Організація обліку і контролю фінансових витрат підприємства

Відображено ПДВ:

951

641

611

611

Оплата боргу з поточного рахунку

611

311

У другій частині цієї таблиці відображена фінансова оренда - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування коштів іншому підприємству в користування на визначений строк (орендарю майна), яке є власністю орендодавця за умови сплати орендарем періодичних орендних платежів. Об'єктом оренди може бути рухоме і нерухоме майно, віднесене до групи основних засобів, щодо яких немає обмежень про передачу його в оренду. Майно, отримане орендарем у порядку фінансової оренди, зараховується на рахунок 10 (окремий аналітичний рахунок). Після закінчення розрахунків з орендодавцем цей об'єкт зараховують до групи власних основних засобів.

До вирішення проблеми фінансування виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств необхідно підходити комплексно, враховуючи максимально можливі варіанти фінансування: як прямі, так і непрямі, з позиції економії фінансових ресурсів (при оренді майна), або їх надходження замість звичайного очікування погашення заборгованості за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги (у разі відстрочки платежу).

Отже, для орендаря операція оренди є одним із способів непрямого фінансування придбання активів, для орендодавця - це вимушений захід, засоби здаються в оренду, оскільки не знаходять повного завантаження у власника.

Таким чином, операції витрат фінансової діяльності у аграрних підприємствах мають свої особливості, які потребують окремої системи контролю, яку пропонуємо розглянути у наступному розділі дипломної роботи.

2.4 Покращення обліку результатів фінансової діяльності

Фінансовим результатом господарської діяльності аграрних підприємств є прибуток або збиток. На його формування впливають фінансові результати, отримані внаслідок здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, та фінансові результати, одержані внаслідок настання надзвичайних подій, відповідно до нормативного регулювання ведення обліку.

Чинна класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль у гармонізації звітності вітчизняних підприємств з міжнародною, сприяє проведенню розрахунку множини показників його дохідності та рентабельності за видами діяльності й іншими критеріями.

Як ми уже розглянули вище, у досліджуваному аграрному підприємстві за період дослідження виникали доходи, втрати, які не пов'язані напряму з реалізацією продукції, але збільшували або зменшували суму прибутку або збитку, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності.

Визначення фінансового результату полягає в обчисленні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат, для нашого дослідження - фінансової діяльності.

У бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) загалом, та за видами діяльності, утому числі й від фінансової, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів фінансової діяльності та включає в себе: фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, який розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

У Плані рахунків результати фінансової діяльності визначаються на субрахунку 792 "Результат фінансових операцій" як прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" та 96 "Втрати від участі в капіталі";

Первинними документами для здійснення бухгалтерських проведень при відображенні накопичення фінансових результатів фінансового виду діяльності та віднесення до складу нерозподіленого прибутку (збитку) є довідки та розрахунки бухгалтерії. Дані по рахунку 79 відображаються в журналі-ордері 5Г с.-г., 6 с.-г. та у Звіті про фінансові результати.

На кредит субрахунка 792 «Результат фінансових операцій» наприкінці звітного періоду списують:

а)у кореспонденції з дебетом рахунка 72 «Дохід від участі в капіталі»; - дохід від участі в капіталі (дохід від інвестицій в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства, від спільної діяльності);

б)у кореспонденції з дебетом рахунка 73 «Інші фінансові доходи» - інші фінансові доходи (дивіденди, одержані від інших підприємств; відсотки, одержані за облігаціями чи іншими цінними паперами, інші доходи від фінансових операцій).

На дебет субрахунка 792 «Результат фінансових операцій» наприкінці звітного періоду списують:

а) у кореспонденції з кредитом рахунка 95 «Фінансові витрати» - фінансові витрати (нараховані відсотки за користування кредитами банків, за договорами кредитування, фінансового лізингу; витрати, пов'язані з випуском, утриманням і обігом власних цінних паперів та ін.);

б) у кореспонденції з кредитом рахунка 96 «Втрати від участі в капіталі» - втрати від інвестицій в асоційовані підприємства, від спільної діяльності, від інвестицій в дочірні підприємства тощо.

Фінансовий результат (прибуток, збиток), визначений за даними субрахунку 792 «Результат фінансових операцій» шляхом порівнянням кредитового і дебетового обороту, списується відповідними записами на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Отже, інформація про вид доходу формується на рахунку 79, а знаходить відображення на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», де формуються фінансові результати від усіх видів діяльності підприємства за звітний період - основної, інвестиційної, фінансової діяльності.

Як ми уже відмітили у теоретичному розділі, нині ще існує певна невідповідність між ознаками видів діяльності, доходів і формуванням фінансових результатів. Спричинено це тим, що як і будь-яка дефініція, визначення фінансових результатів діяльності не може дати повної характеристики безлічі господарських ситуацій, пов'язаних із визначенням фінансових результатів процесу господарської діяльності. Фактично їх усі передбачити неможливо.

Проте, розглядаючи питання формування фінансових показників діяльності, слід зазначити, що в нормативних документах є певна невідповідність у визначенні класифікаційних ознак видів діяльності. Так, згідно з НП(С)БО і Планом рахунків, формування показників здійснюється за такими видами діяльності: звичайна, основна, операційна, фінансова, інвестиційна, інша діяльність. Це можна побачити і у приведених вище таблицях. Але практика ведення обліку на досліджуваному підприємстві вимагає уточнення послідовності формування фінансових результатів залежно від виду діяльності, для якого обчислюється фінансовий результат, особливо фінансової. На нашу думку, потрібно, щоб уже сама структура рахунків доходів, витрат і результатів давала змогу порівнювати загальну суму отриманого доходу з сумою понесених витрат від іншої операційної діяльності в частині інвестиційної і фінансової.

