Організація обліку і контролю фінансових витрат підприємства

Розкриття сутності фінансової діяльності аграрних підприємств у ринкових умовах. Оцінка категорії "фінансова діяльність" та здійснення систематизації підходів до її обґрунтування. Формування напрямів покращення обліку фінансової діяльності підприємства.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.09.2016
Размер файла 983,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Дипломна робота містить 87 сторінок, 19 таблиць, 13 рисунків, список джерел з 67 найменування, 12 додатків.

Організація обліку і контролю фінансових витрат підприємства (на матеріалах СТОВ «Слава» Ізяславського району Хмельницької області)

Об'єктом дослідження є процес організації бухгалтерського обліку і контролю фінансових витрат аграрного підприємства на матеріалах СТОВ «Слава» Ізяславського району Хмельницької області.

Предметом дослідження є чинна система теоретичних та організаційних положень обліку і контролю фінансових витрат аграрного підприємства і шляхи її удосконалення.

Метою дипломної роботи є узагальнення теоретичних положень і розробка рекомендацій щодо удосконалення обліку і контролю фінансових витрат аграрного підприємства.

Системний підхід до реалізації мети дослідження зумовив необхідність вирішення у роботі таких завдань:

розкрити сутність і форми фінансової діяльності аграрних підприємств у ринкових умовах;

уточнити тлумачення категорії „фінансова діяльність” та здійснити систематизацію підходів до її теоретичного обґрунтування;

дати оцінку сучасного стану обліку фінансової діяльності, умови визнання фінансових витрат на матеріалах СТОВ «Слава» Ізяславського району Хмельницької області;

сформувати напрями покращення обліку фінансової діяльності підприємства;

виявити особливості здійснення контролю фінансової діяльності та використання його інформації у фінансовому менеджменті;

запропонувати шляхи удосконалення інформаційного забезпечення управління фінансовою діяльністю аграрного підприємства.

За результатами досліджень сформовані практичні висновки та пропозиції щодо удосконалення організації обліку і контролю фінансових витрат досліджуваного підприємства.

Отримані результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «Слава», а також інших аграрних підприємствах.

Ключові слова: облік, контроль, фінансова діяльність, фінансові витрати, управління, комерційний кредит, аграрне підприємство.

фінансовий ринковий облік аграрний

Реферат

Дипломная работа содержит 87 страниц, 19 таблиц, 13 рисунков, список источников из названия 67, приложений 12.

Учет и контроль финансовых затрат предприятия (на материалах ООО «Слава» Изяславского района Хмельницкой области)

Объектом исследования является процесс организации бухгалтерского учета и контроля финансовых затрат аграрного предприятия на материалах СООО «Слава» Изяславского района Хмельницкой области.

Предметом исследования является действующая система теоретических и организационных положений учета и контроля финансовых затрат аграрного предприятия и пути ее совершенствования.

Целью дипломной работы является обобщение теоретических положений и разработка рекомендаций по совершенствованию учета и контроля финансовых затрат аграрного предприятия.

Системный подход к реализации цели исследования обусловил необходимость решения в работе следующих задач:

- Раскрыть сущность и формы финансовой деятельности аграрных предприятий в рыночных условиях;

- Уточнить толкование категории "финансовая деятельность" и осуществить систематизацию подходов к ее теоретического обоснования;

- Дать оценку современного состояния учета финансовой деятельности, условия признания финансовых затрат на материалах СООО «Слава» Изяславского района Хмельницкой области;

- Выявить особенности осуществления контроля финансовой деятельности и использования его информации в финансовом менеджменте;

- Предложить пути совершенствования информационного обеспечения управления финансовой деятельностью аграрного предприятия.

По результатам исследований сформированы практические выводы и предложения по совершенствованию учета и контроля финансовых затрат исследуемого предприятия.

Полученные результаты исследования могут быть использованы в практической деятельности ООО «Слава», а также других аграрных предприятиях.

Ключевые слова: учет, контроль, финансовая деятельность, финансовые затраты, управление, комерчесский кредит, аграрное предприятие.

Abstract

Thesis contains 87 pages,19 tables, 13 figures, sources of names 67, 12 applications.

Accounting and financial control company costs (based on LLC "Glory" Iziaslav district Khmelnitsky region)

The object of the research is the process of accounting and financial control of agricultural expenditure on materials JV "Glory" Iziaslav district Khmelnitsky region.

The study examined the current system is theoretical and organizational provisions of financial accounting and control costs for agricultural enterprises and ways of improvement.

The aim of the thesis is the synthesis of theoretical concepts and develop recommendations for improving accounting and control of financial expenditures for agricultural enterprises.

Systematic approach to achieving the goals of research led to the need to address in the following tasks:

- To reveal the nature and form of the financial activities of agricultural enterprises in market conditions;

- Clarify the interpretation of the category of "financial activities" and a systematized approach to its theoretical justification;

- To assess the current state of financial accounting, terms of financial costs for materials JV "Glory" Iziaslav district, Khmelnitsky region;

- Identify the characteristics of financial control and use of information in the financial management;

- Suggest ways to improve information support financial management in agricultural enterprises.

The research formed conclusions and suggestions for improvement of accounting and financial control expenses investigated enterprise.

The results of research can be used in practice Ltd. "Glory" and other agricultural enterprises.

