оптимізувати податкові платежі.

Методи обліку в широкому розумінні виступають як сукупність прийомів облікового процесу. В нормах чинного Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та попереднього законодавства поняття «методи (прийоми) податкового обліку» не наводилися. Вживаним поняттям в докодексний період був термін «правила податкового обліку» згідно зі статтею 11 закону про оподаткування прибутку підприємств. В умовах дії ПКУ термін «правила» доречно трансформувати у поняття «прийоми» податкового обліку. Це стосується всіх податків (зборів, внесків). До методичних прийомів податкового обліку, потрібно віднести такі його елементи:

визначення бази оподаткування та її інформаційного джерела;

визначення дати виникнення податкового зобов'язання або його елементів;

розрахунок бази оподаткування, її складових елементів;

розрахунок суми податкового зобов'язання та його елементів;

застосування первинних або зведених документів для фіксації елементів бази оподаткування або елементів податкового зобов'язання;

застосування форм регістрів аналітичного та синтетичного (зведеного) податкового обліку бази оподаткування та податкового обліку податкового зобов'язання або його елементів [21, с.63].

Методика обліку матеріальних витрат - це сукупність конкретних принципів, форм та засобів використання методів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання проблем обліку матеріальних витрат та їх розв'язання. 

У бухгалтерському обліку відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [41] витрати відображаються на момент їхнього виникнення, незалежно від дати сплати коштів, тобто методом нарахувань. У міжнародній практиці переважно використовують саме цей метод. Він вважається більш об'єктивним порівнянно з касовим методом.

При використанні методу нарахувань облік витрат ведеться платником податків, виходячи із часу визнання за ним цих витрат. Якщо платник здійснює витрати не в грошовій формі, то момент здійснення таких витрат визначається в такий же спосіб, як і при визначенні моменту одержання здійснення витрат у грошовій формі [11, с.52].

Моментом здійснення витрат при використанні платником податку методу нарахувань визнається момент, коли можливо однозначно визначити суму фінансового зобов'язання. Метод ведення податкового обліку є незмінним протягом податкового періоду.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [41], встановлено основні принципи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, до яких віднесено: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Принципи бухгалтерського обліку є характерними і для податкового обліку.

Визначимо ступінь практичного застосування кожного з вищевказаних облікових принципів щодо відображення матеріальних витрат в системі рахунків бухгалтерського обліку та в фінансових звітах.

Обачність - застосування даного принципу тісно пов'язане з принципом оцінки за фактичною собівартістю і передбачає використання в бухгалтерському обліку таких методів оцінки, які б запобігали заниженню облікової вартості витрат чи зобов`язань або завищенню облікової вартості активів, доходів чи капіталу. Цей принцип зумовлює створення за рахунок витрат (в частині інших операційних витрат) резервів сумнівних боргів у випадку існування ймовірності непогашення поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги контрагентами.

Повне висвітлення - положення даного принципу стосуються повного, якісного і достовірного відображення інформації про витрати в фінансовій звітності. Матеріальні витрати визнаються в момент вибуття активу або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, і наводяться у Звіті про фінансові результати (форма №2).

Принцип автономності регламентує відображення у фінансовій звітності майнових взаємовідносин між підприємством та його власниками. За цим принципом витрати підприємства і витрати власників повинні бути чітко відокремлені один від одного, і не допускається відображення витрат власників за рахунок підприємства та у його фінансовій звітності.

Послідовність передбачає не тільки те, що облікові правила будуть постійними впродовж певного періоду, але і те, що підприємство однорідні операції буде обліковувати однаково. Нормативна регламентація обліку витрат є такою, що майже повністю запобігає двозначному трактуванню методики обліку та її складових елементів.

Нарахування та відповідність доходів і витрат - принцип є основоположною передумовою складання фінансової звітності, оскільки забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому всі доходи і витрати повинні оцінюватися та показуватися в обліку в період здійснення відповідних господарських операцій, незалежно від того, коли реально відбувається рух грошових коштів.

Превалювання сутності над формою - принцип є одним із основних принципів ведення фінансового обліку і базується на професійному судженні і позиції бухгалтера. Його сутність полягає в тому, що операції повинні відображатися відповідно до їх економічної сутності, а не юридичної форми.

Історична (фактична) собівартість - принцип оцінки за собівартістю відноситься до принципів функціонування Плану рахунків і визначає пріоритетною оцінку активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Принципи безперервності діяльності, єдиного грошового вимірника та періодичності становлять групу загальних принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, істотно не впливаючи на методику обліку витрат обігу та формування звітних показників затрат.

Усе вищевикладене дозволяє визначити наступні найбільш суттєві для обліку матеріальних витрат принципи:

нарахування та відповідність доходів і витрат (адекватність звітних періодів);

історична (фактична) собівартість [59].

Згідно цих принципів визначається як, коли, на яких рахунках необхідно відображати матеріальні витрати, що виникають, - тобто методика.

У вітчизняній літературі не сформульоване загальновизнане поняття предмету податкового обліку. Окремі економісти, наприклад, Малишкін О.І. зазначає, що предметом є господарська діяльність платника податків, в результаті якої виникають зобов'язання з обрахування суми податку [21, с.59].

Поняття «об'єкт» деталізує поняття «предмет». Досліджено, що об'єктами податкового обліку виступають складові податку: об'єкт оподаткування; база оподаткування; податкове зобов'язання платника податку. Тобто об'єкт обліку структурно виглядає як трирівнева система показників.