Тому за результатами дослідження нами запропоновано внести деякі уточнення до Плану рахунків. Так, рахунок 73 "Інші фінансові доходи" перейменувати у "Доходи від фінансової діяльності" з відповідними субрахунками:

дохід від безоплатно одержаних активів (731);

дохід від неопераційної курсової різниці (пов'язаний з фінансовою діяльністю) (732);

дивіденди одержані (733);

відсотки одержані (734);

інші доходи від фінансових операцій (735).

Облік фінансових витрат пропонується вести на рахунку 95 "Витрати від фінансової діяльності" з відповідними субрахунками:

відсотки за кредит (951);

втрати від неопераційних курсових різниць (пов'язані з фінансовою діяльністю) (952);

інші фінансові витрати (953).

Результат від фінансової діяльності буде узагальнюватися на рахунку 792 "Результат фінансової діяльності".

Крім того, пропонує наступне: якщо рахунок 72 "Дохід від участі в капіталі" призначено для узагальнення інформації про доходи від інвестицій, які здійснено в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі. Тобто, рахунок призначено для обліку доходів, одержаних від фінансових інвестицій. Тому цей рахунок пропонується перейменувати у "Доходи від інвестиційної діяльності" з відповідними субрахунками:

-Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства (721);

Дохід від спільної діяльності (722);

Дохід від інвестицій в дочірні підприємства (723).

Також для обліку інших витрат інвестиційної діяльності призначити рахунок 74 "Інші доходи" з відповідними субрахунками:

Дохід від реалізації фінансових інвестицій (741);

Дохід від реалізації необоротних активів (742);

Дохід від реалізації майнових комплексів(743);

- Дохід від неопераційної курсової різниці (пов'язаний з інвестиційною діяльністю) (744);

-Інші доходи від інвестиційної діяльності (745).

Облік фінансових витрат пропонується вести на рахунках:

96 "Втрати від інвестиційної діяльності" з субрахунками: втрати від інвестицій в асоційовані підприємства (961); втрати від спільної діяльності (962); втрати від інвестицій в дочірні підприємства (963);

97 "Інші витрати" з субрахунками: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (971); собівартість реалізованих необоротних активів (972); собівартість реалізованих майнових комплексів (973); втрати від неопераційних курсових різниць (пов'язані з інвестиційною діяльністю) (974); уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій (975); списання необоротних активів (976); інші витрати інвестиційної діяльності (977).

Результат від здійснення інвестиційної діяльності буде відображатися на рахунку 793 "Результат інвестиційної діяльності".

Тому, на нашу думку, рахунок 74 потрібно назвати „Інші інвестиційні доходи", а субрахунки 971 і 972 перейменувати на „Інші інвестиційні витрати" та „Інші витрати звичайної діяльності". В такому разі інвестиційні надходження та видатки, безпосередньо пов'язані з придбанням підприємством фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів та інших, будуть обліковуватися на субрахунках 741 і 971, у структурі рахунків фінансових доходів та витрат (табл. 2.12).

Отже, уточнення вищезгаданих рахунків дозволить виділити облік фінансової діяльності поряд із операціями інших видів діяльності підприємства, оскільки стабілізація та удосконалення процесу управління фінансами як фінансового менеджменту аграрного підприємства - це основа їх економічного розвитку.

Таблиця 2.12 - Уточнення рахунків класів 7 і 9 для відображення фінансової діяльності

Рахунки
Згідно з Планом рахунків	Згідно з пропозиціями
Клас 7 рахунків «Доходи і результати діяльності»	Клас 7 рахунків «Доходи і результати діяльності»
72 «Дохід від участі в капіталі» 721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства" 722 "Дохід від спільної діяльності" 723 "Дохід від інвестицій в дочірні підприємства"	724 «Резерв доходів від участі в капіталі»
73 «Інші фінансові доходи» 731 "Дивіденди одержані" 732 "Відсотки одержані" 733 "Інші доходи від фінансових операцій"	734 «Резерв фінансових доходів»
74 Інші доходи 741 Дохід від реалізації фінансових інвестицій 742 Дохід від реалізації необоротних активів 743 Дохід від реалізації майнових комплексів 744 Дохід від неопераційної курсової різниці 745 Дохід від безоплатно одержаних активів 746 Інші доходи від звичайної діяльності	741 "Інші інвестиційні доходи" 742 „ Інші доходи від звичайної діяльності"
Клас 9 «Витрати діяльності»
95 «Фінансові витрати» 951 «Відсотки за кредит» 952 «Інші фінансові витрати»	953 «Резерв фінансових витрат»
96 «Втрати від участі в капіталі» 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства» 962 «Втрати від спільної діяльності» 963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства»	964 «Резерв витрат/боргів від участі в капіталі»
97 Інші витрати 971 Собівартість реалізованих фінансових інвестицій 972 Собівартість реалізованих необоротних активів 973 Собівартість реалізованих майнових комплексів 974 Втрати від неопераційних курсових різниць 975 Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій 976 Списання необоротних активів 977 Інші витрати звичайної діяльності	971 „Інші інвестиційні витрати" 972 „Інші витрати звичайної діяльності"

Джерело: пропозиції автора.

Пропозиції щодо зміни рахунків обліку фінансових інвестицій дозволять знизити трудомісткість і складність облікових процесів в аграрних підприємствах та покращити якість представленої інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності, але основним позитивом даних змін слід вважати виділення фінансової діяльності як окремого виду господарської діяльності, як процесу розвитку підприємства, однак глибоко взаємопов'язаної з іншими видами діяльності підприємства, насамперед фінансовим менеджментом.

Отже, особливість формування результатів полягає у наявності доходів і витрат за видами діяльності та функціями. Фінансові результати за видами діяльності, в результаті яких вони виникають, поділяються на прибуток (збиток) від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Відображення інформації про фінансову діяльність у регістрах бухгалтерського обліку приведено у рис. 2.8.