Key words: accounting, control, finance, financial costs, management, financial management, agricultural company.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації обліку і контролю фінансових витрат підприємства

1.1 Економічна суть фінансової діяльності, її структура та складові

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку і контролю фінансових витрат аграрних підприємств

Розділ 2. Організація обліку фінансових витрат підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного господарства

2.2 Організація обліку фінансової діяльності аграрного підприємства

2.3 Організація обліку фінансових витрат підприємства

2.4 Покращення обліку фінансової діяльності підприємства

Розділ. 3. Контроль фінансових витрат підприємства

3.1 Внутрішній контроль фінансової діяльності підприємства.

3.2 Покращення контролю фінансових витрат підприємства в умовах комп'ютерної системи обліку

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Для функціонування аграрних підприємств у сучасних умовах важливою є фінансова діяльність, як одна з складових господарського механізму, що охоплює процеси формування та використання фінансових ресурсів, підтримку стратегії розвитку.

Необхідність посилення фінансової діяльності підприємств спричиняють процеси реформування вітчизняної економіки для сприяння управління підприємством, адаптацією до зовнішнього середовища СОТ та ЄС. При цьому, важливим є облікове забезпечення фінансової діяльності. Належне формування інформації, пошук нових методів її відображення дозволить підвищити якість управління фінансовими ресурсами, конкурентоспроможністю, прибутковістю, фінансовою стійкістю аграрних підприємств.

Вагомий внесок у вивчення фінансових процесів, специфіку їх розвитку зробили вітчизняні вчені: О.М. Бандурка, Я.В. Воловець, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.І. Довгалюк, І.В. Зятковський, С.В. Мочерний, К.А. Пріб, А.М. Поддєрьогін, О.О. Терещенко, Г.І. Філіна та ін. Серед зарубіжних авторів: З. Боді, П. Друкер, С. Майєрс, Г. Марковіц, Д. Найт, М. Портер, Дж. Робертс, А. Ругман, М. Шоулз та ін.

Облікове забезпечення видів діяльності досліджувалось ученими М.Я. Дем'яненком, Ф.Ф. Бутинцем, В.М. Жуком, Г.Г. Кірейцевим, М.М. Коцупатрим, Н.М. Малюгою, М.Ф. Огійчуком, В.М. Пархоменком, Н.Л. Правдюк, О.М. Петруком, М.С. Пушкарем, О.Д. Радченко, П.Т. Саблуком, І.Б. Садовською, В.В. Сопком, Н.М. Ткаченко тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт економічного факультету ПДАТУ і пов`язана з темою «Формування стратегії та пріоритетів інноваційного розвитку аграрного сектору економіки в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 0114U007032) та плану науково-дослідних робіт кафедри обліку і аудиту за темою «Розробка науково-теоретичних та методологічних засад обліково-аудиторського забезпечення в аграрному секторі України». В межах наукової програми виконані дослідження з удосконалення організації обліку і контролю фінансових витрат підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є узагальнення теоретичних положень і розробка рекомендацій щодо удосконалення обліку фінансових витрат аграрного підприємства.

Системний підхід до реалізації мети дослідження зумовив необхідність вирішення у роботі таких завдань:

розкрити сутність і форми фінансової діяльності аграрних підприємств у ринкових умовах;

уточнити тлумачення категорії „фінансова діяльність” та здійснити систематизацію підходів до її теоретичного обґрунтування;

дати оцінку сучасного стану обліку і контролю фінансової діяльності, умови визнання фінансових витрат на матеріалах СТОВ «Слава» Ізяславського району Хмельницької області;

сформувати напрями покращення обліку фінансової діяльності підприємства;

виявити особливості здійснення контролю фінансової діяльності та використання його інформації у фінансовому менеджменті;

запропонувати шляхи удосконалення інформаційного забезпечення управління фінансовою діяльністю аграрного підприємства.

Об'єктом дослідження є процес організації бухгалтерського обліку і контролю фінансових витрат аграрного підприємства на матеріалах СТОВ «Слава» Ізяславського району Хмельницької області.

Предметом дослідження є чинна система теоретичних та організаційних положень обліку і контролю фінансових витрат аграрного підприємства і шляхи її удосконалення.

Методи дослідження. При вивченні теорії і практики ведення обліку і контролю фінансових витрат використані загальнонаукові та спеціальні методи: діалектичного пізнання, спостереження, збору, вимірювання, оформлення, реєстрації, систематизації, групування і обробки інформації, методи економічної статистики, методичні прийоми логічного, системного і структурного аналізу, інформаційного моделювання, балансової ув'язки фінансово-економічних показників, графічного зображення, а також контролю.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи, довідкові, інструктивні, методичні матеріали, періодичні видання, матеріали науково-практичних конференцій, статистично-аналітична інформація, фінансові звіти та облікова документація аграрних підприємств, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, практиків з організації та методики обліку фінансової діяльності, результати особистих досліджень автора щодо методичного й організаційного забезпечення обліку, а також наукова інформація, що розміщена у світовій комп'ютерній мережі Internet.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій щодо поліпшення обліку і контролю фінансової діяльності аграрних підприємств на основі вивчення теоретичної бази та практики досліджуваного підприємства.