Ведення податкового обліку забезпечує можливість мати повне уявлення про всі операції, пов'язані з діяльністю платника податку, і про його фінансове становище. Ці операції повинні бути відбиті таким чином, щоб можна було простежити їхній початок, перебіг і закінчення.

Податковий облік має трьохрівневу структуру [4, с.9]:

рівень первинних облікових документів;

рівень податкових регістрів;

рівень податкової звітності з кожного податку (збору).

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення [15, с.27].

Форми первинних документів податкового обліку можуть бути встановлені діючим податковим законодавством (податкові накладні ). Якщо форми первинних документів податкового обліку не встановлені, то замість них використовуються первинні облікові документи бухгалтерського обліку.

Другий рівень податкового обліку регламентовано тільки за єдиним податком, податком на додану вартість та податком з доходів фізичних осіб.

Податкові регістри - це форми систематизації даних податкового обліку за звітний податковий) період, які згруповані відповідно до вимог податкового законодавства. Податкові регістри призначені для систематизації та накопичення інформації, яка міститься в первинних документах, аналітичних даних податкового обліку для відображення в податковій декларації. Регістри податкового обліку ведуться на паперових чи машинних носіях [4, с.10].

Третім рівнем податкового обліку є податкова звітність з певних податків та зборів, яка складається платником податків виходячи з даних податкового обліку [4, с.10].

Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податку на підставі документально підтверджених даних із застосуванням відповідних правил і форм обліку.

Таким чином, методичні основи обліку матеріальних витрат становлять методи обліку та методика, принципи, які використовуються, а також прийоми, які здійснюються при обліку матеріальних витрат.

1.3 Методичні основи податкового аудиту матеріальних витрат виробничого підприємства

Охоплення світового економічного простору глобалізаційними процесами зумовлює зближення економічних систем, посилення їх взаємозалежності та взаємного впливу. У зв'язку з цим надзвичайно важливе значення має ефективна, дієва податкова політика та функція її управління - податковий аудит. Податковий аудит ? система заходів, що вживаються фіскальними органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За даними численних публікацій та експертних опитувань питома вага господарських операцій промислових підприємств, що здійснюється у тіньовому секторі національної економіки за оцінками різних фахівців становить 40-60%. При цьому найбільш розповсюдженим видом тіньової діяльності в Україні є ухиляння від оподаткування, що складає 93,3% від загального обсягу [61, с.82]. Тому повнота і достовірність інформації є важливою якісною характеристикою фінансової звітності підприємства, а саме: звіту про фінансові результати. Причиною викривлення цієї звітності може бути завищення одного з базових показників, на підставі якого визначається балансовий прибуток підприємства - собівартості виробництва продукції.

Проведення аудиту й формування висновків за його результатами є найбільш складним і конфліктним моментом взаємин між платником та контролюючим органом. У той же час, проведення аудиту є досить дорогою процедурою і вимагає залучення найбільш кваліфікованих працівників контролюючих органів, значного часу та відволікає тією чи іншою мірою платника податків від основної діяльності. Усе це потребує зваженого підходу контролюючих органів при плануванні, підготовці та проведенні аудиту.

Податковий аудит - це діяльність посадових осіб органів податкової служби щодо спостереження за відповідальністю процесу організації платниками податків обліку об'єктів оподаткування, методики обчислення й сплати податку податкових платежів за чинними нормативно-законодавчими актами, сфери оподаткування, виявлення відхилень, допущених під час виконання норм податкового законодавства, та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов'язання [3].

Податковий аудит є невід'ємною частиною фінансового контролю. В економічній літературі його розглядають у двох аспектах: як функцію або елемент державного управління економікою і як особливу діяльність із дотриманням податкового законодавства [55].

Слід зазначити, що поняття податкового аудиту використовується у практичній діяльності контролюючих органів та суб'єктів підприємницької діяльності, але в нормативно-правових актах України переважно застосовується поняття перевірки [28, с. 181].

Вживання словосполучення «податковий аудит» у контексті контрольної діяльності Державної фіскальної служби України для багатьох науковців та практиків є дискусійним питанням. Так, деякі аудитори наполягають на некоректності використання терміна «податковий аудит» у згаданому контексті [25, с.122].

Мету проведення податкового аудиту в загальному контексті можна визначити як підтвердження того, що податкова звітність, надана до контролюючих органів, точно відображає усі аспекти господарської діяльності, а сама діяльність відповідає вимогам чинного законодавства. Мета податкового аудиту матеріальних витрат - підтвердження достовірності внесення витрат до податкової декларації, дотримання порядку їх розподілу, віднесення до податкових періодів.

Предмет податкового аудиту матеріальних витрат - документи бухгалтерського обліку та звітності, декларації і розрахунки зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), інші документи фінансово-господарської діяльності, активи суб'єкта господарювання, його технологічні процеси тощо, які підтверджують виникнення витрат, їх розподіл, включення до декларацій, тощо.

Об'єкти податкового аудиту - платники податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Суб'єкт податкового аудиту - посадові особи контролюючих органів, уповноважених на проведення податкового аудиту.

Методи податкового аудиту матеріальних витрат необхідно розуміти як способи дослідження аудитором (із застосуванням статистичної, обліково-звітної, нормативної документації, організаційної, комп'ютерної техніки, інструментів та інших засобів інформації) об'єктів податкового аудиту матеріальних витрат, збору, обробки й акумулювання фактичних даних, що відображають обсяги витрат платника податків, нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), накопичення матеріалів перевірки, формування оцінки та обґрунтування висновків, які відображають стан виконання платником зобов'язань перед державою [28, с.178].

Метод -- це прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

...