Традиційні системи обліку витрат і доходів для визначення результату зосереджують увагу на порівнянні фактичних результатів із наперед встановленими нормативами (плановими калькуляціями), на виявленні та аналізі відхилень, а також на здійсненні коректувальних дій, які забезпечують відповідність майбутніх результатів тим, які заплановані в бюджеті.

Номери	Назва і призначення регістрів
Журналів	Відомостей
Облік запасів та витрат діяльності
5 Г с.-г.		Журнал-ордер 5 Г с.-г. по кредиту рахунків: 90 «Собівартість реалізації» 94 «Інші витрати операційної діяльності» 95 «Фінансові витрати» 96 «Втрати від участі в капіталі» 97 «Інші витрати»
	5.12 с.-г.	Відомість аналітичних даних про витрати по рахунках: 94, 95, 96, 97, 98, 99
6 с.-г.		Журнал-ордер 6 с.-г. по кредиту рахунків: 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» 70 «Доходи від реалізації» 71 «Інший операційний дохід» 72 «Дохід від участі в капіталі» 73 «Інші фінансові доходи» 74 «Інші доходи» 75 «Надзвичайні доходи» 79 «Фінансові результати»
	6.7 с.-г.	Відомість аналітичних даних про доходи по рахунках: 71, 72, 73, 74, 75, 79

Рис 2.3. Відображення інформації про фінансову діяльність у регістрах бухгалтерського обліку

Джерело: узагальнено автором за даними підприємства

Не дивлячись на те, що питанням класифікації витрат і відповідних їм доходів приділяється значна увага з боку вчених-економістів, слід зазначити, що в нормативних документах ці питання висвітлені недостатньо. Так, у П(С)БО 16 «Витрати», крім класифікації по видах діяльності пропонується класифікувати витрати за способом перенесення вартості на собівартість продукції: прямі і непрямі, але немає визначення непрямих витрат. Тому для витрат, доходів і результатів фінансової діяльності важливими є потреби здійснення контролю, у системі якого вони отримують завершальне трактування та одержують оцінку, на потреби фінансового менеджменту.



Розділ 3. Контроль фінансових витрат підприємства

3.1 Внутрішній контроль фінансової діяльності підприємства

Проблеми фінансової діяльності тісно пов'язані із фінансовою стратегією. При розробці фінансової стратегії потрібно враховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства. Для того, щоб перевірити ефективність ведення обліку та повноту надання даних на потреби управляння, необхідною ланкою виступає контроль фінансової діяльності.

Традиційні системи контролю бухгалтерського обліку фінансової діяльності і механізми, які можуть використовуватися для управління фінансовими витратами, основну увагу зосереджують на порівнянні фактичних результатів із наперед встановленими нормативами (через систему бюджетів), на виявленні та аналізі відхилень, а також на здійсненні коректувальних дій, які забезпечують відповідність майбутніх результатів запланованим.

За результатами проведених досліджень встановлено, що враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, що склалися на ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокової мети фінансової діяльності і вибір найефективніших способів її досягнення.

Для того, щоб проаналізувати сучасний стан витрат аграрного підприємства, необхідно поглиблене вивчення складових контролю фінансової діяльності.

Загальновизнано, що внутрішній контроль загалом - це процес перевірки підприємством виконання і забезпечення реалізації всіх ухвалених рішень у сфері управління фінансовою діяльністю з метою реалізації фінансової стратегії підприємства і попередження кризових ситуацій. У сучасних ринкових умовах підприємства набувають більшої самостійності, а це, у свою чергу, передбачає принципове переосмислення таких функцій управління, як планування, облік, контроль та аналіз. Останнім часом для успішного вирішення проблем, що виникають перед менеджерами вищого та середнього рівнів управління, недостатньо лише інформації бухгалтерського обліку.

Виходячи з цих передумов, контроль фінансової діяльності є системою, що управляє і координує взаємозв'язки між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням і внутрішнім контролем, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах управління фінансовою діяльністю підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних його результатів від передбачених і ухвалення оперативних управлінських рішень, направлених на її нормалізацію.

Разом з тим, необхідно вирішити ряд питань, які повинні сприяти активізації фінансової діяльності, управління нею та інформаційного забезпечення. Серед них: збільшення обсягів залучення довгострокового капіталу; регулювання потоків інвестицій; стимулювання припливу залученого капіталу; збільшення рівня реінвестування прибутку; розширення можливостей капіталовкладень та інвестиційних можливостей аграрних підприємств.

Отже, до напрямів контролю фінансової діяльності підприємства відносяться: планування фінансово-господарської діяльності підприємства з метою формування необхідної фінансово-ресурсної бази; оцінки ефективності капіталовкладень і забезпечення їх фінансування; управління грошовими потоками підприємства.

Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох аграрних підприємствах є низький рівень менеджменту. Саме через некваліфіковані та помилкові дії керівництва велика кількість суб'єктів господарювання опинилася на межі банкрутства. Суттєвим фактором, який зумовлює прийняття ефективних управлінських рішень, є наявність системи системи контролю.

Як уже досліджено науковцями [62], контроль як система підтримки управлінських рішень щодо фінансування був уперше запроваджений на підприємствах США наприкінці XIX початку XX століття. Він був сконцентрований переважно на фінансових питаннях (фінансовий контролінг) і розглядався виключно як функціональний блок фінансового менеджменту. З часом сфера компетенцій поступово поширювалася на маркетинг, постачання, виробництво. У континентальній Європі контроль активно почав впроваджуватися з 70-х років XX ст. Сьогодні служби контролю за фінансовою діяльністю функціонують практично на всіх великих та і більшості середніх підприємств.