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний текст викладено на 87 сторінках. Робота містить 19 таблиці, 13 рисунків, 12 додатків. Список використаних джерел налічує 67 найменувань.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації обліку і контролю фінансових витрат підприємства

1.1 Економічна суть фінансової діяльності, її структура та складові

Обґрунтування необхідності дослідження фінансової діяльності аграрних підприємств лежить в площині політики державного регулювання сільськогосподарської галузі та проблем фінансового менеджменту.

Для здійснення державного управління важливо знати фактичний та потенційний стан аграрних підприємств з метою надання державної підтримки, регулювання відтворювальних процесів, підтримки запровадження інновацій, створення рівних умов для учасників ринку тощо.

На рівні підприємства фінансова діяльність необхідна для забезпечення стійкого фінансового стану, його всебічної оцінки з метою ефективного використання фінансових ресурсів та їх раціонального розміщення.

Аграрна галузь характеризується певними особливостями, що стосуються фінансування та, відповідно, фінансової діяльності. Тому подальше запровадження в Україні передбачених міжнародною практикою принципів обліку та аналізу фінансової діяльності повинно здійснюватися з урахуванням сучасного стану економіки, специфіки й особливостей функціонування вітчизняного підприємництва в аграрній сфері. Надмірна орієнтація на іноземний досвід та запозичення принципів і правил оцінки, обліку й аналізу фінансової діяльності, що склалися у зарубіжних країнах, не дають можливості враховувати національні особливості сучасної політики фінансової діяльності та нагромаджений минулий досвід. Виникає багато протиріч між нововведеною системою оцінки й обліку фінансової діяльності, самого визначення цього виду підприємництва та податковим законодавством, іншими цивільно-правовими актами.

Теоретичне осмислення проблеми фінансової діяльності узгоджується з системою категорій, що характеризують її. Для розкриття теоретичних засад аналітичного забезпечення управління нею необхідно розглянути поняття «фінанси», «фінансові ресурси», «грошові потоки», «інвестиційна діяльність» тощо, складові фінансової діяльності, їх еволюцію та методи збору інформації для ефективного управління. Ключовим моментом тут є потреби фінансового менеджменту на думку дослідника Р.А. Алборова, В.К. Дорогань [1, с. 25; 13]. Отже, виникає необхідність всебічного дослідження економічної суті категорії «фінансова діяльність» й найбільш повного узгодження її з облікової теорією і практикою.

Проблеми фінансової діяльності в сільському господарстві досліджувалися ученими: М.Я. Дем'яненком, О.Є. Ґудзь, П.А. Лайком, Д.В. Полозенком, П.Т. Саблуком, П.А. Стецюком, Л.Д. Тулушем, В.П. Ярмоленком та ін.

У радянський період, за дослідженнями О.М. Бірмана [4, с.11], як це описано у М.Д. Бедринець [3, с. 16], відбувається становлення фінансової концепції, згідно з якою фінансові відносини виникають у виробничій сфері й містять усі форми і напрями засобів, пов'язаних з дотацією планово-збитковим підприємствам, асигнуваннями на нове будівництво та безповоротне і поворотне одержання коштів із бюджету.

Визначення фінансів наведено в багатьох працях іноземних авторів, які висвітлюють їх економічну сутність, на нашу думку, дещо спрощено. Вони трактуються як кращий спосіб збільшення прибутку, одержання доходів тощо. На думку Є. Нікбахта, А. Гроппелі “фінанси - це застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу” [39, с. 4]. В останні роки, як зазначає М.Д. Бедринець [3], дослідники зарубіжних країн здійснюють пошук шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та інвестування коштів у проекти, що приносять високі доходи за найменших ризиків. Значна увага приділяється оптимальному співвідношенню між фінансуванням бізнесу за допомогою довгострокових кредитів і позик від продажу цінних паперів.

Так, у підручнику "Фінанси" Зві Боді та лауреат Нобелівської премії і економіки 1997 р. Роберт Мертон підкреслюють, що "фінанси - це наукова дисципліна, яка вивчає питання розподілу недостатніх грошових коштів у часі та в умовах невизначеності" [58]. Професор берлінського Ґумбольдт - університету Шарль Бланкарт дає визначення фінансової науки як економічного аналізу державної діяльності [5, с. 45].

Наведені визначення економічної сутності фінансів не вичерпують розмаїття концептуальних підходів і міркувань із цього питання. Про розбіжність позицій свідчить хоча б такий короткий їх перелік.

1. Фінанси - це застосування різноманітних прийомів та методів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості вкладеного капіталу.

2. Фінанси - система відносин з приводу руху коштів.

3. Фінанси - система імперативних грошових відносин.

4. Фінанси - це планомірний рух фінансових фондів, що виражають відносини з приводу необхідного, обов'язкового вилучення вартості та їхнього використання в суспільних інтересах [59].

Основне завдання фінансів - фінансове забезпечення діяльності підприємств. З огляду на функції фінансів підприємств (формування фінансових ресурсів, їх розподіл і використання; контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів) можна уточнити основні функціональні блоки фінансової діяльності. Це - фінансування; оптимізація вкладення коштів в інвестиційну та операційну діяльність (управління активами); фінансовий контролінг, управління грошовими потоками.

Зважаючи на те, що у вітчизняній економічній науці не сформувалась загальноприйнята думка щодо терміна “фінансова діяльність”, вітчизняні науковці провели ґрунтовні дослідження сутності фінансової діяльності. Зокрема, Т. Нам наводить таке визначення: “Фінансова діяльність - це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів” [3, c. 4].