На даний час, під ним розуміють функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством. Це саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства та охоплює інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

Очевидно, що контроль та його інформація забезпечують підготовку рішень, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією. Інформаційне забезпечення менеджменту повинно здійснюватись у зрозумілій для користувачів формі. З цією метою відповідна облікова інформація спочатку обробляється, узагальнюється, аналізується і подається користувачам у формі рапортів, звітів, доповідних записок, резюме, рекомендацій, прогнозів тощо.

На практиці розрізняють різні напрями (сектори) контролю: фінансовий контроль, контроль збуту, дивізіональний контроль, контроль виробництва та закупівель тощо.

Існує кілька підходів до визначення місця контролю в організаційній структурі підприємства. Головна різниця між ними полягає в характері підпорядкованості служби: безпосередньо директору підприємства чи фінансовому директору. Враховуючи коло функцій і завдань, які виконує контроль, на нашу думку, відділ повинен бути включений у структуру фінансово-економічних служб підприємства, які підпорядковуються фінансовому директору. В Європі досить часто керівник фінансово-економічного відділу, в компетенції якого перебувають фінанси, бухгалтерія, виробничий облік і калькулювання, виконує одночасно функції контролера і фінансиста. На американських фірмах ці функції, як правило, розмежовані.

Фінансовий контроль зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Метою його є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Для досягнення цієї мети контролер вирішує цілий ряд функціональних завдань (рис. 3.1).

Система контролінгу підсилює вартісні орієнтири керівництва підприємством через:

чітку сегментацію сфер діяльності підприємства (центрів прибутковості та витрат);

систематичний аналіз конкурентоспроможності та ринкової інформації;

завершений цикл планування, який включає річне бюджетування, інвестиційне, середньострокове та стратегічне планування;

стандартизовану систему звітності, у т. ч. по окремих структурних підрозділах;

розрахунок та аналіз вартісних показників.



Функції	Завдання
1. Координація (виділення ФД у складі іншої діяльності)	Регулювання інформаційних потоків видів діяльності та ФД у їх складі. Координація процесу планування ФД у загальному плануванні
2. Фінансова стратегія щодо ФД	Розробка фінансової стратегії підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності. Узгодження планів загальної та ФД підприємства. Адаптація організаційної структури підприємства до обраної стратегії розвитку (в т.ч. ФД)
3. Планування та бюджетування ФД	Розробка та вдосконалення внутрішньої методики прогнозування та бюджетування. Забезпечення процесу бюджетування. Участь у розробці інвестиційних та інших бюджетів
4. Бюджетний контроль	Внутрішній (управлінський) облік ФД Складання річних, квартальних і щомісячних звітів Аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих. Забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації. Своєчасне реагування на появу нових можливостей (виявлення та розвиток сильних сторін) Підготовка звіту про виконання бюджетів і розробка пропозицій щодо коригування планів і діяльності
5. Внутрішнє методичне забезпечення	Розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів щодо ФД. Розробка фінансової стратегії, планування, впровадження нових продуктів, процесів, систем ФД підприємства та структурних підрозділів
6. Внутрішній аудит	Забезпечення постійного контролю за дотриманням встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій і повноважень згідно з покладеними на них обов'язками Проведення внутрішнього аудиту фінансової діяльності підприємства. Забезпечення збереження майна підприємства та зростання вартості активів і бізнесу в цілому

Рис. 3.1. Методичні складові контролю окремих операцій фінансової діяльності

Джерело: [55].

Найважливішими цільовими показниками концепції контролінгу є рентабельність капіталу (ROI) та Cash-flow. У межах системи контролінгу, починаючи з 1995 р., на підприємстві по окремих сферах діяльності розраховується вартість капіталу (власного та позикового). Порівняння вартості капіталу з рентабельністю окремих сфер бізнесу показує, які з них отримали додаткову вартість, а які зменшили її. Центри прибутковості, що є санаційно неспроможними, недоцільно підтримувати.

Реалізація покладених на фінансовий контролінг завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій та застосування специфічних методів. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг поділяють на стратегічний та оперативний. До сфери функціональних компетенцій контролінгу, як правило, належить внутрішній аудит (ревізія) - сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об'єкта аудиту нормативному (тому, що повинен бути).

До основних завдань внутрішнього контролю належать:

встановлення ефективності виконання цільових установок керівництва підприємства;

виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення менеджменту;

своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних підрозділів (стратегічних бізнес-одиниць), опрацювання оптимальних рішень щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків;

перевірка якості виконання функціональних обов'язків персоналу, дотримання внутрішніх і зовнішніх інструкцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності;

перевірка відповідності фактичного стану майна (в натуральному та вартісному виразі) даним бухгалтерського обліку;

встановлення відповідності фактичних витрат їх нормативним значенням,

перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками;

налагодження і підтримка взаємодії із зовнішніми аудиторами та контролюючими органами;

вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених у ході контролю недоліків та мобілізації наявних резервів.

Отже, внутрішній контроль покладається перевірка не лише рівня дотримання фінансового та податкового обліку нормативним вимогам, але і якість виконання планів і рекомендацій контролера відповідними службами.

Типовими об'єктами фінансового контролю є: річна фінансова звітність; фінансове планування (бюджетування); фінансування, вартість капіталу; грошові розрахунки; калькулювання затрат і цін; інвентаризація.

Для належного виконання покладених на службу внутрішнього контролю завдань і функцій керуються такими принципами:

- незалежність: служба внутрішнього контролю має бути незалежною від діяльності підрозділів, які вона перевіряє;

- професійна майстерність: перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні;

- доказовість: висновки повинні базуватися на основі документальних підтверджень здійснення того чи іншого господарського факту;

- чіткий вираз думки: висновок має бути максимально точним і стислим.