В. М. Опарін вважає, що: “фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні й різнобічні відносини” [41, с. 45].

О. Бандурка, М. Коробов, П. Орлов, К. Петрова стверджують: “Фінансова діяльність підприємств базується на підприємницькій діяльності і опосередковує підприємницьку діяльність. Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми підприємницької діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи - суб'єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових відносин” [2, с. 31]. М. Коробов визначає фінансову діяльність як “ процесом формування і використання всіх грошових фондів, які утворюються для опосередкування розподільних відносин, на всіх стадіях суспільного відтворення” [13 ;27, с. 13].

Дослідник російської фінансової науки М. Крейніна наводить визначення: “Фінансова діяльність включає в себе всі грошові відносини, пов'язані з виробництвом та реалізацією, відтворенням основних і оборотних фондів, утворенням і використанням доходів. Уся ця діяльність практично може здійснюватися тільки через взаємовідносини з партнерами підприємства” [28, с. 4]. Окремі визначення фінансової діяльності для їх узагальнення наведено в додатку Б, табл. 1.1.

Крім того, у західних країнах в основі фінансової діяльності лежить пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та уміння залучення ресурсів із найрізноманітніших джерел.

Американські вчені К. Макконнелл і С. Брю виділяють такі обов'язкові умови і вимоги: підприємець бере на себе ініціативу об'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва товару чи послуги; завдання прийняття основних рішень у процесі виробництва товарів і надання послуг, які й визначають курс діяльності підприємства; підприємець - це новатор, особа, яка вводить на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації підприємства; підприємець - це людина, що йде на ризик, ризикуючи не тільки своїм часом, працею, діловою репутацією, але й вкладеними коштами [38; 58].

У сучасному визначенні, вживаному в обліковій та економічній нормативній термінології, фінансова діяльність підприємства є системою форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставлених цілей, що приводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства, як це відображено нами у табл. 1.1.

Рис. 1.1. Система фінансової діяльності, орієнтована на збільшення вартості підприємства

Джерело: [6; 37; 53].

Як бачимо, щодо нормативно-правових актів, то у П(С)БО фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу капіталу підприємства, який не є результатом операційної діяльності [18]. Згідно з положеннями Господарського кодексу України фінансова діяльність включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування .

Таке звуження поняття про фінансову діяльність підприємств, на думку деяких авторів, зокрема О.В. Лишиленко [29], є прикладом не зовсім вдалого вживання узвичаєної термінології в державних нормативних актах: адже воно залишає за межами поняття "фінансова діяльність" такі явища, як формування фінансових ресурсів підприємств, одержання й використання прибутку (в тому числі у вигляді дивідендів), розміщення капіталу в активи, зокрема фінансування капітальних вкладень, амортизаційна політика, сплата податків та ін. Тому, використовуючи в разі потреби термін «фінансова діяльність» у вузькому розумінні слова (згідно з його законодавчим трактуванням), автори в інших випадках використання цього словосполучення розуміють його основне, узвичаєне значення.

Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства - мобілізації підприємством фінансових ресурсів, необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань. З іншого боку, система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. За дослідженнями Н. Налукової, «фінансова діяльність підприємства спрямована на пошук і мобілізацію резервів збільшення доходів і недопущення втрат, на залучення капіталу із зовнішніх джерел на вигідніших умовах, ніж середньоринкові.

Таблиця 1.1 - Визначення фінансової діяльності за видами нормативних документів

Визначення

Нормативний документ

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства

Міністерство фінансів України Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" N 73 від 07.02.13 м. Київ

Фінансова діяльність - це діяльність, яка спричиняє зміни розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства

Правління Національного банку України Постанова Про затвердження Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України (Інструкція, п.3.5) №545 від 26.12.2001 м. Київ (Інструкція про складання річного фінансового звіту банків України втратила чинність на підставі Постанови Національного банку №518 від 03.12.2003) (Постанова втрат. чинн. на підставі Постанови Національного банку №79 від 17.02.2009)

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу

Міністерство фінансів України

Наказ Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності" (Положення (стандарт), п.3) 28.12.2009 №1541

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. При цьому, фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів. Допоміжною діяльністю у сфері фінансів і страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво в кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінюванням страхових ризиків і збитків, інші види допоміжної діяльності)

Господарський кодекс України (ст.333) м. Київ, 16 січня 2003 року №436-ІV ( Господарський кодекс України чинний з 1 січня 2004 року)

Тобто, є потреба прийняття оперативних фінансових рішень, що стосуються: достатніх обсягів фінансових ресурсів, необхідних підприємству для поточної діяльності і в найближчій перспективі; структури джерел фінансових ресурсів; оптимального формування фінансових ресурсів та їх раціонального використання, з метою забезпечення високих результатів фінансово-господарської діяльності; своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками, суб'єктами господарювання; заходів, необхідних для підтримки стабільного фінансового стану підприємства і зменшення наслідків фінансових ризиків; забезпечення інвестиційної діяльності підприємства».

Цим же автором визначено основні позиції, згідно з якими вітчизняна наука трактує дане поняття, як:

1) діяльність суб'єкта господарювання, що реалізується шляхом використання відповідних форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємств для досягнення ними основної мети - отримання доходів;

2) діяльність, пов'язана з організацією фінансів підприємства та здійснення відповідно до цілей і завдань стратегії економічного розвитку господарюючого суб'єкта. Ця діяльність пов'язана із формуванням активів та фінансової структури капіталу;

3) особливий вид діяльності персоналу підприємства з формування та використання фінансових ресурсів;

4) фінансова діяльність, яку одночасно розглядають у вузькому та широкому значеннях. У вузькому значенні основний зміст фінансової діяльності полягає у фінансуванні підприємства. В даному випадку прикладами руху коштів є такі: надходження власного капіталу із зовнішніх джерел, отримання позик, погашення позик, сплата дивідендів. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов'язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням;

5) діяльність суб'єкта господарювання, пов'язана з мобілізацією фінансових ресурсів, необхідних для виконання завдань, які поставив перед ним його засновник.

О. Б. Дорош досліджено, що фінансова діяльність - це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємств, поліпшення їх результатів [14].

Фінансова діяльність підприємства (financing activitis, Finanzierungstдtigkeit) у вузькому розумінні - діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу, тобто діяльність, пов'язана з фінансуванням підприємства. У широкому розумінні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов'язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Фінансова діяльність з такого погляду включає комплекс функціональних завдань, пов'язаних з фінансуванням підприємства, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності [53].

Зміна розміру і складу власного капіталу як об'єкт управління, а отже і як категорія економіки, найповніше розкривається у фінансовому менеджменті, як зазначає Г.Г. Кірейцев [24]. З точки зору економічної теорії капітал є абстрактною сумою фінансових ресурсів у грошовій формі, що надані їх власником або кредитором господарюючому суб'єкту з метою інвестування, і характеризуються юридичним і часовим аспектами.

Як сума фінансових зобов'язань підприємства перед власниками і кредиторами капітал відображається в пасиві балансу підприємства і утворює фінансово-економічний сегмент господарства. Виділення цієї сфери особливо важливе, воно слугує підґрунтям нашого дослідження щодо суті фінансової діяльності.

На підставі аналізу наведених визначень робимо висновок, що фінансова діяльність - це процес управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання: цілеспрямоване управління грошовими потоками, генеруванням доданої вартості, її збереженням та створенням умов для використання. Крім того, вона є видом діяльності, що призводить до змін у розмірі та складі капіталу і позикових засобів для забезпечення фінансовими ресурсами операційної й інвестиційної діяльності.

Фінансова діяльність охоплює всі сфери і спрямована на цілеспрямоване генерування коштів на здійснення операційної та інвестиційної діяльності, охоплює статті активу і пасиву балансу. На думку Г.Г Кірейцева, «сучасне трактування активу і пасиву з об'єктивних причин відрізняється від традиційного радянського, коли перший був “сукупністю речей”, а другий показував “групування коштів підприємства за джерелами утворення і призначенням в залежності від ступеня закріплення за даним підприємством» [24].

Оскільки фінансова діяльність безпосередньо є наслідком руху капіталу, то закономірно, що цей рух - основний об'єкт дослідження. Рух капіталу має дві складові: внутрішнє та зовнішнє фінансування. Зміни розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами: «Власний капітал»; «Довгострокові зобов'язання»; «Поточні зобов'язання». До типових прикладів руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести: надходження власного капіталу; отримання позичок; погашення позичок; сплату дивідендів.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів - власний і позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок внесків власників підприємства або шляхом реінвестування прибутку.

Позичковий капітал, як і власний, може бути мобілізований із зовнішніх та внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел формування позичкового капіталу належать: кредити банків (довго- і короткострокові); кредиторська заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи чи надані послуги; заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці тощо).

До внутрішніх джерел формування позичкового капіталу можна віднести: нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (у т. ч. стійкі пасиви); доходи майбутніх періодів.

Під внутрішнім фінансуванням розуміють використання частини прибутку (самофінансування) та фінансування капіталом через амортизацію і зміну структури майна. Воно побудоване або на обміні активами, тобто на перетворенні частини майна знову на гроші, що тим самим збільшує капітал, який є в розпорядженні підприємства, або веде до збільшення майна чи капіталу, якщо прибуток залишається на підприємстві.

Таким чином, фінансовою основою діяльності підприємства є сформований ним власний капітал. Наприклад, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Тому збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Питання про використання кредитів (кредитна політика підприємства) базується на порівняльному аналізі можливого прибутку від використання кредитних ресурсів і додаткових витрат у вигляді процентів та необхідності підтримання певного співвідношення між заборгованістю і власним капіталом. З цього боку, низька частка кредиту в загальному капіталі підприємства понижує його фінансові можливості та прибутковість, а з іншого - надмірна заборгованість, що не покривається власним капіталом, підвищує ризик спроможності сплати боргів, підриває довіру інвесторів і, як наслідок, знижує ефективність діяльності. З урахуванням цих чинників вибирають оптимальне співвідношення власного і залученого капіталу в конкретних умовах, а також досліджують розмір витрат, які пов'язані із обслуговуванням його обслуговуванням.

Тому необхідно визначити методологічні аспекти збору інформації для потреб управління фінансовою діяльністю, які реалізуються у сфері бухгалтерського обліку, відображеній у облікових стандартах і теоретичних розробках.