Результати внутрішнього контролю мають знайти відображення у висновку, де викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви. Увага акцентується на позитивному досвіді роботи підрозділу (центру затрат), який можливо використати іншими стратегічними одиницями. Необхідно також викласти причини, що зумовили порушення і зловживання, та надати свої пропозиції щодо вжиття заходів за їх усунення.

По суті, висновки фінансового контролю є своєрідною внутрішньою звітністю. Внутрішня бухгалтерська звітність - це звітність, яка складається бухгалтером-аналітиком і подається як адміністрації підприємства, так і менеджерам усіх рівнів управління. Основною метою складання звітності є надання оперативної релевантної інформації відповідно до вимог управлінського персоналу.

Система внутрішньої звітності повинна будуватися таким чином, щоб дані, які в ній містяться, дозволяли отримати відповідь на потреби управління. Сформувати систему внутрішньої звітності можна лише за наявності: масиву основних даних; узгодженості змісту та форми звітів; функціонального підходу до накопичення та підсумовування інформації.

Інформаційною базою для складання внутрішньої звітності є нормативно-довідкова та фактична інформація аналітичного обліку. Основними реєстрами для формування звітних показників, а іноді безпосередньо формами звітності для управління слугують виробничі документи господарських операції, спеціалізовані форми звітності про діяльність окремих структурних підрозділів.

Одним із способів визначення складу та строків надання даних управлінської звітності є метод інтерв'ю, при якому спочатку слід опитати кожного менеджера, яка інформація йому необхідна для роботи і до якого строку її бажано отримати. Частина облікової інформації для управління може та повинна надходити користувачам у режимі реального часу при кожній її зміні. Наприклад, для вищого управлінського персоналу, відповідального за фінансовий стан підприємства, потрібна оперативна інформація про різкі зміни курсу валют і тарифів на енергоносії, індексів фондового ринку та котирування цінних паперів. Такою є інформація і про неочікувані простої, невиробничі витрати та втрати, які суттєво впливають на економіку підприємства, яка потребує негайної реакції керівників середньої та низької ланки управління.

Форма внутрішньої звітності повинна максимально розкривати зміст її показників та бути зрозумілою для конкретного користувача інформації. Зміст кожного звіту також розглядається в деякій мінімальній формі з урахуванням того, що дана звітність має бути адаптована до конкретного виду економічної діяльності та конкретного підприємства, враховуючи, зокрема, його можливості щодо збору тієї чи іншої інформації.

Внутрішній звіт повинен бути адресним і конкретним. На думку Т.Г. Маренич [31], основними факторами, які впливають на вибір способу надання, формату та структури управлінського звіту, слід вважати зміст наданої інформації, потреби та побажання користувачів звітів, розуміння економічності їх отримання та передачі. Немає і не може бути стандартного набору бланків управлінської звітності з єдиним форматом та загальною структурою. Вони індивідуальні та різноманітні за суттю, формою і строками надання. Зміст кожного розділу повинен відповідати інформаційним потребам передбачуваного споживача звітності. Він не дасть бажаних результатів, якщо:

- інформація збирається для обліку обсягу продажу або визначення витрат і не пов'язана з інформаційними запитами конкретних керівників, які очолюють центри доходів або центри витрат;

- буде адресований не конкретному менеджеру, а його керівникові вищого рівня;

- буде містити інформацію щодо загальних питань. Ефективний управлінський контроль передбачає наявність конкретної звітної інформації.

Ступінь деталізації великою мірою залежить від рівня менеджменту. Начальникам виробництв, керівникам відділів і служб необхідні більш частіші та детальніші звіти, ніж для вищого керівництва організації. Проте, занадто детальна інформація робить її збитковою, але не дозволяє зосередити увагу на головному, а у деяких випадках ускладнює розуміння та сприйняття звітних даних і показників.

Системи формування управлінської звітності про фактичні витрати та результати фінансової діяльності слід розробляти таким чином, щоб забезпечити управління менеджерам відповідного рівня необхідної їм звітності у найкоротший строк після закінчення звітного періоду.

Як бачимо, потреби контролю за інформаційним забезпеченням фінансової діяльності контролюються проблемами власне контролю, внутрішньої звітності, контролінгу та аудиту. На думку О. Дорош, метою аудиту витрат є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у звітності та бухгалтерському обліку, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, оскільки гарантом достовірності цієї інформації є аудиторський висновок .

При контролі витрат фінансової діяльності підприємства доцільно перевіряти:

- дотримання встановленого переліку фінансових витрат при їх обліку. До фінансових витрат належать витрати на відсотки (за користування одержаними кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;

- правильність ведення обліку витрат, пов'язаних з нарахуванням і сплатою відсотків за користування кредитами банків. З цією метою аудитору необхідно ознайомитися з умовами кредитних договорів;

- достовірність обліку витрат, пов'язаних із залученням позикового капіталу;

- правильність визначення та ведення обліку витрат, пов'язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційованими (дочірніми, спільними) підприємствами збитків від зменшення власного капіталу підприємств внаслідок інших подій. При цьому слід перевірити документи, що підтверджують одержання збитку або зменшення власного капіталу.

Головними вимогами до формату та змісту управлінської звітності є доступність для сприйняття, ступінь деталізації інформації, порядок оформлення звітів, необхідність їх стандартизації. Порядок складання внутрішньої звітності прямо пов'язаний зі структурою цехів, відділів і служб підприємства. Зазвичай, внутрішні звіти розроблюють та складають у відповідності зі стандартним для даного підприємства форматом. Усі функції, що виконуються певними підрозділами підприємства, формуються змістом інформації, що включаються до внутрішньої бухгалтерської звітності.

Проте для вирішення завдань конкретного підприємства вище перерахованих форм звітності може бути недостатньо. Типові додаткові звіти, які можуть знадобитися, - це узагальнені, представлені в табличній або графічній формі дані, наприклад, по групах товарів, які реалізуються, за видами виробництв (рис. 3.2). Форми звітів залежать від їх змісту, призначення та напрямів використання інформації.

Види звітності	Суть звітних показників	Інформація для контролю
Внутрішня звітність про операційну діяльність	Постачання	Звіт про запаси сировини; Звіт про розмір та якість сировини; Звіт про кредиторську заборгованість; Звіт про закупівлю
	Виробництво	Звіт про виробничі потужності; Звіт про рівень резервних запасів; Звіт про витрати виробництва; Звіт про незавершене виробництво
	Збут	Звіт про запаси готової продукції; Звіт про продаж; Звіт про дебіторську заборгованість; Звіт про бартерні операції
Внутрішня звітність підприємств за видами діяльності	Інвестиційна діяльність	Звіт про рух основних засобів; Звіт про рух нематеріальних активів; Звіт про довгострокові фінансові інвестиції; Звіт про заплановані капітальні інвестиції
	Фінансова діяльність	Звіт про нараховані та сплачені дивіденди; Звіт про залучений капітал; Звіт про стан розрахунків за позиками; Звіт про управління грошовими коштами

Рис 3.2. Інформація для контролю фінансової діяльності за видами внутрішньої звітності

Джерело: запропоновано автором

Важливим засобом створення ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві є підтримка взаємовідносин та обмін інформацією між зовнішніми і внутрішніми аудиторами. Встановлення тісних контактів між службою внутрішнього аудиту та зовнішніми аудиторами створюють сприятливі умови для обміну між ними практичним досвідом проведення аудиту за взаємопогодженими процедурами.

Найважливішою вимогою для ефективного функціонування системи управлінського обліку в організації є її регламентне забезпечення. В процесі запровадження управлінського обліку має бути розроблено Положення з управлінського обліку і звітності або виділено розділ в наказі про облікову політику.

3.2 Контроль фінансових витрат підприємства в умовах комп'ютерної системи обліку

Створення на підприємстві системи бухгалтерського обліку з використанням концепції нових інформаційних технологій (HIT) є істотним інструментом удосконалення технології управління фінансовою діяльністю підприємства.

Бухгалтерська ІC служить єднальною ланкою між господарською діяльністю та управлінським персоналом, який приймає рішення.

Входом в систему бухгалтерського обліку є дані первинного обліку - зареєстровані на носіях факти здійснення господарських операцій. Виходом цієї системи є оброблена облікова інформація, корисна для осіб, які приймають управлінські рішення.

Щоб бухгалтерська інформація була корисною, вона має бути вірогідною, значущою, повною, оперативною. Це може бути досягнуто тільки в умовах автоматизованої системи БО.

БО є функціональною підсистемою і включає комплекси задач з усіх розділів бухгалтерського обліку і синтетичних рахунків. Підсистема БО в процесі свого функціонування здійснює інформаційні зв'язки з іншими підсистемами. На вході підсистему БО живлять дані первинного обліку - зібрані та зареєстровані на носіях дані про господарські процеси і явища, що здійснилися. Вихідна інформація підсистеми БО широко використовується в різних задачах ІС та є вхідною для інших підсистем.

Ринок програмних продуктів КСБО пов'язаний із такими провідними фірмами-розробниками як: «1С:Підприємство», «ІНТЕЛЛЕКТ-СЕРВІС», «ПАРУС», «ГАЛАКТИКА», «ДІАСОФТ», «ІНФІН», «ІНФОСОФТ», «ОМЕГА», «R-STYLE SOFTWARE LAB», «COGNITIVE TECHNOLOGIES LTD», що забезпечують такий набір послуг:

розроблення, розповсюдження (продажу) готових програмних продуктів для створення КСБО;

консалтингові послуги з проектування КСБО, вибору програмних засобів;

створення інформаційно-правових систем для КСБО;

видання та розповсюдження літератури для КСБО;

організація навчальних центрів для підготовки користувачів КСБО.

Фірми-розробники КСБО пропонують широку номенклатуру програмних продуктів, що враховують потреби користувачів. Ряд фірм створює програмні продукти єдиної серії під загальною торговою маркою. Вони призначені для підприємств різних чи масштабів предметних сфер, мають типові елементи, використовують типові інформаційно-технологічні рішення.

Фірма «Інтелект-Сервіс» пропонує такі програмні продукти:

БЭСТ-4 -- повнофункціональна, поширена й багатовалютна система оперативного (торгового, складського) і бухгалтерського обліку. Уведення даних у систему здійснюється від первинних документів. БЭСТ-4 добре адаптується до специфіки конкретного підприємства;

БЭСТ-4 «Магазин» -- автоматизація підприємств роздрібної торгівлі, забезпечує керування товарорухом від надходження товарів на складі до їх реалізації, підтримує оперативний і бухгалтерський облік, взаємодію з торговим устаткуванням;

БЭСТ «Компанія» -- автоматизація керування великим підприємством торгівлі. Забезпечує оперативне керування торговими потоками, в тому числі облік закупівель, запасів, продаж товарів, розрахунків по зобов'язаннях. Автоматизовано всі функції бухгалтерського та податкового обліку. Для керування БД використовуються великомасштабні СУБД типу SQL-Server;

БЭСТ «Офіс» -- повнофункціональна система керування малим підприємством. Забезпечує планування руху коштів, доходів і витрат, облік та аналіз господарської діяльності.

БЭСТ «План» -- програма формування календарних збутових і виробничих планів для підприємств торгівлі, виробництва і сфери послуг, розрахунку витрат і собівартості продукції та послуг, аналізу ефективності варіантів планів, прогнозу результатів роботи.

БЭСТ-ПРО -- комплексна автоматизація систем керування підприємств виробничого типу, торгівлі та сфери послуг. Забезпечує повний управлінський цикл, у тому числі ведення договорів, контроль взаєморозрахунків, планування виробництва та збуту, облік витрат на виробництво продукції (послуги), керування постачанням, розрахунок зарплати тощо.