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку і контролю фінансових витрат аграрних підприємств

Реформування бухгалтерського обліку і звітності та впровадження МСФЗ в Україні зумовлено необхідністю входження до світової економічної спільноти; підвищенням уваги потенційних інвесторів до фінансового ринку України; потребою користувачів фінансової звітності в отриманні достовірної та чіткої інформації; необхідністю підвищення ефективності управління підприємствами; контролем за діяльністю підприємств і розробленням регулятивних інструментів; створенням передумов для організації внутрішнього і зовнішнього аудиту за міжнародними стандартами.

Стандарти обліку фінансових операцій є уніфікованими на міжнародному рівні. Однак, при реформуванні бухгалтерського обліку і звітності потрібно враховувати той факт, що трактування міжнародних стандартів значною мірою відрізняється у різних країнах з перехідною економікою. Пояснюється це відмінностями політичного й економічного середовища в якому здійснюється господарська діяльність, різними традиціями ведення бухгалтерського обліку, інвестиційна діяльність відбувається в умовах невизначеності. Крім того, гострими є проблеми неузгодженості або відсутності відповідної законодавчої та нормативно-правової бази; нерозвиненості активного ринку багатьох фінансових інструментів; неузгодження бухгалтерського обліку, що ґрунтується на МСФЗ, і податкової звітності, обумовленої фіскальною політикою держави.

У бухгалтерському обліку фінансова діяльність обліковуються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про його застосування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №892/4185).

Суть фінансових доходів і витрат регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положеннями бухгалтерського обліку, безпосередньо П(С)БО 15 "Дохід", П(С)БО 16 "Витрат", П(С)БО 31 "Фінансові витрати" [43; 44; 46] і іншими нормативно-правовими актами. У навчальній літературі, зокрема підручнику за ред. Ф.Ф. Бутинця , зазначено, що основними видами доходів, які належать до фінансової діяльності, є: доходи від інвестицій в асоційовані, спільні та дочірні підприємства; дивіденди одержані; відсотки одержані; інші доходи від фінансових операцій.

Методика обліку і контролю витрат фінансової діяльності, згідно цих нормативних документів, наступна. Прибуток (або збиток) від фінансової діяльності підприємства визначається на субрахунку 792 "Результат фінансових операцій". За кредитом субрахунку 792 "Результат фінансових операцій" відображається списання суми доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" та 96 "Втрати від участі в капіталі". Схему відображення у бухгалтерському обліку доходів, витрат фінансової діяльності підприємства та визначення фінансового результату, наведено на (рис.1.2).

У визначенні фінансової діяльності можна виділити два підходи. Перший - традиційний для вітчизняної економіки - передбачає, що це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств. Вона здійснюється по таких основних напрямах: фінансове прогнозування і планування; аналіз і контроль господарської діяльності; оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Закономірно, що відповідно до цих визначень, всі об'єкти повинні знайти відображення в обліку. Метою діяльності будь-якого суб'єкта господарювання є отримання і максимізація прибутку.

Фінансовий результат діяльності підприємства формують його доходи і витрати. Враховуючи, що в сучасних умовах практично неможливе повне самофінансування, важливими тому стають фінансові операції в частині запозичень та стратегій інвестування [25]. Тому для аграрних підприємств необхідно упорядкувати об'єкти обліку цієї сфери, для формування порівнянності результатів. До операцій фінансової діяльності відносять: 1) надходження грошових коштів в результаті фінансової діяльності - від розміщення акцій, у результаті утворення боргових зобов'язань, інші надходження, пов'язані з фінансовою діяльністю - дивіденди, відсотки, орендна плата; 2) списання витрат і засобів у результаті фінансової діяльності - погашення позик, сплата дивідендів, інші платежі .

Рис. 1.2 Поняття, склад і відображення в обліку витрат діяльності

Джерело: [22, 23].

Для обліку надходжень передбачено рахунки доходів, отриманих від здійснення фінансових операцій - доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи, які відображають відповідно на однойменних рахунках плану рахунків - 72 «Доходи від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи». Рахунок 72 "Дохід від участі в капіталі" призначено для узагальнення інформації про доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та облік яких ведеться за методом участі в капіталі. Цей рахунок має субрахунки: 721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства", 722 "Дохід від спільної діяльності", 723 "Дохід від інвестицій в дочірні підприємства". За кредитом рахунку відображають збільшення (одержання) доходу, за дебетом - списання в порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 73 "Інші фінансові доходи" призначено для обліку доходів, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності, які не обліковуються на рахунку 72 "Дохід від участі в капіталі". Він має такі субрахунки: 731 "Дивіденди одержані", 732 "Відсотки одержані", 733 "Інші доходи від фінансових операцій". За кредитом рахунку відображають визнану суму доходу, за дебетом - списання кредитового обороту на рахунок 79 "Фінансові результати". Аналітичний облік доходів від участі в капіталі та фінансових доходів ведуть за об'єктами інвестування.

Для обліку витрат призначено рахунок 95 «Фінансові витрати», на якому обліковують витрати на проценти та інші витрати, пов'язані із запозиченнями. Рахунок має такі субрахунки: 951 "Відсотки за кредит", 952 "Інші фінансові витрати". За дебетом рахунку відображають суму визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати", а також на рахунки обліку витрат з придбання, будівництва, створення, виготовлення, виробництва, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати". Узагальнення даних по рахунку 73 "Інші фінансові доходи" здійснюється при журнально-ордерній формі обліку в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку - в розділі III Відомості 5-М.