Програмні продукти фірми «ПАРУС»:

ПАРУС 7.11 -- повнофункціональна система автоматизації керування для малого й середнього бізнесу; .

ПАРУС «Система керування» -- система автоматизації керування для промислових підприємств; :

ПАРУС «Аналітика» -- аналітична програма для аналізу діяльності торгових підприємств;

ПАРУС «Бюджет» -- система автоматизації керування для бюджетних організацій;

ПАРУС «Страхування» -- система автоматизації керування для страхових компаній.

При виборі того або іншого програмного продукту для автоматизації бухгалтерського обліку на підприємстві необхідно враховувати наступні загальні критерії: принцип системності, функціональна повнота, масштабність, технологічність, інваріантність стосовно бізнесу, перспективи розвитку.

Принцип системності - необхідно встановлювати такі зв'язки між структурними елементами системи, які забезпечують її сумісність та взаємодію з іншими системами. Отже, усі зв'язки, елементи, функції та проблеми управління й діяльності мають розглядатися як єдине ціле.

Масштабність - можна розглядати функціональну масштабність, тобто можливість при необхідності придбати або активувати додаткові модулі, що не потрібні на початкових етапах проекту по автоматизації, і масштабність по потужності, тобто здатності системи нормально функціонувати й оперативно реагувати на дії користувача при збільшенні кількості користувачів, кількості оброблюваних документів, росту обсягу існуючих даних.

Технологічність - це такі показники як інтегрованість (використання всіма модулями однієї бази даних, однократне введення даних, можливість автоматичного, напівавтоматичного і ручного обміну даними з існуючими додатками), відкритість системи (можливість модифікації функціональності програмного забезпечення за допомогою убудованих або зовнішніх засобів розробки, шляхом зміни вихідних кодів функцій і процедур, ядра системи, інтерфейсних форм, структури і моделі даних і т.п.)

Інваріантність стосовно бізнесу - можливість підтримки програмним забезпеченням різних видів бізнесу. Наприклад, виробництва продуктів харчування і надання автотранспортних послуг.

Розглянемо організацію обліку та контролю залученого капіталу розрахунків СТОВ «Слава» в умовах системи автоматизації обліку «1С:Підприємство».

В таблиці 3.1. наведено задачі організації обліку та контролю залученого капіталу (який є вагомою складової фінансової діяльності досліджуваного підприємства) в умовах функціонування комп'ютерної системи обліку.



Таблиця 3.1 - Задачі обліку та контролю залученого капіталу в умовах комп'ютерної системи обліку

Задачі обліку та контролю залученого капіталу	Документи, що використовуються для реалізації даної задачі в комп'ютерній бухгалтерії
організація синтетичного та аналітичного обліку залученого капіталу	План рахунків Довідник «Кредити» Довідник «Контрагенти» Довідник «Податки та нарахування» Список констант
організація обліку та контролю кредитів банків; облік та контроль операцій з виплати боргових зобов'язань перед контрагентами (постачальниками, кредиторами тощо) за одержані товарно-матеріальні цінності до сплати зазначених зобов'язань, одержані аванси до виконання контракту; організація обліку та контролю зобов'язань перед бюджетом.	Документ «Банківська виписка» Документ «Платіжне доручення» Документ «Операція» Документ «Податкова накладна» Документ «Нарахування зарплати» Документ «Рахунок вхідний» Документ «Прибуткова накладна» Журнал «Банк» Журнал операцій Системні звіти Регламентовані звіти

Програмний пакет «1С:Підприємство» володіє широкими (універсальними) можливостями, а саме:

настроювання системи на різні види обліку;

реалізація будь-якої методики обліку;

створення будь-яких документів і довідників довільної структури

налаштування алгоритмів роботи системи за допомогою об'єктно-орієнтованої мови;

настроювання зовнішнього вигляду екранних форм і широкі можливості для створення друкованих форм документів і звітів;

швидка зміна конфігурації за допомогою конструкторів;

система авторизації і контролю прав користувачів;

обмеження прав користувачів на різні функції;

моніторинг роботи користувачів системи, перегляд списку працюючих користувачів, історії роботи користувачів;

контроль коректності бухгалтерських проводок;

оперативний перегляд підсумків по рахунках;

можливість тестування цілісності інформаційної бази і виконання адміністративних функцій в пакетному режимі;

контроль цілісності даних (видалення елементів довідників, документів, що використовуються і т.п.);

можливість архівування робочих даних і відновлення із архівної копії;

одночасна робота кількох користувачів з однією інформаційною базою;

автоматичне поновлення інформації на екрані при зміні її іншими користувачами;

захист від змін об'єктів, що редагуються;

обмін даними з іншими системами через файли у текстовому форматі або форматі .DBF, а також на основі сучасних засобів інтеграції: OLE, OLE Automation i DDE;

експорт звітів і друкованих форм документів в Microsoft Excel;

необмежена кількість автономно працюючих однорідних інформаційних баз;

можливість обміну даними через електронну пошту;

повна або часткова синхронізація даних;

довільний порядок і засіб передачі змін.

Вихідними даними для роботи програми є проводки, які вносяться в журнал господарських операцій. В програму слід вводити всі проводки, які відбивають господарську діяльність підприємства. Програма розрахована для зберігання великої кількості проводок - десятків і сотень тисяч, але завжди можна знайти серед них потрібні по даті, рахунках дебету і кредиту, сумі або змісту. Крім того, можна обмежити «видимість» проводок деяким часовим інтервалом, проглядаючи проводки за рік, півроку, квартал і т.д.

Програма дозволяє при реєстрації проводок автоматично формувати і роздруковувати вихідні документи.

У системі 1С:Підприємство константи призначені для зберігання постійної або умовно-постійної інформації. Така інформація або зовсім не змінюється в процесі діяльності підприємства, або змінюється досить рідко. Найбільш простий приклад подібної інформації - назва організації, яке, як правило, не змінюється.

Константи застосовуються для можливості створення універсальних конфігурацій, які легко адаптувати для застосування в кількох організаціях. Константи зберігають значення які можуть застосовуватися в різних частинах системи

Константа може приймати базові типи значень: рядок (константа не може мати тип «Рядок необмеженої довжини»); число; дата;

Також константа може приймати як значення об'єкти типоутворюючих об'єктів метаданих: довідник; документ; перерахування; рахунок; «План рахунків»; «Вид субконто»; «Вид розрахунку»; «Календар».

Також константа може мати «невизначений» тип. У цьому випадку тип значення визначається програмно при установці константи (рис. 3.3).

Розглянемо детальніше облік та контроль залученого капіталу в умовах автоматизованої інформаційної системи на прикладі обліку короткострокових кредитів банку.

Рис. 3.3. Настройка констант

Для обліку короткострокових кредитів банків в програмі використовується рахунок 60 «Короткострокові позики» (рис. 3.4). 

Рис. 3.4. Настройка робочого Плану рахунків

Аналітичний облік на рахунку і його субрахунках ведеться в розрізі кредитів, контрагентів та договорів. Відповідно для них передбачено довідники «Кредити», та підлеглі йому довідники «Контрагенти» та «Договори».

Створимо новий елемент «короткостроковий кредит» в довіднику «Кредити». Порядок заповнення елементу наведено на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Довідник «Кредити»

Надходження кредиту на поточний рахунок підприємства

Рис. 3.6. Вікно документу «Банківська виписка»



відображується в обліку документом «Банківська виписка» (рис. 3.6).

Нарахування сум затрат і формуванню заборгованості перед банком на суму відсотків по кредиту відобразимо за допомогою ручної операції (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Вікно документу «Операція»

Оплата процентів по кредиту проводиться документами типової конфігурації «Платіжне доручення» (рис. 3.8) та «Банківська виписка».

Рис. 3.8. Вікно документу «Платіжне доручення»

Табло рахунків призначене для оперативного отримання найбільш важливої інформації з бухгалтерських підсумків.

Табло рахунків дозволяє переглядати залишки і обороти за обраними бухгалтерськими рахунками за будь-який розрахований період з деталізацією до місяця. Користувач сам вводить список рахунків, по яких він хоче отримувати підсумки і в будь-який момент може його змінити. Дані в табло рахунків можуть виводитися за рахунками, субрахунками, конкретним валют (у тому числі і у валютному вираженні).

На відміну від звітів, які після виправлення операцій, мають щоразу формуватись для оновлення інформації, дані в табло рахунків автоматично оновлюються під час будь-яких змін в бухгалтерських підсумках.

Табло рахунків викликається через пункт «Табло рахунків» меню «Сервіс» головного меню системи.

Табло рахунків являє собою список рядків, кожен з яких містить: рахунок, по якому будуть виводитися підсумки, опис валюти підсумків, і власне бухгалтерські підсумки.

Рядки в табло рахунків видаються в послідовності кодів рахунків (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Табло рахунків за розрахунками підприємства з банками за одержаними позиками

У заголовку вікна виводиться період, за який формуються підсумки в табло рахунків.

У лівій частині списку виводиться піктограма, що позначає тип рядка (рахунок-група, або конкретний рахунок).

Список табло рахунків містить наступні колонки:

Рахунок - рахунок по якому виводяться підсумки.

Вал. - валюта за якої виводяться підсумки.

В. - ознака виведення підсумків у валютному вираженні.

Деб.Нач.ост. - дебетовий залишок на початок періоду.

Кред.Нач.ост. - кредитовий залишок на початок періоду.

Деб.Оборот. - дебетовий оборот за період.

Кред.Оборот. - кредитовий оборот за період.

Деб.Кон.ост. - дебетовий залишок на кінець періоду.

Кред.Кон.ост. - кредитовий залишок на кінець періоду.

У колонках «Рахунок», «Вал» і «В» задається рахунок, валюта і вид суми, що показується, в інших колонках виводяться бухгалтерські підсумки по зазначеному рахунку та валюті. Для перегляду табло рахунків використовуються загальні прийоми роботи з табличною частиною форми.

Для аналізу даних по обліку кредитів банку найбільш зручним є стандартний звіт «Картка рахунку» (рис. 3.10), складений для конкретного контрагента. З допомогою даного звіту можна отримати всю інформацію по конкретному кредиту: коли і кому нараховані проценти за кредит, дати оплати процентів, нарахування процентів.

Рис. 3.10. Діалогова форма звіту «Картка рахунку»

Щоб переглянути нараховані та сплачені відсотки по кредиту сформуємо журнал-ордер по рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» .

Мета використання комп'ютерних систем обліку - підвищення достовірності й оперативності обробки інформації для підготовки та прийняття своєчасних, обґрунтованих рішень в управлінні фінансовою діяльністю підприємств з метою мінімізації фінансових витрат.



Висновки

Відповідно до мети та основних завдань дослідження організації обліку і контролю фінансових витрат на матеріалах СТОВ «Слава» Ізяславського району Хмельницької області нами сформовані наступні висновки:

1. Управління фінансовою діяльністю залежить від сучасного стану та методики обліку, умов визнання витрат, механізмів та методів фінансування й планування, визначення потреби у фінансових ресурсах. Визначено, що фінансова діяльність - це процес управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприємства: цілеспрямоване управління грошовими потоками, генерування доданої вартості, її збереження та створенням умов для використання. Крім того, це вид діяльності, що зумовлює зміни в обсягах та складі капіталу і позикових засобів.

...