Під фінансовими витратами розуміють витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Ці витрати регулюються ПСБО 31 "Фінансові витрати", МСБО 23 "Витрати на позики" [35].

На сьогодні існують базовий та альтернативний методи обліку фінансових витрат. За базовим методом фінансові витрати у повному обсязі списують на витрати звітного періоду, в якому вони виникли. Альтернативний метод передбачає капіталізацію фінансових витрат, тобто включення їх до собівартості кваліфікаційного активу. Кваліфікаційний актив - це актив, який потребує суттєвого часу для створення.

Визначення, що наведені у вітчизняному законодавстві, досить однобічно характеризують фінансову діяльність: «діяльність, яка спричиняє зміни розміру та складу власного і запозиченого капіталу», «діяльність, яка призводить до зміни розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства».

У зарубіжних країнах, зокрема в Росії [22], фінансова діяльність компанії включає в себе: систему економічного планування, кредитно-фінансову систему, систему управління фінансовими ризиками, систему обліку і звітності, систему податкового планування. Так, система економічного планування передбачає розробку середньострокових, короткострокових і оперативних планів підприємства; звітів про їх виконання.

В рамках кредитно-фінансової системи здійснюється організація і координація робіт по залученню фінансових ресурсів; забезпеченню і виконанню зобов'язань по кредитах і позиках підприємства, розподілу фінансових ресурсів.

В межах системи управління фінансовими ризиками здійснюється організація і координація робіт по прогнозуванню і кількісній оцінці несприятливих наслідків ризиків; розробці і здійсненню заходів щодо запобігання несприятливих наслідків ризиків; аналізу ефективності здійснених заходів щодо запобігання несприятливих наслідків ризиків; підготовці рекомендацій щодо зниження ризиків.

У системі обліку і звітності здійснюється організація і координація: ведення бухгалтерського і податкового обліку; підготовки звітності по МСФЗ; формування звітних показників про виконання планів підприємства.

У системі податкового планування здійснюється: контроль дотримання підприємством законодавства про податки і збори; організація і координація проведення заходів, спрямованих на формування ефективного податкового навантаження відповідно до чинного законодавства Російської Федерації.

Як зазначалося, фінансова діяльність веде до зміни розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. До операцій фінансової діяльності належать: 1) надходження грошових коштів у результаті фінансової діяльності - грошових коштів від розміщення акцій, у результаті утворення боргових зобов'язань, інші надходження пов'язані з фінансовою діяльністю - дивіденди, проценти, орендна плата; 2) списання витрат і коштів у результаті фінансової діяльності - погашення позик, сплата дивідендів, інші платежі.

У теорії фінансового менеджменту визначено, що розвиток корпорацій безпосередньо залежить від правильно організованої фінансової діяльності і в межах кредитної та інвестиційної діяльності.

Кредитна стратегія корпорації повинна бути орієнтована перш за все на оптимізацію ресурсів за рахунок залучення капіталів шляхом випуску і роботи з цінними паперами, активної взаємодії із зарубіжними фондами і організаціями, використання офшорних і вільних економічних зон, акумуляції засобів працівників корпорацій в недержавних (можливо в межах корпорації) пенсійних фондах, страхових компаніях, в депозитах банків і фінансових компаній, а також в капіталі підприємств - учасників корпорації. Таким чином, успішна фінансова діяльність корпорації обумовлена як своєчасними і правильними рішеннями вищого менеджменту в поточній роботі, так і в питаннях стратегії, яка повинна розроблятися не тільки на основі внутрішніх умов корпорації, але і з урахуванням впливу існуючої фінансової системи, що склалася в на даному етапі за дослідженням М.Д. Корінько [26].

Наявність консолідованої звітності корпорації дозволяє підвищити фінансову і соціально-економічну керованість ними, мати об'єктивну картину діяльності об'єднання у цілому і кожного його учасника зокрема, здійснювати інвестування засобів в дійсно перспективні напрями розвитку економіки.

Як показують дослідження, інформація фінансово-економічного характеру про результати роботи корпорації в цілому необхідна для:

зовнішніх органів управління - з метою визначення ролі та місця корпорації в економічному розвитку держави і регіону зокрема; виявлення ступеня збігу інтересів федеральних, місцевих органів управління і корпорації в реалізації економічних програм розвитку, що декларуються корпорацією у момент її реєстрації, тобто чи є дана корпорація інструментом розвитку промислового виробництва в умовах структурної перебудови економіки держави або спрямованість її діяльності підлягає зміні;

всередині корпорації - з метою вироблення загальної ефективної корпоративної стратегії розвитку і діяльності, підвищення керованості її учасниками, проведення учасниками корпорації єдиної, скоординованої фінансово-економічної і соціальної політики;

інформування широкої громадськості, існуючих і потенційних інвесторів про діяльність даної корпорації, що дозволяє їм мати уяву про суми, час і ризики, пов'язані з очікуваними доходами, а також про господарські ресурси корпорації, її зобов'язання, засоби і джерела, причинах їх змін.

Приймаючи рішення про створення нового суб'єкта господарювання чи реорганізацію існуючого власники і менеджмент постають перед вибором найприйнятнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форми ведення бізнесу. Класифікація суб'єктів господарювання за правом власності та організаційно-правовою формою ведення бізнесу в Україні наведена в табл. 1.2.

За правом власності в Україні можуть діяти суб'єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності.

Таблиця 1.2 - Класифікація організаційно-правових форм ведення бізнесу

Форма

Право власності

Приватне

Колективне

Державне

Юридичні особи

Приватне підприємство

Фермерське

господарство

Колективне підприємство

Спільне підприємство

Кооператив

Господарські товариства:

АТ, ТОВ, товариство з додатковою відповідальністю

Повне товариство

Командитне товариство

Державне підприємство

Державне комунальне підприємство

Без створення юридичної особи

Приватний підприємець

Селянське господарство

Договір про спільну діяльність

Договір про спільну діяльність

Об'єднання

Асоціація

Асоціація

Корпорація

Консорціум

Концерн

Асоціація

Корпорація

Консорціум

Концерн

Як свідчить статистика, найбільшою групою суб'єктів господарювання в Україні є підприємства колективної форми власності.

Існує тісний зв'язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних витрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб'єкта господарювання стратегічне значення. Нижче наведено основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

На думку М.Д. Бедринець [3, с.26], за соціально-економічною природою фінанси підприємств, незалежно від масштабу підприємства, єдині. Це забезпечується єдиною правовою базою, грошово-кредитною системою та єдністю форм фінансової документації. Відповідно, при характеристиці тих чи інших особливостей фінансів підприємств різних галузей, чи різних організаційно-правових форм першочергове значення має виявлення загальних рис цих фінансів. Особливості фінансової діяльності різних форм господарювання наведено в табл. 1.3. Як правило, вони залежать від особливостей формування статутного капіталу, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку у вигляді дивідендів.

Переваги форми приватного підприємства зводяться до максимального використання власником права на участь в його управлінні; спрощений порядок реалізації права на правонаступництво; власник несе обмежену відповідальність за зобов'язаннями підприємства, тобто лише в межах внесків у власний капітал (якщо інше не передбачено статутом); оплата внесків може

може здійснюватися як у грошовій, так і майновій формі; практично повністю відсутні так звані агентські ризики та витрати, зумовлені принципал-агент-конфліктом між окремими власниками та власниками і менеджментом.

Недоліками, які перешкоджають ефективній фінансовій діяльності приватного підприємства, можна визначити: низький рівень мобільності прав власності на приватне підприємство; неможливість залучення власного капіталу від інших, крім власника, інвесторів; відсутність детального нормативного регулювання діяльності.

Організаційно-правова форма визначає специфіку формування статутного фонду, відповідно впливає на зміни в капіталі та приводить до фінансової діяльності. Зокрема, джерелами статутного фонду державного підприємства є бюджетні асигнування, внески інших державних підприємств. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю утворюється тільки за рахунок внесків засновників. Організаційно-правова форма також визначає особливості розподілу прибутку. Акціонерні товариства відкритого типу повинні передбачити при розподілі прибутку грошові кошти для виплати дивідендів по акціях, змішані товариства - відрахування від прибутку (відповідно до внеску учасників товариств) [3].

Таблиця 1.3 - Особливості фінансової діяльності окремих суб'єктів господарювання

Суб'єкти господарювання

Фінансова діяльність

Приватні підприємства

Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпечення. Фінансування приватного підприємства здійснюється на основі внесків його власника, тезаврації прибутку, одержання комерційних чи банківських позичок. Враховуючи статус приватного підприємства, оптимальним з погляду мінімізації накладних витрат способом поповнення власного капіталу є реінвестування прибутку. На практиці типовою є ситуація, коли в приватних підприємств повністю відсутній статутний капітал, а величина власного капіталу (в результаті одержаних збитків) має від'ємне значення

Товариство з обмеженою відповідальністю

Статутний капітал повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Фінансування може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). Учасники ТОВ можуть надавати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються цьому товариству. Учасники ТОВ замість фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають підприємству довгострокові позички. В цьому разі учасники розглядатимуться одночасно як власники і кредитори підприємства

Акціонерне товариство

Фінансування акціонерного товариства може здійснюватися за рахунок надходження коштів від емісії акцій (простих і привілейованих), випуску облігацій, цінних паперів, що конвертуються в акції (конвертовані облігації), опціонів на придбання акцій. Окрім цього, джерелом поповнення капіталу може бути тезаврований прибуток, банківські та комерційні позички. Організація фінансово-господарської діяльності у формі акціонерних товариств є найприйнятнішою з погляду залучення капіталу, зокрема власного. Це пояснюється такими чинниками: поділ статутного капіталу на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, яка може бути досить малою, що дає можливість залучення як дрібних, так і великих інвесторів; високий рівень мобільності корпоративних прав (акцій), особливо, якщо вони котируються на біржі, а отже, мінімальні затрати на передачу прав власності; спрощений порядок реалізації права на правонаступництво; можливість розміщення емісії серед величезного числа інвесторів, значна частина яких не претендує на контроль над підприємством; досить детальне нормативне регулювання діяльності АТ, що створює умови для захисту інтересів акціонерів, у т. ч. від «розмивання» капіталу; акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій; оплата вартості акцій може здійснюватися як у грошовій, так і в майновій формі; порівняно низький рівень інформаційної асиметрії, оскільки АТ повинні публікувати свою звітність у засобах масової інформації, надавати детальну інформацію при емісії цінних паперів, що в цілому зменшує ризики, зумовлені принципал-агент-конфліктом.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.